Конвенція про процедуру спільного транзиту

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються відповідно до процедури T2 і згідно із законодавством Союзу введення цього коду є обов’язковим.

Код "T2" або "T2F" повинен бути засвідчений штампом митниці відправлення.

3. За винятком зазначених у параграфі 2 випадків, товари, що переміщуються з одного пункту в інший у межах Союзу через територію однієї або декількох країн спільного транзиту, і товари, що переміщуються з Союзу в пункт призначення у країні спільного транзиту, повинні бути поміщені під процедуру T2 з урахуванням умов, які повинні бути встановлені кожною державою-членом Європейського Союзу, протягом усієї поїздки від станції відправлення до станції призначення без пред’явлення митниці відправлення залізничної товарної накладної на такі товари.

Якщо товари переміщують з одного пункту в інший у межах Союзу через територію однієї або декількох країн спільного транзиту, нанесення зазначених у статті 95 етикеток є необов’язковим.

4. Якщо транспортна операція починається у країні спільного транзиту, товари вважаються такими, що переміщуються під процедурою T1. Однак якщо товари повинні бути переміщені під процедурою T2 відповідно до положень статті 2(3)(b) Конвенції, митниця відправлення повинна вказати на аркуші 3 залізничної товарної накладної, що товари, зазначені у накладній, переміщуються під процедурою T2. У такому разі графа, призначена для використання митницею, повинна містити коди "T2" або "T2F", відповідно, чітко завізовані штампом митниці відправлення та підписом відповідальної посадової особи. Якщо товари переміщуються під процедурою T1, внесення коду "T1" до документа є необов’язковим.

5. Усі аркуші залізничної товарної накладної повинні бути повернені заінтересованій особі.

6. Кожна країна спільного транзиту може передбачити, щоб товари, які переміщуються під процедурою T1, переміщувались під цією процедурою без необхідності пред’явлення залізничної товарної накладної митниці відправлення.

7. Стосовно зазначених у параграфах 2, 3 і 5 товарів митниця, відповідальна за станцію призначення, діє як митниця призначення. Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу процедуру на проміжній станції, митний орган, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

Якщо митниця відправлення не вирішить інакше, то, як правило, та з урахуванням заходів ідентифікації, що їх вживають уповноважені залізничні підприємства, така митниця не пломбує транспортні засоби або окремі пакунки, що містять товари.

У разі застосування процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, виконання формальностей у митниці транзиту не вимагається.

1. Коли товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, надходять до митниці призначення, уповноважене залізничне підприємство повинне пред’явити цій митниці:

(a) товари;

(b) аркуші 2 і 3 залізничної товарної накладної.

Митниця призначення повертає аркуш 2 залізничної товарної накладної уповноваженому залізничному підприємству після того, як вона поставить на ньому штамп, і зберігає аркуш 3 залізничної товарної накладної.

2. Митниця, відповідальна за станцію призначення, діє як митниця призначення.

Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу митну процедуру на проміжній станції, митний орган, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

3. У зазначеному в статті 97(3) випадку виконання формальностей у митниці призначення не вимагається.

1. Статті 97 та 98 застосовуються до транспортної операції, яка починається на території Договірної сторони та повинна завершитися у третій країні.

2. Митниця, відповідальна за прикордонну станцію, через яку товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, залишають територію Договірної сторони, діє як митниця призначення.

3. Виконання формальностей у такій митниці не вимагається.

1. Митниця, відповідальна за прикордонну станцію, через яку товари, поміщені під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, що перевозяться залізничним транспортом, прибувають на територію Договірної сторони, діє як митниця відправлення для транспортної операції, яка починається у третій країні та повинна закінчитися на території Договірної сторони.

Виконання формальностей у такій митниці не вимагається.

2. Митниця, відповідальна за станцію призначення, діє як митниця призначення. Однак якщо товари випущені для вільного обігу або поміщені під іншу митну процедуру на проміжній станції, митний орган, відповідальний за таку станцію, діє як митниця призначення.

У такій митниці виконуються формальності, передбачені в статті 100.

1. Митниці, що повинні діяти як митниця відправлення та митниця призначення для транспортних операцій, які починаються і повинні завершитися у третій країні, зазначені в статті 101(2) та 102(1) відповідно.

2. Виконання формальностей у митниці відправлення чи призначення не вимагається.

Товари, що переміщуються відповідно до статті 102(1) або 103(1), вважаються такими, що переміщуються під процедурою T1, якщо не встановлено митний статус товарів Союзу відповідно до положень додатка II.

1. Якщо залізнична товарна накладна містить більше одного вагона чи контейнера, можуть бути використані описи вантажу, надані на бланку, наведеному в додатку B4 до доповнення III.

Опис вантажу повинен включати номер вагона, до якого відноситься залізнична товарна накладна, або, у відповідному випадку, номер контейнера, який містить товари.

2. Якщо транспортні операції, що починаються на території Договірних сторін, включають як товари, які переміщуються під процедурою T1, так і товари, які переміщуються під процедурою T2, повинні бути складені окремі описи вантажу.

Серійні номери описів вантажу, які відносяться до кожного з цих двох видів товарів, вносять до графи, передбаченої для опису товарів у залізничній товарній накладній.

3. Описи вантажу, що супроводжують залізничні товарні накладні, становлять їхню невід’ємну частину та мають таку ж юридичну силу.

4. Оригінали описів вантажу повинні бути засвідчені штампом станції відправлення.

1. У разі комбінованих перевезень дорожнім та залізничним транспортом положення статей 91-105 не перешкоджають використанню процедур, встановлених у розділі II. Проте положення статей 92 і 95 також застосовуються.

2. У випадках, зазначених у параграфі 1, посилання на використану транзитну декларацію чи використані транзитні декларації повинне бути чітко внесене в графу, передбачену для даних супровідних документів, під час складання залізничної товарної накладної.

У такому посиланні зазначається вид транзитної декларації, митниця відправлення, дата і реєстраційний номер кожної використаної транзитної декларації.

Крім цього, аркуш 2 залізничної товарної накладної повинен бути засвідчений залізничним підприємством, відповідальним за останню залізничну станцію, залучену до операції спільного транзиту. Таке залізничне підприємство повинне засвідчити залізничну товарну накладну після того, як воно переконається, що зазначена транзитна декларація або декларації передбачають перевезення товарів.

3. Якщо товари, які перевозять комбінованим дорожнім та залізничним транспортом та які є предметом однієї або декількох транзитних декларацій, складених відповідно до процедури, визначеної у розділі II, були прийняті залізничними підприємствами на залізничній станції та завантажені у вагони, такі залізничні підприємства беруть на себе відповідальність за сплату боргу, якщо неправомірні дії або порушення вчинено під час перевезення залізничним транспортом, за умови що в країні, в якій вчинено неправомірні дії або порушення чи вважається, що їх було вчинено, немає дійсної гарантії та неможливо стягнути такі суми із суб’єкта процедури.

1. Якщо пред’явлення залізничної товарної накладної як транзитної декларації та товарів у митниці відправлення не вимагається щодо товарів, які повинні бути поміщені уповноваженим вантажовідправником відповідно до статті 55(1)(c), під процедуру спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять залізничним транспортом, митниця відправлення повинна вжити необхідних заходів, щоб забезпечити, щоб аркуші 1, 2 і 3 залізничної товарної накладної містили коди "T1", "T2" або "T2F" відповідно.

2. Якщо товари надходять до уповноваженого вантажоодержувача відповідно до статті 55(1)(d), митні органи можуть передбачити, що, як відступ від статті 88, аркуші 2 і 3 залізничної товарної накладної повинні бути безпосередньо доставлені митниці призначення уповноваженими залізничними підприємствами або транспортним підприємством.

1. Авіаційній компанії може бути дозволено використовувати вантажний маніфест як транзитну декларацію, якщо він по суті відповідає формі, наведеній у доповненні 3 до додатка 9 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, вчиненої у Чикаго 7 грудня 1944 року.

2. Дозвіл, зазначений у статті 55(1)(e), що стосується процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять повітряним транспортом, повинна бути вказана форма маніфесту, а також аеропорти відправлення та призначення для операцій спільного транзиту. Авіаційна компанія, уповноважена відповідно до статті 55(e) на використання такої процедури, повинна надіслати засвідчену копію такого дозволу компетентним митним органам кожного з відповідних аеропортів.

3. Якщо до транспортної операції залучені товари, які переміщують відповідно до процедури T1, та товари, які переміщують відповідно до процедури T2, між спеціальною фіскальною територією та іншою частиною митної території Союзу, яка не є спеціальною фіскальною територією, такі товари повинні бути внесені до окремих маніфестів.

1. Авіаційна компанія повинна внести до маніфесту таку інформацію:

(a) код "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються відповідно до процедури T2 і згідно із законодавством Союзу введення цього коду є обов’язковим;

(c) назву авіаційної компанії, яка перевозить товари;

(d) номер рейсу;

(e) дату рейсу;

(f) аеропорт відправлення та аеропорт призначення.

2. Додатково до інформації, запитуваної відповідно до параграфа 1, авіаційна компанія повинна внести до маніфесту щодо кожного відправлення таку інформацію:

(a) номер авіанакладної;

(b) кількість вантажних місць;

(c) торговий опис товарів, у тому числі всі дані, необхідні для їх ідентифікації;

(d) масу брутто.

3. Якщо товари згруповані, їхній опис у маніфесті за необхідності повинен бути замінений на запис "Консолідація", який може бути скорочений. У такому разі авіанакладні для відправлень у маніфесті повинні містити торговий опис товарів, у тому числі всі дані, необхідні для їх ідентифікації. Ці авіанакладні повинні бути долучені до маніфесту.

4. Авіаційна компанія повинна вказати дату і підписати маніфест.

5. Принаймні два примірники маніфесту повинні бути надані компетентним митним органам в аеропорту відправлення, і вони повинні зберегти один примірник.

6. Копія маніфесту повинна бути надана компетентним митним органам в аеропорту призначення.

1. Раз на місяць компетентні митні органи у кожному аеропорту призначення засвідчують список маніфестів, складених авіаційними компаніями, які були надані цим органам протягом попереднього місяця, і передають їх митним органам у кожному аеропорту відправлення.

2. Такий список для кожного маніфесту повинен включати таку інформацію:

(a) номер маніфесту;

(b) код, що ідентифікує маніфест як транзитну декларацію відповідно до статті 109(1)(a) і (b);

(c) назву авіаційної компанії, яка перевозила товари;

(d) номер рейсу; та

(e) дату рейсу.

3. Дозвіл, зазначений у статті 55(1)(e), що стосується процедури спільного транзиту на основі паперових документів для товарів, які перевозять повітряним транспортом, також може передбачати, що авіаційні компанії можуть самі передавати список, зазначений у параграфі 1 цієї статті, компетентним митним органам кожного аеропорту відправлення.

4. У разі виявлення порушень, пов’язаних з інформацією про наведені у списку маніфести, компетентні митні органи аеропорту призначення повинні повідомити компетентні митні органи аеропорту відправлення та компетентний митний орган, який надав дозвіл, зокрема із зазначенням авіанакладних на відповідні товари.

1. Авіаційній компанії може бути дозволено використовувати електронний маніфест як транзитну декларацію для використання процедури спільного транзиту для товарів, які перевозять повітряним транспортом.

2. Після прийняття заявки на такий дозвіл компетентні митні органи повинні повідомити інші країни, на території яких розташовані аеропорти відправлення та призначення, зв’язані електронними системами, що дозволяють здійснювати обмін інформацією.

Якщо заперечення не надійдуть протягом 60 днів, компетентні митні органи повинні видати дозвіл.

3. Авіаційна компанія повинна передавати аеропорту призначення маніфест, оформлений в аеропорту відправлення, з використанням електронної системи, що дозволяє здійснювати обмін інформацією.

4. Авіаційна компанія повинна внести поряд із відповідними пунктами у маніфесті один із таких кодів:

(a) "T1", якщо товари переміщуються під процедурою T1;

(b) код "T2" або "T2F", відповідно, якщо товари переміщуються відповідно до процедури T2 і згідно із законодавством Союзу введення цього коду є обов’язковим;

(c) "TD" для товарів, які вже переміщуються під процедурою транзиту; у таких випадках авіаційна компанія також повинна внести код "TD" до відповідної авіанакладної, а також посилання на використовувану процедуру, номер і дату транзитної декларації або перевізного документа та назву органу, який його видав;

(d) "C" (еквівалентно "T2L") або "F" (еквівалентно "T2LF"), відповідно, для товарів Союзу, які не поміщені під процедуру транзиту;

(e) "X" для товарів Союзу, щодо яких вивіз завершився і вибуття яких підтверджене, та які не поміщені під процедуру транзиту.

5. Маніфест повинен також містити інформацію, зазначену у статті 109(1)(c)-(f) і (2).

6. Процедура спільного транзиту вважається завершеною, коли маніфест, переданий електронною системою, що дозволяє здійснювати обмін інформацією, перебуває в розпорядженні компетентних митних органів аеропорту призначення і товари були їм пред’явлені.

7. Записи, які зберігає авіаційна компанія, що дозволяють компетентним митним органам здійснювати ефективний контроль, повинні містити принаймні інформацію, зазначену в параграфах 2 і 3.

У разі необхідності компетентні митні органи в аеропорту призначення повинні передавати компетентним митним органам в аеропорту відправлення для перевірки відповідні дані з маніфестів, отриманих через електронну систему, що дозволяє здійснювати обмін інформацією.

8. Авіаційна компанія повинна повідомляти компетентні митні органи про всі неправомірні дії та порушення.

9. Компетентні митні органи в аеропорту призначення повинні за першої нагоди повідомляти компетентні митні органи в аеропорту відправлення та компетентний митний орган, який надав дозвіл, про всі неправомірні дії та порушення.

1. Після перевірки того, чи були виконані вимоги, встановлені у статті 57(4), до дозволів щодо використання електронного транспортного документа як транзитної декларації для повітряного транспорту, зазначеного в статті 55(1)(h), митний орган, уповноважений видавати дозвіл, повинен провести консультації з митним органом в аеропортах відправлення та призначення.

Якщо після перевірки, зазначеної в першому підпараграфі, митний орган, з яким проводяться консультації, встановить, що заявник не виконує одну або декілька умов або не відповідає критеріям для надання дозволу, він повинен передати належним чином задокументовані та обґрунтовані результати митному органу, уповноваженому видавати дозвіл.

2. Строк для консультацій становить 45 днів із моменту повідомлення митним органом, уповноваженим видавати дозвіл, умов, що їх повинен перевірити орган, з яким проводяться консультації.

3. Строк, встановлений для консультацій відповідно до параграфа 2, може бути подовжений митним органом, уповноваженим видавати дозвіл, у будь-якому з таких випадків:

(a) якщо, з огляду на характер перевірок, які повинні бути виконані, орган, з яким проводяться консультації, потребує більше часу;

(b) якщо заявник здійснює коригування задля забезпечення виконання умов і критеріїв, зазначених у параграфі 1, і повідомив про них митному органу, уповноваженому видавати дозвіл, який повинен поінформувати про це митний орган, з яким проводяться консультації.

4. Якщо митний орган, з яким проводяться консультації, не надає відповіді протягом строку, встановленого для консультацій відповідно до параграфа 2, умови, щодо яких проведено консультації, вважаються виконаними.

5. Процедура проведення консультацій, встановлена у параграфах 1-4, також може бути застосована для повторного оцінювання та моніторингу дозволів.

1. Товари випускаються для процедури спільного транзиту, коли дані електронного транспортного документа надано митниці відправлення в аеропорту відповідно до засобів, визначених у дозволі.

2. Якщо товари повинні бути поміщені під процедуру спільного транзиту, суб’єкт процедури вносить до електронного транспортного документа поряд із відповідними пунктами такі коди:

(a) "T1" - товари, що не мають митного статусу товарів Союзу і поміщені під процедуру спільного транзиту;

(b) "T2" - товари, що мають митний статус товарів Союзу і поміщені під процедуру спільного транзиту;

(c) "T2F" - товари, що мають митний статус товарів Союзу і переміщуються між частиною митної території Союзу, де не діють положення Директиви Ради 2006/112/ЄС (-4) або Директиви Ради 2008/118/ЄС (-5), і країною спільного транзиту;

(d) "C" - товари Союзу, що не поміщені під процедуру транзиту;

(e) "TD" - товари, що вже поміщені під процедуру транзиту;

(f) "X" - товари Союзу, щодо яких вивіз завершився і вибуття яких підтверджене, та які не поміщені під процедуру транзиту.

3. Процедура спільного транзиту завершується, коли товари пред’явлено митниці призначення в аеропорту, а дані електронного транспортного документа надано такій митниці відповідно до засобів, визначених у дозволі.

4. Суб’єкт процедури повинен негайно повідомляти митницям відправлення та призначення про всі неправомірні дії та порушення.

5. Процедура спільного транзиту вважається закритою, якщо митні органи не отримали інформацію або не встановили, що процедура не була належним чином завершена.

1. Борг у розумінні статті 3(l) виникає внаслідок:

(a) вилучення товарів з процедури спільного транзиту;

(c) невиконання умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання процедури спільного транзиту.

2. Борг погашається в будь-якому з таких випадків:

(a) якщо борг виник відповідно до параграфа 1(a) або (b) та якщо виконані такі умови:

(i) порушення, яке призвело до виникнення боргу, не мало суттєвого впливу на правильну роботу та не було спробою обману;

(ii) у подальшому були виконані всі формальності, необхідні для врегулювання ситуації з товарами;

(c) якщо вилучення товарів з процедури спільного транзиту або невиконання умови, яка регулює поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання процедури спільного транзиту, здійснюється внаслідок повного знищення або невідновної втрати таких товарів, що спричинені фактичним характером товарів, або непередбачуваними обставинами, або форс-мажорними обставинами, або розпорядженням митних органів.

Товари вважаються невідновно втраченими, якщо вони стають непридатними для використання будь-якою особою.

3. Борг виникає в момент:

(a) коли товари були вилучені з процедури спільного транзиту, або в момент, коли умови використання процедури спільного транзиту не були виконані чи перестали виконуватися;

(b) коли митна декларація була прийнята для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, якщо у подальшому було встановлено, що умова, яка регулює поміщення товарів під таку процедуру, фактично не була виконана.

1. Боржником є будь-яка з таких осіб:

(c) особа, яка повинна була виконувати умови, які регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання процедури спільного транзиту;

(b) будь-яка особа, яка усвідомлювала або повинна була усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією, не була виконана, і яка діяла за дорученням особи, яка була зобов’язана виконати таку умову, або яка брала участь у дії, що призвела до невиконання такої умови;

(c) будь-яка особа, яка придбала відповідні товари або володіла ними і яка під час придбання або одержання товарів усвідомлювала або повинна була усвідомлювати, що умова, передбачена Конвенцією або митним законодавством, не була дотримана;

(d) суб’єкт процедури.

2. У випадку, зазначеному в параграфі статті 112(1)(b), боржником є особа, яка повинна виконувати умови, які регулюють поміщення товарів під процедуру спільного транзиту або використання товарів під процедурою спільного транзиту.

3. Якщо була оформлена митна декларація для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту, і будь-яка інформація, яку вимагає митне законодавство щодо умов, які регулюють поміщення товарів під таку митну процедуру, була надана митним органам, що призводить до виникнення боргу, особа, яка надала інформацію, необхідну для оформлення митної декларації, або яка знала або повинна була знати, що така інформація є помилковою, також є боржником.

4. Якщо декілька осіб несуть відповідальність за сплату суми, що відповідає одному боргу, вони несуть солідарну відповідальність за сплату такої суми.

1. Борг виникає:

(a) у місці, де відбуваються події, на підставі яких він виникає;

(b) якщо неможливо визначити таке місце, борг виникає у місці, де митні органи дійшли висновку про те, що товари перебувають у ситуації, в якій виник борг.

2. Якщо товари поміщено під процедуру спільного транзиту, яку не було закрито, і місце виникнення боргу не може бути визначене відповідно до параграфа 1(a) та (b) цієї статті протягом таких строків:

(a) протягом семи місяців з останньої дати, коли товари повинні були бути пред’явлені митниці призначення, якщо тільки до завершення такого строку запит на переведення стягнення боргу відповідно до статті 50 не був відправлений органу за місцем, де за свідченнями, отриманими митним органом країни відправлення, сталися події, на підставі яких виник борг, і в такому разі строк подовжується не більше ніж на один місяць;

(b) один місяць після завершення зазначеного в статті 49(4) строку для надання відповіді суб’єктом процедури на запит щодо інформації, потрібної для закриття процедури, якщо митний орган країни відправлення не був повідомлений про надходження товарів і суб’єкт процедури надав недостатню інформацію або не надав її;

борг виникає або в країні, відповідальній за останню митницю транзиту, яка повідомляє митницю відправлення про перетин кордону, або, якщо це неможливо, в країні, відповідальній за митницю відправлення.

3. Митними органами, зазначеними в статті 116(1), є митні органи країни, де борг виник або вважається таким, що виник, відповідно до цієї статті.

1. Якщо компетентні органи, які повідомили про борг, отримали докази щодо місця, в якому сталася подія, внаслідок якої виник борг, такі органи повинні призупинити процедуру стягнення та негайно, і у будь-якому разі з дотриманням строку, відправити всі необхідні документи, у тому числі засвідчену копію доказів, компетентним органам у такому місці.

2. Компетентні органи у такому місці повинні підтвердити отримання запиту та поінформувати компетентні органи, які повідомили про борг, про те, чи вони є відповідальними за стягнення. Якщо відповідь не надійшла протягом 28 днів, компетентні органи, які повідомили про борг, повинні негайно відновити ініційовану ними процедуру стягнення.

1. Компетентні митні органи повинні ініціювати процедуру стягнення боргу, як тільки вони матимуть можливість:

(a) розрахувати суму боргу; та

(b) визначити боржника.

2. Такі органи повинні повідомити боржника про суму боргу у способи та в строки, що їх дотримання є обов’язковим на території Договірних сторін.

3. Кожен борг, про який було повідомлено згідно з параграфом 2, повинен бути сплачений боржником у способи та в строки, що їх дотримання є обов’язковим на території відповідних Договірних сторін.

1. З урахуванням параграфа 4, зобов’язання гаранта триває, поки строк сплати боргу може настати.

2. Якщо процедуру спільного транзиту не закрито, митні органи країни відправлення повинні протягом дев’яти місяців після завершення встановленого строку для пред’явлення товарів у митниці призначення повідомити гаранта про те, що процедуру не було закрито.

3. Якщо процедуру спільного транзиту не закрито, митні органи, визначені відповідно до статті 114, повинні протягом трьох років із дати прийняття транзитної декларації повідомити гаранта про те, що від нього вимагається або може вимагатися сплатити борг, за який він несе відповідальність у зв’язку з відповідною операцією спільного транзиту, із зазначенням MRN та дати транзитної декларації, назви митниці відправлення, імені суб’єкта процедури та відповідної суми.

4. Гарант звільняється від його зобов’язань, якщо одне з повідомлень, передбачених параграфами 2 і 3, не було направлене йому до завершення строку.

5. Якщо одне з таких повідомлень було направлено, гарант повинен бути поінформований про стягнення боргу або закриття процедури.

Без обмеження статті 13a Конвенції та відповідно до статті 114 цього доповнення, країни повинні надавати допомогу одна одній у визначенні органів, відповідальних за стягнення.

Такі органи повинні повідомляти митницю відправлення та митницю гарантування про всі випадки, в яких виник борг у зв’язку з транзитними деклараціями, прийнятими митницею відправлення, та про вимоги, пред’явлені боржнику щодо стягнення. Крім того, вони повинні повідомити митницю відправлення про стягнення мита та інших зборів, щоб така митниця могла закрити транзитну операцію.

Тимчасова заборона використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою чи комплексної гарантії

1. Ситуації, в яких використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою чи комплексної гарантії може бути тимчасово заборонене:

1.1. Тимчасова заборона використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою

"Особливі обставини", зазначені у статті 77(a), означають ситуацію, в якій було встановлено, у значній кількості випадків за участю більше ніж одного суб’єкта процедури, в яких під загрозу ставиться безперебійне функціонування процедури, що, незважаючи на застосування статті 65 або статті 80, комплексна гарантія або комплексна гарантія зі зменшеною сумою, зазначена у статті 75(a) і (b), більше не є достатньою для забезпечення сплати протягом встановленого строку боргу, що виникає при вилученні певних видів товарів із процедури спільного транзиту.

1.2. Тимчасова заборона використання комплексної гарантії

"Великомасштабне шахрайство", зазначене в статті 77(b), означає ситуацію, в якій було встановлено, що, незважаючи на застосування статті 65 або 80, комплексна гарантія чи комплексна гарантія зі зменшеною сумою, зазначена в статті 75(a) і (b), більше не є достатньою для забезпечення сплати протягом встановленого строку боргу, що виникає при вилученні певних видів товарів із процедури спільного транзиту. У зв’язку з цим необхідно враховувати обсяг вилучених товарів та обставини їх вилучення, особливо якщо це є результатом міжнародної організованої злочинної діяльності.

2. Процедур вироблення й ухвалення рішень стосовно тимчасової заборони використання комплексної гарантії зі зменшеною сумою чи комплексної гарантії

2.1. Процедура ухвалення рішень Об’єднаного комітету щодо тимчасової заборони використання комплексної гарантії чи комплексної гарантії зі зменшеною сумою при застосуванні статті 77(a) або (b) (далі "рішення") є такою:

2.1.1. Рішення може бути ухвалене на вимогу однієї або декількох Договірних сторін.

2.1.2. У разі висунення такої вимоги Договірні сторони інформують одна одну про факти, встановлені ними, і вирішують, чи виконані умови пунктів 1.1 чи 1.2.

2.2. Якщо Договірні сторони вважають, що умови виконані, вони направляють проект рішення Об’єднаному комітету для ухвалення шляхом письмової процедури, описаної в пункті 2.3.

2.3. Договірна сторона, яка головує в Об’єднаному комітеті, надсилає проект рішення іншим Договірним сторонам.

Якщо Договірна сторона, що головує в Об’єднаному комітеті, не отримала будь-яких письмових заперечень від інших Договірних сторін протягом тридцяти днів із дати надіслання проекту, рішення ухвалюється. Договірна Сторона, яка головує в Об’єднаному комітеті, інформує інші Договірні сторони про ухвалення рішення.

Якщо Договірна сторона, яка головує в Об’єднаному комітеті, одержує будь-які заперечення від однієї або декількох Договірних сторін протягом встановленого строку, вона інформує інші Договірні сторони.

2.4. Кожна Договірна сторона забезпечує опублікування рішення.

2.5. Рішення залишається чинним протягом 12 місяців. Незважаючи на це, Об’єднаний комітет може вирішити подовжити строк його дії чи анулювати його після перегляду Договірними сторонами.

3. Заходи щодо зменшення фінансових наслідків заборони використання комплексної гарантії

Якщо використання комплексної гарантії було тимчасово заборонене відповідно до статті 77, власники комплексних гарантій можуть на вимогу використовувати індивідуальну гарантію. Однак при цьому застосовуються такі спеціальні умови:

- індивідуальна гарантія повинна бути складена у формі спеціального гарантійного документа, що поширюється лише на зазначені у рішенні види товарів;

- цю індивідуальну гарантію можна використовувати лише в митниці відправлення, визначеній у гарантійному документі;

- її можна використовувати для покриття декількох одночасних або послідовних операцій, за умови що загальний розмір сум за поточними операціями, щодо яких процедура ще не була закрита, не перевищує референтної суми індивідуальної гарантії. У такому разі митниця гарантування призначає суб’єкту процедури один початковий код доступу до гарантії. Суб’єкт процедури може призначити один або декілька кодів доступу для цієї гарантії, які він або його представники будуть використовувати;

- щоразу при закритті процедури для операції спільного транзиту, покритої цією індивідуальною гарантією, сума, що відповідає такій операції, повинна бути вивільнена та може бути повторно використана для покриття іншої операції в межах максимальної суми гаранти.

4. Відступ від рішення про тимчасову заборону використання комплексної гарантії чи комплексної гарантії зі зменшеною сумою

4.1. Суб’єктам процедури може бути дозволено використовувати комплексну гарантію або комплексну гарантію зі зменшеною сумою для поміщення під процедуру спільного транзиту товарів, до яких застосовується рішення про тимчасову заборону такого використання, якщо вони можуть довести, що борг не виник у зв’язку з відповідними видами товарів у ході операцій спільного транзиту, які вони здійснили протягом двох років, що передують рішенню, або, якщо борги виникали протягом цього періоду, якщо вони можуть довести, що такі борги були повністю сплачені боржником або гарантом протягом встановленого строку.

Щоб отримати дозвіл на використання тимчасово забороненої комплексної гарантії, суб’єкт процедури також повинен відповідати умовам, визначеним у статті 75(2)(b).

4.2. Статті 59-72 застосовують mutatis mutandis до заявок та дозволів на відступи, зазначені у пункті 4.1.

4.3. Коли компетентні органи дозволяють відступ, вони повинні внести до графи 8 для візування у сертифікаті комплексної гарантії такий текст:

"- НЕОБМЕЖЕНЕ ВИКОРИСТАННЯ - 99209".

1. Цей додаток встановлює спеціальні положення для використання процедури забезпечення безперервної роботи відповідно до статті 26(1) доповнення I для суб’єктів процедури, у тому числі уповноважених вантажовідправників, у разі тимчасової відмови:

- електронної транзитної системи;

- комп’ютеризованої системи, яку використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, або

- електронного з’єднання між комп’ютеризованою системою, що її використовують суб’єкти процедури для подання декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних, та електронною транзитною системою.

2. Транзитні декларації

2.1. Транзитна декларація, що використовується у процедурі забезпечення безперервної роботи, повинна бути пізнавана для усіх сторін, що беруть участь у транзитній операції, щоб уникнути проблем у митниці транзиту, митниці призначення та після надходження до уповноваженого вантажоодержувача. З огляду на це використані документи обмежуються:

- єдиним адміністративним документом (SAD), або

- SAD, надрукованим на звичайному папері комп’ютеризованою системою економічного оператора, як передбачено у додатку B6 до доповнення III, або

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, SAD, надрукованим на звичайному папері комп’ютеризованою системою економічного оператора, згідно з додатком B6a до доповнення III, або

- транзитним супровідним документом (TAD), доповненим за необхідності списком товарних позицій (Lol),

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитний супровідний документ (TAD), доповнений списком товарних позицій (Lol).

2.2. Транзитна декларація може бути доповнена одним або декількома додатковими аркушами з використанням бланку, наведеного в доповненні 3 до додатка I до Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами, вчиненої в Інтерлакені 20 травня 1987 року (Конвенція SAD). Бланки є невід’ємною частиною декларації. Описи вантажу, що відповідають вимогам додатка B5 до доповнення III на бланку, наведеному в додатку B4 до доповнення III, можуть бути використані замість додаткових аркушів як описова частина письмової транзитної декларації, невід’ємною частиною якої вони є.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, описи вантажу, що відповідають вимогам додатка B5a до доповнення III на бланку, наведеному в додатку B4a до доповнення III, можуть бути використані замість додаткових аркушів як описова частина письмової транзитної декларації, невід’ємною частиною якої вони є.

2.3. Для імплементації пункту 2.1 цього додатка транзитна декларація повинна бути заповнена відповідно до додатка B6 до доповнення III.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, для виконання пункту 2.1 цього додатка транзитна декларація повинна бути заповнена відповідно до додатка B6a до доповнення III.

3. Недоступність електронної транзитної системи

3.1. Застосовують такі правила:

- транзитна декларація повинна бути заповнена та подана до митниці відправлення у складі примірників 1, 4 і 5 документа SAD відповідно до Конвенції SAD, або у двох копіях TAD, доповнених, за необхідності, Lol, відповідно до додатків A3, A4, A5 і A6 до доповнення III;

- починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення (ЄС) 2016/578, транзитна декларація повинна бути заповнена та подана до митниці відправлення у складі примірників 1, 4 і 5 документа SAD відповідно до Конвенції SAD, або у двох копіях TAD, доповнених за потреби Lol, відповідно до додатків A3a, A4a, A5a і A6a до доповнення III;

- транзитна декларація повинна бути зареєстрована у графі C за допомогою системи нумерації, відмінної від використаної в електронній транзитній системі;

- процедура забезпечення безперервної роботи повинна бути зазначена на копіях транзитної декларації з одним із штампів на бланку, наведеному в додатку B7 до доповнення III, у графі A документа SAD або замість MRN та штрих-коду на TAD;

- уповноважений вантажовідправник повинен виконувати всі зобов’язання та умови, що стосуються записів, які повинні бути внесені до декларації, та використання спеціального штампа, зазначеного у пунктах 22-25 цього додатка, з використанням граф C і D відповідно;

- транзитна декларація повинна бути скріплена штампом митниці відправлення в разі застосування стандартної процедури або штампом уповноваженого вантажовідправника в разі застосування статті 84 доповнення I.

3.2. Якщо ухвалено рішення застосувати процедуру забезпечення безперервної роботи, будь-які дані про транзит, які містять LRN або MRN, присвоєні транзитній операції, повинні бути вилучені з електронної транзитної системи на основі інформації, наданої особою, яка внесла такі транзитні дані до електронної транзитної системи.

3.3. Митний орган повинен слідкувати за використанням процедури забезпечення безперервної роботи, щоб унеможливити зловживання ним.

4. Недоступність комп’ютеризованої системи, що її використовують суб’єкти процедури для подання даних декларації спільного транзиту за допомогою засобів електронного опрацювання даних або електронного з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою

Застосовують положення, визначені у пункті 3 цього додатка.

Суб’єкт процедури повинен повідомити митний орган, як тільки його комп’ютеризована система або електронне з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою знову стануть доступними.

5. Недоступність комп’ютеризованої системи уповноваженого вантажовідправника або електронного з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою

Якщо комп’ютеризована система уповноваженого вантажовідправника або електронне з’єднання між такою комп’ютеризованою системою та електронною транзитною системою недоступне, застосовується така процедура:

- застосовують положення, визначені у пункті 4 цього додатка,

- якщо уповноважений вантажовідправник протягом року складає більше 2 % своїх декларацій відповідно до процедури забезпечення безперервної роботи, дозвіл повинен бути перевірений, щоб оцінити, чи його умови все ще виконуються.

6. Збір даних митним органом

Однак у зазначених у пунктах 4 і 5 цього додатка випадках митний орган може дозволити суб’єкту процедури подати транзитну декларацію в одному примірнику (з використанням SAD або TAD) до митниці відправлення, щоб вона була опрацьована в електронній транзитній системі.

7. Надання індивідуальної гарантії гарантом

Якщо митниця гарантування не є митницею відправлення для операції транзиту, вона повинна зберігати копію зобов’язання гаранта. Суб’єкт процедури надає оригінал митниці відправлення, яка його зберігає. У разі необхідності, митниця відправлення може вимагати переклад офіційною мовою або однією з офіційних мов відповідної держави.

8. Підписання транзитної декларації та зобов’язання суб’єкта процедури

Підписуючи транзитну декларацію, суб’єкт процедури бере на себе відповідальність за:

- правильність інформації, наданої в декларації,

- справжність наданих документів,

- дотримання всіх зобов’язань стосовно поміщення товарів під процедуру транзиту.

9. Заходи ідентифікації

Якщо застосовують статтю 36(7) доповнення I, митниця відправлення вносить у транзитну декларацію навпроти заголовку "нанесені пломби" у графі D ("Контроль митницею відправлення") таку фразу:

"- Звільнення - 99201".

10. Записи у транзитній декларації та випуск товарів

- Митниця відправлення повинна записувати результати перевірки кожної копії транзитної декларації.

- Якщо висновки перевірки узгоджуються з декларацією, митниця відправлення повинна здійснити випуск товарів та записати дату на копіях транзитної декларації.

11. Товари, поміщені під процедуру спільного транзиту, перевозять на підставі примірників 4 і 5 документа SAD або на підставі однієї копії документа TAD, наданих суб’єкту процедури митницею відправлення. Примірник 1 документа SAD та копію документа TAD залишають у митниці відправлення.

12. Митниця транзиту

12.1. Перевізник повинен надати сповіщення про відправлення товарів транзитом, оформлене на бланку, наведеному в додатку B8 до доповнення III, кожній митниці транзиту, яка повинна його зберігати. Замість сповіщення про відправлення товарів транзитом може бути надана фотокопія примірника 4 документа SAD або фотокопія копії документа TAD, яку повинна зберегти митниця транзиту.

12.2. Якщо товари перевозять через митницю транзиту, відмінну від задекларованої, фактична митниця транзиту повинна повідомити митницю відправлення.

13. Пред’явлення в митниці призначення

13.1. Митниця призначення повинна зареєструвати копії транзитної декларації, записати на них дату надходження та внести дані здійсненого контролю.

13.2. Операція транзиту може закінчитися у митниці, відмінній від задекларованої у транзитній декларації. У такому разі, така митниця повинна стати фактичною митницею призначення.

Якщо фактична митниця призначення перебуває під юрисдикцією Договірної сторони, відмінної від Договірної сторони, під юрисдикцією якої перебуває задекларована митниця, фактична митниця повинна внести до графи I ("Контроль митницею призначення") транзитної декларації, на додаток до звичайних приміток, такий запис:

"- Відмінності: митниця, у якій товари були пред’явлені...... (реєстраційний номер митниці) - 99203".

13.3. Якщо застосовується другий параграф пункту 13.2 цього додатка, і якщо транзитна декларація містить наведене нижче твердження, фактична митниця призначення повинна тримати товари під своїм контролем та не дозволяти їх вилучення, окрім як до Договірної сторони, під юрисдикцією якої перебуває митниця відправлення, якщо тільки остання не надала на це прямого дозволу:

"- Вибуття із Союзу з урахуванням обмежень та зі сплатою зборів відповідно до Регламенту/Директиви/Рішення №... - 99204".

14. Розписка

Розписка може бути складена на зворотній стороні примірника 5 документа SAD у передбаченому місці або на бланку, наведеному в додатку B10 до доповнення III.

15. Повернення примірника 5 документа SAD або копії документа TAD

Компетентний митний орган Договірної сторони призначення повинен невідкладно повернути примірник 5 документа SAD митному органу на території Договірної сторони відправлення, однак не пізніше ніж протягом 8 днів після дати завершення операції. Якщо використовують документ TAD, то на тих же умовах, що й примірник 5, повертають копію наданого документа TAD.

16. Інформування суб’єкта процедури та альтернативний доказ завершення процедури

Якщо копії, зазначені в пункті 15 цього додатка, не були повернені митному органу Договірної сторони відправлення протягом 30 днів після закінчення строку для пред’явлення товарів у митниці призначення, такий орган повинен повідомити суб’єкта процедури та попросити його надати доказ того, що процедура була належним чином завершена.

17. Процедура запиту інформації

17.1. Якщо митниця відправлення протягом 60 днів після завершення строку для пред’явлення товарів у митниці призначення не отримала доказ того, що процедура була належним чином завершена, митний орган Договірної сторони відправлення повинен негайно подати запит на інформацію, необхідну для закриття процедури. Якщо під час етапів процедури запиту інформації встановлено, що процедура спільного транзиту не може бути закрита, митний орган Договірної сторони відправлення повинен встановити, чи виник борг.