Про затвердження Правил пожежної безпеки в галузі зв’язку

Усі виявлені недоліки усуваються до закриття приміщень (сховищ).

15. У випадку, коли закриття майстерень, складів, сховищ, цехів після закінчення в них роботи здійснюється в неустановлений час, посадові особи повинні завчасно повідомити чергового (охорону, сторожів, вартових) підрозділу зв'язку про час зачинення приміщень, але не пізніше ніж за 45 хв. до закриття.

Огляд вважається закінченим, коли всі приміщення перевірені, виявлені недоліки усунені та електроустановки вимкнені.

Порядок огляду і закриття сховищ, майстерень, цехів та інших небезпечних в пожежному відношенні приміщень після закінчення робочого дня визначається згідно з Порядком огляду майстерень, сховищ, складів, парків (гаражів), ангарів та інших небезпечних в пожежному відношенні приміщень перед їх закриттям (додаток 24), який є невід'ємною частиною Журналу перевірки протипожежного стану приміщень перед їх закриттям.

16. У складських приміщеннях забороняються:

1) зберігання продукції навалом та впритул до приладів і труб опалення;

2) стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

3) експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів, установлення для цього штепсельних розеток;

4) влаштування чергового освітлення;

5) встановлення прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;

6) зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР;

7) зберігання кислот та окисників у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження (для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими розчинами крейди, вапна або соди);

8) зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;

9) застосування автотранспорту з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників.

17. На складах ЛЗР та ГР необхідно дотримуватися таких вимог пожежної безпеки:

1) обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском;

2) територію резервуарних парків (нафтобаз), насосних станцій для перекачування ЛЗР та ГР необхідно обгороджувати огорожею з негорючих матеріалів не менш як 2 м заввишки;

3) наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.

На дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах газової обв'язки резервуарів і на трубопроводах для зливу ЛЗР із транспорту мають встановлюватися вогнезатримувальні пристрої.

На кожному трубопроводі, що подає в резервуар ЛЗР і ГР (або відводить їх із резервуара), має встановлюватися запірна арматура на відстані не ближче ніж 3 м від резервуара;

4) на кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказуються номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнення;

5) у процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезатримувальних пристроїв. За температури повітря вище ніж 0 -оC перевірки повинні проводитися не рідше ніж один раз на місяць, нижче 0 -оC - не рідше ніж два рази на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищатися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які унеможливлюють іскроутворення в разі ударів;

6) люки, що служать для замірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу (з внутрішнього боку), яке унеможливлює іскроутворення;

7) підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови рівня рідини над підігрівачами не менше ніж 0,5 м;

8) для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза;

9) у разі появи будь-яких тріщин діючий резервуар має бути негайно випорожнений.

Роботи з ремонту резервуарів дозволяється проводити лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та проведення аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

Перед ремонтом резервуарів необхідно накрити покривалом (повстю), просоченим(ою) антипіренами, усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах (влітку повсть слід змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче ніж 50 м від діючих резервуарів;

10) на складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі;

11) перед наливанням нафтопродуктів персонал підприємства, який їх видає (або працівники охорони), повинен (повинні) шляхом зовнішнього огляду переконатися в наявності та справності заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на автоцистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами пожежогасіння;

12) зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматура повинні піддаватися регулярному огляду та планово-попереджувальному ремонту. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а в разі неможливості усунення - відключати несправні елементи.

Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно утримуватися справними;

13) для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні;

14) зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення від удару;

15) ЛЗР та ГР у тарі слід зберігати в будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати з негорючих матеріалів. Забороняється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалахування 45 -оC і нижче. Види тари для зберігання та видачі нафтопродуктів мають відповідати вимогам ДСТУ 4454:2005 "Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання";

16) зберігання рідин з температурою спалахування парів вище ніж 120 -оC у кількості до 60 м-3 дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умови влаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання покриття шаром утрамбованої землі завтовшки не менше ніж 0,2 м;

17) загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис. м-3 ЛЗР або 6 тис. м-3 ГР. При одночасному зберіганні ЛЗР і ГР їх загальна кількість на складі не має перевищувати вищевказаних значень, а саме: 1 м-3 ЛЗР прирівнюється до 5 м-3 ГР.

При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше ніж 0,2 тис. м-3 ЛЗР або 1 тис. м-3 ГР.

18. У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:

1) вручну укладати бочки на підлогу не вище ніж у два яруси;

2) механізовано укладати бочки не вище ніж у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;

3) укладати не більше ніж дві бочки по ширині штабеля або стелажа;

4) укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд по висоті незалежно від виду нафтопродуктів;

5) проходи для транспортування бочок мають бути не менше ніж 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше ніж 1 м.

19. При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:

у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати не більше ніж шість штабелів;

дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати 25 м, ширина - 15 м;

передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше ніж 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менш як 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менш як 5 м;

укладати бочки на майданчиках не вище ніж у два яруси і з проходами завширшки не менш як 1 м через кожні два ряди.

20. Бочки повинні укладатися пробками догори.

21. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із щільно закритими пробками (люками), укладеними не вище ніж у чотири яруси відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.

22. Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний(е) відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.

Видавати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Видача ЛЗР та ГР у скляні та полімерні ємності забороняється.

23. Забороняються:

1) зменшення висоти обвалування;

2) експлуатація резервуарів, що мають перекоси, тріщини, підтікання, а також несправні контрольні прилади, стаціонарні протипожежні пристрої, продуктопроводи, для яких минули строки зачищення і випробовування на міцність;

3) розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу і порожньої тари безпосередньо у сховищах та на обвалованих майданчиках;

4) висадження дерев та чагарників у зоні обвалувань;

5) установлення резервуарів на основах з матеріалів груп горючості Г2, Г3 та Г4;

6) переповнення резервуарів;

7) відбирання проб з резервуарів під час зливання або наливання нафтопродуктів;

8) зливання й наливання нафтопродуктів під час грози;

9) укладання бочок без прокладок між ярусами;

10) приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;

11) застосування інструмента для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри;

12) проведення ремонтних робіт на трубопроводах, заповнених нафтопродуктами;

13) проведення монтажних і ремонтних робіт із застосуванням вогневих (зварювальних) робіт на відстані ближче ніж 20 м від наповнених резервуарів, а також від порожніх резервуарів, у яких утримувались ЛЗР і ГР, якщо вони не очищені в установленому порядку.

1. Під час підготовки до проведення вогневих робіт необхідно дотримуватися таких загальних вимог:

1) місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов'язаних з нагріванням деталей до температур, спроможних спричинити займання матеріалів та конструкцій, можуть бути:

постійними, які організовуються у спеціально обладнаних для цього цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках;

тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будинках, які зводяться або експлуатуються, спорудах та на території об'єктів при проведенні монтажних робіт.

Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказами керівника підрозділу зв'язку. Обгороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлоги) повинні бути з негорючих матеріалів.

Керівник підрозділу зв'язку чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків), зобов'язаний оформити Наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт на об'єктах підрозділів зв'язку (далі - Наряд-допуск) (додаток 25). За наявності у підрозділі зв'язку відомчої пожежної охорони Наряд-допуск має бути погоджений з нею напередодні виконання робіт з установленням відомчою пожежною охороною відповідного контролю;

2) проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі (очищення робочого місця від горючих матеріалів, захист горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою)). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням вимог щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння (глава 3 розділу V цих Правил) і вказуються в Наряді-допуску;

3) після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі;

4) облік і реєстрацію робіт за Нарядами-допусками необхідно вести в Журналі обліку нарядів-допусків на проведення вогневих робіт (додаток 26);

5) посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку місць, де проводилися вогневі роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення цих робіт упродовж двох годин після їх закінчення. Про приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та відповідальна за пожежну безпеку посадова особа роблять відповідні позначки у Наряді-допуску;

6) технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, повинно бути приведене у вибухопожежобезпечний стан до початку цих робіт;

7) місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин та матеріалів у такому радіусі:

8) розміщені в межах указаних радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення з матеріалів груп горючості Г2 - Г4, а також горючі частини обладнання та ізоляція мають бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи в інші способи і в разі необхідності политі водою;

9) для недопущення потрапляння розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами;

10) приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт повинні бути провентильовані;

11) двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, із суміжними приміщеннями, повинні бути зачинені;

12) місце для проведення зварювальних та різальних робіт у будинках і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, має бути обгороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна бути не менше ніж 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою - не більше ніж 50 мм. Зазор між перегородкою і підлогою для запобігання розлітанню розпечених часток повинен бути обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше ніж 1,0 х 1,0 мм;

13) під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних місцях має бути встановлений контроль за станом повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів;

14) під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися від електромережі, шланги мають від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а у паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений. Після закінчення робіт уся апаратура й устаткування мають бути прибрані в спеціально відведені приміщення (місця);

15) якщо організовуються постійні місця проведення вогневих робіт більше ніж на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні), має бути передбачене централізоване електро- та газопостачання;

16) у зварювальній майстерні за наявності не більше ніж 10 зварювальних постів для кожного з них дозволяється мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони повинні бути обгороджені щитами з негорючих матеріалів або зберігатися у спеціальних прибудовах до майстерні;

17) вогневі роботи дозволяється проводити на відстані не ближче 15 м від відчинених отворів фарбувальних та сушильних камер. Місце зварювання слід обгороджувати захисним екраном;

18) забороняється:

приступати до роботи за несправної апаратури;

розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;

допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;

проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;

виконувати вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами масел та жирів, бензину, гасу й інших ГР;

зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;

допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими й розчиненими газами;

виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря або під електричною напругою;

проводити вогневі роботи на елементах будинків, виготовлених із металевих конструкцій з горючими й важкогорючими утеплювачами.

2. Під час проведення газозварювальних (газорізальних) робіт та різання металів із використанням ГР необхідно дотримуватися таких вимог:

1) пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід встановлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях.

Ацетиленові генератори необхідно обгороджувати й розміщувати на відстані не ближче ніж 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше ніж 5 м від балонів з киснем та горючими газами.

У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) з написами: "Стороннім вхід заборонений - вогненебезпечно", "Не проходити з вогнем";

2) після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, котрий видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цього тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.

Відкриті мулові ями повинні бути обгороджені бильцями, а закриті - мати негорючі перекриття і бути обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.

Куріння і застосування джерел відкритого вогню в радіусі менш як 10 м від місць зберігання мулу забороняються, про що повинні застережувати відповідні таблички чи знаки заборони;

3) закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків та редукторів повинно бути надійним, для чого застосовують спеціальні хомутики.

Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним) дротом.

На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно, але не закріплюватися;

4) розкриті барабани з карбідом кальцію слід захищати від води та вологи герметичними кришками з відігнутими краями, які щільно охоплюють барабан. Висота борта кришки має бути не менш як 50 мм;

5) у місцях зберігання й розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняються куріння, використання відкритого вогню та застосування інструмента, який під час роботи утворює іскри;

6) у приміщеннях ацетиленових установок, де є проміжний склад карбіду кальцію, дозволяється одночасне його зберігання у кількості не більш як 200 кг, у тому числі у відкритому вигляді - не більше одного барабана;

7) відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок має бути не менш як 10 м, а до окремих балонів з киснем та горючими газами - не менше ніж 5 м;

8) до місця зварювальних робіт балони з газами доставляються на спеціальних візках, ношах;

9) під час роботи з порожніми балонами з-під кисню і горючих газів та їх транспортування слід дотримуватися тих самих заходів безпеки, що й з наповненими балонами.

3. Під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:

1) відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

2) допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом та шматтям;

3) працювати від одного водяного затвору двом і більше зварювальникам;

4) завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або заштовхувати його в лійку апарата за допомогою залізних палиць та дроту, а також працювати на карбідному пилу;

5) завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини або за наявності води у газозбірнику, а також заповнювати кошики карбідом кальцію більше ніж на 1/2 їх об'єму під час роботи генераторів "вода на карбід";

6) здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга - горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

7) користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів завдовжки більше ніж 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу посадової особи, яка видала Наряд-допуск);

8) перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги;

9) переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;

10) форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;

11) застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом;

12) під час роботи на бензо- та гасорізах робоче місце організовується так само, як і для зварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню та на правильність зберігання пального, дотримання режиму різання;

13) зберігання запасу пального на місці проведення бензо- та гасорізальних робіт дозволяється в кількості не більше змінної потреби. Пальне слід зберігати у справній негорючій спеціальній тарі, що не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше ніж 10 м від місця проведення вогневих робіт;

14) бачок для пального повинен бути справним та герметичним. Бачки, які не випробувані (щороку) водою на тиск 1 МПа, мають витікання горючої суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються;

15) перед початком робіт необхідно ретельно перевіряти справність усієї арматури бензо- та гасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках;

16) бачок з пальним повинен знаходитись на відстані не ближче ніж 5 м від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і не ближче ніж 5 м від робочого місця різальника. При цьому бачок повинен бути розміщений так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи.

4. Під час проведення бензо- та гасорізальних робіт забороняється:

1) проводити різання, якщо тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;

2) перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати різак під час роботи вертикально, головкою вгору;

3) затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;

4) використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака;

5) застосовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;

6) заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об'єму;

7) розігрівати випарник різака шляхом запалювання спеціально налитої чи випадково розлитої на робочому місці ЛЗР або ГР;

8) перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.

5. Під час проведення електрозварювальних робіт необхідно дотримуватися таких вимог:

1) установка для ручного зварювання повинна бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму та запобіжником у первинному ланцюзі.

Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення;

2) з'єднування зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключення електропроводів до електродотримача, зварюваного виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами.

Забороняється використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники;

3) проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та в необхідних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватися міцні кабелі;

4) кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщуватися від трубопроводів кисню на відстані не менше ніж 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менш як 1 м;

5) зворотним провідником, який з'єднує зварюваний виріб із джерелом зварювального струму, можуть бути сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювана конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за умовами нагрівання протікання струму.

З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів;

6) використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних шляхів, мереж заземлення чи занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устаткування забороняється;

7) у разі проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварюваного виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провіднику, який приєднують до електродотримача;

8) конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу;

9) електроди, що застосовуються під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

У разі заміни електродів їх залишки (недогарки) слід класти у спеціальний металевий ящик, встановлений біля місця зварювальних робіт;

10) електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник);

11) над переносними й пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів;

12) технічне обслуговування та планово-попереджувальний ремонт зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів та пускової апаратури;

13) температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату не повинна перевищувати 75 -°C;

14) опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижче ніж 0,5 Ом. Ізоляцію треба перевіряти не рідше 1 разу на 3 місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - 1 раз на місяць). Ізоляція повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 0,12 год.;

15) живлення дуги в установках для атомно-водневого зварювання повинно здійснюватися від окремого трансформатора. Безпосереднє живлення дуги від розподільної мережі через регулятор струму будь-якого типу забороняється;

16) якщо здійснюється атомно-водневе зварювання, у пальнику має бути передбачене автоматичне відключення напруги та припинення подавання водню в разі розриву кола;

17) відстань від машин точкового, шовного та рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місця, де знаходяться горючі матеріали, та конструкцій повинна бути не менше ніж 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 мм-2, а від машин для стикового зварювання деталей перерізом понад 50 мм-2 - не менше ніж 6 м.

6. Під час проведення паяльних робіт необхідно дотримуватися таких вимог:

1) робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинно бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які містяться на відстані менше ніж 5 м, мають бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою (водним розчином піноутворювача);

2) паяльні лампи необхідно утримувати справними та не рідше одного разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до Журналу реєстрації перевірок на міцність та герметичність паяльних ламп (додаток 27). Крім того, не рідше одного разу на рік мають проводитися контрольні випробування паяльних ламп тиском;

3) кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на заданий тиск;

4) заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях;

5) для запобігання викидам полум'я з паяльної лампи пальне, яким заправляють лампи, повинно бути очищене від сторонніх домішок та води.

7. Щоб уникнути вибуху паяльної лампи, забороняється:

1) застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;

2) підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, вказаний у паспорті;

3) заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму її резервуара;

4) відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, якщо лампа горить або ще не охолола;

5) ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню, під час куріння.

1. У разі виявлення ознак пожежі (горіння) кожний працівник зобов'язаний:

1) негайно повідомити про це за номером телефону 101. При цьому необхідно назвати місцезнаходження об'єкта, вказати кількість поверхів будинку, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

2) вжити (за можливості) заходів щодо евакуювання людей, гасіння (локалізації) пожежі первинними засобами пожежогасіння та збереження матеріальних цінностей;

3) якщо пожежа виникла у підрозділі зв'язку, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового на об'єкті;

4) у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби.

2. Посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'язана:

1) перевірити, чи викликана Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (продублювати повідомлення), повідомити про подію власника підрозділу зв'язку;

2) у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

3) вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

4) припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами щодо ліквідації пожежі;

5) здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортувальних пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та вжити інших заходів, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;

6) перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;

7) організувати зустріч підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установленні техніки на зовнішні джерела водопостачання;

8) одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

9) забезпечити дотримання безпеки праці працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

3. З прибуттям на пожежу пожежно-рятувальних підрозділів повинен бути забезпечений безперешкодний їх доступ на територію об'єкта, за винятком випадків, коли чинним законодавством встановлено особливий порядок допуску.

4. Після прибуття пожежно-рятувальних підрозділів адміністрація та інженерно-технічний персонал об'єкта підрозділу зв'язку зобов'язані консультувати керівника гасіння пожежі з приводу конструктивних і технологічних особливостей об'єкта, де виникла пожежа, прилеглих будівель та пристроїв, організувати залучення сил та засобів об'єкта до вжиття необхідних заходів, пов'язаних з ліквідацією пожежі та запобіганням її поширенню.

1. Розслідування обставин і причин пожеж на об'єктах підрозділів зв'язку проводиться згідно з вимогами чинного законодавства України та цих Правил.

Документом, який засвідчує факт пожежі, є Акт про пожежу (додаток 28), що підписується комісією з проведення службового розслідування обставин і причин пожежі (далі - комісія), до складу якої входять не менше трьох посадових осіб підрозділу зв'язку, у тому числі представник СПБ.

Акт про пожежу складається у двох примірниках.

2. Для визначення причин пожежі комісія має право вимагати від керівника підрозділу зв'язку залучення до перевірки посадових осіб дослідно-випробувальної лабораторії ДСНС України.

3. На вимогу комісії керівник підрозділу зв'язку зобов'язаний:

1) зробити фотографії місця пожежі;

2) надати технічну документацію та інші потрібні матеріали;

3) забезпечити комісію приміщенням та засобами зв'язку;

4) забезпечити проведення лабораторних випробувань, виконання технічних розрахунків;

5) організувати друкування матеріалів розслідування.

4. Комісія зобов'язана протягом одного місяця провести розслідування причин пожежі і скласти Акт про пожежу. За потреби цей строк розслідування може бути продовжений керівником підрозділу зв'язку, який призначив комісію, але не більш як на один місяць. Акт про пожежу підписується особами, якими проводилося розслідування. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку.

Після підписання Акт про пожежу подається на розгляд керівнику підрозділу зв'язку, який призначив розслідування.

5. У процесі розслідування комісія визначає категорію пожежі, обставини, що призвели до неї, установлює характер порушень правил експлуатації обладнання, технологічних процесів, визначає відповідність будівельно-монтажних робіт проектній документації, розробляє план заходів щодо ліквідації наслідків і запобігання подібним пожежам надалі.

6. Якщо розслідуванням буде встановлено, що ймовірною причиною пожежі є проектні недоробки або конструктивні недоліки обладнання, до участі в роботі комісії обов'язково залучаються представники проектувальних організацій або підприємств-виробників (постачальників).

7. При підтвердженні надалі цих причин пожежі керівник підрозділу зв'язку зобов'язаний надіслати відповідним керівникам проектувальної організації, підприємству-виробнику обґрунтовані рекламації, а їхні копії - органам, до сфери управління яких належать проектувальна організація та підприємство-виробник (постачальник).

8. За результатами службового розслідування пожежі керівник підрозділу зв'язку, де сталася пожежа, приймає рішення щодо запобігання подібним пожежам надалі.

Після проведення службового розслідування пожежі другий примірник Акта про пожежу, витяг із наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні правил пожежної безпеки, надсилаються до відповідних підрозділів зв'язку в порядку їх підпорядкованості.

9. Якщо виявлено факт приховування підрозділом зв'язку пожежі, розслідування повинно призначатися наказом прямого керівника, якому підпорядкований керівник підрозділу зв'язку. Винні у скоєнні (настанні) пожеж та в їх приховуванні притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

1. Облік пожеж та їх наслідків у підрозділах зв'язку проводиться відповідно до Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 (із змінами), та цих Правил.

2. Облік пожеж та їх наслідків здійснюється у підрозділі зв'язку з реєстрацією в Книзі обліку пожеж та їх наслідків (додаток 29).

3. Виявлені незареєстровані пожежі обліковуються відповідно до загального обліку.

__________

Примітка.

План-графік зберігається у приміщенні, де встановлено прилади приймально-контрольні пожежні підрозділу зв'язку.

1. Майстерні, сховища, цехи, парки (гаражі), ангари, постійні і тимчасові місця робіт та інші небезпечні в пожежному відношенні приміщення (далі - приміщення) кожного дня перед їх закриттям повинні оглядатися на предмет протипожежного захисту посадовими особами, відповідальними за ці приміщення.

Перелік приміщень, порядок огляду, а також час його проведення оголошуються відповідним актом організаційно-розпорядчого характеру підрозділу зв'язку.

У випадку, коли роботи в приміщеннях закінчуються не в установлений час, посадові особи зобов'язані завчасно повідомити про це чергового (охорону, сторожів, вартових) підрозділу зв'язку.

2. Особи, які здійснюють огляд приміщень перед їх зачиненням, повинні обійти всі приміщення та встановити чи:

здійснено прибирання приміщень від горючих відходів, обтиральних матеріалів, пустої тари та упаковки;

не захаращені проходи, виходи із приміщень і доступи до пожежного устаткування та інструменту;

виключена напруга в електромережах та установках рубильниками, влаштованими на розподільчих щитах та на вводах проводів і кабелів;

не залишено майно і предмети, зберігання яких в приміщенні заборонено, а також промаслений спецодяг;

не прилягає майно до радіаторів і труб центрального опалення та інших поверхонь, що нагріваються;

не залишене в топках печей (при пічному опаленні) неспалене паливо і розжарений попіл;

прибрана територія, яка прилягає до приміщення, де зберігаються горючі матеріали.

3. Усі недоліки, виявлені при огляді приміщень, повинні бути усунені до їх закриття.

4. Результати огляду приміщень записуються до Журналу перевірки протипожежного стану приміщень перед їх закриттям та скріплюються підписами осіб, які проводили огляд. Приміщення замикаються та пломбуються.

5. Розпечатування приміщень в неробочий час посадовими особами може проводитися за наказом керівника підрозділу зв'язку. Огляд приміщень перед закриттям проводиться в присутності чергового (охорони, сторожів, вартових) підрозділу зв'язку.

__________

Примітка.

Керівникам підрозділів зв'язку з урахуванням специфіки пожежної безпеки ввірених об'єктів та кількості працівників дозволяється встановлювати інший порядок огляду майстерень, сховищ, складів, парків (гаражів), ангарів та інших небезпечних в пожежному відношенні приміщень перед їх закриттям за попереднім погодженням з центральною службою пожежної безпеки.