Про затвердження Правил забезпечення пожежної безпеки в системі Міністерства оборони України

2. Сховища (навіси), у яких знаходяться транспортні засоби, завантажені боєприпасами, розміщуються на відстані не менше ніж 50 м один від одного (за наявності обвалування - 25 м).

3. Транспортні засоби, завантажені боєприпасами, у сховищах і під навісами розміщуються в один або два ряди.

Під час розміщення транспортних засобів, що завантажені боєприпасами, у сховищах, під навісами необхідно дотримуватися вимог, визначених у пунктах 1, 2, 4 глави 2 розділу VII цих Правил.

У разі розміщення транспортних засобів, що завантажені боєприпасами, під навісами відстань між транспортними засобами по фронту має бути не менше ніж 1,5 м.

4. Майданчики відкритого зберігання розміщуються не ближче ніж за 50 м від сховищ (навісів). Місткість майданчиків не має перевищувати 30 одиниць транспортних засобів.

Тягачі з причепами дозволяється розміщувати у два ряди тягачами в різні боки з відстанню між рядами не менше ніж 3 м. Відстань між машинами по фронту має бути не менше ніж 1,5 м.

5. Спільно розміщені причепи і тягачі з’єднуються між собою зчепленнями. У разі утримання боєприпасів на причепах без тягачів причепи забезпечуються жорсткими або гнучкими зчепленнями для виведення їх у разі пожежі.

6. Забороняється зачинення на замок дверцят кабін автомобілів і тягачів після завантаження їх боєприпасами і поставлення на зберігання.

7. Кожен автомобіль та/або артилерійський тягач, завантажений боєприпасами, забезпечується:

вогнегасниками відповідно до вимог пунктів 4, 6 глави 2 розділу IV цих Правил;

ємністю з піском об’ємом не менше ніж 0,5 м-3;

азбестовою (повстяною) ковдрою розміром 1,5 x 1,5 м;

жорстким або гнучким зчепленням.

8. Забороняється утримання у сховищах (під навісами), у яких зберігаються транспортні засоби, завантажені боєприпасами, та в кузовах цих транспортних засобів будь-якого майна, за винятком дезактивувальних матеріалів у заводському пакуванні, маскувальних сіток у чохлах, запасних інструментів та приладів до транспортних засобів у заводських ящиках.

9. На об’єктах зберігання, де знаходяться транспортні засоби, завантажені боєприпасами, забороняється проведення будь-яких робіт з їх ремонту або робіт з боєприпасами, крім:

періодичної перевірки стану акумуляторних батарей, знімання їх для заряджання і заміни;

зливання і заправлення охолоджувальної рідини;

підкачування шин (ручним насосом);

контрольних оглядів машин перед виїздом і в процесі зберігання;

робіт, пов’язаних із запуском двигуна і виведенням машин за межі сховища (навісу, майданчика);

вивантаження і винесення боєприпасів із сховища (з-під навісу, з майданчика) для проведення контрольно-технічного огляду;

видалення пилу, снігу і льоду, які осіли на транспортні засоби або боєприпаси під час зберігання.

10. На об’єктах зберігання, де знаходяться транспортні засоби, завантажені боєприпасами, забороняються заправлення (дозаправлення) цих засобів пально-мастильними матеріалами, зливання чи відбирання проб цих матеріалів, а також здійснення будь-яких робіт з системою живлення двигуна транспортного засобу.

1. Стан пожежної безпеки парків ОВТ, де розміщуються бойові машини, завантажені боєприпасами, має відповідати вимогам, визначеним у главах 1 , 2 розділу VII цих Правил.

2. У разі розміщення бойових машин, завантажених боєприпасами, в одному сховищі з іншою технікою їх відокремлюють протипожежними стінами 2 типу.

3. Ремонт бойових машин дозволяється здійснювати на ПТОР після вивантаження з них боєприпасів. Забороняється розміщувати боєприпаси, вивантажені з бойових машин, у сховищі (під навісом, на відкритому майданчику), де перебувають інші машини.

4. Піротехнічні засоби (освітлювальні й сигнальні патрони), які входять до боєкомплекту бойових машин, зберігаються і перевозяться в герметичній укупорці.

5. Укупорку від боєприпасів, які завантажені в бойові машини, зберігати у сховищах (боксах), під навісами, на майданчиках відкритого зберігання ОВТ, які розташовані на території парків ОВТ, забороняється.

1. Стан пожежної безпеки технічних територій центрів (складів) забезпечення пальним, компонентів ракетного палива, які належать до сфери управління Міністерства оборони України (далі - склади зберігання пального), має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV та у главі 1 розділу VIII цих Правил.

2. На місцевості за зовнішньою огорожею технічної території на смузі завширшки 50 м чагарник вирубається, дерева очищуються від гілля на висоту 2,5 м, трава завчасно (до її висихання) викошується та вивозиться за межі забороненої зони.

3. Порядок допуску на технічну територію складу зберігання пального особового складу, автомобільної, тракторної техніки, маневрових тепловозів, мотовозів, локомотивів, цистерн, вагонів, забезпеченість їх первинними засобами пожежогасіння, використання відкритого вогню визначені у главі 1 розділу IХ цих Правил.

Забороняється допуск на дільниці прийому, зберігання і видачі пального техніки, яка працює на газовому пальному.

4. На технічній території складу зберігання пального має бути запасний резервуар, звільнений від нафтопродуктів, на випадок аварії або пожежі. Ємність цього резервуара має бути не менше за ємність найбільшого резервуара складу зберігання пального. Замість стаціонарного резервуара дозволяється обладнання групи пересувних резервуарів такою самою загальною ємністю.

5. Гальмування вагонів металевими башмаками на технічній території складу забороняється. Для цього застосовуються підкладки, виготовлені з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

6. Під час проведення на технічній території складу зберігання пального зливання й наливання пального, масового видавання пального, навантажування та розвантажування пального, а також тимчасових вогневих робіт виставляється пожежний пост на пожежному автомобілі, при цьому пожежний розрахунок здійснює попереднє бойове розгортання.

7. Роботи на резервуарах, цистернах з нафтопродуктами, відкриття кришок люків, підтягування болтів проводять інструментом, виготовленим з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

8. Будинки на технічній території складу зберігання пального забезпечуються стаціонарним телефонним зв’язком. На технічній території складу зберігання пального встановлюються ручні електричні пожежні сповіщувачі з розрахунку один сповіщувач на групу резервуарів, на 4-5 будинків (споруд).

Місця розміщення ручних електричних пожежних сповіщувачів позначаються відповідними покажчиками.

9. На вхідних дверях приміщень, в яких можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій парів нафтопродуктів (насосні станції, роздавальні, каземати тощо), наносяться або зазначаються на спеціальних табличках попереджувальні написи про необхідність включення вентиляції або провітрювання приміщення перед початком робіт в них.

10. Забороняється у приміщеннях, у яких проводяться перекачування, зберігання і відпуск нафтопродуктів, проводити огляд та роботи у взутті, що має на підошві сталеві цвяхи, підковки, набійки.

11. Тимчасові вогневі роботи на технічній території складів зберігання пального допускається проводити на відстані не менше ніж 20 м від наповнених резервуарів, від порожніх резервуарів з-під нафтопродуктів, якщо вони не очищені в установленому порядку, та інших пожежонебезпечних об’єктів.

Під час проведення робіт:

усі горловини сусідніх резервуарів, засувки на сусідніх резервуарах і трубопроводах покриваються повстю, просоченою вогнезахисними сумішами (антипіренами), влітку повсть змочується водою;

у місцях виконання робіт із застосуванням відкритого вогню встановлюються переносні повстяні чи азбестові щити для запобігання розлітанню іскор;

електро- та газозварювальна апаратура розміщуються на відстані не менше 50 м від діючих резервуарів.

12. Зварювальні та інші тимчасові вогневі роботи в резервуарах, казематах, на трубопроводах, насосних станціях, роздавальних для видавання нафтопродуктів в бочки і в колодязях, у яких розміщені засувки керування, здійснюються після зниження і підтримання протягом усіх робіт концентрації парів і газів нижче гранично допустимої норми.

13. Технічна територія складу зберігання пального забезпечується нормативними запасами води і піноутворювача відповідно до вимог нормативно-технічних документів.

14. У складах зберігання пального проводиться розрахунок сил та засобів, потрібних для гасіння пожеж на кожний резервуар, сховище, навіс, майданчик відкритого зберігання з нафтопродуктами. Розрахункові дані у вигляді таблиці додаються до плану пожежної безпеки військової частини.

15. На стінках наземних резервуарів наносяться написи, які вказують розрахункову кількість піногенераторів, пінопідйомників, необхідний запас піноутворювача і витрати води на гасіння і охолодження. На заглиблених та казематних резервуарах ці дані зазначаються на корпусі попереджувального клапана або на спеціальній табличці.

1. Групи наземних і напівзаглиблених резервуарів, а також окремо розміщені резервуари обваловуються. Обвалування у верхній частині має бути не менше ніж 0,5 м завширшки.

2. Обвалування має вміщувати об’єм, який дорівнює номінальному об’єму найбільшого резервуара, що знаходиться в цьому обвалуванні, і бути на 0,2 м вище розрахункового рівня розлитої рідини.

Відстань від стінок резервуарів до нижнього краю внутрішніх схилів обвалування має бути не менше ніж 3 м.

3. Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі обгороджуються земляним валом заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.

4. Майданчик усередині обвалування має бути рівний, утрамбований та спланований так, щоб дощові й талі води збиралися в місці установлення дренажної труби для витоку їх у водовідвідну канаву.

Через водовідвідну канаву та обвалування влаштовуються перехідні містки з негорючих матеріалів.

5. У сховищах для зберігання нафтопродуктів у тарі влаштовується не менше ніж двоє дверей (воріт).

Підлога у сховищах має бути з негорючих і таких, що не вбирають нафтопродукти, матеріалів, гладкою і мати нахил для стікання рідин до лотків та трапів, у сховищах, у яких зберігаються ЛЗР,- також з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

Шибки вікон сховищ виконуються з матового скла або зафарбовуються білою фарбою.

6. У кожному сховищі встановлюються ящики для чистого та використаного ганчір’я, виготовлені з негорючих безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні з кришками.

7. Тара з ЛЗР та ГР оглядається, у разі виявлення підтікання тари рідина переливається в іншу тару.

8. Забороняється відпускання ЛЗР та ГР з бочок та каністр безпосередньо у сховищі.

1. Зливно-наливні естакади, причали для зливання і наливання нафтопродуктів, окремі наливні стояки й естакади виконуються з негорючих матеріалів.

2. Зливно-наливні естакади, наливні стояки й естакади обладнуються гнучкими бензостійкими рукавами з наконечниками, виготовленими з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

Довжина рукавів має забезпечувати можливість опускати їх до дна залізничної, автомобільної цистерни, паливних баків кораблів.

3. Зливно-наливні естакади з торців естакади і через кожні 60 м за їх довжиною обладнуються відкидними містками з негорючих матеріалів. Робочі та евакуаційні сходи естакад слід утримувати справними.

4. Зливно-наливні прилади залізничних естакад об’єднуються у єдиний контур заземлення із залізничними коліями.

Кожний стояк залізничної естакади обладнується індивідуальними виводами і гнучкими провідниками приєднання до залізничних цистерн. Провідники на кінцях обладнуються затискачами, які забезпечують надійний контакт.

Автоналивні пристрої для заправлення нафтопродуктами автоцистерн і паливозаправників та/або причали для заправлення кораблів обладнуються пристосуванням для заземлення автотранспорту та/або кораблів під час наливання в них нафтопродуктів.

5. До з’єднання рукавів з трубопроводами і прийомними приладами корабля кораблі заземлюються. Заземлювальні пристрої знімаються тільки після закінчення заправлення і роз’єднання трубопроводів з рукавами.

6. Автоцистерни і паливозаправники заземлюються до початку заливання нафтопродуктів. Люки автоцистерн і паливозаправників відкриваються безпосередньо перед наливанням і після того, як автотранспорт буде заземлений. Заземлення знімається тільки після закінчення наливання і закриття люків.

7. Перед наливанням нафтопродуктів залізничні й автомобільні цистерни перевіряються на відсутність сторонніх предметів. На автомобільних цистернах перевіряються наявність та справність заземлення, іскрогасників.

8. До заправлення кораблів для локалізації випадково пролитого пального навколо них встановлюються плавучі бонові загородження.

9. Під час зливання-наливання нафтопродуктів у залізничні цистерни тепловоза (мотовоза, локомотива) забороняється підходити ближче ніж на 20 м до зливно-наливного приладу (естакади, стояків).

10. Автоцистерни і паливозаправники під час отримання пального розміщуються на відстані не менше ніж 5 м один від одного.

11. Під час отримання нафтопродуктів карбюраторні двигуни техніки мають працювати на холостих обертах, дизельні двигуни дозволяється зупиняти. Пуск дизельних двигунів дозволяється здійснювати тільки після закінчення наливання нафтопродуктів, після зачинення люків (горловин) цистерн, пробок тари.

Забороняється зупинення і запуск карбюраторних двигунів, заправлення паливних баків техніки пальним, встановлення автомобілів глушниками в бік наливання на ділянці видавання пального.

У разі зупинення карбюраторного двигуна техніки техніка буксирується за межі ділянки наливання за допомогою іншого автомобіля. Повторний пуск двигуна на ділянці наливання забороняється.

12. У разі виявлення в процесі наливання підтікань у залізничній або автомобільній цистерні наливання негайно припиняється до повного усунення несправності. За неможливості усунення протікання цистерну звільняють від налитого нафтопродукту.

Відкривання нижніх зливальних пристроїв залізничних цистерн за допомогою ломів, кувалд чи інших інструментів і пристосувань, що можуть утворювати іскри під час удару, не допускається. У цьому разі нафтопродукт відкачується через верхню горловину цистерни.

13. Після закінчення наливання у залізничні та автомобільні цистерни нафтопродуктів рукави, стояки і колектори, розташовані зверху естакад, звільняються від нафтопродуктів, люки цистерн герметично закриваються кришками на прокладках.

14. Ділянки масового видавання нафтопродуктів в автоцистерни і паливозаправники (далі - ділянки масового видавання), ділянки видавання нафтопродуктів у бочки обладнуються твердим покриттям.

Ділянки масового видавання нафтопродуктів мають забезпечувати безперешкодне стікання розлитих рідин через гідравлічний затвор у виробничо-зливну каналізацію чи в спеціальний збірник. За наявності на складі зберігання пального водогону забезпечується змивання розлитих рідин водою.

Для забезпечення евакуації техніки у разі пожежі ділянки масового видавання нафтопродуктів забезпечуються жорсткими або гнучкими зчепленнями.

15. Видавання нафтопродуктів у бочки, встановлені в кузовах автомобілів, дозволяється здійснювати тільки вдень. Автомобілі встановлюються на відстані не менше 5 м від розливальних пристроїв.

16. Бочки в кузові автомобіля встановлюються (укладаються) пробками догори.

17. Металеві лійки, які застосовуються для наливання нафтопродуктів у тару, мають бути з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні. Для їхнього заземлення застосовується спеціальний провідник, що одним кінцем кріпиться до лійки, іншим - до наливного стояка.

18. Забороняються зливання і наливання нафтопродуктів під час грози, а також використання пересувних засобів перекачування пального й оливи усередині складу з зачиненими дверима.

19. Технічний огляд зливно-наливних та роздавальних приладів проводиться перед зливанням-наливанням нафтопродуктів, але не менше двох разів на місяць, при цьому перевіряються щільність фланцевих з’єднань, сальників, справність заземлення рукавів і приладів для заземлення автоцистерн. Результати огляду заносяться в спеціальний журнал.

Опір заземлювальних пристроїв перевіряється не менше ніж один раз на рік згідно з графіком, затвердженим командиром військової частини.

Перевірка герметичності усього зливно-наливного і роздавального обладнання (без рукавів) проводиться один раз на два роки гідравлічним або пневматичним опробуванням.

20. Роздавальні для видавання нафтопродуктів у бочки розміщуються в будинках не нижче ІI ступеня вогнестійкості або на відкритих майданчиках.

Роздавальні та спеціальні майданчики для видавання ЛЗР відокремлюються від роздавальних та спеціальних майданчиків для видавання ГР і розташовуються в окремих будинках (на окремих майданчиках).

В одному приміщенні з ЛЗР дозволяється видавання дизельного пального.

21. Підлога в роздавальних для видавання нафтопродуктів виконується з негорючих і таких, що не вбирають нафтопродукти і не утворюють іскор, матеріалів.

22. У роздавальних для видавання нафтопродуктів забороняються:

проведення будь-яких робіт, не пов’язаних з наливанням нафтопродуктів в тару та з їх видачею;

відкривання пробок бочок за допомогою інструментів і пристосувань, що можуть утворювати іскри під час удару;

перевертання і перекочування бочок по металевих плитах, рейках, бруківці;

скидання металевих бочок з автомашин, майданчиків;

наливання нафтопродуктів під час грози;

користування відкритим вогнем.

1. Стан пожежної безпеки насосних станцій має відповідати вимогам, визначеним у главі 1 розділу VI цих Правил.

2. Насосні станції для перекачування нафтопродуктів розміщуються в одноповерхових наземних або заглиблених будинках без горищ не нижче II ступеня вогнестійкості, під навісами з негорючих матеріалів або на відкритих майданчиках. Внутрішні стіни суміжних з насосною станцією приміщень виконуються з газонепроникних матеріалів.

3. Підлога в насосних станціях виконується з негорючих і таких, що не вбирають нафтопродукти і не утворюють іскор, матеріалів. Підлога повинна мати нахил у бік лотків (каналів) для стоку пролитих нафтопродуктів. Лотки (канали) на виході з приміщень насосних станцій з’єднуються з промислово-зливною каналізацією чи зі спеціальним збірним колодязем через гідравлічний затвор.

4. Двері та вікна в насосних станціях мають відкриватися назовні. Улаштовування порогів у дверних прорізах не допускається. У насосних станціях на п’ять і більше насосів влаштовується не менше ніж два виходи, розташовані у протилежних кінцях будівлі.

Шибки вікон насосних станцій виконуються з матового скла або зафарбовуються білою фарбою.

5. Ширина проходів між частинами насосів, що виступають, має бути не менше ніж 1 м. У разі встановлення насосів завширшки до 0,6 м і заввишки до 0,5 м ширину проходів дозволяється зменшувати до 0,7 м.

6. Приміщення насосних станцій обладнуються примусовою припливно-витяжною вентиляцією.

7. Витяжка повітря здійснюється з двох зон, одна з яких займає 2/3 всього об’єму, друга - 1/3 всього об’єму. Приплив повітря влаштовується на висоті не менше ніж 1,5 м від підлоги.

8. Витяжні та припливні камери розташовуються в окремих приміщеннях, будівельні конструкції яких виконані з негорючих матеріалів. Отвори припливних і витяжних систем захищаються металевими сітками з кількістю вічок на 1 см2 не менше ніж чотири.

9. У насосних станціях під час включення основних насосів автоматично спрацьовує вентиляція.

10. Якщо в одному приміщенні встановлені насоси для перекачування ЛЗР і ГР, насосна станція і всі види устаткування в ній мають відповідати вимогам до цих пристроїв за умови перекачування нафтопродуктів з найбільш низькою температурою спалаху.

11. У разі використання для приводу насосів електродвигунів у вибухобезпечному виконанні та двигунів внутрішнього згоряння приміщення насосів відокремлюються від приміщень двигунів протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

Вали, що з’єднують двигуни з насосами, перепускаються через стіни у герметичних сальниках.

Баки з пальним для двигунів внутрішнього згоряння розташовуються ззовні будинку з насосами на підставці з негорючих матеріалів чи в спеціальному приміщенні, конструктивні елементи якого виконані з негорючих матеріалів і яке обладнано самостійним виходом назовні. Трубопровід для подання пального від бака до двигуна внутрішнього згоряння обладнується двома вентилями, один із яких розташовується біля двигуна, другий - біля бака.

12. Пересувні засоби перекачування нафтопродуктів встановлюються на відстані не менше ніж 0,8 м від глухих стін, 3 м від вікон насосної станції, 5 м від входу в насосну станцію, 10 м від входу в трансформаторні підстанції або розподільчі пристрої.

1. До початку проведення ремонту резервуари, трубопроводи, насоси, тара звільняються від нафтопродуктів, проводиться їх дегазація до вибухобезпечної концентрації парів нафтопродуктів, а також відкривання всіх люків на резервуарах. Резервуари, трубопроводи й інше обладнання від’єднуються від трубопроводів, резервуарів і засобів перекачування.

2. Роботи з очищення (зачищення) та ремонту резервуарів проводяться мийними засобами за допомогою компресора для механізованого очищення та/або за допомогою інструмента, виготовленого з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

Особи, які виконують роботи з очищення (зачищення) та ремонту резервуарів повинні бути у взутті, що не має на підошві сталевих цвяхів, підківок, набойок.

Кришки люків відкриваються без ударів. Переносні ліхтарі перед застосуванням перевіряються на справність, включаються перед входом у вибухонебезпечне середовище, виключаються після виходу з нього.

3. Тара очищується (зачищується) на спеціально відведеному майданчику.

Перед зачищенням видаляються з тари нафтопродукти, що залишилися.

Дозволяється проведення очищення тари у спеціальних приміщеннях, обладнаних примусовою витяжною вентиляцією.

1. Стан пожежної безпеки місць стоянки літаків (вертольотів), аркових укриттів має відповідати вимогам, визначеним у главі 1 розділу III цих Правил.

2. У разі розміщення літаків на групових стоянках (позиціях підготовки літаків) інтервали між кінцями крил літаків, що стоять поруч, мають бути:

для літаків з одним авіаційним двигуном - не менше ніж 2 м;

для літаків з двома авіаційними двигунами - не менше ніж 3 м;

для літаків з чотирма авіаційними двигунами - не менше ніж 5 м.

Для літаків зі змінною стрілоподібністю крила інтервали визначаються при мінімальному куті стрілоподібності.

Інтервали між вісями гвинтів гелікоптерів мають бути не менше ніж два діаметри несучого гвинта.

3. Майданчики зі штучним покриттям на місцях стоянки літаків обладнуються пристроями для забезпечення заземлення літаків і паливозаправників.

4. У разі розміщення літака в укритті відстані між його елементами і конструкціями укриття мають бути не менше:

за розмахом крил - 1 м;

за довжиною літака - 1,5 м від хвостового оперення до тильної стінки і 1 м від носа до воріт;

за висотою - 0,6 м.

5. Перед закочуванням літака в укриття всі системи живлення літака оглядаються на відсутність підтікання пального і мастил.

Після закочування літака в укриття літак заземлюється, під дренажні системи літака встановлюються сухі дека.

Дека з укриття видаються перед запуском авіаційних двигунів.

6. Під час зберігання літаків (вертольотів) акумуляторні батареї з них знімаються.

Зняті акумуляторні батареї зберігаються в спеціальних приміщеннях чи у зарядних акумуляторних станціях. Дозволяється зберігання акумуляторних батарей у спеціальних контейнерах поблизу літаків.

Спільне зберігання кислотних та лужних акумуляторних батарей забороняється.

7. Запуск і випробування двигунів в укриттях здійснюються відповідно до вимог нормативно-технічних документів з технічного забезпечення авіації.

8. Під час проведення в укриттях і на стоянках робіт з підготовки літаків до польотів контроль за дотриманням особовим складом заходів пожежної безпеки здійснюється посадовими особами інженерно-авіаційної служби, які організовують ці роботи.

9. Для освітлення заправної горловини літаків (вертольотів) застосовують переносні світильники у вибухозахищеному виконанні з живленням від мережі напругою не більше 36 В.

10. Приміщення електроагрегатної та заправної відокремлюються від укриття для літаків і забезпечуються самостійним виходом назовні.

11. У місцях стоянок літаків (вертольотів) та в розташуванні аеродромних споруд забороняється:

запускати авіаційні двигуни за відсутності засобів пожежогасіння на стоянці;

заправляти пальним літаки (вертольоти), що знаходяться на стоянках, і залишати їх з паливними баками та паливопроводами, що протікають;

зберігати в місцях стоянок літаків (вертольотів) пальне та мастильні матеріали (крім тих, що містяться в баках), а також порожню тару з-під пального та мастильних матеріалів;

залишати без нагляду працюючі засоби підігрівання авіаційних двигунів;

тримати літаки (вертольоти) без шасі;

зберігати сторонні предмети, промаслені ганчірки, чохли й спеціальний одяг;

заправляти пальним літаки і паливозаправники, які не заземлені;

допускати на аеродром техніку без засобів пожежогасіння;

розпалювати паяльні лампи і засоби підігрівання авіаційних двигунів на відстані менше ніж 25 м від літаків і аеродромних споруд;

палити поза місцями, спеціально відведеними для цього.

12. В аркових укриттях забороняється:

залишати після закінчення робочого дня у деці пальне і мастильні матеріали;

застосовувати відкритий вогонь, розпалювати пальники, паяльники;

зберігати акумулятори;

здійснювати будь-які роботи з обслуговування літаків (вертольотів) без засобів пожежогасіння.

13. Під час проведення польотів виставляється пожежний пост на пожежному автомобілі. Місце перебування пожежного розрахунку визначає керівник польотів.

14. У місцях стоянки літаків (вертольотів) запас авіаційних засобів ураження (далі - АЗУ), засобів утворення пасивних перешкод і піротехнічних засобів для забезпечення польотів не має перевищувати потреб на виконання завдань одного льотного дня (ночі).

Забороняється зберігання АЗУ та комплектуючих елементів до них на майданчиках підготовки АЗУ після закінчення польотів.

1. Автомобілі-цистерни (паливозаправники), призначені для заправляння літаків (вертольотів), обладнуються пристроями для заземлення, вогнегасниками відповідно до вимог пунктів 4, 6 глави 2 розділу IV цих Правил, а також ящиком з піском ємністю не менше ніж 0,5 м-3. Глушники цих автомобілів-цистерн мають бути справними і виведеними під передній бампер, вихлопна труба - обладнана іскрогасником.

2. Під час заправлення літака (вертольота) пальним необхідно:

виключити запалювання двигунів літака (вертольота) і перекрити до них паливопроводи;

установити автомобіль-цистерну (паливозаправник) не ближче ніж за 3-5 м від літака (вертольота), призначеного для заправлення;

заземлити літак (вертоліт), автомобіль-цистерну (паливозаправник), призначений для заправлення, роздавальний кран ("пістолет") автомобіля-цистерни (паливозаправника).

За відсутності гнізда в заправній горловині літака (вертольота) перед початком заправлення слід доторкнутися на відстані не менше ніж 1 м від заправної горловини роздавальним краном ("пістолетом") до літака.

3. Перед заземленням перевіряються справність та надійність з’єднань і контактів шлангових струмопровідних провідників з патрубком, роздавальним краном й іншою з’єднувальною арматурою.

Заземлювачі перевіряються на електричний опір не менше одного разу на три місяці.

4. У разі забруднення літака (вертольота) пальним запуск двигунів здійснюється не раніше ніж за 10-15 хв після повного видалення пального з поверхні літака (вертольота) та очищення ґрунту (штучного покриття).

5. Під час роботи на автомобілі-цистерні (паливозаправнику) забороняється:

користуватися автомобілем-цистерною (паливозаправником) з несправною дихальною арматурою цистерн за відсутності або несправності заземлювальних пристроїв, за відсутності засобів пожежогасіння, а також у разі несправних шлангів і підтікання пального в місцях з’єднань;

застосовувати відкритий вогонь для обігріву вузлів і деталей автомобіля-цистерни (паливозаправника);

палити та користуватися відкритим вогнем у процесі роботи автомобіля-цистерни (паливозаправника).

6. Заправлення паливних баків підігрівачів авіаційних двигунів дозволяється здійснювати тільки пальним, передбаченим заводом-виробником, при цьому не допускаються переповнення паливних баків і заправлення їх під час роботи підігрівачів.

7. Розпалювання та запуск підігрівачів мають здійснюватися без рукавів і на відстані не менше 25 м від літаків (вертольотів), будинків та об’єктів зберігання майна.

8. Рукави з тканини до підігрівачів мають приєднуватися тільки стороною, яка має внутрішню теплоізоляцію із азбестової тканини.

Після закінчення підігріву авіаційного двигуна рукави з тканини від’єднуються спочатку від підігрівача, потім - від люка капота двигуна.

9. Під час експлуатації підігрівачів авіаційних двигунів забороняється:

здійснювати їх запуск за наявності підтікань пального через паливопроводи або контрольну трубку баків для пального;

залишати працюючі підігрівачі без догляду;

робити заломи та згинання рукавів;

розпалювати і запускати підігрівачі в одязі, забрудненому ЛЗР або ГР;

перевозити працюючий підігрівач із приєднаними рукавами;

здійснювати розпалювання підігрівачів без попереднього продування протягом 3-5 хв повітрям калорифера і у разі непрацюючого вентилятора;

здійснювати розпалювання і запуск підігрівачів у разі забруднення пальним баків для пального і пускових приладів.

1. Стан пожежної безпеки об’єктів (місць) проведення технічного обслуговування і ремонтних робіт літаків (вертольотів) має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV, VI цих Правил.

2. Літаки (вертольоти) у будівлях технічно-експлуатаційних частин розміщуються відповідно до встановлених норм завантаження, схеми розміщення.

3. Уводити в будівлі технічно-експлуатаційних частин літаки (вертольоти) з пальним у баках і з бортовими акумуляторами забороняється.

Перевірка електросистем літаків (вертольотів) здійснюється технологічними акумуляторами.

4. Підключення літаків до джерел електричного струму для перевірки устаткування дозволяється після повного монтажу всіх систем.

5. Стенди для випробовування двигунів розташовуються в одноповерхових будинках не нижче II ступеня вогнестійкості чи під навісами з негорючих матеріалів, розташованими на відстані не менше ніж 20 м від інших будинків.

У разі розміщення стендів для випробовування двигунів усередині технічно-експлуатаційної частини приміщення випробувальних стендів забезпечуються окремими виходами назовні й відокремлюються від інших приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

6. Спеціальні майданчики, на яких проводяться запуск і випробування авіаційних двигунів, забезпечуються засобами пожежогасіння.

7. Випробування двигунів розпочинаються у режимі малого газу, після чого проводиться випробування двигуна у підвищеному режимі.

Перед запуском двигунів перевіряються наявність і стан засобів пожежогасіння.

8. У приміщеннях, де проводяться роботи із застосуванням електропаяльників, дерев’яні робочі столи обладнуються негорючими теплоізоляційними підставками.

9. Літаки (вертольоти), які перебувають у ремонті, мають бути постійно транспортабельними і знаходитися на основних чи технологічних шасі.

10. Для евакуації літаків (вертольотів) будівлі технічно-експлуатаційних частин забезпечуються буксирними пристосуваннями. Ворота (касети) у технічно-експлуатаційній частині мають бути справними і легко відкриватися.

1. Стан пожежної безпеки спеціальних фортифікаційних споруд (пунктів управління) (далі - СФС) має відповідати вимогам, визначеним у розділах II-IV цих Правил.

2. СФС розміщуються у будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.

Забороняються облицювання стін і стелі горючими і такими, що виділяють під час горіння токсичні продукти, матеріалами, а також обклеювання їх горючими плівковими матеріалами.

3. Підлога, кришки каналів і люків, ізоляція трубопроводів усіх призначень, конструкції підвісних стель виготовляються із негорючих матеріалів.

4. Приміщення категорій А і Б відокремлюються одне від одного, а також від приміщень категорій В, Г і Д, приміщень з постійним перебуванням особового складу (крім особового складу, що обслуговує обладнання та установки, встановлені у цих приміщеннях), коридорів протипожежними стінами і перекриттями 1 типу.

5. Приміщення, де утворюються вибухонебезпечні суміші горючих газів і парів із повітрям, обладнуються стаціонарними газоаналізаторами із сигналізацією для повідомлення про виникнення в приміщенні небезпечної концентрації газів і парів.

6. Забороняється розміщення службових і побутових приміщень з постійним перебуванням більше ніж 10 осіб, приміщень, у яких розміщуються вибухопожежонебезпечні матеріали та виробництва, поряд, над і під приміщеннями компресорних та балонних.

7. Резервуари з ЛЗР і ГР розміщуються тільки в окремому приміщенні, відокремленому від суміжних приміщень та коридорів протипожежними стінами і перекриттями 1 типу, відділеному від коридору тамбуром з одними протипожежними 1 типу й одними герметичними дверима. Двері мають відчинятися назовні. Протипожежні двері слід встановлювати з боку приміщення.

Не дозволяється влаштування виходу із сховищ палива безпосередньо у вибухонебезпечні приміщення, а також у приміщення розподільчих пристроїв.

8. Резервуари з ЛЗР і ГР обладнуються аварійним зливним трубопроводом, з’єднаним з резервною ємністю. Місткість резервної ємності має бути не менше ніж місткість більшого резервуара. Діаметр аварійного зливного трубопроводу визначається з урахуванням того, що час зливання не перевищує 15 хв.

Якщо верх резервуарів нижче за рівень підлоги СФС та якщо сховище для зберігання ЛЗР і ГР обладнане автоматичною системою пожежогасіння, резервну ємність для аварійного зливання допускається не облаштовувати.

9. Для автоматичного регулювання тиску у пароповітряному просторі резервуари ЛЗР і ГР обладнуються дихальною системою. Забороняється випускання парів ЛЗР і ГР із резервуарів у приміщення, в яких вони встановлені.

10. Трубопроводи для транспортування ЛЗР і ГР прокладаються в каналах, що перекриваються плитами (кришками) з негорючих матеріалів. У межах машинної зали дизельної електростанції (далі - ДЕС) допускається їх відкрите прокладання. Через кожні 75 м, а також у місцях перетинання стін і перегородок канали розділяються протипожежними перегородками 1 типу.

11. Транспортні та комунікаційні тунелі обладнуються механічною вентиляцією і системою димовидалення.

12. Приміщення балонних відокремлюються від суміжних приміщень тамбуром з протипожежними дверима 1 типу, які відчиняються назовні.

13. Дверні отвори приміщень (сховищ) з ЛЗР і ГР обладнуються порогами з пандусами. Висота порога визначається з розрахунку запобігання розтікання рідини в разі ушкодження найбільшої ємності, але не менше ніж 0,15 м.

14. Кабельні лінії прокладаються у кабельних каналах, тунелях, шахтах, фальшпідлогах, коробах, приміщеннях із вводом кабелів тощо. Конструкції, що огороджують кабельні лінії, повинні мати межу вогнестійкості не менше ніж 1,5 год.

У відкритих транзитних кабельних лініях, прохідних тунелях, потернах, сходових клітках і коридорах, що є евакуаційними шляхами, прокладаються кабелі та проводи, стійкі до поширення полум’я.

У кабельних лініях, які складаються з двох або більше кабелів та проводів, кабелі та проводи залежно від об’єму неметалевих матеріалів на одному погонному метрі прокладки мають бути стійкими до поширення полум’я.

15. Засоби регенерації повітря зберігаються в окремих приміщеннях, відділених від суміжних приміщень та коридорів протипожежними стінами і перекриттями 1 типу. Отвори у протипожежних стінах обладнуються протипожежними дверима 1 типу.

16. Каркас меблів, які встановлюються у приміщеннях, виготовляється з негорючих елементів. Матеріали, які застосовуються для облицювання, та інші деталі меблів мають бути негорючими або групи горючості Г1, Г2, що не виділяють під час горіння токсичних продуктів.

Забороняється використання у приміщеннях СФС м’яких меблів, виготовлених з горючих матеріалів.

17. Для зберігання обтиральних матеріалів, а також запасів мастила та оливи, необхідних для роботи компресора між регламентними перевірками, приміщення компресорної забезпечуються металевими ящиками, які зачиняються.

18. СФС обладнуються дистанційним управлінням вентиляторами, герметичними клапанами, засувками й іншими технічними засобами пожежних відсіків, а також сигналізацією для сповіщення про відкриття (закриття) протипожежних дверей і люків.

Системи управління вентиляцією, кондиціюванням повітря автоматично відключаються у разі спрацювання СПЗ.

19. У спорудах об’ємом 5 тис.м-3 та більше передбачається окреме приміщення (пожежний пост) площею, не меншою ніж 15 м-2, для розміщення пожежного та гірничорятувального устаткування і майна. Приміщення пожежного поста обладнується стаціонарним телефонним і диспетчерським зв’язком з командним пунктом СФС і пожежно-рятувальним підрозділом військової частини.

20. СФС забезпечуються вогнегасними засобами відповідно до вимог нормативно-технічних документів.

1. Кількість та розміри евакуаційних виходів з приміщень пожежних відсіків СФС, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання мають відповідати вимогам нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів.

2. Для оповіщення особового складу про пожежу використовуються спеціальні технічні засоби оповіщення.

3. Кожен протипожежний відсік, у якому перебуває особовий склад, повинен мати не менше ніж два розосереджені евакуаційні виходи назовні чи в суміжні пожежні відсіки.

4. У місцях виходу з протипожежних відсіків передбачаються тамбури. Між протипожежними відсіками тамбур обладнується трьома дверима: з боку відсіків - протипожежними і між ними - герметичними. У місцях виходу на сходову клітку допускається тамбур з двома дверима: герметичні двері слід встановлювати з боку сходової клітки.

5. Для забезпечення евакуації тамбури, які мають блокування дверей, обладнуються пристроями для подання аварійного сигналу (світлового і звукового) на пульт керування про відкриття (закриття) дверей, місцевою світловою сигналізацією з кожного боку дверей про дозвіл чи заборону проходу.

6. Протипожежні двері, що застосовуються в спорудах, мають відповідати вимогам нормативно-технічних документів та бути обладнані пристроями для самозачинення і ущільнення в притворах.

7. Двері сходових кліток, що ведуть у загальні коридори, двері ліфтових приміщень і тамбурів обладнуються пристроями для самозачинення і ущільнення в притворах та не повинні мати пристроїв, що не дозволяють їх відімкнути без ключа.

8. Сходові клітки, коридори, проходи, тамбури та інші шляхи евакуації забезпечуються евакуаційним освітленням. Шляхи евакуації позначаються світловими покажчиками напрямку руху, підключеними до джерел живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що перемикаються автоматично в разі зникнення живлення на основних джерелах електропостачання.

9. Двері компресорних станцій відчиняються назовні. Усі приямки і канали в приміщеннях компресорних станцій закриваються врівень з підлогою спеціальними плитами або металевими рифленими листами, які надійно прикріплюються до підлоги.

10. Диспетчерські пункти, бойові пости забезпечуються аварійно-рятувальними засобами для проведення аварійно-рятувальних робіт силами особового складу СФС.

До комплекту аварійно-рятувальних засобів входять засоби індивідуального захисту особового складу, первинні засоби пожежогасіння, монтажно-демонтажні засоби, засоби для надання першої медичної допомоги тощо.

11. Увесь особовий склад, який перебуває у СФС, забезпечується індивідуальними засобами захисту органів дихання від продуктів горіння.

З особовим складом, який перебуває у СФС, щокварталу проводяться практичні заняття (тренування) щодо використання індивідуальних засобів захисту.

12. На шляхах евакуації не дозволяється:

установлювати обладнання і навісні технічні пристрої;

споруджувати пороги чи проміжні східці (крім необхідності влаштування порогів для запобігання розтіканню рідин);

установлювати відкидні ліжка для відпочинку особового складу.

1. Приміщення вбудованої ДЕС у СФС розміщується в окремому блоці. Машинні зали ДЕС відокремлюються від приміщень з постійним перебуванням особового складу. Вхід у приміщення машинного залу ДЕС обладнується герметичними тамбурами з герметичними протипожежними дверима I типу, які відчиняються у бік виходу з дизельної.

2. Баки для палива та мастил, трубопроводи та арматура розміщуються на відстані не менше ніж 0,5 м від вихлопної труби ДЕС.

3. Забороняється з’єднувати в один колектор вихлопні трубопроводи різних двигунів. У приміщеннях (машинна зала та інші) вихлопний трубопровід обладнується теплоізоляцією.

4. Електрообладнання ДЕС підлягає зануленню (заземленню) шляхом підключення до нульових жил кабелів електроживлення та магістральної шини заземленого обладнання. Занулення однофазних споживачів виконується окремою третьою жилою електромережі.

5. Обтиральні матеріали зберігаються в закритих металевих ящиках ємністю не більше ніж 0,5 м-3, наприкінці робочого дня (зміни) ці матеріали видаляються.

6. Акумуляторна розміщується в окремих, спеціально призначених приміщеннях. Вихід з акумуляторної здійснюється через тамбур-шлюз із двома протипожежними дверима 1 типу. Двері тамбура-шлюзу мають відчинятися назовні й обладнуватися самозакривними замками, що відкриваються з внутрішнього боку без ключа.

1. Стан пожежної безпеки наметових містечок, призначених для розташування військових частин та підрозділів, має відповідати вимогам, визначеним у розділах II-IV цих Правил.

2. Під час вибору місця розміщення наметового містечка враховуються стан доріг, під’їздів та наявність джерел водопостачання.

3. Навколо наметового містечка створюються очищені від рослинності та наземних горючих матеріалів смуги завширшки не менше ніж 2 м.

4. Територія наметового містечка обладнується блискавкозахисними пристроями.

5. Територія наметового містечка забезпечується джерелами водопостачання для зовнішнього пожежогасіння.

У разі розташування поряд з наметовим містечком природних водойм, річок, озер, басейнів, градирень тощо до них облаштовуються під’їзди для забезпечення забирання води пожежними машинами, мотопомпами.

За відсутності природних водойм встановлюються штучні пожежні водойми ємністю не менше ніж 25 м-3.

6. На території наметового містечка намети розміщуються смугами.

У смузі намети вглиб наметового містечка встановлюються не більше ніж 2 на 1 ряд.

7. Між смугами, а також перед першою смугою наметів створюються паралельні фронту наметового містечка лінії.

Ширина лінії перед першою смугою наметів має бути не менше ніж 10 м, між смугами наметів - не менше ніж 5 м.

8. Вздовж ліній наметового містечка встановлюються пожежні щити на відстані не більше ніж 50 м один від одного, але не менше ніж два на батальйон. Влітку пожежні щити додатково забезпечуються двома відрами, біля пожежних щитів установлюються 2 бочки з водою ємністю не менше ніж 0,2 м-3.

9. Перпендикулярно фронту наметового містечка між батальйонами та окремими підрозділами прокладаються поперечні лінії. Ширина поперечних ліній між батальйонами має бути не менше ніж 15 м, між окремими ротами (взводами) - не менше 3 м.

10. Відстань по фронту між основами бортів суміжних наметів має бути не менше ніж 2,5 м, вглиб - не менше ніж 5 м, від наметів до найближчої межі лінії - не менше ніж 1,5 м.

11. Біля постового грибка днювального встановлюється пристрій для подавання звукового сигналу у разі пожежі.

12. Похідні кухні на території наметового містечка встановлюються на відстані не менше ніж 10 м від хвойних дерев, 25 м - від наметів. Майданчики для розміщення кухонь у радіусі 5 м очищуються від рослинності та наземних горючих матеріалів.

Попіл з кухонь виноситься в ями, заливається водою і засипається піском.

Забороняється встановлювати похідні кухні у наметах, а також готувати їжу безпосередньо у наметах, в яких розміщується (проживає) особовий склад.

13. Місця для паління та розпалення багать на території наметового містечка обладнуються на відстані не менше ніж 15 м від наметів та дерев.

14. На території наметового містечка сміття збирається в установленому місці й щодня вивозиться у місця, розташовані на відстані не менше 3 км від наметового містечка.

Випалювання сміття на території наметового містечка забороняється.

15. Електроживлення наметових містечок здійснюється від зовнішніх електричних мереж або від пересувних (переносних) джерел живлення (мобільних електростанцій).

Пересувні (переносні) джерела живлення (мобільні електростанції) розміщуються на відстані не менше ніж 30 м від наметів.

16. Електричні мережі у межах наметового містечка прокладаються повітряно на опорах або у ґрунті з дотриманням вимог нормативно-технічних документів.

Повітряні електричні мережі виконуються захищеними проводами та прокладаються на висоті, що забезпечує вільне переміщення особового складу та ОВТ, але не менше ніж 2,5 м від рівня поверхні землі.

Електричні мережі, прокладені у ґрунті, виконуються захищеними кабелями, призначеними для прокладання у ґрунті.

17. Електричні мережі, прокладені у межах наметового містечка, забезпечуються апаратами захисту від ненормованих режимів роботи (короткого замикання, перевантаження тощо). Апарати захисту встановлюються поза межами наметів з розрахунку один апарат на 3-4 намети.

18. Відгалуження, з’єднання жил проводів, кабелів здійснюються у відгалужувальних або з’єднувальних коробках (щитах).

19. Вводи електричних мереж у намети прокладаються кабелем у ґрунті.

20. Електричні мережі у наметі прокладаються на висоті не менше ніж 2 м та виконуються захищеними проводами з мідними жилами з несучими тросами, проводами з подвійною гумовою ізоляцією або захищеними проводами з мідними жилами, прокладеними на струнах або тросах. Вертикальні ділянки електричних мереж у межах наметів прокладаються по стійках (опорах) наметів.

Відстань від проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів до елементів наметів, виконаних з горючих матеріалів, має бути не менше ніж 0,01 м. За неможливості забезпечення зазначеної відстані провід (кабель) відокремлюється від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

21. Для освітлення наметів використовуються світильники, обладнані захисними скляними ковпаками. Електричні світильники з лампами розжарювання розміщуються на відстані не менше ніж 0,5 м від полотна намету.

Забороняється підвішування електричних світильників безпосередньо на струмопровідні проводи.

22. Використання у наметах гасового освітлення здійснюється згідно з вимогами, визначеними у пункті 15 розділу II цих Правил.

Зберігання ЛЗР та ГР у наметах, за винятком змісту гасових ламп, забороняється.

23. У разі використання для опалення наметів пічного опалення слід дотримуватися вимог, визначених у главі 2 розділу III цих Правил.

Забороняється у пожежонебезпечний період встановлювати намети з пічним опаленням під кронами дерев.

24. Місткість наметів визначається з розрахунку не менше ніж 1,2-1,5 м2 площі підлоги намету на одну особу.

Ширина проходів між ліжками (нарами) та навколо печей має бути не менше ніж 1 м.

Ширина проходу між торцями ліжок має бути не менше ніж 2 м.

25. Об’єкти зберігання боєприпасів, вибухових речовин, запалювальних речовин та сумішей розміщуються на відстані не менше ніж 400 м від меж наметового містечка.

Місця стоянки ОВТ, зберігання пально-мастильних матеріалів ( далі - ПММ) розміщуються на відстані не менше ніж 50 м від меж наметового містечка.

26. Під час розташування ОВТ на майданчиках відкритого зберігання слід дотримуватися вимог пунктів 4, 5, 8 глави 2 розділу VII цих Правил.

27. Навколо об’єктів зберігання боєприпасів, вибухових речовин, запалювальних речовин та сумішей, ПММ створюються очищені від рослинності до мінерального ґрунту смуги завширшки не менше ніж 3 м, навколо об’єктів стоянки ОВТ - не менше ніж 2 м.

28. Забороняється влаштування наметового містечка, об’єктів зберігання боєприпасів, вибухових речовин, запалювальних речовин та сумішей, місць стоянки ОВТ, зберігання ПММ на торф’яних ґрунтах.

1. Території військових полігона, дільниці місцевості, на яких проводяться стрільби (пуски ракет), заняття з водіння бойових машин і автомобілів (далі - полігон), очищуються від сухостою, сухого чагарнику, сухої трави, легкозаймистих предметів.

2. По периметру лісових масивів, які є на території полігона або безпосередньо прилягають до неї та належать до сфери управління Міністерства оборони України, створюються протипожежні смуги, очищені від рослинності до мінералізованого шару ґрунту, завширшки не менше ніж 2 м.

3. Під час проведення стрільб, навчань, занять на полігоні виставляється пожежний пост на пожежному автомобілі.

Під час проведення стрільб у тирі виставляється пожежний пост, забезпечений трьома переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C кожний ємністю не менше 5 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші).

4. Приготування і розливання запалювальних сумішей здійснюються на спеціально призначених та обладнаних майданчиках, забезпечених засобами пожежогасіння. Під час виготовлення запалювальних сумішей забороняється використання металевих інструментів і приладдя, які можуть бути джерелом утворювання іскор.

5. Резервуари, цистерни, бочки, інші ємності з ЛЗР та ГР, вибухові речовини зберігаються в траншеях або котлованах, обсипаних ґрунтом і укритих брезентом, обробленим вогнезахисними сумішами.

Паління, користування відкритим вогнем ближче ніж за 100 м від майданчика для приготування запалювальних сумішей забороняються.

6. Забороняється:

вести стрільбу поблизу сховищ боєприпасів, вибухових речовин і ПММ та інших легкозаймистих предметів, дерев’яних будинків (споруд), а також розташовувати поблизу них гусеничну та автомобільну техніку;

проводити вибухові (підривні) роботи, використовувати імітаційні та димові заряди, вести стрільбу з використанням трасуючих боєприпасів, холостих артилерійських пострілів, кидати вибухові пакети на ділянках місцевості з сухою рослинністю або торфом;

кидати імітаційні та димові боєприпаси, вибухові пакети на озброєння і техніку, військове майно, горючі речовини;

використовувати для миття і чищення ОВТ, обмундирування і спорядження ЛЗР і ГР;

використовувати для освітлення прилади з відкритим вогнем (свічки, саморобні світильники тощо).

1. Під час перевезення особового складу автомобільним транспортом призначається старший, який повинен стежити за дотриманням особовим складом вимог пожежної безпеки.

2. Під час заправлення (дозаправлення) техніка, яка заправляється пальним, встановлюється не ближче ніж за 2 м від паливозаправника (колонки). Відстань між технікою, що заправляється, та наступною технікою має бути не менше ніж 10 м. Забороняється заправлення машини під час перебування особового складу у кузові.

3. Під час масового заправлення техніки виставляється пожежний пост, забезпечений засобами пожежогасіння.

4. Для привалів обираються найбільш пожежобезпечні місця поблизу джерел води. Під час привалів виставляється пожежний пост, забезпечений засобами пожежогасіння. Розпалювати багаття дозволяється з навітряного боку на відстані не менше ніж 40 м від техніки.

Перед початком руху багаття заливається водою та засипається ґрунтом.

5. Паління дозволяється у спеціально визначених місцях.

6. Під час пересування військ автомобільним транспортом забороняється:

перевозити в кузовах автомобілів особовий склад разом з боєприпасами, ПММ;

палити в транспортних засобах, запалювати в них вогонь;

використовувати відкрите полум’я для полегшення запуску двигуна.

1. Будівельні матеріали класифікують за такими показниками пожежної небезпеки: горючість, займистість, поширення полум’я поверхнею, димоутворювальна здатність та токсичність продуктів горіння.

2. Горючі будівельні матеріали поділяють на групи:

Г1 (низької горючості);

Г2 (помірної горючості);

Г3 (середньої горючості);

Г4 (підвищеної горючості).

3. Горючі будівельні матеріали за займистістю поділяють на групи:

В1 (важкозаймисті);

В2 (помірнозаймисті);

В3 (легкозаймисті).

4. Горючі будівельні матеріали за поширенням полум’я поверхнею поділяють на групи:

РП1 (не поширюють);

РП2 (локально поширюють);

РП3 (помірно поширюють);

РП4 (значно поширюють).

5. Горючі будівельні матеріали за димоутворювальною здатністю поділяють на групи:

Д1 (з малою димоутворювальною здатністю);

Д2 (з помірною димоутворювальною здатністю);

Д3 (з високою димоутворювальною здатністю).

6. Горючі будівельні матеріали за токсичністю продуктів горіння поділяють на чотири групи:

Т1 (малонебезпечні);

Т2 (помірнонебезпечні);

Т3 (високонебезпечні);

Т4 (надзвичайно небезпечні).