Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні

1.5. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.

1.6. На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

1.7. У межах установлених значень нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції:

купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гарантіями, поручительствами, векселями;

купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповноважених фінансових установ, а також від нерезидентів;

купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями. Операції з продажу готівкової іноземної валюти в касі банку та в пунктах обміну іноземної валюти, що не пов'язані з виконанням вищезазначених зобов'язань, можуть здійснюватися лише в межах суми іноземної валюти, купленої касою банку та пунктом обміну іноземної валюти;

купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;

з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

1.8. Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

1.9. Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.

1.10. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку можуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями курсоутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого механізму контролю за валютними операціями окремих банків.

1.11. У межах установленого нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції з метою запобігання порушенням при застосуванні Національним банком вимог чинного законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування можуть вносити пропозиції щодо встановлення лімітів довгої/короткої відкритої валютної позиції у вільно конвертованій та неконвертованій валюті за погодженням з органами банківського нагляду на розгляд і затвердження Правлінням Національного банку або Комісією Національного банку.

2.1. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.

2.2. Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

2.3. За кожною іноземною валютою обчислюється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами).

2.4. Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій валюті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в Національному банку (лише та частина, що призводить до порушення цього нормативу).

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку для розрахунку загальної довгої відкритої валютної позиції визначається уповноваженими банками самостійно.

Для відкриття окремого рахунку уповноваженим банкам потрібно використовувати кореспондентські рахунки Національного банку за кордоном, інформація про які доводиться до банків окремо.

В уповноваженому банку кошти, що розміщуються в депозит, повинні обліковуватися на балансовому рахунку 1212 "Короткострокові депозити в Національному банку України".

Мінімальна сума депозиту, ставки за депозитом, термін розміщення депозиту та інші умови визначаються відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

Депозитні угоди про розміщення в Національному банку частини коштів статутного капіталу потрібно укладати з Національним банком через Департамент валютного регулювання за допомогою дилінгового обладнання Reuters або шляхом письмового оформлення відповідних документів, з подальшим обміном підтвердженнями по SWIFT або ключованими телексними повідомленнями про списання та зарахування валютних коштів.

У разі розірвання угоди про відкриття окремого рахунку, укладеної між уповноваженим банком і Національним банком, банк повинен повідомити про це Департамент валютного регулювання.

2.5. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 відсотків.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

загальна довга відкрита валютна позиція (Н13-1) має бути не більше ніж 30 відсотків;

загальна коротка відкрита валютна позиція (Н13-2) має бути не більше ніж 5 відсотків.

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу, пов'язаного з іпотекою, інвестиційною діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку, - якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

1.2. Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв'язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 5 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), - не більше ніж 20 відсотків.

1.4. Для спеціалізованих іпотечних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 5 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), - не більше ніж 2 відсотки;

нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), - не більше ніж 20 відсотків;

1.5. Для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу адекватності основного капіталу (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 90 відсотків;

нормативу великих кредитних ризиків (Н8) - не більше ніж 100 відсотків;

нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 10 відсотків;

залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

1.6. Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 20 відсотків;

нормативу адекватності основного капіталу (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу загальної суми інвестування (Н12) - не більше ніж 90 відсотків;

залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

1.7. Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:

мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) - не менше ніж 35 відсотків від суми залучених коштів фізичних осіб та одночасно не менше ніж 5 млн. євро;

нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) - не менше ніж 18 відсотків;

нормативу адекватності основного капіталу (Н3) - не менше ніж 12 відсотків;

нормативу миттєвої ліквідності (Н4) - не менше ніж 30 відсотків.

1.8. Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються такі самі, як для універсальних банків.

1.9. Залежно від виду спеціалізації вищезазначених спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.

1.10. Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками не може становити більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

До зобов'язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).

Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб недокапіталізованих банків не повинен становити більше 100% регулятивного капіталу банку.

Для значно недокапіталізованих і критично недокапіталізованих банків забороняється додаткове залучення вкладів фізичних осіб або продовження дії угод з фізичними особами до часу досягнення такими банками рівня не нижче достатньо капіталізованих банків.

1.11. Недотримання банками встановлених спеціальних значень економічних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.1. Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку щодня та щомісяця на постійній основі.

1.2. Розрахунок економічних нормативів банки (юридичні особи) проводять на підставі щоденних балансів. При цьому звітними вважаються економічні нормативи, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками:

нормативи максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

б) за формулою середньоарифметичної величини (за місяць):

нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), адекватності основного капіталу (Н3), ліквідності (Н4, Н5, Н6), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12), норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13).

2.1. Банки та банківські об'єднання (головні банки банківських об'єднань або центральний кооперативний банк) мають подавати консолідовану фінансову звітність згідно з Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436 (зі змінами), починаючи з річної звітності за 2002 рік.

2.2. До складу учасників банківських об'єднань належать:

а) учасники банківської холдингової групи, фінансової холдингової групи, банківської корпорації;

б) учасники центрального кооперативного банку (місцеві кооперативні банки);

в) установи, вкладення банку до яких становлять 10 і більше відсотків їх статутного капіталу, та дочірні установи банку;

г) установи, в яких юридична особа володіє не менше ніж 5 відсотками акцій (паїв/часток) з правом голосу цієї установи, за умови, що троє найбільших за питомою вагою в капіталі цієї установи акціонерів (учасників) у сумі володіють меншою кількістю акцій з правом голосу, та жоден з інших учасників цієї установи не володіє більшою, ніж 5 відсотків, часткою з правом голосу.

2.3. Будь-яка установа - учасник об'єднання може бути включена до консолідованої звітності тільки одного банківського об'єднання.

2.4. Консолідований звіт подається банком (головним банком, центральним кооперативним банком) у 10-денний термін після закінчення строку, установленого для подання консолідованої звітності:

а) щокварталу подаються такі звіти:

консолідований звіт про склад учасників банківського об'єднання;

консолідований звіт про відкриту валютну позицію (крім фінансової холдингової групи);

консолідований звіт про прибутки та збитки;

консолідований балансовий звіт;

консолідований звіт про зміни в капіталі;

розрахунок обов'язкових економічних нормативів на базі консолідованої звітності;

розрахунок нормативу обов'язкового резервування;

б) річний звіт включає:

консолідований звіт про прибутки та збитки;

консолідований балансовий звіт.

2.5. Під час проведення консолідації фінансова звітність складається у звичайному порядку: звітність формується та зводиться окремо банками - учасниками об'єднання - з урахуванням філій, представництв, відділень на території України і за її межами, окремо кожним головним банком, а потім ця звітність консолідується з урахуванням дочірніх небанківських установ, дочірніх банків та по банківських об'єднаннях, центральним кооперативним банком - з урахуванням місцевих кооперативних банків.

2.6. Банки та інші установи, що входять до консолідованого звіту банків, зобов'язані надавати уповноваженим працівникам Національного банку повну інформацію, що потрібна для виконання ними наглядових функцій щодо діяльності банків.

Банки зобов'язані мати внутрішні контрольні механізми, адміністративні та облікові процедури, які дають можливість у будь-який час провести перевірку відповідності діяльності банків вимогам банківського законодавства.

3.1. Розрахунок середньозваженої величини здійснюється за формулою

3.2. Розрахунок середньолінійного відхилення здійснюється за формулою

а) для нормативів Н2, Н3, Н4, Н5, Н6:

б) для нормативів Н11, Н12, Н13:

Розрахунок середньозваженої величини за нормативами ризику загальної відкритої (короткої/довгої) валютної позиції банку (Н13) здійснюється за ті дні, коли банком відкривалася валютна позиція, проводилися валютні операції та відбувалося значне коливання курсу.

3.4. Заходи впливу за порушення банками економічних нормативів застосовуються згідно зі статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

3.5. Алгоритм розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків розробляється та затверджується окремою постановою Правління Національного банку.

4.1. Форми звітності банків поділяються на щоденні, щомісячні та квартальні.

4.2. До щоденних форм звітності належать:

форма 1Д-КБ "Баланс комерційного банку";

форма "Звіт про структуру активів та пасивів за строками";

форма "Звіт про відкриті валютні позиції";

форма "Інформація щодо обсягу валюти, яка знаходиться на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку значень відкритої валютної позиції".

Разом із щоденним балансом (форма 1Д-КБ) надається відповідна інформація за спеціальним файлом 26 для розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) та за спеціальним файлом 42 - для розрахунку таких економічних нормативів, як:

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

великі кредитні ризики (Н8);

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);

4.3. До щомісячних форм звітності належать:

форма 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна);

форма "Балансовий звіт комерційного банку";

форма "Звіт про дотримання економічних нормативів";

форма "Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції";

форма "Звіт про кредитний портфель";

форма "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності";

форма "Звіт про залишки за депозитами";

форма "Звіт про списану безнадійну заборгованість";

форма "Розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків";

форма "Інформація про формування комерційним банком резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості";

форма "Інформація про включення субординованого боргу в розрахунок регулятивного капіталу банку";

форма "Розрахунок резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами";

форма "Розрахунок резерву під прострочені нараховані доходи за активними операціями банків";

форма "Звіт про 20 найбільших кредиторів банку".

4.4. До квартальних форм звітності належить:

форма звітності "Інформація про вклади фізичних осіб у комерційних банках".

4.5. Порядок складання та подання щоденних і щомісячних форм банківської звітності наведено в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 12.12.97 N 436, зі змінами.

4.6. Усі форми звітності, крім форм "Звіт про дотримання економічних нормативів", "Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції", передаються електронною поштою.

4.7. Щоденна форма звітності "Звіт про відкриті валютні позиції" розраховується на підставі даних файла 01.

Щоденна форма звітності "Інформація щодо обсягу валюти, яка знаходиться на окремому депозитному рахунку в Національному банку для розрахунку значень відкритої валютної позиції" подається банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку в установлений ними термін, а територіальними управліннями Національного банку - Генеральному департаменту банківського нагляду - до 16-ї години щодня.

4.8. Щомісячні форми звітності "Звіт про кредитний портфель", "Звіт про залишки за депозитами" подаються банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячна форма звітності "Інформація про формування комерційним банком резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості" подається комерційними банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду - до 12-го числа місяця, наступного за звітним.

Щомісячна форма "Балансовий звіт комерційного банку" подається банками - юридичними особами в обласному розрізі територіальним управлінням Національного банку в установлений ними термін, а територіальними управліннями Національного банку - Департаменту бухгалтерського обліку через Центральну розрахункову палату 10-го числа після звітного періоду.

Щомісячні форми звітності "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", "Звіт про списану безнадійну заборгованість", "Розрахунок резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків" та "Розрахунок резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами" подаються банками - юридичними особами територіальним управлінням Національного банку в установлений ними термін, а територіальними управліннями Національного банку - Генеральному департаменту банківського нагляду до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

Щомісячна форма звітності "Інформація про включення субординованого боргу в розрахунок капіталу банку" подається банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 12-ї години в перший робочий день після звітного періоду, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду до 16-ї години в перший робочий день після звітного періоду.

Щомісячна форма звітності "Звіт про дотримання економічних нормативів", форма "Звіт про дотримання нормативів відкритої (довгої/короткої) валютної позиції" та форма 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна), що засвідчені підписами керівників та відбитком печатки, подаються банками - юридичними особами (у двох примірниках) відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

4.9. Квартальна форма звітності "Інформація про вклади фізичних осіб в комерційних банках" подається банками - юридичними особами відповідним територіальним управлінням Національного банку до 10-го числа першого місяця поточного кварталу, а територіальними управліннями - Генеральному департаменту банківського нагляду до 15-го числа першого місяця поточного кварталу.

4.10. Територіальні управління Національного банку після перевірки щомісячних звітних даних банків - юридичних осіб за формами "Звіт про дотримання економічних нормативів", "Звіт про дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, 1-КБ "Баланс комерційного банку" (щомісячна) протягом п'яти робочих днів (не пізніше 15-го числа) місяця, наступного за звітним, подають їх Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку.

4.11. Результати економічного аналізу діяльності кожного банку та висновки щодо його діяльності щомісяця подаються територіальними управліннями Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку до 15-го числа місяця, наступного за звітним.

4.12. Висновок щодо діяльності банку має містити:

загальну оцінку фінансового стану банку;

оцінку дотримання банком економічних нормативів і розмір регулятивного капіталу;

інформацію територіального управління Національного банку про застосування заходів впливу до банків за порушення банківського законодавства;

відомості про суми нарахованих, стягнених або нестягнених штрафів;

основні відомості про проведені перевірки діяльності банку.