6.13.4. Установлювати і переносити прилади пічного опалення в поштових вагонах без дозволу відповідної служби залізниці і без узгодження з пожежною охороною на залізничному транспорті забороняється.
6.13.5. Щорічно, перед початком опалювального сезону, представники пожежної охорони повинні оглянути всі встановлені, перенесені і відремонтовані прилади опалення у вагоні і скласти відповідні акти про огляд і прийняття їх до експлуатації.
6.13.6. Якщо в дорозі буде виявлено несправний прилад опалення, що може створити пожежну небезпеку, то слід негайно припинити опалювання до усунення несправності.
6.13.7. Як паливо для печей і котлів у поштових вагонах дозволяється застосовувати дрова та вугілля і зберігати їх у спеціальних ящиках.
6.13.8. Перед виходом із вагона працівники повинні загасити піч, залишки палива в топці залити водою так, щоб не залишилося вугілля, яке жевріє.
6.13.9. У поштових вагонах забороняється:
а) застосовувати відкритий вогонь;
б) топити печі або звільняти топку від шлаку і золи тоді, коли вагон подано на завантаження.
6.13.10. Для гасіння пожежі запас води в баці, установленому в убиральні, повинен постійно становити не менше 50% його місткості. Для забирання з бака аварійного запасу води встановлюється трубка з краном, біля якого завжди зберігається ключ спуску води.
6.13.11. При виникненні пожежі під час перевезення вантажу потрібно повідомити машиніста, який повинен:
а) викликати підрозділи пожежної охорони;
б) стоп-краном або за допомогою сигналів зупинити поїзд;
в) негайно вжити заходів щодо гасіння пожежі і порятунку майна.
6.14. Кіоски з розповсюдження преси
6.14.1. Для підтримання нормальної температури в спекотну пору року дозволяється використовувати побутові електричні вентилятори типу "Пінгвін", ВЛ-1, ВЛ-1а. Іншими типами електроприладів користуватися в кіосках забороняється.
6.14.2. Електронагрівальні прилади необхідно ставити від друкованої та іншої продукції на відстані не менше 0,5 м від країв приладу і не менше ніж 1 м від їх бічних сіток.
6.14.3. Світильники повинні мати захисні ковпаки зі скла. Відстань від світильника й електропроводів до товарів повинна бути не менше ніж 0,5 м. Потужність ламп у світильниках не повинна перевищувати дозволеної для даного типу світильника.
6.14.4. Під час експлуатації електронагрівальних приладів і вентиляторів необхідно регулярно контролювати їх роботу.
6.14.5. У кіосках забороняється:
а) користуватися несправними електроприладами і тимчасовими електропроводками;
б) самостійно ремонтувати електронагрівальні, освітлювальні прилади і електромережу;
в) користуватися електроприладами з відкритим нагрівальним елементом;
г) використовувати паперові та інші горючі матеріали для абажурів;
|) вішати одяг та інші предмети на ролики електромережі, розетки і вимикачі;
д) завішувати проводи та електрошафи картинами, плакатами та іншими горючими матеріалами;
е) складати газети, журнали і таке інше впритул до електропроводки;
є) палити в кіоску, користуватися відкритим вогнем.
6.15. Електрозварювальні роботи
6.15.1. Постійні місця для проведення електрозварювальних робіт слід розташовувати в спеціально відведених вентильованих приміщеннях.
6.15.2. Місце для проведення електрозварювальних (різальних) робіт у будівлях і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, слід обгородити спеціальною перегородкою, виготовленою із негорючого матеріалу висотою не менше 1,8 м із зазором між перегородкою і підлогою не більше 0,05 м.
Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор повинен бути обгороджений сіткою із негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше 0,001 м х 0,001 м.
6.15.3. Підлогу в приміщеннях, де проводиться дугове електрозварювання без попереднього нагрівання, необхідно виконувати із негорючого матеріалу.
6.15.4. Електрозварювальні установки на весь час роботи слід заземлювати. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).
6.15.5. Забороняється використовувати заземлення одного апарата для заземлення іншого.
6.15.6. Над переносними та пересувними електрозварювальними установками, що використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.
6.15.7. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола тощо) не повинна перевищувати 75 град.C.
6.15.8. Дозволяється безпосереднє приєднання зварювальних дугових агрегатів до розподільчих електричних мереж напругою не більше 500 В.
Однофазні зварювальні трансформатори повинні бути рівномірно розподілені між окремими фазами трифазної електричної мережі.
6.15.9. Дугове зварювання всередині резервуарів, котлів та в інших закритих порожнинних металевих конструкціях дозволяється за умови, що зварювальна установка забезпечена спеціальним пристроєм, що відключає її у разі обриву електродуги. Затримка в часі в момент відключення не повинна перевищувати 0,5 с.
6.15.10. Установки для ручного зварювання повинні обладнуватися рубильником або контактором для відключення джерела зварювального струму від розподільчої мережі, запобіжником у первинному ланцюгу та покажчиком величини зварювального струму (амперметром або шкалою на регуляторі струму).
6.15.11. Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори слід захищати запобіжниками лише з боку мережі живлення. Улаштування запобіжників з боку зварювального струму не обов'язкове.
6.15.12. Для проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з переміщенням зварювальних установок, повинні застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.
6.15.13. Для подавання струму до електрода необхідно застосовувати ізольовані гнучкі проводи з мідними жилами.
6.15.14. З метою запобігання загорянню електропроводки та зварювального устаткування слід правильно обирати переріз зварювальних електропроводів за силою струму, опір ізоляції електропроводів за величиною робочого навантаження та плавких вставок електрозапобіжників на граничнодопустимий номінальний струм.
6.15.15. З'єднання жил зварювальних електропроводів треба виконувати за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Приєднання електропроводів до електродотримувачів, зварювального виробу та зварювального апарата повинно здійснюватися за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених гвинтовими з'єднаннями з шайбами.
6.15.16. Електропроводи, що підключені до зварювальних апаратів, розподільчих щитів та іншого обладнання, а також до місця проведення зварювальних робіт потрібно надійно ізолювати, а в окремих випадках захищати від механічних пошкоджень та хімічного впливу.
6.15.17. Кабелі (електропроводки) електрозварювальних машин слід розташовувати від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від труб ацетилену та інших горючих газів - не менше одного метра.
6.15.18. Електрозварювання повинно виконуватися із застосуванням двох електропроводів.
6.15.19. Дозволяється використовувати як зворотний електропровід, що з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, сталеві або алюмінієві шини будь-якого перерізу, зварювальні плити, стелажі та самі зварювані конструкції за умови, що їх переріз забезпечує безпечне при нагріванні протікання струму.
6.15.20. З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний електропровід, слід виконувати ретельно за допомогою болтів, струбцин або затискувачів.
6.15.21. Забороняється використовувати як зворотний електропровід внутрішні залізничні шляхи, мережі заземлення або занулення, конструкції та технологічне устаткування.
6.15.22. Забороняється застосовувати:
а) оголені або з пошкодженою ізоляцією електропроводи;
б) шнури всіх марок для підключення джерел зварювального струму до розподільчої цехової електромережі;
в) нестандартні електрозапобіжники.
6.15.23. Конструкція електропритримувача для ручного зварювання повинна мати мінімальну вагу і забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпуса на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі випадкового падіння на металеві предмети. Держак повинен бути виготовлений з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.
6.15.24. Електрозварювальні роботи слід здійснювати електродами заводського виготовлення, що відповідають номінальній величині зварювального струму.
6.15.25. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального ланцюга повинен мати не менше 0,5 Ом і перевірятися один раз на три місяці. При проведенні вогневих робіт під шаром флюсу замір опору ізоляції необхідно здійснювати кожного місяця.
Ізоляція повинна витримувати напругу в 2 кВ протягом щонайменше 5 хв.
6.15.26. Відстань від машин точкового, шовного та рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місць розміщення горючих матеріалів і конструкцій повинна становити не менше 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 кв.мм, а від машин для точкового зварювання перерізом понад 50 кв.мм - не менше 6 м.
6.15.27. Живлення дуги в установках для атомно-водневого зварювання необхідно здійснювати від окремого трансформатора.
Забороняється безпосереднє живлення дуги від розподільчої мережі через регулятор струму будь-якого типу.
6.15.28. При атомно-водневому зварюванні в пальнику слід передбачити автоматичний пристрій відключення напруги та припинення постачання водню в разі розриву ланцюга.
6.15.29. Забороняється залишати пальники без нагляду під час горіння дуги.
6.15.30. Після закінчення роботи агрегати та пускову апаратуру слід вичистити.
ТО та ППР зварювального обладнання слід проводити у відповідно до графіка.
6.15.31. Електроживлення зварювального пістолета належить здійснювати від електромережі напругою 42 В при роботі в кабельному колодязі.
6.15.32. Приєднання електрозварювального пістолета до понижувального трансформатора повинно здійснюватися шланговим проводом зі штепсельною вилкою. Трансформатор повинен бути ззовні кабельного колодязя.
6.15.33. Для охолодження пістолет необхідно вимикати через годину безперервної роботи, при цьому спочатку потрібно вимкнути електроживлення, а потім - подачу стиснутого повітря. Охолоджувати обойму пістолета снігом або водою забороняється.
6.15.34. Для зварювання кабелів з поліетиленовими оболонками використовується азот у балонах.
6.16. Паяльні роботи
6.16.1. Паяльні лампи необхідно утримувати в справному стані й один раз на місяць перевіряти на міцність і герметичність із занесенням наслідків випробувань і дати перевірки до спеціального журналу. Раз на рік паяльні лампи повинні проходити контрольні гідравлічні випробування тиском.
6.16.2. Кожна паяльна лампа повинна мати технічний паспорт, у якому зазначені результати заводських гідравлічних випробувань і припустимий робочий тиск. Паяльна лампа повинна бути забезпечена пружинним запобіжним клапаном, відрегульованим на заданий тиск.
6.16.3. До виконання монтажних робіт на кабелях зв'язку розпалювати паяльну лампу треба на поверхні землі на відстані не ближче 2 м від колодязя (котловану).
6.16.4. З метою запобігання викидові полум'я із паяльної лампи під час її розпалювання або роботи необхідно застосовувати очищене від води та сторонніх домішок пальне.
6.16.5. Для попередження вибуху паяльної лампи забороняється:
а) використовувати як пальне для паяльних ламп, що призначені працювати на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;
б) підвищувати тиск у резервуарі паяльної лампи шляхом нагнітання повітря понад допустимий робочий тиск;
в) заповнювати паяльну лампу пальним більше ніж на 3/4 її об'єму;
г) підігрівати пальник пальним шляхом подавання його насосом самої лампи;
|) заправляти паяльну лампу пальним під час її роботи;
д) відкручувати повітряний гвинт і заливну пробку в той час, як паяльна лампа ще працює або не охолонула;
е) розбирати та ремонтувати паяльну лампу, виливати з неї пальне, заправляти її пальним поблизу джерел відкритого вогню;
є) використовувати паяльні лампи для відігрівання замерзлих водопровідних, каналізаційних труб і труб пароводяного опалення;
ж) поєднання в одній вентиляційній установці вентиляційних пристроїв постів паяння та вентиляційних пристроїв іншого виробничого обладнання.
6.16.6. При спаюванні кабелів у свинцевій оболонці необхідно:
а) розігрівання маси проводити на поверхні землі не ближче як за 2 м від люка колодязя;
б) у разі загоряння маси - загасити її або накрити брезентом чи кошмою;
в) запалену паяльну лампу подавати в колодязь у паяльному відрі слід тільки після ретельного провентилювання колодязя.
7. Навчальні заклади
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95 , ДБН 2.2-9-99)
7.1. В учбових класах і кабінетах кількість місць за столами (партами) не повинна перевищувати нормативи наповнювання учбових груп, які встановлюються Міністерством освіти України.
7.2. Двері евакуаційних та інших виходів повинні утримуватися у справному стані, відчинятися в напрямку виходу з аудиторії (будинку).
7.3. У лабораторіях, на робочих місцях кількість ЛЗР, ГР та газів повинна бути не більшою за змінну потребу; слід передбачити їх централізоване постачання в закритій безпечній тарі.
Робота з ЛЗР, ГР та газами, де можливе виділення пожежовибухонебезпечних парів та газів, повинна проводитися у витяжних шафах, при цьому обов'язково вмикається вентиляція.
Витяжні шафи повинні мати верхні та нижні відсмоктувачі.
7.4. Користуватися побутовими електронагрівальними приладами забороняється, за винятком спеціально відведених і обладнаних приміщень.
7.5. Для проведення дослідних робіт із застосуванням пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів слід наказом призначити комісію, яка приймає такі роботи.
7.6. Демонстрація кінофільмів в аудиторіях повинна проводитися з дотриманням Правил пожежної безпеки в сфері кінематографії.
7.7. Робітники навчальних закладів та наукових установ зобов'язані знати пожежну небезпеку застосовуваних хімічних речовин і матеріалів, засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними.
7.8. У будівлях, які експлуатуються, не дозволяється розміщення вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у тому числі на основі оренди.
8. Об'єкти масового перебування людей
(Основні вимоги щодо пожежної безпеки повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001-95 , ДБН 2.2-9-99)
8.1. Приміщення, у яких проводяться масові заходи, повинні мати не менш як два евакуаційні виходи.
8.2. Стільці (крісла) при кількості місць 200 і більше, а також килими та килимові доріжки, де проводяться масові заходи, слід міцно прикріпляти до підлоги.
8.3. Забороняється оздоблювати шляхи евакуації горючими та синтетичними килимами, які можуть загорятися від незагашеної цигарки, сірника тощо.
8.4. На час проведення масових заходів призначаються особи, відповідальні за пожежну безпеку. Вони повинні ретельно оглянути приміщення й усунути виявлені порушення правил пожежної безпеки.
8.5. Телевізори, відеомагнітофони, монітори, відеопроекційні пристрої та інше обладнання відеокомплексів повинно експлуатуватися в повній відповідальності з інструкціями заводів-виготовлювачів та встановлюватися на негорючу основу.
8.6. Розміщення ялинки та проведення новорічних свят дозволяється за умови обов'язкового узгодження з державним пожежним наглядом у будівлях не нижче III ступеня вогнестійкості та не вище другого поверху.
8.7. У будівлях, які експлуатуються, не дозволяється розміщення вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних приміщень та складів, у тому числі на основі оренди.
9. Протипожежні вимоги в побуті
9.1. Щоб уникнути пожежі в житловому будинку, квартирі чи на подвір'ї, необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:
а) утримувати в справному стані електромережу, електричні прилади, прилади опалення і дотримуватись заходів безпеки при їх експлуатації;
б) виконувати заходи безпеки при користуванні пічними, газовими приладами, предметами побутової хімії та проведення ремонту в квартирах із застосуванням лаків, фарб;
в) дотримуватися в багатоповерхових будівлях установленого протипожежного режиму (не забивати евакуаційні виходи на балконах та лоджіях, утримувати в справному стані влаштування, які входять у систему протидимового захисту будинку);
г) не захаращувати драбини, холи, коридори загального користування та підходи до засобів пожежогасіння;
|) не заставляти евакуаційні люки на балконах верхніх поверхів;
д) не дозволяти будівництво сараїв, гаражів та інших будівель у протипожежних розривах;
е) не дозволяти зберігати в гаражах паливно-мастильні матеріали понад установлену норму (40 л);
є) не дозволяти захаращувати проїзди до джерел протипожежного водопостачання, запасних евакуаційних виходів і пожежних драбин.
10. Пожежна техніка
10.1. Кількість та номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (мотопомп, причепів тощо) регламентується вимогами державних та (або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил та інших чинних нормативних актів.
На стадії проектування слід визначати потребу об'єктів у пожежній техніці, у тому числі - у первинних засобах пожежогасіння.
10.2. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, не дозволяється.
У разі аварії чи стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливе з дозволу державного пожежного нагляду.
10.3. Пересувна пожежна техніка (мотопомпи, причепи) повинна утримуватися в опалюваних (з температурою середовища не нижче 10 град.C), спеціально призначених для цього приміщеннях (боксах), які повинні мати належне освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої, прилади та обладнання, потрібні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи.
10.4. Мотопомпи та причепи, уведені в експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), повинні бути в повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою: бути справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного озброєння, заправлені пальним, мастильними матеріалами, забезпечені запасом вогнегасних речовин.
10.5. За кожною мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) з метою пожежогасіння, слід закріпляти моториста, який пройшов спеціальну підготовку. На пожежні мотопомпи слід призначити бойову обслугу.
Ставлячи зазначену пожежну техніку на бойове чергування, належить організовувати цілодобове чергування на ній особового складу (членів ДПД).
На об'єкті слід відпрацювати порядок направлення і прибуття (доставки) техніки на місце пожежі згідно з розкладом виїзду, у тому числі і на прилеглі об'єкти житлового сектора.
Об'єкт, де організовано цілодобове чергування на виїзній пожежній техніці, зобов'язане щоденно інформувати про її боєготовність найближчий підрозділ ДПО.
10.6. Перед уведенням в експлуатацію (поставленням на бойове чергування) мотопомпи та причепи слід випробовувати на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за присутності представників ДПО.
10.7. Види, періодичність, зміст та технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування мотопомп та причепів повинні відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на вироби конкретних типів (марок).
Про перевірку стану агрегатів із запуском двигуна слід робити запис у спеціальному журналі, який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.
11. Первинні засоби пожежогасіння
11.1. Будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини чи повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у початковій стадії їхнього розвитку.
Новозбудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (згідно з належними нормами) до початку їх експлуатації.
11.2. Норми належності первинних засобів пожежогасіння для об'єктів слід установлювати згідно з нормами технологічного проектування, ураховуючи таке:
а) визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння залежить від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок;
б) необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок.
Якщо в одному приміщенні розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, то всі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва;
в) покривала повинні мати розмір не менш як 1 м x 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 м x 1,5 м, 2 м х 2 м.
Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, D, Е;
г) бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 кв.м захисної площі.
Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше ніж 0,2 куб.м і бути укомплектованими пожежним відром місткістю не менше восьми літрів;
|) пожежні щити (стенди) установлюються на території підприємства з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 кв.м.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 м x 2 м -1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.
Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом. На пожежних щитах (стендах) потрібно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони, порядковий номер пожежного щита зазначають після літерного індексу "ПЩ";
д) ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 куб.м та бути вкомплектовані совковою лопатою.
Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність видобування піску та унеможливлювати потрапляння опадів.
11.3. Будинки та споруди, які споруджуються та реконструюються, мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:
а) на 200 кв.м площі підлоги - один вогнегасник (якщо площа поверху менше ніж 200 кв.м - два вогнегасники на поверх), бочка з водою, ящик з піском;
б) на кожні 20 м довжини риштування (на поверхах) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою;
в) на 200 кв.м площі покриття з горючим утеплювачем або горючими покрівлями - один вогнегасник, бочка з водою, ящик із піском;
г) на кожну люльку агрегата для будівництва градирень - по два вогнегасники;
|) у місці встановлення теплогенераторів, калориферів - два вогнегасники та ящик із піском на кожний агрегат.
У вищезазначених місцях слід застосовувати вогнегасники пінні чи водяні місткістю 10 л або порошкові місткістю не менше 5 л;
д) на території будівництва в місцях розташування тимчасових будівель (складів, майстерень) установлюються пожежні щити (стенди) та бочки з водою.
11.4. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників здійснюється згідно з таблицями 4, 5 залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у приміщенні, яке захищається, або на об'єкті (стандарт ISO 3941-77).
Таблиця 4
Рекомендації щодо мінімального оснащення приміщень переносними вогнегасниками
---------------------------------------------------------------------------
|Категорії |Гранична |Клас |Пінні та |Порошкові |Вуглекислотні|
|приміщень |площа, що |пожежі|водяні |вогнегасники,|вогнегасники,|
| |захищається,| |вогнегасники,|2, 5, 10 л |2(3) л, |
| |кв.м | |10 л | |5 (8) л |
|-----------+------------+------+-------------+-------------+-------------|
|А, Б, В, | 200 | A | 2++ |- 2+ 1++ | - - |
|горючі гази| | B | 4+ |- 2+ 1++ | - - |
|та рідини | | C | - |- 2+ 1++ | - - |
| | | D | - |- 2+ 1++ | - - |
| | | (E) | - |- 2+ 1++ | - 2++ |
|-----------+------------+------+-------------+-------------+-------------|
|В | 400 | A | 2++ |4+ 2++ 1+ | - 2+ |
| | | D | - |- 2+ 1++ | - - |
| | | (E) | - |- 2++ 1+ | 4+ 2++ |
|-----------+------------+------+-------------+-------------+-------------|
|Г | 800 | B | 2+ |- 2++ 1+ | - - |
| | | C | - |4+ 2++ 1+ | - - |
|-----------+------------+------+-------------+-------------+-------------|
|Г, Д | 1800 | A | 2++ |4+ 2++ 1+ | - - |
| | | D | - |- 2+ 1++ | - - |
| | | (E) | - |2+ 2++ 1+ | 4+ 2++ |
|-----------+------------+------+-------------+-------------+-------------|
|Громадські | 800 | A | 4++ |8+ 4++ 2+ | - - |
|будинки | | (E) | - |- 4++ 2+ | 4+ 2++ |
---------------------------------------------------------------------------
Таблиця 5
Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками
------------------------------------------------------------------------------------
|Категорії | Гранична |Клас |Повітряно-|Комбінова-|Порошкові|Вугле- |Вугле- |
|приміщень | площа, що|пожежі|пінні |ні вогне- |вогнегас-|кислотні |кислотні |
| | захища | |вогнегас- |гасники, |ники, |вогнегас-|вогнегас-|
| | ється, | |ники |100л |50(100) л|ники, |ники, |
| | кв.м | |100 л | | |25(40) л |80 л |
|------------+----------+------+----------+----------+---------+---------+---------|
|А, Б, В, | 500 | A | 1++ | 1++ | 1++ | - | 3+ |
|горючі гази | | B | 2+ | 1++ | 1++ | - | 3+ |
|та рідини | | C | - | 1+ | 1++ | - | 3+ |
| | | D | - | - | 1++ | - | - |
| | | (E) | - | - | 1+ | 2+ | 1++ |
|------------+----------+------+----------+----------+---------+---------+---------|
|В, | 800 | | | | | | |
|окрім | | A | 1++ | 1++ | 1++ | 4+ | 2+ |
|горючих | | B | 2+ | 1++ | 1++ | - | 3+ |
|газів та | | C | | 1+ | 1++ | - | 3+ |
|рідин | | D | | | 1++ | - | - |
| | | (E) | | | 1+ | 1+ | 1+ |
------------------------------------------------------------------------------------
11.5. У таблицях 4 та 5 знаком "++" позначені вогнегасники, якими слід оснащувати об'єкти, знаком "+" - вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності вказаних вище вогнегасників та за наявності відповідного об|рунтування; знаком "-" - вогнегасники, оснащення підприємств якими є неприпустимим.
11.6. Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за рівнем вибухопожежної та пожежної небезпечності.
11.7. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) зумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшення їхніх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники.
11.8. Для гасіння великих площ горіння, якщо застосування ручних та пересувних вогнегасників є недостатнім, на об'єкті слід передбачити додатково ефективні засоби пожежогасіння.
11.9. Для граничної площі приміщень різних категорій необхідно передбачати кількість вогнегасників одного з типів як зазначено знаками "++" або "+";
11.10. Громадські будинки та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.
11.11. Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється відповідно до вимог технічних умов (паспортів) на це устаткування.
11.12. Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно з умовами договору на його поставку.
11.13. У місцях зосередження великовартісної апаратури та устаткування кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.
11.14. Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, архівів тощо, то слід ураховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.
11.15. Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можна не оснащувати вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 кв.м. Потребу встановлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники об'єктів.
11.16. Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м - для приміщень категорій В, Г; 70 м - для приміщень категорії Д.
11.17. Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні камери, загартовувальні ванни, випробувальні стенди, установки для миття та знежирювання деталей, сушильні камери) обладнуються не менше ніж двома вогнегасниками кожна або однією установкою пожежогасіння.
11.18. У місцях наявності великої кількості ЛЗР, ГР та легкогорючих матеріалів (каучук, гума тощо) доцільно встановлювати стаціонарні або пересувні вогнегасники типу ОВП-100, ОУ-25, ОУ-80, ОП-50, ОП-100, ОПА-100, ОП-250 і т. ін.
11.19. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50% з огляду на їхню розрахункову кількість.
11.20. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати відповідні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки слід розміщувати на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (у разі потреби).
11.21. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території об'єкта, як правило, повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди) (ПЩ).
На ПЩ слід розміщувати ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
ПЩ та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом.
На ПЩ слід указувати їхні порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Порядковий номер ПЩ зазначають після літерного індексу "ПЩ".
ПЩ повинні забезпечувати:
а) захист вогнегасників від прямого потрапляння сонячних променів, а також захист знімних комплектувальних виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (вимоги стосуються щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);
б) зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на ПЩ комплектувальних виробів;
в) немеханізований пожежний ручний інструмент у складі комплектації ПЩ підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:
очищення від пилу, бруду та слідів корозії;
відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;
випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для ліквідації залишкових деформацій після використання;
відновлення потрібних кутів загострення інструмента з дотриманням вимог стандартів.
11.22. Вогнегасники слід установлювати в легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.
11.23. ПЩ, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкод під час евакуації.
11.24. Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:
а) навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;
б) установлення в пожежні шафи поруч з ПК, у спеціальні тумби або в ПЩ.
11.25. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.
11.26. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися згідно з паспортами заводів-виготовлювачів, затверджених у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.
11.27. Вогнегасники, уведення яких в експлуатацію дозволене, повинні мати:
а) облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;
б) пломби на пристроях ручного пуску;
в) бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.
11.28. Заряджання й перезаряджання вогнегасників усіх типів повинно проводитися відповідно до інструкції з експлуатації. Заряджені вогнегасники, у яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища є меншим або більшим від номінальних значень на 5% (за температури 20 град.C), підлягають дозарядженню (перезарядженню).
11.29. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.
11.30. Вогнегасники, відправлені з об'єкта на перезарядження, слід замінити відповідною кількістю заряджених вогнегасників.
11.31. Вогнегасники, установлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, слід знімати на холодний період року. У таких випадках на ПЩ треба вмістити інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.
11.32. Відповідальність за своєчасне й повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їхнього технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть керівники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).
12. Порядок дій у разі пожежі
12.1. Кожен працівник у разі виявлення пожежі або запаху диму, гару, надмірного підвищення температури зобов'язаний виконати вимоги п. 4.4.2.
12.2. Порядок збору посадових осіб об'єкта нм а пожежу та їхній склад завчасно визначається наказом або розпорядженням керівника.
12.3. Керівник (інша посадова особа об'єкта), який перший прибув на місце пожежі, зобов'язаний:
а) перевірити та впевнитись, що пожежну охорону викликано (продублювати повідомлення про пожежу);
б) очолити керівництво гасінням пожежі до прибуття підрозділів пожежної охорони;
в) у разі загрози життю людей негайно організувати їхню евакуацію, використовуючи для цього всі наявні засоби та сили;
г) вивести з приміщень за межу небезпечної зони всіх працівників, які не зайняті в ліквідації пожежі;
|) направити для зустрічі пожежних підрозділів особу, яка добре знає розташування під'їзних шляхів і джерел протипожежного водопостачання;
д) перевірити включення та роботу автоматичної системи пожежогасіння;
е) за потреби - викликати медичну, газорятівну та інші служби;
є) припинити всі роботи, які не пов'язані з ліквідацією пожежі;
ж) за потреби - організувати відключення електроенергії, зупинення апаратів, транспортувальних пристроїв, перекриття сировинних, газових, парових і водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції та здійснення інших заходів, спрямованих на запобігання поширенню пожежі;
з) забезпечити захист людей, які беруть участь у гасінні пожежі, від можливих обвалень будівельних конструкцій, уражень електричним струмом, отруєння, опіків;
и) одночасно з ліквідацією пожежі організувати роботи щодо охолодження конструктивних елементів будівель і споруд, технологічного обладнання, яким загрожує небезпека впливу теплової енергії;
і) при потребі - організувати евакуацію матеріальних цінностей;
ї) при прибутті на місце пожежі підрозділів пожежної охорони керівник (або інша особа, яка його заміщує), який керував гасінням пожежі, повинен доповісти їх старшому начальнику відомості про людей, які потребують допомоги, евакуації, їх кількість, місце перебування, а також про вогнище пожежі та заходи, що вжиті для її ліквідації;
й) керівник об'єкта зобов'язаний негайно повідомити про пожежу орган державного пожежного нагляду, вищу організацію, місцевий орган виконавчої влади, прокуратуру за місцезнаходженням об'єкта.
12.4. Усі підрозділи і служби пожежної охорони, що залучаються до гасіння, підпорядковуються керівнику гасіння пожежі (КГП).
12.5. Залежно від обставин і кількості підрозділів, які беруть участь у ліквідації пожежі, КГП може приймати рішення про створення оперативного штабу пожежогасіння.
12.6. До складу штабу пожежогасіння повинен входити представник об'єкта, який зобов'язаний:
а) надавати консультації КГП з питань специфічних конструктивних особливостей будинку чи споруди, інформувати його про наявність та місцезнаходження токсичних та інших шкідливих речовин;
б) на вимогу КГП надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку та реабілітації особового складу й осіб, залучених до гасіння пожежі;
в) надавати наявні технічні засоби для використання їх при ліквідації пожежі;
г) коригувати дії адміністрації при виконанні робіт, що пов'язані з ліквідацією пожежі.
12.7. При пожежі на електроустановках, електрокабелях тощо - при необхідності вимкнути електропостачання та забезпечити КГП письмовим допуском на проведення гасіння пожежі.
13. Розслідування пожеж
13.1. Керівник об'єкта зобов'язаний проводити службове розслідування випадку пожежі на об'єкті зі складанням Акта про пожежу.
Розслідування проводиться відповідно до Правил обліку пожеж та їх наслідків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.99 N 1943 та ДНАОП 0.00-4.03-93.
13.2. Для визначення причин пожежі і розроблення заходів щодо їх усунення комісія з розслідування має право вимагати від керівника об'єкта залучення до розслідування експертів-спеціалістів.
13.3. На вимогу комісії з розслідування керівник об'єкта зобов'язаний:
а) зробити необхідні фотографії місця пожежі;
б) надати технічну документацію та інші потрібні матеріали;
в) забезпечити комісію приміщенням, транспортом, зв'язком;
г) забезпечити проведення лабораторних випробувань, виконання технічних розрахунків та інших робіт;
|) організувати друкування матеріалів розслідування.
13.4. Об'єкт, на якому сталася пожежа, компенсує витрати, пов'язані з діяльністю комісії з розслідування і залучених до її роботи спеціалістів.
13.5. У процесі розслідування комісія визначає категорію пожежі, обставини, що призвели до неї, установлює характер порушень правил експлуатації обладнання, технологічних процесів, визначає якість будівельно-монтажних робіт, окремих конструкцій або вузлів, їх відповідність проекту і вимогам нормативних документів з пожежної безпеки, розробляє план заходів щодо ліквідації наслідків і попередження подібних пожеж надалі.
13.6. Коли розслідуванням буде встановлено, що ймовірною причиною пожежі є проектні недоробки або конструктивні недоліки обладнання, то для участі в роботі комісії обов'язково залучаються представники проектувальних організацій або підприємств-виробників (постачальників).
13.7. При підтвердженні надалі цих причин пожежі керівник об'єкта зобов'язаний направити відповідним керівникам проектувальної організації, підприємству-виробнику об|рунтовані рекламації, а їхні копії - органам, до сфери управління яких належать проектувальна організація та підприємство-виробник (постачальник).
13.8. Комісія не пізніше доби після пожежі складає акт розслідування з основними даними про пожежу, який надсилається до державного пожежного нагляду і вищої організації. Відсутність будь-яких даних не може бути причиною затримання складання та розсилки цього акта.
13.9. Комісія з розслідування зобов'язана протягом десяти днів розслідувати пожежу і скласти остаточний акт розслідування. За потреби термін розслідування може бути продовжений органом, який призначив комісію.
За наявності в члена комісії особливої думки він викладає її письмово у вигляді додатка до акта.
13.10. За результатами розслідування керівник об'єкта видає наказ, яким згідно з пропозиціями комісії затверджує заходи щодо запобігання подібним пожежам надалі і притягає до відповідальності працівників за порушення вимог пожежної безпеки.
13.11. Остаточні матеріали розслідування у п'ятиденний термін надсилаються до прокуратури і відповідного органу державного пожежного нагляду. Копія акта розслідування надсилається також Державному комітету зв'язку та інформатизації України, ВАТ "Укртелеком", підприємствам "Укрпошта", "Спецзв'язок", "Преса".
13.12. Об'єкти зобов'язані відшкодовувати збитки, заподіяні пожежею, згідно з чинним законодавством.
Якщо збитки заподіяні з вини інших об'єктів, то вони відшкодовуються об'єктом, де пожежа взята на облік, з наступним поверненням відповідних коштів шляхом регресного позову. Ступінь вини визначається комісією з розслідування, а за наявності розбіжностей - судом.
13.13. Письмову інформацію про виконання заходів, запропонованих комісією з розслідування, керівник об'єкта направляє організаціям, представники яких брали участь у розслідуванні, із закінченням термінів, указаних в акті розслідування.
13.14. Акти розслідування пожежі з нещасним випадком зберігаються на об'єкті протягом 45 років, а пожежі без нещасного випадку - до закінчення термінів виконання заходів, запропонованих комісією з розслідування, але не менше 2 років.
14. Облік пожеж
14.1. Облік пожеж здійснюється на об'єкті з реєстрацією в журналі відповідної форми.
14.2. Комісія із залученням потрібних експертів визначає також збитки, що завдані пожежею об'єкту, населенню та об'єктам за їх межами.
14.3. Збитки визначаються як прямі, так і побічні:
а) прямі матеріальні збитки, завдані внаслідок знищення пожежею основних фондів, визначаються за залишковою вартістю з урахуванням останньої переоцінки, за винятком вартості залишків. На стадіях незавершеного капітального будівництва та капітального ремонту збитки визначаються виходячи з обсягу виконаних робіт;
б) побічні матеріальні збитки визначаються за існуючою методикою ГУ ДПО МВС України з урахуванням відомостей страхових організацій, витягів з рішень судових органів.
| Начальник Другого відділу Державного комітету зв'язку та інформатизації України | С.С.Цуриков |
Скорочення
АВКК - Автоматичний вузол комутації каналів.
АДЕС - Автоматизована дизельна електростанція.
АЗС - Автозаправна станція.
АМТС - Автоматична міська телефонна станція.
АПГ - Автоматичне пожежогасіння.
АПС - Автоматична пожежна сигналізація.
АТС - Автоматична телефонна станція.
ВАТ - Відкрите акціонерне товариство.
ГР - Горюча рідина.
ГУ ДПО - Головне управління Державної пожежної охорони.
ДЕС - Дизельна електростанція.
ДПД - Добровільна пожежна дружина.
ДПО - Державна пожежна охорона.
ЕОМ - Електронно-обчислювальні машини.
ІОЦ - Інформаційно-обчислювальний центр.
ІТП - Інженерно-технічний працівник.
КАЗС - Контейнерна автозаправна станція.
КГП - Керівник гасіння пожежі.
КСУ - Компресорно-сигнальна установка.
ЛАЗ - Лінійно-апаратний зал.
ЛАЦ - Лінійно-апаратний цех.
ЛЗР - Легкозаймиста рідина.
МОК - Малі обчислювальні комплекси.
МТС - Міська телефонна станція.
НАПБ - Нормативний акт з питань пожежної безпеки.
ОК ЕС - Обчислювальні комплекси електронних систем.
ПАЗС - Пересувна автозаправна станція.
ПВ - Пожежна водойма.
ПГ - Пожежний гідрант.
ПК - Пожежний кран.
ППР - Планово-попереджувальна робота.
ПТК - Пожежно-технічна комісія.
ПУЭ - Правила устройства электроустановок.
ПТЕ - Правила технічної експлуатації електроустановок
споживачів.
ПЩ - Пожежний щит.
РРС - Радіорелейна станція.
САЗС - Стаціонарна автозаправна станція.
СДОР - Сильнодійна отруйна речовина.
СПБ - Служба пожежної безпеки.
ТО - Технічне обслуговування.
ТТС - Телеграфно-телефонна станція.
