Директива Ради (ЄС) 2020/262 від 19 грудня 2019 року про загальний режим акцизного податку (нова редакція)

1. Ця Директива встановлює загальний режим акцизних податків, якими прямо або опосередковано оподатковують споживання наведених нижче товарів ("підакцизні товари"):

(a) енергетичні продукти та електроенергія, на які поширюється дія Директиви 2003/96/ЄС;

(b) спирт та алкогольні напої, на які поширюється дія директив 92/83/ЄЕС та 92/84/ЄЕС ;

(c) оброблений тютюн, на який поширюється дія Директиви 2011/64/ЄС.

2. Держави-члени можуть стягувати інші непрямі податки на підакцизні товари для конкретних цілей, за умови що такі податки відповідають правилам оподаткування Союзу, застосовним до акцизного податку або податку на додану вартість, що стосуються визначення бази оподаткування, обчислення та стягнення податку, а також контролю сплати податку, крім положень про звільнення від його сплати.

3. Держави-члени можуть стягувати податки із:

(a) продуктів, крім підакцизних товарів;

(b) надання послуг, у тому числі тих, що стосуються підакцизних товарів, які не можна класифікувати як податки з обороту.

Проте в контексті торгівлі між державами-членами стягнення таких податків не повинне спричиняти формальності, пов’язані з перетином кордонів.

1. Формальності, встановлені митними положеннями Союзу щодо ввозу товарів на митну територію Союзу, застосовують mutatis mutandis до ввезення підакцизних товарів на територію Союзу з територій, зазначених у статті 4(2).

2. Формальності, встановлені митними положеннями Союзу щодо вивозу товарів із митної території Союзу, застосовують mutatis mutandis до вивезення підакцизних товарів із території Союзу на одну з територій, зазначених у статті 4(2).

3. Як відступ від параграфів 1 і 2, Фінляндії дозволено - для цілей переміщення підакцизних товарів між територією зазначеної держави-члена та територіями, зазначеними у пункті (c) статті 4(2), - застосовувати ті самі процедури, що їх застосовують до таких переміщень у межах території зазначеної держави-члена.

4. Статті 14-46 не застосовують до підакцизних товарів, які мають митний статус товарів з-поза меж Союзу, як означено у пункті (24) статті 5 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 952/2013 (- 1).

Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни та означення:

(1) "авторизований розпорядник складу" означає фізичну або юридичну особу, авторизовану компетентними органами держави-члена в рамках господарської діяльності такої особи виробляти, переробляти, тримати, зберігати, отримувати або відправляти підакцизні товари під режимом відстрочення сплати акцизного податку на території податкового складу;

(2) "територія держави-члена" означає територію держави-члена, до якої застосовуються положення Договорів відповідно до статей 349 та 355 ДФЄС, крім третіх територій;

(3) "територія Союзу" означає території держав-членів;

(4) "треті території" означає території, зазначені у статті 4(2) і (3);

(5) "треті країни" означає будь-яку державу або територію, до якої не застосовують Договір;

(6) "режим відстрочення сплати акцизного податку" означає податковий режим, що передбачає відстрочення сплати акцизного податку, застосовний до виробництва, перероблення, тримання, зберігання або переміщення підакцизних товарів;

(7) "ввіз", "ввезення" або "імпортування" означає випуск товарів для вільного обігу відповідно до статті 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013;

(8) "незаконне ввезення" означає ввезення товарів на територію Союзу, які не було поміщено під випуск для вільного обігу відповідно до статті 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013 та для яких виник митний борг згідно зі статтею 79(1) зазначеного Регламенту, або виник би, якби товари підлягали сплаті митних зборів;

(9) "зареєстрований одержувач" означає фізичну або юридичну особу, авторизовану компетентними органами держави-члена призначення в рамках господарської діяльності такої особи та на умовах, встановлених такими органами, одержувати підакцизні товари, що їх переміщують з території іншої держави-члена під режимом відстрочення сплати акцизного податку;

(10) "зареєстрований відправник" означає фізичну або юридичну особу, авторизовану компетентними органами держави-члена ввозу, лише відправляти підакцизні товари під режимом відстрочення сплати акцизного податку після їх випуску для вільного обігу згідно зі статтею 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013 в рамках господарської діяльності такої особи та на умовах, встановлених такими органами;

(11) "податковий склад" означає місце, де авторизований розпорядник складу в рамках господарської діяльності такої особи виробляє, переробляє, тримає, зберігає, отримує або відправляє підакцизні товари, до яких застосовано режим відстрочення сплати акцизного податку, відповідно до певних умов, встановлених компетентними органами держави-члена, де розташований податковий склад;

(12) "сертифікований відправник" означає фізичну або юридичну особу, зареєстровану компетентними органами держави-члена відправлення як суб’єкт, що здійснює в рамках свої господарської діяльності відправлення підакцизних товарів, які були випущені для споживання на території однієї держави-члена, а потім переміщені на територію іншої держави-члена;

(13) "сертифікований отримувач" означає фізичну або юридичну особу, зареєстровану компетентними органами держави-члена призначення як суб’єкт, що здійснює в рамках свої господарської діяльності отримання підакцизних товарів, які були випущені для споживання на території однієї держави-члена, а потім переміщені на територію іншої держави-члена;

(14) "держава-член призначення" означає державу-член, до якої підакцизні товари доставляють або у якій їх використовують відповідно до положень цієї Директиви;

(15) "звільнення від сплати" означає звільнення від зобов’язання сплатити суму акцизного податку, яку не було сплачено;

(16) "повернення" означає відшкодування сплаченої суми акцизного податку.

1. Цю Директиву та директиви 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС та 2011/64/ЄС застосовують до території Союзу.

2. Цю Директиву та директиви 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС та 2011/64/ЄС не застосовують до наведених нижче територій, які становлять частину митної території Союзу:

(a) Канарських островів;

(b) територій Франції, зазначених у статті 349 та статті 355(1) ДФЄС;

(c) Аландських островів;

(d) Нормандських островів.

3. Цю Директиву та директиви 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС та 2011/64/ЄС не застосовують до територій у межах дії статті 355(3) ДФЄС та до наведених нижче інших територій, які не становлять частину митної території Союзу:

(a) острова Гельголанд;

(b) території Бюзінгена;

(c) Сеути;

(d) Мелільї;

(e) Лівіньо.

4. Іспанія може повідомити шляхом подання відповідної декларації про застосування цієї Директиви і директив 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС та 2011/64/ЄС, до Канарських островів - з урахуванням заходів, необхідних для адаптації до їхньої надзвичайної віддаленості - стосовно всіх або окремих підакцизних товарів, зазначених у статті 1, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем подання такої декларації.

5. Франція може повідомити шляхом подання відповідної декларації про застосування цієї Директиви і директив 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС та 2011/64/ЄС, до територій, зазначених у пункті (b) параграфа 2, - з урахуванням заходів, необхідних для адаптації до їхньої надзвичайної віддаленості - стосовно всіх або окремих підакцизних товарів, зазначених у статті 1, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем подання такої декларації.

6. Положення цієї Директиви не перешкоджають Греції зберігати особливий статус, наданий горі Афон, як це гарантовано статтею 105 Конституції Греції.

1. З огляду на конвенції та договори, укладені з Францією, Італією, Кіпром та Великою Британією відповідно, Князівство Монако, Сан-Марино, Суверенні території баз Великої Британії Акротирі та Декелія та острів Мен не вважають третіми країнами для цілей застосування цієї Директиви.

2. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб переміщення підакцизних товарів:

(a) що ініційовані у Князівстві Монако або призначені для Князівства Монако, вважали переміщеннями, що ініційовані у Франції або призначені для Франції;

(b) що ініційовані в Сан-Марино або призначені для Сан-Марино, вважали переміщеннями, що ініційовані в Італії або призначені для Італії;

(c) що ініційовані на Суверенних територіях баз Великої Британії Акротирі та Декелії або призначені для Суверенних територій баз Великої Британії Акротирі та Декелії, вважали переміщеннями, що ініційовані на Кіпрі або призначені для Кіпру;

(d) що ініційовані на острові Мен або призначені для острова Мен, вважали переміщеннями, що ініційовані у Великій Британії або призначені для Великої Британії.

3. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб переміщення підакцизних товарів, що ініційовані в Юнггольці та Міттельберзі (Малий Вальзерталь) або призначені для них, вважали переміщеннями, що ініційовані в Німеччині або призначені для Німеччини.

1. Підакцизні товари підлягають оподаткуванню акцизним податком під час:

(a) їх виробництва, у тому числі, у відповідних випадках, їх видобутку на території Союзу;

(b) їх ввезення або їх незаконного ввезення на територію Союзу.

2. Зобов’язання зі сплати акцизного податку виникає у момент випуску для споживання в державі-члені випуску.

3. Для цілей цієї Директиви "випуск для споживання" означає будь-що з такого:

(a) вихід підакцизних товарів, у тому числі вихід із порушенням вимог, з-під дії режиму відстрочення сплати акцизного податку;

(b) тримання або зберігання підакцизних товарів, в тому числі на незаконних підставах, поза дією режиму відстрочення сплати акцизного податку, якщо акцизний податок не було стягнуто відповідно до застосовних положень права Союзу та національного права;

(c) виробництво, включно з переробленням, підакцизних товарів, та виробництво чи перероблення із порушенням вимог, поза режимом відстрочення сплати акцизного податку;

(d) ввіз підакцизних товарів, крім випадків, коли підакцизні товари поміщено під режим відстрочення сплати акцизного податку одразу після ввозу або незаконного ввозу підакцизних товарів, крім випадків, коли митний борг було погашено згідно з пунктами (e), (f), (g) або (k) статті 124(1) Регламенту (ЄС) № 952/2013 . Якщо митний борг було погашено відповідно до пункту (e) статті 124(1) Регламенту (ЄС) № 952/2013, держави-члени можуть передбачити у своєму національному праві штраф, при цьому беручи до уваги суму митного боргу, який би виник.

4. Моментом відправлення з-під режиму відстрочення сплати акцизного податку, як зазначено у пункті (a) параграфа 3, повинен вважатися:

(a) момент отримання підакцизних товарів зареєстрованим одержувачем у ситуаціях, зазначених у пункті (a)(ii) статті 16(1);

(b) момент отримання підакцизних товарів одержувачем у ситуаціях, зазначених у пункті (a)(iv) статті 16(1);

(c) момент отримання підакцизних товарів у місці безпосереднього постачання у ситуаціях, зазначених у статті 16(4).

5. Повне знищення або безповоротну втрату, повністю або частково, підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку, що спричинені непередбачуваними обставинами чи форс-мажором, або є результатом надання дозволу на знищення компетентними органами держави-члена, не вважають випуском для споживання.

6. Для цілей цієї Директиви товари вважають повністю знищеними або безповоротно втраченими, якщо вони стають непридатними для використання як підакцизні товари.

7. Часткова втрата внаслідок характеру товарів, що виникла під час переміщення під режимом відстрочення сплати акцизного податку між державами-членами, не вважається випуском для споживання, якщо сума втрати становить менше загального порогового значення часткової втрати для таких підакцизних товарів, крім випадків, коли у держав-членів є обґрунтована причина на підозру в шахрайстві чи порушенні. Частина часткової втрати, що перевищує загальне порогове значення часткової втрати для таких підакцизних товарів, повинна вважатися випуском для споживання.

8. Держава-член може встановлювати власні правила щодо часткових втрат під режимом відстрочення сплати акцизного податку, не охоплених параграфом 7.

9. Компетентним органам держави-члена, де відбулося повне знищення або безповоротна втрата, або, якщо місце втрати визначити неможливо, компетентним органам держави-члена, де така повна або часткова втрата була виявлена, необхідно надати переконливі докази повного знищення або безповоротної втрати, повної або часткової, відповідних підакцизних товарів, зазначених у параграфі 5.

Якщо встановлено повне знищення або безповоротну втрату, повну або часткову, підакцизних товарів, після надання задовільного підтвердження подана відповідно до статті 17 гарантія повністю або частково вивільняється, залежно від випадку.

10. Комісія повинна ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 51 щодо визначення загальних порогових значень часткової втрати, зазначених у параграфі 7 цієї статті та у статті 45(2), беручи до уваги, між іншим, характер товарів, фізичні та хімічні характеристики товарів, температуру навколишнього середовища під час переміщення, відстань переміщення або витрачений на переміщення час, щодо визначення відповідних підакцизних товарів, щодо відповідного загального порогового значення часткової втрати як відсотка від загальної кількості та щодо інших важливих аспектів, пов’язаних із транспортуванням товарів.

За відсутності загальних порогових значень часткової втрати, держави-члени повинні продовжувати застосовувати національні положення.

1. Особами, які мають зобов’язання зі сплати акцизного податку, є:

(a) стосовно виходу підакцизних товарів із-під режиму відстрочення сплати акцизного податку, як зазначено в пункті (a) статті 6(3):

(i) авторизований розпорядник складу, зареєстрований одержувач або будь-яка інша особа, яка випускає підакцизні товари або за дорученням якої підакцизні товари випускають із-під режиму відстрочення сплати акцизного податку, а у разі виходу товарів із податкового складу з порушенням вимог - будь-яка інша особа, причетна до такого виходу;

(ii) у випадку порушення вимог під час переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку, як визначено у статті 9(1), (2) та (4): авторизований розпорядник складу, зареєстрований відправник або будь-яка інша особа, яка гарантувала оплату відповідно до статті 17(1) і (3), а також будь-яка особа, яка брала участь у виході товарів із порушенням вимог та яка знала або повинна була знати про порушення вимог під час виходу;

(b) стосовно тримання або зберігання підакцизних товарів, як зазначено у пункті (b) статті 6(3): особа, яка тримає або зберігає підакцизні товари чи будь-яка інша особа, причетна до тримання або зберігання підакцизних товарів, чи будь-яка комбінація таких осіб відповідно до принципу спільної та роздільної відповідальності;

(c) стосовно виробництва, включно з переробленням, підакцизних товарів, як зазначено у пункті (c) статті 6(3): особа, яка виробляє підакцизні товари, а у випадку виробництва з порушенням вимог - будь-яка особа, причетна до такого виробництва;

(d) стосовно імпортування або незаконного ввезення підакцизних товарів, як зазначено у пункті (d) статті 6(3): декларант, означений у пункті (15) статті 5 Регламенту (ЄС) № 952/2013 ("декларант") або будь-яка інша особа, зазначена у статті 77(3) вказаного Регламенту, та, у випадку незаконного ввезення, будь-яка інша особа, що бере участь у такому незаконному ввезенні.

2. Якщо декілька осіб мають зобов’язання зі сплати одного акцизного податку, вони несуть солідарну відповідальність за сплату такого боргу.

Застосовні умови виникнення податкового зобов’язання та ставка акцизного податку повинні бути такими, що є чинними на дату виникнення такого податкового зобов’язання в державі-члені, де здійснюють випуск для споживання.

Акцизний податок нараховують і стягують та, у відповідних випадках, відшкодовують або звільняють від його сплати відповідно до процедур, встановлених кожною державою-членом. Держави-члени застосовують однакові процедури до національних товарів і товарів з інших держав-членів.

Як відступ від першого параграфа, коли відбувається зміна ставки акцизного податку, до вже випущених для споживання підакцизних товарів може, у відповідних випадках, застосовуватися вищий або нижчий акцизний податок.

1. У випадку порушення вимог під час переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку, що призвело до їх випуску для споживання відповідно до пункту (a) статті 6(3), випуск для споживання відбувається на території держави-члена, де мало місце таке порушення.

2. У випадку виявлення порушення вимог під час переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку, що призвело до їх випуску для споживання відповідно до пункту (a) статті 6(3), коли неможливо визначити, де саме сталося порушення, вважається, що порушення сталося в момент і в державі-члені його виявлення.

3. У ситуаціях, зазначених у параграфах 1 і 2, компетентні органи держав-членів, де товари випущені або вважають випущеними для споживання, повинні повідомити компетентні органи держави-члена відправлення.

4. Якщо підакцизні товари, переміщувані під режимом відстрочення сплати акцизного податку, не прибули до місця призначення і під час переміщення не було виявлено жодних порушень вимог, що призвели до їх випуску для споживання відповідно до пункту (a) статті 6(3), порушення вважається таким, що сталося в державі-члені відправлення в момент початку переміщення, якщо протягом чотирьох місяців із початку переміщення відповідно до статті 19(1) не буде надано задовільних доказів компетентним органам держави-члена відправлення про завершення переміщення відповідно до статті 19(2) або в місці, де сталося порушення.

Якщо особа, яка гарантувала оплату згідно зі статтею 17, не була або не могла бути поінформована про те, що товар не прибув до місця призначення, така особа має один місяць із дати повідомлення цієї інформації компетентними органами держави-члена відправлення, щоб надати докази про завершення переміщення відповідно до статті 19(2) або про місце, де сталося порушення.

5. У ситуаціях, зазначених у параграфах 2 і 4, якщо до закінчення трирічного періоду з дати початку переміщення відповідно до статті 19(1) буде встановлено, в якій саме державі-члені фактично сталося порушення, необхідно застосувати параграф 1.

Компетентні органи держави-члена, де сталося порушення, повідомляють компетентні органи держави-члена, де було стягнуто акцизний податок, які повинні відшкодувати сплачений податок або звільнити від його сплати одразу після надання доказів стягнення акцизного податку в іншій державі-члені.

6. Для цілей цієї статті "порушення" означає ситуацію, що виникає під час переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку, крім тієї, про яку йдеться у статті 6(5) та (6), через яку переміщення підакцизних товарів або його частина не були завершені, як це передбачено статтею 19(2).

На додаток до випадків, зазначених у статтях 37(4), 44(5) та 46(3), а також випадків, передбачених директивами 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС та 2011/64/ЄС, на вимогу відповідної особи акцизний податок на підакцизні товари, які були випущені для споживання, може бути відшкодований або від його сплати особа може бути звільнена компетентними органами держави-члена, де такі товари були випущені для споживання, в ситуаціях, визначених державами-членами, і відповідно до умов, які держави-члени встановлюють із метою запобігання будь-якому можливому ухиленню або зловживанню.

Таке відшкодування або звільнення від сплати не може призвести до звільнення від оподаткування, окрім тих, що передбачені статтею 11 або директивами 92/83/ЄЕС , 92/84/ЄЕС , 2003/96/ЄС або 2011/64/ЄС.

1. Від оподаткування акцизним податком звільнено підакцизні товари, якщо вони призначені для використання:

(a) у контексті дипломатичних або консульських відносин;

(b) міжнародними організаціями, що визнані як такі органами публічної влади держави-члена ведення діяльності, або членами таких організацій у межах та відповідно до умов, встановлених міжнародними конвенціями про створення таких організацій або угодами про штаб-квартири;

(c) збройними силами будь-якої держави-члена, крім держави-члена, в якій виникає податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку, для використання такими силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх їдалень, коли такі сили беруть участь в оборонних заходах, які здійснюють для реалізації діяльності Союзу в рамках спільної безпекової та оборонної політики;

(d) збройними силами будь-якої держави, що є стороною Північноатлантичного договору, крім держави-члена, в якій виникає податкове зобов’язання зі сплати акцизного податку, для використання такими силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх їдалень;

(e) збройними силами Великої Британії, що базуються на острові Кіпр згідно з Угодою про утворення Республіки Кіпр від 16 серпня 1960 року, для використання такими збройними силами чи цивільним персоналом, що їх супроводжує, або для постачання до їхніх їдалень;

(f) для споживання згідно з договором, укладеним із третіми країнами або міжнародними організаціями, за умови, що такий договір дозволений або санкціонований у контексті звільнення від податку на додану вартість.

2. На звільнення від оподаткування поширюються умови та обмеження, встановлені державою-членом ведення діяльності. Держави-члени можуть надавати звільнення шляхом відшкодування сплаченого акцизного податку.

1. Підакцизні товари, які переміщують з території однієї держави-члена на територію іншої держави-члена під режимом відстрочення сплати акцизного податку та до яких застосовується звільнення, зазначене у статті 11(1), повинні супроводжуватися сертифікатом про звільнення від сплати акцизного податку. У сертифікаті про звільнення від сплати акцизного податку повинно бути зазначено характер та кількість підакцизних товарів, які будуть постачені, вартість товарів та ідентифікаційні дані одержувача, а також державу-член ведення діяльності, що видала сертифікат про звільнення від сплати акцизного податку.

2. Держави-члени можуть використовувати сертифікат про звільнення від сплати акцизного податку, зазначене в параграфі 1, для охоплення інших сфер непрямого оподаткування та для забезпечення того, що сертифікат про звільнення відповідає умовам та обмеженням для надання звільнення у їхньому національному праві.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти стосовно форм, які необхідно використовувати для сертифікатів про звільнення. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 52(2).

4. Процедуру, встановлену у статтях 20-27, не застосовують до переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку до збройних сил, зазначених у пункті (d) статті 11(1), якщо вони охоплені процедурою, яка безпосередньо ґрунтується на Північноатлантичному договорі.

Однак держави-члени можуть передбачити використання процедури, встановленої у статтях 20-27, для таких переміщень, що їх здійснюють повністю на їхній території або, за згодою між відповідними державами-членами, між територіями таких держав-членів.

1. Держави-члени можуть звільнити від сплати акцизного податку підакцизні товари, що їх постачають магазини безподаткової торгівлі, які перевозять в особистому багажі пасажири рейсів повітряних або морських суден на третю територію або в третю країну.

1a. Передбачене параграфом 1 звільнення також застосовують до підакцизних товарів, що їх постачають магазини безподаткової торгівлі, розташовані у французькому терміналі тунелю під Ла-Маншем у місті Кокель, для пасажирів із транспортними документами, дійсними для поїздки до Великої Британії залізничним тунелем.

2. Товари, що їх постачають на борту повітряного чи морського судна під час польоту або морського переходу на третю територію чи у третю країну, розглядають так само, як і товари, що їх постачають магазини безподаткової торгівлі.

3. Держави-члени повинні вживати заходів, необхідних для забезпечення застосування передбаченого параграфами 1, 1a та 2 звільнення таким чином, щоб запобігти будь-яким ухилянням, уникненням або зловживанням.

4. Для цілей цієї статті застосовуються такі терміни та означення:

(a) "магазин безподаткової торгівлі" означає будь-який заклад, розташований в аеропорту чи порту, що відповідає умовам, встановленим компетентними органами держав-членів, зокрема, згідно з параграфом 3;

(b) "пасажир рейсу на третю територію або в третю країну" означає будь-якого пасажира, який має транспортний документ на рейс повітряного або морського судна, в якому зазначено, що кінцевим пунктом призначення є аеропорт або порт, розташований на третій території або в третій країні.

1. Кожна держава-член встановлює свої правила щодо виробництва, перероблення, тримання та зберігання підакцизних товарів відповідно до цієї Директиви.

2. Виробництво, перероблення, тримання та зберігання підакцизних товарів, на які не сплачено акцизний податок, здійснюють на податковому складі.

1. Відкриття та експлуатація податкового складу авторизованим розпорядником складу здійснюються за умови отримання авторизації від компетентних органів держави-члена, де розташований податковий склад.

Таку авторизацію надають за спеціальних умов, які органи влади мають право встановлювати з метою запобігання будь-якому можливому ухиленню або зловживанню.

2. Авторизований розпорядник складу повинен:

(a) надати, у разі необхідності, гарантію покриття ризику, що пов’язаний із виробництвом, переробленням, триманням та зберіганням підакцизних товарів;

(b) дотримуватися вимог, встановлених державою-членом, на території якої розташований податковий склад;

(c) вести облік запасів та переміщень підакцизних товарів на кожному податковому складі;

(d) заходити на свій податковий склад і реєструвати в своїх облікових записах після завершення переміщення всі підакцизні товари, переміщення яких здійснюють під режимом відстрочення сплати акцизного податку, за винятком випадків застосування статті 16(4);

(e) надавати згоду на всі заходи контролю та перевірки запасів.

Умови гарантії, зазначеної в пункті (a) першого підпараграфа, встановлюють компетентні органи держави-члена, в якій авторизовано податковий склад.

1. Підакцизні товари можна переміщувати під режимом відстрочення сплати акцизного податку між такими місцями у межах території Союзу, у тому числі через третю країну або третю територію:

(a) із податкового складу:

(i) на інший податковий склад;

(ii) зареєстрованому одержувачу;

(iii) до місця вивезення підакцизних товарів із території Союзу, як передбачено статтею 25(1);

(iv) одержувачу, зазначеному у статті 11(1), якщо товари відправлені з території іншої держави-члена;

(v) до митниці вибуття, якщо передбачено у статті 329(5) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447, яка одночасно є митницею відправлення для процедури зовнішнього транзиту, коли передбачено статтею 189(4) Делегованого регламенту (ЄС) 2015/2446;

(b) із місця ввозу до будь-якого з пунктів призначення, зазначених у пункті (a), де товари відправляє зареєстрований відправник.

Для цілей цієї статті "місце ввозу" чи "місце імпортування" означає місце перебування товарів під час їх випуску для вільного обігу відповідно до статті 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013.

2. Крім випадків, коли імпортування відбувається всередині податкового складу, підакцизні товари можна переміщувати з місця ввозу під режим відстрочення сплати акцизного податку лише у разі, якщо декларант або будь-яка особа, яка прямо чи непрямо залучена до виконання митних формальностей відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 952/2013, надають компетентним органам держави-члена ввозу таке:

(a) унікальний акцизний номер згідно з пунктом (a) статті 19(2) Регламенту Ради (ЄС) № 389/2012 (- 2), що слугує для ідентифікації зареєстрованого відправника для переміщення;

(b) унікальний акцизний номер згідно з пунктом (a) статті 19(2) Регламенту (ЄС) № 389/2012, що слугує для ідентифікації одержувача, якому відправлено товари;

(c) якщо застосовується, докази того, що ввезені товари призначено для пересилання з території держави-члена імпортування на територію іншої держави-члена.

3. Держави-члени можуть передбачити, щоб докази, зазначені в пункті (c) параграфа 2, потрібно було пред’являти компетентним органам лише на їх вимогу.

4. Як відступ від пункту (a)(i) та (ii) і пункту (b) параграфа 1 цієї статті, держава-член призначення може дозволити на встановлених нею умовах переміщувати підакцизні товари під режимом відстрочення сплати акцизного податку до розташованого на її території місця прямого постачання, якщо таке місце було визначене авторизованим розпорядником складу в державі-члені призначення або зареєстрованим одержувачем, крім зареєстрованого одержувача з авторизацією, обмеженою відповідно до статті 18(3).

Такий авторизований розпорядник складу або зареєстрований одержувач залишаються відповідальними за подання звіту про отримання, зазначеного у статті 24(1).

5. Параграфи 1, 2 і 4 також застосовують до переміщень підакцизних товарів за нульовою ставкою мита, які не було випущено для споживання.

1. Компетентні органи держави-члена відправлення, згідно зі встановленими ними умовами, повинні вимагати, щоб ризики, пов’язані з переміщенням під режимом відстрочення сплати акцизного податку, були покриті гарантією, наданою авторизованим розпорядником складу відправлення або зареєстрованим відправником.

2. Для переміщень енергетичних продуктів стаціонарним трубопроводом, крім як у належних чином обґрунтованих випадках, гарантію вимагати заборонено.

3. Як відступ від параграфа 1, компетентні органи держави-члена відправлення, згідно зі встановленими ними умовами, можуть дозволити надання гарантії, зазначеної в параграфі 1, транспортною компанією чи перевізником, власником підакцизних товарів, одержувачем або спільно двома чи кількома такими особами і особами, зазначеними в параграфі 1.

4. Гарантія є дійсною на території всього Союзу.

5. Держава-член відправлення може звільнити від зобов’язання з надання гарантії стосовно наведених нижче переміщень підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку:

(a) переміщення, які повністю здійснюються на її території;

(b) за згодою інших відповідних держав-членів, переміщення енергетичних продуктів у межах Союзу морем.

6. Держави-члени повинні встановити детальні правила щодо забезпечення та дійсності гарантії.

1. Зареєстрований одержувач не може зберігати, переробляти, тримати, зберігати чи відправляти підакцизні товари під режимом відстрочення сплати акцизного податку.

2. Зареєстрований одержувач повинен дотримуватися таких вимог:

(a) перед відправленням підакцизних товарів гарантувати сплату акцизного податку на умовах, встановлених компетентними органами держави-члена призначення;

(b) після завершення переміщення здійснити облік підакцизних товарів, одержаних під режимом відстрочення сплати акцизного податку;

(c) надати згоду на будь-яку перевірку, яка дасть можливість компетентним органам держави-члена призначення переконатися, що товари дійсно були отримані.

3. Для зареєстрованого одержувача, який отримує підакцизні товари лише час від часу, авторизація, передбачена пунктом (9) статті 3, обмежується чітко визначеною кількістю підакцизних товарів, одним відправником та визначеним періодом часу. Держави-члени можуть обмежити авторизацію одним переміщенням.

1. Переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку розпочинається:

(a) у випадках, зазначених у пункті (a) статті 16(1), - коли підакцизні товари залишають податковий склад відправлення;

(b) у випадках, зазначених у пункті (b) статті 16(1), - після їх випуску для вільного обігу відповідно до статті 201 Регламенту (ЄС) № 952/2013.

2. Переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку завершується:

(a) у випадках, зазначених у пунктах (a)(i), (ii) та (iv) статті 16(1) та пункті (b) статті 16(1), - коли одержувач прийняв доставлення підакцизних товарів;

(b) у випадках, зазначених у пункті (a)(iii) статті 16(1), - коли товари залишають територію Союзу;

(c) у випадках, зазначених у пункті (a)(v) статті 16(1), - коли товари поміщують під процедуру зовнішнього транзиту.

1. Переміщення підакцизних товарів вважається таким, що здійснюється під режимом відстрочення сплати акцизного податку, лише якщо його здійснюють на підставі електронного адміністративного документа, опрацювання якого здійснюють згідно з параграфами 2 і 3.

2. Для цілей параграфа 1 цієї статті відправник повинен подати попередній електронний адміністративний документ до компетентних органів держави-члена відправлення за допомогою комп’ютеризованої системи, зазначеної у статті 1 Рішення (ЄС) 2020/263 (далі - "комп’ютеризована система").

3. Компетентні органи держави-члена відправлення здійснюють електронну перевірку даних, зазначених у попередньому електронному адміністративному документі.

Якщо зазначені дані є недійсними, вони негайно інформують про це відправника.

Якщо такі дані є дійсними, компетентні органи держави-члена відправлення присвоюють документу унікальний адміністративний референтний код і повідомляють його відправнику.

4. У випадках, зазначених у пунктах (a)(i), (ii) та (iv) статті 16(1), пункті (b) статті 16(1) та статті 16(4), компетентні органи держави-члена відправлення невідкладно надсилають електронний адміністративний документ компетентним органам держави-члена призначення, які направляють його одержувачу, якщо одержувач є авторизованим розпорядником складу або зареєстрованим одержувачем.

Якщо підакцизні товари призначені для авторизованого розпорядника складу в державі-члені відправлення, компетентні органи такої держави-члена надсилають електронний адміністративний документ безпосередньо авторизованому розпоряднику складу.

5. Відправник повинен надати особі, що супроводжує підакцизні товари, або, якщо така особа відсутня, перевізнику чи транспортному оператору унікальний адміністративний референтний код. Особа, що супроводжує підакцизні товари, перевізник чи транспортний оператор повинна надавати такий код на вимогу компетентних органів упродовж усього переміщення під режимом відстрочення сплати акцизного податку. Однак, у відповідних випадках, компетентні органи можуть вимагати надання роздрукованої копії електронного адміністративного документа або будь-якого іншого комерційного документа.

6. Відправник може анулювати електронний адміністративний документ через комп’ютеризовану систему до початку переміщення згідно зі статтею 19(1).

7. Під час переміщення під режимом відстрочення сплати акцизного податку відправник може змінити пункт призначення або одержувача підакцизних товарів за допомогою комп’ютеризованої системи на один із пунктів призначення, зазначений у пунктах (a)(i), (ii), (iii) чи (v) статті 16(1) або, у відповідних випадках, у статті 16(4). Для таких цілей відправник повинен подати попередній електронний документ про зміну пункту призначення до компетентних органів держави-члена відправлення за допомогою комп’ютеризованої системи.

1. У випадках, передбачених пунктами (a)(iii) та (v) статті 16(1), компетентні органи держави-члена відправлення надсилають електронний адміністративний документ компетентним органам держави-члена, у якій подано відповідну експортну декларацію згідно зі статтею 221(2) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447 ("держава-член вивозу"), якщо така держава-член не є державою-членом відправлення.

2. Декларант повинен надати компетентним органам держави-члена вивозу унікальний адміністративний референтний код, що ідентифікує підакцизні товари, зазначені в експортній декларації.

3. Компетентні органи у державі-члені вивозу повинні перевірити, до випуску товарів для експорту, чи відповідають дані в електронному адміністративному документі даним, що містяться в експортній декларації.

4. Якщо існують будь-які невідповідності між електронним адміністративним документом та експортною декларацією, компетентні органи у державі-члені вивозу повинні повідомити про це через комп’ютеризовану систему компетентні органи у державі-члені відправлення.

5. Якщо товари більше не призначені для вивезення з митної території Союзу, компетентні органи у державі-члені вивозу повинні повідомити про це через комп’ютеризовану систему компетентні органи у державі-члені відправлення як тільки їм стає відомо про те, що товари більше не призначені для вивезення з митної території Союзу. Компетентні органи у державі-члені відправлення невідкладно надсилають відправнику повідомлення про це. Після отримання повідомлення, відправник повинен скасувати електронний адміністративний документ, передбачений у статті 20(6) або змінити призначення товарів, як передбачено у статті 20(7), у відповідних випадках.

1. У випадку переміщення енергетичних продуктів під режимом відстрочення сплати акцизного податку морськими або внутрішніми водними шляхами одержувачу, який точно не відомий на момент подання відправником попереднього електронного адміністративного документа, зазначеного у статті 20(2), компетентні органи держави-члена відправлення можуть дозволити відправнику опускати дані про одержувача в такому документі.

2. Щойно дані про одержувача стануть відомі, але щонайпізніше до завершення переміщення, відправник передає їх компетентним органам держави-члена відправлення, використовуючи процедуру, зазначену у статті 20(7).

3. Ця стаття не застосовується до переміщень, зазначених у пунктах (a)(iii) та (v) статті 16(1).

1. Компетентні органи держави-члена відправлення можуть дозволити відправнику на встановлених такою державою-членом умовах розділити переміщення енергетичних продуктів під режимом відстрочення сплати акцизного податку на два або більше переміщення за умови, що задоволено такі умови:

(a) загальна кількість підакцизних товарів не змінюється;

(b) розділення здійснюють на території держави-члена, яка дозволяє таку процедуру;

(c) компетентні органи такої держави-члена інформовані про місце здійснення розділення.

2. Держави-члени повідомляють Комісію, чи дозволяють вони розділити переміщення на своїй території та за яких умов. Комісія передає таку інформацію іншим державам-членам.

1. Після одержання підакцизних товарів у будь-якому з пунктів призначення, зазначених у пунктах (a)(i), (ii) чи (iv) статті 16(1) або у статті 16(4), одержувач повинен негайно, але не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів після завершення переміщення, крім випадків, задовільним чином обґрунтованих компетентним органам, подати звіт про отримання товарів компетентним органам держави-члена призначення, використовуючи комп’ютеризовану систему.

2. Компетентні органи держави-члена призначення визначають процедури подання звіту про отримання товарів одержувачами, зазначеними у статті 11(1).

3. Компетентні органи держави-члена призначення здійснюють електронну перевірку даних, зазначених у звіті про отримання.

Якщо зазначені дані є недійсними, вони негайно повідомляють про це одержувача.

Якщо дані є дійсними, компетентні органи держави-члена призначення надають одержувачу підтвердження про реєстрацію звіту про отримання та надсилають підтвердження компетентним органам держави-члена відправлення.

4. Компетентні органи держави-члена відправлення надсилають відправнику звіт про отримання. Якщо місце відправлення та місце призначення розташовані в одній державі-члені, компетентні органи такої держави-члена надсилають звіт про отримання безпосередньо відправнику.

1. У випадках, зазначених у пункті (a)(iii) статті 16(1) та, у відповідних випадках, пункті (b) статті 16(1) цієї Директиви, компетентні органи держави-члена вивозу заповнюють звіт про вивіз на підставі інформації про вибуття товарів, яку було отримано із використанням комп’ютеризованої системи від митниці вибуття згідно зі статтею 329 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447 або від офісу, відповідального за формальності у зв’язку із вибуттям товарів з митної території, як зазначено у статті 2(2) цієї Директиви, що засвідчує той факт, що підакцизні товари залишили територію Союзу.

2. У випадках, зазначених у пункті (a)(v) статті 16(1), компетентні органи держави-члена вивозу заповнюють звіт про вивіз на підставі інформації, яку було отримано від митниці вибуття згідно зі статтею 329(5) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/2447.

3. Компетентні органи держави-члена вивозу здійснюють електронну перевірку даних на підставі яких має бути складено звіт, передбачений у параграфах 1 та 2. Після перевірки таких даних та якщо держава-член відправлення не є державою-членом вивозу, компетентні органи держави-члена вивозу надсилають компетентним органам держави-члена відправлення звіт про вивіз.

Компетентні органи держави-члена відправлення надсилають відправнику звіт про вивіз.

1. Як відступ від статті 20(1), якщо комп’ютеризована система недоступна в державі-члені відправлення, відправник може розпочати переміщення підакцизних товарів під режимом відстрочення сплати акцизного податку, за умови що:

(a) товари супроводжуються запасним документом, який містить ті самі дані, що й попередній електронний адміністративний документ, зазначений у статті 20(2);

(b) відправник інформує про це компетентні органи держави-члена відправлення до початку переміщення.

Держава-член відправлення також може вимагати від відправника копію документа, згаданого в пункті (a) першого підпараграфа, перевірку державою-членом відправлення даних, зазначених у такій копії, та, якщо відправник несе відповідальність за недоступність комп’ютеризованої системи, відповідну інформацію про причини такої недоступності до початку переміщення.

2. Як тільки буде відновлено доступність комп’ютеризованої системи відправник повинен подати попередній електронний адміністративний документ відповідно до статті 20(2).

Одразу після перевірки даних, зазначених в попередньому електронному адміністративному документі, відповідно до статті 20(3), якщо такі дані є дійсними, такий документ замінює запасний документ, згаданий у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті. Стаття 20(4), стаття 21(1) та статті 24 та 25 застосовуються mutatis mutandis.