Директива Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами, що належать до фінансового конгломерату, та про внесення змін до директив Ради 73/239/ЄЕС, 79/267/ЄЕС, 92/49/ЄЕС, 92/96/ЄЕС, 93/6/ЄЕС та 93/22/ЄЕС, а також до директив Європейського Парламенту і Ради 98/78/ЄC та 2000/12/ЄС

(b) значні санкції або виняткові заходи, вжиті компетентними органами.

Компетентний орган може вирішити не проводити консультацій в екстрених випадках або коли таке консультування може загрожувати ефективності його рішень. У такому випадку компетентний орган повинен невідкладно інформувати інші компетентні органи.

3. Координатор може закликати компетентні органи держави-члена, в якій материнська компанія має головний офіс та які самостійно не здійснюють додаткового нагляду відповідно до статті 10, звернутися із запитом до материнської компанії стосовно надання будь-якої інформації, яка могла би бути релевантною для виконання їхніх завдань із координування, визначених у статті 11, та передати таку інформацію координатору.

Якщо інформацію, згадану у статті 14(2), уже надано компетентному органу згідно із секторальними правилами, компетентні органи, відповідальні за здійснення додаткового нагляду, можуть звернутися до такого органу для отримання такої інформації.

4. Держави-члени повинні авторизувати обмін інформацією між своїми компетентними органами та між своїми компетентними органами та іншими органами, як зазначено в параграфах 1, 2 та 3. Збирання інформації або володіння інформацією стосовно суб’єкта у складі фінансового конгломерату, який не є регульованим суб’єктом, жодним чином не передбачає, що компетентні органи повинні окремо виконувати наглядову роль стосовно цих суб’єктів.

На інформацію, отриману в рамках додаткового нагляду, та, зокрема, на будь-який обмін інформацією між компетентними органами та між компетентними органами та іншими органами, що передбачений у цій Директиві, поширюються положення про професійну таємницю та повідомлення конфіденційної інформації, ухвалені в секторальних правилах.

1. Компетентні органи повинні співпрацювати зі Спільним комітетом для цілей цієї Директиви відповідно до Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

2. Компетентні органи повинні невідкладно надавати Спільному комітету всю інформацію, необхідну для виконання його обов’язків, відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

3. Координатори повинні надавати Спільному комітету інформацію, зазначену у статті 9(4) та пункті (a) другого підпараграфа статті 12(1). Спільний комітет повинен надавати компетентним органам доступ до інформації стосовно організаційно-правової форми, структури управління та організаційної структури фінансових конгломератів.

1. ЄНО через Спільний комітет повинен розробити спільні настанови щодо виконання компетентним органом оцінювання фінансових конгломератів на основі ризиків. Такі настанови, зокрема, повинні забезпечити, щоб оцінювання на основі ризиків охоплювало належні інструменти для оцінювання групових ризиків, яких зазнають фінансові конгломерати.

2. ЄНО через Спільний комітет повинен видати спільні настанови, які би мали на меті розроблення наглядових практик, що передбачають додатковий нагляд за фінансовими холдинговими компаніями змішаного типу для належного доповнення нагляду за групами відповідно до директив 98/78/ЄС та 2009/138/ЄС або, залежно від випадку, консолідованого нагляду відповідно до Директиви 2006/48/ЄС. Такі настанови повинні дозволити охопити наглядом всі відповідні ризики та водночас усунути потенційні наглядові та пруденційні дублювання.

Держави-члени повинні вимагати від осіб, які фактично керують бізнесом фінансової холдингової компанії змішаного типу, мали достатньо добру репутацію та достатній досвід для виконання таких завдань.

1. Держави-члени повинні переконатися у відсутності будь-яких правових перешкод у межах своєї юрисдикції, які би перешкоджали фізичним та юридичним особам, які є предметом додаткового нагляду, незалежно від того, чи є вони регульованими суб’єктами, обмінюватися одна з одною будь-якою інформацією, яка була би релевантною для цілей додаткового нагляду, та обмінюватися інформацією відповідно до цієї Директиви та з ЄНО відповідно до статті 35 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно, за необхідності через Спільний комітет.

2. Держави-члени повинні передбачити, щоб при прямому або опосередкованому зверненні до суб’єктів у складі фінансового конгломерату, незалежно від того, чи є вони регульованими суб’єктами, їхні компетентні органи, відповідальні за здійснення додаткового нагляду, мали доступ до будь-якої інформації, яка була би релевантною для цілей додаткового нагляду.

Якщо при застосуванні цієї Директиви компетентні органи бажають в окремих випадках верифікувати інформацію стосовно регульованого або нерегульованого суб’єкта, який є частиною фінансового конгломерату та розташований в іншій державі-члені, вони повинні звернутися до компетентних органів такої іншої держави-члена з проханням виконати таку верифікацію.

Органи, які отримують такий запит, повинні в межах своїх компетенцій відреагувати на такий запит або шляхом проведення верифікації самостійно, або шляхом надання дозволу аудитору або експерту виконати таку верифікацію, або шляхом надання дозволу органу, який подав запит, виконати таку верифікацію самостійно.

Компетентний орган, який подав запит, за бажанням може взяти участь у верифікації, якщо він не виконує таку верифікацію самостійно.

Якщо регульовані суб’єкти у фінансовому конгломераті не відповідають вимогам, зазначеним у статтях 6-9, або, якщо вони відповідають таким вимогам, але їхня платоспроможність, тим не менше, під загрозою, або якщо внутрішньогрупові операції або концентрації ризиків становлять загрозу для фінансового становища регульованих суб’єктів, повинні бути здійснені необхідні заходи для якнайшвидшого виправлення ситуації:

- координатором стосовно фінансової холдингової компанії змішаного типу;

- компетентними органами стосовно регульованих суб’єктів; для цього координатор повинен поінформувати такі компетентні органи про свої висновки.

Без обмеження статті 17(2) держави-члени можуть визначити, яких заходів можуть вжити компетентні органи стосовно фінансової холдингової компанії змішаного типу. Відповідно до статей 16 та 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно ЄНО через Спільний комітет може розробити настанови щодо заходів стосовно фінансових холдингових компаній змішаного типу.

Залучені компетентні органи, в тому числі координатор, у відповідних випадках повинні координувати свої дії зі здійснення нагляду.

1. До подальшої гармонізації секторальних правил держави-члени повинні передбачити, щоб їхні компетентні органи мали повноваження вживати будь-яких наглядових заходів, які вони вважатимуть необхідними для уникнення або врегулювання відхилення від секторальних правил регульованими суб’єктами у фінансовому конгломераті.

2. Без обмеження положень свого кримінального права держави-члени повинні забезпечити, щоб санкції або заходи, спрямовані на припинення спостережуваних порушень або причин таких порушень, могли бути накладені на фінансові холдингові компанії змішаного типу або на їхніх чинних керівників, які порушують закони, підзаконні нормативно-правові акти або адміністративні положення, які імплементують цю Директиву. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати втручання судів. Компетентні органи повинні тісно співпрацювати для забезпечення того, щоб такі санкції або заходи призводили до бажаних результатів.

1. Без обмеження секторальних правил, якщо застосовна стаття 5(3), компетентні органи повинні верифікувати, чи регульовані суб’єкти, материнська компанія яких має головний офіс у третій країні, є предметом нагляду з боку компетентного органу третьої країни, що є еквівалентним тому, що передбачений цією Директивою про додатковий нагляд за регульованими суб’єктами, зазначеними у статті 5(2). Таку верифікацію виконує компетентний орган, який був би координатором, якби були застосовні критерії, визначені у статті 10(2), за запитом материнської компанії або будь-якого з регульованих суб’єктів, авторизованих у Союзі, або з власної ініціативи.

Компетентний орган повинен проконсультуватися з іншими відповідними компетентними органами та повинен докладати всіх зусиль для дотримання будь-яких застосовних настанов, підготовлених через Спільний комітет відповідно до статей 16 та 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

1a. Якщо компетентний орган не згоден із рішенням, ухваленим іншим відповідним компетентним органом згідно з параграфом 1, застосовуватимуть статтю 19 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламент (ЄС) № 1094/2010 та Регламент (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

2. За відсутності еквівалентного нагляду, зазначеного в параграфі 1, держави-члени повинні застосовувати до регульованих суб’єктів за аналогією положення стосовно додаткового нагляду за регульованими суб’єктами, зазначеними у статті 5(2). Як альтернатива компетентні органи можуть застосувати один із методів, визначених у параграфі 3.

3. Компетентні органи можуть застосувати інші методи, які би забезпечили належний додатковий нагляд за регульованими суб’єктами у складі фінансового конгломерату. Такі методи повинні бути погоджені координатором за результатами консультацій із іншими відповідними компетентними органами. Компетентні органи можуть, зокрема, вимагати створення фінансової холдингової компанії змішаного типу з головним офісом у Союзі та застосування цієї Директиви до регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату, очолюваного такою холдинговою компанією. Компетентні органи повинні забезпечити, щоб такі методи сприяли досягненню цілі додаткового нагляду згідно з цією Директивою, та повідомляти про це інші залучені компетентні органи та Комісію.

Статтю 39(1) та (2) Директиви 2006/48/ЄС, статтю 10a Директиви 98/78/ЄС та статтю 264 Директиви 2009/138/ЄС застосовують mutatis mutandis до переговорів із приводу договорів із однією або декількома третіми країнами стосовно засобів здійснення додаткового нагляду за регульованими суб’єктами у складі фінансового конгломерату.

Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 21c стосовно технічних адаптацій, які повинні бути внесені до цієї Директиви в таких напрямках:

(a) точніше формулювання термінів та означень, установлених у статті 2, для врахування змін на фінансових ринках для застосування цієї Директиви;

(b) узгодження термінології і структури термінів та означень у цій Директиві відповідно до подальших актів Союзу щодо регульованих суб’єктів і суміжних питань;

(c) точніше визначення методів розрахунку, визначених у додатку I, для врахування змін на фінансових ринках і пруденційних технік.

Такі заходи не включають предмету повноважень, делегованих і наданих Комісії стосовно позицій, перерахованих у статті 21a.

1. Комісії надає допомогу Комітет із фінансових конгломератів, далі - "Комітет".

__________

4. ЄНО через Спільний комітет може надати загальні настанови щодо ймовірності сприяння інструментами додаткового нагляду з боку компетентних органів у третіх країнах досягнення цілей додаткового нагляду, визначених у цій Директиві стосовно регульованих суб’єктів у складу фінансового конгломерату, який очолює суб’єкт, що має головний офіс у третій країні. Спільний комітет переглядає будь-які такі настанови та враховує будь-які зміни в додатковому нагляді, який здійснюють такі компетентні органи.

__________

6. Держави-члени повинні повідомляти Комітет про принципи, які вони застосовують стосовно нагляду за внутрішньогруповими операціями та концентрацією ризиків.

1. Щоб забезпечити послідовну гармонізацію цієї Директиви, ЄНО відповідно до статті 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно можуть розробити проекти регуляторних технічних стандартів стосовно:

(a) статті 2(11), щоб уточнити застосування статті 17 Директиви Ради 78/660/ЄЕС у контексті цієї Директиви;

(b) статті 2(17), щоб встановити процедури або критерії для визначення "відповідних компетентних органів";

(c) статті 3(5), щоб визначити альтернативні параметри для ідентифікації фінансового конгломерату;

(d) статті 6(2), щоб забезпечити універсальний формат (із інструкціями) дат звітування та визначення частоти та, у відповідних випадках, дат звітування.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, згідно з процедурою, встановленою у статях 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

1a. Щоб забезпечити узгоджене застосування статей 2, 7 та 8 додатка II, ЄНО через Спільний комітет повинен розробити проекти регуляторних технічних стандартів для забезпечення точнішого формулювання означень у статті 2 та для координування положень, ухвалених відповідно до статей 7 та 8 додатка II.

Спільний комітет подає такі проекти регуляторних технічних стандартів Комісії до 1 січня 2015 року.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

2. Щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї Директиви, ЄНО відповідно до статті 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно можуть розробити проекти імплементаційних технічних стандартів стосовно:

__________

(b) статті 7(2), щоб забезпечити уніфіковані умови застосування процедур включення позицій, які охоплені означенням терміна "концентрації ризиків", до предмету наглядового контролю, згаданого у другому підпараграфі статті 7(2);

(c) статті 8(2), щоб забезпечити уніфіковані умови застосування процедур включення позицій, які охоплені означенням терміна "внутрішньогрупові операції", до предмету наглядового контролю, згаданого у третьому підпараграфі статті 8(2).

Комісія уповноважена ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, згідно зі статтею 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту ЄС № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

3. Щоб забезпечити узгоджене застосування методів розрахунку, перерахованих у частині II додатка I до цієї Директиви, у поєднанні зі статтею 49(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013 і статтею 228(1) Директиви 2009/138/ЄС, проте без обмеження статті 6(4) цієї Директиви, ЄНО через Спільний комітет повинен розробити проекти регуляторних технічних стандартів стосовно статті 6(2) цієї Директиви.

ЄКА подає такі проекти регуляторних технічних стандартів Комісії за п’ять місяців до дати застосування, зазначеної у статті 309(1) Директиви 2009/138/ЄС.

Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламенту (ЄС) № 1094/2010 та Регламенту (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

ЄНО через Спільний комітет повинен видавати спільні настанови, згадані у статті 3(8), статті 7(5), статті 8(5), статті 9(6), третьому підпараграфі статті 11(1), статті 12b та статті 21(4), згідно з процедурою, визначеною у статті 56 Регламенту (ЄС) № 1093/2010, Регламентом (ЄС) № 1094/2010 та Регламентом (ЄС) № 1095/2010 відповідно.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, викладених у цій статті.

2. Делеговані повноваження, зазначені у статті 20, надають Комісії на чотирирічний період, починаючи з 9 грудня 2011 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення такого чотирирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої ж тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не висловлюють заперечення щодо такого подовження не пізніше ніж за три місяці до кінця кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені в статті 20, можуть бути у будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, зазначені в такому рішенні. Воно набуває чинності у день, наступний після дня публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу, або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких уже введених в дію делегованих актів.

4. Після ухвалення делегованого акта Комісія повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 20, набуває чинності, лише якщо з боку Європейського Парламенту чи Ради впродовж трьох місяців із дати повідомлення Європейського Парламенту й Ради про цей акт не було висловлено жодних заперечень або якщо ще до закінчення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісію, що вони не заперечуватимуть. Такий строк продовжують іще на три місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

__________

До Директиви 79/267/ЄС вносять такі зміни:

1. текст доповнити статтею такого змісту:

"Стаття 12a

1. З компетентними органами інших відповідних держав-членів повинні бути проведені консультації до надання авторизації компанії зі страхування життя, яка є:

(a) дочірньою компанією страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені; або

(b) дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені; або

(c) контрольованою тією самою фізичною або юридичною особою, що контролює страхову компанію, авторизовану в іншій державі-члені.

2. З компетентним органом відповідної держави-члена, відповідальним за нагляд за кредитними установами або інвестиційними фірмами, повинні бути проведені консультації до надання авторизації компанії зі страхування життя, яка є:

(a) дочірньою компанією кредитної установи або інвестиційної фірми, авторизованої у Співтоваристві; або

(b) дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи або інвестиційної фірми, авторизованої у Співтоваристві; або

(c) контрольованою тією самою фізичною або юридичною особою, що контролює кредитну установу або інвестиційну фірму, авторизовану у Співтоваристві.

3. Відповідні компетентні органи, зазначені у параграфах 1 і 2, повинні, зокрема, консультуватися один із одним при оцінюванні відповідності акціонерів, а також репутації і досвіду директорів, які беруть участь в управлінні іншим суб’єктом тієї самої групи. Вони повинні повідомляти один одного про будь-яку інформацію стосовно придатності акціонерів та репутації і досвіду директорів, що має значення для інших відповідних компетентних органів при наданні авторизації, а також при здійсненні регулярного оцінювання дотримання умов роботи".

2. текст статті 18(2) доповнити такими параграфами:

"Наявна маржа платоспроможності зменшується на суму таких статей:

(a) частки участі страхових компаній у:

- страхових компаніях у розумінні статті 6 цієї Директиви, статті 6 Директиви 73/239/ЄЕС (*1) або статті 1(b) Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/78/ЄС (*2),

- перестрахових компаніях у розумінні статті 1(c) Директиви 98/78/ЄС,

- страхових холдингових компаніях у розумінні статті 1(i) Директиви 98/78/ЄС,

- кредитних установах і фінансових установах у розумінні статті 1(1) та (5) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/12/ЄС (*3),

- інвестиційних фірмах та фінансових установах у розумінні статті 1(2) Директиви 93/22/ЄЕС (*4) та статей 2(4) та 2(7) Директиви 93/6/ЄЕС (*5);

(b) кожна з перерахованих нижче статей, які страхова компанія утримує стосовно суб’єктів, які визначено в пункті (a) та в яких вона утримує частку участі:

- інструменти, зазначені в параграфі 3,

- інструменти, зазначені у статті 16(3) Директиви 73/239/ЄЕС,

- субординовані вимоги та інструменти, зазначені у статті 35 та статті 36(3) Директиви 2000/12/ЄС.

Якщо акції в іншій кредитній установі, інвестиційній фірмі, фінансовій установі, страховій або перестраховій компанії або страховій холдинговій компанії утримують тимчасово для цілей операції з надання фінансової допомоги, розробленої для реорганізації та порятунку такого суб’єкта, компетентний орган може відмовитися від положень про вирахування, зазначених у пунктах (a) та (b) третього підпараграфа.

Як альтернатива вирахуванню позицій, які зазначені в пунктах (a) та (b) третього підпараграфа та які страхова компанія утримує в кредитних установах, інвестиційних фірмах та фінансових установах, держави-члени можуть дозволити своїм страховим компаніям застосовувати mutatis mutandis методи 1, 2 або 3 додатка І до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами у складі фінансового конгломерату (*6). Метод 1 (консолідація бухгалтерської звітності) застосовують, лише якщо компетентний орган упевнений у рівні інтегрованого управління та внутрішнього контролю стосовно суб’єктів, які належали би до периметру консолідації. Обраний метод повинен застосовуватися у послідовний спосіб протягом тривалого часу.

Держави-члени можуть передбачити, що для розрахунку маржі платоспроможності, передбаченої цією Директивою, страховим компаніям, які є предметом додаткового нагляду відповідно до Директиви 98/78/ЄС або додаткового нагляду відповідно до Директиви 2002/87/ЄС, не потрібно вираховувати позиції, які зазначені в пунктах (a) та (b) третього підпараграфа та які утримують у кредитних установах, інвестиційних фірмах, фінансових установах, страхових або перестрахових компаніях або страхових холдингових компаніях, які є предметом додаткового нагляду.

Для цілей вирахування часток участі, зазначених у цьому параграфі, "частка участі" означає частку участі в розумінні статті 1(f) Директиви 98/78/ЄС.

__________

До Директиви 92/96/ЄЕС внести такі зміни:

1. статтю 14 доповнити параграфом такого змісту:

"1a. Якщо набувач часток участі, згаданих у параграфі 1, є страховою компанією, кредитною установою або інвестиційною фірмою, авторизованою в іншій державі-члені, або материнською компанією такого суб’єкта, або фізичною чи юридичною особою, яка контролює такий суб’єкт, та якщо в результаті такого придбання компанія, в якій набувач пропонує утримувати частку участі, стала би дочірньою компанією або опинилася би під контролем набувача, оцінюванню такого придбання повинні передувати попередні консультації, зазначені у статті 12a Директиви 79/267/ЄЕС".

2. статтю 15(5c) викласти в такій редакції:

"5c. Ця стаття не перешкоджає компетентному органу передавати

- центральним банкам та іншим органам, що виконують подібну функцію як монетарні органи,

- у відповідних випадках іншим органам публічної влади, відповідальним за нагляд за платіжними системами,

інформацію, призначену для виконання свого завдання, та не перешкоджає таким органам повідомляти таку інформацію компетентним органам, якої вони можуть потребувати для цілей параграфа 4. На інформацію, отриману в цьому контексті, поширюються умови професійної таємниці, встановлені в цій статті".

У статті 7(3) Директиви 93/6/ЄЕС перший та другий абзаци викласти в такій редакції:

"- "фінансова холдингова компанія" означає фінансову установу, дочірні компанії якої є виключно, або переважно інвестиційними фірмами або іншими фінансовими установами, з яких принаймні одна є інвестиційною фірмою, і яка не є фінансовою холдинговою компанією змішаного типу в розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/87/ЄС від 16 грудня 2002 року про додатковий нагляд за кредитними установами, страховими компаніями та інвестиційними фірмами у складі фінансового конгломерату (*7),

- "холдингова компанія зі змішаною діяльністю" означає материнську компанію, яка не є фінансовою холдинговою компанією, інвестиційною фірмою або фінансовою холдинговою компанією змішаного типу в розумінні Директиви 2002/87/ЄС та дочірні компанії якої включають щонайменше одну інвестиційну фірму.

До Директиви 93/22/ЄЕС внести такі зміни:

1. статтю 6 доповнити такими параграфами:

"З компетентним органом відповідної держави-члена, відповідальним за нагляд за кредитними установами або страховими компаніями, повинні бути проведені консультації до надання авторизації інвестиційній фірмі, яка є:

(a) дочірньою компанією кредитної установи або страхової компанії, авторизованої у Співтоваристві; або

(b) дочірньою компанією материнської компанії кредитної установи або страхової компанії, авторизованої у Співтоваристві; або

(c) контрольованою тією самою фізичною або юридичною особою, що контролює кредитну установу або страхову компанію, авторизовану у Співтоваристві.

Відповідні компетентні органи, зазначені в першому та другому параграфах, повинні, зокрема, консультуватися один із одним при оцінюванні відповідності акціонерів, а також репутації і досвіду директорів, які беруть участь в управлінні іншим суб’єктом тієї самої групи. Вони повинні повідомляти один одного про будь-яку інформацію стосовно придатності акціонерів та репутації і досвіду директорів, що має значення для інших відповідних компетентних органів при наданні авторизації, а також при здійсненні регулярного оцінювання дотримання умов роботи".

2. статтю 9(2) викласти в такій редакції:

"2. Якщо набувач частки участі, згаданої у параграфі 1, є інвестиційною фірмою, кредитною установою або страховою компанією, авторизованою в іншій державі-члені, або материнською компанією інвестиційної фірми, кредитної установи або страхової компанії, авторизованої в іншій державі-члені, або фізичною чи юридичною особою, яка контролює таку інвестиційну фірму, кредитну установу або страхову компанію, авторизовану в іншій державі-члені, та якщо в результаті такого придбання компанія, в якій набувач пропонує придбати частку участі, стала би дочірньою компанією набувача або опинилася би під його контролем, оцінюванню такого придбання повинні передувати попередні консультації, передбачені у статті 6".

__________

До Директиви 2000/12/ЄС внести такі зміни:

__________

3. статтю 16(2) викласти в такій редакції:

"2. Якщо набувач часток участі, згаданих у параграфі 1, є кредитною установою, страховою компанією або інвестиційною фірмою, авторизованою в іншій державі-члені, або материнською компанією такої кредитної установи, страхової компанії або інвестиційної фірми, авторизованої в іншій державі-члені, або фізичною чи юридичною особою, яка контролює таку кредитну установу, страхову компанію або інвестиційну фірму, авторизовану в іншій державі-члені, та якщо в результаті такого придбання установа, в якій набувач пропонує утримувати частку участі, стала би дочірньою компанією або опинилася би під контролем набувача, оцінюванню такого придбання повинні передувати попередні консультації, зазначені у статті 12".

До подальшого узгодження секторальних правил держави-члени повинні передбачити включення компаній із управління активами:

(a) у предмет консолідованого нагляду за кредитними установами та інвестиційними фірмами або в предмет додаткового нагляду за страховими компаніями у складі страхової групи;

(b) якщо група є фінансовим конгломератом, у предмет додаткового нагляду в розумінні цієї Директиви; та

(c) у рамках процесу ідентифікації відповідно до статті 3(2).

Для застосування першого параграфа держави-члени повинні передбачити або уповноважити своїх компетентних органів вирішити, згідно з якими секторальними правилами (для банківського сектора, страхового сектора або сектора інвестиційних послуг) компанії з управління активами повинні були включені до предмету консолідованого та/або додаткового нагляду, згаданого у пункті (a) першого параграфа. Для цілей цього положення відповідні секторальні правила стосовно форми та міри включення фінансових установ (якщо компанії з управління активами є предметом консолідованого нагляду за кредитними установами та інвестиційними фірмами) та перестрахових компаній (якщо компанії з управління активами є предметом додаткового нагляду за страховими компаніями) застосовують mutatis mutandis до компаній із управління активами. Для цілей додаткового нагляду, згаданого в пункті (b) першого параграфа, компанію з управління активами вважають частиною того сектора, до якого її віднесено на підставі (a) першого параграфа.

Якщо компанія з управління активами є частиною фінансового конгломерату, будь-яке покликання на поняття регульованого суб’єкта та будь-яке покликання на поняття компетентних органів для цілей цієї Директиви розуміють, таким чином, як таке, що охоплює, відповідно, компанії з управління активами та компетентні органи, відповідальні за нагляд за компаніями з управління активами. Це стосується mutatis mutandis груп, зазначених у пункті (a) першого параграфа.

1. До подальшого узгодження секторальних правил держави-члени повинні передбачити включення керуючих альтернативними інвестиційними фондами:

(a) у предмет консолідованого нагляду за кредитними установами та інвестиційними фірмами або в предмет додаткового нагляду за страховими компаніями у складі страхової групи;

(b) якщо група є фінансовим конгломератом, у предмет додаткового нагляду в розумінні цієї Директиви; та

(c) у рамках процесу ідентифікації відповідно до статті 3(2).

2. Для застосування параграфа 1 держави-члени повинні визначити або уповноважити своїх компетентних органів вирішити, згідно з якими секторальними правилами (для банківського сектора, страхового сектора або сектора інвестиційних послуг) керуючі альтернативними інвестиційними фондами повинні були включені до предмету консолідованого та/або додаткового нагляду, згаданого у пункті (a) параграфа 1. Для цілей цього параграфа відповідні секторальні правила стосовно форми та міри включення фінансових установ застосовують mutatis mutandis до керуючих альтернативними інвестиційними фондами. Для цілей додаткового нагляду, згаданого в пункті (b) параграфа 1, керуючого альтернативним інвестиційним фондом вважають частиною того сектора, до якого її віднесено на підставі пункту (a) параграфа 1.

Якщо керуючий альтернативним інвестиційним фондом є частиною фінансового конгломерату, покликання на поняття регульованих суб’єктів, компетентних органів та відповідних компетентних органів для цілей цієї Директиви розуміють, таким чином, як таке, що охоплює, відповідно, керуючих альтернативними інвестиційними фондами та компетентні органи, відповідальні за нагляд за керуючими альтернативними інвестиційними фондами. Це стосується mutatis mutandis груп, зазначених у пункті (a) параграфа 1.

1. До 11 серпня 2007 року Комісія повинна подати Комітету з фінансових конгломератів, згаданому у статті 21, звіт про практики держав-членів та, за необхідності, про потребу подальшої гармонізації, стосовно

- включення компаній із управління активами в предмет нагляду за групами,

- вибору та застосування методів розрахунку достатності капіталу, визначених у додатку I,

- означення значних внутрішньогрупових операцій та значної концентрації ризиків, а також нагляду за внутрішньогруповими операціями та концентрацією ризиків, згаданих у додатку II, зокрема стосовно запровадження кількісних лімітів та якісних вимог для цієї цілі,

- проміжки часу, через які фінансові конгломерати повинні виконувати розрахунки вимог до достатності капіталу, визначених у статті 6(2), та звітувати координатору про значну концентрацію ризиків, визначену у статті 7(2).

Комісія повинна проводити консультації з Комітетом, перш ніж подавати свої пропозиції.

2. Протягом одного року після укладення договору на міжнародному рівні про правила усунення подвійного джирингу власних коштів у фінансових групах Комісія повинна визначити, яким чином привести положення цієї Директиви у відповідність із такими міжнародними договорами, та, за необхідності, внести відповідні пропозиції.

Держави-члени повинні до 11 серпня 2004 року ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви. Вони повинні негайно поінформувати про них Комісію.

Держави-члени можуть передбачити, що положення, зазначені в першому підпараграфі, спершу повинні бути застосовані до нагляду за звітністю за фінансовий рік, що починаються 1 січня 2005 року або протягом календарного 2005 року.

Коли держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

Ця Директива набуває чинності у день її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Розрахунок додаткових вимог до доступності капіталу регульованих осіб у складі фінансового конгломерату, згаданих у статті 6(1), виконують згідно з технічними принципами та з використанням одного з методів, описаних у цьому додатку.

Без обмеження положень наступного параграфа держави-члени повинні дозволити своїм компетентним органам, якщо такі органи приймають на себе роль координатора стосовно конкретного фінансового конгломерату, вирішувати, за результатами консультації з іншими відповідними компетентними органами та самого конгломерату, який метод такий фінансовий конгломерат повинен застосовувати.

Держави-члени можуть вимагати виконання розрахунку за одним конкретним методом із-поміж тих, що описані в цьому додатку, якщо фінансовий конгломерат очолює регульований суб’єкт, який було авторизовано в такій державі-члені. Якщо фінансовий конгломерат не очолює регульований суб’єкт у розумінні статті 1, держави-члени повинні авторизувати застосування будь-якого з методів, описаних у цьому додатку, крім ситуацій, коли відповідні компетентні органи розташовані в тій самій державі-члені: в такому випадку така держава-член може вимагати застосування одного з методів.

Незалежно від використаного методу, якщо суб’єкт є дочірньою компанією та має дефіцит платоспроможності або, у випадку з нерегульованим суб’єктом фінансового сектора, номінальний дефіцит платоспроможності, потрібно враховувати загальний дефіцит платоспроможності дочірньої компанії. Якщо в такому випадку, на думку координатора, відповідальність материнської компанії, яка володіє часткою капіталу, чітко й недвозначно обмежена такою часткою капіталу, координатор може надати дозвіл враховувати дефіцит платоспроможності дочірньої компанії на пропорційній основі.

Якщо між суб’єктами у фінансовому конгломераті не існує капітальних зв’язків, координатор за результатами консультацій із іншими відповідними компетентними органами повинен визначити, яку пропорційну частку враховувати, беручи до уваги відповідальність, яку створюють існуючі відносини.

Незалежно від використаного методу розрахунку додаткових вимог до достатності капіталу регульованих суб’єктів у складі фінансового конгломерату, встановлених у секції II цього додатка, координатор та за необхідності інші причетні компетентні органи повинні забезпечити застосування таких принципів:

(i) багаторазове використання елементів, прийнятних для розрахунку власних коштів на рівні фінансового конгломерату (багаторазовий джиринг), а також будь-яке невідповідне внутрішньогрупове створення власних коштів не повинні бути допущені; щоб забезпечити уникнення багаторазового джирингу та внутрішньогрупового створення власних коштів, компетентні органи повинні застосовувати за аналогією відповідні принципи, встановлені у відповідних секторальних правилах;

(ii) до подальшої гармонізації секторальних правил вимоги до платоспроможності для кожного окремого фінансового сектора, представленого у фінансовому конгломераті, покривають елементи власних коштів згідно з відповідними секторальними правилами; за наявності дефіциту власних коштів на рівні фінансового конгломерату лише елементи власних коштів, які є прийнятними згідно із секторальними правилами кожного із секторів (міжсекторальний капітал), кваліфікують як такі, що підлягають верифікації відповідності додатковим вимогам до платоспроможності;

якщо секторальні правила передбачають ліміти щодо прийнятності певних інструментів власних коштів, які кваліфікують як міжсекторальний капітал, такі ліміти застосовували би mutatis mutandis при розрахунку власних коштів на рівні фінансового конгломерату;

при розрахунку власних коштів на рівні фінансового конгломерату компетентні органи також повинні враховувати ефективність оборотності та доступність власних коштів у різних юридичних осіб у межах групи, беручи до уваги цілі правил щодо достатності капіталу;

якщо, у випадку з нерегульованим суб’єктом фінансового сектора, вимогу до номінальної платоспроможності розраховують відповідно до секції II цього додатка, вимога до номінальної платоспроможності означає вимогу до капіталу, яку такий суб’єкт мав би виконувати згідно з відповідними секторальними правилами таким чином, ніби він є регульованим суб’єктом цього конкретного фінансового сектора; у випадку з компаніями з управління активами вимога до платоспроможності означає вимогу до капіталу, визначену у статті 5a(1)(a) Директиви 85/611/ЄЕС; вимогу до номінальної платоспроможності фінансової холдингової компанії змішаного типу розраховують згідно з секторальними правилами найважливішого фінансового сектора у фінансовому конгломераті.

Розрахунок додаткових вимог до доступності капіталу регульованих осіб у складі фінансового конгломерату виконують на основі консолідованої звітності.

Додаткові вимоги до достатності капіталу повинні бути розраховані як різниця між:

(i) власними коштами фінансового конгломерату, розрахованими на основі консолідованої позиції групи; прийнятними є ті елементи, які кваліфікують згідно з відповідними секторальними правилами;

та

(ii) сумою вимог до платоспроможності для кожного окремого фінансового сектора, представленого у групі; вимоги до платоспроможності для кожного окремого фінансового сектора розраховують згідно з відповідними секторальними правилами.

Згаданими секторальними правилами є, зокрема, глава 3 розділу V Директиви 2000/12/ЄС стосовно кредитних установ, Директива 98/78/ЄС стосовно страхових компаній та Директива 93/6/ЄЕС стосовно кредитних установ та інвестиційних фірм.

У випадку з нерегульованими суб’єктами фінансового сектора, яких не включено до зазначених вище розрахунків вимог до секторальної платоспроможності, розраховують номінальну вимогу до платоспроможності.

Різниця не повинна бути від’ємною величиною.

Розрахунок додаткових вимог до доступності капіталу регульованих осіб у складі фінансового конгломерату виконують на основі звітності кожного із суб’єктів у складі групи.

Додаткові вимоги до достатності капіталу повинні бути розраховані як різниця між:

(i) сумою власних коштів кожного регульованого та нерегульованого суб’єкта фінансового сектора у складі фінансового конгломерату; прийнятними є ті елементи, які кваліфікують згідно з відповідними секторальними правилами;

та

(ii) сума

- вимог до платоспроможності для кожного регульованого та нерегульованого суб’єкта фінансового сектора у складі групи; вимоги до платоспроможності розраховують згідно з відповідними секторальними правилами, та

- балансової вартості часток участі в інших суб’єктах у складі групи.

У випадку з нерегульованими суб’єктами фінансового сектора розраховують номінальну вимогу до платоспроможності. Власні кошти та вимоги до платоспроможності повинні бути враховані з точки зору їхньої пропорційної частки, як передбачено у статті 6(4), та відповідно до секції І цього додатка.

Різниця не повинна бути від’ємною величиною.

Компетентні органи можуть дозволити комбінувати метод 1 та метод 2.

Координатор за результатами консультацій із іншими відповідними компетентними органами повинен визначити тип операцій та ризики, про які регульовані суб’єкти у складі конкретного фінансового конгломерату повинні звітувати відповідно до положень статті 7(2) та статті 8(2) про звітування про внутрішньогрупові операції та концентрацію ризиків. Визначаючи тип операцій і ризиків або надаючи висновок щодо них, координатор та відповідні компетентні органи враховують конкретну групу та структуру управління ризиками фінансового конгломерату. Щоб ідентифікувати значні внутрішньогрупові операції та значну концентрацію ризиків, які підлягають звітуванню згідно з положеннями статей 7 та 8, координатор за результатами консультацій із іншими відповідними компетентними органами та самим конгломератом повинен визначити належні порогові значення на основі регуляторних власних коштів та/або технічних резервів.

При перегляді внутрішньогрупових операцій та концентрації ризиків координатор повинен, зокрема, здійснювати моніторинг можливого ризику ланцюгової реакції у складі фінансового конгломерату, ризику конфлікту інтересів, ризику ухилення від секторальних правил та рівня або обсягу ризиків.

Держави-члени можуть дозволити своїм компетентним органам застосовувати на рівні фінансового конгломерату положення про секторальні правила щодо внутрішньогрупових операцій та концентрацію ризиків, зокрема для уникнення ухилення від секторальних правил.