Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

3.5. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

1.1. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті та в банківських металах, пов'язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв'язку з використанням різних валют та банківських металів під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов'язань.

При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

1.2. З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

1.3. При розрахунку нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції уповноважений банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих нормативів13.

13 Наприклад, для розрахунку нормативів розпорядження валютною позицією за 3-тє число звітного місяця приймається розмір регулятивного капіталу, що розрахований за даними балансу за станом за 1-ше число цього місяця.

1.4. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноваженим банком розраховуються за формою N 540 "Звіт про відкриті валютні позиції", що наведені в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку від 12.12.97 N 436, зі змінами.

1.5. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

1.6. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та банківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

1.7. У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;

купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;

купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;

купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;

з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

1.8. Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

1.9. Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.

1.10. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

2.1. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

2.2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

2.3. За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами та кожним банківським металом).

2.4. Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Обсяг валюти на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно. При цьому банки здійснюють розрахунок нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції з вирахуванням суми коштів, які розміщуються на окремому депозитному рахунку в Національному банку.

Для відкриття окремого рахунку уповноваженим банкам потрібно використовувати кореспондентські рахунки Національного банку за кордоном, інформація про які доводиться до банків окремо.

В уповноваженому банку кошти, що розміщуються в депозит, повинні обліковуватися на балансовому рахунку 1212 "Короткострокові депозити в Національному банку України".

Мінімальна сума депозиту, ставки за депозитом, термін розміщення депозиту та інші умови визначаються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Депозитні угоди про розміщення в Національному банку частини коштів статутного капіталу потрібно укладати з Національним банком через Департамент валютного регулювання за допомогою дилінгового обладнання Reuters або шляхом письмового оформлення відповідних документів, з подальшим обміном підтвердженнями по SWIFT або ключованими телексними повідомленнями про списання та зарахування валютних коштів.

У разі розірвання угоди про відкриття окремого рахунку, укладеної між уповноваженим банком і Національним банком, банк повинен повідомити про це Департамент валютного регулювання.

2.5. Нормативне значення загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 30 відсотків.

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;

загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу, пов'язаного з іпотекою, інвестиційною діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку, - якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

1.2. Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв'язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного капіталу та співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів не більше ніж 10 відсотків від загальної суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів та коштів, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках (далі - відповідна група активів);

не більше ніж 15 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 10 до 20 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 20 до 30 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 5 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів більше ніж 30 відсотків від відповідної групи активів або якщо формування резервів під активні операції здійснено не в повному обсязі;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - у розмірі:

не більше ніж 20 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів менше ніж 7 відсотків від відповідної групи активів;

не більше ніж 10 відсотків - для банків, які мають обсяг негативно класифікованих активів від 7 до 10 відсотків від відповідної групи активів.

Якщо обсяг негативно класифікованих активів банку становить більше 10 відсотків від відповідної групи активів, то банк не має права збільшувати обсяг операцій з інсайдерами банку (забороняється укладати нові договори або продовжувати строк діючих з такими особами) до часу зниження обсягу негативно класифікованих активів нижче ніж 10 відсотків.

1.4. Для спеціалізованих іпотечних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 5 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), - не більше ніж 20 відсотків;

1.5. Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу (коефіцієнта) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 90 відсотків;

нормативу великих кредитних ризиків (Н8) - не більше ніж 100 відсотків;

нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 10 відсотків та обмежується вкладанням коштів у статутні фонди бірж, позабіржових/торговельних систем, депозитаріїв та установ, що займаються клірингом і розрахунками на біржовому та позабіржовому ринках;

залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку;

надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку має бути не більше 100 відсотків регулятивного капіталу банку.

1.6. Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу (коефіцієнта) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 90 відсотків;

залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

1.7. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються такі самі, як для універсальних банків.

1.8. Залежно від виду спеціалізації вищезазначених спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.

1.9. Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).

Банкам забороняється додаткове залучення вкладів фізичних осіб або продовження дії договорів з фізичними особами у разі порушення хоча б одного з економічних нормативів.

Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

2.1. Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

Якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів), то такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку і має дотримуватися економічних нормативів у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків, у порядку, визначеному цією главою.

2.2. Банки зобов'язані постійно за станом на кожний робочий день визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними форми "1Д "Баланс банку" без урахування розрахунків між філіями та іншими підвідомчими установами банку.

2.3. Якщо визначене співвідношення досягне більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк зобов'язаний з наступного робочого дня дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави.

2.4. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням економічних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) територіальне управління Національного банку (Департамент безвиїзного банківського нагляду) щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до територіального управління Національного банку (Департаменту безвиїзного банківського нагляду) обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, або про намір банку (визначений у стратегії банку) набути статус спеціалізованого ощадного;

б) якщо на певну дату співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

Крім того, банки мають дотримуватися нормативів кредитного ризику в такому порядку:

за новими угодами, що укладаються банком з дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків;

за кредитами та іншими вкладеннями, які розміщені до дня застосування економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, - у розмірі, що встановлений для універсальних банків, у разі пролонгації угод за цими кредитами та вкладеннями - у розмірі, що встановлений для спеціалізованих ощадних банків.

Банк, отримавши від Національного банку протокольне повідомлення щодо перевищення визначеного співвідношення більше ніж 50 відсотків пасивів, надсилає підтвердження до територіального управління Національного банку (Департаменту безвиїзного банківського нагляду) про потребу дотримання з наступного робочого дня визначених у цьому пункті нормативів;

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень економічних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися економічних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку на постійній основі.

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів.

При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

б) за формулою середньозваженої величини (за місяць):

нормативи співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), миттєвої ліквідності (Н4), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12), норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13);

в) за станом на 1-е, 11-е та 21-е число кожного місяця:

нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6).

1.3. Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.

1.4. Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків розробляється відповідно до цієї Інструкції та затверджується окремою постановою Правління Національного банку.

2.1. Банки та банківські об'єднання (материнський банк/центральний кооперативний банк) зобов'язані складати консолідовану фінансову звітність згідно з Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 07.12.2004 N 598 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.12.2004 за N 1660/10259 (далі - Інструкція про консолідацію).

2.2. З метою встановлення характеру впливу учасників консолідованої групи на фінансовий стан материнського банку/центрального кооперативного банку, вкладень материнського банку/центрального кооперативного банку в капітали інших юридичних осіб та операцій з цими юридичними особами, можливості впливати на діяльність учасників консолідованої групи, а також з метою визначення загальної величини ризику та капіталу банківської та консолідованої групи материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний розраховувати економічні нормативи на підставі консолідованої фінансової звітності. Про стан дотримання економічних нормативів материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідовану статистичну звітність згідно з вимогами цієї глави та додатка.

2.3. Нагляд на підставі консолідованої фінансової та статистичної звітностей застосовується до всіх консолідованих груп.

2.4. Для материнського банку/центрального кооперативного банку встановлюються такі економічні нормативи, розраховані на підставі консолідованої фінансової звітності:

регулятивний капітал банку - Н1к;

адекватність регулятивного капіталу - Н2к;

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента - Н7к;

великі кредитні ризики - Н8к;

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру - Н9к;

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою - Н11к;

загальна сума інвестування - Н12к;

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10к).

2.5. Розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюється з урахуванням порядку, встановленого цією Інструкцією.

Якщо до консолідованої групи входять небанківські установи та підприємства, то норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2к) розраховується з урахуванням даних перехідної таблиці за статтями балансу підприємства (додаток до цієї Інструкції).

2.6. Значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, встановлюються на рівні значень економічних нормативів відповідно до цієї Інструкції (крім нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7) та глави 5 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 N 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за N 730/5921, у частині мінімального розміру регулятивного капіталу.

Значення нормативу максимального розміру ризику на одного контрагента (Н7), розрахованого материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі консолідованої фінансової звітності, не має перевищувати 20% регулятивного капіталу консолідованої групи. Ця норма не застосовується, якщо сукупний капітал учасників консолідованої групи становить менше ніж 20 відсотків статутного капіталу консолідованої групи.

Материнський банк/центральний кооперативний банк зобов'язаний дотримуватися економічних нормативів, зазначених у пунктах 2.4-2.6 цієї глави, що розраховуються ним за даними консолідованої фінансової звітності.

2.7. При розрахунку регулятивного капіталу банку на індивідуальній основі материнський банк/центральний кооперативний банк, який підлягає нагляду на консолідованій основі, не повинен враховувати свої капіталовкладення в інші установи, що включені до консолідованої групи.

2.8. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк не включає дочірню установу до консолідованої фінансової звітності в одному з випадків відповідно до пункту 4.2 глави 4 розділу II Інструкції про консолідацію, банки зобов'язані за запитом Національного банку надавати потрібну інформацію про діяльність дочірньої установи (її власників), яка може сприяти нагляду за цією дочірньою установою.

2.9. Якщо материнський банк/центральний кооперативний банк і будь-яка з його дочірніх установ здійснюють свою діяльність на території всієї України, то підрозділи банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку, на території яких розташовані ці дочірні установи, повинні передавати один одному (за запитом інших підрозділів банківського нагляду територіальних управлінь Національного банку) інформацію про діяльність цих дочірніх установ для здійснення нагляду на консолідованій основі.

2.10. Материнський банк/центральний кооперативний банк за запитом підрозділів банківського нагляду територіального управління Національного банку (або структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за материнським банком) має надавати інформацію про всі його дочірні установи, які розташовані за межами України.

2.11. Генеральний департамент банківського нагляду має право вимагати та перевіряти звітність афілійованих з банком осіб, дочірніх установ, інших учасників консолідованої групи з метою визначення їх впливу на діяльність і стан банку, а також будь-якого власника істотної участі банку, якщо вважає, що він негативно впливає на банк.

2.12. Генеральний департамент банківського нагляду має право вимагати і отримувати потрібну інформацію від банків та від їх споріднених осіб незалежно від виду їх діяльності, якщо вважає, що ці особи мають суттєве значення з точки зору фінансового стану банку або оцінки ризиків банку.

2.13. Материнський банк/центральний кооперативний банк та інші учасники консолідованої групи зобов'язані надавати уповноваженим працівникам Національного банку повну інформацію, що потрібна для виконання ними наглядових функцій щодо їх діяльності та перевірки достовірності отриманих консолідованої фінансової та статистичної звітностей.

2.14. Банківський нагляд на підставі консолідованої фінансової звітності здійснюють територіальні управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням учасників консолідованих груп використовує інформацію, яка отримується від територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку.

2.15. Материнський банк/центральний кооперативний банк за своїм місцезнаходженням подає до територіального управління Національного банку (структурного підрозділу центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) звітність про дотримання економічних нормативів у строк, передбачений нормативно-правовими актами Національного банку України.

2.16. Материнський банк/центральний кооперативний банк подає консолідований звіт з питань банківського нагляду, що включає таке:

розрахунок економічних нормативів на підставі консолідованої фінансової звітності (щорічно);

консолідований звіт про склад учасників консолідованої групи (щокварталу до 10 числа другого місяця після звітного кварталу).

2.17. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку здійснює аналіз на підставі консолідованої фінансової звітності з метою нагляду.

Відповідальність за подання консолідованої фінансової та статистичної звітностей несуть керівники материнського банку/центрального кооперативного банку.

Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням материнського банку/центрального кооперативного банку щокварталу інформує відповідні територіальні управління Національного банку про склад учасників консолідованих груп регіону. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням цих учасників консолідованих груп під час здійснення нагляду за їх діяльністю (якщо учасниками консолідованої групи є банки) враховують цю інформацію та визначають вплив учасників консолідованої групи на материнський банк/центральний кооперативний банк.

За банками - учасниками консолідованої групи нагляд здійснюється на індивідуальній основі територіальними управліннями Національного банку (структурним підрозділом центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за їх місцезнаходженням.

Якщо банк є учасником фінансової холдингової групи, материнською компанією якої є фінансова установа (небанківська), то територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд) за місцезнаходженням такого банку має перевіряти, чи здійснює нагляд за такою групою уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на підставі консолідованої фінансової звітності.

2.18. Для забезпечення нагляду за діяльністю материнського банку/центрального кооперативного банку на підставі консолідованої фінансової звітності відповідні територіальні управління Національного банку мають проводити таку роботу:

порівнювати значення величини власних коштів (чистих активів), розрахованих на підставі індивідуальної звітності материнського банку/центрального кооперативного банку, та консолідованої фінансової звітності;

порівнювати значення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, із відповідними значеннями, розрахованими материнським банком/центральним кооперативним банком на підставі індивідуальної звітності;

визначати розмір (рівень) впливу операцій, які були виключені під час складання консолідованої фінансової звітності, на показники економічних нормативів материнського банку/центрального кооперативного банку порівняно з його індивідуальною звітністю;

визначати склад учасників консолідованої групи.

2.19. Висновок територіального управління Національного банку щодо діяльності материнського банку/центрального кооперативного банку на паперових носіях подається до Департаменту безвиїзного банківського нагляду до 25 травня року, наступного за звітним, та має містити:

дані про балансові та позабалансові активи і зобов'язання, прибутки і збитки із супровідними поясненнями та розшифрування балансових і позабалансових позицій і резервів, які включені до капіталу;

оцінку дотримання економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності;

інформацію про великі сумарні обсяги наданих кредитів, класифікацію кредитів та формування резервів під активні операції;

інформацію про факти застосування заходів впливу до материнського банку/центрального кооперативного банку.

2.20. Учасники консолідованої групи зобов'язані мати внутрішні контрольні механізми, адміністративні та єдині облікові процедури, які дають можливість у будь-який час провести перевірку відповідності діяльності банків вимогам законодавства.

2.21. У разі порушення економічних нормативів, розрахованих на підставі консолідованої фінансової звітності, заходи впливу застосовуються до материнського банку/центрального кооперативного банку відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

3.1. Розрахунок середньоарифметичної величини здійснюється за такою формулою n Xs = E (Xi/n) i=1

3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за такою формулою

де E - знак суми;

Xi - фактичне значення економічного нормативу за i-й робочий день;

Xi - Xs - абсолютне значення відхилення за i-й робочий день;

n - кількість робочих днів у місяці, а для розрахунку нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку - кількість робочих днів, у які відкривалася довга/коротка валютна позиція.

3.3. Перерахування середньозваженої Xd здійснюється за такою формулою

При розрахунку Xd складова Ai розраховується за такими варіантами:

а) для нормативів Н3, Н4:

Ai = Xi, якщо Xi <= (Xs + Ds),

Ai = Xs + Ds, якщо Xi > (Xs + Ds);

б) для нормативів Н11, Н12, Н13:

Ai = Xi, якщо Xi >= (Xs - Ds),

Аi = Xs - Ds, якщо Xi < (Xs - Ds).

Розрахунок середньозваженої величини за нормативами ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2), здійснюється за ті дні, за які банк відкривав довгу/коротку валютну позицію.

4.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щодекадні, щомісячні, квартальні та річні.

4.2. До щоденної форми звітності належить форма N 1Д "Баланс банку".

Разом із щоденним балансом (файл 01) надається відповідна інформація за спеціальним файлом 42 для розрахунку таких економічних нормативів, як:

регулятивний капітал банку (Н1);

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

великі кредитні ризики (Н8);

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11).

4.3. До щодекадних форм звітності належать такі:

"Звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках";

"Звіт про структуру активів та пасивів за строками";

"Звіт про активні операції банків".

Щодекади надається відповідна інформація за спеціальними файлами 26 та A7 - для розрахунку таких економічних нормативів, як:

адекватність регулятивного капіталу (Н2);

поточна ліквідність (Н5);

короткострокова ліквідність (Н6).

4.4. До щомісячних форм звітності належать такі:

"Звіт про дотримання економічних нормативів";

"Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності";

"Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями";

"Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості";

"Звіт про формування резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами";

"Звіт про формування резерву за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями банків";

"Інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу банку";

"Інформація про заборгованість держави перед банком";

"Звіт про 20 найбільших кредиторів банку".

4.5. До квартальних форм звітності належать такі:

"Інформація про вклади фізичних осіб у банках";

"Звіт про афілійованих осіб банку";

"Звіт про двадцять найбільших учасників банку".

4.6. До річних форм звітності належать такі:

"Інформація про суб'єктів господарської діяльності, у яких власник істотної участі в банку має участь, що перевищує 10 відсотків";

"Звіт про дотримання економічних нормативів на основі консолідованої фінансової звітності".

4.7. Вимоги щодо порядку складання та подання форм статистичної звітності встановлюються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України (далі - Правила).

Якщо банк допустив помилку під час подання статистичної звітності, виправлення якої призведе до виконання таких показників, як величина економічних нормативів, формування спеціальних резервів (що були порушені за даними первісної звітності, яка підлягає виправленню), та/або допустив помилку щодо ідентифікаційних даних чи віднесення тих чи інших осіб до переліку пов'язаних осіб банку, то банк має право виправити зазначену помилку на підставі відповідного дозволу Національного банку на виправлення помилки.

Для отримання дозволу Національного банку на виправлення помилки банк має подати до Національного банку в строки, визначені Правилами, обґрунтування причини виникнення такої помилки та копії документів (у разі потреби), які підтверджують причини та суть помилки.

У разі своєчасного виправлення банком звітності на підставі відповідного дозволу Національного банку така звітність уважається достовірною.

Якщо за результатами інспекційної перевірки, безвиїзного нагляду або аудиторської перевірки виявлено, що дані звітності не відповідають реальній дійсності та впливають на такі показники, як величина економічних нормативів, а виправлення даних звітності призведе до невиконання хоча б одного з цих показників (які до виправлення помилки були виконані), та/або виявлено помилки щодо ідентифікаційних даних чи віднесення тих чи інших осіб до переліку пов'язаних осіб банку, то такі помилки є суттєвими, а звітність - недостовірною.

4.8. Усі форми звітності, крім форми "Звіт про дотримання економічних нормативів", подаються електронною поштою.

4.9. Складання висновків щодо діяльності кожного банку за результатами аналізу його фінансового стану здійснюється в строки, що встановлюються виконавчим директором - директором Дирекції з банківського регулювання та нагляду Національного банку.

4.10. Висновок щодо діяльності банку має містити загальну оцінку фінансового стану банку, а саме:

аналіз показників діяльності банку порівняно з показниками діяльності групи банків, до якої цей банк належить;

структуру капіталу;

інформацію про подання банком документів щодо збільшення статутного капіталу, які перебувають на розгляді в територіальному управлінні;

інформацію про якість активів та структуру зобов'язань;

інформацію про структуру банківських доходів;

інформацію про формування резервів під активні операції банків;

інформацію про дотримання банком економічних нормативів (ліквідності, кредитного ризику, інвестування, відкритої валютної позиції) та нормативу обов'язкового резервування;

аналіз статистичних форм звітності;

основні відомості про проведені перевірки діяльності банку;

обґрунтовані пропозиції територіального управління щодо подальшої діяльності банку;

іншу інформацію про банк.

(1) Залишки за кодом рядка 162 не зважуються на ризик та одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні коефіцієнти ризику.

(2) Залишки за кодом рядка 032 не зважуються на ризик та одночасно відраховуються із активів, що зважуються на відповідні коефіцієнти ризику.

(3) Стаття 9 консолідованого балансу заповнюється окремо за основними засобами та нематеріальними активами.