Відстань від пальників до конструкцій з горючих матеріалів повинна бути не менше 1 м, з важкогорючих - 0,7 м, з негорючих - 0,5 м.
5.19.46. Черговий працівник, який займається експлуатацією пересувних установок, повинен стежити за їх справним станом і реєструвати в журналі розміщення установок на поверхах.
5.19.47. У місцях, де працюють установки з газовими пальниками інфрачервоного випромінювання, забороняється зберігання горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, проведення інших видів робіт.
5.19.48. Під час експлуатації пальників інфрачервоного випромінювання забороняється:
а) використовувати установку в приміщеннях без природного провітрювання або штучної вентиляції з відповідною кратністю повітрообміну, а також у підвальних і цокольних поверхах;
б) застосовувати пальники з пошкодженою керамікою, а також з видимими язиками полум'я;
в) користуватися установкою в разі появи в приміщенні запаху газу;
г) направляти теплові промені пальників безпосередньо в бік горючих матеріалів, балонів з газом, газопроводів, електропроводок тощо;
|) користуватися газовими установками одночасно з установками на твердому паливі;
д) зберігати в приміщеннях, у яких проводиться сушіння, а також поблизу працюючої установки запасні балони;
е) користуватися відкритим вогнем поблизу балонів з газами.
5.19.49. Під час монтажу й експлуатації установок, що працюють на газовому паливі, слід дотримуватись таких правил:
а) пальники, що встановлені в тепловироблювальних установках, повинні мати заводський паспорт, працювати стало, без відриву полум'я та "проскакування" його всередину пальника;
б) вентиляція приміщення з тепловироблювальними установками повинна забезпечувати триразовий повітрообмін.
5.19.50. Повітронагрівальні установки, що працюють на рідкому та газоподібному паливі, повинні розміщатися на відстані не ближче 5 м від будинку, що споруджується.
Резервуар для палива повинен мати місткість не більше 200 л і міститися на відстані не менше 10 м від повітронагрівника та 15 м - від будинку, що споруджується.
Паливо до повітронагрівника слід подавати металевим трубопроводом.
5.19.51. Під час експлуатації тепловироблювальних установок забороняється:
а) працювати на установці з порушеною герметичністю паливопроводів, нещільними з'єднаннями корпуса форсунки з тепловироблювальною установкою, несправними димоходами, несправними електродвигунами та пусковою апаратурою, а також за відсутності теплового захисту електродвигуна тощо;
б) працювати з невідрегульованою форсункою;
в) влаштовувати огорожі з горючих матеріалів біля установки та витратних баків;
г) відігрівати паливопроводи відкритим полум'ям;
|) здійснювати пуск тепловироблювальної установки без продування повітрям у разі короткочасної зупинки;
д) запалювати робочу суміш через оглядове вікно;
е) регулювати зазор між електродами свічок під час роботи тепловироблювальної установки;
є) запускати роботу тепловироблювальної установки за відсутності захисних грат на повітрозабірних колекторах.
5.19.52. Монтаж, підготовка до роботи, запуск електрокалорифера повинні здійснюватись згідно з вимогами, зазначеними в інструкції заводу-виробника. Електрокалорифери повинні мати справну сигналізацію та блокування, що унеможливлює подавання електроенергії до нагрівальних елементів, якщо вентилятор не працює, справну автоматику контролю за температурою повітря на виході та її регулюванням, електричний та тепловий захист.
5.19.53. Під час експлуатації електрокалориферів забороняється:
а) застосовувати горючі матеріали для м'якої вставки між корпусом електрокалорифера та вентилятором;
б) відключати сигналізацію та блокування;
в) перевищувати температуру повітря, що встановлена заводом-виготовлювачем, на виході з електрокалорифера;
г) включати калорифер, якщо вентилятор не працює. Зберігати в приміщенні, де встановлений електрокалорифер, горючі речовини та матеріали.
5.19.54. Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика слід установлювати, як правило, на окремих опорах.
Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в огорожувальних конструкціях.
5.19.55. При будівництві об'єктів зв'язку проектувальні організації зобов'язані вести авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з пожежної безпеки.
Обсяг і порядок ведення авторського нагляду визначається рішенням організації, що затвердила авторський проект (робочий проект).
5.19.56. Авторський нагляд слід здійснювати в процесі будівництва і приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта для забезпечення відповідності будівельних і технологічних рішень проектним щодо забезпечення пожежної безпеки.
5.19.57. Проектувальні організації при цьому зобов'язані:
а) перевіряти в процесі будівництва відповідність виконаних робіт проектним рішенням, дотримання правил пожежовибухобезпеки приміщень об'єкта, що будується;
б) своєчасно вирішувати питання щодо проектної документації, які виникають у процесі будівництва;
в) перевіряти технологію виконання робіт і дотримання вимог пожежної безпеки на об'єктах, що будуються;
г) фіксувати в журналі авторського нагляду виявлені відступи від проектної документації, а також терміни їх усунення;
|) стежити за своєчасним і якісним виконанням указівок, унесених до журналу авторського нагляду. У разі несвоєчасного або неякісного виконання цих вказівок - вносити до журналу авторського нагляду повторний запис про потребу усунення дефектів і доповідати про це керівнику генпідрядної організації.
5.19.58. Проектувальні організації мають право:
а) перевіряти відповідність сертифікатів (паспортів) та іншої технічної документації на обладнання, матеріали та речовини до вимогам нормативних документів на них і проекту;
б) забороняти застосування обладнання, матеріалів і речовин, що не відповідають вимогам нормативних документів і проекту;
в) надавати обов'язкові для замовника і підрядника вказівки про припинення робіт, що виконуються з порушенням вимог нормативних документів і проекту;
г) уносити до відповідних органів пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили неякісне виконання будівельно-монтажних робіт.
5.19.59. Проведення авторського нагляду проектувальними організаціями не звільняє замовника (експлуатаційну організацію) від відповідальності за якість будівельно-монтажних робіт та їх відповідність проектній документації.
5.19.60. Приймання та введення в експлуатацію нових і реконструйованих об'єктів без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється.
5.19.61. Завершене будівництво об'єкта державного замовлення приймається в експлуатацію державною приймальною комісією, яка призначається органом, що затвердив проектно-кошторисну документацію.
До складу комісії входять представники експлуатаційної організації, замовника, генпідрядника, генпроектувальника, органів державного архітектурно-будівельного нагляду, державного пожежного нагляду, відповідного профспілкового органу, а також місцевих органів виконавчої влади, у віданні яких перебуває територія, на якій розташований побудований об'єкт.
Головою державної приймальної комісії призначається представник експлуатаційної організації.
5.19.62. До пред'явлення державній приймальній комісії замовник призначає робочу комісію, до складу якої включаються представники замовника, генпідрядника, субпідрядників, експлуатаційної організації, генпроектувальника, державного пожежного нагляду, відповідного профспілкового органу.
Головою робочої комісії призначається представник замовника.
5.19.63. Робоча комісія перевіряє:
а) відповідність змонтованого устаткування проектам на них щодо дотримання протипожежних вимог;
б) результати комплексного випробовування, підготовленість до нормальної експлуатації, включаючи виконання протипожежних заходів.
Прийняття робочою комісією об'єкта в експлуатацію оформляється актом, який передається на розгляд державної приймальної комісії.
5.19.64. Неприпустимим є прийняття в експлуатацію об'єкта, у якого з порушенням установленого порядку внесені зміни до складу передбачених проектом пускових комплексів.
5.19.65. Прийняття державною приймальною комісією в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта оформляється актом.
Акт про прийняття об'єкта в експлуатацію підписується головою та всіма членами комісії. У разі наявності в члена комісії заперечень вони розглядаються за участю органу, представником якого є член комісії.
Розгляд акта про прийняття в експлуатацію об'єкта, прийняття рішень за наслідками розгляду заперечень окремих членів комісії та затвердження акта здійснюється органом, який призначив комісію.
5.19.66. Закінчені будівництвом будинки, споруди, приміщення виробничого та допоміжного призначення, що входять до складу об'єкта, у разі потреби введення їх в експлуатацію в процесі будівництва, приймаються робочою комісією в міру їх готовності з наступним пред'явленням державній комісії, яка приймає об'єкт у цілому.
Датою введення в експлуатацію таких об'єктів є дата підписання акта робочою комісією.
5.20. Автотранспортні підрозділи
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам ВСН 01-89, НАПБ В.01.054-98/510 та НАПБ А.01.001-95)
5.20.1. Автотранспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках повинен розміщуватися відповідно до вимог будівельних норм та норм технологічного проектування таких об'єктів.
5.20.2. Для приміщень та майданчиків зі зберіганням понад 25 одиниць необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів з описанням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.
5.20.3. Місця зберігання автотранспорту слід забезпечити буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.
5.20.4. Над приміщеннями, де розташовані гаражі, неприпустимим є розміщення приміщень із масовим перебуванням людей.
5.20.5. Приміщення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття й прибирання) слід відділяти протипожежними перегородками від приміщень для зберігання автомобілів.
5.20.6. Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 автомашин.
5.20.7. У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:
а) установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати нормативну відстань між ними, а також - від них до конструктивних елементів будівель (споруд);
б) захаращувати виїзні ворота і проїзди;
в) проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні здійснюватися у відповідних майстернях об'єкта);
г) тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також зберігати за наявності витікання пального і масла;
|) заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них паливо (ці роботи слід виконувати на заправному пункті);
д) зберігати тару з-під пального, а також пальне і масла;
е) підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;
є) підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо);
ж) користуватися відкритим вогнем для освітлення;
з) установлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;
и) залишати в транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;
і) залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;
ї) ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси" (де такий є), несправною пневматичною системою гальмування;
й) подавати за несправної паливної системи бензин до карбюратора безпосередньо з резервуара через шланг або іншим способом;
к) допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й масла.
5.20.8. Виходи з оглядових ям не слід перекривати транспортними засобами. Після закінчення роботи оглядові канави слід очищати від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.
Забороняється влаштування оглядових ям у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.
5.20.9. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально призначених для цієї мети відкритих майданчиках.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля - не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них слід вивести під радіатор і перевірити справність іскрогасників.
5.20.10. У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях не дозволяється здійснювати капітальний та середній ремонт транспорту з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів - коли заповнені газом балони), та картерами, заповненими маслом.
5.20.11. Перед зварюванням баків для пального та інших ємкостей з-під ЛЗР та ГР належить злити залишки палива через зливні отвори, промити їх гарячою водою, прошпарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою, просушити гарячим повітрям до повного видалення слідів ЛЗР та ГР. Зварювання слід виконувати при відкритих горловинах та зливних пробках.
5.20.12. Дозволяється здійснення зварювання паливних баків, з попереднім залиттям ємкості гарячою водою або безперервним подаванням інертного газу (азот, вихлопні гази від карбюраторного двигуна) протягом усього часу зварювання.
5.20.13. Не дозволяється експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з'єднання, а також в'їзд (зберігання) автомобілів у приміщення, коли газова апаратура несправна.
5.20.14. Під час проведення ремонту, пов'язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (включаючи штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.
5.20.15. Територія автозаправної станції (АЗС) та всі під'їзні шляхи до неї повинні бути заасфальтованими або забетонованими. Загальна місткість підземних резервуарів не повинна перевищувати 60 т. Бензозаправні колонки треба встановлювати на відстані не менше 1 м від оглядових і зливних колодязів резервуарів. Під час зливання бензину в резервуари з автоцистерн їхні двигуни слід вимикати. Видавати в цей час бензин з колонок забороняється.
5.20.16. Автомобіль, який мають заправляти, не слід ставити ближче як за 2 м до заправної колонки. Відстань між автомобілями, які заправляються пальним одночасно, має бути не менше 3 м, а між тими, що на черзі, - не менше 1 м. На території заправної станції транспорт повинен рухатись із швидкістю, що не перевищує 5 км/год.
5.20.17. Потрібно стежити, щоб під час заправлення водії вимикали запалювання, контролювали наповнення баків бензином, не виконували контрольно-регулювальних робіт і не палили.
5.20.18. Місткості заправної станції з пальним і маслом, трубопроводи, фільтри, електродвигуни, насоси і бензоколонки повинні бути заземлені.
5.20.19. Резервуари для зберігання рідкого палива на території автопідприємства встановлювати наземним способом не дозволяється.
5.20.20. Приміщення вулканізаторної повинно бути відокремлене і поділене неспалимою перегородкою на два відділення - для ремонту та вулканізації покришок і камер.
У шиноремонтному відділенні треба двічі протягом зміни старанно очищати від пилу пиловловлювальні установки, повітропроводи і вентилятори, а також верстати і стіни. Готувати гумовий клей слід у витяжних шафах, установлених у відокремленому приміщенні, і зберігати в металевій, щільно закритій тарі. Усю електропроводку слід прокладати в трубах з герметичною арматурою, а опалення влаштовувати тільки водяне або парове.
5.20.21. Приміщення, де встановлено верстати для шліфування блоків циліндрів, які перед шліфуванням змочують гасом, повинні бути окремі і обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Уся електропроводка в них повинна бути виконана згідно з ПУЭ.
5.20.22. Фарбування, миття деталей із застосуванням ЛЗР та ГР слід виконувати в окремому приміщенні або на спеціально призначеному майданчику, забезпеченому ефективними засобами пожежогасіння та шляхом евакуації.
5.20.23. Підлога в приміщеннях повинна бути з неспалимих матеріалів, що не спричиняють іскроутворення.
5.20.24. Фарбувальні роботи, миття та знежирення деталей мають виконуватися при діючій припливно-витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, ванн, камер, кабін.
25.20.25. Витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер та кабін не дозволяється використовувати без водяних зрошувачів (гідрофільтрів) або інших ефективних пристроїв для уловлювання частин фарб і лаків.
5.20.26. Повітропроводи вентиляційних систем слід очищати від горючих матеріалів не менше одного разу на два місяці. На витяжних повітропроводах потрібно ставити і щільно закривати люки для зручності очищення їхньої внутрішньої поверхні.
5.20.27. Фарбувальне обладнання необхідно повністю очистити від горючих залишків фарби.
5.20.28. Для того, щоб легше очистити камеру від залишків фарби або лаку, стінки її слід змащувати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Під час очищення поверхні від залишків нітрофарб необхідно запобігати ударам об металеві конструкції. Щоб запобігти іскроутворенню під час очищення, інструмент повинен бути виготовлений з кольорових металів.
5.20.29. Для миття та знежирювання деталей слід використовувати пожежобезпечні препарати та установки. Якщо пожежонебезпечні препарати не забезпечують належного за технологією ступеня очищення деталей, то дозволяється використовувати для миття горючі речовини та рідини - за умови виконання відповідних вимог пожежної безпеки.
5.20.30. У фарбувальних цехах, фарбоприготувальних відділеннях, на складах лакофарбувальних матеріалів, у місцях миття та знежирювання деталей із застосуванням ЛЗР та ГР не дозволяється виконувати роботи з використанням відкритого вогню та іскроутворенням (електрогазозварювання та інші).
5.20.31. Лакофарбувальні матеріали повинні надходити на робочі місця в готовому вигляді. Виготовляти й зберігати вогненебезпечні мастики, лаки, фарби, оліфу й масла треба в окремому приміщенні з неспалимих матеріалів, обладнаному вентиляцією, або на відкритій місцевості (майданчику).
5.20.32. При зберіганні та перенесенні на робочі місця лакофарбувальних матеріалів і розчинів слід дотримуватися вимог НАПБ А.01.001-95.
5.20.33. Тара з-під лакофарбувальних матеріалів повинна бути щільно закрита і зберігатися на спеціальному майданчику поза межами виробничих приміщень.
5.20.34. АЗС поділяються на стаціонарні (САЗС), пересувні (ПАЗС) та контейнерні (КАЗС).
5.20.35. До роботи на АЗС допускаються особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму і мають відповідне посвідчення про це.
5.20.36. Протипожежні розриви між АЗС та прилеглими будівлями, спорудами, відкритими майданчиками, лісовими масивами, а також між будівлями та устаткуванням на території станцій повинні відповідати вимогам будівельних норм.
5.20.37. Автомобілі, які чекають черги для заправлення, повинні перебувати біля в'їзду на територію АЗС, поза зоною розміщення паливних резервуарів і колонок.
5.20.38. Забороняється палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню як у будинку АЗС, так і на відстані менше 20 м від його території.
5.20.39. Місця заправлення та зливання нафтопродуктів повинні бути освітлені в нічний час.
5.20.40. Кришки зливних та заміряльних труб, люків оглядових та зливних колодязів слід тримати закритими.
5.20.41. Зливати нафтопродукти до підземних резервуарів слід закритим способом (трубопроводом або через шланг).
Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення в разі ударів об корпус резервуара, і заземлені.
5.20.42. Автоцистерни під час зливання повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Гнучкий заземлювальний провідник має бути постійно приєднаний до корпуса автоцистерни і мати на кінці пристосування для приєднування до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожну цистерну автопотяга слід заземлити нарізно аж до повного зливання з неї нафтопродуктів.
5.20.43. Очищення резервуарів слід здійснювати не рідше одного разу на два роки, а також - у разі заміни марки нафтопродукту.
5.20.44. За дотриманням герметичності фланцевих, різьбових та інших типів з'єднань у колонках, роздавальних рукавах, трубопроводах та арматурі слід установити постійний нагляд. Витікання, що виникло, слід негайно усунути.
5.20.45. Кришки оглядових та приймальних колодязів дозволяється відкривати лише для вимірювань і відбирання проб під час зливних операцій та для проведення профілактичних заходів.
5.20.46. Для відкривання й закривання пробок металевої тари та проведення інших робіт у вибухонебезпечних зонах на АЗС слід застосовувати набір інструменту з металу, що не утворює іскор.
5.20.47. Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно спеціалізованими організаціями з відміткою в журналі.
5.20.48. Під час заправляння на АЗС слід дотримуватися таких вимог:
а) мотоцикли й моторолери - подавати до бензоколонок із двигунами, які не працюють; пуск та вимкнення двигунів мають здійснюватися на відстані не менше 15 м від колонок, а автомобілі - власним ходом, з наступним вимкненням двигунів до початку процесу заправляння;
б) нафтопродукти заливати безпосередньо до бензобаків;
в) після заправлення та вимкнення облиті нафтопродуктами частини автомобілів, мотоциклів та моторолерів негайно протирати насухо;
г) випадково розлиті на землю нафтопродукти обов'язково треба засипати піском, а просочений пісок і промаслені обтиральні матеріали - збирати в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються, і після закінчення робочого дня вивозити з території АЗС.
5.20.49. На АЗС забороняється:
а) проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;
б) робота в облитих бензином одязі та взутті;
в) заправляти транспортні засоби (крім легкових автомобілів), у яких перебувають працівники;
г) заправляти автомобілі, що завантажені небезпечним вантажем (вибуховими речовинами, стисненими та зрідженими горючими газами, ЛЗР і ГР, отруйними та радіоактивними речовинами тощо);
|) в'їжджати на територію АЗС і заправляти трактори, що не обладнані іскрогасниками;
д) відпускати паливо на роздавальних колонках під час зливання нафтопродуктів;
е) приєднувати заземлювальні провідники до пофарбованих та забруднених частин автоцистерни;
є) використовувати як заземлювачі трубопроводи з ЛЗР, ГР та горючими газами, а також інші трубопроводи;
ж) експлуатувати вибухозахищене електрообладнання зі знятими деталями оболонки, у тому числі кріпильними, передбаченими його конструкцією;
з) відпускати паливо в поліетиленові каністри та скляний посуд.
6. Спеціальні вимоги пожежної безпеки
(Основні спеціальні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95 , СН 512-78*, ВСН 333-87, ВБН В.2.2-58.1-94, ВНТП 111-86, ВНТП 112-86, ВНТП 113-86, ВНТП 114-86, ВНТП 212-86, ВНТП 213-86)
6.1. Обчислювальні центри
6.1.1. Фальшпідлога в приміщеннях ЕОМ повинна бути виготовлена з негорючих матеріалів або мати вогнестійкість не менше 30 хв.
6.1.2. Простір під нею слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв.м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше 0,75 години. У місцях перетинання з діафрагмами комунікації слід прокладати в спеціальних обоймах, а зазори зашпаровувати негорючими матеріалами.
6.1.3. Звукопоглинальне облицювання стін та стель цих приміщень слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів груп Г1, Г2.
6.1.4. Для промивання деталей ЕОМ рекомендується використовувати негорючі рідини.
Промивання вічок та інших знімних пристроїв ГР повинно здійснюватися у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.
6.1.5. Електроживлення ЕОМ повинно мати автоматичне блокування відключення електроенергії у разі зупинки охолодження та кондиціювання.
6.1.6. Систему вентиляції слід обладнати блокувальним пристроєм, який забезпечує її відключення на випадок пожежі.
6.1.7. Агрегати, вузли та кабельні канали ЕОМ повинні очищатися від пилу щокварталу.
6.1.8. Після закінчення роботи, перед закриттям приміщення, персональні комп'ютери необхідно відключити від електромережі.
6.1.9. У приміщеннях малих ЕОМ, які не підлягають обладнанню автоматичними установками газового пожежогасіння, слід передбачати влаштування системи автоматичної пожежної сигналізації, яке реагує на появлення диму, і забезпечувати ці приміщення пересувними або переносними вуглекислотними вогнегасниками із розрахунку не менше двох на кожні 20 кв.м приміщення.
6.1.10. Із залів площею понад 250 кв.м повинно бути не менше двох виходів.
6.2. Підземні споруди
6.2.1. Усі працівники, які перебувають у підземних спорудах, повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту органів дихання від продуктів горіння. Щокварталу слід проводити практичні заняття з працівниками для роботи в індивідуальних засобах (апаратах).
6.2.2. На кожну споруду має бути складено план (картку) пожежогасіння і щорічно проводитися практичне заняття щодо гасіння імовірної пожежі.
6.2.3. Для внутрішнього оздоблення приміщень слід застосовувати негорючі та важкогорючі матеріали. Забороняється застосування синтетичних матеріалів для виготовлення та оздоблення різноманітного обладнання.
6.2.4. Із приміщень дозволяється влаштовувати один евакуаційний вихід за умови одночасного перебування в них не більше 50 осіб.
6.2.5. Місткість баків палива та масла повинна забезпечувати роботу підземних ДЕС на номінальній потужності протягом доби, але не повинна перевищувати 1 куб.м. Баки слід обладнати дихальними трубопроводами, виведеними з будинку ДЕС назовні. З витратних баків палива сумарною місткістю більше 0,5 куб.м слід передбачити зливання палива до аварійних резервуарів.
6.2.6. Вхід у дизель-генераторну слід обладнати тамбуром з двома герметичними протипожежними дверима із межею вогнестійкості 0,75 г, які відкриваються у бік виходу з дизельної.
6.2.7. Дизель-генераторні та приміщення, де зберігаються запаси палива, повинні обладнуватися установками автоматичного пожежогасіння (газового, порошкового, аерозольного).
6.2.8. Баки з паливом та мастилом необхідно обладнувати пристроями для аварійного зливу у разі аварії або пожежі.
6.3. Будинки підвищеної поверховості
6.3.1. Громадські та виробничі будинки висотою 10 поверхів і вище, які мають позначку підлоги верхнього поверху більш ніж 30 м від позначки поверхні землі (будинки підвищеної поверховості) слід обладнувати системами:
а) димовидалення із коридорів;
б) підпору повітря в сходові клітки та тамбур-шлюзи;
в) внутрішнього протипожежного водопроводу;
г) автоматичної пожежної сигналізації;
|) сповіщення про пожежу.
6.3.2. Усі приймально-контрольні прилади автоматичних систем належить встановлювати в приміщенні з цілодобовим перебуванням чергового персоналу (диспетчерські, караульні приміщення охорони), у цих приміщеннях повинен бути телефонний зв'язок з пожежною частиною населеного пункту.
6.3.3. При розташуванні на покритті обладнання електрозв'язку для гасіння імовірних пожеж необхідно для таких будинків установлювати зовнішні стояки-трубопроводи (не заповнені водою) діаметром 80 мм, обладнані з'єднувальними головками на верхньому та нижньому кінцях стояка.
6.4 Міські та сільські телефонні й телеграфні станції
6.4.1. Автоматичні телефонні станції (АТС), розміщені в житлових, адміністративних та громадських будівлях, повинні бути відокремлені від інших приміщень негорючими стінами та перекриттями із ступенем вогнестійкості не менше 0,75 г.
6.4.2. Розміщення приміщень у будівлях АТС повинно унеможливлювати проходження через автоматичний зал. Прохід передбачається тільки на випадок пожежі.
6.4.3. Входи в приміщення АТС повинні бути ізольовані від інших входів приміщення будинку.
6.4.4. Приміщення кросу й автоматичного залу повинні бути суміжні.
6.4.5. Комутаторний зал, якщо в ньому працює 25 чоловік і більше, слід розміщувати не вище третього поверху.
6.4.6. У будівлях міських телефонних станцій (МТС), як правило, необхідно розміщувати:
а) у підвальному поверсі - приміщення для вводу кабелів, приміщення цеху електроживлення, компресорну;
б) на першому поверсі - штативний зал, крос, апаратну і студію міської, міжміської телефонної станції та міжміську оповіщувальну апаратуру, загальні промислові приміщення;
в) на другому поверсі - приміщення комутаторного цеху;
г) на третьому поверсі - приміщення лінійно-апаратного цеху (ЛАЦ) міжміських і зонових зв'язків;
|) на четвертому, п'ятому та шостому поверхах - приміщення автоматичного вузла комутації каналів (АВКК), ЛАЦ місцевого зв'язку, сільсько-приміський вузол.
6.4.7. Автоматична міська телефонна станція (АМТС) квазіелектронного й електронного типу ЕПУ повинна розміщуватися на одному або суміжному з цехом АВКК поверсі.
6.4.8. У вертикальних кабельних шахтах дозволяється розміщувати в одній шахті лінійні і живильні кабелі постійної напруги; суміщення лінійних і силових кабелів змінної напруги не дозволяється.
6.4.9. У комутаторних залах, студіях і радіостудіях облицювання стін та стелі для поглинання звуку повинно виконуватися неспалимими або важкоспалимими матеріалами.
6.4.10. Забороняється застосовувати спалимі матеріали для влаштування перегородок і каркасів передавачів.
6.4.11. Електроживильні установки слід розміщувати децентралізовано з максимальним наближенням до навантаження.
6.4.12. Для чищення діючого обладнання слід користуватися лише спиртом. При цьому забороняється користуватися бензином.
Для чищення приладів на робочому обладнанні необхідно застосовувати щітки з рукоятками з ізоляційного матеріалу.
6.4.13. При відсутності міського водопроводу протипожежне водозабезпечення для зовнішнього пожежогасіння будівель I і II ступенів вогнестійкості об'ємом до 5000 куб.м та витратою води до 10 л/с дозволяється передбачати з пожежних водойм.
6.5. Акумуляторні установки
6.5.1. Акумуляторну слід розміщувати в окремих, спеціально призначених для цього приміщеннях. Вона повинна відокремлюватися від інших виробництв протипожежними перегородками. Вхід у приміщення повинен здійснюватись із коридору через тамбур-шлюз із підпором повітря площею не менше 1,5 кв.м. Двері повинні відчинятися назовні. Внутрішні двері тамбур-шлюзу повинні бути протипожежними з межею вогнестійкості не менше 0,6 години.
6.5.2. Виконувати в одному приміщенні ремонт і зарядження можна тільки тоді, коли зарядження відбувається у витяжній шафі і кількість батарей не перевищує десяти.
6.5.3. Підлога в кислотних акумуляторних улаштовується з негорючих кислотостійких матеріалів. Перекриття повинно бути газонепроникним.
6.5.4. Приміщення акумуляторних слід обладнувати самостійною вентиляцією з викидом повітря назовні. Вентилятори мають бути іскробезпечними. Зарядку акумуляторів слід проводити за вентиляції, яка працює.
6.5.5. У приміщеннях акумуляторних заборонено паління, застосування відкритого вогню, проведення робіт, під час яких може виникнути іскроутворення. Проведення паяльних робіт припустиме за умов, якщо:
а) роботи виконуються за нарядом-допуском;
б) за дві години до початку робіт припинено заряд акумуляторів, але залишено вентиляцію увімкненою;
в) роботи провадяться при ввімкненій вентиляції;
г) місце паяння відгороджене від решти батарей вогнестійкими щитами;
|) застосування пічного опалення в акумуляторних не дозволяється.
6.5.6. Герметичні стаціонарні акумулятори (батареї) із внутрішньою рекомбінацією газів та закриті стаціонарні акумулятори із зовнішньою рекомбінацією газів, із використанням каталізаторів і напругою 2,3 В на елемент дозволяється встановлювати у виробничих невибухово- і непожежонебезпечних приміщеннях за умови встановлення над ними вентиляційного зонта з механічним спонуканням. Клас приміщення при цьому не змінюється. Спільна постійна експлуатація герметичних акумуляторів із гвинтовим з'єднанням шин та відкритих акумуляторів забороняється.
6.6. Дизель-генераторні установки
6.6.1. Місткість баків палива та масла повинна забезпечувати роботу надземних ДЕС на номінальній потужності протягом доби, але не повинна перевищувати 1 куб.м. Баки слід обладнати дихальними трубопроводами, виведеними з будинку ДЕС назовні. З витратних баків палива сумарною місткістю більше 1 куб.м для ЛЗР і 5 куб.м ГР слід передбачити зливання палива до аварійних резервуарів.
6.6.2. Паливні та мастильні баки, їхні трубопроводи та арматуру забороняється розміщувати на відстані менш як 0,5 м від вихлопної труби ДЕС.
6.6.3. Випускні трубопроводи повинні мати пристрої для компенсації температурного подовження, трубопроводи повинні прокладатись оптимальною трасою. Забороняється об'єднувати вихлопні трубопроводи різних двигунів. На ділянці прокладання у приміщеннях (машзал та інші) вихлопний трубопровід повинен мати теплоізоляцію. Забороняється прокладати вихлопні трубопроводи у вентиляційних каналах споруди. Випускний трубопровід повинен бути вище покрівлі на 1,5 м.
6.6.4. Усе електрообладнання ДЕС підлягає зануленню (заземленню) шляхом підключення до нульових жил кабелів електроживлення та магістральної шини заземленого обладнання. Занулення однофазних споживачів виконувати окремою третьою жилою електропроводки.
6.6.5. При розміщенні ДЕС у блоці-боксі треба додатково з'єднати корпус блока-боксу із заземленим обладнанням не менше ніж у двох місцях.
6.6.6. Випадково розлиті пальне, мастило слід негайно витерти. Обтиральні матеріали необхідно зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше 0,5 куб.м, а наприкінці робочого дня виносити за межі будинку.
6.6.7. Необхідно передбачити автоматичне відключення при пожежі припливних вентиляторів і насосів підкачування палива.
6.6.8. Допускається розміщення ДЕС у цокольних та підвальних поверхах будівель зв'язку за умови виконання вимог підрозділу 6.2 цих Правил.
6.7. Кабельні лінії та приміщення для їхнього розміщення
6.7.1. Уводи кабелів у мережні вузли, кінцеві та проміжні підсилювальні пункти в будівлях АТС, АМТС, телеграфних станцій та інших об'єктів зв'язку прокладаються через спеціально обладнані приміщення вводу кабелів (шахти), розташовані, як правило, у підвальному (цокольному) поверсі, а в будівлях без підвалу - на першому поверсі, з улаштуванням приямків у підлозі приміщення.
6.7.2. Канали ввідних блоків кабельної сигналізації у будівлях АТС, АМТС (МТС) та міжповерхові перекриття над приміщеннями вводу кабелів зв'язку, акумуляторної і тамбурів до них повинні бути газонепроникні.
6.7.3. Станційні колодязі слід установлювати на відстані не далі 30 м від будинку АТС.
6.7.4. У приміщеннях уводу кабелів не дозволяється:
а) улаштування вводу силових кабелів, радіофідерів, водопроводу, теплоцентралі та газопроводу;
б) сумісне прокладання кабелів зв'язку, проводів пожежної сигналізації та електроживлення з трубами розводки вогнегасильних речовин та повітроводами.
6.7.5. У вертикальних кабельних шахтах на рівні перекриттів повинні передбачатися неспалимі діафрагми з межею вогнестійкості не менше 0,75 г.
6.7.6. Кабелі з'єднувальних ліній МТС, що використовуються для системи передачі з дистанційним живленням, із приміщення уводу кабелів (шахта) повинні прокладатися безпосередньо в ЛАЦ на стійки вводно-кабельного обладнання (без заходу в крос).
6.7.7. Шахту приміщення вводу кабелів слід обладнувати дверима, що щільно зачиняються й оббиваються з двох боків листовим залізом по азбесту.
6.7.8. Усі пускові пристрої (пускачі, вимикачі і т.ін.) необхідно розміщувати поза приміщенням шахти.
6.7.9. Розміщувати в шахті будь-яке обладнання, окрім штативів контрольно-сигнальних приладів (КСП), які повинні бути у вибухобезпечному виконанні, забороняється.
6.7.10. Вільні канали телефонної каналізації потрібно щільно закривати дерев'яними або бетонними чопами і зашпаровувати.
6.7.11. Світильники й електроапаратура у шахті повинні бути у вибухонебезпечному виконанні.
6.7.12. У приміщенні вводу кабелів допускається застосування переносних світильників напругою не більше 12 В чи ручних електричних (акумуляторних) ліхтарів у вибухонебезпечному виконанні.
6.7.13. У колодязі, до якого можливе надходження газів, забороняється користуватися відкритим вогнем. Якщо потрібне штучне освітлення, то воно повинно здійснюватися згори через люк чи від переносного світильника у вибухонебезпечному виконанні з напругою живлення 12 В.
6.7.14. При роботі з відкритим вогнем кабелі, якими подається дистанційне живлення та які розташовані поруч, повинні огороджуватися щитами з вогнетривкого матеріалу.
6.7.15. Палити в приміщеннях уводу кабелів (шахті) забороняється.
6.7.16. Компресорно-сигнальні установки (КСУ) повинні розміщуватися в суміжному з шахтою, але ізольованому від неї приміщенні з окремим входом з коридору. Розподільчі штативи допускається розміщувати в приміщенні шахти. При цьому датчики аварійного витрачання повітря, що розташовані на штативах, повинні бути у вибухонебезпечному виконанні.
6.7.17. Технічний огляд повинен проводитися в присутності особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію КСУ. Результати оглядів мають оформлятися актом.
6.7.18. Установка для утримування кабелю під тиском може розміщуватися як у підземній, так і в наземній його частині. Для підтримання кабелів під надлишковим тиском належить застосовувати стиснене повітря; у закритих приміщеннях (необслуговуваних підсилювальних пунктах, обслуговуваних підсилювальних пунктах, підсилювальних пунктах, шахт тощо) застосовувати азот для підтримання кабелю під надлишковим тиском забороняється. У процесі застосування сухого азоту для просушування ізоляції жил кабелів закриті приміщення необхідно вентилювати.
6.7.19. Припаювати до кабелю, який перебуває під тиском, повітропровід (вентиль) забороняється.
6.7.20. Станційні кабелі і кабелі живлення необхідно прокладати на різних трасах. Якщо неможливо рознести траси за напрямками, то зазначені кабелі мають бути прокладені різними рівнями на відстані не менш як 30 см.
6.8. Радіоспоруди
6.8.1. Будинки та споруди передавальних та приймальних радіостанцій, радіотелевізійних передавальних станцій і радіотелевізійних ретрансляторів повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості.
6.8.2. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння антенних опор вежевого типу з технологічним приміщенням у підвалини опори і вежі слід установлювати не менше 50 л/c та не менше 20 л/с (4 струмені по 5 л/с) - на внутрішнє пожежогасіння.
6.8.3. Протипожежне водозабезпечення дозволяється не передбачати для радіотелевізійних ретрансляторів потужністю до 1 кВт, що розміщені в будівлях або контейнерах із негорючих матеріалів об'ємом до 250 куб.м.
6.8.4. На антенних полях слід:
а) регулярно очищати територію від сміття;
б) своєчасно викошувати траву;
в) навколо дерев'яних щогл, на відстані одного метра - викопати канаву;
г) переорати смугу за 3-4 м від лісових масивів за всім периметром;
|) на щоглах 80 м і більше слід мати спеціальні колиски для піднімання працівників пожежної охорони і засобів пожежогасіння для гасіння пожежі на них.
6.8.5. На радіорелейних станціях:
а) будинки та споруди повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості;
б) вузлові, прикінцеві, проміжні з дизельними агрегатами в одній технічній будівлі апаратної і дизельної дозволяється розташовувати в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості;
в) на автоматизованих проміжних з резервними ДЕС, що працюють без постійного перебування чергового персоналу, і з промисловими будівлями (включаючи контейнери) IIIа ступеня вогнестійкості об'ємом менше 1000 куб.м протипожежне водозабезпечення та автоматичне пожежогасіння не потрібне;
г) слід застосовувати тільки закриті кислотні акумулятори або герметичні чи метизовані.
6.8.6. На радіовузлах:
а) на дерев'яних підлогах або постаментах шафи встановлюються на металевий лист товщиною 0,3-1,0 мм з прокладкою з листового азбесту товщиною 3-5 мм;
б) при встановленні в ряду стійок з різнотипними лицьовими панелями та шафами апаратури вирівнюються за лицьовими краями шаф, розмір проходу з тильного боку ряду визначається мінімально допустимою відстанню 0,8 м для найбільшого за глибиною блока;
в) внутрішні поверхні жолобів та кришок до них, виготовлених з деревини, оббиваються даховим залізом товщиною 0,3-0,5 мм по шару азбесту товщиною не менше 3,0 мм;
г) електрокабелі напругою до 1000 В прокладаються по неоштукатурених дерев'яних поверхнях і закріплюються на кронштейнах так, щоб відстань між поверхнею стіни і електрокабелю була не меншою 50 мм;
|) на вводах антен повинні бути встановлені розрядники Р-350 та ИР-0,3 ( або іншого типу), змонтовані в антенних щитках;
д) вивід із станції на стояк радіотрансляційної лінії здійснюється через вивідні станційні стійки. По горищу до станційних стійок кабелі повинні бути прокладені у сталевих заземлених трубах;
е) перед початком грозового періоду та після кожної грози перевіряти і при потребі регулювати зазори в магістральних фідерах (0,7 мм), розподільних фідерах (0,3 мм), підсилювальних трансформаторах (4,5-5,0 мм). Результати оформлюються актом.
6.9. Ремонтно-регулювальні і налагоджувальні майстерні
6.9.1. У регулювальних майстернях робочі поверхні столів, верстатів повинні бути покриті лінолеумом (пластиком) і мати гладкі торцеві поверхні.
6.9.2. Чищення (промивання) приладів і механічних частин телеграфних апаратів бензином слід проводити в окремих приміщеннях, де встановлені спеціальні металеві шафи, що обладнані витяжною вентиляцією (місцевим відсмоктуванням).
6.9.3. У приміщеннях, які спеціально обладнані для промивки бензином приладів і деталей, палити і користуватися відкритим вогнем забороняється. На вхідних дверях цих приміщень необхідно розміщувати знаки "Забороняється користуватися відкритим вогнем" і "Забороняється палити" згідно з ГОСТ 12.4.026-76*.
6.9.4. Для чищення приладів забороняється використовувати етилований бензин.
6.9.5. Резервуари з кількістю бензину та іншого пального, що перевищує добову потребу майстерні, слід зберігати в спеціальному приміщенні. Пальне в кількості добової потреби потрібно зберігати в щільно закритих посудинах у вогнетривкому ящику, що розташовані в приміщенні майстерні.
6.9.6. Паяння шрифту стартстопних апаратів, гартування шрифту, продування обмоток збудження, фрезерування колекторів, просушування промитих у бензині якорів електродвигунів і частин апаратів, що супроводжуються виділенням газів, пилу та парів бензину, слід здійснювати на спеціальних столах-верстатах, обладнаних витяжними пристроями.
6.9.7. Робочі місця слід обладнувати місцевими витяжними пристроями, які забезпечують швидкість руху повітря безпосередньо на місці паяння не менше 0,6 м/с.
6.9.8. Паяльники в робочому стані завжди слід тримати в зоні припливу витяжної вентиляції.
Для електроживлення паяльників і переносних ламп у приміщенні майстерні слід установити на стіні електророзетки напругою 42 В змінного струму.
6.9.9. Вентиляційні установки необхідно вмикати до мережі до початку робіт і вимикати після їх закінчення.
6.9.10. Для збирання використаного обтирального матеріалу для чищення і паяння приладів слід застосовувати місткості (бачки з кришками). Використані ганчірки й паперові серветки, забруднені свинцем, необхідно спалювати. Місце спалювання узгоджується з державним пожежним наглядом чи СПБ.
6.9.11. Робочі поверхні столів, а також внутрішні поверхні ящиків для інструментів після закінчення зміни необхідно очищувати і обмивати гарячим мильним розчином.
6.9.12. Зберігання будь-якого одягу і особистих речей працівників у приміщенні, яке призначене для паяння, забороняється.
6.9.13. Для електроживлення паяльників і переносних ламп у приміщеннях для регулювання апаратури треба мати мережу зниженої змінної напруги 42 В; для електроживлення вимірювальних приладів змінною напругою 220 В потрібно встановити розетки з контактом заземлення.
6.9.14. На робочих столах, верстатах і стінах не дозволяється залишати відкритими клеми перемикачів, автоматичних вимикачів та інші незахищені елементи електромонтажу, які перебувають під змінним струмом напругою 220/380 В, частотою 50 Гц.
6.10. Операційні поштові зали
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95 , ДБН 2.2-9-99)
6.10.1. Електропроводи для підключення касових апаратів, комп'ютерів повинні прокладатися по негорючих конструктивних елементах.
6.10.2. У разі прокладання електрокабелів по горючих конструкціях їх слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж 0,01 м.
6.10.3. У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу.
6.11. Обробка пошти
6.11.1. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої у встановленому порядку нормативно-технічної та експлуатаційної документації.
6.11.2. Неприпустимим є виконання виробничих операцій на обладнанні, установках з несправностями, які можуть спричинити загоряння або пожежу, а також якщо відключені контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.
6.11.3. Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися в робочому стані.
6.11.4. Допоміжні електричні світильники, що встановлюються над горючим обладнанням та матеріалами, повинні бути закритого типу.
6.12. Перевезення та обмін пошти
6.12.1. При перевезенні пошти авіаційним транспортом слід виконувати вимоги правил пожежної безпеки, що є чинними на об'єктах Державнго департаменту авіаційного транспорту України.
6.12.2. Автомобілі, призначені для перевезення пошти і спеціально обладнані для цієї мети, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один (ОП-5) має бути в кабіні водія, другий (ОП-2) - у кузові автомобіля.
6.12.3. При перевезенні поштових вантажів контейнерами залізницею необхідно виконувати вимоги пожежної безпеки, що встановлюються галузевими правилами пожежної безпеки на залізничному транспорті.
6.13. Поштові вагони
6.13.1. Освітлення у вагонах повинно бути тільки електричним. У випадках несправності електроосвітлення в кожному вагоні необхідно мати електричний ліхтар.
6.13.2. Запалювати сірники, запальнички в коморі та купе, а також користуватися паяльними лампами, примусами, перевозити і зберігати ЛЗР (бензин, гас, ефір або спирт) у поштових вагонах забороняється. Палити дозволяється в тамбурі і в канцелярії вагона за наявності попільничок з негорючих матеріалів.
6.13.3. Поштові вагони повинні мати, як правило, водяне опалення.
