Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України

допускати під наглядом розвідного або чатового працівників транспорту для огляду, змазування ходових частин і ремонту вагонів, що охороняються, а на кораблі - для огляду корабельних приміщень, палубних механізмів і кріплення вантажу;

негайно вживати заходів до зупинки поїзда (на кораблі, судні - повідомляти вахтовому помічникові капітана) у разі виникнення пожежі або виявлення загрози безпеці руху чи зберіганню техніки та майна, що охороняється;

після прибуття до пункту призначення здати в присутності чергового військового ешелону (вахтового помічника капітана) техніку й майно, що охороняються, і надалі діяти за вказівкою чергового військового ешелону.

288. Чатовий підпорядковується начальникові варти та своєму розвідному. Під час руху поїзда чатові розміщуються згідно з табелем постів на гальмових площадках (тамбурах) вагонів, що охороняються, або тих вагонів, що знаходяться поруч, а за відсутності гальмових площадок (тамбурів) - на платформах із спеціальною огорожею, у вагоні, де розміщується варта, або в найближчому вагоні. Під час зупинки чатові виставляються біля вагонів, що охороняються, з обох боків, причому кожному чатовому доручається охорона одного боку вагонів. Під час руху корабля (судна) чатові розміщуються біля озброєння, техніки та інших матеріальних засобів, що охороняються, на палубах (надбудовах) або корабельних (суднових) приміщеннях, на зупинках - на палубах, біля кожного борту і трапів, а за потреби - і на причалі (березі).

Крім виконання обов'язків, визначених у статтях 230-237 цього Статуту, чатовий зобов'язаний:

перевіряти, приймаючи пост, зовнішнім оглядом згідно з табелем постів наявність техніки і майна, що охороняються, справність кріплення, укриття й цілість пломб на дверях вагонів (корабельних, суднових приміщень);

під час руху і на зупинках спостерігати за вагонами (палубами, корабельними, судновими приміщеннями), які охороняються;

не допускати проїзду у вагонах (на палубах, у корабельних, суднових приміщеннях) будь-яких осіб без дозволу начальника варти;

допускати працівників транспорту для робіт тільки з дозволу начальника варти, під час проведення робіт спостерігати за ними;

у разі пожежі, виявлення загрози безпеці руху або зберіганню техніки та майна негайно вжити заходів до зупинки поїзда стоп-краном, при його відсутності - подавати встановлені сигнали, на кораблі (судні) - повідомити вахтового помічника капітана.

289. Начальник варти відпочиває, як правило, під час руху поїзда (корабля, судна) почергово з розвідним або з кимось із вартових. Вартові відпочивають по черзі з дозволу начальника варти.

290. Зміна чатових проводиться на зупинках, якщо це можливо: влітку - через 2 години, взимку - через 1 годину.

291. Охорона транспорту з військовими вантажами здійснюється вартами, відрядженими від частин і підрозділів охорони та супроводу військових вантажів або від інших військових частин.

Варта несе службу без зміни від пункту завантаження (відправлення) до зазначеного начальникові варти пункту.

292. Варта розміщується в обладнаному вагоні супроводу (корабельному, судновому приміщенні).

293. В одному вагоні (корабельному, судновому приміщенні) дозволено розміщувати кілька варт, які рухаються в спільному напрямку, при цьому один з начальників варт призначається старшим. Право на таке розміщення має військовий комендант залізничної (водної) дільниці і станції (порту).

294. Перед виїздом начальник варти повинен одержати у військовій частині:

посвідчення на відрядження;

посвідчення встановленої форми щодо призначення його начальником варти із списком особового складу та зазначенням виду й номерів зброї;

зброю і боєприпаси до неї;

постову відомість;

продовольство або продовольчі дорожні гроші на дорогу в обидва кінці та атестат на продовольство (на кожного);

гроші на миття в лазні та на придбання газет у дорозі;

посуд для приготування й приймання їжі;

натільну білизну з розрахунку один комплект на 7 діб;

металевий ящик для перевезення зброї;

комплект постового одягу та постільні речі на весь склад варти;

військові перевізні документи для повернення до військової частини (на кожного);

сигнальні червоні прапорці та ліхтарі.

295. Перед відбуттям варти з військової частини командиром військової частини (начальник штабу) проводиться розвід варти, разом із заступником із виховної роботи перевіряється її забезпеченість, інструктується начальник варти та забезпечується власне прибуття варти до місця приймання вантажу.

296. Вантажовідправник зобов'язаний зустріти варту, яка прибула для охорони вантажів у дорозі, і забезпечити розміщення її особового складу.

297. Начальник варти підпорядковується військовим комендантам залізничних (водних) дільниць, станцій (портів), аеропортів, а у дорозі - офіцеру, прапорщику або мічману, який супроводжує вантаж. На морському (річковому) кораблі він підпорядковується капітанові корабля з питань додержання правил морських (річкових) перевезень.

Начальник варти, крім виконання загальних обов'язків, визначених цим Статутом, зобов'язаний:

прибути до відправника вантажу разом із вартою не пізніш як за 3 години до навантажування і показати йому посвідчення про своє призначення начальником варти;

одержати від відправника вантажу два примірники опису вантажу з поміткою про приведення вантажу в транспортувальний стан, табель постів, інструкції та вказівки про властивості вантажу, умов його перевезення і здавання;

проінструктувати особовий склад варти про порядок та особливості майбутньої охорони вантажу, додержання заходів безпеки в дорозі;

прийняти від відправника вантажу або від попередньої варти вантаж за описом, перевіривши зовнішнім оглядом стан вагонів (корабельних приміщень), дверей, люків, бортів і відповідність пломб контрольним відтискам, надійність кріплення вантажів;

стежити за додержанням установлених правил охорони вантажу, що перевозять;

доповідати військовим комендантам залізничних (водних) ділянок, станцій (портів), аеропортів особисто або телефоном (телеграфом) про випадки порушень правил перевезення, затримок у дорозі, необхідність одержання продовольства, палива, засобів освітлення, прибуття транспорту до пункту призначення й здавання вантажу вантажоодержувачеві;

приймати від працівників транспорту за описом і під розпис (після закінчення перевезення здавати) військове обладнання, яке знімається; не допускати проїзду будь-кого у вагонах, на палубах, у корабельних приміщеннях, салонах літальних апаратів, які охороняються;

допускати тільки під наглядом чатового працівників транспорту для огляду, змащування ходових частин і ремонту вагонів, а на кораблі - корабельних приміщень, механізмів та кріплення вантажу;

перевіряти у вантажоодержувача документи на право одержання вантажу й здавати йому за описом вантаж під пломбами відправника;

один примірник опису з підписом вантажоодержувача, завіреним гербовою печаткою, залишити в себе;

стежити під час переформування поїзда, щоб усі вагони, які охороняються, було включено до поїзда.

298. Під час пожежі, виявлення загрози безпеці руху або збереженню вантажу начальник варти зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів до ліквідації пожежі або усунення порушення.

299. У разі неполадок вагона, що унеможливлює подальший рух, увесь транспорт, який знаходиться під охороною варти, затримується до закінчення ремонту або перевантаження вантажу в справний вагон. Роз'єднання вагонів військового транспорту під час руху забороняється. У разі перевантажування вантажу в інший вагон начальник варти зобов'язаний вимагати від адміністрації залізниці складання акта у двох примірниках і засвідчити його у військового коменданта або начальника станції. Прибувши до пункту призначення, начальник варти вручає вантажоодержувачеві під розпис другий примірник акта на вагон, який було перевантажено.

300. Начальникові варти заборонено показувати опис на вагон (корабельні приміщення, кабіни літальних апаратів), що охороняються, будь-кому, крім військових комендантів залізничних (водних) дільниць, станцій (портів), аеропортів.

301. Начальникові варти (особам, які супроводжують вантаж) надано право безкоштовного користування засобами зв'язку транспорту для доповідей і донесень з питань охорони та просування транспорту. У телеграмах перед своїм підписом начальник варти (офіцер, який супроводжує вантаж) має поставити скорочену телеграфну адресу "НВР" (Начальник варти).

302. Чатові розміщуються та виконують свої обов'язки щодо охорони військових вантажів, визначених у статті 288 цього Статуту.

303. Командир військової частини - вантажоодержувач зобов'язаний:

прийняти від начальника варти доставлений вантаж, про що розписатися в описі начальника варти й завірити гербовою печаткою;

забезпечити збереження зброї та боєприпасів, розміщення та відпочинок особового складу варти, а за необхідності - миття в лазні;

дозабезпечити варту (за потреби) продовольством і грошима;

замінити варту не пізніш як через 8 годин з часу прибуття й організувати відправку її до своєї військової частини.

304. Заміну варти проводять за розпорядженням начальника того гарнізону, на території якого виникла в цьому потреба.

305. Після повернення до своєї частини начальник варти зобов'язаний:

доповісти командирові (начальникові штабу) військової частини про виконання завдання; здати зброю, боєприпаси, майно, одержані перед від'їздом; звітувати про витрачання коштів і продовольства; здати документи для супроводу вантажу.

306. Під час охорони вантажу, який перевозиться автомобілями, залежно від умов перевезення й важливості вантажу, один пост може включати не більше 5 автомобілів.

Начальник варти підпорядковується начальникові автомобільної колони та офіцерові (прапорщикові, мічманові), який супроводжує вантаж.

307. Чатові під час руху розміщуються у кузовах автомобілів: один - на головному, другий - на середньому, третій - на останньому.

Під час руху й на коротких зупинках чатові несуть службу одночасно, а на тривалих зупинках - позмінно.

Чатовий зобов'язаний:

стежити за схоронністю вантажів, що перевозяться, під час руху і на зупинках;

не допускати проїзду сторонніх осіб на автомобілях без дозволу начальника варти;

подавати за потреби встановлені сигнали водіям і начальникові варти;

на зупинках допускати з дозволу начальника варти до автомобілів, що охороняються, осіб для проведення їх ремонту.

1. У загальній кімнаті мають бути:

стіл і стільці для зміни, яка не спить;

ставниця для зброї із сигналізацією, виведеною на пульт начальника варти;

вішалки для верхнього та постового одягу;

шафа для особистих і туалетних речей;

табелі постів;

телевізор і радіоприймач;

газети й журнали;

картини або плакати з наочним зображенням правил несення вартової служби, а також із зображенням і описом подвигів, здійснених під час перебування у вартах; витяги із закону про відповідальність за порушення правил несення вартової служби;

військові статути;

шахи і шашки;

годинник;

ліхтарі за кількістю розвідних;

аптечка та індивідуальні пакети;

термометри внутрішній та зовнішній;

урни для сміття.

2. У кімнаті начальника варти та його помічника мають бути:

опис документів, що їх приймає начальник варти;

опис обладнання, інвентаря та майна;

інструкція начальникові варти;

схема розміщення постів, табель постів;

зразки зліпків з печаток (відбитків пломб);

зразки допусків за кількістю осіб, які мають право їх підписувати, і за їх підписом;

зразок разового посвідчення на право перевірки варт;

список посадових осіб, які мають право розпечатувати об’єкти або можуть бути допущені для прийняття від варти бойових машин, що перебувають на стоянці (у списку зазначають їх військове звання, посаду, прізвище, ім’я та по батькові, номер посвідчення особи, дані про те, до розпечатування (запечатування) якого об’єкта допущені, якою печаткою запечатують і годину розпечатування (запечатування) об’єкта);

ключі від камер гауптвахти;

військові статути;

телефони, засоби сигналізації;

запас боєприпасів у металевих ящиках із замками і ключами до них;

металевий ящик із замком для зберігання боєприпасів двозмінних постів;

стіл з ящиком, який замикається на замок, або сейф і два стільці;

письмове приладдя;

карафа для води і склянки;

акумуляторний ліхтар;

вішалка;

урна для сміття;

кушетка для відпочинку;

аварійне освітлення.

3. У кімнаті технічних засобів охорони мають бути:

інструкції операторові ТЗО;

схема розміщення постів з ТЗО;

технічні засоби охорони з комплектами запасних частин, інструмент радіомайстра та необхідна для обслуговування документація;

засоби електроживлення апаратури;

радіостанція;

аварійне освітлення;

перевірені діелектричні рукавиці;

стіл і два стільці;

акумуляторний ліхтар;

годинник;

карафа для води й склянки;

кушетка для відпочинку;

вуглекислотний вогнегасник;

урна для сміття.

4. У кімнаті для зміни, яка відпочиває, мають бути напівм’які кушетки для відпочинку з подушками для складу зміни, яка відпочиває, і наволоками для всього складу варти.

5. У їдальні мають бути:

столи й стільці з розрахунку на дві третини складу варти;

шафи для посуду та харчів;

комплект посуду і столових приборів для всього особового складу варти;

бак для питної води;

електрична або газова плита для підігрівання їжі;

кип’ятильник або чайник для приготування окропу, заварний чайник;

мийка для посуду.

6. У місцях для вмивання, чищення зброї і взуття, куріння мають бути: стіл для чищення зброї, скринька для ганчірок, лавки, урни для сміття, приладдя для чищення взуття.

7. У кімнаті для попередньої варти мають бути: стіл і стільці для особового складу варти, ставниця для зброї із сигналізацією, виведеною до пульту начальника варти, радіоприймач, урна для сміття.

8. У тамбурі мають бути: стіл і стільці, письмове приладдя, освітлення основне та аварійне.

9. Вартове приміщення обладнується запасним виходом, що замикається зсередини, та забезпечується електричним (резервним) джерелом освітлення за кількістю кімнат, а також засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочкою з водою, відрами та інвентарем (лопатами, сокирами, ломами, гаками).

10. Територія, що прилягає до вартового приміщення, має бути з огорожею, висота якої не менше двох метрів.

Перед входом до вартового приміщення має бути обладнання для чищення взуття від бруду. Поблизу вартового приміщення встановлюють контейнер для сміття.

11. Вартове приміщення забезпечується запасом палива, засобами освітлення (лампи, гас, ліхтар) та інвентарем для прибирання, що зберігається у коморі.

1. Територія, на якій розташовані об’єкти, що охороняються, як правило, має бути обнесена парканом.

Територія, на якій розташовані об’єкти центрального підпорядкування, а також інші важливі об’єкти (склади з озброєнням, боєприпасами, пальним тощо), обгороджують зовнішньою і внутрішньою огорожею. Відстань між цими огорожами визначають залежно від місцевих умов, вона може бути 10 метрів чи більше. Висота огорожі - не менш як 2 метри, а відстань між дротинами - не більш як 15 сантиметрів.

Технічні засоби охорони встановлюють між внутрішньою та зовнішньою огорожами з урахуванням місцевих умов і технічних характеристик апаратури.

Для зручності спостереження за підступами до об’єкта, що охороняється, у проміжках між огорожами встановлюють спостережні вишки, обладнані куленепробивними щитами, з дверцями, що зачиняються зсередини, засобами зв’язку, сигналізації та прожекторами (див. малюнок до цього додатка).

Висота спостережної вишки має забезпечувати чатовому огляд території поста й підступів до нього.

На підходах до території з об’єктами, що охороняються, де немає огорожі, встановлюють добре видимі вдень і вночі покажчики з написом, наприклад: "Прохід (проїзд) заборонено (закрито)", "Об’їзд (обхід) праворуч (ліворуч)" і позначають стрілкою.

2. Навколо об’єктів, розташованих поза територією військової частини, у разі необхідності, у встановленому порядку може бути відведено заборонену для сторонніх осіб зону.

Межі забороненої зони мають бути позначені покажчиками з написом "Заборонена зона, прохід (проїзд) заборонено (закрито)". Про встановлення забороненої зони начальник гарнізону (командир військової частини, начальник об’єкта, що охороняється) має своєчасно оповістити населення.

3. На території поста залежно від місцевих умов чатовому має бути забезпечений якомога більший огляд та обстріл (не менш як 50 метрів), для чого територію навколо поста очищають від кущів, проріджують дерева, нижні сучки та гілки обрізують до висоти 2,5 метра, траву скошують, зайві предмети прибирають. Межа, за яку заборонено наближатися до поста стороннім особам, має бути позначена помітними чатовому вдень і вночі покажчиками.

Чатовому мають бути створені всі умови для несення служби на посту безперешкодним обходом території поста або спостереженням із місця.

На території об’єктів, що мають кілька постів, межі кожного поста позначають на місцевості покажчиками.

4. Для оборони найважливіших постів і вартових приміщень копаються та обладнуються окопи.

5. У нічний час підступи до поста і об’єкта, що охороняється, освітлюють.

Освітлення влаштовують так, щоб чатовий, стоячи на посту або рухаючись територією поста, перебував увесь час у затінку.

6. Пост обладнують засобами зв’язку, які забезпечують чатовому (не менш як із двох точок, а під час охорони об’єктів шляхом патрулювання - через кожні 250 метрів просування) негайний виклик начальника варти, його помічника або розвідного.

7. Внутрішні пости, а також пост біля Бойового Прапора огороджують гратами заввишки 0,7-1 метр й освітлюють.

8. На кожному зовнішньому (а в необхідних випадках і на внутрішньому) посту, безпосередньо біля складу, що його охороняють, сховища тощо мають бути засоби пожежогасіння: вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою, відра та інвентар (лопати, сокири, ломи, гаки).

9. На зовнішньому посту має бути постовий грибок для зберігання постового одягу. Постовий грибок зафарбовують під колір об’єкта, що охороняється, або навколишньої місцевості.

Примітка. Приблизне обладнання спостережних вишок.

1. Вартову форму одягу складає: польова утеплена куртка (куртка утеплена або кожух); комплект чистого й непошкодженого обмундирування; взуття; головний убір; пояс; сумка для магазинів.

Як постовий одяг застосовують: для зимового часу - кожух і валянки, для літнього - брезентовий плащ із капюшоном або плащ-намет чи плащ-накидку.

Постовий одяг, крім кожуха, отримують із двох комплектів на кожний пост, один з яких зберігають у вартовому приміщенні. Крім того, у вартовому приміщенні мають бути брезентові плащі або плащ-намети, плащ-накидки для начальника варти, його помічників і розвідних.

2. У літній час варти прибувають до місця розводу з польовими утепленими куртками (куртками утепленими), крім офіцерів, прапорщиків і мічманів, а за температури повітря нижче +10 °C, холодного вітру та дощів - у польових утеплених куртках (куртках утеплених), одягнених у рукави. У спеку за вказівкою військового коменданта гарнізону (начальника штабу військової частини) варти можуть з’являтися на розвід без польових утеплених курток (курток утеплених).

Порядок носіння польової утепленої куртки (куртки утепленої) може бути змінений під час розводу черговим варт (військової частини), а під час прямування варти після розводу до місця свого призначення та під час несення вартової служби - начальником варти.

3. У літній час при холодному вітрі й дощі зміни вирушають на пости в польових утеплених куртках (куртках утеплених), одягнених в рукави. За температури повітря вище +15 °C у затінку змінам дозволено залишати польові утеплені куртки (куртки утеплені) на вішалці у вартовому приміщенні.

4. Постовий кожух одягають і скидають лише під час зміни на посту.

5. У разі негоди зміни виходять на пости в плащах (плащ-наметах, плащ-накидках).

Плащі (плащ-намети, плащ-накидки) на постах чатові скидають (одягають) у разі потреби.

Валянки взувають у вартовому приміщенні.

Кожухи й валянки дозволено носити за температури нижче -5 °C і при холодному вітрі.

6. Кожух одягають поверх польової утепленої куртки (куртки утепленої), а плащ (плащ-намет, плащ-накидку) - поверх польової утепленої куртки (куртки утепленої) або кітеля.

Скинуті кожухи й плащі (плащ-намети, плащ-накидки) вішають під грибком (на спостережній вишці).

7. Чатові всередині опалюваних приміщень за температури не нижче +18 °C мають бути завжди без польових утеплених курток (курток утеплених). На час перебування на постах польові утеплені куртки (куртки утеплені) вішають на вішалку або в шафу.

8. Плащі (плащ-намети, плащ-накидки) та валянки після повернення з постів скидають і просушують.

Розпізнавальні сигнальні вогні служать для визначення належності автомобіля варті.

Розпізнавальні сигнальні вогні встановлюють на даху кабіни автомобіля стаціонарно (на штатних автомобілях) або тимчасово (на час перебування автомобіля в розпорядженні варти).

В іншому випадку розпізнавальні сигнальні вогні монтують на спеціальній панелі, яку кріплять на кабіні автомобіля, а пульт управління вогнями влаштовують у кабіні.

Панель із вогнями монтує водій транспортного автомобіля, віднаряджений у варту.

Один-два комплекти розпізнавальних вогнів та інструкцію з їх монтування зберігають у місці, визначеному військовим комендантом (начальником штабу військової частини).

1. Вартових собак залучають для посилення охорони об’єктів і використовують, головним чином, уночі, як виняток - удень в умовах поганої видимості (дощ, туман тощо).

Постом вартового собаки називають спеціально обладнану ділянку місцевості, на яку виставляють вартового собаку для посилення охорони об’єкта.

2. Пости вартових собак встановлюються на найнебезпечніших підступах, не більш як за 80 метрів попереду від зовнішньої огорожі або між зовнішньою огорожею і першим рубежем, обладнаним технічними засобами охорони, з урахуванням можливості обстрілу місцевості перед собакою.

На пост виставляють тільки здорових собак. Перед розводом на пости собак необхідно за 1-2 години до цього нагодувати, перевірити справність шлейок, нашийників, повідків та ланцюгів, виявлені несправності усунути.

3. Розставляє собак на пости (знімає з постів) помічник начальника варти із служби вартових собак за розпорядженням начальника варти у супроводі помічника начальника варти або відповідного розвідного.

Ведуть собак вожаті вартових собак на повідках або ланцюгах, пристебнутих до нашийників, утримуючи собак поруч себе, причому кожен веде не більше двох собак, які мають бути в намордниках і в шлейках (намордник із собаки вожатий скидає і відстібає поводок від нашийника після перевірки обладнання поста і прикріплення вартового ланцюга до шлейки собаки).

4. Тривалість перебування собаки на посту не повинна перевищувати 12 годин на добу, а за температури -20 °C й нижче - 6 годин, про що начальник варти робить запис у постовій відомості та в журналі наряду вартових собак.

5. Про розстановку, зняття й заміну собак на постах начальник варти записує в журналі наряду вартових собак і в постовій відомості.

6. Одержавши сигнал від чатового або почувши гавкання собаки, начальник варти для з’ясування обставин негайно направляє помічника начальника варти із служби вартових собак, розвідного цього поста та вожатого вартових собак на цей пост.

7. Порядок тримання і підготовки вартових собак, а також вказівки щодо обладнання постів вартових собак і порядок перевірки їх роботи на постах викладені в спеціальному положенні.

8. Помічник начальника варти із служби вартових собак призначається із старших вожатих вартових собак. Він відповідає за своєчасну розстановку собак на пости й несення служби вожатими вартових собак. Помічник начальника варти із служби вартових собак підпорядкований начальникові варти, він має бути присутній на розводі варт. Йому підпорядковані вожаті вартових собак, які входять до складу варти.

Помічник начальника варти із служби вартових собак зобов’язаний:

точно знати розміщення постів вартових собак і керувати розстановкою собак на пости;

перед відправленням вожатих із вартовими собаками на пости перевіряти знання вожатими своїх обов’язків і справність спорядження вартових собак;

не рідше як один раз за час перебування вартових собак на постах перевіряти їх поведінку;

вести журнал наряду вартових собак.

9. Вожатий вартових собак відповідає за належне тримання постів вартових собак і справність їхнього спорядження. Він підпорядковується начальникові варти та його помічникові із служби вартових собак і виконує тільки їх розпорядження.

Вожатий вартових собак зобов’язаний:

знати чисельність та розміщення постів вартових собак і умови несення служби на них;

знати вартових собак своєї зміни та їх поведінку на постах; перевіряти за наказом помічника начальника варти із служби вартових собак поведінку вартових собак на постах, а також стан постів;

вживати заходів до негайного усунення виявлених на постах несправностей (обрив троса або ланцюга, заплутування собаки).

1. Для поховання військовослужбовців споряджують почесний ескорт.

2. Почесний ескорт споряджують у складі відділення, взводу, роти. Почесний ескорт, призначений у складі взводу, роти, має бути з Державним Прапором України без чохла та з жалобною стрічкою.

3. Крім почесного ескорту, на поховання споряджають:

оркестр (сигналіста та барабанщика);

почесну варту біля труни;

військовослужбовців для опускання труни у могилу (8-10 осіб).

4. Для перевезення труни з тілом покійного виділяють автомобіль або лафет гармати.

Для несення орденів і медалей на подушечках призначають по одній особі на кожну подушечку з орденом чи медалями.

Кожен орден прикріпляють до окремої подушечки. Медалі можуть прикріплятися по кілька на одній подушечці. Подушечки мають бути малинового кольору розміром 25 х 25 сантиметрів.

На віко труни кладуть головний убір.

5. Якщо військовослужбовця, що помер, ховають в іншому населеному пункті, труну з тілом покійного супроводжують почесний ескорт та оркестр до залізничного вокзалу, аеродрому, пристані або до межі міста.

6. Для супроводу труни з тілом покійного в дорозі до місця похорону розпорядженням командира військової частини, начальника гарнізону (військового комісара) призначають дві-чотири особи.

Про час прибуття труни з тілом покійного до пункту, де призначено похорон, а також до пунктів перевантаження з одного виду транспорту на інший військовий комендант або начальник відповідного гарнізону (військовий комісар) має бути оповіщений командиром військової частини (військовим комендантом гарнізону, військовим комісаром), де помер військовослужбовець, не пізніш як за добу.

Для зустрічі та супроводу труни з тілом покійного до місця поховання призначають почесний ескорт і наряд на поховання.

7. Про смерть військовослужбовця командир військової частини (військовий комендант гарнізону) зобов’язаний того самого дня повідомити найближчим родичам померлого, погодивши місце та час його поховання.

8. Військовий комендант гарнізону заздалегідь повідомляє командирові військової частини, від якої призначають почесний ескорт і наряд на поховання, про час і місце їх прибуття.

9. Час виставлення почесної варти біля труни з тілом покійного визначає начальник гарнізону або командир військової частини.

10. З почесної варти біля труни виставляють дві пари чатових. Одна пара чатових стає по обидва боки труни з тілом покійного за два кроки від труни в узголів’я, інша пара - в ногах. Пари чатових стають обличчям одна до одної. Чатові виструнчуються, тримаючи автомати в положенні "на груди" або карабіни в положенні "до ноги".

Чатові мають пов’язку на лівому рукаві. Пов’язка має бути малинового кольору завширшки 10 сантиметрів, завдовжки 30-40 сантиметрів, уздовж з обох боків обшита стрічками чорного кольору завширшки 3 сантиметри.

Чатових біля труни змінюють кожні 15 хвилин. Команди для зміни не подають.

Під час проходження процесії та опускання труни з тілом покійного в могилу зміни чатових не проводять.

11. Для віддання почестей покійному можна виставляти почесних чатових із представників військових частин і громадських організацій. Вони стоять без головних уборів, з пов’язками поряд із чатовими почесної варти на відстані одного-двох кроків із зовнішнього від них боку, і їх змінюють кожні 3-5 хвилин.

12. Після прибуття до місця винесення труни почесний ескорт вишиковується в розгорнутий стрій фронтом до виходу, звідки мають винести труну з тілом покійного.

Оркестр (сигналіст та барабанщик) шикується за три кроки праворуч від ескорту.

13. Під час винесення труни з тілом покійного з приміщення попереду за три-п’ять кроків один за одним рухаються військовослужбовці з вінками, за ними на тих самих дистанціях - військовослужбовці з орденами й медалями покійного, а потім - військовослужбовці з труною, особи, які супроводжують покійного, та почесна варта.

14. При винесенні труни з тілом покійного начальник ескорту, не залишаючи свого місця в строю, подає команду "СТРУНКО" та прикладає руку до головного убору. Оркестр виконує жалобний марш, сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання (додаток 5 до Стройового статуту ).

Військовослужбовці, які перебувають поза строєм, прикладають руку до головного убору.

15. Процесія рухається в порядку, визначеному у пункті 14. За почесною вартою йдуть оркестр (сигналіст та барабанщик) і почесний ескорт.

Під час руху процесії оркестр із перервами виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання).

Чатові почесної варти йдуть по обидва боки труни з автоматами в положенні "на груди", з карабінами - в положенні "на плече"; при супроводі труни на автомобілі чатові в положенні сидячи тримають карабіни між колінами, а в положенні стоячи - "до ноги".

16. За вказівкою начальника гарнізону біля місця винесення труни та на підході до місця поховання з обох боків шляху, яким рухається процесія, можуть бути вишикувані війська в пішому одношеренговому або двошеренговому строю.

17. Після прибуття до місця поховання оркестр (сигналіст та барабанщик) перестає грати жалобний марш. Почесний ескорт і оркестр (сигналіст та барабанщик) шикуються, якщо є місце, фронтом до могили.

Військовослужбовці з вінками, орденами й медалями, а також чатові почесної варти стають біля могили.

18. Перед опусканням труни з тілом покійного у могилу відкривають жалобний мітинг. Під час опускання труни в могилу схиляють Державний Прапор України, почесний ескорт виструнчується, оркестр виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання). Призначений із складу почесного ескорту підрозділ (рота, взвод, відділення) салютує трьома залпами холостими патронами.

З першим залпом салюту оркестр виконує Державний Гімн України. Після виконання Гімну військовослужбовці, якщо є місце, проходять повз могилу маршем.

19. У разі кремації тіла покійного почесний ескорт вишиковується біля крематорію фронтом паралельно до напрямку руху похоронної процесії.

Оркестр (сигналіст та барабанщик) вишиковується за три кроки праворуч або ліворуч від ескорту. З наближенням похоронної процесії до крематорію оркестр виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання).

Потім проводять жалобний мітинг.

Під час опускання труни з тілом покійного для кремації оркестр виконує жалобний марш (сигналіст та барабанщик - сигнал для поховання); призначений підрозділ салютує трьома залпами холостими патронами.

Після салюту оркестр виконує Державний Гімн України.

20. Після закінчення похорону ордени, медалі покійного та документи про його нагородження сім’я покійного залишає в себе.