Про затвердження Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України

Відповідно до статті 18 Кодексу цивільного захисту України

1. Затвердити Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України (далі - Правила), що додаються.

2. Департаменту безпеки забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України від 21 грудня 1998 року № 527 "Про затвердження Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 березня 1999 року за № 157/3450.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім пункту 5 розділу ІІ Правил, який набирає чинності через один рік після набрання чинності цим наказом.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Шульмейстера В.Ю.

1. Ці Правила розроблено відповідно до Кодексу цивільного захисту України та встановлюють вимоги з пожежної безпеки з урахуванням особливостей експлуатації колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), систем протипожежного призначення, засобів пожежогасіння, а також утримання виробничих приміщень та територій підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які експлуатують КТЗ, і фізичних осіб - підприємців, які експлуатують КТЗ з метою здійснення господарської діяльності (далі - суб'єкти господарювання).

2. Дія цих Правил поширюється на суб'єктів господарювання, які утримують та (або) експлуатують КТЗ.

3. У цих Правилах терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі цивільного захисту України.

4. Пожежна безпека суб'єктів господарювання забезпечується проведенням організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, убезпечення людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожеж, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

5. Організація заходів з пожежної безпеки суб'єктів господарювання покладається на керівників або уповноважених ними осіб.

6. Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна визначаються в договорі оренди.

7. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників суб'єкта господарювання. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях відповідно до цивільного законодавства.

8. Працівники суб'єкта господарювання зобов'язані:

виконувати вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки;

у разі виявлення пожежі діяти відповідно до вимог розділу XV цих Правил.

9. Закінчені будівництвом будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси або частини повинні відповідати вимогам чинного законодавства у галузі будівництва та сфері пожежної безпеки.

10. У випадках, передбачених законодавством, суб'єктом господарювання подається декларація відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки згідно з Порядком подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2013 року № 440.

11. Усі види протипожежної техніки та протипожежного обладнання, які застосовують для запобігання пожежам та їх гасіння, повинні мати сертифікати відповідності згідно з чинним законодавством.

12. Надання послуг та виконання робіт протипожежного призначення суб'єкти господарювання здійснюють на підставі ліцензії, одержаної згідно з чинним законодавством.

13. У кожного суб'єкта господарювання з урахуванням ступеня пожежної небезпеки об'єкта на підставі розпорядчого документа про заходи пожежної безпеки має бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначаються:

1) спеціальні місця для куріння або його заборони;

2) порядок застосування відкритого вогню;

3) порядок використання побутових нагрівальних приладів;

4) порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

5) правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

6) місця зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, яка може одночасно знаходитися у приміщеннях і на території;

7) порядки прибирання горючого пилу й відходів, зберігання просоченого паливом та експлуатаційними матеріалами спецодягу, легкозаймистих матеріалів та ганчір'я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень;

8) порядок відключення від мережі електроживлення обладнання і виробничих приміщень у разі пожежі;

9) порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

10) порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

11) порядок організації експлуатації та обслуговування наявних систем протипожежного захисту та засобів пожежогасіння;

12) порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного устаткування;

13) порядок дій посадових осіб і працівників у разі виявлення пожежі;

14) порядок збирання членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони та посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

Працівників слід ознайомити з цими вимогами під час проходження інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму. Витяги з розпорядчого документа про заходи пожежної безпеки з основними положеннями слід розміщувати у доступних видних місцях.

14. У суб'єкта господарювання має бути встановлено порядок або систему оповіщення про пожежу, з яким(ою) слід ознайомити всіх працівників.

У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону "101" для виклику пожежно-рятувальної служби.

15. У разі зміни планування або функціонального призначення будинків (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розпису персоналу плани евакуації та відповідні інструкції повинні бути відкориговані.

16. Територію суб'єкта господарювання, а також будівлі, споруди, приміщення слід обладнати відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 "Система стандартов безопасности труда. Цвета сигнальные и знаки безопасности" ("Система стандартів безпеки праці. Кольори сигнальні та знаки безпеки").

17. Якщо суб'єктом господарювання отримано речовини й матеріали з невідомими щодо пожежної безпеки властивостями, суб'єкт господарювання зобов'язаний заборонити їх використання до з'ясування відомостей (показників) про їх пожежонебезпечність.

Застосування речовин і матеріалів, відомості про пожежну небезпеку яких відсутні, забороняється.

18. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових, вартових) суб'єкт господарювання повинен розробити інструкцію про заходи пожежної безпеки, в якій визначити: їхні обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території та приміщень; порядок дій у разі виявлення пожежі, спрацьовування засобів пожежної сигналізації та автоматичного гасіння пожеж; зазначити, кого з посадових осіб суб'єкта господарювання потрібно сповіщати у нічний період доби в разі пожежі.

Працівники охорони повинні знати порядок дій в разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами гасіння пожежі та прийоми гасіння.

19. З метою залучення працівників до проведення заходів із запобігання пожежам, організації їх гасіння можуть утворюватись пожежно-рятувальні підрозділи добровільної пожежної охорони, які повинні діяти відповідно до законодавства.

20. Керівник суб'єкта господарювання повинен визначити обов'язки посадових осіб (зокрема заступників керівника) стосовно забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного обладнання, а також за зберігання та експлуатацію системи протипожежного захисту та засобів пожежогасіння.

Обов'язки осіб, відповідальних за забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатацію засобів протипожежного захисту, повинні бути визначені розпорядчими документами і відповідними інструкціями.

21. Керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний вживати відповідних заходів реагування на факти порушень чи невиконання працівниками встановленого протипожежного режиму, вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, нормативних документів, що діють у цій сфері.

22. Керівник суб'єкта господарювання зобов'язаний:

1) організувати розроблення комплексних заходів для забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

2) відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробити і затвердити положення, інструкції, що стосуються суб'єкта господарювання, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

3) забезпечити дотримання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень органу державного нагляду у сферах техногенної та пожежної безпеки;

4) організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та забезпечувати заходи для їх виконання;

5) утримувати у справному стані системи протипожежного захисту і зв'язку, засоби пожежогасіння, не допускати їх використання не за призначенням;

6) створювати в разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та потрібну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

7) вживати заходи з впровадження автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж та використання з цією метою виробничої автоматики;

8) своєчасно інформувати органи та підрозділи цивільного захисту про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також завчасно інформувати про закриття доріг і проїздів на своїй території;

9) організовувати проведення службових розслідувань фактів виникнення пожеж.

23. Особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих приміщень (ізольованих робочих місць), зобов'язані:

1) слідкувати за дотриманням встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки, інструкцій, заходів з пожежної безпеки;

2) не допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання або інструктаж з пожежної безпеки;

3) проводити періодичні огляди території, будівель, споруд, виробничих та службових приміщень з метою постійного контролю за дотриманням правил пожежної безпеки, утриманням у належному стані шляхів евакуації, протипожежних перешкод, розривів, під'їздів та доріг, засобів гасіння пожеж (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегасників) та вживати термінових заходів для усунення виявлених порушень і недоліків;

4) стежити за справністю приладів опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного та виробничого обладнання, негайно вживаючи заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до виникнення пожежі в разі їх появи;

5) знати пожежну небезпечність технологічних процесів, речовин, матеріалів, що зберігаються в приміщеннях і перебувають у роботі в технологічному та виробничому обладнанні, категорію приміщень виробничого і складського призначення щодо вибухопожежонебезпечної та пожежної небезпеки і вимоги, які ставляться до них, правила та умови безпечного зберігання, застосування та перевезення вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і матеріалів;

6) стежити за своєчасним прибиранням приміщень і робочих місць, а також за відключенням (за винятком чергового освітлення) від мереж електроспоживачів після закінчення роботи;

7) у разі виявлення виникнення пожежі негайно повідомляти про це пожежну охорону, керівництво об'єкта і приступити до ліквідації пожежі, діючи відповідно до вимог розділу XV цих Правил.

24. Керівники цехів, дільниць, лабораторій, складів та інших структурних підрозділів зобов'язані:

1) розробити плани евакуації людей і матеріальних цінностей на випадок виникнення пожежі та вивісити їх на видних місцях, а також один раз на два роки організовувати проведення практичного навчання з їх реалізації;

2) контролювати виконання розпорядчих документів з пожежної безпеки;

3) проводити планово-попереджувальні ремонти та огляди інженерного обладнання, що експлуатується або зберігається;

4) встановити порядок (систему) оповіщення своїх підлеглих про пожежу, з якою слід ознайомити всіх працівників;

5) на доступних видних місцях біля телефонів вивішувати таблички з номером телефону для виклику пожежної охорони.

25. Навчання посадових осіб суб'єкта господарювання, які до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) зобов'язані проходити навчання з питань пожежної безпеки, здійснюється відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444.

26. Проходження працівниками спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань визначається керівником суб'єкта господарювання.

27. Працівники під час прийняття на роботу і за місцем праці повинні проходити вступні, первинні, повторні, позапланові та цільові інструктажі з питань пожежної безпеки.

Під час проведення інструктажів (крім цільових) робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки.

Особи, яких приймають на роботу з підвищеною пожежною небезпекою, попередньо, до початку самостійного виконання робіт, повинні пройти спеціальне навчання з пожежно-технічного мінімуму за спеціальною програмою, узгодженою з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, а потім постійно, один раз на рік, - перевірку знань.

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три роки проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

28. Вивчення заходів пожежної безпеки на виробництві слід також передбачати в системі виробничого навчання робітників, службовців, інженерно-технічних працівників, а також з цією метою використовувати наявні у суб'єкта господарювання місцеві системи радіомовлення тощо.

29. Забороняється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажі і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

30. Повноваження у сфері пожежної безпеки асоціацій, корпорацій, концернів, інших господарських об'єднань визначаються їхніми статутами або договорами між суб'єктами господарювання, що утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанню функцій у його апараті створюється служба пожежної безпеки.

1. Технічний стан КТЗ повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягам перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів), Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09 липня 2012 року № 964, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1299/21611, Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26 липня 2013 року № 550, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 22 серпня 2013 року за № 1453/23985, інструкцій заводів-виробників, а також цих Правил.

2. КТЗ повинні бути забезпечені вогнегасниками відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 "Про забезпечення колісних транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння".

3. КТЗ комплектують вогнегасниками як правило на заводі-виробнику.

4. Конструкція кронштейна вогнегасника повинна бути надійною, щоб виключалася ймовірність випадання з нього вогнегасника під час руху КТЗ, а також у разі зіткнення або удару його об перешкоду.

5. Виробники КТЗ загального користування (автобусів), які призначені для перевезення пасажирів, забезпечують встановлення в моторних відсіках цих транспортних засобів автономних систем пожежогасіння локального застосування.

1. У всіх КТЗ вогнегасники розміщуються безпосередньо біля сидіння водія в легкодоступному для нього місці. Вогнегасники, які розміщують поза кабіною (пасажирським салоном автобуса), потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду.

2. У кабіні вантажних автомобілів вогнегасники можуть бути закріплені на задній стінці кабіни.

3. У пасажирських салонах автобусів слід розміщувати вогнегасники з можливістю доступу до них через передні двері.

4. Забороняється зберігання вогнегасників у багажнику КТЗ (крім легкового автомобіля), кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких є обмеженим.

5. Для запобігання пожежі на КТЗ забороняється:

1) експлуатувати системи живлення двигуна з несправними складниками;

2) залишати в кабіні та на двигуні забруднені мастилом і паливом обтиральні матеріали;

3) допускати скупчення на двигуні та його картері бруду, змішаного з пальними і мастильними матеріалами;

4) застосовувати для знежирення і миття двигуна, вузлів та агрегатів бензин та інші легкозаймисті речовини (далі - ЛЗР) та горючі речовини (далі - ГР);

5) користуватись відкритим вогнем у разі визначення та усунення несправностей механізмів, систем, вузлів та складових частин, розігрівати двигун відкритим полум'ям.

1. Вимоги до систем випуску спалин, паливних баків, засобів пожежогасіння, а також укомплектування ними КТЗ визначені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

2. КТЗ, якими перевозять небезпечні вантажі класу 1 (вибухові речовини і вироби), класу 2 (гази), класу 3 (легкозаймисті рідини) та небезпечні вантажі інших класів у транспортній тарі, які мають основну або додаткову транспортну небезпеку - легкозаймистість або вибуховість, повинні бути обладнані елементами системи випуску спалин, які розміщені чи захищені таким чином, щоб не створювати небезпеки для вантажу внаслідок перегріву чи займання. Частини системи випуску спалин, розміщені безпосередньо під паливним баком, повинні бути віддаленими від нього мінімум на 100 мм або відокремлюватись теплозахисним екраном. Випускну трубу таких КТЗ обладновують іскрогасниками.

Паливні баки та паливопроводи транспортного засобу розміщуються так, щоб у разі будь-якого витоку паливо вільно стікало на землю, не потрапляючи на нагріті частини КТЗ чи вантаж.

Паливні баки з бензином повинні мати ефективну відбивну заслінку полум'я напроти отвору наливної горловини або бути обладнані пристроєм, що герметично закриває горловину бака.

3. КТЗ, якими здійснюють перевезення небезпечних вантажів, повинні бути обладнані інформаційними табличками відповідно до ДСТУ 3689-98 "Дорожній транспорт. Знаки розпізнавальні транспортних засобів. Загальні технічні умови", підпунктів "д", "е" пункту 30.3 Правил дорожнього руху та ДСТУ 4500-5:2005 "Вантажі небезпечні. Марковання", з нанесенням ідентифікаційного номера небезпеки та номера небезпечного вантажу за списком ООН згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ).

4. Кожний КТЗ, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, укомплектовують таким обладнанням:

1) не менше ніж одним противідкотним упором на кожний КТЗ;

2) не менше ніж двома конусами зі світловідбивною поверхнею, миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням або знаками аварійної зупинки, що відповідають вимогам чинних державних стандартів;

3) жилетами оранжевого кольору зі світловідбивними елементами та переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу;

4) засобами захисту органів дихання під час перевезення газів, які мають токсичні властивості, або виробів, що містять такі гази;

5) засобами індивідуального захисту та обладнанням (повстяним полотном (кошмою), ящиком з піском, лопатою), необхідними для вжиття додаткових та спеціальних заходів у разі аварії та надзвичайної ситуації.

5. Перевезення небезпечних вантажів не допускається в кузовах-фургонах, які не мають системи примусової вентиляції, а електричні лампи для освітлення кузова-фургона виконані не у вибухопожежобезпечному виконанні та не мають належного захисту (скляний ковпак, сітка, гратка тощо). У разі перевезення небезпечних вантажів стінки всередині фургона повинні бути оброблені вогнетривкими речовинами.

Двері кузова-фургона повинні мати запірні пристрої у відповідному технічному стані.

6. На цистерні, призначеній для перевезення легкозаймистих рідин, на обох боках уздовж осі слід нанести напис "Вогненебезпечно" кольором, який повинен контрастувати з основним кольором цистерни. Висота літер напису "Вогненебезпечно" - не менше ніж 200 мм.

7. З метою попередження нагріву легкозаймистих рідин і газів у цистернах під впливом сонячного тепла зовнішня поверхня цих вмістищ повинна бути покрита (пофарбована) у світлий колір.

1. Газобалонні КТЗ, стосовно яких встановлено вимоги пожежної безпеки, повинні відповідати вимогам ДСТУ 7434:2013 "Колісні транспортні засоби. Вимоги безпеки до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, двигуни яких працюють на газовому моторному паливі, та методи контролю".

2. Не допускають до експлуатації балони без напису із назвою виду газу (для зрідженого нафтового газу (далі - ЗНГ) - "пропан-бутан" або "LPG", для природного газу - "СПГ" (стиснений природний газ) (далі - СПГ) чи "метан" або "СNG").

З метою виключення проникнення газу в кабіну і кузов, а також в атмосферу газову апаратуру, трубопроводи, вентилі та арматуру слід в установлені строки перевіряти на герметичність.

3. Перед включенням запалювання для пуску двигуна або включенням освітлювальних приладів після стоянки, ремонту чи регулювання приладів електрообладнання слід провітрити підкапотний простір, упевнитись у герметичності газобалонного обладнання.

4. У закрите приміщення (бокс, паркінг) газобалонні автомобілі поміщають тільки з герметичним газобалонним обладнанням.

5. У двопаливних газобалонних КТЗ слід відключити балони, виробити паливо з газової мережі до прикорочення роботи двигуна і заїхати на стоянку, використовуючи альтернативне рідке паливо з усіма закритими балонними і витратним вентилями (клапанами).

6. В однопаливних газобалонних КТЗ після заїзду на стоянку і зупинки двигуна мають бути закриті усі вентилі та клапани подачі газового моторного палива з ручним та/або автоматичним керуванням.

7. Вимоги щодо закриття балонних вентилів не стосуються двопаливних та однопаливних КТЗ, що працюють на СПГ чи ЗНГ та мають газові балони, обладнані автоматичними чи дистанційно керованими клапанами балонів.

8. Для підігрівання двигунів газобалонних КТЗ, системи живлення, усунення намерзлого льоду і заторів у порожнинах необхідно застосовувати тільки гаряче повітря, гарячу воду або її пару.

9. У разі неможливості усунення витоку газу з балонів через вентиль, запобіжний клапан чи з'єднину газобалонний КТЗ слід евакуювати у безпечне місце, де випустити газ у спеціальне вмістище або атмосферу відповідно до норм технологічної документації, затвердженої виробником КТЗ та (або) його власником.

10. Для запобігання виникненню пожежі на газобалонних КТЗ забороняється:

1) експлуатувати газобалонні КТЗ із несправною газовою апаратурою та у разі наявності витоків газу через нещільні з'єднини;

2) залишати газобалонні КТЗ на тривалу стоянку з відкритими вентилями;

3) заправляти балони СПГ або ЗНГ під час функціонування двигуна;

4) залишати газобалонні КТЗ поблизу місць з відкритим вогнем або застосовувати відкритий вогонь у технологічних процесах утримання та освітлення газобалонних КТЗ;

5) ставити газобалонні КТЗ, у газовій апаратурі яких є витікання газу, у приміщення поруч з іншими КТЗ на відкритій стоянці, а також поблизу джерел вогню і місць перебування людей;

6) проводити будь-який ремонт, заміну апаратури або агрегатів газобалонних КТЗ у разі наявності газу в системі живлення;

7) ремонтувати газову апаратуру, коли двигун функціонує.

1. Автозаправні пункти (далі - АЗП) поділяють на стаціонарні (зокрема контейнерні), пересувні.

2. До роботи на АЗП допускають осіб, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та мають відповідні посвідчення.

3. Протипожежні розриви від АЗП до прилеглих будівель, споруд, відкритих площадок, лісових масивів, а також між будівлями та обладнанням на території станцій мають відповідати чинним будівельним нормам та нормативним документам.

Під'їзди не повинні бути захаращені, у зимовий період мають бути очищені від снігу, льоду і бруду.

4. Територія АЗП має бути спланована так, щоб унеможливлювати потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі у разі аварії) за її межі.

КТЗ, що чекають черги для заправки, розміщують біля в'їзду на територію АЗП поза зоною розташування паливних резервуарів і заправних колонок.

5. На території АЗП слід розміщувати у доступних видних місцях плакати з переліком обов'язків водія у процесі заправки автотранспорту, а також інструкції щодо заходів пожежної безпеки.

6. Зливати нафтопродукти у підземні резервуари слід закритим способом (через шланг).

Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни в ємкість АЗП слід заміряти рівень нафтопродуктів у цій ємкості. Процес зливання повинні контролювати працівники АЗП і водій автоцистерни.

7. До зливання гнучкий заземлювальний провідник автоцистерни має бути постійно приєднаний до корпуса автоцистерни і мати на кінці пристрій для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник тощо). Кожна цистерна автопоїзда повинна бути окремо заземлена до повного зливу з неї нафтопродуктів.

8. Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірку роздавальних колонок слід фіксувати в журналі обліку ремонту обладнання.

9. Кришки оглядових та приймальних колодязів можна відкривати тільки для вимірювання та відбору проб при зливних операціях і проведенні профілактичних заходів.

10. У вибухонебезпечних зонах на території АЗП необхідно мати набір інструментів, які не утворюють іскор під час удару.

11. Під час заправлення на території АЗП слід додержуватися таких правил:

1) мотоцикли і моторолери (за їх наявності) слід подавати до бензоколонок з вимкненими двигунами, а їх пуск і зупинку необхідно здійснювати на відстані не менш як за 15 м від колонок;

2) автомобілі можна подавати до бензоколонок своїм ходом з вимкненням у подальшому двигунів до початку процесу заправки;

3) нафтопродукти слід відпускати безпосередньо в бензобаки. Якщо автомобілі направляють у далекий рейс, бензином (іншими нафтопродуктами) можливо наповнювати металеві бочки або каністри зі щільними пробками;

4) облиті нафтопродуктами частини автомобілів до пуску двигунів водії повинні витерти насухо;

5) випадково розлиті на землю нафтопродукти слід засипати піском, а цей пісок і використані обтиральні матеріали слід зібрати в металеві ящики зі щільними кришками;

6) відстань між автомобілем, який заправляють, і тим, що стоїть за ним у черзі на заправку, повинна становити не менш як 3 м;

7) відстань між автомобілями, які стоять у черзі на заправку, - не менш як 1 м, при цьому для кожного КТЗ має бути забезпечена можливість маневрування та виїзду з території АЗП.

12. Забороняється заправляти газобалонні КТЗ газовим моторним паливом, у яких:

наявні механічні або інші пошкодження елемента(ів) газобалонного чи газодизельного обладнання або несправні заправні вузли (блоки);

встановлено газові балони не автомобільного призначення;

газові балони не пройшли чергового технічного огляду або на балонах відсутні належні клейма та написи;

порушена зовнішня герметичність елементів газобалонного чи газодизельного обладнання.

13. Під час заправляння газобалонних КТЗ забороняється:

підтягувати з'єднання елемента(ів) газобалонного чи газодизельного обладнання;

випускати газ із балонів газобалонних КТЗ на території заправних пунктів.

14. На кожному АЗП слід мати інструкцію про заходи пожежної безпеки для заправника.

15. Перед початком відпуску нафтопродуктів на пересувних АЗП водій-заправник повинен:

1) забезпечити надійне гальмування КТЗ і причепа на площадці;

2) надійно заземлити пересувні АЗП (вертикальний заземлювач при встановленні забивають у землю на глибину 0,5 - 0,6 м);

3) підготувати до застосування первинні засоби пожежогасіння;

4) надійно зафіксувати дверцята ящиків паливороздавальних агрегатів, відкриваючи їх;

5) перевірити герметичність трубопроводів і паливороздавальних агрегатів, за потреби негайно усунути виниклі несправності.

16. Пересувні АЗП використовують тільки за прямим призначенням.

17. Контейнерні АЗП застосовуються у суб'єкта господарювання двох типів:

АЗП - блок-пункт;

контейнерний АЗП, що складається з контейнера зберігання палива і контейнера керування (операторної).

18. Кожен контейнерний АЗП повинен проходити випробування для підтвердження відповідності вимогам технічних умов не рідше одного разу на 3 роки, про що складається акт.

19. Контейнерні АЗП встановлюються на бетонованих площадках, бетонних плитах, у виняткових випадках - на асфальтованих площадках, з яких можливо швидко прибрати розлите паливо.

Площадки, де встановлюються контейнерні АЗП, слід відгородити негорючою стінкою, яка перешкоджає розтіканню палива в разі аварії. Висота стінки визначається з такого розрахунку, щоб уміщувався об'єм, рівний об'єму ємності з паливом.

20. Перед роботою АЗП - блок-пунктів слід:

відчинити двері і зафіксувати їх;

провітрити приміщення протягом 15 хвилин;

переконатись у справності електроживлення, заземлення, засобів гасіння пожежі, герметичності трубопроводів і колонки.

21. Забороняється:

зливати паливо з автоцистерни через люк для замірів;

приймати нафтопродукти за наявності нещільностей та підтікання у з'єднаннях вентилів і трубопроводів;

залишати без нагляду відкритими АЗП - блок-пункт і контейнер зберігання.

22. У паспорті (інструкції) контейнерного АЗП слід зазначити номер телефону, прізвище та посаду особи, відповідальної за безпечну її експлуатацію.

23. Усі виробничі приміщення, підсобні ділянки і території АЗП, пересувного АЗП і контейнерного АЗП (АЗП - блок-пункту) слід забезпечити первинними засобами пожежогасіння.

24. Під час грози зливання-наливання нафтопродуктів, заправлення автотранспорту на АЗП забороняється. З метою надійного захисту АЗП від прямих ударів блискавки їх слід обладнати справними блискавковідводами (один раз на рік у літній період при сухому грунті АЗП перевіряються на омічний опір, про що складається акт).

1. КТЗ у місцях зберігання слід розміщувати відповідно до вимог нормативних документів.

У приміщенні або під навісами відстань між боковими бортами машин і стіною (колоною) повинна бути не меншою, як 0,8 м.

2. Місця зберігання КТЗ з кількістю понад 25 одиниць повинні мати план розміщення КТЗ із зазначенням порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

3. План розміщення КТЗ має передбачати цілодобове чергування персоналу, місце зберігання ключів запалювання, порядок евакуації КТЗ.

Місця зберігання КТЗ слід забезпечити буксирними тросами і штангами з розрахунку не менш як 1 трос (штанга) на 10 одиниць КТЗ.

4. КТЗ, які перевозять нафтопродукти, зберігаються як у приміщеннях, так і на відкритих майданчиках групами із загальною місткістю ємкостей для перевезення означених матеріалів не більше 600 м-3, але не більше 50 автомобілів. Відстань між групами автомобілів, які перевозять нафтопродукти, а також між майданчиками для зберігання інших автомобілів повинна бути не меншою, ніж 12 м.

5. Неприпустиме розташування приміщень з перебуванням людей над приміщенням, де розташовані місця зберігання КТЗ, без примусової вентиляції.

6. У місцях зберігання КТЗ не допускається:

1) порушувати план розміщення КТЗ;

2) захаращувати ворота і проїзди;

3) проводити будь-які ремонтні роботи;

4) тримати КТЗ з відкритими горловинами паливних баків та наявністю витікання пального і мастила;

5) заправляти КТЗ пальним і зливати з них пальне;

6) зберігати мастила і пальне, а також тару з-під них за винятком місць, передбачених виробником КТЗ;

7) заряджати акумулятори безпосередньо на КТЗ;

8) підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами тощо), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;

9) на загальних стоянках зберігати КТЗ для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів;

10) зберігати у КТЗ промаслені обтиральні матеріали і спецодяг;

11) залишати КТЗ на стоянці з увімкненим запалюванням;

12) ставити на зберігання КТЗ з несправною електропроводкою, з несправною гальмовою системою.

7. У підвальних, підземних місцях зберігання КТЗ забороняється стоянка газобалонних КТЗ, а також КТЗ для перевезення фекальних рідин, сміття, отруйних і пально-мастильних матеріалів.

8. КТЗ, якими перевозять ГЗР і ГР, слід зберігати в одноповерхових приміщеннях II ступеня вогнестійкості, ізольованих від інших приміщень стінами 2 типу, або на спеціально обладнаних відкритих місцях зберігання КТЗ.

9. У місцях зберігання КТЗ не допускається наявність підземних (підпільних) споруд.

10. Газобалонні автомобілі можуть зберігатись у багатоповерхових будинках I та II ступенів вогнестійкості з кількістю поверхів не більше 7.

Розміщення в таких будинках автомобілів, які працюють на СПГ, повинно здійснюватися на верхніх поверхах, вище від автомобілів, які працюють на рідкому паливі або ЗНГ, а тих, які працюють на ЗНГ, - на нижніх поверхах, нижче автомобілів, які працюють на рідкому паливі і СПГ.

11. Обладнання (пристосування) для підігріву газобалонних автомобілів на майданчиках для їх відкритого зберігання повинно виключати можливість нагрівання газових балонів.

12. На майданчиках і в приміщеннях для зберігання автомобілів з двигунами, які працюють на ЗНГ, не допускається наявність підземних (підпільних) споруд (місць зливу газу) - підвалів, калориферних камер, для відкритих стоянок автомобілів - канав, тунелів, колодязів.

13. При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному автомобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу.

1. Технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинні проводитись у майстернях або гаражах з негорючих матеріалів, у яких приміщення для зберігання техніки відокремлені від зазначених майстерень відповідно до вимог чинних будівельних норм та нормативних документів.

2. Виготовлення і капітальний ремонт КТЗ мають здійснюватися на спеціалізованих заводах.

3. Забороняються технічне обслуговування і ремонт КТЗ у непристосованих для цього приміщеннях.

4. КТЗ, що надходять на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати ззовні від бруду і, залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів, у разі необхідності, зливати паливо і мастила, а також знімати газові балони.

5. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

6. Під час зварювання, газорізання і паяння забороняється ставати до роботи за несправної апаратури.

7. Опалювання виробничих приміщень майстерень і гаражів повинно бути пароповітряним або водяним.

8. Забороняється проводити ремонт і технічне обслуговування КТЗ з працюючим двигуном.

9. Під час обслуговування та ремонту автомобілів, пов'язаних зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, у разі виконання ремонтних робіт баки слід повністю звільнити від палива.

Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.

Зливати відпрацьоване масло необхідно в металеві бочки або ємності на окремих площадках.

10. Під час ремонту бензинових двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.

11. Забороняється виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими визначаються задані режими температури, тиску, концентрації горючих газів, пари та інші технічні параметри.

12. У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту КТЗ, забороняється:

1) порушувати план розміщення КТЗ;

2) захаращувати ворота і проїзди;

3) тримати КТЗ з відкритими горловинами паливних баків та за наявності витікання пального і мастил;

4) заправляти КТЗ пальним і зливати з них пальне;

5) зберігати мастила і пальне, а також тару з-під них, за винятком місць, передбачених виробником КТЗ;

6) заряджати акумулятори безпосередньо на КТЗ;

7) підігрівати двигуни, трубопроводи відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами), користуватись відкритими джерелами вогню для освітлення;

8) залишати КТЗ з увімкненим запалюванням.

13. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі спеціально обладнані приміщення.

14. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я тощо) слід негайно прибирати в металеві ящики з щільними кришками, а після закінчення робочого дня виносити з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

15. Перед ремонтом автоцистерни для перевезення ЛЗР, ГР, а також вибухонебезпечних вантажів її слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземлити.

16. Робітник, який очищає або ремонтує всередині цистерну чи резервуар з-під ЛЗР або ГР, повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.

1. Для миття та знежирювання необхідно застосовувати негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних ЛЗР або ГР.

2. Мити та знежирювати ЛЗР або ГР необхідно в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації, дотримуючись заходів пожежної безпеки.

3. Підлога у приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі із застосуванням ЛЗР і ГР, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі, мати шорстку (рифлену) поверхню.

4. На постах, де виконують миття, джерела освітлення, проводка та силові двигуни повинні бути ізольовані від потрапляння води.

5. Миття і знежирювання деталей слід проводити, використовуючи припливну та витяжну вентиляцію, за умови систематичного очищення мийних ванн від бруду.

6. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття необхідно закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.

7. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини слід тримати у спеціально відведених місцях у щільно закритій тарі.

8. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.

9. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.

10. Роботи, пов'язані з миттям і знежирюванням деталей, у разі використання ЛЗР і ГР повинні виконуватись на спеціальних площадках, на відстані не менш як 10 м від виробничих приміщень.

11. Нейтралізацію деталей двигунів, які живляться етильованим бензином, здійснюють, як виняток, промиванням гасом тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях.

12. Під час ремонту карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних - паливоподача.

13. У місцях миття і знежирювання з допомогою ЛЗР та ГР є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворенням.

14. Розлиті ЛЗР та ГР слід негайно видалити.

15. Електрозварювальні і фарбувальні роботи виконують у спеціально обладнаних приміщеннях з негорючих матеріалів, забезпечених вогнегасниками і пожежним інвентарем.

16. Зварювальні пости слід розташовувати у кабінах із негорючих матеріалів площею не менш як 3 м-2 кожна.

17. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

18. Під час обслуговування та ремонту автомобілів, пов'язаних зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, перед ремонтом баки слід повністю звільнити від палива.

19. Зливати паливо слід у місцях, в яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.

20. Зливати відпрацьоване масло необхідно в металеві бочки або ємності на окремих площадках.

21. Газобалонні КТЗ можуть в'їжджати на пости обслуговування і ремонту після переведення їх на роботу на бензині (дизельному паливі).

22. Перед заїздом газобалонних КТЗ у закриті приміщення для їх технічного обслуговування та ремонту слід на спеціальному посту перевірити зовнішню герметичність газобалонного чи газодизельного обладнання. В'їжджати у такі приміщення КТЗ з негерметичним газобалонним чи газодизельним обладнанням забороняється.

23. Системи живлення і запалювання, елементи газобалонного обладнання газобалонних КТЗ регулюють, ремонтують та перевіряють їх на герметичність у добре провітрюваному приміщенні з увімкненою вибухобезпечною вентиляцією або на відкритій площадці.

Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під тиском.

24. Під час обслуговування та ремонту елементів газобалонного або газодизельного обладнання слід бути особливо обережними, не допускати іскроутворення. Забороняються ударні навантаження у разі виконання таких робіт.

25. Під час газового зварювання не допускається потрапляння масла на шланги та пальник.

26. Виконуючи електрозварювальні роботи, слід заземлювати раму й кузов автомобілів.

1. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.

2. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.

3. Робота акумуляторного цеху у разі несправної припливно-витяжної вентиляції є неприпустимою.

4. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо відключається вентиляція.

5. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання у вибухозахисному виконанні в захисній оболонці.

6. Електромережа для освітлення повинна виконуватися в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.

7. Електродвигуни, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.

8. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторних батарей чи пласкими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати зажими акумуляторних батарей дротом способом "закручування" забороняється.

Підключення та відключення акумуляторних батарей на/із зарядження слід проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.