Про затвердження Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів

З метою забезпечення безпеки польотів при повітряних перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів, відповідно до ст. 63 Повітряного кодексу України та Положення про спеціальні перевезення авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 N 612-40,

1. Затвердити Інструкцію про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів (далі - Інструкція), що додається.

2. Державній авіаційній адміністрації України (Семенов М.Ю.):

2.1. Забезпечити подання на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку цей наказ.

2.2. Довести зазначену Інструкцію до відома керівників структурних підрозділів Укравіації, експлуатантів України, міністерств і інших центральних органів виконавчої влади України, які беруть участь у повітряних перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Демиденка А.Ф.

1.1. Інструкція про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів (далі - Інструкція), розроблена на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.97 N 612-40 "Про затвердження Положення про спеціальні перевезення авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим транспортом" з урахуванням вимог Повітряного кодексу України, поширюється і є обов'язковою для підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності та відомчої належності, які беруть участь у повітряних перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів.

1.2. Ця Інструкція встановлює вимоги та регулює взаємодію структурних підрозділів Укравіатрансу з відповідними підрозділами Державного комітету промислової політики України, Державної служби експортного контролю, Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства екології та природних ресурсів України, а також з експлуатантами, що беруть участь у перевезеннях спеціальних та небезпечних вантажів.

1.3. Нормативні посилання

При розробці цієї Інструкції використовувалися такі нормативно-правові акти:Повітряний кодекс України;Митний кодекс України;Кримінальний кодекс України;

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку";

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";

Закон України "Про державну таємницю";

Закон України "Про інформацію";

Указ Президента України від 13 лютого 1998 року N 117/98 "Про Положення про державний експортний контроль в Україні";

постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року N 302 "Про Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї";

постанова Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 року N 384 "Про Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, які можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї" (у частині, що стосується токсичних матеріалів);

постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року N 612-40 (гриф таємно) "Про затвердження Положення про спеціальні перевезення авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим транспортом";

постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1997 року N 1332 "Про затвердження Положення про основні засади організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України";

постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 року N 1358 "Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення";

постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року N 838 "Про затвердження Положення про порядок надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю";Положення про використання повітряного простору України, затверджене наказом Комітету по використанню повітряного простору України від 05.02.96 N 16/ДСК, зареєстроване 09.04.96 за N 168/1193;

Правила сертифікації експлуатантів, затверджені наказом Мінтрансу від 29.05.98 N 204, зареєстровані 09.09.98 за N 552/2992;

ДСТУ 3430-96. Перевезення повітряним транспортом. Терміни та визначення;

Правила супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріальних цінностей і пасажирів, затверджені спільним наказом Укравіатрансу та МВС України від 11.06.96 N 168/397 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.06.96 за N 334/1359.

1.3.1. Розробка цієї Інструкції здійснювалася відповідно до вимог таких документів:

Указания МГА СССР от 06.05.91 N 195 "Об утверждении и введении в действие основных процедур, связанных с перевозкой опасных грузов воздушными судами гражданской авиации СССР";

Безопасная перевозка опасных грузов по воздуху (Приложение 18 к Конвенции о международной гражданской авиации, Чикаго, 1944);

Программа подготовки персонала для перевозки опасных грузов (ІСАО, Doc 9275-AN/913, книги 1, 2, 3, 4, издание третье, 1993);

Технические инструкции по безопасной перевозке опасных грузов по воздуху (ІСАО, Doc 9284-AN/905);

Инструкция о порядке действий в аварийной обстановке в случае инцидентов, связанных с опасными грузами, на воздушных судах (ІСАО, Doc 9481-AN/928);

Dangerous goods regulations (IATA Resolution 618, Attachment "A");

International air services transit agreement (ІСАО, Doc7500);

Руководство по регулированию международного воздушного транспорта (ІСАО, Doc 9626, издание первое, 1996);

Положения о воинских воздушных перевозках на воздушных судах гражданской авиации (гриф "секретно", М., 1978);

Правила безопасной перевозки радиоактивных веществ (Международное агентство по атомной энергетике, МАГАТЭ, Вена, 1990);

1.4. Терміни та визначення

У цій Інструкції наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Авіавантажна накладна - документ установленого зразка, що засвідчує укладання договору про повітряне перевезення вантажу, його умови, а також прийняття вантажу до перевезення.

Авіаквиток - перевізний документ установленого зразка, який засвідчує укладання договору та умови повітряного перевезення пасажира та його багажу.

Аеропорт - підприємство, що здійснює послуги в обслуговуванні пасажирів, багажу, вантажу та пошти, забезпечує виконання польотів і обслуговування повітряних суден, має в своєму складі і використовує для даних цілей аеродром, аеровокзал та інші наземні споруди, відповідне обладнання та підготовлений персонал.

Аеропорт відправлення - аеропорт, від якого згідно з договором про повітряне перевезення починається перевезення пасажира, багажу, вантажу або пошти.

Аеропорт призначення - аеропорт, у якому згідно з договором про повітряне перевезення має бути закінчено перевезення пасажира, багажу, вантажу або пошти.

Вантажне місце - кінцевий продукт операцій з упаковування вантажу, що складається з пакувального комплекту та його вмісту, підготовленого до перевезення.

Вантажовідправник - юридична або фізична особа, яка уклала з повітряним перевізником договір про повітряне перевезення вантажу і зазначена в авіавантажній накладній як відправник вантажу.

Вантажоодержувач - юридична або фізична особа, яка вказана в авіавантажній накладній як сторона, на чию адресу повітряний перевізник повинен доставити вантаж.

Вантаж з небезпечними властивостями (небезпечний вантаж) - вироби або речовини, які при перевезенні повітряними суднами, завантаженні чи вивантаженні та збереженні можуть загрожувати життю чи здоров'ю людей, довкіллю та безпеці польотів, спричиняти втрату майна, а також можуть бути причиною загибелі чи захворювання тварин.

Експлуатант - особа, організація або підприємство, що експлуатує повітряні судна чи пропонує свої послуги в цій галузі.

Картка дій - план дій екіпажу та супровідного персоналу в разі аварії з повітряним судном із спеціальним або небезпечним вантажем.

Командир повітряного судна - особа, яка має спеціальність пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном цього типу і керівництва екіпажем.

Компетентний орган - орган, визначений рішенням Уряду України або законом України та наділений повноваженнями в галузі перевезення спеціальних та небезпечних вантажів.

Міжнародне повітряне перевезення - перевезення, коли аеропорт відправлення та аеропорт призначення розташовані на території різних держав або на території однієї держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.

Належне відвантажувальне найменування - найменування, що слід використовувати для опису конкретного виробу або речовини в усіх перевізних документах і повідомленнях і, в разі потреби, на пакувальних комплектах.

Номер за списком ООН - чотиризначний номер, присвоєний комітетом експертів Організації Об'єднаних Націй з перевезення небезпечних вантажів для визначення речовин чи конкретної групи речовин.

Пакування - засіб чи комплекс засобів, які забезпечують захист продукції та довкілля від пошкоджень та забруднень.

Перевізні документи - документи встановленого зразка, які засвідчують укладання договору повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу, пошти та умови їх перевезень.

Повітряне перевезення - перевезення пасажирів, багажу, вантажу та пошти, що здійснюється повітряним судном.

Повітряний перевізник - будь-яка юридична або фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки.

Повітряне судно - літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Радіоактивні матеріали - ядерні матеріали, радіоактивні джерела іонізуючого випромінювання, ізотопна продукція та радіоактивні відходи.

Спеціальні перевезення - перевезення спеціальних вантажів, інформація про які віднесена до державної таємниці з включенням до зводу відомостей, що становлять державну таємницю України.

Спеціальні вантажі:

вантажі, у тому числі військові, інформація про які становить державну таємницю;

народногосподарські вантажі, що мають особливу цінність для держави;

інші народногосподарські вантажі та військові вантажі з небезпечними властивостями.

Віднесення конкретних вантажів до категорії спеціальних здійснюється відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням "Перечня специальных грузов и продукции военного назначения, перевозимых по территориям государств - участников СНГ, к Соглашению о перевозках специальных грузов и продукции военного назначения от 26 мая 1995 года", передбаченого в Рішенні Ради голів держав Співдружності Незалежних Держав.

Технічна посадка (зупинка) - посадка (зупинка) повітряного судна з некомерційною метою (без висадки/посадки пасажирів, завантаження/вивантаження пошти та вантажу) для заправлення повітряного судна паливом та/або зміни членів екіпажу даного повітряного судна.

Транзитний політ - політ повітряного судна, який перетинає повітряний державний кордон України без посадки в аеропортах України або з технічною посадкою.

1.5. Позначення та скорочення

У цій Інструкції вживаються такі позначення та скорочення:

Держкомстандарт - Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України;

Держмитслужба - Державна митна служба України;

Держекспортконтроль - Державна служба експортного контролю;

Держкомкордон - Державний комітет у справах охорони державного кордону України;

ІКАО - Міжнародна організація цивільної авіації;

МВС - Міністерство внутрішніх справ України;

МЗС - Міністерство закордонних справ України;

МОЗ - Міністерство охорони здоров'я України;

Мінтранс - Міністерство транспорту України;

МНС - Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Держкомпромполітики - Державний комітет промислової політики України;

Міноборони - Міністерство оборони України;

СБУ - Служба безпеки України;

ПС - повітряне судно;

ЦУ ВІСП ЗС України - Центральне управління військових сполучень Збройних сил України;

Укравіатранс - Державний департамент авіаційного транспорту України;

Украероцентр - Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху.

2.1. Міжнародні та внутрішні повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів здійснюються згідно з чинним законодавством України, чинними міжнародними договорами, нормативно-правовими актами міжнародних організацій, членом яких є Україна, та цією Інструкцією.

2.2. Міжнародні та внутрішні повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів виконуються експлуатантами України, які отримали дозвіл (право) на виконання перевезень спеціальних та небезпечних вантажів.

2.3. Міжнародні та внутрішні повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів виконуються в першочерговому порядку з обов'язковим проведенням для спеціальних перевезень додаткових заходів щодо охорони державної таємниці, пов'язаної з цими повітряними перевезеннями, починаючи з часу подання заявки на виконання таких перевезень і до їх завершення.

2.3.1. Повітряні судна, що завантажені спеціальними або небезпечними вантажами, повинні братися під особливий диспетчерський контроль від моменту вильоту з аеропорту (аеродрому) відправлення до моменту прибуття до аеропорту (аеродрому) призначення.

2.3.2. До вильоту ПС повинні бути призначені такі маршрути та ешелони, при яких політ буде проходити в найбільш сприятливих метеорологічних умовах і доставка вантажів забезпечиться в найкоротший строк.

2.3.3. Усі відповідальні особи, які беруть участь у перевезенні спеціальних та небезпечних вантажів, повинні мати спеціальну підготовку згідно з вимогами документа ІКАО "Программы подготовки персонала для перевозки опасных грузов" (далі - Програми підготовки персоналу) і допуск (сертифікат) для виконання таких перевезень.

2.4. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади - замовники спеціальних перевезень у процесі підготовки до перевезення, навантаження, повітряного перевезення і вивантаження, а також для забезпечення режиму секретності під час здійснення спеціальних перевезень керуються чинним законодавством України.

2.5. Повітряні перевезення небезпечних вантажів виконуються з дотриманням вимог, які передбачені чинними "Техническими инструкциями по безопасной перевозке опасных грузов по воздуху" (ICAO, Doc 9284-AN/905) (далі - Технічні інструкції) або Dangerous goods regulations (IATA, Resolution 618, Attachment "A").

Якщо використання інших видів транспорту є практично неможливим або повне дотримання вимог, які передбачені чинними Технічними інструкціями, суперечить державним інтересам, то спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади мають право звільняти експлуатанта від дотримання таких вимог з умовою, що буде виконано все можливе для досягнення загального рівня безпеки під час перевезення небезпечних вантажів на рівні, що забезпечується дотриманням вимог, викладених у зазначених вище документах.

2.6. Контроль за виконанням вимог цієї Інструкції здійснює Укравіатранс разом з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (замовниками спеціальних перевезень) у межах їх компетенції.

3.1. Можливість виконання спеціальних повітряних перевезень вантажів зазначається в технічній документації на ці вантажі.

3.2. Спеціальні повітряні перевезення виконуються експлуатантом тільки в разі наявності у вантажовідправника дозволів спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади на право перевезення таких вантажів.

3.3. До спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузі перевезення спеціальних та небезпечних вантажів належать Мінтранс, Держкомпромполітики, Держекспортконтроль, Міністерство екології та природних ресурсів України, МОЗ, Держкомстандарт, МВС України.

3.4. Вантажовідправники спеціальних вантажів зобов'язані забезпечити повітряні перевезення спеціальних небезпечних вантажів у транспортних пакувальних комплектах, які відповідають правилам, нормам і стандартам з безпеки повітряних перевезень відповідних небезпечних вантажів згідно з існуючими нормами, викладеними в Технічних інструкціях ІКАО.

Транспортно-пакувальні комплекти повинні мати сертифікати-дозволи, що видаються в установленому порядку. При цьому можна використовувати транспортно-пакувальні комплекти, які мають сертифікат іншої країни.

За відсутності таких сертифікатів-дозволів виконувати повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів забороняється.

3.5. Спеціальні небезпечні вантажі перевозяться за умови повного забезпечення безпеки їх повітряних перевезень з урахуванням спеціальних вимог до повітряних перевезень зазначених вантажів, які наведені в розділі 6 цієї Інструкції.

3.6. Вантажовідправники зобов'язані забезпечити контроль за:

3.6.1. підготовкою спеціальних вантажів до перевезення, розміщенням їх на складах, навантаженням та кріпленням на транспортному засобі, станом вантажів під час перевезення та проміжного складування, оформленням перевізних документів;

3.6.2. підготовкою картки дій у разі ліквідації наслідків аварії з ПС із спеціальним та небезпечним вантажем.

Картка дій оформлюється у довільній формі. Картка дій повинна бути затверджена вищим органом, якому підпорядкований розробник (виробник) спеціального та небезпечного вантажу, після погодження з Міністерством екології та природних ресурсів, МОЗ, МВС, Мінтрансом. При розробці картки дій необхідно використовувати рекомендації ICAO, Doc 9481-AN/928.

3.7. Спеціальні та небезпечні вантажі під час перевезення наземним транспортом повинні супроводжуватися працівниками вантажовідправника (вантажоодержувача) або особовим складом варти протягом усього маршруту перевезення до аеропорту. У межах контрольованої зони аеропорту супроводження вантажів здійснюється сумісно зі службою авіаційної безпеки аеропорту згідно з Правилами супроводження в контрольованих зонах авіапідприємств матеріальних цінностей і пасажирів.

3.8. Зазначені працівники та особовий склад варти повинні знати особливі властивості спеціальних вантажів і вміти поводитися з ними, мати необхідні засоби захисту та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій, знати особливості дотримання режиму секретності під час здійснення спеціальних перевезень.

3.9. Охорона спеціальних вантажів на борту ПС здійснюється особовим складом варти, МВС, а також силами вантажовідправників (вантажоодержувачів). Особовий склад варти, а також особи, які супроводжують, повинні мати проїзні квитки (у разі наявності посвідчень про відрядження). Особовий склад варти, особи вантажовідправника, які супроводжують, проходять в аеропорту контроль на безпеку в порядку, передбаченому для пасажирів. Озброєний склад варти допускається до ПС згідно з чинними нормативно-правовими актами України.

3.10. Усі посадові особи, виділені для супроводу (охорони) вантажів, під час польоту зобов'язані виконувати всі вимоги командира ПС щодо забезпечення безпеки польоту.

3.11. Протягом польоту зброя осіб, які виділені для супроводження (охорони) вантажів, повинна здаватися командиру ПС (або визначеному ним члену екіпажу) у розрядженому стані і зберігатись до закінчення польоту в спеціально обладнаному ящику, закріпленому в кабіні екіпажу ПС.

3.12. Технічні умови перевезення, навантаження та кріплення спеціальних вантажів на борту ПС розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади - замовниками спеціальних перевезень з обов'язковим урахуванням технічних умов та стандартів і при потребі погоджуються з розробником типу ПС.

3.13. У залежності від виду небезпеки упакування і маси спеціального (небезпечного) вантажу вантажовідправник зобов'язаний надати з вантажем матеріали, майно і пристосування, у тому числі індивідуальні засобі захисту, необхідні для забезпечення безпечного навантаження, кріплення, повітряного перевезення і вивантаження вантажу, якщо вони не входять у штатний комплект устаткування ПС і аеропорту (аеродрому).

4.1. Централізоване планування та управління спеціальними повітряними перевезеннями здійснює Мінтранс України.

4.2. У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади за розв'язання питань спеціальних повітряних перевезень відповідає перший заступник (заступник міністра або керівника) центрального органу виконавчої влади.

4.3. Визначення порядку організації спеціальних повітряних перевезень та контроль за їх здійсненням провадяться:

у системі Мінтрансу - Укравіатрансом;

у Міноборони - Центральним управлінням військових сполучень Збройних сил України;

у МВС - відділом військових та спеціальних перевезень, який водночас здійснює відповідні представницькі функції в інтересах СБУ, Держкомкордону;

у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади (замовниках спеціальних перевезень) - транспортними управліннями (відділами, групами, інспекціями), управліннями режиму.

4.4. На підприємствах, в організаціях та установах управління спеціальними повітряними перевезеннями покладається на керівника або першого заступника керівника.

4.5. На структурні підрозділи міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, організацій та установ, які відповідають за здійснення спеціальних повітряних перевезень, відповідно до їх компетенції покладається:

планування та організація виконання спеціальних повітряних перевезень;

отримання дозволів відповідних органів країн за маршрутом перевезення вантажів на ввезення, зберігання, носіння, вивезення зброї;

укладення повітряним перевізником угод про забезпечення авіаційної безпеки;

планування заходів, пов'язаних з дотриманням режиму секретності під час здійснення спеціальних повітряних перевезень, а також заходів, пов'язаних з фізичним захистом спеціальних вантажів;

взаємодія з іншими структурними підрозділами, які відповідають за здійснення спеціальних повітряних перевезень відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємствами, організаціями та установами, що належать до сфери управління цих міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які беруть участь в організації спеціальних повітряних перевезень;

ведення окремих справ спеціальних повітряних перевезень у секретному діловодстві;

дієвий контроль за рухом транспортних засобів із спеціальними вантажами, станом їх охорони;

підготовка пропозицій щодо включення виробів, речовин і матеріалів до переліку спеціальних вантажів та віднесення їх перевезень до відповідної категорії спеціальних повітряних перевезень;

участь у розробленні вимог щодо підготовки спеціальних вантажів для повітряних перевезень, погодження відповідних технічних умов та стандартів;

узагальнення досвіду роботи, пов'язаної із спеціальними повітряними перевезеннями, та підготовлення пропозицій щодо їх удосконалення;

участь у розробленні вантажовідправниками (вантажоодержувачами) технічних вимог до спеціальних транспортних засобів наземного перевезення до (з) ПС;

участь в опрацюванні пропозицій щодо недопущення та подолання наслідків аварій з транспортними засобами із спеціальними (небезпечними) вантажами;

контроль за виконанням вимог цієї Інструкції.

4.6. Структурні підрозділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, організацій та установ, які відповідають за здійснення спеціальних повітряних перевезень, взаємодіють між собою, а також із відповідними підрозділами СБУ, МВС, МНС, Міністерства екології та природних ресурсів.

4.7. Для забезпечення управління і контролю за спеціальними повітряними перевезеннями та взаємодії між собою структурні підрозділи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, організацій та установ, які відповідають за здійснення спеціальних повітряних перевезень, використовують фельд'єгерський зв'язок, а за наявності - захищені канали зв'язку.

4.8. Замовники спеціальних повітряних перевезень:

подають до Укравіатрансу заявки на виконання спеціальних повітряних перевезень, у тому числі позапланованих, з урахуванням вимог пункту 6.14 цієї Інструкції;

беруть участь у виборі маршрутів спеціальних повітряних перевезень;

користуються на договірних умовах засобами зв'язку, обчислювальною технікою і службовими приміщеннями експлуатантів України для здійснення оперативного управління та контролю за спеціальними повітряними перевезеннями.

4.9. Укравіатранс у межах своєї компетенції:

визначає разом із структурними підрозділами, що відповідають за здійснення спеціальних повітряних перевезень, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - замовників спеціальних повітряних перевезень - маршрути спеціальних повітряних перевезень;

скасовує або призупиняє дію рішень про виконання спеціальних повітряних перевезень у разі надзвичайних ситуацій або обставин, які погіршують безпеку перевезень (стихійне лихо, несприятливі погодні умови), і повідомляє про це вантажовідправника (вантажоодержувача), органи СБУ та інші уповноважені правоохоронні органи;

організовує контроль безпеки вантажу в присутності представників вантажовідправника, а також осіб, які супроводжують вантаж;

організовує охорону ПС, на якому буде перевозитися вантаж, та контроль доступу до нього (в аеропортах України).

5.1. Спеціальні повітряні перевезення здійснюються згідно з місячними планами (заявками), що розробляються централізовано Укравіатрансом на підставі планів (заявок) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, організацій та установ, які замовляють спеціальні повітряні перевезення, а щодо військових спеціальних повітряних перевезень - згідно з "Положением о воинских воздушных перевозках на воздушных судах гражданской авиации".

5.2. Місячні плани (заявки) повинні вміщувати дані про час відправлення (прибуття), найменування пунктів відправлення, переадресування та призначення, кількість ПС, а також відомості про особливі умови перевезень, наявність озброєних осіб, які супроводжують вантаж, та номер картки дій у разі подолання наслідків аварії з транспортним засобом із спеціальними вантажами.

5.3. Конкретний час виконання спеціальних повітряних перевезень установлюється замовником спеціальних повітряних перевезень разом із Укравіатрансом з урахуванням:

заявленого строку поставки спеціального вантажу;

готовності вантажовідправника (вантажоодержувача) та експлуатанта до виконання спеціальних повітряних перевезень;

вибору найбільш безпечного маршруту;

можливості забезпечення безпеки руху та виконання запланованих заходів, пов'язаних з дотриманням режиму секретності під час здійснення спеціальних повітряних перевезень, а також заходів, пов'язаних з фізичним захистом спеціальних вантажів.

5.4. При потребі виконання позапланованого спеціального повітряного перевезення замовники перевезень узгоджують з Укравіатрансом строк виконання перевезення з урахуванням часу, необхідного для відповідної підготовки експлуатантом повітряного судна, проведення заходів, пов'язаних з безпекою руху та авіаційною безпекою, дотриманням режиму секретності під час підготовки і здійснення спеціального повітряного перевезення.

У разі міжнародного перевезення строк виконання встановлюють з урахуванням часу на отримання дозволів на виконання польоту в повітряному просторі іноземних держав за маршрутом польоту.

5.5. Укравіатранс інформує замовників спеціальних повітряних перевезень про особливості здійснення запланованих перевезень.

5.6. Порядок доведення планів спеціальних повітряних перевезень до експлуатантів визначається Мінтрансом (Укравіатрансом), а до вантажовідправників та вантажоодержувачів - замовниками спеціальних повітряних перевезень.

6.1. Для повітряних перевезень приймаються небезпечні вантажі, що визначені в Переліку небезпечних вантажів (табл. 2.14 Технічних інструкцій) за умовами, що ці вантажі, упакування і маркірування, а також перевізні документи відповідають вимогам Технічних інструкцій.

6.2. Спеціальні вантажі, які не визначені в Переліку небезпечних вантажів, але за своїми фізико-хімічними властивостями належать до числа небезпечних, допускаються до повітряних перевезень тільки після віднесення їх до відповідних класів (категорій) міністерством, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковано підприємство - виготовлювач наданого небезпечного вантажу.

6.3. Підготовка небезпечних вантажів до повітряних перевезень проводиться вантажовідправником з дотриманням особливих умов перевезень небезпечних вантажів та із застосуванням заходів відповідно до чинного законодавства України для зниження ступеня ризику негативних явищ під час повітряних перевезень.

6.4. До повітряного перевезення допускаються небезпечні вантажі, маса (нетто) яких на одне упакування не перевищує маси, зазначеної в Переліку небезпечних вантажів (табл. 2.14 Технічних інструкцій). Маса вантажу (нетто і брутто) вказується в заяві відправника. Усі небезпечні вантажі, які будуть перевозитися ПС, зважуються вантажовідправником. Аеропорт (аеродром) відправлення (екіпаж ПС) має право зажадати зробити контрольне зважування зазначених вантажів. У разі розбіжності даних щодо маси, яка зазначена вантажовідправником на упакуванні кожного місця, із фактичними даними маси (брутто), що були виявлені під час контрольного зважування, вантажі до перевезення не допускаються і негайно вивозяться вантажовідправником з аеропорту (з аеродрому), про що складається акт у довільній формі.

6.5. Дозволяються повітряні перевезення небезпечних вантажів, що допущені до спільного перевезення на одному ПС. При цьому вантажі групуються з урахуванням можливості використання єдиних засобів пожежогасіння.

6.6. Для повітряних перевезень небезпечних вантажів виділяються ПС, що обладнані і підготовлені відповідно до вимог нормативно-правових актів з перевезення небезпечних вантажів та експлуатації ПС. Передполітна підготовка ПС проводиться до навантаження небезпечних вантажів.

6.7. Під час міжнародних передач (експорт, реекспорт, імпорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення) спеціальних вантажів та небезпечних вантажів, які включені до Переліків товарів, що підлягають державному експортному контролю, зазначених у додатках до: Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.96 N 302; Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсичної зброї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.97 N 384; Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.97 N 1358, вантажовідправник (експортер) повинен отримати дозвіл (висновок) Держекспортконтролю на право здійснення міжнародної передачі зазначеного вантажу. Порядок отримання дозволу (висновку) встановлено чинним законодавством України з питань експортного контролю.

Дозвіл (висновок) Держекспортконтролю є обов'язковою передумовою для подальшого оформлення документів та взаємовідносин між вантажовідправником, експлуатантом, Укравіатрансом та іншими центральними органами виконавчої влади.

6.8. Держекспортконтроль після аналізу отриманої заявки від вантажовідправника дає йому за встановленою формою дозвіл та рекомендує експлуатанта для перевезень вантажу, остаточний вибір експлуатанта здійснює замовник.

6.9. У разі потреби виконання повітряних перевезень радіоактивних матеріалів вантажовідправник звертається із заявкою до Міністерства екології та природних ресурсів України для отримання дозволу на їх повітряні перевезення.

6.10. У разі потреби виконання транзитних польотів у повітряному просторі України з вантажем радіоактивних матеріалів на борту ПС:

6.10.1. утвердження або повідомлення повноважному органу України не потрібне, якщо посадка в аеропорту України не планується ("Правила безопасной перевозки радиоактивных веществ", ст. 113).

6.10.2. експлуатант повинен повідомити Мінекобезпеку в строк не менше ніж три робочих дні, якщо транзит радіоактивних матеріалів через повітряний простір України відбувається з технічною посадкою в аеропорту України.

6.11. На підставі отриманого від уповноважених центральних органів виконавчої влади України дозволу вантажовідправник укладає з експлуатантом договір про повітряні перевезення заявленого вантажу. Серед суттєвих умов договору повинна бути передбачена відповідальність вантажовідправника за об'єктивність поданих відомостей щодо характеру вантажу.

На кожне відправлення небезпечних вантажів або окреме місце вантажовідправником оформлюються та надаються накладна вантажовідправника (Air Waybill) і декларація (сертифікат) "Про небезпечний вантаж" (додаток 1) (Shipper's Declaration for dangerous goods) у друкованому або електронному вигляді (IATA, Dangerous Goods Regulations. Section 8 - Documentation). У Shipper's Declaration for dangerous goods усі графи заповнює тільки вантажовідправник, за винятком граф "аеропорт відправлення", "аеропорт призначення" та "номер вантажної накладної" (Airport of departure, Airport of Destination і номер Air Waybill), які заповнює експлуатант чи його агент. У разі внесення змін чи поправок у Shipper's Declaration вантажовідправник (і тільки він) повинен підписатися після зроблених змін.

Як правило, Shipper's Declaration for dangerous goods заповнюється англійською мовою в двох примірниках. Якщо потрібно, англійський варіант дублюється аутентичним перекладом на іншу мову.

Один підписаний примірник Shipper's Declaration for dangerous goods передається експлуатанту, другий, з потрібною кількістю копій, - вантажоодержувачу. Shipper's Declaration for dangerous goods та накладна вантажовідправника (Air Waybill) відправляються разом з вантажем до аеропорту призначення. Вантажовідправнику видається квитанція в прийомі вантажу, а корінець залишається в аеропорту відправлення.

6.12. Експлуатант подає запит до іноземних держав відповідно до вимог законодавства цих держав для одержання дозволу на проліт (приліт) повітряного простору та до Укравіатрансу заявку встановленого зразка на виконання повітряних перевезень за обраним та узгодженим із замовником маршрутом. Конкретний термін виконання повітряних перевезень обирається з урахуванням умов обраного маршруту і вимог авіаційних властей країн, через які пролягає маршрут повітряного перевезення.

6.13. Укравіатранс після аналізу отриманої від експлуатанта заявки з урахуванням відповідних вимог та наявності отриманих дозволів від іноземних держав за маршрутом польоту дає дозвіл на виконання міжнародного нерегулярного рейсу, про що повідомляє експлуатанта, аеропорт відправлення за планом, Украероцентр та інформує про це Держмитслужбу України (зазначаються назва експлуатанта, дата польоту, аеропорт вильоту (прибуття), аеропорт призначення, номер рейсу та реєстраційний номер ПС).

Дозвіл на виконання польоту дається тільки експлуатанту, якому Укравіатранс надала право на повітряні перевезення небезпечного вантажу згідно пункту 2.2 цієї Інструкції за наявності угоди з питань авіаційної безпеки між експлуатантом та вантажовідправником.

6.14. Вантажовідправник за наявності дозволу від компетентного органу на повітряні перевезення вантажу, виданого в установленому порядку, не пізніше ніж за три доби (72 години) до дати відправлення небезпечного вантажу подає експлуатанту або уповноваженому органу (агенту) для оформлення перевезень заяву у трьох примірниках згідно з формою, яка наведена у додатку 2, у якій зазначено: вантаж; кількість місць, маса (нетто, брутто); аеропорт призначення; умови повітряних перевезень; заходи забезпечення безпеки; обмеження, включаючи рекомендовані засоби пожежогасіння, а також інформація про ознайомлення осіб, які супроводжують вантаж, з правилами перевезень вантажів.

6.15. Відомості про небезпечні вантажі повинні бути точно відображені в документах на повітряні перевезення небезпечних вантажів, де визначені належні відвантажувальні найменування, клас або категорія небезпечності у разі розподілення на категорії (включаючи групу сполучених речовин класу N 1), номер за списком ООН (якщо такий є у наявності), якому передує символ "ООН", та, якщо присвоєна, відповідна група упакування. Ці чотири елементи основного опису небезпечних вантажів завжди вказуються в порядку, наведеному вище.

6.16. Вантажовідправник узгоджує з аеропортом відправлення вантажу всі умови щодо строків доставляння вантажу до аеропорту, потреби передавання його на склад, перелік потрібного транспорту та механізмів, засобів безпеки тощо.

6.17. Експлуатант або агент експлуатанта з отриманими від вантажовідправника документами оформляє необхідні перевізні документи з урахуванням вимог пункту 6.7 цієї Інструкції.

У документах для повітряного перевезення радіоактивних речовин слід додатково зазначити:

групи радіоактивних речовин згідно з "Правилами безопасной перевозки радиоактивных веществ" (Международное агентство по атомной энергетике, МАГАТЭ, Вена, 1990);

назву або символ кожного радіонукліду;

опис фізичної та хімічної форми речовини;

активність радіоактивного вмісту вантажу;

категорію упаковки (тобто I - біла, II - жовта або III - жовта);

транспортний індекс, номер дозволу компетентного органу з питань безпеки перевезень радіоактивних речовин;

інформацію про додаткові експлуатаційні вимоги до навантаження, укладання, транспортування, поводження та розвантаження, якщо такі вимоги є;

заходи на випадок аварії з вантажем, специфічні для цього вантажу (картка дій).

6.18. Аеропорт перед відправленням приймає вантаж через склад для завантаження на ПС експлуатанта з урахуванням узгоджених вимог, передбачених у пункті 6.16.

6.19. Після навантаження небезпечних вантажів на борт ПС експлуатант повинен забезпечити захист небезпечних вантажів від пошкоджень. Вантажі в ПС повинні бути закріплені таким чином, щоб унеможливити будь-які їх переміщення в польоті, які можуть змінити розміщення вантажних місць.

6.20. Вантажні місця або зовнішні упаковки з радіоактивними речовинами прикріплюються таким чином, щоб протягом усього часу повітряного перевезення було гарантовано забезпечення безпечної відстані між ними.

6.21. У разі виявлення в ПС ушкодженого або такого, що має витік, місця із небезпечним вантажем експлуатант повинен зняти таке місце з ПС або вжити заходів, щоб це місце було знято відповідним повноважним органом або вантажовідправником, після чого забезпечити його безпечне передавання.

6.22. Вантажовідправник передає на борт ПС один примірник перевізних і супровідних документів на повітряні перевезення вантажу.

6.23. Після завантаження вантажу на ПС і виконання службами аеропорту всіх формальностей експлуатант здійснює повітряні перевезення заявленого вантажу до аеропорту призначення.

6.24. У разі виявлення в польоті будь-яких пошкоджень упакування (тари) небезпечних вантажів, що загрожують безпеці польоту, супровідні особи зобов'язані негайно доповісти про це командиру ПС. Командир ПС дає вказівку супровідним особам і вільним членам екіпажу про ті або інші заходи для ліквідації пошкоджень. Розпорядження командира ПС у польоті для супровідних осіб є беззастережними і повинні виконуватися ними негайно.

6.25. Після відправлення вантажу вантажовідправник повідомляє вантажоодержувача про час прибуття вантажу для організації його отримання (приймання).

6.26. Вимоги розділу 9 цієї Інструкції не поширюються на повітряні перевезення небезпечних вантажів, що не підпадають під "спеціальні".

6.27. Повітряні перевезення небезпечних вантажів у дні державних свят та проведення суспільно-політичних заходів не рекомендуються (як правило, не виконуються).

7.1. Міністерства та інші органи центральної виконавчої влади України, які беруть участь у забезпеченні повітряних перевезень спеціальних та небезпечних вантажів, несуть відповідальність за прийняття рішень з цих питань, своєчасність та достовірність інформації, що надається взаємодійним виконавцям, а також за виконання вимог цієї Інструкції.

7.2. Вантажовідправник

7.2.1. Вантажовідправник організовує та несе відповідальність за:

отримання до початку перевезення від компетентних органів оформлених у встановленому порядку документів для здійснення спеціальних перевезень;

підготовку спеціальних вантажів до перевезення згідно з нормативно-правовими актами з безпеки повітряних перевезень відповідних вантажів, подання до повітряних перевезень спеціальних вантажів згідно з вимогами цієї Інструкції;

вибір транспортного засобу, придатного для спеціальних перевезень;

визначення необхідних заходів щодо фізичного захисту спеціальних вантажів та забезпечення їх виконання;

видачу в установленому порядку допуску, допуск до спеціальних перевезень осіб, які беруть участь у спеціальних перевезеннях, та за відповідний рівень їх кваліфікації;

відправлення спеціальних вантажів тільки після отримання відповіді від вантажоодержувача про готовність прийняти вантажі та про наявність дозвільних документів на їх повітряні перевезення;

розроблення плану та карток дій на випадок аварії з транспортним засобом із спеціальними вантажами з переліком заходів щодо забезпечення дотримання режиму секретності спеціальних перевезень;

укладення з перевізником угод про забезпечення авіаційної безпеки.

7.2.2. Під час перевезення небезпечних вантажів вантажовідправник додатково організовує та несе відповідальність за:

правильність пакування небезпечних вантажів у тару, яка повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам, що гарантують тривалість і цілість вантажів під час повітряних перевезень, або використання транспортно-пакувальних комплектів згідно з нормативно-правовими актами з безпеки повітряних перевезень відповідних небезпечних вантажів повітряними суднами;

правильність зважування кожного окремого місця небезпечного вантажу та правильне його маркування;

правильність найменування, віднесення небезпечних вантажів до того або іншого класу, підкласу, їх якість та технічний стан, підготування до повітряних перевезень на ПС. Здійснення всіх транспортно-технологічних операцій згідно з технічними умовами повітряних перевезень, навантаження та кріплення вантажів на борту ПС та вимогами Технічних інструкцій;

правильність оформлення перевізних та супровідних документів, здавання (отримання) вантажів згідно із зазначеними документами;

здійснення необхідних видів контролю персоналу, транспортних засобів і вантажів, а також здійснення дозиметричного контролю в разі перевезення радіоактивних матеріалів;

виконання інших вимог Технічних інструкцій, що гарантують безпеку перевезення небезпечних вантажів на ПС.

7.2.3. Під час перевезення радіоактивних матеріалів вантажовідправник:

отримує спеціальний дозвіл Міністерства екології та природних ресурсів України щодо можливості транспортування заявлених вантажів повітряними суднами;

здійснює заходи щодо виконання встановлених норм фізичного захисту спеціальних вантажів, допуску посадових осіб до участі у виконанні спеціальних перевезень та щодо забезпечення дотримання режиму секретності під час здійснення спеціальних перевезень;

проводить нормування фізичного захисту та контролює дотримання норм і правил щодо його виконання;

забезпечує виконання нормативно-правових актів стосовно заходів безпеки та авіаційної безпеки експлуатантом, щодо порядку виконання спеціальних перевезень;

погоджує із СБУ, МВС, МНС всі маршрути, які можуть бути використані для перевезень радіоактивних матеріалів;

інформує із використанням захищених засобів зв'язку або кодів державні органи, що встановлюють вимоги до норм фізичного захисту спеціальних вантажів і здійснюють охорону, а також Держкомкордон, Держмитслужбу, МНС про конкретний маршрут, пункти технічної посадки та графік повітряних перевезень;

до початку кожного спеціального повітряного перевезення письмово інформує державні організації, що контролюють безпеку таких перевезень, про виконання вимог з фізичного захисту спеціальних вантажів і заходів з безпеки руху, наявність охорони;

несе відповідальність за виконання встановлених для експлуатанта вимог фізичного захисту спеціальних вантажів і забезпечення безпеки повітряних перевезень радіоактивних матеріалів.

7.2.4. Обов'язки вантажовідправника можуть виконувати частково або повністю суб'єкти підприємницької діяльності за письмовою угодою з вантажовідправником.

7.2.5. Вантажовідправник повинен мати мобільні підрозділи, споряджені засобами, необхідними для ліквідації аварійних ситуацій та наслідків аварій під час повітряних перевезень спеціальних та небезпечних вантажів.

7.2.6. Вантажовідправник несе безпосередню відповідальність перед експлуатантом за збитки, завдані внаслідок неправильного визначення ним умов повітряних перевезень вантажів, за несвоєчасність подання та недостовірність або неповноту документації на небезпечні вантажі, що передається ним експлуатанту (якщо це передбачено у договорі).

7.3. Державна служба експортного контролю

Держекспортконтроль несе відповідальність за:

надання відповідного дозволу (висновку) вантажовідправнику (експортеру) на міжнародні передачі (експорт, реекспорт, імпорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення) товарів, що підлягають державному експортному контролю, до країни призначення;

реєстрацію юридичних та фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з міжнародними передачами товарів, що підлягають державному експортному контролю;

інформування на запит вантажовідправника (експортера) щодо переліку експлуатантів, які мають повноваження на повітряні перевезення товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю;

інформування на запит Укравіатрансу про наявність у вантажовідправника (експортера) дозволу (висновку) на здійснення міжнародної передачі товарів, що підлягають державному експортному контролю.

7.4. Міністерство екології та природних ресурсів України

Міністерство екології та природних ресурсів України несе відповідальність за:

надання вантажовідправнику дозволу* щодо можливості транспортування заявленого вантажу повітряними суднами;