Про затвердження Правил штурманського забезпечення польотів державної авіації України

Відповідно до частини другої статті 7 Повітряного кодексу України та з метою нормативно-правового регулювання забезпечення польотів державної авіації України

1. Затвердити Правила штурманського забезпечення польотів державної авіації України, що додаються.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила визначають завдання, порядок організації та здійснення проведення штурманського забезпечення польотів державної авіації України (далі - ДА) і є обов'язковими для керівництва і виконання всіма суб'єктами авіаційної діяльності (далі - САД) ДА України.

2. Ці Правила регулюють питання щодо:

призначень і завдань штурманських служб суб'єктів авіаційної діяльності ДА;

загального порядку проведення штурманської підготовки та штурманського забезпечення польотів САД ДА;

заходів забезпечення безпеки повітряної навігації і бойового (спеціального) застосування державних повітряних суден (далі - ПС).

3. Органи управління авіацією (далі - ОУА) центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ) та Збройних Сил України (далі - ЗСУ) розробляють документи з питань штурманського забезпечення польотів з урахуванням особливостей (специфіки) своєї діяльності та відповідно до цих Правил. Примірники цих документів надаються до Головного управління державної авіації України.

4. Терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються в таких значеннях:

авіаційна карта - топографічна, спеціальна, цифрова (електронна) карта (польотна, спеціальна, довідкова), що містить необхідну інформацію, пов'язану з використанням повітряного простору, та може бути використана для планування чи виконання польотних завдань;

безпека повітряної навігації - стан штурманського забезпечення польотів, який виключає випадки втрати орієнтування, потрапляння ПС в умови, які можуть призвести до інцидентів та до авіаційної події, а також до порушення порядку використання повітряного простору;

вихід на ціль - вихід ПС у визначену ділянку повітряного простору, з якої забезпечується виявлення певної цілі, розпізнавання та вирішення завдань бойового застосування (дій за призначенням);

візуальне орієнтування - оглядово-порівняльний метод визначення місцезнаходження ПС, який базується на порівнянні зображення місцевості на карті з фактичним виглядом цієї місцевості на земній поверхні;

гарантійний запас палива - мінімальний запас палива для компенсації можливого відхилення технічних характеристик ПС та двигунів від визначених інструкціями середніх значень, що визначається інструкціями з розрахунку дальності і тривалості польоту та уточнюється практичними вимірюваннями витрат палива для кожного ПС окремо;

забезпечення аеронавігаційною інформацією - комплекс заходів, спрямований на збір, аналіз, обробку, відображення (публікацію) та своєчасне забезпечення заінтересованого авіаційного персоналу повною і достовірною аеронавігаційною інформацією, необхідною для організації та виконання польотів, управління ними і направленою на підвищення безпеки польотів, якості та надійності повітряної навігації;

карта - умовне зменшене зображення земної поверхні (окремих її ділянок) на площині, виконане у відповідному масштабі та побудоване за певними законами;

комплексне застосування навігаційних засобів - найбільш раціональне використання екіпажем ПС бортових, наземних та супутникових систем навігації і посадки, а також всієї наявної навігаційної інформації одночасно з веденням візуального орієнтування для забезпечення точної і безпечної повітряної навігації;

лідирування іноземного повітряного судна - контроль за польотом іноземного ПС присутнім на його борту штурманом-лідирувальником;

лінія заданого шляху - проекція заданої траєкторії польоту ПС на земну поверхню, по якій екіпаж повинен провести ПС;

маршрут польоту - лінія заданого шляху ПС, що задається поворотними пунктами маршруту, по якій повинно пролетіти ПС;

масштаб карти - відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на земній поверхні;

міжнародний політ - політ, пов'язаний із перетинанням ПС державного кордону України та іншої держави, або політ, який виконується в повітряному просторі іншої держави (інших держав);

мінімальна висота прольоту перешкод - мінімально допустима висота польоту, що гарантує уникнення зіткнення ПС із земною (водною) поверхнею або перешкодами на ній;

мінімальний залишок палива після посадки - розрахунковий залишок палива на момент торкання земної або водної поверхні та закінчення пробігу, який забезпечує повторний захід на посадку і самостійний рух ПС по аеродрому (площі маневрування) до вимкнення двигунів;

особи органів управління повітряним рухом - працівники обслуги пунктів управління ДА, групи керівництва польотами на аеродромах, кораблях, полігонах, майданчиках приземлення та групи бойового управління (авіаційні навідники);

пілотажно-навігаційне обладнання - обладнання, яке забезпечує вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

прицільно-навігаційний комплекс - автоматизована система, призначена для вирішення завдань навігації, управління польотом і озброєнням;

рубіж повернення - розрахунковий рубіж на маршруті польоту, від якого наявний залишок палива забезпечує повернення ПС (групи) на аеродром вильоту або визначений (запланований) аеродром і посадку на ньому;

топогеодезичне забезпечення польотів державної авіації - комплекс заходів, спрямованих на топогеодезичну підготовку аеродромів, позиційних районів радіотехнічних систем навігації і управління, безпілотних літальних апаратів, автоматизованої системи управління, створення і доведення до САД ДА топографічних, спеціальних карт та розрахунково-геодезичних даних, необхідних для вивчення і оцінки місцевості під час планування польотів (бойових дій), організації взаємодії, управління, а також для ефективного застосування авіаційної техніки;

штурманська підготовка - комплекс заходів, спрямованих на набуття та вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок особовим складом суб'єкта державної авіації для виконання завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування (виконання дій за призначенням) та штурманського забезпечення польотів;

штурманська служба державної авіації - штурманські служби ОУА ЦОВВ, ОУА ЗСУ (Повітряних Сил, Сухопутних військ, Військово-Морських Сил), органів управління суб'єктів державної авіації, структурних підрозділів суб'єктів державної авіації;

штурманське забезпечення безпеки польотів - комплекс заходів щодо забезпечення безпеки повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

штурманське забезпечення польотів - комплекс заходів, що проводяться штурманською службою суб'єкта державної авіації з метою досягнення високої точності і надійності повітряної навігації, ефективності і якості бойового (спеціального) застосування, успішного вирішення завдань бойової (спеціальної) підготовки і безпеки польотів.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених в нормативно-правових актах України з питань діяльності в галузі авіації та Правилах виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527 (далі - ПВП ДА-2015).

5. Керівництво штурманською службою здійснюють:

1) у Збройних Силах України:

у Повітряних Силах - головний штурман - начальник штурманського управління авіації Командування Повітряних Сил (далі - головний штурман Повітряних Сил ЗСУ);

в авіації Сухопутних військ - начальник штурманської служби - головний штурман служби армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗСУ;

в авіації Військово-Морських Сил - головний штурман морської авіації;

у Спеціалізованому центрі бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України (далі - СЦБП АФ) - начальник штурманської служби;

у Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України (далі - ДНВЦ) - головний штурман-випробувач;

у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) - начальник штурманської служби - старший інспектор-штурман;

2) в авіації Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) - начальник штурманської служби - головний штурман відділу професійної та спеціальної підготовки управління авіації Головного управління Національної гвардії України;

3) у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) - головний штурман авіації;

4) у Державній прикордонній службі України (далі - ДПС) - головний штурман авіації;

5) у з'єднанні - головний штурман;

6) в авіаційній частині - старший штурман (штурман);

7) в авіаційній ескадрильї (групі) - старший штурман (штурман) авіаційної ескадрильї (групи), а там, де ця посада не передбачена, - заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман;

8) в авіаційній ланці (загоні) - штурман (льотчик-штурман) ланки (загону), а там, де ця посада не передбачена, - командир авіаційної ланки (загону).

6. На головного штурмана Повітряних Сил покладаються: керівництво штурманською службою Повітряних Сил, координація діяльності штурманських служб авіації видів ЗСУ, авіації ЦОВВ з основних завдань штурманської служби та організація взаємодії зі штурманською службою Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі - Украероцентр).

7. Підпорядкованість, обов'язки та повноваження головного штурмана Повітряних Сил, головних штурманів авіації видів ЗСУ, штурманських служб авіації МВС, ДСНС, ДПС визначаються відповідно до чинного законодавства.

8. Розпорядження і вказівки посадових осіб штурманської служби суб'єктів державної авіації (далі - СДА), віддані в межах їх компетенції, з питань штурманського забезпечення польотів ДА, штурманської підготовки льотного складу, офіцерів штабів авіаційних частин, авіаційного персоналу командних пунктів (далі - КП) і пунктів управління авіації (далі - ПУА), керівників польотів (далі - КрП) авіаційних частин (полігонів), авіаційних диспетчерів, фахівців груп бойового управління (далі - ГБУ), а також з питань підготовки та застосування авіаційної техніки, авіаційних засобів ураження (далі - АЗУ), засобів радіотехнічного забезпечення (далі - РТЗ) польотів, із штурманського забезпечення безпеки польотів (далі - БзП) є обов'язковими для виконання.

9. Посадова особа штурманської служби СДА виконує польоти як штурман екіпажу ПС, його помічник (другий штурман, штурман-оператор) та інструктор.

Посадова особа штурманської служби (за фахом льотчик) виконує польоти як льотчик (командир екіпажу ПС, його помічник, льотчик-штурман) та інструктор.

10. Льотчики, штурмани та особи, пов'язані з керівництвом та управлінням польотами, зобов'язані мати необхідне штурманське спорядження.

11. До комплекту штурманського спорядження входять:

портфель або картоутримувач;

наколінний планшет льотчика (штурмана) (далі - НПЛ (НПШ));

масштабна лінійка;

навігаційний транспортир;

інструмент для обчислювання (навігаційна лінійка або навігаційний розраховувач);

годинник штурманський (наручний).

Комплект штурманського спорядження може доповнюватись іншими вимірювальними і обчислювальними інструментами, зокрема: програмованим мікрокалькулятором (мікро-ЕОМ); прийомоіндикатором супутникової навігаційної системи (далі - СНС); засобом електронно-обчислювальної техніки типу ноутбук (нетбук, планшет) тощо.

1. Штурманська служба САД ДА є льотною службою та призначена для вирішення питань:

теорії і практики повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування;

організації та проведення штурманської підготовки;

штурманського забезпечення бойової готовності (готовності до дії за призначенням) СДА;

штурманського забезпечення польотів;

штурманського забезпечення БзП.

2. Заходи топогеодезичного, навігаційного забезпечення, забезпечення польотів СДА аеронавігаційною інформацією (штурманське забезпечення безпеки використання полігонів) проводяться на підставі рішень командирів (начальників), які організовують польоти, вказівок вищих посадових осіб та керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ відповідно до чинного законодавства.

3. Основними завданнями штурманської служби СДА є:

забезпечення високої точності, надійності та безпеки навігації, а також ефективності бойового (спеціального) застосування;

досягнення і підтримання високого рівня штурманської підготовки авіаційного персоналу і посадових осіб ОУА ЦОВВ та ЗСУ;

розробка та реалізація заходів щодо: штурманського забезпечення польотів, бойової підготовки (підготовки до дій за призначенням) СДА, використання полігонів, забезпечення польотів аеронавігаційною інформацією, топогеодезичного, навігаційного забезпечення завдань, що вирішуються штурманською службою, штурманського забезпечення БзП;

розвиток та вдосконалення теорії і практики навігації, бойового (спеціального) застосування;

організація контролю, аналізу і оцінки точності навігації та бойового (спеціального) застосування;

визначення вимог до навігаційного обладнання районів польотів;

вирішення кадрових питань, що стосуються особового складу штурманської служби.

Свої завдання штурманська служба вирішує самостійно та у взаємодії зі штабами та іншими службами САД ДА.

4. Успішне вирішення завдань штурманської служби СДА досягається такими заходами:

висока організація і якісне проведення штурманської підготовки льотного складу ДА;

підвищення рівня спеціальних знань і навичок, методичної підготовки керівного складу штурманської служби;

висока організація розробки і реалізації заходів штурманського і топогеодезичного забезпечення польотів;

своєчасне і чітке виконання заходів штурманського забезпечення, спрямованих на підвищення БзП;

організація контролю за станом прицільно-навігаційних комплексів (далі - ПрНК), пілотажно-навігаційного обладнання (далі - ПНО), авіаційного озброєння, десантного обладнання, апаратури розвідки (пошуку) і бортових засобів радіоелектронної боротьби (далі - РЕБ) ПС, за готовністю до роботи автоматизованих робочих місць зі складу автоматизованої системи управління (далі - АСУ), засобів РТЗ польотів;

аналіз і об'єктивність оцінки стану штурманської підготовки, штурманського, топогеодезичного та навігаційного забезпечення польотів (бойових дій) СДА, забезпечення польотів аеронавігаційною інформацією, штурманського забезпечення БзП;

взаємодія з іншими САД ДА (штабами, командуваннями, управліннями, відділами (відділеннями) і службами) з питань планування та організації заходів штурманського забезпечення, що вимагають відповідних спільних рішень і дій;

підвищення рівня автоматизації виконання завдань штурманської служби в повсякденній і бойовій діяльності.

1. Штурманська підготовка СДА включає:

1) штурманську підготовку льотного складу;

2) штурманську підготовку офіцерів штабів авіаційних частин: начальників штабів та їх заступників, офіцерів оперативних відділів (відділень), служб з пошуку та рятування, розвідки, РЕБ, зв'язку та РТЗ;

3) штурманську підготовку обслуг ПУА, груп керівництва польотами (далі - ГКрП) та авіаційних диспетчерів;

4) штурманську підготовку КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ (авіаційних навідників).

2. За штурманську підготовку льотного складу відповідають такі посадові особи:

1) льотного складу - керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, головні штурмани з'єднань (начальники штурманських служб ВНЗ, СЦБП АФ, ДНВЦ), старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (підрозділів, ескадрилій);

2) офіцерів штабів авіаційних частин, обслуг ПУА, ГКрП на аеродромах (вертодромах, постійних злітно-посадкових майданчиках (далі - ЗПМ)), КрП на полігонах, майданчиках приземлення, та фахівців ГБУ - їхні безпосередні командири (начальники).

3. Штурманська підготовка офіцерів органів військового управління здійснюється за планами відповідних начальників штабів.

1. Штурманська підготовка льотного складу є основою штурманської підготовки ДА і складається із:

1) загальної штурманської підготовки;

2) штурманської підготовки до польоту;

3) льотної штурманської підготовки.

2. Загальна штурманська підготовка льотного складу проводиться у формі теоретичних і практичних занять. Кількість годин навчального часу на загальну штурманську підготовку, тематика і види занять визначаються службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ, у підпорядкуванні яких знаходяться СДА. У ході планування бойової (спеціальної) підготовки на навчальний рік тематика і кількість годин на загальну штурманську підготовку можуть уточнюватися рішенням командира (керівника, начальника) авіаційної частини, виходячи з конкретних завдань та рівня штурманської підготовки льотного складу.

3. Загальна штурманська підготовка льотного складу включає вивчення:

теоретичних питань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС, що експлуатуються, їх обладнання і систем авіаційного озброєння з урахуванням бойового (спеціального) призначення ПС;

систем і засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, АЗУ і засобів об'єктивного контролю (далі - ОК), а також методики їх використання в різних умовах навігаційної і тактичної обстановки;

службових документів з організації, підготовки та виконання польотів і забезпечення їх безпеки;

району польотів;

даних роботи і зон дій (робочих областей) засобів зв'язку та РТЗ польотів;

нормативно-правових актів України з використання повітряного простору (далі - ВПП), стандартів та рекомендованої практики ІКАО, інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) (далі - ІВП) у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), з виконання десантування на майданчики приземлення, з експлуатації та ВПП полігонів;

документів аеронавігаційної інформації (далі - АНІ);

авіаційних карт;

об'єктів АСУ, інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС), за допомогою яких вирішуються завдання в інтересах штурманської підготовки до польотів та штурманського забезпечення польотів (бойових дій);

порядку експлуатації СНС.

4. Під час загальної штурманської підготовки льотчики і штурмани вивчають особливості авіаційних карт, що використовуються, здійснюють їх підбір і склеювання на район польотів (бойових дій), а також їх загальну підготовку.

Кількість авіаційних карт, їх категорії за призначенням та за формою надання картографічної інформації для екіпажу визначає старший штурман авіаційної частини залежно від поставленого завдання на політ.

5. У результаті проведення загальної штурманської підготовки льотний склад в обсязі виконання своїх функціональних обов'язків за посадою повинен знати:

порядок перевірки та допуску до польотів льотного складу; обов'язки посадових осіб з організації, проведення і забезпечення польотів;

тактико-технічні дані, принцип дії бортових і наземних засобів (систем) навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польоту в обсязі, необхідному для їх підготовки і грамотного використання в польоті;

правила підготовки та використання ПрНК (ПНО), озброєння ПС на землі та в польоті; обсяг, порядок і строки перевірки (юстирування) ПрНК (ПНО), порядок складання графіків (таблиць) поправок до показань приладів;

теорію навігації та бойового (спеціального) застосування, порядок вибору та прокладання маршруту польоту, виконання навігаційного розрахунку та інженерно-штурманського розрахунку (далі - ІШР) польоту;

класифікацію, призначення, масштаби, види проекцій і особливості використання авіаційних карт, зміст і порядок їх загальної підготовки; кліматичні, метеорологічні та орнітологічні особливості району базування і місцеві ознаки зміни погоди; магнітне схилення і магнітні аномалії;

загальний фізико-географічний характер району польотів (бойових дій); основні лінійні і площинні орієнтири, їх характерні особливості, можливість використання для ведення візуального й радіолокаційного орієнтування, корекції ПрНК в різних умовах; рельєф місцевості та її основні висоти, місцезнаходження основних штучних перешкод та їх висоту;

порядок управління повітряним рухом (обслуговування повітряного руху) (далі - УПР (ОПР)); порядок подання заявок на польоти і сповіщення про них;

структуру повітряного простору України, правила і порядок його використання; розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, маршрутів ОПР, небезпечних, заборонених зон та зон обмежень польотів;

основні і запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), їх місце розташування, розміри і напрямки злітно-посадкових смуг (далі - ЗПС), засоби зв'язку та РТЗ польотів; місце розташування полігонів, майданчиків приземлення, зон повітряних стрільб, їх обладнання, особливості виконання польотів;

місце розташування радіонавігаційних систем, їх тип і дані роботи, позивні, робочі ділянки за висотами польотів, порядок запиту роботи засобів РТЗ польотів на землі і з борту ПС; методику застосування засобів РТЗ польотів для вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

способи шикування і витримування заданих бойових (польотних) порядків, виходу на вихідний пункт маршруту;

порядок виконання польоту за маршрутом, контролю та виправлення лінії шляху, виходу на ціль, маневрування, виходу на аеродром посадки, розпуску бойових (польотних) порядків і заходу на посадку;

порядок роботи на полігонах, майданчиках приземлення, організацію керівництва польотами на них;

види бойового (спеціального) застосування ПС, способи і порядок їх виконання; методику і способи вирішення завдань навігації та бойового застосування (дій за призначенням); варіанти бойової зарядки ПС та порядок її розвантаження;

методику визначення раціональних і безпечних умов виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок організації (керівництва) і виконання польотів, забезпечення їх безпеки;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

причини та ознаки відмов авіаційної техніки на землі і в польоті, можливості відновлення її працездатності в польоті або виконання завдання з використанням дублювальних (резервних) засобів;

заходи щодо попередження втрати орієнтування, порушення державного кордону, входу в заборонені зони, застосування АЗУ поза межами полігона, десантування поза межами заданих майданчиків приземлення; дії екіпажу під час відновлення орієнтування та в інших особливих випадках польоту;

дії екіпажу в разі отримання сигналів "Стріла", "Режим" і "Килим";

можливості наявних в авіаційній частині об'єктів АСУ та ІТС, порядок підготовки і введення даних, алгоритми та методику вирішення завдань штурманської служби СДА;

класифікацію та зміст документів АНІ, їх використання під час підготовки до польоту і в польоті;

методику роботи із засобами ОК, дешифрування та оцінювання точності виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

методику підготовки та проведення розбору польотів.

6. У результаті проведення загальної штурманської підготовки льотний склад повинен вміти самостійно підготуватися до польоту та мати необхідні теоретичні знання і практичні навички:

у підготовці польотної документації;

у роботі з обладнанням ПС;

у використанні засобів РТЗ польотів;

у виконанні штурманських розрахунків.

Рівень загальної штурманської підготовки льотного складу перевіряється посадовими особами штурманської служби.

7. Штурманська підготовка льотного складу до польоту організовується відповідно до чинного законодавства і проводиться з метою повної реалізації можливостей ПС.

Якість штурманської підготовки до польоту є одним з основних критеріїв успішного виконання польотного завдання і штурманського забезпечення БзП.

8. Штурманську підготовку льотного складу до польоту організовує старший штурман (штурман) авіаційної частини на підставі рішення командира авіаційної частини на виконання польотів та вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ.

Обсяг і зміст підготовки до польоту визначаються рівнем штурманської підготовки льотного складу, характером поставленого завдання, умовами його виконання і наявним часом на підготовку.

Незалежно від терміновості виконання польотного завдання льотному складу повинен завжди надаватися час, необхідний на штурманську підготовку до польоту.

9. Штурманська підготовка екіпажу (льотчика) до польоту проводиться по підрозділах або групах тактичного призначення під керівництвом старших штурманів (штурманів) підрозділів (груп) та поділяється на:

1) попередню штурманську підготовку до польоту;

2) передпольотну штурманську підготовку.

10. Попередня штурманська підготовка екіпажу (льотчика) до польоту включає:

1) отримання завдання на політ, усвідомлення його змісту;

2) самостійну штурманську підготовку до польоту;

3) тренування на тренажерах і в кабінах ПС;

4) контроль штурманської готовності до польоту.

11. Завдання на польоти льотному складу ставить командир, який їх організовує. Строки й обсяг попередньої штурманської підготовки до польотів (бойового вильоту, дій за призначенням) визначаються командиром залежно від складності завдання та рівня штурманської підготовки льотного складу.

Під час постановки завдання командир або за його вказівкою старший штурман (штурман) авіаційної частини доводить до льотного складу:

навігаційну обстановку в районі польотів (бойових дій);

маршрути та профілі польотів;

порядок, умови (режими) та особливості виконання польотних завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок використання засобів навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польотів;

бойовий (польотний) порядок авіаційної частини (підрозділів, тактичних груп), способи їх шикування, витримування і розпуску, а також заходу на посадку на основному або запасному аеродромах;

порядок виконання завдань в районі цілей (на полігонах, майданчиках приземлення та в зонах стрільб);

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

дані ІШР;

порядок проведення штурманської підготовки до польотів і контролю штурманської готовності до польотів.

Під час постановки завдань на польоти старший штурман (штурман) авіаційної частини може використовувати робочу карту, штурманський план польоту, схеми, графіки і таблиці, підготовлені для виконання польотів.

12. Самостійну штурманську підготовку екіпажів до польоту організовує старший штурман (штурман) підрозділу, а за його відсутності - командир.

13. Кожен льотчик і штурман у процесі самостійної штурманської підготовки до польоту зобов'язаний:

вивчити польотне завдання, твердо засвоїти його зміст і порядок виконання;

вивчити документи аеронавігаційної інформації;

підготувати польотні карти (пункти 3, 4 глави 2 розділу IV);

прокласти маршрут, виконати розрахунок польоту;

підготувати карту району цілі (майданчика приземлення, району розвідки, району пошуку) (пункт 6 глави 2 розділу IV);

вивчити маршрут, профіль і режим польоту, засоби РТЗ, основну і запасні цілі (мішеневу обстановку на полігоні), майданчик приземлення, район розвідки (пошуку);

усвідомити бойовий (польотний) порядок авіаційної частини, підрозділів (тактичних груп), місце екіпажу в бойовому (польотному) порядку, спосіб шикування бойового (польотного) порядку, дії щодо його витримування, способи розпуску і заходу на посадку;

здійснити ІШР польоту (отримати дані розрахунку) (глава 9 розділу IV);

розробити (деталізувати) штурманський план польоту (глава 10 розділу IV);

підготувати дані для програмування польоту і підготовки ПрНК (ПНО) до польоту (глава 8 розділу IV);

перевірити наявність необхідних довідкових даних (підготувати необхідні довідкові дані) щодо навігації, бойового (спеціального) застосування, посадки на основний або запасний аеродром (глава 3 розділу IV);

заповнити бортовий журнал (здійснити записи в НПЛ, НПШ);

відпрацювати на тренажері або в кабіні ПС послідовність дій у польоті в разі виникнення особливих випадків.

14. Розрахунок польоту виконується після прокладення і розмітки маршруту та з'ясування режиму польоту.

У результаті проведення розрахунку польоту льотчики і штурмани повинні знати та вміти визначати:

довжину ділянок маршруту, відстані до контрольних рубежів (набору висоти і зниження, зрівняльних, виявлення тощо), відстань до цілі, загальну довжину маршруту;

рубежі зустрічі із взаємодіючими підрозділами, тактичними групами;

розрахунковий час виходу на ціль при заданому часі зльоту або розрахунковий час зльоту, якщо визначено час виходу на ціль;

рубежі зустрічі з темрявою і світанком, курсові кути небесних світил (Сонця, Місяця і Полярної зірки) для орієнтовного контролю напрямку польоту;

дані для виконання ІШР польоту.

15. У результаті вивчення маршруту польоту льотчики і штурмани повинні знати:

систему характерних візуальних і радіолокаційних орієнтирів у смузі, ширина якої визначається старшим штурманом авіаційної частини з урахуванням типу ПС, але не менше ± 50 км від лінії заданого шляху, можливості їх використання для орієнтування, виходу на ціль і корекції ПрНК;

засоби РТЗ польотів, сплановані до використання з метою навігації та бойового (спеціального) застосування, їх координати, дані роботи, робочі ділянки по висотах;

місце розташування запасних аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), їх координати і дані;

рельєф місцевості та штучні перешкоди в смузі ± 25 км від лінії заданого шляху, мінімальні висоти польоту по ділянках маршруту;

місця розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, небезпечних та заборонених зон, зон обмеження польотів;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП і порядок відновлення орієнтування (по ділянках маршруту);

порядок перетинання маршрутів ОПР.

16. Вивчення району цілі (полігону) здійснюється за картами цілей, макетами, фотосхемами, супутниковим зображенням місцевості, отриманими за допомогою інтернет-ресурсів, та іншими матеріалами, а також за доповідями екіпажів, які раніше виконували польоти на ці цілі.

У результаті вивчення цілей льотчики і штурмани повинні знати:

точне місце розташування цілей і їх координати, способи пошуку цілі, якщо її місце розташування відомо орієнтовно;

характер і розміри цілі, точки прицілювання і їх координати;

систему орієнтирів, що забезпечують надійний пошук і впізнавання цілі (точки прицілювання), а також корекцію ПрНК та вихід на початок бойового шляху (далі - ПБШ);

основні елементи цілі, їх взаємне розташування та уразливість;

раціональні АЗУ, бойову зарядку ПС;

абсолютну висоту цілі (точки прицілювання), її перевищення над рівнем аеродрому зльоту (над точкою останньої корекції висоти);

способи виділення точок прицілювання (орієнтирів корекції) на екрані радіолокаційного прицілу в умовах РЕБ;

заданий (розрахунковий) час виходу на ціль, умови природного освітлення;

систему вогню засобів протиповітряної оборони (далі - ППО), наявність удаваних об'єктів, що імітують ціль, у ході проведення навчань;

способи і порядок нанесення удару (застосування зброї) і контролю його результатів;

заходи щодо забезпечення безпеки під час застосування АЗУ (у разі виконання інших видів бойового застосування);

порядок відходу від цілі.

У разі виконання інших видів бойового (спеціального) застосування (десантування, розвідка, гасіння пожеж тощо) карта району готується з урахуванням особливостей виконання завдання.

17. Під час з'ясування бойового (польотного) порядку авіаційної частини (підрозділу, тактичної групи) льотчики і штурмани повинні засвоїти:

параметри бойового (польотного) порядку і своє місце в ньому;

порядок зльоту і спосіб шикування, дії із зайняття свого місця в бойовому (польотному) порядку;

порядок відходу від аеродрому та час на шикування;

дії екіпажу щодо витримування заданого місця в бойовому (польотному) порядку і виходу з нього в особливих випадках;

способи, порядок зустрічі і розходження із взаємодіючими групами;

параметри загального бойового (польотного) порядку;

способи розпуску бойового (польотного) порядку і заходу на посадку.

18. У ході самостійної підготовки до польотів вивчається метеорологічна і орнітологічна обстановки на маршруті та в районі бойового застосування (дій за призначенням). Прогноз на час польоту здійснюється за елементами: характер хмарності, вітер, повітряні течії, ділянки турбулентності, висоти тропопаузи й утворення інверсійного сліду, відхилення температури повітря від стандартної залежно від висоти, місця скупчення і висоти польоту птахів, небезпечні для авіації явища погоди, очікувані температура і тиск на рівні ЗПС.

19. У ході попередньої підготовки до польоту під керівництвом командирів (штурманів) авіаційних ланок (загонів) проводиться тренування екіпажів на тренажері або в кабінах ПС. Тренування проводяться у вигляді моделювання конкретного польотного завдання з навігації та бойового (спеціального) застосування і дій екіпажу в особливих випадках у польоті.

Обсяг і тривалість тренувань визначаються командиром авіаційної ескадрильї залежно від завдання та рівня штурманської підготовки екіпажів.

У разі обмеження часу на попередню штурманську підготовку тренування можуть проводитися в період передпольотної підготовки.

20. З метою відпрацювання льотним складом штурманського окоміру, набуття навичок у читанні карт, в усних розрахунках та вирішення інших завдань з навігації і бойового (спеціального) застосування під час попередньої підготовки до польотів проводяться штурманські тренажі, тематику яких визначає старший штурман (штурман) авіаційної частини залежно від характеру спланованих польотів.

21. Попередня штурманська підготовка екіпажів до польоту завершується проведенням контролю штурманської готовності до польотів.

Контроль штурманської готовності до польоту проводиться з метою недопущення до виконання польоту непідготовлених екіпажів, а також ПС з несправними або непідготовленими ПрНК (ПНО) і недостатнім запасом палива.

22. Контроль штурманської готовності до польоту повинен бути індивідуальним, охоплювати всіх членів екіпажу, які виконують навігацію та бойове застосування (завдання за призначенням), та здійснюватися посадовими особами, які проводили підготовку екіпажів до польоту. Зазначений контроль включає перевірку:

штурманської підготовки екіпажів до польоту;

готовності ПрНК (ПНО), спеціального обладнання та озброєння ПС;

наявності в кабінах ПС графіків (таблиць) поправок до показань навігаційних приладів.

23. Штурманська готовність екіпажів до польоту визначається:

знанням польотного завдання і послідовності його виконання відповідно до штурманського плану польоту;

наявністю підготовлених польотних та спеціальних карт, що визначені для екіпажу, штурманського плану польотів (далі - ШПП) та ІШР польоту;

знанням програми польоту, що введена (або вводиться під час польоту) в ПрНК;

наявністю бортового журналу (записів в НПЛ, НПШ), даних, необхідних для вирішення завдань навігації, бойового застосування (дій за призначенням), заходження на посадку на основний та запасні аеродроми;

наявністю встановленого штурманського спорядження;

знанням аеронавігаційної обстановки;

знанням обстановки на маршруті польоту і в районі цілі, конфігурації державного кордону, положення заборонених зон та зон з особливим режимом польоту і порядку виконання польоту поблизу них;

знанням особливостей місцевості, основних орієнтирів і засобів РТЗ польотів у смузі маршруту, особливостей пошуку цілі або майданчика приземлення та виходу на них;

знанням заходів щодо штурманського забезпечення БзП.

24. Штурманську підготовку до польоту контролюють:

старший штурман (штурман) авіаційної частини - екіпажів управління авіаційної частини і командирів авіаційних ескадрилій (за його рішенням може проводитися контроль готовності інших екіпажів авіаційної частини);

старший штурман (командир, штурман) авіаційної ескадрильї - екіпажів заступників командирів авіаційних ескадрилій і командирів авіаційних ланок (загонів) (за його рішенням може проводитися контроль готовності інших екіпажів ескадрильї);

штурман (командир) авіаційної ланки (загону) - екіпажів авіаційної ланки (загону).

У разі зміни польотного завдання в ході перельоту (перегонки) ПС контроль штурманської готовності екіпажів до подальшого польоту на аеродромі проміжної посадки здійснює командир екіпажу (старший групи ПС) із доповіддю безпосередньому командиру (начальнику).

25. Під час виконання авіаційною частиною (підрозділом) відповідальних (складних) завдань контроль штурманської готовності екіпажів до польоту перевіряє керівник штурманської служби органу управління вищого рівня.

Допуском до польоту є підпис контролюючої особи у бортовому журналі штурмана (додаток 1) або в робочому зошиті штурмана, льотчика, а під час виконання перегонки ПС - у листі контролю готовності.

Рішенням керівника СДА форма бортового журналу штурмана може коригуватися залежно від типу ПС.

26. Випуск у політ екіпажів без контролю штурманської готовності до польоту забороняється.

27. Передпольотна штурманська підготовка проводиться з метою:

1) оцінки останніх даних повітряної (навігаційної), аеронавігаційної обстановки і метеорологічних умов;

2) виконання необхідних штурманських розрахунків;

3) уточнення порядку виконання польотних (спеціальних) завдань і доведення цих даних до екіпажів та ГКрП;

4) перевірки справності ПрНК (ПНО) і спеціального обладнання ПС;

5) перевірки правильності підвіски АЗУ (розміщення вантажу) та установки підривачів;

6) перевірки роботи засобів РТЗ польотів.

28. Старший штурман авіаційної частини до початку та в ході передпольотної підготовки:

бере участь в оцінці фактичного стану і прогнозу метеорологічних умов, в уточненні маршруту польоту і завдання на розвідку погоди;

оцінює обстановку в районі польотів, по маршруту та в районі цілі, у разі необхідності уточнює маршрути польотів, ешелони (висоти) польотів і порядок виконання завдання екіпажами; зміни маршрутів або ешелонів (висот) польотів погоджує з Центром організації повітряного руху (далі - ОрПР) (через авіаційного диспетчера аеродрому);

здійснює контроль затвердження заявок на польоти, використання полігонів, роботу засобів РТЗ польотів;

контролює доставку до ПС АЗУ відповідно до польотного завдання, а також знання спеціалістами інженерно-авіаційної служби (далі - ІАС) варіантів бойової зарядки ПС, типів підривачів та їх підготовку згідно із завданнями на польоти;

уточнює готовність запасних аеродромів, їх засобів управління і контролю за польотами;

організовує контроль проведення тренувань у кабінах ПС, перевірки ПрНК (ПНО) та авіаційного озброєння;

перевіряє годинник за сигналами точного часу;

готує передпольотні вказівки зі штурманського забезпечення польотів, доповідає командиру авіаційної частини про особливості ВПП під час польотів та про штурманську готовність до польотів.

29. Старший штурман (командир, штурман) авіаційної частини на передпольотних вказівках зобов'язаний довести льотному складу та особам ГКрП, КП інформацію щодо:

навігаційної, аеронавігаційної і повітряної обстановки в районі польотів;

виконання польотів у районі аеродрому;

висот, ешелонів польотів по маршрутах, у зонах, на полігонах, порядку їх витримування;

часу і порядку зльоту екіпажів, схеми шикування бойового (польотного) порядку і відходу від аеродрому на маршрути, дій екіпажів під час витримування заданого місця в бойовому (польотному) порядку, виходу на аеродром, розпуску і заходу на посадку;

цілей, часу, порядку виходу на них та режимів (умов) бойового (спеціального) застосування;

порядку наведення і цілерозподілу під час дій за нововиявленими цілями;

порядку (особливостей) застосування СНС;

запасних аеродромів і залишку палива, що забезпечує відхід на них і посадку;

зміни даних про місцезнаходження, характер роботи і порядок застосування засобів РТЗ польотів;

безпечних умов польоту по маршрутах, застосування АЗУ, викидання вантажу (десанту);

заходів штурманської безпеки польотів;

точного часу.

30. Кожен екіпаж під час передпольотної штурманської підготовки зобов'язаний:

усвідомити умови польоту й уточнений порядок виконання завдання, режими роботи навігаційних засобів та РТЗ польотів, наявність обмежень на ВПП;

перевірити працездатність ПрНК (ПНО), правильність вводу програми польоту в ПрНК (ПНО) та рішення контрольних задач;

встановити вихідні дані для польоту, які не були введені в процесі попередньої підготовки;

перевірити правильність підвіски АЗУ (розміщення вантажу), підготовку підривачів відповідно до завдання, готовність спеціального обладнання;

уточнити розрахунок польоту, ІШР, рубежі повернення (відходу на запасні аеродроми), мінімальні висоти польоту по маршруту нижче абсолютної висоти переходу за правилами польотів за приладами і правилами візуальних польотів (далі - ППП і ПВП), безпечні умови застосування АЗУ з урахуванням фактичних даних про вітер, атмосферний тиск і температуру зовнішнього повітря;

установити точний час на наручних і бортових годинниках.

31. Старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (головні штурмани з'єднань) зобов'язані:

контролювати порядок і правильність ведення журналу обліку добового ходу та перевірки порівнювальних годинників, періодично перевіряти точність визначення поправок за сигналами точного часу;

спільно з начальником зв'язку авіаційної частини (з'єднання) організовувати і контролювати передачу сигналів точного часу не менше чотирьох разів на добу, а під час польотів - через кожні 2 години з таким розрахунком, щоб сигнали прослуховувалися у всіх службових приміщеннях авіаційної частини (з'єднання) і на стоянках державних ПС.

Точний час визначається за радіосигналами, переданими широкомовними радіостанціями, а також за порівнювальними годинниками (хронометрами), що знаходяться в метеорологічних підрозділах або на ПУА авіаційних частин.

Перед зльотом кожен член екіпажу зобов'язаний перевірити бортові годинники і встановити на них точний час. Під час польотів годинники перевіряються через кожні 2 години за сигналами точного часу.

Точність установки (визначення часу) бортових і наручних годинників не повинна виходити з межі ± 2 секунди.

Точність установки часу на засобах автоматизації УПР повинна бути в межах ±1 секунди.

32. Льотна штурманська підготовка льотного складу має на меті набуття (відновлення), підтримання та вдосконалення практичних навичок льотчиків і штурманів у виконанні навігації та бойового застосування (дій за призначенням).

33. Льотна штурманська підготовка організовується і проводиться відповідно до чинного законодавства.

34. У результаті проведення льотної штурманської підготовки льотний склад повинен мати тверді навички у вирішенні таких завдань:

точне водіння ПС по заданих траєкторіях з комплексним застосуванням ПрНК (ПНО), засобів візуального і радіолокаційного орієнтування;

шикування, витримування, розпуск бойових (польотних) порядків та захід на посадку;

виконання тактичних прийомів подолання ППО і нанесення ударів;

точний (за місцем і часом) вихід на наземні, морські і повітряні цілі (на задані рубежі застосування АЗУ, майданчики приземлення та об'єкти розвідки);

ефективне застосування АЗУ по заданих цілях, точне десантування військ і бойової техніки (вантажів);

ведення повітряної розвідки, пошук заданих об'єктів, визначення їх координат і повітряне фотографування, позначення і освітлення цілей, застосування засобів РЕБ;

виконання спеціальних видів застосування ПС за призначенням;

надійне повернення на аеродром посадки і виконання заходу на посадку з обмеженим застосуванням засобів РТЗ польотів.

35. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА) повинні знати рівень льотної штурманської підготовки льотного складу з'єднань, авіаційних частин та їх керівного складу.

Рівень льотної штурманської підготовки льотного складу визначається за результатами, досягнутими в ході бойової (спеціальної) підготовки, практичних перевірок з навігації та бойового (спеціального) застосування (дій за призначенням), які проводяться відповідно до чинного законодавства.

36. Перевірка льотної штурманської підготовки льотчиків і штурманів проводиться посадовими особами штурманської служби (льотчиками - у разі, якщо їх рівень штурманської підготовки дає змогу здійснити перевірку).

Льотчики одномісних ПС рішенням командира авіаційної частини (підрозділу) можуть перевірятися на навчальному ПС підготовленим льотчиком-інструктором.