Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; або

така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи в розмірі 10 і більше відсотків та/або право голосу акцій, паїв, часток і водночас жодна інша особа не володіє участю/часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.

1.13. Контрагенти, у яких держава є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого.

Контрагенти, у яких держава в особі уповноважених органів є власником 25 і більше відсотків статутного капіталу та які є власниками істотної участі іншого контрагента, не вважатимуться одним контрагентом.

1.14. Угоди, що укладаються з інсайдерами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із інсайдерами на умовах більш сприятливих за звичайні, визнаються судом недійсними з часу їх укладення.

Більш сприятливими умовами визнаються:

отримання активу низької якості від інсайдерів;

викуп в інсайдера активу за вартістю, що є значно вищою, ніж та, яку банк сплатив би за придбання такого активу від неінсайдера;

продаж інсайдеру активу за вартістю, що є значно нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого активу неінсайдеру;

укладання коштів у цінні папери інсайдера, в які банк в іншому випадку не вкладав би, у зв'язку з рівнем ризику таких паперів або видом економічної діяльності емітента-інсайдера;

оплата за товари та послуги, що надані інсайдером, за тарифами, що є вищими, ніж ті, за якими банк сплачував би за аналогічні товари та послуги неінсайдерам, або оплата таких товарів і послуг у тих ситуаціях, коли неінсайдеру взагалі оплата не надавалася б;

прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

надання кредиту інсайдеру (акціонеру/учаснику) для придбання акцій (паїв/часток) цього банку та під забезпечення акцій (паїв/часток) банку;

строк сплати відсотків за користування кредитом не визначений або передбачений в кінці строку дії кредитного договору.

Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, що визначають кредитну, інвестиційну, управління активами і пасивами та облікову політику банку.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов’язань перед пов’язаною особою банку; придбання активів пов’язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов’язаною особою банку.

Банк має забезпечити наявність відповідних інформаційних систем для виявлення активних операцій з інсайдерами, ведення переліку інсайдерів банку, визначення обсягу операцій щодо кожного інсайдера, а також загального обсягу таких операцій з метою їх моніторингу.

Банк зобов'язаний забезпечити наявність процедури запобігання отриманню власної вигоди особами, що беруть участь у підготовці оцінки кредиту або в прийнятті рішення щодо його надання.

У разі укладення банком угод з інсайдерами, які передбачають сприятливіші умови, ніж угоди, що укладені з іншими особами (у тому числі, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші, ніж звичайні), на суму таких угод банк має зменшувати загальний розмір регулятивного капіталу до часу погашення таких угод.

Крім того, такі угоди мають бути укладені на підставі рішення правління та/або ради банку.

1.15. З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

1.16. Банк може виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та боргових цінних паперів, емітованих Національним банком, придбаних за операціями репо (але не більше ніж основна сума боргу за окремою кредитною операцією) з переходом права власності на такі цінні папери.

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку, невідкоригованого на суму перевищення нормативів Н7 та Н9.

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

а) щодо банків-контрагентів:

строкові депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, та заборгованість за простроченими нарахованими доходами за цими операціями;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

кошти банків у розрахунках;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами та заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні капітали інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

2.4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

2.5. Банк, який дотримується нормативів капіталу, може проводити кредитні операції та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж основна сума боргу за окремою операцією) у разі:

а) забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням за умови, що це зобов'язання було надане безпосередньо на користь банку:

урядами або центральними банками держав, що належать до категорії А 6;

6 Країни, що мають офіційну рейтингову оцінку не нижче категорії А, підтверджену в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard&Poor's, Moody's).

або Міжнародним банком реконструкції та розвитку чи Європейським банком реконструкції та розвитку чи Міжнародною фінансовою корпорацією;

або першокласними банками, що мають опублікований кредитний рейтинг не нижче інвестиційного класу 7, - за зобов'язаннями контрагентів із строком виконання один рік і менше.

7 Інвестиційний клас - кредитний рейтинг банку, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's), який свідчить про низьку ймовірність невиконання зобов'язань.

У разі дотримання зазначених вимог банк повинен мати такі документи:

оригінал безумовного зобов'язання, що поданий особами, які зазначені в підпункті "а" пункту 2.5 цієї глави. Цей документ має бути нотаріально засвідчений за місцем його видачі (крім акредитивів "стендбай"), перекладений на українську мову та легалізований в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчений в посольстві відповідної держави в Україні та легалізований в Міністерстві закордонних справ України. Переклад зобов'язання у вигляді електронного документа (акредитиви "стендбай") має засвідчуватися нотаріально або банком-заявником, крім того Національний банк у будь-який час може перевірити оригінал зобов'язання. До безумовних зобов'язань належать безумовні гарантії погашення заборгованості позичальника перед банком, уключаючи гарантії на першу вимогу, безвідкличні резервні акредитиви, що виконують функції фінансової гарантії. Безумовне зобов'язання має відповідати нормам міжнародного інституційного (приватного) права щодо зобов'язань такого типу, а саме: Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати, Уніфікованим правилам Міжнародної торгової палати стосовно гарантій на першу вимогу та іншим міжнародно-правовим актам (у тому числі держави походження гаранта) з питань переказу грошей відповідно до статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";

підтвердження офіційного рейтингу гаранта відповідно до останніх видань бюлетенів провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standart & Poor's, Moody's тощо);

інші документи, що відповідають вимогам банківського законодавства відповідної країни, які за формою, змістом і засобами реалізації забезпечують виконання гарантом безумовних зобов'язань (за наявності);

б) грошового покриття кредиту/вкладень у боргові цінні папери у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі.

Таке грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту/вкладень в боргові цінні папери.

Договір про заставу майнових прав на грошові кошти (або договір про заставу ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором), який укладений з контрагентом/майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору або розміщення боргових цінних паперів (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання контрагентом/майновим поручителем зобов'язань перед банком.

2.6. Рішення про проведення банком активних операцій з контрагентом/позичальником у розмірі, що перевищує 25 відсотків регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 2.3, 2.4 цієї глави, щодо контрагента), має прийматися правлінням (радою директорів) та/або радою банку.

2.7. У день виникнення перевищення за кредитом/вкладеннями в боргові цінні папери над установленим значенням нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та виключення суми забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, з розрахунку цього нормативу банк зобов'язаний:

включити відповідну інформацію до форми звітності N 611 "Звіт про дотримання економічних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції" (далі - форма звітності N 611;

надіслати електронною поштою письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) із зазначенням інформації про документи, що підтверджують надання кредиту/вкладення в боргові цінні папери та отримання забезпечення, яке відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави.

2.8. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності грошового покриття (або безумовного зобов'язання) за пролонгованим кредитом та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктами 2.6, 2.7 цієї глави.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) здійснює контроль щодо наявності підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму безумовного зобов'язання або грошового покриття під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

Якщо за результатами перевірки встановлено факти невиконання банком на дату надання кредиту (його пролонгації)/здійснення вкладень в боргові цінні папери вимог, зазначених у пунктах 2.5-2.7 цієї глави, то банк зобов'язаний відкоригувати розрахунок нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7) з дати виключення ним із загального обсягу кредитного ризику відповідної суми забезпечення та подати до Національного банку змінену форму звітності N 611 за відповідні періоди (місяці).

2.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

2.10. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

2.11. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) (без підстав, визначених у пунктах 2.5-2.7 цієї глави), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "г" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів до регулятивного капіталу банку.

Якщо один контрагент банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів, то при розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього контрагента та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента, враховується один раз.

3.4. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

а) щодо банків контрагентів:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами, що надані іншим банкам;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, що надані іншим банкам, заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

боргові цінні папери, випущені банками, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

кошти банків у розрахунках;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб:

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами, заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, врахованими векселями, борговими цінними паперами органів державної влади та місцевого самоврядування, небанківських фінансових установ, нефінансових підприємств у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення, прострочені нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком (крім вкладень у статутні капітали інших банків та установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з пунктом 1.7 розділу II цієї Інструкції).

3.5. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням (радою директорів) та/або радою банку.

3.7. Банк може враховувати норми пунктів 2.5-2.7 глави 2 цього розділу під час визначення обсягу кредитного ризику контрагента або групи пов'язаних контрагентів під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8).

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) подвоюються,

якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

4.1. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

4.2. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до інсайдера або групи пов'язаних інсайдерів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо інсайдера або групи пов'язаних інсайдерів, до статутного капіталу банку.

Група пов'язаних інсайдерів визначається в порядку, установленому пунктом 1.8 глави 1 цього розділу.

4.3. До вимог банку щодо одного інсайдера або групи пов'язаних інсайдерів уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

кошти банків у розрахунках.

4.4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо одного інсайдера або групи пов'язаних інсайдерів, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

4.5. Банк, який дотримується нормативів капіталу, може проводити кредитні операції в обсягах, що перевищують установлений норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), та виключати із загального обсягу кредитного ризику суму забезпечення (але не більше ніж основна сума боргу за окремою операцією) у вигляді застави майнових прав на грошові кошти інсайдера/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі (далі - грошове покриття).

Таке грошове покриття має бути надано у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту.

Договір про заставу майнових прав на грошові кошти, укладений з інсайдером/майновим поручителем, має передбачати умови щодо передавання цих коштів в управління банку на весь строк дії кредитного договору (без права дострокового вилучення) та право банку стягувати кошти з їх рахунків на погашення цього боргу в разі невиконання інсайдером/майновим поручителем зобов'язань перед банком.

Розмір процентної ставки за депозитним договором, майнові права за яким передано банку для забезпечення боргу, не може перевищувати розміру процентної ставки за відповідним кредитним договором, укладеним з інсайдером.

4.6. Рішення про проведення банком активних операцій з інсайдером у розмірі, що перевищує п'ять відсотків статутного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 4.3, 4.4 цієї глави, щодо інсайдера), має прийматися правлінням (радою директорів) та/або радою банку.

4.7. У день виникнення перевищення за кредитом над установленим значенням нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), та виключення суми забезпечення, що відповідає вимогам пункту 4.5 цієї глави, з розрахунку цього нормативу банк зобов'язаний:

уключити відповідну інформацію до форми звітності N 611;

надіслати електронною поштою письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) із зазначенням інформації про документи, що підтверджують надання кредиту та отримання забезпечення, яке відповідає вимогам пункту 4.5 цієї глави.

4.8. У разі пролонгації кредитного договору для підтвердження наявності грошового покриття за пролонгованим кредитом та права банку зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму такого забезпечення під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), банк зобов'язаний здійснити заходи, визначені пунктами 4.6, 4.7 цієї глави.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) здійснює контроль щодо наявності підстав для зменшення банком загального обсягу кредитного ризику на суму грошового покриття під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9).

Якщо за результатами перевірки встановлено факти невиконання банком на дату надання кредиту (його пролонгації) вимог, зазначених у пунктах 4.5-4.7 цієї глави, то банк зобов'язаний відкоригувати розрахунок нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), з дати виключення ним із загального обсягу кредитного ризику відповідної суми забезпечення та подати до Національного банку змінену форму звітності N 611 за відповідні періоди (місяці).

4.9. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

4.10. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 5 відсотків.

4.11. Якщо банк перевищив норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) (без підстав, визначених у пунктах 4.5-4.7 цієї глави), то він має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Якщо за результатами інспекційної перевірки (або на підставі статистичної звітності банку) установлені факти невиконання банком вимог підпункту "ґ" пункту 1.7 розділу II цієї Інструкції, то він має відкоригувати (зменшити) регулятивний капітал на розмір перевищення нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), починаючи з наступного дня після дати виявлення такого порушення.

У разі невиконання вимог цієї глави Національний банк має застосовувати до банку та керівників банку заходи впливу відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

5.1. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

5.2. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до всіх інсайдерів та суми всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо всіх інсайдерів, до статутного капіталу банку.

5.3. До вимог банку щодо інсайдерів уключаються:

строкові депозити, що розміщені в інших банках;

заборгованість за кредитами;

прострочена заборгованість за кредитами/депозитами, заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

дебіторська заборгованість та заборгованість за простроченими нарахованими доходами;

заборгованість (у тому числі прострочена) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами, прострочені нараховані доходи за ними;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

кошти банків у розрахунках.

5.4. До фінансових зобов'язань, наданих банком щодо інсайдерів, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

5.5. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту що надана безпосередньо цим банком.

5.6. Банк може враховувати норми пунктів 4.5-4.7 глави 4 цього розділу під час визначення обсягу кредитного ризику інсайдера під час розрахунку нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

5.7. Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює контроль за придбанням банком корпоративних прав (акцій, паїв, часток) в обмін на кошти або майно з метою отримання доходу/прибутку або права на участь в управлінні юридичною особою, у тому числі за прямими інвестиціями (далі - інвестиції).