Директива Ради 2006/112/ЄС від 28 листопада 2006 року про спільну систему податку на додану вартість

(4) "сільськогосподарські продукти" означає товари, вироблені на сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві в кожній державі-члені в результаті видів діяльності, перелічених у додатку VII;

(5) "сільськогосподарські послуги" означає послуги, зокрема ті, що перелічені в додатку VIII, які фермер надає, використовуючи свою робочу силу або обладнання, які зазвичай використовують на його сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві, та які зазвичай становлять частину сільськогосподарського виробництва;

(6) "нарахований вхідний ПДВ" означає загальну суму ПДВ, що припадає на товари і послуги, придбані усіма сільськогосподарськими, лісогосподарськими та рибогосподарськими підприємствами кожної держави-члена, що використовує схему з фіксованою ставкою, якщо такий податок підлягав би віднесенню на зменшення податкового зобов'язання відповідно до статей 167, 168 та 169 та статей 173-177 фермером, що підпадає під звичайний режим ПДВ.

(7) "фіксовані компенсаційні відсоткові ставки" означає відсоткові ставки, визначені державами-членами відповідно до статей 297, 298 та 299, і застосовувані ними у випадках, визначених у статті 300, щоб уможливити для фермерів на фіксованій ставці компенсацію за встановленою ставкою нарахованого вхідного ПДВ;

(8) "компенсація за фіксованою ставкою" означає суму, отриману шляхом застосування фіксованої компенсаційної відсоткової ставки до обігу фермера на фіксованій ставці у випадках, визначених у статті 300.

2. Якщо фермер обробляє продукти, що походять здебільшого з його сільськогосподарського виробництва, використовуючи засоби, які зазвичай застосовують на сільськогосподарському, лісогосподарському або рибогосподарському підприємстві, види діяльності, пов'язані з таким обробленням, слід вважати видами діяльності, пов'язаними з сільськогосподарським виробництвом, переліченими в додатку VII.

1. Якщо застосування до фермерів звичайного режиму ПДВ або спеціальної схеми, передбаченої в главі 1, може спричинити труднощі, держави-члени можуть, згідно з цією главою, застосовувати до фермерів схему з фіксованою ставкою, розроблену для компенсації ПДВ, нарахованого під час купівлі товарів і послуг, здійсненої фермерами на фіксованій ставці.

2. Кожна держава-член може виключати зі схеми з фіксованою ставкою деякі категорії фермерів, а також фермерів, для яких застосування звичайного режиму ПДВ або спрощених процедур, передбачених в статті 281, навряд чи призведе до виникнення адміністративних труднощів.

3. Відповідно до правил та умов, які повинна встановлювати кожна держава-член, кожен фермер на фіксованій ставці може обирати між застосуванням звичайного режиму ПДВ або, у відповідних випадках, спрощених процедур, передбачених у статті 281.

У разі необхідності, держави-члени встановлюють фіксовані компенсаційні відсоткові ставки. Вони можуть установлювати різні відсоткові ставки для лісових господарств, для різних галузей сільського господарства та для рибогосподарств.

Держави-члени повинні повідомляти Комісію про фіксовані компенсаційні відсоткові ставки, встановлені відповідно до першого параграфа, до їх застосування.

Фіксовані компенсаційні відсоткові ставки розраховують на основі макроекономічних статистичних даних за попередні три роки для фермерів на фіксованій ставці.

Відсотки можна округлювати до найближчої половини цілого числа в бік збільшення або зменшення. Держави-члени можуть також скорочувати такі відсоткові ставки до нуля.

Фіксовані компенсаційні відсоткові ставки не можуть призводити до отримання фермерами на фіксованій ставці відшкодувань, що перевищують суму нарахованого вхідного ПДВ.

Фіксовані компенсаційні відсоткові ставки застосовують до цін, без урахування ПДВ, на такі товари та послуги:

(1) сільськогосподарські продукти, які фермери на фіксованій ставці постачають оподатковуваним особам, іншим ніж ті, що підпадають під цю схему з фіксованою ставкою, у державі-члені, у якій ці продукти було постачено;

(2) сільськогосподарські продукти, які фермери на фіксованій ставці постачають відповідно до умов, визначених у статті 138, неоподатковуваним юридичним особам, чиї придбання товарів у межах Співтовариства оподатковують ПДВ відповідно до статті 2(1)(b) в державі-члені, де завершують відправлення чи перевезення цих сільськогосподарських продуктів;

(3) сільськогосподарські послуги, які фермери на фіксованій ставці надають оподатковуваним особам, іншим ніж оподатковувані особи, що підпадають під цю схему з фіксованою ставкою у державі-члені, де послуги було надано.

1. У випадку надання сільськогосподарських продуктів або надання сільськогосподарських послуг, визначених у статті 300, держави-члени повинні передбачити, щоб компенсації за фіксованою ставкою сплачував або замовник, або органи публічної влади.

2. Стосовно будь-якого надання сільськогосподарських продуктів або сільськогосподарських послуг, інших ніж визначені у статті 300, вважають, що компенсацію за фіксованою ставкою сплачує замовник.

Якщо фермер на фіксованій ставці має право на отримання компенсації за фіксованою ставкою, він не повинен мати права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ стосовно видів діяльності, охоплених цією схемою з фіксованою ставкою.

1. Якщо оподатковуваний замовник сплачує компенсацію за фіксованою ставкою відповідно до статті 301(1), він повинен мати право відповідно до умов, встановлених у статтях 167, 168 та 169, а також у статтях 173-177 та відповідно до процедур, встановлених державами-членами, відносити на зменшення податкового зобов'язання суму компенсації з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату в державі-члені, де він здійснює свої оподатковувані операції.

2. Держави-члени повинні відшкодовувати замовникові суму компенсації за фіксованою ставкою, сплачену ним стосовно однієї з таких операцій:

(a) постачання сільськогосподарських продуктів, здійснене відповідно до умов, визначених у статті 138, оподатковуваним особам чи неоподатковуваним юридичним особам, що діють як такі в іншій державі-члені, на території якої їх придбання товарів в межах Співтовариства оподатковують ПДВ згідно зі статтею 2(1)(b);

(b) постачання сільськогосподарських продуктів, здійснене відповідно до умов, визначених у статтях 146, 147, 148 та 156, статті 157(1)(b) та статтях 158, 160 та 161, оподатковуваному замовникові, що має осідок за межами Співтовариства, якщо цей замовник використовує ці продукти для цілей здійснення операцій, зазначених у статті 169(а) та (b), або для цілей надання послуг, яке вважають здійсненим на території держави-члена, в якій замовник має осідок і стосовно якого ПДВ підлягає сплаті виключно покупцем відповідно до статті 196;

(c) надання сільськогосподарських послуг оподатковуваному замовникові, що має осідок у Співтоваристві, але в іншій державі-члені, або оподатковуваному замовникові, що має осідок за межами Співтовариства, якщо замовник використовує ці послуги для цілей здійснення операцій, зазначених в статті 169(а) та (b), або для цілей надання послуг, яке вважають здійсненим на території держави-члена, в якій замовник має осідок і стосовно якого ПДВ підлягає сплаті виключно замовником відповідно до статті 196.

3. Держави-члени повинні визначати метод здійснення відшкодувань, передбачених в параграфі 2. Зокрема, вони можуть застосовувати положення Директив 79/1072/ЄЕС та 86/560/ЄЕС.

Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для перевірення виплат компенсації за фіксованою ставкою фермерам на фіксованій ставці.

Щоразу, коли держави-члени застосовують схему з фіксованою ставкою, вони повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення однакового оподаткування постачання сільськогосподарських продуктів між державами-членами, здійснюваного відповідно до умов, визначених у статті 33, незалежно від того, чи постачання здійснює фермер на фіксованій ставці, чи інша оподатковувана особа.

1. Держави-члени повинні застосовувати спеціальну схему ПДВ згідно з цією главою до операцій, здійснюваних туристичними агентами, що працюють із замовниками від свого імені та використовують постачання товарів та надання послуг, що їх здійснюють інші оподатковувані особи, для забезпечення туристичних послуг.

Цю спеціальну схему не застосовують до туристичних агентів, що діють виключно як посередники та до яких застосовують пункт (с) першого параграфа статті 79 для цілей розрахування бази оподаткування.

2. Для цілей цієї глави туроператорів вважають туристичними агентами.

Операції, які туристичний агент здійснює відповідно до умов, встановлених у статті 306, у зв'язку з подорожжю, вважають єдиною послугою, що її туристичний агент надає подорожньому.

Єдина послуга повинна бути оподаткована у державі-члені, в якій туристичний агент веде господарську діяльність або має фіксований осідок, з якого туристичний агент здійснив надання послуг.

Стосовно єдиної послуги, надаваної туристичним агентом, базою оподаткування та ціною без урахування ПДВ у розумінні пункту (8) статті 226 є маржа туристичного агента, тобто різниця між загальною сумою без урахування ПДВ, яку повинен сплатити подорожній, та фактичними витратами туристичного агента на постачання товарів і надання послуг, що надаються іншими оподатковуваними особами, якщо ці операції здійснюють безпосередньо на користь подорожнього.

Стаття 309

Якщо операції, довірені туристичним агентом іншим оподатковуваним особам, здійснюють такі оподатковувані особи за межами Співтовариства, то надання послуг туристичним агентством вважають посередницькою діяльністю, звільненою від оподаткування відповідно до статті 153.

Якщо операції здійснюють як в межах, так і за межами Співтовариства, лише та частина послуг туристичного агента, яка стосується операцій поза межами Співтовариства, може бути звільнена від оподаткування.

ПДВ, який туристичному агенту нараховують інші оподатковувані особи стосовно операцій, зазначених у статті 307, та які здійснюють безпосередньо на користь подорожнього, не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов'язання чи відшкодуванню в жодній державі-члені.

1. Для цілей цієї глави та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

(1) "вживані товари" означає рухоме матеріальне майно, придатне для подальшого використання у його поточному стані або після ремонту, інше ніж витвори мистецтва, предмети колекціонування або антикваріату, а також ніж дорогоцінні метали або дорогоцінні камені, визначені державами-членами;

(2) "витвори мистецтва" означає предмети, перелічені в частині А додатка IX;

(3) "предмети колекціонування" означає предмети, перелічені в частині В додатка IX;

(4) "антикваріат" означає предмети, перелічені в частині С додатка IX;

(5) "оподатковуваний дилер" означає будь-яку оподатковувану особу, яка у процесі своєї економічної діяльності та для перепродажу купує, або застосовує для цілей своєї господарської діяльності, або ввозить вживані товари, витвори мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат, незалежно від того, чи ця оподатковувана особа діє у власних інтересах, чи за дорученням іншої особи за договором, згідно з яким комісія з купівлі або продажу підлягає сплаті;

(6) "організатор продажу з публічних торгів" означає будь-яку оподатковувану особу, що в процесі своєї економічної діяльності пропонує товари для продажу з публічних торгів для передання їх тому, хто запропонує найвищу ціну;

(7) "принципал організатора продажу з публічних торгів" означає будь-яку особу, що передає товари організатору продажу з публічних торгів відповідно до договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу.

2. Держави-члени можуть не вважати витворами мистецтва предмети, перелічені в пунктах (5), (6) або (7) частини А додатка IX.

3. Договір, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, зазначеного в пункті (7) параграфа (1), повинен передбачати, щоб організатор торгів виставляв товар для продажу з публічних торгів від свого імені, але за дорученням свого замовника, і щоб він передавав товари від свого імені, але за дорученням свого принципала тому, хто запропонує найвищу ціну на публічних торгах.

Для цілей цієї підсекції застосовують такі терміни та означення:

(1) "ціна продажу" означає всі складники винагороди, які отримані або будуть отримані оподатковуваним дилером від замовника або від третьої сторони, включаючи субсидії, безпосередньо пов'язані з операцією, податки, мита, збори та обов'язкові платежі, та додаткові витрати на кшталт витрат на комісію, паковання, перевезення і страхування, які оподатковуваний дилер нараховує замовникові, але за винятком сум, зазначених у статті 79;

(2) "ціна купівлі" означає всі складники винагороди для цілей пункту (1), які отримані або будуть отримані постачальником від оподатковуваного дилера.

1. Стосовно постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, здійснюваного оподатковуваними дилерами, держави-члени повинні застосовувати спеціальну схему оподаткування маржинального прибутку, одержаного оподатковуваним дилером згідно з положеннями цієї підсекції.

2. До впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, схему, передбачену в параграфі 1 цієї статті, не застосовують до постачання нових транспортних засобів, яке здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а).

Маржинальну схему застосовують до постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату оподатковуваним дилером, якщо ці товари постачені йому в межах Співтовариства однією з таких осіб:

(a) оподатковуваною особою;

(b) іншою оподатковуваною особою, якщо постачання товарів цією іншою оподатковуваною особою звільнено від оподаткування відповідно до статті 136;

(c) іншою оподатковуваною особою, якщо постачання товарів цією іншою оподатковуваною особою підпадає під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292, і стосується із засобів виробництва;

(d) іншим оподатковуваним дилером, якщо ПДВ було справлено з постачання товарів цим іншим оподатковуваним дилером згідно з цією маржинальною схемою.

Базою оподаткування стосовно постачання товарів, зазначених у статті 314, повинен бути маржинальний прибуток, отриманий оподатковуваним дилером, з вирахуванням суми ПДВ, що стосується маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток оподатковуваного дилера повинен дорівнювати різниці між ціною продажу, нарахованою оподатковуваним дилером за товари, та ціною купівлі.

1. Держави-члени повинні надавати оподатковуваним дилерам право обирати застосування маржинальної схеми до таких операцій:

(a) постачання витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, ввезених самим оподатковуваним дилером;

(b) постачання витворів мистецтва, постачених оподатковуваному дилеру, авторами або їх правонаступниками;

(c) постачання витворів мистецтва, постачених оподатковуваному дилеру, оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, якщо до такого постачання застосовано знижену ставку відповідно до статті 103.

2. Держави-члени повинні встановлювати детальні правила для реалізації можливості вибору, передбаченої в параграфі 1, що в будь-якому разі повинна охоплювати період тривалістю щонайменше два календарних роки.

Якщо оподатковуваний дилер використовує можливість, передбачу в статті 316, то базу оподаткування визначають відповідно до статті 315.

Стосовно постачання витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, ввезених самим оподатковуваним дилером, то ціна купівлі, яку враховують під час розраховування маржинального прибутку, повинна дорівнювати базі оподаткування ввозу, визначеній відповідно до статей 85-89, з урахуванням ПДВ на ввіз, сплаченого або що підлягає сплаті.

1. Для спрощення процедури утримання податку та після консультації з Комітетом із ПДВ держави-члени можуть передбачити, що для деяких операцій або деяких категорій оподатковуваних дилерів, база оподаткування стосовно постачання товарів, що підпадають під маржинальну схему, повинна визначатися для кожного податкового періоду, протягом якого оподатковуваний дилер повинен подавати декларацію з ПДВ, зазначену в статті 250.

У випадку, коли таке постачання здійснюють відповідно до першого підпараграфа, базою оподаткування стосовно постачання товарів, до яких застосовують ту саму ставку ПДВ, повинен бути загальний маржинальний прибуток, отриманий оподатковуваним дилером без урахування ПДВ, що стосується цієї маржі.

2. Загальний маржинальний прибуток повинен дорівнювати різниці між такими двома сумами:

(a) загальною вартістю постачання товарів, що підпадають під маржинальну схему, здійсненого оподатковуваним дилером протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто загальною сумою цін продажу;

(b) загальною вартістю придбань товарів, як зазначено в статті 314, здійснених оподатковуваним дилером, протягом податкового періоду, охопленого декларацією, тобто загальною сумою цін купівлі.

3. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб оподатковувані дилери, зазначені в параграфі 1, не мали необґрунтованих переваг або не зазнавали необґрунтованої шкоди.

До будь-якого постачання, охопленого маржинальною схемою, оподатковуваний дилер може застосовувати звичайний режим ПДВ.

1. Якщо оподатковуваний дилер застосовує звичайний режим ПДВ до постачання витвору мистецтва, предмета колекціонування або антикваріату, ввезеного ним особисто, він повинен мати право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого під час ввозу.

Якщо оподатковуваний дилер застосовує звичайний режим ПДВ до постачання витвору мистецтва, постаченого йому автором, або його правонаступниками, або оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер, він повинен мати право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплаченого за постачений йому витвір мистецтва.

2. Право на віднесення на зменшення податкового зобов'язання виникає тоді, коли виникає податкове зобов'язання з ПДВ, що підлягає сплаті за постачання, стосовно якого оподатковуваний дилер обирає застосування звичайного режиму ПДВ.

Якщо постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, що підпадають під маржинальну схему, здійснюють відповідно до умов, визначених у статтях 146, 147, 148 або 151, то такі товари повинні звільнятися від оподаткування.

Якщо оподатковуваний дилер використовує товари для цілей постачань, які він здійснює і які підпадають під маржинальну схему, він не може відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого він відповідальний за сплату, таке:

(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату, які він ввіз особисто;

(b) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, які були або будуть постачені йому їх автором або правонаступниками автора;

(c) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно витворів мистецтва, які були або будуть постачені йому оподатковуваною особою, іншою ніж оподатковуваний дилер.

Оподатковувані особи не можуть відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого вони відповідальні за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно товарів, які були або будуть постачені їм оподатковуваним дилером, якщо постачання таких товарів оподатковуваним дилером підпадає під маржинальну схему.

Якщо оподатковуваний дилер застосовує як звичайний режим ПДВ, так і маржинальну схему, він повинен окремо відображати в своїх рахунках операції, що підпадають під кожен з цих режимів, відповідно до правил, встановлених державами-членами.

Оподатковуваний дилер не може окремо вносити до виставлених ним рахунків-фактур ПДВ за постачання товарів, до яких він застосовує маржинальну схему.

Держави-члени, що станом на 31 грудня 1992 року застосували спеціальні податкові режими, інші ніж маржинальна схема, до постачання оподатковуваними дилерами вживаних транспортних засобів можуть, до впровадження остаточних заходів, зазначених у статті 402, продовжувати застосовувати ці режими, якщо вони відповідають умовам, встановленим у цій підсекції, або адаптовані до них.

Данії дозволено впроваджувати податкові режими, зазначені в першому параграфі.

1. Ці перехідні положення застосовують до постачань вживаних транспортних засобів, здійснюваних оподатковуваними дилерами та охоплюваних маржинальною схемою.

2. Ці перехідні положення не застосовують до постачань нових транспортних засобів, здійснюваних відповідно до умов, визначених у статті 138(1) та (2)(а).

3. Для цілей параграфа 1, наземні транспортні засоби, судна та повітряні судна, зазначені в пункті (а) статті 2(2), вважають "вживаними транспортними засобами", якщо вони є вживаними товарами, що не відповідають умовам, необхідним для того, щоб вважати їх новими транспортними засобами.

ПДВ, що підлягає сплаті стосовно кожного постачання, зазначеного в статті 327, повинен дорівнювати сумі ПДВ, що підлягала б сплаті, якби це постачання підпадало під звичайний режим ПДВ, з вирахуванням суми ПДВ, який вважають включеним до ціни купівлі транспортного засобу оподатковуваним дилером.

ПДВ, який вважають включеним до ціни купівлі транспортного засобу оподатковуваним дилером, розраховують за таким методом:

(a) ціною купівлі, яку беруть для розраховування, є ціна купівлі в розумінні пункту (2) статті 312;

(b) вважають, що ця ціна купівлі, сплачена оподатковуваним дилером, включає ПДВ, який підлягав би сплаті, якби постачальник оподатковуваного дилера застосовував звичайний режим ПДВ до постачання;

(c) для розрахунку беруть ставку, що застосовується згідно зі статтею 93 у державі-члені, на території якої, як вважають, розташоване місце постачання оподатковуваному дилеру, як визначено відповідно до статей 31 і 32.

ПДВ, що підлягає сплаті стосовно кожного постачання транспортного засобу, як зазначено в статті 327(1), та що його визначають відповідно до статті 328, не може бути меншим від суми ПДВ, що підлягала б сплаті, якби постачання підпадало під маржинальну схему.

Держави-члени можуть передбачити, щоб у випадку, коли постачання підпадає під маржинальну схему, маржа не могла бути меншою, ніж 10 % від ціни продажу в розумінні пункту 1 статті 312.

Оподатковувані особи не можуть відносити на зменшення податкового зобов'язання з ПДВ, щодо якого вони відповідальні за сплату, ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно вживаних транспортних засобів, постачених їм оподатковуваним дилером, якщо постачання цих товарів оподатковуваним дилером підлягає сплаті ПДВ відповідно до цих перехідних положень.

Оподатковуваний дилер не може окремо вносити до виставлених ним рахунків-фактур ПДВ стосовно постачань, до яких він застосовує ці перехідні положення.

1. Держави-члени можуть, відповідно до положень цієї секції, застосовувати спеціальні положення щодо оподаткування маржинального прибутку, отриманого організатором продажу з публічних торгів, стосовно постачання вживаних товарів, витворів мистецтва, предметів колекціонування або антикваріату цим організатором, що діє від свого імені та за дорученням осіб, зазначених у статті 334, за договором, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу цих товарів з публічних торгів.

2. Положення, зазначені в параграфі 1, не застосовують до постачання нових транспортних засобів, здійсненого відповідно до умов, передбачених у статті 138(1) та (2)(а).

Ці спеціальні положення застосовують до постачань, здійснених організатором продажу з публічних торгів, що діє від свого імені та за дорученням однієї з таких осіб:

(a) неоподатковуваною особою;

(b) іншої оподатковуваної особи, якщо постачання товарів, здійснюване цією оподатковуваною особою на підставі договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, звільнено від оподаткування відповідно до статті 136;

(c) іншої оподатковуваної особи, якщо постачання товарів, здійснюване цієї оподатковуваною особою на підставі договору, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу, підпадає під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292, і стосується засобів виробництва;

(d) оподатковуваного дилера, якщо постачання товарів, здійснюване цим оподатковуваним дилером на підставі договору, за яким комісія підлягає сплаті після продажу, оподатковують ПДВ згідно з маржинальною схемою.

Постачання товарів оподатковуваній особі, що є організатором продажу з публічних торгів, вважають здійсненою тоді, коли має місце продаж цих товарів з публічних торгів.

Базою оподаткування кожного постачання товарів, зазначених у цій секції, повинна бути загальна сума, внесена до рахунку-фактури, виставленого відповідно до статті 339 покупцю організатором продажу з публічних торгів без урахування:

(a) чистої суми, що підлягає сплаті чи сплачена організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові, як визначено відповідно до статті 337;

(b) суми ПДВ, що підлягає сплаті організатором продажу з публічних торгів стосовно його постачання.

Чиста сума, що сплачена або підлягає сплаті організатором продажу з публічних торгів своєму принципалові, повинна дорівнювати різниці між аукціонною ціною товарів та сумою комісії, що отримана або буде отримана організатором продажу з публічних торгів від його принципала на підставі договору, відповідно до якого комісія підлягає сплаті після продажу.

Організатори продажів з публічних торгів, що постачають товари відповідно до умов, встановлених у статтях 333 та 334, повинні вказувати в своїх рахунках та проміжних рахунках такі суми:

(a) суми, що отримані або будуть отримані від покупця товарів;

(b) суми, що відшкодовані або будуть відшкодовані продавцеві товарів.

Суми, зазначені в першому параграфі, повинні бути належним чином підтверджені.

Організатор продажу з публічних торгів повинен виставляти покупцеві рахунок-фактуру із зазначенням:

(a) аукціонної ціни товарів;

(b) податків, мит, зборів та обов'язкових платежів;

(c) додаткових витрат на кшталт витрат на сплату комісії, паковання, перевезення та страхування, за які організатор виставляє покупцеві товарів рахунок.

Рахунок-фактура, виставлений організатором продажу з публічних торгів, не повинен окремо відображати будь-які суми ПДВ.

1. Організатор продажу з публічних торгів, якому товари були передані на підставі договору, відповідно до якого комісія підлягає сплаті після продажу з публічних торгів, повинен надати звіт своєму принципалові.

У звіті, наданому організатором продажу з публічних торгів, повинна бути окремо вказана сума операції, тобто аукціонна ціна товарів, без урахування суми комісії, що отримана або буде отримана від принципала.

2. Звіт, складений відповідно до параграфа 1, слугує рахунком-фактурою, який замовник, якщо він є оподатковуваною особою, повинен надати організатору продажу з публічних торгів відповідно до статті 220.

Держави-члени, що застосовують положення, передбачені в цій секції, повинні також застосовувати ці положення до постачання вживаних транспортних засобів, як визначено у статті 327(3), яке здійснює організатор продажів з публічних торгів, діючи від свого імені, за договором, згідно з яким комісія підлягає сплаті після продажу цих товарів з публічних торгів за дорученням оподатковуваного дилера, якщо такі постачання цим оподатковуваним дилером підлягали б оподаткуванню ПДВ відповідно до перехідних положень щодо вживаних транспортних засобів.

Держави-члени можуть вживати заходів стосовно права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання для забезпечення того, щоб оподатковувані дилери, що підпадають під спеціальні положення, передбачені в секції 2, не мали необґрунтовані переваги або не зазнавали необґрунтованої шкоди.

Діючи одностайно за пропозицією Комісії, Рада може дозволяти будь-якій державі-члену впроваджувати спеціальні заходи для боротьби з ухиленням від оподаткування, згідно з якими ПДВ, що підлягає сплаті за маржинальною схемою, не може бути меншим, ніж сума ПДВ, яка підлягала б сплаті, якби маржинальний прибуток дорівнював певному відсотку від ціни продажу.

Відсоток від ціни продажу визначають з урахуванням звичайного маржинального прибутку, отриманого суб'єктами економічної діяльності у відповідному секторі.

1. Для цілей цієї Директиви та без обмеження інших положень Співтовариства "інвестиційне золото" означає:

(1) золото у вигляді зливків або пластин вагою, прийнятою на ринках зливкового золота 995-ї або вищої проби, незалежно від того, чи воно представлене в цінних паперах;

(2) золоті монети 900-ї або вищої проби, викарбувані після 1800 року, які є або були законним платіжним засобом у країні походження та які зазвичай продають за ціною, що не перевищує вільну ринкову вартість золота, що міститься в монеті, більш ніж на 80 %.

2. Держави-члени можуть виключати з цієї спеціальної схеми невеликі зливки або пластини масою 1 грам або менше.

3. Для цілей цієї Директиви монети, зазначені в пункті (2) параграфа 1, не вважають такими, що їх продають у зв'язку з нумізматичним інтересом.

Починаючи з 1999 року, кожна держава-член повинна повідомляти Комісію до 1 липня кожного року про монети, що відповідають критеріям, встановленим у пункті (2) статті 344(1), якими торгують у цій державі-члені. До 1 грудня кожного року Комісія повинна публікувати повний список цих монет у серії "С" Офіційного вісника Європейського Союзу. Монети, включені до опублікованого списку, вважають такими, що відповідають цим критеріям упродовж року, для якого цей список опубліковано.

Держави-члени звільняють від ПДВ постачання, придбання в межах Співтовариства та ввіз інвестиційного золота, включаючи інвестиційне золото у вигляді сертифікатів алокованого чи неалокованого золота, або золота, яким торгують на золотих рахунках, зокрема, позик золота та свопів, що передбачають право власності або право вимоги стосовно інвестиційного золота, а також операції з інвестиційним золотом, що передбачають ф'ючерсні та форвардні угоди, що спричиняють передання права власності або вимоги стосовно інвестиційного золота.

Держави-члени звільняють від оподаткування послуги агентів, які діють від імені та за дорученням іншої особи у випадках, коли вони беруть участь у постачанні інвестиційного золота своєму принципалові.

Держави-члени повинні надавати оподатковуваним особам, що виробляють інвестиційне золото або перетворюють золото на інвестиційне золото, право обирати спосіб оподаткування постачань інвестиційного золота іншій оподатковуваній особі, які в іншому випадку були б звільнені від оподаткування відповідно до статті 346.

1. Держави-члени можуть надавати оподатковуваним особам, що в процесі своєї економічної діяльності зазвичай постачають золото для промислових цілей, право обирати спосіб оподаткування постачань золотих зливків або пластин, зазначених у пункті (1) статті 344(1), іншій оподатковуваній особі, які в іншому випадку були б звільнені від оподаткування відповідно до статті 346.

2. Держави-члени можуть обмежувати обсяг можливості вибору, передбаченої в параграфі 1.

Якщо постачальник використав право обирати спосіб оподаткування, передбачене у статтях 348 та 349, держави-члени повинні дозволяти агенту обирати спосіб оподаткування послуг, зазначений у статті 347.

Держави-члени повинні встановлювати детальні правила для реалізації можливості вибору способу оподаткування, передбаченого у цій секції, та відповідним чином інформувати Комісію.

Кожна держава-член може після консультації з Комітетом із ПДВ, справляти ПДВ з конкретних операцій стосовно інвестиційного золота, що відбувається в цій державі-члені між оподатковуваними особами, які є учасниками ринку зливкового золота, регульованого відповідною державою-членом, або між такою оподатковуваною особою та іншою оподатковуваною особою, що не є учасником цього ринку. Однак, держава-член не може справляти ПДВ з постачань, що їх здійснюють відповідно до умов, визначених у статті 138, або до з вивозу інвестиційного золота.

Держави-члени, що відповідно до статті 352 оподатковують операції між оподатковуваними особами, що є учасниками регульованого ринку зливкового золота, повинні, для цілей спрощення, дозволяти призупиняти утримання податків та звільняти оподатковуваних осіб від вимог щодо обліку ПДВ.

Якщо подальше постачання інвестиційного золота оподатковуваною особою звільнено від оподаткування відповідно до цієї глави, вона повинна мати право відносити на зменшення податкового зобов'язання таке:

(a) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно інвестиційного золота, постаченого їй особою, що використала можливість обирати спосіб оподаткування згідно зі статтями 348 та 349, або постаченого їй відповідно до секції 4;

(b) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно здійсненого їй постачання або стосовно здійсненого нею придбання у межах Співтовариства чи ввозу золота, іншого ніж інвестиційне золото, яке потім перетворюється нею або за її дорученням на інвестиційне золото;

(c) ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений стосовно наданих їй послуг, що полягають у зміні форми, ваги або проби золота, включаючи інвестиційне золото.

Оподатковувані особи, які виробляють інвестиційне золото або перетворюють золото на інвестиційне золото, повинні мати право відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ, що підлягає сплаті або сплачений ними стосовно постачання, придбання у межах Співтовариства або ввозу товарів чи послуг, пов'язаних із виробництвом або перетворенням цього золота так, ніби подальше постачання золота, звільнене від оподаткування відповідно до статті 346, оподатковують.

1. Держави-члени повинні забезпечувати принаймні ведення бухгалтерського обліку всіх суттєвих операцій, пов'язаних з інвестиційним золотом та ведення документації, що уможливлює ідентифікацію замовників у таких операціях.

Торговці повинні зберігати інформацію, зазначену в першому підпараграфі, протягом періоду не менше п'яти років.

2. Держави-члени можуть приймати еквівалентні зобов'язання на підставі заходів, ухвалених відповідно до інших законодавчих актів Співтовариства, на зразок Директиви Європейського парламенту і Ради 2005/60/ЄС від 26 жовтня 2005 року про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму (-20 () , задля дотримання вимог, викладених у параграфі 1.

3. Держави-члени можуть встановлювати більш суворі обов'язки, зокрема щодо ведення спеціальних записів або спеціальних вимог щодо обліку.

Для цілей цієї глави та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

1. "телекомунікаційні послуги" та "послуги мовлення" означають послуги, зазначені в пунктах (а) та (b) першого параграфа статті 58;

2. "електронні послуги" та "послуги, які надають в електронній формі" означають послуги, зазначені в пункті (с) першого параграфа статті 58;

3. "держава-член споживання" означає державу-член, яку вважають місцем надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг відповідно до статті 58;

4. "Декларація з ПДВ" означає звіт, який містить інформацію, необхідну для встановлення суми ПДВ, що підлягає сплаті у кожній державі-члені.

Стаття 358a

Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

1. "оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві" означає оподатковувану особу, що не веде господарську діяльність на території Співтовариства і що не має там фіксованого осідку, і від якої не вимагають іншої ідентифікації для цілей ПДВ;

2. "Держава-член ідентифікації" означає державу-член, яку оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, обирає для того, щоб оголосити їй про початок своєї діяльності як оподатковуваної особи на території Співтовариства відповідно до положень цієї секції;

Держави-члени повинні дозволяти будь-якій оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, яка надає телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги неоподатковуваній особі, що має осідок у державі-члені або постійно проживає чи зазвичай перебуває в державі-члені, застосовувати цю спеціальну схему. Цю схему застосовують до всіх таких послуг, наданих у Співтоваристві.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про початок або припинення своєї діяльності як оподатковуваної особи, або про зміни цієї діяльності, внаслідок яких вона більше не відповідає умовам, необхідним для застосування цієї спеціальної схеми. Вона повинна повідомляти таку інформацію в електронній формі.

1. Інформація, яку оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна надавати державі-члену ідентифікації, коли вона починає провадити оподатковувану діяльність, повинна включати таку інформацію:

(a) ім'я;

(b) поштову адресу;

(c) електронні адреси, включаючи веб-сайти;

(d) національний податковий номер, якщо є;

(e) заявку про те, що особа не ідентифікована для цілей ПДВ у Співтоваристві.

2. Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна повідомляти державу-члена ідентифікації про будь-які зміни в наданій інформації.

Держава-член ідентифікації повинна присвоїти оподатковуваній особі, що не має осідку в Співтоваристві, індивідуальний ідентифікаційний номер платника ПДВ та повідомити його про цей номер електронними засобами. На підставі інформації, яку використовують для цієї ідентифікації, держави-члени споживання можуть використовувати власні ідентифікаційні системи.

Держава-член ідентифікації повинна вилучати оподатковувану особу, що не має осідку в Співтоваристві, з ідентифікаційного реєстру в таких випадках:

(a) якщо вона повідомляє цій державі-члену про те, що вона більше не надає телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги;

(b) якщо можна з інших підстав припустити, що ведення нею оподатковуваних видів діяльності закінчено;

(c) якщо вона більше не відповідає умовам, необхідним для використання цієї спеціальної схеми;

(d) якщо вона систематично не дотримується правил, що стосуються цієї спеціальної схеми.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна подавати державі-члену ідентифікації декларацію з ПДВ за кожний календарний квартал електронними засобами, незалежно від того, чи надавалися телекомунікаційні послуги, послуги мовлення чи електронні послуги. Декларацію з ПДВ подають протягом 20 днів після закінчення податкового періоду, охоплюваного декларацією.

Декларація з ПДВ повинна відображати ідентифікаційний номер та для кожної держави-члена споживання, в якій ПДВ підлягає сплаті - загальну вартість, без урахування ПДВ, надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення чи електронних послуг, здійсненого протягом податкового періоду, та загальну суму відповідного ПДВ залежно від ставки. У декларації також повинні бути вказані застосовні ставки ПДВ та загальна сума ПДВ, що підлягає сплаті.

1. Декларацію з ПДВ складають в євро.

Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати складання декларації з ПДВ у їхніх національних валютах. Якщо надання послуг було здійснено в інших валютах, для заповнення декларації з ПДВ оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна використовувати курс обміну, застосовний в останній день податкового періоду.

2. Конвертацію здійснюють шляхом застосування курсу обміну, опублікованого Європейським Центральним Банком на цей день або, якщо курс не опубліковано в цей день - курсу обміну, опублікованого наступного дня.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна сплачувати ПДВ з покликанням на відповідну декларацію ПДВ, під час подання декларації ПДВ, але не пізніше ніж після закінчення терміну подання декларації.

Платіж здійснюють на банківський рахунок у євро, визначений державою-членом ідентифікації. Держави-члени, що не прийняли євро, можуть вимагати здійснення платежу на банківський рахунок, відкритий у їхній власній валюті.

Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, що використовує цю спеціальну схему, не може відносити на зменшення податкового зобов'язання ПДВ відповідно до статті 168 цієї Директиви. Не зважаючи на статтю 1(1) Директиви 86/560/ЄЕС, зазначена оподатковувана особа повинна отримувати відшкодування відповідно до цієї Директиви. Статті 2(2) і (3) та статтю 4(2) Директиви 86/560/ЄЕС не застосовують до відшкодувань, пов'язаних із телекомунікаційними, послугами мовлення або електронними послугами, охопленими цією спеціальною схемою.

1. Оподатковувана особа, що не має осідку в Співтоваристві, повинна вести облік операцій, що підпадають під цю спеціальну схему. Ці записи повинні бути достатньо детальними, щоб податкові органи держави-члена споживання могли перевіряти правильність декларації з ПДВ.

2. Доступ до записів, зазначених в параграфі 1, повинен надаватися в електронній формі державі-члену ідентифікації та державі-члену споживання на їх запит.

Ці записи повинні зберігатися протягом десяти років, починаючи з кінця року, протягом якого було здійснено операцію.

Стаття 369a

Для цілей цієї секції та без обмеження інших положень Співтовариства застосовують такі терміни та означення:

1. "оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені споживання" означає оподатковувану особу, що веде господарську діяльність на території Співтовариства або має там фіксований осідок, але не веде господарську діяльність та не має фіксованого осідку на території держави-члена споживання;

2. "Держава-член ідентифікації" означає державу-член, на території якої оподатковувана особа веде свою господарську діяльність або, якщо вона не веде господарську діяльність у Співтоваристві, в якій вона має фіксований осідок.

Якщо оподатковувана особа не веде господарську діяльність у Співтоваристві, але має там більше одного фіксованого осідку, державою-членом ідентифікації повинна бути держава-член із фіксованим осідком, яку оподатковувана особа вказує як місце використання цієї спеціальної схеми. Оподатковувана особа зв'язана цим рішенням протягом відповідного календарного року та двох наступних календарних років.