Перед перевіркою льотчика або штурмана перевіряючий повинен ознайомитися з рівнем його штурманської підготовки та перевірити підготовку до польоту. Після польоту провести розбір польоту та помилок, допущених льотчиком (штурманом) під час перевірки, вказати заходи щодо їх усунення та дати висновок про допуск до подальших польотів.
37. На ПС, на яких можна розмістити перевіряючих, льотчики і штурмани перевіряються штурманами-інструкторами (льотчиками-інструкторами). У разі розміщення штурмана-інструктора (льотчика-інструктора) на робочому місці штурмана (льотчика) перевіряючі виконують обов'язки штурмана (льотчика) ПС.
У разі неможливості розміщення перевіряючих на ПС льотна штурманська підготовка льотчиків і штурманів перевіряється на навчальних ПС за матеріалами ОК або під час польоту перевіряючого на іншому ПС (у парі).
38. Штурман-інструктор, включений до складу екіпажу для перевірки або навчання, незалежно від займаного робочого місця є старшим штурманом на борту і відповідає за виконання польотного завдання з навігації та бойового (спеціального) застосування, а також за штурманське забезпечення БзП.
39. Перевірка рівня штурманської підготовки льотчика або штурмана з виконання завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування виконується за елементами та нормативами оцінок, визначеними курсами бойової (льотної) підготовки СДА.
Результати перевірки льотної штурманської підготовки з виставленням оцінок, а також рішення про допуск до подальшого виконання польотів заносяться в льотну книжку льотчика (штурмана).
40. У випадках втрати орієнтування в польоті, застосування АЗУ за межами полігона (не по заданій цілі), десантування за межами заданого майданчика приземлення з вини льотчика або штурмана, а також у разі допущення ними грубих помилок у навігації та бойовому застосуванні (діях за призначенням), що загрожують безпеці польоту, старший за займаною посадою штурман повинен прийняти у льотчика (штурмана) залік з відповідної дисципліни і перевірити його вміння і навички з навігації та бойового (спеціального) застосування на тренажері, а також у кабіні ПС на землі і в польоті.
До подальших самостійних польотів льотчик або штурман допускається у разі позитивних результатів зазначеної перевірки.
41. Виконання завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування здійснюється штурманом (командиром) екіпажу відповідно до ШПП з урахуванням зміни умов польоту і команд ПУА.
42. Штурман екіпажу (другий штурман, штурман-оператор) здійснює навігацію в польоті за допомогою комплексного використання бортових і наземних засобів у поєднанні з візуальним або радіолокаційним орієнтуванням.
Витримування заданого режиму польоту (курсу, швидкості, висоти, крену і вертикальної швидкості) здійснює командир екіпажу.
43. Польоти багатомісних ПС без штурмана, якщо він передбачений штатом у складі екіпажу, забороняються.
44. Командир екіпажу з метою підвищення надійності, точності і безпеки навігації та бойового застосування (дій за призначенням) у польоті зобов'язаний:
постійно знати місцезнаходження свого ПС;
витримувати задане місце в бойовому (польотному) порядку і режим польоту;
контролювати дії штурмана, використовуючи для цього доповіді членів екіпажу, дані ПрНК (ПНО), радіотехнічні засоби;
вести візуальне спостереження за наземними орієнтирами та місцезнаходженням інших ПС бойового (польотного) порядку.
45. Члени екіпажу, на робочих місцях яких є технічні засоби, що забезпечують отримання навігаційної інформації, зобов'язані надавати її за вимогою командира або штурмана екіпажу.
46. На бойовому шляху (у районі виконання авіаційних робіт) екіпаж зобов'язаний діяти тільки в інтересах забезпечення роботи членів екіпажу, які безпосередньо здійснюють бойове застосування (дії за призначенням).
47. Під час наведення ПС на повітряну (наземну) ціль обслугою ПУА за допомогою АСУ за командами офіцера бойового управління (далі - ОБУ) або штурмана наведення (далі - ШН) екіпаж зобов'язаний точно виконувати їх команди із дотриманням заходів БзП та, зберігаючи орієнтування, постійно бути готовим продовжувати навігацію самостійно.
ОБУ (ШН) відповідає за правильність і точність наведення і нарівні з льотним екіпажем - за вихід його на ціль і штурманське забезпечення БзП.
Льотчик одномісного ПС після виконання перехоплення повітряної цілі зобов'язаний бути готовим до самостійної навігації та виведення ПС на заданий аеродром посадки або в задану зону.
48. Під час виконання групових польотів старшим штурманом групи призначається старший за займаною посадою штурман зі складу групи, який виконує політ в екіпажі командира групи, відповідає за штурманську підготовку групи до польоту і виконання нею завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування.
У групі одномісних ПС командир групи виконує обов'язки штурмана групи.
49. Командир групи може займати в бойовому (польотному) порядку місце як ведучого, так і веденого. В останньому випадку штурманом ведучого повинен бути найбільш підготовлений і досвідчений штурман зі складу групи. У будь-якому випадку командир і старший штурман групи відповідають за виконання завдання та БзП.
50. Старший штурман групи в польоті, крім виконання функцій штурмана екіпажу, зобов'язаний:
постійно стежити за шикуванням (розпуском) і витримуванням заданого бойового (польотного) порядку групи, виконанням ШПП її екіпажами (підрозділами);
спільно з командиром групи визначати подальші дії екіпажів (підрозділів), які не витримують (з якихось причин) встановлений порядок виконання завдання;
постійно стежити за обстановкою, спільно з командиром оцінювати її та за потреби змінювати (уточнювати) порядок виконання завдання;
у разі потреби запрошувати навігаційну інформацію від екіпажів групи та готувати узагальнені дані для вирішення поставлених завдань або завдань, що виникають під час польоту;
під час нанесення ударів із попереднім перешикуванням бойового порядку групи визначати необхідні для цього вихідні дані і залежно від обстановки уточнювати порядок виконання завдання;
під час нанесення ударів по групових розосереджених цілях здійснювати цілерозподіл і цілевказування екіпажам (підрозділам) групи;
з урахуванням конкретної обстановки уточнювати дії екіпажів щодо штурманського забезпечення БзП і доповідати про це командиру екіпажу;
у разі виникнення аварійної обстановки на борту ПС в бойовому (польотному) порядку групи (відмова авіаційної техніки, втрата орієнтування тощо) доповідати командиру групи пропозиції щодо порядку подальших дій екіпажів зазначених ПС.
51. Штурман ведучого екіпажу групи зобов'язаний:
виконувати навігацію згідно із завданням і ШПП, дотримуючись найбільшої точності витримування заданого маршруту і режиму польоту;
своєчасно доповідати командиру екіпажу щодо зміни на заданих рубежах режиму польоту та виконання маневру групою відповідно до ШПП;
постійно стежити за обстановкою; у разі необхідності виконання позапланового маневру групою негайно доповідати про це командиру екіпажу або за його вказівкою - командиру групи;
у випадках, що загрожують безпеці польоту та потребують негайного реагування, спільно з командиром екіпажу визначати і виконувати необхідний маневр, подаючи відповідні сигнали веденим;
під час польоту в розосередженому бойовому (польотному) порядку інформувати екіпажі групи (підрозділу) про точний час прольоту ведучим екіпажем контрольних орієнтирів (рубежів) і про непередбачені зміни навігаційної обстановки за маршрутом польоту, звертаючи особливу увагу на наявність небезпечних для авіації явищ погоди та інших умов, що не забезпечують БзП;
під час вирішення завдань бойового застосування за командою ведучого виконувати прицілювання і своєчасно надавати необхідні попередні та виконавчі команди веденим.
52. Льотчик одномісного ПС (ведений) під час виконання групових польотів зобов'язаний:
витримувати задані способи шикування і розмикання (розпуску) бойового (польотного) порядку групи;
виконувати команди ведучого групи і доповідати про їх виконання;
безперервно знати своє місцезнаходження і бути готовим до самостійної навігації та вирішення завдань бойового (спеціального) застосування, а також до заміни ведучого.
53. Під час виконання групових польотів у розосередженому бойовому (польотному) порядку навігацію та бойове (спеціальне) застосування екіпаж здійснює самостійно. Витримування заданого місця (у разі відсутності у льотчика індикації місця в бойовому порядку) здійснюється підбором режиму польоту за командами штурмана (без штурмана на борту - льотчиком).
3. Штурманська підготовка офіцерів штабів авіаційних частин
1. Штурманська підготовка офіцерів штабів авіаційних частин включає вивчення:
нормативно-правових актів, що регулюють організацію ВПП України та діяльності в галузі ДА, положень цих Правил;
району польотів, району бойового (спеціального) застосування;
ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;
основ теорії і практики повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування, принципів роботи бортових і наземних засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, способів їх використання в різних умовах польоту;
теорії і методики наведення ПС на повітряні і наземні цілі з використанням АСУ та без приладів (на око), порядку перенацілювання ПС на інші (запасні) цілі;
тактико-технічних даних і бойових можливостей основних типів ПС авіаційного формування;
основ авіаційної картографії;
документів аеронавігаційної інформації;
основних заходів штурманського забезпечення польотів СДА;
загальних заходів із штурманського забезпечення БзП.
2. У результаті проведення штурманської підготовки офіцер штабу авіаційної частини зобов'язаний знати:
структуру повітряного простору;
положення про використання повітряного простору України та правила використання повітряного простору України;
положення ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;
основні і запасні аеродроми, їх розташування, обладнання засобами навігації і посадки; порядок відправки ПС на запасні аеродроми;
принцип дії, тактико-технічні дані ПрНК (ПНО), систем авіаційного озброєння ПС і АЗУ, засобів управління польотами і наведення;
методику вирішення завдань навігації, бойового (спеціального) застосування, наведення і перенацілювання екіпажів одиночних ПС і груп на повітряні, наземні (морські) цілі в різних умовах обстановки;
можливості ПС щодо дальності і тривалості польоту, кілометрові і годинні витрати палива ПС;
бойові можливості ПС;
порядок проведення основних заходів в інтересах штурманського забезпечення польотів (бойових дій, дій за призначенням);
правила відновлення екіпажами орієнтування в повітрі та надання допомоги екіпажам, що зазнають лиха.
4. Штурманська підготовка обслуг пунктів управління авіації, осіб груп керівництва польотами та авіаційних диспетчерів
1. Метою проведення штурманської підготовки обслуг (посадових осіб) ПУА та ГКрП є набуття ними таких вмінь та навичок:
виконання штурманських розрахунків польоту та безпечних умов польоту;
нанесення на планшети ПУА, індикатори радіолокаційних станцій (далі - РЛС) розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, коридорів прольоту, заборонених зон, зон обмеження і небезпечних зон, обмежувальних пеленгів, маршрутів польотів ПС, маршрутів ОПР;
здійснення контролю за роботою засобів РТЗ польотів;
здійснення контролю за польотами ПС за даними технічних засобів, наведення екіпажів (груп) ПС на повітряні, наземні та морські цілі, виконання їх перенацілювання;
здійснення штурманського забезпечення БзП, надання допомоги екіпажам у відновленні орієнтування.
2. Штурманська підготовка обслуг ПУА та осіб ГКрП складається з:
1) теоретичної підготовки;
2) часткових тренувань;
3) комплексних тренувань.
3. Теоретична підготовка обслуг ПУА та осіб ГКрП включає вивчення:
нормативно-правових актів, що регулюють використання повітряного простору України та діяльність в галузі ДА, цих Правил, основ навігації (наведення) та бойового застосування (дій за призначенням);
району польотів (бойових дій);
ІВП у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;
тактико-технічних даних, бойових можливостей основних типів ПС;
принципу дії ПрНК (ПНО) ПС;
засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, їх можливостей;
засобів РТЗ польотів;
теорії і практики наведення на повітряні, наземні (морські) цілі, порядку їх перенацілювання та передачі (прийому) управління між пунктами управління польотами;
методики виконання необхідних штурманських розрахунків і підготовки довідкових даних;
способів шикування і розпуску бойових (польотних) порядків, способів заходу на посадку, порядку відправлення на запасні аеродроми;
основ авіаційної картографії.
4. У результаті теоретичної штурманської підготовки посадові особи ПУА та ГКрП зобов'язані знати:
положення цих Правил, основ навігації та бойового (спеціального) застосування;
район польотів (бойових дій) - загальну характеристику, конфігурацію державного кордону (лінії зіткнення військ), коридори прольоту; заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП; розташування і характеристику запасних аеродромів, засобів РТЗ польотів, маршрутів ОПР і полігонів; розташування найбільш характерних орієнтирів, характер місцевості (особливості рельєфу, його висоти), місцезнаходження та висоту штучних перешкод;
принцип дії, тактико-технічні дані ПрНК (ПНО) та систем авіаційного озброєння ПС авіаційної частини, наземних систем навігації, їх бойові можливості;
методику рішення завдань навігації, бойового (спеціального) застосування, наведення і перенацілювання екіпажів (груп) ПС на задані (резервні) повітряні, наземні, морські цілі у разі виводу їх на аеродроми посадки в різних умовах обстановки;
способи контролю за шикуванням та розпуском бойових (польотних) порядків, польотами за маршрутами, виходом ПС на задані цілі та аеродроми посадки, зниженням і заходом на посадку;
можливості ПС щодо дальності і тривалості польоту, кілометрові і годинні витрати палива ПС, залишок палива на кінцевому пункті маршруту, що забезпечує посадку на свій або запасний аеродром;
методику виконання штурманських розрахунків, нанесення маршрутів польоту на карти, планшети, індикатори РЛС, виконання розрахунків мінімальних висот польоту;
заходи щодо забезпечення безпеки під час виконання польотів у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), полігона, майданчика приземлення, у зонах стрільб (пусків), на маршрутах та в ході виконання бойового (спеціального) застосування;
правила відновлення орієнтування та надання допомоги екіпажам, що потрапили в умови, не передбачені завданням на політ;
особливості використання барометричних висотомірів під час зльоту та посадки ПС на високогірні аеродроми.
5. Часткові і комплексні тренування з обслугами ПУА та ГКрП проводяться за тематикою та в строки, що визначаються службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ (курсами бойової (спеціальної) підготовки ПУА).
6. На часткових тренуваннях посадові особи ПУА та ГКрП відповідно до своїх функціональних обов'язків відпрацьовують комплекс штурманських розрахунків, необхідних під час здійснення наведення ПС на повітряні, наземні і морські цілі, контролю за шикуванням бойових (польотних) порядків і місцезнаходженням ПС у польоті, виведення їх на аеродроми, розпуску, зниження та заходу на посадку.
7. На комплексних тренуваннях удосконалюються навички посадових осіб ПУА та ГКрП з виконання штурманських розрахунків та їх використання під час управління ПС (групами ПС) у польоті, контролю за їх місцезнаходженням, точним і своєчасним наведенням їх на наземні (морські) цілі з передачею управління на взаємодіючі ПУА, забезпечення посадки на заданому (запасному) аеродромі.
8. Після закінчення комплексних тренувань виконується оцінювання обслуги ПУА та осіб ГКрП за результатами обробки таких матеріалів ОК:
даних проведення ПС (груп ПС) по маршрутах;
даних наведення на задані повітряні, наземні і морські цілі;
знімків екранів РЛС, зроблених за допомогою фотоапаратів та інших засобів, які мають відповідні приписи на експлуатацію;
записів радіообміну ПУА з екіпажами ПС, переговорів між особами обслуги ПУА та ГКрП;
даних контролю навігації та бойового (спеціального) застосування.
9. Кожне комплексне тренування повинно закінчуватися розбором, на якому оцінюються виконання завдань екіпажами ПС, дії обслуги ПУА та рівень штурманської підготовки екіпажів ПС.
10. Штурманська підготовка авіаційних диспетчерів проводиться за спеціальною програмою, у результаті вивчення якої вони зобов'язані знати:
нормативно-правові акти України з ВПП, ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкцію з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона;
район польотів (бойових дій), конфігурацію державного кордону (лінії зіткнення військ), положення коридорів прольоту, заборонених (небезпечних) зон, зон обмеження польотів та зон з особливим режимом ВПП, маршрути ОПР, порядок забезпечення БзП в районах перетинання маршрутів польоту ДА та маршрутів ОПР;
висотні та швидкісні характеристики різних типів ПС, їх можливості щодо дальності і тривалості польоту.
11. Авіаційні диспетчери повинні вміти:
визначати за картами геодезичні і прямокутні координати об'єктів, користуватися сіткою ППО, вимірювати на картах відстані і напрямки;
користуватися документами АНІ;
контролювати відповідність заявлених екіпажами маршрутів дозволеним.
5. Штурманська підготовка керівників польотів на полігонах, майданчиках приземлення та офіцерів груп бойового управління (авіаційних навідників)
1. Штурманська підготовка КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ здійснюється на спеціальних зборах.
2. У результаті проведення штурманської підготовки КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівці ГБУ зобов'язані знати:
нормативно-правові акти України з ВПП, інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона, інструкцію з виконання десантування на майданчик приземлення;
засоби управління і контролю польотів, порядок їх використання;
способи застосування АЗУ (десантування);
способи атаки цілей і порядок виконання повторних заходів;
радіуси зон ураження АЗУ, мінімальні висоти їх застосування одиночними екіпажами ПС і групами ПС;
порядок виходу ПС на наземні (морські) цілі;
способи самостійного пошуку цілей екіпажами в заданому районі;
способи наведення і цілевказування;
необхідний залишок палива для польоту на аеродром посадки;
маневри із забезпечення БзП в районі полігона (майданчика приземлення) та при наведенні на наземні цілі.
3. Підготовку КрП на полігонах і майданчиках приземлення, фахівців ГБУ організовують головні (старші) штурмани ОУА ЗСУ (СДА), а штатних КрП на полігонах - начальники полігонів.
4. Підготовка до безпосереднього управління польотами на полігоні, майданчику приземлення та до наведення ПС на наземні цілі на наступний льотний день (ніч) включає вивчення:
планової таблиці (плану-графіка) роботи авіаційної частини (підрозділу) на полігоні, майданчику приземлення;
висот, швидкостей, напрямків і способів виходу ПС на цілі, майданчик приземлення та порядку відходу від них;
способів контролю за польотами ПС в районі полігона, майданчика приземлення;
характеристик АЗУ, що використовуються, безпечних умов їх застосування;
способів застосування АЗУ, десантування;
вимог щодо забезпечення БзП у районі полігона (майданчика приземлення), можливих помилок екіпажів під час виконання бойового застосування та дій КрП (авіаційного навідника) щодо їх запобігання;
порядок проведення ОК роботи екіпажів на полігоні (майданчику приземлення) і передачі результатів бойового застосування на борт ПС.
5. Підготовку і контроль готовності до керівництва польотами проводять старший штурман і заступник командира (командир) авіаційної частини, а на навчаннях і перевірках - посадові особи за вказівкою керівника навчання (перевірки).
6. Підготовка до управління польотами на рухомому полігоні додатково включає вивчення:
структури повітряного простору, аеродромів у районі розгортання рухомого полігона;
заходів, що виключають порушення екіпажами встановленого порядку ВПП і режиму польотів під час роботи в районі рухомого полігона;
зони відповідальності КрП на рухомому полігоні, засобів і способів контролю за польотами ПС у зоні рухомого полігона;
способів пошуку і атаки виявлених цілей;
необхідних мінімальних залишків палива для повернення ПС на основний або запасний аеродром.
IV. Штурманське забезпечення польотів
1. Загальна організація штурманського забезпечення польотів
1. Штурманське забезпечення польотів організовується старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини на основі вказівок командира, який організовує польоти, вказівок штабів та посадових осіб штурманської служби вищого рівня.
Штурманське забезпечення бойових дій (навчань), дій за призначенням організовується та здійснюється відповідно до службових документів ОУА ЗСУ та ЦОВВ.
2. Обсяг і зміст заходів штурманського забезпечення визначаються характером завдань, що виконуються, навігаційною та аеронавігаційною обстановкою в районі польотів, тактико-технічними даними ПС, рівнем штурманської підготовки керівного і льотного складу, обслуг ПУА, а також наявним часом.
3. Основними заходами щодо штурманського забезпечення польотів є:
1) підготовка авіаційних карт;
2) підготовка довідкових даних;
3) обладнання району польотів (навігаційне забезпечення);
4) участь у розробленні документів із загальної організації польотів;
5) розроблення вказівок щодо штурманського забезпечення польотів;
6) розроблення пропозицій командиру для прийняття рішення про виконання польотів;
7) програмування польоту та підготовка ПрНК (ПНО);
8) участь у відпрацюванні ІШР;
9) відпрацювання ШПП;
10) організація та контроль виконання вказівок зі штурманського забезпечення польотів;
11) узагальнення і поширення досвіду роботи зі штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП;
12) штурманське забезпечення міжнародних польотів;
13) організація забезпечення польотів АНІ.
2. Авіаційні карти та порядок їх підготовки
1. Авіаційні карти за своїм призначенням діляться на:
1) польотні карти (маршрутні (навігаційні), бортові, району цілей);
2) спеціальні карти (радіонавігаційні, аеронавігаційні);
3) довідкові карти (магнітні, штучних перешкод, орієнтирів корекції, із сіткою ППО, часових поясів, зоряного неба, метеорологічні, консультативні, гравіметричні).
Основні масштаби авіаційних карт, що використовуються в державній авіації, наведені в додатку 2 до цих Правил.
За формою надання картографічної інформації топографічні (авіаційні) карти можуть бути аналоговими (паперовими) або цифровими (електронними).
2. У процесі попередньої штурманської підготовки до польоту готуються:
польотна (маршрутно-польотна) карта;
бортова аеронавігаційна карта;
карта району цілей (полігона, розвідки, десантування (майданчика приземлення));
спеціальні карти.
3. Польотні карти входять до обов'язкового комплекту польотної документації екіпажів ПС.
Підготовка польотних карт здійснюється згідно зі службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ з повітряної навігації та включає нанесення даних, прокладення та розмітку маршруту польоту тощо.
Польотні карти повинні мати командир, помічник командира (другий льотчик), штурман, помічник штурмана (другий штурман, штурман-оператор), льотчик-штурман.
4. Загальна підготовка маршрутних карт включає:
виділення державного кордону та прикордонної смуги (лінії зіткнення військ);
нанесення основного і запасних аеродромів, схем заходу на них, зазначення даних радіотехнічних засобів навігації;
нанесення ділянок маршрутів ОПР з режимами їх перетинання, кордонів заборонених зон та зон з особливим режимом ВПП, зазначення відсічних пеленгів (азимутів) і дальності до них від визначених засобів РТЗ, магнітних схилень, позааеродромних засобів РТЗ польотів, меж районів польотної інформації Центрів ОрПР;
нанесення меж робочих ділянок радіонавігаційних систем, рубежів початку і закінчення безперервної корекції ПрНК;
виділення характерних візуальних і радіолокаційних орієнтирів, нанесення їх координат;
виділення основних висот місцевості та нанесення штучних перешкод.
5. Бортова аеронавігаційна карта зберігається на борту ПС і повинна охоплювати район радіусом, не меншим максимальної практичної дальності польоту ПС. Загальна підготовка бортової карти включає:
виділення державного кордону (нанесення лінії зіткнення військ);
виділення сітки геодезичних координат і нанесення даних для застосування ПрНК;
нанесення аеродромної мережі і позааеродромних засобів РТЗ польотів.
6. З метою забезпечення високої точності і надійності виходу на задану ціль кожен екіпаж готує великомасштабну карту району цілей (полігона, розвідки, десантування (майданчика приземлення)) згідно зі службовими документами ОУА ЗСУ з повітряної навігації.
Загальна підготовка карт району цілей включає:
позначення меж району цілі (полігона);
нанесення дозволених секторів атак (розвідки) цілей;
позначення та виділення цілі, точки прицілювання і допоміжних (винесених) точок прицілювання;
вибір, відмічання та виділення ПБШ, прокладання і розмічання лінії бойового шляху;
вимірювання і нанесення курсу, відстані і часу польоту до цілі;
визначення та нанесення висоти (перевищення) цілі над рівнем моря (над аеродромом базування);
виділення радіолокаційних і візуальних (контрольних) орієнтирів, засобів РТЗ польотів, що забезпечують корекцію ПрНК, вихід на ПБШ і ціль, її пошук і розпізнавання;
розрахунок і нанесення геодезичних (прямокутних, ортодромічних) координат цілі, точки прицілювання, ПБШ і опорних орієнтирів (орієнтирів корекції ПрНК);
нанесення безпечних рубежів застосування зброї від військ, розташованих в районі полігона;
нанесення зон виявлення і ураження засобів ППО, що застосовуються під час навчань.
Карти, фотосхеми, знімки радіолокаційного зображення району цілі підбираються штабом і старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини залежно від завдання, характеру цілі, умов спланованих польотів і типу ПС.
7. Спеціальні карти використовуються в інтересах навігації та бойового застосування (дій за призначенням) залежно від обладнання ПС та засобів РТЗ польотів.
8. Робочі карти призначені для:
скорочення часу на підготовку штурманом-керівником пропозицій командиру (начальнику) для прийняття ним рішення про польоти (дії за призначенням, бойові дії);
особистої підготовки головного (старшого) штурмана до постановки завдання;
розроблення польотних завдань і програм польоту.
9. Загальна підготовка робочої карти включає:
нанесення державного кордону та прикордонної смуги (лінії зіткнення військ);
нанесення засобів РТЗ польотів, даних їх роботи і зон дії (робочих ділянок), цілей (полігонів), опорних орієнтирів, аеродромів базування і запасних аеродромів;
нанесення елементів навігаційної обстановки в районі польотів (структури повітряного простору);
вибір та нанесення сітки ортодромічної системи координат.
До робочої карти додаються бланки оперативної і неоперативної інформації ПрНК, інші необхідні документи.
Залежно від призначення авіаційної частини рішенням старшого штурмана на авіаційні карти можуть наноситися й інші дані.
10. Цифрові (електронні) карти застосовуються в наземних автоматизованих комплексах підготовки польотних завдань, на автоматизованих робочих місцях головного (старшого) штурмана і в бортових автоматизованих системах інформаційної підтримки екіпажів.
11. У разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України або під час збройного конфлікту (проведення спеціальної операції) на карти, що використовуються на борту ПС, наносити розташування своїх військ, кораблів, базування авіації та інші секретні дані забороняється.
12. Підготовка авіаційних карт проводиться відповідно до цих Правил, вказівок керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА).
Умовні позначки, які використовуються під час підготовки авіаційних карт і роботи з ними, наведені у додатку 3 до цих Правил.
3. Підготовка довідкових даних
1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старші штурмани (штурмани) авіаційних частин організовують та проводять роботу щодо підготовки довідкових даних і виконання необхідних штурманських розрахунків. Основним призначенням довідкових даних є скорочення часу на відпрацювання і реалізацію заходів штурманського забезпечення польотів та підготовку до них.
2. До довідкових даних належать:
таблиці тактико-технічних даних ПС, АЗУ, систем управління і наведення;
таблиці бойових можливостей авіаційних частин і підрозділів, ПС, графіки (розрахунки) щодо ураження типових об'єктів (цілей);
тактико-технічні дані засобів РТЗ польотів та дані щодо їх зон дії (робочих ділянок);
таблиці природного освітлення;
номограми і графіки для виконання штурманських розрахунків (різних маневрів, шикування та розпуску бойових порядків);
таблиці нормативів оцінок з навігації та бойового (спеціального) застосування;
документи аеронавігаційної інформації.
3. Рішенням керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини перелік довідкових даних може бути розширений, виходячи з бойового (спеціального) призначення авіаційної частини.
4. Довідкові дані повинні забезпечувати визначення:
тактичного радіусу дій авіаційних частин і підрозділів, ПС при різних варіантах бойової зарядки на типових режимах і профілях польоту;
максимальної практичної дальності перельоту ПС (груп ПС);
тривалості чергування і рубежів досяжності під час дій із зон чергування в повітрі;
раціональної бойової зарядки ПС для ураження типових об'єктів (цілей);
потрібних нарядів сил для заданого ступеня ураження типових об'єктів (цілей) або очікуваного результату дій при заданому наряді сил;
засобів РТЗ польотів, що забезпечують виконання польотних завдань;
рубежів введення в бій винищувачів для ураження повітряних цілей з різних положень і ступенів готовності;
можливостей щодо наведення винищувачів на повітряні цілі;
можливостей із десантування (перевезення) військ, техніки та вантажів;
оцінки авіаційних частин (підрозділів і екіпажів) з навігації та бойового (спеціального) застосування;
безпечних умов навігації та бойового (спеціального) застосування.
5. Конкретний зміст, кількість і форма складання довідкових даних визначаються рішенням керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини).
6. З метою підвищення якості підготовки до польоту в установлені командиром (начальником) строки та полегшення роботи в польоті льотчики і штурмани повинні мати (готувати) довідкові дані, необхідні для вирішення завдань навігації і бойового застосування (дій за призначенням). Довідкові дані готуються згідно з вказівками керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини).
4. Обладнання району польотів (навігаційне забезпечення)
1. Обладнання району польотів в частині навігаційного забезпечення здійснюється з метою забезпечення потрібної точності, надійності і безпеки навігації та бойового (спеціального) застосування.
Обладнання району польотів здійснюється завчасно на основі плану, який розробляється головним штурманом і начальником військ зв'язку та інформаційних систем виду ЗСУ (начальником військ зв'язку та АСУ з'єднання) з урахуванням наявних коштів і вказівок вищого штабу. План затверджується командувачем виду ЗСУ.
Обладнання району польотів в інтересах державної авіації ЦОВВ здійснюється за планами цих відомств або за заявками через Міністерство оборони України.
Удосконалення обладнання району польотів здійснюється під час льотної підготовки авіаційних частин (підрозділів) з урахуванням набутого досвіду, змін у завданнях бойової (спеціальної) підготовки, а також у разі надходження нових ПС і засобів РТЗ польотів.
2. Обладнання району польотів в частині навігаційного забезпечення включає:
розміщення засобів РТЗ польотів з урахуванням покриття району польотів суцільною робочою ділянкою;
геодезичне прив'язування позицій засобів РТЗ польотів і розроблення даних роботи засобів РТЗ польотів;
визначення (розрахунок) робочих ділянок засобів РТЗ польотів для різних висот польоту;
розрахунок поправок на розповсюдження радіохвиль у різних радіонавігаційних системах;
обліт зон дії (робочих ділянок) засобів РТЗ польотів.
3. Розміщення засобів РТЗ польотів здійснюється, якщо можливо, з урахуванням дублювання робочої ділянки однієї системи робочою ділянкою системи іншого типу. Райони аеродромів і полігонів повинні покриватися робочою ділянкою системи, що забезпечує максимальну точність визначення місця ПС.
4. Геодезичне прив'язування позицій засобів РТЗ польотів здійснюється завчасно підрозділами військових частин топографічної служби ЗСУ за заявками через Центральне управління воєнно-топографічне та навігації Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ. Розрахунок робочих зон виконується після прив'язування позицій.
Розроблення даних роботи засобів РТЗ польотів виконують фахівці зв'язку та РТЗ.
Поправки на розповсюдження радіохвиль у фазових системах радіотехнічних систем дальньої навігації (далі - РСДН) розраховуються фахівцями військ зв'язку та наносяться на спеціальних картах.
5. Позиції мобільних засобів РТЗ польотів вибираються після визначення робочих ділянок стаціонарних засобів таким чином, щоб створити суцільне навігаційне поле і необхідне перекриття робочих ділянок.
6. Обліт зон дій (робочих ділянок) засобів РТЗ польотів виконується спеціальними літаками-лабораторіями або (у разі їх відсутності) підготовленими екіпажами ПС. Обліт здійснюється з метою уточнення розрахункових меж робочих ділянок та визначення точнісних можливостей засобів РТЗ в комплексі з бортовими засобами.
7. Вивчення з льотним складом даних роботи і робочих ділянок засобів РТЗ польотів, їх точнісних характеристик здійснюється після виконання обльоту.
5. Розроблення документів із загальної організації польотів
1. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старший штурман (штурман) авіаційної частини) бере участь у розробленні таких документів із загальної організації польотів:
1) ІВП у районі аеродрому (вертодрому);
2) ІВП на вертолітному посадковому майданчику (постійному ЗПМ);
3) інструкції з ВПП полігона;
4) інструкції з експлуатації полігона;
5) інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення.
Під час розроблення зазначених документів керівник штурманської служби керується чинним законодавством України.
2. В ІВП у районі аеродрому (вертодрому) визначаються:
розташування аеродрому (вертодрому) щодо найближчого великого населеного пункту, геодезичні координати контрольної точки аеродрому (далі - КТА) і порогів ЗПС, номер часового поясу, магнітне схилення, форма і розмір льотного поля, ухил ЗПС, напрямки (дійсний та магнітний шляхові кути) основний і запасний ЗПС, їх розміри і відповідні напрямкам посадки номери порогів ЗПС, перевищення аеродрому (вертодрому) і порогів ЗПС відносно рівня моря;
коротка характеристика рельєфу місцевості, природні та штучні перешкоди на підході до аеродрому та в районі аеродрому (вертодрому), їх маркування, висоти відносно аеродрому (вертодрому) і розташування відносно КТА (азимут, видалення) на схемі, а також їх висоти відносно відповідних порогів ЗПС на схемах зниження і заходу на посадку;
розташування аеродромних зон, висоти і маршрути польоту в зони, а також виходу на аеродром, мінімальні висоти, обмежувальні пеленги;
зони очікування (встановлений маневр, ешелони), зони вимушеного покидання ПС, аварійного зливу палива, місця скидання підвісних баків тощо;
повітряні коридори (маршрути) і мінімальні висоти для входу в район аеродрому (вертодрому) і виходу з нього;
маршрути польотів нижче абсолютної висоти переходу (на малих і гранично малих висотах);
найближчі запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), придатні для вимушених посадок, із зазначенням їх місцезнаходження, перевищення, дійсних (магнітних) шляхових кутів польоту і відстаней до них, розмірів і напрямків ЗПС (ЗПМ);
мінімально допустимі інтервали зльоту і посадки між ПС різних типів і порядок радіолокаційного контролю за ПС в районі аеродрому (спільно із заступником командира авіаційної частини);
порядок направлення ПС на запасні аеродроми;
маршрути польоту для заходу на посадку способами, встановленими для цього аеродрому (вертодрому);
висота польоту по колу, ешелон (висота) переходу, мінімальна висота кола польотів над аеродромом (вертодромом), мінімальна висота польоту в районі управління повітряним рухом відомчим органом УПР аеродрому;
порядок відходу та маршрути польоту на полігони, майданчики приземлення і порядок виходу з них на аеродром (вертодром) у простих і складних метеоумовах для кожного напрямку ЗПС;
порядок розпуску груп ПС;
опис схем зниження і заходу на посадку в умовах польоту за ППП та ПВП для ПС, що мають швидкість польоту по колу більше 300 км/год, а також 300 км/год і менше;
порядок виконання позачергового заходу на посадку і відходу на запасні аеродроми;
порядок польоту по коридорах входу (виходу) в район (з району) аеродрому, підходу до аеродрому (вертодрому), а також порядок виходу на аеродром для виконання заданого способу заходу на посадку;
порядок обходу зон із небезпечними метеоумовами в районі аеродрому (вертодрому), порядок заходження на посадку в разі виходу з ладу аеродромних засобів посадки або обладнання ПС, що забезпечує політ за приладами;
порядок виконання польотів на малих і гранично малих висотах;
дії екіпажу в разі втрати орієнтування і порядок його відновлення;
порядок виходу на свій або запасний аеродром в умовах польоту за ППП та ПВП з урахуванням наявних засобів зв'язку та РТЗ польотів і характерних орієнтирів;
дії обслуги ПУА під час надання допомоги екіпажу у відновленні втраченого орієнтування;
порядок використання засобів зв'язку і РТЗ польотів для визначення місцезнаходження ПС, що терпить лихо;
схеми набору висоти і відходу на маршрути, у зони для всіх напрямків зльоту;
схеми маневру для заходу на позачергову посадку, схеми зниження і заходження на посадку всіма способами, встановленими для різних типів ПС і напрямків ЗПС;
маршрути повітряної і радіолокаційної розвідки погоди (спільно з начальником метеорологічної служби авіаційної частини);
карта структури повітряного простору району аеродрому (вертодрому).
За потреби розробляються схеми шикування та розпуску бойових (польотних) порядків різних типів ПС. У разі розташування аеродрому (вертодрому) поблизу державного кордону розробляється схема контролю за польотом ПС з метою попередження порушення державного кордону.
3. В ІВП на вертолітному посадковому майданчику (постійному ЗПМ) визначаються:
розташування вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ) від найближчого населеного пункту або характерного орієнтира;
географічні координати місцезнаходження вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ), висота відносно рівня моря, магнітне схилення;
форма, розміри та маркування зони кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту, зони приземлення та відриву (якщо таке передбачено);
основні курси посадки;
характерні орієнтири при підході до вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ) та перешкоди в радіусі 20 км;
маршрут польоту з базового аеродрому і у зворотному напрямку;
запасні аеродроми (вертолітні посадкові майданчики (постійні ЗПМ), магнітні шляхові кути та відстань до них;
місцеві особливості розташування споруд або перешкод, що можуть впливати на безпеку польотів;
карта району вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ);
таблиця перешкод у районі вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ).
4. В інструкції з використання повітряного простору полігона визначаються:
район полігона, межі повітряного простору полігона, діапазон висот ВПП полігона;
елементи структури повітряного простору в районі полігона (маршрути ОПР та ешелони польотів ПС по них, заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП тощо);
зони очікування над полігоном;
порядок подання заявок на використання полігона;
дії КрП на полігоні щодо дотримання порядку ВПП в районі полігона та взаємодія з відповідним Центром ОрПР;
заходи безпеки ВПП в районі полігона;
карта структури повітряного простору району полігона.
5. В інструкції з експлуатації полігона визначаються:
розташування полігона від найближчого великого населеного пункту, координати центру полігона, перевищення центру полігона над рівнем моря, магнітне схилення, координати земельної ділянки (акваторії моря), межі полігона та робочої площі полігона;
найближчі від полігона аеродроми (вертодроми), відповідні відстані та курси польотів до них; можливі майданчики на випадок вимушеної посадки ПС в районі полігона;
наявність у районі полігона природних і штучних перешкод, їх параметри;
умови виконання бойових застосувань на полігоні при одночасному знаходженні декількох ПС в районі полігона, напрямки дозволених атак цілей та види маневрів;
мішеневе обладнання полігона (координати центрів мішеней, їх розміри, дозволені сектори заходів, допустимі висоти бойового застосування та дозволені типи АЗУ);
безпечні умови бойового застосування на полігоні;
карта із визначенням робочої зони, мішеневих полів із заліковими площами, пунктів управління і спостереження, вертолітних посадкових майданчиків (постійних ЗПМ), військового містечка та інших об'єктів полігона, бойових курсів заходу на цілі, заборонених секторів заходу та заборонених зон (районів).
6. В інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення визначаються:
розташування майданчика приземлення відносно населених пунктів;
характеристика покриття майданчика приземлення, природні та штучні орієнтири, що обмежують майданчик;
характерні орієнтири, що використовуються для орієнтування на місцевості;
структура повітряного простору в районі майданчика приземлення в радіусі 50 км (розташування маршрутів ОПР, пілотажних зон, коридорів підходів, аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), пунктів запусків повітроплавних засобів);
характеристика майданчика приземлення (розміри майданчика, наявність зон безпеки, геодезичні координати точок приземлення першого парашутиста та центру майданчика, перевищення майданчика відносно рівня моря, магнітне схилення, ПБШ, бойовий дійсний шляховий кут, максимально допустима помилка в напрямку виходу на майданчик);
можливості десантування парашутистів, бойової техніки та вантажів у різноманітній навігаційній та метеорологічній обстановці вдень та вночі одиночними ПС та з бойових порядків;
можливості одночасного (групового) викиду десанту та безпарашутного десантування;
залежність довжини серії десантування від способу прицілювання, висоти десантування, форми бойового порядку та швидкості польоту ПС;
схема маневру ПС в районі десантування залежно від напрямку заходу (можливість і порядок виконання повторного заходу на десантування);
заходи безпеки десантування (штурманські);
карта структури повітряного простору в районі майданчика приземлення.
6. Розроблення вказівок щодо штурманського забезпечення польотів
1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ після затвердження планів підготовки підпорядкованих СДА на відповідний рік відпрацьовують вказівки щодо штурманського забезпечення польотів і виконання завдань з навігації та бойового застосування (дій за призначенням).
2. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ у вказівках щодо штурманського забезпечення польотів відображає:
зміст і особливості виконання завдань бойової (спеціальної) підготовки на рік з питань штурманського забезпечення (навігації, бойового застосування або дій за призначенням);
особливості штурманської підготовки до польотів і проведення контролю готовності до них;
особливості і порядок освоєння (виконання) складних видів бойового (спеціального) застосування;
вимоги до рівня бойової готовності (готовності за призначенням) СДА та заходи щодо його досягнення і підтримання з питань штурманського забезпечення;
особливості використання полігонів;
порядок організації використання засобів ОК польотів та аналізу результатів навігації і бойового застосування (дій за призначенням);
зміст штурманської підготовки обслуг ПУА та осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, особливості роботи в ході наведення ПС та контролю за виконанням польотів;
вимоги щодо виконання заходів штурманського забезпечення БзП;
порядок підготовки КрП на полігонах та майданчиках приземлення, фахівців ГБУ;
особливості топогеодезичного і навігаційного забезпечення виконання завдань бойової (льотної, спеціальної) підготовки СДА;
порядок використання навчальної бази і тренажерів в інтересах якісного виконання завдань зі штурманської підготовки;
основну тематику занять зі штурманської підготовки.
