Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

перелік активів банку, що залишилися непроданими і які передбачається передати їм в управління;

договори, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки банку щодо активів;

вартість кожного активу (залишкову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий;

висновки щодо оцінки кожного активу, здійсненої відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури;

загальну суму невиконаних зобов'язань банку.

Юридична особа та її працівники, які ознайомилися з інформацію про активи банку, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

15.10. Рішення про визначення юридичної особи, якій за договором передаватимуться в управління непродані активи банку, що ліквідовується, з числа осіб, які ознайомилися з інформацією про активи банку та повідомили Національний банк про своє рішення щодо приймання цих активів, приймає Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку - у разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

Після подання ліквідатором територіальному управлінню Національного банку (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за ліквідаційною процедурою) ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора (згідно з вимогами глави 17 цього розділу) між банком, що ліквідовується, Національним банком і юридичною особою, якій передаються в управління непродані активи, укладається тристоронній договір (додаток 4).

Ліквідатор, який отримав повідомлення про прийняте Національним банком рішення щодо визначення юридичної особи, якій за договором передаються непродані активи банку, що ліквідовується, одночасно з ліквідаційним балансом і звітом ліквідатора (згідно з вимогами глави 17 цього розділу) подає територіальному управлінню Національного банку (Національному банку) перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку.

15.11. Юридична особа, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку, звертається до територіального управління (Операційного управління Національного банку) із заявою про відкриття накопичувального рахунку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку.

15.12. Ліквідатор передає юридичній особі, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку, що ліквідовується, ці активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів, та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку).

15.13. Юридична особа, якій передано в управління непродані активи банку, який ліквідовано, набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.

15.14. Юридична особа, якій за договором передані в управління непродані активи банку, що ліквідований, зобов'язана щомісяця надавати територіальному управлінню Національного банку (підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за ліквідаційною процедурою) інформацію про продаж цих активів і задоволення вимог кредиторів.

15.15. Територіальне управління Національного банку (підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за ліквідаційною процедурою) здійснює перевірку діяльності юридичної особи, якій за договором передані в управління непродані активи банку, що ліквідований, щодо проведення процедури управління цими активами і задоволення вимог кредиторів у порядку, установленому пунктом 16.3 глави 16 цього розділу для ліквідатора банку.

15.16. Юридична особа, якій за договором передані в управління непродані активи банку, після завершення згідно з договором процедури управління цими активами (їх продажу) і задоволення вимог кредиторів має передати до архіву територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку, що ліквідований, документи, які були прийняті від ліквідатора, й ті, що утворилися внаслідок здійснення нею цієї процедури, у порядку, установленому главою 17 цього розділу для ліквідатора банку.

15.17. Майно (активи), що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникам (розподіляється між акціонерами/учасниками відповідно до питомої ваги належних їм акцій/часток/паїв у статутному капіталі), а майно державних банків - відповідному органу приватизації для подальшого продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Майно (активи) кооперативних банків, що залишилося після задоволення потреб кредиторів, підлягає використанню відповідно до чинного законодавства.

15.18. Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках:

не надійшли протягом установленого часу;

не визнані ліквідатором, не оскаржені кредитором у встановленому порядку або за запереченням кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги;

майна банку не вистачає для задоволення вимог.

16.1. Національний банк здійснює контроль за діяльністю ліквідатора.

16.2. Ліквідатор зобов'язаний щомісяця письмово повідомляти відповідне територіальне управління Національного банку про результати роботи та надавати потрібні документи. Ця інформація обов'язково має містити дані про стягнення дебіторської заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з кредиторами.

Територіальне управління Національного банку в свою чергу зобов'язане щомісяця інформувати Департамент реорганізації і ліквідації банків про роботу ліквідатора.

16.3. Один раз на рік територіальне управління (або Департамент реорганізації і ліквідації банків) Національного банку проводить перевірку діяльності ліквідатора щодо дотримання банківського законодавства під час здійснення ліквідаційної процедури. Позачергова перевірка діяльності ліквідатора може бути здійснена в разі надходження до Національного банку інформації про порушення ліквідатором чинного законодавства чи нормативно-правових актів Національного банку, надання недостовірної звітності, інформації чи її ненадання.

16.4. Національний банк відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення має право накладати штрафи на ліквідатора (керівника ліквідації) та інших осіб, залучених до ліквідації, у разі порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку.

Накладання штрафів на ліквідатора (керівника ліквідації), інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації, здійснюється в порядку, визначеному Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 N 563 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.2002 за N 62/6350.

16.5. У разі невідповідності роботи ліквідатора вимогам чинного законодавства та умовам договору Національний банк має право розірвати договір з ліквідатором і призначити нового ліквідатора.

16.6. Ліквідатор несе відповідальність за всі свої дії відповідно до договору, укладеного з Національним банком, та чинного законодавства України.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені кредиторами, акціонерами/учасниками банку в судовому порядку.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості банку його кредиторам кошти не підлягають розподілу між акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів.

17.1. Не пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор складає ліквідаційний баланс та подає разом з матеріалами про свою роботу територіальному управлінню (Департаменту реорганізації та ліквідації банків - у разі ліквідації банків, накопичувальні рахунки ліквідатора яких відкриті в Операційному управлінні) Національного банку для розгляду та затвердження.

17.2. Також не пізніше 10 днів після завершення процедури ліквідації ліквідатор зобов'язаний отримати квитанцію органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку, що ліквідовується, та надати її до територіального управління Національного банку.

У разі втрати печаток і штампів банку ліквідатор зобов'язаний подати пояснювальну записку та копію заяви про це до органів внутрішніх справ.

17.3. Ліквідаційний баланс складається за вирахуванням переданих в управління непроданих активів та зобов'язань банку іншій юридичній особі (якщо таке передавання здійснювалася).

Залишок коштів на накопичувальному рахунку ліквідатора, що відображається в ліквідаційному балансі, та залишок готівки в касі мають дорівнювати нулю.

17.4. До ліквідаційного балансу додаються такі документи:

початковий баланс ліквідатора;

проміжний ліквідаційний баланс;

баланс банку за останній робочий день;

розшифровки за балансовими та позабалансовими рахунками;

відомість накопичених оборотів за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період роботи ліквідаційної комісії;

акти інвентаризації активів і майна банку;

квитанція органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку;

опис усіх документів за результатами їх передавання від керівництва банку (тимчасової адміністрації) до ліквідаційної комісії з розподілом за кожним підрозділом (оформляється підписами сторін);

акт опису технічного стану комп'ютерної техніки;

оголошення в пресі про реалізацію майна банку;

список вимог кредиторів і результати розгляду їх вимог;

протоколи засідань ліквідаційної комісії;

інформація про проведену роботу щодо виявлення дебіторів банку, у тому числі стягнення дебіторської заборгованості;

інформація про проведену роботу щодо стягнення заборгованості з боржників банку з додатками (рішення господарського суду, довідки довідкового бюро, інформація з листування щодо міжбанківських кредитів, довідки за безнадійними до повернення кредитами тощо);

інформація про реалізацію майна банку з посиланням на укладені угоди з купівлі-продажу;

довідка про проведену претензійну роботу щодо кредиторів банку (про визнання недійсною кредиторської заборгованості);

інформація про листування з податковими органами;

копії листів до/від правоохоронних органів;

договір про передавання в управління непроданих активів банку іншій юридичній особі (якщо таке передавання проводилося);

аудиторський висновок про достовірність і повноту ліквідаційного балансу (якщо ліквідація банку проводилася ліквідатором - юридичною особою або незалежним експертом);

акт приймання-передавання архіву банку територіальному управлінню Національного банку.

17.5. Територіальне управління Національного банку після отримання ліквідаційного балансу та матеріалів до нього протягом 45 днів розглядає цей пакет документів і передає його до Департаменту реорганізації та ліквідації банків разом з протоколом засідання Комісії при територіальному управлінні Національного банку і висновками про роботу ліквідатора.

Якщо ліквідаційний баланс і матеріали до нього передаються ліквідатором безпосередньо до Департаменту реорганізації та ліквідації банків, то цей пакет разом з висновками про роботу ліквідатора передається на розгляд і затвердження Комісії Національного банку в строк до 60 днів.

17.6. Розгляд матеріалів щодо ліквідації банку, затвердження ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахунку здійснює Комісія Національного банку при територіальному управлінні (Комісія Національного банку - у разі ліквідації банків, накопичувальний рахунок ліквідатора яких відкритий в Операційному управлінні Національного банку). Якщо ці матеріали готуються Департаментом реорганізації та ліквідації банків Національного банку, то ліквідаційний баланс затверджується Комісією Національного банку.

17.7. Рішення про виключення банку з Державного реєстру банків приймає Комісія Національного банку.

17.8. Ліквідатор зобов'язаний передати документи банку, що ліквідовується, на зберігання (із зазначенням строків їх зберігання) до архіву територіального управління Національного банку за територіальною ознакою відповідно до Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку від 23.12.96 N 327, та згідно з розділом 6.6 Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку, затвердженої постановою Правління Національного банку від 04.01.98 N 1, у редакції постанови Правління Національного банку України від 04.02.2000 N 40, із змінами і доповненнями (про що має бути зазначено в договорі з ліквідатором).

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з часу внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

17.9. Після виключення банку з Державного реєстру банків ліквідатор (ліквідаційна комісія) звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквідацією банку.

18.1. Банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку за умови отримання на це згоди Національного банку.

Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів і кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, установленим цим Положенням до ліквідатора та осіб, залучених до ліквідації (а саме пункту 4.2 глави 4 розділу VI цього Положення), та в разі відсутності конфлікту інтересів.

18.2. Для отримання згоди Національного банку на ліквідацію банк подає до територіального управління Національного банку такі документи:

протокол загальних зборів учасників з рішенням про ліквідацію банку та призначення ліквідаційної комісії, вибір аудиторської фірми для перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу, затвердження кошторису ліквідаційної комісії (підписаний головою та секретарем зборів і засвідчений печаткою банку);

прогнозний (попередній) перелік вимог кредиторів;

прогнозні розрахунки ліквідаційної маси;

ті, що стосуються інвентаризації активів, зобов'язань, резервів, включаючи обліковане на позабалансових рахунках, затверджені керівниками банку, та врегулювання виявлених розбіжностей, а також пропозиції інвентаризаційної комісії;

з оцінки активів банку, здійсненої незалежними експертами, що мають право на це відповідно до чинного законодавства, у тому числі аудиторськими фірмами;

інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії та осіб, залучених до ліквідації банку, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 глави 4 розділу VI цього Положення.

18.3. Територіальне управління Національного банку протягом 15 календарних днів розглядає поданий пакет документів і разом зі своїм висновком (відповідно до пункту 18.1 глави 18 розділу VI цього Положення) надсилає до Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку.

Документи для надання згоди Національного банку на ліквідацію банку протягом 15 календарних днів розглядає Генеральний департамент банківського нагляду (у разі потреби разом з іншими департаментами Національного банку).

18.4. Рішення про надання згоди на ліквідацію банку, створеного за участю іноземного капіталу, приймає Правління Національного банку, а банку, що створений за участю резидентів України, - Комісія Національного банку.

Територіальне управління Національного банку доводить до відома банку рішення Національного банку про надання згоди в день отримання цього рішення та вилучає банківську ліцензію і дозвіл на здійснення окремих операцій.

18.5. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про господарські товариства", Законом про банки, з урахуванням вимог цього Положення.

18.6. Керівник ліквідаційної комісії та її члени несуть відповідальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному пунктом 16.4 глави 16 розділу VI цього Положення.

18.7. Кошторис витрат ліквідаційної комісії має затверджуватися загальними зборами учасників.

18.8. До пакета документів на виключення банку з Державного реєстру банків, перелік яких установлено пунктами 17.1, 17.2, 17.4 розділу VI цього Положення, має додаватися протокол загальних зборів учасників банку з рішенням про затвердження ліквідаційного балансу та аудиторський висновок з аудиторським звітом про здійснення перевірки повноти та достовірності ліквідаційного балансу.

1. Програма фінансового оздоровлення банку передбачає систему заходів окремого банку, спрямованих на поліпшення його фінансового стану (ліквідності, платоспроможності, достатності капіталу, структури активів, дохідності, рентабельності тощо), а також на усунення порушень, що призвели до скрутного фінансового стану банку.

2. Програма фінансового оздоровлення банку в обов'язковому порядку має містити:

2.1. Аналіз причин, унаслідок яких погіршилися фінансовий стан і платоспроможність банку.

2.2. Прогнозні показники діяльності банку (капітал банку, резерви, економічні нормативи, доходи, прибуток тощо), яких передбачається досягнути після виконання заходів фінансового оздоровлення із щомісячною розбивкою.

2.3. Конкретні заходи (залежно від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану), спрямовані на покращення фінансового стану банку, із зазначенням строків їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу, зокрема такі:

розроблення програми капіталізації відповідно до додатка 2 до цього Положення;

реєстрація в установлений строк оголошеного статутного капіталу;

формування в потрібному розмірі резервних фондів та спеціальних резервів під активні операції банків, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку та чинним законодавством України;

диверсифікування активів і пасивів з метою підвищення їх ліквідності;

ліквідація/продаж збиткових філій та частки в дочірніх підприємствах;

проведення інвентаризації активів за станом на перше число наступного місяця після прийняття Комісією Національного банку рішення про погодження програми фінансового оздоровлення та укладення відповідної угоди. За результатами проведеної інвентаризації списання безнадійних до повернення активів за рахунок створених резервів відповідно до чинного законодавства України. Ужиття заходів щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості та списання безнадійної дебіторської заборгованості з простроченими термінами позовної давності;

організація роботи щодо оголошення банкрутами боржників банку, які припинили погашення кредитів або сплату відсотків за ними;

забезпечення першочергового погашення заборгованості за вкладами фізичних осіб, строк дії договорів з якими минув;

визначення відповідальних осіб з управління кредитними ризиками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому;

проведення переоформлення раніше наданих пільгових кредитів на загальних умовах, які встановлені внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику;

ужиття заходів щодо створення та подальшого інтенсивного розвитку внутрішнього аудиту;

унесення потрібних змін до системи управління підрозділами центрального апарату банку та його установами, запровадження прогнозування і планування роботи із залучення та розміщення кредитних ресурсів, забезпечення своєчасного доведення планів і лімітів до відома установ банку;

переорієнтація діяльності банку на прибуткові види операцій;

припинення нарахування та виплати дивідендів акціонерам (учасникам);

припинення викупу власних акцій на період дії програми фінансового оздоровлення;

припинення вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб та продаж акцій (часток) у статутних капіталах інших юридичних осіб, що не приносять прибутку або малоприбуткові;

ужиття заходів щодо погашення боргових цінних паперів, що не мають активного ринку, їх емітентами;

продаж (у разі потреби) частини цінних паперів, які мають активний ринок, у тому числі емітованих третіми особами, та державних цінних паперів;

продаж інших активів, які не приносять прибутку, з метою підвищення ліквідності банку;

проведення реструктуризації боргових зобов'язань банку (якщо є прострочені зобов'язання банку перед кредиторами) та реструктуризації капіталу банку (якщо передбачається проведення санації банку інвесторами);

проведення реорганізації банку шляхом приєднання іншого банку (або злиття) або поділу (виділення) з метою виконання вимог Національного банку щодо розміру регулятивного капіталу банку;

інші заходи залежно від конкретних умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану банку.

Конкретні вимоги щодо розроблення програми фінансового оздоровлення мають зазначатися в листі з вимогою Національного банку щодо розроблення програми фінансового оздоровлення.

Одночасно з програмою фінансового оздоровлення має подаватися кошторис доходів і витрат (надалі - щокварталу) у цілому по банку та з розподілом за філіями, який має відповідати вимогам абзацу другого пункту 3 додатка 1 до цього Положення.

2.4. Рішення повноважного органу банку про формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку на час дії програми фінансового оздоровлення.

3. Банк, який працює в умовах дії програми фінансового оздоровлення, має проводити докладний аналіз адміністративно-господарських витрат, складати щоквартальний кошторис доходів і витрат та вживати заходів, що спрямовані на зменшення витрат. Також має проводитися належний аналіз витрат, які фінансуються за рахунок балансового прибутку банку, та вживатися заходи щодо їх зменшення.

Кошторис доходів і витрат складається зі щомісячною розбивкою в розрізі філій. Запланований рівень витрат на поточний квартал має визначатися з урахуванням фактичних витрат за попередній квартал та динаміки співвідношення доходів і витрат і погоджуватися за умови недопущення випереджувального зростання витрат порівняно з доходами.

На період дії програми фінансового оздоровлення банк зобов'язаний подавати кошторис доходів і витрат на розгляд і погодження територіальному управлінню Національного банку (відповідному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) щокварталу до 15-го числа місяця, що передує плановому періоду. Територіальне управління Національного банку протягом п'яти робочих днів розглядає кошторис і надсилає його разом з висновками Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

1. Залежно від конкретних причин, що призвели до невиконання нормативних вимог Національного банку щодо рівня капіталу, у програмі капіталізації мають передбачатися:

1.1. Збільшення капіталу банку за рахунок внутрішніх джерел, зокрема таких:

збільшення фондів, резервів, сформованих за рахунок прибутку, нерозподіленого прибутку, витрат банку;

зменшення імобілізації коштів на капітальні вкладення;

зменшення суми відвернень (тобто вкладання коштів у цінні папери, що свідчать про участь у капіталі інших банків та фінансово-кредитних установ у портфелі цінних паперів банку; інвестиції в асоційовані та дочірні установи);

призупинення вкладання коштів на умовах субординованого боргу до інших юридичних осіб.

1.2. Збільшення капіталу банку за рахунок зовнішніх джерел, а саме:

збільшення статутного капіталу;

реорганізація шляхом приєднання іншого банку на умовах філії або до іншого банку на умовах філії, або злиття з іншим банком;

санація (викуп) банку іншими юридичними/фізичними особами або іншим банком (далі - інвестори);

залучення коштів на умовах субординованого боргу;

продаж власних акцій (часток), викуплених у акціонерів (учасників) банку.

1.3. Прогнозні показники діяльності банку на період дії програми капіталізації (на кожну звітну місячну дату) для оцінки реальності плану капіталізації та контролю за його виконанням, а саме:

розмір регулятивного капіталу банку;

нормативи капіталу банку - адекватності регулятивного капіталу банку (Н2), адекватності основного капіталу банку (Н3);

інші економічні нормативи якщо виявлено випадки їх порушення (також мають зазначатися заходи, що вживатимуться банком для виправлення цих порушень);

прогнозні баланси (форма 11) та звіти про прибутки та збитки (форма 2-КБ);

інше залежно від проблем банку.

1.4. Строки виконання плану капіталізації за рахунок внутрішніх джерел, що мають установлюватися для банку індивідуально і не перевищувати дванадцяти місяців. Для банків, нагляд за діяльністю яких безпосередньо здійснює відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, цей строк може становити до 18 місяців. План капіталізації банку за рахунок внутрішніх джерел має складатися з розбивкою за кварталами та місяцями, збільшення капіталу має бути поступовим і не допускається його збільшення в значних (непропорційних) сумах на кінець установленого періоду за програмою капіталізації банку без обгрунтування причин цього.

1.5. Графіки формування в повному обсязі резервів за активними операціями банку (зокрема, для відшкодування втрат за кредитними операціями банку, під операції з цінними паперами, дебіторську заборгованість), а також прогнозні суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів, що класифіковані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

1.6. Якщо банк передбачає емісію та продаж додаткових акцій, то в програмі капіталізації має міститися інформація про:

розмір збільшення статутного капіталу в результаті додаткової підписки на акції;

номінальну вартість акцій додаткової емісії, їх кількість та суму очікуваних надходжень;

перелік акціонерів (учасників) банку, які підписалися на акції, разом з документами, що характеризують їх фінансовий стан та підтверджують можливість виконання ними своїх зобов'язань перед банком щодо додаткового придбання його акцій;

дату завершення емісії.

Одночасно юридичні та фізичні особи, які бажають придбати або збільшити істотну участь у банку, подають до Національного банку документи для отримання попереднього дозволу в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

1.7. Якщо банк планує збільшити капітал шляхом залучення коштів на умовах субординованого боргу, то в програмі капіталізації зазначається сума коштів, яку передбачається залучити, строк та підтвердження інвестора про його наміри та можливості.

1.8. Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію шляхом приєднання іншого банку або санацію (викуп) банку інвесторами, то цей захід має відображатися в прогнозному балансі (форма 11) та звіті (прогнозному) про прибутки та збитки (форма 2-КБ) на останню звітну дату після проведення загальних зборів учасників, на яких прийматиметься рішення про затвердження підписки на акції (завершення реорганізації чи санації/викупу банку інвесторами). Також банк має надати Національному банку прогнозний розрахунок економічних нормативів на цю дату.

Крім того, банк подає інші документи для отримання дозволу Національного банку на проведення реорганізації відповідно до нормативно-правових актів Національного банку щодо реорганізації банків.

Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку або злиття з іншим банком, то вищезазначені документи з прогнозними розрахунками має надати також банк-правонаступник.

Якщо надання пакета документів у повному обсязі призведе до затримки прийняття програми капіталізації, то банк має надати рішення правління та ради банку, що підтверджує обгрунтованість причин цього, з таких питань:

проведення реорганізації та скликання загальних зборів учасників банку для прийняття рішення про реорганізацію (збільшення капіталу банку - у разі реорганізації шляхом приєднання іншого банку);

створення філії (у разі приєднання іншого банку);

інших, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку щодо реорганізації банків. У цьому разі банк зазначає (у проекті угоди) конкретний строк подання повного пакета документів для отримання дозволу Національного банку на проведення реорганізації.

У програмі капіталізації банк зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) відповідних документів, для контролю за виконанням заходів реорганізації банку, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку щодо реорганізації банку.

1.9. Якщо банк за програмою капіталізації планує санацію/викуп банку інвесторами, то подає до територіального управління (структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) такі документи:

рішення загальних зборів учасників щодо збільшення статутного капіталу банку з метою проведення санації/викупу банку інвесторами (або рішення спостережної ради банку про скликання цих зборів, якщо загальні збори учасників ще не проводилися);

програму санації/викупу банку інвесторами. Програма санації/викупу має містити заходи щодо реструктуризації капіталу та боргів банку, а також підвищення/відновлення платоспроможності банку. Ця програма має затверджуватися загальними зборами (правлінням чи спостережною радою банку, якщо таке право надане його статутом) банку, що підлягає викупу, та уповноваженим органом банку-інвестора, якщо інвестором є інший банк,

або проект програми санації/викупу банку інвесторами, унесений спостережною радою на розгляд загальних зборів банку, що підлягає викупу, та рішення спостережної ради банку про скликання загальних зборів банку з метою розгляду та затвердження цієї програми, якщо загальні збори ще не відбулися;

інформацію про інвесторів банку разом з додаванням документів, що характеризують їх фінансовий стан та підтверджують можливість виконання ними своїх зобов'язань перед банком. Одночасно, якщо інвестор унаслідок санації/викупу банку стає власником істотної участі банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, то він має подати пакет документів для отримання на це письмового дозволу Національного банку.

Також банк в угоді з Національним банком для забезпечення звітності та контролю, що стосуються стану виконання заходів за програмою санації/викупу банку, зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку таких документів:

угоди про переведення боргу між банком та інвесторами, погодженої з кредиторами;

угоди між учасниками банку та інвесторами про перерозподіл акцій (часток, паїв);

угоди між інвесторами і кредиторами про порядок, строк і черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу перед кредиторами;

інших документів згідно з чинним законодавством України.

1.10. Строк виконання програми капіталізації за рахунок зовнішніх джерел не повинен перевищувати шести місяців і має грунтуватися на конкретних строках, установлених для виконання заходів програми капіталізації (зокрема, строків щодо дії підписки на акції, залучення капіталу на умовах субординованого боргу, проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника з вирішення питання про збільшення капіталу банку шляхом приєднання чи створення банку-правонаступника, шляхом злиття банків та здійснення заходів санації/викупу банку інвесторами).

2. Вимоги щодо оцінки програми капіталізації такі:

2.1. План капіталізації, прийнятий банком, має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку (Н1) у розмірі, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, та дотримання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3) з одночасним дотриманням інших економічних нормативів та приведенням інших показників діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

2.2. Якщо регулятивний капітал банку менший за його статутний капітал, то відновлення рівня регулятивного капіталу банку в розмірі цієї різниці має здійснюватися за рахунок внутрішніх джерел коштів банку (прибутку, нерозподіленого прибутку тощо).

2.3. Реорганізація банку не повинна призвести до створення ситуації, яка б загрожувала інтересам кредиторів і вкладників банку; банк-правонаступник після реорганізації повинен дотримуватися економічних нормативів, що встановлені Національним банком.

2.4. Санація/викуп банку інвесторами має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку в розмірі, установленому Національним банком, а також виконання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3), погашення вимог кредиторів і приведення діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

2.5. Акціонери (учасники) та інвестори банку, що внаслідок виконання програми капіталізації є власниками істотної участі, мають отримати на це письмовий дозвіл Національного банку.

2.6. План капіталізації має бути погоджений правлінням та спостережною радою банку. В угоді з банком має бути застереження Національного банку про те, що невиконання планових завдань, які суперечать виконанню завдань програми, загрожує інтересам кредиторів і вкладників і є підставою для застосування адекватних заходів впливу, у тому числі усунення з посад голови та членів ради і правління банку.

3. Якщо програма капіталізації розроблена банком у зв'язку з невиконанням нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) і адекватності основного капіталу (Н3), то її подання Національному банку, розгляд і затвердження Національним банком здійснюються відповідно до додатка 1 до цього Положення в складі програми фінансового оздоровлення.

У разі виникнення ускладнень під час погодження Національним банком програми капіталізації (зокрема банку, що не дотримується нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) і адекватності основного капіталу (Н3), або в зв'язку з реорганізацією банку) керівник територіального управління (керівник служби банківського нагляду або заступник голови - куратор служби банківського нагляду) Національного банку може прийняти рішення про внесення на розгляд Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку) питання про погодження програми капіталізації цього банку.

4. Контроль за виконанням програми капіталізації має здійснюватися щомісяця за формою, визначеною в додатку 4 до цього Положення, та на підставі:

статистичної звітності банку, що встановлена нормативно-правовими актами Національного банку;

інформації та документів, надання яких передбачене в програмі капіталізації (угоді банка з Національним банком);

результатів інспекційної перевірки, у тому числі позапланової.

У разі отримання банком під час здійснення підписки на акції повідомлення про те, що деякі інвестори відкликали своє рішення про купівлю акцій, банк повинен негайно повідомити про це територіальне управління (відповідний структурний підрозділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) Національного банку та внести зміни до програми капіталізації і письмової угоди щодо прийнятої програми капіталізації.

5. У разі невиконання банком програми капіталізації територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) може вимагати від банку в разі потреби надання у визначений строк письмових пояснень про причини невиконання програми капіталізації або прийняти (внести на розгляд Комісії Національного банку) рішення про відміну дії програми капіталізації (розірвання угоди з банком), або надати обгрунтовані пропозиції щодо застосування до банку жорсткіших заходів впливу.

Роз'яснення до таблиці:

Колонки 5, 6, 7, 8 - зазначаються суми, а в дужках - рахунки.

Колонки 7, 8 можуть містити:

а) рах. 5999 - перевищення доходів над витратами;

б) рах. 5040 - прибуток минулого року до затвердження;

в) рах. 5030 - прибутки минулих років;

г) рах. 5010 - емісійні різниці;

ґ) рах. 5100 - результати переоцінки основних засобів;

д) інші джерела;

Колонки 13, 14:

(+) - зареєстровані власні акції банку, що реалізовані акціонерам;

(-) - зареєстровані власні акції банку, що викуплені в акціонерів.

Колонка 16 - заповнюється в межах дозволу НБУ, отриманого банком.

Колонки 17, 18 - заповнюються при реєстрації чергової емісії.

1.1. Предметом цього договору є умови управління непроданими активами, що залишилися на час закінчення строку ліквідації Банку (далі - непродані активи). Управління непроданими активами передбачає повернення дебіторської заборгованості Банку, продаж майна Банку, реалізацію цінних паперів Банку з метою погашення заборгованості кредиторам Банку за рахунок отриманих коштів.

2.1. Ліквідатор зобов'язується:

2.1.1. Передати в управління юридичній особі непродані активи протягом 7 днів з часу підписання цього договору згідно з номенклатурою та в обсягах, зазначених в акті про приймання-передавання.

2.1.2. Передати юридичній особі перелік вимог кредиторів за визначеною черговістю, які підлягають задоволенню за рахунок грошових коштів, одержаних від управління непроданими активами.

2.2. Обов'язки юридичної особи:

2.2.1. Прийняти в ліквідатора непродані активи та здійснювати ефективне і належне управління ними, забезпечити їх збереження від втрат, знецінення, нестачі або пошкодження.

2.2.2. Самостійно здійснити потрібну комерційно-маркетингову роботу з управління непроданими активами Банку та укласти відповідні договори на найвигідніших для кредиторів Банку умовах.

2.2.3. Здійснювати продовження погашення заборгованості кредиторів Банку згідно з переданим ліквідатором акцептованим переліком вимог кредиторів та визначеною черговістю протягом трьох днів з часу надходження на розрахунковий рахунок коштів від управління непроданими активами. У разі недостатності коштів, одержаних від реалізації непроданих активів Банку, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

2.2.4. Щомісяця за станом на перше та п'ятнадцяте число кожного місяця подавати Національному банку звіт про здійснення управління непроданими активами, надходження коштів від управління ними, погашення кредиторської заборгованості, а також отримання юридичною особою винагороди та відшкодування нею витрат, понесених від управління непроданими активами.

2.2.5. Надавати за окремими запитами Національного банку інформацію про хід управління непроданими активами та погашення заборгованості кредиторів Банку.

2.2.6. У триденний термін з часу повного виконання зобов'язань за цим договором подати Національному банку повний звіт про роботу з управління непроданими активами та погашення заборгованості кредиторів Банку.

2.3. Національний банк зобов'язується:

2.3.1. Надати ліквідатору дозвіл на передавання непроданих активів в управління визначеній Національним банком юридичній особі.

2.4. Національний банк має право:

2.4.1. Отримувати інформацію про хід здійснення управління непроданими активами та погашення заборгованості кредиторів Банку відповідно до форм звітності, а також згідно з пунктами 2.2.4, 2.2.5 та 2.2.6 цього договору.

2.4.2. Розірвати цей договір у встановленому чинним законодавством України порядку в разі невиконання юридичною особою передбачених цим договором обов'язків.

3.1. Передавання непроданих активів Банку здійснюється за актом про їх приймання-передавання у такому порядку (умови визначаються відповідно до виду активу та місця його перебування).

4.1. До витрат юридичної особи за цим договором належать витрати, пов'язані із здійсненням нею заходів щодо обслуговування переданих, але не проданих активів (у тому числі витрати з повернення дебіторської заборгованості), розрахунків з кредиторами та запобігання знеціненню активів.

4.2. Усі витрати відображаються в звіті, який складається та подається Національному банку в письмовій формі разом з копіями усіх підтверджувальних документів у строки, зазначені в пункті 2.2.4 цього договору.

4.3. Винагорода за здійснення юридичною особою управління непроданими активами сплачується за рахунок грошових коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок юридичної особи від управління непроданими активами.

4.4. Юридична особа одержує винагороду за здійснення управління непроданими активами Банку в розмірі __ % від суми коштів, отриманих від управління непроданими активами, з яких: __ % (у розмірі не більше ніж 50% при надходженні коштів) утримує на свою користь, а решту __ % утримує після повного виконання нею всіх зобов'язань за договором. Підставою для одержання винагороди юридичною особою є письмовий дозвіл Національного банку.

5.1. Сторони несуть відповідальність за невиконання обов'язків за цим договором відповідно до вимог чинного законодавства України.

5.2. У разі непередавання непроданих активів у термін, зазначений у пункті 2.1.1 цього договору, ліквідатор зобов'язаний сплатити Національному банку пеню в розмірі __ % від суми непроданих активів за кожний день прострочення передавання.

5.3. У разі неналежного виконання юридичною особою обов'язків з управління непроданими активами, передбачених цим договором, юридична особа втрачає право на отримання решти винагороди, визначеної у пункті 4.4 цього договору.

6.1. Спори, що виникають під час дії цього договору, вирішуються у встановленому чинним законодавством України порядку.

7.1. Цей договір набирає чинності з часу його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання юридичною особою своїх зобов'язань за договором.

7.2. Цей договір достроково припиняє свою дію у разі:

а) повного виконання юридичною особою всіх зобов'язань за цим договором;

б) укладення Національним банком та юридичною особою письмової угоди про дострокове припинення дії цього договору;

в) розірвання договору на вимогу Національного банку в установленому чинним законодавством України порядку у випадку неналежного здійснення юридичною особою управління непроданими активами Банку та невиконання інших зобов'язань за цим договором.

7.3. Зміни та додатки до цього договору вважаються такими, що мають юридичну силу, та є обов'язковими для Сторін, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками Сторін та засвідчені відбитками печаток.

8.1. Цей договір складений у трьох примірниках (по одному примірнику для кожної Сторони). Усі примірники мають однакову юридичну силу.

8.2. Юридична особа не має права на передавання своїх прав та обов'язків за цим договором третій особі.

8.3. Спірні питання, що не врегульовані цим договором, вирішуються у порядку, визначеному чинним законодавством України.