Про затвердження Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів

7.4. Міністерство екології та природних ресурсів України

Міністерство екології та природних ресурсів України несе відповідальність за:

надання вантажовідправнику дозволу* щодо можливості транспортування заявленого вантажу повітряними суднами;

* Примітка Мінтрансу (згідно з п. 6.9 цієї Інструкції та постанови КМУ від 20 червня 1995 р. N 440).

інформування вантажовідправника та експлуатанта (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.97 N 1332 "Про затвердження Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України") про виданий дозвіл на повітряні перевезення спеціальних розщеплювальних матеріалів;

забезпечення контролю за здійсненням заходів щодо забезпечення заходів з радіаційної та ядерної безпеки під час повітряних перевезень радіоактивних матеріалів.

7.5. Експлуатант

7.5.1. Експлуатант несе відповідальність за:

отримання дозволу Укравіатрансу або начальника Генерального штабу Збройних сил України** на зазначений вид перевезень у встановленому порядку;

підготовку та наявність спеціалістів, які спроможні брати участь у забезпеченні повітряних перевезень спеціальних вантажів;

наявність підготовленого екіпажу для повітряних перевезень спеціальних та небезпечних вантажів та відповідність ПС діючим вимогам;

наявність дозволу Укравіатрансу на виконання чартерних перевезень вантажу за зазначеним основним та резервним маршрутом;

прийняття рішення щодо приймання небезпечних вантажів до перевезень при наявності у вантажовідправника відповідних дозволів, отриманих від Держекспортконтролю або Міністерства екології та природних ресурсів України;

оформлення контракту на перевезення небезпечних вантажів з вантажовідправником у встановленому порядку з додатком до нього, у якому ідеться про забезпечення авіаційної безпеки;

планування та забезпечення польоту за основним та резервним маршрутом згідно з вимогами держав, у повітряному просторі яких буде виконуватися політ ПС (наявність дозволу іноземних держав на проліт їх повітряного простору);

отримання (при потребі) за допомогою МЗС України дозволів на проліт територій іноземних держав ПС з небезпечними вантажами згідно з вимогами їх законодавства;

правильність оформлення документів на повітряні перевезення вантажів;

перевірку наявності дозволу ЦУ ВІСП ЗС України при виконанні зазначених перевезень військовими частинами або в супроводженні їх військовими вартами;

отримання дозволу Укравіатрансу та начальника Генерального штабу Збройних сил України** на виліт/приліт з (в) аеропортів України;

отримання дозволу Укравіатрансу на проліт повітряного простору України;

приймання від аеропорту відправлення вантажів, підготовлених до повітряних перевезень згідно з вимогами Технічних інструкцій та видачу вантажу в аеропорту призначення (якщо в експлуатанта немає своїх вантажних терміналів). На борту ПС повинно бути по одному примірнику (копії) заяви, дозволу та перевізних документів;

проведення інструктажів з охорони праці (залежно від характеру та властивостей небезпечних вантажів) з працівниками аеропорту, які забезпечують навантажувально-розвантажувальні роботи та порядок їх розміщення в ПС;

здійснення контролю за польотом ПС;

інформування Укравіатрансу у разі зміни маршруту польоту з різних обставин, вимушеної посадки на незапланованому аеродромі;

виконання повітряних перевезень спеціальних вантажів у зазначений строк.

7.5.2. При виконанні міжнародних перевезень спеціальних та небезпечних вантажів експлуатант несе відповідальність за виконання вимог чинного законодавства держав за маршрутом польоту.

7.5.3. У разі порушень з боку експлуатанта чинних нормативно-правових актів та вимог цієї Інструкції до експлуатанта можуть бути застосовані такі санкції:

позбавлення права виконання перевезень спеціальних вантажів, у тому числі небезпечних вантажів;

припинення дії сертифіката експлуатанта або його анулювання у порядку передбаченому Правилами сертифікації експлуатантів.

7.6. Міністерство транспорту України (Державний департамент авіаційного транспорту України)

7.6.1. Мінтранс (Укравіатранс) несе відповідальність за:

визначення порядку організації виконання спеціальних перевезень у строки, погоджені з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади - замовниками спеціальних перевезень;

визначення переліку експлуатантів, яким надається право виконувати зазначені повітряні перевезення, та аеропортів, з яких плануються повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів у відповідності з переліком аеропортів, відкритих для міжнародного сполучення;

контроль організації підготовки авіаційного персоналу експлуатанта до виконання спеціальних перевезень;

надання експлуатанту дозволу на виконання польоту в повітряному просторі України згідно з переліком та установленими вимогами, а також при наявності отриманих дозволів від іноземних держав за маршрутом польоту;

інформування аеропорту відправлення вантажу, Украероцентру про наданий дозвіл на виконання польоту;

інформування (факсом) Держмитслужби України про заплановані повітряні перевезення небезпечних вантажів (дата, аеропорт відправлення, бортовий номер ПС, назва експлуатанта);

забезпечення виконання перевезень спеціальних та військових вантажів згідно з пріоритетами, установленими Положенням про використання повітряного простору України;

забезпечення контролю за польотом ПС із спеціальними вантажами, своєчасне інформування вантажовідправників про хід виконання спеціальних перевезень, а також про аварійні ситуації та випадки порушення плану перевезень за взаємопогодженою схемою повідомлення. У разі зміни маршруту польоту з різних обставин, вимушеної посадки на незапланованому аеродромі - інформування Держекспортконтролю та Міністерства екології та природних ресурсів України;

ужиття додаткових заходів для забезпечення безпеки руху та дотримання режиму секретності під час виконання спеціальних перевезень;

інформування Держекспортконтролю та Міністерства екології та природних ресурсів України про транзитний політ ПС з радіоактивними матеріалами з технічною посадкою в аеропорту України.

7.7. Аеропорт

Аеропорт повинен мати дозвіл Укравіатрансу на обслуговування ПС, які перевозять спеціальні та небезпечні вантажі. Аеропорт несе відповідальність за:

наявність аеродрому, допущеного Укравіатрансом для заявлених експлуатантом типів ПС та видів перевезень;

придатність аварійно-рятувальної служби та засобів технічного забезпечення;

прийняття небезпечних вантажів від вантажовідправника для організації зберігання та/або завантаження в ПС при наявності: правильно оформленої заяви вантажовідправника із зазначенням на ній письмового дозволу керівника експлуатанта на прийняття та повітряні перевезення вантажів, дозволу на право вивезення вантажів; правильно оформленої накладної вантажовідправника та декларації про небезпечний вантаж, наявність відтиску пломб та печатки, а також даних про супровідних осіб, транспортне маркування кожного місця вантажу;

збереження зазначених вантажів;

проведення відповідних заходів контролю безпеки та супроводження в межах контрольованої зони;

визначення стоянки ПС та маршруту транспортування вантажів до ПС;

передавання вантажів на борт ПС експлуатанта;

забезпечення першочергового обслуговування ПС, дозаправляння паливом при перевезенні з (в) аеропорту спеціальних та небезпечних вантажів або виконанні технічної посадки.

7.8. Міністерство закордонних справ України

7.8.1. МЗС відповідає за забезпечення отримання (у разі потреби) від іноземних держав, згідно з вимогами їх законодавства, дозволу на проліт їх повітряного простору за маршрутом польоту та передачу дозволу замовнику.

7.9. Державна митна служба України

7.9.1. Держмитслужба відповідає за проведення митного оформлення ПС, що перевозять спеціальні вантажі згідно з чинним законодавством України, при наявності офіційного повідомлення Укравіатрансу, у якому зазначено: дата, аеропорт відправлення (прибуття) та призначення, бортовий номер ПС, повна назва експлуатанта, а також номер та дата дозволу (висновку) Держекспортконтролю на право здійснення міжнародної передачі спеціальних вантажів та небезпечних вантажів, які включені до переліку товарів, що підлягають державному експортному контролю.

7.10. Порушення правил перевезення спеціальних та небезпечних вантажів тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

8.1. Після доставляння в аеропорт призначення спеціальних або небезпечних вантажів особовий склад варти та працівники вантажовідправника (вантажоодержувача), які супроводжують вантаж, підлягають контролю відповідно до чинного законодавства України.

8.2. Підставою для митного оформлення спеціальних та небезпечних вантажів, що підлягають експортному контролю, є дозвіл на експорт (імпорт, транзит), виданий Держекспортконтролем в установленому порядку.

8.3. Пропуск через державний кордон України ПС із спеціальними та небезпечними вантажами, працівників вантажовідправника (вантажоодержувача), які їх супроводжують, та особового складу варти здійснюється Прикордонними військами на підставі відміток контрольних служб у відповідних документах, що дають право на перетинання державного кордону.

9.1. Спеціальні повітряні перевезення спеціальних вантажів виконуються з проведенням комплексу заходів щодо забезпечення дотримання режиму секретності під час здійснення спеціальних повітряних перевезень і залежать від ступеня секретності вантажів.

9.2. Режим секретності спеціальних повітряних перевезень забезпечується:

максимальним обмеженням кількості працівників, які залучаються до підготовки та виконання спеціальних повітряних перевезень, уключаючи оброблення, зберігання облікових та звітних документів, а також прикордонний, митний та екологічний контроль, охорону і супроводження спеціальних вантажів (перелік працівників, які допускаються до спеціальних повітряних перевезень, визначається за погодженням з органами СБУ в установленому порядку);

здійсненням управління спеціальними повітряними перевезеннями з використанням фельд'єгерського зв'язку, а при наявності - захищених каналів зв'язку;

дотриманням установленого порядку використання засобів зв'язку та оброблення облікових даних щодо спеціальних повітряних перевезень на захищених електронно-обчислювальних машинах;

веденням окремих справ за спеціальними повітряними перевезеннями в секретному діловодстві;

варіюванням маршрутів та часу пропуску спеціальних транспортних засобів протягом доби;

охороною спеціальних вантажів;

використанням тільки експлуатантів, які мають повноваження на повітряні перевезення товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.

9.3. Розклад руху ПС із спеціальними вантажами на встановлених маршрутах та самі маршрути, при змозі, періодично змінюються.

9.4. Навантаження та вивантаження спеціальних вантажів провадиться силами вантажовідправника або вантажоодержувача, як правило, на охоронній території за умовами, що унеможливлюють присутність сторонніх осіб, із застосуванням додаткових засобів, які ускладнюють або унеможливлюють присутність сторонніх осіб, та ведення спостереження за цим процесом.

9.5. Вантажовідправники спеціальних вантажів готують інформацію про підготовку спеціального повітряного перевезення, у якій повинні бути відомості про спеціальні вантажі (номер картки дій у разі подолання наслідків аварії з ПС із спеціальними вантажами), демаскувальні ознаки, інші особливості повітряних перевезень з метою вжиття запобіжних заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки руху та дотриманням режиму секретності під час виконання спеціального повітряного перевезення. Ця інформація передається у формалізованому вигляді до місцевих органів СБУ за три доби до початку повітряного перевезення.

10.1. Оплата перевезень та послуг, що пов'язані з міжнародними повітряними перевезеннями спеціальних вантажів, можуть проводитись за опублікованими міжнародними тарифами (THE AIR CARGO TARIFF, Publish by International Air Transport Association).

10.2. Вантажовідправник, вантажоодержувач спеціальних вантажів зобов'язаний, якщо це передбачено у договорі, відшкодувати експлуатантам витрати в разі:

скасування вантажовідправником рішення щодо спеціального повітряного перевезення після подачі ПС під навантаження;

перенесення вантажовідправником запланованого та погодженого часу відльоту ПС із спеціальними вантажами;

затримання ПС вантажовідправником, вантажоодержувачем або затримання на маршруті особами, що супроводжують спеціальний вантаж.