7. В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон відгалужувальні та з'єднувальні коробки повинні бути закриті кришками з негорючих або важкогорючих матеріалів або оснащені автономними системами пожежогасіння.
8. Улаштування та експлуатація тимчасових електромереж забороняються. Винятком можуть бути тимчасові електромережі, які живлять ілюмінаційні установки, а також електропроводки в місцях проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт.
Електричне обладнання, машини, апарати, прилади, електрощити зі ступенем захисту оболонок менше ніж IP 44 повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 1 м від горючих матеріалів, за винятком матеріалів груп Г1, Г2, або можуть бути оснащені автономними системами пожежогасіння.
У пожежонебезпечних приміщеннях, де на окремих ділянках зберігаються тверді горючі або негорючі в горючій упаковці матеріали, пожежонебезпечною зоною класу П-IIа вважається зона в межах не менше ніж 1 м від меж ділянки, призначеної для складування, і над самою ділянкою.
Пожежонебезпечною зоною класу П-III вважається зона в тих самих межах при розміщенні ділянок складування твердих горючих матеріалів і горючих рідин ззовні (поза будівлями і спорудами).
9. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (конструкціями та конструктивними елементами будинків) з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:
| номінальна потужність Р, Вт | мінімальна відстань, м |
| 100 | 0,5 |
| 300 | 0,8 |
| 500 | 1,0 |
Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше ніж 0,5 м, від будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, - не менше ніж 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 - не менше ніж 0,1 м.
У разі неможливості дотримання вказаних відстаней до зазначених матеріалів та предметів (конструкцій та конструктивних елементів будинків) вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.
10. У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи їх облицювання з матеріалів груп горючості Г3, Г4 місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом або матеріалом групи горючості Г1.
11. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито, до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів повинна бути не менше ніж 1 м.
У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше ніж 0,01 м. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.
У разі прихованого прокладання таких проводів (кабелів) їх необхідно ізолювати від горючих основ (конструкцій) суцільним шаром негорючого матеріалу та підтвердити це актом проведення прихованих робіт.
12. Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій за вибухопожежонебезпекою А та Б забороняється.
13. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати + 85 градусів.
14. Для опалення будинків та приміщень площею до 50 м-2, мобільних (інвентарних) будівель можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.
15. Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень з вибухонебезпечними і пожежонебезпечними зонами будь-якого класу, архівів, книгосховищ та інших подібних приміщень необхідно передбачати встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (ззовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах. Спільні апарати відключення (вимикачі) слід розташовувати в ящиках з негорючих матеріалів або в нішах, які мають пристосування для пломбування та замикання на замок.
16. Електрощити, групові електрощити повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).
17. Електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати повинні встановлюватися на негорючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.
18. Забороняється:
1) проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами пально-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;
2) відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно, а також на сходових клітках;
3) експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;
4) застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що встановлюються щодо переносних (пересувних) електропроводок;
5) застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання;
6) користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами;
7) підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);
8) використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;
9) складування горючих матеріалів на відстані менше ніж 1 м від електроустаткування та під електрощитами;
10) використання побутових електронагрівальних приладів без негорючих теплоізоляційних підставок та в місцях (приміщеннях), де їх застосування заборонено;
11) прокладання на сходових клітках електропроводів і кабелів незалежно від їх напруги, крім електропроводки для освітлення звичайних сходових кліток;
12) розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування.
19. У всіх незалежно від призначення приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути знята напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).
20. Замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші строки не обумовлені ПТЕ.
21. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою має бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".
22. Не допускається установлювати всередині ліфтових кабін будь-які додаткові електротехнічні пристрої, не передбачені виробником ліфтових кабін.
23. На кожному об'єкті повинен бути встановлений порядок зняття напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та евакуаційного (аварійного) освітлення не має бути відключене.
24. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних та переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.
25. Електродвигуни, світильники, проводи та розподільчі пристрої потрібно регулярно, не рідше ніж один раз на місяць (в запилених приміщеннях щотижня) очищати від пилу.
26. Забороняється розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування.
27. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізування цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорій захищеності від блискавки - щороку, для III категорії - не рідше ніж 1 раз на 3 роки зі складанням акта, в якому вказувати виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.
28. Власник об'єкта зобов'язаний забезпечити обслуговування та технічну експлуатацію електроустановок, у тому числі електроустановок слабкого струму. Особа, призначена відповідальною за їх протипожежний стан (головний енергетик, енергетик, інженерно-технічний працівник (ІТП) відповідної кваліфікації), зобов'язана:
1) організовувати і проводити планово-профілактичні роботи та профілактичні огляди електрообладнання і електромереж, а також своєчасно усувати порушення, які можуть призвести до пожежі;
2) забезпечувати правильність застосування електрообладнання, кабелів, електропроводок залежно від класу пожежо- та вибухонебезпеки, зон і умов навколишнього середовища, а також справність стану апаратів захисту від коротких замикань, перевантажень та інших небезпечних режимів робіт;
3) організовувати навчання та інструктажі чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок.
29. Перевірка експлуатації електроустаткування об'єктів на відповідність фактичного рівня протипожежного захисту вимогам чинних нормативно-технічних документів проводиться за такими показниками:
1) організація і проведення технічного обслуговування та планово-профілактичних робіт;
2) відповідність і справність апаратів захисту від статичних розрядів, заземлювальних пристроїв та від небезпечних впливів;
3) відповідність підбору і монтажу електрообладнання та електропроводки класам приміщень за зонами згідно з ПУЕ;
4) наявність інструкцій про правила експлуатації електрообладнання, знання та виконання їх вимог;
5) проведення заміру опору ізоляції в електропроводці, наявність відповідних актів;
6) відповідність вимогам ПУЕ аварійного та евакуаційного освітлення.
30. У разі виникнення пожежі в (на) електроустановках (апаратах електрозв'язку), які мають велику кількість контактів, використовувати порошкові вогнегасники не рекомендується.
31. Кабелі та проводи, які не поширюють горіння, згідно з ГОСТ 12176-89 (МЭК 332-3-82) "Кабели, провода и шнуры. Методы проверки на нераспространение горения" слід застосовувати в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу. Забороняється застосування кабелів з горючою поліетиленовою ізоляцією.
2. Опалення
1. Перед початком опалювального сезону теплові мережі, які розташовані у приміщеннях, котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації. Результати перевірок фіксуються у Журналі реєстрації результатів перевірок опалювальних приладів (додаток 4).
Щодо устаткування має бути організовано постійний та періодичний контроль (діагностування) його технічного стану.
2. За технічний стан і контроль за експлуатацією, своєчасний та якісний ремонт опалювальних установок відповідають головний механік або інша особа, призначена відповідним актом організаційно-розпорядчого характеру підрозділу зв'язку, а в цехах, майстернях, на дільницях, у складах, лабораторіях та на окремих об'єктах (підрозділах) - керівники цих підрозділів.
3. Гарячі поверхні теплових мереж, розташованих у приміщеннях, у яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, треба ізолювати таким чином, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20 % нижче температури самоспалахування речовин.
Не допускається експлуатація теплових мереж з просоченою легкозаймистими, горючими або вибухонебезпечними речовинами теплоізоляцією.
4. Топлення печей та котлів у підрозділах зв'язку повинно проводитися призначеними особами, які пройшли протипожежний інструктаж, котрий слід проводити щороку перед опалювальним сезоном.
Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються відповідним актом організаційно-розпорядчого характеру підрозділу зв'язку з урахуванням місцевих умов.
5. Топлення печей у будинках та спорудах повинно припинятися не пізніше ніж за дві години до закінчення роботи, а на інших об'єктах з цілодобовим перебуванням людей - за дві години до сну.
6. Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:
1) опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше ніж один раз на три місяці;
2) печей безперервної дії - не рідше ніж один раз на два місяці;
3) кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць.
7. Результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися у Журналі реєстрації результатів очищення димоходів та печей (додаток 5).
8. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні огородження (відступи) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам чинних будівельних норм.
Підлога з горючих матеріалів повинна захищатися під топковими дверцятами (топковим отвором) металевим листом розміром 0,7 х 0,5 м, довша сторона якого розташовується уздовж печі.
9. Відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше ніж 0,7 м, а від топкових отворів - не менше ніж 1,25 м.
10. На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути оштукатурені та побілені.
11. Попіл і шлак, які вигрібають з топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально відведені для цього місця.
12. Тверде паливо (дрова, вугілля, кокс, торф) повинно зберігатися у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках з урахуванням вимог будівельних норм.
13. У підвальних приміщеннях з горючим перекриттям, а також у підвальних приміщеннях, виходи з яких сполучаються із загальними сходовими клітками (незалежно від межі вогнестійкості перекриття), зберігання дров, вугілля, торфу та інших видів палива забороняється.
14. Під час пічного опалення не допускається:
1) залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям;
2) користуватися печами, які мають тріщини;
3) розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;
4) зберігати незагашені вуглини та попіл у металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;
5) сушити (складати, підвішувати) на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;
6) застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР;
7) топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цього;
8) використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;
9) топити печі з відкритими дверцятами топки;
10) використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;
11) прокладати димоходи опалювальних печей поверх горючих основ;
12) топити печі під час проведення у приміщеннях масових заходів;
13) залишати паливо безпосередньо перед паливним отвором;
14) зберігати в приміщенні запаси палива, які перевищують добову потребу;
15) опалювати приміщення при відкритих дверцятах топки;
16) прикріплювати до димарів телевізійні та інші антени;
17) висипати непогашений попіл, жужіль та вугілля біля будівель (для цього слід обладнувати спеціально виділені місця);
18) улаштовувати тимчасові опалювальні прилади;
19) використовувати для димових труб азбестоцементні й металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.
15. Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою забороняється, крім будівель підрозділів зв'язку, що мають не більше одного поверху.
16. У приміщеннях складів категорій А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, у коморах та в місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та скрапленими газами опалювальні прилади потрібно обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше ніж 0,1 м від приладів опалення.
17. Котли опалення повинні встановлюватися у відокремлених приміщеннях з конструкціями із негорючих матеріалів, які мають самостійний вихід.
18. Димові труби котлів, які працюють на твердому паливі, слід обладнувати іскрогасниками.
19. Біля кожної форсунки котельної або теплогенеруючої установки, яка працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопровід - не менше ніж два вентилі (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).
20. Паливо слід зберігати у резервуарах у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках.
21. У приміщеннях котелень припустиме встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:
1) у вбудованих котельнях - об'ємом не більше 1 м-3 (для мазуту);
2) в окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше 5 м-3 (для мазуту) або 1 м-3 (для легкого нафтового палива).
22. У приміщеннях котелень та інших теплогенеруючих установок підрозділів зв'язку забороняється:
1) допускати до роботи осіб, які не пройшли навчання з пожежно-технічного мінімуму та не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень, а також залишати без догляду працюючі котли і нагрівники;
2) експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;
3) розпалювати установки без їх попередньої продувки;
4) подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;
5) працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю й регулювання, а також за їх відсутності;
6) зберігати ЛЗР та ГР;
7) доручати стороннім особам нагляд за роботою котлів;
8) виконувати роботи, які не пов'язані з обслуговуванням котельної установки;
9) допускати до котельні сторонніх осіб;
10) користуватися видатковими баками, які не мають пристрою для вилучення палива до аварійної ємності (безпечного місця) у разі пожежі;
11) користуватися гумовими або іншими горючими трубопроводами для подавання палива до форсунки;
12) працювати за несправної автоматики контролю за режимом опалення;
13) сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах.
23. У літній пожежонебезпечний період під час сильного вітру використовувати печі і котельні установки, які працюють на твердому паливі, забороняється.
24. За потреби улаштування металевих печей в автомобілях для перевезення ремонтних бригад (працівників) необхідно схему влаштування погодити із СПБ. При цьому:
висота ніжок печей повинна бути не менш як 0,2 м;
горючу підлогу під печами необхідно обшити листовим залізом по азбесту з виступом 0,1 м;
димова труба при переході через покриття повинна мати протипожежну перетинку та виступати над покрівлею не менш як на 0,5 м і мати захисний зонт.
25. Газові опалювальні котли, опалювальні апарати та місткі газові водонагрівники слід установлювати біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими (важкогорючими) матеріалами, на відстані не менш як 0,1 м.
26. У разі встановлення газових плит біля стін (перегородок з горючих матеріалів) такі стіни (перегородки) необхідно ізолювати негорючими матеріалами. Ізоляція повинна виступати за габарити плити не менше ніж на 0,1 м з кожного боку і не менше ніж 0,8 м зверху.
Відстань від плити до ізольованих негорючими матеріалами стін (перегородок) повинна бути не менше ніж 0,1 м, а стін (перегородок з горючих матеріалів) - не менш як 1 м.
27. Меблі й інші предмети (вироби) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче ніж за 0,2 м від газових приладів.
28. Забороняється:
1) застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів;
2) користуватися газовими пальниками та приладами в разі їх несправності або несправності газопроводів та арматури.
3. Електричне опалення
1. Приміщення категорій А та Б за вибухопожежонебезпекою не опалюють електричними приладами.
У разі застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах будь-якого класу згідно з умовами виробництва електронагрівальні прилади мають бути захищеними від контакту з горючими матеріалами і встановлюватись на поверхні з негорючого матеріалу. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 -°C.
Пожежонебезпечні зони складських приміщень не опалюють електричними приладами.
2. Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій повинна становити не менш як 0,25 м.
3. Електричні повітронагрівачі та опалювальні прилади повинні розміщуватись так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду та очищення.
Усі поверхні нагрівальних приладів у виробничих приміщеннях зі значним виділенням горючого пилу повинні бути гладкими для зручності очищення.
4. Застосовують лише електричні опалювальні прилади заводського виготовлення.
5. Опалювальні електроприлади перед початком опалювального сезону слід перевірити та за потреби відремонтувати або замінити.
6. Забороняється:
1) складати спецодяг, промаслені речі, горючі матеріали і предмети на електричні опалювальні прилади і сушити їх там;
2) експлуатувати електричні опалювальні прилади, які не мають протипожежних відступів від горючих конструкцій будівель, а також підставок із негорючих матеріалів;
3) залишати увімкненими електричні опалювальні прилади без нагляду.
7. Для опалення невеликих приміщень (крім вибухонебезпечних) можна застосовувати масляні радіатори та електронагрівачі із закритими нагрівальними елементами. Вони повинні мати індивідуальний електрозахист і терморегулятори.
8. Електричні обігрівальні прилади в інвентарних будівлях мобільного типу слід установлювати на відстані не менш як 1 м від горючих матеріалів або відгороджувати від них екранами з негорючих матеріалів.
9. Електронагрівальні прилади можна включати в електромережу тільки зі справними штепсельними з'єднаннями.
4. Калориферне (повітряне) опалення
1. Галузь застосування калориферних установок визначається вимогами чинних будівельних норм.
2. Перед початком опалювального сезону калориферні установки слід перевірити і відремонтувати. Експлуатація несправних установок неприпустима.
3. Під час експлуатації калориферів слід:
1) постійно утримувати у справному стані контрольно-вимірювальні прилади;
2) зашпарувати негорючими матеріалами виявлені шпарини між калориферами та будівельними конструкціями камер;
3) забезпечити відстань між калориферами і конструкціями з горючих матеріалів не менш як 1,5 м за наявності вогневого або електричного підігрівання і не менш як 0,1 м, якщо теплоносіями є вода або пара;
4) стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте у калорифері повітря, не мали отворів, крім призначених для подавання повітря в приміщення;
5) систематично очищати калорифери від забруднення пневматичним або гідравлічним способом.
5. Вентиляція і кондиціювання
1. Системи вентиляції і кондиціювання повітря повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм.
2. Черговий персонал, який здійснює нагляд за вентиляційними установками (майстер, слюсар), зобов'язаний проводити планові профілактичні огляди вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних пристроїв, камер зрошення, заземлювальних пристроїв і вживати заходів до усунення будь-яких несправностей в їх роботі, що можуть призвести до виникнення та розповсюдження пожежі.
3. Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях при несправних або відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловсмоктувальних, пиловловлювальних (каменевловлювачі або магнітні вловлювачі) та інших пристроях систем вентиляції.
У тамбурах-шлюзах при приміщеннях категорій А і Б, у яких виділяються вибухонебезпечні пари, гази та пил, слід постійно (на весь період роботи, зберігання товарів, речовин) забезпечувати необхідне циркулювання повітря.
4. Повітря, що містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор.
5. Усі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики, а також мати пристрої для очищення.
6. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:
1) відключати або знімати вогнезатримувальні пристрої;
2) випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;
3) закривати витяжні канали, отвори й решітки;
4) залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різні матеріали та устаткування;
5) використовувати припливно-витяжні повітроводи й канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип'ятильників та інших нагрівальних приладів;
6) складувати впритул (на відстані менш як 0,5 м) до повітроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;
7) видаляти за допомогою однієї системи відсосів різні гази, пари, пил та інші речовини, котрі при змішуванні можуть спричинювати спалахи, горіння або вибух;
8) експлуатувати переповнені циклони.
6. Системи централізованого водовідведення і теплові мережі
1. Скидання (зливання) промислових стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази, у систему централізованого водовідведення (каналізацію) забороняється.
2. Система централізованого водовідведення для відведення промислових стоків за всією довжиною повинна бути закрита та виконана з негорючих матеріалів.
3. Для запобігання розповсюдженню вогню під час пожежі промислові системи централізованого водовідведення повинні бути обладнані гідравлічними затворами.
4. Системи централізованого водовідведення та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів систем централізованого водовідведення повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке вирізняється. Для вказання місць розташування оглядових колодязів установлюються покажчики їх місцезнаходження.
Системи централізованого водовідведення мають обладнуватися вентиляцією відповідно до чинних будівельних норм.
5. Забороняється:
1) експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами;
2) об'єднувати потоки різних промислових потоків, які можуть в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші;
3) використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.
6. Зовнішні поверхні теплових мереж, що розміщені в приміщеннях, де вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, необхідно ізолювати таким чином, щоб температура на їх поверхні була не менше ніж на 20 % нижчою за температуру самоспалахування речовин.
7. Не допускається експлуатація теплових мереж із пошкодженою або просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.
7. Газове обладнання
1. Застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів, а також користуватися газовими пальниками й приладами в разі несправності їх чи несправності газопроводів та арматури забороняється.
2. Виявивши у приміщенні запах газу, слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну газову службу і провітрити приміщення. До усунення несправності у приміщенні забороняється запалювати сірники, курити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.
3. Меблі та інші вироби (предмети) з горючих матеріалів слід установлювати не ближче ніж за 0,2 м від газових приладів.
8. Ліфти та підйомники
1. Не допускається використовувати ліфти та підйомники з метою евакуації (за винятком спеціальних пожежних ліфтів).
Ліфти та підйомники у разі пожежі повинні функціонувати відповідно до вимог чинних державних стандартів.
2. Порядок використання спеціальних ліфтів, призначених для перевезення пожежних підрозділів, повинен бути регламентований відповідно до вимог чинних державних стандартів.
3. Установлювати всередині ліфтових кабін будь-які додаткові електротехнічні пристрої (електророзетки, електродзвінки тощо), не передбачені технічними умовами на ці ліфтові кабіни, не допускається.
V. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту
1. Системи протипожежного захисту, засоби зв'язку
1. Керівники підрозділів зв'язку та уповноважені ними особи, а також орендарі згідно з вимогами цих Правил для забезпечення утримання систем протипожежного захисту (далі - СПЗ) в справному стані зобов'язані:
1) розробляти комплексні заходи щодо забезпечення утримання СПЗ відповідно до вимог технічного обслуговування (далі - ТО), впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід у цій галузі;
2) відповідно до вимог нормативних документів з питань утримання СПЗ розробляти і затверджувати положення, інструкції та інші документи, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;
3) забезпечувати дотримання вимог технічних регламентів та чинних нормативних документів;
4) організовувати вивчення працівниками, які здійснюють контроль за експлуатацією СПЗ, відповідних будівельних норм;
5) своєчасно надсилати Повідомлення про спрацювання СПЗ або її вимкнення (додаток 6), а також про вжиті у зв'язку з цим заходи із забезпечення пожежної безпеки об'єкта, який захищається.
2. Усі СПЗ мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на працездатність СПЗ, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом строки, при цьому необхідно робити записи у Журналі обліку робіт щодо підтримання експлуатаційної придатності і ремонту (планового та позапланового) системи СПЗ (додаток 7) та Журналі обліку санкціонованих та несанкціонованих спрацьовувань (відмов, несправностей) СПЗ (додаток 8).
3. Компоненти СПЗ перевіряються на їх відповідність технічним умовам виробників і чинним нормативним документам. За результатами вказаного технічного обстеження складається Акт технічного обстеження системи протипожежного захисту (додаток 9). Устаткування та обладнання, параметри яких не відповідають заявленим у паспортах виробників і чинних нормативних документах, повинні замінюватись. У разі відсутності резервних виробів СПЗ підлягає демонтуванню і заміні.
4. Регламентні роботи з підтримання експлуатаційної придатності та планово-попереджувального ремонту повинні визначатися на кожний вид систем і виконуватися відповідно до Плану-графіка з підтримання експлуатаційної придатності СПЗ на відповідний рік (додаток 10), що розробляється на підставі вимог пункту 3 цієї глави.
5. У приміщенні пожежного поста та в інших місцях розміщення приладів систем пожежної сигналізації та вузлів керування СПЗ має бути розміщено інструкцію про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в СПЗ.
6. Переведення систем з автоматичного режиму на ручний не допускається, за винятком випадків, обумовлених у чинних нормативних документах.
7. Пристрої ручного пуску СПЗ мають бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення у дію та від механічних пошкоджень і встановлюватися у доступному місці поза можливою зоною негативного впливу на людину небезпечних факторів пожежі та вогнегасної речовини.
8. Прилади приймально-контрольні пожежні (далі - ППКП) мають бути опломбовані.
9. У приміщенні пожежного поста, де встановлено ППКП, оперативним (черговим) персоналом повинен щодня вестися Журнал здавання-приймання чергувань оперативним (черговим) персоналом (додаток 11).
10. У кожному підрозділі зв'язку для забезпечення надійного пожежного нагляду відповідним актом організаційно-розпорядчого характеру призначається відповідальна особа з числа інженерно-технічного персоналу, яка відповідає за:
1) проведення щоденного огляду СПЗ та передавального устаткування системи передавання тривожних сповіщень (далі - СПТС);
2) зберігання проектної документації на монтування СПЗ, журналів реєстрації обліку робіт щодо підтримання експлуатаційної придатності і ремонту (планового та позапланового) СПЗ, СПТС та актів прийняття їх в експлуатацію;
3) інформування у разі візуального виявлення несправності СПЗ центру приймання тривожних сповіщень.
11. Якщо для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок у приміщеннях, які згідно з нормативно-технічними документами не підлягають обов'язковому оснащенню автоматичними системами пожежогасіння, застосовують автономні системи пожежогасіння, ці приміщення можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50 % їх норм належності для цих приміщень.
12. Сигнали про спрацювання СПЗ об'єктів підрозділів зв'язку виводяться на пульти пожежного спостерігання або на віддалену станцію моніторингу пожежної тривоги і несправності, яка створюється на базі підрозділу зв'язку в спеціальному приміщенні з цілодобовим перебуванням чергового персоналу чи організації, що здійснює технічне обслуговування відповідно до договору про технічне обслуговування СПЗ підрозділів зв'язку.
Черговий персонал станції моніторингу пожежної тривоги і несправності підрозділу зв'язку здійснює приймання та обробляння сигналів пожежної тривоги, вживає подальших заходів щодо оперативного реагування на них.
Станції моніторингу пожежної тривоги і несправності на базі диспетчерських систем моніторингу підрозділу зв'язку не підлягають обов'язковій сертифікації в УкрСЕПРО. Моніторинг пожежної тривоги і несправності не потребує отримання ліцензії на нагляд за пожежною автоматикою об'єктів підрозділу зв'язку.
13. ТО СПЗ слід проводити відповідно до вимог чинних будівельних норм та нормативно-технічних документів підприємств-виробників.
14. Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися СПЗ та СПТС відповідно до вимог цих Правил, чинних будівельних норм та інших нормативно-технічних документів.
2. Система протипожежного водопроводу
1. Зовнішній протипожежний водопровід повинен відповідати таким вимогам:
1) відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водопроводу населених пунктів, є відповідні служби (організації, установи), які утримують ці мережі водопроводу, а на території підрозділів зв'язку - їх власники або орендарі;
2) пожежні гідранти та пожежні резервуари повинні бути справними і утримуватися таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями;
3) у разі відключення ділянок водопровідної мережі та гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно сповіщати про це пожежно-рятувальні підрозділи;
4) для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням Акта випробування водогінної мережі на водовіддачу для потреб зовнішнього пожежогасіння (додаток 12). Випробування водопроводу повинно проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водопроводу;
5) кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути пофарбовані в червоний колір.
Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, у холодний період утеплені, а стояки звільнені від води;
6) стан джерел протипожежного водопостачання (пожежні гідранти, пожежні водоймища, водонапірні вежі, градирні, пожежні пірси) повинен перевірятися зовнішнім оглядом один раз на півроку (січень, липень). Перевірка працездатності пожежних гідрантів з пуском води повинна проводитися два рази на рік (квітень - травень, вересень - жовтень).
Результати зовнішнього огляду та перевірки працездатності пожежних гідрантів, розташованих у підрозділі зв'язку, записують у Журнал перевірки технічного стану пожежних гідрантів і водоймищ (додаток 13).
Заборонено за температури -5 -°C і нижче відкривати кришки пожежних гідрантів для їх зовнішнього огляду.
Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна проводитися особами, що відповідають за їх технічний стан;
7) витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений в установлений строк;
8) пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше ніж 0,6 х 0,6 м, які мають утримуватися у зручному для використання стані;
9) підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до вододжерел покладається на власника (орендаря) підрозділу зв'язку;
10) біля місць розташування пожежних гідрантів і водойм повинні бути встановлені (відповідальні за встановлення - згідно з підпунктом 9 цього пункту) покажчики (об'ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів):
для пожежного гідранта - з нанесенням літерного індексу "ПГ", цифрового позначення відстані в метрах від покажчика до гідранта та внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);
для пожежної водойми - з нанесенням літерного індексу "ПВ", цифрового позначення запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми;
11) водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом з твердим покриттям і пристосовані для відбору води пожежно-рятувальною технікою у будь-яку пору року. На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежно-рятувальною технікою;
12) не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємностях.
2. Система внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати таким вимогам:
1) внутрішні пожежні кран-комплекти слід установлювати в доступних місцях, при цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей;
2) кожен пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними;
3) пожежний плоскоскладальний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново;
4) у вибухопожежонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим;
5) пожежні кран-комплекти повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности";
6) спосіб установлення пожежного кран-комплекту повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен унеможливлювати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання;
7) на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку після літерного індексу "ПК" повинні бути вказані порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;
8) пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у Журналі обліку та технічного обслуговування внутрішніх пожежних кранів та рукавів (додаток 14 ). Пожежні кран-комплекти повинні постійно бути справними і доступними для використання;
9) зовнішні патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани для приєднання рукавів пожежних машин повинні утримуватись у справному стані;
10) у неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водопроводу повинна зливатися. При цьому біля пожежних кран-комплектів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників цього об'єкта;
11) за наявності в неопалюваному приміщенні (будинку) трьох і більше пожежних кран-комплектів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водопроводу в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно за допомогою пускових кнопок, установлених усередині шафок пожежних кран-комплектів.
3. Насосні станції повинні відповідати таким вимогам:
1) у приміщенні насосної станції мають бути розміщені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці і кожному пожежному насосі-підвищувачі повинна бути інформація про їх призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів визначається інструкцією;
2) приміщення насосних станцій мають опалюватися, у них забороняється зберігання сторонніх предметів та устаткування;
3) трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у відповідний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности", ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки";
4) електрифіковані засувки мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності. Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у Журналі реєстрації результатів перевірок надійності переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (додаток 15);
5) біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі;
6) якщо на насосній станції немає постійного чергового персоналу, приміщення повинно замикатися на замок, а місце зберігання ключів - зазначатися написом на дверях.
3. Протипожежна техніка. Первинні засоби пожежогасіння
1. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю та інструменту, для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням або навчанням протипожежних формувань, забороняється.
2. Пересувна пожежно-рятувальна або пристосована для пожежогасіння техніка має утримуватися в опалюваних (з температурою середовища не нижче ніж 10 -°C) пожежних депо або спеціально призначених для цього приміщеннях (боксах), котрі повинні мати освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для забезпечення нормальних і безпечних умов роботи.
Місця стоянки кожного автомобіля в боксах позначаються білими лініями на підлозі, а біля задніх коліс автомобілів установлюються упори.
3. Пожежно-рятувальні автомобілі або мотопомпи, що надійшли у підрозділ зв'язку (нові чи після ремонту), до початку їх застосування повинні пройти обкатку. Обкатка виконується відповідно до інструкції заводу-виробника.
4. За кожним пожежним автомобілем, кожною мотопомпою, пристосованою (переобладнаною) для пожежогасіння технікою закріплюється водій (моторист), який пройшов спеціальну підготовку.
На пожежні автомобілі та мотопомпи повинні бути визначені бойові обслуги.
5. Пожежно-рятувальні автомобілі, мотопомпи та причепи, уведені в експлуатацію (поставлені на бойове чергування або в резерв), повинні бути у повній готовності до виїзду (застосування) за тривогою: бути справними, мати повний комплект придатного до застосування пожежно-технічного оснащення, бути заправленими пальним, мастильними матеріалами, забезпеченими запасом вогнегасних речовин.
6. Перевірку стану агрегатів, у тому числі спецагрегатів, пожежної техніки із запуском двигуна необхідно проводити щодня з реєстрацією результатів у Журналі перевірок стану агрегатів пожежної техніки із запуском двигуна (додаток 16), який зберігається у приміщенні, де встановлена ця техніка.
7. Територія підрозділів зв'язку, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами систем пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами.
До початку експлуатації об'єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153 (далі - НАПБ Б.03.001-2004).
8. Під час вибору первинних засобів пожежогасіння потрібно враховувати фізико-хімічні та пожежонебезпечні властивості горючих речовин і матеріалів, їх взаємодію з вогнегасними речовинами, а також площу виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок.
9. Необхідна кількість первинних засобів пожежогасіння повинна визначатися особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, окремо для кожного поверху та приміщення.
Якщо в одному приміщенні знаходяться декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, всі ці приміщення повинні забезпечуватись вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва.
10. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників слід здійснювати відповідно до НАПБ Б.03.001-2004.
11. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007, ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности". Знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2 - 2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за потреби).
12. Розміщення та експлуатація вогнегасників повинні здійснюватися згідно з вимогами Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004).
Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:
навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше ніж 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;
установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби, на підставки або на пожежні щити (стенди).
13. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
