Про затвердження Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення

12.2. Вимірювання електричного опору заземлювачів проводять у період найбільшого просихання ґрунту. У тих районах, де в період грозової активності існує промерзлий шар ґрунту, вимірювання проводять під час його відтаювання.

12.3. Результати зовнішнього огляду блискавкозахисту оформлюють актом, а результати вимірювання опору заземлювачів заносять у відомість стану заземлювачів блискавкозахисту.

12.4. Зовнішнім оглядом блискавкозахисних пристроїв (з обов'язковим застосуванням бінокля) треба визначати стан: блискавкоприймачів, струмовідводів, місць пайки та з'єднань, опорних щогл і надземних частин захисту від вторинних впливів блискавки.

12.5. Під час огляду блискавкоприймачів необхідно установити цілісність конічного наконечника, стан його лудіння, надійність і щільність з'єднання зі струмовідводом, наявність іржі, чистоту поверхонь у з'єднаннях на болтах.

Блискавковідвід з опаленим або ушкодженим конічним наконечником і ушкоджений іржею більше ніж на третину площі поперечного перерізу потрібно замінити новим.

Ушкоджені лудіння, оцинкування треба відновити, іржу з контактних поверхонь вилучити, а слабкі з'єднання - закріпити.

12.6. Під час огляду струмовідводів визначають відсутність перегинів і петель у них, цілісність і щільність з'єднань, відсутність іржі й пошкоджень.

Струмовідводи, що пошкоджені іржею, якщо площа їх перерізу залишається менше ніж 50 мм-2, потрібно замінити новими.

12.7. Оглядаючи дерев'яні опорні щогли, визначають ступінь ураження їх гнилизними грибками. Якщо він досягає третини площі їх перерізу, щогли треба замінити новими.

12.8. Під час огляду наземних частин захисту від вторинних впливів блискавки, обумовлених електростатичною індукцією, перевіряють цілісність сітки та струмовідводів, щільність і надійність їх з'єднань, ступінь пошкодження іржею.

У разі пошкодження іржею сітки та струмовідводів до площі перерізу більше ніж 16 мм-2 пошкоджені ділянки потрібно замінити.

12.9. Під час перевірки пристроїв захисту від вторинних впливів визначають цілісність перемичок, їх стан і вимірюють перехідний опір контактів, що має бути не більше величини, зазначеної в пункті 2.7 цього розділу. У цьому разі необхідно перевіряти зв'язок всіх заземлювальних елементів із заземлювачами захисту від вторинних впливів.

12.10. Опір заземлювачів блискавкозахисту вимірюють спеціальними електровимірювальними приладами або методом трьох вимірювань вольтметра-амперметра за високого питомого опору ґрунтів. Опір стиків необхідно вимірювати мікроомметром. Виміряні опори необхідно занести у відомість стану заземлювачів блискавкозахисту на складі ВМ.

12.11. Під час вимірювання опору заземлювачів за триелектродною схемою треба застосовувати схеми розташування струмового Т і потенціального П електродів, показаних на рис. 16 (додаток 35).

За D>40 м розмір а має бути не меншим, ніж D. При D<40 м розмір а=40 м. При D=10 м розмір а=20 м. Місце розміщення вимірювальних електродів потрібно визначати під час проектування блискавкозахисту.

Вимірювальні електроди треба встановлювати під час спорудження заземлювачів блискавкозахисту.

Як допоміжне заземлення можна використовувати один із заземлювачів сусідніх блискавковідводів, що не зв'язаний з вимірюваним заземлювачем.

12.12. Опір заземлювача можна виміряти способом трьох вимірювань вольтметра-амперметра.

На рис. 17 (додаток 36) зображено чотири окремі заземлювачі від чотирьох блискавковідводів. Вимірювання опору трьох заземлювачів №№ 1, 2, 3 необхідно проводити попарно: I вимірювання R1 +R2 =a, Ом; II вимірювання R1 +R3 =b, Ом; III вимірювання R2 +R3 =c, Ом; звідки опір кожного заземлювача:

Для одержання опору заземлювача № 4 проводять ще два (четверте і п'яте) додаткові вимірювання: IV вимірювання R4 +R3 =d, Ом; V вимірювання R4 +R2 =e, Ом; звідки опір заземлювача № 4 визначається за формулою

Таким самим чином можна виміряти опори й інших заземлювачів, якщо вони є.

За використання одного або двох заземлювачів необхідно зробити два або одне допоміжне заземлення.

12.13. Щоб визначити імпульсний опір R1 заземлювача потрібно його виміряний опір помножити на імпульсний коефіцієнт альфа, взятий в табл. 6 цього розділу, залежно від типу заземлювача та питомого опору ґрунту.

Питомий опір ґрунту треба вимірювати на стадії передпроектних досліджень. В умовах експлуатації та реконструкції вимірювання проводять за чотириелектродною схемою, застосовуючи мегомметр. Розрахункову величину ро визначають за формулою

де R - показання приладу, Ом; l - відстань між електродами, м; Kc - сезонний коефіцієнт промерзання ґрунту.

1.1. Відстань rроз, що є небезпечною для людей за розкиданням окремих кусків породи під час МВ свердловинних зарядів, розрахованих на дроблення та розпушування гірського масиву, визначають за формулою

де ета з - коефіцієнт заповнення свердловини ВР; ета заб - коефіцієнт заповнення свердловини забійкою; f - коефіцієнт міцності породи за шкалою проф. М.М. Протод’яконова; d - діаметр свердловин, м; a - відстань між свердловинами в ряду або між рядами, м.

Коефіцієнт заповнення свердловини ВР чисельно дорівнює відношенню довжини заряду в свердловині lз, м, до глибини пробуреної свердловини L, м:

Коефіцієнт заповнення свердловини забійкою ета заб дорівнює відношенню довжини забійки lзаб, м, до довжини вільної від заряду верхньої частини свердловини lн, м:

У разі цілковитого заповнення забійкою вільної від заряду верхньої ділянки свердловини ета заб =1, у разі вибуху без забійки - ета заб =0.

Коефіцієнт міцності породи:

Під час ведення підривних робіт у гірських породах, класифікацію яких здійснено за будівельними нормами та правилами, у разі недостатньої показності даних з міцносних характеристик ґрунтів, що розробляються, (сігма ст ), коефіцієнт міцності f визначають за формулою

1.2. Під час підривання серії свердловинних зарядів однакового діаметра зі змінними параметрами a, ета з, ета заб розрахунок безпечної відстані за формулою (1) треба проводити за найменшими значеннями a, ета заб і найбільшим ета з з усіх наявних у цій серії.

Якщо ділянка масиву, що підлягає підриванню, представлена породами з різною міцністю, необхідно в розрахунку rроз приймати максимальне значення коефіцієнта міцності ґрунту f. Під час підривання паралельно зближених (кущів, пучків) свердловинних зарядів діаметром d необхідно приймати їхній еквівалентний діаметр:

1.3. Під час визначення небезпечних відстаней необхідно враховувати можливі в процесі проведення підривних робіт відхилення окремих параметрів свердловинних зарядів a, ета заб, ета з, від прийнятих проектних значень. Тому розрахунок rроз за формулою (1) необхідно проводити з певним запасом, приймаючи для цього мінімально можливі в процесі ведення підривних робіт значення параметрів a, ета заб і максимально можливе значення ета з.

1.4. У разі ведення вибухів на косогорах, а також в умовах перевищення верхньої відмітки вибухової ділянки над ділянками границі небезпечної зони більше ніж на 30 м розміри небезпечної зони rроз у напрямку донизу по схилу треба збільшувати відповідно до формули

де Rроз - небезпечна відстань за розкиданням окремих кусків породи в бік нахилу косогору або місцевості, розташованої нижче ніж 30 м від верхньої відмітки вибухової ділянки; Kp - коефіцієнт, що враховує особливості рельєфу місцевості. Під час проведення підривних робіт на косогорі:

У тих випадках, коли замість кута бета відоме перевищення місця підривання над границею небезпечної зони:

Якщо в якомусь напрямку границя небезпечної зони, розрахована за формулою (1) або (7), проходить схилом, треба враховувати можливе скочування окремих кусків породи та збільшувати в цьому напрямку безпечну відстань. Відстань скочування кусків треба визначати експериментально в конкретних умовах. Так само необхідно враховувати вплив сили вітру на можливе збільшення дальності розкидання кусків породи. Вплив цього чинника потрібно визначати за вимогами типових методик згідно з результатами кінозйомки розкидання породних кусків при МВ.

1.5. Розрахункове значення небезпечної відстані округлюють у бік збільшення до значення, кратного 50 м. Остаточно прийнята у цьому разі безпечна відстань не повинна бути меншою за мінімальні відстані, зазначені в цих Правилах.

1.6. Безпечні відстані від місця вибуху до механізмів, будинків, споруд визначають у проекті ведення підривних робіт з урахуванням конкретних умов.

1.7. Відстані, безпечні за розкиданням окремих кусків породи під час вибухів на викидання та скидання, визначають за табл. 1 (додаток 37) залежно від показника дії вибуху заряду n і лінії найменшого опору W.

1.8. Під час вибухів серії зарядів з різними значеннями W радіус небезпечної зони визначають за табл. 1 (додаток 37). За початкову величину приймають найбільше значення W за умови однакових n або найбільше значення n за умови однакових W. Якщо ж обидва значення (W і n ) є змінними, знаходять такі заряди, у яких сполучення W і n дають відповідно до табл. 1 (додаток 37) найбільший радіус зони. Останню приймають як небезпечну зону для підривання такої серії зарядів.

1.9. Прийняті значення радіусів небезпечних зон для людей повинні бути не менші, ніж у табл. 1 (додаток 37).

1.10. Для зарядів з істотно різними значеннями W і n у разі утворення протяжної виїмки (0,5 км і більше) радіус небезпечної зони для людей можна прийняти різним для різних її ділянок.

1.11. Радіуси зон, небезпечних за розкиданням кусків породи, під час вибухів зосереджених зарядів розпушування (n<1 ) визначають таким чином. З усіх зарядів цієї серії вибирають заряд з найбільшою лінією найменшого опору - Wmax. Для цього заряду розраховують значення довжини умовної лінії найменшого опору (Wнв ), при якій він був би зарядом нормального викидання (n=1 ).

Оскільки значення Wнв прийнято визначати із співвідношення Wнв =5Wрихл /7, то для цього випадку Wнв =5Wmax /7.

Отримане значення Wmax є відправним для визначення радіусів небезпечних зон для людей за розкиданням окремих кусків. Шукані значення радіусів rроз знаходять у тих самих графах табл. 1 (додаток 37), що відносяться до зарядів з n=1 і показані на горизонтальному рядку, що відповідає розрахунковому значенню Wнв.

1.12. Безпечні відстані, що забезпечують збереження механізмів, будинків і споруд від пошкодження кусками породи, що розлітаються, необхідно встановлювати в проекті (паспорті) ведення підривних робіт, враховуючи конкретні умови.

1.1. Відстань rД, що виключає можливість передавання детонації від вибуху на земній поверхні одного об’єкта з ВМ - активного заряду до іншого такого самого об’єкта - пасивного заряду, визначають за формулою

де rД - безпечна відстань від центра активного до поверхні пасивного заряду, м; КД - коефіцієнт, що залежить від виду ВМ зарядів і умов вибуху (відповідно до табл. 1 (додаток 38)); Q - маса ВР активного заряду, кг; b - менший лінійний розмір пасивного заряду (ширина штабеля), м.

1.2. Під час визначання коефіцієнта КД за табл. 1 (додаток 38) для розрахунку безпечних відстаней за передачею детонації необхідно прирівнювати:

обваловані сховища (об’єкти) до зарядів, що поглиблені на свою висоту в ґрунт;

необваловані, розташовані на поверхні сховища та майданчики з ВМ - до відкритих зарядів.

1.3. Визначення безпечної відстані між двома об’єктами (сховищами) потрібно проводити за формулою (1), приймаючи по черзі кожен об’єкт за активний заряд. У цьому разі за безпечну відстань між об’єктами приймають більше значення з двох розрахованих, але не менше подвоєної ширини найбільшого (за шириною) заряду.

Під час розміщення ВМ, розташованих на одній осі у сховищах видовженої форми, безпечна відстань у всіх випадках повинна становити не менше подвоєної ширини більшого (за шириною) сховища.

За будь-якого розташування сховищ (майданчиків) безпечна відстань повинна бути не меншою за розрив, передбачений правилами протипожежного захисту.

Якщо під час проектування складу необхідно зблизити об’єкти (сховища) на відстань меншу, ніж визначено за формулою (1), то безпечні відстані для такого складу необхідно визначати, виходячи із сумарного запасу ВМ на складі.

Об’єкти підвищеної небезпеки (сховища ЗІ, стаціонарні пункти розтарювання та виготовлення ВР, бункери з ВР тощо), ємність яких є меншою за ємність основних сховищ, можна розташовувати тільки на таких відстанях від кожного зі сховищ ВМ, щоб їх вибух не викликав детонацію ВМ у сховищах. Цю відстань визначають за формулою (1), приймаючи за активний заряд ВМ, що перебувають на об’єктах підвищеної небезпеки.

Безпечні відстані за передачею детонації між сховищами ВР, розраховані за формулою (1) при b=1,6 м, наведені в табл. 2 (додаток 39).

1.4. Якщо пасивний заряд складається з різних ВМ (наприклад, амоніту і тротилу), то при розрахунку безпечних відстаней значення коефіцієнта КД вибирають для того ВМ (із числа наявних у складі заряду), який має найбільшу чутливість до детонування.

1.5. При зберіганні детонуючого шнура 1 м шнура прирівнюють до такої кількості детонаторів nД:

1.1. За одночасного підривання зарядів викидання загальною масою більше ніж 200 т необхідно враховувати газову небезпеку вибуху та встановлювати безпечну відстань rГ, за межами якої вміст отруйних газів (у перерахунку на умовний оксид вуглецю) не може перевищувати граничнодопустиму концентрацію.

1.2. Безпечну відстань rГ за дією отруйних газів в умовах відсутності вітру або в напрямку, перпендикулярному поширенню вітру, під час підривання зарядів викидання визначають за формулою

У напрямку, протилежному поширенню вітру, радіус газонебезпечної зони необхідно приймати рівним rГ. У напрямку вітру радіус газонебезпечної зони rГ визначають за формулою

1. Найменування юридичної особи, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ юридичної особи, яка буде виконувати підривні роботи, дата надання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, № _______________________________________________________

2. Найменування юридичної особи, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ юридичної особи, на об’єктах якої будуть виконуватись (у разі виконання робіт підрядним способом) підривні роботи ______________________________________________________________

Видано _____________________________________________________________________

(найменування територіального органу Держгірпромнагляду України)

Кому _______________________________________________________________________

(найменування суб’єкта господарювання)

на придбання таких вибухових матеріалів:

Вказані вибухові матеріали призначені для використання

____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

Будуть зберігатися ____________________________________________________________

Додаткові вимоги до транспортування або зберігання ______________________________

____________________________________________________________________________

Строк дії свідоцтва до "_____" _________________ 20__ р.

На експлуатацію ______________________________________________________________

(найменування місця зберігання)

Видано ______________________________________________________________________

(найменування територіального органу Держгірпромнагляду України)

Під персональну відповідальність ________________________________________________

_____________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові, посада відповідальної особи)

Ємність:

Особливі умови ______________________________________________________________

____________________________________________________________________________

Строк дії свідоцтва ____________________________________________________________