Про затвердження Правил штурманського забезпечення польотів державної авіації України

У вказівках можуть додатково відображатися інші питання та заходи штурманського забезпечення польотів з урахуванням особливостей виконання завдань за призначенням.

3. Вказівки щодо штурманського забезпечення польотів підписує керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ і розсилає до ОУА ДА.

4. У випадку змін завдань бойової (льотної, спеціальної) підготовки, місць та умов базування СДА керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ додатково відпрацьовує вказівки щодо штурманського забезпечення польотів.

1. Пропозиції командиру для прийняття рішення щодо виконання польотів розробляються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини на основі плану на рік та завдань на конкретну льотну зміну з урахуванням вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, а також вивчення та оцінки навігаційної обстановки.

2. Вивчення та оцінка навігаційної обстановки проводяться за такими основними елементами:

1) базування авіаційної частини (підрозділу):

основні і запасні аеродроми, їх координати, перевищення, умови заходу на посадку, розміри і напрямки ЗПС, обладнання радіотехнічними засобами та інші необхідні дані;

взаємне розташування аеродромів і можливість (порядок) виконання на них одночасних польотів;

полігони (майданчики приземлення, тактичні цілі), їх віддалення від аеродромів базування, мішенева обстановка;

схеми (маневри) виходу на цілі і режими повторних заходів;

видимість цілей (орієнтирів корекції, точок прицілювання);

режими і способи застосування АЗУ (десантування), дозволених на полігонах (майданчиках приземлення);

особливості підготовки екіпажів, ПС і АЗУ до виконання завдань на полігоні;

особливості контролю та оцінки результатів бойового застосування на полігоні (майданчику приземлення);

забезпечення безпеки під час виконання бойового (спеціального) застосування;

2) характер місцевості в районі польотів:

загальна характеристика місцевості за ділянками (рівнинна, горбиста, гірська, лісова, степова, болотиста, пустельна тощо), їх перевищення над рівнем моря, координати і висоти штучних перешкод;

вплив рельєфу місцевості і штучних перешкод на організацію та виконання польотів на малих і гранично малих висотах, а також на роботу засобів РТЗ польотів;

наявність снігового і крижаного покривів, сезонних і паводкових вод та їх вплив на зміну конфігурації характерних орієнтирів, вихід на полігони (тактичні цілі) та майданчики приземлення;

можливість ведення візуального та радіолокаційного орієнтування, використання орієнтирів для корекції ПрНК (ПНО), а також як точок прицілювання під час виконання бомбометання (пуску ракет) по невидимих цілях і десантування;

магнітне схилення і райони магнітних аномалій, їх вплив на курсові системи (особливо під час польотів на малих висотах);

3) метеорологічні умови:

фактичний стан погоди і можливі її зміни на період польотів;

вплив основних метеорологічних елементів і орнітологічної обстановки на бойові (польотні) порядки, способи їх шикування та розпуску, заходу на посадку, на вибір маршрутів і профілів польоту, можливість ведення візуального і радіолокаційного орієнтування, вихід на цілі і використання прицільних пристроїв, на застосування АЗУ;

небезпечні для авіації явища погоди;

4) природне освітлення:

час настання світанку, сходу і заходу Сонця, настання темряви, тривалість світлого і темного часу доби, час сходу і заходу Місяця, його фаза для аеродромів базування і запасних аеродромів, полігонів (майданчиків приземлення), рубежів зустрічі з винищувачами супроводу і взаємодіючими групами;

вплив метеоумов, рельєфу місцевості і висот польоту на зміну умов природного освітлення;

можливість застосування оптичних, оптико-електронних (електронно-оптичних), телевізійних, тепловізійних, лазерних візирів (прицілів) та астрономічних засобів навігації;

5) обладнання району польотів засобами РТЗ польотів:

дислокація, характер роботи, зони дії (робочі ділянки) засобів РТЗ польотів та систем наведення;

можливості використання засобів РТЗ польотів для корекції ПрНК, визначення місцезнаходження ПС і навігаційних елементів польоту.

3. Старший штурман (штурман) розробляє і доповідає командиру авіаційної частини пропозиції для прийняття рішення про польоти з таких питань:

природне освітлення в районі аеродрому (вертодрому) базування, запасних аеродромів, полігонів, майданчиків приземлення та на інших рубежах, вплив природного освітлення на виконання завдань у польоті;

маршрути і профілі польоту;

розрахунок польоту;

порядок виконання польотних завдань;

бойова зарядка, полігони (майданчики приземлення), умови бойового (спеціального) застосування ПС;

запасні аеродроми та порядок виходу на них;

вимоги і дії екіпажів, обслуги ПУА та осіб ГКрП із штурманського забезпечення БзП;

використання наземних і бортових засобів ОК під час польотів, порядок визначення й оцінки результатів навігації та бойового застосування (дій за призначенням) ПС;

забезпечення наведення ПС на задані повітряні, наземні (морські) цілі з урахуванням особливостей керівництва польотами на полігонах;

основні питання постановки завдання на польоти з навігації та бойового застосування (дії за призначенням);

порядок штурманської підготовки та контролю штурманської готовності до польотів.

Обсяг і зміст пропозицій може змінюватися залежно від складності завдань, умов їх виконання, вказівок командира і часу, відведеного на доповідь старшого штурмана авіаційної частини.

4. Після прийняття командиром рішення щодо виконання польотів старший штурман авіаційної частини дає вказівки штурману-програмісту на підготовку програм польотів, видає дані на виконання ІШР польоту та приступає до опрацювання ШПП.

1. Дані для програмування польоту, що вводяться в ПрНК (ПНО), а також дані для використання дублювальних приладів (у разі відмови ПрНК) готуються в ході штурманської підготовки до польоту штурманом-програмістом або штурманом (льотчиком) і перевіряються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини.

2. Під час підготовки до бойових дій, а також у разі обмежених строків підготовки до польотів у мирний час дані для програмування польоту готуються штурманами-програмістами або особами, що визначаються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини, з обов'язковим дублюванням (перевіркою) цих робіт одним із підготовлених штурманів-програмістів.

3. Обсяг і зміст даних для програмування польоту з конкретним ПрНК (ПНО), а також методика їх визначення викладаються в службових документах із льотної експлуатації певного типу ПС.

4. Підготовка ПрНК (ПНО) до польоту полягає в перевірці їх загальної працездатності, введенні програми польоту і перевірці правильності вирішення завдань навігації та бойового застосування.

Перевірка ПрНК (ПНО) проводиться спеціалістами ІАС спільно з льотним складом згідно зі службовими документами з експлуатації ПрНК (ПНО) та з льотної експлуатації певного типу ПС.

У разі обмежених строків підготовки до польоту перевірка ПрНК (ПНО) може здійснюватися тільки спеціалістами ІАС, а при перельотах на проміжних аеродромах - льотним екіпажем.

5. Льотчики і штурмани відповідають за правильну експлуатацію в польоті ПрНК (ПНО), спеціального обладнання й авіаційного озброєння ПС та зобов'язані стежити за своєчасністю і якістю їх перевірок.

Виліт з непідготовленим, несправним спеціальним обладнанням і озброєнням ПС або ПрНК (ПНО), строк перевірки якого минув, забороняється.

6. Контроль за строками перевірок і юстирування ПрНК (ПНО), спеціального обладнання і озброєння ПС, виконання девіаційних робіт на всіх магнітних компасах і каналах магнітного курсу курсових та інерціальних систем здійснюють старші штурмани (штурмани, командири) структурних підрозділів авіаційних частин, а якість їх виконання перевіряють спеціалісти ІАС і штурмани (командири) екіпажів.

За своєчасне проведення девіаційних робіт, оформлення протоколів і внесення запису про проведення девіаційних робіт у формуляр ПС відповідає старший штурман (штурман) структурного підрозділу авіаційної частини (екіпажу).

У разі виникнення в екіпажу сумніву в правильності роботи ПрНК (ПНО), спеціального обладнання і озброєння ПС за його вимогою здійснюється їх позачергова перевірка, а за потреби і юстирування.

Після виконання перевірок і юстирувань висотомірних приладів та виконання девіаційних робіт на всіх магнітних компасах і каналах магнітного курсу курсових та інерціальних систем розрахунки поправочних таблиць виконують старші штурмани (штурмани) структурних підрозділів авіаційної частини.

Для підготовки інерціальних систем використовуються лінії розмітки місць стоянки літаків, а також природні чи спеціально обладнані орієнтирні пункти, які забезпечують можливість оцінки стоянкового курсу ПС під час виставлення інерціальних систем вдень і вночі.

Визначення дійсного азимута осьової лінії та азимутів на орієнтирні пункти, а також магнітного схилення стоянок та укриття виконують спеціалісти топогеодезичної служби під керівництвом старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини.

За нанесення, збереження розмітки стоянок, стан спеціально обладнаних орієнтирних пунктів на аеродромі відповідає командир авіаційно-технічної частини.

1. ІШР польоту виконується в таких випадках:

1) протяжність маршруту перевищує 75 % практичної дальності польоту;

2) під час польоту на надзвуковій швидкості (незалежно від тривалості);

3) під час польотів на гранично малих і малих висотах (незалежно від тривалості), крім польотів вертольотів та легкомоторних ПС;

4) під час перельотів (незалежно від тривалості польоту);

5) під час обльоту ПС, контрольного, ознайомлювального та випробувального польоту.

За рішенням командира (старшого штурмана, штурмана) авіаційної частини ІШР може виконуватися і в інших необхідних випадках.

2. ІШР польоту виконується згідно з інструкціями з розрахунку дальності та тривалості польоту конкретних типів ПС або керівництвами з льотної експлуатації ПС.

3. Під час виконання ІШР польоту, крім передбаченого службовими документами гарантійного запасу палива на розбіжності технічних характеристик ПС та двигунів, додатково береться запас палива на можливу зміну навігаційної і тактичної обстановки, який повинен становити не менше 5 % розрахункового запасу палива на політ, а також запас на політ строєм.

В умовах мирного часу запас палива повинен виключати спрацьовування сигналізації про аварійний залишок палива до посадки ПС на аеродром. Залишок палива після посадки може бути визначений рішенням командира, яким організовані польоти, але не менше мінімального.

4. Під час польоту (перельоту) одиночного ПС ІШР виконується екіпажем цього ПС з наступним контролем ІШР старшим штурманом авіаційної частини і заступником командира авіаційної частини з озброєння (ІАС).

Під час польотів ПС авіаційної частини (групи) ІШР виконується старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини (групи) і заступником командира авіаційної частини з озброєння (ІАС).

5. Старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (груп) визначають (контролюють) вихідні дані для ІШР, а саме:

час для зльоту і шикування бойового (польотного) порядку ПС авіаційної частини (підрозділу, групи);

відстані, режими (швидкість, висоту) та час польоту по ділянках маршруту, загальні відстані і час польоту до цілі та від цілі до аеродрому посадки, час на розпуск і посадку групи;

бойову зарядку ПС.

6. Заступник командира (начальника) авіаційної частини з озброєння (ІАС) за вихідними даними ІШР виконує розрахунок витрати палива та залишку палива за етапами польоту.

7. Під час виконання ІШР польоту льотчики і штурмани повинні твердо усвідомлювати і чітко оперувати даними щодо:

необхідної заправки паливом для досягнення цілі при заданій бойовій зарядці ПС, виконання завдання і повернення на аеродром посадки;

бойової зарядки і заправки ПС паливом для досягнення цілі на граничному радіусі дії, виконання завдання і повернення на аеродром посадки;

витрати палива по ділянках маршруту і його залишку під час прольоту контрольних орієнтирів (рубежів), режиму роботи двигунів і режиму польоту;

практичної стелі ПС по ділянках маршруту (на форсажному і безфорсажному режимах), а на багатодвигунних ПС - у разі відмови одного і більше двигунів;

залишку палива та резерву льотного часу при виході в точку початку зниження для маневру заходження на посадку і після посадки;

необхідної кількості палива для виконання польотного завдання (у разі неповного заправлення);

рубежу повернення на аеродром зльоту та рубежів відходу на запасні аеродроми.

8. Форми бланків інженерно-штурманських розрахунків польоту, що наведені в додатку 4 до цих Правил, можуть змінюватися залежно від типу ПС.

Дані про залишки палива для основних точок маршруту наносяться на польотних картах і на ШПП.

1. Обсяг і зміст ШПП визначаються залежно від завдання на політ та доводяться до льотного складу старшим штурманом (штурманом) або командиром структурного підрозділу авіаційної частини під час постановки завдання на польоти.

2. Залежно від роду авіації, навігаційної обстановки і польотного завдання у ШПП відображаються такі елементи:

час і порядок зльоту, бойовий (польотний) порядок групи (підрозділу, авіаційної частини), способи її (його) шикування, витримування, розпуску і заходу на посадку на основному і запасному аеродромах;

порядок виходу на вихідний пункт маршруту (далі - ВПМ) та від кінцевого пункту маршруту (далі - КПМ) на аеродром посадки або в точку початку розпуску бойового (польотного) порядку групи;

маршрути і режим польоту екіпажів, груп (підрозділів) авіаційної частини;

мінімальні висоти польоту по етапах маршруту, розрахунок польоту;

зрівняльні рубежі, рубежі та порядок зустрічі з винищувачами (взаємодіючими ПС) і закінчення супроводження, час їх проходження;

порядок виходу на ціль (майданчик приземлення) та маневрування для виходу на неї (нього) у заданий час;

умови бойового застосування АЗУ (десантування) або спеціального застосування;

порядок відходу від цілі (майданчика приземлення);

порядок використання ПрНК (ПНО) та засобів РТЗ польотів на кожній ділянці маршруту, під час виходу на ціль (майданчик приземлення), а також на аеродром посадки;

рубежі введення в бій винищувачів;

зони чергування в повітрі та райони самостійного пошуку з їх нумерацією, порядок виходу в зони і райони пошуку, ешелонування і маневру ПС у зонах під час пошуку і виявлення цілей;

організація управління під час наведення на повітряну (наземну) ціль;

порядок дій екіпажів під час ціленаведення і перенацілювання;

робота обслуги ПУА під час наведення і контролю за виконанням польотів;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

порядок відновлення втраченого орієнтування;

порядок використання засобів ОК навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок контролю за витратою палива.

3. Залежно від рівня підготовки льотного складу рішенням старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини в ШПП можуть включатися додаткові заходи (дії), спрямовані на успішне виконання поставлених завдань.

4. Під час попередньої підготовки до польоту кожен екіпаж розробляє ШПП, виходячи із завдання на політ та вказівок старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини.

5. ШПП розробляється в довільній формі на окремому аркуші (у наколінному планшеті) у вигляді схеми маршруту або на польотній карті. Умовними знаками або текстуально в ШПП відображаються зміст, послідовність роботи екіпажу в польоті та заходи (дії) із штурманського забезпечення БзП.

6. Під час польоту в складі групи штурманський план польоту ведених екіпажів повинен відповідати плану польоту ведучого.

1. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА) організовує та контролює виконання вказівок (розпоряджень) щодо штурманського забезпечення польотів в авіаційних частинах (підрозділах).

2. Контроль за виконанням вказівок в авіаційних частинах (підрозділах) проводиться з метою визначення:

відповідності заходів щодо штурманського забезпечення польотів авіаційної частини документам, які регламентують льотну роботу, завданням бойової (спеціальної) підготовки, вказівкам керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, навігаційній обстановці і рівню штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА, осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ;

відповідності штурманської підготовки і штурманської готовності до польотів цим Правилам і вказівкам керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ;

правильності вибору засобів і способів навігації та бойового застосування (дій за призначенням) для успішного виконання завдань;

повноти використання засобів ОК навігації та бойового (спеціального) застосування;

ступеня виконання вимог і заходів щодо штурманського забезпечення БзП;

повноти виконання ШПП підрозділами (екіпажами).

3. Організація і контроль виконання вказівок щодо штурманського забезпечення польотів здійснюються шляхом:

заслуховування посадових осіб штурманської служби СДА та ПУА авіаційної частини;

перевірки відпрацьованих документів, довідкових даних, розрахунків, програм польоту, заявок на роботу полігонів, зарезервованих зон, засобів РТЗ польотів;

заслуховування постановки завдань льотному складу на польоти;

перевірки перебігу штурманської підготовки льотного складу, обслуг ПУА, осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ;

перевірки топогеодезичної готовності аеродромів та забезпеченості авіаційних частин авіаційними картами;

проведення контролю штурманської готовності до польотів екіпажів авіаційних частин (підрозділів);

перевірки якості управління польотами під час їх виконання;

перевірки матеріалів наземних і бортових засобів ОК щодо виконання польотів, навігації та бойового застосування (дій за призначенням);

перевірки якості виконання польотних завдань екіпажами.

4. Контроль за виконанням вказівок (розпоряджень) може поєднуватися з контролем стану штурманської підготовки САД ДА.

Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ перевіряє стан штурманської підготовки авіації з'єднань не рідше одного разу на рік, авіаційних частин безпосереднього підпорядкування - не рідше двох разів на рік.

Головний штурман з'єднання перевіряє стан штурманської підготовки кожної авіаційної військової частини не рідше одного разу на квартал.

Старший штурман авіаційної частини перевіряє стан штурманської підготовки кожного структурного підрозділу не рідше одного разу на два місяці.

За потреби (за результатами перевірки) керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ (старший штурман (штурман) авіаційної частини) відпрацьовує заходи щодо усунення (попередження) виявлених недоліків.

1. Керівний склад штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ зобов'язаний займатися узагальненням і поширенням досвіду роботи з організації та проведення штурманської підготовки авіаційних частин, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП, а також вдосконаленням цієї роботи.

2. Основна увага під час узагальнення досвіду діяльності штурманських служб СДА, льотного складу, обслуг ПУА, осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, КрП на полігонах (майданчиках приземлення) та фахівців ГБУ приділяється:

виявленню переваг та недоліків різних методик навігації і бойового застосування (застосування за призначенням);

вивченню пропозицій щодо удосконалення штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів ДА та штурманського забезпечення БзП;

вивченню досвіду роботи щодо досягнення високої якості штурманського виконання польотних завдань;

удосконаленню методики застосування ПрНК (ПНО), засобів РТЗ польотів;

навчанню методиці проведення (виконання заходів) штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП;

проведенню аналізу авіаційних подій, інцидентів і застосування АЗУ за межами полігона (десантування за межами майданчиків приземлення) з вини штурманської служби, аналізу помилок у навігації та бойовому застосуванні (діях за призначенням), розробці і впровадженню заходів щодо їх попередження;

проведенню заходів щодо збору, обліку і аналізу точнісних характеристик ПрНК (ПНО) (спільно з фахівцями ІАС);

пошуку шляхів та розробленню рекомендацій (методичних посібників) щодо застосування та удосконалення точнісних характеристик ПрНК (ПНО), АЗУ, засобів розвідки та засобів РТЗ польотів, способів десантування;

досвіду роботи штурманської служби авіаційної частини, яка досягла відмінних результатів у своїй діяльності, поширенню цього досвіду з наданням доповідей щодо аналізу стану штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів та штурманського забезпечення БзП цієї штурманської служби.

1. Льотний склад, який має допуск до виконання міжнародних польотів, раз на три роки проходить курси підвищення кваліфікації з вивченням таких дисциплін:

спеціалізація;

міжнародне повітряне право;

особливості міжнародного метеорологічного забезпечення;

фразеологія радіообміну під час польотів на міжнародних повітряних лініях;

розмовна лексика та лексика ділового спілкування;

ведення радіообміну під час виникнення особливої ситуації (особливого випадку) у польоті;

документи ІKАО та документи АНІ іноземних держав;

міжнародні правила польотів;

особливості аеронавігаційного обслуговування.

2. Члени екіпажу, які допущені до виконання міжнародних польотів, зобов'язані знати:

Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію та додатки до неї, а також правила польотів іноземних держав, у повітряному просторі яких буде виконуватись політ;

порядок використання збірників АНІ, радіонавігаційних карт і довідкового матеріалу іноземних видань;

організацію ОПР у повітряному просторі іноземних держав;

процедури митного і паспортного контролю;

організацію і оформлення вильоту;

правила заповнення і подання плану польоту (флайт-плану) та отримання передпольотної АНІ;

порядок пошуково-рятувального забезпечення;

порядок метеорологічного забезпечення польотів;

схеми побудови маневрів під час зниження, заходу на посадку та після виконання зльоту;

міжнародні сигнали і процедури під час перехоплення цивільних ПС винищувачами ППО іноземних держав;

фразеологію і правила ведення радіотелефонного зв'язку англійською мовою.

3. Всі екіпажі ПС, що виконують міжнародні польоти, повинні мати підготовлені польотні карти (для одномісних ПС - один примірник, для багатомісних ПС - два примірники).

Під час вивчення маршруту польоту екіпаж повинен ознайомитись з аеронавігаційною обстановкою, аеродромами призначення та запасними, а також аеродромами, розташованими вздовж визначеного маршруту, на випадок вимушеної (аварійної) посадки.

Перетинання державного кордону України здійснюється в порядку, визначеному статтею 32 Повітряного кодексу України.

4. Під час виконання польотів на гірські аеродроми (аеродроми в гірській місцевості) карти районів аеродромів готуються відповідно до правил, встановлених для ДА України.

Під час підготовки до польоту на гірський аеродром, де орієнтиром для заходу на посадку передбачено тільки маяк VOR (всенаправлений УКХ-радіомаяк) або маяк NDB (ненаправлений радіомаяк), екіпаж додатково визначає інші засоби контролю та орієнтування для забезпечення прийнятної точності виведення ПС у створ ЗПС.

Для польоту на гірський аеродром з обмеженими повітряними підходами і нестандартною схемою заходу на посадку або набору висоти екіпаж повинен мати дані щодо обмеження мінімально допустимих швидкостей польоту за приладом та кутів крену в різних конфігураціях для різної польотної маси.

5. Польоти в повітряному просторі над відкритим морем виконуються у повній відповідності до стандартів ІKАО.

6. У закордонному аеропорту (на аеродромі) ІШР польоту виконується штурманом екіпажу (бортовим техніком).

7. Інформація щодо запланованого польоту оформлюється у вигляді плану польоту (флайт-плану).

План польоту (флайт-план) складається на бланку, який заповнюється згідно з вимогами ІKАО та містить інформацію про позначення літака, правила польоту і тип літака, кількість літаків, категорію супутньої турбулентності, обладнання, аеродром вильоту, розрахунковий час, крейсерську швидкість, крейсерський ешелон, маршрут польоту, аеродром прибуття, загальний розрахунковий час польоту, запасний аеродром (запасні аеродроми), запас палива, загальну кількість осіб на борту, аварійне і рятувальне обладнання тощо.

План польоту (флайт-план) подається диспетчерському органу аеропорту (Центру ОрПР) у строки, визначені правилами використання повітряного простору України.

8. Під час передпольотної підготовки екіпаж ПС повинен отримати документи польотної інформації:

1) підтверджений план польоту (флайт-план);

2) бюлетень АНІ (NОТАМ);

3) метеорологічний інформаційний матеріал;

4) відомості про завантаження ПС.

9. Політ над територією іноземної держави виконується відповідно до правил і норм, встановлених цією державою, які, зокрема, включають:

умови перетинання державного кордону;

ширину маршрутів ОПР і висоти (ешелони) польоту по них;

заборонені і небезпечні зони, зони з особливим режимом ВПП та інші зони;

правила аеронавігації, зв'язку і сигналізації;

правила використання аеродромної мережі;

вимоги до польотної документації;

норми запасу палива;

системи відліку часу.

10. Ешелонування ПС під час польоту в повітряному просторі іноземної держави здійснюється відповідно до встановлених правил польотів іноземної держави.

11. За дотримання встановлених правил польотів над територією відповідної держави та управління ПС відповідає його командир. Відступати від чинних у державі правил польотів командиру ПС дозволяється лише з метою забезпечення БзП.

12. За 75-100 км до перетинання державного кордону України командир ПС запитує у відповідного органу ОПР дозвіл на перетинання державного кордону та доповідає йому ешелон (висоту) польоту і розрахунковий час прольоту державного кордону України.

Під час перетинання державного кордону України екіпаж ПС доповідає диспетчеру органу ОПР фактичний час перетинання та ешелон (висоту) польоту.

Перетинання державного кордону України ПС без радіозв'язку забороняється.

13. ПС, що перетнуло державний кордон України без відповідного дозволу або скоїло інші порушення правил перельоту через державний кордон України чи порядку ВПП України, вважається повітряним судном-порушником і примушується до посадки, якщо воно не виконує вимоги органів ОПР (УПР).

14. Для штурмана екіпажу, який виконує міжнародний політ після тривалої перерви, льотна перевірка є обов'язковою незалежно від класної кваліфікації.

Під час виконання міжнародних польотів (перельотів) до складу екіпажу може бути додатково включений штурман-стажер. У такому випадку навчальний політ поєднується з виконанням основного завдання.

15. Польоти іноземних ПС у повітряному просторі України з посадкою на аеродромах (в аеропортах), не відкритих для регулярних міжнародних рейсів, із міркувань безпеки виконуються тільки в разі наявності на борту лідирувальника-штурмана (льотчика) ДА України, який має відповідний рівень підготовки і допуск.

Лідирувальник відповідає за штурманське забезпечення БзП іноземного(ї) ПС (групи ПС).

1. Забезпечення САД ДА АНІ здійснюється відповідно до правил забезпечення аеронавігаційною інформацією державної авіації України, що затверджуються Міністерством оборони України.

2. Забезпечення ПС, що виконують польоти, АНІ здійснюється через штатні (позаштатні) органи аеронавігаційної інформації та штурманів з навігаційного (аеронавігаційного) забезпечення.

3. У разі відсутності в штатному розписі авіаційної частини посади штурмана з навігаційного (аеронавігаційного) забезпечення виконання його функціональних обов'язків покладається на одного зі штурманів із виданням відповідного наказу командиром авіаційної частини.

1. З метою створення сприятливих умов для проведення теоретичних занять із повітряної навігації, бойового застосування (застосування за призначенням), попередньої та передпольотної підготовки екіпажів ПС в авіаційних частинах обладнуються навчальні (навчально-методичні) класи.

Кількість навчальних (навчально-методичних) класів та порядок їх обладнання визначаються відповідними наказами ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА), у підпорядкуванні яких є авіаційні частини та підрозділи ДА, з урахуванням їх організаційно-штатної структури та визначених завдань за призначенням.

2. За організацію обладнання та утримання в належному стані навчальних (навчально-методичних) класів відповідають командири авіаційних частин та їх заступники.

За розроблення змісту стендів, методичних схем, карт, плакатів щодо штурманських заходів відповідає старший штурман (штурман) авіаційної частини.

За технічне оснащення класів постановки завдань (передпольотної підготовки) та розбору польотів магнітофоном, радіоприймачем, гучномовцем, годинником тощо та справність зазначеного оснащення відповідають посадові особи РТЗ польотів.

3. Обладнання навчальних (навчально-методичних) класів повинно систематично оновлюватись штурманським спорядженням, графіками, таблицями, навчальними та наочними посібниками з урахуванням особливостей діяльності СДА.

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старші штурмани (штурмани) авіаційних частин планують і проводять заходи щодо штурманського забезпечення БзП, спрямовані на виключення:

1) втрат орієнтування в польоті;

2) зіткнень (дотиків) ПС із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній;

3) небезпечних зближень і зіткнень (дотиків) ПС у повітрі;

4) вимушених посадок ПС через нестачу палива для продовження польоту;

5) потрапляння ПС в заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП, несанкціонованого перетинання державного кордону України;

6) потрапляння ПС в зони з небезпечними для авіації явищами погоди і складною орнітологічною обстановкою;

7) потрапляння ПС в зону ураження АЗУ;

8) застосування АЗУ не по заданих цілях (за межами полігона);

9) десантування військ, військової техніки та вантажів за межами заданих майданчиків приземлення.

2. Льотним складом, обслугою ПУА, особами ГКрП, фахівцями ГБУ штурманське забезпечення БзП забезпечується шляхом:

виконання нормативно-правових актів, що регламентують льотну роботу ДА, дотримання встановленого порядку і обсягу штурманської підготовки та контролю готовності до польотів;

чіткого засвоєння теоретичних знань і практичних навичок з повітряної навігації, бойового застосування (дій за призначенням) та заходів щодо штурманського забезпечення БзП, вмілого використання цих знань під час виконання польотів;

чіткого засвоєння дій в особливих випадках у польоті;

систематичного вивчення і аналізу керівним штурманським складом помилок, які допускаються екіпажами ПС, обслугою ПУА, особами ГКрП, фахівцями ГБУ під час організації польотів та управління ними, проведення заходів щодо їх попередження.

3. Основою профілактичної роботи щодо штурманського забезпечення БзП є своєчасне й об'єктивне розслідування авіаційних подій та інцидентів, допущених з вини штурманської служби СДА, обслуг ПУА, осіб ГКрП, КрП на полігонах (майданчиках приземлення), фахівців ГБУ, а також розроблення заходів щодо їх запобігання.

1. Орієнтування в польоті вважається повністю втраченим, якщо екіпаж ПС не знає свого місцезнаходження і не може його визначити з точністю, необхідною для виконання поставленого завдання.

Орієнтування в польоті вважається тимчасово втраченим, якщо екіпаж після втрати орієнтування вжив заходів щодо визначення свого місцеположення та виконав поставлене завдання.

2. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання випадкам втрати орієнтування є:

постійне навчання льотного складу, керівного складу штурманської служби СДА основам повітряної навігації, методиці ведення екіпажем орієнтування з комплексним використанням бортових і наземних засобів, порядку відновлення орієнтування різними способами, діям у разі відмов навігаційного обладнання та курсових приладів;

перевірка знань екіпажем району польотів та засобів РТЗ польотів, порядку дій у разі втрати орієнтування;

контроль за систематичністю і якістю виконання екіпажами польотів за маршрутами;

аналіз з льотним складом та особами ПУА і ГКрП випадків втрат орієнтування, порушення правил навігації через недисциплінованість екіпажу в польоті (виконання польоту без урахування курсу і часу, без контролю витримування лінії заданого шляху і своєчасного її виправлення; зміна без потреби режиму польоту; допущення грубих помилок під час визначення фактичних навігаційних елементів польоту);

якісна підготовка ПрНК (ПНО) до польоту, перевірка стану навігаційного обладнання, систематичне та якісне проведення девіаційних (радіодевіаційних) робіт на ПС.

3. Порядок дій екіпажу ПС та обслуги ПУА (осіб ГКрП) у разі одержання доповіді про втрату орієнтування визначається Правилами польотів державної авіації в повітряному просторі України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 09 грудня 2015 року № 700, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2015 року за № 1622/28067.

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання зіткненню ПС із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній є:

аналіз авіаційних подій та інцидентів через зіткнення ПС із земною (водною) поверхнею та перешкодами на ній;

перевірка знання льотним складом району польотів, рельєфу місцевості та штучних перешкод, порядку розрахунку мінімальних висот прольоту перешкод, заходів безпеки під час виконання польотів на малих та гранично малих висотах і в гірській місцевості, методики зниження на різних етапах польоту (на маршруті, в районі бойового застосування (дій за призначенням), під час заходу на посадку);

проведення з льотним складом, особами ПУА та ГКрП, фахівцями ГБУ практичних занять та прийняття заліків зі знання порядку визначення та витримування заданої висоти польоту, порядку управління та контролю за польотами на малих і гранично малих висотах; проведення комплексних тренажів з порядку використання бортових систем забезпечення БзП, радіовисотомірів та систем відображення навігаційної інформації;

уточнення порядку використання висотомірів, виносних індикаторів систем посадки тощо;

перевірка правильності виконання розрахунків мінімальних висот польоту в районі аеродрому, полігона, у пілотажних зонах, за маршрутами польотів тощо;

контроль нанесених штучних перешкод та мінімальних висот на польотних картах льотного складу;

перевірка правильності нанесення значень мінімальних висот польоту на планшетах та виносних індикаторах кругового огляду на ПУА;

контроль обліку сумарних поправок на висотомірах;

проведення занять (тренажів) із виконання розрахунків мінімальних висот прольоту перешкод, значень втрати висоти під час виведення з пікірування, оцінки рельєфу місцевості для визначення можливості виконання польотів із використанням маловисотного контуру (далі - МВК);

коригування висот польоту в районі аеродрому і за маршрутами польотів залежно від періодів міграції та місць гніздувань птахів;

доведення на попередній і передпольотній підготовках до льотного складу та органів УПР заходів безпеки.

2. Для забезпечення БзП ПС встановлюються:

1) мінімальна абсолютна/відносна висота прольоту перешкод у зоні УПР відомчим органом УПР аеродрому;

2) мінімальна абсолютна/відносна висота прольоту перешкод у районі УПР відомчим органом УПР аеродрому;

3) мінімальна абсолютна/відносна висота прольоту перешкод на ділянці маршруту під час польоту нижче абсолютної висоти переходу;

4) мінімальна відносна висота прольоту перешкод у зоні (районі) виконання спеціальних завдань (робіт).

3. Штурманська підготовка до польотів на малих і гранично малих висотах має такі особливості:

основною польотною картою є карта масштабу 1:500 000 (для нешвидкісних ПС - 1:200 000);

основними точками маршруту визначаються орієнтири, що мають чітку візуальну й радіолокаційну контрастність;

довжина ділянок маршруту вибирається в межах 50-100 км, а контрольні орієнтири - через 15-30 км;

під час прокладання маршруту на карту наносяться контрольні точки маршруту (для звірення показань барометричного висотоміра і радіовисотоміра), а також значення мінімальних висот для кожного етапу маршруту польоту;

підготовка ПрНК (ПНО) до польоту повинна включати перевірку наявності на борту ПС таблиць сумарних поправок до барометричних висотомірів. Виконання польотів на малих і гранично малих висотах на ПС, що не мають таблиць сумарних поправок на борту, забороняється (крім ПС, для яких такі таблиці не передбачені).

4. Навчально-тренувальні польоти на малих і гранично малих висотах виконуються за встановленими маршрутами, для яких складаються лоції смуг, де повинні вказуватися:

межі смуги;

рельєф місцевості з природними та штучними перешкодами в смузі ±25 км від осі коридору;

характерні візуальні (радіолокаційні) орієнтири і дальність їх виявлення;

радіотехнічні засоби навігації, рубежі їх впевненого пеленгування;

розташування пунктів управління, меж районів відповідальності Центрів ОрПР, рубежів передачі управління, порядок ведення радіозв'язку;

вертикальні розрізи рельєфу місцевості по осі маршруту з інтервалом 5 км у смузі ±25 км;

профілі польоту по заданих траєкторіях;

значення мінімальної висоти польоту в межах виділеного коридору;

магнітне схилення;

порядок відновлення орієнтування;

зони і маршрути польотів літаків-ретрансляторів.

Дані наносяться на карти великого масштабу з додатками (схемами, графіками, фотознімками тощо). Обліт смуг маршрутів польотів на малих і гранично малих висотах повинен здійснюватися не рідше одного разу на рік керівним складом (найбільш підготовленими екіпажами) вдень на висотах не нижче мінімальних.

5. Для польоту по траєкторії, що огинає рельєф місцевості, задається і витримується дійсна висота польоту. Контроль висоти в таких польотах здійснюється за радіовисотомірами.

Дійсна висота польоту при використанні МВК залежить від технічних можливостей цієї апаратури, маневрених можливостей ПС, характеру рельєфу місцевості на ділянці польоту і рівня підготовки льотчика.

6. З метою запобігання зіткненню із земною (водною) поверхнею на полігонах екіпаж ПС зобов'язаний:

володіти навичками розподілу уваги для своєчасного визначення моменту початку виведення ПС з пікірування;

залежно від швидкості та кута пікірування вміти визначати і суворо дотримуватися безпечної висоти початку виведення з пікірування і темпу створення перевантаження;

своєчасно виконувати команди КрП на полігоні.

7. Під час планування польотів за ПВП дійсна висота візуального польоту встановлюється командиром (начальником) авіаційної частини для кожного льотчика індивідуально, виходячи з рівня його підготовки і конкретних умов польоту.

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання небезпечним зближенням та зіткненням ПС у повітрі є:

аналіз авіаційних подій та інцидентів стосовно зіткнення ПС у повітрі;

аналіз рівня натренованості, допущених помилок льотного складу та порядку відновлення ним втрачених навичок у виконанні групових польотів;

забезпечення ПУА та робочих місць ГКрП прямим зв'язком з Центрами ОрПР;

розробка і вивчення з льотним складом, фахівцями ГКрП і обслугою ПУА заходів безпеки на всіх етапах польотів щодо запобігання небезпечним зближенням і зіткненням ПС;

перевірка у льотного складу, осіб ГКрП і ПУА знання рекомендацій щодо попередження зіткнень ПС у повітрі під час виконання групових польотів, обов'язків ведучих та ведених;

проведення тренажів з особами ГКрП і ПУА з ешелонування ПС у районі аеродрому, на маршрутах польотів та під час формування потоку ПС для заходу на посадку;

уточнення в ІВП у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ) взаємного розміщення елементів структури повітряного простору (маршрутів, зон пілотажу, схем заходу на посадку);

нанесення маршрутів ОПР та їх ешелонів (висот) на виносних індикаторах кругового огляду РЛС;

проведення занять з льотним складом із вивчення нормативно-правових актів та службових документів з організації ВПП України та виконання польотів ДА;

вивчення заходів безпеки та прийняття заліків з питань попередження зіткнень ПС у повітрі під час перехоплень і атак повітряних цілей, бойового маневрування та ведення навчальних повітряних боїв;

проведення занять з питань попередження зіткнень ПС у повітрі під час польотів на полігони (у райони десантування, виконання спеціальних завдань за призначенням);

доведення на попередній та передпольотній підготовках до особового складу заходів штурманського забезпечення БзП.

2. Запобігання випадкам небезпечного зближення і зіткнення ПС у повітрі досягається дотриманням правил вертикального, поздовжнього та бокового ешелонування.

За правильність вертикального, поздовжнього і бокового ешелонування під час планування польотів відповідають керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (старші штурмани (штурмани) авіаційних частин), які розробляють порядок виконання польотного завдання.

За ешелонування у випадках зміни заявлених маршрутів і висот (ешелонів) при видачі умов на польоти відповідають обслуги ПУА (посадові особи Центрів ОрПР).

За витримування заданого режиму польоту відповідає командир екіпажу.

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання випадкам вимушених посадок ПС через нестачу палива для продовження польоту є:

проведення з льотним складом занять щодо вивчення та аналізу авіаційних подій та інцидентів через повне вироблення палива або випадків посадки ПС з аварійним залишком;

виконання розрахунків мінімального залишку палива для відходу на запасний аеродром та доведення даних до льотного складу, осіб ГКрП та ПУА;

проведення занять з методики виконання ІШР;

організація (проведення) тренажів із виконання розрахунків: витрат палива у польоті на різних режимах роботи двигуна; залишку палива, необхідного для відходу на запасний аеродром; рубежів витрачання палива; рубежів повернення та перенацілювання; потрібного палива для виконання повторних заходів на полігоні, основних фігур пілотажу та заходу на посадку;

перевірка наявності у льотного складу довідкових даних щодо кілометрових та годинних витрат палива залежно від режиму польоту, варіантів бойового завантаження (показників лобового опору), пам'яток щодо дій екіпажу в особливих випадках у польоті, схем відходу на запасні аеродроми із зазначенням потрібного залишку палива.

2. З метою запобігання випадкам вимушених посадок ПС через нестачу палива для продовження польоту командир і штурман екіпажу зобов'язані:

знати кілометрові та годинні витрати палива свого ПС залежно від польотної маси, режиму польоту, конфігурації крила, кількості та типу зовнішніх підвісок, а також потрібний його запас для виконання польотного завдання та залишок палива, що забезпечує повернення на аеродром посадки;

уточнити під час передпольотної підготовки ІШР польоту витрату палива (його залишок) за етапами з урахуванням останніх даних про вітер, температуру повітря і зміни умов польоту (висоти та швидкості);

контролювати витрату палива в польоті і в разі його залишку менше розрахункового, що не дає змоги повністю виконати польотне завдання з посадкою на заданий аеродром, доповісти про це на ПУА (Центр ОрПР) та здійснити посадку на найближчий аеродром.

3. Під час дій авіації з положення чергування в повітрі екіпажі, посадові особи ПУА та ГКрП повинні знати максимальну тривалість чергування в повітрі та залишок палива, необхідного для повернення із зони і посадки на заданому аеродромі, контролювати час знаходження ПС в зоні чергування.

1. Основними заходами штурманської служби СДА щодо запобігання непередбаченому входу в заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП, несанкціонованому перетинанню державного кордону України є:

аналіз випадків непередбаченого входу в заборонені (небезпечні) зони, у прикордонну смугу, перетинання державного кордону;

вивчення з льотним складом конфігурації державного кордону, розташування орієнтирів і радіотехнічних систем, які забезпечують надійне візуальне та радіолокаційне орієнтування;

контроль знання льотним складом, обслугою ПУА та особами ГКрП конфігурації прикордонної смуги, відсічних пеленгів, заборонених (небезпечних) зон та зон обмеження польотів (нанесених на екранах локаторів);

перевірка наявності ШПП, польотних карт із чітко позначеними на них лініями державного кордону України і прикордонної смуги, відсічних пеленгів, заборонених (небезпечних) зон та зон обмеження польотів, а також правильності складання та введення програм польоту в ПрНК.

2. Під час підготовки до польотів та їх виконання поблизу прикордонної смуги льотний склад і обслуга ПУА відпрацьовують заходи щодо попередження порушення державного кордону та зобов'язані:

позначити на карті і детально вивчити конфігурацію державного кордону та прикордонної смуги;

визначити і нанести обмежувальні пеленги;

виміряти і зазначити дальність до характерних радіолокаційних орієнтирів і наземних маяків радіотехнічних систем ближньої навігації;