перевірку кількості порошку;
перевірку системи пуску.
2. При проведенні щоквартальних робіт:
перевіряти всі вазелінові покриття для приміщень з можливим осадженням аерозолю. За необхідності, потрібно видалити існуючі покриття та нанести на спринклери, в тому числі з багатофункціональними клапанами, та розпилювачі подвійний шар вазеліну (для спринклерів із скляною колбою - лише на корпус спринклерів і вилку). Особливу увагу звертати на спринклери, встановлені в камерах фарбування розпилюванням, де може існувати необхідність частішого проведення очищення та/або профілактичних заходів;
перевіряти трубопроводи та їх кріплення на наявність корозії, та за необхідності фарбувати. За необхідності, потрібно поновлювати захисне (фарбове) покриття на трубопроводах, у тому числі на різьбових кінцях оцинкованих трубопроводів і кріплень. Залежно від жорсткості умов експлуатації поновлювати захисне (фарбове) покриття з інтервалом від 1 року до 5 років. За необхідності, потрібно відновлювати ізоляцію трубопроводів. Перевіряти трубопровід на наявність точок з'єднання з метою створення електричного заземлення. Не допускається використання трубопроводів спринклерних систем для заземлення електрообладнання, тому всі з'єднання з електричним заземленням усунути та забезпечити альтернативні рішення; кожен водоживильник піддавати тестуванню разом із кожним вузлом керування системи. Якщо в системі подавання води встановлено насос (насоси), то подавання води має розпочинатися автоматично, а тиск, під яким вона подається за певної витрати, має бути не меншим за проектне значення;
перевіряти правильність роботи резервного електропостачання, яке забезпечують дизель-генератори;
перевіряти роботу всіх запірних засувок, які регулюють потік води до насадків-розпилювачів, аби переконатися, що вони перебувають у справному стані, а потім надійно закріпити їх у правильному положенні. Цю перевірку виконувати, зокрема, для запірних засувок на всіх водоживильниках, на сигнальному клапані (клапанах), а також для всіх зональних або інших додаткових запірних засувок;
перевіряти правильність роботи сигналізаторів протоку (реле протоку та/або сигналізаторів тиску) шляхом відкривання клапана, аби перевірити витрату води і пересвідчитися, що сигнал тривоги функціонує відповідно до проекту;
перевіряти автоматичне увімкнення резервного насосу водоживильника при не виході на робочий режим основного насосу;
перевіряти кількість і стан запасних частин, які зберігаються як резерв.
3. Один раз на 6 місяців:
перевіряти згідно з інструкціями постачальника рухомі частини повітряних сигнальних клапанів, а також усі акселератори та ексгаустери повітряних секцій і додаткових вузлів. Водоповітряні секції не потрібно перевіряти в такий спосіб, оскільки вони перевіряються двічі на рік у результаті їх переведення з стану заповнення водою до стану заповнення повітрям і навпаки;
проводити функціональне тестування дозатора піноутворювача з використанням води і без використання піноутворювача (якщо на таку необхідність вказано виробником); перевірити електричну частину сигналу пожежно-рятувальному підрозділу та на пульт централізованого пожежного спостерігання.
4. Для систем газового пожежогасіння перевіряти вміст балонів таким чином:
для зріджених газів: у разі вогнегасних речовин на основі галогенованих вуглеводнів, якщо має місце зменшення її кількості в балоні більше ніж на 5 % або падіння тиску (приведеного до відповідної температури) більше ніж на 10 %, цей балон потрібно перезарядити або замінити;
для не зріджених газів: у випадку інертних газових вогнегасних речовин індикатором кількості вогнегасної речовини є тиск. Якщо втрата тиску в балоні для зберігання інертної газової вогнегасної речовини або її кількість (приведені до відповідної температури) перевищили 5 %, то його потрібно перезарядити або замінити.
5. При щорічних роботах проводиться:
перевірка витрати, що забезпечується автоматичним насосом. Усі насоси системи водопостачання секції перевірити в режимі повної потужності (шляхом приєднання трубопроводу для проведення випробувань до лінії подавання води насосом нижче зворотного клапана подавального патрубка насоса), у цьому разі значення тиску та витрати мають відповідати значенням, указаним на фірмовій табличці. Належним чином враховувати втрати тиску у підвідному трубопроводі та клапанах між водоживильником і кожним вузлом керування;
перевірка витрати за відсутності встановленого насоса. Усі водоживильники секції потрібно випробовувати в умовах забезпечення повної витрати шляхом приєднання трубопроводу для проведення випробувань, приєднаного до водоживильника перед вузлом керування, вони мають відповідати встановленим вимогам за величинами витрати/тиску. Потрібно передбачати належні допуски на втрати тиску в розподільному трубопроводі і клапанах;
перевірка дизельного двигуна на відмову запускання шляхом приведення в дію систему автоматичного пуску дизельного двигуна в умовах, коли постачання палива перекрите, з реалізацією шести циклів, кожний з яких передбачає не менше ніж 15 с запускання двигуна і не більше ніж 15 с або менше ніж 10 с перерви. Після завершення шести циклів пуску має спрацювати сигнал тривоги про невдалу спробу пуску. Після цього відновити постачання палива і двигун має запуститися за допомогою системи ручного запускання;
перевірка правильності роботи поплавкових клапанів на резервуарах для зберігання води;
перевірка фільтрів, установлених у всмоктувальних камерах насосів. Відстійні камери та встановлені в них фільтри необхідно перевіряти і за необхідності чистити.
Перевірка працездатності та випробування АСПГ може здійснюватися за участю органу з інспектування (третьої сторони).
6. Для пінних систем пожежогасіння виконувати:
випробування з визначення показників якості піноутворювача. Під час перевірок необхідно визначити: тип піноутворювача;
питому вагу;
pH;
вміст нерозчинних твердих частинок/осаду;
стійкість піни;
кратність піни;
показник розтікання (поверхнею циклогексану) з метою оцінювання плівкоутворювальної здатності (тільки для плівкоутворювальних піноутворювачів);
випробування з визначення проміжку часу до повторного займання з використанням етилового спирту (тільки для піноутворювачів типу "AR").
Якщо протокол випробувань піноутворювача не містить висновку про те, що він пройшов випробування з отриманням позитивного результату, то його потрібно негайно замінити піноутворювачем того самого типу, який пройшов випробування з отриманням позитивного результату і визнаний придатним до застосування;
випробування дозатора піноутворювача із пов'язаних з ним фітингів. Випробування потрібно провести за мінімальної та максимальної розрахункової витрати, забезпечуваних системою. За можливості ці випробування проводити з використанням замінника піноутворювача, прийнятного з точки зору охорони довкілля;
випробування з подаванням вогнегасної речовини;
випробування резервуарів для зберігання піноутворювача та компонентів, які постійно контактують з піноутворювачем, потрібно проводити з метою виявлення ознак зовнішніх дефектів, наприклад, витоків і забруднень на ущільнювальних елементах. Перевіряють також цілісність пристроїв пароізоляції пінозливів, установлених на резервуарах, і розривних мембран систем пожежогасіння "підшаровим" способом.
7. Для систем газового та аерозольного пожежогасіння додатково слід виконувати:
випробування без подавання вогнегасних речовин. Разом із тим, якщо є необхідність провести випробування з подаванням вогнегасної речовини, то її масу потрібно визначати методом зважування на виході або іншим способом. Вимірювання концентрації потрібно проводити принаймні в трьох точках, одна з яких має бути розташована в найвищій точці приміщення. З метою зниження зайвих викидів вогнегасної речовини в навколишнє середовище допускається користуватися іншими методами оцінювання;
збір та повторне використання або утилізація вогнегасної речовини, вилученої з балонів під час проведення регламентних робіт або технічного обслуговування. На суміші на основі хімічно малоактивних газів, які входять до складу атмосфери, ця вимога не поширюється;
випробування усіх трубопроводів. Для тих систем, що мають відкриті кінці, потрібно піддати пневматичним випробуванням з подаванням тиску в закритий трубопровід тривалістю 10 хв під тиском 3 бар. Після 10 хвилини випробування падіння тиску не повинне перевищувати 20 % від величини випробувального тиску. Для тих систем, що мають закриті секції трубопроводу, а також трубопроводи на ділянці до редукторів потрібно піддати гідравлічним випробуванням тиском, який принаймні в 1,5 раза перевищує максимальний робочий тиск, тривалістю 2 хв, продовж яких не повинні спостерігатися витоки. Після завершення випробування трубопроводи потрібно продути з метою видалення вологи. Мережу трубопроводів потрібно піддати випробуванню з використанням азоту або іншого прийнятного замінника, аби пересвідчитися у безперервності потоку і відсутності забиття у трубопроводі і насадках;
випробування герметичності приміщення, яке захищається. Якщо для використання в конкретному випадку передбачено запобіжні клапани, то перевіряють відповідність аеродинамічно діючої площі їх поперечного перерізу розрахункам, проведеним під час проєктування системи. Перевіряють, чи правильно вибрано тип клапанів та їх місцеположення всередині приміщення відповідно до рекомендацій щодо проєктування;
початкові функціональні випробування. Якщо систему підключено до пульта централізованого пожежного спостерігання, то необхідно повідомити пультову організацію, що буде проводитися випробування системи пожежогасіння і що екстрене реагування пожежним підрозділом або пультом централізованого пожежного спостерігання не потрібне. Потрібно поінформувати весь персонал, якого це стосується і який перебуває на об'єкті, де змонтовано систему, про проведення її випробування, а також провести з ним інструктаж щодо послідовності дій. Потрібно відімкнути або демонтувати всі активатори пуску вогнегасної речовини з балонів, а також розподільчі пристрої, якщо їх передбачено, з тим, щоб приведення в дію шлейфу пуску не призводило до подавання вогнегасної речовини. Замість активаторів пуску вогнегасної речовини з балонів потрібно підключити до шлейфу пуску їх імітатори. У якості активаторів пуску вогнегасної речовини з електричним приводом можуть використовуватися лампи відповідної конструкції, розривні колби та автоматичні вимикачі. Для активаторів пуску вогнегасної речовини з пневматичним приводом можуть використовуватися манометри. В усіх випадках потрібно користуватися рекомендаціями виробника;
функціональне випробування пуску системи. Потрібно перевірити шлейф(и) пуску пожежної сигналізації. Усі функції щодо подавання сигналів оповіщення мають виконуватися відповідно до завдання на проєктування. За наявності другого шлейфа для пуску оповіщування, потрібно привести його в дію. Необхідно пересвідчитися, що всі функції оповіщування другого шлейфа виконувалися у відповідності до завдання на проектування. Потрібно привести в дію пристрій ручного пуску. Необхідно перевірити, щоб функції ручного пуску виконувалися у відповідності до завдання на проектування. За потреби необхідно привести в дію пристрій зупинки пуску. Потрібно перевірити, щоб усі функції виконувалися відповідно до завдання на проєктування.
Пересвідчитися, що на прилад контролю надходять усі світлові та звукові сигнали. Потрібно перевірити функціонування всіх відновлюваних клапанів та активаторів, за винятком випадків, коли випробування клапана призводить до подавання газової вогнегасної речовини. "Одноразові" клапани, наприклад, ті, до складу яких входять розривні мембрани, випробовувати не потрібно. За наявності пневматичного обладнання, його потрібно перевірити на предмет герметичності з метою гарантування належного функціонування;
перевірку операцій з дистанційного контролювання. Потрібно вимкнути основне джерело електроживлення, після чого ввести в дію по одному пристрою вводу кожного типу в умовах підключення до резервного джерела. Необхідно пересвідчитися, що сигнал тривоги після дії на пристрій надходить на ППКП. Після цього потрібно повторно підключити основне джерело електроживлення. Потрібно реалізувати всі стани подавання тривоги і перевірити надходження сигналу про несправність на пульт централізованого пожежного спостерігання;
перевірку основного джерела електроживлення приладу управління. Потрібно перевірити, щоб прилад управління було підключено до відповідного кола живлення, що не вимикається, і оснащено відповідним ярликом. Цей прилад управління має бути легкодоступним, натомість доступ повинен мати тільки уповноважений персонал. Потрібно провести випробування з імітацією несправності в основному джерелі електроживлення згідно з вимогами виробника та перевірити, що вся система працює від резервного джерела електроживлення.
8. Після завершення всіх функціональних випробувань потрібно підключити всі балони з вогнегасною речовиною з таким розрахунком, щоб активація шлейфу пуску призводила до її подавання. Систему повернути в стан повної працездатності згідно з проєктом. Потрібно повідомити пульт централізованого пожежного спостерігання, а також весь персонал об'єкта, якого це стосується, про завершення випробування системи пожежогасіння та її повернення в робочий стан, дотримуючись процедур, передбачених інструкціями виробника.
9. Для систем порошкового пожежогасіння додатково проводити оцінку вогнегасної ефективності порошку.
10. Один раз на 3 роки:
оглядати зсередини всі резервуари, крім тих, які не потребують технічного обслуговування один раз на 10 років і, за необхідності, злити з них воду і очистити. Потрібно здійснити їх перевірку на предмет корозійного пошкодження згідно з рекомендаціями виробника і за необхідності провести перефарбування та/або оновлення антикорозійного захисту всіх резервуарів;
оглядати та, за необхідності, замінювати або відремонтувати всі запірні засувки водоживильників, сигнальні та зворотні клапани.
11. Один раз на 10 років очищати та оглядати зсередини всі резервуари для зберігання води, за необхідності це потрібно робити також з усіма елементами, які приєднано до них. Чищення резервуарів зазвичай потребує зливання води з них, проте можуть бути прийнятними інші рішення, що забезпечують економію води.
12. Один раз на 25 років здійснювати перевірку трубопроводів і спринклерів. Трубопроводи ретельно промити та піддати їх гідравлічним випробуванням, а саме:
трубопровід секції, за винятком відкритого трубопроводу дренчерної системи, потрібно піддавати гідравлічним випробуванням продовж не менше ніж 2 годин тиском не менше ніж 15 бар або тиском, який у 1,5 раза вищий за той, якому може піддаватися система (обидва значення повинні вимірюватися на клапанах керування секцією) залежно від того, яке значення більше;
відкритий трубопровід дренчерної системи повинен піддаватися випробуванню з повним виливанням водної вогнегасної речовини або випробуванню із закритими зрошувачами. Якщо умови навколишнього середовища не дають змоги провести гідравлічні випробування, то трубопровід потрібно піддати пневматичному випробуванню тиском не менше ніж 25 бар продовж не менше ніж 24 години. Гідравлічне випробування провести, як тільки умови навколишнього середовища дадуть змогу це зробити.
13. Перевірити трубопроводи зсередини та ззовні. Потрібно перевіряти принаймні 1 м довжини розподільного трубопроводу на кожні 100 спринклерів. Перевіряти дві ділянки трубопроводу кожного діаметра завдовжки принаймні 1 м.
Усі дефекти, які можуть негативно вплинути на роботу системи, необхідно усувати.
14. У водозаповнених системах перевіряти принаймні одну спринклерну секцію на будівлю. Якщо в одній будівлі встановлено кілька вузлів керування водозаповненими секціями, то перевіряти лише 10 % від їх кількості. У разі повітряних систем таке зменшення кількості секцій, які підлягають перевірці, не допускається.
15. Кількість спринклерів, яку необхідно демонтувати та перевірити наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Загальна кількість встановлених спринклерів
Кількість спринклерів, які підлягають перевірці
до 5000
20
від 5000 до 10000
40
від 10000 до 20000
60
від 20000 до 30000
80
понад 30000
100
16. Стан спринклерів оцінювати за наступними показниками:
працездатність;
температура спрацювання;
зміна К-фактора;
наявність перешкод для розпилювання води;
засмічення;
термічна чутливість.
III. Технічне обслуговування систем протидимного захисту
1. Щотижневі роботи включають приведення системи в дію. Під час роботи системи перевіряються: запуск вентиляторів; працездатність елементів системи (відкриття клапанів димовидалення, вогнезатримуючих клапанів тощо), перевірку рівня пального в резервному джерелі живлення (за наявності).
2. Щомісячні роботи включають випробування джерела аварійного живлення, а також резервного обладнання шляхом імітації несправності основного джерела живлення. При цьому перевіряти, чи буде систему введено в дію автоматично від резервного джерела живлення. Якщо резервне живлення здійснюється від дизель-генератора, то воно має забезпечувати живлення системи протягом принаймні 1 год. Також потрібно імітувати умови відсутності витрати повітря, а також перевірити, чи працюють резервні вентилятори, якщо їх передбачено.
3. Щороку перевіряти відповідність системи проектним вимогам та проводити їх функціональне тестування шляхом:
подавання живлення до системи;
приведення в дію кожного компоненту, щоб пересвідчитись у його працездатності. Після закінчення тестування, систему потрібно повернути у вихідне положення.
4. Перевіряти стан електровентиляторів, привідних механізмів, положення клапанів, засувок; наявність замків та пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного засклення на кнопках ручного пуску.
5. Під час технічного обслуговування систем протидимного захисту перевіряти різницю тисків, загальну різницю тисків, швидкість руху повітря, зусилля, необхідне для відчинення дверей, а також здійснювати приведення системи в дію.
При випробуваннях контролюється:
різниця тисків, яка виникає внаслідок впливу вітру і тяги в умовах, коли всі вентилятори системи вимкнено. Привести в дію систему і забезпечити роботу вентиляторів протягом щонайменше 10 хв для досягнення стабілізації температур повітря. Потрібно вимкнути вентилятори системи, залишивши решту компонентів у робочому стані. Необхідно виміряти різницю тисків між простором, у якому створюють підпір повітря, та відповідним приміщенням (у сходовій клітці вимірювання робляться як мінімум на двох поверхах);
загальна різниця тисків. Вимірювання загальної різниці тисків на кожних із дверей, які відокремлюють простір, де створюють підпір повітря, від простору, де його не створюють, на рівнях усіх поверхів, в умовах роботи системи проводять не пізніше ніж через 15 хв після виконання випробувань із визначення різниці тисків;
швидкість руху повітря крізь відчинені двері, що відділяють простір, де створюють підпір повітря, від простору, де його не створюють. Перевіряється відповідність виміряної швидкості повітря вимогам до систем певного класу. Під час випробування виміряти швидкість руху повітря, користуючись анемометром.
Вимірювання швидкості руху повітря крізь відповідні двері потрібно проводити в умовах, коли інші двері відчинено або зачинено відповідно до певного класу системи. У прорізі дверей не повинно бути перешкод. Здійснити не менше ніж вісім вимірювань у точках, рівномірно розташованих по площині дверного перерізу, для визначення точного значення швидкості руху повітря. Необхідно розрахувати середнє арифметичне значення цих результатів або, натомість, повільно переміщувати відповідний засіб вимірювальної техніки уздовж поперечного перерізу відчинених дверей і зареєструвати середнє значення швидкості руху повітря; зусилля, потрібне для відчинення дверей, якими відокремлено простір, де створюють підпір повітря, від простору, у якому його не створюють. Для вимірювання зусилля необхідно привести в дію систему із створення різниці тисків, приєднати кінець засобу вимірювальної техніки зусилля (наприклад, пружинних ваг) до ручки дверей із того боку, який відповідає напрямку відчинення, відкрити механізм для зачинення, якщо його необхідно тримати відчиненим та потрібно потягти за вільний кінець засобу вимірювальної техніки зусилля та визначити найвище значення зусилля, виміряного в момент відчинення дверей;
приведення системи в дію від СПС. Слід зімітувати спрацювання пожежного сповіщувача, що у свою чергу приведе в дію ППКП, який повинен привести в дію систему протидимного захисту. У разі наявності в системі протидимного захисту ручного та дистанційного пуску слід також привести в дію систему за допомогою зазначених режимів.
IV. Технічне обслуговування функціонально пов'язаними із СПЗ інженерними системами та технологічним обладнанням
1. Щомісячні роботи мають включати перевірку:
кута відкриття для протипожежних дверей, люків;
тривалості зачинення протипожежних дверей, люків, завіс (екранів);
швидкості зачинення протипожежних дверей, воріт, завіс (екранів);
закривання та відкривання завіси (екрана), рівномірності намотування, прилягання противаги (планки) до короба, щільності прилягання до підлоги;
пожежних насосів;
надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.
2. Потрібно також перевіряти протипожежні завіси (екрани), ворота щодо відсутності корозії металевих елементів, наявності сигналів керування, працездатності блоків керування, функціонування автоматичного, дистанційного керування та його складових частин, справності з'єднувальних електричних мереж у зоні виробу, функціонування системи опускання/піднімання виробу, функції обміну сигналів, функції обміну сигналів із ППКП, налагодження кінцевих положень (верх, низ).
3. Один раз на 6 місяців перевіряються електрофіковані засувки на обвідній лінії лічильників холодної води.
4. Щороку проводяться роботи з:
перевірки внутрішнього протипожежного водопроводу шляхом: автоматичного пуску робочих насосів після перевірки тиску в системі;
автоматичного пуску резервних насосів у разі відмови пуску або не виходу робочого насоса на робочий режим;
автоматичного увімкнення, відкривання електрозасувки на обвідній лінії водомірного вузла;
місцевого, дистанційного управління насосами та електрозасувкою; відключення автоматичного пуску насосів;
автоматичного контролю цілісності електричних ланцюгів датчиків положень пожежного кран-комплекту та датчиків контролю відчинення дверцят пожежних шаф;
місцевого пуску та зупинки пожежних насосів та електрозасувки з приміщеннях, де вони встановлені;
перевірки у приміщенні, де розміщені пожежні насоси та електрозасувки, світлової сигналізації: про наявність напруги на робочому та резервному вводах електропостачання, про відключення автоматичного пуску, про несправність ланцюгів керування на включення, про заклинювання електрозасувки; наявності світлозвукової сигналізації про пуск насосів (з розшифруванням насосів), відключення автоматичного пуску насосів, електрозасувки (з розшифруванням насосів), про несправність насоса, електрозасувки, про зникнення напруги на вводах електропостачання пожежних насосів, електрозасувки, про заклинювання електрозасувки, про зниження температури нижче +5 °С у приміщенні, де розміщені пожежні насоси, про відкривання шаф пожежних кран-комплектів (рекомендовано), про положення електрозасувки (відкрита); перевірку наявності у приміщенні насосної станції загальної схеми протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів.
5. Складові пожежного кран-комплекту, а саме, частина трубопроводу, що забезпечує подавання води, автоматична засувка з електроприводом, механізм котушки (за наявності), пожежі рукава, з'єднувальні головки, перекривний пожежний ствол повинні бути у справному стані та в наявній кількості відповідно до переліку комплектування відповідного пожежного кран-комплекту.
6. Огляд та перевірку відповідності обладнання пожежного кран-комплекту інструкціям виробника слід проводити не рідше ніж раз на 6 місяців відповідальною особою, яка відповідальна за протипожежну безпеку об'єкта.
7. Пожежний кран-комплект слід перевіряти з повністю розмотаним рукавом, який знаходиться з водою (вогнегасною речовиною) під тиском, за таких умов:
складові частини та деталі не протікають і не мають ознак корозії;
наявна інструкція з експлуатування обладнання;
наявні та неушкоджені знаки безпеки;
кронштейни для кріплення на стіні неушкоджені, надійно закріплені та придатні для використання за призначенням;
потік води постійний, а витрата та тиск відповідають нормативним вимогам;
якщо встановлено манометр, то він має бути у справному стані;
пожежний рукав на всій довжині повинен бути перевірений на предмет наявності ознак тріщин, викривлень, стирання або пошкодження. Якщо на рукаві виявлено будь-які ознаки дефектів, його треба замінити або провести контрольні випробовування за максимального робочого тиску;
рукавні затискачі або кріплення у справному стані і надійно закріплені;
рукавний барабан (за наявності) вільно обертається у будь-якому напрямку;
для котушок, які повертаються слід перевірити, щоб стрижень обертався вільно і щоб котушка проверталася на 180°;
запірний вентиль знаходиться у справному стані та забезпечує перекривання потоку;
конструкція шафи неушкоджена, а її двері відчиняються;
діаметр пожежного рукава та ствола відповідають один одному та відповідають діаметру трубопроводу.
8. У випадку виявлення необхідності усунення несправності (невідповідності) то на шафі пожежного кран комплекту повинно бути нанесено позначення "НЕСПРАВНИЙ", про що повідомляється керівник об'єкта.
9. Після проведення робіт з технічного обслуговування відповідальна за технічне обслуговування особа повинна нанести на пожежний кран комплект маркування "ПЕРЕВІРЕНО". Відповідальна особа також повинна вести облік всіх обстежень і випробувань. У цьому обліку повинна міститися така інформація:
(рік і місяць) обстеження та випробовування;
дані про результати випробувань;
обсяг і дата заміни складових частин і (або) деталей;
дані про необхідність проведення подальших випробувань;
(рік і місяць) наступного обстеження та випробовування;
ідентифікація кожного пожежного кран-комплекту.
10. Під час технічного обслуговування протипожежних дверей, воріт та завіс (екранів) необхідно контролювати наявність у приміщенні пожежного поста світлової сигналізації з розшифруванням розташування протипожежних перешкод, про зникнення напруги на обладнанні, про зачинений стан при пожежі (з розшифруванням розташування), сигналізація про несправність.
11. Також звертати увагу на наявність у приміщенні пожежного поста світлової сигналізації про режими пожежна небезпека (фаза 1) та транспортування пожежно-рятувальних підрозділів (фаза 2) для ліфтів.
Для ліфтів необхідно перевірити:
роботу ліфтів у режимі пожежна небезпека та переведення їх у фазу 1;
наявність піктограм на дверях кабіни ліфта на кожному поверсі;
місце зберігання та доступність до спеціального ключа для переведення ліфта у фазу 2;
місце зберігання та доступність до спеціального ключа для відкривання аварійного люка на даху кабіни ліфта;
наявність та закріплення драбини (скоб) для доступу на дах кабіни ліфта;
наявність та закріплення драбини ззовні кабіни ліфта для рятування з шахти;
працездатність системи зв'язку кабіни ліфта з пожежним постом та основним посадковим поверхом;
відповідність дверей кабіни ліфта вимогам до протипожежних дверей.
12. Для систем вентиляції та кондиціювання перевіряється наявність у приміщенні пожежного поста світлової сигналізація про відключення (загальний сигнал) систем при спрацюванні системи пожежної сигналізації.
13. Під час ТО протипожежних клапанів перевіряється наявність у приміщенні пожежного поста світлової сигналізація з розшифруванням щодо розташування клапанів, про зникнення напруги на обладнанні, про положення (відкритий або закритий), сигналізація про несправність.
14. Також за наявності у приміщенні пожежного поста перевіряється справність світлової сигналізації (з розшифруванням розташування) про розблокування дверей евакуаційних виходів, що контролюються системою контролю доступу.
____________
Додаток 9
до Правил підтримання експлуатаційної придатності обслуговування систем протипожежного захисту будинків, будівель, споруд та їх частин
(пункт 2 глави 4 розділу IV)
Акт
технічного обстеження систем протипожежного захисту
| Члени комісії: | _________________ (підпис) | __________________________ (власне ім'я, ПРІЗВИЩЕ) |
| _________________ (підпис) | __________________________ (власне ім'я, ПРІЗВИЩЕ) | |
| Дата _____________ |
____________