Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-05)

Відповідно до Гірничого Закону України, Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2003 N 29,

1. Затвердити Правила безпеки у вугільних шахтах (далі - Правила), що додаються.

2. Виконуючому обов'язки начальника Управління організації державного нагляду у вугільній промисловості Румежаку О.М. подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам територіальних управлінь Держнаглядохоронпраці України по Донецькій (Малєєв М.В.), Луганській (Басакін Г.М.), Дніпропетровській (Іванко В.Л.), Львівській (Заболотній А.Г.), Волинській (Іванов К.Н.) та Кіровоградській (Ткаченко С.П.) областях ужити заходів щодо:

3.1. Вивчення цих Правил посадовими особами, зокрема інспекторським складом, функціональні обов'язки яких пов'язані із організацією і здійсненням державного нагляду за охороною праці на вугільних шахтах;

3.2. Систематичного контролю за дотриманням вимог цих Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) включити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Загальному відділу (Деньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації у Міністерстві юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь, експертно-технічних центрів та Національного науково-дослідного інституту охорони праці Держнаглядохоронпраці України.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на директора Департаменту державного гірничого нагляду Суслова Г.М.

1.1. Основні положення

1.1.1. Ці Правила відповідно до статті 3 Гірничого закону України визначають норми і правила безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного і електротехнічного устаткування, рудникового транспорту, вимоги щодо провітрювання і протиаварійного захисту гірничих виробок, дотримування пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля.

1.1.2. Кожна шахта повинна мати проектно-кошторисну, геолого-маркшейдерську, виробничо-технічну, санітарно-гігієнічну і обліково-контрольну документацію, а також ситуаційний план поверхні з позначенням усіх об'єктів і споруд у межах гірничого відводу.

Для всіх видів документації визначаються єдині для галузі строки зберігання з обов'язковим зазначенням їх на титульній сторінці.

1.1.3. На кожній шахті має функціонувати система управління охороною праці. Для їх функціонування керівник (роботодавець, власник) створює службу охорони праці і відповідний штат посадових осіб.

Положення про службу охорони праці розробляється з урахуванням специфіки підприємства незалежно від форми власності і затверджуються керівником шахти.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Асоціації, компанії, корпорації, концерни, комбінати, трести та інші об'єднання підприємств (надалі - об'єднання) вугільної галузі, у разі виконання ними делегованих функцій в галузі охорони праці, передбачають у своїх статутах (положеннях) створення служб охорони праці для забезпечення безпечних умов праці на підприємствах, що входять до їх складу.

1.1.4. На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі - ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою у встановленому законодавством порядку.

1.1.5. Календарні плани розвитку гірничих робіт (перспективні, поточні) розробляються, узгоджуються і затверджуються відповідно до Положення про порядок розробки, оформлення, узгодження і затвердження програм розвитку гірничих робіт і втрат вугілля в надрах при видобуванні, затвердженого Мінвуглепромом СРСР 30.12.84. Ведення гірничих робіт на неузгоджених, незатверджених дільницях не допускається.

Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за виконанням проектних рішень при будівництві, експлуатації і ліквідації шахт і об'єктів.

1.1.6. На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладається на керівника шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вживати заходів щодо їх розшуку.

1.1.7. У проектах і паспортах повинен передбачатися розділ "Протиаварійний захист", що містить комплекс заходів щодо попередження загазування та запилення гірничих виробок, екзогенних та ендогенних пожеж, вибухо- та пожежонебезпеки електроустаткування, газодинамічних явищ, аварій на шахтному транспорті і підйомі, завалів і затоплень діючих виробок.

1.1.8. Для шахт, що будуються і реконструюються (горизонтів, блоків, панелей), при проектуванні гірничих робіт повинні бути забезпечені можливість виходу людей при аваріях у безпечне місце за час дії саморятівника і ефективне ведення рятувальних робіт.

1.1.9. На кожній шахті мають функціонувати два незалежні види електрозв'язку (проводовий фіксований, рухомий /мобільний/ або радіозв'язок) з підрозділом аварійно-рятувальної служби, що обслуговує шахту.

1.1.10. На кожній шахті повинен бути складений план ліквідації аварій, що затверджується головним інженером гірничого підприємства за погодженням з відповідним підрозділом ДАРС (ДВГРС), який обслуговує шахту.

Не допускається спускання в шахту працівників, які не ознайомлені з планом ліквідації аварій і не знають тієї частини, яка стосується місця їх роботи і шляхів пересування.

За відсутності затвердженого плану ліквідації аварій, а також у разі скасування ДАРС (ДВГРС) власного погодження плану в цілому або його окремих позицій, ведення робіт, що відповідають цим позиціям, не допускається.

1.1.11. При виникненні аварії на шахті негайно вводяться в дію заходи, передбачені планом ліквідації аварій. Відповідальним керівником робіт з ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до його прибуття на шахту - гірничий диспетчер. Їх розпорядження для всіх осіб і організацій, що беруть участь у ліквідації аварії, обов'язкові до виконання.

У разі неможливості виконання головним інженером шахти своїх обов'язків з ліквідації аварії виконання цих обов'язків покладаються лише за письмовим розпорядженням в оперативному журналі вищого технічного керівника, який зобов'язаний узяти на себе керівництво ліквідацією аварії або призначити іншу відповідальну особу.

1.1.12. Усі шахти мають обслуговуватися підрозділами ДАРС (ДВГРС). Дислокація підрозділів ДАРС (ДВГРС) узгоджується з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (далі - Держнаглядохоронпраці України). Права та функції ДАРС (ДВГРС) щодо їх діяльності на вугільних шахтах визначаються їх статутами відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативно-правових актів.

На кожній шахті повинна бути організована і функціонувати допоміжна добровільна гірничорятувальна служба (шахтна гірничорятувальна станція (далі - ШГС) і допоміжна гірничорятувальна команда (далі - ДГК).

1.1.13. У місцях, визначених головним інженером шахти, мають бути знаки безпеки, передбачені вимогами до сигналів і знаків у підземних виробках і на шахтному транспорті.

1.1.14. Усім, хто спускається в шахту, необхідно видавати справні ізольовані саморятівники. Не допускається спуск і перебування в шахті та на робочих місцях працівників без саморятівників. За кожним працівником шахти під особистий підпис у спеціальному журналі має бути закріплений саморятівник, кількість яких на кожній шахті повинна відповідати обліковій чисельності працівників, зайнятих на підземних роботах.

На шахтах з віддаленими місцями робіт, тривалість виходу з яких при аваріях у безпечне місце більше часу захисної дії саморятівника, обов'язково мають бути пункти переключення (не більше одного на шляху пересування) або встановлені групові пересувні чи стаціонарні засоби саморятування, розміщення яких узгоджується з державною аварійно-рятувальною службою (далі - ДАРС /ДВРГС/).

На кожному з маршрутів, якими працівники прямують на вихід з місця аварії до виробок із свіжим струменем повітря, де необхідно витратити більше ніж 90% часу дії саморятівника, має бути проведене (один раз на 6 місяців перед погодженням з ДАРС (ДВГРС) плану ліквідації аварій) контрольне виведення групи працівників, уключених до саморятівників, під керівництвом командного складу ДАРС (ДВГРС).

Зовнішній вигляд і герметичність саморятівників, що перебувають у ламповій, перевіряються щомісячно, а саморятівників, що перебувають у пунктах переключення в шахті, - не рідше одного разу на 6 місяців посадовими особами дільниці ВТБ шахти за участю командного складу ДАРС (ДВГРС).

Усі працівники та посадові особи, які вперше влаштувалися на шахту або переведені на підземні роботи, мають в спеціальних "димних камерах" пройти практичне тренування в саморятівниках. Подальші тренування в "димних камерах" необхідно здійснювати не рідше одного разу на 2 роки. Допускається тренування в навчальних ізолюючих саморятівниках скороченого терміну дії. Тренування організовується керівником шахти і проводиться командним складом ДАРС (ДВГРС).

1.1.15. Усі особи під час перебування в шахті повинні мати акумуляторні світильники і бути в справних захисних касках, спецодязі і спецвзутті, що відповідають умовам роботи, а також мати, а в разі потреби застосовувати інші відповідні засоби індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Не допускається спускання в шахту, пересування людей у виробках, а також ведення робіт без справного індивідуального акумуляторного світильника і необхідних засобів індивідуального захисту.

Кількість індивідуально закріплених справних акумуляторних світильників у ламповій, разом із світильниками, суміщеними з метансигналізаторами, має відповідати обліковій чисельності зайнятих на підземних роботах.

1.2. Вимоги до устаткування, матеріалів, технологій і програмних засобів

1.2.1. Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови їх сертифікації згідно з чинним законодавством.

1.2.2. Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації за умови наявності дозволу Держнаглядохоронпраці України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" (далі - Дозвіл Держнаглядохоронпраці України) щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації в системі УкрСЕПРО) та висновку санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України (далі - Держсанепідемслужба) відповідно до пункту 1.10 Державних санітарних правил та норм "Підприємства вугільної промисловості", затверджених Міністерством охорони здоров'я України від 13.12.2002 N 468 та зареєстрованих в Мін'юсті України 20.06.2003 за N 498/7819.

1.2.3. Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання необхідно здійснювати відповідно до вимог цих Правил та інструкцій з їх експлуатації.

Не допускається змінювати конструкцію машин, обладнання, схем керування і захисту без погодження із підприємством-виробником.

1.2.4. У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, слід вказувати значення параметрів створюваних ним шкідливих виробничих чинників і можливі небезпеки під час роботи.

Параметри шкідливості, які нормуються, слід витримувати протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.

1.2.5. Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, мають бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).

Якщо машини або їх робочі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствам-виробникам необхідно передбачити попереджувальну сигналізацію про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.

Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і бути чутним у всій зоні, небезпечній для людей.

1.2.6. Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для застосування на шахтах за погодженням з Держнаглядохоронпраці України.

1.2.7. Роботи з огляду, випробування, монтажу, налагодження, ремонту та експертного обстеження (технічного діагностування) гірничошахтного та електрообладнання слід проводити організаціями, що мають відповідний Дозвіл Держнаглядохоронпраці України.

1.3. Вимоги до персоналу шахти

1.3.1. Працівники, діяльність яких пов'язана з безпекою груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомів, електровозів і гірничих виймальних машин, гірничі диспетчери та ін.), мають пройти при прийнятті на роботу професійний добір і попередній медичний огляд з метою встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до виконання даної роботи.

1.3.2. Керівник служби охорони праці на гірничому підприємстві повинен мати вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менш ніж 1 рік.

Керівниками шахт, ДП, ДХК, ВО та інших гірничих підприємств усіх форм власності, а також головними інженерами і головними спеціалістами призначаються особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальному закладі III чи IV рівнів акредитації, та стаж роботи не менше 3 років на керівних посадах на підземних роботах.

1.3.3. На посади гірничих диспетчерів шахти призначаються особи, які мають гірничотехнічну освіту (відповідно до I - IV рівнів акредитації) і стаж роботи, пов'язаний з керівництвом гірничими роботами в шахті, не менше 3 років.

Гірничим диспетчерам слід один раз на тиждень відвідувати підземні роботи, знати всі гірничі виробки і місця ведення гірничих робіт.

1.3.4. Керівники гірничих підприємств усіх форм власності, спеціалісти та працівники шахт проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15, зареєстрованих в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511 та за N 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-4.36-05).

1.3.5. Начальниками дільниць ВТБ можуть бути особи, що мають вищу гірничотехнічну освіту, отриману в навчальних закладах III і IV рівнів акредитації, і стаж підземної роботи на шахтах не менш ніж 1 рік. На шахтах III категорії, надкатегорійних і небезпечних за раптовими викидами, начальники дільниць ВТБ повинні мати стаж підземної роботи на газових шахтах не менше ніж 3 роки.

Заступниками начальника дільниці ВТБ на шахтах III категорії і вище призначаються спеціалісти, що мають вищу гірничотехнічну освіту, що закінчили вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, а на шахтах не вище за II категорію - особи з вищою гірничотехнічною освітою I - IV рівнів акредитації.

Помічниками начальника дільниці ВТБ і гірничими майстрами цих дільниць призначаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту.

Не допускається начальникам дільниць ВТБ, їх заступникам і помічникам, а також гірничим майстрам дільниць ВТБ виконувати роботи за сумісництвом або доручати їм виконання робіт, не передбачених їх посадовими інструкціями.

1.3.6. На посаду начальника видобувних і підготовчих дільниць на пластах, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, призначаються особи з вищою гірничотехнічною освітою, що закінчили вищи навчальні заклади III і IV рівнів акредитації, які мають досвід роботи в таких шахтах не менше ніж 2 роки.

1.3.7. Посадові особи (керівники та головні фахівці гірничого підприємства) шахт, небезпечних за раптовими викидами, а також тих, що розробляють пласти, схильні до гірничих ударів, допускаються до роботи після складання іспитів на знання відповідних інструкцій з ведення гірничих і підривних робіт у цих умовах. Крім цього, вони повинні мати стаж керівництва підземними гірничими роботами не менш ніж 5 років.

До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш ніж 1 рік.

Працівники, які стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами породи та газу, повинні пройти спеціальне навчання та в установленому порядку одержати свідоцтво на право виконання цих робіт або керівництва ними.

1.3.8. Порядок, види і зміст навчання з питань охорони праці, а також форми перевірки знань з цих питань працівників вугільних шахт під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи визначаються відповідно до вимог Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.05.95 N 79, зареєстрованої в Мін'юсті 01.08.95 за N 272/808 (ДНАОП 1.1.30-5.15-96), та (НПАОП 0.00-4.36-05).

Мінімальна тривалість навчання з питань охорони праці під час прийняття на роботу і періодично в процесі роботи працівників вугільних шахт наведена в таблиці 1.1.

, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.02.2005 за N 231/10511.

1.3.9. Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу керівника (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятівником.

1.3.10. Усі працівники, що обслуговують машини, механізми і електроустановки, зобов'язані пройти спеціальну підготовку на право керування відповідним устаткуванням.

1.4. Обов'язки працівників

1.4.1. Працівникові не дозволяється самовільно виконувати роботи, що не стосуються одержаного наряду (завдання) і його обов'язків, за винятком випадків виникнення загрози аварії, здоров'ю або життю людей.

1.4.2. Не допускається курити та користуватися відкритим вогнем у підземних виробках, надшахтних будівлях, приміщеннях лампових і сортувалень, на поверхні шахти ближче ніж за 30 м від дифузора вентилятора та будівель дегазаційних установок, біля устів виробок, що виходять на земну поверхню. Заборона користуватися відкритим вогнем не поширюється на ведення вогневих робіт у порядку, передбаченому вимогами цих Правил.

1.4.3. Не допускається спати, розпивати алкогольні напої, приймати наркотичні або токсичні речовини, а також з'являтися і перебувати в нетверезому стані або під дією зазначених речовин у підземних виробках. Не допускається доставляти курильне приладдя (сірники, запальнички, тютюнові вироби тощо), алкогольні напої, наркотичні або токсичні речовини в підземні виробки.

З метою недопущення в шахту осіб у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння керівник шахти або керівник робіт у разі сумніву зобов'язаний організувати їх перевірку в лікувальних установах. Право і порядок перевірки таких осіб у медичному пункті шахти мають бути обумовлені в колективному договорі за умови оснащення медичного пункту необхідним обладнанням, препаратами і відповідного навчання медичного персоналу.

Нетверезий стан і наркотичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів.

1.4.4. У неробочі дні або в перервах у роботі в одну зміну й більше в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперевної дії. На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією.

1.4.5. Не допускається видавати наряди (завдання) на роботи в місця, що мають порушення вимог цих Правил, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати доручення, виконання яких може призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких є безпосередньо небезпечний для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.

Усунення небезпек виконується в присутності керівника робіт із вжиттям заходів щодо безпеки. Усі такі роботи (виробки) огороджуються відповідними знаками.

1.4.6. Роботи, що виконуються працівниками будь-якої дільниці (служби) у виробках іншої дільниці (служби), а також роботи, що виконуються сторонніми організаціями, узгоджуються з керівником тієї дільниці (служби), на якій вони ведуться, і особою, відповідальною за роботу в дану зміну в цілому на шахті. Про це повинен бути поставлений до відома гірничий диспетчер.

1.4.7. Керівники шахти зобов'язані в різні зміни відвідувати підземні роботи і здійснювати контроль за станом гірничих виробок і безпечного ведення робіт. Вони зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення всіх порушень цих Правил, помічених до початку робіт чи під час робіт. Якщо усунення порушень неможливе і вони загрожують життю і здоров'ю людей, роботи припиняються, люди виводяться в безпечне місце, про що повідомляється безпосередньому керівникові й гірничому диспетчерові.

Небезпечні місця (зони) огороджуються знаками заборони чи постами.

1.4.8. Не допускається проводити будь-які роботи без запобіжних поясів у стволах, вугільних ямах, бункерах, над відкритими чи не повністю перекритими виробками, біля провалів, а також на об'єктах шахтної поверхні, де є небезпека падіння людей з висоти. Заборона не поширюється на очисні вибої крутого падіння.

У разі зупинки робіт у шахті перебування в ній осіб, не пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності підприємства або ліквідацією аварії, не допускається. Порядок разових відвідувань шахти визначається керівником підприємства.

1.4.9. На кожній шахті мають діяти затверджені наказом підприємства порядок і система охорони, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до об'єктів життєзабезпечення підприємства, підземних виробок, службових будівель та споруд.

Не допускається без письмового дозволу головного інженера шахти (крім аварійних випадків) зупиняти об'єкти життєзабезпечення шахти (електропідстанції, вентилятори, підйоми, водовідливи, дегазаційні, газовідсмоктувальні, холодильні та калориферні установки, котельні та ін.).

2.1. Влаштування виходів з гірничих виробок

2.1.1. На кожній шахті має бути не менше двох окремих виходів на поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Кожний горизонт шахти повинен також мати не менше двох окремих виходів на вищерозташований (нижчерозташований) горизонт чи поверхню, пристосованих для пересування (перевезення) людей.

Дві й більше спаровані виробки з одним напрямком вентиляційного струменя, пристосовані до пересування людей, уважаються одним запасним виходом.

На розгалуженнях усіх виробок мають бути прикріплені вказівні знаки з позначенням виробок і напрямів до виходів на поверхню.

Виробки, що служать запасними виходами на поверхню, мають бути улаштовані для пересування людей, обладнані транспортними засобами для їх ремонту і підтримки в справному стані на весь період експлуатації.

2.1.2. При зближеному розташуванні стволів (на одному проммайданчику) після їх проходки (поглиблення) до проектного горизонту в першу чергу провадяться роботи із збійки стволів між собою, а потім - з обладнання постійного клітьового підйому.

У разі розкриття нового горизонту одним стволом або підготовки його уклонами в першу чергу проводяться виробки для забезпечення горизонту двома виходами та провітрюванням за рахунок загальношахтної депресії.

При віддаленому (фланговому) розташуванні стволів у першу чергу до проведення виробок, що забезпечують другий вихід, провадяться роботи щодо їх обладнання постійним або тимчасовим клітьовим підйомом (відповідно до проекту) та обладнання водовідливу.

2.1.3. Вертикальні стволи, що служать як виходи на поверхню, мають бути обладнані підйомними установками (одна з яких повинна бути клітьовою) і драбинними відділеннями. Драбинні відділення в стволах можуть бути відсутні, якщо в них є по дві підйомні установки з незалежним підведенням енергії. Стволи обладнуються так, щоб кожним з них всі люди могли виїхати (вийти) на поверхню.

У вертикальних стволах глибиною до 70 м за наявності драбин в обох стволах в одному з них підйомна установка може бути відсутня.

2.1.4. У похилих виробках, якими передбачено вихід людей, влаштовується вільний прохід завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м, в якому споруджуються з кутами нахилу:

від 7 град. до 10 град. - поручні, прикріплені до кріплення;

від 11 град. до 25 град. - трапи з поручнями;

від 26 град. до 30 град. - східці з приступками та поручнями;

від 31 град. до 45 град. - драбини з горизонтальними приступками та поручнями.

У драбинних відділеннях стволів та інших виробок з кутом нахилу від 45 град. до 90 град. драбини встановлюються з нахилом не більш як 80 град. і мають виступати на 1 м над горизонтальними помостами, що міцно закріплюються в кріплення з інтервалом не більше ніж 8 м. Лази в помостах влаштовуються завширшки не менше ніж 0,6 м, а відстань від краю лазу до драбини за нормаллю - не менше ніж 0,7 м.

Лази над першою верхньою драбиною обладнуються лядами, що закриваються. Лази в стволах та інших виробках між сусідніми помостами мають бути зміщені на ширину лазу.

Відстань між кріпленням і драбиною біля її основи повинна бути не менш ніж 0,6 м. Ширина драбини повинна бути не менше ніж 0,4 м, а відстань між приступками - не більше ніж 0,4 м.

Якщо двома виходами з підземних виробок служать похилі стволи, то в одному з них влаштовується механізоване перевезення людей і передбачається можливість виходу людей вільним проходом ствола завширшки не менше ніж 0,7 м і заввишки 1,8 м.

Вимоги цього пункту поширюються також і на інші похилі виробки, обладнані для механізованого перевезення людей в пасажирських вагонетках.

2.1.5. На діючих шахтах при розкритті нового горизонту вертикальним стволом та похилою виробкою або двома похилими виробками другий запасний вихід обладнується у одній з цих виробок відповідно до вимог пункту 2.1.4 цих Правил.

Для виїмкової дільниці влаштовується не менше двох виходів на діючий горизонт або поверхню.

2.1.6. На нижніх та проміжних приймальних майданчиках похилих стволів, уклонів та бремсбергів (крім обладнаних конвейєрами) влаштовуються обхідні виробки.

На пересіченнях похилих стволів, бремсбергів та уклонів з проміжними виробками, якими пересуваються люди, влаштовуються обхідні виробки або містки.

2.1.7. З кожної очисної виробки (крім очисної камери) влаштовується не менше двох виходів: один з них - на вентиляційний, другий - на відкатний (конвеєрний) штрек (виробку).

За наявності виробок, що випереджають лаву, нижній вихід розташовується попереду очисного вибою. На крутих, крутопохилих і похилих пластах, крім розроблюваних стовпами за падінням (агрегатами щитовими (далі - АЩ) та ін.), де вугілля транспортується вздовж очисного вибою на штрек самопливом, обладнується не менше двох виходів на відкатний (конвеєрний) штрек, що не використовуються для спускання вугілля. Один з виходів розташовується попереду очисного вибою. У нижній частині лави розташовується магазинний уступ.

При комбайновому вийманні вугілля в лавах на крутих та крутопохилих пластах без залишення магазинних уступів, на дуже тонких пластах при транспортуванні вугілля риштаками, а також при роботі за схемою лава - штрек обладнується другий (додатковий) вихід на відкатний (конвеєрний) штрек з боку виробленого простору.

При підході очисних виробок до технічних меж допускається обладнання нижнього виходу через задні печі або гезенки.

За виймальної потужності пласта 1 м і менше кожна з послідовно провітрюваних очисних виробок повинна мати вихід через свої проміжні штреки на хідник, пройдений на всю висоту поверху та облаштований для пересування людей.

При відробці системами з повним закладенням виробленого простору на крутих пластах з кожного очисного вибою влаштовується один вихід на вентиляційний та один вихід на відкатний горизонти, обладнані для пересування людей.

При відробці пластів лавами за спадом (підняттям) на дільницях пластів, де є загроза прориву води (пульпи або глини), з кожної очисної виробки забезпечується вихід на вищерозташований горизонт.

2.1.8. У коротких очисних вибоях, де вугілля добувається гідравлічним або механогідравлічним способом без присутності людей в очисній заходці, дозволяється використовувати як другий вихід вентиляційні збійки перерізом не менше ніж 1,5 кв.м або спеціально обладнані свердловини діаметром не меншим ніж 850 мм, що проводяться на сусідні виїмкові виробки (штрек або піч). Відстань між збійками або свердловинами повинна бути не більше ніж 30 м.

При системі підповерхового відбою другий вихід дозволяється мати на відстані не більше ніж 100 м від місця встановлення гідромонітора.

2.2. Проведення і кріплення гірничих виробок

2.2.1. При зміненні гірничо-геологічних чи виробничих умов паспорти виїмкової дільниці, проведення та кріплення підземних виробок переглядаються в добовий термін. До перегляду паспорта роботи необхідно вести з виконанням додаткових заходів щодо безпеки, зазначених у кінці нарядів дільниці, у нарядах-путівках посадових осіб.

До початку робіт керівник дільниці або його заступник (помічник) ознайомлює працівників та посадових осіб дільниці під розписку із зазначеним паспортом, а також із змінами, що вносяться до нього.

2.2.2. На шахтах, підривні роботи слід виконувати відповідно до вимог "Единых правил безопасности при взрывных работах", затверджених Держгіртехнаглядом України 25.03.92 (далі - ДНАОП 0.00-1.17-92), у тому числі із застосуванням пластичної інгібіторної забивки.

2.2.3. Поперечні перерізи гірничих виробок мають відповідати типовим перерізам.

Площа поперечного перерізу виробок у просвіті визначається розрахунком за факторами допустимої швидкості повітряного струменя (провітрювання), габаритів состава поїзда й устаткування з урахуванням мінімально допустимих зазорів, величини усадки кріплення після впливу гірничого тиску.

Вимоги до мінімальних площ поперечних перерізів горизонтальних і похилих виробок у просвіті, ширини проходів для людей і величини зазорів між кріпленням, устаткуванням або трубопроводами і кромкою габариту рухомого складу поїзда, яка виступає, викладені в таблицях 2.1 та 2.2.