5.3.41. Кабельні тунелі і канали слід виконувати з негорючих матеріалів, що мають межі вогнестійкості не менше 0,75 год. Кабельні тунелі розподіляються на протипожежні відсіки довжиною не більше 150 м.
5.3.42. Перевірка експлуатації електроустаткування об'єктів на відповідність фактичного рівня протипожежного захисту вимогам діючих норм і правил проводиться за такими показниками:
а) організація і проведення ТО та ППР;
б) відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, заземлювальних пристроїв і захисту від небезпечних впливів;
в) відповідність підбору та монтажу електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно з ПУЭ;
г) наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання, знання та виконання їх вимог;
|) проведення заміру опору ізоляції в електропроводці, наявність відповідних актів;
д) відповідність вимогам ПУЭ аварійного та евакуаційного освітлення.
5.3.43. У разі виникнення пожежі в (на) електроустановках (апаратах електрозв'язку), які мають велику кількість контактів, використовувати порошкові вогнегасники не рекомендується.
5.4. Установки пожежогасіння
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95, Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.11.97 N 779 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.97 за N 567/2371. ДБН В.2.5-13-98, ПУЭ, СН 512-78*)
5.4.1. Будівлі та приміщення, у яких необхідно влаштовувати автоматичне пожежогасіння:
а) приміщення цехів і дільниць обробки та зберігання посилок, страхової пошти, листової кореспонденції та друку без постійного перебування персоналу - кожне 500 кв.м і більше.
Приміщення посилок висотою понад 5,5 м;
б) зали, де розміщуються МОК, ЕОМ і ОК ЕС загального призначення і аналогічних систем, у тому числі при розподілі цих залів на функціональні зони:
у залах, де розміщуються три і більше комплексних малих ЕОМ;
у підвальних просторах перерахованих вище залів та зон;
у приміщеннях зв'язувальних процесорів і телекомунікаційних вузлів мереж ЕОМ;
у приміщеннях архівів магнітних і паперових носіїв, графопобудівних, сервісної апаратури, системного програмування, систем підготовки даних для МОК, ЕОМ і ОК ЕС, а також у вказаних приміщеннях для трьох і більше малих ЕОМ.
Зали та приміщення з цілодобовим чергуванням персоналу не обладнуються установками автоматичного пожежогасіння, а тільки установками пожежної сигналізації;
в) приміщення для зберігання автомобілів і постів технічного обслуговування та ремонту автомобілів (крім постів миття автомобілів), які розміщені в одноповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості площею 7000 кв.м і більше; у будинках III, IV і IVа ступенів вогнестійкості площею 2000 кв. м і більше; у будинках IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості площею 3600 кв.м і більше; у будинках з двома поверхами і більше; у підземних гаражах - незалежно від площі;
г) склади, комори:
зберігання ЛЗР і ГР - площею 500 кв.м і більше при кількості продуктів більше 15 кг/кв.м та площею 50 кв.м і більше, якщо ці приміщення розміщені в будівлях з іншими приміщеннями;
горючих матеріалів - площею 1000 кв.м і більше;
негорючих матеріалів у горючій упаковці - площею 1500 кв.м і більше;
|) приміщення дизельних, що розміщуються в підземних об'єктах; підвальних або цокольних поверхах, слід обладнувати установками автоматичного пожежогасіння аерозольними, газовими, порошковими чи пінними;
д) у складських приміщеннях, пристосованих під укриття, місткістю 600 і більше чоловік, які використовуються для зберігання горючих матеріалів та негорючих матеріалів у горючому упакуванні, а також складських приміщеннях, що розташовані в підвальних і цокольних поверхах будівель.
5.4.2. Апаратура й обладнання, що входять до складу установок, повинні мати сертифікат відповідно до Правил обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення (затверджено наказом Держстандарту України від 27.06.97 N 374 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.09.97 за N 407/2211).
5.4.3. Організації, які здійснюють монтаж, наладку та технічне обслуговування установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт.
5.4.4. ТО та ППР слід визначати на кожну установку відповідно до плану-графіка, який опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація об'єкта зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки захищуваних приміщень та технологічного устаткування, повідомивши про це ДПД, якщо вона є.
5.4.5. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації та вимогам нормативно-технічних документів.
5.4.6. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний є неприпустимим, за винятком випадків, обумовлених у нормативних документах.
Пристрої ручного пуску автоматичних установок пожежогасіння (АУП) повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння, у доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині, так і поза приміщенням.
5.4.7. Приміщення, які захищені установками об'ємного пожежогасіння, слід обладнувати дверима з приладами для самозачинення.
5.4.8. На об'єкті повинна вестись експлуатаційна документація, у якій слід реєструвати:
а) зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) проведення ТО та ППР;
б) дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань установок пожежної сигналізації (УПС), дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;
в) дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань УПС.
5.4.9. На об'єкті також має бути така документація:
а) проектна документація та виконавчі креслення на установку;
б) акт приймання і здавання установки в експлуатацію;
в) паспорти на устаткування та прилади;
г) інструкція з експлуатації установки і посадові інструкції.
5.4.10. Наказом чи розпорядженням необхідно призначити:
а) особу, відповідальну за експлуатацію установки;
б) оперативний (черговий) персонал для контролю за справністю установки (оперативний персонал - для щоденного контролю; черговий персонал - для цілодобового).
5.4.11. Оперативний (черговий персонал) повинен знати:
а) назву та місце знаходження захищених приміщень;
б) порядок виклику пожежної охорони в разі одержання сигналу тривоги та взаємодії з пожежною охороною під час ліквідації пожежі та її наслідків;
в) порядок визначення справності установки в період експлуатації;
г) порядок ведення експлуатаційної документації.
5.5. Установки пожежної сигналізації
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95, Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.11.97 N 779 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.97 за N 567/2371. ДБН В.2.5-13-98, ПУЭ, ВНТП "Електроустановки підприємств та споруд зв'язку України")
5.5.1. Будівлі та приміщення, у яких необхідно влаштовувати пожежну сигналізацію:
а) об'єкти галузі зв'язку повинні обладнуватися установками автоматичної пожежної сигналізації з димовими;
б) приміщення без цілодобового обслуговувального персоналу:
автоматичні зали МТС і підстанцій;
вентиляційні витяжні (категорії А (крім вентиляційних, які обслуговують акумуляторні), Б, В), дизельні, трансформаторні, розподільних пристроїв і кабельних шахт, випрямні, штативні МТС;
ЛАЦ та ЛАЗ;
ІОЦ;
комутаційно-лінійні та автозали автоматичних станцій міжміського зв'язку;
апаратні зали телеграфу (АВКП);
приміщення станцій абонентського телеграфування та Телекс, тонального телеграфу;
централізовані бюро з ремонту, майстерні телеграфу, дільниці доставляння площею 200 кв.м і більше;
груповий телефонний звязок на відстані;
проміжні радіорелейні станції;
передавальні і приймальні радіоцентри;
сільські АТС;
дизельні при умові зберігання палива в приміщенні дизельної понад 60 кг;
в) підвальні приміщення категорії В площею менше 700 кв.м;
г) станції космічного зв'язку;
|) приміщення цехів та промислових дільниць, а також відділень категорій А, Б, В площею 100 кв.м і більше;
д) склади, комори:
для зберігання ЛЗР і ГР - площею менш як 500 кв.м за кількості продуктів більше 15 кг/кв.м;
горючих матеріалів - площею до 1000 кв.м;
негорючих матеріалів у горючому упакуванні - площею більше 1500 кв.м;
е) приміщення головних кас, приміщення бюро контролю переводів і зональних обчислювальних центрів, поштамтів і будівель - загальним об'ємом будинки 40 тис.кв.м і більше;
є) адміністративно-побутові корпуси, що стоять окремо, та прибудови з числом поверхів більше чотирьох у всіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом; у вставках і вбудованих незалежно від кількості поверхів у всіх приміщеннях, крім приміщень з мокрим процесом;
ж) відділи розмножування та інших операцій з технічною документацією - незалежно від площі цих приміщень:
ротаторні;
світлокопіювальні;
фотолабораторії;
архіви;
машбюро;
брошурування;
з) аудиторії та лабораторії навчальних закладів;
и) приміщення перших відділів та мобілізаційних відділів - незалежно від площі приміщень;
і) приміщення для зберігання автомобілів, постів технічного обслуговування і ремонту автомобілів;
ї) зали засідань, кінозали місткістю 300 місць і більше.
5.5.2. У місцях розташування приладів сигналізації та вузлів керування повинна бути інструкція про порядок дій персоналу в разі появи сигналів про пожежу або несправність установки.
5.5.3. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово.
5.5.4. У разі ремонту або несправності ручного пожежного сповіщувача поряд слід вивісити табличку з відповідним написом.
5.5.5. Об'єкти електрозв'язку, як правило, слід обладнувати димовими сповіщувачами.
5.5.6. Вимоги пунктів 5.4.2, 5.4.3, 5.4.4, 5.4.8, 5.4.9, 5.4.10 та 5.4.11 розділу 5.4 Правил необхідно виконувати і для установок пожежної сигналізації.
5.6. Системи протидимового захисту
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91, СНиП 2.08.02-89, СНиП 2.09.02-85)
5.6.1. Пульт (щит) ручного керування пристроями системи протидимового захисту слід забезпечити інструкцією про порядок їх включення в роботу.
5.6.2. Необхідно біля кнопок дистанційного пуску встановити таблички про їх призначення.
5.6.3. Усі двері, які входять до системи протидимового захисту, слід обладнувати пристроями для самозачинення з ущільнювальними прокладками в притворах.
5.6.4. Прокладання будь-яких комунікацій у каналах димовидалення і підпору повітря забороняється.
5.6.5. Не менше одного разу на місяць необхідно проводити випробування систем протидимового захисту з увімкненням вентиляторів та складанням акта.
5.6.6. Щотижня слід перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, заслінок, наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску.
5.7. Системи оповіщення про пожежу
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85* та НАПБ А.01.001-95)
5.7.1. Для повідомлення про пожежу слід застосовувати гучномовці, які є на об'єкті.
5.7.2. Розміщення та потужність гучномовців повинні забезпечувати необхідну гучність для оповіщення у всіх місцях перебування людей.
5.7.3. У будівлях, де немає потреби в технічних засобах оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник об'єкта наказом повинен визначити порядок оповіщення людей про пожежу і призначити відповідальних за це осіб.
5.7.4. Приміщення, де встановлене обладнання оповіщення про пожежу, необхідно розташовувати на нижніх поверхах будинків біля входу. Двері такого приміщення повинні бути протипожежними з межею вогнестійкості не менше 0,6 години.
5.7.5. Електрозабезпечення магнітофонів та іншої апаратури системи оповіщення про пожежу слід здійснювати від незалежних джерел енергії: основного - від мережі змінного струму, резервного - від акумуляторних батарей з автоматичним переключенням основного джерела живлення на резервний.
5.8. Системи опалення
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91, СНиП 11-35-76 та НАПБ А.01.001-95)
5.8.1. Керівник об'єкта зобов'язаний своїм наказом призначити відповідальних працівників, за експлуатацію та технічний стан опалювальних установок.
5.8.2. Топлення печей на підприємствах повинно проводитися спеціально виділеними особами, які пройшли протипожежний інструктаж.
Режим, час і тривалість опалювання печей встановлюється розпорядженням керівника об'єкта з урахуванням місцевих умов.
5.8.3. Забороняється експлуатація будь-яких опалювальних установок, які не мають необхідних протипожежних переділок (відступок) від горючих конструкцій будівель.
5.8.4. Біля кожної печі перед паливним отвором на дерев'яній або іншій горючій чи важкогорючій підлозі повинен бути прибитий металевий лист розміром не менше 0,5 м х 0,7 м.
5.8.5. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі й інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені та відремонтовані.
5.8.6. Очищення димоходів і печей від сажі слід проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону з такою періодичністю:
а) опалювальних печей періодичної дії на твердому паливі та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;
б) печей та осередків безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці.
5.8.7. Відстань від печей до стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від паливних отворів - не менше 1,25 м.
5.8.8. На горищах усі димові труби та стіни, у яких проходять димові канали, слід побілити.
5.8.9. Попіл та шлак, що їх вигрібають із топки, необхідно заливати водою та виносити у спеціально призначені місця.
5.8.10. Тверде паливо (дрова, вугілля, кокс, торф) повинно зберігатися у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.
5.8.11. У підвальних приміщеннях із спалимим перекриттям, а також у підвальних приміщеннях, виходи з яких сполучаються із загальними сходовими клітками (незалежно від межі вогнестійкості перекриття), зберігання дров, вугілля, торфу та інших видів палива забороняється.
5.8.12. При експлуатації печей забороняється:
а) застосовувати для розпалювання ЛЗР та ГР;
б) сушити та тримати дрова, вугілля, одяг та інші спалимі матеріали на опалювальних приладах або біля них;
в) застосовувати вугілля, кокс, газ та інше паливо в печах, які не пристосовані до цього палива;
г) залишати паливо безпосередньо перед паливним отвором;
|) зберігати в приміщенні запаси палива, які перевищують добову потребу;
д) застосовувати для спалювання дрова, довжина яких перевищує розміри топки;
е) здійснювати опалення при відкритих дверцятах топки;
є) здійснювати опалення під час проведення масових заходів;
ж) залишати розпалені печі без нагляду;
з) використовувати вентиляційні канали як димоходи;
и) прикріплювати до димарів телевізійні та інші антени;
і) висипати непогашений попіл, жужіль та вугілля біля будівель (з цією метою слід обладнувати спеціально виділені місця);
ї) улаштовувати тимчасові опалювальні прилади.
5.8.13. Застосовувати пічне опалення у приміщеннях категорій А, Б і В не дозволяється, окрім будівель підприємств зв'язку, що мають не більше одного поверху.
5.8.14. У приміщеннях складів категорій А, Б і В, у коморах і місцях, відведених для складування горючих матеріалів, опалювальні прилади слід обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, установленими на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.
5.8.15. Котли опалення повинні встановлюватися у відокремлених приміщеннях з конструкціями із негорючих матеріалів, які мають самостійний вихід.
5.8.16. Димові труби котлів, які працюють на твердому паливі, слід обладнати іскрогасниками.
5.8.17. Біля кожної форсунки котельної або паливогенерувальної установки, що працює на рідкому паливі, необхідно встановлювати піддон із піском, а на паливопровід - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).
5.8.18. Паливо слід зберігати у резервуарах у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.
5.8.19. У приміщеннях котелень припустиме встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:
а) у вбудованих котельнях - обємом не більше 1 куб.м (для мазуту);
б) в окремо розташованих котельнях - обємом не більше 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).
При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування для складів нафти і нафтопродуктів.
5.8.20. У приміщеннях котелень та інших паливовироблювальних установок забороняється:
а) виконувати роботи, які не пов'язані з обслуговуванням котельної установки;
б) допускати до котельні сторонніх осіб;
в) допускати до роботи на котельних установках осіб, які не пройшли спеціальної підготовки;
г) доручати стороннім особам нагляд за роботою котлів;
|) зберігати ЛЗР та ГР;
д) сушити будь-які горючі матеріали на котлах і паротрубопроводах;
е) розпалювати котельні установки без попереднього продування їх повітрям;
є) подавати паливо у випадках, коли загасне форсунка або газовий пальник;
ж) допускати підтікання рідкого палива або вихід газу із системи паливопостачання;
з) користуватися видатковими баками, які не мають пристрою для вилучення палива до аварійної ємності (безпечного місця) у разі пожежі;
и) користуватися гумовими або іншими спалимими трубопроводами для подавання палива до форсунки;
і) працювати за несправної автоматики контролю за режимом опалення.
5.8.21. У літній пожежонебезпечний період під час сильного вітру здійснювати опалення печей і котельних установок, які працюють на твердому паливі, забороняється.
5.8.22. Забороняється використовувати для димових труб керамічні, азбоцементні та металеві труби, а також влаштовувати глиняноплетені та дерев'яні димарі.
5.8.23. При потребі улаштування металевих печей в автомобілях для перевезення ремонтних бригад необхідно схему влаштування погодити з СПБ.
При цьому:
а) висота ніжок печей повинна бути не менш як 0,2 м;
б) спалиму підлогу під печами необхідно обшити листовим залізом по азбесту з виступом 0,1 м;
в) димова труба при переході через покриття повинна мати протипожежну перетинку та виступати над покрівлею не менше 0,5 м і мати захисний зонт.
5.8.24. Газові опалювальні котли, опалювальні апарати та місткі газові водонагрівники слід установлювати біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими (важкогорючими) матеріалами, на відстані не менше 0,1 м.
5.8.25. У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок з горючих матеріалів такі стіни (перегородки)) необхідно ізолювати негорючими матеріалами. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше 0,8 м - зверху.
Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше 0,1 м, а стін (перегородок з горючих матеріалів - не менше 1 м).
5.8.26. Установлення газових проточних водонагрівників необхідно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів.
5.8.27. Допускається встановлення газових проточних водонагрівників на обштукатурених або облицьованих негорючими (важкогорючими) матеріалами горючих стінах (перегородках на відстані не менше 0,03 м від них. ізоляція повинна виступати за габарити корпусу водонагрівників не менше ніж на 0,1 м).
5.8.28. Меблі й інші предмети (вироби) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче як за 0,2 м від газових приладів.
5.8.29. Забороняється:
а) застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів;
б) користуватися газовими пальниками та приладами в разі їх несправності або несправності газопроводів та арматури.
5.9. Вентиляція і кондиціювання
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 та НАПБ А.01.001-95)
5.9.1. Черговий персонал, який здійснює нагляд за вентиляційними установками (майстер, слюсар), зобов'язаний проводити планові профілактичні огляди вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних пристроїв, камер зрошення, заземлювальних пристроїв і вживати заходів до усунення будьяких несправностей в їх роботі, які можуть призвести до виникнення та розповсюдження пожежі.
5.9.2. Повітроводи слід виготовляти із негорючих матеріалів.
5.9.3. Неприпустимою є робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях, якщо несправні або відключені гідрофільтри, сухі фільтри, пиловідсмоктувальні, пиловловлювальні та інші пристрої систем вентиляції.
5.9.4. Повітря, що містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор.
5.9.5. Повітропроводи, якими переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари та пил, не допускається розміщувати в підвальних приміщеннях і в каналах під підлогою.
5.9.6. У середині повітроводів і на їх стінках не дозволяється розміщувати газопроводи та трубопроводи з горючими рідинами, кабелі, електропроводку, каналізаційні трубопроводи, а також перетинання трубопроводів цими комунікаціями.
5.9.7. Витяжні повітропроводи, якими транспортуються вибухонебезпечний або горючий пил, повинні мати пристрої для періодичного очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).
5.9.8. У місцях перетинання протипожежних стін повітропроводи слід обладнувати автоматичними вогнезатримувальними пристроями (заслінки, шибери, клапани).
5.9.9. У виробничих приміщеннях, де виділяються горючі та вибухонебезпечні речовини, усі вентиляційні установки, металеві повітропроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок слід заземляти.
5.9.10. Вентиляційні камери, циклони, фільтри та повітропроводи повинні регулярно очищатися від горючого пилу та виробничих відходів. Перевірку технічного стану, профілактичний ремонт та очищення вентиляційного обладнання слід здійснювати за графіком, який затверджується керівником. Наслідки оглядів заносяться до спеціального журналу.
5.9.11. Вентиляційні установки, які обслуговують приміщення з пожежовибухонебезпечним виробництвом, повинні мати автоматичне блокування їх відключення (у разі пожежі) з діючих систем автоматичної пожежної сигналізації (АПС) та пожежогасіння.
5.9.12. При монтажі й експлуатації вентиляційних систем забороняється:
а) з'єднувати вентиляційні канали з димовими;
б) поєднувати вентиляцію приміщень вибухопожежонебезпечних виробництв із загальною системою вентиляції;
в) здійснювати перевірку ефективності роботи вентиляційної системи за допомогою відкритого вогню;
г) випалювати залишки пилу та інших горючих речовин, які відклалися на стінках повітроводів;
|) зберігати у вентиляційних камерах будь-яке обладнання або матеріали; двері вентиляційних камер повинні бути постійно замкнені на замок; заходити стороннім особам до них заборонено;
д) перекривати витяжні канали, закривати отвори та решітки;
е) відключати або знімати вогнеперешкоджальний пристрій.
5.9.13. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється для холодопостачання систем кондиціювання повітря виробничих приміщень. Холодильні установки слід розміщувати в окремих будівлях або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель.
5.9.14. Під час експлуатації калориферів необхідно дотримуватись таких вимог:
а) відстань між калориферами та конструкціями з горючих (важкогорючих) матеріалів повинна бути не менше 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігріву та не менше 0,1 м, коли теплоносієм є гаряча вода або пара;
б) не допускати зазорів між калориферами, а також між ними та будівельними конструкціями камер;
в) стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів.
5.9.15. Монтаж, підключення, прокладання мереж, влаштування електричного захисту на лініях, що живлять побутові кондиціонери, необхідно проводити відповідно до вимог інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЭ.
5.9.16. Зовнішній простір і стіни будинків навколо кондиціонерів слід розчистити від гілок дерев, витких рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.
5.9.17. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера необхідно забезпечувати автономним пристроєм електрозахисту - незалежно від наявності захисту на загальній лінії, що живить групу кондиціонерів.
5.9.18. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:
а) при встановленні кондиціонера у віконному отворі використовувати як опорні конструкції горючі елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;
б) переробляти конструкцію кондиціонерів з метою зміни їх функціонального призначення;
в) замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;
г) установлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних стінах і перегородках;
|) установлювати кондиціонери в приміщеннях категорій А і Б.
5.10. Каналізація і теплові мережі
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.05-91 та НАПБ А.01.001-95)
5.10.1. Каналізація для відведення промислових стоків за всією довжиною повинна бути закрита та виконана з негорючих матеріалів.
5.10.2. Для відведення легких парів і газів каналізацію належить обладнувати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються на кожному випуску із виробничого будинку в тій частині, що опалюється. При цьому вони повинні бути діаметром не менше 200 мм, мати зв'язок із зовнішньою камерою гідравлічного затвору, бути виведені вище покрівлі виробничого будинку не менше ніж 0,7 м і закінчуватися обрізом труби.
5.10.3. Скидання (зливання) стоків, що містять ЛЗР та ГР, а також речовини, що у взаємодії з водою виділяють вибухонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізацію є неприпустимим навіть в аварійному стані.
5.10.4. Каналізаційні мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими.
5.10.5. Не дозволяється:
а) експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;
б) поєднувати потоки різних стічних вод, що можуть у разі змішування утворювати та виділяти вибухонебезпечні суміші;
в) поєднувати витяжну частину каналізаційних стояків із вентиляційними системами та димоходами;
г) використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів факели й інші види відкритого вогню.
5.10.6. Теплоізоляцію теплових мереж слід виконувати з таких матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухонебезпечних речовин у кількостях, які перевищують граничнодопустимі концентрації, та відповідають вимогам будівельних норм.
5.10.7. Зовнішні поверхні теплових мереж, що розміщені в приміщеннях, де вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, необхідно ізолювати таким чином, щоб температура на їх поверхні була не менш ніж на 20% нижчою за температуру самоспалахування речовин.
5.10.8. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін і перегородок слід прокладати в гільзах із негорючих матеріалів.
5.10.9. У місцях перетинання трубопроводів легких металевих конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м необхідно передбачити теплову ізоляцію з негорючого матеріалу.
5.10.10. Не допускається:
а) застосування горючих теплоізоляційних матеріалів для трубопроводів у випадках, коли теплові мережі прокладаються над землею, за винятком трубопроводів, прокладених поза межами підприємства;
б) прокладання теплових мереж у каналах і тунелях разом із газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;
в) застосування теплоізоляції з матеріалів, які не належать до груп НГ, Г1, для захисту теплових мереж, розміщених у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки;
г) експлуатація теплових мереж із пошкодженою або просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.
5.11. Ліфти та підйомники
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.01.02-85*, ДБН В.2.2-9-99 та НАПБ А.01.001-95)
5.11.1. У будівлях з незадимлюваними сходовими клітками ліфтові шахти слід забезпечити підпором повітря, а виходи з ліфтів здійснювати через ліфтові холи.
Ліфтові холи слід відокремлювати від суміжних приміщень і коридорів протипожежними перегородками та дверима, що самі зачиняються, з ущільненням у притворах відповідно до вимог чинних будівельних норм.
5.11.2. У разі пожежі ліфти і підйомники повинні опускатися на перший поверх, відкриватися і вимикатися.
5.11.3. Не допускається використовувати ліфти і підйомники для евакуації людей.
5.11.4. Використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, регламентується інструкцією, затвердженою керівником та погодженою з місцевими органами державного пожежного нагляду.
5.12. Засоби зв'язку
5.12.1. На всіх телефонах міського та сільського зв'язку повинен бути напис: "При пожежі дзвонити 01".
5.12.2. Таксофони, установлені на вулицях і в будівлях, повинні забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для передавання повідомлення про пожежу - "01".
5.12.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку слід на видних місцях указати місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.
5.13. Протипожежне водопостачання
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 СНиП 2.04.01-85, ГОСТ 12.4.009-83 та НАПБ А.01.001-95)
5.13.1. До ПВ та ПГ повинні бути під'їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них слід влаштовувати під'їзди з майданчиками (пірсами розміром не менше 12 м х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води за будь-якої пори року).
5.13.2. Пожежні резервуари і гідранти необхідно захищати від замерзання води.
5.13.3. Кришки люків ПВ та ПГ рекомендується фарбувати в червоний колір.
5.13.4. Перевірка працездатності ПГ повинна здійснюватися не рідше двох разів на рік. Про це складається акт.
5.13.5. ПВ та ПГ повинні мати такі покажчики:
а) об'ємні - зі світильником або плоскі - із застосуванням флуоресцентних покрить;
б) літерний індекс ПВ, цифрові значення запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля ПВ;
в) літерний індекс ПГ, цифрові значення відстані в метрах від покажчика до ПГ, внутрішній діаметр трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водопровідної мережі (К - кільцева чи Т - тупикова).
5.13.6. Водонапірні башти слід забезпечити під'їздом і пристроями для відбору води пожежною технікою.
На корпус водонапірної башти слід нанести позначення, яке вказує місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.
5.13.7. Внутрішні ПК необхідно встановлювати в доступних місцях: біля входів, у вестибулях, коридорах, проходах на висоті 1,35 м.
5.13.8. ПК необхідно укомплектовувати:
а) пожежним рукавом (довжиною 10 або 20 м);
б) пожежним стволом (зі сприском 16 або 19 мм);
в) важелем для відкриття вентиля.
5.13.9. У пожежних шафах пожежні рукави складаються в "гармошку" або подвійну скатку приєднаними до крана і ствола і не рідше одного разу на півроку перекантовуються.
5.13.10. На дверцятах пожежних шаф повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
5.13.11. У шафах ПК необхідно передбачати місце для розміщення двох вогнегасників.
5.13.12. Насосні станції зовнішнього протипожежного водопостачання дозволяється розміщувати в промислових будівлях; при цьому їх відокремлюють від інших приміщень протипожежними перегородками.
5.13.13. Насосні установки внутрішнього протипожежного водопостачання дозволяється розміщувати в приміщеннях теплових пунктів, бойлерних і котельнях.
Ці приміщення повинні бути опалювані, відокремлені протипожежними перегородками і перекриттями, мати окремий вихід назовні або на сходову клітку.
5.13.14. Для дистанційного запуску пожежних насосних установок пускові кнопки розміщують у ПК.
5.13.15. У приміщеннях насосної станції повинні бути загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі - підвищувачу тиску води необхідно вказувати їх призначення.
5.13.16. Пожежні насоси - підвищувачі тиску води слід перевіряти щомісяця, електрифіковані засувки - не рідше двох разів на рік, переведення з основного на резервне електропостачання - не рідше одного разу на місяць. Реєстрацію результатів необхідно відмічати в журналі.
5.14. Складське господарство
(Основні вимоги пожежної безпеки повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85*, ГОСТ 12.1.004-91, СНиП 2.11.06-91, ВБН В.2.2-58.1-94 та НАПБ А.01.001-95)
5.14.1. Матеріальні склади і бази загального призначення
5.14.1.1. Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів слід ураховувати їхні пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займистість у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.
Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.
5.14.1.2. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, наприкінці робочого дня слід прибрати.
5.14.1.3. У складських будівлях (приміщеннях) усі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасовуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей ЛЗР, ГР та іншими подібними до цих роботами, повинні здійснюватися в ізольованих приміщеннях.
5.14.1.4. У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися в штабелі, напроти дверних прорізів слід залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але становлять не менше 1 м. Якщо склад понад 10 м шириною, то посередині нього влаштовується прохід з шириною не менше 2 м. Ширина проходів між штабелями має бути не меншою як 1 м. Ширина проходів та місця штабельного зберігання позначається обмежувальними лініями, які добре видно, нанесеними на підлозі.
Відстань між стінами та штабелями повинна становити не менше 0,8 м.
5.14.1.5. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати приямок, люки чи вікна розміром 0,9 м х 1,2 м для видалення диму в разі пожежі, які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм. У разі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.
5.14.1.6. У складах конторські та побутові приміщення мають бути виділені протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів) і мати самостійний вихід назовні. Дозволяється розміщувати в складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів висотою 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.
5.14.1.7. Балони з горючими газами, посудини (пляшки, сулії, інша тара) з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й інших теплових впливів.
5.14.1.8. У складах загального призначення допускається зберігання не більш як 5 тис. аерозольних упакувань.
5.14.1.9. Дерев'яні конструкції будівель та навісів складів повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами для надання їм II групи вогнезахисту (за ГОСТ 30219-95, ГОСТ 16363-76).
5.14.1.10. Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише в приміщеннях для працівників з числа обслуги складів (конторські, побутові), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями. При цьому слід ураховувати вимоги, викладені в цих Правилах.
5.14.1.11. У складських приміщеннях, у яких зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, які слід уживати під час гасіння пожежі.
5.14.1.12. У складських приміщеннях не дозволяється:
а) зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення;
б) стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;
в) експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення штепсельних розеток;
г) улаштування чергового освітлення;
|) установлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;
д) зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР;
е) зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з деревиною та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);
є) зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;
ж) застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників.
5.14.2. Склади ЛЗР та ГР
5.14.2.1. Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які розташовані нижче відносно прилеглих будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги слід передбачити додаткові заходи, які перешкоджали б розливанню ЛЗР та ГР під час аварії на територію населеного пункту, підприємства тощо.
Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.
5.14.2.2. Зберігати ЛЗР та ГР у тарі слід в будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалаху парів 45 град.C і нижче.
5.14.2.3. Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище 120 град.C у кількості до 60 куб.м дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умови влаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання покриття шаром утрамбованої землі не менше 0,2 м.
5.14.2.4. Будинки та споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.
5.14.2.5. Будинки для зберігання ГР у тарі можуть мати не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.
5.14.2.6. Загальна місткість одного будинку для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис.куб.м ЛЗР або 6 тис.куб.м - ГР.
При цьому в одному приміщенні дозволяється зберігати не більше 0,2 тис.куб.м ЛЗР або 1 тис.куб.м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.
5.14.2.7. Дверні прорізи в приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідин до лотків та трапів.
5.14.2.8. У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:
а) уручну вкладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;
б) укладати бочки механізовано не більше ніж у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;
в) укладати не більше двох бочок за шириною штабеля або стелажа;
г) укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою незалежно від виду нафтопродуктів;
|) проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.
5.14.2.9. При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:
а) у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати не більше шести штабелів;
б) дотримуватися певних розмірів одного штабеля: довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;
в) передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;
г) укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси за висотою та з проходами не менше 1 м через кожні два ряди.
5.14.2.10. Бочки повинні укладатися пробками догори.
5.14.2.11. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, щільно закритими пробками, укладеними не більше ніж у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.
5.14.2.12. Для розливання ЛЗР та ГР слід передбачити ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.
Відпускати ЛЗР та ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише в спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та поліетиленові посудини забороняється.
5.14.2.13. Не дозволяється:
а) зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;
б) розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу і порожньої тари безпосередньо у сховищах та на обвалованих майданчиках;
в) зливання й наливання нафтопродуктів під час грози;
г) укладання бочок без прокладок між ярусами;
|) приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;
д) застосування інструмента для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри.
5.14.3. Склади балонів з газами
5.14.3.1. Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на майданчиках, захищених від впливу опадів та сонячного проміння (за винятком отруйних газів).
5.14.3.2. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерховими, з покриттям, яке легко скидається.
Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, які не утворюють іскор під час удару.
Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.
5.14.3.3. Якщо балони зберігати на відкритих майданчиках, то споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, повинні бути з негорючих матеріалів.
5.14.3.4. Балони з горючими газами мають зберігатися нарізно від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також від токсичних газів. Зовнішня поверхня балонів фарбується в установлений для певного газу колір.
5.14.3.5. Під час зберігання і транспортування балонів з киснем не можна допускати потрапляння на них жиру та стикання арматури з промасленими матеріалами.
Під час перекантовування балонів з киснем уручну забороняється братися за вентилі.
5.14.3.6. Балони, з яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися зі складу в безпечне місце.
5.14.3.7. Балони з горючими газами повинні зберігатися в вертикальному положенні у спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що унеможливлюють їх падіння.
У разі укладання балонів у штабелі між рядами повинні бути вміщені прокладки, які запобігають розкочуванню балонів та стиканню (співудару) їх між собою.
5.14.3.8. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати примусову вентиляцію, що постійно працює і забезпечує безпечні концентрації газів.
У таких складах дозволяється водяне, парове низького тиску або повітряне опалення. На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички із зазначенням вогнегасильної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі. Обслуговувальний персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються.
5.14.3.9. Не дозволяється:
а) зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;
б) транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків;
в) зберігання балонів із пошкодженим корпусом (ум'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду;
г) зберігання балонів з горючими газами та окислювачами у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів;
