Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

Національний банк має право припинити виконання плану тимчасової адміністрації, відкликати банківську ліцензію, ініціювати процедуру ліквідації банку в будь-який час, якщо дійде висновку, що виконання плану не приводить до оздоровлення банку.

7.1. Для продажу активів банку, балансова вартість яких перевищує один відсоток статутного капіталу банку, а також філії банку як цілісного майнового комплексу тимчасовий адміністратор повинен отримати обов'язкову згоду Національного банку.

У разі продажу активів банків, нагляд за діяльністю яких здійснює безпосередньо структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату та балансова вартість яких перевищує зазначену величину, або продажу їх філій як цілісних майнових комплексів згода надається Комісією Національного банку.

Для продажу активів усіх інших банків, балансова вартість яких перевищує зазначену величину, або продажу їх філій як цілісних майнових комплексів згоду надає Комісія Національного банку при територіальному управлінні, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку.

7.2. Продаж активів банку тимчасовим адміністратором може здійснюватися шляхом:

безпосереднього продажу юридичній або фізичній особі, якщо є лише одна пропозиція від покупців про викуп активу;

на відкритих торгах шляхом проведення конкурсу або аукціону - у разі надходження двох і більше пропозицій про викуп активу.

7.3. В умовах конкурсу зазначаються початкова ціна продажу активу та строки оплати. Крім того, умовами конкурсу можуть бути:

використання активів банку, що ліквідовується, в операційній діяльності банків (зокрема для створення нового банку або створення філій діючих банків);

одночасно з продажем активів переведення у відповідній сумі зобов'язань банку;

інше залежно від можливостей корисного використання активу.

7.4. Для отримання дозволу на продаж активів тимчасовий адміністратор надає територіальному управлінню Національного банку (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) такі документи:

клопотання про надання дозволу на продаж активів банку з обгрунтованими висновками щодо отримання економічного ефекту від цієї операції та її впливу на показники діяльності банку, разом з прогнозними розрахунками діяльності банку після цієї операції;

проекти відповідних угод;

інформацію про індивідуально визначений актив (назва, коротка характеристика, його залишкова вартість та ринкова (початкова) вартість) або про філію банку (назва, місцезнаходження, ринкова вартість, характеристика активів та зобов'язань);

висновки експертів щодо оцінки ринкової вартості індивідуально визначеного активу або філії як цілісного майнового комплексу;

інформацію про наявні пропозиції щодо купівлі активів (інформація про можливих покупців, фінансова звітність та інші документи, що підтверджують їх фінансову спроможність викупити активи, якщо вони стануть переможцями конкурсу або аукціону);

у разі наявності пропозицій щодо купівлі активів з одночасним переведенням у відповідній сумі зобов'язань банку - письмова згода кредиторів на переведення боргу та фінансова звітність покупців, інші документи та прогнозні розрахунки, які підтверджують можливість виконання зобов'язань банку перед кредиторами. Якщо продаж активів з одночасним переведенням у відповідній сумі зобов'язань здійснюється іншому банку, то надається прогнозний баланс банку-правонаступника на першу звітну дату після переведення боргу та відповідний висновок територіального управління Національного банку, що здійснює на консолідованій основі нагляд за діяльністю банку-покупця;

у разі наявності пропозицій щодо купівлі філій банку як цілісних майнових комплексів - письмова згода кредиторів на переведення боргу та фінансова звітність покупців, інші документи, які підтверджують їх можливість сплатити ринкову вартість філій як цілісних майнових комплексів та можливість виконання зобов'язань, що переводяться у відповідній сумі. У разі наявності пропозицій щодо купівлі філії іншим банком надається прогнозний баланс банку-правонаступника;

умови проведення конкурсу, які пропонує тимчасовий адміністратор (якщо продаж активів передбачається здійснювати за конкурсом).

8.1. З метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів може застосовуватися під час тимчасової адміністрації за постановою Правління Національного банку. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується, зокрема, на строк підготовки програми санації (продажу) банку або програми фінансового оздоровлення.

У постанові Правління Національного банку про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зазначається дата введення та строк дії мораторію.

8.2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Протягом терміну дії мораторію:

забороняється стягнення коштів на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється їх стягнення відповідно до законодавства України;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати працівникам банку, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

8.3. Після прийняття Правлінням Національного банку постанови про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Національний банк протягом трьох робочих днів має опублікувати повідомлення про це в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України". У повідомленні обов'язково має міститися інформація про номер і дату відповідної постанови Правління Національного банку, а також дата введення та строк дії мораторію.

Якщо Правлінням Національного банку рішення про призначення тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів прийняті однією постановою, то Національний банк опубліковує повідомлення про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з повідомленням про призначення тимчасового адміністратора відповідно до вимог пункту 2.3 глави 2 розділу V цього Положення.

Тимчасовий адміністратор письмово інформує відповідний податковий орган про введення мораторію на задоволення майнових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення виконання заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

8.4. Протягом дії мораторію документи з вимогами щодо виконання зобов'язань банку, на які введено мораторій, а також ті, що надходять до банку чи територіального управління Національного банку, повертаються без виконання.

Якщо під час дії мораторію досягнуто згоди на відстрочку або розстрочку платежів банку або прощення (списання) частини його боргів і відповідні розрахункові документи за вимогами кредиторів ураховувалися на відповідному позабалансовому рахунку в банку, то на початок першого робочого дня банку після закінчення дії мораторію ці документи повертаються з мотивованими написами на зворотному боці документів про причини їх повернення за підписом головного бухгалтера і виконавця та штампом банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк мав сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які були на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

9.1. Тимчасова адміністрація припиняє свою діяльність відповідно до статті 86 Закону про банки.

9.2. Припинення діяльності тимчасової адміністрації означає відновлення повноважень правління (ради директорів), ради та загальних зборів банку - у разі стабілізації діяльності банку або набуття повноважень ліквідатором - у разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора.

9.3. Керівники банку, які відсторонені на період діяльності тимчасової адміністрації від виконання своїх обов'язків, у разі продовження діяльності банку продовжують виконувати покладені на них обов'язки, якщо не прийнято рішення про їх звільнення з посади.

10.1. Якщо банк має недостатній рівень капіталізації (значно недокапіталізований або критично недокапіталізований) і має розрахункові документи, що не сплачені з вини банку, чи незадоволені вимоги кредиторів або значення нормативу миттєвої ліквідності (Н3) становить менше 10 відсотків і надходжень не достатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня, то фінансове оздоровлення банку можливе лише із залученням додаткових коштів акціонерів/учасників банку або його продажу іншим юридичним та/або фізичним особам (далі - інвесторам) для збільшення капіталу банку та погашення вимог кредиторів (тобто його санації).

10.2. Фінансове оздоровлення банку шляхом продажу його інвесторам здійснюється за програмою санації. Програма санації банку включає:

а) реструктуризацію капіталу банку (у т.ч. статутного капіталу банку та субординованого боргу, якщо він є).

Реструктуризація капіталу банку передбачає виконання заходів, що забезпечують збільшення регулятивного капіталу до необхідного рівня.

Реструктуризація статутного капіталу банку передбачає часткову або повну зміну участі в статутному капіталі учасників банку на користь інвесторів, а також збільшення статутного капіталу. Умови реструктуризації статутного капіталу узгоджуються між учасниками банку та інвесторами шляхом перерозподілу акцій (часток, паїв), що належать учасникам банку, в обмін на погашення боргу перед кредиторами;

б) реструктуризацію боргових зобов'язань банку (якщо є незадоволені вимоги кредиторів або очікується їх виникнення протягом наступних шести місяців).

Реструктуризація боргових зобов'язань банку передбачає:

визначення умов участі інвесторів в повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора;

установлення строків і черговості виплати банком або інвестором боргу кредиторам (у частині прострочених зобов'язань та зобов'язань, строк виконання яких настане протягом наступних шести місяців);

відстрочку або розстрочку платежів за зобов'язаннями банку (простроченими та строковими) або прощення (списання) боргів (частини боргів) згідно з чинним законодавством України;

установлення відповідальності інвестора (банку) за невиконання взятих згідно з програмою санації зобов'язань.

В угодах, що укладаються згідно з чинним законодавством між банком та інвесторами, інвесторами і кредиторами з метою здійснення заходів реструктуризації боргових зобов'язань банку, має обумовлюватися, що ці угоди набирають чинності після надання Національним банком дозволу тимчасовому адміністратору на продаж банку та схвалення програми санації;

в) заходи та строк підвищення (відновлення) платоспроможності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства (прогнозні показники діяльності банку на час завершення програми санації мають відповідати встановленим Національним банком економічним нормативам).

Залежно від причин, що призвели до погіршення фінансового стану банку, з метою підвищення (відновлення) платоспроможності та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства до програми санації можуть включатися такі заходи (із зазначенням строків їх виконання):

ті, що передбачені в додатках 1 та 2 до цього Положення;

виплата боргу кредиторам (за його наявності);

скорочення чисельності службовців згідно з законодавством про працю та виплата працівникам у разі їх звільнення вихідної допомоги за рахунок коштів банку або інвестора;

унесення на розгляд загальних зборів питання про зміну органів управління банком;

залучення осіб, уповноважених інвесторами виконувати відповідні заходи згідно із законодавством про працю.

10.3. Інвестори повинні мати кошти в розмірі, достатньому для виконання заходів санації банку, у тому числі власні кошти для формування статутного капіталу.

Розмір внеску інвестора до статутного капіталу банку з метою його санації визначається залежно від:

суми вартості акцій (часток) акціонерів (учасників) банку, які виходять з товариства;

суми внесків до статутного капіталу банку, що має забезпечувати формування капіталу банку в сумі, не меншій, ніж мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), і дотримання нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) та нормативу адекватності основного капіталу (Н3) згідно з нормативно-правовими актами Національного банку (за вирахуванням збільшення регулятивного капіталу банку за рахунок внутрішніх джерел відповідно до пункту 2.1 додатка 2 до цього Положення, якщо це передбачено програмою санації). На час реєстрації змін до статуту банку ця сума має бути не меншою, ніж передбачено статтями 30, 31, 52 Закону України "Про господарські товариства".

10.4. Інвестори, які бажають взяти участь у санації банку, подають до тимчасового адміністратора відповідні заяви. До заяви інвестори додають установчі документи, копії свідоцтв про державну реєстрацію, документи, що підтверджують наявність власних коштів для формування капіталу банку згідно з нормативно-правовими актами Національного банку, зокрема, для юридичних осіб - фінансову звітність, аудиторський висновок про підтвердження звітності, для фізичних осіб - довідку податкового органу про доходи за останній звітний період (рік).

10.5. Якщо тимчасовий адміністратор визнає, що ця юридична чи фізична особа може бути інвестором, то він надає інвестору потрібну інформацію про показники діяльності банку (про розмір регулятивного капіталу, дотримання нормативів адекватності і достатності капіталу, про вартість активів банку за результатами їх класифікації, виконання зобов'язань банку перед кредиторами тощо) для складання попередніх розрахунків програми санації.

Інвестор, який отримав інформацію про показники діяльності банку відповідно до статті 61 Закону про банки, зобов'язаний не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, а лише для виконання заходів санації банку.

Тимчасовий адміністратор перед наданням інвестору відповідної інформації має взяти у нього розписку про відповідальність за розголошення банківської таємниці.

Якщо інвестор має намір придбати істотну участь у банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, то він одночасно подає Національному банку в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку, документи на отримання відповідного дозволу.

10.6. Інвестор, який за результатами розгляду отриманої інформації прийняв рішення про проведення санації банку, має розробити програму санації і погодити її з тимчасовим адміністратором. Тимчасовий адміністратор надає інвесторам потрібну допомогу в розробленні програми санації.

10.7. Заходи з підвищення (відновлення) платоспроможності банку та приведення діяльності банку у відповідність до вимог банківського законодавства (відповідно до третьої частини плану санації - підпункт "в" пункту 10.2 цієї глави) можуть здійснюватися:

органами управління банку, що змінюються внаслідок санації за рішенням загальних зборів чи відновлюють свою діяльність, а тимчасовий адміністратор після реєстрації змін до установчих документів припиняє свою діяльність відповідно до пункту 9.1 глави 9 розділу V цього Положення або

тимчасовим адміністратором - у цьому разі тимчасовий адміністратор має право залучити до виконання третьої частини плану санації уповноважених інвесторами осіб.

Комісія Національного банку може прийняти рішення щодо регулювання процесу за третьою частиною плану санації - підпункт "в" пункту 10.2 цієї глави (з урахуванням пропозицій тимчасового адміністратора, інвесторів):

органами управління банку - якщо внаслідок реструктуризації статутного капіталу 2/3 і більше голосів акцій акціонерного банку або 51 і більше відсотків голосів часток (паїв) банку, створеного у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (кооперативного банку), переходять до інвесторів;

тимчасовим адміністратором - якщо погашення боргу перед кредиторами здійснюється за рахунок коштів банку або якщо реструктуризація статутного капіталу здійснюється зі зміною голосів акцій статутного капіталу банку на користь інвесторів до розміру, що є менше ніж 2/3 голосів акцій акціонерного банку або менше 51 відсотка голосів часток (паїв) банку, створеного у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (кооперативного банку).

10.8. Тимчасовий адміністратор організовує продаж банку за дозволом Комісії Національного банку.

Дозвіл на проведення санації (продажу) банку надається за таких умов:

інвестор має кошти в достатній сумі для виконання заходів програми санації щодо формування статутного капіталу;

інвестор уклав відповідні угоди з банком та кредиторами про реструктуризацію боргів банку (якщо є борг перед кредиторами);

програма санації та пакет документів для отримання цього дозволу мають відповідати вимогам пункту 10.2 цієї глави;

інвестор, що придбав істотну участь у банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, отримав на це письмовий дозвіл Національного банку.

10.9. Для погодження програми санації з тимчасовим адміністратором та отримання тимчасовим адміністратором згоди Національного банку на продаж банку інвестори подають тимчасовому адміністратору такі документи:

програму санації банку;

угоду між інвесторами й учасниками про перерозподіл акцій (часток, паїв) банку;

угоду про переведення боргу (частини боргу), укладену між банком та інвесторами (погоджену з кредиторами);

угоду між інвесторами і кредиторами про порядок, строк та черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу перед кредиторами;

ті, що підтверджують наявність в інвестора власних коштів для формування статутного капіталу банку, передбачені банківським законодавством в разі реєстрації збільшення статутного капіталу для акціонерів/учасників банку.

10.10. Тимчасовий адміністратор протягом 15 календарних днів після отримання повного пакета документів розглядає його, за потреби вимагає в інвесторів усунення недоліків і, якщо вважає програму санації прийнятною, погоджує її своїм підписом і відбитком печатки банку. Тимчасовий адміністратор видає інвесторам один примірник погодженої програми санації або в разі відмови в погодженні - мотивовані зауваження в письмовому вигляді.

Тимчасовий адміністратор надсилає пакет документів для отримання згоди на продаж банку до територіального управління Національного банку (структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком), до якого додає:

прогнозний баланс банку на останню звітну (місячну) дату після виконання програми санації та прогнозний розрахунок показників діяльності банку і значень економічних нормативів за ним;

висновок про можливість виконання інвесторами своїх зобов'язань перед банком щодо формування капіталу банку та задоволення вимог кредиторів шляхом реалізації програми санації, а також про доцільність проведення санації банку цими інвесторами (що має підтверджуватися розрахунком коштів за джерелами погашення вимог кредиторів згідно з програмою санації);

пропозиції щодо порядку виконання третьої частини плану санації (органами управління банку чи тимчасовим адміністратором);

список заявлених і визнаних банком вимог кредиторів;

рішення (наказ) тимчасового адміністратора про збільшення статутного капіталу (про об'явлення додаткової підписки на акції).

10.11. Територіальне управління Національного банку має розглянути пакет документів щодо його відповідності вимогам пункту 10.8 глави 10 розділу V цього Положення і передати його протягом 15 календарних днів зі своїми висновками та пропозиціями до Генерального департаменту банківського нагляду, який розглядає пакет документів спільно з Юридичним департаментом Національного банку згідно з вищезазначеними вимогами в строк до 25 календарних днів.

Комісія Національного банку приймає рішення про надання дозволу на продаж банку на підставі висновку та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду.

10.12. Після реєстрації змін до статуту банку та погодження кандидатур голови, членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку (якщо прийнято рішення про зміну цих посадових осіб банку) Комісія Національного банку відповідно до пункту 10.7 цієї глави приймає рішення про регулювання третьої частини програми санації.

11.1. Якщо тимчасовий адміністратор визнав, що фінансове оздоровлення банку можливе шляхом реорганізації, то він повинен отримати згоду Комісії Національного банку.

Для отримання згоди Комісії Національного банку тимчасовий адміністратор надає територіальному управлінню Національного банку (самостійному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) такі документи:

прогнозний баланс на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника, банку, що реорганізовується, - у разі його реорганізації шляхом виділення та прогнозний розрахунок показників діяльності банку і значень економічних нормативів за ним;

план реорганізації;

у разі реорганізації шляхом злиття - копію рішення загальних зборів учасників іншого банку, що реорганізовується;

у разі реорганізації шляхом приєднання - копію рішення загальних зборів учасників банку-правонаступника.

11.2. Комісія Національного банку приймає рішення про надання згоди на реорганізацію банку та затвердження плану реорганізації, якщо є достатні підстави вважати, що внаслідок реорганізації банк-правонаступник (та банк, що реорганізовується, - у разі реорганізації шляхом виділення) відповідатиме вимогам Національного банку щодо економічних нормативів, реорганізація не призведе до створення становища, яке загрожує інтересам кредиторів і вкладників.

Комісія Національного банку приймає рішення про надання дозволу тимчасовому адміністратору на реорганізацію банку та затвердження плану реорганізації на підставі обгрунтованого висновку Генерального департаменту банківського нагляду.

11.3. У плані реорганізації, що подається Національному банку, мають визначатися конкретні виконавці та строки виконання запланованих заходів. План реорганізації банку, наданий тимчасовим адміністратором, має включати таку інформацію:

а) рішення тимчасового адміністратора у формі наказу про визначення шляху реорганізації банку;

б) про створення комісій для проведення реорганізації, а саме: комісії, що здійснюватиме передавання майна, коштів, прав та обов'язків банку, що реорганізовується; комісії банку-правонаступника, що здійснюватиме приймання майна, коштів, прав та обов'язків. У разі реорганізації шляхом злиття склад комісії банку-правонаступника визначається разом з іншим банком, що реорганізовується. У разі реорганізації шляхом приєднання комісія для проведення реорганізації призначається банком-правонаступником;

в) проведення інвентаризації активів, зобов'язань і резервів, які обліковуються на балансі та позабалансових рахунках банку, що реорганізовується (якщо така інвентаризація не здійснювалася попередньо тимчасовим адміністратором);

г) оголошення про випуск акцій та підписку на паї банку-правонаступника. Умови обміну (конвертації) акцій банку, що реорганізовується, на акції банку-правонаступника; у разі реорганізації шляхом злиття погоджується з банком, що реорганізовується, у разі приєднання до іншого банку - з банком-правонаступником;

ґ) надання Національному банку відомостей про осіб, що стануть унаслідок реорганізації власниками істотної участі в банку-правонаступнику та отримання цими особами дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку-правонаступнику (якщо внаслідок реорганізації змінюється склад власників істотної участі або збільшується питома вага їх участі в статутному капіталі банків);

д) передавання майна, коштів, прав та обов'язків від банку, що реорганізовується, до банку-правонаступника та складання:

передатного (роздільного) балансу (визначення дати цього документа);

розшифровок кожної групи рахунків за аналітичним обліком;

актів приймання-передавання основних засобів, каси та інших матеріальних цінностей між матеріально відповідальними особами банку, що реорганізовується, та банку-правонаступника;

актів приймання-передавання документів фінансового обліку та архіву банку, що реорганізовується;

е) проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника;

є) підготовки та надання Національному банку документів для реєстрації банку-правонаступника (змін до статуту банку-правонаступника в разі реорганізації шляхом приєднання, перетворення) та отримання банківської ліцензії згідно з нормативно-правовими актами Національного банку (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення);

ж) надання Національному банку документів для отримання дозволу на здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону про банки, якщо банк-правонаступник, що створений унаслідок реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення, передбачає здійснення цих операцій (якщо банк-правонаступник, що приєднав інший банк, ці операції раніше не здійснював);

з) надання Національному банку документів для отримання згоди на відкриття банками-правонаступниками філій згідно з нормативно-правовими актами Національного банку;

и) надання Національному банку документів для реєстрації змін до статуту банку, що реорганізовується, - у разі реорганізації банку шляхом виділення;

і) інших заходів відповідно до обраного шляху реорганізації та нормативно-правових актів Національного банку з питань реорганізації.

11.4. У разі реорганізації банку шляхом приєднання план реорганізації та прогнозний баланс банку-правонаступника на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів банку та розрахунок економічних нормативів за ним має погоджуватися з радою банку-правонаступника, а в разі реорганізації шляхом злиття - з іншим банком, що реорганізовується.

У разі реорганізації шляхом приєднання рада банку-правонаступника має призначити комісію для проведення реорганізації, прийняти рішення про створення філії шляхом приєднання банку, що реорганізовується, призначити збори учасників банку та повідомити про ці рішення тимчасового адміністратора.

11.5. Передавання майна, коштів, прав та обов'язків від банку, що реорганізовується, до банку-правонаступника та складання передатного (роздільного) балансу за станом на перше число місяця, наступного за звітним, здійснюється за 30 днів до проведення загальних зборів учасників тимчасовим адміністратором (комісією з проведення реорганізації банку, що реорганізовується) голові комісії банку-правонаступника з приймання майна, коштів, прав та обов'язків.

11.6. Тимчасовий адміністратор під час проведення реорганізації банку виконує такі повноваження:

а) здійснює управління банком до прийняття Національним банком рішення про реєстрацію банку-правонаступника (змін до статуту банку-правонаступника в разі реорганізації шляхом приєднання) та забезпечує контроль за виконанням заходів реорганізації банку відповідно до плану реорганізації банку та нормативно-правових актів Національного банку;

б) курирує діяльність комісії з проведення реорганізації банку, що реорганізовується, та комісії банку-правонаступника з питань реорганізації (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення);

в) розглядає та затверджує матеріали інвентаризації активів, зобов'язань, резервів, уключаючи обліковане на позабалансових рахунках. За результатами інвентаризації забезпечує врегулювання виявлених розбіжностей та списання безнадійної заборгованості за активними операціями банку за рахунок створених резервів або методом прямого списання;

г) здійснює оцінку акцій банку та забезпечує викуп банком акцій (часток) учасників банку, які не погоджуються на реорганізацію банку і мають намір вийти з товариства, за дотримання банком умов, визначених Інструкцією про регулювання діяльності банків;

ґ) приймає рішення про скликання загальних зборів учасників банку-правонаступника (банків-правонаступників) шляхом видання наказу (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення) та здійснює процедуру скликання загальних зборів учасників згідно з чинним законодавством України;

д) інше відповідно до плану реорганізації банку та нормативно-правових актів Національного банку.

11.7. На загальних зборах учасників банку-правонаступника (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення) приймаються рішення про:

створення банку;

випуск акцій та затвердження підписки на акції;

затвердження установчих документів банку;

призначення правління, спостережної ради банку, головного бухгалтера, якщо останній не входить до складу правління.

11.8. До пакета документів для реєстрації банку-правонаступника (змін до статуту банку-правонаступника - у разі реорганізації шляхом приєднання), що надається до територіального управління Національного банку, додається:

передатний/роздільний баланс, затверджений загальними зборами учасників банку-правонаступника (у випадку реорганізації шляхом приєднання таке затвердження передатного балансу не потрібне);

прогнозний баланс на останню звітну (місячну) дату після проведення загальних зборів банку-правонаступника (банку, що реорганізовується, - у разі реорганізації шляхом виділення) та розрахунок економічних нормативів (уточнений за результатами передавання активів і зобов'язань), що погоджений тимчасовим адміністратором;

висновок тимчасового адміністратора про те, що діяльність банку-правонаступника (у разі реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення) та банку, що реорганізовується (у разі реорганізації шляхом виділення), після реорганізації відповідатиме вимогам Національного банку щодо економічних нормативів і не загрожуватиме інтересам кредиторів і вкладників.

11.9. Пакет документів для реєстрації банку-правонаступника розглядається структурним підрозділом Генерального департаменту банківського нагляду, що безпосередньо здійснюватиме нагляд за діяльністю банку-правонаступника, та іншими структурними підрозділами Національного банку відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, що регулює порядок реєстрації банків.

11.10. Якщо банк, що реорганізовується, припиняє свою діяльність унаслідок реорганізації як юридична особа, то до територіального управління Національного банку для виключення банку, що реорганізовується, з Державного реєстру банків мають надаватися передатний/роздільний баланс, квитанція органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку, що реорганізовується.

11.11. Після прийняття в установленому порядку рішення Національного банку про реєстрацію банку-правонаступника та надання банківської ліцензії:

відкривається кореспондентський рахунок банку-правонаступнику. Банк, що реорганізовується, перераховує залишки коштів із свого кореспондентського рахунку (попередньо консолідувавши на ньому залишки коштів, що обліковувалися за кореспондентськими рахунками філій) на кореспондентський рахунок банку-правонаступника;

діяльність тимчасового адміністратора припиняється.

Не пізніше наступного дня після закриття кореспондентського рахунку банку, що реорганізовується, територіальним управлінням Національного банку вилучаються банківська ліцензія банку, що реорганізовується, та дозвіл Національного банку на здійснення операцій, на які відповідно до статті 47 Закону про банки та відповідного нормативно-правового акта Національного банку потрібний дозвіл (якщо такий видавався).

У цьому розділі визначається порядок ліквідації банків за ініціативою власників банку та за ініціативою Національного банку, у тому числі на підставі заяви кредиторів банку про ліквідацію банку в зв'язку з незадоволенням їх вимог унаслідок неплатоспроможності банку.

1.1. Національний банк може відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку виключно в таких випадках:

а) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію (зокрема те, що статутний капітал банку на час його державної реєстрації сформований з непідтверджених джерел і внаслідок цього були фальсифіковані прогнозні показники діяльності банку, надані Національному банку для отримання банківської ліцензії);

б) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

в) у разі порушення вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку;

г) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення діяльності банку в правову відповідність до вимог Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку;

ґ) у разі недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

1.2. Неплатоспроможність банку - його неспроможність своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру регулятивного капіталу банку, що призвело до зменшення показника адекватності регулятивного капіталу до однієї третини нормативного значення 6.

6 Нормативне значення показника адекватності регулятивного капіталу встановлюється Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368.

1.3. Під значною втратою активів або доходів слід уважати таке:

банк є критично недокапіталізованим;

або банк є значно недокапіталізованим і загальні збори акціонерів (учасників) банку не прийняли рішення про відновлення платоспроможності банку шляхом проведення його санації акціонерами (учасниками) або інвесторами;

або збитки за результатами фінансового року становлять 50 і більше відсотків статутного капіталу банку, за винятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим і працює менше трьох років;

або протягом трьох років підряд збитки за результатами фінансового року становлять 10 і більше відсотків статутного капіталу банку, за винятком тих випадків, коли банк є добре або достатньо капіталізованим;

або негативно класифіковані активи з урахуванням сформованих резервів під ці активи становлять 60 і більше відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сформованих резервів під ці активи). До негативно класифікованих активів належать кредитні операції та дебіторська заборгованість, що класифіковані за ступенем ризику як "сумнівні", "безнадійні"; прострочені понад 30 днів нараховані доходи; а також кошти, що розміщені на кореспондентських рахунках банків (резидентів і нерезидентів), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах. Підставою для їх класифікації є відповідні нормативно-правові акти Національного банку та внутрішні положення банків;

або якщо співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі банку до поточних рахунків клієнтів (норматив миттєвої ліквідності Н3) становить менше 10 відсотків і за відсутності інших джерел для підтримання миттєвої ліквідності.

Національний банк в обов'язковому порядку має приймати рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку, який є критично недокапіталізованим.

Якщо банк-боржник неспроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення коштів протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, то Національний банк зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

2.1. Якщо банк своєчасно і в повній сумі не виконав грошові зобов'язання перед кредиторами, то вони мають право надіслати рекомендованим листом або спецзв'язком до територіального управління Національного банку заяву про ліквідацію банку разом з документами, що підтверджують наявність невиконаних грошових зобов'язань банку перед ними (нотаріально засвідчена копія договору з банком, копія виписки з особового рахунку кредитора; копія претензії до банку; відповідь банку-боржника; якщо відповіді від банку-боржника не отримано, то розрахунковий документ з відміткою банку про дату надходження коштів або інші підтверджувальні документи).

2.2. Територіальне управління Національного банку розглядає подані кредитором документи, у разі потреби здійснює їх перевірку на місці в банку, готує відповідний висновок про потребу відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Потреба в перевірці на місці виникає, якщо кредитор не надав відповіді про отриману претензію банком-боржником і за результатами фінансової звітності банку-боржника не відображається інформація про наявність не сплачених у строк розрахункових документів.

Висновок щодо відсутності підстав для задоволення заяви кредиторів має схвалюватися Комісією Національного банку при територіальному управлінні і до Генерального департаменту банківського нагляду не надсилається. Відповідь кредитору про незадоволення його заяви територіальне управління Національного банку має направити протягом 30 календарних днів (з урахуванням прийнятого Комісією Національного банку при територіальному управлінні рішення).

Якщо територіальне управління Національного банку вважає, що є підстави для відкликання банківської ліцензії, то цей висновок із заявою кредитора має бути надісланий до Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку протягом п'яти календарних днів з дня отримання заяви кредитора.

Висновок територіального управління Національного банку із заявою кредитора та іншими документами розглядається Генеральним департаментом банківського нагляду, у разі потреби - іншими департаментами центрального апарату і протягом 10 календарних днів з дня їх отримання надається Комісії Національного банку.

Рішення про незадоволення заяви кредитора та відхилення пропозицій територіального управління Національного банку щодо відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора може бути прийняте Комісією Національного банку і не вноситися на розгляд Правління Національного банку. Про прийняте рішення Генеральний департамент банківського нагляду надсилає повідомлення територіальному управлінню Національного банку в строк до п'яти календарних днів після його прийняття для надання відповіді заявнику.

У разі підтвердження неплатоспроможності банку Національний банк ініціює ліквідацію банку в порядку, установленому цим Положенням.

3.1. Рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора приймається Правлінням Національного банку та оформляється відповідною постановою.

Одночасно за цією постановою також:

призначається ліквідатор. У разі призначення ліквідатором службовця Національного банку визначаються інші службовці Національного банку, які братимуть участь у ліквідаційній процедурі;

припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком;

надається доручення керівникам відповідного територіального управління Національного банку та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в Національному банку, з дня отримання цього рішення;

надається доручення Департаменту реорганізації та ліквідації банків підготувати обгрунтований висновок щодо відповідності вимогам банківського законодавства особи, призначеної Національним банком ліквідатором;

надається доручення Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді;

надається доручення Генеральному департаменту банківського нагляду повідомити контрольні органи інших держав, у яких банк мав філії або кореспондентські відносини з іноземними банками;

зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку.

3.2. Процедура ліквідації банку має бути завершена не пізніше трьох років з дня прийняття Національним банком рішення про відкликання банківської ліцензії.

4.1. Ліквідатором може бути призначено:

юридичну особу, яка проводить професійну діяльність, що пов'язана з тимчасовою адміністрацією та/або ліквідацією банків, наданням аудиторських, юридичних або консультативних послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку;

фізичну особу - незалежного експерта (за договором з Національним банком) або службовця Національного банку.

Ліквідатором банку може бути особа, яка має сертифікат Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, високі професійні й моральні якості, бездоганну ділову репутацію (зокрема, якщо її дії в минулому не спричинили банкрутства банку або іншого суб'єкта підприємницької діяльності), економічну чи юридичну освіту та досвід роботи не менше трьох років у сфері надання аудиторських, юридичних послуг або в банківській системі.

Забороняється призначати ліквідатором банку фізичну або юридичну особу, яка виконувала функції тимчасового адміністратора в цьому банку.

4.2. Ліквідатором (керівником ліквідації) не може бути:

а) фізична особа:

яка є кредитором, пов'язаною особою або акціонером/учасником банку;

яка має судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку, або є обвинуваченою за кримінальною справою;

яка не виконала своїх зобов'язань перед будь-яким банком;

б) юридична особа:

яка є кредитором, пов'язаною особою або акціонером (учасником) банку;

яка є стороною у судовій справі за участю банку;

не виконала зобов'язань перед будь-яким банком.

Ліквідатор має право залучати до процедури ліквідації працівників банку, що ліквідовується, а також учасників банку, частка участі яких в статутному капіталі банку становить не більше ніж 0,1 відсотка (та немає конфлікту інтересів).

4.3. Національний банк перед призначенням ліквідатора зобов'язаний переконатися в тому, що немає конфлікту інтересів, та в здатності юридичної/фізичної особи діяти неупереджено.

Юридична або фізична особа перед призначенням її ліквідатором, а також особи, які залучені до ліквідації банку, зобов'язані надати Національному банку інформацію про свої ділові відносини відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу V цього Положення.

У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення ліквідатора останній зобов'язаний ужити заходів щодо усунення цього конфлікту з одночасним повідомленням про це Національного банку, який вирішує питання про можливість продовження роботи ліквідатора.

5.1. Національний банк і ліквідатор (юридична особа, незалежний експерт) укладають договір про ліквідацію банку, в якому визначаються права та обов'язки сторін та інші обов'язкові умови, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку. У договорі визначаються особи, відповідальні за ліквідацію філій, а також передбачається страхування фінансової відповідальності, життя та здоров'я ліквідатора.

У договорі з юридичною особою визначається керівник ліквідації, який має сертифікат Національного банку на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, та можуть визначатися інші фізичні особи, що здійснюватимуть ліквідаційну процедуру.

Договір набирає чинності з часу призначення ліквідатора відповідною постановою Правління Національного банку.

5.2. Ліквідатор може залучати до ліквідації на договірних умовах кредиторів, які не є акціонерами банку, і представників органів державної податкової служби, але ці особи не можуть виконувати функції головного бухгалтера ліквідації та керівника (якщо ліквідатором призначено юридичну особу).

На осіб, залучених ліквідатором до ліквідації банку на договірних умовах, поширюються інші вимоги, визначені в пункті 4.2 глави 4 розділу VI цього Положення.

5.3. Робота ліквідатора та залучених до ліквідації осіб оплачується за рахунок банку, що ліквідовується.

Винагорода ліквідатора, осіб, залучених до ліквідації, господарські та інші витрати, пов'язані з процедурою ліквідації, визначаються в кошторисі витрат ліквідатора протягом 20 робочих днів після його призначення.

Кошторис витрат ліквідатора щокварталу до 20-го числа місяця, що передує плановому періоду, із щомісячною розбивкою в розрізі філій має подаватися територіальному управлінню Національного банку (Департаменту реорганізації та ліквідації банків, у разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок ліквідатора якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

Кошторис витрат затверджується начальником територіального управління Національного банку (заступником Голови Національного банку - куратором служби банківського нагляду, якщо здійснюється ліквідація банку, накопичувальний рахунок ліквідатора якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку) протягом 10 робочих днів після його отримання.

5.4. Службовці Національного банку, які беруть участь у процедурі ліквідації, звільняються від виконання своїх службових обов'язків із збереженням за ними місця роботи, заробітної плати та всіх виплат, що передбачені системою оплати праці за основним місцем роботи, на весь час їх участі в процедурі ліквідації банку. За здійснення ліквідаційної процедури їм можуть установлюватися спеціальні надбавки відповідно до Закону України "Про державну службу" та нормативно-правових актів Національного банку. Діяльність службовців, які здійснюють ліквідаційну процедуру, перебуває під контролем начальника територіального управління Національного банку (заступника Голови Національного банку - куратора служби банківського нагляду в разі ліквідації банку, накопичувальний рахунок ліквідатора якого відкритий в Операційному управлінні Національного банку).

6.1. Копія постанови про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора надається уповноваженому представнику банку уповноваженим представником відповідного територіального управління Національного банку разом з ліквідатором у день її отримання без попереднього повідомлення керівників банку. Одночасно в банку вилучаються банківська ліцензія та дозвіл Національного банку на здійснення окремих операцій.

6.2. Під час виконання своїх обов'язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з чинним законодавством. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.