9.1.14. У разі попадання мастила на теплоізоляцію гарячих поверхонь їх необхідно очистити (гарячою водою або парою), а якщо ці заходи не допомогли (глибоке просочення ізоляції) - слід замінити ділянку теплоізоляції.
9.1.15. Характеристики пожежної небезпеки речовин і матеріалів, які застосовуються або виробляються (отримуються), мають бути вивчені обслуговувальним персоналом. Персонал зобов'язаний дотримуватись при роботі з вибухопожежонебезпечними речовинами і матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або приведені в указівках щодо застосування.
9.1.16. Сумісне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання і транспортування речовин і матеріалів, які при взаємодії один з одним викликають запалювання, вибух або утворюють горючі і токсичні гази (суміші), не допускаються.
9.1.17. У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях (ділянках, майстернях, цехах і т.ін.) і на устаткуванні, у яких є небезпека вибуху або загоряння, необхідно вивішувати знаки, що забороняють користування відкритим вогнем, а також застережливі знаки, про обережність за наявності вибухових і займистих речовин за ГОСТ 12.4.026-76*.
Керівники підрозділів мають ознайомити всіх працівників із значенням таких знаків.
9.1.18. Виробництво, у якому використовуються вибухопожежонебезпечні речовини і матеріали, має бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухопожежонебезпеку процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокувань, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
9.1.19. Конструкції витяжних пристроїв (шаф, сушильних, камер фарбування і т.ін.), апаратів, трубопроводів мають запобігати накопиченню пожежонебезпечних відкладень і забезпечувати можливість їх очищення пожежобезпечними способами. Роботи з очищення мають проводитися систематично згідно з технологічним регламентом і фіксуватися в журналі (форму визначає керівник структурного підрозділу).
9.1.20. Іскропригнічувальні, вогнезахисні, пиловловлювальні і противибухові пристрої, а також устаткування захисту від проявів статичної електрики мають у встановленому порядку перевірятися на безвідмовність функціонування.
9.1.21. Технологічне устаткування, апарати і трубопроводи, у яких використовуються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази і пил, мають бути герметичними.
9.1.22. Розігрівання устаткування і трубопроводів з метою ліквідації крижаних пробок, кристалогідратних та інших закупорювальних відкладень необхідно здійснювати пожежобезпечними способами (із застосуванням гарячої води, пари та ін.). Застосування для цієї мети відкритого вогню не допускається.
9.1.23. Двері і люки пилозбиральних камер і циклонів при їх експлуатації мають бути закриті, горючі відходи, зібрані в камерах і циклонах, мають з них своєчасно видалятися.
9.1.24. У вибухопожежонебезпечних приміщеннях (цехах, ділянках і т.ін.) слід застосовувати інструмент, виготовлений з матеріалів, що не дають іскор, або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.
9.1.25. Покриття підлоги в приміщеннях категорій з вибухопожежонебезпеки А і Б мають виконуватися з негорючих і таких, що не дають іскор (при ударах), матеріалів. Конструкція вікон і дверей в таких приміщеннях також має унеможливлювати іскроутворення.
9.1.26. У виробничих і складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини і матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і пари, мають установлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища.
9.1.27. У приміщеннях, де застосовуються ЛЗР і ГГ, має передбачатися їх централізована подача до робочих місць. Доставка цих рідин у невеликих кількостях допускається в безпечній негорючій тарі спеціальної конструкції.
9.1.28. У гідросистемах із застосуванням ГР необхідно встановити контроль за їх рівнем у баку і не допускати перевищення тиску в системі вище за допустимий (указаний в паспорті). При появі патьоків мастила течу слід негайно усунути, а мастило прибрати за допомогою тирси або дрантя і видалити з приміщення в спеціально відведене місце.
9.1.29. У приміщеннях, де є виділення горючого пилу, стружки та ін., підлога, стелі, стіни, конструкції і устаткування мають систематично прибиратися. Періодичність прибирання встановлюється в інструкціях з пожежної безпеки.
9.1.30. Для миття і знежирення устаткування, виробів, деталей, кріплення та ін. мають застосовуватися, як правило, негорючі технічні мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки і способи.
9.1.31. Лакофарбові матеріали мають подаватися на робочі місця в готовому вигляді централізовано (у тарі, що герметично закривається, або по трубах) і не більше змінної потреби. Змішування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід здійснювати в спеціально виділеному ізольованому приміщенні, що розташоване біля зовнішньої стіни з віконними отворами і має самостійний евакуаційний вихід, або на відкритому майданчику.
9.1.32. Вимірювання рівня ЛЗР і ГР у резервуарах (ємностях) і відбір проб слід здійснювати в світлий час доби. Не допускається вимірювання рівня і відбір проб вручну під час грози, закачування або відкачування продуктів. Забороняється подача таких рідин у резервуари та інші ємності струменем, що спадає. Швидкість наповнення і спорожнення резервуара не повинна перевищувати сумарну пропускну спроможність установлених на резервуарах дихальних клапанів (вентиляційних патрубків).
9.1.33. Після закінчення роботи просочувальні ванни, а також ванни з охолоджувальними ГР мають закриватися кришками.
9.1.34. Просочувальні, гартівні та інші ванни з ГР слід обладнати пристроями аварійного зливу в підземні ємності, розташовані зовні будівлі. Кожна ванна повинна мати місцеве відсмоктування горючої пари. Улаштування аварійного зливу і місцевих відсмоктувань мають визначатися проектами.
9.1.35. У деревообробних підрозділах не дозволяється:
зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує змінну потребу;
залишати після закінчення роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки, клей, інші ГР і горючі матеріали;
експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезернопильні та інші верстати і агрегати при торканні пилок об огорожі, перекосі пильної рамки, ослабленні і неправильній підгонці повзунів, несправних системах охолоджування і змащування, нагріві підшипників понад 70 град. С, вимкнених системах місцевої вентиляції або при їх відсутності, а також при порушеній герметичності повітроводів.
9.1.36. Клеєварки потрібно розташовувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол і легкогорючих розчинників слід зберігати в негорючих ящиках. Розігрівати клей необхідно парою або за допомогою електроприладів з водяними лазнями.
9.1.37. Мешкання людей у виробничих будівлях, складах і на територіях підприємств не допускається.
9.2. Системи з умістом водню
9.2.1. Газощільність системи централізованої подачі водню або інертного газу має підтримуватися в технічному стані, що забезпечує рівень допустимого добового витоку газу не більше 1% від загального об'єму цієї системи. Допустимий рівень умісту водню в газовій суміші 2%, аміаку 15%.
9.2.2. На турбогенераторі має проводитися регулярний відбір проб газової суміші із струмопроводів, картерів підшипників, мастилобаків для контролю за утворенням вибухонебезпечних сумішей. Періодичність відбору затверджується керівництвом станції. При несправності автоматичних газоаналізаторів відсутність водню слід перевіряти за допомогою переносних газоаналізаторів або індикаторів не рідше одного разу на добу із записом результатів у журнал.
9.2.3. Аварійне витіснення водню азотом з корпусу машин необхідно виконувати відповідно до ІЕ систем з умістом водню.
9.2.4. При експлуатації газомасляної системи ущільнення вала генератора не допускається утворення вибухонебезпечної суміші при об'ємному вмісті водню в повітряному середовищі від 4% до 75%. Максимальна концентрація водню за будь-яких обставин не повинна перевищувати 2%, для чого необхідно:
проводити контроль чистоти водню в агрегаті і виконувати в необхідних випадках операції щодо заміни газового середовища;
суворо дотримувати послідовність операцій щодо заповнення або витіснення водню в корпусі генератора;
підтримувати в справному стані оглядові пристрої мастилосистем і трубопроводи видалення водню з агрегатів;
постійно контролювати герметизацію замкнутих систем з воднем;
контролювати роботу контрольно-вимірювальних приладів проведенням систематичного хімічного аналізу, регулярно продувати газомасляні системи відповідно до графіка;
перевіряти наявність скупчення водню в екранованих струмопроводах і вживати заходів до його видалення.
9.2.5. За наявності в корпусі генератора водню у всіх режимах роботи має забезпечуватися безперервна подача мастила в ущільнення для запобігання утворенню вибухонебезпечної концентрації водню з повітрям і можливості її займання, а також робота вакуумного насоса або ежектора.
9.2.6. При ремонтах необхідно виключити попадання водню в корпус генератора шляхом виконання видимого розриву на трубопроводі подачі водню або в запірній арматурі на газовому посту.
9.2.7. При появі водню в струмопроводах і картерах підшипників (при вмісті його в повітрі до 1%) необхідно провести заходи з усунення витоку водню.
9.2.8. Забороняється проведення пожежонебезпечних робіт без наряду-допуску (з проведенням аналізу повітряного середовища) безпосередньо на корпусі агрегатів, апаратах і трубопроводах, заповнених воднем, та ближче 15 м від них.
9.2.9. Прокладання газопроводів з киснем, ацетиленом та іншими ГГ у приміщенні мастилоапаратних забороняється.
9.2.10. Перед пуском насосів у приміщенні мастилоапаратних має бути включена припливно-витяжна вентиляція.
9.2.11. Робота мастилоочисної установки без заземлення забороняється.
9.2.12. У мастилоапаратній зберігання змащувальних матеріалів допускається тільки в спеціальній металевій тарі з кришками. Забороняється зберігання матеріалів більше добової потреби.
9.2.13. Не допускається установка газових балонів біля газових постів генераторів для заповнення їх корпусів воднем або інертним газом, за винятком аварійних випадків (ремонту) у централізованих системах подачі цих газів.
9.2.14. Дії персоналу щодо гасіння пожежі на генераторах мають здійснюватися відповідно до плану і карток пожежогасіння і періодично відпрацьовуватися на ППТ.
9.2.15. Справність установок і трубопроводів системи подачі водню і азоту в корпус генератора від централізованих газових установок має періодично контролюватися.
На видних місцях устаткування газомасляної системи з водневим охолоджуванням мають бути нанесені знаки безпеки "Забороняється користуватися відкритим вогнем", "Забороняється палити" і "Обережно! Легкозаймисті речовини".
9.3. Кисневі установки
9.3.1. У приміщеннях кисневих станцій і розподільних установок не повинно бути будівельних конструкцій і деталей з деревини та інших органічних матеріалів. Підлога має бути виконана з негорючих матеріалів.
9.3.2. У приміщеннях розподільних колекторів можливе розміщення наповнених і порожніх балонів у кількості не більше 80 шт.
9.3.3. Забороняється розміщувати в приміщенні зберігання балонів (наповнених і порожніх) і в приміщенні розподільної рампи устаткування, що не належить до кисневих установок, а також улаштування різного роду приміщень.
9.3.4. Балони, що зберігаються на відкритих майданчиках, мають бути захищені від сонячного проміння улаштуванням огорож і піддашків з негорючих матеріалів над усім майданчиком.
9.3.5. Канали трубопроводів і кабелів, а також приямки компресорів мають триматись у чистоті. Забороняється забруднення їх сміттям, мастилом, водою.
9.3.6. Зварювальні та інші роботи із застосуванням відкритого вогню можуть проводитися на відстані не менше 10 м від кисневої станції і від будівлі, у якій розміщені відділення наповнення і склади кисневих балонів.
9.3.7. Ремонт киснепроводів із застосуванням зварки або паяння необхідно проводити тільки після ретельного продування їх азотом.
9.3.8. За герметичністю всіх з'єднань у кисневих комунікаціях має бути встановлений нагляд. Усі деталі пристроїв наповнювання - труби, вентилі та ін., що контактують із стиснутим киснем, мають бути виготовлені з міді або її сплавів (латунь, бронза). Застосування деталей із сталі, зокрема тієї, що не іржавіє, забороняється.
9.4. Системи з умістом мастила
9.4.1. Монтаж і ремонт мастилопроводів турбогенераторів має проводитися відповідно до вимог чинного законодавства. На заводські зварні з'єднання має бути документація заводу-виробника. Зварні з'єднання, виконані в процесі монтажу або ремонту, мають ретельно контролюватися неруйнівними методами. Після закінчення всіх робіт на мастилосистемах турбогенераторів відповідні ділянки необхідно очищати, промивати і опресовувати тиском, що перевищує робочий в 1,25 раза, або відповідно до вказівки заводу-виробника.
9.4.2. У мастилосистемах агрегатів слід застосовувати мастилостійкі і температуростійкі до 100 град. С матеріали ущільнень (прокладки) фланцевих з'єднань мастилопроводів. У вузлах, які можуть піддаватися при роботі нагріву понад 100 град. С, елементи ущільнювачів мають бути температуростійкими до 200 град. С.
9.4.3. Мастилопроводи, не захищені коробами, мають відділятися від гарячих поверхонь з температурою вище 60 град. С захисними екранами.
Усі гарячі поверхні, розташовані ближче 1 м від мастилопроводів, мають бути заізольовані. Поверхня ізоляції небезпечних ділянок має бути обклеєна склотканиною за допомогою розчиненого рідкого скла і обшита листовою сталлю або алюмінієм для оберігання її від просочення мастилом.
9.4.4. При експлуатації агрегатів не допускається потрапляння мастила на гарячі поверхні, у підвальні приміщення і на кабельні траси. З цією метою мають бути передбачені заходи проти фонтанування мастила на напірних мастилопроводах, а саме:
застосування сталевої запірної арматури;
установка фланців фасонного типу "шип-паз";
покриття кожухом фланцевих з'єднань і запірної арматури;
розміщення мастилопроводів, що проходять поряд з нагрітими поверхнями, у металевих коробах.
9.4.5. Напірні мастилопроводи з надлишковим тиском більше 0,1 МПа мають вироблятися із сталевих безшовних труб з мінімальною кількістю фланцевих з'єднань.
9.4.6. Фланцеві з'єднання, уключаючи з'єднання в арматурі (при надлишковому тиску в них 0,1 МПа і більше), слід приймати фасонного типу (типу "шип-паз", "виступ-западина").
9.4.7. При незначній течі мастила в мастилонаповненому устаткуванні (мастилобаки, мастилоохлоджувачі, мастилонасоси і т.ін.), яку неможливо усунути без зупинки блоку, допускається установка тимчасових піддонів з негорючих матеріалів, мастило з яких має періодично прибиратися у міру накопичення. Підкладення дрантя, теплоізоляції для збору мастила в місцях витікання забороняється. При значних витіканнях необхідно вжити заходів щодо аварійної зупинки устаткування.
9.4.8. Усі отвори в підлозі машинного залу необхідно закладати або захищати бортом заввишки не менше 100 мм.
9.4.9. Підлога приміщень мастилогосподарства ГЦН має бути виконана з негорючого матеріалу.
9.4.10. Електричні контакти і реле сигналізації рівня мастила в мастилобаках слід установлювати за межами ємностей.
9.4.11. Забороняється проведення робіт на мастилопроводах і устаткуванні мастилосистеми під час їх роботи, за винятком заміни манометрів, ремонту насосів ділянок, що відключаються, а також налагоджувальних робіт.
9.4.12. Доливати мастилобаки необхідно централізовано по мастилопроводах. Забороняється підживлення мастилосистеми шляхом доставки мастила в бочках до мастилобаків.
9.4.13. Не допускається застосування гумових, поліетиленових та інших прокладок з м'якого і немастилостійкого матеріалу для фланцевих з'єднань мастилопроводів.
9.4.14. У мастилосистемі має забезпечуватися злив мастила в аварійну ємність, розташовану поза головним корпусом.
Площа перерізу зливного трубопроводу мастилобаків має бути такою, щоб забезпечувати злив мастила з мастилосистеми протягом 15 хв.
9.4.15. На трубопроводі аварійного зливу мастила з мастилобака турбогенератора в машзалі слід установлювати послідовно дві засувки. Одна з них з ручним приводом, виведеним на відмітку обслуговування турбіни, установлюється в місці, безпечному при пожежі. Друга засувка з ручним управлінням на місці її установлення має бути опломбована у відкритому положенні.
9.4.16. На запірному пристрої (засувці) аварійного зливу мастила з мастилобака має бути напис "Аварійний злив мастила", а ручний привід пофарбований в червоний колір.
9.5. Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори, трансформатори власних потреб
9.5.1. Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів, автотрансформаторів, компенсувальних реакторів, трансформаторів власних потреб та ін. забезпечується:
триманням у справному стані пристроїв охолоджування, регулювання і захисту устаткування;
дотриманням температурних режимів;
триманням у справному стані і постійній готовності АУПГ і пристроїв мастилоприймачів;
триманням у справному стані газоаналізаторів.
9.5.2. Пристрої мастилоприймачів під трансформаторами і реакторами, мастилопроводи і дренажі мають триматись у справному стані для запобігання розтіканню мастила при аварії і потраплянню його в кабельні канали та інші комунікації.
9.5.3. Максимально допустима температура верхніх шарів мастила має бути не більше 95 град. С, а перевищення температури мастила над температурою зовнішнього середовища - не більше 60 град. С.
9.5.4. Засипка з гравію або щебеню (відповідної фракції) під трансформатор має триматись у чистоті і не рідше 1 разу на рік промиватися. При сильному забрудненні (занесення пилу, піску і т.ін.), замасленні засипки її слід промивати, як правило, навесні та восени. Одночасно з промиванням засипки з гравію або випробуванням стаціонарної установки пожежогасіння має бути перевірена робота мастилопроводів і видалена вода з аварійної ємності. При утворенні на засипці з гравію твердих відкладень від нафтопродуктів завтовшки не менше 3 мм або появі рослинності і в разі неможливості її очищення має здійснюватися заміна гравію (щебеню) фракцією 30-70 мм.
9.5.5. Виведення трансформаторів з експлуатації необхідно виконувати відповідно до вимог документації заводів-виробників.
9.5.6. Навколо трансформаторів бортову огорожу необхідно тримати в справному стані. При виявленні мастила на засипці з гравію (щебеню) слід уживати заходів із запобігання його подальшому надходженню.
9.5.7. Забороняється використовувати стінки кабельних каналів як бортову огорожу мастилоприймачів трансформаторів і реакторів.
9.5.8. Уведення кабельних ліній в шафи управління, захисту і автоматики, а також розгалужувальні (сполучні) коробки на трансформаторах і реакторах мають бути ретельно ущільнені негорючим матеріалом і відповідати класу зони по ПУЕ.
9.5.9. При пошкодженні корпусу трансформатора мастило необхідно злити в аварійну ємність. Аварійні ємності для приймання мастила мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а також після рясних дощів, танення снігу або гасіння пожежі. Стаціонарні рівнеміри в ємностях слід тримати в справному стані.
9.5.10. При отриманні сигналу від газового реле трансформатора має бути негайно проведений зовнішній огляд трансформатора і відібраний газ для аналізу і перевірки на горючість. Якщо газ горючий або в ньому містяться продукти розкладання ізоляції, трансформатор має бути негайно відключений.
9.5.11. Трансформатори напругою 330 кВ і вище при виділенні газу (навіть негорючого і відсутності в ньому продуктів розкладання ізоляції) мають бути розвантажені й відключені для з'ясування і усунення причини появи газу. При спрацьовуванні захисту від внутрішніх пошкоджень трансформатора мають автоматично включатися стаціонарні установки пожежогасіння водою.
9.5.12. У разі автоматичного відключення трансформатора підключення його в роботу можливе тільки після огляду й усунення виявлених недоліків.
9.5.13. Огляд трансформаторів власних потреб з постійним черговим персоналом має проводитися 1 раз на добу, без чергового персоналу - 1 раз на місяць.
9.5.14. Позачергові огляди необхідно проводити після аварійних відключень релейним захистом трансформаторів.
9.5.15. Трансформатор при пожежі має бути відключений і включена стаціонарна установка пожежогасіння. Злив мастила з трансформатора при пожежі забороняється.
9.5.16. У місцях установки пожежної техніки мають бути обладнані й позначені місця заземлення. Місця заземлення пожежної техніки й устаткування визначаються фахівцями ЕЦ спільно з представниками пожежної охорони.
9.5.17. Гасіння пожеж на трансформаторах, реакторах, генераторах здійснюється відповідно до оперативного плану та карток пожежогасіння. На об'єктах, де розміщені трансформатори, реактори, генератори, мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для підрозділів пожежної охорони. Використовування цих засобів з іншою метою заборонено.
9.6. Гідразинні установки
9.6.1. Установка для дозування робочого розчину гідразингідрату повинна мати огорожу з цементною відбортовкою і приямок для збору і нейтралізації пролитого розчину. На огорожу установки мають бути вивішені плакати "Гідразингідрат" і знаки безпеки "Обережно! Легкозаймисті речовини", "Обережно! Небезпека вибуху".
9.6.2. Забороняється зберігати в приміщенні гідразинної установки будь-які реагенти і матеріали, користуватися відкритим вогнем і застосовувати іскроутворювальні інструменти. Приміщення гідразинної установки має бути закрите на замок.
9.6.3. Зливати гідразингідрат з бочок слід за допомогою сифона із сталі, що не іржавіє, у приймальний бак, наполовину заповнений водою. Переливати гідразингідрат необхідно при включеній вентиляції. Ближче за два метри від місця роботи не повинні міститися окислювачі, горючі речовини, пористі матеріали (окисли натрію, калію, азбест, активоване вугілля і т.ін.), кисень і електронагрівальні прилади.
9.6.4. Товарний гідразингідрат, що містить 64% гідразину, потрібно транспортувати і зберігати в тарі із сталі, що не іржавіє, або алюмінію. Розбавлені розчини гідразингідрату (30% і менше) допускається зберігати в ємностях, що закриваються, з вуглецевої сталі або в поліетиленових банках. При транспортуванні не допускаються удари і падіння ємностей з гідразингідратом. При розкритті металевих ємностей з-під гідразингідрату не слід допускати виникнення іскор.
9.6.5. Пролитий гідразингідрат (концентрований або розбавлений) необхідно змити водою в дренажний приямок і нейтралізувати хлорним вапном.
X. Вимоги до тримання технічних засобів протипожежного захисту
10.1. Установки пожежної сигналізації і пожежогасіння
10.1.1. Тримання в працездатному стані АУПС і АУПГ необхідно забезпечувати такими заходами:
комплектуванням високопрофесійними кадрами, що пройшли спеціальне навчання;
проведенням ТО з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;
матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення у всіх режимах експлуатації, підтримки і своєчасного відновлення працездатності;
розробкою необхідної експлуатаційної документації для обслуговувального і чергового персоналу.
10.1.2. Будівлі, приміщення і споруди мають обладнуватися вказаними установками відповідно до вимог будівельних норм, правил, стандартів, переліків та інших нормативно-правових актів, а також на підставі АПН.
10.1.3. Апаратура і устаткування, що входить до складу установок, мають відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників та мати відповідні сертифікати, видані УкрСЕПРО.
10.1.4. Приймання в експлуатацію установок пожежогасіння має здійснюватися комісією, призначеною наказом Генерального директора, з обов'язковою участю фахівців СПБ та представників Держпожнагляду.
10.1.5. Установки пожежогасіння і пожежної сигналізації мають експлуатуватися в режимах, передбачених проектами. Переведення установок з автоматичного режиму на дистанційне керування не допускається, за винятком випадків ремонту установки, ТО та при відвідуванні приміщень, обладнаних АУПГ (з повідомленням пожежної охорони).
10.1.6. Усі установки пожежогасіння мають бути в справному стані і триматись у постійній готовності до дії. Несправності, що впливають на їх працездатність, мають усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Кожен випадок відмови їх у роботі і при випробуваннях у приміщеннях СБ підлягає розслідуванню комісією.
10.1.7. Роботи з ТО і ППР мають визначатися на кожен вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, який розробляється на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт.
10.1.8. На період проведення робіт з ТО або ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація підприємства зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, що захищаються, і технологічного устаткування, поінформувавши про це об'єктову пожежну охорону.
10.1.9. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління і зв'язку мають постійно контролюватися на режим "Готовність" і піддаватися періодичним випробуванням на режими "Тривога" і "Установка спрацювала" відповідно до плану-графіка.
10.1.10. У місцях розміщення приладів сигналізації і вузлів управління має бути визначений порядок дій чергового (оперативного) персоналу в разі появи сигналів про пожежу або про несправності в АУПС або АУПГ. Це приміщення має бути обладнане телефонним зв'язком і укомплектоване електричним ліхтарем.
10.1.11. Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторні технологічних цехів, а також станції пожежогасіння мають бути забезпечені схемою (мнемосхемою) пожежної сигналізації і (або) установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про управління установкою пожежогасіння і про дії сповіщення про аварію і (або) пожежу.
10.1.12. На пультах управління диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла управління і розподільного пристрою установок пожежогасіння мають бути вивішені (установлені) таблички з указівкою приміщень або технологічного устаткування, що захищаються.
В установках водяного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках вказувати типи і кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Функціональні схеми обв'язки мають вивішуватися і в насосних АУПГ.
10.1.13. На об'єкті має вестися експлуатаційна документація, у якій необхідно реєструвати:
зміст, терміни і виконавців проведення ТО і ППР;
дату і обставини санкціонованих і помилкових спрацьовувань АУПС і АУПГ;
дату і результати контрольних перевірок і періодичних випробувань АУПС і АУПГ.
На об'єкті також має бути така документація:
ПД і виконавчі креслення на установку;
акт приймання і здачі установки в експлуатацію;
паспорти на устаткування і прилади;
журнал ТО і ремонту установок;
ІЕ установки.
10.1.14. Для якісної експлуатації АУПС і АУПГ на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації має бути створена служба з обслуговування АУПС і АУПГ, а також призначені:
особи, відповідальні за експлуатацію АУПС і АУПГ;
оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом АУПС і АУПГ (оперативний персонал - для щоденного контролю, черговий персонал - для цілодобового. Функції оперативного і чергового персоналу можуть об'єднуватися);
особи, відповідальні за ремонт і ТО АУПС, АУПГ.
10.1.15. Керівник підрозділу, відповідальний за експлуатацію, ТО і ремонт установок пожежної автоматики, зобов'язаний забезпечити:
виконання вимог правил експлуатації установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;
тримання АУПС і АУПГ у робочому стані шляхом своєчасного проведення ТО і ППР;
навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж працівників у приміщеннях, що захищаються;
розробку необхідної експлуатаційної документації і контроль за систематичним її веденням;
інформування адміністрації АЕС, об'єкта про всі випадки відмов і спрацьовувань установок;
своєчасне пред'явлення рекламацій:
а) заводам-виробникам - при поставці некомплектних або неякісних приладів і устаткування;
б) монтажним організаціям - при виявленні неякісного монтажу або відступів від ПД, не узгоджених з розробником проекту та наглядовими органами;
в) спеціалізованим обслуговувальним організаціям - за неякісне і невчасне ТО і ремонт установок.
10.1.16. Оперативний (черговий) персонал повинен знати:
найменування і місцезнаходження приміщень, що захищаються, розташування приймальних станцій пожежної сигналізації, вузлів управління установками пожежогасіння;
порядок виклику пожежної охорони при отриманні сигналу тривоги і взаємодії з пожежними підрозділами при ліквідації пожежі та її наслідків;
порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;
порядок ведення експлуатаційної документації.
10.1.17. Запас зрошувачів і ПС на об'єкті має бути не менше 10% від числа змонтованих.
10.1.18. КОПС має забезпечувати роздільне подавання сигналів від ПС і охоронних датчиків.
10.1.19. Апаратура АУПС і КОПС має встановлюватися в місцях, недоступних для сторонніх осіб, і бути опломбована.
10.1.20. ПС слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виробників. Сповіщувачі мають бути захищені від механічних пошкоджень і несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.
10.1.21. ПС мають функціонувати цілодобово і постійно триматись у чистоті. До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і устаткування до сповіщувачів має бути не менше 0,6 м.
10.1.22. Не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача в місці його установлення.
10.1.23. У разі ремонту або несправності ручного ПС поряд має бути вивішена табличка з відповідним написом.
10.1.24. Елементи і вузли АУПГ мають бути пофарбовані відповідно до вимог чинних стандартів.
10.1.25. Зрошувачі і насадки мають постійно триматись у чистоті, при проведенні ремонтних робіт вони мають бути захищені від попадання на них фарби, побілки та ін. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, що не впливають на розповсюдження тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість зрошувачів, що розкрилися, і несправних пробки і заглушки.
10.1.26. Періодичну перевірку працездатності установок водяного пожежогасіння на спрацьовування від сповіщувачів з вимірами інерційності системи і величин тиску на початку і в кінці рядів працюючих зрошувачів проводять не рідше 1 разу на 3 роки. Цю перевірку допускається поєднувати з проведенням гідроіспитів трубопроводів АУПГ.
10.1.27. Забороняється:
використовувати трубопроводи АУПГ для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;
приєднувати виробниче устаткування до живлячих трубопроводів АУПГ;
установлювати запірну арматуру і фланцеві з'єднання на живильних і розподільних трубопроводах.
10.1.28. Вузли управління установок водяного пожежогасіння мають бути розміщені в приміщеннях з мінімальною температурою повітря протягом року не нижче +5 град. С.
10.1.29. Приміщення, де розміщені вузли управління, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкнутими. Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечувати телефонним зв'язком з диспетчерським пунктом (пожежним постом). Ключі від приміщень мають знаходитися у обслуговувального і оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в приміщення має бути табло "Станція (вузол управління) пожежогасіння".
10.1.30. Відновлення фарби на поверхні установок пожежогасіння, сигналізації здійснюється під час ППР і в разі потреби.
10.2. Системи протидимного захисту
10.2.1. Не менше одного разу на місяць слід проводити випробування систем протидимного захисту з уключенням вентиляторів (уручну або від ПС).
10.2.2. Для підтримання систем протидимної вентиляції в робочому стані необхідно:
щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих механізмів, положення клапанів, засувок; наявність замків і пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, пускових механізмів оперативного реагування, захисного заскління на кнопках ручного пуску;
періодично очищувати від забруднення і пилу (у зимовий час від обмерзання) вентиляційні грати, виконавчі механізми; регулювати натягнення ременів трансмісії вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілісності повітроводів і їх з'єднань.
10.2.3. На кнопках дистанційного пуску мають бути пояснювальні написи (таблички) про їх призначення. Кнопки мають бути опломбовані (опечатані). Щит (пульт) ручного управління пристроями системи протидимного захисту має бути забезпечений інструкцією про порядок їх уключення в роботу.
10.2.4. Двері, що входять в систему протидимного захисту, повинні мати справні пристрої для самозачинення і ущільнювальні прокладки в притворах, а також заскління з армованого скла (або бути глухими).
10.2.5. У каналах димовидалення і підпору повітря прокладення будь-яких комунікацій не дозволяється.
10.2.6. Сигнали про виникнення пожежі і включення в роботу протидимного захисту будівель мають передаватися на диспетчерський пункт.
10.2.7. У черговому режимі димові клапани системи протидимного захисту на всіх поверхах мають бути закриті.
10.3. Системи оповіщення і зв'язку при пожежі
10.3.1. Системи оповіщення про пожежу мають забезпечувати відповідно до розроблених планів евакуації передачу сигналів оповіщення одночасно по всій будівлі (споруді), а в разі потреби - послідовно або вибірково в окремі його частини (поверхи, секції і т.ін.).
10.3.2. Порядок використання систем оповіщення необхідно визначати в ІЕ, де слід також указувати осіб, що мають право приводити системи в дію.
10.3.3. Кількість оповісників, їх розстановка і потужність мають забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях перебування людей. Оповісники - динаміки не повинні мати регуляторів гучності, їх підключення до мережі слід виконувати без роз'ємних пристроїв.
10.3.4. Для передачі текстів оповіщення і управління евакуацією допускається використовувати внутрішні радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, що є на підприємстві (за умови забезпечення надійності оповіщення). Текст оповіщення має бути наперед записаний на магнітофон.
10.3.5. Системи оповіщення і управління евакуацією необхідно виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного оповіщення і управляючих команд через мікрофон для оперативного реагування у разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації.
10.3.6. Приміщення, з якого здійснюється управління системою оповіщення, слід розташовувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу в сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.
10.3.7. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби систем оповіщення про пожежу повинні мати ступінь захисту, що відповідає категорії і групі вибухонебезпеки.
10.3.8. Необхідність обладнання будівель і приміщень системами та технічними засобами оповіщення про пожежу, вимоги до їх улаштування встановлюються будівельними нормами.
10.3.9. На передбачених заздалегідь визначених місцях мають бути встановлені аварійні засоби телефонного зв'язку, що працюють незалежно від основних мереж телефонного зв'язку АЕС.
10.3.10. АЕС має оснащуватися переносними засобами радіозв'язку (радіостанції або радіотелефони, що працюють на одній частоті), які мають знаходиться у розпорядженні пожежної охорони і оперативного персоналу, що бере участь у гасінні пожежі і можливій безпечній зупинці РУ.
10.3.11. Стаціонарні приймальні станції (ретранслятори) мають бути захищені від дії пожежі.
10.3.12. Переносні засоби радіозв'язку перед застосуванням на території АЕС мають бути перевірені по частоті для унеможливлення помилкових спрацьовувань установок пожежної автоматики і дії на системи управління АЕС. Надалі проводяться регулярні періодичні випробування цих засобів.
10.3.13. Приміщення постійного перебування персоналу АЕС необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами, радіозв'язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість використання їх для передачі повідомлення про пожежу в будь-який час доби. Номер телефону для виклику пожежної охорони має бути "01".
10.3.14. За відсутності на об'єкті (у приміщенні) телефонного зв'язку слід на видних місцях указати (за допомогою написів, табличок і т.ін.) місцезнаходження найближчого телефону або спосіб виклику пожежної охорони.
10.3.15. У вибухонебезпечних зонах телефонні апарати і сигнальні пристрої до них мають бути виконані відповідно до категорії і класу зони по ПУЕ.
10.4. Протипожежне водопостачання
10.4.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання
10.4.1.1. АЕС має бути забезпечена необхідною кількістю води для пожежогасіння, виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативно-правових документів. Мережі протипожежного водопроводу мають забезпечувати необхідні норми витрати і тиску води. При недостатньому тиску на об'єктах необхідно встановлювати насоси, що підвищують тиск у мережі.
10.4.1.2. До протипожежного водопостачання належать вододжерела, насосні станції, мережа зовнішнього водопостачання трубопроводів з гідрантами на території об'єкта, а також внутрішня мережа трубопроводів з ПК у будівлях, спорудах. Протипожежний водопровід має прокладатися окремо від технологічного, сантехнічного та інших водопроводів.
10.4.1.3. Перевірку стану вводів протипожежного водопроводу, запірної арматури, водозабірних колодязів і вимірювальних приладів слід проводити щомісяця. Установка секційних засувок для відключення окремих частин водопровідної магістралі має забезпечувати проведення ремонту, ТО без порушення подачі води в системи пожежогасіння АЕС.
10.4.1.4. Перевірку на справність і щільність закриття засувок протипожежного водопроводу слід проводити не рідше одного разу на 6 місяців.
10.4.1.5. Тимчасове відключення окремих ділянок протипожежного водопроводу, устаткування насосних станцій і резервуарів із запасом води для пожежогасіння (для ремонту або випробування) необхідно проводити за дозволом головного інженера АЕС з повідомленням пожежної охорони. При цьому мають бути вжиті заходи щодо забезпечення надійного водопостачання на весь період відключення.
10.4.1.6. ПГ мають бути в справному стані і розміщуватися так, щоб забезпечувався зручний забір води пожежними машинами.
10.4.1.7. Перевірка працездатності ПГ має здійснюватися відповідальними за їх технічний стан не рідше двох разів на рік (навесні та восени) спільно з об'єктовою державною пожежною охороною. Кришки люків колодязів підземних ПГ мають бути очищені від бруду, льоду і снігу в холодний період, з урахуванням середньомісячної температури утеплені, а стояки звільнені від води.
10.4.1.8. Кришки люків колодязів підземних ПГ необхідно фарбувати в червоний колір, вони повинні мати ручки, що втоплюються.
10.4.1.9. При відключенні ділянок водопровідної мережі і гідрантів або зменшенні тиску в мережі нижче норми (з дозволу головного інженера, НЗС) необхідно за телефоном сповіщати про це підрозділи пожежної охорони. Підключення до мережі протипожежного водопроводу нових споживачів, що пов'язане з пониженням тиску і збільшенням витрати води, має проводитися після узгодження ухваленого рішення з генеральним проектувальником і проведення натурних випробувань на максимальну витрату. Підключення до мережі протипожежного водопроводу споживачів іншого призначення не допускається.
10.4.1.10. При замерзанні гідрантів і окремих ділянок труб для їх відігрівання використовують гарячу воду, нагрітий пісок, пару. З цією метою також слід застосовувати пожежобезпечний контактний спосіб відігрівання водопроводу із застосуванням гнучких стрічкових електронагрівальних елементів.
10.4.1.11. ПГ і ПВ повинні мати під'їзди з твердим покриттям. За наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів та ін. до них мають бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 м х 12 м для установлення пожежних автомобілів і забору води в будь-який час року.
10.4.1.12. У разі неможливості безпосереднього забору води з ПВ слід передбачати приймальні (мокрі) колодязі, сполучені з водоймищем трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на сполучному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку, штурвал якої має бути виведений під кришку люка.
10.4.1.13. Витрачений при гасінні пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений в можливо короткий термін, але не більше термінів, указаних у СНиП 2.04.02-84. Поповнення резервуара водою має бути автоматичне від мережі пожежного водопроводу.
10.4.1.14. Справність рівнемірів необхідно контролювати не рідше ніж один раз на два місяці при плюсовій температурі, щомісяця при мінусовій температурі і негайно в разі сумнівів у справній роботі рівнеміра. При пониженні рівня води в резервуарі нижче номінального має спрацьовувати попереджувальна сигналізація з виведенням сигналів на БЩУ і ЦЩУ.
10.4.1.15. На АЕС, що має водопровідні мережі, заповнення ПВ слід здійснювати від існуючої мережі по трубопроводах діаметром не менше 77 мм з установкою на них запірної арматури.
10.4.1.16. У місцях розташування ПГ і ПВ мають бути встановлені покажчики з нанесеними:
для пожежного гідранта: буквеним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, позначенням виду водопровідної мережі (тупикова або кільцева);
для пожежного водоймища: буквеним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах і кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водоймища.
10.4.2. Внутрішній протипожежний водопровід
10.4.2.1. Внутрішні ПК слід розміщувати так, щоб забезпечувати необхідний тиск і витрату води, принаймні від одного ПК для гасіння пожежі, що виникла на устаткуванні, яке забезпечує безпечну роботу АЕС.
10.4.2.2. Доступ до місць установки внутрішніх ПК не можна захаращувати, при цьому їх розташування не повинне заважати евакуації людей.
10.4.2.3. Кожен ПК має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметру і стволом, вентилі мають бути укомплектовані рукоятками (маховиками та ін.), а також важелем для полегшення відкриття вентиля, сполучні головки ПК пожежних рукавів і стволів мають вільно з'єднуватися між собою і мати ущільнювальні гумові прокладки. У обґрунтованих випадках допускається тимчасове комплектування ПК пожежними рукавами неоднакового з ним діаметра за умови забезпечення розрахункових витрат або тиску.
10.4.2.4. Пожежні рукави мають експлуатуватися відповідно до технічної документації заводів-виробників. Пожежний рукав необхідно зберігати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана і ствола, і не рідше ніж один раз на шість місяців складати наново (із записом у журнал), змінюючи подовжну складинку.
10.4.2.5. ПК мають розміщуватися у вбудованих або навісних шафках, що мають отвори для провітрювання, пристосованих для опломбування і візуального огляду без їх розкриття. При влаштуванні шафок слід враховувати можливість розміщення в них двох вогнегасників.
10.4.2.6. На дверцях пожежних шафок із зовнішньої сторони мають бути вказані після буквеного індексу "ПК" порядковий номер крана, цех-власник і номер телефону для виклику пожежної охорони. Зовнішнє оформлення дверець має відповідати вимогам чинних стандартів.
10.4.2.7. ПК мають постійно бути в справному стані і бути доступними для користування.
10.4.2.8. Спосіб установки ПК має забезпечувати зручність обертання вентиля і приєднання рукава (на висоті 1,35 м від рівня підлоги). Напрямок осі вихідного отвору патрубка ПК має унеможливлювати різкий злам пожежного рукава в місці його приєднання.
10.4.2.9. Установлюване в будівлях підвищеної поверховості відповідно до вимог будівельних норм обладнання (зовнішні патрубки із сполучними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин і подачі від них води в мережі внутрішнього протипожежного водопроводу необхідно тримати в постійній готовності до використовування у разі потреби.
10.4.2.10. У неопалюваних приміщеннях у зимовий час вода з внутрішнього протипожежного водопроводу має зливатися. При цьому біля кранів мають бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкриття відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкриття засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.
10.4.2.11. За наявності в неопалюваному приміщенні (будівлі) трьох і більше ПК на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водопроводу в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття і пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених усередині шафок ПК.
10.4.2.12. ТО і ремонт устаткування протипожежного водопостачання слід проводити за графіком, затвердженим головним інженером АЕС, а результати цих робіт мають документально оформлятися.
10.4.3. Насосні станції
10.4.3.1. Для забезпечення насосною станцією необхідного тиску і витрат води в протипожежному водопроводі насоси необхідно встановлювати в кількості, що забезпечує 100% продуктивність за умови виходу з ладу одного з насосів або втрати електроживлення.
10.4.3.2. У приміщенні насосної станції мають бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання і схема обв'язки насосів. На кожній засувці і пожежному насосі-підвищувачі слід указувати їх призначення.
Приміщення насосних станцій мають бути опалюваними, у них не допускається зберігання сторонніх предметів і устаткування.
Трубопроводи і насоси необхідно фарбувати в червоний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76*.
10.4.3.3. Категорія надійності електропостачання насосних станцій (установок) має відповідати вимогам будівельних норм і ПУЕ.
10.4.3.4. Устаткування насосної станції протипожежного водопроводу має знаходитися в постійній готовності до роботи. Виявлення несправності і відхилення від нормального режиму експлуатації мережі протипожежного водопостачання необхідно усувати негайно шляхом організації аварійно-відновних робіт.
10.4.3.5. Живлення електродвигунів насосів має здійснюватися від двох незалежних джерел з автоматичним уключенням резерву. Роботу основного і резервного джерел живлення пожежних насосів (зокрема від дизельних агрегатів), а також автоматики переходу на резервне живлення слід перевіряти не рідше одного разу на місяць з реєстрацією результатів у журналі.
10.4.3.6. Електрифіковані засувки мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця і триматись у постійній експлуатаційній готовності.
10.4.3.7. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах має забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого з насосів, зворотних клапанів і основної запірної арматури.
10.4.3.8. Біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням у темний час доби, а в місцях відсутності природного освітлення - постійно.
10.4.3.9. Порушення в роботі насосів має відображатися на пульті управління АЕС.
10.4.3.10. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення слід закривати на замок, а місце зберігання ключів указувати на дверях.
10.4.4. Пожежні сухотруби і лафетні стволи
10.4.4.1. ТО пожежних сухотрубів полягає:
в очищенні від сміття і пилових відкладень;
у перевірці наявності ущільнювальних гумових прокладок і сполучних гайок;
у проведенні проливу після реконструкції і монтажу;
сухотруби після проливу мають продуватися сухим стиснутим повітрям.
10.4.4.2. Лафетні стволи призначені для охолодження несучих металоконструкцій машинного залу. Експлуатація лафетних стволів і ТО здійснюється на підставі документації заводів-виробників.
10.4.4.3. ТО і ремонт сухотрубів і лафетних стволів мають проводитися за графіком, затвердженим головним інженером АЕС. Результати цих робіт мають документально оформлятися. При виході з ладу устаткування протипожежного водопостачання дефекти мають усуватися негайно. Після ремонту працездатність цього устаткування має бути перевірена.
10.5. Пожежна техніка
10.5.1. Кількість і номенклатура основних видів пожежної техніки для захисту об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп та ін.) регламентується вимогами чинних нормативно-правових актів.
