Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України

8. Посадова особа, яка призначила розслідування нещасного випадку, має право за клопотанням голови комісії з розслідування нещасного випадку подовжити строк проведення розслідування понад встановлений до 20 днів, а в разі настання випадків, зазначених у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- до 45 днів або на строк, необхідний для проведення медичних досліджень, технічної та (або) судово-медичної експертиз (досліджень) та отримання їх висновків, із зазначенням у наказі обґрунтованих причин подовження розслідування.

1. Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання та отруєння (далі - профзахворювання) військовослужбовців підлягають розслідуванню. Діагноз професійного захворювання встановлюється згідно з Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662.

2. До профзахворювання належить захворювання, що виникло внаслідок виконання військовослужбовцем обов’язків військової служби та зумовлене виключно або переважно впливом шкідливих факторів середовища, де виконувались ці обов’язки, та (або) шкідливим фактором процесу їх виконання.

До хронічного профзахворювання належить також захворювання, що виникло після багаторазового та (або) тривалого впливу на військовослужбовця шкідливих факторів процесу виконання обов’язків військової служби.

Хронічне професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності.

3. Причинний зв’язок профзахворювання з проходженням служби військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту визначається штатними військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) у порядку, визначеному Положенням про військово-лікарську експертизу, на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов служби, що складаються лікарем з гігієни праці регіонального санітарно-епідеміологічного управління за участю командування військової частини та затверджуються головним санітарним лікарем регіону.

За потреби до складання санітарно-гігієнічної характеристики можуть залучатися лікарі інших напрямів регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь.

Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит начальника закладу охорони здоров’я або начальника штатної ВЛК, який подається протягом трьох робочих днів після встановлення підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного управління за місцезнаходженням військового підрозділу.

4. Обстеження та медичний огляд військовослужбовців у разі підозри на профзахворювання проводяться ВЛК закладів охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України.

У спірних випадках для встановлення остаточного діагнозу і причинного зв’язку профзахворювання з впливом умов служби Центральна ВЛК вирішує питання подальшого обстеження та медичного огляду військовослужбовців згідно з законодавством України.

5. На кожного хворого на профзахворювання начальником закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України складається повідомлення про профзахворювання (отруєння) за формою ПЗВ-2 (далі - повідомлення за формою ПЗВ-2) (додаток 14). Протягом трьох днів після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення за формою ПЗВ-2 надсилається до військової частини, з якої поступив хворий, до регіонального санітарно-епідеміологічного управління та до закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, який обслуговує цю частину.

6. Командир військової частини, отримавши повідомлення за формою ПЗВ-2, призначає розслідування причин кожного випадку профзахворювання, яке проводиться протягом десяти робочих днів.

Розслідування профзахворювання проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання у складі голови комісії - представника регіонального санітарно-епідеміологічного управління (за згодою) та її членів - представників командування військової частини, відповідних служб військової частини (за потреби), військово-медичної служби.

У розслідуванні профзахворювань інфекційної та паразитарної етіології обов’язково повинні брати участь фахівці з епідеміології та паразитології регіонального санітарно-епідеміологічного управління.

Розслідування двох та більше випадків профзахворювань одночасно в одного військовослужбовця проводиться з урахуванням послідовності цих профзахворювань після отримання повідомлення за формою ПЗВ-2.

У цьому випадку в акті розслідування причин хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою ПЗВ-3 наведеною в додатку 15 до цієї Інструкції (далі - акт за формою ПЗВ-3), також зазначається виявлене раніше в цього військовослужбовця профзахворювання (діагноз) із зазначенням року виявлення.

7. Командир військової частини зобов’язаний подати комісії з розслідування причин профзахворювання наявні дані лабораторних досліджень шкідливих факторів умов служби із зазначенням показників інструментальних вимірювань, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки умов служби) та забезпечити необхідними для роботи приміщенням, транспортом і засобами зв’язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості примірників матеріалів розслідування.

8. Комісія з розслідування зобов’язана:

розподілити обов’язки членів комісії щодо розслідування причин профзахворювання;

скласти акт за формою ПЗВ-3, у якому визначити заходи щодо запобігання впливу шкідливих факторів, що сприяли розвитку профзахворювання, та заходи з нормалізації умов служби, а також визначити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів (правил, санітарних норм тощо), що призвело до професійного захворювання або сприяло його виникненню та розвитку.

9. Комісія з розслідування причин профзахворювання проводить оцінку відповідності умов служби хворого військовослужбовця вимогам санітарних норм за матеріалами раніше проведених обстежень і досліджень робочих (службових) місць, вивчає приписи регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь, отримує письмові пояснення командирів і військовослужбовців з питань, що пов’язані з розслідуванням причин виникнення профзахворювання.

Акт за формою ПЗВ-3 підписується членами комісії з розслідування причин профзахворювання та не пізніше наступного робочого дня після підписання акту надається на затвердження командиру військової частини.

Командир військової частини у строк до п’яти днів після отримання акта за формою ПЗВ-3 затверджує всі його примірники та надсилає (надає) зазначеним нижче посадовим особам:

командиру (начальнику) за підпорядкованістю військової частини;

начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного управління (для аналізу і контролю за виконанням попереджувальних заходів);

начальнику медичної служби військової частини;

командиру підрозділу (батальйону, дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де проходить службу військовослужбовець, який отримав профзахворювання;

командиру підрозділу (служби, роти, батареї, ланки тощо), де проходить службу військовослужбовець, який отримав профзахворювання, для вручення хворому або особі, яка представляє його інтереси;

начальнику закладу охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України, який обслуговує цю військову частину;

командиру військової частини, у штаті якої перебуває військовослужбовець, який отримав профзахворювання, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.

10. Командир військової частини зобов’язаний у п’ятиденний строк після затвердження акта за формою ПЗВ-3 видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням.

Про виконання заходів щодо запобігання профзахворюванням, запропонованих комісією з розслідування, командир військової частини в строк, зазначений в акті за формою ПЗВ-3, письмово інформує регіональне санітарно-епідеміологічне управління.

У випадку втрати військовослужбовцем працездатності внаслідок хронічного профзахворювання командир військової частини направляє хворого військовослужбовця для проходження ВЛК щодо розгляду питання про його придатність до подальшого проходження військової служби.

11. Контроль за об’єктивним та своєчасним розслідуванням причин виникнення профзахворювань, оформленням документації, а також за виконанням заходів щодо усунення причин, що призвели до виникнення профзахворювання, здійснюють регіональні санітарно-епідеміологічні управління.

12. Розслідування причин випадків профзахворювань військовослужбовців, направлених для виконання обов’язків військової служби за межі військової частини, проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання під головуванням представника регіонального санітарно-епідеміологічного управління, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у військовій частині, де виявлено випадки профзахворювання.

13. У разі отримання профзахворювання військовослужбовцем, який був відряджений до іншої військової частини, командир військової частини, де виявлено захворювання, повинен протягом трьох днів повідомити про це командира військової частини, військовослужбовцем якої є хворий. У роботі комісії з розслідування такого випадку обов’язково повинен брати участь представник військової частини, військовослужбовцем якої є хворий.

14. Реєстрація та облік профзахворювань військовослужбовців, які направлені для виконання обов’язків військової служби за межі військової частини, здійснюються військовою частиною за місцем основної служби хворого та регіональним санітарно-епідеміологічним управлінням, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у цій військовій частині.

15. Причинний зв’язок профзахворювань з умовами військової служби звільнених з військової служби військовослужбовців, які раніше пройшли медичний огляд у ВЛК розформованих військових частин, визначають штатні ВЛК, у межах території відповідальності яких проживають звільнені з військової служби військовослужбовці. У разі підтвердження причинного зв’язку профзахворювання звільнених з військової служби військовослужбовців з умовами військової служби розслідування профзахворювання проводиться згідно з пунктами 5-11 цього розділу.

16. Підтверджені випадки профзахворювань у військовослужбовців, які змінили місце служби, розслідуються згідно з пунктами 5-11 цього розділу. Облік та реєстрація профзахворювань звільнених з військової служби військовослужбовців та військовослужбовців, які змінили місце служби, проводяться в тій військовій частині, де виникло профзахворювання та було створено умови для його розвитку, і в регіональному санітарно-епідеміологічному управлінні, що здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) у цій військовій частині.

17. Реєстрація та облік профзахворювань здійснюються в журналі обліку професійних захворювань (отруєнь), форма якого наведена в додатку 16 до цієї Інструкції, у регіональних санітарно-епідеміологічних управліннях та у закладах охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України на підставі повідомлення за формою ПЗВ-2 та акта за формою ПЗВ-3. До журналу обліку професійних захворювань (отруєнь) також вноситься ступінь втрати працездатності кожного військовослужбовця, у якого виявлено профзахворювання.

Якщо у військовослужбовця виявлено декілька профзахворювань, їх реєструють у журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) один раз із зазначенням усіх діагнозів.

Регіональні санітарно-епідеміологічні управління на підставі актів за формою ПЗВ-3 складають картки за формою ПЗВ-1. Картки за формою ПЗВ-1 або їх записи на електронних чи магнітних носіях зберігаються в регіональних санітарно-епідеміологічних управліннях протягом 45 років.

18. Порядок збору та передачі інформації для автоматизованої системи обліку і аналізу профзахворювань серед військовослужбовців визначається Санітарно-епідеміологічним управлінням Командування Медичних сил Збройних Сил України.

19. Картки за формою ПЗВ-1 або електронні чи магнітні носії з даними цих карток щороку до 01 лютого і до 01 серпня надсилаються до Санітарно-епідеміологічного управління Командування Медичних сил Збройних Сил України.

1. Аварії розподіляються на:

аварії першої категорії;

аварії другої категорії;

аварії, що не мають категорії.

2. Аварією першої категорії є аварія, внаслідок якої:

загинуло п’ять чи більше або травмовано десять чи більше військовослужбовців;

стався викид отруйних, радіоактивних, небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони військової частини;

збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більше ніж у 10 разів;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції потенційно небезпечного об’єкта (далі - об’єкт), що створило загрозу для життя і здоров’я особового складу військової частини чи населення.

3. Аварією другої категорії є аварія, внаслідок якої:

загинуло від двох до чотирьох включно або травмовано від чотирьох до дев’яти включно військовослужбовців;

зруйновано будівлі, споруди або основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я особового складу військової частини.

4. До аварій, що не мають категорії, належать аварії, що не призвели до наслідків, зазначених у пунктах 2, 3 цього розділу.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тимчасової зупинки об’єктів у результаті спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення в їх роботі, внаслідок яких не сталося нещасних випадків та руйнування або пошкодження будівель, обладнання, машин і механізмів, та які за характером і наслідками не належать до аварій першої або другої категорії, є виробничими неполадками і розслідуванню в порядку, передбаченому цією Інструкцією, не підлягають.

5. Військовослужбовець (або інша особа), який(яка) став(ла) свідком виникнення аварії, повинен (повинна) негайно повідомити про це безпосереднього командира (начальника), керівника робіт або іншу посадову особу військової частини, які в свою чергу зобов’язані повідомити командування військової частини.

6. Командир військової частини, за його відсутності - черговий військової частини зобов’язані вжити заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання подальшому поширенню аварії, установлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей. Якщо необхідні відновлювальні роботи, обладнання, озброєння, військова техніка або споруди, що підлягають відновленню, повинні бути сфотографовані до початку розслідування аварії, а всі речові докази, що характеризують аварію, збережені, експлуатаційна документація має бути вилучена та опечатана особисто командиром військової частини.

7. Про аварію першої чи другої категорії та аварію, що не має категорії, командир військової частини зобов’язаний негайно повідомити:

безпосереднього командира (начальника);

Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері за місцем виникнення аварії;

Військову службу правопорядку у Збройних Силах України;

відповідний військовий орган нагляду чи контролю у сфері, з якою пов’язаний нещасний випадок (орган нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежний нагляд, контроль безпеки військової служби, контроль безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічний нагляд тощо).

8. Розслідування аварії, під час якої сталися нещасні випадки з військовослужбовцями, проводиться з урахуванням вимог розділів I-III цієї Інструкції.

9. Розслідування аварій проводиться комісіями, що утворюються:

у разі аварії першої категорії (якщо Кабінетом Міністрів України не прийнято спеціального рішення щодо її розслідування) - наказами Міністерства оборони України або Головнокомандувача Збройних Сил України залежно від підпорядкованості військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії другої категорії - наказами Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, командувача об’єднаних сил Збройних Сил України, командувачів видів, родів військ (сил) Збройних Сил України залежно від підпорядкованості військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії, внаслідок якої сталися випадки, зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- наказом командира (начальника), якому безпосередньо підпорядкований командир військової частини, де сталася аварія;

у разі аварії без нещасних випадків або аварії, внаслідок якої сталися нещасні випадки, не зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції,- наказом командира військової частини, де сталася аварія.

10. До складу комісії з розслідування аварії (далі - комісія) включаються необхідні фахівці та представники військових органів управління, що здійснюють державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія.

11. Якщо аварія сталася з вантажопідіймальним краном або машиною, підйомником, паровим або водогрійним котлом, посудиною, що працює під тиском, ліфтом, які згідно з нормативно-правовими актами підлягають реєстраційному обліку в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, Державної спеціальної служби транспорту, до складу комісії незалежно від ступеня важкості наслідків та заподіяної аварією шкоди включається представник цього органу.

У разі аварії із зазначеними вище об’єктами, що не підлягають реєстраційному обліку, але внаслідок якої стався нещасний випадок, зазначений у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, до складу комісії також включається представник органу державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України, Державної спеціальної служби транспорту.

12. У ході розслідування комісія визначає характер та масштаб аварії, встановлює її обставини та причини, факти порушення вимог законів України та інших нормативно-правових актів, правил експлуатації устаткування, визначає якість окремих вузлів, конструкцій, їх відповідність вимогам технічних умов, якість виконання будівельно-монтажних робіт, технічні та організаційні причини аварії, встановлює осіб, діяльність або бездіяльність яких призвела до аварії, визначає заходи щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним аваріям.

13. Комісія зобов’язана протягом 15 днів розслідувати аварію, скласти акт за формою НВ-2 та надати його на затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування. Залежно від характеру аварії за потреби проведення додаткових досліджень або експертиз встановлений строк розслідування може бути подовжений понад встановлений цим пунктом посадовою особою, яка призначила розслідування, але не більше ніж на 30 днів. У разі аварії, внаслідок якої сталися випадки, зазначені у пункті 1 розділу III цієї Інструкції, розслідування проводиться у строки, визначені пунктом 4 розділу III та пунктом 8 розділу V цієї Інструкції. До акта за формою НВ-2 повинні бути додані: ескіз місця події, письмові пояснення (опитування) свідків і осіб, причетних до аварії, дані лабораторних досліджень та інші матеріали, що характеризують обставини аварії та її причини, а також висновки фахівців та експертів, залучених до розслідування аварії.

Члени комісії мають право:

одержувати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків та осіб, причетних до аварії;

запрошувати для участі в розслідуванні фахівців з інших організацій (науково-дослідних, монтажних, ремонтних, налагоджувальних тощо);

визначати необхідність проведення та обсяг технічних розрахунків, лабораторних досліджень, випробувань та інших робіт, необхідних для об’єктивного проведення розслідування;

використовувати в інтересах розслідування надані командиром військової частини, де стався нещасний випадок, транспортні засоби та засоби зв’язку.

Шкода, заподіяна аварією, визначається з урахуванням втрат, зазначених у відомостях про зумовлені аварією втрати (додаток 17).

Перед наданням акта за формою НВ-2 на затвердження посадовій особі, яка призначила розслідування, він підписується головою та членами комісії. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід’ємну частину.

14. За результатами розслідування аварії видається наказ посадової особи, яка призначила розслідування, де відповідно до висновків комісії зазначаються заходи щодо запобігання подібним аваріям.

15. Матеріали розслідування аварії разом з копіями наказів не пізніше п’яти днів після закінчення розслідування надсилаються (надаються) командиру військової частини, де сталася аварія, а їх копії - до органів військового управління, представники яких брали участь у розслідуванні, та за потреби - до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем виникнення аварії.

Матеріали розслідування аварії зберігаються у військовій частині не менше ніж 10 років, а у випадку аварії першої або другої категорії чи аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок - протягом 45 років.

16. Якщо аварія сталася через проєктні недоробки або конструктивні недоліки устаткування, виявлені у ході розслідування, до участі в роботі комісії залучаються представники підприємств та організацій, які розробляли та виготовляли це устаткування. У цьому разі командир військової частини зобов’язаний надіслати проєктній організації, заводу-виробнику устаткування обґрунтовані рекламації, а їх копії - до органів, до сфери управління яких належить підприємство, проєктна організація або завод-виробник.

Копії рекламацій також надсилаються до органу, що видав дозвіл на виготовлення устаткування або проводив сертифікацію цього устаткування.

17. Облік аварій здійснюють військові частини, у яких вони сталися, і відповідні військові органи управління, що здійснюють державний нагляд або контроль у сфері, з якою пов’язана аварія.

1. Вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії:

01 - пригоди (події) під час руху транспортних засобів усіх видів, у тому числі:

01.1 - дорожньо-транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування:

01.1.1 - у тому числі наїзд транспортних засобів на потерпілого;

01.2 - дорожньо-транспортна пригода на території військової частини:

01.2.1 - у тому числі наїзд транспортних засобів на потерпілого;

01.3 - авіаційна подія;

01.4 - морська та річкова подія;

01.5 - транспортна подія на залізничному транспорті;

02 - падіння потерпілого, у тому числі:

02.1 - під час пересування;

02.2 - з висоти;

02.3 - в колодязь, ємність, яму тощо;

03 - падіння, обрушення, обвалення предметів, матеріалів, породи, ґрунту тощо, у тому числі:

03.1 - обрушення, обвалення будівель, споруд та їх елементів;

03.2 - обвалення та обрушення породи, ґрунту тощо;

03.3 - падіння, зсув, перекидання транспортних засобів, мобільних засобів праці;

03.4 - падіння устаткування (обладнання) або їх конструктивних елементів;

03.5 - падіння предметів, матеріалів, дерев, гілок дерев, матеріалів, інструментів, пристроїв тощо;

04 - дія предметів та деталей, що рухаються, розлітаються, обертаються, у тому числі:

04.1 - дія рухомих і таких, що обертаються, деталей обладнання, машин і механізмів;

04.2 - дія предметів, що розлітаються, чи робочих середовищ, що вивільняються в результаті вибуху або руйнування технологічного обладнання, устаткування тощо, які перебувають під тиском, у вакуумі;

05 - ураження електричним струмом, у тому числі:

05.1 - у разі дотику до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до ліній електропередачі та обірваних (оголених) проводів;

05.2 - у разі наближення на недопустиму відстань до струмопровідних частин електроустановки, що перебувають під напругою, до ліній електропередачі та обірваних (оголених) проводів;

05.3 - у разі дії блискавки;

05.4 - у разі дії електричної дуги;

05.5 - у разі дії напруги кроку;

06 - дія температур, у тому числі:

06.1 - дія підвищених температур (крім пожежі);

06.2 - дія низьких температур (обмороження);

07 - дія шкідливих і токсичних речовин;

08 - дія іонізуючого випромінювання;

09 - показники важкості праці;

10 - показники напруженості праці;

11 - ушкодження внаслідок контакту з тваринами, комахами, іншими представниками фауни, а також флори;

12 - утоплення;

13 - асфіксія;

14 - навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою;

15 - техногенна, екологічна аварія;

16 - дія стихійних природних явищ (виняткових погодних умов і стихійного лиха - ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, просідання і зсув ґрунту тощо);

17 - пожежа;

18 - вибух;

19 - самогубство;

20 - зникнення військовослужбовця;

21 - газодинамічне явище;

22 - погіршення стану здоров’я;

23 - події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо);

24 - інші види.

2. Причини нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії:

технічні:

01 - конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;

02 - конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;

03 - неякісне розроблення або відсутність проєктної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, обладнання, устаткування тощо;

04 - неякісне виконання будівельних робіт;

05 - недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки;

06 - незадовільний технічний стан, у тому числі:

06.1 - виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, території;

06.2 - засобів виробництва;

06.3 - транспортних засобів загального користування (автомобільні, водні, залізничні, повітряні);

06.4 - мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів;

07 - незадовільний стан виробничого середовища (перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих виробничих факторів);

08 - невідповідність засобів колективного та індивідуального захисту встановленим вимогам та їх недостатність;

09 - невідповідність нехарчової продукції встановленим вимогам;

10 - інші технічні причини.

організаційні:

09 - незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

10 - недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано відповідний дозвіл;

11 - порушення технологічного процесу;

12 - порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо;

13 - порушення вимог безпеки під час експлуатації транспорту загального користування (автомобільного, водного, залізничного, повітряного);

14 - порушення вимог безпеки під час експлуатації мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів;

15 - недоліки під час навчання безпечному виконанню робіт, у тому числі:

15.1 - відсутність або неякісне проведення інструктажу з охорони праці;

15.2 - допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;

16 - неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність;

17 - відсутність у посадових інструкціях визначення функціональних обов’язків з питань охорони праці;

18 - порушення режиму праці та відпочинку;

19 - відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (професійного відбору);

20 - незабезпеченість засобами індивідуального захисту;

21 - невикористання засобів індивідуального захисту за їх наявності;

22 - виконання робіт з відключеними або несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення чи їх відсутність тощо;

23 - незастосування засобів колективного захисту (у разі їх наявності);

24 - залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

25 - порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі:

25.1 - невиконання посадових обов’язків;

25.2 - невиконання вимог інструкцій з охорони праці;

26 - інші організаційні причини;

психофізіологічні:

27 - алкогольне, наркотичне, токсикологічне отруєння;

28 - алкогольне, наркотичне, токсикологічне сп’яніння;

29 - травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб;

30 - низька нервово-психічна стійкість;

31 - незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

32 - незадовільний психологічний клімат у колективі;

33 - помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;

34 - монотонність праці;

35 - невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;

36 - особиста необережність потерпілого (у разі відсутності технічних і організаційних причин, впливу шкідливих або небезпечних виробничих факторів, порушень вимог законодавчих і нормативно-правових актів та інструкцій тощо);

37 - інші психофізіологічні причини;

техногенні, природні екологічні та соціальні:

38 - викид небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин;

39 - контакт з представниками тваринного та рослинного світу;

40 - стихійне лихо (метеорологічні, топологічні та тектонічні катастрофи - землетрус, зсув, селі, снігові лавини, повінь, ураган, просідання і зсув ґрунту тощо);

41 - гідрометеорологічні явища (мороз, ожеледь, ожеледиця, заметіль, шквальний вітер, град, спека, туман, злива, блискавка тощо);

42 - соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб тощо);

45 - інші причини;

3. Обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії:

311 - устаткування енергетичне;

313 - устаткування для чорної та кольорової металургії;

314 - устаткування гірничошахтне;

315 - устаткування підіймально-транспортне (крани);

316 - устаткування підіймально-транспортне (конвеєри);

317 - устаткування підіймально-транспортне (крім кранів і конвеєрів);

318 - устаткування і рухомий склад залізниць;

331 - машини електричні малої потужності;

332 - електродвигуни змінного струму потужністю від 0,25 кВт і більше;

334 - електродвигуни вибухозахищені, врубово-комбайнові і електробури;

336 - машини електричні постійного струму;

337 - генератори змінного струму, перетворювачі, підсилювачі електромашинні, електростанції та електроагрегати живлення;

338 - машини електричні великі, агрегати електромашинні, турбо- і гідрогенератори;

341 - трансформатори і трансформаторне устаткування, апаратура високовольтна, силова перетворювальна техніка, прилади силові напівпровідникові, детектори ядерного і нейтронного випромінювання, електрохімічні перетворювачі інформації;

342 - апарати електричні напругою до 1000 B;

343 - комплектне обладнання напругою до 1000 B;

344 - устаткування спеціальне технологічне, шинопроводи низької напруги;

345 - електротранспорт (крім засобів міського транспорту і мотор-вагонних поїздів), електроустаткування для електротранспорту і підіймально-транспортних машин;

346 - устаткування світлотехнічне і вироби електроустановлювальні, лампи електричні, вироби культурно-побутового призначення і широкого вжитку;

348 - джерела струму хімічні, фізичні, генератори електрохімічні та термоелектричні;

361 - устаткування хімічне і запасні частини до нього;

362 - устаткування для переробки полімерних матеріалів і запасні частини до нього;

363 - насоси (відцентрові, парові та привідні поршневі);

364 - устаткування кисневе, кріогенне, компресорне, холодильне, для газополуменевого оброблення металів, насоси, агрегати вакуумні і високовакуумні, комплектні технологічні лінії, установки та агрегати;

365 - устаткування целюлозно-паперове;

366 - устаткування нафтопромислове, бурове, геологорозвідувальне і запасні частини до нього;

367 - устаткування технологічне і апаратура для нанесення лакофарбового покриття на вироби машинобудування;

368 - устаткування нафтогазопереробне;

381 - верстати металорізальні;

382 - машини ковальсько-пресові (без машин з ручним і ножним приводами);

383 - устаткування деревообробне;

384 - устаткування технологічне для ливарного виробництва;

385 - устаткування для гальванопокриття виробів машинобудування;

386 - устаткування для зварювання тертям, холодного зварювання і допоміжне зварювальне обладнання;

451 - автомобілі;

452 - автомобілі спеціалізовані, автопоїзди, автомобілі-тягачі, кузови і фургони, причепи, тролейбуси, автонавантажувачі, мотоцикли, велосипеди;

472 - трактори;

473 - машини сільськогосподарські;

481 - машини для землерийних і меліоративних робіт;

482 - машини дорожні, устаткування для приготування будівельних сумішей;

483 - устаткування і машини будівельні;

484 - устаткування для обслуговування і ремонту автомобільного транспорту;

484 - устаткування для промисловості будівельних матеріалів;

485 - устаткування технологічне для лісозаготівельної і торф’яної промисловості, машинобудування комунальне;

486 - устаткування для кондиціювання повітря і вентиляції;

493 - устаткування і прилади для опалення та гарячого водопостачання;

511 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для легкої промисловості;

512 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для вироблення хімічного волокна;

513 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для харчової, м’ясної, молочної та рибної промисловості;

514 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для борошномельних, комбікормових підприємств та зерносховищ;

515 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для торгівлі, громадського харчування та блоків харчування, устаткування холодильне і запасні частини до нього, вироби культурно-побутового призначення та господарського вжитку;

516 - устаткування поліграфічне і запасні частини до нього;

517 - устаткування технологічне і запасні частини до нього для скляно-ситалової промисловості, кабельної промисловості, для розвантаження, розфасування та упакування мінеральних добрив і отрутохімікатів;

525 - устаткування та оснащення спеціальне для ремонту та експлуатації тракторів і сільськогосподарських машин, транспортування та складської переробки вантажів, пуску і налагоджування, технічного обслуговування та ремонту машин і устаткування тваринницьких та птахівницьких ферм, а також конструкції, устаткування та оснащення споруд захищеного ґрунту;

945 - устаткування медичне;

947 - устаткування технологічне для медичної промисловості і запасні частини до нього;

968 - устаткування, інвентар та приладдя для театрально-видовищних підприємств і закладів культури;

969 - інше.