Про затвердження Правил пожежної безпеки в галузі зв’язку

14. Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об'єкта площею більше ніж 200 м-2 з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі.

15. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 штуки, ящик з піском - 1 штука, покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м - 1 штука, гаки - 3 штуки, лопати - 2 штуки, ломи - 2 штуки, сокири - 2 штуки.

16. На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби пожежогасіння, які можуть застосовуватися в цих приміщеннях, спорудах, установках.

17. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

Склади пиломатеріалів, тари та волокнистих матеріалів потрібно забезпечувати необхідною (понаднормовою) кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння згідно з місцевими умовами.

18. На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу "ПЩ".

19. Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

1) захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);

2) зручність та оперативність зняття закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

20. Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщений на об'єкті у складі комплектації пожежних щитів (стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, яке передбачає такі операції:

1) очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

2) відновлення фарбування з урахуванням вимог стандартів;

3) випрямлення ломів і суцільнометалевих гаків для усунення залишкових деформацій після використання;

4) відновлення потрібних кутів загострення інструмента з дотриманням вимог стандартів.

21. Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та дії опалювальних та нагрівальних приладів.

22. Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна перевищувати:

1) 15 м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);

2) 20 м - для приміщень категорій В, Г, а також для громадських будівель та споруд.

23. Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкод під час евакуації.

24. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах має забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на корпусі.

25. Технічне обслуговування вогнегасників слід проводити відповідно до НАПБ Б.01.008-2004, а також ДСТУ 4297-2004 "Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги".

26. Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:

1) облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;

2) пломби на пристроях ручного пуску;

3) бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

27. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на технічне обслуговування.

28. На технічне обслуговування з об'єкта одночасно дозволяється відправляти не більше 50 % вогнегасників.

29. Облік, заряджання та випробування вогнегасників (за винятком вогнегасників, що розташовані на транспортних засобах) виконуються штатною (позаштатною) СПБ підрозділів зв'язку. Облік, заряджання та випробування вогнегасників, що розташовані на транспортних засобах, виконуються підрозділами (службою) автотранспортного забезпечення підрозділів зв'язку.

30. Визначення потреби підрозділів зв'язку у вогнегасниках, а також планування їх закупівлі здійснюються:

1) штатною (позаштатною) СПБ - на об'єкти;

2) підрозділами (службою) автотранспортного забезпечення - на транспортні засоби.

31. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації при мінусовій температурі, на холодний період повинні зніматися. У такому разі на пожежних щитах та стендах повинна розміщуватися інформація про місце розташування найближчого вогнегасника. Зазначена інформація стосовно перенесення вогнегасників відображається в Журналі обліку вогнегасників (додаток 17).

Допускається збереження вогнегасників у холодний період у спеціальних тепляках, заглиблених у землю й утеплених матами із соломи чи сухими ошурками.

32. Відповідальними за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками є власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

33. Пожежні покривала повинні мати розмір не менше ніж 1 х 1 м. Їх призначено для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР мінімальні розміри пожежних покривал збільшуються до 2 х 1,5 м та 2 х 2 м відповідно. Пожежні покривала придатні для гасіння пожеж класів A, B, D згідно з ГОСТ 27331-87 (СТ СЭВ 5637-86) "Пожарная техника. Классификация пожаров".

34. Бочки з водою повинні встановлюватись у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків. Їх кількість у приміщеннях повинна визначатися з розрахунку одна бочка на 250 - 300 м-2 захищуваної площі.

35. Бочки для зберігання води з метою пожежогасіння повинні мати місткість не менше ніж 0,2 м-3 і мають бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше ніж 0,008 м-3.

36. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1,0 або 3,0 м-3 і бути укомплектовані совковою лопатою.

Ящики для піску, які є елементом конструкції пожежного стенда, повинні мати місткість не менше ніж 0,1 м-3. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску та унеможливлювати потрапляння сміття й атмосферних опадів.

1. Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням чи навчанням, не допускається.

2. Пожежні рукава, що надходять до підрозділів зв'язку, повинні мати маркування, що відповідає супровідній документації, ДСТУ 3931-99 "Техніка пожежна. Рукава пожежні всмоктувальні та напірно-всмоктувальні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань" та ДСТУ 3810-98 "Техніка пожежна. Рукава пожежні напірні".

3. Щодо пожежних рукавів, що надходять до підрозділів зв'язку, проводиться вхідний контроль, а саме:

1) перевірка вхідної документації (мають бути ярлики, у яких зазначаються основні відомості про рукав та підприємство-виробника);

2) зовнішній огляд;

3) перевірка маркування;

4) нанесення додаткового маркування.

4. Пожежні рукава, що пройшли перевірку зовнішнім оглядом, підлягають перевірці гідравлічним випробуванням. На пожежний рукав, що пройшов випробування, заводиться Картка на пожежний рукав (додаток 18) та йому присвоюється інвентарний номер.

У Картці на пожежний рукав вказуються загальні дані про рукав (кому він належить, рік виготовлення та надходження до підрозділу зв'язку, порядковий номер, фактична довжина, діаметр, час і результати випробувань, тривалість роботи з подаванням та без подавання води, види проведених робіт).

5. У разі використання пожежних рукавів під час гасіння пожежі, навчання, ліквідації наслідків надзвичайної ситуації час їх роботи заноситься до карток на ці рукава, а у випадку, якщо рукава стали непридатними для подальшої експлуатації або отримали пошкодження, яке неможливо усунути шляхом ремонту, приймається рішення щодо їх списання в установленому порядку.

6. Зовнішній огляд пожежних рукавів, що знаходяться в експлуатації, проводиться після кожного застосування під час гасіння пожежі, навчання, ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, але не рідше ніж один раз на місяць, а під час зберігання на складі - не рідше ніж один раз на рік.

7. Випробування пожежних рукавів, що знаходяться в експлуатації, проводиться не рідше ніж один раз на рік, а також після кожного ремонту у разі закінчення гарантійного терміну зберігання, вказаного в експлуатаційній документації, та у разі, якщо пожежні рукава не пройшли перевірку зовнішнім оглядом.

Після закінчення випробувань складається Акт випробування пожежних рукавів (додаток 19), а їх результати заносяться до Картки на пожежний рукав.

8. Облік всіх пожежних рукавів в підрозділах зв'язку ведеться у Журналі обліку пожежних рукавів (додаток 20).

9. Пожежні рукава підлягають перекантовуванню не рідше ніж один раз на 6 місяців з метою недопущення перетирання та виникнення свищів на кантах рукава. Перекантовування проводиться зі зміщенням другої складки на 90-° при температурі не більше ніж 30 -°С.

У прогумованих пожежних рукавах нова скатка не повинна проходити по гумовому шву.

Перекантовування пластмасових пожежних рукавів проводиться один раз на рік через можливе розшарування внутрішнього шару рукава.

Дата і час роботи пожежного рукава та його перекантовування записуються в розділ Б (робота рукава) Картки на пожежний рукав.

10. Тривалість роботи рукавів під час гасіння пожежі, навчання, ліквідації наслідків надзвичайної ситуації записується відповідальними за ведення рукавного господарства у підрозділах зв'язку особами до Картки на пожежний рукав.

Роботу пожежних рукавів без подавання води в разі прокладання рукавних ліній під час гасіння пожежі, навчання або перекантовування приймають рівною 20 хв. Робота пожежних рукавів оцінюється фактичною тривалістю роботи, коли по них подавалася вода.

Наприклад, при прокладанні лінії, якою подавалася вода протягом 40 хв., до Картки на пожежний рукав кількість відпрацьованого часу записується таким чином:

11. До списання належать пожежні рукава, непридатність яких до експлуатації та ремонту виявлено під час випробувань або які пошкоджено під час гасіння пожежі, навчання, ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

12. Підставою для списання пожежного рукава є його пошкодження під час гасіння пожежі, ліквідації аварії, проведення навчань, незадовільний результат гідравлічних випробувань (випробувань під дією вакууму) після дворазового ремонту рукава (рукав після ремонту не пройшов випробування, був відремонтований та випробуваний повторно) або зменшення його довжини внаслідок відрізання пошкоджених ділянок до 17 метрів.

13. Пожежні рукава списуються комісією у порядку списання матеріальних цінностей, встановленому законодавством. До матеріалів на списання додається Акт на списання пожежних рукавів (додаток 21).

14. Рішенням комісії пожежні рукава, непридатні до експлуатації, можуть бути переведені в категорію "навчальних" або "господарських". При цьому маркування на рукаві зафарбовується чорною фарбою, а поряд наноситься відповідний напис "навчальний" або "господарський". Навчальні та господарські рукава зберігаються окремо від справних (придатних до експлуатації) пожежних рукавів.

1. Звукопоглинальне облицювання стін та стель приміщень обчислювальних центрів слід виготовляти з негорючих або важкогорючих матеріалів груп Г1, Г2.

2. Для промивання деталей електронно-обчислювальних машин (далі - ЕОМ) рекомендується використовувати негорючі рідини.

3. Промивання вічок та інших знімних пристроїв ГР слід виконувати у спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

4. Електроживлення ЕОМ повинно мати автоматичне блокування відключення електроенергії у разі зупинки охолодження та кондиціювання.

5. Систему вентиляції слід обладнати блокувальним пристроєм, який забезпечує її відключення на випадок пожежі.

6. Агрегати, вузли та кабельні канали ЕОМ повинні очищатися від пилу щокварталу.

7. Після закінчення роботи (перед закриттям приміщення) персональні комп'ютери (далі - ПЕОМ) необхідно відключати від електромережі.

8. Керівники підрозділів зв'язку та орендарі або уповноважені ними особи зобов'язані забезпечувати дотримання користувачами ПЕОМ, що встановлені у підрозділах зв'язку, вимог пожежної безпеки, зазначених у технічній документації підприємств-виробників ПЕОМ.

1. Усі працівники, які перебувають у підземних спорудах, повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту органів дихання від продуктів горіння. Щокварталу слід проводити практичні заняття з працівниками для роботи в індивідуальних засобах (апаратах).

2. На кожну споруду має бути складено план (картку) пожежогасіння. Крім того, слід щороку проводити практичне відпрацювання заходів щодо гасіння імовірної пожежі.

3. Для внутрішнього оздоблення приміщень потрібно застосовувати негорючі та важкогорючі матеріали. Забороняється застосування синтетичних матеріалів для виготовлення та оздоблення різноманітного обладнання.

4. Місткість баків палива та масла підземних дизельних електростанцій (далі - ДЕС) не повинна перевищувати 1 м-3. Баки потрібно обладнувати дихальними трубопроводами, виведеними з будівлі ДЕС назовні. З витратних баків палива сумарною місткістю більше ніж 0,5 м-3 слід передбачити зливання палива до аварійних резервуарів.

5. Баки з паливом та мастилом необхідно обладнувати пристроями для аварійного зливання у разі аварії або пожежі.

1. Забороняється застосовувати горючі матеріали для влаштування перегородок і каркасів передавачів.

2. Електроживильні установки слід розміщувати децентралізовано з максимальним наближенням до навантаження.

3. Для чищення діючого обладнання потрібно використовувати лише спирт. Користуватися бензином забороняється.

Для чищення приладів на робочому обладнанні необхідно застосовувати щітки з рукоятками з ізоляційного матеріалу.

1. На дверях приміщень акумуляторних установок повинні бути відповідні написи.

2. Виконувати в одному приміщенні ремонт і заряджання можна тільки тоді, коли заряджання відбувається у витяжній шафі і кількість батарей не перевищує десяти.

3. Залежно від типу акумуляторів стіни, стелі, двері, віконні рами, вентиляційні труби, металеві конструкції та інші частини слід фарбувати кислотолугостійкою фарбою.

4. У приміщеннях з природним освітленням для вікон необхідно застосовувати матове або покрите білою клейовою фарбою скло.

5. Для освітлення акумуляторних приміщень повинні застосовуватися світильники у вибухозахищеному виконанні. Електричні вимикачі, штепсельні розетки і щитки з електрозапобіжниками необхідно встановлювати за межами акумуляторних приміщень. Для освітлювальної мережі слід застосовувати проводи з кислотостійкою ізоляцією. Один зі світильників повинен бути підключений до мережі аварійного освітлення.

6. Акумулятори мають встановлюватися на стелажах або на полицях шафи. Відстань по вертикалі між стелажами або полицями шафи повинна забезпечувати зручне обслуговування акумуляторів.

Стелажі, полиці та внутрішню поверхню шафи потрібно захищати від дії електроліту стійким покриттям.

7. Акумулятори повинні бути ізольовані від стелажів, а стелажі - від землі за допомогою ізолювальних підкладок, стійких до дії електроліту та його парів. Стелажі для акумуляторів напругою до 48 В можна встановлювати без ізолювальних підкладок.

8. Вентилятори мають бути іскробезпечними. Зарядку акумуляторів слід проводити за наявності увімкненої вентиляції.

9. У приміщеннях акумуляторних заборонено куріння, застосування відкритого вогню, проведення робіт, під час яких може виникнути іскроутворення. Проведення паяльних робіт припустиме за таких умов:

1) роботи виконуються за нарядом-допуском;

2) за дві години до початку робіт припинено заряджання акумуляторів, але залишено вентиляцію увімкненою;

3) роботи проводяться при ввімкненій вентиляції;

4) місце паяння відгороджене від решти батарей вогнестійкими щитами.

Застосування пічного опалення в акумуляторних не дозволяється.

10. Переносні акумулятори закритого типу, які застосовуються для живлення стаціонарних електроустановок, а також відкриті акумуляторні батареї до 60 В загальною ємністю не більше ніж 72 А·год можуть встановлюватися як в окремому приміщенні з природною вентиляцією, так і в загальному виробничому приміщенні, захищеному від вибухо- й пожежонебезпеки, у вентильованих металевих шафах з видаленням повітря за межі приміщення.

11. Герметизовані кислотні акумуляторні батареї з внутрішньою рекомбінацією газів і напругою до 2,4 В на елемент дозволяється встановлювати у виробничих приміщеннях загального призначення відповідно до рекомендацій підприємства-виробника. Спільна постійна експлуатація герметизованих та відкритих акумуляторів забороняється.

12. Дозволяється відповідно до нормативно-технічних документів підприємства-виробника здійснювати болтове з'єднання елементів акумуляторів у батареї.

13. Усе протипожежне обладнання, вогнегасники слід розташовувати ззовні біля входу до приміщення.

14. У разі виникнення пожежі акумуляторну батарею необхідно відключити від електромережі. Для гасіння пожежі слід застосовувати вуглекислотні, брометилові або порошкові вогнегасники.

1. Місткість баків палива та масла повинна забезпечувати роботу надземних ДЕС на номінальній потужності протягом доби, але не повинна перевищувати 1 м-3. Баки слід обладнувати дихальними трубопроводами, виведеними з будівлі ДЕС назовні. З витратних баків палива сумарною місткістю більше ніж 1 м-3 для ЛЗР і 5 м-3 для ГР слід передбачити зливання палива до аварійних резервуарів.

2. Паливні та мастильні баки, їхні трубопроводи та арматуру забороняється розміщувати на відстані менш як 0,5 м від вихлопної труби ДЕС.

3. Випускні трубопроводи повинні мати пристрої для компенсації температурного подовження та прокладатись оптимальною трасою. Забороняється об'єднувати вихлопні трубопроводи різних двигунів. На ділянці прокладання у приміщеннях (машзал тощо) вихлопний трубопровід повинен мати теплоізоляцію. Забороняється прокладати вихлопні трубопроводи у вентиляційних каналах споруди. Випускний трубопровід повинен бути вище покрівлі на 1,5 м.

4. Усе електрообладнання ДЕС підлягає зануленню (заземленню) шляхом підключення до нульових жил кабелів електроживлення та магістральної шини заземленого обладнання. Занулення однофазних споживачів слід виконувати окремою третьою жилою електропроводки.

5. При розміщенні ДЕС у блок-боксі потрібно додатково з'єднати корпус блок-боксу із заземленим обладнанням не менше ніж у двох місцях.

6. Випадково розлиті пальне, мастило слід негайно витерти. Обтиральні матеріали необхідно зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше ніж 0,5 м-3 та наприкінці робочого дня виносити за межі будівлі.

7. Обов'язковим є автоматичне відключення при пожежі припливних вентиляторів і насосів підкачування палива.

8. Допускається розміщення ДЕС у цокольних та підвальних поверхах будівель зв'язку за умови виконання вимог глави 2 цього розділу.

9. При розміщенні стартерних акумуляторних батарей на дизель-генераторах (не в шафах) вентиляція приміщення ДЕС при непрацюючому дизель-генераторі повинна бути природною з розрахунку виділення водню від акумуляторів.

10. При працюючому дизель-генераторі поповнення витратних баків палива, розташованих у рамі дизель-генератора, не дозволяється.

11. З витратних баків, розташованих у рамі дизель-генератора, обов'язково слід передбачати викид дихальних парів назовні.

12. Машинні зали ДЕС повинні оснащуватися центральним опаленням.

Допускається застосування електричних опалювальних приладів із закритими елементами і захисним екраном з негорючих матеріалів між приладом і стіною з негорючих матеріалів на відстані не менш як 10 см.

13. Усі двері в приміщенні дизель-генераторних установок мають бути виготовлені з негорючих матеріалів та відчинятися назовні. Основний вхід повинен мати розміри, що дають змогу переміщувати великогабаритні деталі та вузли. Проходи, виходи в приміщенні мають бути вільними і нічим не захаращені.

14. Витратні баки повинні бути обладнані кришками, покажчиками рівня рідини, переливними й спускними трубками. Трубопроводи не повинні мати крутих вигинів, ум'ятин, сплющень. Трубопроводи необхідно фарбувати у відповідний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности", ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".

15. Приміщення ДЕС має оснащуватися схемою обв'язки трубопроводів подачі палива й масла.

16. Перед запусканням двигуна необхідно перевірити готовність його основного й допоміжного обладнання згідно з інструкцією підприємства-виробника.

17. Продукти неповного згоряння, які накопичуються у газовідвідному тракті, потрібно щодня зливати.

18. На паливо- й маслопроводах на вході й виході до/з приміщення ДЕС повинна бути запірна арматура з табличкою "Закрити при пожежі".

1. Вільні канали телефонної каналізації потрібно щільно закривати дерев'яними або бетонними чопами і зашпаровувати.

2. У приміщенні вводу кабелів допускається застосування переносних світильників напругою не більше ніж 12 В чи ручних електричних (акумуляторних) ліхтарів у вибухобезпечному виконанні.

3. У колодязі, до якого можливе надходження газів, забороняється користуватися відкритим вогнем. Якщо потрібне штучне освітлення, воно повинно здійснюватися згори через люк чи від переносного світильника у вибухобезпечному виконанні з напругою живлення 12 В.

4. При роботі з відкритим вогнем кабелі, якими подається дистанційне живлення та які розташовані поруч, повинні огороджуватися щитами з вогнетривкого матеріалу.

5. Курити в приміщеннях вводу кабелів (шахті) забороняється.

6. Технічний огляд компресорно-сигнальних установок (далі - КСУ) повинен проводитися в присутності особи, яка відповідає за справний стан і безпечну експлуатацію КСУ. Результати оглядів мають оформлятися актом.

7. Для утримання кабелів під надлишковим тиском належить застосовувати стиснене повітря; у закритих приміщеннях (підсилювальних пунктах, що не обслуговуються, підсилювальних пунктах, що обслуговуються, підсилювальних пунктах шахт тощо) застосовувати азот для утримання кабелю під надлишковим тиском забороняється. У процесі застосування сухого азоту для просушування ізоляції жил кабелів закриті приміщення необхідно вентилювати.

8. Припаювати до кабелю, який перебуває під тиском, повітропровід (вентиль) забороняється.

9. У разі відсутності автоматичного сигналізатора наявність горючих газів повинна визначатися щодня за допомогою газового індикатора із записом у Журналі реєстрації замірів концентрації горючих газів у приміщеннях підземного введення кабелів (додаток 22).

1. Будинки та споруди передавальних та приймальних радіостанцій, радіотелевізійних передавальних станцій і радіотелевізійних ретрансляторів повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості.

2. Витрати води на зовнішнє пожежогасіння антенних опор вежевого типу з технологічним приміщенням слід установлювати не менше ніж 50 л/c та не менше ніж 20 л/с (4 струмені по 5 л/с) - на внутрішнє пожежогасіння.

3. Дозволяється не передбачати протипожежне водозабезпечення для радіотелевізійних ретрансляторів потужністю до 1 кВт, що розміщені в будівлях або контейнерах із негорючих матеріалів об'ємом до 250 м-3.

4. На антенних полях потрібно:

1) регулярно очищати територію від сміття;

2) своєчасно викошувати траву;

3) навколо дерев'яних щогл на відстані одного метра викопати канаву;

4) переорати смугу за 3 - 4 м від лісових масивів по всьому периметру;

5) на щоглах 80 м і більше слід мати спеціальні люльки для піднімання працівників пожежної охорони і засобів пожежогасіння для гасіння пожежі на них.

5. На радіорелейних станціях:

1) будинки та споруди повинні бути не нижче IIIа ступеня вогнестійкості;

2) слід застосовувати тільки закриті кислотні акумулятори або герметичні чи герметизовані.

6. На радіовузлах:

1) на дерев'яних підлогах або постаментах шафи встановлюються на металевий лист завтовшки 0,3 - 1,0 мм з прокладкою з листового азбесту завтовшки 3 - 5 мм;

2) при встановленні в ряду стійок з різнотипними лицьовими панелями та шафами апаратура вирівнюється за лицьовими краями шаф, розмір проходу з тильного боку ряду визначається мінімально допустимою відстанню 0,8 м для найбільшого за глибиною блока;

3) внутрішні поверхні жолобів та кришок до них, виготовлених з деревини, оббиваються даховим залізом завтовшки 0,3 - 0,5 мм по шару азбесту завтовшки не менше ніж 3,0 мм;

4) перед початком грозового періоду та після кожної грози необхідно перевіряти і за потреби регулювати зазори в магістральних фідерах (0,7 мм), розподільних фідерах (0,3 мм), підсилювальних трансформаторах (4,5 - 5,0 мм). Результати оформлюються актом.

1. У регулювальних майстернях робочі поверхні столів, верстатів повинні бути покриті лінолеумом (пластиком) і мати гладкі торцеві поверхні.

2. Чищення (промивання) приладів і механічних частин телеграфних апаратів бензином слід проводити в окремих приміщеннях, де встановлені спеціальні металеві шафи, що обладнані витяжною вентиляцією (місцевим відсмоктуванням).

3. У приміщеннях, які спеціально обладнані для промивання бензином приладів і деталей, курити і користуватися відкритим вогнем забороняється. На вхідних дверях цих приміщень необхідно розміщувати знаки, які означають "Забороняється користуватися відкритим вогнем" і "Забороняється курити", згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности".

4. Для чищення приладів забороняється використовувати етилований бензин.

5. Резервуари з кількістю бензину та іншого пального, що перевищує добову потребу майстерні, слід зберігати в спеціальному приміщенні. Пальне в кількості добової потреби потрібно зберігати в щільно закритих посудинах у вогнетривкому ящику, що розташований в приміщенні майстерні.

6. Паяння шрифту стартстопних апаратів, гартування шрифту, продування обмоток збудження, фрезерування колекторів, просушування промитих у бензині якорів електродвигунів і частин апаратів, що супроводжуються виділенням газів, пилу та парів бензину, слід здійснювати на спеціальних столах-верстатах, обладнаних витяжними пристроями.

7. Робочі місця слід обладнувати місцевими витяжними пристроями, які забезпечують швидкість руху повітря безпосередньо на місці паяння не менше ніж 0,6 м/с.

8. Паяльники в робочому стані завжди слід тримати в зоні припливу витяжної вентиляції.

Для електроживлення паяльників і переносних ламп у приміщенні майстерні слід установити на стіні електророзетки напругою 42 В змінного струму.

9. Вентиляційні установки необхідно вмикати у мережу до початку робіт і вимикати після їх закінчення.

10. Для збирання використаного обтирального матеріалу для чищення і паяння приладів слід застосовувати ємності (бачки з кришками). Використані ганчірки й паперові серветки, забруднені свинцем, необхідно спалювати. Місце спалювання узгоджується з СПБ.

11. Робочі поверхні столів, а також внутрішні поверхні ящиків для інструментів після закінчення зміни необхідно очищувати і мити гарячим мильним розчином.

12. Зберігання будь-якого одягу і особистих речей працівників у приміщенні, яке призначене для паяння, забороняється.

13. На робочих столах, верстатах і стінах не дозволяється залишати відкритими клеми перемикачів, автоматичних вимикачів та інші незахищені елементи електромонтажу, які перебувають під змінним струмом напругою 220/380 В частотою 50 Гц.

1. Електропроводи для підключення касових апаратів, комп'ютерів повинні прокладатися по негорючих конструктивних елементах.

2. У разі прокладання електрокабелів по горючих конструкціях їх слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

3. У разі схованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу.

1. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та інших нормативно-технічних документів.

2. Неприпустимим є виконання виробничих операцій на обладнанні, установках з несправностями, які можуть спричинити загоряння або пожежу, а також якщо відключені контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.

3. Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися в робочому стані.

4. Допоміжні електричні світильники, що встановлюються над горючим обладнанням та матеріалами, повинні бути закритого типу.

1. При перевезенні пошти авіаційним транспортом слід виконувати вимоги правил пожежної безпеки, що є чинними на об'єктах Державної авіаційної служби України.

2. Автомобілі, призначені для перевезення пошти і спеціально обладнані для цього, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один (ОП-5) має бути в кабіні водія, інший (ОП-2) - у кузові автомобіля.

3. При перевезенні поштових вантажів у контейнерах залізницею необхідно виконувати вимоги пожежної безпеки, що встановлюються галузевими правилами пожежної безпеки на залізничному транспорті.

1. Освітлення у вагонах повинно бути виключно електричним. У випадках несправності електроосвітлення в кожному вагоні необхідно мати електричний ліхтар.

2. Запалювати сірники, запальнички в коморі та купе, а також користуватися паяльними лампами, примусами, перевозити і зберігати ЛЗР (бензин, гас, ефір або спирт) у поштових вагонах забороняється. Курити дозволяється в тамбурі і в канцелярії вагона за наявності попільничок з негорючих матеріалів.

3. Поштові вагони повинні мати водяне опалення.

4. Установлювати і переносити прилади пічного опалення в поштових вагонах без дозволу відповідної служби залізниці і без узгодження з пожежною охороною на залізничному транспорті забороняється.

5. Щороку перед початком опалювального сезону представники пожежної охорони повинні оглянути всі встановлені, перенесені і відремонтовані прилади опалення у вагоні та скласти відповідні акти про огляд і прийняття їх в експлуатацію.

6. Якщо в дорозі буде виявлено несправний прилад опалення, що може створити пожежну небезпеку, слід негайно припинити опалювання до усунення несправності.

7. Як паливо для печей і котлів у поштових вагонах дозволяється використовувати дрова та вугілля і зберігати їх у спеціальних ящиках.

8. Перед виходом із вагона після закінчення роботи працівники повинні загасити піч, залишки палива в топці залити водою так, щоб не залишилося жевріючого вугілля.

9. У поштових вагонах забороняється:

1) застосовувати відкритий вогонь;

2) топити печі або звільняти топку від шлаку і золи тоді, коли вагон подано на завантаження.

10. Для гасіння пожежі запас води в баці, установленому в убиральні, повинен постійно становити не менше ніж 50 % його місткості. Для забирання з бака аварійного запасу води встановлюється трубка з краном, біля якого завжди зберігається ключ спуску води.

11. При виникненні пожежі під час перевезення вантажу потрібно повідомити машиніста, який повинен:

1) викликати підрозділи пожежної охорони;

2) стоп-краном або за допомогою сигналів зупинити потяг;

3) негайно вжити заходів щодо гасіння пожежі і порятунку майна.

1. Для підтримання нормальної температури в спекотну пору року дозволяється використовувати кондиціонери та побутові електричні вентилятори. Іншими типами електроприладів користуватися в кіосках забороняється.

2. Електронагрівальні прилади необхідно ставити від друкованої та іншої продукції на відстані не менше ніж 0,5 м від країв приладу і не менше ніж 1 м від його бічних сіток.

3. Світильники повинні мати захисні ковпаки зі скла. Відстань від світильника й електропроводів до товарів має бути не менше ніж 0,5 м. Потужність ламп у світильниках не повинна перевищувати дозволеної для цього типу світильника.

4. Під час експлуатації електронагрівальних приладів і вентиляторів необхідно регулярно контролювати їх роботу.

5. У кіосках з розповсюдження преси забороняється:

1) користуватися несправними електроприладами і тимчасовими електропроводками;

2) самостійно ремонтувати електронагрівальні, освітлювальні прилади та електромережу;

3) користуватися електроприладами з відкритим нагрівальним елементом;

4) використовувати паперові та інші горючі матеріали для абажурів;

5) вішати одяг та інші предмети на ролики електромережі, розетки і вимикачі;

6) завішувати проводи та електрошафи картинами, плакатами та іншими горючими матеріалами;

7) складати газети, журнали тощо впритул до електропроводки;

8) курити в кіоску, користуватися відкритим вогнем.

1. Протипожежні відстані від окремо розташованих об'єктів рухомого (мобільного) зв'язку та безпроводового доступу до існуючих будівель і споруд, у тому числі до інженерних мереж, комунікацій, проектуються відповідно до вимог чинних будівельних норм і правил.

2. Вбудовані об'єкти рухомого (мобільного) зв'язку та безпроводового доступу, які розміщені в приміщеннях з різними технологічними процесами та/або категоріями виробництв, повинні відокремлюватися від інших приміщень протипожежними перешкодами або огороджувальними конструкціями з нормованими межами вогнестійкості та межами поширення вогню по них відповідно до вимог чинних будівельних норм.

3. Електротехнічні пристрої об'єктів рухомого (мобільного) зв'язку та безпроводового доступу повинні відповідати ПУЕ та іншим чинним нормативно-технічним документам.

4. Забороняється розміщення об'єктів рухомого (мобільного) зв'язку та безпроводового доступу над мережами газопроводів та під лініями електричних мереж.

5. Прокладання кабелів (шлейфів) через огороджувальні конструкції проводиться у тонкостінних металевих трубах з подальшим заповненням отворів негорючим матеріалом. Межа вогнестійкості кабельних проходок має бути не нижчою межі вогнестійкості протипожежних перешкод.

6. Автоматичне відключення системи кондиціювання при пожежі від пожежної автоматики слід передбачати для систем, які працюють з використанням зовнішнього повітря.

7. Забороняється встановлення будь-яких технічних засобів телекомунікацій безпосередньо на шляхах евакуації з будівель та приміщень, а також у місцях з масовим перебуванням людей.

8. До об'єктів рухомого (мобільного) зв'язку належать базові станції, регенераційні пункти, що не обслуговуються, приміщення та споруди центрів комутації мобільного зв'язку (BSC/MSC). На об'єктах рухомого (мобільного) зв'язку може об'єднуватися вказане та інше телекомунікаційне обладнання.

9. Регенераційний пункт, що не обслуговується, - частина об'єкта з найменуванням дільниці систем передачі чи окремий об'єкт у складі лінійного обладнання систем передачі, пристроїв електропостачання та електроживильної установки, що розміщуються у спеціально обладнаному приміщенні.

10. Базова станція - системний комплекс приймально-передавальної апаратури у складі обладнання мережі радіодоступу, ввідної лінії зв'язку, пристроїв електропостачання та електроживильної установки, антенно-фідерних пристроїв, що знаходяться в приміщенні або шафі зовнішнього виконання.

11. Центр комутації мобільного зв'язку (BSC/MSC) - складний системний комплекс приймально-передавальної апаратури у складі комутаційного обладнання для підключення мережі радіодоступу до телефонної мережі загального користування, обладнання додаткових послуг (сервісів), ввідної лінії зв'язку, пристроїв електропостачання та електроживильної установки, що розміщуються у спеціально обладнаному приміщенні.

12. Об'єкти рухомого (мобільного) зв'язку за способом розміщення поділяються на окремо розташовані, прибудовані, надбудовані, вбудовані, рухомі і зовнішнього виконання:

прибудовані об'єкти - об'єкти, приміщення яких примикають із зовнішнього боку до існуючих будівель та/або споруд;

надбудовані об'єкти - об'єкти, приміщення яких розміщуються на покрівлях будівель та/або споруд;

вбудовані об'єкти - об'єкти, що розміщуються в будівлях у спеціально відведених приміщеннях;

рухомі об'єкти - об'єкти, що розміщуються на автомобільному шасі та/або причепах;

об'єкти зовнішнього виконання - технологічні установки (шафи), призначені для розміщення поза приміщеннями, просто неба або під дахом чи за сітчастими захисними конструкціями.

13. Центри комутації мобільного зв'язку (BSC/MSC) повинні обладнуватися системами пожежної сигналізації, а при проектній потужності обладнання більше 12 кВт - автоматичними системами пожежогасіння (далі - АСПГ). Інші об'єкти рухомого (мобільного) зв'язку, що окремо розташовані, прибудовані, надбудовані та вбудовані, повинні обладнуватися системами пожежної сигналізації.

14. Приміщення дизель-генераторних установок можуть обладнуватися автономними системами пожежогасіння локального застосування (далі - СПГЛ).

15. Об'єкти рухомого (мобільного) зв'язку (рухомі та зовнішнього виконання) обладнанню СПЗ не підлягають.

16. За видом вогнегасної речовини АСПГ або СПГЛ можуть бути газові та/або аерозольні.

1. Підрозділи зв'язку, що мають колісні транспортні засоби, повинні забезпечити виконання вимог пожежної безпеки, встановлених Правилами пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 21 січня 2015 року № 11, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 12 березня 2015 року за № 279/26724.

2. Колісні транспортні засоби мають бути забезпечені вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 934).

3. Автотранспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках повинен розміщуватися відповідно до вимог чинних будівельних норм та норм технологічного проектування.

4. Для приміщень та майданчиків зі зберіганням понад 25 одиниць транспортних засобів необхідно розробляти спеціальний план їх розміщення з описанням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

5. Місця зберігання автотранспорту слід забезпечити буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

6. Над приміщеннями, де розташовані гаражі, неприпустимим є розміщення приміщень із масовим перебуванням людей.

7. Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше ніж 20 автомобілів.

8. У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається автотранспорт, забороняється:

1) установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати нормативну відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);

2) захаращувати виїзні ворота і проїзди;

3) проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивання деталей з використанням ЛЗР та ГР (ці роботи повинні проводитися у відповідних майстернях об'єкта);

4) тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального і масла;

5) заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них пальне (ці роботи слід виконувати на заправному пункті);

6) зберігати тару з-під пального, а також пальне і мастило;

7) підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;

8) підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо);

9) користуватися відкритим вогнем для освітлення;

10) установлювати на загальних стоянках транспортні засоби для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;

11) залишати в транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;

12) залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

13) ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем маси (де такий є), несправною пневматичною системою гальмування;

14) подавати за несправної паливної системи бензин до карбюратора безпосередньо з резервуара через шланг або іншим способом;

15) допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й мастила.

9. Виходи з оглядових ям не слід перекривати транспортними засобами. Після закінчення роботи оглядові ями слід очищати від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР та ГР.

Забороняється влаштування оглядових ям у гаражах для зберігання автомобілів на газовому паливі.

10. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будівлях, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2 типу, або на спеціально призначених для цього відкритих майданчиках.

Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше ніж два вогнегасники, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них слід вивести під радіатор і перевірити справність іскрогасників.

11. У приміщеннях для ремонту та в підсобних приміщеннях не дозволяється проводити капітальний та середній ремонт автотранспорту з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів, коли балони заповнені газом), та картерами, заповненими маслом.

12. Перед зварюванням баків для пального та інших ємностей з-під ЛЗР та ГР потрібно злити залишки пального через зливні отвори, промити їх гарячою водою, прошпарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою, просушити гарячим повітрям до повного видалення слідів ЛЗР та ГР. Зварювання слід виконувати при відкритих горловинах та зливних пробках.

13. Дозволяється зварювання паливних баків з попереднім наповненням ємності гарячою водою або безперервним подаванням інертного газу (азот, вихлопні гази від карбюраторного двигуна) протягом усього часу зварювання.

14. Не дозволяються експлуатація газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою та за наявності витікання газу через нещільні з'єднання, а також в'їзд (зберігання) автомобілів у приміщення(х), якщо газова апаратура несправна.

15. Під час проведення ремонту, пов'язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (у тому числі штучне сушіння), газовий балон повинен бути знятий з автомобіля і продутий.

1. Під час зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості, сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі.

2. Умови зберігання речовин і матеріалів повинні бути вказані в нормативних документах (стандартах, технічних умовах) на них.

3. Умови та можливість сумісного зберігання небезпечних та особливо небезпечних речовин і матеріалів повинні визначатися згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "Пожарная безопасность. Общие требования". Класи, підкласи та категорії таких речовин мають визначатися згідно з ДСТУ 4500-3:2008 "Вантажі небезпечні. Класифікація" і вказуватися в нормативних і супровідних документах на речовини і матеріали.

Небезпечні та особливо небезпечні речовини та матеріали повинні зберігатися в окремо розташованих складах I і II ступенів вогнестійкості згідно з чинними будівельними нормами.

4. Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, ЛЗР та ГР будь-яких інших товарів і матеріалів незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин забороняється.

5. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів забороняється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані.

6. У складських будинках (приміщеннях) усі операції, пов'язані з розкриттям тари, розфасуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та іншими подібними до цих роботами, повинні проводитися у відокремлених приміщеннях.

7. У складських приміщеннях, розташованих у будинках будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше ніж 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами заввишки не менше ніж 1 м. За відсутності приладів опалення стелажі можуть встановлюватись упритул до стін. Конструкції стелажів (у тому числі полиці) заввишки більше ніж 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів.

У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні укладатися у штабелі. Навпроти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менш як 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посеред складу влаштовується поздовжній прохід не менше ніж 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менш як 1 м.

Ширина проходів та місця штабельного зберігання мають бути позначені добре видимими обмежувальними лініями, що нанесені на підлозі.

Відстань між стінами та штабелями має бути не менш як 0,8 м.

8. У складських приміщеннях дозволяється розміщувати лише робочі місця комірників (обліковців, відбракувальників, товарознавців) з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки не менш як 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.

9. Балони з горючими газами, посудини (пляшки, сулії, інша тара) з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й іншого теплового впливу.

10. На відкритих майданчиках або під навісами зберігання аерозольних упаковок допускається лише в негорючих контейнерах, що замикаються.

11. Дерев'яні конструкції будинків та навісів складів мають бути оброблені вогнезахисними засобами, які забезпечують I групу вогнезахисної ефективності.

12. Використання опалювальних електронагрівальних приладів допускається лише в приміщеннях для працівників з числа обслуги складів (конторські, побутові), відділених від складських приміщень протипожежними перегородками та перекриттями. При цьому слід ураховувати вимоги, викладені в цих Правилах.

13. У складських приміщеннях, у яких зберігаються пожежовибухонебезпечні товари, речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути розміщена інформаційна карта, у якій зазначаються пожежна небезпека товарів, що зберігаються у приміщенні, їх кількість та заходи, яких слід уживати під час гасіння пожежі.

14. Кожного дня перед закриттям після закінчення робочого дня всі майстерні, сховища, склади, парки (гаражі), ангари та інші небезпечні в пожежному відношенні приміщення перевіряються (оглядаються) завідувачами складів (сховищ), начальниками цехів, черговими по парках підрозділу зв'язку з внесенням відповідних записів до Журналу перевірки протипожежного стану приміщень перед їх закриттям (додаток 23).