Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна

Великого поширення в будівництві набули залізобетонні перекриття, які використовуються у вигляді збірних конструкцій, монолітних і збірно-монолітних. Збірні залізобетонні перекриття виконуються з настилом по балках, а також з безбалковими конструкціями перекриття.

Дерев'яні перекриття використовуються рідко і в основному під час будівництва одноповерхових будівель.

Конструкції перекриття повинні відповідати нормативним вимогам щодо міцності та вогнестійкості (відповідно до призначення будинків), а також вимогам звукоізоляції, теплоізоляції. Захист від попадання вологи у внутрішні конструкції перекриття у вологих приміщеннях (санітарних вузлах) забезпечується влаштуванням спеціального гідроізоляційного шару.

Підлога - верхній або опоряджувальний шар, що накладається на несучу конструкцію перекриття або на грунт у підвальному поверсі будинку.

До підлоги ставляться вимоги міцності, стираності, теплоізоляції, звукоізоляції, водостійкості, стійкості проти хімічного агресивного середовища, естетичності.

Матеріал для покриття підлоги вибирається відповідно до призначення приміщень: в основних приміщеннях житлових і громадських будинків та споруд - дошки, набірний або штучний паркет, ламіновані підлоги, рулонні матеріали; у санітарних вузлах - керамічні та пластмасові плитки; у вестибюлях - плити натурального каменю, мозаїчні, листові або плиткові підлоги з пластмаси.

Застосовуються підлоги з підігрівом. Теплоносіями слугують електронагрівна арматура або підігріта електричним струмом вода.

Покрівля - верхнє покриття будинку (споруди), яке захищає його від атмосферних опадів, вітру, перегріву сонцем тощо. Покрівлі бувають на суміщених і горищних дахах.

Ширина наскрізного проходу повинна бути не менше ніж 1,2 м. Висота і ширина наскрізного проходу вздовж горища в дахах з підвісними стелями визначається габаритами кроквяної системи з урахуванням вимог, наведених нижче.

За кількостю схилів та їх геометричною формою покрівлі діляться на односхилі, двосхилі, багатосхилі, купольні, плоскі з невеликим нахилом для забезпечення стоку води.

Для провітрювання і освітлення горища роблять горищні "слухові" вікна, які іноді використовуються для виходу з горища на покрівлю.

Покрівельні матеріали поділяються на дві групи: жорсткі (листи, плити, пластини) і гнучкі (рулонні). До жорстких покрівель належать: металеві (покрівельна сталь - чорна і оцинкована, чавунний покрівельний лист); кам'яні плити (з природного каменю), плити і листи з штучного матеріалу (черепиця, азбестоцемент); дерев'яні (гонт, щепа). Рулонні покрівельні матеріали - руберойд, гумобітум тощо.

Примітка.

Висота наскрізного проходу вздовж горища для усіх класів даху повинна бути:

- для житлових будинків - не менше 1,6 м;

- для виробничих, адміністративно-побутових будинків - не менше 1,8 м;

- для громадських будинків - не менше 1,9 м.

Вікна - прорізи в зовнішніх стінах будинків, що призначаються для освітлення, інсоляції та провітрювання приміщення. Вікна відрізняються: за призначенням - для житлових, громадських і промислових будівель; за конструкціями - з окремими і спареними рамами і склопакетами; за матеріалом - з дерева, металу, пластмаси, металопластмаси тощо.

Основні експлуатаційні вимоги до вікон: світлопровідність, теплопровідність і звукопровідність, тривалість терміну служби, а також зручність експлуатації (відкривання, очищення).

Двері за призначенням поділяються на зовнішні (вхідні у приміщення зі сходової клітки), внутрішні, шафні, вхідні у горища, підвали тощо, а також спеціального призначення (вогнестійкі, броньовані, герметичні). За конструкцією та способом відкривання - на однопільні і двопільні, з відчиненням в один і в обидва боки, розсувні, суцільні та із заскленням.

Сходи є конструктивним елементом будинку.

Розрізняють сходи одномаршові (прямі, криволінійні), з декількома маршами, гвинтові, комбіновані та інші.

У будинках використовуються переважно сходи, що монтуються із суцільних залізобетонних маршів або набираються з окремих бетонних сходинок, що кладуться на косоури - похилі залізобетонні або сталеві балки, які спираються на сходову площадку. В одноповерхових будинках для зв'язку з внутрішнім приміщенням улаштовуються зовнішні сходи з площадкою, а іноді з ганком. Ганок може бути збудований з каменю, цегли, дерева, залізобетону тощо. У багатоповерхових будинках, де потрібне влаштування сходових кліток, підняття на рівень першого поверху здійснюється за рахунок сходової клітки без виходу назовні.

Сходинки на сходах разом із похилими балками, що приймають вагу сходинок і корисне навантаження, становлять конструктивну систему маршу.

Дерев'яні балки в дерев'яних сходах мають назву тетивів.

Марші кам'яних сходів можуть бути без косоурів у разі замурування кінців сходинок у кладку капітальних стін.

Горизонтальна частина сходинок має назву проступ, а вертикальна - підсходинок.

Сходові марші спираються на балки сходових площадок. При цьому верхня площадка перебуває на одному рівні з підлогою квартир чи інших приміщень.

Примітка.

Незважаючи на конструктивний запас міцності східців, як і сходів загалом, їх технічний стан є важливим фактором під час опису і повинен включати в себе навіть незначні дефекти, що зумовлено їх функціональною важливістю та експлуатаційною безпекою. Особливу увагу слід звернути на прогини косоурів або тетив, хиткість маршів, пошкодження вузлових з'єднань елементів, випадання дерев'яних підсходинок, міцність поручнів.

Замощенням уважається спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів.

Замощення виконується на власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому грунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальтобетонного покриття (відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку і тому фіксується в матеріалах інвентаризації детально).

Розрізняють дві системи опалення житлових і громадських будинків та споруд - централізована і автономна.

Централізованою системою є найбільш традиційна - групова котельня на газовому чи твердому паливі (опалює квартал, мікрорайон чи групу будинків).

Автономними вважаються поквартирні опалювальні печі на твердому паливі в будинках висотою не більше двох поверхів (без врахування цокольного поверху) і в одноповерхових гуртожитках. Автономні малометражні опалювальні котли на газовому паливі допускається встановлювати у квартирах житлових будинків висотою до п'яти поверхів включно.

Значного поширення набули "дахові" котельні (на газовому паливі) різної потужності - від обігріву одного будинку до групи будинків, кварталу. Крім того, в індивідуальних житлових будинках, будинках котеджного типу застосовуються малометражні електрокотли та електрокалорифери різної модифікації з водяними та повітряними теплоносіями. Застосовуються також теплові насоси.

У більшості випадків зазначене обладнання потребує відповідної площі, а інколи окремих приміщень у будинках.

До інженерного обладнання будинків уходять мережі, устаткування та прилади опалення, водопостачання, каналізації, газифікації та вентиляції.

Опалення.

Система трубопроводів опалення і арматура.

Радіатори, калорифери, ребристі труби, водонагрівальні колонки, котли, бойлери, електроводопідігрівачі, кондиціонери.

Водопровід.

Система трубопроводів, арматура.

Раковини, водопровідні крани, душ, ванна, біде тощо.

Каналізація.

Система трубопроводів каналізації.

Унітази, змивні бачки.

Газифікація.

Система трубопроводів газифікації та арматура.

Газові плити, газові водонагрівальні прилади.

Вентиляція.

Канали вентиляції у стінах і в підвісних коробах (трубах).

Електроприлади вентиляції та кондиціювання, решітки.

Зовнішнє оздоблення фасадів будинків

Облицювання:

цементними офактуреними плитами;

керамічною плиткою;

природним камінням.

Теразитова штукатурка (тинькування):

штукатурка по цеглі - цементним, вапняним та складним розчином.

Штукатурка по дереву.

Ліпні деталі з цементу, гіпсу.

Покриття штукатурки, бетону вапном, силікатними та полімерними сумішами, кремнеорганічними фарбами.

Захисне та грунтове покриття дерева оліфою, "пінотексом".

Фарбування покрівель олійними сумішами.

Покриття поясків, сандриків і підвіконників з оцинкованої дахової сталі. Те саме з чорної дахової сталі.

Внутрішнє оздоблення будинків

Штукатурка по кам'яних стінах, дерев'яних стінах і перегородках.

Облицювання керамічними (пластмасовими) плитками, сухою штукатуркою, обшивка дерев'яною чи пластиковою вагонкою, гіпсокартоном.

Фарбування водяними сумішами приміщень, сходових кліток напівводяними (емульсійними), безводяними (олійними, алкідними фарбами, емалями, лаками та інше) - стін, підвісних стель, столярних виробів, підлог, радіаторів, трубопроводів, сходових огорож.

Обклеювання стін шпалерами звичайними, армованими скляним волокном, рідкими шпалерами тощо.

До опоряджувальних робіт усередині приміщень включають так звані сухі (без мокрих процесів) монтажні роботи: підвісні стелі з готовими оздобленими поверхнями, гіпсокартонні плити, ламіновані підлоги, килимові покриття та інше.

Загальна характеристика присадибної земельної ділянки

Присадибна земельна ділянка - земельна ділянка (обмежована, забезпечена виїздом на вулицю, провулок тощо), на якій розміщені житловий будинок з безпосереднім виходом на ділянку, допоміжні будівлі та споруди, сад, город тощо.

Межа - мінімальна за шириною земельна смуга, яка слугує відокремленням однієї ділянки від іншої (від вулиці, проїзду тощо).

Суміжними вважаються земельні ділянки, які безпосередньо примикають до загальної межі.

Забудованою площею земельної ділянки вважається площа, зайнята всіма будівлями. Забудованою слід уважати також площу під заглибленими (підземними) спорудами, під арками будинків.

Садом уважається частина земельної ділянки, зайнята плодовими насадженнями. Інші зелені насадження, у т.ч. газони, квітники, декоративні кущі та дерева, садом не вважаються.

Город на присадибній ділянці - частина земельної ділянки, зайнята городніми культурами.

Огорожа ділянки - тини, паркани, частоколи, плоти, мури та інше, що відмежловує одну ділянку від іншої (від вулиці, проїзду тощо). Вона повинна ставитися тільки на межах, визначених відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Дитячі ігрові майданчики - частина земельної ділянки, обладнана пісочниками, тіньовими грибками, гойдалками, драбинками, качалками, гірками тощо.

Місця відпочинку - частина земельної ділянки, обладнана альтанками, перголами, тіньовими навісами із зелених насаджень тощо.

Квітники - частина земельної ділянки (серед газонів або окрема), на якій вирощують квіти за різноманітними композиціями, з викорисанням каміння (альпійські гірки), штучних водоймищ тощо.