Про затвердження Правил охорони праці у тваринництві. Конярство

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402,

1. Затвердити Правила охорони праці у тваринництві. Конярство, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. З набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки при утриманні, тренінзі та випробуванні племінних коней на іподромах, затверджені Міністерством сільського господарства СРСР 24 вересня 1951 року (НПАОП 01.2-1.02-51).

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність з розведення коней.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги до охорони праці під час вирощування та розведення коней та є обов'язковими для виконання працівниками та роботодавцями.

2.1. Роботодавець повинен забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом МНС України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (НПАОП 0.00-7.11-12).

2.2. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці України від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за № 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).

2.3. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердження нормативних актів про охорону праці відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 1994 року за № 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).

2.4. Роботодавець повинен розробити інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

2.5. Роботодавець повинен організовувати навчання і перевірку знань працівників з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05).

Під час проведення навчання та інструктажів з охорони праці працівників, які обслуговують коней, відповідальні працівники повинні попереджати їх про кожного норовистого й неспокійного коня.

2.6. Роботодавець зобов'язаний за рахунок власних коштів забезпечити організацію проведення попередніх медичних оглядів працівників під час прийняття на роботу, а протягом трудової діяльності - періодичних медичних оглядів відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

2.7. Роботодавець повинен забезпечити експлуатацію виробничих будівель і споруд відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за № 424/2864 (НПАОП 45.2-4.01-98).

2.8. Роботодавець повинен забезпечити стан пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 (НАПБ А.01.001-2004), Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 4 грудня 2006 року № 730/770, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 квітня 2007 року за № 313/13580 (НАПБ В.01.057-2006/200), та з дотриманням ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91).

2.9. Забороняється залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

2.10. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

2.11. Атестація робочих місць за умовами праці повинна проводитися відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442.

2.12. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.

2.13. Працівники повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (НПАОП 0.00-4.01-08), відповідно до вимог Типових норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам сільського та водного господарства, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 10 червня 1998 року № 117, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 року за № 449/2889 (НПАОП 0.00-3.01-98).

2.14. Усі ЗІЗ повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

2.15. Вибір і застосування засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно здійснювати з дотриманням вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2008 року за № 285/14976 (НПАОП 0.00-1.04-07).

2.16. Роботодавець зобов’язаний організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань працівників і аварій відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.17. Небезпечні зони на території підприємства, на транспортних шляхах, переходах, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинні бути огороджені й позначені відповідними знаками безпеки відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року за № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки).

2.18. Сигнальні пристрої та знаки безпеки необхідно розміщувати таким чином, щоб сигнали були помітними або добре прослуховувалися під час виконання виробничого процесу.

2.19. Роботодавцем повинен бути розроблений і затверджений план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій (далі - ПЛАС) відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 1999 року № 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за № 424/3717 (НПАОП 0.00-4.33-99).

Забороняється виконувати роботи працівникам, які не ознайомлені з вимогами ПЛАС і не знають його в частині, що стосується роботи, яку вони безпосередньо виконують.

1. Загальні вимоги

1.1. Електробезпека на підприємствах повинна забезпечуватися з дотриманням вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования", ДСТУ 7237:2011 "Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту", ДСТУ ГОСТ 12.1.038:2008 "ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов", ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".

1.2. Улаштування і утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности".

На маршрутах руху транспортних засобів територією підприємства повинні бути розміщені дорожні знаки і покажчики безпеки руху відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), та ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".

Швидкість руху транспортних засобів територією підприємства не повинна перевищувати 15 км/год, а всередині виробничих приміщень - 5 км/год.

1.3. Дороги, проїзди і пішохідні проходи повинні бути вільними для руху, вирівняні, очищені від снігу й бруду, під час ожеледиці посипані матеріалами, що запобігають ковзанню, а в темну пору - освітлені. Швидкість руху транспортних засобів територією, комплексів, ферм повинна бути до 5 км/год.

1.4. Схему руху транспорту територією підприємства із зазначенням дозволених і заборонених напрямків, поворотів, стоянок, виїздів і в'їздів після затвердження наказом по підприємству роботодавцю необхідно довести до відома всіх працівників і вивісити при в`їзді, а також на складних ділянках території та у виробничих приміщеннях.

1.5. Біля водойм, басейнів, градирень необхідно встановлювити попереджуючі знаки про заборону купання та використання їх не за призначенням.

1.6. Гноєсховища, гноєзбірники, котловани, ями, траншеї, розташовані на території, повинні мати огородження висотою не менше 1 м та укріплення укосів проти розмиву.

Приямки, оглядові колодязі й канали необхідно обладнувати міцними кришками.

1.7. Експлуатація вантажопідіймальних машин повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 року за № 784/14051(далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1.8. У приміщеннях, де використовуються навантажувачі та інші транспортні засоби, потрібно забезпечувати окремі зони для проїзду транспорту і для проходу працівників.

Трактори та автомобілі, що працюють на механічному навантаженні і на транспортуванні соломи та сіна, необхідно обладнати іскрогасниками.

1.9. На горищах складів та інших допоміжних виробничих приміщень, що використовуються для зберігання кормів, соломи й сіна, необхідно вивішувати таблички із зазначенням навантаження на 1 м-2 перекриття.

Дозволяється зберігання вказаних кормів у неопалюваних господарських будівлях, у тому числі на горищах.

1.10. Якість води для господарсько-питних потреб та душових повинна відповідати Державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за № 452/17747 (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

1.11. Вимоги до кінської упряжі: міцність і легкість, еластичність і зручність для коня, легкість заміни деталей під час їх пошкодження, простота й доступність конструкції та легкість об`єднання їх у запряжку, простота припасування до коня, швидкість і простота запрягання й розпрягання.

2. Вимоги щодо безпеки до виробничого обладнання

2.1. Машини й обладнання повинні відповідати ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.042-91 "ССБТ. Машины и технологическое оборудование для животноводства и кормопроизводства. Общие требования безопасности", ГОСТ 12.2.019-86 "ССБТ. Тракторы и машины самоходные сельскохозяйственные. Общие требования безопасности", ДСТУ 7234:2011 "Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки".

2.2. Засоби малої механізації й машини сільськогосподарські навісні та причіпні повинні відповідати вимогам ДСТУ 3158-95 "ССБП. Засоби малої механізації для сільськогосподарського виробництва. Загальні вимоги безпеки" і ДСТУ 2189-93 "Система стандартів безпеки праці. Машини сільськогосподарські навісні та причіпні. Загальні вимоги безпеки".

2.3. Електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення та/або занулення, що відповідає вимогам ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление".

Забороняється влаштування заземлювачів у місцях проходу працівників і тварин та на майданчиках для вигулу.

2.4. Електрообладнання, що встановлене на відкритому майданчику, повинно бути закрито навісом, що захищає від потрапляння атмосферних опадів.

2.5. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні відповідно до вимог ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь".

2.6. Напрямки руху, обертання механізмів машин, обладнання, запірної арматури повинні бути позначені червоними стрілками безпосередньо на рухомих деталях або огородженнях.

2.7. Якщо рухомі частини виробничого обладнання, небезпечні для працівників, забороняється огороджувати через їх функціональне призначення, повинні бути передбачені засоби сигналізації, які попереджають про запуск обладнання, а також повинні використовуватися сигнальні кольори і знаки безпеки.

2.8. Усі рухомі частини трансмісій виробничого обладнання, розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочого майданчика, повинні бути огороджені.

2.9. Виробниче устаткування, обслуговування якого пов’язане з переміщенням працівників, повинно бути обладнане проходами, безпечними й зручними за конструкцією та розмірами, і пристроями для ведення робіт (робочими майданчиками, переходами, драбинами, поручнями тощо).

2.10. Система управління машинами й обладнанням повинна включати засоби термінового гальмування й аварійного відключення відповідно до Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 933.

2.11. Приймальні ємності для кормів, що мають люки, горловини, а також відкриті бункери розміром більше ніж 0,3 м повинні мати захисні решітки або огородження.

2.12. Люки і завантажувальні отвори повинні закриватися міцними кришками, які фарбують з обох боків у сигнальний колір відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

2.13. Бункери-накопичувачі повинні бути оснащені вертикальними гасителями лінійної швидкості кормів, які розвантажуються. Бункери для зберігання кормів, що розпилюються, повинні бути закритого типу і підключені до аспіраційної системи.

2.14. Кришки подрібнювальних барабанів повинні мати безпечні й зручні запірні пристрої.

2.15. Подавальні, пресувальні, подрібнювальні робочі частини (деталі) машин повинні мати пристрої, що забезпечують сигналізацію й автоматичне відключення їх у випадку перевантаження, потрапляння сторонніх предметів або забивання.

2.16. Мобільні кормороздавачі під час експлуатації повинні бути обладнані:

страхувальним ланцюгом;

запобіжними кожухами;

пристроєм для жорсткої фіксації кардана у транспортному положенні;

ручним приводом гальм із фіксуванням важеля;

сигнальним електрообладнанням і світлоповертачами.

2.17. Ремонт і технічне обслуговування стаціонарних кормороздавачів необхідно проводити після відключення їх від електромережі. Місце виконання ремонтних робіт повинно бути огороджене та позначатися відповідними знаками безпеки.

2.18. Конструкція автонапувалок повинна забезпечувати легке (без застосування інструменту) їх чищення від бруду й корму, що до них потрапив.

3. Вимоги щодо безпеки до організації робочих місць

3.1. Організація робочих місць повинна здійснюватись із дотриманням вимог:

ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования";

ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования";

ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны";

ГОСТ 12.1.045-84 "ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля";

ГОСТ 12.1.006-84 "ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля".

3.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників у виробничих приміщеннях та на робочих місцях не повинні перевищувати норм, встановлених:

Санітарними нормами мікроклімату виробничих приміщень, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99);

Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99);

Державними санітарними нормами та правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

3.3. Забороняється поєднання мереж господарсько-питних водопроводів із мережею водопроводів, що подають воду для технологічних потреб.

3.4. Робочі місця, на яких унаслідок відмови приладів штучного освітлення може створюватися небезпека, повинні мати системи аварійного освітлення, що автоматично вмикаються при вимкненні струму у загальній електромережі.

3.5. Експлуатація освітлювального обладнання повинна проводитися відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98.

3.6. Системи місцевої й загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

3.7. Розміщення вентиляційних систем повинно забезпечувати зручну їх експлуатацію. Система вентиляції не повинна створювати на робочих місцях шум, який перевищує граничнодопустимий рівень, спричиняти переохолодження або перегрівання працівників.

3.8. Підходи до робочих місць не повинні захаращуватися кормами, інвентарем і сторонніми предметами.

3.9. Водопровідні й паропровідні труби та інші подібні комунікації, розміщені над робочою зоною і над проходами, повинні обладнуватися конденсатовідводами.

1. Загальні вимоги

1.1. Роботодавець повинен мати допуск (посвідчення) на право роботи з пестицидами і агрохімікатами та організувати їх державну реєстрацію у порядку, встановленому Законом України "Про пестициди і агрохімікати".

1.2. Технологічні процеси повинні організовуватися з дотриманням ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76 "ССБТ. Взрывобезопасность. Общие требования", ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности".

1.3. Усі роботи, пов'язані із завантаженням та транспортуванням коней, необхідно виконувати з дотриманням вимог Правил транспортування тварин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1402, та Правил перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 року № 873, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за № 1032/7320.

2. Вимоги щодо безпеки під час догляду за кіньми

2.1. Під час виведення коня iз денника або заведення до нього необхідно, щоб пpимiщення було освітлене, двері повністю вiдчиненi, а двеpi суміжних денників зачинені. Працівникам стояти у цей час у дверях або біля них забороняється.

2.2. Забороняється вести жеребця за кобилою. Кобил і жеребців виводити із приміщення та заводити у приміщення слід з певним інтервалом у часі.

2.3. Забороняється зустрічна проводка коней у вузьких коридорах та дверях.

2.4. Під час заведення коня у денник вуздечку й повід знімають тільки після того, коли кінь буде повністю заведений у денник і повернутий головою до дверей. Після заведення коня денник слід закривати на запірний пристрій.

2.5. Під час проводки коня працівник повинен іти ліворуч, нарівні з плечем коня, тримаючи повід у правій руці поблизу голови коня, а в лівій руці - кінець повода. Забороняється намотувати повід на руку.

2.6. Під час проводки групи коней дистанція між кіньми повинна бути не менше 5 м.

2.7. Під час годування жеребця, норовистого коня або коня, що кусається, корми роздають з боку проходу (не заходячи у стійло або денник), дотримуючись безпечної дистанції.

2.8. Перед посадкою в сідло вершник повинен загнуздати коня, перевірити правильність сідлання, міцність підпруг і путлищ. Посадка вершника на коня у стайні й виїзд із неї верхом, а також в'їзд вершника у стайню забороняються.

2.9. На конях, які сильно тягнуть або закидають голову назад, слід їздити з мартингалом.

2.10. Під час руху на будь-якому алюрі вершник повинен тримати стійку посадку, не розпускати повіддя і не втрачати керування конем. Не допускаються до роботи під сідлом сліпі коні.

2.11. Їзда в сідлі допускається тільки у взутті з невисоким каблуком (підбором), який щільно прилягає до підошви. Взуття повинно вільно входити у стремено. Забороняється їздити в сідлі без взуття і засовувати ноги у путлиці.

2.12. Табун коней до водопою слід підганяти повільно, кроком, розбиваючи при цьому табун на невеликі групи.

2.13. Напування коней з відкритих водойм повинні проводити тільки ті працівники, які вміють плавати.

2.14. Пересувні напувалки на місці водопою повинні бути поставлені на гальма.

2.15. У місцях розміщення табунів потрібно мати спеціальні бази (загони), обладнані розколами.

2.16. Забороняється обслуговування табуна на неосідланих конях.

2.17. Сiдло для табунника повинно мати двi пiдпpуги i тpок, а в умовах гірської мiсцевостi, кpiм цього, - нагрудник та підхвістя.

2.18. Розбивання табунів та відокремлення окремих коней потрібно проводити в місцях, що не мають ям, вибоїн, ярів та інших перешкод, спокійно, без зайвого гоніння, рухаючись усеpединi табуна кроком.

2.19. Забороняється здійснювати розбивання табуна під час ожеледиці та дощу.

2.20. Під час обтяжки й заїздки табунного (неоповодженого) коня спочатку привчають до проходження через розкол, до ловлі арканом та ходіння за поводом.

Добре оповоджених і привчених до сідла коней об'їжджають у місцях, віддалених від будівель, які знаходяться на віддалі від будь-яких перешкод (ярів, вибоїн, парканів тощо) та проїжджих доpiг.

2.21. Косяки, у яких є неспокійні, злобливі жеpебці, потрібно доручати досвідченим працівникам (табунникам).

3. Вимоги щодо безпеки під час доїння кобил

3.1. Доїння кобил необхідно проводити тільки після того, як вони будуть зафіксовані методом обтяжки.

3.2. Під час приручення до доїння та під час доїння кобил забороняються окрики та дії, що можуть завдати болю.

3.3. Кобил вручну доять з лівого боку і починають доїння, коли тварина обпирається на ліву задню ногу і виключається можливість нанесення несподіваного удару цією ногою.

3.4. Під час ручного доїння у неспокійних і норовистих кобил для запобігання несподіваному удару фіксують передню ліву й задню праву ноги.

3.5. Під час машинного доїння кобил необхідно доїти у станках, які захищають працівників від травмування тваринами.

4. Вимоги щодо безпеки під час догляду за жеребцями-плідниками

4.1. Жеребців-плідників слід утримувати в окремих денниках.

4.2. Неспокійних жеребців слід утримувати в денниках, розміщених в одному кінці стайні, ближче до виходу. Чистити й виводити таких жеребців потрібно окремо, коли решта коней перебувають у денниках, а коридор стайні вільний.

4.3. З метою недопущення дратування жеребців працівникам забороняється виконувати роботи в стані алкогольного сп’яніння, забороняється виконувати роботу без застосування ЗІЗ, курити й використовувати ароматичні речовини на робочому місці.

4.4. Для кожного жеребця-плідника повинен бути передбачений комплект міцних лейц з карабінами і вуздечками, з міцними вудилами, поводами, недоуздком з підборідним кільцем.

4.5. Для виведення жеребців слід застосовувати вуздечки. Норовистих жеребців виводять у вуздечці на вивідних лейцях довжиною не менше 2,5 м. Жеребців на лейцях повинні виводити не менше двох працівників.

4.6. Працівникам забороняється стояти на шляху переміщення жеребців.

4.7. Приміщення, проходи, денники або інші ділянки, де утримуються жеребці, повинні бути освітлені.

4.8. Під час узяття сперми не можна завдавати жеребцеві болю різкими рухами вагіни вбік, не можна знімати її зі статевого члена після еякуляції доти, поки він передніми ногами не стане на підлогу. Поводження з тваринами повинно бути спокійним, упевненим, але не грубим. Не дозволяються різкі і сильні окрики, забороняється бити й дратувати жеребця.

5. Вимоги щодо безпеки під час осіменіння кобил, зберігання та транспортування сперми

5.1. Штучне осіменіння і ректальне дослідження на жеребність кобил необхідно проводити у станку, який захищає працівника від можливого удару. Станок повинен бути обладнаний пристроями для надійної фіксації кобил.

5.2. До природного парування дозволяються тільки оповоджені кобили. Під час парування на кобилі повинна бути надіта парувальна шлея.

5.3. Жеребців-пробників на пробу й жеребців-плідників на парування слід виводити вдвох на лейцях не коротше ніж 5 м.

5.4. Під час роботи з посудинами Дьюара необхідно дотримуватися вимог Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 20 квітня 1999 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11 жовтня 1999 року за № 695/3988 (НПАОП 85.20-1.03-99), та таких вимог:

посудини забороняється встановлювати ближче 1 м від нагрівальних приладів;

забороняється падіння посудин;

горловини посудин повинні бути постійно закриті тільки кришкою, що входить до комплекту посудини;

забороняється видаляти збагачену киснем рідину з посудини шляхом випаровування;

забороняється заливати в посудини рідкий азот з домішками повітря і рідкого кисню.

5.5. Приміщення, де проводиться робота з рідким азотом, повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією.

5.6. Для витягування з посудини Дьюара замороженої сперми потрібно користуватися попередньо охолодженим металевим корнцангом або великим пінцетом, кінці якого повинні бути щільно обтягнуті поліетиленовою або гумовою трубкою необхідного діаметра. Інструмент попередньо охолоджують у рідкому азоті.

5.7. Під час розморожування сперми у скляних ампулах потрібно працювати із застосуванням відповідних ЗІЗ.

5.8. Заливати рідкий азот у посудину Дьюара (якщо температура в ній не відповідає температурі навколишнього середовища) потрібно повільно. Якщо азот заливають через гнучкий шланг, тиск у транспортному резервуарі не повинен бути більше 0,05 мПа (0,5 атм.). При цьому кінець гнучкого шланга повинен бути опущений до дна. Забороняється викидання кінця шланга з горловини посудини.

5.9. Заправку посудин рідким азотом забороняється проводити одному працівникові.

5.10. Під час перших післяродових відвідин кобили необхідно дотримуватися особливої обережності, такої, як під час обслуговування неспокійних коней.

5.11. Під час надання післяродової допомоги кобилу необхідно тримати за недоуздок.

6. Вимоги щодо безпеки під час догляду за тваринами, хворими на заразні хвороби

6.1. Догляд за кіньми, хворими на заразні хвороби, дозволяється тільки працівникам, призначеним наказом по підприємству.

6.2. Забороняється вхід стороннім особам на територію ізолятора, де утримуються хворі коні.

6.3. У випадку примусового забою коней розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами у спеціальному одязі відповідно до вимог Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 20 квітня 1999 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11 жовтня 1999 року за № 695/3988 (НПАОП 85.20-1.03-99).

7. Вимоги щодо безпеки під час проведення ветеринарно-санітарних заходів, ветеринарної обробки й чищення коней

7.1. Перед проведенням вологої дезінфекції приміщення потрібно відключити від джерел електричної енергії і звільнити від кормів та коней.

7.2. Під час вибору дезінфектанту необхідно враховувати його дію на працівників i тварин.

7.3. Під час проведення дезінфекції необхідно обов’язково забезпечувати працівників відповідними ЗІЗ органів дихання.

7.4. Пестициди необхідно застосовувати з дотриманням вимог Державних санітарних правил "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 3 серпня 1998 року № 1 (ДСП 8.8.1.2.001-98).

7.5. У передроскольну лійку заганяють не більше 5 коней, перебування в ній працівників забороняється.

7.6. Повалення коней необхідно здійснювати тільки на piвному, вільному від piзних стоpоннiх пpедметiв, просторому мiсцi. У поваленні повинні брати участь не менше чотиpьох працівників, які ознайомлені з прийомами повалення.

7.7. Чищення коней потрібно проводити на прив’язі, а норовистих - обов'язково на розв’язках. При чищенні конюх повинен стояти збоку від коня впівоберта до нього, слідкуючи за його поведінкою. Скребницю допускається використовувати лише для чищення щітки. Під час чищення забороняється застосування больових прийомів.

7.8. Обробку спокійних дорослих коней допускається проводити в недоуздках.

Дорослих, оповоджених, привчених до тренінгу, але не зовсім смирних коней перед обробкою необхідно зафіксувати (накладанням закрутки на верхню губу або вухо, підняттям передньої ноги). Обробку неоповоджених або злобних коней потрібно проводити тільки в розколі або у станку.

8. Вимоги щодо безпеки під час підковування та таврування коней

8.1. Розчищення копит i підковування коней потрібно проводити у станку для підковування у просторому i світлому приміщенні.

У разi вiдсутностi станка копита дорослих коней забороняється розчищати на розв’язках.

8.2. Під час роботи з конем (підковування, розчищення копит, повалення) з використанням мотузок забороняється застосування мертвих вузлів.

8.3. Таврування коня необхідно проводити у фіксаційному станку.

8.4. Під час таврування гарячим способом довжина держака тавра повинна бути не менше 50 см. Руки працівника повинні бути захищені відповідними ЗІЗ.

8.5. Під час таврування коней із використанням piдкого азоту працівник зобов'язаний користуватися відповідними ЗІЗ для обличчя.

9. Вимоги щодо безпеки під час перегону коней

9.1. Під час перегону коней необхідно дотримуватися вимог Правил дорожнього руху.

9.2. Для перегону коней через річки та інші водні перешкоди брiд потрібно вибирати неглибокий, з рівним дном, без коренів, корчів та великого каміння.

9.3. Через залізничні колії тварин потрібно переганяти у спеціально визначених місцях. В умовах туману, дощу або в темну пору доби тварин необхідно переводити на поводах не більше двох коней на кожного працівника.

9.4. Гін неспокійних коней парувального віку дозволяється тільки під сідлом або за підводою, обладнаною пряслами.

10. Вимоги щодо безпеки під час прибирання та видалення гною

10.1. Під час роботи з мобільними механізмами для прибирання гною необхідно дотримуватися таких вимог:

прибирання гною у приміщеннях із безприв’язним утриманням коней необхідно проводити у відсутності тварин;

під час прибирання гною швидкість руху бульдозера повинна забезпечувати безпеку працівників і тварин.

10.2. Під час роботи зі стаціонарними механізмами для прибирання гною необхідно дотримуватися таких вимог:

роботи, пов’язані з технічним обслуговуванням і усуненням несправностей машин і устаткування, повинні проводитися після вимкнення двигуна і повної зупинки робочих частин (деталей);

скребкові, стрічкові транспортери й люки для скидання гною повинні бути закриті захисними решітками;

під час роботи транспортера забороняється впускати у приміщення або випускати з нього тварин;

горизонтальний транспортер дозволяється вмикати після пуску похилого транспортера. Узимку перед пуском слiд переконатися, що шкребки похилого транспортера не примерзли до жолоба. Для зменшення примерзання похилий транспортер повинен працювати не менше 5 хвилин після вимкнення горизонтального транспортера;

регулювальні й ремонтні роботи, натяг ланцюга, а також змащення поворотних зірочок потрібно виконувати після повної зупинки транспортера й вивішування біля пускових відповідних попереджувальних знаків;

забороняється проводити натяг ланцюга прокручуванням вала електродвигуна.

10.3. Під час завантаження гною у транспортні засоби тракторним навантажувачем необхідно дотримуватися таких вимог:

перед початком роботи машиніст навантажувача повинен подати попереджувальний звуковий сигнал;

щоб уникнути перекидання тракторного агрегату під час навантаження та вивантаження гною з естакад тракторист повинен стежити, щоб ніж бульдозера не висувався за край естакади, який повинен бути позначений тросом або мотузкою;

забороняється робота навантажувача на схилах, на яких неможливо виставити його у вертикальне положення домкратами;

під час вивантаження гною з гноєсховища ковшовим або грейферним навантажувачем забороняється утворення козирків у місцях навантаження та вивантаження.

10.4. Під час роботи на грейферних кранах-навантажувачах потрібно дотримуватись вимог НПАОП 0.00-1.01-07.

11. Вимоги щодо безпеки під час приготування, транспортування та роздавання кормів

11.1. Подачу продуктів у подрібнювач необхідно здійснювати тільки після виведення його ротора у робочий режим.

11.2. Для проштовхування корму у подрібнювачах допускається застосовувати дерев’яні проштовхувачі.

Рукоятка проштовхувача повинна мати обмежувач входу у приймальну

горловину, а довжина проштовхувальної частини повинна бути менше глибини приймальної горловини.

11.3. Під час переробки кормів із виділенням пилу необхідно передбачати герметизацію всіх джерел пилоутворення та їхню аспірацію. Аспіраційні мережі повинні вмикатися за 30 сек. до ввiмкнення технологічних ліній і вимикатися через 2-3 хвилини після зупинки ліній.

11.4. Під час вільного падіння подрібненого корму з направляючих жолобів або транспортерних стрічок потрібно використовувати пристрої, які виключають пилоутворення й розкидання продукту (спускні рукави, фартухи тощо).

11.5. Очищати від забивання робочі органи обладнання допускається тільки при відiмкненому і повністю зупиненому обладнанні із застосуванням попереджувальних знаків безпеки.

11.6. Під час завантаження подрібнювачів забороняється потрапляння до них сторонніх предметів.

11.7. Забороняється перебування працівників на платформі працюючого живильника та в зоні викидання подрібненої маси. Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки під час установлення на подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.

11.8. Рідкі компоненти кормів необхідно вносити за допомогою шлюзових затворів або дозаторів, що запобігають їх розбризкуванню.

11.9. Робота з компонентами, що мають різкий неприємний запах (білкові, мінеральні, лікарські добавки), повинна проводитися при працюючій системі аспірації або місцевій вентиляції.

11.10. Під час навантаження сипучих кормів у транспортний засіб працівникам забороняється перебувати в його кузові.

11.11. Розбирання скирт, буртів, траншей та інших складів кормів висотою понад 2 м слід проводити вертикальними шарами, починаючи з верхньої частини і з початку скирти, бурта, траншеї.

11.12. Під час транспортування кормів колісними тракторами передні і задні колеса трактора потрібно встановити на максимальну ширину колії, а в ожеледицю і у важкопрохідних місцях на ведучі колеса необхідно надіти ланцюги проти ковзання.

11.13. Завантаження кормороздавача силосом (із силосних ям, траншей) потрібно проводити за допомогою справних силосних транспортерів, грейферних навантажувачів.

11.14. Для роз’єднання і з’єднання тягових ланцюгів кормороздавача потрібно застосовувати пристрої, які виключають зривання і викидання інструменту під час ремонту.

11.15. Роздавати корми вручну із тракторного причепа, саней, возів можна тільки при повній їх зупинці.

11.16. Під час роздавання кормів за допомогою ручних візків забороняється перевантаження їх вище кромки бортів.