Угода про вільну торгівлю між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Ізраїль

У разі виникнення розбіжностей між положенням цього Доповнення та положенням Тарифного графіку Ізраїлю, положення останнього мають переважну силу в міру розбіжностей.

Сторони співпрацюють з метою забезпечення:

(a) Належної реалізації та функціонування положень цієї Угоди, що стосуються:

(i) імпорту або експорту товарів у рамках цієї Угоди;

(ii) преференційного режиму та процедур оскарження;

(iii) процедур верифікації;

(iv) митної оцінки та тарифної класифікації товарів, і;

(v) обмежень або заборон на імпорт і/або експорт товарів;

(b) Кожна Сторона призначає офіційні контактні пункти і надає детальну інформацію про них іншій Стороні з метою сприяння ефективному виконанню цього Розділу та статті 2.13 (Правила походження). Якщо питання не може бути вирішено за допомогою контактних пунктів, то воно має бути передано на розгляд Підкомітету з митних справ, сприяння торгівлі та правил походження, як зазначено у цьому Розділі.

1. Сторони застосовують своє відповідне митне законодавство і процедури у прозорий, послідовний, справедливий та передбачуваний спосіб з метою сприяння вільному обігу торгівлі відповідно до цієї Угоди.

2. Відповідно до пункту 1, Сторони:

(a) спрощують свої митні процедури максимально можливою мірою;

(b) використовують інформаційні та комунікаційні технології у своїх митних процедурах; і

(c) наскільки це можливо забезпечують попереднє електронне подання та обробку інформації до фактичного прибуття товарів для забезпечення їх випуску після прибуття.

3. Сторони прагнуть удосконалити сприяння торгівлі шляхом взаємних консультацій та обміну інформацією між їх відповідними митними органами.

Кожна Сторона забезпечує, що її митний орган приймав або дотримувався процедур, які:

(a) забезпечують випуск товарів протягом періоду, не більшого ніж необхідний для забезпечення дотримання митного законодавства;

(b) забезпечують попереднє електронне подання та обробку інформації до фактичного прибуття товарів для забезпечення їх випуску після прибуття; та

(c) дозволяють випустити товар у місці прибуття без тимчасового їх переміщення на склади або інші об'єкти.

Сторони обмінюються інформацією про свої методи управління ризиками, що використовуються при застосуванні їх митних процедур та прагнуть до їх удосконалення у рамках співпраці між відповідними митними органами. При адмініструванні митних процедур кожен митний орган, наскільки це можливо, повинен зосередити ресурси на поставках товарів з високим ступенем ризику та спрощенні процедур митного оформлення, включаючи випуск товарів з низьким рівнем ризику.

1. Сторони докладають зусиль, щоб своєчасно публікувати або будь-яким іншим чином інформувати громадськість, в тому числі в мережі Інтернет, про закони, нормативні акти, адміністративні процедури та адміністративні рішення загального застосування з митних питань, які стосуються чи впливають на функціонування цієї Угоди таким чином, щоб надати можливість заінтересованим особам та не-сторонам ознайомитися з ними.

2. Закони, нормативні акти, адміністративні процедури та адміністративні рішення, згадані в пункті 1, включають в себе, зокрема, ті, які стосуються спеціальних митних процедур.

Сторони визнають, що електронна форма подання документів і передача інформації, пов'язаної з торгівлею, та електронні версії документів є альтернативою паперовій системі, що дозволить значно підвищити ефективність торгівлі за рахунок скорочення витрат і часу. Тому, Сторони співпрацюють з метою впровадження і поширення безпаперових митних процедур.

1. Відповідно до свого внутрішнього законодавства, кожна Сторона докладає зусиль через свої митні органи, щоб забезпечити швидкий випуск письмових попередніх рішень про:

(a) попередні рішення щодо класифікації товарів, що видаються митними органами Сторони, що імпортує;

(b) попередні рішення щодо дотримання статті 2.13 (Правила походження), а також про відповідність такого товару преференційному режиму в рамках цієї Угоди, що видаються митними органами Сторони, що експортує.

2. Кожна Сторона приймає або дотримується процедури видачі таких попередніх рішень, у тому числі деталей інформації, необхідної для розгляду заяви про прийняття рішення.

3. Сторона може відмовити у видачі попереднього рішення, якщо факти та обставини, що складають основу попереднього рішення є предметом розслідування або адміністративного чи судового перегляду. Сторона, яка відмовляється видати попереднє рішення, негайно повідомляє про це заявника у письмовій формі з викладенням відповідних фактів і підстав для відмови у видачі попереднього рішення.

4. Кожна Сторона передбачає, щоб попередні рішення набирали чинності з дати їх видачі, або іншої дати, вказаної в рішенні. У відповідності з положеннями цієї статті, попереднє рішення зберігає свою силу, за умови, що факти або обставини, на яких ґрунтується рішення, залишаються незмінними, чи протягом строку, вказаного в законах, нормативних актах або в адміністративних рішеннях.

Спільний комітет погоджує уніфіковані процедури, які можуть бути необхідними для адміністрування, застосування та тлумачення цієї Угоди з митних питань та суміжних тем.

1. Сторони сприяють впровадженню Уповноваженого економічного оператора (далі "УЕО") у відповідності до концепції Всесвітньої митної організації (Рамкові Стандарти).

2. Кожна Сторона сприяє наданню статусу УЕО для її економічних суб'єктів з метою досягнення переваг у сприянні торгівлі.

3. Сторони сприяють угоді про взаємне визнання Уповноважених економічних операторів (УЕО).

Відповідно до своїх рішень щодо митних питань, кожна Сторона повинна надати доступ до:

(a) щонайменше одного етапу адміністративного розгляду, в рамках однієї установи, незалежно від посадової особи або органу, відповідального за рішення за розглядом; та

(b) судового перегляду рішення або висновку, прийнятого на заключному етапі адміністративного розгляду.

1. Сторона забезпечує конфіденційність інформації, наданої іншою Стороною відповідно до цього Розділу і статті 2.13 (Правила походження), захист її від розголошення, що може завдати шкоди конкурентоспроможності особи, яка надала інформацію. Будь-яке порушення конфіденційності повинно розглядатися відповідно до внутрішнього законодавства кожної Сторони.

2. Зазначена вище інформація не повинна розголошуватись без спеціального дозволу Сторони, яка надає таку інформацію, за винятком випадків, коли може вимагатись розголошення такої інформації у правоохоронних цілях або у ході судового розгляду.

1. Сторони цим створюють Підкомітет з митних питань, сприяння торгівлі та правил походження (далі - Підкомітет) для вирішення будь-яких, пов'язаних з митними органами питань, які стосуються:

(a) однакового тлумачення, застосування та адміністрування цього Розділу і статті 2.13 (Правила походження);

(b) вирішення питань тарифної класифікації, митної оцінки та визначення походження товарів для цілей цієї Угоди;

(c) перегляду правил походження;

(d) у тому числі у двосторонньому діалозі регулярних оновлень та зміни їх відповідного законодавства; та

(e) розгляду будь-яких інших пов'язаних з митними, питань, переданих йому митними органами Сторін, Сторонами або Спільним комітетом.

2. Зустріч Підкомітету буде проведено протягом одного року з дня набрання чинності цією Угодою та після цього Підкомітет збиратиметься за згодою Сторін почергово в Ізраїлі або в Україні.

3. Підкомітет складається з представників митних органів та, в разі необхідності, інших компетентних органів від кожної Сторони, а також затверджує свій регламент на першому засіданні.

4. Підкомітет може формулювати резолюції, рекомендації або висновки, які він вважає за потрібне та звітувати Сторонам або Спільному комітету.

5. Підкомітет може розробити єдині процедури, які він вважатиме як необхідні, і які повинні бути представлені на розгляд Спільному комітету для їх схвалення.

1. Для цілей цього Розділу:

a) компетентний орган розслідування означає:

(i) для України - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, або його правонаступник; та

(ii) для Ізраїлю - Комісаріат торгівельних зборів Міністерства економіки і промисловості або відповідний підрозділ в Міністерстві сільського господарства і розвитку сільських районів, або його правонаступник.

b) національна промисловість означає сукупність всіх виробників аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів Сторони, або тих виробників, сукупний обсяг виробництва аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів яких складає основну частку загального національного виробництва цих товарів.;

c) серйозна шкода означає значне загальне погіршення положення у галузі національного виробництва;

d) загроза серйозної шкоди означає серйозну шкоду, що є явно неминучою на підставі фактів, а не на голослівних твердженнях, припущеннях або маловірогідній можливості;

e) перехідний період означає дворічний період, що починається з моменту набрання чинності цією Угодою, крім випадків, коли скасування тарифів на товар, щодо якого застосовується захід, відбувається протягом більш тривалого періоду часу, і у такому випадку перехідним періодом є період поетапного скасування тарифу на цей товар;

f) сезонні товари це товари, імпортування яких протягом репрезентативного періоду відбувається не протягом усього року, а зосереджено протягом певного періоду року внаслідок сезонних чинників.

1. Згідно з умовами, що викладені в статті 4.7.2, Сторони можуть ухвалити двосторонні захисні заходи:

(a) лише під час перехідного періоду, відповідно до пункту 1 статті 4.3; та

(b) якщо в результаті зменшення або скасування мита відповідно до цієї Угоди товар, що походить з іншої Сторони імпортується на територію Сторони у такій збільшеній кількості (у абсолютному або відносному виразі до національного виробництва) і на таких умовах, що імпорт товарів, походженням саме з цієї Сторони завдає або загрожує завданням серйозної шкоди галузі національної промисловості.

2. Якщо виконуються умови, викладені в пункті 1, Сторона може в мінімальному обсязі, необхідному для запобігання або усунення серйозної шкоди або її загрози:

(a) призупинити подальше зменшення розміру ставки мита, передбаченого цією Угодою, щодо товару; або

(b) збільшити розмір ставки мита на товар до рівня, що не перевищуватиме меншу з таких ставок:

(i) ставку мита, що застосовується в режимі найбільшого сприяння (РНС) та діє на момент застосування заходу; або

(ii) базову ставку мита, передбаченої у Тарифних графіках Сторони Додатка 2-C (Скасування тарифів).

3. Сторона, яка застосовує захисні заходи, може встановити імпортну тарифну квоту на відповідний товар за узгодженими поступками, встановленими цією Угодою. Імпорт в рамках тарифної квоти не повинен бути нижче рівня за останній період, який визначається як середній показник імпорту за останні три репрезентативні роки, для яких доступні статистичні дані.

4. Для цілей цього Розділу імпортна тарифна квота означає визначений обсяг товару, який дозволено імпортувати за пільговою ставкою мита, передбаченою цією Угодою. Обсяг товару, що перевищує тарифну квоту може бути імпортований за ставкою мита, встановленою у пункті 2 (b) цієї статті.

1. Двосторонні захисні заходи не повинні застосовуватись в перший рік після набрання чинності цією Угодою.

2. Двосторонні захисні заходи не повинні застосовуватись інакше ніж тою мірою і на такий період, коли це необхідно для запобігання або усунення серйозної шкоди, а також для сприяння процесу адаптації промисловості до умов конкуренції, а також не повинні застосовуватись протягом періоду, що перевищує два роки.

Однак, цей період може бути продовжено додатково до двох років, якщо компетентні органи Сторони-імпортера визначать у відповідності до процедур, зазначених у статті 4.4, що продовжує існувати потреба у захисному заході для запобігання або усунення серйозної шкоди і для сприяння пристосуванню промисловості до умов конкуренції, а також, що існують докази того, що у цій галузі виробництва проходить процес адаптації за умови, що загальний період застосування захисних заходів, включаючи період початкового застосування заходів та будь-якого їх продовження, не повинен перевищувати чотирьох років. Сторона, що продовжує застосовувати захід більше, ніж два роки, повинна поступово лібералізувати його через річні інтервали протягом періоду застосування.

3. Жодна зі Сторін не повинна застосовувати двосторонні захисні заходи більше, ніж один раз до одного і того ж товару.

4. Для сезонних товарів заходи не можуть застосовуватись більше ніж чотири рази протягом перших двох років або протягом загального періоду, що перевищує чотири роки, передбачених у пункті 2 вище.

5. Після припинення застосування двостороннього захисного заходу, ставка мита або квоти, що застосована у якості захисного заходу, повинні бути на рівні, який був би чинним у разі якщо б такий захід не застосовувався.

6. Двосторонні захисні заходи не можуть бути застосовані або залишатись чинними після перехідного періоду. Після завершення перехідного періоду на вимогу однієї зі Сторін Спільний комітет повинен провести оцінку доцільності продовження застосування механізму двосторонніх захисних заходів, включених у цей Розділ.

1. Сторона може застосовувати двосторонній захисний захід лише після проведення компетентним органом Сторони розслідування, згідно з її внутрішнім законодавством і статтями 3 і 4.2 (c) Угоди про захисні заходи; і таким чином, статті 3 і 4.2 (c) Угоди про захисні заходи включаються до цієї Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

2. При проведенні розслідування, зазначеному в пункті 1, Сторона повинна дотримуватись вимог статей 4.2 (a) та 4.2 (b) Угоди про захисні заходи; і з цією метою, статті 4.2 (a), (b) Угоди про захисні заходи включаються до цієї Угоди і є її частиною, mutatis mutandis.

1. За критичних обставин, коли затримка завдала б збитків, які важко було б відшкодувати, Сторона може застосувати попередні захисні заходи при наявності попередніх висновків компетентного органу щодо існування прямих доказів того, що імпорт походженням з іншої Сторони збільшився внаслідок зменшення або скасування мита згідно з цією Угодою, і такий імпорт є суттєвою причиною заподіяння серйозної шкоди або її загрози для національної промисловості.

2. Перед застосуванням попередніх двосторонніх захисних заходів Сторона повинна повідомити іншу Сторону. Таке повідомлення повинно містити всю відповідну інформацію, включаючи попередні докази наявності серйозної шкоди або її загрози, що спричинені зростанням імпорту, точний опис товару та запропонованого заходу, а також пропоновану дату початку їх застосування, очікувану тривалість. Сторона не повинна застосовувати попередні заходи, доки не пройшло принаймні 45 днів з дати початку розслідування її компетентними органами, для того, щоб дати можливість зацікавленим сторонам надати докази та висловити точку зору щодо застосування попередніх заходів.

3. Тривалість будь-яких попередніх заходів не повинна перевищувати 200 днів, протягом яких Сторона повинна виконувати вимоги статті 4.4.

1. Сторона повинна негайно повідомити іншу Сторону в письмовій формі про:

(a) порушення двостороннього захисного розслідування згідно з цим Розділом;

(b) виявлення серйозної шкоди або її загрози, спричиненої зростанням імпорту відповідно до статті 4.2; і

(c) прийняття рішення про застосування або продовження попередніх або остаточних двосторонніх захисних заходів.

2. Сторона повинна надати іншій Стороні копію неконфіденційної версії звіту компетентного органу, що проводить розслідування, згідно зі статтею 4.4.1.

3. Якщо Сторона, чий товар є предметом двостороннього захисного розслідування згідно з цим Розділом, звертається із запитом щодо проведення консультацій протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення згідно з пунктом 1 (b), Сторона, що проводить це розслідування, повинна вступити в консультації з метою пошуку відповідного та взаємоприйнятного рішення. Якщо Сторони не можуть дійти взаємоприйнятного рішення протягом 30 днів з моменту повідомлення, Сторона може застосувати відповідні попередні або остаточні заходи.

1. Кожна сторона зберігає свої права і обов'язки відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 року і Угоди про захисні заходи.

2. Сторона не може одночасно застосовувати по відношенню до одного і того ж товару:

(a) двосторонні захисні заходи; та

(b) заходи відповідно до статті XIX ГАТТ 1994 року та Угоди про захисні заходи.

3. Якщо імпорт товарів, що походять з території однієї із Сторін на територію іншої Сторони, не є істотною причиною заподіяння серйозної шкоди або її загрози для національної промисловості, що виробляє подібні або безпосередньо конкуруючі товари Сторони-імпортера, захисні заходи щодо імпорту таких товарів не застосовуються.

4. При визначенні того, чи є імпорт з боку іншої Сторони істотною причиною заподіяння серйозної шкоди або її загрози, компетентний орган, що проводить розслідування, повинен враховувати такі фактори, як зміна частки імпорту іншої Сторони, обсяги і зміна обсягів імпорту з боку іншої Сторони. У зв'язку з цим, імпорт з іншої Сторони, як правило, не вважається істотною причиною заподіяння серйозної шкоди або її загрози, якщо темпи зростання імпорту з боку цієї Сторони протягом періоду, в якому відбувалося зростання імпорту, що завдає або загрожує завдати шкоди, є суттєво нижчими, ніж темп зростання обсягу загального імпорту з усіх джерел за той же період.

5. Наступні умови та обмеження повинні застосовуватися під час проведення розслідування, яке може привести до застосовування глобальних захисних заходів відповідно до цієї статті:

(a) Сторона, яка порушує захисне розслідування, повинна повідомити про це іншу Сторону шляхом надсилання повідомлення іншій Стороні, якщо остання має суттєвий економічний інтерес;

(b) для цілей цієї статті, Сторона повинна розглядатися як така, що має суттєвий економічний інтерес у разі, якщо входить у п'ятірку найбільших постачальників імпортованої продукції протягом останнього трирічного періоду, що визначається у абсолютних показниках, обсягах або вартості;

(c) перед застосуванням попередніх заходів і перед застосування остаточних заходів на запит іншої Сторони, Сторона, яка ініціює застосування захисних заходів, повинна негайно надіслати письмове повідомлення з усією відповідною інформацією, що призвела до наміру застосувати захисні заходи, у тому числі, відповідно до ситуації, стосовно попередніх висновків та остаточних висновків розслідування, а також запропонувати іншій Стороні можливість для консультацій; та

(d) якщо, в результаті глобального захисного заходу застосовується захисне мито, преференційна маржа, у відповідності з цією Угодою, повинна бути збережена.

1. Сторони погоджуються, що антидемпінгові та компенсаційні заходи повинні застосовуватися у повній відповідності зі статтею VI ГАТТ 1994 року, Антидемпінгової Угоди та Угоди про субсидії.

2. Процедури повинні базуватись на справедливій та прозорій системі. З метою сприяння цьому, як тільки це стане практично можливим після будь-якого застосування попередніх заходів і до прийняття остаточного рішення, Сторони повинні забезпечувати повне і суттєве розкриття інформації про всі істотні факти і результати розгляду, які формують основу для рішення про застосування остаточних заходів без упередження до статті 6.5 Антидемпінгової Угоди СОТ або статті 12.4 Угоди про субсидії , відповідно. Розкриття інформації повинно бути здійснено в письмовій формі і дозволяти зацікавленим сторонам щонайменше протягом 10 днів надавати коментарі.

3. Усім зацікавленим сторонам повинно надаватись право бути почутими для того, щоб вони висловили свою точку зору ході під час антидемпінгових і антисубсидиційних розслідувань відповідно до положень внутрішнього законодавства кожної зі Сторін.

4. До застосування остаточних заходів, Сторона-експортер протягом 10 днів з моменту отримання документу про розкриття інформації, зазначеної в пункті 2, може вимагати проведення консультацій з метою пошуку рішення, прийнятного для Сторін. Якщо Сторони не можуть досягти взаємоприйнятного рішення протягом 25 днів після відправки документу про розкриття інформації, Сторона-імпортер може застосувати відповідні остаточні заходи.

5. Якщо одна із Сторін приймає рішення застосувати попереднє або остаточне антидемпінгове або компенсаційне мито, рівень такого мита не повинен перевищувати маржу демпінгу або загальну суму нелегітимної субсидії, але має бути меншим, ніж маржа, якщо такий розмір ставки мита є достатнім для запобігання шкоді, заподіяній національній промисловості.

6. Сторона, чиї товари є предметом антидемпінгових або компенсаційних заходів, застосованих іншою Стороною, має право вимагати проведення консультацій з метою обговорення впливу цих заходів на двосторонню торгівлю.

7. Антидемпінгові або компенсаційні заходи можуть не бути застосовані Стороною у випадках, коли на підставі інформації, яка була отримана в ході розслідування, можна чітко зробити висновок, що застосування таких заходів не відповідатиме національним інтересам. Висновок щодо відповідності національним інтересам необхідно робити з урахуванням оцінки усіх різних інтересів в цілому, включаючи інтереси національної промисловості, користувачів, споживачів та імпортерів у тому обсязі, в якому вони забезпечили надання відповідної інформації компетентним органам.

Сторони, у виборі заходів, відповідно до цього Розділу, надають пріоритет тим заходам, які завдають мінімальну економічну шкоду і не створюють серйозних перешкод для реалізації цієї Угоди.

Цілями цього Розділу є захист життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин на території кожної із Сторін при сприянні торгівлі та забезпечення того, щоб санітарні та фітосанітарні заходи Сторін (далі - СФЗ) не створювали необґрунтованих бар'єрів у торгівлі.

Цей Розділ застосовується до всіх санітарних та фітосанітарних заходів, які можуть безпосередньо або опосередковано впливати на торгівлю між Сторонами.

Сторони підтверджують свої права та зобов'язання згідно з Угодою СФЗ і включають її до цієї Угоди.

1. З метою сприяння взаємодії з питань санітарних та фітосанітарних заходів, Сторони погоджуються визначити наступні контактні пункти:

(a) для України - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України або його правонаступник; та

(b) для Ізраїлю - Міністерство економіки та промисловості, Адміністрація міжнародної торгівлі або їх правонаступник.

2. З метою виконання положень цієї Угоди Сторони погоджуються обмінюватись інформацією, стосовно перелічених в Додатку 5-A, компетентних органів кожної Сторони, відповідальних за застосування санітарних та фітосанітарних заходів.

Сторони прагнуть поглибити відносини між компетентними органами Сторін, відповідальними за застосування санітарних та фітосанітарних заходів. З цією метою компетентні органи:

(a) взаємодіють з питань СФЗ для посилення регулятивного співробітництва;

(b) сприяють співробітництву з питань виконання Угоди СФЗ, а також у відповідних міжнародних організаціях з встановлення стандартів, таких, як Комісія з Кодексу Аліментаріус, Міжнародна Конвенція про захист рослин (МКЗР), Всесвітня організація охорони здоров'я тварин (МЕБ), за необхідності.

1. Сторони обмінюються інформацією щодо запропонованих або чинних СФЗ, які впливають або, ймовірно, можуть впливати на торгівлю між ними, та стосуються регуляторної системи у сфері СФЗ кожної Сторони, включаючи наукові дослідження та оцінку ризиків для заходів СФЗ, а також щодо політики та процедур для визначення еквівалентності.

2. Сторони обмінюються інформацією:

(a) за результатами перевірок імпорту у випадку відмови в оформленні вантажів або їх невідповідності включаючи надання висновків за результатами епідеміологічної експертизи, наукових досліджень та оцінки ризиків, на яких базуються такі відмови; та

(b) на запит за результатами аудитів та процедур перевірок на місці, якщо це стосуються торгівлі між Сторонами.

1. Сторони оперативно опрацьовують будь-яке конкретне пов'язане з торгівлею питання у сфері СФЗ, зобов'язуються проводити необхідні технічні обговорення для вирішення такого питання.

2. У будь-який час Сторона може порушити конкретне питання у сфері СФЗ перед іншою Стороною через компетентні органи, зазначені у Додатку 5-A до цього Розділу, і зробити запит на отримання додаткової інформації, пов'язаної з цим питанням. Сторона, що відповідає, своєчасно надає відповідь на запит Сторони-експортера.

3. Якщо питання не вирішується шляхом обміну інформацією відповідно до статті 5.6 або пункту 2 цієї статті, на запит будь-якої із Сторін через її контактний пункт, Сторони проводять зустрічі у найкоротший строк для обговорення конкретних питань у сфері СФЗ, з метою уникнення дестабілізації торгівлі та/або досягнення взаємоприйнятного рішення. Сторони проводять зустрічі як персонально, так і з використанням доступних технологічних засобів. Якщо необхідна виїзна зустріч, Сторона, яка наполягла на зустрічі, дістається до території іншої Сторони для обговорення конкретних питань у сфері СФЗ, якщо Сторони не домовляться про інше.

1. Надзвичайні заходи, запроваджені Стороною-імпортером, повідомляються іншій Стороні протягом 24 годин після прийняття рішення про їх вжиття, та, на запит іншої Сторони, консультації між компетентними органами проводяться протягом 10 днів з моменту повідомлення. Сторони розглядають будь-яку інформацію, надану в рамках таких консультацій.

2. Сторона-імпортер, оперативно розглядає інформацію, надану Стороною-експортером, при прийнятті рішень стосовно вантажів, які на момент запровадження надзвичайних заходів переміщуються між Сторонами.

Після докладання всіх зусиль для вирішення питання у сфері СФЗ відповідно до статті 5.7, будь-яка Сторона, за необхідності, може подати питання стосовно застосування СФЗ на розгляд Підкомітету з торгівлі товарами, створеного відповідно до статті 2.15 (Підкомітет з торгівлі товарами).

Для цілей цього Розділу, Компетентний орган означає:

(a) для України:

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - Міністерство аграрної політики та продовольства України, або їх правонаступник; та

(b) для Держави Ізраїль:

(i) Служба захисту та інспекції рослин ("PPIS"), Міністерство сільського господарства і розвитку сільських районів або їх правонаступник;

(ii) Ветеринарна служба і служба здоров'я тварин ("IVSAH"), Міністерство сільського господарства і розвитку сільських територій або їх правонаступник;

(iii) Національна продовольча служба - Міністерство охорони здоров'я або їх правонаступник;

(iv) Інститут контролю та стандартів лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я - Міністерство охорони здоров'я або їх правонаступник.

1. Цілями цього Розділу є:

(a) збільшення та сприяння торгівлі між Сторонами;

(b) забезпечення того, щоб стандарти, технічні регламенти, процедури оцінки відповідності та їх застосування не створювали зайвих перешкод для торгівлі; та

(c) посилення двостороннього співробітництва між Сторонами.

Сторони підтверджують свої існуючі права та зобов'язання відносно одна одної згідно з Угодою ТБТ, та, з цією метою, Угода ТБТ включена до цієї Угоди та є її частиною, mutatis mutandis.

Для цілей цього Розділу застосовуються визначення, що містяться у Додатку 1 до Угоди ТБТ.

1. Цей Розділ стосується підготовки, прийняття та застосування технічних регламентів, стандартів та процедур оцінки відповідності, включаючи будь-яку поправку чи доповнення до них, що можуть впливати на торгівлю товарами між Сторонами.

2. Окрім зазначеного в пункті 1, цей Розділ не застосовується до:

(a) специфікації закупівлі, підготовленої урядовим органом для потреб виробництва чи споживання урядового органу; або

(b) санітарного чи фітосанітарного заходу, як визначено у Додатку A до Угоди СФЗ .

1. Сторони цим засновують Підкомітет з технічних бар'єрів у торгівлі (далі - Підкомітет), до складу якого входять представники кожної із Сторін. Підкомітет може збиратися персональним складом, через телеконференції, відеоконференції або будь-яким іншим способом, узгодженим Сторонами.

2. Функції Підкомітету включають:

(a) моніторинг виконання та адміністрування цього Розділу;

(b) розширення співробітництва щодо розробки та вдосконалення стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності;

(c) забезпечення оперативного вжиття відповідних заходів для вирішення будь-яких питань, які Сторона може порушити, пов'язаних з розробкою, прийняттям, застосуванням або виконанням технічних регламентів або процедур оцінки відповідності;

(d) розгляд будь-якої секторальної пропозиції, внесеної Стороною стосовно подальшого співробітництва між регуляторними органами, органами з акредитації або органами з оцінки відповідності, у тому числі, у відповідних випадках, між урядовими та неурядовими органами з оцінки відповідності, розташованими на території кожної Сторони;

(e) розгляд запиту про те, що Сторона визнає результати процедур оцінки відповідності, проведених органами на території іншої Сторони, включаючи запит про переговори щодо укладення угоди у секторі, запропонованому іншою Стороною;

(f) обмін інформацією про процеси на неурядових, регіональних та багатосторонніх форумах, що займаються діяльністю, пов'язаною зі стандартами, технічними регламентами та процедурами оцінки відповідності;

(g) на запит Сторони, оперативне сприяння технічним обговоренням з будь-якого питання, що виникає у зв'язку з цим Розділом, які не обмежують права та зобов'язання Сторін згідно з Розділом 10 (Врегулювання спорів);

(h) вжиття будь-яких інших заходів, які, на думку Сторін сприятимуть виконанню ними Угоди ТБТ та сприятимуть торгівлі товарами між ними;

(i) перегляд цього Розділу з урахуванням процесів, що відбуваються в рамках Угоди ТБТ, і розробка рекомендацій щодо внесення змін до Розділу з урахуванням цих напрацювань; і

(j) створення робочих груп для виконання конкретних завдань, передбачених цим Розділом.

3. Підкомітет збирається протягом одного року після набрання чинності цією Угодою або у строки взаємно узгодженні Сторонами.

1. Сторони зміцнюють співробітництво у сферах стандартизації, технічного регулювання, процедур оцінки відповідності та метрології з метою поглиблення взаємного розуміння їх відповідних систем та полегшення доступу до їх відповідних ринків.

2. На додаток до пункту 1 Сторони прагнуть визначати, розробляти та просувати двосторонні ініціативи щодо співробітництва та сприяти торгівлі стосовно стандартів, технічних регламентів, процедур оцінки відповідності та метрології, що є прийнятними для певних питань або секторів, беручи до уваги, inter alia, досвід Сторін у регіональних двосторонніх та багатосторонніх угодах чи домовленостях.

3. Такі ініціативи включають:

(a) співробітництво з регуляторних питань, таких як прозорість, просування і впровадження належних регуляторних практик, гармонізацію згідно з міжнародними стандартами та використання акредитації для визначення органів оцінки відповідності;

(b) технічну допомогу та співробітництво у сфері метрології;

(c) ініціативи з формування спільного бачення щодо належних регуляторних практик, таких як прозорість та застосування еквівалентності та оцінки регуляторного впливу; та

(d) використання механізмів для полегшення визнання результатів процедур оцінки відповідності, проведених на території іншої Сторони

4. Підкомітет може визначити пріоритетні сектори для співробітництва.

5. Сторони повинні встановлюють ефективну взаємодію між відповідними регуляторними органами та між відповідними національними органами стандартизації.

6. Якщо Сторона затримує в порту ввезення товар, що походить з території іншої Сторони через невідповідність цього товару технічному регламенту, Сторона негайно повідомляє імпортера про причини затримки.

1. Сторони:

(a) застосовують Рішення Комітету щодо принципів розробки міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій стосовно статей 2, 5 та Додатка 3 до Угоди , прийнятої-1 Комітетом СОТ з питань технічних бар'єрів у торгівлі (далі - Комітет ТБТ), при визначенні того, чи існує міжнародний стандарт, інструкція або рекомендація існує у значенні статей 2 та 5 та сфери застосування Додатка 3 Угоди ТБТ, прийнятої Комітетом ТБТ;

(b) використовують відповідні міжнародні стандарти, інструкції та рекомендації, як передбачено в пунктах 2.4 та 5.4 статей 2 та 5 Угоди ТБТ, як основу для своїх технічних регламентів та процедур оцінки відповідності.

2. Сторони:

(a) заохочують національні органи стандартизації до співробітництва з відповідними органами стандартизації іншої Сторони в міжнародних заходах із стандартизації;

(b) здійснюють обмін інформацією про процеси стандартизації, а також ступенів використання міжнародних, регіональних або субрегіональних стандартів як основи для розробки національних стандартів;

(c) здійснюють обмін загальною інформацією стосовно угод про співробітництво, укладених з питань стандартизації, з третьою стороною.

1. Сторони використовують міжнародні стандарти як основу для розробки своїх технічних регламентів, окрім випадків коли такі міжнародні стандарти є неефективними або неналежними для досягнення поставлених законних завдань. Сторона, на запит іншої Сторони, пояснює причину не використання міжнародних стандартів як основи для розробки своїх технічних регламентів.

2. Відповідно до запиту іншої Сторони, заінтересованої в розробці аналогічного технічного регламенту та з метою мінімізації дублювання витрат, Сторона, на скільки це практично можливо, надає іншій Стороні, що запитує, будь-яку інформацію, технічні дослідження, оцінку ризиків чи іншу наявну відповідну документацію, на яку ця Сторона посилалася при розробці технічного регламенту, за винятком конфіденційної інформації.

1. Сторони визнають можливість застосування широкого переліку механізмів для полегшення прийняття результатів процедур проведеної оцінки відповідності іншої Сторони.

Відповідно, Сторони погоджуються:

(a) визнавати декларації відповідності постачальників;

(b) визнавати результати процедури проведення оцінки відповідності іншої Сторони, включаючи визнання тих, що стосуються конкретних технічних регламентів іншої Сторони;

(c) що орган з оцінки відповідності, розташований на території Сторони, може укладати добровільні угоди про визнання з органом з оцінки відповідності, розташованим на території іншої Сторони; та

(d) визнавати призначення органів з оцінки відповідності, розташованих на території іншої Сторони, результати оцінки відповідності яких приймаються Стороною.

2. З цією метою, Сторони, inter alia:

(a) обмінюються інформацією щодо переліку визнаних та використовуваних ними механізмів процедур оцінки відповідності;

(b) розглядають можливість ініціювання переговорів щодо укладення угод для сприяння та визнання на їхніх територіях результатів процедур оцінки відповідності, проведених органами, розташованими на території іншої Сторони, якщо це відповідає інтересам Сторін та економічно виправдано; та

(c) заохочують свої органи з оцінки відповідності брати участь в угодах з органами з оцінки відповідності іншої Сторони для визнання результатів оцінки відповідності.

3. Сторони позитивно розглядають запити іншої Сторони щодо проведення переговорів стосовно укладення угод про взаємне визнання результатів їх відповідних процедур з оцінки відповідності, за необхідності.

4. Якщо Сторона не погоджується вступити в переговори з іншою Стороною, як зазначено в пункті 3, вона на запит іншої Сторони письмово пояснює причини свого рішення.

5. З метою посилення впевненості у надійності кожного з результатів оцінки відповідності, до укладення угоди, зазначеної в пункті 3, Сторони можуть проводити консультації та обмінюватися інформацією з таких питань, як технічна компетентність залучених органів з оцінки відповідності.

1. На запит іншої Сторони, Сторона надає англійською мовою короткий опис технічного регламенту або процедури оцінки відповідності, які можуть впливати на торгівлю товарами між Сторонами.

2. Кожна Сторона у встановленому порядку розглядає коментарі отримані від іншої Сторони, якщо запропонований технічний регламент виноситься на консультації з громадськістю та на запит іншої Сторони надає письмову відповідь на надані нею коментарі.

3. Кожна Сторона в електронному вигляді повідомляє пункт з обробки запитів з питань ТБТ Сторони про направлення повідомлення до Центрального реєстру нотифікацій СОТ згідно з Угодою ТБТ.

4. Кожна Сторона забезпечує загальнодоступність усіх прийнятих технічних регламентів та процедур оцінки відповідності.

1. Будь-яка інформація чи пояснення, що Сторона надає на запит іншої Сторони відповідно до цього Розділу, надається в письмовій формі або електронному вигляді протягом розумного періоду часу. Сторона докладає зусиль для надання відповіді на такий запит упродовж 60 днів.

2. Контактні пункти несуть відповідальність за сприяння обміну інформацією між Сторонами щодо будь-якого питання, яке охоплюється цим Розділом, включаючи інформацію, що надається згідно з цим Розділом, як зазначено у статті 6.10. На запит іншої Сторони, контактний пункт визначає орган чи уповноваженого представника відповідального за це питання, і за надання допомоги, за необхідності, для полегшення взаємодії з Стороною, що надає запит.

1. Сторони:

(a) обмінюються інформацією та досвідом стосовно діяльності з прикордонного контролю та ринкового нагляду, окрім випадків коли інформація є конфіденційною; та

(b) забезпечують щоб діяльність з прикордонного контролю та ринкового нагляду здійснювалась компетентними органами, які можуть залучати акредитовані, призначені або уповноважені органи, з метою уникнення конфлікту інтересів між цими органами та суб'єктами господарювання, що підлягають контролю або нагляду.

1. Для цілей цього Розділу контактними пунктами є:

(a) для Ізраїлю - Адміністрація міжнародної торгівлі, Міністерство економіки та промисловості, або їх правонаступник; та

(b) для України - Міністерство економічного розвитку і торгівлі, або його правонаступник.

1. Сторони визнають, що кожна Сторона має суверенні права на збереження та захист свого навколишнього середовища та підтверджує свої зобов'язання щодо охорони навколишнього середовища, передбачені національним законодавством кожної з них, а також свої міжнародні зобов'язання згідно з багатосторонніми угодами охорони навколишнього середовища, учасниками яких вони є.

2. Сторони визнають взаємну підтримку між торговою та екологічною політиками і необхідність реалізації цієї Угоди у спосіб, який забезпечує збереження та захист навколишнього середовища.

3. Кожна Сторона визнає за неприйнятне встановлення або використання свого законодавства про охорону навколишнього середовища або інших заходів у спосіб, що може стати прихованим обмеженням торгівлі між Сторонами.

1. Для цілей цього Розділу:

законодавство про охорону навколишнього середовища означає будь-який закон або нормативний акт Сторони чи положення, або інший юридичний обов'язковий захід Сторони, основною метою яких є захист навколишнього середовища або недопущення шкоди життю чи здоров'ю населення шляхом:

(a) запобігання, зменшення чи контролю над поширенням, викидами або випромінюванням токсичних або забруднюючих довкілля речовин;

(b) контролю за хімічними речовинами та відходами та поширення інформації про них; або

(c) збереження та захисту дикої флори або дикої фауни, у тому числі видів, які перебувають під загрозою зникнення, природного середовища та природних територій, що підлягають охороні;

але не включає будь-який захід, що безпосередньо пов'язаний з охороною здоров'я та безпеки працівників, так і не включає захід, основною метою яких є контроль за збиранням/заготівлею на комерційній основі чи використанням природних ресурсів;

Комісія з перегляду означає комісію з перегляду, створену відповідно до пункту 8 статті 7.19.

2. Для цілей цього Розділу не вважається, що Сторона не змогла "ефективно виконувати своє законодавство про охорону навколишнього середовища" у певному випадку, якщо дія або бездіяльність, про які йдеться, з боку установи або посадової особи такої Сторони:

(a) свідчить про обґрунтоване використання ними на власний розсуд розслідувань, прокурорських перевірок, дій контролюючого характеру або заходів із забезпечення нормативно-правової відповідності; або

(b) виникли на підставі добросовісного (bona fide) рішення направити ресурси на виконання законодавства з інших питань охорони навколишнього середовища, визначених як більш пріоритетні.

Визнаючи право кожної Сторони на визначення власних екологічних пріоритетів, встановлення власних рівнів захисту навколишнього середовища та прийняття чи внесення змін до своїх законів та політик, кожна Сторона прагне забезпечити, щоб ці закони і політики забезпечували та заохочували високий рівень захисту навколишнього середовища, та повинні прагнути продовжувати вдосконалювати їх та передбачені ними рівні захисту.

1. Сторона не суперечить ефективному виконанню свого законодавства про охорону навколишнього середовища через систематичне або періодичне здійснення дій чи утримання від здійснення дій у спосіб, що впливає на торгівлю між Сторонами або здійснення ними інвестицій.

2. Кожна Сторона визнає за неприйнятне стимулювати торгівлю або інвестиції шляхом послаблення або зниження рівнів захисту, передбачених національним законодавством про охорону навколишнього середовища. Відповідно, Сторона не повинна відмовлятися або іншим чином відступати чи пропонувати відмовитися або іншим чином відступити від свого законодавства про охорону навколишнього середовища у спосіб, який послаблює чи зменшує захист, передбачений цим законодавством, для стимулювання торгівлі чи інвестицій.

3. Кожна Сторона забезпечує можливість усунення порушення її законодавства про охорону навколишнього середовища або встановлення санкцій за нього у судовому, квазі-судовому чи адміністративному порядку.

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб зацікавлені особи могли звертатися до компетентних органів Сторони з вимогою провести розслідування ймовірних порушень її законодавства про охорону навколишнього середовища, та зобов'язана належним чином реагувати на такі вимоги відповідно до свого законодавства.

2. Кожна Сторона забезпечує особі, що має визнаний законом інтерес з певного питання, можливість використання належних адміністративних, квазі-судових або судових проваджень для забезпечення виконання законодавства Сторони про охорону навколишнього середовища, та одержання засобів правового захисту у разі порушення такого законодавства.