Про затвердження та введення в дію Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ

34.1. Засудженим за нормами, установленими Виправно-трудовим кодексом України, дозволяються короткострокові і тривалі побачення та телефонні розмови.

Побачення і телефонні розмови між засудженими, які утримуються у різних виправно-трудових установах, не дозволяються.

34.2. Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами в присутності представників адміністрації виправно-трудових установ. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на засудженого.

У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини відмови.

Начальник виправно-трудової установи, як виняток, з метою виховного впливу може надати короткострокове побачення з родичами або телефонну розмову засудженим, яких утримують в приміщенні камерного типу, штрафному або дисциплінарному ізоляторі.

34.3. Відповідно до вимог Віденської конвенції "Про консульські зносини", ратифікованої Україною 27.04.89, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.

Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості встановлених виправно-трудовим законодавством України не зараховуються, і їх число не обмежується.

34.4. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами, визначеними Виправно-трудовим кодексом України.

34.5. Адміністрація виправно-трудових установ, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням.

34.6. Телефонні розмови засудженим надаються за наявності технічних можливостей установи, за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації. Для контролю за змістом розмови встановлюється паралельний телефонний апарат. Факт надання розмови реєструється у спеціальному журналі.

34.7. У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності виправно-трудових установ, побачення можуть бути тимчасово відмінені.

34.8. Об'єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.

34.9. Засудженим на їх бажання дозволяється замінювати тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові - телефонними розмовами.

35.1. Дозвіл на побачення надається начальником виправно-трудової установи або особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого або особи, яка прибула на побачення. Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, її посаду або родинні зв'язки із засудженим, можуть бути паспорти, посвідчення особи, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, інші офіційні документи.

Підставою для надання тривалих побачень засудженим, які є іноземними громадянами далекого зарубіжжя, з близькими родичами є офіційне підтвердження дипломатичним представництвом відповідної держави їхніх родинних стосунків.

35.2. Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджують про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачень, якщо буде виявлено порушення встановлених правил.

Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання у виправно-трудових установах, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень під підпис у спеціальному журналі (додаток 2).

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник виправно-трудової установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому цими Правилами.

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про адміністративні правопорушення.

35.3. Побачення засудженому дозволяється не більше як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого.

35.4. Тривалість побачень установлюється адміністрацією виправно-трудових установ залежно від пропускної можливості приміщень, у яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

35.5. На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному обшуку. Їм надається змога проносити в кімнати тривалих побачень туалетні і курильні речі, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

35.6. Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими, в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється виходити за межі установи для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби або з інших невідкладних обставин.

35.7. Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або засудженими будь-які документи, записи, креслення і т.ін. Розмова на короткострокових побаченнях ведеться мовою, обраною особами, які прибули на побачення. Якщо ніхто з представників адміністрації виправно-трудової установи не володіє мовою, якою ведеться розмова, то для контролю за змістом розмови може бути запрошений перекладач або інша особа (за винятком засуджених), яка володіє цією мовою.

35.8. У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або черговому помічнику начальника установи, які приймають остаточне рішення.

35.9. За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених береться плата за затвердженими управліннями (відділами) Департаменту в АР Крим і областях розцінками в розмірах, що відповідають фактично зазнаним витратам, і направляється на їх покриття.

35.10. Кімнати побачень обладнуються інвентарем згідно з переліком (додаток 13).

36.1. У відповідності до Виправно-трудового кодексу України засудженим за їх письмовою заявою або за заявою їх близьких родичів чи представників громадськості можуть надаватися побачення з адвокатом. На бажання засудженого або адвоката побачення проводиться віч-на-віч у кімнаті короткострокових побачень із забезпеченням їх безпеки.

36.2. Побачення засуджених з адвокатом у кількість побачень, установлених Виправно-трудовим кодексом України, не зараховується, їх кількість і тривалість не обмежується, але вони проводяться в не робочий для засудженого час і тільки від підйому до відбою.

Побачення надається після пред'явлення адвокатом ордера юридичної консультації і документа, що посвідчує його особу.

Облік посилок, передач, бандеролей, що надходять на ім'я засуджених, а також наданих їм побачень і телефонних розмов (у т.ч. і наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами в спеціальних картках, які зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності, а вміст посилок і бандеролей - у спеціальній книзі (додаток 12).

Листи засуджених реєструються інспекторами з перевірки кореспонденції.

38.1. Перші побачення, посилка (передача), бандероль, телефонна розмова можуть бути надані засудженому відразу після прибуття його до виправно-трудової установи, незалежно від того, коли він мав їх у місцях попереднього ув'язнення.

Наступні побачення, посилка (передача), бандероль, телефонна розмова надаються після закінчення періоду, що дорівнює частині терміну від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, посилок (передач), бандеролей, телефонних розмов, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного терміну не може перевищувати 5 діб.

38.2. Час, протягом якого побачення, посилки (передачі), бандеролі, телефонні розмови засудженим не видавалися у зв'язку з карантином, стихійним лихом або переведенням виправно-трудових установ на особливий режим, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.

38.3. Засудженим дозволяється в рахунок чергової посилки або передачі виносити після тривалих побачень продукти харчування та предмети першої потреби в кількості та асортименті, що встановлені для посилок і передач. У виховно-трудових колоніях такі передачі в рахунок чергових не зараховуються.

39.1. Адміністрація місць попереднього ув'язнення або виправно-трудових установ направляє засуджених жінок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправно-трудову колонію відповідного виду режиму, де є будинок дитини. При цьому на кожну засуджену, достатньо вивчену адміністрацією, складається детальна характеристика, у якій робиться висновок про можливість надання їй надалі права проживання за межами колонії.

39.2. Згідно з Виправно-трудовим кодексом України дозвіл на проживання за межами колонії засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також досягненням дитиною трирічного віку, оформляється мотивованою постановою начальника колонії, узгодженою із спостережною комісією (додаток 14).

39.3. Засудженим жінкам, які проживають за межами виправно-трудової колонії, видаються посвідчення встановленого зразка (додаток 15).

Бланки посвідчень зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності.

39.4. Засуджені жінки, які проживають за межами колонії, зі складу відділень не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.

39.5. Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким розглядаються адміністрацією колонії на загальних підставах.

Не пізніше як за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація колонії зобов'язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-дострокового звільнення або помилування.

40.1. Направлення засуджених до виправно-трудових колоній-поселень здійснюється в порядку, установленому законодавством України.

40.2. Засудженим, які відбувають покарання в колоніях-поселеннях і мешкають з сім'ями на квартирах, видається посвідчення встановленого зразка (додаток 16).

41.1. Згідно з виправно-трудовим законодавством України пересування засуджених без конвою або без супроводу в столиці України, курортних місцевостях і в прикордонній зоні не допускається. Крім того, не може бути дозволено пересування засуджених без конвою або без супроводу в населених пунктах, де вони проживали до арешту, вчинили злочин, були засуджені або мають родичів.

41.2. У кожній колонії, розташованій в республіканському або обласному центрі, може бути дозволено пересування без конвою або без супроводу не більше як 10 засудженим за умови, що вони зайняті тільки на роботах, пов'язаних із забезпеченням діяльності установи.

Для колоній, розташованих в іншій місцевості, управління (відділи) Департаменту в АР Крим і областях можуть установлювати інші ліміти засуджених, яким може бути дозволено пересування без конвою або супроводу.

42.1. Право пересування без конвою або без супроводу за межами колонії дається засудженому за мотивованою постановою начальника виправно-трудової установи, затвердженою начальником управління (відділу) Департаменту в АР Крим, області (додаток 17).

Постанова додається до особової справи засудженого.

42.2. Засудженому, якому надано право пересування без конвою або без супроводу, видається перепустка встановленого зразка (додаток 18). До перепустки додається контрольний талон (додаток 19). Бланки перепусток зберігаються і обліковуються як бланки суворої звітності. Перед видачею перепустки засудженому оголошуються під підпис правила поведінки засуджених, яким надано право пересування без конвою або без супроводу за межами колонії (додаток 20).

Розписка додається до особової справи.

42.3. Пересування без конвою або супроводу дозволяється засудженим тільки в години і за маршрутами, указаними в перепустці.

42.4. Засуджені, які користуються правом пересування без конвою або без супроводу, розміщуються в окремих житлових приміщеннях за межами колонії, які в нічний час закриваються на замок, і в них цілодобово виставляється днювальний з числа засуджених, які в них проживають.

42.5. У разі порушення засудженим правил поведінки він за постановою начальника установи позбавляється права пересування без конвою або без супроводу і притягається до відповідальності. Засуджений також позбавляється права пересування без конвою або без супроводу в разі зміни характеру робіт. Перепустка особи, позбавленої права пересування без конвою або без супроводу, вилучається і знищується за актом.

43.1. З метою ізоляції засуджених на підприємствах та виробничих об'єктах виправно-трудових установ, а також об'єктах інших міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, де використовується праця засуджених, допускається робота вільнонайманого персоналу, який безпосередньо керує працею засуджених, а також вільнонайманих кваліфікованих робітників у межах, потрібних для забезпечення нормальної діяльності виробництва, але не більше 15 відсотків від числа засуджених.

43.2. Адміністрація установ уживає заходів для того, щоб вільнонайманий персонал комплектувався, як правило, з осіб однієї статі із засудженими.

43.3. Особи, які працюють спільно з засудженими, повинні дотримуватися порядку спілкування з ними, про що зобов'язані давати підписку (додаток 21).

Не дозволяється передача засудженим, а також приймання від них продуктів харчування, грошей, кореспонденції, речей, інших предметів, виробів і речовин. У разі порушення встановленого порядку адміністрація виправно-трудових установ забороняє винним особам доступ на об'єкти, де працюють засуджені, і вирішує питання про звільнення їх з роботи або притягнення до відповідальності за встановленим порядком.

43.4. З метою підвищення вимогливості до засуджених за виконання планових завдань і дотримання режиму на всі основні виробничі об'єкти та групи дрібних об'єктів виділяються представники адміністрації виправно-трудових установ.

44.1. Огляди і обшуки засуджених, приміщень та територій житлових і виробничих зон виправно-трудових установ проводяться в порядку, установленому Державним департаментом України з питань виконання покарань.

44.2. Під час огляду та обшуку засуджених, житлових та виробничих об'єктів не допускається не обумовлене потребою пошкодження білизни, одягу, інвентарю та інших предметів.

44.3. Огляд і обшук житлових зон і виробничих об'єктів організовуються за конкретним планом. Їх результати оформляються відповідними актами.

44.4. У колоніях-поселеннях обшуку і огляду підлягають гуртожитки, комунально-побутові приміщення, виробничі об'єкти, засуджені та їх речі. Періодичність обшуків та оглядів установлюється адміністрацією колоній.

45.1. Пропускний режим у житлових зонах виправно-трудових колоній і на виробничих об'єктах, де зайняті засуджені, установлюється адміністрацією виправно-трудових установ і здійснюється черговим нарядом та вартою.

45.2. Особи, які входять на територію виправно-трудових установ і виробничих об'єктів, де працюють засуджені, не повинні проносити з собою будь-які речі, сумки і подібні предмети. Ці речі і предмети здаються на зберігання в спеціально обладнані кімнати. Учителям дозволяється проносити з собою в житлову зону колонії навчальні посібники, потрібні для проведення занять.

45.3. Адміністрація виправно-трудової установи має право проводити особистий огляд осіб, які входять на територію місць позбавлення волі та виробничі об'єкти, що охороняються, або виходять з них.

Рішення про проведення особистого огляду приймають начальники виправно-трудових установ або їх заступники, а в разі їх відсутності - ЧПНУ. На території віддалених виробничих об'єктів огляд проводиться за рішенням заступника ЧПНУ - начальника варти.

45.4. Особистий огляд і огляд речей здійснюється молодшими інспекторами, які входять до складу варт з охорони об'єктів виправно-трудових установ, чергових нарядів з нагляду та безпеки, а також іншими особами з числа особового складу установ за вказівкою начальників виправно-трудових установ.

Огляд речей здійснюється в присутності їх власників. Особистий огляд проводиться за участю не менше двох представників адміністрації.

Огляду повинна передувати пропозиція пред'явити предмети, вироби і речовини, придбання і зберігання яких засудженим заборонено.

45.5. Особистий огляд здійснюється у приміщенні чергової частини або контрольно-пропускного пункту і тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає огляду. Забороняється проводити в одному приміщенні особистий огляд декількох осіб одночасно.

45.6. Посадові особи, які проводять особистий огляд, а також огляд речей, зобов'язані бути ввічливими щодо осіб, які оглядаються, і не припускатися дій, що принижують їх гідність.

46.1. Нагляд за засудженими у виправно-трудових установах здійснюється в порядку, установленому Державним департаментом України з питань виконання покарань.

46.2. У разі стихійного лиха, епідемій, аварій, важливих для життєзабезпечення систем, масових безпорядків, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на місце позбавлення волі чи в зв'язку з оголошенням надзвичайного стану в районі розташування виправно-трудової установи згідно з вимогами ст. 81-1 Виправно-трудового кодексу України з дозволу Голови Департаменту, начальника управління (відділу) Департаменту в АР Крим, області, погодженого з відповідним прокурором, для засуджених може бути введений особливий режим строком до тридцяти діб.

У разі введення особливого режиму в місцях позбавлення волі посилюється охорона, нагляд за засудженими, припиняються всі заходи, що проводяться з ними, а також надання побачень та прийняття посилок і передач, здійснюються інші режимні заходи.

47.1. Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи, його заступників, ЧПНУ та їх заступників.

47.2. Наручники до засуджених застосовуються у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергового наряду, варті, адміністрації виправно-трудової установи або проявів буйства;

б) відмови слідувати до штрафного або дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу, одиночних камер або карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв утечу.

47.3. Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

47.4. Про застосування наручників складається акт. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

48.1. Застосування гамівної сорочки належать до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

48.2. Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника виправно-трудової установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково під наглядом медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

48.3. Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (штрафному ізоляторі, окремій камері приміщення камерного типу або в кімнаті молодших інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергового наряду.

48.4. До вагітних жінок, неповнолітніх, засуджених похилого віку або інвалідів першої та другої груп гамівна сорочка не застосовується.

48.5. Про кожний випадок застосування гамівної сорочки складається акт, який затверджується начальником виправно-трудової установи або особою, яка виконує його обов'язки.

48.6. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування гамівної сорочки, несуть за це відповідальність.

49.1. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників виправно-трудових установ або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

До неповнолітніх засуджених та жінок під час втечі вогнепальна зброя не застосовується.

49.2. Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністрація установи зобов'язана негайно повідомити прокурора.

49.3. Порядок застосування вогнепальної зброї визначається чинним законодавством України.

49.4. Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань ЧПНУ.

50.1. Засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно корисної праці в порядку, установленому Виправно-трудовим кодексом України. Умови та порядок оплати праці осіб, які позбавлені волі, регламентуються чинним законодавством України.

50.2. У виховно-трудових колоніях та тюрмах засуджені залучаються до праці тільки на підприємствах та в майстернях цих установ.

50.3. Забороняється використовувати працю засуджених:

а) у штабах та приміщеннях, де розміщується особовий склад підрозділів охорони, розташовані озброєння, спецзасоби та документація;

б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);

в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчими та речовими складами;

г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

ґ) як фотографів, зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів, а в тюрмах - водіїв усіх видів транспорту за межами тюрем;

д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників.

Крім того, не допускається залучення до праці засуджених на матеріально відповідальних та розрахунково-бухгалтерських посадах, якщо вони відбувають покарання за крадіжку державного майна, зловживання службовим становищем, хабарництво, а також розбій, грабіж, крадіжку, підробку, шахрайство - якщо ці злочини були пов'язані з посяганням на державне та суспільне майно.

50.4. Засуджені, які залучаються до роботи із забезпечення пожежної безпеки виправно-трудових установ, несуть цілодобове чергування в розрахунках пожежних команд з правом відпочинку і сну в депо пожежної охорони виправно-трудових установ.

50.5. Адміністрація виправно-трудових установ може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно-побутових умов засуджених або забезпечення установ продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.

51.1. Засуджені, які характеризуються позитивно, можуть бути залучені до робіт з господарського обслуговування виправно-трудових установ.

51.2. У виправно-трудових колоніях особливого режиму господарське обслуговування виконується засудженими, які проживають у звичайних житлових приміщеннях. За межами цих колоній виконання господарських робіт може здійснюватися засудженими-поселенцями, які розміщуються в дільницях-поселеннях при колоніях інших видів режиму.

51.3. Для господарського обслуговування тюрем підбираються особи, засуджені до відбування покарання в установах загального або посиленого режиму. Виведення цих засуджених на роботи за межі тюрем здійснюється тільки під конвоєм і лише у виняткових випадках. Указані засуджені залучаються до робіт, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та благоустроєм тюрем, а також підтриманням належного технічного стану їх будівель та споруд.

51.4. Чисельність засуджених, які залишаються в тюрмах для господарського обслуговування, не може перевищувати 7 відсотків від установленого ліміту.

52.1. Відбір засуджених для виконання робіт з господарського обслуговування виправно-трудових установ, а також для заміщення посад майстрів, бригадирів та нарядників проводиться начальниками відповідних служб, за погодженням з відділами нагляду та безпеки та оперативними службами, після їх медичного обстеження. При призначенні на роботи з господарського обслуговування тюрем потрібна письмова згода засуджених. Призначення засуджених на вищезгадані роботи оформляється наказами начальників виправно-трудових установ, виписки з яких додаються до особових справ засуджених.

52.2. Засуджені, призначені для виконання робіт з господарського обслуговування, формуються, як правило, в одне відділення. Їх обов'язки визначаються начальниками відповідних служб.

52.3. Обов'язки днювальних у гуртожитках викладені в додатку 22.

53.1. Засуджені, які відбувають покарання у колоніях-поселеннях, залучаються до праці як на підприємствах цих установ, так і на виробничих об'єктах інших суб'єктів господарювання у разі забезпечення надійного нагляду за їх поведінкою.

53.2. В окремих випадках з дозволу начальника установи допускається залучення до праці засуджених за межами території колонії-поселення, але в межах району дислокації установи - за умови щоденного повернення їх до житлової зони колонії-поселення.

54.1. Особи, які відбувають покарання у вигляді тюремного ув'язнення, залучаються до праці тільки на об'єктах, розташованих на території тюрем. Виведення засуджених, які відбувають покарання у тюрмах, на роботи за межі тюрем забороняється. Виробничі цехи у тюрмах розміщуються в ізольованих приміщеннях у межах зони, що охороняється.

Особливо небезпечні рецидивісти, засуджені до довічного позбавлення волі, та засуджені, яким смертна кара або довічне позбавлення волі в порядку помилування чи амністії замінені позбавленням волі на певний строк, виводяться на роботу в спеціально обладнані цехи, де встановлюються додаткові засоби охорони та забезпечується надійна ізоляція з тим, щоб зазначені особи в період роботи не могли вступати в контакти з іншими засудженими, що утримуються в тюрмах.

Під час виведення з цехів і камер засуджені підлягають обшуку, а приміщення - огляду.

54.2. У нагальних випадках адміністрація тюрем може залучати засуджених, які відбувають тюремне ув'язнення, до ремонтно-будівельних робіт на території тюрем за умов забезпечення суворої ізоляції цих осіб від засуджених, залишених у тюрмах для господарського обслуговування.

У разі неможливості працевикористання засуджених з виведенням у виробничі цехи вони можуть залучатися до праці в камерах з додержанням вимог санітарних норм і правил охорони праці.

54.3. Праця засуджених у тюрмах організовується із забезпеченням суворої ізоляції різних категорій засуджених.

55.1. Засудженим, які перевиконують норми виробітку, а тим, що працюють на погодинних роботах та з господарського обслуговування і зразково виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць для купівлі продуктів харчування та предметів першої потреби гроші в сумі, яка визначається ст. 38 Виправно-трудового кодексу України.

55.2. Дозвіл на додаткове витрачення грошей надається начальниками виправно-трудових установ незалежно від відбутої засудженим частини строку покарання, але при умові, що в період, за який надається можливість додаткового витрачання грошей, він не мав дисциплінарних стягнень за порушення режиму.

55.3. На засуджених, яким надається право на додаткове витрачання грошей і яким нараховується мінімум заробітної плати, начальники відділень щомісячно складають списки, які затверджуються начальниками виправно-трудових установ або їх заступниками, що є підставою для надання такого права або нарахування мінімуму заробітної плати.

56.1. У виправно-трудових колоніях і тюрмах на особовий рахунок засуджених, які не чинять злісних порушень режиму, відповідно до ст.52 Виправно-трудового кодексу України повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як десять процентів, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають у будинках дитини при виправно-трудових колоніях дітей, що не мають злісних порушень режиму, - не менше як двадцять п'ять процентів нарахованого їм місячного заробітку. У виховно-трудових колоніях на особовий рахунок засуджених повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як сорок п'ять процентів нарахованого їм місячного заробітку.

56.2. Особам, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях-поселеннях усіх видів, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання поза колонією відповідно до ст. 35 Виправно-трудового кодексу України незалежно від усіх відрахувань, належить виплачувати не менш як п'ятдесят процентів загальної суми заробітку.

56.3. Особами, які не допускають порушень режиму, вважаються такі засуджені, які не мають стягнень у тому місяці, за який провадиться нарахування заробітку.

57.1. Засудженим, які прибули із слідчих ізоляторів чи інших виправно-трудових установ, дозволяється в перший місяць роботи, до нарахування заробітку, за умов сумлінного ставлення до праці і відсутності порушень режиму придбавати в крамниці продукти харчування та предмети першої потреби за рахунок коштів, які є на особових рахунках. У разі відсутності таких коштів їм може бути нарахований аванс у розмірі 50 процентів дозволеної для цих витрат суми в рахунок майбутнього заробітку.

У разі потреби адміністрація виправно-трудових колоній-поселень може видавати засудженим-поселенцям аванс у розмірі 50 процентів місячного заробітку.

Наданий аванс утримується із заробітку засудженого за той місяць, у якому він був нарахований.

57.2. Надання права користування коштами з особових рахунків, авансу здійснюється за письмовою заявою засуджених начальником виправно-трудової установи.

57.3. У виняткових випадках адміністрація виховно-трудової колонії може надати одноразову грошову допомогу неповнолітнім засудженим, які не мають близьких родичів і раніше перебували в дитячих будинках, у розмірі 50 процентів мінімального розміру заробітної плати із спеціального фонду.

58.1. Виховні заходи із засудженими проводяться в установлений розпорядком дня час у межах виправно-трудової установи і спрямовані на дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів та правил поведінки під час відбування покарання і після звільнення з місць позбавлення волі.

Проводити спільні заходи за участю засуджених з різних виправно-трудових установ не дозволяється.

58.2. Адміністрація виправно-трудових установ сприяє забезпеченню релігійних потреб засуджених у відповідності із Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

58.3. Релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки на їх бажання та за згодою, а щодо неповнолітніх - за згодою їх батьків або осіб, що їх замінюють.

58.4. Дозвіл на відвідування виправно-трудових установ служителями релігійних конфесій погоджується з керівництвом управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях та представниками управлінь (відділів) у справах релігії міських, районних держадміністрацій.

58.5. У разі відсутності окремих приміщень для віруючих декількох релігійних конфесій обряди проводяться в одному приміщенні за графіком. У такому приміщенні передбачається можливість тимчасового розміщення предметів культу на період обряду.

59.1. Організація загальноосвітнього навчання, професійно-технічної освіти і професійного навчання на виробництві здійснюється у відповідності з Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту" та в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

59.2. Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений трудовим законодавством і Законом України "Про оплату праці". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, харчування надається безкоштовно.

59.3. Адміністрація виправно-трудових установ усебічно сприяє загальноосвітньому та професійно-технічному навчанню засуджених, у разі потреби надає їм допомогу в отриманні консультацій, придбанні підручників та посібників.

60.1. Житлові приміщення, клуби, бібліотеки, кімнати культурно-масової роботи у відділеннях, приміщення камерного типу в колоніях, одиночні камери в колоніях особливого режиму, камери в тюрмах, палати лікувальних установ радіофікуються. У виправно-трудових колоніях загального, посиленого, суворого режимів, виховно-трудових колоніях, у тюрмах для засуджених, залучених для господарського обслуговування, можуть установлюватись телевізори. Час радіотрансляції і перегляду телепередач визначається розпорядком дня виправно-трудової установи.

60.2. Радіотрансляційні вузли розташовуються за межами виправно-трудових установ або в приміщеннях, доступ до яких засудженим заборонено.

У виправно-трудових установах можуть створюватися самодіяльні організації засуджених. Види самодіяльних організацій і порядок їх роботи визначаються Виправно-трудовим кодексом України та нормативними актами Департаменту.

62.1. Засудженим дозволяється користуватися літературою, яка є в бібліотеках виправно-трудових установ, а також газетами і журналами.

Книжковий фонд бібліотек створюється з розрахунку забезпечення кожного засудженого не менш ніж п'ятьма книжками. Обмін книг у тюрмах, приміщеннях камерного типу і одиночних камерах колоній особливого режиму проводиться один раз на 10 днів. Засуджені забезпечуються газетами з розрахунку одна газета на 50 чоловік. По одній газеті виділяється на камеру. Якщо в камері утримується понад 20 засуджених, то додатково виділяється ще одна газета.

62.2. Індивідуальна передплата засуджених на періодичні видання (у т.ч. багатотиражні газети системи виконання покарань) здійснюється в добровільному порядку на умовах, установлених органами друку і адміністрацією виправно-трудової установи через місцеві органи зв'язку або відповідні магазини. З дозволу адміністрації установи передплата періодичних видань може бути здійснена за рахунок родичів засудженого.

62.3. Засуджені можуть зберігати при собі не більше 5 примірників книжок, брошур і журналів, а ті, що навчаються, - відповідні підручники. Решту літератури засуджені здають для збереження на склад, а за особистим бажанням передають до бібліотеки установи або віддають з дозволу адміністрації родичам.

63.1. У виправно-трудових установах можуть створюватися гуртки художньої самодіяльності і проводитись їх виступи в межах даної установи.

63.2. У виправно-трудових установах (крім тюрем) дозволяється проводити безкоштовні (благодійні) та платні, за рахунок коштів засуджених і за їх згодою, виступи професійних творчих колективів (театрів, філармоній та ін.) при обов'язковому погодженні цих заходів з керівництвом управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях.

64.1. У виправно-трудових установах проводиться безкоштовна демонстрація художніх відео- та кінофільмів, які мають виховне значення. У колоніях-поселеннях демонстрація художніх кінофільмів здійснюється за плату.

64.2. У виправно-трудових колоніях загального, посиленого і суворого режимів, а також у тюрмах для осіб, залучених до господарського обслуговування, художні кінофільми демонструються один раз на тиждень, а у виправно-трудових колоніях особливого режиму і тюрмах для осіб, які утримуються на загальному режимі, 1-2 рази на місяць.

64.3. Кількісні обмеження не стосуються короткометражних навчальних, документальних і науково-популярних кінофільмів, які використовуються з метою виховання засуджених.

64.4. Додатково до визначених норм дозволяється демонструвати художні кінофільми у святкові дні.

64.5. Для осіб, яких тримають у штрафних або дисциплінарних ізоляторах, у приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній загального, посиленого, суворого режимів, в одиничних камерах колоній особливого режиму, у карцерах і на суворому режимі в тюрмах, кінофільми не демонструються.

65.1. Адміністрація виправно-трудових установ організовує та проводить необхідні фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених згідно із Законом України "Про фізичну культуру і спорт".

65.2. Фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених проводяться у встановлений розпорядком дня час та в межах виправно-трудової установи.

65.3. Адміністрація виправно-трудових установ уживає заходів щодо забезпечення засуджених спортивним обладнанням, інвентарем та настільними іграми у відповідності з установленими нормами.

Засудженим може бути дозволено користуватися особистими шахами, шашками, нардами, доміно.

66.1. Правом застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 65 та 67 Виправно-трудового кодексу України, у повному обсязі користуються голова Департаменту, начальники управлінь (відділів) Департаменту в АР Крим і областях, заступники вищевказаних посадових осіб, а також начальники виправно-трудових установ.

66.2. Заступники начальників виправно-трудових установ користуються тими самими правами, за винятком права переведення засуджених у приміщення камерного типу і одиночні камери, а також поміщення їх у штрафні або дисциплінарні ізолятори та карцери.

Начальники (старші вихователі) відділень установ мають право оголошувати засудженим подяку (усно) і достроково знімати раніше накладене ними стягнення, накладати стягнення у вигляді попередження або догани (усно), позачергового чергування з прибирання приміщення та території місця позбавлення волі, разового позбавлення засуджених, які утримуються у виховно-трудових колоніях, права відвідування кінофільму, концерту, участі в спортивних іграх.

Вихователі відділень виховно-трудових колоній можуть застосувати заохочення у вигляді оголошення подяки (усно), а також накладати стягнення у вигляді попередження або догани (усно).

66.3. Інші посадові особи виправно-трудових установ правом застосування заходів заохочення і стягнення щодо засуджених не користуються.

66.4. У разі застосування заходів стягнення до засуджених посадові особи повинні суворо керуватися вимогами статей 65-71 Виправно-трудового кодексу України. За правопорушення, які згідно з частиною 2 ст. 47 Виправно-трудового кодексу України відносяться до злісних, стягнення накладаються тільки посадовими особами, зазначеними в пункті 66.1, та заступниками начальників виправно-трудових установ.

67.1. Застосування заходів заохочення і стягнення у відповідності з порядком, установленим Виправно-трудовим кодексом України, оформляється постановами або наказами уповноважених на те посадових осіб. Постанови або витяги з наказів додаються до особових справ засуджених.

67.2. Заохочення і стягнення, оголошені усно, у статистичному обліку не відображаються, але враховуються в індивідуальних програмах соціально-психологічної роботи і беруться до уваги при визначенні міри виправлення засудженого та при складанні на нього характеристики.

67.3. Особистий облік заохочень і стягнень ведеться начальниками відділень (старшими вихователями). Облік заохочень і стягнень по відділеннях, установі в цілому ведеться заступником начальника установи із соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом.

Умови утримання засуджених у межах однієї виправно-трудової установи можуть бути поліпшені у випадках, установлених Виправно-трудовим кодексом України. Таке поліпшення проводиться згідно з постановою начальника виправно-трудової установи (додаток 23) і виражається у збільшенні суми грошей, які дозволяється засудженому витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, що передбачено виправно-трудовим законодавством України.

69.1. Стягнення у вигляді поміщення засуджених у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери оформляється постановами начальників виправно-трудових установ (додаток 24) після перевірки пояснень засуджених по суті допущених правопорушень та отримання медичного висновку про можливість утримання їх у цих приміщеннях за станом здоров'я.

Особи, поміщені до штрафних і дисциплінарних ізоляторів або карцерів, зі складу відділень не виключаються. Начальники відділень, вихователі проводять з ними виховну роботу і в період відбування дисциплінарного стягнення.

69.2. У разі відсутності начальників виправно-трудових установ у термінових випадках, коли іншими заходами попередити грубе порушення неможливо, засуджені можуть бути поміщені в штрафні, дисциплінарні ізолятори або в карцери за постановою ЧПНУ (додаток 25) до прибуття начальників виправно-трудових установ, але не більше ніж на 24 години.

Така ізоляція дисциплінарним стягненням не є, але якщо начальник установи приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення особи, яка скоїла проступок, у штрафний чи дисциплінарний ізолятор або в карцер, цей час перебування в ізоляції зараховується до загального строку утримання у штрафному чи дисциплінарному ізоляторі або в карцері.

69.3. Постанова про поміщення у штрафний чи дисциплінарний ізолятор або в карцер оголошується засудженим посадовими особами, які застосували ці заходи стягнення.

69.4. Засудженим забороняється брати з собою у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки.

Для зберігання предметів особистої гігієни в камерах обладнуються навісні полички. Адміністрація виправно-трудових установ забезпечує зберігання особистих речей засуджених протягом строку перебування їх у штрафних чи дисциплінарних ізоляторах або карцерах. Продукти харчування здаються на склад і видаються засудженим після відбуття міри стягнення. Адміністрація вживає заходів для їх збереження, але якщо з природних причин від тривалого зберігання вони зіпсувалися, у такому випадку комісією складається акт і вони знищуються.

69.5. Приймання засуджених у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або карцери проводиться молодшими інспекторами під керівництвом ЧПНУ або їх заступників і фіксується у журналі. Засуджені підлягають повному обшуку. Вони переодягаються в одяг, який закріплений за штрафними чи дисциплінарними ізоляторами або карцерами.

69.6. У штрафних, дисциплінарних ізоляторах та в карцерах засуджені позбавляються права отримання побачень, посилок, передач, бандеролей, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, їм не дозволяється користуватися настільними іграми, відправляти листи і курити.

69.7. Засуджені, які утримуються у штрафних, дисциплінарних ізоляторах або в карцерах, санітарну обробку проходять окремо від інших засуджених. Прибирання камер штрафних або дисциплінарних ізоляторів та карцерів проводиться засудженими, які в них утримуються.

69.8. До осіб, які порушують у штрафних чи дисциплінарних ізоляторах або в карцерах режим, застосовуються усі заходи стягнень, які передбачені виправно-трудовим законодавством України, за винятком повторного їх поміщення у штрафні чи дисциплінарні ізолятори або в карцери.

69.9. Дострокове звільнення засуджених із штрафних чи дисциплінарних ізоляторів або з карцерів, окрім випадків, коли це обумовлено медичними показниками, не дозволяється.

69.10. Після відбуття покарання у штрафному чи дисциплінарному ізоляторі або в карцері засуджені негайно звільняються з них, про що робиться відмітка в журналі і постанові, яка з матеріалами перевірки додається до особової справи засудженого.

Звільнення засудженого із штрафного чи дисциплінарного ізолятора або з карцера здійснюється ЧПНУ або його заступником у присутності начальника відділення (вихователя).

70.1. Поміщення засуджених до штрафних, дисциплінарних ізоляторів та карцерів здійснюється тільки за наявності медичного висновку про можливість тримання їх у цих приміщеннях за станом здоров'я.

70.2. Засудженим, які утримуються в штрафних і дисциплінарних ізоляторах, а також у карцерах, верхній теплий одяг видається тільки на час виходу з приміщення. Постільні речі їм видаються тільки на час сну.

У дисциплінарних ізоляторах засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година, а в штрафних ізоляторах і карцерах - тридцять хвилин.

70.3. Із засуджених, які утримуються в штрафних ізоляторах колоній-поселень, вираховується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.