Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна

На плані земельної ділянки кожен будинок та господарська будівля, починаючи з основної, літерується великими буквами алфавіту.

Якщо літерується велика кількість будинків та господарських будівель, розміщених на земельній ділянці, то після закінчення алфавіту застосовуються літери з штрихом.

Господарські будівлі літеруються слідом за основними. Паркани та огорожі нумеруються арабськими цифрами, тротуари та замощення - римськими.

У разі знесення будинку чи господарської будівлі, що мала присвоєну літеру, у подальшому така літера більше не присвоюється.

Підрахунок площі земельної ділянки здійснюється, як правило, за даними вимірів шляхом розбивки ділянки на нескладні геометричні фігури. За умов складної конфігурації ділянок підрахунок площ можна здійснювати планіметром.

Підрахунки площ земельних ділянок (у т.ч. забудованої частини, замощень, угідь тощо), виконані за формулами, заносяться в журнал обчислення площ земельних ділянок (додаток 1.9 ).

Площі, зайняті накривками та гратками для водостічних, водогінних, каналізаційних та інших колодязів, з площі замощень не вилучаються.

Після проведення польового контролю та усунення всіх недоліків складаються кальки планів окремих земельних ділянок, а в разі необхідності - копії планшетів або кварталів.

На копіях планів земельних ділянок проставляються розміри будинків, меж, позначаються найменування угідь (город, сад, двір та ін.).

Після того, як зняті необхідні копії, планшети викреслюються тушшю.

Під час креслення планшетів тушшю слід дотримуватися встановлених для топографо-геодезичних робіт умовних знаків, як це передбачається в інструкції "Умовні знаки для топографічних планів. Масштаб 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500".

Накреслені тушшю планшети вдруге підлягають коригуванню та перевірці. При цьому особливу увагу слід звертати на правильність застосування умовних знаків та позначень.

Результатами зйомки забудованих територій мають бути:

матеріали за знімальними сітками;

абриси зйомки;

збірна схема розташування планшетів знімання;

справжні планшети знімання та "справа" до них;

кориговані аркуші.

Під час контролю робіт на місці контролером перевіряється правильність та повнота зйомки плану кожної земельної ділянки (розташованої у кварталі), достатність і точність допоміжних промірів (до 50% промірів на будинках і спорудах та до 25% промірів на земельних ділянках).

Виявлені під час контролю дефекти фіксуються на абрисі кольоровим олівцем.

Під час камерального контролю перевіряється правильність накладання схематичного плану земельної ділянки, дотримання масштабу, умовних позначень, загального оформлення плану, наявність всіх потрібних розмірів, написів та підписів, відповідність літерування будинків, допоміжних будівель та споруд у плані кварталу та літерування їх у раніше складених інвентаризаційних матеріалах на домоволодіння, правильність формул та обчислення площ у журналах зовнішніх обмірів та правильність складення експлікації до плану будівельного кварталу.

Виявлені у процесі контролю помилки, пропуски та неточності мають бути відображені в акті польового та камерального контролю. Без акта перевірки виконані роботи до оплати не приймаються (додаток 1.14).

У польовий журнал заносяться всі зауваження та записи про виконану перевірку, підписані особами, які її здійснювали. Після перевірки журналів здійснюється обробка ліній (вирахування середнього значення довжини ліній з двох її промірів), вирахування недоступних для вимірювання відстаней.

Підрахунок площ приміщень будинків здійснюється в журналах внутрішніх обмірів (додатки 1.6; 1.7). Під час підрахунків слід користуватися величинами, визначеними у процесі безпосередніх обмірів, підрахунки виконувати з точністю до одного десяткового знака.

Підрахунок площі приміщень будинку здійснюється за сумою площ внутрішніх приміщень технічного, першого і наступних поверхів.

Площа приміщення прямокутної форми підраховується множенням довжини на ширину. Площа приміщень, які мають неправильну форму, підраховується за відповідними формулами, що застосовуються для підрахунку площ окремих геометричних фігур, на які умовно поділяють план приміщення неправильної форми.

Загальну площу квартир слід визначати як суму площ їх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, терас і холодних комор, площа яких підраховується за такими знижувальними коефіцієнтами:

веранди, тамбури і холодні комори - 1,0;

лоджії - 0,5;

тераси і балкони - 0,3.

Площа сходових кліток, ліфтових та інших шахт уключається до площі поверху з врахуванням їх площ на рівні цього поверху.

У разі застосування гвинтової сходової клітки її площа розподіляється порівну між площами поверхів будинку.

Площу підлоги між приміщеннями квартири в межах отворів без дверей (арок) слід зараховувати до загальної площі квартири при ширині отвору не менше 0,7 м і висоті не менше 1,9 м від рівня підлоги (при цьому площа підлоги, розташованої в межах отворів без дверей, між житловими приміщеннями розподіляється між ними порівну, а між житловими і нежитловими приміщеннями зараховується до нежитлової площі),а в громадських та виробничих приміщеннях - до допоміжних.

Площа підлоги під маршем внутрішньоквартирних сходів, при висоті від підлоги до низу виступних конструкцій маршу 1,6 м і більше, уключається в площу приміщень, в яких розміщені сходи.

Площа ніш у стінах, заглиблення яких складає більше 10,0 см, ширина не менше 100,0 см і висота від підлоги 1,8 м і більше (за винятком ніш для приладів опалення), уключається в площу приміщення, у якому вони розміщені.

Загальна площа гуртожитків визначається як сума площ житлових і допоміжних приміщень (вбудованих шаф), включаючи площу приміщень культурно-побутового призначення та медичного обслуговування.

Житлова площа квартирних будинків і гуртожитків визначається як сума площ житлових кімнат без врахування площ вбудованих шаф.

Під час заповнення журналу підсумовується загальна площа квартир та будинку в цілому, підраховується кількість квартир (приміщень), житлових кімнат.

Загальна площа громадського будинку визначається як сума площ приміщень всіх поверхів (уключаючи технічний, мансардний, цокольний та підвальний).

Площа засклених веранд, галерей та балконів у залах для глядачів уключається до загальної площі громадського будинку (додаток 9). Площа атріумів уключається до загальної площі тільки одного поверху.

Площі печей до загальної площі приміщень, у яких вони розташовані, не включаються.

Вітрини з експозиційними майданчиками глибиною від 1.2 до 2.5 м. і на висоті не більше 0.6 м. від рівня тротуару включаються до площі торгових залів магазинів, у яких вони розташовані.

Будівельний об'єм житлового будинку визначається сумою будівельних об'ємів вище позначки +,-0,000 (надземна частина) та нижче цієї позначки (підземна частина).

Будівельний об'єм надземної та підземної частин будинку визначається в межах граничних поверхонь з включенням огороджувальних конструкцій, світлових ліхтарів тощо, починаючи з позначки рівня чистої підлоги кожної з частин будинку, без врахування архітектурних деталей (які не збільшують загального об'єму будинку), підпільних каналів, портиків, терас, відкритих балконів, об'єму проїздів і простору під будинком на опорах, горищ, які використовуються з технічною метою.

Об'єм будинку визначається множенням його площі на висоту, причому висота будинку рахується від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуару) до верхньої лінії карниза. За наявністю мансард - висотою будівлі вважається відстань від рівня спланованої поверхні землі (відмостки, тротуару) до підлоги мансарди (об'єм мансарди, мезоніну підраховується окремо). У разі розміщення будинку на рельєфі висота його надземної частини визначається за середнім показником промірів.

Якщо будинок складається з частин, які різко відрізняються одна від одної за окресленням, конфігурацією чи за їх конструктивним рішенням, то об'єм будинку слід підраховувати окремо за цими частинами.

Якщо об'єм будинку підраховується за його частинами, то стіна, що розділяє частини будинку, відноситься до тієї частини, в якої конструкція чи висота стін відповідає конструкції чи висоті стіни, що їх розділяє.

Прибудови одного і того самого призначення та з одного і того самого матеріалу, що й основний будинок, уключаються до основного об'єму будинку, прибудови, які не відповідають цим вимогам, обміряються і враховуються окремо та до основного об'єму будинку не включаються.

Об'єм підвалу визначається шляхом множення площі горизонтального перерізу будинку на рівні першого поверху вище цоколя будинку на висоту, проміряну від рівня чистої підлоги підвалу до рівня чистої підлоги першого поверху.

Об'єм мансард, мезонінів визначається множенням площ їх горизонтального перерізу по зовнішньому обводу стін на рівні підлоги на висоту від підлоги мансарди (мезоніну) до верху засипки горищного перекриття.

У разі криволінійного окреслення перекриття мансарди (мезоніну) приймається середня висота.

Еркери (закриті балкони) та переходи включаються в об'єм будинку. Висота еркерів (закритих балконів) визначається як різниця висот від землі до верху перекриття еркера (або переходу) і до нижньої площини еркера (переходу).

Лоджії та ніші в зовнішніх стінах не вилучаються з об'єму будинку.

У процесі визначення будівельного об'єму житлових будинків і гуртожитків технічні поверхи (котельні, майстерні та інше) включаються в об'єм будинку.

Об'єми незавершених будівництвом будинків визначаються за їх проектами з врахуванням технічного стану фактично наявних конструктивних елементів.

Об'єми господарських будівель визначаються аналогічно до підрахунку об'ємів основних будинків.

На планах поверхів, складених під час технічної інвентаризації, потрібно проставляти номери квартир.

Номери квартир повинні точно відповідати нумерації квартир на місцях.

На планах поверхів номери квартир (приміщень) проставляються таким чином:

для невеликих будинків (до трьох квартир) - на плані біля головного входу в квартиру проставляється її номер;

на планах поверхів багатоквартирних будинків - на площадці сходової клітки біля вхідних дверей квартири.

Номери квартир проставляються тушшю червоного кольору та обводяться кружком.

На планах поверхів проставляються номери всіх (житлових та допоміжних) приміщень.

Нумерація вбудованих (прибудованих) нежитлових приміщень здійснюється після закінчення нумерації всіх квартир.

Нумерація житлових і допоміжних приміщень виконується арабськими цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалювальних приміщень позначається римськими цифрами.

Рекомендується нумерацію приміщень у багатоповерхових громадських будинках установлювати відповідно до номера поверху (перший поверх - 101, 102, ... , другий - 201, 202, ... і т.д.).

Визначення вартості заміщення чи відтворення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд під час оцінки об'єктів малоповерхового житлового будівництва, у тому числі садибного типу, що належать на праві власності фізичним та юридичним особам у міській і сільській місцевостях України, проводиться відповідно до Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.12.2004 N 2929/227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 січня 2005 року за N 54/10334. Додатком до цього Порядку є Збірник укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд (далі - Збірник).

Оцінці підлягають: малоповерхові (до 4 поверхів) житлові, дачні і літні садові будинки з усіма надбудовами і прибудовами; господарсько-побутові будівлі (сараї, гаражі, літні кухні, теплиці, погреби, убиральні та ін.); споруди (огородження, ворота, хвіртки, дворові покриття, підпірні стінки, колодязі, ґанки та ін.), а також окремі елементи будівель.

Вартість заміщення (відтворення) малоповерхових житлових будинків, будівель і споруд на дату оцінки визначається шляхом використання укрупнених показників вартості відтворення відповідних об'єктів-аналогів, наведених у Збірнику.

Обстеження будинків проводиться в такій послідовності:

1) детальний зовнішній та внутрішній огляд будинків, визначення технічного стану і відсоток зносу їх основних конструктивних елементів: фундаментів, стін, покрівель, міжповерхового перекриття, підлоги тощо;

2) встановлення року побудови об'єкта;

3) встановлення дати проведення капітальних і відновлювальних ремонтів (за останні роки);

4) визначення способу будівельних робіт (підрядний, господарський).

Визначення інвентаризаційної вартості малоповерхових житлових будинків, будівель та споруд проводиться з заповненням додатків 1.10, 1.10.1, 1.11 до Інструкції в такій послідовності:

а) розраховується вартість заміщення (відтворення) об'єктів оцінки (земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд) на основі показників відповідних об'єктів-аналогів, наведених у Збірнику;

б) коригується вартість заміщення (відтворення) об'єктів оцінки шляхом застосування коефіцієнтів, що враховують їх функціональне й економічне знецінення в залежності від періодів уведення об'єктів в експлуатацію, наведених у таблиці Збірника;

в) розраховується фізичний знос (знецінення) об'єктів оцінки;

г) визначається інвентаризаційна вартість об'єктів оцінки з врахуванням фізичного зносу в скоригованій на дату оцінки згідно з пунктом "б" вартості заміщення (відтворення) цих об'єктів.

Визначення вартості квартир у багатоповерхових будинках проводиться балансоутримувачами, які надають довідки щодо балансової вартості, що відображається в довідках-характеристиках (витягах).

Вартість, за якою була проведена приватизація державного житлового фонду, відображена в свідоцтвах про право власності, в довідках-характеристиках (витягах) не вказується.

У разі, якщо неможливо підібрати об'єкти-аналоги серед наведених у Збірнику, а також при відсутності поправочних коефіцієнтів на окремі конструктивні елементи та види робіт або при відсутності їх вартісних показників у розділі "Усереднені показники вартості відтворення конструктивних елементів і видів робіт за розрахунком на відповідну одиницю виміру" Збірника, вартість об'єкта оцінки чи окремих конструктивних елементів та видів робіт визначається шляхом складання кошторисів.

З метою дотримання відповідності даних інвентаризаційно-технічної бази дійсному стану житлового та нежитлового фонду в містах, селищах та сільській місцевості доцільно через кожні 5 років проводити обстеження та переоцінку об'єктів.

Поточній технічній інвентаризації підлягають всі будинки, допоміжні будівлі та споруди, розташовані в містах, селищах та сільській місцевості, перелік яких наведений у розділі 2.

Підставою для проведення поточної інвентаризації є наступні зміни:

а) зведення нових, надбудова, прибудова, реконструкція і знесення будинків, допоміжних будівель;

б) зміни в межах і в забудові кварталів та земельних ділянок;

в) зміни у призначенні будинків внаслідок їх реконструкції та переобладнання;

г) зміни у технічному стані будинків, допоміжних будівель внаслідок проведення капітальних і відновлювальних ремонтів;

ґ) приєднання будинків до інженерних мереж (водопровідної, каналізаційної, газової, теплової, електричної тощо);

д) зміни у плані будинків у зв'язку з встановленням нових печей, знесенням або заміною печей, зведенням або знесенням внутрішніх стін та перегородок, переплануванням приміщень, збільшенням або зменшенням основної (житлової) та допоміжної площ, встановленням або забиттям дверних та віконних прорізів тощо;

е) зміни в інженерному обладнанні (установка, заміна та зняття газових плит, ванн, ліфтів тощо);

є) зміни в системі опалення;

ж) зміни в технічному стані будинків внаслідок порушень правил і режиму експлуатації, стихійного лиха тощо;

з) знесення будинків, допоміжних будівель у зв'язку з їх аварійним станом;

и) зміни в оцінювальній вартості будинків, що відбуваються у зв'язку з розширеннями, реконструкцією, відновленням, капітальними ремонтами, руйнуванням, зношеністю тощо;

і) зміна власника.

Поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи виконуються в присутності власника та завершуються його підписом в абрисі та ескізі.

Результати обстеження вносяться червоною тушшю у відповідні форми-бланки (додаток 1) із записом дати та прізвища виконавця робіт.

У разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.

При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті.

Матеріал має бути сконцентрований в одній інвентаризаційній справі (паралельні справи не заводяться).

Усі матеріали мають бути пронумеровані за порядком їх розміщення в інвентаризаційній справі, унесені до опису (додаток 1.1).

Зміни у земельних ділянках, будинках, господарських будівлях установлюються шляхом зіставлення даних, відображених у існуючих планах та описах, з дійсним станом об'єктів при безпосередньому обстеженні на місці.

Виявлені зміни заносяться в нові абриси і ескізи з наступним перенесенням в інвентаризаційні плани, журнали, описи, картки і експлікації.

На планах виправлення здійснюються шляхом закреслення старих контурів та нанесенням нових, якщо цим не ускладнюється читання планів.

За наявності значної кількості виправлень плани креслять знову.

У разі часткових змін контурів відповідні частини внутрішньої ситуації планів (окремі квартири, частини поверху тощо) можуть бути винесені за зовнішні межі плану.

В окремому випадку, коли вільного місця для виносок на аркуші немає, креслять нові поверхові плани.

Цифрові дані та написи на планах і в журналах виправляються закресленням їх червоною тушшю та написанням нових червоною тушшю.

За наявності великої кількості виправлень, що ускладнюють прочитання написів та експлікацій, останні замінюються на нові, причому ця заміна робиться повністю.

Заміна інвентаризаційних планів і текстових матеріалів на нові виконується також у разі їх значної зношеності та забруднення.

Зняття копій з інвентаризаційних матеріалів, а також різного роду вибірки та виписки з них, обробка безпосередньо працівниками інших установ та організацій, а також приватними особами не дозволяється, всі ці роботи виконує лише працівник бюро технічної інвентаризації.

За основу оцінки об'єктів нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту, що належать до державної та колективної власності, беруться показники балансової вартості об'єктів, які визначені в бухгалтерському обліку юридичних осіб.

Житлові будинки, господарські будівлі, що належать громадянам на правах приватної власності, оцінюються відповідно до положень "Сборника укрупненных показателей восстановительной стоимости для оценки строений и сооружений, принадлежащих гражданам в городской местности Украинской ССР", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 01.04.82 N 163, та "Сборника оценочных норм для определения стоимости строений, принадлежащих гражданам в сельской местности" (оцінні норми складені на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 02.10.81, постанови Ради Міністрів СРСР від 02.10.81 N 961), затвердженого відповідними обласними радами з урахуванням установленого відсотка зносу та діючої індексації.

Контроль за якістю виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів здійснюється контролером, призначеним керівництвом бюро технічної інвентаризації.

Під час контролю інвентаризаційних робіт необхідно виконати і перевірити:

точність зовнішніх промірів і даних відліків по прорізах (вікон і дверей);

точність лінійних промірів у середині приміщень, наскрізних промірів, товщину стін та перегородок; повноту (достатність) допоміжних промірів (діагоналей) у приміщеннях зі складною конфігурацією;

оформлення ескізів та журналів підрахунків (підписи, дата виконання робіт та інше);

зіставлення контурів окремих поверхів для перевірки правильності конфігурації та розміщення капітальних стін;

правильність нумерації приміщень, частин приміщень та меж квартир.

Виявлені під час контролю помилки позначаються (відмічаються) кольоровим олівцем. Узяті контролером приклади, що збігаються з розмірами, визначеними виконавцем, обов'язково підкреслюються або обводяться кольоровим олівцем.

Справи з великою кількістю грубих помилок бракуються, робота не оплачується, перероблення її доручається іншому виконавцеві.

Під час контролю графічних робіт перевіряють:

зіставлення плану поверху з ескізом;

зіставлення плану першого поверху (контрольного) з планами розташування, зовнішніх та внутрішніх капітальних стін, віконних прорізів, сходів, опалювальних приладів, вентиляційних коробів у наступних поверхах (у т.ч. у підвальному);

масштаб плану та правильність розташування стін першого поверху на основі діагоналей в ескізі та контрольних промірів між капітальними стінами;

правильність нанесення цифр, позначення "розділки" біля печей, висот по поверхах, підписів, відповідності плану прийнятим умовним позначенням.

Графічна помилка накладання планів (у масштабі 1:200) не повинна бути більшою 0,5 мм.

У процесі контролю обчислювальних робіт ураховується і перевіряється:

правильність застосування формул, підрахунків, позначення приміщень тощо;

правильність заповнення журналу підрахунків та підсумків по квартирах, поверхах, будинках (спорудах) загалом та правильність рознесення площ по приміщеннях (згідно з їх призначенням).

Незначні помилки та відхилення контролер виправляє сам.

Справи з грубими помилками повертаються для переробки та виправлень.

Проконтрольовані справи підписуються особою, яка здійснює контроль, на справах ставиться дата проведення контролю.

Перевірені та належно оформлені справи передаються керівництву бюро технічної інвентаризації для остаточного перегляду, затвердження і зберігання. Польовому контролю підлягають не менше 20% робіт, виконаних однією групою.

Примітка. У разі погашення правовстановлювального документа, або зміни розміру частки власності, показник гр.4 перекреслюється.