Рішення № 1/2023 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 16 листопада 2023 року про внесення змін до Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони

ПІДКОМІТЕТ УКРАЇНА - ЄС З ПИТАНЬ МИТНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА,

ураховуючи Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), зокрема статтю 3 Протоколу I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол I),

зважаючи на те, що:

(1) у пункті 2 статті 26 Угоди є посилання на Протокол I до Угоди, який встановлює правила походження;

(2) стаття 3 Протоколу I передбачає, що Підкомітет з питань митного співробітництва, заснований відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, може прийняти рішення про внесення змін до положень Протоколу I та заміну правил походження, встановлених цим Протоколом;

(3) Регіональна конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція) має на меті транспонувати існуючі двосторонні системи правил походження, установлені у двосторонніх угодах про вільну торгівлю, укладених Договірними Сторонами Конвенції, в багатосторонні рамки без шкоди принципам, викладеним у відповідних угодах;

(4) Європейський Союз підписав Конвенцію 15 червня 2011 року. 16 травня 2017 року Спільний Комітет, заснований відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції, запросив Україну приєднатися до Конвенції;

(5) Європейський Союз та Україна передали свої документи про приєднання до депозитарію Конвенції 26 березня 2012 року та 19 грудня 2017 року відповідно. Отже, відповідно до пунктів 2, 3 статті 10 Конвенції Конвенція набрала чинності для Європейського Союзу 01 травня 2012 року, для України - 01 лютого 2018 року;

(6) Протокол I був замінений Рішенням № 1/2018 від 21 листопада 2018 року Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва новим протоколом із посиланням на Конвенцію;

(7) в очікуванні укладання та набрання чинності змінами до Конвенції Європейський Союз та Україна домовились застосовувати альтернативний набір правил походження, які базуються на зміненій Конвенції та можуть використовуватися на двосторонній основі як альтернативні правила походження до правил походження, викладених у Конвенції;

(8) Протокол I необхідно замінити новим протоколом, яким передбачити альтернативний набір правил походження. Крім того, новий протокол повинен включати динамічне посилання на Конвенцію, щоб завжди посилатися на останню чинну версію Конвенції,

СХВАЛИВ ТАКЕ РІШЕННЯ:

Протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, змінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Це Рішення набирає чинності з дня його схвалення.

Воно застосовується з 01 грудня 2023 року.

Вчинено в місті Києві, 16 листопада 2023 року

1. З метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), які може бути згодом змінено та опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Усі посилання на "відповідну угоду" в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

3. Незважаючи на пункт 5 Статті 16 і пункт 3 Статті 21 Доповнення I до Конвенції, де кумуляція включає тільки держави ЄАВТ, Фарерські острови, держави-члени Європейського Союзу, Турецьку Республіку, учасників процесу Стабілізації й Асоціації, Республіку Молдова, Грузію й Україну, доказом походження може бути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація походження.

1. Незважаючи на статтю 1 цього Протоколу, з метою імплементації цієї Угоди продукти, які набувають преференційного походження відповідно до положень, викладених у Доповненні A до цього Протоколу, вважатимуться походженням з Європейського Союзу або України.

2. Альтернативні правила походження застосовуються до набрання чинності змінами до Конвенції, на яких базуються альтернативні правила походження.

1. Якщо стосовно процедур перевірки відповідно до Статті 32 Доповнення I до Конвенції або Статті 34 Доповнення A до цього Протоколу виникають суперечки, які не можуть бути врегульовані між митними органами, що запитують, і митними органами, що відповідають за проведення такої перевірки, вони передаються до Підкомітету з митного співробітництва.

2. В усіх випадках врегулювання суперечок між імпортером і митними органами країни-ввезення відбувається згідно із законодавством цієї країни.

Підкомітет з питань митного співробітництва може прийняти рішення про внесення змін та доповнень до положень цього Протоколу.

1. У разі надання письмового повідомлення Європейським Союзом або Україною до депозитарію Конвенції щодо їх наміру вийти з Конвенції відповідно до Статті 9 Європейський Союз та Україна невідкладно розпочинають переговори з правил походження з метою імплементації цієї Угоди.

2. До набрання чинності такими новими узгодженими правилами походження правила походження, які містяться в Доповненні I і, де можливо, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції та застосовуються на момент виходу, продовжують застосовуватись до цієї Угоди. Проте, починаючи з моменту виходу, правила походження, які містяться в Доповненні I і, де можливо, у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції, тлумачаться таким чином, який дозволяє виключно двосторонню кумуляцію між Європейським Союзом та Україною.

Цілі

Ці Правила є необов’язковими. Вони призначені для застосування на тимчасовій основі до укладення та набрання чинності змінами до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція ПЄМ або Конвенція). Ці Правила будуть застосовуватися у двосторонній торгівлі між тими Договірними Сторонами, які домовляються посилатися на них або включають їх у свої двосторонні преференційні торговельні угоди. Ці Правила призначені для застосування як альтернативи до правил Конвенції, які, як передбачено Конвенцією, не завдають шкоди принципам, установленим у відповідних угодах та інших двосторонніх угодах між Договірними Сторонами. Отже, ці Правила будуть не обов’язковими, а факультативними. Їх застосовуватимуть економічні оператори, які претендуватимуть на преференції, що виникатимуть на їх основі, а не на основі правил Конвенції.

Ці Правила призначені не для зміни Конвенції. Конвенція залишатиметься чинною для застосування серед Договірних Сторін Конвенції. Ці Правила не змінюють прав та обов’язків Договірних Сторін відповідно до Конвенції.

Для цілей цієї Конвенції терміни:

(a) "застосовуюча Договірна Сторона" означає Договірну Сторону Конвенції ПЄМ, яка інкорпорує ці Правила у свої двосторонні угоди щодо преференційної торгівлі з іншою Договірною Стороною Конвенції ПЄМ, та включає Сторони цієї Угоди;

(b) "групи", "позиції" та "підпозиції" означають групи, позиції та підпозиції (код на рівні чотирьох або шести знаків), що використовуються у номенклатурі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (далі - Гармонізована система), зі змінами, внесеними відповідно до Рекомендацій Ради Митного Співробітництва від 26 червня 2004 року;

(c) "класифікований" означає класифікацію товару за конкретною позицією чи підпозицією Гармонізованої системи;

(d) "партія" означає продукти, які:

(i) одночасно надсилаються від одного експортера одному одержувачу; або

(ii) зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправлення від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документа, в єдиному інвойсі;

(e) "митні органи Сторони чи застосовуючої Договірної Сторони" для Європейського Союзу означає будь-які митні органи держав-членів Європейського Союзу;

(f) "митна вартість" означає вартість, визначену відповідно до Угоди щодо впровадження статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі 1994 (Угода про митну оцінку СОТ);

(g) "ціна на умовах франко-завод" означає ціну, сплачену виробнику за продукт на умовах франко-завод у Стороні на підприємстві, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ціна враховує вартість усіх матеріалів у складі продукту та витрати, пов’язані з виробництвом, за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є або можуть виникнути у зв’язку з експортуванням цього продукту. Якщо остання обробка чи переробка була передана у субпідряд, визначення "виробник" стосується підприємства, яке уклало договір із субпідрядником на виконання обробки чи переробки.

Якщо фактично сплачена ціна не відображає всіх витрат, пов’язаних із виготовленням продукту, які Сторона фактично понесла, ціна на умовах франко-завод означає суму всіх витрат, за винятком будь-яких внутрішніх податків, які є або можуть виникнути у зв’язку з експортом цього продукту;

(h) "взаємозамінний матеріал" або "взаємозамінний продукт" означає матеріал чи продукт такого ж типу або комерційної якості з однаковими технічними і фізичними характеристиками та який неможливо відрізнити один від одного;

(i) "товари" означає як матеріал, так і продукт;

(j) "виробництво" означає будь-який вид обробки чи переробки, у тому числі збирання;

(k) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, складову або частину тощо, що використовується під час виробництва продукту;

(l) "максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційного статусу походження" означає максимальний вміст матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, що дає можливість розглядати виробництво як обробку або переробку, достатню для надання продукту преференційного статусу походження. Він може бути виражений у відсотках від ціни продукту на умовах франко-завод або у відсотках від ваги нетто цих матеріалів, що підпадають під певне об’єднання груп, групу, позицію чи підпозицію;

(m) "продукт" означає продукт, що виробляється, навіть якщо надалі планується використати його для іншої виробничої операції;

(n) "територія" включає сухопутну територію, внутрішні води та територіальне море Сторони;

(o) "додана вартість" означає ціну продукту на умовах франко-завод за відрахуванням митної вартості кожного з включених матеріалів походженням з інших застосовуючих Договірних Сторін, з якими застосовується кумуляція, або якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена,- перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у Стороні-експортері;

(p) "вартість матеріалів" означає митну вартість під час імпорту використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження або якщо це невідомо і не може бути встановлено, перша підтверджена ціна, сплачена за матеріали у Стороні-експортері. У разі якщо необхідно встановити вартість використаних матеріалів, що мають преференційний статус походження, має застосовуватися принцип mutatis mutandis.

З метою імплементації цієї Угоди такі продукти вважаються походженням зі Сторони при експорті до іншої Сторони:

(a) товари, повністю отримані відповідно до Статті 3;

(b) товари, отримані у Стороні, включаючи товари, які не були повністю там отримані, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цій Стороні відповідно до Статті 4.

1. Зазначені нижче продукти повинні вважатися повністю отриманими у Стороні, коли вони експортуються в іншу Сторону:

(a) мінеральні продукти або природна вода, видобуті з їх надр чи морського дна;

(b) рослини, включаючи водні рослини, та продукти рослинного походження, вирощені та зібрані там;

(c) живі тварини, народжені та вирощені там;

(d) продукти, отримані з тварин, вирощених там;

(e) продукти, отримані від забою тварин, народжених та вирощених там;

(f) продукти, отримані шляхом мисливства або рибальства там;

(g) продукти аквакультури, де риби, ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні народжені або вирощені з яєць, ікри, личинок, рибної молоді або мальків;

(h) продукти морського рибного промислу та інші продукти, отримані за межами будь-яких територіальних вод її суднами;

(i) продукти, вироблені на борту плавучих рибопереробних підприємств, виключно з продуктів, зазначених у пункті (h);

(j) вироби, що були у вжитку, зібрані там та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;

(k) відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених там;

(l) продукти, видобуті з морського дна або з-під нього за межами власних територіальних вод за умови, що країна, яка їх видобуває, має виключні права на експлуатацію;

(m) товари, отримані на території країни виключно з продуктів, зазначених у підпунктах (а) - (l) цього пункту.

2. Терміни "їхні судна" та "їхні плавучі рибопереробні підприємства" у пунктах 1 (h) та (i) цієї Статті застосовуються виключно до суден та плавучих рибопереробних підприємств, які відповідають кожній із наведених вимог:

(a) зареєстровані у Стороні-експортері або Стороні-імпортері;

(b) ходять під прапором Сторони-експортера або Сторони-імпортера;

(c) відповідають одній із таких умов:

(i) принаймні на 50 % вони є власністю громадян Сторони-експортера чи Сторони-імпортера; або

(ii) є власністю компаній, у яких:

- головний офіс та основне місце діяльності розташовані у Стороні-експортері чи Стороні-імпортері; та

- принаймні на 50 % вони є власністю Сторони-експортера чи Сторони-імпортера або державних установ чи громадян цих Сторін.

3. У разі застосування пункту 2, коли Сторона-експортер чи Сторона-імпортер - Європейський Союз, це означає державу-члена Європейського Союзу.

4. У разі застосування пункту 2 держави ЄАВТ повинні розглядатись як одна застосовуюча Договірна Сторона.

1. Без обмеження для змісту положень пункту 3 цієї Статті та Статті 6 продукти, які є не повністю отриманими у Стороні, повинні вважатися достатньо обробленими або переробленими у ній при виконанні умов, викладених у Додатку II для відповідних продуктів.

2. Якщо продукт, який набув преференційного статусу походження у Стороні відповідно до пункту 1 цієї Статті, використовується як матеріал при виробництві іншого продукту, матеріали, що не мають преференційного статусу походження, які могли б бути використані при його виробництві, не враховуються.

3. Визначення відповідності вимогам пункту 1 цієї Статті здійснюється для кожного продукту.

Однак, коли відповідне правило ґрунтується на дотриманні умов максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, митні органи Сторін можуть дозволити експортерам обчислювати середню ціну продукту на умовах франко-завод та вартість матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, як визначено у пункті 4 цієї Статті, з метою врахування коливань витрат і курсів валют.

4. У разі застосування абзацу другого пункту 3 цієї Статті середня ціна продукту на умовах франко-завод та середня вартість використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, розраховуються на основі суми цін на умовах франко-завод, які сплачуються за всі продажі одних і тих самих продуктів, здійснених протягом попереднього фінансового року, та суми вартості всіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, використаних при виробництві одних і тих самих продуктів за попередній фінансовий рік, відповідно, як визначено у Стороні-експортері, або, якщо дані за повний фінансовий рік недоступні, у коротший період, не менше трьох місяців.

5. Експортери, які обрали розрахунок середньої ціни, повинні послідовно застосовувати такий метод протягом року, наступного за звітним фінансовим роком, або, у разі необхідності, протягом року, наступного за коротший період, що використовується як звітний період. Експортери можуть припинити застосовувати такий метод, якщо протягом визначеного фінансового року або коротшого періоду, що триває не менше трьох місяців, вони фіксують припинення коливань витрат або курсів валют, які виправдовували використання такого методу.

6. Середні значення ціни продукту на умовах франко-завод та середньої вартості використаних матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, які зазначено у пункті 4 цієї Статті, повинні використовуватися як ціна продукту на умовах франко-завод та вартість матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, відповідно, для встановлення відповідності вимогам щодо максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження.

1. Як виняток з положень, що містяться у Статті 4, та з врахуванням пунктів 2, 3 цієї Статті, матеріали що не мають преференційного статусу походження, які відповідно до умов, визначених у переліку Додатка II, не підлягають використанню у виробництві того чи іншого продукту, можуть бути використані за умови, що їхня загальна вага нетто або оцінена вартість у продукті не перевищує:

(a) 15 % ваги нетто продукту з Груп 2, 4-24, крім перероблених рибних продуктів Групи 16;

(b) 15 % ціни продукту на умовах франко-завод, крім продуктів, зазначених у пункті (a).

Цей пункт не застосовується до продуктів Груп 50-63 Гармонізованої системи, щодо яких допускається застосування відхилень, зазначених у Примітках 6 та 7 Додатка I.

2. Пункт 1 цієї Статті не допускає перевищення жодного значення максимального вмісту матеріалів, що не мають преференційного статусу походження, визначеного у переліку Додатка II.

3. Пункти 1, 2 цієї Статті не застосовуються до продуктів, повністю отриманих у Стороні у значенні Статті 3. Однак без обмеження для змісту положень Статті 6 та Статті 9 (1) допустимі відхилення, передбачені цими пунктами, застосовуються до продуктів, для яких встановлено правило з переліку Додатка II, щоб матеріали, використані при виробництві цього продукту, були повністю отримані.

1. Без обмеження для змісту положень пункту 2 цієї Статті зазначені нижче операції повинні вважатися такими, що не надають достатнього рівня обробки або переробки для надання продукту преференційного статусу походження незалежно від того, чи виконуються вимоги Статті 4:

(a) операції для забезпечення збереження продуктів у належному стані під час транспортування та зберігання;

(b) розкриття та збирання упаковки;

(c) миття, очищення, видалення пилу, окису, мастила, фарби або іншого покриття;

(d) прасування та пресування текстилю;

(e) прості операції з фарбування та полірування;

(f) вилущення, часткове або повне подрібнення рису; полірування та глазурування зернових та рису;

(g) операції з фарбування або ароматизації цукру або формування рафінованого цукру; часткове або повне подрібнення кристалічного цукру;

(h) чищення, видалення кісточок та лущення фруктів, горіхів та овочів;

(i) загострювання, просте шліфування чи просте розрізання;

(j) просіювання, відсіювання, сортування, класифікація, упорядкування, підбір (включаючи об’єднання виробів у набори);

(k) просте пакування у пляшки, банки, ємності, ємності для сипучих, ємності для пакування (мішки/пакети), ящики, фіксація на листах картону або дошках та всі інші прості пакувальні операції;

(l) прикріплення або друкування маркувальних знаків, етикеток, логотипів та інших подібних розпізнавальних знаків на продуктах або їх пакуванні;

(m) просте змішування продуктів одного чи різних видів;

(n) змішування цукру з будь-яким матеріалом;

(o) просте додавання води або дегідратація або денатурація продуктів;

(p) просте збирання частин виробів для отримання цілого виробу або розбирання продуктів на частини;

(q) забій тварин;

(r) поєднання двох чи більше операцій, зазначених у пунктах (a) - (q).

2. Усі операції, які здійснюються у Стороні-експортері з продуктом, повинні враховуватись при визначенні того, чи слід розглядати обробку або переробку цього продукту як недостатню відповідно до положень пункту 1 цієї Статті.

1. Без обмеження для змісту положень Статті 2 продукти вважаються походженням зі Сторони-експортера при експорті до іншої Сторони, якщо такі продукти, отримані там, включають матеріали походженням з будь-якої іншої застосовуючої Договірної Сторони, ніж Сторона-експортер, за умови, що обробка або переробка, здійснена у Стороні-експортері, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6. Такі матеріали необов’язково мають піддаватися достатній обробці або переробці.

2. Якщо обробка або переробка, здійснена у Стороні-експортері, не виходять за межі операцій, зазначених у Статті 6, продукти, отримані шляхом включення матеріалів походженням з будь-якої іншої застосовуючої Договірної Сторони, матимуть походження Сторони-експортера лише за умови, якщо додана вартість є більшою, ніж вартість матеріалів, використаних при виробництві в будь-якій іншій застосовуючій Договірній Стороні. У разі недотримання вищезазначених умов отримані продукти матимуть походження застосовуючої Договірної Сторони, яка має найбільшу вартість матеріалів, що використовувались при виробництві у Стороні-експортері.

3. Без обмеження для змісту положень Статті 2 та за винятком продуктів Груп 50-63 обробка або переробка, здійснена в застосовуючій Договірній Стороні, яка не є Стороною-експортера, вважається такою, що була здійснена у Стороні-експортері, якщо отриманий продукт підлягає подальшій обробці або переробці в цій Стороні-експортері.

4. Без обмеження для змісту положень Статті 2 для продуктів Груп 50-63 та лише з метою двосторонньої торгівлі між Сторонами обробка або переробка, що здійснюється у Стороні-імпортері, вважається виконаною у Стороні-експортері, якщо продукти підлягають подальшій обробці або переробці в цій Стороні-експортері.

5. Для цілей цього пункту учасники Процесу стабілізації та асоціації Європейського Союзу та Республіки Молдова повинні вважатися як одна застосовуюча Договірна Сторона.

6. Сторони можуть в односторонньому порядку вирішити розширити застосування пункту 3 цієї Статті щодо імпорту продуктів Груп 50-63. Сторона, що прийняла таке рішення, повинна повідомити про це іншу Сторону та Європейську Комісію відповідно до Статті 8 (2).

7. Для цілей кумуляції у значенні пунктів 3-5 цієї Статті продукти походженням із однієї застосовуючої Договірної Сторони вважаються такими, що походять зі Сторони-експортера лише у тому разі, якщо обробка або переробка, проведена там, виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6.

8. Продукти походженням із застосовуючих Договірних Сторін, зазначені у пунктах 1 та 4 цієї Статті, що не піддаються жодній обробці чи переробці у Стороні-експортері, зберігають своє походження, якщо їх експортують в одну з інших застосовуючих Договірних Сторін.

1. Кумуляція, передбачена Статтею 7, може застосовуватися лише за умови, якщо:

(a) преференційна торговельна угода відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ) застосовується між застосовуючими Договірними Сторонами, залученими до встановлення преференційного статусу походження, та застосовуючими Договірними Сторонами призначення; та

(b) товари набули преференційного статусу походження, застосовуючи правила походження, ідентичні до тих, що наведені у цих Правилах.

2. Повідомлення про виконання необхідних вимог для застосування кумуляції публікуються в Офіційному Журналі Європейського Союзу (серія С) та в офіційному виданні України відповідно до власних процедур.

Кумуляція, передбачена Статтею 7, застосовується з дати, зазначеної в цих повідомленнях.

Сторони надають Європейській Комісії детальну інформацію про угоди з іншими застосовуючими Договірними Сторонами, включаючи дати набрання чинності цими Правилами.

3. Підтвердження походження повинно містити напис англійською мовою "КУМУЛЯЦІЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ З (назва відповідної застосовуючої Договірної Сторони / Сторін англійською мовою)", якщо продукти отримали преференційний статус походження шляхом застосування кумуляції походження відповідно до Статті 7.

У разі якщо як підтвердження походження використовується сертифікат з перевезення товару EUR.1, цей напис повинен міститися в його графі 7.

4. Сторони можуть вирішити відмовитися від зобов’язання вносити у підтвердження походження напис, про який йдеться у пункті 3 цієї Статті-1, якщо продукти, які експортуються ними, набули преференційного статусу походження у Стороні-експортері шляхом застосування кумуляції походження відповідно до статті 7.

Сторони повідомляють Європейську Комісію щодо такої відмови відповідно до Статті 8 (2).

1. Класифікаційною одиницею для застосування положень цих Правил має бути окремий продукт, що розглядається як базова одиниця при визначенні класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої системи.

З вищезазначеного випливає, що:

(a) якщо продукт, що складається з групи або комплекту виробів, згідно з Гармонізованою системою класифікується в одній товарній позиції, він цілком становить єдину класифікаційну одиницю;

(b) якщо партія складається з декількох ідентичних продуктів, класифікованих за Гармонізованою системою в одній товарній позиції, під час застосування положень цих Правил кожен окремий предмет (одиниця) повинен враховуватися.

2. Якщо відповідно до Загального правила 5 Гармонізованої системи пакування об’єднано з продуктом з метою класифікації, вони також мають бути об’єднані для визначення походження.

3. Комплектуючі, запасні частини та інструменти, що поставляються разом з одиницею обладнання, машини, апарату або транспортного засобу, які є складовими типової комплектації та включені до ціни на умовах франко-завод, розглядаються як одна одиниця такого обладнання, машини, апарату або транспортного засобу.

Згідно з визначенням Загального правила 3 Гармонізованої системи набори вважаються преференційного походження Сторін, якщо всі продукти, що входять до їхнього складу, мають статус преференційного походження.

Набір, що складається з продуктів преференційного походження та продуктів, що не мають преференційного походження, вважається преференційного походження, якщо вартість продуктів, що не мають преференційного походження, у його складі не перевищує 15 % ціни франко-завод цього набору.

Для встановлення преференційного походження продукту є необов’язковим визначати походження нижче наведених елементів, що можуть бути використані під час його виробництва:

(a) енергія та паливо;

(b) промислове устаткування й обладнання;

(c) машини та інструменти;

(d) будь-які інші товари, що не входять і не призначені для входження до складу кінцевого продукту.

1. У разі якщо при обробці чи переробці продукту використовуються взаємозамінні матеріали преференційного походження і матеріали, що не мають статусу преференційного походження, економічні оператори можуть забезпечити управління матеріалами, використовуючи метод відокремлення для обліку, не зберігаючи матеріалів на окремих складах.

2. Економічні оператори можуть забезпечити управління взаємозамінними продуктами преференційного походження і продуктами, що не мають статусу преференційного походження товарної позиції 1701, використовуючи метод відокремлення для обліку, не зберігаючи продуктів на окремих складах.

3. Сторони можуть вимагати застосування методу відокремлення для обліку за умови попереднього дозволу митних органів. Митні органи можуть встановлювати умови видачі таких дозволів, які вони вважають необхідними, і контролювати використання цих дозволів. Митні органи можуть відкликати дозвіл у разі неналежного використання цього дозволу бенефіціаром або невиконання ним будь-яких інших умов, викладених у цих Правилах.

У разі застосування методу відокремлення для обліку має бути забезпечено, щоб у будь-який час жодні продукти не могли розглядатися як такі, що "походять зі Сторони-експортера", як це було б у разі застосування методу фізичного відокремлення запасів.

Застосування методу та реєстрація його застосування повинні відбуватися на основі загальних принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються у Стороні-експортері.

4. Бенефіціар методу, зазначеного у пунктах 1, 2 цієї Статті, повинен оформлювати або подавати заяви на підтвердження походження на кількість продуктів, які можуть вважатися такими, що походять зі Сторони-експортера. На вимогу митних органів бенефіціар повинен надавати заяву щодо його управління.

1. Умови, викладені у Розділі II, мають бути виконані без перешкод відповідною Стороною.

2. Якщо продукти преференційного походження, які експортовано зі Сторони до іншої країни, повернуто, вони вважаються продуктами, що не мають статусу преференційного походження, якщо перед митними органами не буде доведено, що:

(a) повернені продукти є тими ж, що були експортовані; та

(b) їх не було піддано жодній операції, за винятком необхідних для збереження продуктів в належному стані під час перебування в іншій країні або при експорті.

3. На отримання статусу преференційного походження відповідно до положень, наведених у Розділі II, не впливатиме обробка або переробка, здійснена за межами Сторони-експортера матеріалів, що експортувались з цієї Сторони та надалі реімпортовані до цієї Сторони, якщо:

(a) зазначені матеріали є повністю отриманими у Стороні-експортері або зазнали обробки або переробки, що виходить за межі операцій, зазначених у Статті 6, раніше ніж були експортовані; а також

(b) митним органам переконливо доведено, що:

(i) реімпортовані продукти отримано шляхом обробки або переробки експортованих матеріалів; та

(ii) сукупна додана вартість, отримана за межами Сторони-експортера відповідно до положень цієї Статті, не перевищує 10 % ціни на умовах франко-завод кінцевого продукту, щодо якого вимагається отримання статусу продукту преференційного походження.

4. Для цілей пункту 3 цієї Статті умови набуття продуктом преференційного статусу походження, наведені в Розділі II, не застосовуються до обробки або переробки, здійсненої за межами Сторони-експортера. Але у разі застосування правила, яке встановлює максимальну вартість усіх матеріалів, що не мають преференційного статусу походження у складі кінцевого продукту, у визначенні статусу преференційного походження кінцевого продукту згідно з переліком у Додатку II, загальна вартість матеріалів, що не мають статусу преференційного походження, включених до складу кінцевого продукту на території Сторони-експортера, з урахуванням сукупної доданої вартості, отриманої за межами цієї Сторони шляхом застосування положень цієї Статті, не повинна перевищувати зазначених відсотків.

5. Для цілей застосування пунктів 3, 4 цієї Статті "сукупна додана вартість" вживається у значенні всіх витрат, які виникли за межами Сторони-експортера, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу продукту на цій території.

6. Пункти 3, 4 цієї Статті не застосовуються до продуктів, які не відповідають вимогам, наведеним у переліку в Додатку II, або які можуть розглядатися як такі, що мають достатній рівень обробки або переробки лише за умови виконання правила толерантності, наведеного у Статті 5.

7. Будь-яка обробка або переробка, що підпадає під дію цієї Статті, здійснена за межами Сторони-експортера, має бути виконана згідно з митним режимом переробки за межами митної території або подібним митним режимом.

1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до продуктів, які відповідають умовам цих Правил та задекларовані для імпорту у Сторону, якщо ці продукти є тими ж, що були експортовані зі Сторони-експортера. Вони не мають бути змінені, перетворені у будь-який спосіб або піддані іншим операціям, крім таких, що забезпечують їх зберігання у належному стані, або додають чи встановлюють знаки, етикетки, пломби чи будь-яку документацію для забезпечення відповідності конкретним внутрішнім вимогам Сторони-імпортера, здійсненим під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту, або розділення до декларування для домашнього використання.

2. Зберігання продуктів або партій продуктів можливе за умови, що вони залишаються під митним контролем у третій країні (країнах) транзиту.

3. Без обмеження для змісту Розділу V Доповнення А розділення партій продуктів може відбуватись лише під митним контролем у третій країні (країнах) розділення.

4. У разі сумнівів Сторона-імпортер може у будь-який час вимагати від імпортера чи його представника усі відповідні документи для підтвердження відповідності положенням цієї Статті, які можуть бути надані як документальні докази, а саме:

(a) договірні транспортні документи, такі як накладні або коносаменти;

(b) фактичні або конкретні докази, засновані на маркуванні чи нумерації упаковок;

(c) сертифікат про відсутність маніпуляцій (a certificate of non-manipulation), виданий митними органами країни (країн) транзиту або розділення, або будь-які інші документи, що свідчать про те, що товари залишалися під митним контролем у країні (країнах) транзиту або розділення; або

(d) будь-які докази, безпосередньо пов’язані з товарами.

1. Продукти преференційного походження, відправлені для участі у виставці до країни, іншої ніж та, з якою застосовується кумуляція відповідно до Статей 7, 8, та продані після цієї виставки для ввезення до Сторони, після ввезення підпадають під відповідну Угоду, якщо перед митними органами доведено, що:

(a) експортер відправив ці продукти зі Сторони до країни, у якій проводилася виставка, та експонував їх на виставці;

(b) цей експортер продав чи передав в інший спосіб дані продукти особі, яка перебуває в іншій Стороні;

(c) продукти були відправлені під час виставки або безпосередньо після неї у тому стані, у якому вони були відправлені на виставку; та

(d) після відправлення на виставку дані продукти не були використані з жодною метою, крім демонстрації на виставці.

2. Підтвердження походження має бути видане або складене згідно з Розділом V Доповнення А і подане до митних органів Сторони-імпортера у звичайний спосіб. У цьому документі мають бути зазначені назва й адреса виставки. Таке підтвердження має містити назву та адресу проведення виставки. За необхідності можуть вимагатися й інші документальні свідчення умов, за яких товари було розміщено на виставці.

3. Пункт 1 цієї Статті застосовується до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської або ремісничої виставки, ярмарки або подібної публічної демонстрації (показу), що організовується не для приватних цілей у торговельних або офісних приміщеннях для продажу іноземних продуктів, під час яких продукти залишаються під митним контролем.

1. Матеріали, що не мають преференційного походження, використані у виробництві продуктів Груп 50-63 Гармонізованої системи, походженням із застосовуючих Договірних Сторін, для яких видається або складається підтвердження походження згідно з Розділом V Доповнення А, не можуть бути предметом повернення або звільнення від сплати мита будь-якого типу у Стороні-експортері.

2. Заборона, що міститься в пункті 1 цієї Статті, стосується будь-якої домовленості про повне чи часткове відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж мита й митних зборів, що мають еквівалентну дію, застосовується у Стороні-експортері до матеріалів, які використовуються у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи неплатіж застосовується, формально чи фактично, коли продукти, вироблені з цих матеріалів, експортуються, а не коли вони залишаються для використання в цій країні.

3. Експортер продуктів, на які поширюється підтвердження походження, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів надати всі належні документи на підтвердження того, що мито, сплачене за матеріали, що не мають преференційного статусу походження, використані у виробництві цих продуктів, не було повернене, та що мито і всі митні платежі та збори, що мають еквівалентний ефект, які мають бути сплачені за такі матеріали, дійсно сплачені.

4. Заборона в пункті 1 цієї Статті не повинна застосовуватись у торгівлі між Сторонами продуктами, що набули преференційного статусу походження шляхом застосування кумуляції походження, передбаченої Статтями 7 (4) або (5).