РОЗДІЛ IV
ПОЯСНЕННЯ ЩОДО ВИМОГ ДО ДАНИХ
СЕКЦІЯ I
Вступ
Описи та пояснення, які містить цей розділ, застосовують до елементів даних, зазначених у таблиці вимог до даних у розділі III, секції I цього додатка.
СЕКЦІЯ II
Вимоги до даних
1/2. Тип додаткової декларації
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Вносять відповідний код
1/3. Транзитна декларація
Усі типи транзитних декларацій
Вносять відповідний код.
1/4. Бланки
Усі типи транзитних декларацій
Якщо використовують декларації у паперовій формі, вносять номер підгрупи стосовно загальної кількості підгруп використовуваних бланків і додаткових аркушів. Наприклад, якщо є один бланк і два додаткові аркуші, вносять "1/3" на бланку, "2/3" - на першому додатковому аркуші та "3/3" - на другому додатковому аркуші.
1/5. Описи вантажу
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Якщо використовують декларацію в паперовій формі, вносять цифрами кількість будь-яких долучених описів вантажу або будь-яких комерційних описових списків, якщо вони дозволені компетентним органом.
1/6. Номер товарної позиції
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Номер товарної позиції стосовно загальної кількості товарних позицій, які містить транзитна декларація, якщо є більше однієї товарної позиції.
1/8. Підпис/Засвідчення
Усі типи транзитних декларацій
Підпис або інше засвідчення транзитної декларації.
У разі декларації в паперовій формі, оригінал власноручного підпису заінтересованої особи повинен бути поставлений на копії декларації, яка зберігається в митниці відправлення, разом із повним ім’ям такої особи. Якщо така особа не є фізичною особою, особи, яка підписує, після підпису та повного імені, повинна додати свою посаду, яка дає підстави ставити підпис.
1/9. Загальна кількість товарних позицій
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Загальна кількість товарних позицій задекларованих товарів у відповідній транзитній декларації. Товарну позицію визначають як товари у декларації, які мають спільними усі дані з атрибутом "X" у таблиці вимог до даних у розділі III, секції I цього додатка.
2/1. Спрощена декларація/попередні документи
Усі типи транзитних декларацій
Надають посилання на тимчасове зберігання, або попередню митну процедуру, або відповідний митний документ.
Якщо, у разі використання транзитних декларацій у паперовій формі, повинно бути надано більш ніж одне посилання, країни можуть передбачити, щоб до цієї графи був внесений відповідний код, а список відповідних посилань супроводжував транзитну декларацію.
2/2. Додаткова інформація
Усі типи транзитних декларацій
Вносять відповідний код.
2/3. Оформлені документи, сертифікати та дозволи, додаткові посилання
Усі типи транзитних декларацій
Ідентифікація або реєстраційні номери документів Договірних сторін або міжнародних документів, сертифікатів і дозволів, оформлених для підтвердження декларації, а також додаткові посилання.
Із використанням відповідних кодів вносять дані, які вимагаються відповідно до будь-яких спеціальних застосовних правил, разом із посиланнями на документи, оформлені для підтвердження декларації, а також додаткові посилання.
Електронний транспортний документ як транзитна декларація
Цей елемент даних включає тип і посилання на транспортний документ, який використовують як транзитну декларацію.
Крім того, він також містить посилання на відповідний номер дозволу суб’єкта процедури транзиту. Ця інформація повинна бути надана, якщо вона не може бути однозначно отримана з інших елементів даних, таких як номер EORI власника дозволу.
3/1. Експортер
Транзитна декларація
Вносять повне ім’я та адресу вантажовідправника.
У разі згрупованих відправлень, коли використовують транзитну декларацію в паперовій формі, країни можуть передбачити використання відповідного коду, та, що до декларації потрібно долучати список вантажовідправників.
3/2. Ідентифікаційний номер експортера
Транзитна декларація
Вносять номер EORI вантажовідправника або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту.
3/9. Вантажоодержувач
Усі типи транзитних декларацій
Вносять повне ім’я та адресу вантажоодержувача.
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
У разі згрупованих відправлень, коли використовують транзитну декларацію в паперовій формі, країна може передбачити, що до цієї графи потрібно вносити відповідний код, а до декларації потрібно долучати список вантажоодержувачів.
3/10. Ідентифікаційний номер вантажоодержувача
Усі типи транзитних декларацій
Вносять номер EORI або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту.
3/19. Представник
Усі типи транзитних декларацій
Ця інформація вимагається, якщо вона відмінна від D.E. 3/17 "Декларант" або, у відповідних випадках, D.E. 3/22 "Суб’єкт процедури транзиту".
3/20. Ідентифікаційний номер представника
Усі типи транзитних декларацій
Ця інформація вимагається, якщо вона відмінна від D.E. 3/18 "Ідентифікаційний номер декларанта" або, у відповідних випадках, D.E. 3/23 "Ідентифікаційний номер суб’єкта процедури транзиту".
Вносять номер EORI заінтересованої особи або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту.
3/21. Код статусу представника
Усі типи транзитних декларацій
Вносять відповідний код, що визначає статус представника.
3/22. Суб’єкт процедури транзиту
Усі типи транзитних декларацій
Вносять повне ім’я чи назву (особи чи компанії) та адресу суб’єкта процедури транзиту. За потреби вносять повне ім’я чи назву (особи чи компанії) уповноваженого представника, який подає транзитну декларацію від імені суб’єкта процедури.
У разі використання транзитної декларації в паперовій формі оригінал власноручного підпису заінтересованої особи повинен бути поставлений на копії декларації в паперовій формі, яка зберігається в митниці відправлення.
3/23. Ідентифікаційний номер суб’єкта процедури транзиту
Усі типи транзитних декларацій
Вносять номер EORI суб’єкта процедури транзиту або ідентифікаційний номер трейдера у країні спільного транзиту.
3/37. Ідентифікаційний № додаткового учасника (учасників) ланцюга постачання
Усі типи транзитних декларацій
Унікальний ідентифікаційний номер, призначений економічному оператору третьої країни в рамках програми торговельного партнерства, що розроблена відповідно до Системи рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі Всесвітньої митної організації та визнана Союзом та іншими Договірними сторонами.
Перед ідентифікатором відповідної сторони повинен бути внесений код ролі, який визначає її роль у ланцюгу постачання.
5/4. Дата декларації
Усі типи транзитних декларацій
Дата, в яку декларація була видана та, у відповідних випадках, підписана або засвідчена в інший спосіб.
5/5. Місце декларації
Усі типи транзитних декларацій
Місце, у якому декларація у паперовій формі була видана.
5/6. Орган призначення (і країна)
Усі типи транзитних декларацій
Із використанням відповідних кодів вносять реєстраційний номер митниці, де закінчиться операція транзиту.
5/7. Очікувані митниці транзиту (і країна)
Усі типи транзитних декларацій
Вносять код очікуваної митниці за місцем прибуття на територію Договірної сторони, коли товари переміщуються під процедурою транзиту, або митниці за місцем вибуття з території Договірної сторони, коли товари залишають таку територію в ході транзитної операції через кордон між такою Договірною стороною та третьою країною.
Із використанням відповідних кодів вносять реєстраційні номери відповідних митниць.
5/8. Код країни призначення
Усі типи транзитних декларацій
Із використанням відповідного коду вносять останню країну призначення товарів.
Країна останнього відомого призначення визначається як остання країна, до якої, як відомо на момент випуску в митну процедуру, повинні бути доставлені товари.
5/21. Місце завантаження
Усі типи транзитних декларацій
Із використанням відповідного коду, де це вимагається, вносять місце, де товари повинні бути завантажені на активні транспортні засоби, на яких вони повинні перетнути кордон Договірної сторони.
5/23. Місце розташування товарів
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Із використанням відповідного коду вносять місце, де товари можуть бути перевірені. Це місце повинне бути достатньо точним, щоб митниця могла здійснити фізичний контроль товарів.
6/1. Маса нетто (кг)
Транзитна декларація
Вносять масу нетто відповідних товарів, виражену в кілограмах, із відповідної товарної позиції декларації. Маса нетто - це маса товарів без жодного паковання.
Якщо маса нетто більша за 1 кг включає частку одиниці виміру (кг), вона може бути округлена таким чином:
- від 0,001 до 0,499: округлення до меншого значення кг,
- від 0,5 до 0,999: округлення до більшого значення кг.
Маса нетто менша за 1 кг повинна бути внесена як "0", після якої повинно бути вказано до 6 десяткових знаків, відкидаючи всі "0" наприкінці кількості (напр., 0,123 - для пакунка масою 123 грами, 0,00304 - для пакунка масою 3 грами і 40 міліграмів, або 0,000654 - для пакунка масою 654 міліграми).
6/5. Маса брутто (кг)
Усі типи транзитних декларацій
Маса брутто - це вага товарів із пакованням, але без обладнання перевізника для декларування.
Якщо маса брутто більша за 1 кг включає частку одиниці виміру (кг), вона може бути округлена таким чином:
- від 0,001 до 0,499: округлення до меншого значення кг,
- від 0,5 до 0,999: округлення до більшого значення кг.
Маса брутто менша за 1 кг повинна бути внесена як "0", після якої повинно бути вказано до 6 десяткових знаків, відкидаючи всі "0" наприкінці кількості (напр., 0,123 - для пакунка масою 123 грами, 0,00304 - для пакунка масою 3 грами і 40 міліграмів, або 0,000654 - для пакунка масою 654 міліграми).
Вносять масу брутто відповідних товарів, виражену в кілограмах, із відповідної товарної позиції.
Якщо декларація складається із декількох товарних позицій, що стосуються товарів, упакованих разом таким чином, що неможливо визначити масу брутто товарів, які відносяться до будь-якої товарної позиції, маса брутто повинна бути внесена тільки на рівні заголовка.
Якщо транзитна декларація в паперовій формі містить декілька товарних позицій, загальна маса брутто повинна бути внесена тільки до першої графи 35, а решту граф 35 залишають порожніми.
6/8. Опис товарів
Усі типи транзитних декларацій
Звичайний торговий опис товарів у некодованій формі є достатньо точним для митних органів, щоб ідентифікувати товари. Якщо повинен бути наданий код HS, опис повинен бути достатньо точним, щоб дозволити класифікувати товари.
6/13. Код CUS
Усі типи транзитних декларацій
Номер Митного союзу і статистики (CUS) є ідентифікатором, визначеним у рамках Європейського митного реєстру хімічних речовин (ECICS) переважно для хімічних речовин і препаратів.
Декларант може надати цей код за власним бажанням, якщо щодо відповідних товарів не існує класифікації в рамках TARIC, тобто якщо надання цього коду є менш обтяжливим ніж надання повного текстового опису товару.
6/14. Товарний код - Код Комбінованої номенклатури
Усі типи транзитних декларацій
До цього підрозділу вносять товарний код, що складається щонайменше із шести знаків Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Товарний код може бути розширений до восьми цифр для національного використання
6/18. Загалом пакунків
Усі типи транзитних декларацій
Цифрами вносять загальну кількість пакунків, що складають відповідне відправлення.
6/20. Пакунки
Усі типи транзитних декларацій
Інформація про тип і загальну кількість пакунків на основі найменшої одиниці зовнішнього паковання. Загальна кількість пакунків пов’язана із кількістю окремих предметів, упакованих таким чином, що їх неможливо розділити без попереднього розпакування, або кількістю штук при розпакуванні.
Інформацію про загальну кількість пакунків не надають щодо товарів насипом.
Інформація повинна також містити вільну форму опису марковання та кількість транспортних одиниць або пакунків.
7/1. Перевантаження
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Перші три рядки цієї графи повинні бути заповнені перевізником, якщо під час операції транзиту товари перевантажують з одного транспортного засобу до іншого або з одного контейнера до іншого.
7/2. Контейнер
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Вносять передбачувану ситуацію при перетині кордону Договірної сторони на основі інформації, наявної на час виконання транзитних формальностей, із використанням відповідного коду.
7/4. Вид транспорту на кордоні
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Із використанням відповідного коду вносять вид транспорту активного транспортного засобу, що, як очікується, буде використовуватися при виїзді з митної території Договірної сторони.
7/5. Вид транспорту в межах країни
Транзитна декларація
Із використанням відповідного коду вносять вид транспорту після прибуття.
7/7. Ідентифікація транспортних засобів при відправленні
Усі типи транзитних декларацій
Вносять ідентифікацію транспортного засобу, на який товари безпосередньо завантажені на час виконання транзитних формальностей (або транспортного засобу, який забезпечує рух інших транспортних засобів, якщо є декілька транспортних засобів). Якщо використовують тягач і причеп із різними реєстраційними номерами, вносять реєстраційні номери і тягача, і причепа, та країну реєстрації тягача.
Залежно від відповідних транспортних засобів можуть бути внесені такі дані для їх ідентифікації:
7/8. Країна реєстрації транспортних засобів при відправленні
Транзитна декларація
Вносять країну реєстрації транспортного засобу (або транспортного засобу, який забезпечує рух інших транспортних засобів, якщо є декілька транспортних засобів), на який товари безпосередньо завантажені на час виконання транзитних формальностей, у формі відповідного коду. Якщо використовують тягач і причеп із різними країнами реєстрації, вносять країну реєстрації тягача.
Якщо товари транспортують за допомогою причепа та тягача, вносять країну реєстрації і причепа, і тягача. Якщо країна реєстрації тягача невідома, вносять країну реєстрації причепа.
7/10. Ідентифікаційний номер контейнера
Усі типи транзитних декларацій
Позначки (літери та/або цифри), які ідентифікують транспортний контейнер.
Для видів транспорту відмінних від повітряного транспорту, контейнер означає спеціальний зміцнений ящик для перевезення вантажів, придатний до штабелювання та переміщення по горизонталі чи вертикалі.
Для повітряного виду транспорту, контейнери означають спеціальні зміцнені ящики для перевезення вантажів, придатні до переміщення по горизонталі чи вертикалі.
У контексті цього елемента даних змінні корпуси та напівпричепи, які використовують для дорожнього та залізничного транспорту, вважаються контейнерами.
У відповідних випадках, щодо контейнерів, що на них поширюється стандарт ISO 6346, на додаток до ідентифікаційного номера контейнера надають ідентифікатор (префікс), призначений Міжнародним бюро контейнерів і комбінованого транспорту (BIC).
Щодо змінних корпусів та напівпричепів використовують код ILU (інтермодальних вантажних одиниць), як запроваджено європейським стандартом EN 13044.
7/14. Ідентифікація активних транспортних засобів при перетині кордону
Транзитна декларація
Вносять ідентифікацію активних транспортних засобів при перетині кордону Договірної сторони.
У разі використання комбінованого перевезення, або якщо використовують декілька транспортних засобів, активним транспортним засобом є той, який забезпечує рух для всієї комбінації. Наприклад, коли вантажівка перебуває на морському судні, активним транспортним засобом є корабель. Щодо тягача та причепа, активним транспортним засобом є тягач.
Залежно від відповідних транспортних засобів вносять такі дані для їх ідентифікації:
7/15. Країна реєстрації активних транспортних засобів при перетині кордону
Транзитна декларація
Із використанням відповідного коду вносять країну реєстрації активних транспортних засобів при перетині кордону Договірної сторони.
У разі використання комбінованого перевезення, або якщо використовують декілька транспортних засобів, активним транспортним засобом є той, який забезпечує рух для всієї комбінації. Наприклад, коли вантажівка перебуває на морському судні, активним транспортним засобом є корабель. Щодо тягача та причепа, активним транспортним засобом є тягач.
7/18. Номер пломби
Усі типи транзитних декларацій
Інформація надається, якщо уповноважений вантажовідправник подає декларацію, для якої його дозвіл вимагає використання пломб спеціального виду, або якщо суб’єкт процедури транзиту уповноважений використовувати пломби спеціального виду.
7/19. Інші інциденти під час переміщення
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Графу заповнюють відповідно до наявних зобов’язань в рамках процедури спільного транзиту.
Додатково, якщо товари були завантажені на напівпричіп і під час перевезення змінюють лише тягач (без передання або перевантаження товарів), у цю графу вносять реєстраційний номер нового тягача. У такому разі візування компетентними органами є необов’язковим.
8/2. Тип гарантії
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Із використанням відповідних кодів вносять тип гарантії, яку використовують для відповідної операції транзиту.
8/3. Посилання на гарантію
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Вносять реєстраційний номер гарантії та, за необхідності, код доступу та митницю гарантування.
8/4. Гарантія недійсна в
Транзитна декларація та транзитна декларація зі зменшеними вимогами до даних
Якщо гарантія не є дійсною для однієї або декількох Договірних сторін, після "недійсна для" додають "для належних кодів відповідної Договірної сторони чи сторін".
ДОПОВНЕННЯ IV
ВЗАЄМНА ДОПОМОГА ПРИ СТЯГНЕННІ ВИМОГ
Мета
Це доповнення встановлює правила забезпечення стягнення в кожній країні вимог, зазначених у статті 3, які виникають в іншій країні. Імплементаційні положення визначені у додатку I до доповнення.
Терміни та означення
У цьому доповненні:
- "орган, який надсилає запит" означає компетентний орган країни, який надсилає запит про допомогу щодо вимоги, зазначеної у статті 3,
- "орган, який отримує запит" означає компетентний орган країни, до якого було надіслано запит про допомогу.
Сфера застосування
Це доповнення застосовують до:
(a) усіх вимог, що стосуються боргів, на які поширюється дія статті 3, пункту (1) доповнення I, які підлягають погашенню у зв’язку з операцією спільного транзиту, яка почалася після набуття чинності цим доповненням;
(b) відсотків і витрат, пов’язаних зі стягненням зазначених вище вимог.
Повідомлення та використання інформації
1. На запит органу, який надсилає запит, орган, який отримує запит, повинен надати будь-яку інформацію, яка буде корисна для органу, який надсилає запит, у процесі стягнення його вимоги.
Для отримання цієї інформації орган, який отримує запит, користується повноваженнями, передбаченими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та адміністративними положеннями, що застосовуються до стягнення подібних вимог, що виникають у країні, де розташований такий орган.
2. У запиті на інформацію повинні бути зазначені ім’я та адреса особи, якої стосується інформація, яка повинна бути надана, а також характер та сума вимоги, щодо якої подано запит.
3. Орган, який отримує запит, не зобов’язаний надавати інформацію:
(a) яку він не зміг би отримати для стягнення подібних вимог, що виникають у країні, в якій він розташований;
(b) яка розкрила б будь-яку комерційну, виробничу або професійну таємницю; або
(c) розкриття якої могло б зашкодити безпеці країни чи порушити громадський порядок.
4. Орган, який отримує запит, повинен повідомляти орган, який надсилає запит, про причини відмови у наданні інформації.
5. Інформація, отримана відповідно до цієї статті, повинна бути використана виключно для цілей цієї Конвенції, і країна-отримувач повинна надати їй такий самий захист, як і інформації подібного характеру відповідно до національного законодавства такої країни. Така інформація може бути використана для інших цілей лише за наявності письмової згоди компетентного органу, який її надав, і з урахуванням будь-яких обмежень, встановлених таким органом.
Запит на інформацію повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку II до цього доповнення.
Повідомлення
1. Орган, який отримує запит, на запит органу, який надсилає запит, та відповідно до чинних правових норм щодо повідомлення про подібні інструменти чи рішення у країні, в якій розташований орган, який отримує запит, повинен повідомляти адресата про всі документи і рішення, в тому числі судового характеру, які виникають у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, та які стосуються вимоги та/або її стягнення.
2. У запиті на повідомлення зазначають ім’я та адресу відповідного адресата, характер і предмет документа чи рішення, про які повинне бути надане повідомлення, за необхідності ім’я та адресу боржника та вимогу, якої стосується відповідний документ або рішення, а також будь-яку іншу корисну інформацію.
3. Орган, який отримує запит, повинен негайно поінформувати орган, який надсилає запит, про заходи, вжиті щодо його запиту на повідомлення, і зокрема про дату, коли документ або рішення було направлено адресату.
Запит про повідомлення повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку III до цього доповнення.
Виконання запитів
1. На запит органу, який надсилає запит, орган, який отримує запит, повинен стягнути вимоги, які є предметом документа, що дозволяє їх примусове виконання відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень, що застосовуються до стягнення подібних вимог, що виникають у країні, де розташований орган, який отримує запит.
2. Для цих цілей будь-яка вимога, щодо якої було подано запит на стягнення, розглядається як вимога країни, в якій розташований орган, який отримує запит, за винятком випадків, коли застосовується стаття 12.
1. Запит на стягнення вимоги, що його направляє орган, який надсилає запит, органу, який отримує запит, повинен супроводжуватися офіційною або засвідченою копією документа, що дозволяє її примусове виконання, виданого в країні, де розташований орган, який надсилає запит, і за потреби оригіналом або засвідченою копією інших документів, необхідних для стягнення.
2. Орган, який надсилає запит, не може робити запит на стягнення, якщо:
(a) вимогу та/або документ, що дозволяє її примусове виконання, оскаржено у країні, в якій він розташований;
(b) у країні, в якій він розташований, він застосував процедуру стягнення, що нею він має право скористатися на підставі документа, зазначеного в параграфі 1, і вжиті заходи призвели до погашення вимоги в повному обсязі;
(c) вимога не перевищує 1500 євро. Еквівалент у національній валюті суми, вираженої у євро, обчислюють відповідно до положень статті 22 доповнення II.
3. У запиті на стягнення зазначають ім’я та адресу заінтересованої особи, характер вимоги, суму основної вимоги, відсотків, витрат, що підлягають сплаті, а також будь-яку іншу відповідну інформацію.
4. Запит на стягнення повинен додатково містити заяву органу, який надсилає запит, із зазначенням дати, з якої можливе примусове виконання згідно з чинним законодавством країни, в якій він розташований, та підтвердженням виконання умов, визначених у параграфі 2.
5. Як тільки будь-яка відповідна інформація, що стосується справи, стосовно якої подано запит на стягнення, стане відомою органу, який надсилає запит, він повинен направити її органу, який отримує запит.
У відповідних випадках та згідно із законодавством, чинним у країні, що в ній розташований орган, який отримує запит, документ, що дозволяє примусове виконання вимоги, повинен бути прийнятим, визнаним, доповненим або заміненим документом, що уповноважує на примусове виконання на території такої країни.
Таке прийняття, визнання, доповнення чи заміна повинні бути здійсненні якнайшвидше після дати отримання запиту на стягнення. Вони не можуть бути відхилені, якщо документ, що дозволяє примусове виконання в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, складений належним чином.
Якщо виконання будь-якої з цих формальностей призводить до перевірки чи оскарження у зв’язку з вимогою та/або документом, що дозволяє примусове виконання, виданим органом, який надсилає запит, застосовується стаття 12.
1. Стягнення вимог здійснюється у валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит.
2. Орган, який отримує запит, якщо це дозволяють закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, чинні у країні, в якій він розташований, і після консультацій з органом, який надсилає запит, може надати боржнику час для сплати або дозволити виплату частинами. Будь-які відсотки, що їх нараховує орган, який отримує запит, у зв’язку з таким додатковим часом для сплати, перераховують органу, який надсилає запит.
Будь-які інші відсотки, що нараховуються за прострочення оплати відповідно до законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, чинних у країні, в якій розташований орган, який отримує запит, також перераховують органу, який надсилає запит.
Вимогам, що підлягають стягненню, не повинен надаватись преференційний статус у країні, в якій розташований орган, який отримує запит.
Орган, який отримує запит, повинен негайно повідомляти орган, який надсилає запит, про заходи, яких він вжив щодо запиту на стягнення.
Оскаржувані запити
1. Якщо в ході процедури стягнення вимогу та/або документ, що дозволяє примусове виконання та виданий у країні, де розташований орган, який надсилає запит, оскаржує заінтересована сторона, остання повинна направити скаргу компетентному органу країни, в якій розташований орган, який надсилає запит, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган, який надсилає запит, повинен повідомити орган, який отримує запит, про таке оскарження. Відповідна сторона також може повідомити орган, який отримує запит, про оскарження.
2. Як тільки орган, який отримує запит, отримав повідомлення, зазначене у параграфі 1, від органу, який надсилає запит, або від заінтересованої сторони, він повинен призупинити процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у цій справі. Без обмеження статті 13, якщо орган, який отримує запит, вважає за необхідне, щоб такий орган міг вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, дозволяють вживання таких заходів щодо подібних вимог.
3. У разі оскарження примусових заходів, вжитих в країні, в якій розташований орган, який отримує запит, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.
4. Якщо компетентний орган, якому було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом або адміністративним судом, рішення такого суду, якщо воно ухвалене на користь органу, який надсилає запит, та дозволяє стягнення вимоги в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, є "документом, що дозволяє примусове виконання" у розумінні статей 6, 7 і 8, а стягнення вимоги здійснюється на підставі такого рішення.
Запобіжні заходи
1. На обґрунтовану вимогу органу, що надсилає запит, орган, що отримує запит, вживає заходів забезпечення для забезпечення стягнення вимоги, якщо це дозволено чинним законодавством країни, в якій він розташований.
2. Для забезпечення виконання положень параграфа 1, статтю 6, статтю 7(1), (3) і (5), статті 8, 11, 12 і 14 застосовують mutatis mutandis.
Запит про заходи забезпечення повинен бути поданий на бланку, наведеному в додатку IV до цього доповнення.
Винятки
Орган, який отримує запит, не зобов’язаний:
(a) надавати допомогу, передбачену в статтях 6-13, якщо стягнення вимоги внаслідок ситуації боржника спричинить серйозні економічні або соціальні труднощі в країні, в якій розташований такий орган;
(b) приймати стягнення вимоги, якщо він вважає, що це може порушувати громадський порядок чи інші суттєві інтереси країни, в якій розташований такий орган.
(c) здійснити стягнення вимоги, якщо орган, який надсилає запит, не вичерпав засобів стягнення на території країни, в якій він розташований.
Орган, який отримує запит, повинен повідомляти орган, який надсилає запит, про причини відмови у допомозі.
1. Питання, що стосуються строку давності, регулюються виключно законами, чинними у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.
2. Заходи, вжиті для стягнення вимог органом, який отримує запит, на виконання запиту про допомогу, які, якщо вони були б виконані органом, який надсилає запит, мали б наслідком призупинення або переривання строку давності відповідно до законів, чинних у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, вважаються вжитими у такій країні, що стосується зазначених наслідків.
Конфіденційність
Документи та інформація, надіслані органу, який отримує запит, відповідно до цього доповнення, можуть бути повідомлені таким органом лише:
(a) особі, зазначеній у запиті про допомогу;
(b) таким особам та органам, відповідальним за стягнення вимог, і тільки для таких цілей;
(c) судовим органам, що розглядають спорми щодо стягнення вимог.
Мови
Запити про допомогу та відповідні документи повинні бути супроводжені перекладом офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований орган, який отримує запит, або мовою, прийнятною для такого органу.
Витрати на допомогу
Відповідні країни відмовляються від усіх вимог одна до іншої щодо відшкодування витрат, пов’язаних із взаємною допомогою, яку вони надають одна одній відповідно до цього доповнення.
Однак країна, в якій розташований орган, який надсилає запит, залишається відповідальною перед країною, в якій розташований орган, який отримує запит, за витрати, понесені внаслідок дій, які вважаються необґрунтованими з огляду на суть вимоги або чинність документа, виданого органом, який надсилає запит.
Уповноважені органи
Країни надають одна одній список органів, уповноважених робити чи отримувати запити про допомогу, а також будь-які подальші відповідні зміни.
Статті 20-22
(Це доповнення не містить статей 20-22.)
Взаємодоповнюваність
Положення цього доповнення не перешкоджають досягненню більшої міри взаємної допомоги між конкретними країнами зараз або в майбутньому за будь-якими угодами чи домовленостями, у тому числі тими, що стосуються повідомлення про юридичні або не передбачені законом дії.
Статті 24-26
(Це доповнення не містить статей 24-26.)
ДОДАТОК I ДО ДОПОВНЕННЯ IV
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНІ ПОЛОЖЕННЯ
РОЗДІЛ I
Сфера застосування
1. Цей додаток встановлює детальні правила імплементації доповнення IV.
2. Цей додаток також встановлює детальні правила щодо конвертації та перерахування сум, що стягуються.
РОЗДІЛ II
Запит на інформацію
1. Запит на інформацію, зазначений у статті 4 доповнення IV, складають у письмовій формі відповідно до зразка у додатку II. Зазначений запит повинен бути скріплений офіційним штампом органу, який надсилає запит, та підписаний службовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
2. Орган, який надсилає запит вказує, у відповідних випадках, у своєму запиті на інформацію назву будь-якого іншого органу, якому він направив подібний запит на інформацію.
Запит на інформацію може стосуватися
(a) боржника; або
(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги, відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.
Якщо орган, який надсилає запит, знає, що третя сторона має активи, що належать одній із осіб, зазначених у попередньому параграфі, запит може також стосуватися такої третьої сторони.
Орган, який отримує запит, повинен письмово підтвердити отримання запиту на інформацію (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж за сім днів після такого отримання.
1. Орган, який отримує запит, передає кожну одиницю запитуваної інформації органу, який надсилає запит, як тільки він отримує запит.
2. Якщо вся запитувана інформація або її частина не може бути отримана протягом розумного строку, беручи до уваги конкретну справу, орган, який отримує запит, повинен повідомити про це орган, який надсилає запит, вказавши причини.
У будь-якому разі, до завершення шести місяців з дати підтвердження отримання запиту, орган, який отримує запит, повідомляє орган, який надсилає запит, про результати проведеного розслідування для отримання запитуваної інформації.
З урахуванням інформації, отриманої від органу, який отримує запит, орган, який надсилає запит, може просити останній продовжувати свої розслідування. Цей запит роблять у письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення про результати розслідування, проведеного органом, який отримує запит, і орган, який отримує запит, повинен його розглядати відповідно до положень, які застосовують до початкового запиту.
Коли орган, який отримує запит, вирішує не виконувати надісланий йому запит на інформацію, він повинен письмово повідомити орган, який надсилає запит, про причини відмови, вказуючи конкретні положення статті 4 доповнення IV, на які він посилається. Це повідомлення повинно бути здійснене органом, який отримує запит, як тільки він прийняв своє рішення, і у будь-якому разі протягом шести місяців з дати підтвердження отримання запиту.
Орган, який надсилає запит, може у будь-який час відкликати запит на інформацію, який він надіслав органу, який отримує запит. Рішення про відкликання повинно бути направлене органу, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом).
РОЗДІЛ III
Запити про повідомлення
Запит про повідомлення, зазначений у статті 5 доповнення IV, складають у письмовій формі у двох примірниках на бланку, наведеному в додатку III. Зазначений запит повинен бути скріплений офіційним штампом органу, який надсилає запит, та повинен бути підписаний службовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
Два примірники документа (або рішення), щодо яких подано запит на повідомлення, долучають до запиту, зазначеного у попередньому параграфі.
Запит на повідомлення може стосуватися будь-якої фізичної або юридичної особи, що вона відповідно до законодавства, чинного в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, повинна бути повідомлена про будь-який документ або рішення, що стосується її.
1. Відразу після отримання запиту про повідомлення, орган, який отримує запит, повинен вжити необхідних заходів для здійснення такого повідомлення відповідно до чинного законодавства країни, в якій він розташований.
2. Орган, який отримує запит, повинен інформувати орган, який надсилає запит, про дату повідомлення, як тільки воно було направлене, шляхом повернення йому одного з примірників його запиту, із належним чином заповненою зворотною стороною сертифіката.
РОЗДІЛ IV
Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення
1. Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення, зазначених у статтях 6 і 13 доповнення IV, складається в письмовій формі на бланку, наведеному в додатку IV. Запит повинен включати декларацію про виконання умов, встановлених у додатку IV для початку процедури взаємної допомоги у конкретній справі, а також повинен мати офіційний штамп органу, який надсилає запит, та повинен бути підписаний службовою особою, належним чином уповноваженою робити такий запит.
2. Документ, що дозволяє примусове виконання, який повинен супроводжувати запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення, може бути виданий щодо декількох вимог, якщо він стосується тієї самої особи.
Для цілей статей 12-19 всі вимоги, що є предметом одного документа, що дозволяє примусове виконання, вважаються однією вимогою.
1. Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення може стосуватися
(a) боржника; або
(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги, відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.
2. Якщо необхідно, орган, який надсилає запит, повинен інформувати орган, який отримує запит, про будь-які активи осіб, зазначених у параграфі 1, якими, як йому відомо, володіє третя сторона.
1. Орган, який надсилає запит, повинен вказувати суми вимоги, що підлягають стягненню, як у валюті країни, в якій він розташований, так і у валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит.
2. Обмінний курс, який повинен бути використаний для цілей параграфа 1, є останнім курсом продажу, зафіксованим на найбільш показовому валютному ринку або ринках країни, в якій розташований орган, який надсилає запит, на дату підписання запиту на стягнення.
Орган, який отримує запит, повинен у письмовій формі підтвердити отримання запиту на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення (наприклад, електронною поштою чи факсом) якнайшвидше та у будь-якому разі не пізніше ніж через сім днів після такого отримання.
Якщо протягом розумного строку, з урахуванням конкретного випадку, неможливе стягнення всієї або частини вимоги або вжиття заходів забезпечення, орган, який отримує запит, повинен повідомити про це орган, який надсилає запит, вказавши причини.
У будь-якому разі, наприкінці одного року з дати підтвердження отримання запиту орган, який отримує запит, повідомляє орган, який надсилає запит, про результати процедури, здійсненої ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення.
З урахуванням інформації, отриманої від органу, який отримує запит, орган, який надсилає запит, може просити останній продовжувати процедуру, здійснену ним для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення. Цей запит роблять у письмові формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) протягом двох місяців з моменту отримання повідомлення про результати процедури, яку здійснює орган, який отримує запит, для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, та орган, який отримує запит, повинен його розглядати відповідно до положень, що застосовуються до первісного запиту.
Будь-яка дія щодо оскарження вимоги або документа, що дозволяє її примусове виконання, яка здійснюється в країні, в якій розташований орган, який надсилає запит, повинна бути повідомлена органу, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом) органом, який надсилає запит, негайно після того як він був поінформований про таку дію.
1. Якщо запит на стягнення та/або вжиття заходів забезпечення стає недійсним у результаті сплати вимоги, її скасування або з будь-якої іншої причини, орган, який надсилає запит, повинен негайно поінформувати орган, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом), щоб останній міг припинити будь-яку розпочату процедуру.
2. Якщо суму вимоги, яка є предметом запиту на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення, з будь-якої причини змінено, орган, який надсилає запит, повинен негайно поінформувати орган, який отримує запит, у письмовій формі (наприклад, електронною поштою чи факсом).
Якщо зміна полягає у зменшенні суми вимоги, орган, який отримує запит, продовжує дії, які він розпочав для стягнення та/або для вжиття заходів забезпечення, але такі дії обмежуються несплаченою сумою, якщо на той час, коли орган, який отримує запит, одержав повідомлення про зменшення суми вимоги, початкова сума вже була стягнена ним, але процедура перерахування, зазначена у статті 18, ще не була розпочата, тоді орган, який отримує запит, повинен повернути суму переплати особі, яка має право на неї.
Якщо зміна полягає у збільшенні суми вимоги, орган, який надсилає запит, повинен якнайшвидше направити органу, який отримує запит, додатковий запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення. Цей додатковий запит, наскільки це можливо, повинен бути розглянутий органом, який отримує запит, одночасно із початковим запитом органу, який надсилає запит. Якщо, з урахуванням поточного статусу процедури, об’єднання додаткового запиту та початкового запиту неможливе, орган, який отримує запит, зобов’язаний виконувати лише додатковий запит, якщо він стосується суми не меншої ніж зазначена у статті 7 доповнення IV.
3. Для конвертації зміненої суми вимоги у валюту країни, в якій розташований орган, який отримує запит, орган, який надсилає запит, повинен використовувати обмінний курс, який був використаний у його початковому запиті.
Будь-яка сума, стягнена органом, який отримує запит, у тому числі, у відповідних випадках, відсотки, зазначені у статті 9(2) доповнення IV, підлягає перерахуванню органу, який надсилає запит, у валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит. Це перерахування повинне бути здійснене протягом одного місяця після дати стягнення.
Незалежно від будь-яких сум, стягнутих органом, який отримує запит, у формі відсотків згідно зі статтею 9(2) доповнення IV, вимога вважається стягнутою пропорційно стягненню суми, вираженої в національній валюті країни, в якій розташований орган, який отримує запит, за обмінним курсом, зазначеним у статті 13(2).
РОЗДІЛ V
Загальні та прикінцеві положення
1. Запит на допомогу може бути поданий органом, який надсилає запит, стосовно однієї вимоги або декількох вимог, якщо вони підлягають стягненню з однієї особи.
2. Інформація, передбачена у додатках II, III і IV, може бути оформлена на звичайному папері за допомогою систем опрацювання даних, за умови що отримані роздруківки відповідають формату бланків, що містяться у додатках.
Інформація та інші дані, передані органом, який отримує запит, органу, який надсилає запит, повинні бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов країни, в якій розташований орган, який отримує запит.
ДОДАТОК II ДО ДОПОВНЕННЯ IV
( Зображення не наводиться )
ДОДАТОК III ДО ДОПОВНЕННЯ IV
( Зображення не наводиться )
ДОДАТОК IV ДО ДОПОВНЕННЯ IV
( Зображення не наводиться )( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )