Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

2.4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

2.5. Банк, який дотримується нормативів капіталу, під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) у разі:

а) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:

урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А-6;

або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку чи Міжнародною фінансовою корпорацією;

або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу-7, - за зобов'язаннями контрагентів із строком виконання один рік і менше.

У разі дотримання зазначених вимог банк повинен мати такі документи:

оригінал безумовного зобов'язання, що поданий особами, які зазначені в підпункті "а" пункту 2.5 цієї глави. Цей документ має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі (крім акредитивів "стендбай"), перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений в посольстві відповідної держави в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов'язання у вигляді електронного документа (акредитиви "стендбай") має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником, крім того Національний банк у будь-який час може перевірити оригінал зобов'язання. До безумовних зобов'язань належать безумовні гарантії погашення заборгованості позичальника перед банком, уключаючи гарантії на першу вимогу, безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії. Безумовне зобов'язання має відповідати нормам міжнародного інституційного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати стосовно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань переказу грошей відповідно до статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ;

підтвердження офіційного рейтингу гаранта відповідно до останніх видань бюлетенів провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standart & Poor's, Moody's тощо);

інші документи, що відповідають вимогам банківського законодавства відповідної країни, які за формою, змістом і засобами реалізації забезпечують виконання гарантом безумовних зобов'язань (за наявності);

б) грошового покриття кредиту/вкладень у боргові цінні папери у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.

Таке грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту/вкладень в боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2002 року № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за № 841/7129) (зі змінами).

Договір про заставу майнових прав на грошові кошти (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з контрагентом/майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору або розміщення боргових цінних паперів (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання контрагентом/майновим поручителем зобов'язань перед банком.

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

2.7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного зобов'язання) за пролонгованим кредитом та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктом 2.6 цієї глави.

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку здійснює контроль щодо наявності підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму безумовного зобов'язання або грошового покриття під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

2.8. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.9. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.

Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.

3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

3.5. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.

3.7. Банк може враховувати норми пунктів 2.5, 2.6 глави 2 та 5, 6 глави 4 цього розділу під час визначення обсягу кредитного ризику контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8).

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов'язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо пов'язаних з банком осіб, до регулятивного капіталу банку.

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо пов'язаних з банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5. Банк, який дотримується нормативів капіталу, під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку цього нормативу) у разі:

1) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку, чи Міжнародною фінансовою корпорацією;

2) грошового покриття кредиту у вигляді застави майнових прав на грошові кошти пов'язаної з банком особи / майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.

Грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2002 року № 378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2002 року за № 841/7129) (зі змінами).

Договір про заставу майнових прав на грошові кошти, укладений з пов'язаною з банком особою / майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання пов'язаною з банком особою / майновим поручителем зобов'язань перед банком.

Розмір процентної ставки за депозитним договором, майнові права за яким передано банку для забезпечення боргу, не може перевищувати розміру процентної ставки за відповідним кредитним договором, укладеним з пов'язаною з банком особою.

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

7. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, за пролонгованим кредитом та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу Н9 банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктом 6 цієї глави.

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, здійснює контроль за наявністю підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, під час розрахунку нормативу Н9.

8. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

9. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює контроль за придбанням банком корпоративних прав (акцій, паїв, часток) в обмін на кошти або майно з метою отримання доходу/прибутку або права на участь в управлінні юридичною особою, у тому числі за прямими інвестиціями (далі - інвестиції).

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, паї, частки), емітовані такою юридичною особою.

1.2. Банк, регулятивний капітал якого відповідає вимогам пунктів 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, якщо:

а) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більше ніж 1 відсоток статутного капіталу банку;

б) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1.3. Банк здійснює інвестицію на підставі письмового дозволу Національного банку, який надається в порядку, установленому цією главою:

а) у фінансову установу в обсязі більше 1 відсотка статутного капіталу банку;

б) в юридичну особу в обсязі 20 і більше відсотків її статутного капіталу та/або голосів (крім інвестицій у фінансову установу в обсязі менше 1 відсотка статутного капіталу банку).

1.4. Банк має право здійснити інвестицію (у тому числі у фінансову установу в обсязі, що перевищує 1 відсоток статутного капіталу банку) за умови одночасного дотримання таких спеціальних вимог:

а) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

б) розмір регулятивного капіталу банку відповідає подвійному мінімальному розміру регулятивного капіталу банку (Н1), передбаченому пунктами 2.1, 2.2 глави 2 розділу II цієї Інструкції;

в) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (в частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

г) виконання протягом останніх шести місяців економічних нормативів та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;

ґ) наявність прибутку за даними балансу банку протягом останніх шести місяців.

1.5. Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку про здійснення інвестиції згідно з пунктами 1.2 - 1.4 цієї глави.

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

1.6. Банк для отримання письмового дозволу подає до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, такі документи:

клопотання банку про видачу письмового дозволу за підписом голови правління банку;

обґрунтування мети і розміру очікуваного ефекту від інвестицій;

інформацію щодо дотримання банком установлених нормативів та спеціальних вимог для отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення інвестиції.

Структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, протягом 20 робочих днів із дня отримання всіх документів перевіряє дотримання банком вимог, визначених пунктом 1.4 цієї глави.

1.7. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на здійснення інвестиції, якщо дійде висновку, що зазначена операція матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку.

Рішення Національного банку про надання дозволу/відмову в наданні дозволу приймається уповноваженою посадовою особою Національного банку, про що банку повідомляється листом не пізніше п'ятого робочого дня з дня прийняття відповідного рішення.

У разі прийняття Національним банком рішення про відмову у наданні дозволу в листі зазначаються підстави для відмови.

1.8. Порушення порядку отримання письмового дозволу на здійснення інвестиції є підставою для застосування до банку адекватних заходів впливу.

1.9. Національний банк з метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного зі здійсненням банками інвестицій та операцій із цінними паперами, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

1.10. До розрахунку нормативів інвестування не включаються суми акцій та інших цінних паперів, придбаних банком:

а) у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та за умови, що банк не утримує їх більше одного року;

б) у зв'язку з інвестицією, яка здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи, визнаної Національним банком, до складу якої входить цей банк;

в) за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

г) за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Про невключення відповідних сум до розрахунку нормативів інвестування банки зобов'язані повідомляти Національний банк до 10 числа місяця, наступного за звітним, а також мають подавати план реалізації одержаних цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та відповідного документального підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом.

Банк зобов'язаний здійснити дії згідно з пунктами 1.3-1.6 цієї глави, якщо протягом року з моменту придбання акцій та інших цінних паперів у зв'язку з реалізацією права заставодержателя або за договором про андеррайтинг він не здійснив відчуження таких цінних паперів.

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з інвестуванням в акції, паї, частки та інвестиційні сертифікати окремої юридичної особи.

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до статутного капіталу банку.

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою;

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного із здійсненням банком інвестиційної діяльності.

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до статутного капіталу банку.

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, небанківськими фінансовими установами та іншими емітентами;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 100 і більше відсотків сукупних активів банку.

Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови одночасного дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

1.2. Спеціалізовані банки у зв'язку із концентрацією ризиків зобов'язані дотримуватися спеціальних значень економічних нормативів.

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів не більше ніж 10 відсотків від активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв на покриття збитків (далі - відповідна група активів);

не більше ніж 15 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 10 до 20 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 20 до 30 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 5 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів більше ніж 30 відсотків від відповідної групи активів або якщо формування резервів під активні операції здійснено не в повному обсязі;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів менше ніж 7 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 7 до 10 відсотків від відповідної групи активів.

Якщо обсяг негативно класифікованих активів банку становить більше 10 відсотків від відповідної групи активів, то банк не має права збільшувати обсяг операцій з пов'язаними з банком особами (забороняється укладати нові договори або продовжувати строк діючих з такими особами) до часу зниження обсягу негативно класифікованих активів нижче ніж 10 відсотків.

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 40 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

1.5. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

1.7. До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків капіталу банку.

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.11. Банки, які недотримуються встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв'язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов'язані протягом місяця подати структурному підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку, План заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням термінів виконання заходів та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені терміни. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов'язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

2.2. Банки зобов'язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

б) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.