Про затвердження Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення

6.10. Виробка, у якій проводиться струсне підривання, перед підривними роботами повинна бути звільнена на відстань не менше ніж 100 м до вибою від вагонеток та інших предметів, що захаращують її більше ніж на одну третину поперечного перерізу.

6.11. Перед проведенням струсного підривання вентиляційні пристрої, розміщені в межах небезпечної зони, а також перемички, установлені для запобігання проникнення газу на інші дільниці або на інші горизонти шахти, повинні бути оглянуті посадовими особами, відповідальними за безпеку ведення робіт у зміні (на дільниці). У разі виявлення несправності вентиляційних пристроїв струсне підривання забороняється до усунення виявлених порушень.

6.12. У разі наявності у вибої, де застосовується струсне підривання, випереджувальних шпурів і свердловин, не призначених для розміщення ВР, вони повинні бути заповнені глиною або іншими негорючими матеріалами на довжину, що перевищує глибину шпурів (свердловин), що заряджаються, не менше ніж на 1 м. Підривання зарядів у таких шпурах (свердловинах) забороняється.

6.13. Для підготовки і проведення струсного підривання розпорядчим документом керівника підприємства повинні бути призначені безпосередній керівник струсним підриванням у вибої та відповідальний керівник струсним підриванням на поверхні.

Керівництво підготовкою та проведенням струсного підривання в вибої (групі вибоїв) повинні здійснювати посадові особи дільниці, на якій проводяться підривні роботи.

Струсне підривання повинен проводити майстер-підривник у присутності посадової особи за посадою не нижче заступника начальника дільниці.

Майстри-підривники та посадові особи, які відповідальні за безпеку ведення робіт у зміні (на дільниці), повинні мати індивідуальні світильники з вбудованими датчиками метану та ізолюючі саморятівники.

6.14. Після струсного підривання огляд виробки повинен проводитися після одержання відомостей про наявність метану у вибої, де проводилося підривання, але не раніше ніж через 30 хвилин після вибуху та за вмістом метану менше ніж 2%. Огляд вибою повинен проводитися посадовою особою за посадою не нижче заступника начальника дільниці та майстром-підривником.

6.15. Посадова особа, відповідальна за безпеку ведення робіт у зміні (на дільниці), що вимірює вміст метану, під час просування до вибою для огляду його після струсного підривання, повинна перебувати на відстані 3 м попереду майстра-підривника. Під час виявлення концентрації метану 2% і більше вони зобов’язані негайно повернутися до виробки зі свіжим струменем повітря.

На випадок можливого викиду вугілля (породи) і газу директором шахти завчасно повинні бути затверджені заходи щодо розгазування виробок.

6.16. Для проведення струсного підривання до вибоїв підготовчих виробок повинні бути прокладені постійні підривні магістралі зі спеціальних кабелів.

6.17. Ініціювання зарядів під час струсного підривання у вугільних та змішаних вибоях та по викидонебезпечних породах необхідно здійснювати запобіжними ЕД миттєвої та короткоуповільненої дії з часом сповільнення останнього ступеня не більше ніж 220 мс.

Під час розкриття пластів до їхнього оголення струсним підриванням час сповільнення останнього ступеня ЕД короткоуповільненої дії не повинен перевищувати 320 мс.

6.18. У випадку відмови одного або декількох зарядів їх необхідно ліквідувати з виконанням вимог, що регламентовані цими Правилами в частині ліквідації відмов і струсного підривання.

6.19. Під час розкриття пластів струсним підриванням дозволяється застосовувати розосереджені (двоярусні) заряди ВР за таких умов:

ініціювання зарядів здійснювати ЕД миттєвої та короткоуповільненої дії;

у шпурах із розосередженими зарядами час сповільнення ЕД у цьому заряді приймати більше ніж у першому заряді від устя;

під час використання ВР III і IV класів довжину забійки між розосередженими зарядами приймати не менше ніж 0,75 м, а масу першого від устя шпуру заряду - не більше ніж 1,2 кг;

під час використання ВР II класу довжина забійки між розосередженими зарядами повинна бути не менше ніж 1,0 м, а маса першого від устя шпуру заряду ВР - не більше ніж 1,0 кг.

6.20. Оголення та перетинання пластів за допомогою підривних робіт необхідно проводити при величині породної пробки між вибоєм виробки і крутим пластом (пропластком) не менше ніж 2,0 м, а для пологих, похилих і крутопохилих - не менше ніж 1,0 м по нормалі до пласта.

Перед перетинанням крутих і крутопохилих пластів після гідровимивання вугільного масиву товщина породної пробки між вибоєм розкриваючої виробки і вимитою порожниною повинна становити не менше ніж 1,2 м.

Шпури для підривання зарядів останньої заходки з метою видалення породної пробки після гідровимивання повинні недобурюватися до вимитої порожнини на 0,5 м.

6.21. Струсне підривання у вибоях підготовчих виробок, що проводяться по крутих або крутопохилих викидонебезпечних пластах, схильних до висипання, необхідно здійснювати з попередньою установкою випереджувального кріплення з відбійкою бічних порід або зі зміцненням вугільного пласта.

У випадках використання випереджувального кріплення верхній ряд шпурів необхідно розміщувати на відстані не менше ніж 0,5 м від випереджувального кріплення.

6.22. Під час підривання свердловинних зарядів (торпедування) необхідно здійснювати такі заходи:

під час пластового торпедування (гідропідривній обробці пласта) заливання похилих свердловин водою з безперервним їх підживленням, а також застосування водорозпилювальних завіс, що створюються підривним розпиленням води з поліетиленових посудин, необхідно виконувати відповідно до вимог чинних нормативних документів;

під час передового (породного) торпедування забійку необхідно робити зі зволоженої суміші карбаміду з хлоридом калію у співвідношенні 3:1 або з води, що заливають у спеціальну поліетиленову ампулу із застосуванням герметизаторів, а також застосовувати водоповітряні або водорозпилювальні завіси відповідно до вимог чинних нормативних документів.

6.23. Струсне підривання у вибоях виробок, що провітрюються відокремлено, але розміщені таким чином, що підривання зарядів в одних вибоях може призвести до ушкодження електропідривних мереж, прокладених до інших вибоїв, повинно проводитися:

з одночасною подачею імпульсу струму в усі вибої;

різночасно із заряджанням і підриванням у кожному наступному вибої (або групі вибоїв) після підривання у попередніх вибоях та виконання заходів, що забезпечують безпеку підривних робіт.

6.24. Буріння шпурів по вугіллю для струсного підривання необхідно здійснювати тільки обертальним способом. Буріння шпурів по породі дозволяється із застосуванням ударних та ударно-обертальних інструментів.

7.1. Камуфлетне підривання повинно проводитися за спеціальним проектом, затвердженим директором шахти.

7.2. Приведення ділянок пласта до ударобезпечного стану шляхом камуфлетного підривання повинно проводитися з дотриманням такої черговості робіт:

оцінка ударонебезпеки крайових частин у місцях підривання;

визначення параметрів камуфлетного підривання (довжини шпурів, величини заряду, відстаней між шпурами);

оцінка ефективності камуфлетного підривання.

Ці роботи на вугільних шахтах повинні здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

7.3. На ударонебезпечних вугільних пластах перед проведенням підривних робіт в очисних і підготовчих вибоях, а також під час виїмки ціликів люди повинні відійти від місця підривання на безпечну відстань на свіжий струмінь повітря, але не менше ніж на 200 м.

7.4. Під час проведення виробок зустрічними вибоями, починаючи з відстані 15 м між ними, підривні роботи повинні здійснюватися тільки в одному з вибоїв, інший вибій має бути зупинений.

7.5. Довжина внутрішньої забійки під час камуфлетного підривання в свердловинах довжиною до 10 м повинна визначатися спеціальним проектом і становити не менше половини довжини свердловини. У свердловинах довжиною більше ніж 10 м величина внутрішньої забійки повинна бути не менше ніж 5 м.

Під час використання гідрозабійки, у тому числі з поліетиленових ампул з водою, шпури з боку устя необхідно заповнювати забійкою з глини на довжину не менше ніж 1 м.

7.6. В умовах I-II категорій ударонебезпеки порід підривні роботи по відбійці вугілля або породи в очисних і підготовчих виробках дозволяється проводити після приведення ділянки до ударобезпечного стану.

8.1. У нафтових шахтах ведення підривних робіт дозволяється:

тільки у вибоях, що провітрюються свіжим струменем повітря, у разі концентрації вибухонебезпечних газів, що не перевищує встановлених норм, вимог чинного законодавства;

із застосуванням запобіжних вибухових речовин не нижче III класу;

підриванням зарядів запобіжними ЕД миттєвої та короткоуповільненої дії. У цьому разі максимальний час сповільнення ЕД короткоуповільненої дії не повинен перевищувати 220 мс (з урахуванням розкиду часу спрацьовування);

із застосуванням запобіжного середовища у продуктивних пластах.

Застосування зовнішніх зарядів і ДШ може бути допущено під час проведення виробок по породах, що не містять нафти, та за відсутності в них газовиділень.

8.2. Підривні роботи повинні проводитися у присутності посадової особи, яка призначена відповідальною за безпеку ведення підривних робіт відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання.

8.3. Безпосередньо перед заряджанням шпурів, а також перед підриванням зарядів посадова особа, відповідальна за безпеку ведення робіт, і майстер-підривник повинні провести вимір вмісту вибухонебезпечних газів у вибої, у виробках, що примикають до вибою, довжиною 20 м і в місці перебування майстра-підривника.

8.4. Під час підривних робіт у продуктивних пластах посадова особа, відповідальна за безпеку ведення підривних робіт, має на місці зробити запис у наряді-путівці майстра-підривника про дозвіл на виконання підривних робіт.

8.5. Шпури, з яких відбувається виділення легкої нафти або газу, заряджати і підривати забороняється. Вони повинні бути надійно забиті глиною.

Усі виділення легкої нафти у вибої та на ґрунті виробки на відстані 20 м від нього повинні бути вилучені, а місця їх розташування засипані піском.

8.6. Умови заряджання, величина зарядів ВР і довжина забійки повинні відповідати таким вимогам:

у продуктивному пласті забороняється застосовувати шпури глибиною менше ніж 1 м;

у шпурах глибиною від 1 до 1,5 м заряд повинен займати не більше половини довжини; частина шпуру, що залишилася, повинна бути заповнена забійкою;

у шпурах глибиною більше ніж 1,5 м заряд повинен займати не більше двох третин довжини; у цьому разі забійка повинна заповнювати всю вільну частину шпуру, що залишилася;

патрони ВР повинні досилатися у шпур відповідно до вимог цих Правил;

у разі наявності у вибої декількох оголених поверхонь ЛНО від будь-якої точки заряду до найближчої оголеної поверхні має бути не менше ніж 0,5 м у продуктивному пласті та не менше ніж 0,3 м по породі.

Мінімальна відстань між сусідніми шпуровими зарядами повинна відповідати вимогам цих Правил.

8.7. Кожний вибій у продуктивному пласті має бути обладнаний двома зрошувачами, що встановлюються на протипожежному водопроводі на відстані не більше ніж 8 м від вибою. Водорозбризкувачі повинні приводитися у дію за 5 хвилин до підривання зарядів.

1.1. На станції підривного сейсморозвідувального пункту в процесі роботи дозволяється перебувати членам підривної бригади, водієві транспортного засобу та посадовим особам, які призначені відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання для безпосереднього керівництва прострільно-підривними роботами.

1.2. Радіостанції, що використовують для забезпечення зв’язку під час підривних робіт, необхідно встановлювати на станції підривного пункту в спеціальному ізольованому відсіку кузова або в кабіні автомобіля. У цьому відсіку забороняється зберігати і перевозити ЕД, виконувати будь-які роботи з ними.

1.3. Уведення електропідривної магістралі у відсік, де встановлена радіостанція, дозволяється, якщо магістраль виконана екранованим двопровідним кабелем із заземленням екрана.

1.4. У підривній і допоміжних лініях необхідно застосовувати проводи зі спеціальними вилками, призначеними для підключення до апаратури, що виключають помилкові підключення.

1.5. На місці вибуху під час ведення підривних робіт дозволяється застосовувати тільки одну електропідривну магістраль.

1.6. Допоміжна магістраль ззовні повинна помітно відрізнятися від електропідривної магістралі.

1.7. Свердловини, пробурені в стійких породах і заряджені без забійки, до підривання повинні перебувати під охороною.

1.8. Заряди у свердловини необхідно опускати із застосуванням спеціальних пристроїв, жердин та інших предметів, що забезпечують безпеку цієї операції.

1.9. Необхідність шаблонування свердловин перед спусканням заряду необхідно визначати у проекті ведення підривних робіт.

1.10. Якщо заряд не дійшов до вибою свердловини, його необхідно витягти та на час чищення свердловини віддалити від неї на безпечну відстань. За неможливості вилучення заряду його необхідно зініціювати у звичайному порядку.

1.11. Після підривання зарядів в одиночних свердловинах час підходу майстра-підривника до устя свердловини не лімітується. За одночасного підривання зарядів у декількох свердловинах (метод групових зарядів) підходити після вибуху до устя свердловин дозволяється не раніше ніж через 5 хвилин.

Забороняється перебурювати свердловини із зарядами, що відмовили, або після підривання заряду, що відмовив.

1.12. Проведення підривних сейсморозвідувальних робіт на водних басейнах дозволяється тільки за проектами, погодженими із заінтересованими суб’єктами господарювання.

1.13. Прострільно-підривні роботи дозволяється проводити тільки в підготовлених нафтових, газових і водних свердловинах, про що необхідно оформити акт за установленою формою.

1.14. Доставлені до місця підривних робіт ВМ, заряджені ППА необхідно зберігати в спеціально відведеному місці. У разі зберігання ВМ, ППА у пересувній зарядній майстерні (лабораторії перфораторної станції) її необхідно розташовувати не ближче ніж 20 м від устя свердловини.

Забороняється розбирати заряди ВР, ЗІ, а також ППА, споряджені на заводах-виробниках.

1.15. Кожний апарат перед спорядженням необхідно перевірити на справність.

Спорядження й заряджання ППА необхідно проводити відповідно до вимог інструкції з їх застосування або іншої експлуатаційної документації:

у пересувних зарядних майстернях, лабораторіях перфораторних станцій;

у пристосованих приміщеннях (навіс, будка, сарай тощо), розташованих не ближче ніж за 20 м від свердловини;

на відкритих майданчиках, підготовлених для роботи у відповідних погодних умовах.

1.16. Спорядження (заряджання) апаратів необхідно проводити на столах з гумовим покриттям і бортиками. Довжина стола має бути не менше довжини апарата чи його секції.

Стіл необхідно облаштувати відповідними затискачами, щоб фіксувати апарат на ньому під час спорядження (заряджання).

На місці спорядження ППА повинні знаходитися ВМ тільки у кількості, необхідній для спорядження одного апарата.

1.17. Перевозити споряджені ППА необхідно у транспортних засобах, що мають відповідні пристрої для їх закріплення. ППА необхідно зберігати і транспортувати без засобів їх ініціювання.

1.18. Перевіряти цілісність (вимірювати електричний опір або провідність) змонтованої електропідривної мережі необхідно тільки після спуску ППА на глибину не менше ніж 50 м від устя свердловини (на морських свердловинах - під час спуску до підводного устаткування устя).

1.19. Для торпедування свердловин необхідно використовувати торпеди заводського виготовлення. За необхідності дозволяється застосовувати торпеди, виготовлені на місці за проектами, затвердженими у встановленому порядку.

1.20. Торпеди заряджаються тільки після закінчення на свердловині всіх підготовчих до торпедування робіт і перевірки свердловини шаблоном.

1.21. Переносити вручну заряджені ППА масою більше 10 кг необхідно з використанням пристосувань, що виключають падіння апаратів.

1.22. Установлювати ЗІ у ППА необхідно тільки безпосередньо біля устя свердловини перед спусканням у неї апарата.

ЗІ у ППА в лабораторії перфораторної станції (пересувній зарядній майстерні) дозволяється встановлювати у разі застосування блокувального пристрою, що унеможливлює випадкове спрацьовування апарата, або засобів ініціювання, захищених від впливу блукаючих струмів.

Під час установлення електричних ЗІ у ППА забороняється допускати випадки контакту провідників ЗІ з навколишніми металевими предметами.

1.23. Спускати ППА необхідно з попереднім шаблонуванням свердловини та одночасним вимірюванням гідростатичного тиску і температури бурового розчину в інтервалі прострільно-підривних робіт.

Забороняється проводити прострільні та підривні роботи у свердловинах:

під час завірюхи, грози, бурану та сильного (за видимості менше ніж 50 м) туману, за винятком випадків виконання робіт у закритих приміщеннях бурових;

у сухих свердловинах, що виділяють газ або поглинають розчин, без застосування лубрикаторів.

1.24. Спускання та піднімання ППА у свердловині необхідно проводити тільки з ізольованими кінцями провідників електропідривної магістралі (каротажного кабелю).

1.25. ППА масою більше ніж 50 кг або довжиною більше ніж 2 м необхідно піднімати над устям свердловини та опускати в неї, застосовуючи вантажопідйомні механізми.

1.26. Якщо ППА не проходить у свердловину до заданої глибини, його необхідно витягнути. Під час вилучення апарата із свердловини біля неї може перебувати тільки персонал підривної бригади та особи, які працюють на піднімальному механізмі.

1.27. Невитрачені ППА необхідно доставляти у зарядну майстерню або на склад ВМ.

1.28. Підривання ППА в морських свердловинах необхідно проводити за сприятливого прогнозу погоди на необхідний час їх виконання.

1.29. Допустимі параметри швидкості вітру та хвилювання моря необхідно визначати технічними характеристиками морських бурових установок і транспортних засобів, що використовують для доставки персоналу, ВМ і каротажно-перфораторних станцій.

1.30. У разі отримання штормового попередження під час проведення прострільних і підривних робіт спущені в свердловину ППА необхідно відстріляти без зволікання в заданому інтервалі глибин.

1.31. Підривний прилад необхідно приєднувати до електропідривної мережі апарата тільки перед підриванням і від’єднувати від неї одразу після вибуху.

У разі відмови вибуху наземні кінці електропідривної мережі спочатку необхідно закоротити, а потім розімкнути та ізолювати.

1.32. Підняті зі свердловини корпусні ППА, що відмовили, необхідно від’єднати від геофізичного кабеля і тільки після цього з’ясувати причини відмови вибуху.

За необхідності апарати необхідно розряджати. У безкорпусних апаратах у першу чергу потрібно відімкнути провідник ЗІ від струмоводу та вилучити ЗІ з корпусу апарата. У разі неможливості розряджання ППА необхідно знищувати їх відповідно до вимог НПАОП 0.00-6.03-06.

2.1. Вибух дозволяється застосовувати для гасіння пожеж на нафтових і газових свердловинах, а також лісових і торф’яних пожеж.

Гасіння пожеж, що виникають на свердловинах з нафтовими та газовими викидами, необхідно проводити із застосуванням підривних робіт відповідно до вимог чинного законодавства.

2.2. Керувати підривними роботами під час гасіння пожеж на свердловинах повинен безпосередньо керівник підривних робіт і за безпосередньої участі головного спеціаліста (головного інженера) організації, яка проводить бурові роботи на свердловині, або суб’єкта господарювання, що експлуатує свердловину.

2.3. Підвісний заряд ВР, що підлягає підриванню над факелом вогню, необхідно класти до дерев’яного ящика, ззовні повністю оббитого м’яким матеріалом.

Установлювати заряд над устям свердловини необхідно так, щоб унеможливлювати обертання або скидання його горючим струменем нафти або газу. Подавати заряд до устя свердловини необхідно під безперервним прикриттям потоку води.

2.4. Підривні роботи з гасіння лісових пожеж необхідно виконувати відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час ліквідації лісових пожеж дозволяється скидати ВР і ЗІ з літаків або вертольотів за умови, що ЗІ упаковано в спеціальні контейнери, призначені для цих цілей, і виконано заходи безпеки, затверджені технічним керівником організації, що здійснює ліквідацію пожежі.

2.5. Підривні роботи з гасіння торф’яної (підземної) пожежі дозволяється проводити не ближче ніж 10 м від видимого на поверхні фронту горіння.

3.1. Під час формування траншейних зарядів відстань між екскаватором (траншеєкопачем) і краном, що укладає ВР у траншею, повинна бути не менше ніж 1,1 суми радіусів черпання (розвороту) екскаватора і крана, а відстань між краном і бульдозером, що виконує забійку, - не менше ніж 1,1 радіуса розвороту крана.

3.2. У разі заряджання лінійних зарядів більше доби ПБ необхідно укладати в заряд у день проведення вибуху.

3.3. У складних гірничо-геологічних умовах (пливуни, обводненість, нестійкі породи тощо) під час вибуху за допомогою НСІ та ДШ зарядів ВР групи D (крім димного пороху) дозволяється розміщувати видовжені горизонтальні заряди (траншейні, щілинні) безпосередньо вслід за проведенням гірничих виробок. У цьому разі заряд має відставати від багатоковшового екскаватора не менше ніж на 5 м і одноковшового - 10 м.

4.1. У проект ведення підривних робіт на болотах необхідно включати заходи з попередження вибуху болотних горючих газів. Застосовувати засоби вогневого ініціювання на болотах забороняється.

4.2. ПБ з ЕД необхідно поміщувати у спеціальну міцну оболонку, що не передає тиску на ЕД у разі натискання на ПБ забивником. Діаметр забивника має бути не менше ніж 0,7 діаметра ПБ.

4.3. Заряджати свердловини (шпури) під час ініціювання ДШ дозволяється безпосередньо услід за бурінням. У свердловину (шпур) одночасно дозволяється досилати не більше двох патронів ВР без ЗІ.

4.4. Електропідривну мережу в обводнених умовах дозволяється монтувати, застосовуючи антенні проводи.

4.5. Окремо працюючі на корчуванні пнів підривники або бригади підривників повинні перебувати один від одного на відстані не ближче ніж 500 м і точно знати місця розташування та напрямок руху своїх сусідів.

4.6. Забороняється бурити (підкопувати) пні з підготовленими до підривання зарядами.

4.7. Під час виконання декількома підривниками підривних робіт з корчування пнів або ваління дерев вогневим способом старший підривник до початку підривних робіт має вказати напрямок руху кожному підривнику.

4.8. Під час корчування пнів і ваління дерев контрольна трубка у всіх випадках має бути коротшою від запальної не менше ніж на 85 см у разі роботи на рівному майданчику та не менше ніж на 1 м у разі роботи в чагарниках або на пересіченій місцевості.

4.9. У разі підривного розпушування дров, що змерзлися (штабелів тощо), дозволено застосовувати тільки запобіжні ВР. У цьому разі обов’язково необхідно виконувати такі умови:

використовувати як ЗІ тільки ЕД;

забезпечувати безпеку пересування підривників по дровах (перекривати провали між штабелями або відвалами тощо);

вживати необхідні протипожежні заходи до початку заряджання.

4.10. Під час ліквідації заторів лісу на сплаві порядок ведення підривних робіт має встановлювати посадова особа, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання для безпосереднього керівництва підривними роботами.

5.1. Підривні роботи під час дроблення льоду та в підводних умовах здійснюються на підставі проекту (паспорта) ведення підривних робіт, узгодженого з територіальними органами Державного агентства рибного господарства України і суб’єктами господарювання, об’єкти яких знаходяться в зоні впливу уражаючих факторів вибуху.

5.2. Підривні роботи під час дроблення льоду необхідно виконувати під керівництвом посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання.

5.3. У разі роботи із човна працівників необхідно забезпечувати рятувальними жилетами або страхувальними поясами.

5.4. Починати ініціювати заряди необхідно від середини ріки до берегів, від крутого берега до пологого в напрямку проти течії.

5.5. Під час проведення підривних робіт під час дроблення льоду один підривник за один прийом може підпалювати не більше ніж 10 запалювальних трубок.

5.6. Кидати заряди на крижини, що пливуть, ділянки ущільнення шуги або затори з берега або із захисних споруд дозволяється у виняткових випадках. Таку роботу повинен виконувати тільки підривник, який має практичний стаж на криголамних роботах не менше двох сезонів. Заряди необхідно кидати по одному. Довжина вогнепровідного шнура (запалювальної трубки) цих зарядів повинна бути не менше ніж 15 см і не більше ніж 25 см.

5.7. Під час проведення підривних робіт з дроблення крижаного покриву підводні заряди необхідно опускати в ополонку або лунку на шпагаті або подібних засобах, що забезпечують надійне кріплення зарядів.

Забороняється опускати заряди через проталини та промоїни в льоду. Безпосередньо перед опусканням заряду у воду необхідно перевірити розміри ополонки (лунки) та глибину води.

5.8. Під час проведення підривних робіт з дроблення льоду із судна видавати ВМ дозволяється тільки за наявності письмового розпорядження капітана судна за заявкою керівника підривних робіт.

5.9. Для виконання підводних підривних робіт склад бригад потрібно визначати у проекті ведення підривних робіт. Укладати заряди може тільки підривник.

За загальної маси зарядів більше ніж 40 кг необхідно використовувати самохідні плавзасоби, обладнані для проведення підривних робіт.

5.10. Під час вогневого ініціювання загальна кількість підпалювань в одному заїзді не повинна бути більше п’яти.

5.11. Для запобігання розриванню електропідривної мережі силою течії води обов’язково необхідно додатково з’єднувати заряди між собою засобами, що сприймають розтягувальні зусилля.

5.12. Підривання підводних зарядів повинен здійснювати підривник, який їх установив.

5.13. Перевіряти справність електропідривної мережі, приєднувати магістральні проводи до джерела струму та ініціювати розміщені під водою заряди дозволяється тільки тоді, коли плавзасіб буде відведено від місця вибуху на визначену проектом безпечну відстань, але не менше ніж на 100 м, і виставлено пости небезпечної зони.

5.14. Конструкція заряду повинна бути такою, щоб він вільно опускався на дно у разі занурення у воду.

До кожного заряду, що опускають у воду, необхідно міцно прикріплювати буй, який видно із судна (човна) та з місця розташування підривного приладу.

5.15. Заряди необхідно опускати у воду за командою підривника або спеціально призначеної посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання.

5.16. У разі ведення підводних підривних робіт зарядами масою до 50 кг перебування у воді водолазів та інших осіб забороняється в радіусі 1000 м, а при зарядах масою більше ніж 50 кг - у радіусі 2000 м.

Під час ведення підривних робіт на ріках пости охорони та сигнали "Вверх" і "Вниз" за течією ріки необхідно виставляти на відстані не менше ніж 500 м від установленої межі небезпечної зони.

5.17. Проводити підривні роботи в умовах туману або в темний час доби, а також за хвилювання води понад три бали або швидкості вітру більше ніж 12 м/с забороняється.

6.1. Підривні роботи під час оброблення металів енергією вибуху необхідно виконувати за проектами відповідно до вимог цих Правил. За необхідності суб’єкт господарювання в установленому порядку повинен розробити і затвердити за погодженням з Держпраці відповідні інструкції, що враховують специфічні особливості безпеки під час відповідних способів оброблення металів енергією вибуху.

6.2. Конструкції приміщень і майданчиків, де проводять оброблення металів енергією вибуху, необхідно розраховувати на вибух максимально допустимої маси заряду. Такі приміщення та майданчики приймають в експлуатацію комісії суб’єкта господарювання за участю представників Держпраці. Щороку ці приміщення та майданчики необхідно оглядати комісіями суб’єкта господарювання зі складанням акта щодо можливості їх подальшого експлуатування.

6.3. Засоби, призначені для піднімання та переміщення технологічного оснащення зі змонтованим на ньому зарядом, необхідно обладнати двома гальмами, що діють незалежно одне від одного, а також кінцевими вимикачами автоматичної зупинки.

Вантажопідіймальні засоби необхідно заземлювати, вони повинні мати справну ізоляцію.

Заряди необхідно готувати в спеціально облаштованому приміщенні. У ньому можна зберігати змінний запас ВМ, але не більше ніж 10 кг ВР і відповідної кількості ЗІ. Ключі від цього приміщення впродовж зберігання у ньому ВМ повинні бути тільки у підривника.

6.4. Для ініціювання зарядів дозволяється використання вогневого підривання та підривання з використанням ДШ. Підривання з використанням ЕД дозволяється тільки під час обробки металу енергією вибуху, а також під час застосування ЕД, нечутливих до блукаючих струмів, якщо температура масиву, що буде підриватися, не досягає 50° С.

7.1. Підривні роботи дозволяється виконувати в бронеямах, що споруджені по спеціальному проекту після прийняття їх в експлуатацію комісією підприємства за участю представника територіального органу Держпраці.

7.2. Перед уведенням бронеями в експлуатацію, а також після ремонту або заміни хоча б частини броневих плит, кришки або стін бронеяму необхідно випробувати на міцність триразовим вибухом зарядів подвоєної (проти максимально застосовної) маси, розміщених у виробках згідно з проектом. Після кожного вибуху бронеяму необхідно провітрювати.

7.3. Кожна бронеяма повинна мати два окремих виходи. Маса кришки для бронеями та її конструкція повинна виключати можливість зрушення або руйнування її під час вибухів.

7.4. Hавколо бронеями на відстані від неї не менше ніж 30 м повинна бути встановлена огорожа, а на під'їзних шляхах - шлагбауми.

7.5. Перевіряти, транспортувати, зберігати та знищувати вибухонебезпечний металобрухт необхідно згідно з вимогами чинного законодавства.

7.6. Змінний запас ВМ для виконання підривних робіт у бронеямі дозволяється зберігати в зарядному приміщенні, розташованому на огородженій території бронеями на відстані не менше ніж 30 м від місця підривання. Двері приміщення повинні бути обладнані міцними надійними замками (не менше двох).

7.7. ВР та ЗІ повинні зберігатися в окремих ізольованих кімнатах (секціях) будинку підготовки ВР під наглядом підривника або озброєної варти.

7.8. Під час проведення підривних робіт у бронеямах дозволяється використання електричного освітлення з напругою не вище 12 В. Перед початком заряджання електричне освітлення має бути вилучене з ями, а подальша робота повинна виконуватись з використанням рудничних акумуляторних світильників.

7.9. Завантаження та розвантаження бронеями дозволяється виконувати тільки кранами.

Забороняється присутність підривників у бронеямі під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

7.10. Необхідно забезпечити вільний підхід для піднесення ВМ до місця виконання підривних робіт і відхід підривників у безпечне місце.

Контроль за виконанням підривних робіт у бронеямі покладається на майстра дільниці підривних робіт.

7.11. До початку проведення підривних робіт їх керівник (майстер) зобов'язаний перевірити бронеяму на придатність до експлуатації, а саме:

справність звукової та світлової сигналізації;

працездатність систем вентиляції та відкачки води;

справність електроосвітлення, у тому числі акумуляторних ліхтарів;

відсутність тріщин у броневих плитах кришки бронеями і стін та дефектів у їх кріпленнях;

відсутність завислих осколків металу;

справність пересувного механізму кришки;

справність кранового обладнання (виконується кранівником).

7.12. Забороняється проведення підривних робіт у несправній бронеямі.

7.13. У разі одноразового подрібнення металоконструкцій декількома зарядами підривати їх необхідно з використанням ДШ, НСІ. Під час підривання поодиноких зарядів дозволяється використання вогневого підривання.

7.14. Після кожного вибуху бронеяму необхідно провітрювати. Тривалість провітрювання визначається інструкцією з експлуатації бронеями.

Забороняється огляд місця вибуху та виконання робіт у непровітреній від отруйних газів бронеямі.

7.15. Під час підготовки масиву до підривних робіт всі шлакові та металеві напливи на ньому від пропалювання рукавів киснем повинні бути видалені.

Завантаження масивів у бронеями дозволяється тільки після охолодження їх до температури нижче 80° С.

Масиви надійно встановлюються на дно бронеями з вертикальною орієнтацією рукавів із забезпеченням вільного доступу для заряджання та набивки рукавів. Установлення масивів проти виходів з бронеями забороняється.

7.16. ПБ виготовляються тільки на місцях проведення підривних робіт.

7.17. Відрізки ДШ, що вводяться в рукави, нарізаються одночасно.

7.18. Під час заряджання рукавів внасип маса кожної порції ВР не повинна перевищувати 200 г. Ущільнення кожної порції в рукаві виконується підштовхуванням дерев'яним набійником (без ударів).

Заряджання рукавів з драбин виконується двома підривниками.

7.19. Під час підривання за допомогою ДШ дозволяється перший (попереджувальний) сигнал подавати перед початком монтажу підривної мережі.

По першому сигналу всіх працівників, у тому числі й підривників, необхідно вивести за межі небезпечної зони (а підривника, який виконує підривання, - в укриття), виставити пости оточення небезпечної зони. Майстер повинен ще раз перевірити відсутність людей в небезпечній зоні, переконатися в тому, що пости оточення небезпечної зони знаходяться на своїх місцях та заходи із запобігання розсіянню осколків виконані, після чого подає другий (бойовий) сигнал. За цим сигналом підривник повинен змонтувати підривну мережу і здійснити вибух.

7.20. Ліквідацію зарядів, що відмовили, проводять видуванням забивки та введенням у рукав нового ПБ.

7.21. У разі пробитих наскрізних рукавів їх необхідно до повторного заряджання в нижній частині забити папером, азбестом тощо, а потім засипати піском на висоту 0,1 - 0,2 м. Підсипку необхідно щільно утрамбувати набійкою.

7.22. Після закінчення підривних робіт необхідно подати сигнал "Відбій". За цим сигналом кранова бригада після отримання дозволу майстра дільниці підривних робіт може приступати до відвантаження металобрухту з бронеями.

8.1. Підривні роботи в гарячих масивах проводяться згідно з проектом (паспортом) ведення підривних робіт, розробленим відповідно до вимог НПАОП 0.00-6.07-06 і вимог чинного законодавства.

8.2. Для підривних робіт у гарячих масивах дозволяється застосовувати ВР групи D (крім димного пороху). Електричний спосіб підривання забороняється.

8.3. ВР без термоізоляційної оболонки дозволяється заряджати за температури в шпурі (свердловині, рукаві) до 80° С. У цьому разі ПБ необхідно додатково впаковувати в пергаментний, крафт-целюлозний або обгортковий папір.

Необхідно випробовувати термічну надійність пакування ПБ шляхом розміщення впакованої запалювальної трубки в шпурі. Якщо детонатор вибухне раніше ніж за 5 хвилин, товщину пакування необхідно збільшити.

Забороняється заряджати і підривати заряди у шпурах за температури, що перевищує 200° С.

8.4. За температури в шпурі (свердловині, рукаві), що перевищує 80° С, заряд ВР необхідно поміщувати в загальну термоізоляційну оболонку. Вибух необхідно проводити за допомогою запалювальної трубки з довжиною вогнепровідного шнура не менше ніж 60 см. Запалювальна трубка разом з КД повинна бути обгорнена в загальну термоізоляційну оболонку. Заряд ВР може бути складений з декількох патронів у термоізоляційній оболонці, один з яких повинен бути ПБ.

Забороняється скручувати та згортати ВШ усередині ізоляційної оболонки ПБ та поза нею.

8.5. Дозволяється одночасне заряджання та підривання не більше п’яти зарядів за температури в шпурі (свердловині, рукаві) 45-80° С і не більше одного - за температури понад 80° С. За температури в шпурі менше ніж 45° С кількість зарядів не обмежується.

8.6. Забороняється застосовування зовнішніх зарядів у гарячих масивах з температурою понад 80° С, крім виняткових випадків, за умови погодження з територіальним органом Держпраці.

8.7. До початку заряджання шпурів посадова особа, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання, повинна заміряти температуру гарячого масиву. Дозвіл на заряджання посадова особа дає тільки за температури в гарячому масиві 81-200° С.

8.8. Роботи із заряджання та забивання шпурів (свердловин) проводяться двома підривниками в присутності посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання для керування підривними роботами.

Якщо впродовж чотирьох хвилин підривники не встигли закінчити заряджання всіх шпурів, посадова особа, яка керує підривними роботами, повинна негайно припинити заряджання та вивести людей у безпечне місце.

9.1. У проектах ведення підривних робіт разом з розв’язанням інших питань необхідно визначати напрямок звалювання об’єкта, а також заходи на випадок неповного його руйнування вибухом.

9.2. Забороняється заряджання шпурів (свердловин), що розкрили пустоти в масиві об’єкта, який підлягає руйнуванню.

9.3. Перший попереджувальний сигнал необхідно подавати перед укладанням у заряди ПБ з ЕД, а у разі підривання за допомогою ДШ або НСІ - перед початком монтування підривної мережі.

Сигнал "Відбій" можна подавати тільки за розпорядженням відповідальної за проведення вибуху посадової особи, яка призначена відповідним розпорядчим документом керівника суб’єкта господарювання, після того, як вона разом зі старшим підривником огляне місце вибуху.

9.4. Під час проведення підривних робіт за наявності в небезпечній зоні котлів, трубопроводів та інших об’єктів, що перебувають під тиском, тиск необхідно знизити до меж, погоджених із суб’єктами господарювання, що експлуатують ці об’єкти.

10.1. Під час проведення підривних робіт з дроблення руди, вугілля, рудних концентратів, металевої стружки, що змерзлися, забороняється застосовування ВР, що містять рідкі нітроефіри.

Забороняється застосовування електричного ініціювання для розпушування металевої стружки.

Забороняється розпушування вибухом мінеральних добрив на основі АС та інших селітр.

10.2. Дозволяється розпушування харчової солі (що знаходиться в штабелях, буртах і закритих складах) способом підривання iз застосуванням КД з паперовою гільзою або ДШ.

11.1. У проектах ведення підривних робіт необхідно враховувати конкретні особливості рельєфу земної поверхні (крутизна схилів, їх направленість, наявність ущелин, долин, снігового покриву, лавинонебезпечних і селенебезпечних ділянок тощо), будову гірського масиву, клімат у районі вибуху для того, щоб точніше обчислити інтенсивність і орієнтацію впливу уражаючих чинників і можливих негативних наслідків вибуху на навколишнє середовище.

11.2. Підривні роботи в охоронній зоні відкритого або закритого (заглибленого) магістрального трубопроводу проводяться тільки за наявності письмових погоджень суб’єктів господарювання, що експлуатують трубопровід. Для одержання письмового погодження виконавець підривних робіт надає суб’єктам господарювання на погодження проект ведення підривних робіт. Проект повинен відповідати вимогам цих Правил і забезпечувати збереження трубопроводу та інших споруд (перекачувальних станцій тощо) від впливу вибуху, а також реалізувати додаткові умови, встановлені суб’єктами господарювання, що експлуатують трубопровід.

12.1. Підривні роботи, пов’язані зі знищенням вибухонебезпечних предметів під час виконання робіт з протимінної діяльності, проводяться суб’єктами господарювання, що мають сертифікат відповідності процесів з протимінної діяльності відповідно до вимог Закону України "Про протимінну діяльність в Україні".

12.2. До підривних робіт, пов’язаних зі знищенням вибухонебезпечних предметів під час виконання робіт з протимінної діяльності, допускається персонал, який володіє спеціальними знаннями і навичками та має відповідну кваліфікацію щодо проведення цих робіт.

12.3. Підривні роботи, пов’язані зі знищенням вибухонебезпечних предметів під час виконання робіт з протимінної діяльності, проводяться з дотриманням вимог ДСТУ 8820:2023 "Протимінна діяльність. Процеси управління. Основні положення" та інших нормативних документів у сфері з протимінної діяльності.

1.1. Обладнання для виготовлення вибухових матеріалів, засоби механізації, пристрої та апаратура для підривних робіт допускаються до постійного застосування за рішенням Держпраці на підставі позитивного акта приймальних випробувань.

1.2. Конструкція устаткування розробляється та проектується з урахуванням конкретних гірничотехнічних умов розробки родовищ, фізико-хімічних і вибухових властивостей ВР.

1.3. Вузли та деталі, безпека застосування яких не пов'язана з особливостями ВР і не передбачена цим розділом, виконуються згідно з вимогами чинних нормативних актів.

1.4. Конструкція устаткування повинна забезпечувати безпеку працівників, у тому числі:

можливість доступу для огляду та очистки вузлів, де ВР підлягають механічному або іншому зовнішньому впливу, а також до місць, де є можливим накопичення ВР, мастил та інших продуктів;

дозування компонентів і ВР у заданій пропорції;

ефективне пилоподавлення;

дотримання параметрів заданого технічного режиму роботи устаткування, достовірний контроль за здійснюваними технологічними процесами;

надійний захист устаткування під час пневмозаряджання;

блокування роботи устаткування у разі порушення послідовності технологічних операцій;

дистанційне управління небезпечними операціями;

світлову або звукову сигналізацію у разі виникнення небезпечних режимів роботи.

1.5. Конструкція устаткування повинна мати мінімум вузлів, у яких ВР або їх компоненти підлягали б механічній дії.

1.6. Матеріал вузлів і деталей, їх покриттів, що стикаються з ВР або їх компонентами, не повинен вступати з ними в активну хімічну реакцію та підлягати корозії, а також не давати іскор під час роботи рухомих частин устаткування, ударів та тертя. У цьому разі деталі, що працюють у режимі тертя, треба виготовляти з хромонікелевої сталі або жаростійких електропровідних пластмас без твердих наповнювачів, а ненавантажені деталі можуть бути виготовлені з алюмінію або його сплавів з вмістом магнію не більше 1%.

Забороняється виготовлення деталей виробів, що контактують з ВР, з міді, цинку, кадмію, свинцю або їх сплавів.

1.7. Вузли з деталями тертя та деталями, які співударяються, що не мають прямого контакту з ВР, але виконані з матеріалів, що дають іскру, повинні бути гумовані, або покриті пластиком, або щільно закриті кожухом, який виготовляється з матеріалів, що не дають іскор.

1.8. У всіх вузлах і деталях, де ВР можуть підлягати навантаженню тертя, середній нормальний тиск між поверхнями тертя незалежно від матеріалів, з яких вони виготовлені, не повинен перевищувати 40 кг/см-2, а розігрів поверхонь тертя не повинен перевищувати 60°С.

У найбільш відповідальних місцях повинні бути встановлені контрольно-вимірювальні прилади або автоматичні пристрої виключення приводу в разі перевищення вказаних параметрів.

1.9. Усі теплові комунікації та ємності з температурою поверхні понад 45°С, з якими можуть контактувати люди, повинні бути надійно відгороджені або покриті теплоізоляційним негорючим матеріалом.

1.10. Тракти проходження ВР не повинні мати заглиблень, перемичок, карманів, де можливе накопичення ВР.

1.11. У всіх випадках, якщо тільки це не зумовлено спеціально регламентованими умовами експлуатації вузлів, конструкція устаткування повинна виключати потрапляння ВР у зазори між деталями тертя або деталями, що співударяються. Останнє може бути досягнуто використанням відповідних ущільнень, виносних підшипників, відбійних витків на шнеках і подібних рішень.

1.12. Конструкції подрібнювальних, перемішувальних, дозувальних і транспортувальних пристроїв у трактах проходження ВР не повинні мати кріпильних деталей (болтів, шпильок, шпонок, пальців, шплінтів).

1.13. Болтові з'єднання за межами тракту проходження ВР повинні надійно фіксуватися від відкручування за допомогою шплінтів або іншими надійними засобами. Матеріал шплінтів не повинен підлягати корозії від дії ВР і його компонентів або мати захисне антикорозійне покриття. Застосування пружинних шайб забороняється.

1.14. Мастильні матеріали повинні добиратися з урахуванням швидкостей, навантажень і робочих температур деталей тертя. Марка мастильних матеріалів повинна вказуватись у паспорті (формулярі) на устаткування та у відповідній експлуатаційній документації, що затверджена в установленому порядку.

1.15. Конструкція вузлів устаткування повинна виключати потрапляння мастильних матеріалів і піску до ВР.

1.16. Зовнішні поверхні вузлів і деталей не повинні мати гострих кромок, задирок або будь-яких гострих виступів.

1.17. Уся замикаюча арматура на апаратах, резервуарах і трубопроводах заряджаючих пристроїв, а також виступаючих деталей (рукоятки управління тощо) повинні бути виконані з хромонікелевої сталі та мати конструкцію, яка унеможливлює вузли тертя. Металеві частини виступаючих деталей необхідно гумувати або покривати пластиком, який не вміщує твердих наповнювачів.

1.18. Усі рухомі частини устаткування повинні бути огороджені або мати конструктивне виконання, за якого виключаються випадковий доступ і травмування обслуговувального персоналу.

1.19. Вузли та механізми устаткування, безпека роботи яких залежить від дотримання встановлених оптимальних режимів, повинні оснащуватися контрольно-вимірювальною, регулювальною та захисною апаратурою. Системи контролю та управління повинні забезпечувати можливість настроювання устаткування та апаратури на заданий режим роботи, підтримування заданих параметрів технологічного процесу. Ручки, кнопки та рукоятки управління повинні мати позначки, що вказують на їх призначення. На шкалах контрольно-вимірювальних приладів повинні бути чітко означені показники граничнодопустимих рівнів заданих параметрів (червона риска, червона стрічка тощо).

1.20. Устаткування з дистанційним керуванням повинно мати дублюючі пристрої для його вимикання (зупинки), що розміщуються безпосередньо на устаткуванні.

1.21. Органи ручного керування повинні розміщуватись в оптимальній зоні роботи оператора відповідно до вимог державних стандартів "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.032-78) при роботі сидячи і "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования" (ГОСТ 12.2.033-78) при роботі стоячи. Органи керування повинні розміщуватися згідно з вимогами державного стандарту "Система "человек-машина" (ГОСТ 22269-76). Рабочее место оператора. Взаимное расположение элементов рабочего места. Общие эргономические требования". У цьому разі повинен забезпечуватись вільний доступ оператора до органів керування, а також його вільний вихід з небезпечної зони у випадку виникнення аварійної ситуації.

1.22. Устаткування, крім органів керування, повинно оснащуватися запобіжними пристроями, що відмикають привід у разі навантаження, що перевищує номінальне.

1.23. Устаткування та розміщена на ньому контрольно-вимірювальна апаратура та органи керування повинні надійно працювати за відносної вологості повітря до 90% у діапазоні температур від +40 до -10°С для підземних робіт і від +40 до -50 °С для відкритих робіт відповідно до вимог державних стандартів "Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнение для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды" (ГОСТ 15150-69), "Климат СССР. Районирование и статистические параметры климатических факторов для технических целей" (ГОСТ 16350-80), "ЕСЗКС. Покрытия лакокрасочные. Общие требования и методы ускоренных испытаний на стойкость к воздействию климатических факторов" (ГОСТ 9.401-91).