Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

Банк має протягом трьох робочих днів надіслати письмове повідомлення територіальному управлінню Національного банку (структурному підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) про призупинення сплати відсотків за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення).

3.9. На період чинності укладеної угоди (до часу погашення облігації) банк-боржник не має права передавати Інвестору (або пов'язаним з ним особам) кошти в будь-якій формі (майно, кредит, будь-які операції з векселями, факторингові послуги, не покриті безумовним забезпеченням гарантії, поруки за кредиторів банку-боржника тощо), крім тих випадків, якщо таке передавання банком-боржником майна або векселів є сплатою процентів за залученими на умовах субординованого боргу коштами та оформлене відповідною угодою.

Також банки можуть здійснювати розрахункові операції з Інвестором (або пов'язаними з ним особами), якщо вони не призводять до кредитування або іншого розміщення коштів у Інвестора (або пов'язаних з ним осіб) або до зустрічних вкладень між банком та Інвестором (або пов'язаними з ним особами).

Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, не можуть бути заставою за кредитами та іншими операціями банку-боржника.

3.10. В угоді (договорі) доцільно передбачити строки (графік) поступового повернення банком коштів, залучених на умовах субординованого боргу, залежно від обсягу залучених коштів.

3.11. Якщо кореспондентський рахунок банку-боржника використовується для списання сум за дорученнями банку-Інвестора, що стосуються його власних операцій та операцій його клієнтів і кореспондентів, а також для зарахування коштів на їх користь, то вимоги пункту 3.9 цієї глави на сторони угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу не поширюються.

3.12. Дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення субординованого боргу.

Для отримання цього дозволу банк-боржник має подати до територіального управління Національного банку (відповідного структурного підрозділу центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) клопотання про дострокове погашення субординованого боргу.

Клопотання має містити інформацію щодо:

причини дострокового погашення субординованого боргу;

дотримання банком-боржником економічних нормативів, лімітів відкритої валютної позиції, нормативу обов'язкового резервування, формування резервів за активними операціями в повному обсязі;

збільшення банком-боржником основного капіталу в розмірі згідно з програмою капіталізації, але не меншому, ніж розмір залучених коштів на умовах субординованого боргу, який банк планує погасити Інвестору.

Територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) протягом 10 робочих днів з дня отримання клопотання банку-боржника про дострокове погашення субординованого боргу перевіряє надану інформацію та подає відповідний висновок щодо можливості дострокового погашення субординованого боргу на розгляд Комісії Національного банку.

Комісія Національного банку протягом п'яти робочих днів приймає рішення про надання дозволу про дострокове погашення субординованого боргу або обґрунтовану відмову, що надсилається банку-боржнику.

3.13. У разі пролонгації угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу дія Дозволу не продовжується.

3.14. В угоді (договорі) про залучення коштів на умовах субординованого боргу мають передбачатися всі вимоги, що встановлені цією главою.

3.15. До угоди (договору) можуть вноситися зміни стосовно найменування банку-боржника та Інвестора у зв'язку з їх реорганізацією. Протягом п'яти робочих днів з дня внесення таких змін банк-боржник має надіслати клопотання щодо внесення відповідних змін до Дозволу та нотаріально засвідчену копію угоди (договору) відповідному підрозділу банківського нагляду.

3.16. У разі заміни Інвестора банк-боржник зобов'язаний протягом п’яти робочих днів подати пакет документів для отримання дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від нового Інвестора (далі - дозвіл щодо нового Інвестора) у порядку, передбаченому цим розділом.

Заміна Інвестора полягає в переході прав та обов'язків до нового Інвестора на підставі укладеного договору про відступлення первісним Інвестором права вимоги за угодою (договором) новому Інвестору або внаслідок правонаступництва чи спадкоємства тощо. Заміна Інвестора за договором про залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій допускається лише серед кола осіб, які були визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

Для отримання дозволу щодо нового Інвестора банк-боржник подає нотаріально засвідчену копію документа, що свідчить про перехід прав та обов'язків до нового Інвестора, та документи, передбачені підпунктами "а", "б", "в", "д", "е", "є" пункту 2.2 глави 2 цього розділу.

За умови своєчасного подання банком-боржником відповідних документів на період розгляду Національним банком питання про надання дозволу щодо нового Інвестора сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не виключається із регулятивного капіталу банку.

У дозволі щодо нового Інвестора додатково мають зазначатися реквізити Дозволу щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу від первісного Інвестора (дата, номер, назва Інвестора, сума та строк дії Дозволу).

Одночасно з прийняттям рішення про надання дозволу щодо нового Інвестора Комісія Національного банку приймає рішення про скасування Дозволу щодо первісного Інвестора.

У разі несвоєчасного подання банком-боржником документів або прийняття Комісією Національного банку обґрунтованого рішення про відмову банку-боржнику в наданні дозволу щодо нового Інвестора, сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, за якими відбувається заміна Інвестора, не враховується до регулятивного капіталу з часу такої заміни. У цьому разі банк-боржник зобов'язаний здійснити коригування регулятивного капіталу та звітності.

4.1. Облігації, емітовані банком-боржником на умовах субординованого боргу, є цінними паперами, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів на визначений період часу, на певних умовах і підтверджують зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента, з урахуванням установлених вимог щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу.

4.2. Облігації мають випускатися у бездокументарній формі та бути іменними, строковими і процентними та з обмеженим колом обігу (розміщення облігацій шляхом закритого продажу). Такі облігації мають обслуговуватися в одному з депозитаріїв Національної депозитарної системи. Якщо в умовах випуску облігацій містяться умови щодо їх дострокового погашення емітентом, то Дозвіл не надається.

За закритим продажем розміщення та обіг облігацій здійснюються між юридичними особами, коло (перелік) яких заздалегідь визначено банком-боржником у рішенні про випуск облігацій. Облігації випускаються під певний договірний процент та на визначений строк, але не менше ніж п'ять років з урахуванням вимог глави 3 цього розділу.

4.3. Юридичні особи придбавають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківські кредити.

4.4. Облігації сплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, в якій проведено оплату облігацій, їх номінальну вартість виражають у гривнях.

4.5. Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску.

4.6. Володіння облігацією, що випущена на умовах субординованого боргу, не дає права на участь в управлінні банком.

4.7. Облігації на умовах субординованого боргу не можуть бути дисконтними.

4.8. Облігації на умовах субординованого боргу підлягають обігу на вторинному ринку тільки в межах кола осіб, які заздалегідь визначені банком-боржником у рішенні про випуск облігацій.

5.1. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) перевіряє достовірність та повноту поданих документів, а також дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу, готує обґрунтований висновок щодо достовірності та повноти поданих документів та їх відповідності встановленим вимогам.

Протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів та за умови відповідності умов угоди (облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.6-1.8, 3.1-3.16, 4.1-4.7 цього розділу, дотримання Інвестором (банком-резидентом) нормативів капіталу та повної сплати Інвестором коштів територіальне управління Національного банку (або структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) подає до Комісії Національного банку документи, зазначені в пункті 2.2 цього розділу, свій висновок і пропозиції для прийняття остаточного рішення щодо надання Дозволу.

Якщо угода (облігація) не відповідає вимогам пунктів 1.6-1.8, 3.1-3.16, 4.1-4.7 цього розділу або банк подав неповний пакет документів, перелік яких визначений у пункті 2.2 цього розділу, то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) повертає пакет документів на доопрацювання протягом 20 робочих днів з дня отримання всіх документів.

5.2. Комісія Національного банку розглядає клопотання банку на наступному засіданні та надає (чи не надає) Дозвіл, про що приймається відповідне рішення.

Комісія Національного банку має право відмовити банку в наданні Дозволу, якщо дійде висновку, що залучення коштів на умовах субординованого боргу є ризиковою операцією та такою, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

5.3. У разі надання Дозволу (якщо Інвестором є банк-резидент) вкладені/залучені на умовах субординованого боргу кошти обліковуються так:

а) банком-Інвестором:

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовими рахунками 1514 "Довгострокові депозити, які розміщені на умовах субординованого боргу" та 1524/2 "Довгострокові кредити, які надані на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;

у разі вкладання коштів на умовах субординованого боргу шляхом придбання облігацій - за балансовим рахунком 3212/2 "Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення, які придбані на умовах субординованого боргу" за даними аналітичного обліку;

б) банком-боржником - за балансовим рахунком 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу".

5.4. У разі невідповідності умов угоди (договору, облігації) вимогам, що визначені в пунктах 1.6 - 1.8, 2.2, 3.1 - 3.16, 4.1 - 4.7 цього розділу, та неотримання банком-боржником Дозволу протягом 30 робочих днів із дня подання клопотання про отримання Дозволу або несвоєчасного подання клопотання кошти, що залучені/розміщені на умовах субординованого боргу, з наступного робочого дня обліковуються так:

а) банком-боржником:

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - на відповідних рахунках 1, 2 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за N 918/9517, відповідно до їх економічної суті;

у разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - за балансовим рахунком 3315 "Інші довгострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком";

б) банком-інвестором:

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом укладення прямих договорів - за балансовим рахунком 1515 "Довгострокові депозити, що розміщені в інших банках", 1524/1 "Довгострокові кредити, що надані іншим банкам" за даними аналітичного обліку;

у разі розміщення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій - за балансовим рахунком 3212/1 "Боргові цінні папери, випущені банками, у портфелі банку до погашення" за даними аналітичного обліку.

5.5. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до капіталу банку після дати прийняття Комісією Національного банку рішення про надання Дозволу, починаючи з дня отримання від банку-боржника форми звітності N 610 "Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку" (далі - форма звітності N 610), яка подається банком-боржником до Національного банку щодекадно.

5.6. Кошти, що залучені на умовах субординованого боргу в іноземній валюті, враховуються до регулятивного капіталу банку за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, установленим на звітну дату, з урахуванням строку, що залишився до дати погашення.

5.7. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені строком на п'ять років, то сума субординованого боргу враховується до капіталу банку зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20 відсотків на кінець кожного року за таким графіком:

5.8. Якщо на умовах субординованого боргу кошти залучені на строк понад п'ять років, то банк може здійснювати часткове погашення субординованого боргу, але не раніше ніж через п'ять років від дати його залучення з урахуванням вимог пункту 3.12 глави 3 цього розділу. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, мають враховуватися до капіталу банку в останні п’ять років дії угоди (договору) з урахуванням розміру амортизації від залишкової суми субординованого боргу, що обліковується на рахунку 3660 "Субординований борг банку" або 3661 "Облігації, емітовані банком, на умовах субординованого боргу".

Приклад:

Строк, на який залучено кошти, 7 років (з 01.02.2003 до 31.01.2010).

Сума залучених коштів на умовах субординованого боргу, на яку отримано Дозвіл на врахування до капіталу банку, - 600 000 грн.

Розрахунок суми, що враховується до капіталу, здійснюється так:

з 01.02.2003 до 31.01.2005 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2005 до 31.01.2006 - 100% - 600 000 грн.;

з 01.02.2006 до 31.01.2007 - 80% - 480 000 грн.;

з 01.02.2007 до 31.01.2008 - 60% - 360 000 грн.;

з 01.02.2008 до 31.01.2009 - 40% - 240 000 грн.;

з 01.02.2009 до 31.01.2010 - 20% - 120 000 грн.

6.1. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за банком-боржником) здійснює контроль за виконанням банком-боржником умов угоди (договору), бізнес-плану (у тому числі програми капіталізації) та за відсутністю заборгованості Інвестора (пов'язаних з ним осіб) перед банком-боржником під час проведення планової інспекційної перевірки (у разі потреби - під час проведення позапланової інспекційної перевірки).

6.2. У разі порушення порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або порядку врахування до регулятивного капіталу банку залучених коштів на умовах субординованого боргу, або порядку погашення субординованого боргу відповідне територіальне управління Національного банку (відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) подає Комісії Національного банку пропозиції щодо скасування Дозволу. Виявлені порушення є також підставою для застосування до банку-боржника адекватних заходів впливу.

У разі невиконання банком-боржником програми капіталізації, яку він подавав для отримання Дозволу, банк-боржник позбавляється права на отримання Дозволу протягом одного року.

6.3. У разі прийняття Комісією Національного банку рішення про скасування Дозволу сума субординованих коштів не враховується до регулятивного капіталу банку після дати прийняття цього рішення, починаючи з наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності N 610.

Банки зобов'язані не пізніше наступної звітної дати, установленої для подання форми звітності N 610, після дати прийняття Комісією Національного банку рішення про скасування Дозволу подати Національному банку змінену форму звітності N 610 та обліковувати субординований борг згідно з вимогами пункту 5.4 глави 5 цього розділу.

1.1. Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу.

1.2. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав (за умови, що забезпечення відповідає вимогам пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції) і зважених за ступенем кредитного ризику.

Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

1.3. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

боргові цінні папери органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за борговими цінними паперами органів державної влади, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за борговими цінними паперами, емітованими Національним банком, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання, за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

нараховані доходи за облігаціями Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, надану відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

кредити та зобов'язання з кредитування, які надані Міжнародному банку реконструкції та розвитку, Європейському банку реконструкції та розвитку, Міжнародній фінансовій корпорації.

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам державної влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади;

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за борговими цінними паперами органів місцевого самоврядування, що рефінансуються Національним банком, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

кошти до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

депозити овернайт, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

інші короткострокові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за депозитами овернайт, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

короткострокові та довгострокові кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

нараховані доходи за кредитами, що надані органам місцевого самоврядування;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали, які куплені за умовами спот у банку-контрагента, що не належить до інвестиційного класу;

кредити овернайт, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

дисконт/премія до отримання за форвардними валютними контрактами;

хеджовані процентні доходи майбутніх періодів в іноземній валюті;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

іпотечні облігації, емітовані Державною іпотечною установою;

ґ) V група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

прострочені нараховані доходи за коштами на вимогу в інших банках;

прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті) за даними аналітичного обліку;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими вкладами (депозитами), що розміщені в інших банках;

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

прострочена заборгованість за кредитами, які надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

кредити, які надані фізичним особам;

нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

боргові цінні папери, випущені банками, небанківськими фінансовими установами та нефінансовими підприємствами, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж;

нараховані доходи за борговими цінними паперами в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

товарно-матеріальні цінності;

основні засоби;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам.

Довгострокові активні операції, які здійснені з перевищенням строків розміщення над строками залучення коштів, додатково зважуються на коефіцієнт ризику 50 відсотків.

1.4. Сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами розраховується на звітну дату в гривневому еквіваленті в такій послідовності:

визначається відкрита валютна позиція банку (довга або коротка) за кожною іноземною валютою та банківським металом. До розрахунку не включаються активи, на які зменшується регулятивний капітал банку (Н1) відповідно до підпунктів "а", "б", "в", "е" пункту 1.7 глави 1 розділу II цієї Інструкції;

визначаються окремо сума довгих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах та сума коротких валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

визначається сума відкритої валютної позиції в усіх банківських металах;

визначається більша сума довгих або коротких відкритих валютних позицій банку в усіх іноземних валютах;

до більшої суми (довгої або короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх іноземних валютах додається сума відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах (без урахування знаку). Отримане значення є сукупною сумою відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

1.5. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не менше ніж 10 відсотків.

Для банків, що розпочинають банківську діяльність, цей норматив має становити:

протягом перших 12 місяців діяльності (з дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків;

протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків;

надалі - не менше 10 відсотків.

2.1. Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі - норматив Н3) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

2.2. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

2.3. До сукупних активів банку під час розрахунку нормативу Н3 уключаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та з клієнтами;

цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

запаси матеріальних цінностей;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

основні засоби.

2.4. Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку.

2.5. Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9 відсотків.

2.6. У разі недотримання нормативу Н3 банк зобов'язаний ужити заходів для приведення його у відповідність до вимог пункту 2.5 цієї глави.

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

2.1. Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань банку.

Цей норматив установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.

Норматив миттєвої ліквідності розраховується з урахуванням сальдо за кореспондентськими рахунками, що відкриті в інших банках, і за кореспондентськими рахунками інших банків.

2.2. До високоліквідних активів під час розрахунку нормативу миттєвої ліквідності включаються:

готівкові кошти;