11.3.1.48. Після закінчення робіт місце проведення вогневих робіт має бути ретельно оглянуте членами бригади, виконавцем, старшим виконавцем, особливо, якщо є пройми та отвори або роботи проводилися на висоті, а також у приміщеннях за наявності великої кількості матеріалів, що згорають (склади, ЛЗР, ГР і ПММ, кабельні споруди, місця з наявністю газу та ін.). У разі потреби ділянки робіт можуть бути политі водою.
11.3.1.49. Після закінчення робочої зміни виконавець спільно з членами бригади приводить місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан і здає їх допускному.
11.3.1.50. Допускний забезпечує нагляд за місцем проведення робіт протягом двох годин. Після закінчення цього часу після повторного огляду і відсутності загоряння в наряді-допуску або оперативному журналі (документі, що його замінює) допускний повинен виконати відповідний запис.
11.3.1.51. При здачі зміни, якщо час контролю (2 години) за місцем закінчення вогневих робіт не закінчився, допускний зобов'язаний виконати запис в оперативному журналі або документі, що його замінює, з указівкою часу про необхідність подальшого контролю.
11.3.1.52. Після закінчення роботи наряд-допуск зберігається у старшого виконавця (виконавця) робіт. Другий примірник зберігається в об'єктовому підрозділі пожежної охорони. Закриті наряди-допуски зберігаються протягом п'яти днів, після чого знищуються.
11.3.1.53. Не дозволяється:
ставати до роботи при несправній апаратурі;
розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних і вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, що не мають кваліфікаційних посвідчень і не пройшли в установленому порядку навчання за програмою ПТМ і щорічну перевірку знань з отриманням спеціального посвідчення;
здійснювати зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій і виробів до повного висихання фарби;
користуватися при вогневих роботах одягом і рукавицями із слідами масел і жирів, бензину, гасу та інших ГР;
зберігати в зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;
допускати зіткнення електричних дротів з балонами із стиснутим, зрідженим і розчиненим газом;
організовувати постійне зберігання порожніх газових балонів у місцях проведення вогневих робіт;
виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими і токсичними матеріалами, а також таких, що знаходяться під тиском, негорючих рідин, газів, пари і повітря або під електричною напругою;
проводити вогневі роботи на елементах будівель, виконаних з легких металевих конструкцій з утеплювачами груп горючості Г1-Г4.
11.3.2. Газозварювальні (газорізальні) роботи. Різання металу з використанням ГР
11.3.2.1. Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих майданчиках. Допускається тимчасова їх робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розміщувати не ближче 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами і на відстані не менше 5 м - від балонів з киснем і ГГ.
У місцях установки ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) "Вхід стороннім заборонений - вогненебезпечно", "Не проходити з вогнем".
11.3.2.2. Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі має бути повністю допрацьований. Вапняний мул, що видаляється з генераторів, має вивантажуватися в пристосовану для цієї мети тару і зливатися до ями мулу або спеціального бункера.
Відкриті ями мулу мають бути захищені поручнями, а закриті - мати негорючі перекриття і бути обладнаними витяжною вентиляцією і люками для видалення мулу.
Куріння і застосування джерел відкритого вогню в радіусі менше 10 м від місць зберігання мулу забороняється, про що мають свідчити відповідні таблички або заборонні знаки.
11.3.2.3. Закріплення шлангів, що підводять газ, на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів має бути надійним. Для цієї мети мають застосовуватися спеціальні хомутики.
Допускається замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях по довжині ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним) дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги мають щільно надягатись, але не закріплюватися.
11.3.2.4. Розкриті барабани з карбідом кальцію слід захищати непроникними для води кришками з відігнутими краями, що щільно охоплюють барабан. Борт кришки має бути заввишки не менше 50 мм.
11.3.2.5. У місцях зберігання і розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняється куріння, використання відкритого вогню і застосування інструменту, що створює при роботі іскри.
11.3.2.6. У приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється зберігати одночасно не більше 200 кг карбіду кальцію, причому з цієї кількості у відкритому вигляді може бути не більше ніж один барабан.
11.3.2.7. Балони з газом при їх зберіганні, транспортуванні і експлуатації мають бути захищені від сонячного світла та інших джерел тепла. Балони, установлювані в приміщеннях, мають бути від приладів опалювання і печей на відстані не менше 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше 5 м. Відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок має бути не менше 10 м, а до окремих балонів з киснем і ГГ - не менше 5 м. Зберігання в одному приміщенні кисневих балонів і балонів з ГГ, а також карбіду кальцію, фарб, масел і жирів забороняється.
11.3.2.8. Зберігання і транспортування балонів з газом здійснюється тільки з горловиною, що нагвинчується на них, із запобіжними ковпаками. При транспортуванні балонів не допускати поштовхів і ударів.
До місця зварювальних робіт балони з газами доставляються на спеціальних візках, носилках, санках.
Після закінчення робіт балони з газом мають бути прибрані в спеціально обладнані місця.
11.3.2.9. Переміщення балонів з газом у ліфтах здійснюється у вантажних ліфтах без обмежень (окрім перевищення вантажопідйомності).
11.3.2.10. Переміщення газових балонів кранами може здійснюватися тільки в спеціальних контейнерах.
11.3.2.11. При поводженні з порожніми балонами з-під кисню і ГГ мають дотримуватися такі самі заходи безпеки, як і з наповненими балонами.
11.3.2.12. При проведенні газозварювальних і газорізальних робіт забороняється:
відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розжареними предметами;
палити і користуватися відкритим вогнем на відстані менше 10 м від балонів з ГГ і киснем, ацетиленових генераторів і ям мулу;
допускати зіткнення кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального устаткування з різними мастилами та іншими ГР, а також промасленим одягом і дрантям;
переносити балони на плечах і руках;
зберігати і транспортувати балони з газом без запобіжних ковпаків, що нагвинчують на їх горловину;
працювати від одного водяного затвора двом зварювальникам;
завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або проштовхувати його у воронку апарата за допомогою залізних прутиків і дроту, а також працювати на пилу карбіду;
завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або за наявності води в газозбірнику;
завантажувати корзини карбідом більше половини їх об'єму при роботі генераторів "вода на карбід";
здійснювати продування шланга для ГГ киснем і кисневого шланга - горючими газами, а також взаємно замінювати шланги при роботі;
користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а при виробництві монтажних робіт - 40 м;
перекручувати, заламувати або затискати шланги, що підводять газ;
переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;
застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а також як припій для паяння ацетиленової апаратури і в інших місцях, де можливе зіткнення з ацетиленом.
11.3.2.13. При роботах на бензогасорізах робоче місце організовується так само, як при газозварювальних роботах. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливу і правильність зберігання пального, дотримання режиму різки.
11.3.2.14. Зберігання запасу пального на місці проведення бензогасорізальних робіт допускається в кількості не більше змінної потреби. Пальне потрібно зберігати в справній, небиткій, негорючій спеціальній тарі, що щільно закривається, на відстані не менше 10 м від місця проведення вогневих робіт.
11.3.2.15. Бачок для пального має бути справним і герметичним. Бачки, невипробувані (щороку) водою на тиск 1 МПа, такі, що мають течу горючої суміші, несправний насос або манометр, до експлуатації не допускаються.
11.3.2.16. Перед початком робіт необхідно ретельно перевірити справність усієї арматури бензогасорізу, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьблення в накидних гайках і головках.
11.3.2.17. Бачок з пальним має знаходитися не ближче 5 м від балонів з киснем, джерела відкритого вогню і від робочого місця різника. При цьому бачок має бути розташований так, щоб на нього не потрапляло полум'я та іскри при роботі.
11.3.2.18. При проведенні бензогасорізальних робіт забороняється:
виконувати різання при тиску повітря в бачку з пальним, що перевищує робочий тиск кисню в різаку;
перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати різак під час роботи вертикально, головкою вгору;
затискати, перекручувати або заламувати шланги, що подають кисень або пальне до різака;
використовувати кисневі шланги для підведення бензину або гасу до різака;
застосовувати пальне із сторонніми домішками і водою;
заповнювати бачок пальним більше 3/4 його об'єму;
розігрівати випарник різака за допомогою запалення налитої на робочому місці ЛЗР і ГР;
палити;
перевозити бачок з ЛЗР і ГР разом з кисневим балоном на одному візку.
11.3.3. Електрозварювальні роботи
11.3.3.1. Будівлі і вентиляційні пристрої зварювальних цехів і ділянок, у яких розміщуються установки електрозварювання і зварювальні пости, мають відповідати вимогам чинного законодавства з пожежної безпеки.
11.3.3.2. Для установок електрозварювання і зварювальних постів, призначених для постійних робіт електрозварювання в будівлях поза складально-зварювальними цехами і ділянками, мають бути передбачені спеціальні вентильовані приміщення із стінками з матеріалів, що не згорають. Площа і об'єм таких приміщень і системи їх вентиляції мають відповідати вимогам чинних санітарних і будівельних норм і правил з урахуванням габаритів зварювального устаткування і зварюваних виробів.
11.3.3.3. Установка для ручного зварювання має забезпечуватися рубильником або контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму і запобіжником у первинному ланцюзі. Однопостові зварювальні двигуни - генератори і трансформатори захищаються запобіжниками тільки з боку живлячої мережі. Установка запобіжників у ланцюзі зварювального струму не потрібна.
11.3.3.4. З'єднання зварювальних проводів слід здійснювати за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затисків. Підключення електропроводів до електродотримача, зварюваного виробу і зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, що скріплюють болтами з шайбами.
Забороняється використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники.
Опір ізоляції обмоток зварювальних трансформаторів і перетворювачів струму має вимірюватися після закінчення всіх видів ремонтів, але не рідше 1 разу на рік із записом у відповідному журналі; на устаткуванні, зварювальних проводах мають бути бирки з указівкою наступного терміну перевірки.
11.3.3.5. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого устаткування, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані і в необхідних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних дій. При проведенні робіт з електрозварювання, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.
Прокладати зварювальні проводи на шляхах евакуації у загальних потоках або перетинати кабельні траси, а також трубопроводи з ГР забороняється.
При перетині кабельних трас або вказаних трубопроводів ізоляція зварювальних проводів має бути посилена і кабелі мають бути прокладені на ізолювальному матеріалі.
11.3.3.6. Кабелі (електропроводи) машин електрозварювання мають розташовуватися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводів ацетилену та інших ГГ - не менше 1 м.
11.3.3.7. Як зворотний провідник, що сполучає зварюваний виріб з джерелом зварювального струму, можуть бути сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі і сама зварювана конструкція за умови, що їх площа перерізу достатня і забезпечує безпечне протікання струму за умов нагрівання. ЗТєднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний провідник, має виконуватися за допомогою болтів, струбцин і затисків.
11.3.3.8. Площа перерізу та ізоляція проводів і кабелів електрозварювання має відповідати максимальній величині струму і напруги. Застосування заниженого перерізу і класу ізоляції не допускається. При використанні жорстких електропроводів, що підводять напругу, приєднання до тримача має здійснюватись гнучким шланговим проводом завдовжки не менше 3 м.
11.3.3.9. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних колій, мереж заземлення або занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій і технологічного устаткування забороняється.
11.3.3.10. Зварювальні пости допускається розміщувати у вибухо-пожежонебезпечних зонах тільки для тимчасових робіт електрозварювання, що виконуються з дотриманням вимог, наведених у цих Правилах.
11.3.3.11. При виконанні вогневих робіт для установок електрозварювання мають бути передбачені достатні за шириною проходи, що забезпечують зручність і безпеку проведення зварювальних робіт і доставки виробів до місця зварювання і назад, але не менше 0,8 м.
11.3.3.12. Площа окремого приміщення для установок електрозварювання має бути не менше 10 кв. м., причому площа, вільна від устаткування і матеріалів, має бути не менше 3 кв. м. на кожен зварювальний пост.
11.3.3.13. Зварювальні пости для систематичного виконання ручного дугового зварювання або зварювання в середовищі захисних газів виробів малих і середніх габаритів безпосередньо в пожежонебезпечних цехах мають бути розміщені в спеціальних кабінах із стінками з матеріалу, що не згорає. Завглибшки кабіна має бути не менше подвійної довжини, а завширшки - не менше полуторної довжини зварюваних виробів, проте площа кабіни має бути не менше 2 м х 1,5 м. При установленні джерела зварювального струму в кабіні її розміри мають бути відповідно збільшені. Стінки кабіни мають бути заввишки не менше 2 м, зазор між стінками і підлогою - 50 мм, а при зварюванні в середовищі захисних газів - 300 мм. У разі руху над кабіною мостового крана верх кабіни має бути закритий сіткою з вічками не більше 50 мм х 50 мм.
11.3.3.14. Виконання робіт на зварювальних постах при систематичному ручному дуговому зварюванні, зварюванні під флюсом і електрошлаковому зварюванні допускається безпосередньо в пожежонебезпечних приміщеннях за умови огородження місця роботи щитами або загородками з матеріалів, що не згорають, заввишки не менше 2,0 м.
11.3.3.15. Установки електрозварювання при систематичному зварюванні на них виробів масою більше 20 кг мають бути обладнані відповідними підйомно-транспортними механізмами для полегшення установлення і транспортування зварюваних виробів.
11.3.3.16. Штучне освітлення установок електрозварювання зварювальних цехів, ділянок, майстерень й окремих зварювальних постів (зварювальних кабін) і місць зварювання має відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006.
11.3.3.17. На установках електрозварювання при ручному зварюванні електродами з товстим шаром обмазки, електрошлаковому зварюванні, зварюванні під флюсом і при автоматичному зварюванні відкритою дугою має бути передбачено видалення газу безпосередньо біля дуги або поблизу електрода.
11.3.3.18. На зварювальних постах при зварюванні відкритою дугою і під флюсом усередині резервуарів, закритих порожнин і конструкцій слід забезпечувати вентилювання відповідно до характеру виконуваних робіт. При неможливості здійснення необхідного вентилювання слід передбачати примусову подачу чистого повітря під маску зварювача в кількості 6-8 куб. м/год.
11.3.3.19. Над переносними і пересувними установками електрозварювання, що розташовані на відкритому повітрі, мають бути споруджені піддашшя з матеріалів, що не згорають, для захисту робочого місця зварювача і устаткування електрозварювання від атмосферних опадів. Піддашшя можна не споруджувати, якщо електроустаткування установки електрозварювання має оболонки із ступенем захисту, відповідним умовам роботи в зовнішніх установках. Під час дощу, снігопаду роботи на відкритому повітрі мають припинятися.
11.3.3.20. При проведенні робіт електрозварювання у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотний провід від зварюваного виробу до джерела струму повинен бути тільки ізольованим, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провіднику, що приєднується до електродотримача.
11.3.3.21. Конструкція електродотримача для ручного зварювання має забезпечувати надійне затискання і швидку зміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь при тимчасових перервах у роботі або при випадковому його падінні на металеві предмети. Ручка електродотримача має бути зроблена з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.
11.3.3.22. Електроди для зварювання мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму. При зміні електродів їх залишки (недопалки) слід скидати в спеціальний металевий ящик, установлений біля місця зварювальних робіт. Перед зварюванням електроди мають бути просушені при температурі, указаній в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів має бути однорідним, щільним, без здуття, напливів і тріщин.
11.3.3.23. Установка електрозварювання на весь час роботи має бути заземлена. Крім заземлення основного устаткування електрозварювання, в зварювальних установках слід безпосередньо заземляти той затиск вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).
11.3.3.24. ТО і ППР зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів і пускової апаратури.
11.3.3.25. Температура нагріву окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга та ін.) не повинна перевищувати 75 град. С, а для баластного реостата нагрів кожуха не повинен перевищувати 100 град. С.
11.3.3.26. Опір ізоляції обмоток трансформатора відносно корпусу, між обмотками і ізоляцєю струмопровідних частин зварювального ланцюга (кабелів, електродотримачів) має бути не менше 0,5 мОм. При введенні в експлуатацію і після капітального ремонту ізоляція зварювальних трансформаторів протягом 1 хвилини має випробовуватися підвищеною напругою частотою 50 Гц.
Випробувальна напруга має відповідати значенням, приведеним у табл. 3.
Таблиця 3
------------------------------------------------------------------
|Місце прикладання |Випробувальна напруга |
|випробувальної напруги |при напрузі |
| |живлячої мережі |
| |трансформатора, В |
| |------------------------|
| |до 380 |понад 380 |
|---------------------------------------+----------+-------------|
|Між первинною обмоткою і корпусом |1800 |2250 |
|---------------------------------------+----------+-------------|
|Між вторинною обмоткою і корпусом |1800 |1800 |
|---------------------------------------+----------+-------------|
|Між первинною і вторинною обмоткою |3600 |4050 |
------------------------------------------------------------------
11.3.3.27. Живлення дуги в установках для атомно-водневого зварювання має здійснюватися від окремого трансформатора. Безпосереднє живлення дуги від розподільної мережі через регулятор струму будь-якого типу не допускається.
11.3.3.28. При атомно-водневому зварюванні в пальнику має бути передбачене автоматичне відключення напруги і припинення подачі водню у разі розриву електричного ланцюга.
11.3.3.29. Відстань від машин точкового, шовного і рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місць знаходження горючих матеріалів і конструкцій має бути не менше 4 м при зварюванні деталей перерізом до 50 мм, а від машин для стикового зварювання деталей перерізом понад 50 мм - не менше 6 м.
11.3.4. Паяльні роботи (із застосуванням відкритого вогню)
11.3.4.1. Робоче місце при проведенні робіт з використанням паяльних ламп має бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, що знаходяться на відстані менше 5 м, мають бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача та ін.).
11.3.4.2. Паяльні лампи необхідно тримати в повній справності і не рідше 1 разу на місяць перевіряти їх на щільність і герметичність із занесенням результатів і дати перевірки в спеціальний журнал. Крім того, не рідше 1 разу на рік мають виконуватися контрольні гідравлічні випробування тиском.
11.3.4.3. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на заданий тиск.
11.3.4.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід в спеціально відведених для цієї мети місцях.
11.3.4.5. Для запобігання викидам полум'я з паяльної лампи пальне, що заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води.
11.3.4.6. Щоб уникнути вибуху паяльної лампи забороняється:
застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензині або суміші бензину з гасом;
підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більше допустимого робочого тиску, указаного в паспорті;
заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму її резервуару;
відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не остигла;
курити під час ремонтування лампи, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.
11.3.5. Розігрівання (варіння) бітумів і смол
11.3.5.1. Розігрівання (варіння) бітумів і смол необхідно здійснювати в спеціальних котлах, які мають бути справні, забезпечені кришкою, що щільно закривається, з негорючих матеріалів. Заповнювати котли слід не більше ніж на 3/4 їх місткості. Наповнювач, що завантажується у котел, має бути сухим.
11.3.5.2. Щоб уникнути виливання мастики в топку і її загоряння, котел необхідно встановлювати похило так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топочний отвір котла має бути обладнаний відкидним дашком з негорючого матеріалу. Після закінчення роботи топки котлів мають бути загашені й залиті водою.
11.3.5.3. Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол слід обносити валом (або бортом з негорючих матеріалів) заввишки не менше 0,3 м.
11.3.5.4. З метою пожежогасіння місце розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиком із сухим піском місткістю 0,5 м, лопатами і повітряно-пінними вогнегасниками (не менше 2 шт.).
11.3.5.5. При роботі пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості більше двох мають знаходитися у вентильованих шафах з негорючих матеріалів, установлених на відстані не менше 20 м від працюючих котлів. Указані шафи слід тримати постійно закритими на замки.
11.3.5.6. При розміщенні бітумного котла на відкритому повітрі над ним необхідно встановлювати піддашшя з негорючих матеріалів.
11.3.5.7. Котли можна встановлювати групами. Кількість котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами котлів має бути не менше 9 м.
11.3.5.8. Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має розміщуватися на спеціально відведених майданчиках і розташовуватися на відстані: від будівель і споруд IV, IVa, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж на 30 м; від будівель і споруд III, IIIa, IIIб ступенів вогнестійкості - не менше ніж на 20 м; від будівель і споруд I і II ступенів вогнестійкості - не менше ніж на 10 м.
11.3.5.9. Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється застосовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.
11.3.5.10. Доставка гарячої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:
у спеціальних металевих бачках, які мають форму зрізаного конуса, що повернутий широкою стороною вниз, з кришками, що щільно закриваються. Кришки повинні мати замкові пристрої, що не допускають відкриття при випадковому падінні бачка;
насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції, не допускаючи при цьому протікання. На горизонтальних ділянках допускається подача мастики по термостійкому шлангу. У місці з'єднання шланга із сталевою трубою необхідно надягати запобіжний футляр завдовжки 0,4-0,5 м (з брезенту або інших матеріалів). Після наповнення ємності установки для нанесення мастики слід відкачати мастику з трубопроводу.
11.3.5.11. Не дозволяється:
залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
установлювати котли в горищних приміщеннях і на покриттях будівель (споруд);
продовжувати топку котлів з бітумами (смолами) у разі появи течі (необхідно негайно припинити топку, очистити котел, відремонтувати його або замінити).
11.3.6. Фарбувальні роботи
11.3.6.1. Вогневі роботи (зварювальні та ін.) слід проводити не ближче 15 м від місця проведення фарбувальних робіт. Місце зварювання слід захищати захисним екраном.
11.3.6.2. Лакофарбові матеріали допускається зберігати:
у коморі при фарбопідготовчому відділенні в кількості не більше тридобової потреби (допускається зберігання лакофарбових матеріалів безпосередньо в приміщенні фарбопідготовлення без улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує 300 кг);
у цеховій коморі в кількості, що не перевищує змінну потребу;
на робочих місцях у кількості, що не перевищує місткість фарбонагнітального бака або стандартної фляги (40 л), причому тара має бути щільно закрита.
11.3.6.3. На кожній бочці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником та ін. має бути наклейка або бирка з точною назвою цих матеріалів, із зазначенням їх пожежонебезпечних властивостей. Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закрита і зберігатися на спеціально відведених майданчиках.
11.3.6.4. Фарбувальні та сушильні камери, інше устаткування приміщень для ведення фарбувальних і фарбопідготовчих робіт мають виконуватися з негорючих матеріалів.
11.3.6.5. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше 2 м мають бути облицьовані негорючим матеріалом, що допускає легке очищення від забруднень.
11.3.6.6. Фарбувальні та фарбопідготовчі приміщення підрозділів мають бути обладнані самостійною примусовою витяжною вентиляцією і системами місцевих відсмоктувань з камер фарбування, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер та ін. Забороняється виконувати фарбувальні роботи при відключених системах вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, що унеможливлює подачу матеріалів (стислого повітря до розпилювальних пристроїв) при припиненні роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки приміщень фарбування повинні мати звукову або світлову сигналізацію, що сповіщає про припинення їх робіт.
11.3.6.7. Вентилятори витяжних систем від ділянок фарбування, сушильного та фарбувального устаткування слід застосовувати у вибухобезпечному виконанні.
11.3.6.8. Влаштування припливних і витяжних вентиляційних каналів, що знаходяться нижче рівня підлоги, забороняється, за винятком камер з нижнім витягом і установок безкамерного фарбування на ґратах у підлозі.
11.3.6.9. При використанні в одній камері різних лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, масляних, алкідних та ін.) перед зміною фарби камеру необхідно ретельно очистити від фарби іншого типу, що осіла.
11.3.6.10. Камери фарбування необхідно очищувати від фарби, що осіла, у міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (при працюючій вентиляції).
11.3.6.11. При ручному фарбуванні внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн та ін.) необхідно передбачати в них не менше двох отворів (люків) з протилежних сторін: один - для витяжки, другий - для підсосу свіжого повітря. Фарбування слід починати з боку отворів (люка) для витяжки повітря. Об'єм вентильованого повітря розраховується на розбавлення пари розчинників у середньому до ГДК.
11.3.6.12. Повітря, що витягується від місця фарбування розпилюванням, підлягає очищенню від частинок горючих фарб і лаків за допомогою гідрофільтрів (мокрий спосіб) або інших ефективних пристроїв очищення.
11.3.6.13. При фарбуванні розпилюванням фарбонагнітальні бачки мають знаходитися поза приміщеннями. Фарборозпилювачі мають бути заземлені.
11.3.6.14. Фарборозпилювачі і шланги в кінці зміни слід очищувати і промивати від залишків лакофарбових матеріалів. Форсунки гідрофільтрів слід оглядати регулярно один раз на добу і в разі потреби очищувати їх.
11.3.6.15. При фарбуванні методом безповітряного розпилювання забороняється включати в роботу електронагрівач установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми. Фарборозпилювач, що знаходиться під високим тиском лакофарбного матеріалу, має бути забезпечений (на робочому місці) попереджувальним написом "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сітчасті фільтри установок безповітряного розпилювання слід виймати і промивати не менше одного разу на тиждень.
11.3.6.16. Робота з ручною електростатичною установкою має проводитись відповідно до інструкції з експлуатації та обслуговування цієї установки. Після закінчення роботи слід проводити промивку системи відповідним розчинником при відключеній високій напрузі.
11.3.6.17. Сушильні камери необхідно теплоізолювати негорючими матеріалами (температура зовнішньої поверхні стінок не повинна перевищувати 45 град. С). Нагрівальні прилади мають бути захищені від попадання на них крапель лакофарбового матеріалу.
11.3.6.18. Не допускається:
виконувати будь-які роботи в фарбопідготовчому відділенні, окрім приготування фарби;
об'єднувати між собою загальною витяжною системою місцеві витяги повітря фарбопідготовчих відділень (між собою і з вентиляційними системами інших виробництв);
захаращувати фарбопідготовче відділення і фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою і розчинниками, обтиральними ганчірками та ін.;
залишати працюючі фарбувальні установки без спостереження;
готувати фарби і лаки безпосередньо на робочому місці;
застосовувати лакофарбові матеріали і розчинники невідомого складу, а також речовини і матеріали, на які відсутні характеристики їхньої пожежної небезпеки.
11.4. Робота з мастиками, клеями та іншими подібними горючими речовинами і матеріалами
11.4.1. Наносити горючі покриття на підлогу слід, як правило, при природному освітленні. Роботи необхідно починати з місць, найвіддаленіших від виходів з приміщень, а в коридорах - після завершення робіт в приміщеннях.
11.4.2. Наносити епоксидні смоли, клей, мастики, зокрема лакофарбові на основі синтетичних смол, наклеювати плиткові й рулонні полімерні матеріали слід після закінчення всіх будівельно-монтажних і санітарно-технічних робіт перед остаточним фарбуванням приміщень.
11.4.3. Приготування бітумної мастики із застосуванням горючих розчинників слід виконувати в холодному стані. При змішуванні розігрітий бітум слід вливати в розчинник (бензин, скипидар та ін.), перемішуючи його дерев'яною мішалкою. Температура бітуму в момент приготування суміші не повинна перевищувати 70 град. С. Забороняється користуватися відкритим вогнем у радіусі менше 20 м від місця змішування смоли з розчинниками (бензином, скипидаром та ін.)
11.4.4. При використанні імпортних речовин і матеріалів необхідно суворо дотримуватися прикладених до них вказівок та інструкцій до виконання робіт. Не допускається використовувати речовини, матеріали й вироби, що не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій до безпечного виконання робіт.
11.4.5. Для виконання робіт з використанням мастик, клеїв та інших горючих речовин (далі - горючі речовини) має застосовуватися інструмент, виготовлений з матеріалів, що не дають іскор (алюміній, мідь, пластмаса, бронза та ін.). Промивати інструмент і устаткування, вживане при виконанні робіт з горючими речовинами, необхідно на відкритому майданчику або в приміщенні, що має вентиляцію.
11.4.6. При використанні горючих речовин кількість їх на робочому місці не повинна перевищувати змінної потреби. Ємності з горючими речовинами потрібно відкривати тільки перед використанням, не тримати їх відкритими, після закінчення роботи здавати на склад. Тара з-під цих речовин має зберігатися в спеціально відведеному місці поза приміщеннями.
11.4.7. Приміщення і робочі зони, у яких працюють з горючими речовинами, що виділяють вибухопожежонебезпечний пар (приготування суміші, нанесення її на вироби), мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт має визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунком. У цих приміщеннях не повинні виконуватися роботи, пов'язані з використанням вогню, що викликають іскровиділення, не допускається перебування осіб, що не беруть участі в безпосередньому виконанні робіт.
Перед входом у такі приміщення мають вивішуватися застережні знаки і написи. Приміщення мають бути забезпечені ПЗПГ з розрахунку: два вогнегасники і покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті на кожні 100 кв. м. приміщення.
Доступ людей в закриті резервуари або приміщення одразу після закінчення робіт з ґрунтовки або фарбування ГР не допускається, про що мають вивішуватися попереджувальні написи. Відновлення робіт у цих апаратах (приміщеннях) можливе тільки після отримання дозволу керівника робіт.
До роботи з горючими речовинами і матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини та ін.) допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання і ПТМ.
11.5. Дотримання вимог пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт
11.5.1. Знання і виконання вимог пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт є обов'язковим для всіх працівників електростанції, а також ремонтних, будівельних, монтажних і налагоджувальних організацій, персонал яких працює (або відряджається) на АЕС.
11.5.2. Керівники підприємств і організацій, що відряджають персонал на АЕС, є відповідальними за відповідність його кваліфікації об'ємам виконуваної роботи, знання і виконання ними вимог чинних нормативно-правових актів з пожежної безпеки.
11.5.3. Відповідальними за організацію і дотримання вимог пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт є керівники підприємств, цехів, лабораторій, майстерень, складів, ділянок, установ і господарств, у приміщеннях або на території яких проводяться ці вогневі роботи.
11.5.4. Відповідальними за визначення заходів пожежної безпеки при вогневих роботах і їх дотримання на робочих місцях є посадові особи (особа, що видає наряд-допуск на ці роботи, відповідальний керівник, черговий або оперативно-ремонтний персонал, що допускає), а також конкретні виконавці робіт (виробник робіт, спостерігач, зварник, член бригади). Конкретні виконавці вогневих робіт персонально відповідають за кожне порушення, що відбулося з їх вини.
11.5.5. Відповідальний за проведення тимчасових вогневих робіт зобов'язаний:
провести інструктаж про заходи безпечного виконання робіт виконавцям;
забезпечити виконання протипожежних заходів щодо підготовки робочого місця;
здійснювати контроль за дотриманням заходів безпеки виконавцями в період виконання робіт.
11.5.6. Відповідальними за справність апаратури, оснащення, інструменту, які використовуються безпосередньо при проведенні вогневих робіт, є працівники, що виконують ці роботи, та їх керівники.
XII. Допоміжні об'єкти
12.1. Матеріальні склади і бази загального призначення
12.1.1. При зберіганні в складах (приміщеннях) різних речовин і матеріалів мають враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, запалювання при попаданні вологи, взаємодії з повітрям та ін.), сумісність, а також однорідність гасячих речовин. Сумісне зберігання в одній секції з каучуком або автогумою, а також ЛЗР і ГР будь-яких інших товарів і матеріалів незалежно від однорідності вогнегасних речовин, що вживаються, не допускається.
12.1.2. До будівель складів на території АЕС і складського господарства має бути забезпечений вільний доступ. Для визначення протипожежних розривів при відкритому зберіганні і складуванні устаткування застосовувати вимоги як для будівель V ступеня вогнестійкості.
12.1.3. Зберігання вантажів, тари і вантажних механізмів на рампах складів не допускається. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи на складі мають бути прибрані.
12.1.4. У складських будівлях (приміщеннях) усі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасовкою продукції, перевіркою справності і дрібних ремонтів, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та ін., мають виконуватися в приміщеннях, ізольованих від місць зберігання.
12.1.5. Звільнена тара, пакувальні матеріали і всі відходи, що згорають, мають після закінчення робочої зміни (для складів з цілодобовою роботою - не рідше одного разу на добу) видалятися зі складів та з їх території у відведене для цієї мети місце.
12.1.6. Перед закриттям складу відповідальна особа повинна обійти всі приміщення, відключити електромережу (за винятком мережі, що живить охоронну і пожежну сигналізацію) і закрити склад. При здачі складу під охорону приміщення мають оглядатися з представником охорони. Результати огляду записуються в спеціальний журнал (додаток 10). Підходи до пожежних кранів і засобів пожежогасіння мають бути постійно вільними.
12.1.7. У складах на видних місцях мають бути встановлені заборонні і застережливі знаки. Куріння і користування відкритим вогнем у складах забороняється.
12.1.8. При безстелажному способі зберігання матеріали мають укладатися в штабелі. Напроти дверних отворів необхідно залишати проходи, рівні ширині дверей, але не менше 1 м. Якщо склад завширшки більше 10 м, посередині нього має влаштовуватися подовжній прохід шириною не менше 2 м. Проходи між штабелями повинні бути завширшки не менше 1 м. Ширина проходів і місця штабельного зберігання мають бути позначені добре видимими обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі. Відстань між стінами і штабелями має бути не менше 0,8 м.
12.1.9. Загальний щит електроживлення складських приміщень має розташовуватися на зовнішній стіні з пристосуванням для опломбування і відповідати вимогам підпункту 8.1.24 цих Правил.
12.1.10. Світильники всередині складу повинні мати скляні ковпаки, що захищають лампу, у виконанні та із ступенем захисту, відповідним класу зони за ПУЕ. Вони не повинні мати відбивачів і розсіювачів світла з органічних матеріалів. Відстань від світильників до горючих матеріалів і виробів, що зберігаються, має бути не менше 0,5 м.
12.1.11. У складах конторські і побутові приміщення мають бути виділені протипожежними перегородками 1 типу і перекриттями 3 типу (без отворів) і мати самостійний вихід назовні. Допускається розміщувати в складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, відбраковників, товарознавців) з огорожею їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 2,0 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей і матеріальних цінностей.
12.1.12. Балони з ГГ, ємності (пляшки, бутлі, інша тара) з ЛЗР і ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячної та іншої теплової дії.
12.1.13. Складування аерозольних упаковок у багатоповерховому складі допускається тільки на верхньому поверсі в протипожежних відсіках. Кількість упаковок у відсіку не повинна перевищувати 150 тис. шт. Загальна місткість складу може складати не більше 900 тис. упаковок.
12.1.14. У складах загального призначення допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок. За умови більшої кількості таких упаковок вони мають зберігатися в окремих складах або ізольованих протипожежних відсіках загальних складів без горищ з покриттями, які легко скидаються. У ізольованому відсіку дозволяється зберігання не більше 15 тис. упаковок.
12.1.15. На відкритих майданчиках або під навісами зберігання аерозольних упаковок допускається тільки в негорючих контейнерах, що замикаються.
12.1.16. Горючі конструкції будівель і навісів складів мають бути оброблені ВЗС.
12.1.17. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати вікна розміром 0,9 м х 1,2 м з приямками (для випуску диму при пожежі), влаштованими відповідно до вимог будівельних норм. При неможливості улаштування вікон необхідно обладнати ці приміщення спеціальною системою димовидалення.
12.1.18. Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається тільки в приміщеннях для обслуговувального персоналу складів (конторських, побутових), відокремлених від складських приміщень протипожежними перегородками і перекриттями. Опалювальні електронагрівальні прилади мають бути масляного типу, заводського виготовлення.
12.1.19. У складських приміщеннях, у яких зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини і матеріали (лаки, фарби, розчинники та ін.), балони з газом і продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) має бути вивішена інформаційна картка (додаток 11), що характеризує пожежну небезпеку товарів, які зберігаються в приміщенні, їх кількість і заходи при гасінні пожеж.
12.1.20. Вивантажене устаткування і матеріали мають бути прибрані на постійне місце зберігання.
12.1.21. У складських приміщеннях не дозволяється:
зберігання продукції навалом і впритул до приладів і труб опалювання;
стоянка і ремонт навантажувально-розвантажувальних і транспортних засобів;
експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установка для цієї мети штепсельних розеток;
влаштування чергового освітлення; установка прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;
зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, ГГ, ЛЗР і ГР;
зберігання кислот у місцях, де можлива їх взаємодія з деревиною та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково пролитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);
зберігання рослинних масел спільне з іншими горючими матеріалами;
застосування транспорту з двигунами внутрішнього згорання без іскрогасників;
в'їзд локомотивів безпосередньо в складські приміщення категорій А, Б, В;
прокладка через складські приміщення транзитних комунікацій (кабелів, електропроводів, газопроводів, повітроводів);
зберігання вантажів і вантажопідйомних механізмів на розвантажувальних майданчиках.
12.2. Склади ЛЗР, ГР, ПММ
12.2.1. Технологічні вимоги до тримання устаткування будівель і споруд складів зі зберігання і транспортування нафтопродуктів мають бути сформульовані в ПД, а також в інструкціях з експлуатації та пожежної безпеки на об'єкті.
12.2.2. Пристрої блискавкозахисту, електроосвітлення будівель і території складів нафтопродуктів, зливних естакад і причалів, а також охоронного освітлення по периметру мають триматися в справному стані.
12.2.3. Залізничні колії, металоконструкції основного і допоміжного устаткування, металеві наконечники гнучких шлангів і інше постійне або тимчасове устаткування мають бути заземлені. Надійність і справність заземлення має постійно контролюватися.
12.2.4. Постійна підтримка на належному рівні протипожежного стану приміщень з підготовки і перекачування нафтопродуктів, резервуарного парку і складських споруд для нафтопродуктів і тари, наливних пристроїв має здійснюватися відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.
12.2.5 Проїзди і переходи через трубопроводи і обвалування резервуарів необхідно регулярно обстежувати і ремонтувати. Виконання переходів з матеріалів, що згорають, забороняється.
12.2.6. Тунелі, камери засувок і канали трубопроводів необхідно тримати в чистоті, не допускати накопичення в них пролитих нафтопродуктів, води і інших речовин. Каналізаційні колодязі, трапи, лотки і канали необхідно систематично перевіряти з метою виявлення і видалення пари нафтопродуктів і токсичних газів у вибухонебезпечних концентраціях.
12.2.7. У виробничих будівлях і приміщеннях, а також на території складу нафтопродуктів мають бути встановлені знаки безпеки (приписувальні, указівні, заборонні, попереджувальні і ін.) відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76*.
12.2.8. Тримання і експлуатація систем пожежного захисту, протипожежного устаткування мають проводитися відповідно до вимог цих Правил.
12.2.9. У приміщеннях головного корпусу забороняється зберігання (за винятком змінної потреби) ПММ, лаків, фарб, розчинників та ін. Для цих цілей мають використовуватися складські будівлі, розташовані окремо.
12.2.10. У цехах і лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР і ГГ, необхідно передбачати централізоване транспортування і роздачу їх на робочі місця в небиткій тарі. Для цехових комор допоміжних корпусів і енергоблоків мають бути встановлені допустимі кількості одноразового зберігання ЛЗР, ГР, лаків, фарб і розчинників. Ємності з ЛЗР і ГР мають зберігатися в металевих ящиках. На внутрішньому боці кришки ящика має бути список з вказівкою найменувань і допустимої норми зберігання ЛЗР і ГР для даного приміщення. На ящику має бути знак безпеки. Забороняється зливати в каналізацію ЛЗР і ГР відходи виробництва і промивальні води, у яких можуть знаходитися ЛЗР та ГР, без попереднього їх очищення. Не допускається попадання пожежонебезпечних продуктів в оборотну мережу і паровий конденсат.
12.2.11. Відкриті склади ЛЗР і ГР слід розміщувати на майданчиках, що мають нижчу відмітку щодо прилеглих будівель і населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги мають передбачатися додаткові заходи, що виключають можливість розливу ЛЗР і ГР при аварії на території підприємства. Відстань від складів ЛЗР і ГР до будівель та споруд має відповідати вимогам будівельних норм.
12.2.12. Резервуарні парки і інші майданчики для зберігання ЛЗР і ГР повинні мати по периметру обвалування (стінки), що перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина земляного обвалування зверху має бути виконана відповідно до будівельних норм, але не менше 0,5 м.
12.2.13. Обвалування резервуарів необхідно виконати так, щоб воно вміщало об'єм, рівний номінальному об'єму найбільшого резервуара, що знаходиться в цьому обвалуванні, і було на 0,2 м вище за рівень рідини, що розлилася. Відстань від стінок резервуарів або до захисних стін має бути не менше: 3 м - від резервуарів місткістю до 10 тис. куб. м. і 6 м - від резервуарів місткістю 10 тис. куб. м. і більше.
12.2.14. Резервуари з піноутворювачем мають бути закриті для доступу сторонніх осіб і опломбовані, цілісність пломби має перевірятися щодоби. У зимовий період у заглиблених резервуарів простір між нижньою і верхньою кришками люка має бути заповнений утеплювальним матеріалом. Перед заміною піноутворювача ємності мають бути очищені і пропарені до видалення слідів відкладень від піноутворювача.
12.2.15. Майданчики для зберігання нафтопродуктів в тарі слід обгороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.
12.2.16. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, драбини, огорожі мають постійно триматися в справному стані. Майданчики всередині обвалувань мають бути рівні, утрамбовані і засипані піском. Випадково пролиті ЛЗР і ГР слід негайно прибирати, а місця розливу засипати піском.
12.2.17. Територію окремо розташованого (поза промплощадкою АЕС) складу нафтопродуктів необхідно захищати огорожею з негорючих матеріалів заввишки не менше 2,0 м і періметральною системою захисту від несанкціонованого проникнення.
12.2.18. Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.
12.2.19. На кожен резервуар необхідно складати технологічну карту, у якій вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і спорожнення.
12.2.20. У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів і вогнеперешкоджувачів. При температурі повітря вище за нуль перевірки мають проводитися не рідше одного разу на місяць, а нижче за нуль - не рідше двох разів на місяць. У зимовий час дихальні клапани і сітки мають очищатися від льоду. При огляді резервуарів, відборі проб або вимірі рівня рідини слід застосовувати пристрої, що виключають іскровиділення при ударах.