Про затвердження Правил забезпечення пожежної безпеки в системі Міністерства оборони України

Відповідно до статті 18 Кодексу цивільного захисту України , пункту 3 розділу I Правил пожежної безпеки в Україні , затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (зі змінами), з метою забезпечення пожежної безпеки на об’єктах Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та з урахуванням специфічних умов і особливостей

1. Затвердити Правила забезпечення пожежної безпеки в системі Міністерства оборони України, що додаються.

2. Генеральному штабу Збройних Сил України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила визначають вимоги щодо пожежної безпеки для органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, будинків офіцерів, музеїв, спортивно-тренувальних споруд, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, установ та організацій, які належать до сфери управління Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України, органу управління та структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), інженерного обладнання, яке розташовано на території військових частин (військових містечок), клубів, їдалень, інших будинків, споруд, майданчиків відкритого зберігання, а також конференц-залів, актових залів, залів зборів, навчальних аудиторій та інших приміщень та об’єктів (далі - об’єкти військових частин), які належать до сфери управління Міністерства оборони України, та поширюються на території та об’єкти військових частин, що експлуатуються, реконструюються та технічно переоснащуються.

2. Забезпечення пожежної безпеки в системі Міністерства оборони України організовується відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Типового положення про відомчу пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 5 (зі змінами), статутів Збройних Сил України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - ППБ), Положення про пожежну безпеку в Міністерстві оборони України і Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 вересня 2014 року № 685, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2014 року за № 1537/26314 (далі - Положення про пожежну безпеку), та інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів.

3. Категорії приміщень, будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою зазначаються в проектно-кошторисній (проектній) документації на ці приміщення (будинки), визначаються головним інженером, начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини, організаціями, що мають відповідних фахівців.

Категорії приміщень, будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою наведені в додатку 1 до цих Правил.

4. Класифікацію будівельних матеріалів щодо їх пожежної небезпеки наведено в додатку 2 до цих Правил.

Використовувати будівельні матеріали, протипожежні двері (ворота, люки, вікна) за відсутності сертифікатів відповідності, іншої документації, складеної за результатами проведеної оцінки їх відповідності, забороняється.

1. На територіях та об’єктах військових частин встановлюються технічні засоби (системи, пристрої) для подавання звукового сигналу з метою оповіщення особового складу на випадок пожежі.

Як технічні засоби (системи, пристрої) оповіщення про пожежу використовуються електричні сирени, радіотрансляційні мережі, дротові канали телефонного зв’язку тощо.

2. Облаштування місць для куріння, куріння на технічних і складських територіях військових частин, у парках техніки та озброєння, сховищах, ангарах, приміщеннях закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, лікувальних закладів заборонено.

3. Розлите на територіях та/або на підлозі об’єктів військових частин пальне та/або олива негайно прибирається за допомогою піску, тирси або залишків тканини (ганчір’я) та видаляється у спеціально відведене місце.

4. Не допускається розміщення приміщень категорій А і Б безпосередньо під і над приміщеннями клубів, будинків офіцерів, музеїв, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, їдалень військових частин, військових навчальних закладів, наукових (проектних) установ, спортивно-тренувальних споруд та іншими приміщеннями, призначеними для одночасного перебування більше 50 осіб.

5. Для зовнішнього облицювання стін будинків I ступеня вогнестійкості забороняється використовувати горючі матеріали, для зовнішнього облицювання стін будинків II та III ступенів вогнестійкості дозволяється використовувати матеріали групи горючості Г1.

6. Забороняється застосовувати для опорядження стін і стель залів для глядачів клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, залів для приймання їжі їдалень військових частин, конференц-залів, актових залів, залів зборів, навчальних аудиторій (крім розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості), розміщених на території військових містечок, матеріали з пожежною небезпекою, вищою за Г2, В2, Д2, Т2.

7. У будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не дозволяється застосовувати будівельні матеріали груп вищої пожежної небезпеки, ніж:

Г1, В1, Д2, Т2 - для опорядження (облицювання) стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів;

Г2, В2, Д2, Т2 - для опорядження (облицювання) стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє;

Г2, РП1, Д2, Т2 - для покриттів підлоги вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів;

В2, РП2, Д2, Т2 - для покриттів підлоги коридорів, холів, фойє.

Дозволяється в коридорах, холах (крім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлогу з деревини.

Каркаси підвісних стель на шляхах евакуації та в приміщеннях виконуються з негорючих матеріалів.

8. У залах для глядачів та інших приміщеннях клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, закладах дошкільної освіти, дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, залах для приймання їжі їдалень військових частин, конференц-залах, актових залах, залах зборів, навчальних аудиторіях, крім розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості, не дозволяється застосовувати штучні килимові покриття з пожежною небезпекою, вищою за Т2, Д2, РП2.

9. Місткість конференц-залів, залів зборів, навчальних аудиторій визначається з розрахунку не менше ніж:

1,25 м-2 площі на одну особу в приміщеннях з кількістю місць до 150 (з пюпітрами біля крісел);

1,1 м-2 площі - у приміщеннях з кількістю місць до 150 (без пюпітрів біля крісел);

1,1 м-2 площі - у приміщеннях з кількістю місць понад 150 (з пюпітрами біля крісел);

1 м-2 площі - у приміщеннях з кількістю місць понад 150 (без пюпітрів біля крісел).

Місткість актових залів має відповідати вимогам норм проектування, за відсутності таких норм - визначатися з розрахунку не менше ніж 0,75 м-2 площі залу на одну особу.

Місткість навчальних кабінетів (класів) визначається з розрахунку 2-2,6 м-2 площі приміщення на одну особу.

10. У конференц-залах, актових залах, залах зборів відстань між спинками крісел (стільців) має бути не менше ніж 0,9 м, при цьому ширина проходів між рядами крісел (стільців) у разі опущених сидінь має бути не менше ніж 0,45 м.

11. Двері до сходових кліток, коридорів, вестибюлів, фойє, тамбурів обладнуються пристроями для самозачинення, які утримуються у справному стані та ущільнюються впритул.

12. На дверях, які встановлені на евакуаційних виходах, встановлюються замки, що відкриваються зсередини без ключа.

На дверях евакуаційних виходів встановлювати електромеханічні, електронно-механічні, електромагнітні замки з електронним управлінням забороняється.

13. Меблі та обладнання в приміщеннях розставляються так, щоб не перешкоджати евакуації особового складу в разі пожежі.

14. Документи, папір та інші горючі матеріали зберігаються на відстані не менше ніж 1 м від електрощитів, 0,5 м від електросвітильників та сповіщувачів автоматичної пожежної сигналізації, 0,15 м від приладів центрального опалення.

15. У разі використання для освітлення підвісних гасових ламп або ліхтарів вони надійно підвішуються до стелі й обладнуються металевими запобіжними ковпаками над склом. Відстань від ковпака над лампою або кришки ліхтаря до конструкцій стелі, виконаних з горючих матеріалів, має бути не менше 0,7 м, від скла лампи (ліхтаря) до стін, виконаних з горючих матеріалів,- не менше 0,2 м.

Настінні гасові лампи (ліхтарі) забезпечуються металевими відбивачами світла та надійним кріпленням до стін.

Настільні гасові лампи (ліхтарі) обладнуються стійкими основами. Лампи (ліхтарі) заправляються лише освітлювальним гасом. Заправлення їх бензином не допускається. Гасові лампи (ліхтарі) забороняється встановлювати біля горючих матеріалів та предметів.

Запаси гасу зберігаються у визначених місцях у тарі, що виготовлена з негорючих матеріалів, не б’ється та щільно зачинена. Запас гасу для підрозділу не має перевищувати 10 л. Зберігати запаси гасу в приміщеннях підрозділів, у наметах, призначених для проживання особового складу, забороняється.

16. Військова техніка, автомобілі-цистерни, призначені для перевезення небезпечних вантажів, легкозаймистих рідин (далі - ЛЗР), горючих рідин (далі - ГР), обладнуються заземленням, вимикачами для відключення акумуляторної батареї автомобіля, первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками, покривалом з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті розміром не менше ніж 1,5 x 1,5 м, ящиком із сухим піском ємністю не менш як 0,5 м-3, лопатою). Вихлопні труби техніки обладнуються справними іскрогасниками. Вихлопні труби автомобілів­цистерн і спеціально обладнаної техніки, призначеної для перевезення ЛЗР та ГР, виводяться під радіатор.

17. На території та на об’єктах військових частин забороняється:

влаштовувати звалища горючих відходів;

залишати після закінчення робіт тару з ЛЗР та ГР, балони зі стисненими і зрідженими газами за межами визначених місць, а також ацетиленові генератори із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу;

зберігати ЛЗР, ГР, фарби, мастила, промаслений одяг та ганчір’я за межами спеціально визначених місць;

прибирати приміщення із застосуванням ЛЗР та ГР;

зливати ЛЗР, ГР та інші небезпечні рідини в каналізаційну мережу;

відігрівати замерзлі водогінні та інші труби в будинках відкритим вогнем (факелами, паяльними лампами та іншими засобами);

розміщувати на майданчиках сходових кліток та інших шляхах евакуації меблі, обладнання та інші матеріальні цінності;

перекривати доступ до засобів пожежогасіння.

1. Електричні машини, апарати, обладнання, електропроводи та кабелі, які розташовані на території військових частин та належать до сфери управління Міністерства оборони України, мають відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91) (далі - ПТЕ), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533, та інших нормативно-технічних документів.

2. Прокладання електропроводки та підключення до існуючих електромереж додаткових струмоприймачів здійснюються з дозволу квартирно-експлуатаційних органів і служб пожежної безпеки Збройних Сил України за умови дотримання допустимого струмового навантаження електромережі.

3. Не дозволяється проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над:

технічними (складськими) територіями арсеналів, баз, складів ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження, вибухових речовин, центрів (складів) забезпечення пальним, компонентів ракетного палива;

горючими покрівлями об’єктів;

сховищами, навісами та майданчиками відкритого зберігання ракет, боєприпасів і вибухових речовин, сховищами пально-мастильних матеріалів та інших горючих матеріалів.

4. Під час розміщення резервних джерел живлення (мобільних електростанцій) за межами будівель та споруд мінімальні відстані від них мають бути:

до будівель і споруд I та II ступенів вогнестійкості - не менше ніж 10 м;

до будівель і споруд III, IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості - не менше ніж 20 м;

до будівель і споруд IV, IVа, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж 30 м.

5. Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських та виробничих приміщень, в яких є вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони будь-якого класу, пунктів технічного обслуговування та ремонту озброєння, техніки, літаків (гелікоптерів) встановлюються розподільні щити (пульти керування, апарати відключення (вимикачі)) поза межами (зовні) цих приміщень на негорючих стінах (перегородка) або на окремих опорах, розташованих на відстані не менше ніж 5 м від будівель. Розподільні щити (пульти керування, апарати відключення (вимикачі)) розміщуються в ящиках (шафах) з негорючих матеріалів або в нішах, які опломбовуються та замикаються на замок.

6. Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє та інших шляхах евакуації, замикаються.

Електрощити, групові електрощитки оснащуються схемою підключення споживачів з пояснювальними написами із зазначенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

7. Електричні прилади та апаратура вмикаються в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань та електророзеток заводського виготовлення.

8. Електричні опалювальні прилади розміщуються на відстані не менше ніж 0,25 м від горючих матеріалів і будівельних конструкцій.

9. Забороняється застосовувати електронагрівні прилади в пожежонебезпечних зонах складських приміщень, будівлях архівів, музеїв, бібліотек (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується цими Правилами.

10. Переносні електричні світильники обладнуються захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури застосовуються гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами.

11. Лінії електромереж для живлення персональних комп’ютерів, периферійних пристроїв (принтерів, сканерів тощо) виконуються окремою груповою трипровідниковою мережею, яка складається з фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників.

12. Електромережа штепсельних розеток для живлення персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв прокладається по підлозі поруч зі стінами приміщення в металевих трубах (гнучких металевих рукавах, пластикових коробах, пластмасових рукавах) з відводами до обладнання.

У разі розміщення в приміщенні до п’яти персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв допускається прокладання трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого чи важкогорючого матеріалу по периметру приміщення без металевих труб (гнучких металевих рукавів, пластикових коробів, пластмасових рукавів).

Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій трипровідниковій мережі має бути не менше площі перерізу фазового провідника.

13. У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п’ять персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв, на помітному та доступному місці встановлюється резервний вимикач, який повністю вимикає електричне живлення приміщення, крім освітлення.

14. Індивідуальні та групові штепсельні з’єднання та електророзетки, які використовуються для підключення персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв, монтуються на негорючих або важкогорючих основах (пластинах).

15. Вузли комунікаційної апаратури (сервери, блоки живлення, модеми, персональні комп’ютери тощо), які працюють цілодобово, встановлюються на негорючих поверхнях або в спеціальних комутаційних шафах.

16. Під час експлуатації електричного обладнання забороняється:

користуватися електронагрівальними приладами за межами визначених та спеціально обладнаних приміщень (місць);

складати одяг, промаслені речі, горючі матеріали та предмети на електричних опалювальних приладах;

залишати без нагляду увімкненими електричні опалювальні, нагрівальні та інші прилади й електричне обладнання;

перекривати доступ до електрощитів та електрорубильників;

зберігати біля електричного обладнання папір та інші горючі матеріали;

користуватися несправними електромережами та обладнанням;

обгортати електролампи папером і тканиною, заклеювати чи закривати електричні проводи шпалерами, плакатами та іншими горючими матеріалами;

застосовувати для електромереж слабкострумові проводи (радіо-, телефонні тощо).

1. Перед початком опалювального періоду теплові мережі, котельні, системи централізованого опалення, печі, опалювальні котли й димарі, які розташовані на території військових частин та належать до сфери управління Міністерства оборони України, перевіряються та за потреби ремонтуються. Результати перевірок фіксуються у журналі із зазначенням дати, прізвища особи, яка здійснювала перевірку, та проставленням її підпису.

Несправні опалювальні пристрої не допускаються до експлуатації.

2. На опалювальний період наказом командира військової частини призначаються особи (опалювачі), на яких покладається топлення печей, опалювальних котлів. Зазначені особи допускаються до експлуатації опалювальних приладів та систем опалення після проходження протипожежних інструктажів.

3. Для опалення наметів (бліндажів) на кожну добу призначаються окремі опалювачі, які проходять інструктаж з вимог пожежної безпеки під час експлуатації пічного опалювання і додержуються їх під час чергування.

Графіки чергувань опалювачів складаються окремо для кожного намету (бліндажа).

Під час опалення наметів опалювачами проводиться огляд димарів щодо щільності їх з’єднання, дотримання безпечних відстаней до горючих елементів наметів, а також надійності кріплення клапанів отворів для встановлення димових труб.

4. Контроль за печами та опалювальними котлами в підрозділах покладається на старшину та чергового роти, у штабі військової частини - на чергового штабу частини, в інших приміщеннях - на особу, призначену наказом командира військової частини.

Контроль за печами та опалювальними котлами в наметах, бліндажах покладається на командира підрозділу (старшого намету, бліндажа).

5. Топлення печей, опалювальних котлів (за винятком тимчасових металевих печей, встановлених у наметах, бліндажах) закінчується не пізніше ніж за дві години до відбою. У навчальних та службових приміщеннях опалення проводиться з шостої ранку й закінчується за годину до початку занять (робіт).

6. Попіл і шлак, які вигрібаються з топок, заливаються водою та виносяться в місця, спеціально відведені для цього.

7. Очищення димарів, печей, опалювальних котлів від сажі проводиться перед початком опалювального сезону, після закінчення опалювального сезону, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

печей безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;

кухонних плит та кип’ятильників - один раз на місяць.

Результати очищення фіксуються в журналі.

8. Після закінчення опалювального періоду печі, опалювальні котли й димарі після їх очищення оглядаються старшиною роти або особою, призначеною наказом командира військової частини, разом з начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини, після цього дверцята печей запломбовуються (запечатуються). Результати очищення та перевірок фіксуються в журналі.

9. Відстань від печей, опалювальних котлів до стін (перегородок), виконаних з горючих матеріалів, має бути не менше 0,7 м, від топкових отворів - не менше 1,25 м.

10. Улаштовування тимчасових металевих печей дозволяється тільки в приміщеннях будинків штабів та управлінь, будинків офіцерів, клубів, бібліотек, їдалень, лікарняних, амбулаторно-поліклінічних, санаторно-курортних, фармацевтичних (аптечних) закладів, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, навчальних корпусів військових навчальних закладів, службових корпусів наукових (проектних) установ, спортивно-тренувальних споруд, гуртожитків, казарм (далі - об’єкти загальновійськового призначення), а також у житлових будівлях, наметах, бліндажах, місцях несення вартової та внутрішньої служби, кунгах з дотриманням вимог ППБ, інструкцій підприємств - виробників цих приладів.

11. У разі встановлення тимчасових металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегляних печей на підлогу з горючих матеріалів простір під печами ізолюється чотирма рядами цегли, покладеними плиском на глиняний розчин.

У разі встановлення тимчасових металевих печей на ніжках на підлогу з горючих матеріалів простір під печами ізолюється одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізоляційним матеріалом завтовшки не менше 0,12 м з обшиттям зверху покрівельним залізом.

12. Ізоляційна площа над підлогою з горючих матеріалів під тимчасовими металевими печами має виступати за периметр перед топкою (топковим отвором) не менше ніж на 0,7 м, з боків - не менше ніж на 0,25 м.

13. Відстань від тимчасових металевих печей до стін (перегородок) будинків, елементів наметів, бліндажів, кунгів, виконаних із горючих матеріалів, стелажів, шаф та іншого обладнання і майна має бути не менше ніж 1 м, від топкових отворів - не менше ніж 1,25 м.

14. Металеві димові труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок будинків, бліндажів, кунгів, виконаних із горючих матеріалів, вздовж елементів наметів, розміщуються від них:

без ізоляції на трубах - на відстані не менше ніж 0,7 м (до елементів наметів - не менше ніж 1 м);

з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на зовнішній поверхні труб понад 90 -°C,- на відстані не менше ніж 0,25 м.

15. Загальна довжина металевої димової труби не має перевищувати 10 м. Деталі труби щільно з’єднуються між собою в напрямку руху диму та на глибину не менше одного діаметра труби.

16. Металева димова труба вставляється в цегляну кладку стаціонарно встановленого димаря на глибину не менше ніж 0,1 м.

17. У разі прокладання металевої димової труби через стіни та перегородки з горючого матеріалу влаштовуються цегляні перегородки завтовшки 0,38 м.

18. У разі виведення металевої димової труби через вікно кунга (отвір для встановлення димових труб намету) у вікно (отвір) вставляється лист покрівельного заліза розміром не менше трьох діаметрів труби. Кінець труби виводиться за стіну кунга не менше ніж на 0,7 м та закінчується спрямованим угору патрубком.

Патрубок димової труби має бути вище даху кунга (намету) не менше ніж на 1 м.

19. Димові труби будівель із покриттям з горючих матеріалів, наметів, кунгів обладнуються іскровловлювачами з металевою сіткою з отворами розміром не більше ніж 0,005 x 0,005 м.

20. Не допускається розташування газових та електричних інфрачервоних випромінювачів у вибухонебезпечних зонах виробничих та складських приміщень за відповідною класифікацією.

Не допускається застосування системи опалення та нагрівання з газовими та електричними інфрачервоними випромінювачами:

у приміщеннях підвальних та цокольних поверхів;

у будівлях III-V ступенів вогнестійкості;

на стоянках автомобілів, у книгосховищах та архівах, вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях за відповідною класифікацією.

21. У приміщеннях для наповнення та зберігання балонів зі стиснутим або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, коморах та місцях, відведених для зберігання горючих матеріалів, опалювальні прилади мають бути загороджені екранами із негорючих матеріалів на відстані не менше ніж 0,1 м від цих приладів, які передбачають доступ до них для очищення.

22. Забороняється:

користуватися несправними печами;

залишати горючі матеріали й майно поблизу печей;

використовувати у приміщеннях об’єктів загальновійськового призначення, а також у наметах, бліндажах, місцях несення вартової та внутрішньої служби, кунгах печі, що працюють на рідкому і газоподібному паливі;

сушити спецодяг, промаслені речі, горючі матеріали і предмети на електричних опалювальних приладах, проти пічних отворів;

топити печі, опалювальні котли у години відпочинку (сну) особового складу (за винятком опалення наметів, бліндажів);

зберігати у приміщеннях (наметах, бліндажах, кунгах) запас палива, який перевищує добову потребу;

встановлювати тимчасові металеві печі та зберігати паливо на шляхах евакуації;

перенагрівати печі.

1. Об’єкти військових частин, зовнішні установки, намети, які розташовані на території військових частин та належать до сфери управління Міністерства оборони України, обладнуються блискавкозахисними пристроями та пристроями для захисту від статичної електрики.

За ступенем блискавкозахисту будинки, споруди, зовнішні установки, майданчики відкритого зберігання, намети поділяються на чотири категорії.

2. Контроль за дотриманням норм і правил з улаштування та експлуатації блискавкозахисних пристроїв об’єктів, що розташовані на адміністративній, господарській, житловій території і які за ступенем блискавкозахисту належать до III та IV категорій, покладається на квартирно-експлуатаційні органи Збройних Сил України.

Контроль за дотриманням норм і правил з улаштування та експлуатації блискавкозахисних пристроїв об’єктів, які за ступенем блискавкозахисту належать до I та II категорій, покладається на заступника командира військової частини.

Забезпечення експлуатації блискавкозахисних пристроїв і утримання їх у стані постійної надійності покладаються наказом командира військової частини на особу, що веде електрогосподарство.

3. У військових частинах на блискавкозахисні пристрої об’єктів військової частини, зовнішніх установок ведеться проектна документація.

4. На кожній опорі блискавкозахисного пристрою встановлюються таблички із зазначенням його порядкового номера, року встановлення і попереджувальним написом про небезпеку перебування поблизу блискавковідводу під час грози.

5. На видних місцях стін будинків і споруд, обладнаних блискавкозахисними пристроями (для майданчиків відкритого зберігання - на опорі першого блискавкозахисного пристрою), зображуються умовні знаки чи прикріплюються таблички з цими знаками, що показують взаємне розташування фундаментів будинків і споруд, заземлювачів і струмовідводів блискавкозахисних пристроїв.

6. Блискавкоприймачі та струмовідводи підлягають захисту від корозії оцинкуванням чи фарбуванням.

7. Для забезпечення постійної надійності роботи блискавкозахисних пристроїв щороку перед початком грозового сезону проводяться їх огляд і перевірка.

Під час огляду і перевірки блискавкозахисних пристроїв призначеною наказом командира військової частини комісією:

візуально перевіряються за допомогою оптичних приладів цілісність блискавкоприймачів і струмовідводів, надійність їхнього з’єднання і кріплення до щогл;

виявляються елементи пристроїв блискавкозахисту, що потребують заміни чи ремонту;

визначається ступінь руйнування корозією окремих елементів блискавкозахисних пристроїв, за потреби вживаються заходи з антикорозійного захисту і посилення елементів, ушкоджених корозією;

перевіряється надійність електричних з’єднань між струмопровідними частинами всіх елементів блискавкозахисних пристроїв;

перевіряється відповідність пристроїв блискавкозахисту призначенню об’єкта й у разі наявності будівельних і технологічних змін за попередній період плануються заходи щодо модернізації і реконструкції блискавкозахисних пристроїв;

замірюються величини опору всіх заземлювачів блискавкозахисних пристроїв;

перевіряється наявність визначеної документації, табличок, умовних знаків, передбачених пунктами 3-5 цієї глави.

8. Штучні заземлювачі, струмовідводи і місця їх з’єднання раз на п’ять років піддаються зовнішньому огляду шляхом їх викопування, при цьому щороку оглядається не менше ніж 20 % їх загальної кількості.

Уражені корозією заземлювачі та струмовідводи в разі зменшення площі їх поперечного перерізу більше ніж на 25 % замінюються новими.

9. Позачергові огляди блискавкозахисних пристроїв проводяться після надзвичайної ситуації природного та техногенного характеру.

10. Позачергові вимірювання опору заземлення блискавкозахисних пристроїв проводяться після виконання ремонтних робіт на блискавкозахисних пристроях, об’єктах, що захищаються, і поблизу них.

11. Результати перевірок оформлюються актами та протоколами і заносяться в паспорти блискавкозахисних пристроїв, паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахисту і журнал обліку стану блискавкозахисних пристроїв.

Паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахис­ту зберігаються в командира (начальника) підрозділу, за яким закріплені об’єкти. Журнал обліку стану блискавкозахисних пристроїв зберігається в особи, що забезпечує експлуатацію блискавкозахисних пристроїв.

12. Захисту від проявів статичної електрики підлягають будівлі, споруди й установки, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до I та II категорій і в яких за технологічним процесом утворюється статична електрика.

13. До об’єктів, які розташовані на території військових частин та підлягають захисту від статичної електрики, належать:

зливно-наливні пристрої на центрах (складах) забезпечення пальним і в місцях роздавання нафтопродуктів, лакофарбових матеріалів в автотранспорт і бочкотару;

трубопроводи, якими транспортуються нафтопродукти, рідини-діелектрики, а також горючі пилоповітряні суміші;

насосні станції для перекачування світлих нафтопродуктів;

приміщення та пристрої для розливання світлих нафтопродуктів;

автоналивні стояки;

наземні та підземні резервуари для горючих рідин;

металеві резервуари для зберігання дихлоретану та інших вибухонебезпечних рідин, що мають діелектричні властивості, трубопроводи для їх транспортування.

14. Захист від статичної електрики в будівлях, спорудах і установках здійснюється заземленням усіх металевих або електропровідних трубопроводів, посудин, ємностей, конструкцій і деталей обладнання, на яких утворюються заряди статичної електрики.

15. З метою захисту від статичної електрики заземленню підлягають розташовані на території військових частин і такі, що належать до сфери управління Міністерства оборони України:

наземні й підземні резервуари та ємності для зберігання нафтопродуктів, скраплених газів та інших рідин, які є діелектриками і здатні у разі випаровування утворювати вибухонебезпечні і горючі суміші парів та газів;

трубопроводи для світлих нафтопродуктів й інших вибухонебезпечних рідин, які прокладені відкрито і під землею,- через кожні 200 м їх довжини і додатково на кожному розгалуженні;

залізничні рейки зливно-наливних фронтів, електрично з’єднаних між собою, та металеві конструкції зливно-наливних естакад з кожного кінця фронту;

металеві конструкції автоналивальних стояків;

цистерни з нафтопродуктами, розміщені на поверхні землі в спорудах казематного типу і в землі;

механізми й електрообладнання насосних станцій для перекачування світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних рідин;

металеві конструкції та електропровідні неметалеві частини обладнання роздавальних колонок;

пересувні засоби заправки і перекачування пального - під час їх роботи;

металеві конструкції транспортерів, розміщені в спорудах і будинках, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до I та II категорій,- з кожного кінця транспортерів і в місцях розривів конструкцій;

металеві конструкції морських і річкових причалів, пірсів в місцях зливання і наливання світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних діелектричних рідин;

металеві корпуси залізничних, автомобільних цистерн, морських і річкових суден;

металеві вентиляційні короби і кожухи термоізоляції трубопроводів у вибухонебезпечних приміщеннях через кожні 40-50 м їх довжини;

металеві оголовки і патрубки заправних рукавів;

металеві елементи арматури неметалевих трубопроводів і шлангів, а також корпуси фарборозпилювачів для лаків і фарб;

обладнання для роботи з боєприпасами;

металеві конструкції обладнання і покриття столів, на яких проводяться роботи з порохами;

металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини.

16. Шланги і рукави, призначені для наливання і зливання нафтопродуктів та інших діелектричних рідин, повинні мати металеве плетіння або бути обвиті заземлювальним мідним провідником (перерізом не менше ніж 6 мм-2) з проміжком між витками, не більшим ніж 20 мм, приєднаним з одного боку до металевого оголовка, з другого - до наливної труби чи патрубка. Дозволяється застосовувати для заземлення мідний багатожильний провідник (перерізом не менше ніж 6 мм-2), який пропущено всередині шланга, з приєднанням його до оголовка і патрубка.

17. Під час наливання світлих нафтопродуктів в бочкотару заземлюється як ємність, так і наливний шланг. У разі наливання рідин через лійки лійки необхідно заземлювати.

18. Під час наливання в цистерни, бочкотару та інші ємності сирої нафти, олив, толуолу, бензину, гасу, бензолу, дихлоретану та інших ЛЗР:

наливання здійснюється під рівень рідини, яка міститься у резервуарі. Наливання рідини струменем, що вільно падає, забороняється;

під час первинного заповнення ємностей або наливання рідини після їх очищення швидкість руху рідини не має перевищувати 0,7 м/с;

під час пневматичного переливання рідини використовуються інертні гази. Застосування повітря для подавання рідини забороняється;

під час наливання інтенсивне перемішування рідини всередині резервуара не допускається;

на поверхні рідини і в ємності не допускається наявність предметів, що плавають;

наливання рідини до рівня, вищого на 2 м від кінця шланга, через який наливають рідину, виконується повільно із швидкістю не більше ніж 1 м/с;

під час наливання рідини в бочки і бідони із струмопровідного матеріалу вони встановлюються на заземлений металевий лист, під час зливання - з’єднуються із заземленим пристроєм гнучким провідником.

19. Перед зливанням ЛЗР із автоцистерн та інших ємностей, які ізольовані від землі, їх корпуси заземлюються приєднанням до заземлених металевих конструкцій або інвентарних заземлювачів за допомогою гнучких провідників (перерізом не менше ніж 6 мм-2). Приєднання провідника, що заземлює, здійснюється за умови закритих засувок, люків і горловин ємності.

20. У будівлях, які за ступенем необхідності захисту від прямих ударів блискавки належать до I категорії, застосування обладнання (верстатів), у якому (яких) використовуються ремінні передачі, не допускається.

21. У приміщеннях, де проводяться фарбувальні роботи розпиленням, металеві деталі примусової витяжної вентиляції, підвісні пристрої та інше струмопровідне обладнання заземлюються.

1. Об’єкти військових частин обладнуються системами протипожежного захисту (далі - СПЗ) відповідно до вимог нормативно-технічних документів.

2. Військові частини забезпечуються засобами зв’язку для передавання повідомлення про пожежу.

Арсенали, бази і склади зберігання ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження, об’єднані центри забезпечення, центри, бази, склади забезпечення пальним забезпечуються телефонним зв’язком із найближчим державним пожежно-рятувальним підрозділом.

3. За відсутності на об’єктах військових частин телефонного зв’язку на видних місцях зазначається (за допомогою табличок, написів) місцезнаходження найближчого засобу зв’язку.

4. Забезпечення справності засобів зв’язку та систем оповіщення про пожежу на території та об’єктах клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, залів для приймання їжі їдалень військових частин, конференц-залів, актових залів, залів зборів, навчальних аудиторій військової частини покладається на начальника зв’язку військової частини.

1. Норми належності вогнегасників для об’єктів військових частин, наметів встановлюються відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677, Положення про пожежну безпеку.

2. На території військової частини первинні засоби пожежогасіння розміщуються на пожежних щитах (стендах), які встановлюються із розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі, а також біля кожного об’єкта з вибухонебезпечним майном.

Комплектування пожежних щитів (стендів) має відповідати вимогам ППБ, а також Положенню про пожежну безпеку.

Біля кожного пожежного щита (стенда) обладнується засіб звукової сигналізації для подавання сигналу пожежної тривоги.

3. Утримання пожежних щитів (стендів) у справному стані покладається на осіб, відповідальних за дільниці (об’єкти) військової частини, на яких розташовані пожежні щити (стенди).

4. Військові транспортні засоби обладнуються вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 934).

5. Військові транспортні засоби, які здійснюють перевезення ракет, боєприпасів, вибухових речовин, авіаційних засобів ураження, пального, пально-мастильних матеріалів, забезпечуються первинними засобами пожежогасіння згідно з вимогами Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 серпня 2018 року № 656, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за № 1041/32493, а також Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 листопада 2008 року № 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 року за № 180/16196.

6. Військові автомобілі-цистерни і спеціально обладнана техніка, призначена для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, забезпечуються первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:

техніка, дозволена максимальна маса якої з вантажем становить понад 7,5 т,- двома або більше переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною масою сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) не менше ніж 12 кг, один з яких повинен мати мінімальну ємність 6 кг, інші - не менше ніж 2 кг;

техніка, дозволена максимальна маса якої з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т,- двома переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною масою сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) не менше ніж 8 кг, один з яких повинен мати мінімальну ємність 6 кг, другий - 2 кг;

техніка, дозволена максимальна маса якої з вантажем становить 3,5 т або менше,- двома переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C, кожний з яких повинен мати ємність не менше 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші).

Крім цього, кожний зразок техніки забезпечується не менш як одним переносним вогнегасником для гасіння пожеж класів А, В і С сукупною масою сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) не менше ніж 2 кг, придатного (придатної) для гасіння пожежі в двигуні або кабіні транспортного засобу.

1. Території та об’єкти військових частин, намети забезпечуються необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння. Кожний об’єкт забезпечується не менше ніж двома джерелами зовнішнього протипожежного водопостачання за умови:

обслуговування пожежним гідрантом будинків, споруд у радіусі 125 м;

обслуговування пожежною водоймою будинків, споруд у радіусі 200 м;

дотримання мінімальних відстаней від джерел водопостачання до будівель та споруд III, IIIa, IV, IVa та V ступенів вогнестійкості, відкритих складів горючих матеріалів - 30 м, будівель та споруд I та II ступенів вогнестійкості - 10 м, резервуарів, будівель, споруд, установок з нафтопродуктами, горючими газами - 40 м, сховищ, навісів, майданчиків відкритого зберігання боєприпасів - 50 м.

У разі використання для пожежогасіння двох пожежних водойм запас води в кожній з них має складати 50 % нормативної потреби для пожежогасіння.

2. Забезпечення справності та належного технічного стану пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону військових частин, а також під’їздів до них здійснює:

головний інженер (начальник зберігання) військової частини - на складській (технічній) території;

начальник квартирно-експлуатаційної служби військової частини - на території парку озброєння та військової техніки, адміністративній, житловій та інших територіях.

Забезпечення справності та належного технічного стану пожежних водойм, які розташовані на території військових частин, а також під’їздів до них здійснює:

головний інженер (начальник зберігання) військової частини - на складській (технічній) території;

заступник командира військової частини з озброєння (логістики) - на території парку озброєння та військової техніки;

начальник квартирно-експлуатаційної служби військової частини - на адміністративній, житловій та інших територіях.

1. Стан пожежної безпеки будинків і приміщень штабів, управлінь та архівів, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Меблі та обладнання у приміщенні розміщуються так, щоб забезпечувати вільний евакуаційний прохід до дверей виходу з приміщення завширшки не менше ніж 1 м.

3. Режимні приміщення розміщуються в будівлях, які мають природну вентиляцію повітря, вікна або обладнані системою димовідведення.

4. Опорядження стін і підвісних стель режимних приміщень виконується із негорючих матеріалів. Як засоби шумопоглинання застосовуються негорючі будівельні матеріали або будівельні матеріали груп горючості Г1 (спеціальні плити, панелі, мінеральна вата або інші матеріали аналогічного призначення). Застосування килимових матеріалів для покриття підлог не допускається.

5. Режимні приміщення обладнуються аварійним освітленням.

Встановлення у режимних приміщеннях світильників з розсіювачами із горючих матеріалів забороняється.

6. Для екстреної евакуації таємних документів кімнати режимно-секретних органів (зберігання матеріальних носіїв секретної інформації), органів спеціального зв’язку, зберігання топографічних карт, режимні приміщення забезпечуються спеціальною тарою (мішки, сумки, металеві ящики тощо), яка надійно закривається і опечатується. У військовій частині відпрацьовується організаційно-розпорядчий документ чергового частини (штабу) щодо порядку евакуації таємних документів у разі пожежі (надзвичайної ситуації) у неробочий час.

7. Розігрівання сургучу допускається в спеціальних електросургучоварках з електролампою потужністю не більше ніж 200 Вт.

8. Включення (виключення) освітлення сходових кліток, поверхових коридорів та входів до будинку має бути централізованим (з кімнати чергового частини (штабу, охорони) або з іншого приміщення (місця), розташованого поблизу нього).

9. Конференц-зали, актові зали, зали зборів розміщуються відповідно до вимог нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів залежно від ступеня вогнестійкості будинку та місткості залу.

10. Архіви розміщуються в окремо розташованих, спеціально збудованих або пристосованих для зберігання документів будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості. У разі спільного розміщення архівів з іншими приміщеннями архівні приміщення відокремлюються протипожежними перегородками 1 типу та перекриттям 3 типу.

Розміщення архівів спільно з приміщеннями категорій за вибухопожежною небезпекою А і Б, іншими приміщеннями, в яких використовуються або зберігаються легкозаймисті, вогненебезпечні (горючі) речовини і матеріали, забороняється.

Забороняється розміщення архівів у будівлях із пічним опаленням.

11. Обігрів архівів електричними, газовими приладами та приладами, які працюють на рідкому паливі, облицьовування стін приміщень друкарських бюро, службових кабінетів архівів матеріалами групи горючості Г3, Г4 не допускаються.

12. Об’єднання архівосховищ із робочими приміщеннями іншого призначення, влаштовування побутових кімнат та інших підсобних приміщень в архівосховищах забороняються.

13. Площа приміщення (протипожежного відсіку) архівосховища між протипожежними перегородками не має перевищувати 600 м-2. З кожного відсіку влаштовується не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менша ніж 70 м-2, допускається один евакуаційний вихід.

14. У дверному прорізі приміщень архівосховищ, каталогів, а також кімнат, де зберігаються облікові документи, встановлюються протипожежні двері 2 типу.

15. Архівосховища розміщуються в приміщеннях, які мають природну вентиляцію повітря, вікна або обладнані системою димовідведення.

16. Архівосховища обладнуються загальними та поверховими електричними автоматами (вимикачами). Електричні автомати (вимикачі), розподільні електрощити та запобіжники розміщуються поза межами архівосховищ.

17. Архівосховища обладнуються стаціонарними стелажами, виготовленими з негорючих матеріалів.

Як допоміжне та спеціальне обладнання використовуються металеві шафи, сейфи, шафи-стелажі, а також відсіки-бокси з металевими перегородками і полицями.

18. В архівосховищах відстань між стаціонарними стелажами та шафами має бути:

між рядами стелажів і шаф (головний прохід) - не менше ніж 1,2 м;