7.2.6.6. Місця проходу трубопроводів, кабелів через внутрішні стіни, що розділяють вибухонебезпечні і невибухонебезпечні зони, а також приміщення різних категорій з вибухопожежонебезпеки мають бути ущільнені негорючими матеріалами.
7.2.6.7. При огляді і ремонті всередині ємності і апаратів необхідно застосовувати вибухозахищені переносні світильники напругою не більше 12 В з металевою сіткою.
7.2.6.8. Робота електролізерів за відсутності видимих рівнів електроліту в оглядових вікнах забороняється.
7.2.6.9. Електролізери після зупинки і перед пуском необхідно продувати азотом. При цьому водень у газі, що подається для продувки (після зупинки) має бути відсутній, а вміст кисню в газі, що подається для продувки (перед пуском), не повинен перевищувати 4% об'єму.
7.2.6.10. Температура найгарячіших осередків електролізера не повинна перевищувати 80 град. С, перепад температур за довжиною електролізера має бути не більше 20 град. С.
7.2.6.11. Забороняється використовування масел і жирів при роботі на устаткуванні з наявністю кисню.
7.2.6.12. Попадання лугу на ізоляційні втулки, кільця стягнутих болтів і на ізолятори під опорними плитами має бути виключено.
7.2.6.13. У приміщенні електролізної забороняється:
користуватися відкритим вогнем;
користуватися електронагрівальними приладами, переносними електролампами;
користуватися металевими інструментами із сталі, зокрема нержавіючої, здатними викликати іскроутворення. Інструмент має бути з кольорового металу;
зберігати горючі і вибухові речовини.
7.2.6.14. У разі витоку газу через нещільність, що утворилася, і його займанні необхідно негайно відключити установку, збити полум'я і припинити вихід газу шляхом ущільнення місця витоку вогнестійким полотном, подати азот в установку.
7.2.6.15. Забороняється організація стоянок автотранспорту біля будівель, споруд і приміщень з умістом (обігом) водню ближче 10 м.
7.2.6.16. Зварювальні й інші роботи із застосуванням відкритого вогню можуть проводитися на відстані не менше 15 м від будівель і приміщень, у яких розміщені комунікації з умістом водню. У разі потреби проведення вогневих робіт на відстані менше 15 м від зазначених будівель і приміщень має бути розроблена програма проведення цих робіт, узгоджена з об'єктовою пожежною охороною, СПБ і затверджена головним інженером АЕС.
7.2.7. Приміщення з акумуляторними установками
7.2.7.1. Двері акумуляторних мають відкриватися назовні та мати маркувальні написи "Акумуляторна", "Вогненебезпечно", "З вогнем не входити", "Куріння заборонене" і знаки безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026-76*. Двері повинні мати справне ущільнення, бути постійно закритими і мати прилад самозачинення.
7.2.7.2. У приміщеннях акумуляторних батарей припливно-витяжна вентиляція має бути в справному стані і в обов'язковому порядку блокуватися із зарядним пристроєм, створюючи розрідження повітря не менше 0,02 МПа. Відключення витяжної вентиляції слід проводити після повного видалення газів, але не раніше 1,5 год. після закінчення зарядки.
7.2.7.3. При заміні і ремонті в приміщеннях акумуляторних батарей світильників, електропроводки, електродвигунів вентприладів, нагрівальних пристроїв слід ураховувати вимоги ПУЕ до експлуатації електроустаткування у вибухонебезпечних зонах.
7.2.7.4. Отвори після прокладки кабелів і трубопроводів необхідно ретельно закладати й ущільнювати матеріалами, що не згорають.
7.2.7.5. Світильники й інше електроустаткування мають бути у вибухозахищеному виконанні.
7.2.7.6. При огляді приміщення акумуляторних батарей необхідно перевіряти і заносити до журналу:
справність вентиляції і опалювання (у зимовий час);
стан шин, контактних пластин і надійність контактних з'єднань;
наявність і термін придатності ПЗПГ.
7.2.7.7. У приміщеннях акумуляторних батарей керівником цеху має бути встановлений порядок організації відбору і контролю проб повітря при допуску персоналу до ремонтних робіт із застосуванням відкритого вогню.
7.2.7.8. У приміщеннях акумуляторних батарей зберігати кислоти і луги в кількості, що перевищує однозмінну потребу, а також сторонні предмети і матеріали, що згорають, забороняється.
7.2.7.9. Приміщення акумуляторних батарей мають бути обладнані клапаном надмірного тиску, і в них має бути встановлений термометр для контролю температури повітря.
7.2.7.10. Роботи з відкритим вогнем у приміщеннях акумуляторних необхідно виконувати відповідно до вимог розділу 11.3.1.
7.2.7.11. Трубопроводи парового або водяного опалювання акумуляторних приміщень не повинні мати фланцевих з'єднань. Установка вентилів у приміщенні забороняється.
7.2.7.12. Ремонт і зберігання кислотних і лужних акумуляторів необхідно здійснювати в різних приміщеннях.
7.2.7.13. Приміщення акумуляторних батарей, пов'язані із забезпеченням безпеки, мають бути відділені протипожежними будівельними конструкціями з межею вогнестійкості REI 90.
7.2.8. Приміщення з технічними засобами АСУ
7.2.8.1. Вхідні двері приміщень АСУ мають бути справні, мати межу вогнестійкості не менше EI 30, прилади самозачинення і ущільнення у стулках.
7.2.8.2. Не допускається виконувати з горючих або важкогорючих матеріалів звукопоглинальне облицювання стін і стель приміщень АСУ.
7.2.8.3. Не допускається прокладка транзитних технологічних комунікацій через приміщення з ЕОМ.
7.2.8.4. Фальшпідлоги в приміщеннях ЕОМ мають бути з негорючих матеріалів відповідно до НАПБ А.01.001-2004. Простір під ними слід розділяти негорючими діафрагмами на відсіки площею не більше 250 кв. м. Діафрагми повинні мати межу вогнестійкості не менше REI 45. У місцях перетину діафрагм комунікації слід прокладати в спеціальних обоймах, а отвори закладати негорючими матеріалами на всю товщину.
7.2.8.5. У каналах між окремими рядами стійок і в місцях їх уведень необхідно виконувати вогнезахисні пояси згідно з існуючими нормами.
7.2.8.6. Перфострічки, дискети і магнітні стрічки мають зберігатися у відокремлених приміщеннях, обладнаних негорючими стелажами і шафами.
7.2.8.7. У машинних залах ЕОМ не дозволяється встановлювати шафи для зберігання матеріалів, що згорають, одягу, за винятком резервного запасу носіїв інформації, обсяг якого затверджує головний інженер станції і погоджує пожежна охорона.
7.2.8.8. Дисплейні зали, у яких розміщуються персональні ЕОМ (де влаштування АУПГ не обов'язкове), слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. загальним об'ємом 5 л на кожні 20 кв. м. площі приміщення (з урахуванням ГДК вогнегасної речовини).
7.2.8.9. Очищення від пилу агрегатів і вузлів ЕОМ, а також кабельних каналів і підпільного простору необхідно здійснювати не рідше одного разу на квартал.
7.2.8.10. Усі пожежонебезпечні роботи з ремонту технічних засобів АСУ слід виконувати в майстернях. Якщо ремонт великогабаритних вузлів проводиться на місці, мають бути розроблені заходи, що забезпечують пожежну безпеку.
7.2.8.11. Для промивки деталей необхідно застосовувати негорючі мийні засоби. Промивка комірок та інших знімних пристроїв ГР допускається тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.
7.2.8.12. У машинних залах ЕОМ допускається в період ППР мати не більше 0,5 літра мийної ЛЗР для дрібного ремонту і ТО машин. Тара повинна бути небитка, щільно закриватися і мати опізнавальну етикетку.
7.2.8.13. Персональні комп'ютери після закінчення роботи на них мають відключатися від мережі живлення. Забороняється залишати без спостереження включену в мережу живлення електронну апаратуру для випробування і контролю ЕОМ.
7.2.8.14. Не допускається розміщувати машинні зали ЕОМ у підвалах.
7.2.8.15. У приміщеннях з технічними засобами АСУ не допускається:
застосовувати побутові електронагрівальні і електроопалювальні прилади;
зберігати в залах ЕОМ перфострічки, магнітні стрічки і дискети, інші носії інформації, запасні блоки і деталі;
проводити роботи з ремонту знімних вузлів (блоків) ЕОМ безпосередньо в машинному залі;
зберігати речовини і матеріали в підпільному просторі;
палити і застосовувати відкритий вогонь.
7.2.9. Лабораторії
7.2.9.1. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначених для роботи з вибухопожежонебезпечними рідинами і речовинами, повинні мати покриття, що не згорає, і борти, що запобігають розтіканню рідини при розливі.
7.2.9.2. Усі роботи в приміщеннях, пов'язані з можливістю виділення токсичної або вибухопожежонебезпечної пари і газів, мають проводитися тільки у витяжних шафах, які належить підтримувати в справному стані.
7.2.9.3. У приміщеннях не допускається прибирати випадково пролиті вогненебезпечні рідини при засвічених пальниках і включених електронагрівальних приладах. Прибирання пролитих рідин здійснюється дрантям за допомогою нейтралізувальних речовин (сода і ін.) з подальшим прибиранням дрантя в спеціальну тару.
7.2.9.4. Електронагрівальні прилади слід установлювати на відстані не менше 300 мм від стін на теплоізоляційній підставі, що не згорає. Лабораторні автотрансформатори і паяльники повинні мати основи і підставки, що не згорають. Забороняється застосовувати саморобні або ті, що мають відкриті спіралі, електронагрівальні прилади.
7.2.9.5. Балони із стисненими, зрідженими і розчиненими ГГ необхідно встановлювати в металевих шафах у визначених місцях. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні ґрати для провітрювання.
7.2.9.6. Корпуси всього електричного устаткування лабораторій мають бути підключені до контуру заземлення.
7.2.10. Мастилодизельне господарство
7.2.10.1. Організаційно-технічні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки устаткування і комунікацій майданчика мастилогосподарства АЕС мають бути спрямовані на дотримання вимог НАПБ А.01.001-2004.
7.2.10.2. Огорожа (обвалування) резервуарів для зберігання нафтопродуктів і перехідні містки мають бути завжди в справному стані. Місця розливу нафтопродуктів (мастила і т.ін.), зокрема всередині обвалування, слід негайно зачищати і засипати піском.
7.2.10.3. Територія МДГ повинна мати не менше двох в'їздів. На території МДГ забороняється:
в'їжджати автомобілям, тракторам і іншому механізованому транспорту, не обладнаному іскрогасниками і ПЗПГ;
палити, застосовувати відкритий вогонь для освітлення і відігрівання застиглого мазуту, частин запірної арматури, трубопроводів і т.ін.
7.2.10.4. Відігрівати устаткування, арматуру і трубопроводи необхідно гнучкими стрічковими електронагрівачами, парою, гарячою водою і нагрітим піском.
7.2.10.5. У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів і вогнеперешкоджальних пристроїв.
7.2.10.6. При огляді резервуарів, відборі проб або вимірі рівнів рідини вручну слід застосовувати пристосування, що виключають іскроутворення.
7.2.10.7. У приймальних ємностях мастило (мазут і т.ін.) мають нагріватися до температури, що забезпечує нормальну роботу насосів, які перекачують ці рідини, але не вище 90 град. С.
7.2.10.8. Баки і ємності МДГ, що перебувають під прямою дією сонячного проміння, мають бути пофарбовані світлими фарбами (білою або сріблястою).
7.2.10.9. Забороняється заповнювати резервуар, подаючи нафтопродукти струменем, що вільно падає. Злив (налив) нафтопродуктів під час грози забороняється.
7.2.10.10. Для місцевого освітлення під час зливних операцій на естакадах слід застосовувати стаціонарне освітлення або акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.
7.2.10.11. У приміщенні насосної станції має бути встановлений нагляд за герметичністю насосів, трубопроводів, засувок і АУПГ. Течі в сальниках насосів і в з'єднаннях трубопроводів мають негайно усуватися. У МДГ на ввідних засувках, напірних і зворотних лініях мазутопроводів і ін. мають бути вивішені таблички "Закрити при пожежі". Захаращувати проходи і вказані засувки забороняється.
7.3. Вимоги щодо евакуаційних шляхів і виходів
7.3.1. У будівлях і спорудах, що мають два поверхи і більше, при одноразовому перебуванні на поверсі більш ніж 25 чоловік мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей у разі пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель і споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду і СПБ АЕС, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі і т.ін.
7.3.2. У допоміжних (адміністративних і побутових) будівлях заввишки два поверхи і більше з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) на додаток до схематичного плану евакуації підрозділами мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки для приміщень, що визначають протипожежний режим, дії персоналу з гасіння пожеж і забезпечення безпечної і швидкої евакуації персоналу.
7.3.3. При зміні планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатної розстановки персоналу керівники підрозділів зобов'язані забезпечити своєчасну переробку планів евакуації.
7.3.4. Евакуаційні шляхи і виходи мають бути вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпечну евакуацію всіх людей, що перебувають у приміщеннях будівель і споруд.
7.3.5. У будівлях і спорудах мають бути позначені знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76* шляхи евакуації людей при пожежі.
7.3.6. При розстановці різного устаткування (технологічного, експозиційного тощо) у приміщеннях мають бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток і інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.
7.3.7. У приміщенні, що має один евакуаційний вихід, допускається одночасно розміщувати не більше 50 чол.
7.3.8. Двері на шляхах евакуації мають відкриватися назовні, у напрямку виходу з будівлі (приміщення). Допускається влаштування дверей з відкриттям усередину приміщення при одночасному перебуванні в ньому не більше 15 чол., а також у санвузлах, балконів, лоджій, майданчиків зовнішніх евакуаційних драбин (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітини).
За наявності людей в приміщенні двері евакуаційних виходів можуть зачинятися лише на внутрішні замки, які легко відчиняються.
Режим тримання і конструкція замкових пристроїв дверей на межі зони суворого режиму і зони вільного режиму, через які проходять шляхи евакуації, мають забезпечувати безперешкодну евакуацію людей при пожежі.
7.3.9. Килими, килимові доріжки й інші покриття підлоги в приміщеннях з масовим перебуванням людей мають надійно кріпитися до підлоги і бути малонебезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димоутворювальну здатність і відповідати групам розповсюдження полум'я РП1 і РП2.
7.3.10. Сходові марші і майданчики повинні мати справні огорожі з поручнями, які не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і майданчиків.
7.3.11. У сходових клітках не допускається встановлювати прилади опалювання і інше інженерне устаткування на висоті менше 2,2 м за умови, що це устаткування не зменшує нормативної ширини проходу по сходових майданчиках і маршах. У незадимлюваних сходових клітках можуть установлюватися тільки прилади опалювання.
7.3.12. Сходові клітки, внутрішні відкриті і зовнішні драбини, коридори, проходи й інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм і ПУЕ. Світильники евакуаційного освітлення мають умикатися з настанням сутінків при перебуванні в будівлі людей.
Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, мають постійно освітлюватися електричним світлом.
7.3.13. У приміщеннях громадських і допоміжних будівель, де можуть бути одночасно понад 100 чол., у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 кв. м.), а також в інших випадках, указаних в нормативно-правових документах, евакуаційні виходи мають бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення або що автоматично на нього перемикаються при зникненні напруги на їх основних джерелах живлення.
Світлопокажчики "Вихід" мають постійно бути в справному стані. У глядачевих, виставкових і інших подібних приміщеннях (залах) їх слід включати на весь час перебування людей (проведення заходів).
7.3.14. На шляхах евакуації забороняється:
улаштовувати пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, що перешкоджають вільній евакуації людей;
захаращувати коридори, проходи, сходові марші і майданчики, вестибюлі, холи, тамбури тощо меблями, устаткуванням, різними матеріалами і готовою продукцією (навіть якщо вони не зменшують нормативної ширини);
забивати, заварювати, закривати на навісні замки, замки, що відкриваються ключем зсередини, болтові з'єднання і інші замки, що важко відкриваються зсередини, зовнішні евакуаційні двері з будівлі;
застосовувати горючі матеріали для облицьовування стін і стель, підлоги, а також сходинок і майданчиків сходів;
розміщувати в тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарки, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання (зокрема тимчасового) будь-якого інвентарю і матеріалу;
захаращувати (меблями, устаткуванням і іншими предметами) двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції і виходи на зовнішні евакуаційні драбини;
знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;
влаштовувати в сходових клітках приміщення будь-якого призначення (у т.ч. кіоски, ларки і т.ін.), а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР і ГР, повітроводи, установлювати устаткування, що виступає з площини стін на висоті нижче 2,2 м від поверхні сходинок і майданчиків сходів;
убудовувати в загальних коридорах комори і шафи (за винятком шаф для інженерних комунікацій), зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;
розміщувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т.ін.;
установлювати телекамери в проходах так, щоб вони перешкоджали евакуації людей;
здійснювати засклення або закладення жалюзі та повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;
знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;
замінювати, усупереч проекту, армоване скло на звичне в дверях і фрамугах;
знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів і т.ін., а також фіксувати двері, що самозачиняються, у відкритому положенні;
зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;
розвішувати в сходових клітках на стінах стенди, панно тощо.
7.3.15. Наказом Генерального директора на АЕС має бути визначений режим тримання дверей і шляхів евакуації між зоною вільного режиму і зоною радіаційного контролю.
VIII. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного устаткування
8.1. Електроустановки
8.1.1. Електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка й експлуатація) мають відповідати вимогам ПУЕ та іншим нормативно-правовим актам.
Будівельну частину електроустановок слід виконувати відповідно до протипожежних вимог будівельних норм і ПУЕ.
8.1.2. Електромережі машинного залу й інших об'єктів АЕС мають відповідати вимогам ПУЕ і ПД.
8.1.3. Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, що містять вибухопожежонебезпечні і пожежонебезпечні приміщення, до вибухо- і пожежонебезпечних зон зовнішніх установок, а також дахів, що згорають, і найближчих виступних частин будівель і споруд, місць зберігання горючих матеріалів має відповідати величинам, установленим ПУЕ.
8.1.4. Електричні машини, апарати, устаткування (апарати управління, регулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники і ін.), електропроводка і кабелі з виконання і ступеня захисту мають відповідати класу зони за ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання і інших аварійних режимів.
8.1.5. Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електрогодинники, радіоприймачі й інші подібні споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах тільки при відповідності їх рівня вибухозахисту або ступеню захисту класу зони.
8.1.6. Плавкі вставки запобіжників мають бути такими, що калібруються, з указівкою на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться підприємством-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування плавких саморобних вставок, що не калібруються, забороняється.
8.1.7. На вхідних дверях у приміщення вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зон з установленими електродвигунами й іншими електричними машинами, апаратами й устаткуванням мають бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з діючими стандартами.
8.1.8. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресовування, зварювання, паяння або затисків (гвинтових, болтових і т.ін.).
Місця з'єднання жил проводів, кабелів, а також сполучні і відгалужувальні затиски повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегріву і пошкодження ізоляції стиків. Струм витоку ізоляції стиків має бути не більшим за струм витоку ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.
8.1.9. В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалужувальні і сполучні коробки з матеріалів груп горючості Г1, Г2 або негорючих. Указані коробки мають бути постійно закриті кришками з аналогічних матеріалів і за наповненням і ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПУЕ.
8.1.10. Створення і експлуатація тимчасових електромереж не допускаються. Виключенням можуть бути тимчасові установки ілюмінацій і електропроводки, що живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних і аварійних робіт.
Не допускається прокладка проводів і кабелів (за винятком тих, що прокладаються в сталевих трубах) безпосередньо по металевих панелях і плитах з полімерними утеплювачами, а також установка електричних апаратів, щитів і т.ін. ближче ніж 1 м від указаних конструкцій.
У місцях перетину захисних конструкцій електричними комунікаціями мають передбачатися металеві гільзи з ущільненням негорючими матеріалами.
8.1.11. Переносні світильники мають бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Корпус світильника має бути заземлений і занулений додатковим проводом. Для цих світильників і іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі і проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням захисту їх від можливих пошкоджень.
8.1.12. Електричні машини з частинами, що природно іскрять за умов роботи, мають розташовуватися від горючих матеріалів на відстані не менше 1 м або відділятися від них екранами з негорючих матеріалів.
8.1.13. Відстань між світильниками з лампами розжарювання і предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів має бути не менше значень, наведених у табл. 1:
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------
|Номінальна потужність Р, Вт |Мінімальна відстань, м |
|------------------------------+---------------------------------|
|100 |0,5 |
|------------------------------+---------------------------------|
|300 |0,8 |
|------------------------------+---------------------------------|
|500 |1,0 |
------------------------------------------------------------------
Інші види світильників мають розташовуватися від горючих матеріалів і предметів на відстані не менше 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій - 0,2 м. У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони мають захищатися теплоізоляційними матеріалами, що не згорають.
8.1.14. При установці (вставці) світильників на (в) підвісні стелі або облицьовування з горючих матеріалів місця примикання необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом (крім випадків, коли згідно з технічними умовами передбачається можливість монтажу світильників на таких поверхнях або конструкціях).
8.1.15. Відстань від кабелів і ізольованих проводів, що прокладаються відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках і т.ін., до місць горючих матеріалів, що відкрито зберігаються , має бути не менше 1 м.
8.1.16. Прокладка проводів (кабелів) по горючих основах (конструкціях, деталях), улаштування введень у будівлі мають здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ.
8.1.17. При відкритій прокладці незахищених проводів і захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) має становити не менше 0,01 м. При неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) належить відділяти від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, що виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м. При прихованій прокладці таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу.
8.1.18. Електронагрівальні прилади, телевізори, радіоприймачі й інші побутові електроприлади й апаратура мають уключатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.
8.1.19. Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій з вибухопожежонебезпеки А, Б і В не допускається. При застосуванні за умов виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів їх робочі частини, що нагріваються, мають бути захищені від стикання з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.
8.1.20. Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах, складських приміщеннях, у будівлях архівів, бібліотек (окрім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, у яких можливість використання таких приладів обмежується цими Правилами або іншими нормативно-правовими актами.
8.1.21. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град. С.
Відстань від переносних приладів електроопалювання закритого типу до горючих матеріалів і будівельних конструкцій має становити не менше 0,25 м (якщо більша відстань не встановлена будівельними нормами або іншими нормативно-правовими актами).
8.1.22. Для опалювання невеликих приміщень, пересувних будівельних побутівок, будинків-вагончиків і ін. можуть застосовуватися масляні радіатори і нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Вони повинні мати індивідуальний електрозахист і терморегулятор (що перебувають у справному стані).
8.1.23. Нові підключення споживачів електроенергії (електродвигунів, нагрівальних приладів тощо) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження існуючої електромережі.
8.1.24. Для загального відключення силових і освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ і інших подібних приміщень необхідно передбачати апарати, що встановлюються ззовні вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Загальні вимикачі слід розміщувати в ящиках з негорючих матеріалів (або нішах), що мають пристосування для пломбування і закриття на замок.
8.1.25. Електрошафи, розташовані в коридорах, вестибюлях, холах, фойє і на інших шляхах евакуації, мають бути закриті й опечатані. Електрощити, групові електрощитки необхідно оснащувати схемою підключення споживачів з роз'яснювальними написами і вказівкою значення номінального струму апарату захисту (плавкої вставки).
8.1.26. Електродвигуни, світильники, проводку і розподільчі пристрої слід регулярно очищати від пилу, але не рідше одного разу на місяць, а в запорошених приміщеннях - щотижня.
8.1.27. Улаштування, живлення, прокладка мереж аварійного й евакуаційного освітлення мають здійснюватись від окремого джерела надійного електроживлення згідно з вимогами будівельних норм і ПУЕ.
8.1.28. У світильниках аварійного й евакуаційного освітлення слід використовувати лампи розжарювання. Допускається, в окремих випадках, застосовувати люмінесцентні світильники для аварійного (евакуаційного) освітлення за умови, що температура приміщення становить не менше +5 град. С, живлення здійснюється на змінному струмі і забезпечує напругу мережі не нижче 90% номінальної.
8.1.29. Світильники аварійного (евакуаційного) освітлення мають бути виділені з числа світильників робочого освітлення (типом світильника, спеціально нанесеним знаком). Світильники евакуаційного освітлення слід позначати буквою "Е". Світлові покажчики "ВИХІД" мають міститися в справному стані і бути постійно ввімкненими. Установка будь-яких місцевих вимикачів або штепсельних рознімів в мережі аварійного (евакуаційного) освітлення не дозволяється.
8.1.30. Електророзетки, вимикачі, перемикачі і інші подібні апарати можуть установлюватися на горючі підстави (конструкції) тільки з підкладкою під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарату не менше ніж на 0,01 м.
8.1.31. Не допускаються:
улаштування під повітряними лініями електропередач і зовнішньою електропроводкою покрівель, що згорають, піддашшя, штабелів лісу, складів ПММ, торфу, дров і інших горючих матеріалів;
прокладка електричних проводів і кабелів транзитом через складські приміщення категорій з пожежної небезпеки А, Б, В, а також пожежонебезпечні і вибухопожежонебезпечні зони, що не відповідає вимогам ПУЕ;
експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією, або такою, що втратила в процесі експлуатації захисні властивості; залишення під напругою кабелів і проводів з неізольованими струмопровідними жилами;
застосування саморобних подовжувачів, що не відповідають вимогам ПУЕ, до переносних електропроводок;
застосування для опалювання приміщень нестандартних (саморобних) електронагрівальних пристроїв або ламп розжарювання;
користування пошкодженими розетками, відгалужувальними і сполучними коробками, вимикачами, рубильниками й іншими електровиробами, а також лампами, скло яких має ознаки потемніння або опуклості;
підвішування світильників безпосередньо на струмоведучі проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною і іншими горючими матеріалами;
використання електроапаратури і приладів в умовах, що не відповідають указівкам (рекомендаціям) підприємств-виробників;
використання некаліброваних плавких вставок або інших саморобних апаратів захисту від перевантаження і короткого замикання;
застосування в пожежонебезпечних зонах складських приміщень люмінесцентних світильників з відбивачами і розсіювачами з горючих матеріалів;
використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисних суцільних стекол (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами з горючих матеріалів;
залишення без нагляду включених в електромережу нагрівальних приладів, телевізорів, радіоприймачів і т.ін.;
складування горючих матеріалів під електрощитами і впритул до електроустаткування (на відстані менше 1 м);
використання роликів, вимикачів, штепсельних розеток для підвішування одягу й інших предметів; заклеювання ділянок електропроводки папером, горючими тканинами;
застосування для електромереж радіо- і телефонних проводів;
використання побутових електронагрівальних приладів (чайників і т.ін.) без негорючих підставок і в місцях (приміщеннях), де їх застосування не передбачене технологічним процесом або заборонене цими Правилами, іншими нормативно-правовими актами.
8.1.32. У всіх приміщеннях (незалежно від призначення), які по закінченні робіт закриваються і не контролюються черговим персоналом, усі електроустановки й електроприлади, а також мережі, що їх живлять, мають бути знеструмлені (за винятком чергового освітлення, протипожежних і охоронних установок, а також електроустановок, що працюють цілодобово за умовами технології).
8.1.33. На кожному об'єкті має бути встановлений порядок знеструмлення електроустаткування, силових і контрольних кабелів у разі пожежі, з урахуванням електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання і евакуаційного (аварійного) освітлення, яке не відключається.
8.1.34. Усе електроустаткування (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів і т.ін.) підлягає зануленню або заземленню згідно з вимогами ПУЕ.
8.1.35. Несправності в електромережах і електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, недопустимий нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, мають негайно усуватися черговим персоналом. Несправну електромережу слід відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.
8.1.36. Виміри опору ізоляції електричних мереж і електроустановок мають проводитися в терміни, установлені в ПУЕ.
8.1.37. Захист будівель, споруд і зовнішніх установок від прямих ударів блискавки і вторинних її проявів має здійснюватися відповідно до вимог РД-34.21.122-87.
8.1.38. Для підтримки пристроїв захисту від блискавки в справному стані необхідно регулярно проводити їх ревізію (для будівель і споруд I і II категорій із захисту від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше 1 разу на 3 роки) із складанням акта, у якому вказуються знайдені дефекти. Усі виявлені пошкодження і дефекти підлягають негайному усуненню.
8.1.39. У приміщеннях категорій А, Б, В з вибухопожежної і пожежної небезпеки має бути забезпечене дотримання вимог з електростатичної іскрової безпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93.
8.1.40. Необхідно забезпечити належне обслуговування і технічну експлуатацію електроустановок (у т.ч. слабкострумових). Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний електрик, енергетик, інженерно-технічний працівник відповідної кваліфікації), зобов'язана:
організовувати і проводити профілактичні огляди і планово-запобіжні ремонти електроустаткування і електромереж, а також своєчасно усувати порушення, які можуть призвести до пожеж;
забезпечувати правильність застосування електроустаткування, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- і вибухонебезпеки зон і умов навколишнього середовища, а також справний стан апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень і інших небезпечних режимів робіт;
організовувати навчання і інструктаж чергового персоналу з питань пожежної безпеки при експлуатації електроустановок.
8.1.41. Необхідна кількість заземлювальних провідників, діелектричного взуття, рукавичок і місця їх зберігання мають бути визначені керівництвом ЕЦ АЕС. Пристосування для заземлення біля приміщень, обладнання, устаткування, ПГ мають бути виконані згідно з ПУЕ, відповідати вимогам ГОСТ 10434-82 та мати пристрої для швидкого та якісного приєднання заземювальних провідників, очищені від фарби, корозії та позначені знаком відповідно до ГОСТ 12.4.026-76*.
8.1.42. Не дозволяється використовувати електрозахисні засоби, призначені на випадок пожежі .
Установлене в будівлях мастилонаповнене електроустаткування (трансформатори, вимикачі і ін.) відповідно до проекту має бути захищене стаціонарними або пересувними установками пожежогасіння.
8.2. Опалення
8.2.1. Перед початком опалювального сезону теплогенерувальні та калориферні установки й інші опалювальні прилади мають бути ретельно перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.
8.2.2. Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані здійснювати постійний контроль за правильністю тримання і експлуатації, своєчасний і якісний ремонт. Опалювальні установки мають відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 та інших нормативно-правових актів.
8.2.3. У приміщеннях складів категорії А, Б і В з вибухопожежної і пожежної небезпеки, у коморах і місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів із стиснутими і зрідженими газами опалювальні прилади слід захищати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 0,1 м від приладів опалювання.
8.3. Вентиляція і кондиціонування
8.3.1. Вентиляція і кондиціонування мають відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91.
8.3.2. Відповідно до умов виробництва на об'єктах АЕС мають бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів і очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів і іншого устаткування вентиляційних систем, а також визначений порядок відключення вентсистем і дій обслуговувального персоналу при виникненні пожежі або аварії. Особа, призначена відповідальною за технічний стан і справність вентсистем, зобов'язана забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки при їх експлуатації.
8.3.3. Не допускається робота технологічного устаткування у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях при несправних або відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних і інших пристроях систем вентиляції та пошкоджених ущільненнях і з'єднаннях повітропроводів.
8.3.4. Повітроводи, якими переміщаються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не можна розташовувати в підвальних приміщеннях і підпільних каналах. Усередині повітроводів і на їх стінках не можна розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку і каналізаційні трубопроводи; не допускається також перетин повітроводів цими комунікаціями.
8.3.5. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри й інше устаткування витяжних установок, що транспортують горючі і вибухонебезпечні речовини, мають бути заземлені і захищені від статичної електрики.
8.3.6. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи мають регулярно очищатися від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними способами. Перевірка й очищення вентиляційного устаткування мають здійснюватися за графіком, затвердженим адміністрацією АЕС. Результати огляду обов'язково вносяться в спеціальний журнал.
8.3.7. Витяжні повітроводи, по яких транспортуються горючі і вибухонебезпечні речовини (пил, волокна і т.ін.), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання і ін.).
8.3.8. Вогнезатримувальні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією і системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції під час пожежі мають перевірятися у встановлені адміністрацією терміни (але не рідше одного разу на півріччя) й триматись в справному робочому стані.
8.3.9. При експлуатації вентиляційних систем забороняється:
відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;
випалювати у повітроводах жирові відкладення і інші горючі речовини, що накопичилися;
закривати витяжні канали, отвори і ґрати;
залишати двері вентиляційних камер у відкритому положенні, зберігати в камерах різні матеріали, устаткування тощо;
використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалювання, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;
складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;
видаляти за допомогою однієї і тієї самої системи відсмоктувань різні гази, пари, пил і інші речовини, які при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;
експлуатувати переповнені циклони.
8.3.10. Не допускається розміщення холодильних установок компресійного типу з умістом мастила в будь-якій з холодильних машин 250 кг і більше над або під приміщеннями з масовим постійним або тимчасовим перебуванням людей.
8.3.11. Застосування аміачних холодильних установок дозволяється тільки для холодопостачання систем кондиціонування повітря виробничих приміщень, при цьому установки слід розміщувати в окремих будівлях, прибудовах або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель. При експлуатації калориферів необхідно, щоб:
відстань між калориферами і конструкціями з матеріалів груп горючості Г1-Г4 була не менше 1,5 м за наявності вогняного або електричного підігріву і не менше 0,1 м при теплоносії у вигляді води або пари;
контрольно-вимірювальні прилади були постійно справними;
систематично здійснювалося очищення калориферів від забруднень (пневматичним або гідравлічним способом);
транзитні канали, по яких подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, окрім призначених для подачі повітря в приміщення.
8.3.12. Монтаж, підключення, прокладка ліній, улаштування електричного захисту на лініях, що живлять побутові кондиціонери, мають здійснюватися відповідно до вимог ПУЕ і ПД.
8.3.13. Лінії до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, що живить групу кондиціонерів.
8.3.14. Переріз електропроводів, що живлять одинично встановлені побутові кондиціонери, має відповідати допустимій густині струму, що визначається паспортом на виріб.
8.3.15. Зовнішній простір і стіни будівель навколо кондиціонерів мають бути розчищені від гілок дерев, в'юнких рослин і інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів у радіусі не менше 1,5 м.
8.3.16. При встановленні кондиціонерів в будівлях апарати мають бути зверху захищені негорючими дашками, при цьому краї дашків мають виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м.
8.3.17. При експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:
використовувати при встановленні у віконному отворі як опорні конструкції горючі елементи рам вікон (слід застосовувати монтажні кріплення заводського виготовлення або інші металеві конструкції);
кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;
замінювати наявні трьохполюсні штепсельні розніми на двополюсні;
установлювати їх у внутрішніх протипожежних перегородках і стінах.
8.4. Каналізація
8.4.1. Скидання (злив) стоків, що містять ЛЗР і ГР, у мережу побутової і дощової каналізації не допускається (навіть в аварійних ситуаціях).
8.4.2. Каналізація для відведення промислових стоків на всьому своєму протязі має бути закритою і виконаною з негорючого матеріалу.
8.4.3. Щоб уникнути розповсюдження вогню під час пожежі, мережа промислової каналізації має бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливо-наливними естакадами тощо, у яких застосовуються легкозаймисті, горючі і вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, має бути не менше 0,25 м.
8.4.4. Для відведення легкої пари і газів у каналізації по трасі необхідно обладнати вентиляційні стояки. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються відразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводяться вище за покрівлю виробничої будівлі не менше ніж на 0,7 м і закінчуються обрізом труби.
8.4.5 Каналізаційні мережі й гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації мають бути постійно закриті, на складах ЛЗР і ГР мати відмітне пофарбування і покажчики їх місця розташування.
8.4.6. Не допускається:
експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;
об'єднувати потоки різних стічних вод, здатних при змішуванні утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;
сполучати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами і димарями;
використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели й інші види відкритого вогню.
8.5. Теплові мережі
8.5.1. При надземній прокладці теплових мереж застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається.
8.5.2. Трубопроводи теплових мереж у місцях перетину перекриттів, внутрішніх стін і перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.
8.5.3. У місцях перетину трубопроводами з теплоносієм металевих захисних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м має передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.
8.5.4. Гарячі поверхні мереж, що розміщуються в приміщеннях, у яких вони можуть створити небезпеку запалювання газів, пари, аерозолів або пилу, слід ізолювати так, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижче за температуру самозаймання речовин.
8.5.5. Теплоізоляція має виконуватися з матеріалів, що виключають виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількості, що перевищує ГДК, і відповідати вимогам будівельних норм.
8.5.6. Не допускаються:
прокладка трубопроводів теплових мереж у каналах і тунелях спільно з газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами;
застосування теплоізоляції з матеріалів груп горючості Г1-Г4 для захисту теплових мереж, що розташовуються в приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних підвальних поверхах і об'ємах під підлогами з виходами через загальні сходові клітини;
експлуатація теплових мереж з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.
8.6. Видалення сміття
Відпрацьовані матеріали і виробниче сміття виносяться в спеціальні металеві баки з подальшим вивезенням в кінці робочої зміни за територію станції на полігон або їх утилізують (у разі радіаційного забруднення) у спеціально відведених місцях.
8.7. Ліфти і підйомники
8.7.1. Ліфти і підйомники не допускається використовувати з метою евакуації (за винятком спеціальних пожежних ліфтів). При виникненні пожежі ліфти і підйомники мають опускатися на перший поверх і вимикатися автоматично або черговим персоналом.
8.7.2. Порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, має бути регламентований інструкцією, затвердженою керівником підприємства й узгодженою з місцевими органами державного пожежного нагляду.
IX. Вимоги до енергетичних установок та технологічного устаткування
9.1. Загальні вимоги
9.1.1. Технологічне устаткування при нормальних режимах роботи має бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей і аварій необхідно передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб і наслідки пожежі. Устаткування, призначене для використовування пожежонебезпечних і вибухонебезпечних речовин і матеріалів, має відповідати конструкторській документації.
9.1.2. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої в установленому порядку експлуатаційної документації.
9.1.3. Уведення в експлуатацію енергетичного і технологічного устаткування після монтажу, ремонту, реконструкції має здійснюватися відповідно до вимог регламенту експлуатації АЕС та відповідних програм.
9.1.4. Ставати до пускових операцій енергетичних установок можна тільки після прибирання робочих місць від відходів і матеріалів, відновлення ізоляції паропроводів, виконання заходів щодо пожежної безпеки, перевірки готовності передбачених засобів пожежного захисту.
9.1.5. Застосовувати в технологічних процесах матеріали з невідомими вибухопожежними властивостями забороняється.
9.1.6. Машинні зали та інші будівлі і споруди АЕС мають експлуатуватися згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004, цих Правил та інших нормативно-правових актів.
9.1.7. Забороняється захаращувати проходи, проїзди, підходи до ПЗПГ і до устаткування оперативного й аварійного переключення.
9.1.8. Забороняється виконувати технологічні операції на устаткуванні й установках з несправностями, які можуть призвести до загорянь, а також відключати контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються режими роботи технологічного устаткування.
9.1.9. Температура поверхні устаткування під час роботи не повинна перевищувати 45 град. С при температурі навколишнього повітря + 20 град. С (у всіх випадках температура має бути не вищою 60 град. С).
9.1.10. Колір фарбування устаткування має відповідати ГОСТ 14202-69 та ГОСТ 12.4.026-76*. На устаткуванні мають бути вивішені знаки безпеки.
9.1.11. При проходженні електрокабелів поблизу паропроводів і в місцях можливих механічних пошкоджень вони мають прокладатися в металевих коробах і захищатися від нагріву, а при проходженні їх поблизу мастилобаків і мастилостанцій (на відстані менше 10 м) мають покриватися ВЗС.
9.1.12. Усі гарячі ділянки поверхонь устаткування і трубопроводів, що знаходяться в зоні попадання на них мастила, ЛЗР і ГР, повинні мати негорючу теплову ізоляцію з металевою обшивкою.
9.1.13. Стан теплоізоляції турбоагрегатів і трубопроводів слід оглядати в доступних місцях не рідше 1 разу на 10 днів. Знайдені порушення теплоізоляції, відшарування і спучування мають заноситися в журнал дефектів устаткування для подальшого ремонту.