Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України

5. Військовослужбовців, до яких обрано запобіжний захід тримання під вартою, засуджених судом до арешту та заарештованих, відправляють на гауптвахту на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

6. Начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності після одержання розпорядження про виконання судового рішення та копії рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечує направлення конвою до місця проходження військової служби військовослужбовцем з метою здійснення конвоювання засудженого військовослужбовця до гауптвахти Служби правопорядку. Командир військової частини повинен забезпечити передачу засудженого військовослужбовця, відповідних документів та речей начальникові конвою.

7. Про відправлення засуджених до арешту військовослужбовців до місця відбування покарання командир військової частини (начальник органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності) зобов’язаний у триденний строк повідомити його сім’ї або близьким родичам про те, ким, коли і куди він відправлений. З цією метою засудженому, який відбуває покарання, видається поштовий конверт, на якому засуджений зазначає адресу, прізвище, ім’я та по батькові адресата. За дорученням командира військової частини (начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності) відповідною службовою особою в конверт укладається повідомлення про те, хто, коли і куди (адреса органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності (гауптвахти) вибув для відбування покарання.

8. Супроводження засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців за вчинення кримінальних правопорушень здійснюється під охороною конвою, який призначається від відповідного органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності.

9. Для конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців із числа військовослужбовців офіцерського складу призначається офіцерський конвой, а для конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців із числа військовослужбовців сержантського (старшинського) складу - із числа військовослужбовців сержантського (старшинського) складу. Для конвоювання засуджених, узятих під варту, та затриманих військовослужбовців-жінок конвойні призначаються з числа військовослужбовців-жінок.

10. Конвойний зобов’язаний мати зброю в положенні "на ремінь". Зброю заряджають лише за вказівкою начальника, який призначив конвой, згідно з положеннями статей 111 і 112 цього Статуту.

Конвой може застосовувати зброю та спеціальні засоби згідно з правилами, визначеними статтею 241 цього Статуту, та іншими нормативно-правовими актами.

11. Військовослужбовці з числа осіб офіцерського, сержантського (старшинського) і рядового складу (крім строкової військової служби), до яких застосовано адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті, для відбування арешту можуть прибувати самостійно, а військовослужбовці строкової військової служби - тільки в супроводі представника військової частини (установи), призначеного командиром (начальником) військової частини (установи).

12. На автомобілях засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих розміщують обличчям у бік, протилежний рухові. Особовий склад конвою розміщується в передній частині кузова так, щоб вони мали змогу стежити за засудженими, узятими під варту, заарештованими та затриманими військовослужбовцями.

Конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців пішим порядком у населених пунктах, через місця значного скупчення людей, а також проїзд із засудженими, узятими під варту, заарештованими та затриманими військовослужбовцями у громадському транспорті забороняються.

13. Порядок організації конвоювання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців визначається Міністерством оборони України.

14. Підставою для тримання на гауптвахті Служби правопорядку засуджених до арешту, узятих під варту та заарештованих військовослужбовців є рішення суду, яке набрало законної сили.

Засуджені та заарештовані військовослужбовці утримуються на одній гауптвахті Служби правопорядку. Переведення засудженого або заарештованого з однієї гауптвахти (камери) Служби правопорядку до іншої допускається в разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого, заарештованого в цій гауптвахті (камері). Переведення засуджених або заарештованих у межах однієї гауптвахти Служби правопорядку здійснюється за письмовим розпорядженням начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності, а переведення до іншої гауптвахти Служби правопорядку - за рішенням начальника Служби правопорядку за поданням начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності.

15. Засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців розміщують у камерах із дотриманням таких умов:

військовослужбовців офіцерського складу - окремо від інших категорій військовослужбовців;

військовослужбовців сержантського (старшинського) складу - окремо від військовослужбовців рядового складу;

військовослужбовців строкової військової служби - окремо від військовослужбовців, які проходять службу за контрактом;

засуджених, узятих під варту, та затриманих військовослужбовців-жінок - окремо від військовослужбовців-чоловіків;

засуджених військовослужбовців, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від засуджених, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності;

засуджених військовослужбовців, які раніше працювали в правоохоронних органах, органах юстиції та суді, - окремо від інших засуджених військовослужбовців.

У разі потреби та з метою захисту засудженого, узятого під варту, заарештованого та затриманого військовослужбовця від можливих посягань на його життя з боку інших військовослужбовців чи запобігання вчиненню ним нового правопорушення або за наявності медичного висновку за мотивованим рішенням начальника органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності його можуть тримати в одиночній камері.

16. Порядок і умови прийняття, утримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців визначаються Міністерством оборони України.

17. Засуджених та заарештованих військовослужбовців на підставі письмового розпорядження на виконання робіт, виданого начальником гауптвахти Служби правопорядку, можуть залучати до робіт із господарського обслуговування гауптвахти та прибирання прилеглої до неї території. Тривалість виконання робіт не повинна перевищувати дві години на добу.

Засуджені та заарештовані військовослужбовці виводяться на роботи за категоріями під наглядом вивідного (помічника начальника чергової зміни), який під час роботи забезпечує ізоляцію від контакту з іншими засудженими та заарештованими військовослужбовцями.

18. Засуджені, взяті під варту, та заарештовані військовослужбовці забезпечуються речовим майном у порядку, визначеному Міністерством оборони України.

19. Засуджені, взяті під варту, заарештовані та затримані військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за завдані ними збитки відповідно до законодавства.

20. Заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброя застосовуються до засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців особовим складом чергової зміни та посадовими особами органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності відповідно до законодавства, про що начальник чергової зміни і службові особи органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності негайно доповідають начальникові органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності та повідомляють відповідному прокуророві.

21. Гауптвахта Служби правопорядку має приміщення для утримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців і окремі приміщення в органі управління Служби правопорядку в зоні відповідальності. У разі розміщення гауптвахти в одному будинку із черговою зміною підрозділу Служби правопорядку прохід засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців через приміщення Служби правопорядку не допускається.

22. На гауптвахті Служби правопорядку повинні бути:

загальні та одиночні камери для засуджених військовослужбовців офіцерського складу, військової служби за контрактом, призваних на військову службу під час мобілізації та строкової військової служби, а також військовослужбовців-жінок;

загальні та одиночні камери для військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачених (підсудних), до яких за вмотивованим рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту;

кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, яких затримано за вчинення адміністративних правопорушень, за вчинення кримінальних правопорушень, до передачі їх органам досудового розслідування, а також затриманих без документів до встановлення особи.

В одиночних камерах повинні бути нари, які зачиняються на замок удень, або ліжко з дерев’яним лежаком, тумбочка, стіл, табурет.

У загальних камерах повинні бути ліжка з дерев’яним лежаком, тумбочки, столи, лави (табурети), полиці для книг, баки з питною водою, обладнані фонтанчиками.

Загальні та одиночні камери обладнуються відгородженими санвузлами з дверцятами, умивальниками з проточною гарячою і холодною водою, примусовою механічною вентиляцією з можливістю подачі теплого повітря в холодну пору року.

23. Крім камер для засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, гауптвахта Служби правопорядку має такі приміщення:

кімнату для допиту засуджених, узятих під варту, та затриманих військовослужбовців;

приміщення чергової зміни (якщо воно не розташоване в будинку (приміщенні) органу управління Служби правопорядку в зоні відповідальності);

кімнату начальника гауптвахти;

кімнату для роботи штатного складу гауптвахти;

окреме приміщення для приготування (підігрівання) їжі з необхідними виробничими, допоміжними та побутовими приміщеннями;

їдальню;

кімнату для зберігання особистих речей засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, обладнану стелажами (вішалками);

кімнату для вмивання;

душову кімнату;

внутрішні або зовнішні туалети;

кімнату для проведення медичного огляду;

кімнату для проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції;

кімнату для проведення короткострокових та тривалих побачень;

кімнату (місце) для побутового обслуговування;

приміщення (місце) для виконання фізичних вправ;

прогулянкові камери (майданчик для прогулянок);

місце для зберігання книжкового фонду, газет та журналів.

24. У кімнаті начальника гауптвахти повинні бути стіл, два - три стільці (табурети), ліжко, вішалка, а також металевий сейф для документів, грошей і цінних речей, прийнятих на зберігання від засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців.

25. Двері та вікна в камерах і місцях загального користування (у кімнатах для вмивання, туалетах) обладнуються металевими ґратами. Двері камер обладнують оглядовими вікнами. У коридорах гауптвахти повинні бути шафи, які зачиняються на замки, для зберігання приладдя для чищення одягу та взуття, курток і головних уборів. Ключі від шаф зберігаються у начальника чергової зміни. Гауптвахта обладнується радіоточками для прослуховування радіопередач.

26. У кожній гауптвахті повинні бути прогулянкові камери (майданчик для прогулянок), які розташовуються на території гауптвахти та з’єднуються з приміщенням гауптвахти наземними переходами чи прилягають до них, і місце для проведення занять із стройової підготовки. Стіни прогулянкових камер (майданчика для прогулянок) повинні бути заввишки не менш як 2 метри.

Допускається обладнання стін прогулянкових камер (майданчика для прогулянок) металевою решіткою з вічками не більше 15x15 сантиметрів, товщина прута - не менше 10 міліметрів (металевою сіткою "рабиця" з вічками не більше 5 x 5 сантиметрів).

На кожну особу, яка виводиться на прогулянку, повинно припадати 2,5-3 квадратні метри площі прогулянкової камери (майданчика для прогулянок).

27. Вхідні двері у приміщення гауптвахти, двері (у разі потреби вікна) камер, вихід у двір для прогулянок обладнуються автономною сигналізацією, яка виводиться на пульт начальника чергової зміни.

28. Особливості обладнання приміщень гауптвахти, де тримають засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, визначаються Міністерством оборони України.

1. Вартову форму одягу складає: польова утеплена куртка (куртка утеплена або кожух); комплект чистого й непошкодженого обмундирування; взуття; головний убір; пояс; сумка для магазинів.

Як постовий одяг застосовують: для зимового часу - кожух і валянки, для літнього - брезентовий плащ із капюшоном або плащ-намет чи плащ-накидку.

Постовий одяг, крім кожуха, отримують із двох комплектів на кожний пост, один з яких зберігають у вартовому приміщенні. Крім того, у вартовому приміщенні мають бути брезентові плащі або плащ-намети, плащ-накидки для начальника варти, його помічників і розвідних.

2. У літній час варти прибувають до місця розводу з польовими утепленими куртками (куртками утепленими), крім офіцерів, прапорщиків і мічманів, а за температури повітря нижче +10 °C, холодного вітру та дощів - у польових утеплених куртках (куртках утеплених), одягнених у рукави. У спеку за вказівкою військового коменданта гарнізону (начальника штабу військової частини) варти можуть з’являтися на розвід без польових утеплених курток (курток утеплених).

Порядок носіння польової утепленої куртки (куртки утепленої) може бути змінений під час розводу черговим варт (військової частини), а під час прямування варти після розводу до місця свого призначення та під час несення вартової служби - начальником варти.

3. У літній час при холодному вітрі й дощі зміни вирушають на пости в польових утеплених куртках (куртках утеплених), одягнених в рукави. За температури повітря вище +15 °C у затінку змінам дозволено залишати польові утеплені куртки (куртки утеплені) на вішалці у вартовому приміщенні.

4. Постовий кожух одягають і скидають лише під час зміни на посту.

5. У разі негоди зміни виходять на пости в плащах (плащ-наметах, плащ-накидках).

Плащі (плащ-намети, плащ-накидки) на постах чатові скидають (одягають) у разі потреби.

Валянки взувають у вартовому приміщенні.

Кожухи й валянки дозволено носити за температури нижче -5 °C і при холодному вітрі.

6. Кожух одягають поверх польової утепленої куртки (куртки утепленої), а плащ (плащ-намет, плащ-накидку) - поверх польової утепленої куртки (куртки утепленої) або кітеля.

Скинуті кожухи й плащі (плащ-намети, плащ-накидки) вішають під грибком (на спостережній вишці).

7. Чатові всередині опалюваних приміщень за температури не нижче +18 °C мають бути завжди без польових утеплених курток (курток утеплених). На час перебування на постах польові утеплені куртки (куртки утеплені) вішають на вішалку або в шафу.

8. Плащі (плащ-намети, плащ-накидки) та валянки після повернення з постів скидають і просушують.

Розпізнавальні сигнальні вогні служать для визначення належності автомобіля варті.

Розпізнавальні сигнальні вогні встановлюють на даху кабіни автомобіля стаціонарно (на штатних автомобілях) або тимчасово (на час перебування автомобіля в розпорядженні варти).

В іншому випадку розпізнавальні сигнальні вогні монтують на спеціальній панелі, яку кріплять на кабіні автомобіля, а пульт управління вогнями влаштовують у кабіні.

Панель із вогнями монтує водій транспортного автомобіля, віднаряджений у варту.

Один-два комплекти розпізнавальних вогнів та інструкцію з їх монтування зберігають у місці, визначеному військовим комендантом (начальником штабу військової частини).

1. Вартових собак залучають для посилення охорони об’єктів і використовують, головним чином, уночі, як виняток - удень в умовах поганої видимості (дощ, туман тощо).

Постом вартового собаки називають спеціально обладнану ділянку місцевості, на яку виставляють вартового собаку для посилення охорони об’єкта.

2. Пости вартових собак встановлюються на найнебезпечніших підступах, не більш як за 80 метрів попереду від зовнішньої огорожі або між зовнішньою огорожею і першим рубежем, обладнаним технічними засобами охорони, з урахуванням можливості обстрілу місцевості перед собакою.

На пост виставляють тільки здорових собак. Перед розводом на пости собак необхідно за 1-2 години до цього нагодувати, перевірити справність шлейок, нашийників, повідків та ланцюгів, виявлені несправності усунути.

3. Розставляє собак на пости (знімає з постів) помічник начальника варти із служби вартових собак за розпорядженням начальника варти у супроводі помічника начальника варти або відповідного розвідного.

Ведуть собак вожаті вартових собак на повідках або ланцюгах, пристебнутих до нашийників, утримуючи собак поруч себе, причому кожен веде не більше двох собак, які мають бути в намордниках і в шлейках (намордник із собаки вожатий скидає і відстібає поводок від нашийника після перевірки обладнання поста і прикріплення вартового ланцюга до шлейки собаки).

4. Тривалість перебування собаки на посту не повинна перевищувати 12 годин на добу, а за температури -20 °C й нижче - 6 годин, про що начальник варти робить запис у постовій відомості та в журналі наряду вартових собак.

5. Про розстановку, зняття й заміну собак на постах начальник варти записує в журналі наряду вартових собак і в постовій відомості.

6. Одержавши сигнал від чатового або почувши гавкання собаки, начальник варти для з’ясування обставин негайно направляє помічника начальника варти із служби вартових собак, розвідного цього поста та вожатого вартових собак на цей пост.

7. Порядок тримання і підготовки вартових собак, а також вказівки щодо обладнання постів вартових собак і порядок перевірки їх роботи на постах викладені в спеціальному положенні.

8. Помічник начальника варти із служби вартових собак призначається із старших вожатих вартових собак. Він відповідає за своєчасну розстановку собак на пости й несення служби вожатими вартових собак. Помічник начальника варти із служби вартових собак підпорядкований начальникові варти, він має бути присутній на розводі варт. Йому підпорядковані вожаті вартових собак, які входять до складу варти.

Помічник начальника варти із служби вартових собак зобов’язаний:

точно знати розміщення постів вартових собак і керувати розстановкою собак на пости;

перед відправленням вожатих із вартовими собаками на пости перевіряти знання вожатими своїх обов’язків і справність спорядження вартових собак;

не рідше як один раз за час перебування вартових собак на постах перевіряти їх поведінку;

вести журнал наряду вартових собак.

9. Вожатий вартових собак відповідає за належне тримання постів вартових собак і справність їхнього спорядження. Він підпорядковується начальникові варти та його помічникові із служби вартових собак і виконує тільки їх розпорядження.

Вожатий вартових собак зобов’язаний:

знати чисельність та розміщення постів вартових собак і умови несення служби на них;

знати вартових собак своєї зміни та їх поведінку на постах; перевіряти за наказом помічника начальника варти із служби вартових собак поведінку вартових собак на постах, а також стан постів;

вживати заходів до негайного усунення виявлених на постах несправностей (обрив троса або ланцюга, заплутування собаки).

1. Для поховання військовослужбовців споряджують почесний ескорт.

2. Почесний ескорт споряджують у складі відділення, взводу, роти. Почесний ескорт, призначений у складі взводу, роти, має бути з Державним Прапором України без чохла та з жалобною стрічкою.

3. Крім почесного ескорту, на поховання споряджають:

оркестр (сигналіста та барабанщика);

почесну варту біля труни;

військовослужбовців для опускання труни у могилу (8-10 осіб).

4. Для перевезення труни з тілом покійного виділяють автомобіль або лафет гармати.

Для несення орденів і медалей на подушечках призначають по одній особі на кожну подушечку з орденом чи медалями.

Кожен орден прикріпляють до окремої подушечки. Медалі можуть прикріплятися по кілька на одній подушечці. Подушечки мають бути малинового кольору розміром 25 х 25 сантиметрів.

На віко труни кладуть головний убір.

5. Якщо військовослужбовця, що помер, ховають в іншому населеному пункті, труну з тілом покійного супроводжують почесний ескорт та оркестр до залізничного вокзалу, аеродрому, пристані або до межі міста.

6. Для супроводу труни з тілом покійного в дорозі до місця похорону розпорядженням командира військової частини, начальника гарнізону (військового комісара) призначають дві-чотири особи.

Про час прибуття труни з тілом покійного до пункту, де призначено похорон, а також до пунктів перевантаження з одного виду транспорту на інший військовий комендант або начальник відповідного гарнізону (військовий комісар) має бути оповіщений командиром військової частини (військовим комендантом гарнізону, військовим комісаром), де помер військовослужбовець, не пізніш як за добу.

Для зустрічі та супроводу труни з тілом покійного до місця поховання призначають почесний ескорт і наряд на поховання.

7. Про смерть військовослужбовця командир військової частини (військовий комендант гарнізону) зобов’язаний того самого дня повідомити найближчим родичам померлого, погодивши місце та час його поховання.

8. Військовий комендант гарнізону заздалегідь повідомляє командирові військової частини, від якої призначають почесний ескорт і наряд на поховання, про час і місце їх прибуття.

9. Час виставлення почесної варти біля труни з тілом покійного визначає начальник гарнізону або командир військової частини.

10. З почесної варти біля труни виставляють дві пари чатових. Одна пара чатових стає по обидва боки труни з тілом покійного за два кроки від труни в узголів’я, інша пара - в ногах. Пари чатових стають обличчям одна до одної. Чатові виструнчуються, тримаючи автомати в положенні "на груди" або карабіни в положенні "до ноги".

Чатові мають пов’язку на лівому рукаві. Пов’язка має бути малинового кольору завширшки 10 сантиметрів, завдовжки 30-40 сантиметрів, уздовж з обох боків обшита стрічками чорного кольору завширшки 3 сантиметри.

Чатових біля труни змінюють кожні 15 хвилин. Команди для зміни не подають.

Під час проходження процесії та опускання труни з тілом покійного в могилу зміни чатових не проводять.

11. Для віддання почестей покійному можна виставляти почесних чатових із представників військових частин і громадських організацій. Вони стоять без головних уборів, з пов’язками поряд із чатовими почесної варти на відстані одного-двох кроків із зовнішнього від них боку, і їх змінюють кожні 3-5 хвилин.

12. Після прибуття до місця винесення труни почесний ескорт вишиковується в розгорнутий стрій фронтом до виходу, звідки мають винести труну з тілом покійного.

Оркестр (сигналіст та барабанщик) шикується за три кроки праворуч від ескорту.

13. Під час винесення труни з тілом покійного з приміщення попереду за три-п’ять кроків один за одним рухаються військовослужбовці з вінками, за ними на тих самих дистанціях - військовослужбовці з орденами й медалями покійного, а потім - військовослужбовці з труною, особи, які супроводжують покійного, та почесна варта.

14. При винесенні труни з тілом покійного начальник ескорту, не залишаючи свого місця в строю, подає команду "СТРУНКО" та прикладає руку до головного убору. Оркестр виконує жалобний марш, сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання (додаток 5 до Стройового статуту ).

Військовослужбовці, які перебувають поза строєм, прикладають руку до головного убору.

15. Процесія рухається в порядку, визначеному у пункті 14. За почесною вартою йдуть оркестр (сигналіст та барабанщик) і почесний ескорт.

Під час руху процесії оркестр із перервами виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання).

Чатові почесної варти йдуть по обидва боки труни з автоматами в положенні "на груди", з карабінами - в положенні "на плече"; при супроводі труни на автомобілі чатові в положенні сидячи тримають карабіни між колінами, а в положенні стоячи - "до ноги".

16. За вказівкою начальника гарнізону біля місця винесення труни та на підході до місця поховання з обох боків шляху, яким рухається процесія, можуть бути вишикувані війська в пішому одношеренговому або двошеренговому строю.

17. Після прибуття до місця поховання оркестр (сигналіст та барабанщик) перестає грати жалобний марш. Почесний ескорт і оркестр (сигналіст та барабанщик) шикуються, якщо є місце, фронтом до могили.

Військовослужбовці з вінками, орденами й медалями, а також чатові почесної варти стають біля могили.

18. Перед опусканням труни з тілом покійного у могилу відкривають жалобний мітинг. Під час опускання труни в могилу схиляють Державний Прапор України, почесний ескорт виструнчується, оркестр виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання). Призначений із складу почесного ескорту підрозділ (рота, взвод, відділення) салютує трьома залпами холостими патронами.

З першим залпом салюту оркестр виконує Державний Гімн України. Після виконання Гімну військовослужбовці, якщо є місце, проходять повз могилу маршем.

19. У разі кремації тіла покійного почесний ескорт вишиковується біля крематорію фронтом паралельно до напрямку руху похоронної процесії.

Оркестр (сигналіст та барабанщик) вишиковується за три кроки праворуч або ліворуч від ескорту. З наближенням похоронної процесії до крематорію оркестр виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання).

Потім проводять жалобний мітинг.

Під час опускання труни з тілом покійного для кремації оркестр виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання); призначений підрозділ салютує трьома залпами холостими патронами.

Після салюту оркестр виконує Державний Гімн України.

20. Після закінчення похорону ордени, медалі покійного та документи про його нагородження сім’я покійного залишає в себе.