Про затвердження Мінімальних вимог щодо безпеки і здоров’я на роботі працівників лісового господарства та під час виконання робіт із зеленими насадженнями

11. Рухатись по схилам зі скельними та сніжними карнизами, у вузьких ущелинах з малостійкими стінками слід якомога тихіше, заборонено кричати та стріляти, якщо це не викликано необхідністю самооборони.

1. У разі відсутності на шляху переходів справних мостів долати водні перешкоди, пересохлі крутояри, ущелини, каньйони дозволяється, рухаючись тимчасовими перехідними містками з використанням навісних канатних переправ, а водні об'єкти влітку - човнами або вбрід, якщо характеристика водного об'єкта дає змогу безпечно здійснювати перехід бродом. Міцність незнайомих містків повинна бути випробувана за допомогою відповідної жердини.

2. Переправи на веслових (дерев'яних, металевих, з твердих синтетичних матеріалів та гумових) човнах через річки дозволяються, якщо швидкість течії води не перевершує 2 м/с, немає великих хвиль, гострих та виступаючих предметів (корчів, каменів, затопленого металобрухту тощо).

3. Для переправи на човнах і плотах вище порогів, водоспадів та інших небезпечних перешкод слід протягувати і надійно закріплювати на обох берегах водойми канат, за який учасники переправи повинні прив'язувати себе та плавучі засоби прядив'яним канатом з карабіном, кільцем або сковзкою петлею. Пересуватися необхідно вздовж натягнутого канату.

4. Переправа на окремих колодах або плотах дозволяється, як виняток, працівникам, які вміють плавати, і якщо в цьому є термінова потреба.

5. Під час переправ через водні об'єкти на човнах забороняється:

перевантажувати човен;

стояти в човні або розхитувати його, коли він рухається;

сідати в човен і виходити з нього до пришвартування.

Сокири, пилки, інший інвентар та зброю, яка повинна бути в чохлах, потрібно надійно (для запобігання сповзанню та падінню) вкладати на дно в носі човна або на кормі.

6. Під час переходів через водні об'єкти слід враховувати існування небезпеки утоплень у воді, мулі, травмування в разі зіткнення з камінням, корчами та іншими затопленими у воді предметами, дротинами канатів, за які тримаються працівники.

7. Тимчасові містки дозволяється влаштовувати з дерев або колод за умови, що їх кінці будуть надійно закріплені на обох берегах крутоярів, ущелин, каньйонів, а також річок, каналів чи струмків (далі - річки) за каміння, дерева, великі кущі. Містки необхідно споруджувати з дерев'яними кладками, які слід міцно закріплювати принаймні на двох паралельно повалених деревах чи укладених колодах. У разі неможливості влаштувати кладки містки дозволяється споруджувати з двох-трьох впритул покладених колод. Дошки, обапіл чи бруски кладки повинні кріпитись таким чином, щоб поверхня, на яку ступає людина, була горизонтальною. Місця для влаштування містків на річках, що на схилах, доцільно вибирати з мінімальною крутістю схилів.

8. У виняткових випадках через мілкі вузькі річки дозволяється прокладати містки з одного поваленого дерева чи колоди.

9. Дерева та колоди, що використовуються як містки, повинні мати достатню міцність для утримання працівника, що переходить, не містити гнилизни, поперечних та повздовжніх тріщин. Їх поверхню, що використовується як опорна для переходів, необхідно очищати від сучків урівень зі стовбурами.

10. За наявності повалених через річку дерев чи перекинутих колод повздовжніх нахилів, що перевищують 7°, на них необхідно робити зарубки для ніг або набивати дерев'яні планки.

11. Звалювання дерев, їх очищення від гілок та сучків, розкряжування стовбурів та підтягування колод до річки необхідно здійснювати з дотриманням вимог безпеки під час виконання лісосічних робіт.

12. Містки необхідно споруджувати в місцях, де у воді немає гострих та виступаючих предметів (корчів, каменів, затопленого металобрухту тощо).

13. Уздовж містків з дерев та колод, у тому числі містків з кладками, повинні влаштовуватись поручні з ретельно очищених від сучків жердин або туго натягнутих прядивних чи металевих канатів. Переходити через містки без поручнів чи канатів дозволяється лише по обстежених переходах через неглибокі річки, за можливості надійно опиратися жердиною на їх тверде дно.

14. Під час переходів через глибокі ущелини гірських рік (крутояри, тіснини, каньйони) за допомогою повалених дерев або колод необхідно прив'язуватись до поручня або канату з карабіном, кільцем або ковзкою петлею.

15. Заборонено здійснювати переходи містками в темну пору доби, не тримаючись за поручні чи канати або не опираючись у дно річки та тоді, коли містки сковзкі (мокрі, обмерзлі). Уночі такі переходи дозволяються за наявності освітлення електричним ліхтарем. Рух містком, несучими елементами якого є повалені дерева чи перекинуті колоди, дозволяється лише одній людині.

16. Канатну переправу дозволяється здійснювати за допомогою петлі-сидіння, що виготовляється з допоміжного прядив'яного канату. З несучим канатом петлю цього канату необхідно сполучати карабіном відповідної конструкції, кільцем або сковзкою петлею. Триматись за несучий канат та підтягувати петлю-сидіння під час переміщення людини слід у рукавицях. Усі складові устаткування для навісних переправ повинні мати 7,5-кратний запас міцності. У них не повинно бути гострих та виступаючих частин (дротиків тощо).

17. Навісні канатні переправи слід влаштовувати з використанням несучих канатів, які повинні надійно закріплюватись на обох берегах річки та туго натягуватись. Місце кріплення канату на вихідному березі слід вибирати вищим, ніж на протилежному, для того, щоб надійно забезпечувався потрібний повздовжній нахил канату в напрямку переправи людини. Кінець канату на інший берег слід доставляти найбільш підготовленим учасникам переправи вбрід.

18. Переходи вбрід через водні об'єкти дозволяються за наявності на них ділянок, де переброди можна здійснювати безпечно.

19. Для неодноразових переходів броду слід вибирати найбільш мілкі ділянки водойми з твердим дном. Смуга броду повинна встановлюватись завширшки щонайменше 3 м в обхід корчів, виступаючих каменів і частин затоплених у воді предметів, місць з бистринами, заглибленнями та з багнистим дном.

20. Під час переходів броду на відстані 1,5 - 3 м від його осі з обох боків повинні встановлюватись віхи, а на обох берегах - вказівні знаки безпеки з позначкою "Брід".

21. Переходити вбрід одному працівнику дозволяється лише через раніше обстежений водний об'єкт по рівному та нев'язкому дні з глибиною броду не більше ніж 0,7 м, якщо швидкість течії води не перевищує 1 м/с, і не більше ніж 0,5 м - за швидкості 2 - 3 м/с. Такі переброди доцільно здійснювати навскоси річки.

22. За глибини броду 0,8 - 1 м та/або швидкості течії річки понад 3 м/с переброди дозволяються лише групою працівників у складі не менше ніж дві особи з використанням засобів страхування. На вузьких річках дозволяються переброди, за яких працівник тримається за стовбур тонкого, але міцного дерева чи жердину, що перекинуті через річку.

23. Під час переброду через широкі водойми для страхування слід використовувати канат, натягнутий через річкову долину та надійно закріплений на обох протилежних її берегах.

24. Переходи вбрід за температури води нижче ніж 12° слід робити у водолазних костюмах, гумових чоботях та в іншому спецодязі, що запобігає контакту холодної води з тілом працівника.

25. Якщо глибина броду перевершує 1 м, перехід його дном за температури води нижче ніж 12° дозволяється лише у водолазному спорядженні.

26. Заборонено переходити річки вбрід під час сельових потоків, переміщення водою валунів, грубої гальки та густого мулу, а також у місцях із заторами залишків деревно-кущової, трав'яно-мохової рослинності та їх плавнику, по крижинам, вкритими снігом камінню та брилам, стрибати з каменя на камінь.

27. Долати водні об'єкти за допомогою канатних переправ або вбрід дозволяється лише у світлий час доби.

1. Під час переходів через болота та заболочені заплави рік і озер (далі - болота) основними джерелами небезпеки є болотні вікна, вода і рідкий мул у них та під сплавиною, багно боліт, що між купинами, втоплені в болота пеньки, каміння, металобрухт тощо. Болота із зазначеними небезпечними факторами необхідно обходити.

2. За наявності серед болота живих дерев та/або кущів маршрут переходу слід максимально наближати до них, обходячи захаращені сушняком місця, згарища, не заходячи всередину дрібних островків з густими заростями деревно-чагарникової та трав'яної рослинності, високою травою, де може відсиджуватись звір, особливо під час годування молодняку. Переходити болото за інших рівних умов слід у найбільш вузьких його місцях.

3. Переходити болото із сплавиною та/або вікнами слід з особливою обережністю, не наближатись до вікон. Палиці, які під час переходів повинен переносити кожний працівник, повинні бути з одного боку загострені та мати розмітку за довжиною. Працівники повинні бути обв'язані прядив'яним канатом і рухатись на відстані 8 - 10 м один від одного. Положення канату під час переходу повинно унеможливлювати обплутування ним рук та/або ніг учасників переходу. Той, хто йде першим, зобов'язаний нести із собою також жердину завдовжки 4 - 5 м, тримати її горизонтально і бути за можливості звільненим від перенесення інших вантажів.

4. У разі переходу болота за відсутності канату рухатись необхідно з інтервалом 4 - 5 м між людьми. У цих випадках жердину завдовжки щонайменше 4 м потрібно нести кожному учаснику переходу. Під час переходів боліт з купинами ступати необхідно на найбільш широкі купини, опираючись на палицю.

5. Незамерзлі болота, вкриті снігом, слід переходити на лижах з палицями, що мають кільця, визначаючи за допомогою палиць несучу здатність поверхні болота. Рухатись необхідно не відриваючи лиж від снігу, обходячи місця з підсніжною водою.

6. У разі провалювання працівника в болото необхідно швидко горизонтально покласти на болото жердину, палицю або лижу, триматись за неї і не робити різких рухів. Рятувати того, хто провалився, потрібно зі стійкого місця, простягнувши додаткові жердини, палицю, підтягуючи його за них або за канат. За необхідності в його бік слід підсовувати декілька паралельно підкладених жердин, що вкриваються гіллям. Рятівник повинен триматись на безпечній відстані від того, хто провалився.

7. Переходячи болото з видимим товстим корінням дерев, ступати необхідно поперек коренів, щоб не защемити ногу між паралельно розташованими коренями.

8. У дуже багнистих (топких) місцях боліт та в умовах організації на болотах постійних переходів рух слід здійснювати після вистилання траси переходу жердинами, гіллям, дошками.

9. Безпечні місця переходів через болота, укріплені чи вичищені від предметів, що становлять небезпеку або ускладнюють переходи, постійним лісокористувачам слід наносити на планшети та інші планово-картографічні матеріали, позначати на місцевості чітко видимими орієнтирами (стовпами) з вказівними знаками тощо.

10. Переходити болото в темну пору доби заборонено.

1. Під час грози необхідно переховуватися в приміщенні, а за його відсутності вжити заходів безпеки, усі металеві предмети скласти на відстані не менше ніж 10 м від місця, де планується перечікувати грозу, а також вимкнути мобільний телефон та покласти його якнайдалі від себе.

2. Необхідно знайти безпечне місце на галявині, ділянці молодняку, між деревами, що ростуть не ближче ніж 20 м одне від одного, у горах і на пагорбах ближче до середини схилу. За можливості необхідно розташуватися на ізольованому сухому матеріалі (сушняк, березовий луб тощо).

3. Під час грози особливо небезпечно:

перебувати на вершині гір, горбів і на узліссі;

зупинятися біля струмків, річок, озер;

ховатися під скелями і тулитися до них;

підходити ближче ніж на 10 м до окремо стоячих дерев, стовпів, блискавковідводів, високих каменів;

стояти біля опор і під дротами ліній зв'язку і електропередач, поблизу веж і геодезичних знаків;

перебувати в місцях, де люди або худоба раніше травмувались під час грози, а також де розколювались дерева під час грози. Постійні лісокористувачі повинні вести облік таких місць та інформувати про їх наявність працівників і відвідувачів лісу;

користуватись засобами мобільного та супутникового зв'язку.

4. Під час грози виконувати роботи з гасіння лісової пожежі забороняється. Перед грозою необхідно вимкнути радіостанції, відключити та заземлити антени (де це передбачено експлуатаційною документацією), скласти металеві предмети в заздалегідь визначеному місці. Працівники повинні перебувати в безпечних місцях (на галявинах, у ділянках молодняку).

5. Під час грози забороняється ховатися під окремо стоячими деревами, тріангуляційними і спостережними вежами, притулятися до опор ліній електропередач та зв'язку, торкатися виводів антен.

1. Під час перевезення вантажів у лісі треба використовувати за можливості тварин місцевої породи. Заборонено впрягати випадкових та ненавчених коней. Керування кіньми в запрягу треба доручати досвідченим візникам.

2. Використовуючи гужовий транспорт, заборонено перевантажувати вози (сани). Завантажувати коня паками треба рівномірно, розподіляючи вантаж по обидва боки і надійно закріплюючи його. Вага вантажу не повинна перевищувати для середнього коня 75 кг, а якщо ґрунтові умови складні (болото, торф, пісок тощо) - 60 кг. Їхати на коні поверх вантажу заборонено.

3. Під час переміщення гужового транспорту в гірській місцевості (бездоріжжя, стрімкі підйоми та спуски, висячі мости тощо), на переправах убрід, несправними мостами тощо - необхідно сходити з возу і провадити коней за упряж.

4. Працівники, які керують гужовим транспортом, повинні бути забезпечені ветеринарною аптечкою.

5. Робочих коней та інвентар потрібно закріплювати за конкретними працівниками, які ознайомлені з поведінкою тварин, знають їх потреби. На кожного коня необхідно виділити правильно підігнаний комплект спорядження. Запрягати коней дозволяється лише у справні вози чи сани.

6. Працівники, які керують гужовим транспортом, повинні володіти знаннями щодо роботи у складних умовах, знати транспортні маршрути, можливість об'їзду небезпечних зон.

7. Транспортні коні, які використовуються для перевезення людей та вантажів, перед початком роботи повинні бути підковані, а також оглянуті ветеринаром. Розчищення копит коней і їх підковування потрібно виконувати в станку для підковування або на розв'язках за допомогою постійно закріпленого за конем працівника.

8. Заборонено допускати до роботи хворих коней.

9. Персонал, який обслуговує коней, повинен бути поінформований роботодавцем про кожного норовистого коня. Не дозволяються гужові переїзди та перевезення на незагнузданих і полохливих конях без наочників.

10. Використання гужового транспорту для перевезення працівників до місця роботи і назад дозволяється за умови наявності спеціально обладнаних місць для сидіння, які унеможливлюють звисання ніг працівників за бокові чи задні габарити возів (саней), випадання їх з транспортного засобу, а також попереджують нанесення удару задньою ногою коня. Вози та сани, що використовуються в лісі, повинні мати координатний захист і бути обладнані гальмівними пристроями.

11. Під час користування гужовим транспортом забороняється:

переміщення його автомагістралями і дорогами для автомобілів, якщо поруч є інші дороги;

переїжджати через залізничні колії та дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями;

здійснювати завантажування і розвантажування возів (саней), якщо кінь не випряжений або не прив'язаний;

здійснювати навалювання лісових матеріалів на вози і скочування їх з возів без використання допоміжних пристроїв;

залишати на смузі відведення з дороги коней без нагляду за ними.

12. Під час руху на рівних дорогах відстань між підводами повинна бути не менше ніж 2 м, льодовими дорогами - не менше ніж 5 м, на спусках - на всю довжину спуску.

13. Заборонено проводити коней в одній упряжці або прив'язаних один до одного на вузьких гірських стежках, крутих схилах, старих гатках, під час переправ убрід.

14. Не дозволяється під час спускання зі схилу сідати та ставати на вози чи сані, підтримувати або підпирати їх руками, намотувати віжки на руку.

15. Глибина броду при переправі верхом не повинна перевищувати 1,3 м за швидкості течії води до 2 м/с і 0,8 м за швидкості течії до 3 - 4 м/с.

16. Максимальна глибина броду для кінного возу не повинна перевищувати 0,5 діаметра колеса.

17. Усі небезпечні ділянки дороги і місця (гатки, крутосхили, круті повороти, болота, водні перешкоди та інше) слід огороджувати і позначати відповідними знаками безпеки.

18. Верхових коней перед використанням їх при переїздах потрібно добре об'їздити і навчити реагувати на сигнали вуздечки, спокійно поводитися під час посадки на них і спішування вершника.

19. Під час переміщення в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вози (сани) повинні бути обладнані світлоповертальними пристроями та ліхтарями.

1. До виконання лісосічних робіт допускаються працівники, які досягли 18 років, пройшли навчання та перевірку знань цих Мінімальних вимог та інших нормативно-правових актів з охорони праці, оволоділи навичками безпечного виконання робіт і не мають медичних протипоказань щодо їх виконання.

2. Лісосічні роботи повинні виконуватись відповідно до затверджених карт технологічного процесу розроблення лісосіки, а за необхідності згідно з іншою проектно-технологічною документацією, яка затверджується у встановленому порядку (положеннями, проектами організації робіт, типовими технологічними процесами, технологічними регламентами, технологічними інструкціями тощо), зміст яких не суперечить нормативно-правовим актам з охорони праці.

3. Під час проведення рубок слід забезпечувати безпеку всього комплексу лісосічних робіт та інших підготовчих робіт як на лісосіках, так і на додатковій робочій території бригад, у зовнішніх зонах безпеки. Дерева, що заважають звалюванню та/або трелюванню інших, намічених до рубання, необхідно включати під час відводів лісосік до тих, які підлягають спилюванню, і вчасно приземлювати.

4. Організаційне та технологічне керівництво роботами в лісі та на лісоскладах повинні здійснювати майстер або бригадир, які пройшли навчання та перевірку знань з безпечного ведення конкретних робіт. У розпорядженні керівника робіт повинна бути така кількість бригад (ланок), роботу яких він спроможний організувати та проконтролювати.

5. Карти технологічного процесу розроблення лісосіки, необхідні для регламентації безпечного проведення окремих видів робіт, повинні враховувати особливості робочого об'єкта, виділених бригаді (ланці) знарядь праці, прийнятої технології робіт, рівня стану врахування вимог безпеки праці в інструкціях та інших документах з безпеки праці.

6. За необхідності дозволяється розробляти карти технологічного процесу розроблення лісосіки для окремої ділянки лісосіки, якщо в одній карті технологічного процесу неможливо в повному обсязі зазначити необхідні рішення щодо безпечного виконання робіт для кожної з ділянок або лісосіки, що розроблюються двома бригадами.

7. Карта технологічного процесу розроблення лісосіки за формою згідно з додатком 2 до цих Мінімальних вимог розробляється роботодавцем у трьох примірниках. У карті технологічного процесу розроблення лісосіки (ділянки) необхідно зазначити інформацію та рішення, що мінімізують вплив на працівників професійних ризиків та впливають на безпеку праці на робочих місцях, а саме:

характеристику лісосіки та виділених в її межах ділянок, необхідну для вибору найбільш безпечної технології робіт (механічний склад ґрунту, ступінь його зволоження, рельєф місцевості, розподіл території за крутістю схилів, експозиції схилів тощо);

перерахування чисельного та професійного складу бригади (ланки), виділених їй знарядь праці (робочих машин, тракторів, устаткування тощо);

повний перелік ЗІЗ та засобів колективного і протипожежного захисту;

технологічну схему лісосіки з умовними позначеннями;

опис безпечних способів праці на підготовчих та основних роботах, не зазначених в інструкціях з безпеки праці та інших документах, що надаються бригаді (ланці);

природоохоронні вимоги;

акт готовності лісосіки до розроблення відповідно до форми (додаток 2 до цих Мінімальних вимог), у якому зазначаються перелік підготовчих робіт, терміни проведення та інформація, що підтверджує їх виконання.

За необхідності в карту технологічного процесу дозволяється внесення інших показників і вимог з безпеки праці та технологічних змін розробки лісосіки (ділянки), складу бригади (ланки), машин, механізмів, інструментів, устаткування. Зміни та доповнення оформляються відповідно до вимог складання та оформлення (погодження, затвердження) технологічних карт. Якщо під час роботи на лісосіці експлуатується декілька машин, механізмів, устаткування, у карті технологічного процесу необхідно зазначити інформацію щодо безпечної роботи між ними та звалювальною машиною.

8. У технологічній схемі лісосіки (додаток 2 до цих Мінімальних вимог) необхідно зазначати:

границі лісосіки та їх розміри, напрямки повздовжніх і поперечних схилів, водорозділи, напрямки переважаючих вітрів та одностороннього нахилу дерев, території з наявністю додаткових небезпек (із зсувами, обвалами, кам'яними розсипами, крутоярами, приярками, водотоками, урвищами), небезпечні зони вздовж електро- та телефонної мережі, трас газо- або нафтопроводів, гідроспоруд;

верхні лісосклади та проміжні лісовантажні пункти, транспортні, під'їзні та трелювальні шляхи, інші місця переміщення техніки та людей, границі внутрішніх та зовнішніх зон безпеки вздовж перерахованих виробничих елементів;

границі пасік та ділянок, їх номери;

напрямки розроблення пасік, звалювання дерев, трелювання деревної сировини та її вивезення;

границі підгірної небезпечної зони;

місця встановлення за межами лісосіки знаків заборони, побутового приміщення та інших елементів облаштування бригади, зберігання паливно-мастильних матеріалів, техніки, відпочинку коней.

9. Опис безпечних способів праці на підготовчих та основних роботах, у тому числі опис варіантів безпечного розташування ланок працівників та рухомих технічних засобів з дотриманням необхідних зон безпеки між місцями звалювання дерев (наземного спускання круглих лісоматеріалів) та виконанням інших операцій, необхідно відображати в розділі VI карти технологічного процесу розроблення лісосіки (додаток 2 до цих Мінімальних вимог). У цьому розділі необхідно зазначати, де і якій ланці працівників (робочій машині) дозволяється працювати під час кожної операції та варіанту їх розташування.

На значних за розмірами лісосіках зони безпеки між місцями звалювання дерев та виконанням інших операцій або роботою іншої ланки працівників, які звалюють дерева, слід установлювати у вигляді однієї пасіки завширшки не менше ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев.

10. Границі, вказані у проекті, повинні чітко позначатися на місцевості. На схилах крутістю понад 15° границі пасік необхідно зазначати вздовж схилів.

11. Для лісосік, незначних за площею, або під час проведення підготовчих робіт, де неможливо безпечно розташувати ланки працівників за допомогою встановлення черговості виконання окремих операцій на різних пасіках, рекомендується приймати рішення щодо одночасної роботи окремих ланок бригади на двох пасіках, на лісосіці та винесеному за її межі на безпечну відстань верхньому лісоскладі або тимчасового припинення звалювання дерев у періоди, коли на лісосіці потрібно виконувати інші операції. Про це в карті технологічного процесу необхідно зазначити для керівника робіт та працівників запис "Розробка лісосіки проводиться після закінчення підготовчих робіт".

12. Під час проведення рубок головного користування на підприємствах лісової галузі карта технологічного процесу повинна узгоджуватись з інженером з лісозаготівель або іншою особою, що виконує його обов'язки, і фахівцем служби охорони праці, а для рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, - з інженером лісового господарства та фахівцем служби охорони праці.

У суб'єктів господарювання, що не є підприємствами лісової галузі, порядок розроблення, погодження та затвердження карти технологічного процесу повинен установлюватися роботодавцем.

У разі виконання лісосічних та лісогосподарських робіт суб'єктами господарювання, що не є підприємствами лісової галузі, один примірник карти технологічного процесу розробки лісосіки повинен надаватися виконавцем підприємству лісової галузі (замовнику) та зберігатися в лісництві, на території якого проводяться відповідні роботи.

13. Карту технологічного процесу затверджує роботодавець або особа, призначена його наказом, до початку будь-яких робіт щодо розробки лісосіки та проведення інших лісогосподарських робіт. Акт готовності лісосіки до розробки затверджується зазначеною особою після проведення підготовчих робіт. Основні роботи щодо розробки лісосіки необхідно здійснювати після затвердження акта готовності лісосіки до розробки.

14. Один примірник погодженої та затвердженої карти технологічного процесу повинен зберігатись в інженера із заготівлі деревини суб'єкта господарювання лісової галузі. Інші два погоджені та затверджені примірники необхідно передавати у структурний підрозділ (лісництво, лісопункт), керівник якого зобов'язаний передати майстрові чи іншому керівнику робіт під підпис один примірник карти. Майстер (керівник лісосічних робіт) повинен отримати один примірник карти технологічного процесу і її зміст довести під підпис до відома всіх членів бригади (ланки).

15. Карта технологічного процесу зберігається у виробничому підрозділі не менше ніж три роки після завершення лісосічних робіт.

16. У разі настання нещасного випадку на виробництві карта технологічного процесу лісосіки зберігається з дотриманням термінів зберігання актів розслідування протягом строку, визначеного типовими та галузевими переліками видів документів, затверджених відповідно до законодавства.

17. Проведення лісосічних робіт необхідно припинити під час зливи, граду, грози, хуртовини, густого туману в умовах обмеженої видимості менше ніж 50 м, без штучного освітлення в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

Звалювання дерев та інші роботи під наметом насаджень слід виконувати в рівнинних умовах за швидкості вітру не більше ніж 11 м/с, гірських та на схилах крутістю понад 15°, горбистій місцевості - під час вітру зі швидкістю, що не перевищує 8,5 м/с за шкалою бальності вітру та хвиль, наведеною в додатку 1 до цих Мінімальних вимог.

18. На найбільш небезпечних територіях робота повинна припинитись у разі наявності снігу або ожеледі (льоду) на деревах, ожеледиці на замерзлому ґрунті, вітру зі швидкістю понад 5,2 м/с, а на схилах крутістю понад 15° - також у разі товщини снігового покриву понад 50 см.

19. Роботи на найбільш небезпечних територіях необхідно виконувати під постійним наглядом найбільш досвідченого майстра або іншої посадової особи, відповідальної за безпеку і здоров'я на робочих місцях, яка призначена роботодавцем.

20. Переміщення машин, механізмів, устаткування на найбільш небезпечній території дозволяється здійснювати лише за дорученням керівника лісосічних робіт виключно з метою приземлення небезпечних (завислих) дерев та розчищення завалів.

21. Під час звалювання, трелювання (у тому числі наземного спуску круглих лісоматеріалів) та навантажування деревини необхідно використовувати надійні засоби сигналізації. Сигнал "пуск" повинен подавати спеціально призначений керівником лісосічних робіт працівник або сам керівник. Тимчасова зупинка руху, експлуатації технічних засобів або коней повинна здійснюватися за сигналом будь-якої особи.

22. Перед відпилюванням (відрубуванням) верхівок повалених дерев їх слід звільняти від деревини, що притискує верхівку. Під час відокремлення верхівок від нестійко лежачих дерев та тих, що лежать серединою на випуклих елементах рельєфу чи на інших деревах, працівнику заборонено перебувати поруч з приверхівковою частиною стовбура, яка після обезвершинення може травмувати працівника некерованим рухом.

23. У місцях виконання лісосічних робіт, крім звалювання дерев та ведення наземного спускання деревини, небезпечна зона між ланками працівників повинна визначатись залежно від висоти найвищих дерев (хлистів), що очищаються від сучків, трелюються або відвантажуються, збільшеній на 5 м, але становити не менше ніж 25 м на рівнині і 30 м на схилах. Робота на одній вертикалі схилів крутістю понад 15° двох і більше працівників (машин, механізмів, устаткування тощо) не допускається.

24. Додаткові знаки заборони необхідно встановлювати перед місцем проведенням лісосічних робіт уздовж шляхів найбільш імовірного переміщення людей (доріг, стежок, волоків, водних об'єктів тощо), що перетинають лісосіку та додаткову робочу територію бригад або наближаються до неї на відстань менше ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев. У разі машинного звалювання або трелювання дерев у темряві знаки заборони необхідно штучно освітлювати.

Знаки слід оформляти у вигляді круга діаметром 600 мм. Смуга завширшки 50 мм, що тяжіє до крайки круга, повинна бути пофарбована в червоний колір, а на білому полі чорними літерами слід наносити напис "Стороннім прохід та проїзд заборонені. Лісозаготівля". Знак необхідно встановлювати на висоті 1,5 - 1,7 м від поверхні землі на відстані 50 - 70 м від місць проведення лісосічних робіт. Він дозволяє подальший рух до знаків, що встановлюються окремими членами бригади, лише працівникам, які прибувають на робочу територію бригад для виконання покладених на них обов'язків, пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, мають ЗІЗ або можливість використати резервні ЗІЗ, що повинні бути в обігрівальному приміщенні бригади.

25. Під час виконання лісосічних робіт на схилах крутістю понад 15° знаки безпеки повинні встановлюватись також уздовж місць найбільш імовірного переміщення людей, які пересікають підгірну небезпечну зону. На межі з нею переїзди на дорогах допускаються лише з дозволу членів бригади, які призначені керівником лісосічних робіт для чергування за межами цієї зони на період звалювання дерев, очищення їх від сучків, розкряжування та наземного трелювання. Такий дозвіл може видаватися лише після тимчасового призупинення зазначених операцій вище щодо схилу.

26. У разі якщо лісосічні роботи виконуються на територіях, що прилягають до доріг, які з'єднують населені пункти, уздовж доріг необхідно встановлювати знаки безпеки.

27. Проведення лісосічних робіт у заболоченій місцевості та заплавних місцях дозволяється лише після замерзання або підсихання ґрунту.

28. На лісосіках з масовим однобічним нахилом дерев лісосічні роботи дозволяється виконувати в періоди, коли напрямок нахилу дерев збігається з напрямком переважного вітру.

29. Усі працівники, які виконують лісосічні роботи або переміщення лісоматеріалів, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет) або спецодяг, який має світлоповертальні елементи і вставки сигнальних кольорів, та бути в захисних касках.

30. Роботодавець повинен додатково забезпечити працівників, які працюють на схилах, засобами проти ковзання.

31. Під час виконання лісосічних робіт бригада повинна складатись не менше ніж з двох працівників, один з яких призначається старшим. Під час роботи вони повинні бути в полі зору один одного.

1. До початку проведення основних лісосічних робіт необхідно виконати підготовчі роботи. Ці роботи повинні включати:

перевірку території на наявність вибухонебезпечних предметів на територіях та об'єктах, забруднених та/або імовірно забруднених ними;

перевірку рівня радіації на радіоактивно забруднених територіях;

розмітку границь пасік;

підготовку основної території лісосік;

підготовку намічених на лісосіках для першочергового використання верхніх лісоскладів та проміжних лісовантажних пунктів завширшки не менше ніж 1,5-кратна довжина дерев (деревних хлистів, сортиментів тощо), які трелюються;

комплекс робіт з підготовки додаткової робочої території лісозаготівельних бригад;

приземлення всіх небезпечних дерев та дерев, які перешкоджають безпечному виконанню робіт, у зовнішніх та внутрішніх зонах безпеки;

установлення побутового приміщення, знаків заборони за межами робочої території бригад.

За необхідності перелік підготовчих робіт може розширюватися.

2. Підготовка основної території лісосіки включає приземлення на ній небезпечних дерев, ліквідацію захаращеності, прибирання підліска, який заважає лісосічним роботам, розмітку волоків, а також будівництво волоків та під'їзних шляхів, для створення яких необхідні механізовані земляні роботи, а в гірських лісах - також монтаж канатних установок, прорубування трас для них.

3. Виконання основних лісосічних робіт без попереднього приземлення небезпечних дерев під час підготовки основної території лісосіки дозволяється в таких випадках:

відсутність працівників під час валки та трелювання дерев поза межами машин, механізмів, устаткування з укріпленими кабінами;

проведення проріджувальних, прохідних та санітарних вибіркових рубок, якщо основні лісосічні роботи виконуються за відсутності снігу та льоду на деревах, а також снігу завтовшки понад 30 см на поверхні ґрунту і за швидкості вітру не вище ніж 5,2 м/с;

наявність на лісосіці понад 20 % небезпечних дерев і розроблення її в безсніжний період. Такі лісосіки повинні розроблятися згідно з вимогами, передбаченими для ушкоджених стихійними природними явищами (вітровально-буреломних лісосік).

Вирубування підліска на основній території лісосіки під час її підготовки дозволяється виключати з комплексу підготовчих робіт, якщо основні лісосічні роботи планується проводити за відсутності снігу на поверхні ґрунту.

4. Комплекс робіт щодо підготовки додаткової робочої території лісозаготівельних бригад включає:

розчищення, ремонт, реконструкцію, будівництво трелювальних волоків та під'їзних шляхів (за необхідності), верхніх лісоскладів та проміжних лісовантажних пунктів (якщо виникає потреба виносити зазначені в цьому пункті виробничі елементи за межі лісосіки);

улаштування місць для стоянки машин, механізмів, устаткування, догляду за ними, заправлення паливно-мастильними матеріалами, зон відпочинку та годування коней, установлення пожежного щита та інших елементів технологічного облаштування бригад, побутового приміщення.

Зазначені роботи дозволяється виконувати після приземлення всіх небезпечних дерев на додатковій робочій території, а також у прилеглих до неї та побутового приміщення зовнішніх зонах безпеки.

5. Для підіймання тракторів на гірську лісосіку рекомендується прокладати порожняковий тракторний шлях. Розташування таких шляхів необхідно здійснювати таким чином, щоб за рахунок них можна було поступово створювати надійну взаємозв'язану постійно діючу транспортну мережу, придатну для більш безпечного порівняно з трелюванням вивезенням деревини. Для цього порожнякові та під'їзні шляхи, а також частину трелювальних волоків рекомендується влаштовувати з повздовжнім ухилом проїзної частини не більше ніж за 6 - 7°. У складних природних умовах порожнякові тракторні шляхи дозволяється будувати і з вищим повздовжнім ухилом, але не більшим від допустимих ухилів тракторних волоків.

6. За необхідності зміни напрямку трелювального волока або порожнякового (під'їзного) шляху при відведенні лісосік під несуцільні рубки прямолінійні відрізки візирів завдовжки не менше ніж 30 м необхідно з'єднувати між собою та існуючою дорожньою сіткою з кутом повороту (приєднання) не більше ніж 60°. Далі повинні намічатись дугоподібні криві границь просіки. Внутрішню криву при цьому слід проводити через середини відрізків візирів, зовнішню - через місця з'єднання візирів. Коридор, який при цьому формується під час проведення рубок з радіусом кривих у плані (до 30 м), дає можливість безпечно переміщати деревні хлисти без значного його розширення. У складних рельєфних умовах довжину візирів дозволяється зменшувати до 20 - 15 м. У гірській та горбистій місцевостях місця поворотів (серпантин) доцільно розміщувати біля надзаплавних терас, терас на схилах та водорозділів.

7. Під час виконання земляних робіт бульдозером у коридорах на схилах слід керуватись вимогами безпеки під час виконання земляних робіт. На перезволожених ділянках глинистих та суглинистих ґрунтів земляні роботи доцільно виконувати після замерзання ґрунту на глибину, за якої унеможливлюється вгрузання бульдозера в мул.

8. Внутрішні (на лісосіці) та зовнішні (уздовж лісосіки, додаткової робочої території, елементів облаштування бригади) зони безпеки слід установлювати завширшки не менше ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев (щонайменше 50 м на рівнині та 60 м - на схилах). Уздовж транспортних шляхів ширину зон безпеки допускається зменшувати до 40 м у середньовікових насадженнях та до 30 м - у молодняках.

9. За межами зон безпеки під час проведення підготовчих робіт необхідно прибирати небезпечні дерева, які створюють загрозу для працівників під час їх роботи в зонах безпеки.

Під час вибіркових санітарних рубок та розроблення вітровально-буреломних лісосік у зовнішніх зонах безпеки навкруги лісосіки необхідно прибирати лише ті небезпечні дерева, які створюють загрозу для працівників під час їх роботи на лісосіці. Звалювати небезпечні дерева дозволяється як під час підготовчих робіт, так і під час основних лісосічних робіт.

10. Елементи технологічного облаштування бригади та побутові приміщення необхідно влаштовувати не ближче ніж 10 м від доріг, призначених для проїзду автомобілів; трелювальні шляхи - на відстані, що перевищує на 5 м довжину дерев (хлистів, довгоття, сортиментів), які трелюються; місця звалювання лісу на відстанях, які більші радіусу небезпечної зони звалювання дерев. Для відпочинку та годування коней, місця стоянки іншого транспорту, який не задіяний у технологічному процесі, необхідно визначати території на відстані не ближче ніж 100 м від місць звалювання дерев.

11. Перед використанням верхніх лісоскладів для відвантаження деревини у внутрішніх зонах безпеки на місці їх розміщення повинні бути прибрані всі намічені до рубання дерева.

12. На рубках головного користування та інших суцільних рубках верхні лісосклади повинні влаштовуватись на відстані не менше ніж 10 м від стіни лісу.

13. Через віддалення місця проведення робіт із заготівлі деревини від верхнього лісоскладу (складів) першої черги на великих за розмірами лісосіках дозволяється влаштування верхніх лісоскладів, трелювальних волоків, порожнякових тракторних та під'їзних шляхів, елементів облаштування бригад другої та подальших черг використання.

14. Верхні лісосклади другої та подальших черг використання, а також під'їзні шляхи до них необхідно позначати пунктирами на технологічних схемах лісосіки в картах технологічного процесу з відображенням черговості введення лісоскладів в експлуатацію.

15. Бригада (ланка) працівників, що направляється для виконання підготовчих робіт з прибирання небезпечних дерев, ліквідації захаращеності та зняття з дерев завислої на них ламані, повинна бути забезпечена бензопилою, бандажем для одягання на відземки тріснутих дерев перед їх спилюванням, трактором зі сталевим канатом завдовжки не менше ніж 35 м або пересувною моторною лебідкою з канатом такої самої довжини, прядив'яним канатом завдовжки щонайменше 10 м з трирогим гаком, звалювальною вилкою і багром заввишки не менше ніж 4 м, упором з металевим наконечником для одягання на жердину, клинками із синтетичного матеріалу або сухої деревини твердолистяних порід, сокирами та відповідними ЗІЗ. Кожному працівнику повинен видаватись чокер з канатом завдовжки 5 - 8 м. За необхідності перелік засобів виробництва розширюється.

16. Перед експлуатацією верхніх лісоскладів, проміжних лісовантажних пунктів, трелювальних волоків, під'їзних порожнякових та транспортних шляхів, елементів облаштування бригади, діючих при лісозаготівлі стежок та кінних доріг, що намічені для використання, у смугах лісу завширшки щонайменше 20 м у всі боки від границь названих виробничих елементів та побутового приміщення необхідно зняти з дерев усі завислі на них верховіття, гілки, інші небезпечні предмети та приземлити сухостійні дерева.

17. Для зняття завислих на деревах верховіть, гілок тощо пріоритетним повинно бути використання механізованих підіймальних пристроїв. Стягування завислих предметів дозволяється також здійснювати за допомогою звалювальної вилки або жердини з металевим наконечником.

18. Якщо за допомогою зазначених технічних засобів та пристосувань завислий предмет стягнути (зіштовхнути) не можливо, необхідно спробувати його струсити. Для цього до стовбура дерева на максимально можливій висоті, але не вище місця зависання, слід прикріпити канат до трактора і шляхом натягування та відпускання канату декілька разів розгойдувати дерево, поки зависла на ньому деревна ламань або інший завислий предмет не впаде.

19. За неможливості безпечного зняття (струшування) завислих предметів з дерева чи звалювання дерев із зависаннями виробничі елементи необхідно влаштовувати на відстані від таких дерев не менше ніж 20 м.

20. Приземлення небезпечних дерев під час проведення підготовчих робіт бензопилами необхідно здійснювати за сприятливих погодних умов.

21. Завислі злами значних розмірів (верховіття яких торкаються землі), що неможливо безпечно зіштовхнути звалювальною вилкою, рекомендується стягувати за верхівку. Для їх стягування тракторами або моторними лебідками канат слід кріпити в місці, де товщина верхівки становить не менше ніж 14 - 16 см, у разі стягування кіньми, ручною лебідкою або канатом вручну - де товщина верхівки становить 8 - 10 см. Гілки, що заважають чокеруванню (прив'язуванню) зламу, повинні відрубуватись. Стягування такого зламу дозволяється вести в поперечному напрямку, а під наметом насаджень і вздовж його осі - у напрямку розташування верхівки. Мінімальна відстань, з якої дозволяється стягування зламів трактором та моторною лебідкою за верхівку, повинна становити 10 м від неї, при кінному та ручному - 5 м і від пенька "ламанця" або дерева-носія відчахнення - не менше ніж їх півтори висоти. Перед стягуванням завислих зламів чокерівникам слід відійти в бік трактора (лебідки, коней), протилежний місцю розташування пенька "ламанця", на відстань, що перевищує не менше ніж 5 м довжину зламу, під кутом 45°.

22. У разі якщо дерева зі зламами, що висять високо, не торкаючись землі, не вдається зіштовхнути, стягнути за верхівку або струсити в місці зламу, рекомендується їх вивалювати з корінням за допомогою канатів гусеничних тракторів або моторних лебідок чи зламувати в місцях наявності гнилизни або поперечного раку, тріщин чи інших ушкоджень. При вивалюванні дерев з корінням канат технологічного транспортного засобу (моторної лебідки) необхідно закріпити на висоті, що дорівнює близько 10 діаметрам дерева на висоті 1,3 м, перед зламуванням - вище місця ушкодження стовбура.

23. У разі приземлення дерев за допомогою канату технологічний транспортний засіб або моторна лебідка повинні встановлюватись на відстані, що дорівнює щонайменше півтори висоти небезпечних, а також підтримуючих верхівку зламу дерев. Натягувати канат слід під кутом 90° до вертикальної площини, що створюється деревом разом з його зламом (далі - вертикальна площина зламу), після відходу чокерівників на безпечні відстані - під кутом до 45° вертикальної площини натягнутого канату та під таким самим кутом до вертикальної площини зламу. Відходити слід у бік, протилежний напрямку натягування канату, а також розташуванню верхівки зламу, на відстань, що перевищує висоту дерева зі зламом більше ніж на 5 м. Перед натягуванням канату повинен подаватись попереджувальний сигнал.

24. Вивалювати (зламувати) дерева зі зламом необхідно на площадку, звільнену від менших за розміром та інших небезпечних дерев, які падаюче зі зламом дерево може нахилити, зламати або вивалити в бік технологічного транспортного засобу (моторної лебідки).

25. Якщо вивалювання, зламування або розгойдування дерев із завислими на них предметами здійснюються одночасно з рухом трактора, необхідно використовувати його найменшу швидкість.

26. Під час ліквідації захаращеності слід у першу чергу витягувати дерева та їх частини, які не притиснені деревиною, льодом, снігом та іншими предметами, не затиснені між деревами чи пеньками "ламанцями". Таке витягування дозволяється здійснювати тракторами в чокерному варіанті або з гідроманіпуляторами, моторними та ручними лебідками. Якщо дерево чи його частина лежать на землі і не сплутались гілками чи корінням з іншими деревами або чагарником і не перебувають під напругою, дозволяється також використання тракторів з гідрозахватами, а дрібне ломаччя дозволяється виносити вручну.

27. Розтягування завалів з вітровальних (сніговальних, льодовальних) дерев, що переплетені між собою стовбурами, верховіттями, гілками чи корінням, необхідно здійснювати за допомогою канатів, тракторів чи спеціалізованих лебідок з відстані не менше ніж 35 м.

28. Під час розтягування завалів та приземлення дерев трактором трактористу необхідно працювати з цілим склом і закритими дверцятами кабіни трактора, не висовуючись у бокове вікно кабіни. Заднє скло трактора повинно бути обладнане захисною металевою решіткою.

1. Звалювання дерев бензопилами повинно виконуватися працівниками, які пройшли відповідну професійну підготовку, інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, засвоїли вимоги безпеки під час проведення лісосічних робіт. При цьому працівник, що звалює дерева бензопилою, повинен мати 6-й розряд.

2. Перед початком роботи працівники повинні бути забезпечені всім необхідним інструментом та допоміжними пристроями, медичною аптечкою, а також спецодягом, спецвзуттям та іншими необхідними ЗІЗ.

3. Для звалювання дерев бензопилами необхідно використовувати такі допоміжні засоби для звалювання: сокира; гідроклин чи гідродомкрат; звалювальна вилка; звалювальна лопатка; клинки синтетичні чи виготовлені із сухої деревини твердолистяних порід; кондак; прядив'яний канат чи ланцюг завдовжки 10 м для бандажування дерев та стягування завислої на них ламані. У разі необхідності звалювання небезпечних дерев бригада повинна забезпечуватися додатковими ЗІЗ.

4. Керівник лісосічних робіт зобов'язаний щодня перевіряти укомплектованість бригади, наявність і справність бензопил та допоміжних засобів для звалювання, а також укомплектованість медичної аптечки.

5. Бензопила повинна мати справні механізми керування пилянням та зупинки, надійне кріплення всіх вузлів, шини, засобів захисту, повинна бути забезпечена легкість ходу ручки подавання газу і її блокування. Експлуатація бензопили з наявністю підтікань пального не допускається.

6. Держаки для звалювальних вилок повинні бути завдовжки не менше ніж 4 м, із сухої без сучків деревини, гладенькими, міцними і надійно кріпитися до металевого наконечника.

7. Усі інші допоміжні звалювальні засоби повинні бути справними, надійними і зручними в роботі.

8. Працівнику дозволяється самостійно звалювати дерева на суцільних рубках з використанням не менше двох синтетичних, легкосплавних чи виготовлених з деревини твердолистяних порід клинків, звалювальної лопатки, в окремих випадках з використанням гідроклина (механічного клину) чи гідродомкрата.

9. Під час розроблення вітровально-буреломних лісосік, пожарищ та інших ушкоджених стихійними природними явищами насаджень, під час проведення несуцільних рубок, під час звалювання небезпечних дерев, а також на схилах крутістю понад 20° виконувати роботи необхідно не менше ніж двома працівниками.

10. У рівнинних умовах і на схилах крутістю до 20° за наявності снігового покриву завтовшки більше ніж 30 см потрібно проводити відгрібання снігу на відхідних доріжках, а також радіусом не менше ніж 0,7 м навколо дерева, що підлягає звалюванню.

11. На кам'янистих розсипах, засніжених (з товщиною снігового покриву понад 0,5 м), лавинонебезпечних схилах крутістю понад 20° та діючих зсувах дозволяється звалювати пилками лише ті небезпечні дерева, які загрожують у разі їх можливого самовільного падіння робочим об'єктам, місцям переміщення людей та техніки і не можуть бути приземлені канатом трактора або моторної лебідки.

12. Під час несприятливих погодних умов та за швидкості вітру понад 4,5 м/с, а також у разі, якщо напрямок вітру є протилежним напрямку звалювання дерева, заборонено самостійне звалювання дерев працівником.

13. Перед початком проведення звалювальних робіт працівники зобов'язані:

оцінити небезпеку щодо можливого падіння зламаних гілок і верхівок із звалювальних та стоячих поряд дерев;

визначити напрямок безпечного звалювання кожного дерева;

вирубати чагарник урівень із землею, прибрати захаращеність у радіусі щонайменше 70 см навколо дерева, що підлягає звалюванню;

підготувати дві відхідні доріжки завдовжки 4 - 5 м і завширшки не менше ніж 35 см під кутом 45 - 60° до напрямку, протилежного напрямку падіння дерева;

у разі звалювання дерева в напрямку до вершини схилу крутістю до 15° відхідні доріжки необхідно прокладати під кутом 60° до напрямку, протилежного напрямку падіння дерева;

перед звалюванням небезпечних дерев потрібно попередньо перевірити міцність таких дерев (зламів) звалювальною вилкою, з дотриманням вимог безпеки зняти завислі гілки, верхівки та злами;

уздовж стежок, трелювальних волоків і доріг, які проходять через небезпечну зону звалювання дерев, шляхів переходу працівників з пасіки на пасіку потрібно встановити переносні знаки заборони.

14. Звалювання дерев необхідно здійснювати на попередньо підготовлену ділянку в бік напрямку вітру, нахилу дерева, розвитку крони або однобічного покриття її снігом (льодом), а під час проведення несуцільних рубок, прорубування просік та на початку розроблення пасіки - у просвіти між деревами.

15. Спочатку необхідно звалювати небезпечні та суховершинні дерева, насамперед березу, потім пеньки "ламанці", високий чагарник там, де він може змінити напрямок падіння дерева, дрібні дерева, а також дерева, заплетені гілками з підлягаючими звалюванню товстими деревами, незалежно від порід і лише після цього - товсті дерева.