Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-05)

Цією ж комісією строк служби парашутів і клітей може бути продовжений загалом не більш ніж на 5 років понад терміну їх служби за експертним висновком організацій, що мають Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на проведення експертного обстеження (технічного діагностування).

4.1.31. При опусканні та підійманні людей у цебрах:

а) цебри мають переміщатися напрямними, рух цебер без напрямних допускається на відстань, не більшу за 20 м від вибою. При використанні на проходці вертикальних виробок прохідницьких агрегатів (навантажувальних машин, грейферів тощо) ця відстань може бути збільшена до 40 м;

б) не допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок і не обладнаних зонтами. Напрямні рамки необхідно обладнати сигналізацією про їх зависання.

Під час виконання аварійних і ремонтних робіт у стволі допускається опускання і підіймання людей у цебрах без напрямних рамок. При цьому: швидкість руху цебра стволом не повинна перевищувати 0,3 м/с; зазори між кромкою цебра і виступними металоконструкціями елементів ствола мають бути не меншими за 400 мм; над цебром повинен бути встановлений запобіжний зонт; напрямна рамка повинна бути надійно закріплена на розвантажувальному майданчику, а розвантажувальні ляди закриті;

в) посадка людей у цебри та вихід із них слід провадити на нижньому і верхньому приймальних майданчиках зі спеціальних драбин чи сходинками цебра тільки при закритих лядах і зупиненому цебрі;

г) посадка людей у цебри та вихід із них на проміжних горизонтах і камерах мають провадитись з відкидних майданчиків, а на помостах і натяжних рамах тільки тоді, коли борт цебра зупиняється на рівні розтруба або підлоги поверху за наявності дверей у розтрубі;

ґ) не допускається підійматися чи опускатися, стоячи та сидячи на краю цебра, а також провадити опускання і підіймання людей у навантаженому цебрі.

Під час опускання чи підіймання вантажів цебер повинен недовантажуватися на 100 мм до верхнього краю борту. Не допускається користуватися цебром без пристроїв для підтримування дужки в опущеному стані (кулачків). Висота кулачків повинна бути не меншою за 40 мм.

У разі опускання та підіймання вантажів і людей у цебрах прохідницькі підйомні установки мають бути обладнані блокувальними пристроями, які не допускають проходження цебра через розтруб у нижньому помості, коли під розтрубом міститься навантажувальний пристрій.

4.1.32. Опускання й підіймання людей в перекидних клітях дозволяється за наявності блокувань, що унеможливлюють перекидання людей в бункер, а також перекидання кліті під час руху у стволі.

Не допускається спускання і підіймання людей в клітях, навантажених повністю або частково вантажем.

Не допускається спускання і підіймання людей в скіпах і у вантажних клітях, за винятком випадків огляду і ремонту ствола, проведення маркшейдерських робіт і аварійних випадків.

У разі розміщення в одному стволі вантажно-людського та вантажного підйомів робота останнього при підійманні-опусканні людей не допускається.

4.1.33. Ремонт і огляд ствола дозволяється виконувати з даху незавантаженої кліті, скіпа або противаги із спеціально обладнаного на ньому оглядового майданчика. Майданчик повинен мати площу не менше за 0,6 кв.м і один із лінійних розмірів не менше за 0,4 м та огорожу заввишки не менше ніж 1,2 м. При цьому люди мають прикріплюватися до підйомних канатів, елементів підвісного пристрою, підйомної посудини запобіжними поясами і бути захищеними від предметів, що випадково падають, закріпленими захисними зонтами.

Запобіжні пояси кожні 6 місяців мають підлягати випробуванню на міцність відповідно до інструкції виробника з експлуатації.

На підйомній посудині та всередині неї можуть перебувати тільки особи, що виконують ремонт (огляд).

Для огляду і ремонту ділянок кріплення і армування, віддалених від підйомних посудин, дозволяється застосовувати відкидні помости (знімні), надійно прикріплені до кліті чи скіпа. Конструкція таких помостів повинна розроблюватися проектно-конструкторськими підрозділами підприємств (організацій) та погоджуватися з організацією, що розробила підйомну посудину.

На підйомних установках з противагами огляд і ремонт ствола допускається виконувати з використанням зрівняльного вантажу.

4.1.34. На шахтах мають призначатися наказом керівника підприємства особи, відповідальні за організацію спускання і підіймання людей та вантажів.

4.2. Засоби рудникового транспорту

4.2.1. На кожній шахті повинна бути затверджена головним інженером схема конвеєрного транспорту і головних відкатних колій, на якій вказуються види відкаток, довжина відкатних колій, роз'їздів та їх місткість, пронумеровані стрілочні переводи, місця посадки (висадки) людей, види і довжина конвеєрів.

Зі схемою мають бути ознайомлені працівники та посадові особи дільниці підземного транспорту.

4.2.2. Експлуатація в шахтах транспортних машин з дизельним приводом повинна здійснюватися згідно з діючими нормативами і технічними вимогами для безпечної експлуатації дизельних локомотивів (машин) у вугільних шахтах.

4.2.3. Для виконання маневрових робіт і відкатки вагонеток у горизонтальних виробках з нахилом до 0,005 дозволяється застосування лебідок, що мають швидкість до 1 м/с.

Для транспортування матеріалів і устаткування, а також видачі породи від ремонту та перекріплення в похилих виробках можуть застосовуватися лебідки, які відповідають таким вимогам:

а) відношення діаметра барабана (шківа) до діаметра каната повинне бути не меншим за 20. Допускається багатошарове намотування каната на барабан;

б) швидкість руху каната на середньому радіусі намотування не повинна перевищувати 1,8 м/с;

в) лебідки повинні мати двоє гальм, одне з яких повинне діяти на барабан (шків). Кожне із гальм повинне забезпечувати в загальмованому стані приводу не менше ніж двократне відношення величини гальмівного моменту до статичного.

На заново створюваних лебідках указаного призначення повинне передбачатися автоматичне включення гальм під час припинення подавання енергії.

4.3. Колійне господарство

4.3.1. Радіуси заокруглення рейкових колій і перевідних кривих у наново запроваджуваних виробках мають бути не меншими:

для колії 600 мм - за 12 м;

для колії 900 мм - за 20 м.

На сполученні виробок, не призначених для локомотивної відкатки, дозволяється заокруглення колії радіусом, не меншим за чотирикратну найбільшу жорстку базу рухомого складу.

У діючих виробках дозволяється експлуатація рейкових колій з заокругленням радіусом, не меншим за 8 м для колії 600 мм і не меншим за 12 м для колії 900 мм.

4.3.2. Розширення колії при укладанні дозволяється не більше ніж на 4 мм і звуження її не більше ніж на 2 мм у порівнянні з номінальною шириною рейкової колії.

Розширення рейкової колії в процесі експлуатації не повинне перевищувати 15 мм на прямолінійних ділянках і 10 мм - на криволінійних, перевищення однієї рейки над іншою на прямолінійній ділянці колії - не більше 4 мм.

4.3.3. Не допускається експлуатація рейкових колій при:

а) зношенні головки рейки за вертикаллю більше ніж 12 мм для рейок типу Р-24, 16 мм для рейок типу Р-33 та 20 мм для рейок типу Р-38, а також при дотиканні ребордою колеса головок болтів за наявності подовжніх і поперечних тріщин у рейках, викришуванні голівки рейок, відколюванні частини підошви рейки та інших дефектах, що можуть викликати сходження рухомого складу з рейок;

б) відхиленні рейок від осі колії на стиках (розломах) більше ніж на 50 мм на довжині рейки менше ніж 8 м.

4.3.4. Не допускається експлуатація стрілочних переводів при:

а) збитих, викришених і вигнутих у подовжніх і поперечних напрямках вістряках (пір'ях);

б) роз'єднаних стрілочних тягах;

в) замиканні стрілок із зазором більше ніж 4 мм між притисненим вістряком і рамною рейкою;

г) відсутності фіксації положення стрілочних переводів за допомогою фіксаторів чи інших пристроїв;

ґ) відкритих канавках для тяг приводів стрілочних переводів.

4.3.5. Механічні та ручні приводи стрілочних переводів відкатних колій мають встановлюватися з боку людського проходу так, щоб забезпечити вільну відстань, не меншу за 0,7 м від найбільш виступної частини приводу до кромки рухомого состава поїзда.

Відстань від приводу до кріплення повинна забезпечувати зручність монтажу, огляду та ремонту.

При недостатній ширині виробки приводи стрілочних переводів мають розташовуватися в нішах.

4.3.6. Стрілочні переводи в приствольних дворах, на пересіченні головних відкатних виробок (між собою і з дільничними) при інтенсивній відкатці (понад один состав на годину) повинні мати дистанційне керування з кабіни локомотива, що рухається. На заїздах похилих відкатних виробок стрілочні переводи повинні мати дистанційне керування з пультів. Ця вимога не поширюється на стрілочні переводи, які використовуються епізодично, що встановлюються на в'їздах до гаражів, центральної підземної підстанції (далі - ЦПП), водовідливних камер, складів вибухових матеріалів та ін.

4.3.7. Тимчасові гаражі для ремонту локомотивів на поверхні дозволяється обладнувати тільки на спеціальних тупикових коліях на відстані не менше за 30 м від ствола.

На рейкових коліях, що з'єднують гаражі локомотивів зі стволами, мають встановлюватися постійно закриті бар'єри.

4.3.8. Колія, колійні пристрої, водовідвідні канави, стрілочні переводи, колійні сигнали та знаки, зазори і проходи на горизонтальних і похилих відкатних виробках, а також контактна мережа електровозної відкатки мають перевірятися начальником дільниці шахтного транспорту або його заступником (механіком) не менше одного разу на місяць і гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою - не менше двох разів на місяць, про що обов'язково зазначається у посадових інструкціях.

При огляді гірничим майстром або спеціально призначеною наказом керівника підприємства особою мають вимірюватись ширина рейкової колії та перевищення однієї рейки над другою. Не рідше одного разу на рік мають провадитися перевірка зношення рейок і нівелювання профілю відкатних колій. Терміни нівелювання встановлюються головним інженером шахти. Результати нівелювання фіксуються службою головного маркшейдера шахти.

4.4. Локомотивна відкатка

4.4.1. Горизонтальні виробки, якими провадиться відкатка локомотивами, повинні мати нахил не більше за 0,005 проміле.

У разі якщо гірничо-геологічні умови не дозволяють виконати вказану вимогу, допускається, як виняток, збільшення нахилу до 0,050 проміле. При цьому відкатка повинна виконуватися за проектом, виконаним згідно з "Типовыми решениями по безопасной перевозке людей и грузов локомотивами в выработках с уклоном 0,005 проміле до 0,050 проміле", затвердженими Держвуглепромом України 11.12.93. Проект повинен бути погоджений з МакНДІ та територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

4.4.2. Гальмівний шлях состава поїзда на максимальному нахилі при перевезенні вантажів не повинен перевищувати 40 м, а при перевезенні людей - 20 м.

В окремих випадках в прямолінійних виробках з нахилом не більше ніж 0,005 проміле, що освітлюються стаціонарними світильниками, дозволяється збільшення гальмівного шляху до 80 м при перевезенні вантажів і до 40 м - при перевезенні людей за спеціальним проектом, погодженим з МакНДІ і органом Держнаглядохоронпраці України.

4.4.3. Локомотив під час руху повинен розміщуватись у голові поїзда. Розміщення локомотива у хвості поїзда дозволяється тільки при маневрових операціях, виконувати які дозволяється на ділянці довжиною не більше за 300 м при швидкості руху не більше за 2 м/с.

Дозволяється заштовхування складу вагонеток до вибою під час проведення одноколійних підготовчих виробок на відстань не більше за 400 м.

4.4.4. Для світлового позначення поїзда, що рухається, на останній вагонетці повинен бути встановлений світильник з червоним світлом. У разі пересування локомотива без вагонеток світильник з червоним світлом повинен установлюватися на задній (за ходом) частині локомотива при відсутності фари з червоним світлом.

При розміщенні локомотива у хвості состава поїзда на передній зовнішній стінці першої за ходом руху вагонетки повинен бути підвішений включений спеціальний світильник, що блимає або червоного кольору.

4.4.5. Не допускається на ділянках колії під включеним контактним проводом рух своїм ходом акумуляторних електровозів, які не мають даху над кабіною, а також їх буксирування під час перебування машиніста в кабіні.

4.4.6. Зазор між завантажувальним пристроєм і локомотивом з кабіною без даху повинен бути висотою не менше за 0,4 м.

4.4.7. Не допускається експлуатація локомотивів при:

а) порушенні вибухобезпеки устаткування на локомотивах;

б) знятій кришці батарейного ящика акумуляторного електровоза, несправному її блокувальному пристрої і без электроізоляційного покриття;

в) несправності електрообладнання, блокувальних пристроїв і засобів захисту;

г) несправних або невідрегульованих гальмах;

ґ) несправності пісочниць або відсутності піску в них;

д) несправності зчіпних пристроїв;

е) несправності буферів;

є) зношенні більш як на 2/3 товщини колодок і більш як на 10 мм - бандажів;

ж) несправності фар або за наявності фар, що не світяться;

з) несправності сигнальних пристроїв.

4.4.8. Кожен локомотив, що знаходиться в експлуатації, повинен оглядатися з записом результатів у спеціальний журнал огляду в такі строки:

а) щозмінно машиністом під час приймання локомотива;

б) черговим електрослюсарем під час випуску локомотива на лінію;

в) щотижня начальником електровозного депо або механіком дільниці шахтного транспорту;

г) щомісячно начальником дільниці разом з механіком шахтного транспорту.

Щорічно повинен проводитися технічний огляд (ТО) локомотивів комісією, призначеною наказом керівника підприємства за участю представника територіального органу Держнаглядохоронпраці України.

4.5. Контактна мережа. Заряд акумуляторних батарей

4.5.1. Для відкатки контактними електровозами допускається застосування постійного струму напругою не вище за 600 В.

Контактна мережа постійного струму в підземних виробках шахт повинна відповідати проекту, виконаному згідно з вимогами "Временного руководства по монтажу и эксплуатации контактных сетей подземного транспорта", затвердженого Мінвуглепромом СРСР 02.12.87.

4.5.2. В тягових підстанціях і зарядних установках електровозної відкатки повинен здійснюватися захист від перевантаження, струмів витікання на землю та короткого замикання в перетворювачах, трансформаторах і відхідних приєднаннях, що живлять контактну мережу.

З цією метою має застосовуватися захист без витримки часу.

4.5.3. Під час контактної відкатки для зменшення опору на рейкових коліях мають встановлюватися електричні з'єднувачі.

4.5.4. На шахтах, де провадиться електропідривання, усі рейкові колії, що не призначені для відкатки контактними електровозами, у місцях стикання з струмоведучими рейками мають бути електрично ізольовані від останніх у двох точках, що розміщені одна від одної на відстані максимально можливої довжини складу.

4.5.5. Висота підвіски контактного проводу від головки рейки повинна бути не меншою за вказану у табл.4.1.

4.5.6. Відстань від контактного проводу до верхняка кріплення повинна бути не меншою за 0,2 м.

Відстань від струмоприймача електровоза до кріплення виробки повинна бути не меншою за 0,2 м.

4.5.7. На час опускання і підіймання зміни працівників контактний провід повинен вимикатися на ділянці від ствола до посадочного майданчика, розташованого в приствольному дворі.

4.5.8. На території промислового майданчика підвіска контактного проводу повинна проводитися на висоті не менш як 2,2 м від рівня головки рейки за умови, що відкатні колії не пересікають проїжджих і пішохідних доріг.

У місцях пересікання доріг висота підвіски повинна відповідати правилам облаштування наземних електричних залізниць.

4.5.9. Контактна мережа повинна бути секційована вимикачами, відстань між якими не повинна перевищувати 500 м. Секційні вимикачі мають встановлюватися також на всіх розгалуженнях контактного проводу.

У контактних мережах двоколійних та багатоколійних дільниць допускається паралельне з'єднання контактних проводів за допомогою вимикачів.

До розробки секційних вимикачів допускається застосування секційних роз'єднувачів і автоматичних вимикачів, які використовуються в мережах змінного струму.

При живленні контактних мереж від декількох підстанцій мережі мають бути ізольованими одна від одної.

4.5.10. Контактний провід у місцях ремонту виробок, вивантажування (навантажування) довгомірних матеріалів і устаткування та на посадочних майданчиках повинен вимикатися на час виконання цих робіт та посадки (висадки) людей.

На навантажувальних пунктах, посадочних, вантажно-розвантажувальних майданчиках і пересіченні виробок, якими рухаються люди, а також у місцях виходу людей із лав, печей та інших виробок мають бути передбачені засоби для вимикання ділянки контактного проводу. Місця пересічення контактного проводу з канатами, кабелями, трубами і т. п. слід виконувати таким чином, щоб було неможливе їх дотикання. Схеми вказаних пересічень мають затверджуватися головним інженером шахти.

4.5.11. Заряджання акумуляторних батарей провадиться в зарядних камерах на зарядних столах.

Допускається провадити заряджання акумуляторних батарей на рамі електровоза у тимчасових камерах під час підготовки нових горизонтів.

Під час заряджання акумуляторних батарей кришка батарейного ящика повинна бути знятою.

Акумулятори і батарейний ящик дозволяється закривати тільки після припинення газовиділення із акумуляторів, але не раніше ніж через годину після закінчення заряджання.

Батарейний ящик під час заряджання батареї повинен бути заземлений.

Не допускається заряджати та експлуатувати несправні або забруднені акумуляторні батареї.

Мінімально припустимі величини опору ізоляції електроустаткування та кабелів відносно корпуса електровоза та періодичність їх перевірки мають відповідати нормам, наведеним у "Эксплуатационных нормах на сопротивление изоляции и методы поиска мест утечек тока в электрооборудовании аккумуляторных электровозов", затверджених Держвуглепромом України 16.12.93.

Автоматичний контроль опору ізоляції під час заряджання акумуляторних батарей повинен здійснюватися реле контролю витікання, вмонтованими в зарядні установки.

Перед випуском вибухобезпечного електровоза на лінію необхідно вимірювати уміст водню в батарейному ящику, який не повинен перевищувати 2,5%.

У зарядних камерах усіх шахт дозволяється використання акумуляторних пробників загального призначення за умови вимірювання напруги не раніше ніж через 10 хвилин після зняття кришки з батарейного ящика.

4.5.12. У шахтах, небезпечних за газом та пилом, ремонт акумуляторних електровозів, пов'язаний з розкриттям електроустаткування, дозволяється провадити тільки в гаражі.

4.6. Конвеєрний транспорт

4.6.1. Стрічкові конвеєри мають обладнуватися:

а) датчиками бокового сходження стрічки, що вимикають привод конвеєра під час сходження стрічки вбік більше ніж на 10% її ширини;

б) засобами пилозаглушення в місцях перевантаження;

в) пристроями для очищення стрічок та барабанів;

г) пристроями, що вловлюють вантажну вітку стрічки при її розриві, або пристроями, які контролюють цілість тросів та стикових з'єднань гумотросових стрічок у виробках з кутом нахилу більше за 10 град.;

ґ) засобами захисту, що забезпечують вимикання приводу конвеєра при перевищенні допустимого рівня матеріалу, що транспортується, в місцях перевантаження, зниженні швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка), перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8%;

д) пристроєм для вимикання приводу конвеєра з будь-якої точки його довжини;

е) гальмівними пристроями;

є) засобами автоматичного і ручного пожежогасіння.

4.6.2. Апаратура автоматичного або дистанційного автоматизованого керування конвеєрними лініями додатково крім вимог пункту 4.6.1 цих Правил повинна забезпечувати:

а) вмикання кожного наступного конвеєра в лінії тільки після установлення номінальної швидкості руху тягового органу попереднього конвеєра;

б) автоматичне вимикання всіх конвеєрів, що транспортують вантаж на зупинений конвеєр, а в лінії, яка складається із скребкових конвеєрів, при несправності одного з них - вимикання також того, що стоїть попереду;

в) неможливість дистанційного повторного вмикання несправного конвеєра у разі спрацювання електричних захистів електродвигуна, несправності механічної частини конвеєра (обрив або заклинювання робочого або тягового органу), при спрацюванні захистів через затяжний пуск конвеєра, зниження швидкості стрічки до 75% номінальної (пробуксовка) і перевищенні номінальної швидкості стрічки бремсбергових конвеєрів на 8%;

г) місцеве блокування, яке запобігає пуску даного конвеєра з пульта управління;

ґ) вимикання електропривода при затяжному запускові;

д) двосторонній телефонний або гучномовний зв'язок між пунктами установки приводів конвеєра та пультом управління;

е) блокування запуску конвеєра за відсутності тиску води в пожежо-зрошувальному трубопроводі;

є) блокування запуску конвеєра при знятому огородженні.

Розробка нових систем і технічних засобів керування шахтним конвеєрним транспортом повинна виконуватися відповідно до вимог пункту 1.2.1 цих Правил.

4.6.3. У похилих виробках, обладнаних конвеєрами, дозволяється настилання рейкової колії та установлення лебідок, призначених для транспортування матеріалів і устаткування. Одночасна робота конвеєра та лебідки не допускається, що має забезпечуватися відповідними електричними блокуваннями.

Не дозволяється суміщення локомотивної відкатки у виробках, обладнаних конвеєрним транспортом, крім випадків доставки вантажів для обслуговування і ремонту виробок і конвеєрів.

4.6.4. Для закріплення у виробках приводних, натяжних і кінцевих станцій скребкових конвеєрів, механізованої пересувки скребкових конвеєрів в очисних виробках, натягу ланцюга конвеєрів під час її збирання та розбирання, а також для розштибування конвеєрів мають застосовуватися прилади заводського виготовлення.

Дозволяється застосування приладів, виготовлених ремонтними підприємствами.

4.6.5. У виробках, обладнаних конвеєрами, мають бути безпечні переходи через конвеєри.

4.6.6. Не допускається:

а) ремонт, змазування деталей, що рухаються, та очищення конвеєрів під час їх роботи, робота при заштибованому конвеєрі та несправних роликах або за їх відсутності, невиконання вимог пункту 4.6.1 цих Правил, а також при дотику стрічкою непорушних елементів конвеєрного посаду або кріплення;

б) перевезення людей, лісу, довгомірних матеріалів і устаткування на не пристосованих для цього конвеєрах.

4.6.7. Огляд конвеєра, апаратури управління, роликів, натяжних і завантажувальних пристроїв, стрічки та її стиків, а також пристроїв, що забезпечують безпечну експлуатацію конвеєра (гальмівних пристроїв, засобів уловлення стрічки та ін.), повинен проводитися щозміни гірничим майстром дільниці.

Огляд і перевірка роботи апаратури управління та захисту (датчиків сходження та пробуксовування стрічки, рівня навантаження, раптової зупинки та ін.), пристроїв, що забезпечують безпеку експлуатації конвеєрів (гальм, уловлювачів стрічки, блокування огорожі та ін.), засобів протипожежного захисту та наявності води у протипожежному трубопроводі мають провадитися один раз на добу механіком дільниці або спеціально призначеною особою.

Щомісяця стаціонарні конвеєри мають оглядатися механіком дільниці із записом у журналі огляду.

Перед уведенням до експлуатації та надалі один раз на рік спеціалізована налагоджувальна організація, що має Дозвіл Держнаглядохоронпраці України на проведення відповідних робіт, повинна проводити технічний огляд та налагодження магістральних, стрічкових стаціонарних конвеєрних ліній.

4.7. Шахтний підйом

4.7.1. Максимальні швидкості підіймання та опускання людей та вантажів у вертикальних і похилих виробках визначаються проектом, але не мають перевищувати величин, зазначених у таблиці 4.2.

4.7.2. Величина середнього уповільнення підйомної установки як при запобіжному, так і при робочому (в нагальних випадках) гальмуванні при підйомі вантажів не повинна перевищувати значень, зазначених у таблиці 4.3.

Величина середнього уповільнення підйомної установки при запобіжному гальмуванні при опусканні вантажів повинна бути не меншою за 0,75 м/кв.с при кутах нахилу виробок до 30 град. і не меншою за 1,5 м/кв.с при кутах нахилу виробок більше за 30 град.

На підйомних установках із кутами нахилу виробок до 30 град. допускаються уповільнення менше за 0,75 м/кв.с, якщо при цьому забезпечується зупинка посудини, яка підіймається, в рамках шляху перепідйому, а посудини, що спускається, - на вільній ділянці шляху, розташованій нижче посадочного майданчика.

Під середнім уповільненням розуміється відношення фактичної швидкості до часу, що проходить від моменту початку гальмування до повної зупинки підйомної машини.

На підйомних установках зі шківами тертя величина середнього уповільнення визначається на усталеній ділянці процесу гальмування.

У виробках з перемінним кутом нахилу величина уповільнення підйомної установки для кожної ділянки шляху з постійним кутом не повинна перевищувати відповідних їм значень, зазначених у таблиці 4.3.

Величина уповільнення для проміжних кутів нахилу виробок, не вказаних у таблиці 4.3, визначається шляхом лінійної інтерполяції.

В установках зі шківами тертя уповільнення як при робочому, так і при запобіжному гальмуванні не повинне перевищувати величини, обумовленої можливістю проковзування каната шківом.

В окремих випадках на діючих одноканатних і багатоканатних скіпових підйомних установках зі шківом тертя за умови запобігання ковзанню канатів дозволяється обмежити нижню межу уповільнення величиною 1,2 м/кв.с за умови облаштовування таких установок блокуванням, яке запобігає можливості опускання вантажу зі швидкістю більше за 1 м/с.

Підйомні установки зі шківами тертя, на яких регулюванням гальмівної системи неможливо забезпечити необхідне уповільнення, мають оснащуватися системами вибіркового або автоматично регульованого запобіжного гальмування.

Вимоги цього пункту не поширюються на прохідницькі лебідки та лебідки для рятувальних драбин (при швидкості руху каната не більше відповідно за 0,2 та за 0,35 м/с).

4.7.3. Для захисту від перепідйому і перевищення швидкості шахтна підйомна установка повинна бути забезпечена такими запобіжними пристроями:

а) кожна підйомна посудина (противага) - кінцевим вимикачем, що встановлений у виробці або на копрі та призначений для вмикання запобіжного гальма при підійманні посудини на 0,5 м вище рівня верхнього приймального майданчика (нормального стану при вивантажуванні), і дублюючим кінцевим вимикачем на покажчику глибини (або в апараті завдання та контролю ходу).

У похилих виробках кінцеві вимикачі мають встановлюватися на верхньому приймальному майданчику на відстані 0,5 м від нормального стану, обумовленого робочим процесом.

Підйомні установки з перекидними клітями повинні мати додаткові кінцеві вимикачі, установлені на копрі на 0,5 м вище рівня майданчика, призначеного для посадки людей у кліть. Робота цих кінцевих вимикачів повинна також дублюватися кінцевими вимикачами, установленими на покажчику глибини (в апараті завдання і контролю ходу). Ця вимога не поширюється на підйомні установки з самоперекидними цебрами при проходженні вертикальних стволів.

Допускається установлення дублюючих кінцевих вимикачів на копрі на одному рівні з основними при підключені їх окремими кабелями. Остання вимога не поширюється на безконтактні кінцеві вимикачі, в схемі яких передбачено самоконтроль справності ланцюгів.

Додаткові кінцеві вимикачі (основні та дублюючі) на установках з перекидними клітями мають включатися до ланцюга захисту в залежності від заданого режиму "вантаж" і "люди". Для перевірки справності та правильності установлення вимикачів (основних і дублюючих) на пульті машиніста мають бути установлені кнопки або перемикачі (без фіксування положення);

б) обмежувачем швидкості, який викликає вмикання запобіжного гальма у випадку:

перевищення в період уповільнення швидкості захисної тахограми, величина якої в кожній точці шляху уповільнення визначається за умови запобігання аварійному перепідйому скіпів і кліті (швидкість більша за 1 м/с);

перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%;

наближення посудини до верхнього та нижнього приймального майданчика, а також до жорстких напрямних при канатному армуванні ствола зі швидкістю більшою за 1 м/с при опусканні-підійманні людей і 1,5 м/с - при опусканні-підійманні вантажу.

Вимоги підпункту "б" цього пункту поширюються на діючі підйомні установки зі швидкістю руху більше ніж 3 м/с і такі, що проектуються, - більше ніж 2 м/с.

Решта підйомних установок повинна бути оснащена апаратами, що вимикають установку у разі перевищення швидкості рівномірного ходу на 15%;

в) амортизаційними пристроями, що встановлюються на копрі та в зумпфі ствола з багатоканатною підйомною установкою, крім установок, що реконструюються, з підйомними машинами, які встановлені на землі.

4.7.4. Шахтні підйомні установки мають бути обладнані такими захисними та блокувальними пристроями:

а) пристроєм блокування від надмірного зношення гальмівних колодок, який спрацьовує при збільшенні зазору між ободом барабана і гальмівною колодкою більше ніж на 2 мм (ця вимога не поширюється на вантажні підземні та прохідницькі лебідки);

б) максимальним та нульовим захистом;

в) захистами від провисання струни каната, крім багатоканатних підйомів;

г) пристроєм блокування запобіжних ґрат, який унеможливлює їх відкривання до приходу підіймальної посудини на приймальний майданчик і вмикає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих ґратах. Дозволяється відкривання запобіжних ґрат при розміщенні підйомних посудин поза приймальними майданчиками при опусканні-підійманні негабаритних вантажів у режимі "Обладнання" та при огляді підйомного комплексу в режимі "Ревізія". Після завершення цих операцій блокування має бути відновлено. Рух підйомних посудин шахтним стволом повинен здійснюватися із зачиненими запобіжними ґратами усіх приймально-відправних майданчиків;

ґ ) пристроєм блокування, який дозволяє вмикати двигун після перепідйому посудини тільки в бік ліквідації перепідйому;

д) пристроєм блокування, який не допускає зняття запобіжного гальма, якщо рукоятка робочого гальма не перебуває у стані "загальмовано", а рукоятка апарата управління (контролера) - в нульовому стані;

е) пристроєм блокування, який забезпечує зупинку цебра при підході його до нульового майданчика з закритими лядами, а також пристроєм блокування, який забезпечує при проходженні ствола зупинку цебра за 5 м до підходу його до робочого помосту і при підході до вибою ствола;

є) пристроєм, що подає сигнали машиністу й стволовому при висмикуванні гальмівних канатів у місці їх кріплення в зумпфі;

ж) пристроєм, що подає сигнал машиністу при недопустимому піднятті петлі врівноважувального каната;

з) дублюючим обмежувачем швидкості або пристроєм, що забезпечує контроль цілісності передавання від вала підйомної машини до покажчика глибини, якщо обмежувач швидкості не має повного самоконтролю;

и) пристроєм, що сигналізує машиністу про положення майданчиків, які гойдаються, і посадочних кулаків;

і) автоматичним дзвінком, що сигналізує про початок періоду уповільнення (за винятком вантажних підйомних установок, що працюють в автоматичному режимі).

4.7.5. Шківи з литими або штампованими ободами, для яких не передбачається застосування футерівки, мають замінюватися новими при зношенні реборди або обода на 50% початкової їх товщини і у всіх випадках, коли оголюються торці спиць.

Дозволяється спеціалізованими організаціями наплавка жолоба шківа при зношенні його в глибину не більше ніж на 50% початкової товщини.

4.7.6. У разі поломки підйомної машини або застрявання підйомних посудин у стволі мають бути обладнані аварійно-ремонтні підйомні установки.

За наявності в одному стволі двох підйомних установок або однієї підйомної установки і драбинного відділення, додаткова аварійно-ремонтна установка може бути відсутня.

Для стволів (свердловин), обладнаних одним підйомом, який використовується в аварійних випадках і для ремонтних робіт, мають бути затверджені головним інженером шахти за погодженням з МакНДІ заходи щодо виведення людей із підйомної посудини, що застрягла (зависла).

Дозволяється відсутність стаціонарної аварійно-ремонтної підйомної установки за наявності на озброєнні ДАРС (ДВГРС), який обслуговує шахту, пересувної підйомної установки.

Для шахт глибиною до 100 м дозволяється застосування з цією метою ручних лебідок, обладнаних гальмами і храповим зупинником.

При проходці і поглибленні стволів на випадок аварії з підйомом необхідно мати підвісну аварійно-рятувальну драбину довжиною, яка забезпечує розміщення на ній одночасно всіх працівників найбільшої за чисельністю зміни. Драбина прикріплюється до каната лебідки, обладнаної гальмами і яка має комбінований привід (механічний і ручний). Ручний привід лебідки повинен забезпечувати підіймання драбини при аварійному відключенні електроенергії.

На нижньому поверсі робочого помосту повинна знаходитися аварійна канатна драбина необхідної довжини для виходу людей із вибою ствола на прохідницький поміст. У разі можливості проходження рятівної драбини через поміст до вибою наявність на помості аварійної канатної драбини не обов'язкова.

При проходці стволів глибиною до 100 м лебідки для підвіски аварійно-рятівних драбин можуть мати тільки ручний привід і мають бути обладнані гальмами і храповим зупинником.

4.7.7. Не допускається перехід людей через підйомні відділення ствола.

На всіх горизонтах шахти перед стволами мають бути встановлені запобіжні ґрати для попередження переходу людей через підйомні відділення. На проміжних горизонтах не допускається застосування посадочних кулаків.

При підійманні та опусканні людей, а також при роботі підйому в режимі "Ревізія" механізми обміну вантажів (вагонеток) на всіх приймальних майданчиках ствола мають автоматично вимикатися.

Дозволяється на діючих шахтах застосування на верхньому приймальному майданчику дверей гільйотинного типу за наявності додаткової огорожі, яка перешкоджає доступу людей до ствола до повної зупинки кліті і в період її відправлення.

Вимоги сигналу "стоп", передбаченого підпунктом "г" пункту 4.7.4 цих Правил, не поширюються на підйомні установки, обладнані дверима гільйотинного типу.

4.7.8. У стволах шахт, у яких не передбачене опускання та підіймання людей, користуватися підйомними установками дозволяється тільки особам, зайнятим на огляді та ремонті цих стволів, за винятком аварійної ситуації.

При проходженні стволів під час опускання-підіймання устаткування прохідницькими лебідками робота підйому дозволяється тільки для пересування працівників і технічного персоналу, який наглядає за виконанням цих робіт.

4.7.9. Усі проміжні, нижні та верхні приймальні майданчики вертикальних стволів, якими проводиться підіймання та опускання вантажів у вагонетках, а також майданчики перед перекидачем мають бути обладнані стопорними пристроями, що забезпечують разове дозування і попереджають довільне скочування вагонеток.

4.8. Армування

4.8.1. Сумарний зазор між напрямними башмаками ковзання підйомної посудини (противаги) та провідниками при їх установленні повинен складати:

а) на базовій позначці*:

На базовій позначці повинен витримуватися номінальний розмір колії провідників.

для рейкових провідників - 10 мм;

для дерев'яних - 20 мм;

б) за глибиною ствола:

для рейкових провідників - 10 град. 8 мм;

для дерев'яних - 20 град. 10 мм.

При застосуванні на підйомних посудинах пружних робочих напрямних пристроїв кочення обов'язкова наявність запобіжних башмаків, які встановлюються безпосередньо на несучій конструкції підйомної посудини, конструктивно не пов'язаної з робочими напрямними пристроями.

Сумарний зазор між контактними поверхнями запобіжних башмаків ковзання та провідників при їх установленні повинен складати на базовій позначці:

для рейкових провідників - 20 мм;

для провідників прямокутного перерізу - 30 мм.

Башмаки ковзання або їх змінні вкладиші підлягають заміні при зношенні контактних поверхонь понад 8 мм на один бік.

Сумарне зношення провідників і башмаків на один бік не повинне перевищувати:

для рейкових провідників - 10 мм;

для дерев'яних - 18 мм.

При цьому дозволяється загальне зношення бокових поверхонь башмака і рейкового провідника двобічного розташування до 20 мм.

Глибина зіва робочих напрямних башмаків ковзання відкритого типу при їх установленні повинна бути:

для рейкових провідників - 60 мм;

для дерев'яних - 80 мм.

Глибина зіва запобіжних башмаків ковзання при їх установленні повинна бути:

для провідників із рейок - 65 мм;

для провідників прямокутного перерізу - 110 мм.

Внутрішній діаметр нових вкладишів робочих напрямних пристроїв ковзання для канатних провідників при їх установленні повинен бути на 10 мм більшим за діаметр провідникового каната. Глибина канавки роликів при застосуванні напрямних роликоопор повинна бути не меншою за 1/3 діаметра провідникового каната. Для запобіжних напрямних пристроїв при застосуванні канатних провідників різниця в діаметрах нового вкладиша і провідникового каната повинна складати 20 мм, а припустиме зношення вкладишів напрямних - 15 мм діаметром.

4.8.2. Провідники підлягають заміні при зношенні на один бік:

рейкові - понад 8 мм;

дерев'яні - понад 15 мм;

коробчасті - понад половини товщини стінки.

При цьому допускається сумарне бокове зношення рейкових провідників при їх двобічному розташуванні відносно посудин до 16 мм.

Зношення полиці, яка з'єднує головку рейкових провідників з підошвою, дозволяється не більше ніж на 25% номінальної її товщини.

При парашутах різання дерев'яні провідники у стволі підлягають заміні при сумарному їх зношенні понад 20 мм.

Дозволяється експлуатація провідників при зношенні, що перевищує вказаний вище значення зносу, на підставі експертного висновку НДІГМ і МакНДІ за узгодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці України.

Повна інструментальна перевірка зношення провідників повинна проводитися на кожному ярусі армування:

для металевих - через 1 рік;

для дерев'яних - через 6 місяців.

Відповідальним за проведення перевірки є головний механік шахти.

У стволах, де строк служби металевих провідників складає менше ніж 5 років, перевірка їх зношення повинна проводитися через 6 місяців.

4.8.3. Експлуатаційні зазори між максимально виступними частинами підйомних посудин, кріпленням і розпорами у вертикальних стволах, обладнаних стаціонарними підйомними установками, мають відповідати величинам, наведеним у таблиці 4.4.

Проектні зазори обираються за "Нормами безопасности на проектирование и эксплуатацию канатных проводников многоканатных подъемных установок", затверджених Мінвуглепромом СРСР 15.01.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 22.02.82 (далі - Норми), і "Нормами безопасности на проектирование и эксплуатацию канатных проводников одноканатных подъемных установок", затверджених Мінвуглепромом СРСР 09.08.89 та Держгіртехнаглядом СРСР 05.09.89 (далі - Норми безпеки).