Про затвердження Правил безпеки у вугільних шахтах (НПАОП 10.0-1.01-05)

На негазових шахтах книга складається з одного розділу (форма 4) і називається Книга обліку підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).

На надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами шахтах повинен здійснюватися прогноз проривів метану відповідно до "Инструкции по прогнозу и предупреждению внезапных прорывов метана из почвы горных выработок", погодженої Держгіртехнаглядом УРСР 05.08.87 та затвердженої Мінвуглепромом УРСР 12.08.87.

У разі встановлення небезпеки проривів метану необхідно виконувати заходи, затверджені головним інженером шахти, що розробляються відповідно до вищезазначеної Інструкції.

3.5.13. У шахтах з високою газовістю повинна здійснюватися дегазація.

Дегазація повинна передбачатися у проектах будівництва та реконструкції шахт, розкривання і підготовки горизонтів, блоків, панелей та паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок.

Умови застосування дегазації, проектування та експлуатація дегазаційних систем регламентуються стандартом Міністерства палива та енергетики України (далі - Мінпаливенерго України) "Дегазація вугільних шахт. Інструкція", затвердженим наказом Мінпаливенерго України від 17.11.2004 N 725 (СОУ 10.1.00174088.001-2004).

3.5.14. На газових діючих шахтах та шахтах, що ліквідуються, II категорії і вище повинна проводитися оцінка ділянок поверхні за ступенем небезпеки виділення метану, а в разі необхідності повинен здійснюватися контроль умісту метану в приміщеннях і вживатися заходи щодо їх захисту від загазування.

3.5.15. Шахти, в яких виділяються рідкі та пароподібні вуглеводні, а також газоподібні (крім метану) вуглеводні, якщо уміст останніх перевищує 10% від загального об'єму горючих газів, зараховують до небезпечних за нафтогазопроявами.

Порядок ведення робіт у таких шахтах регламентується вимогами цього розділу Правил та "Временной инструкцией по безопарному ведению работ в угольных шахтах, опасных по нефтегазопроявлениям", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 02.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.02-84).

У разі виявлення у виробках шахти, безпечної за нафтогазопроявами, запаху нафтопродуктів, не пов'язаного із застосовуваною технологією, у цих виробках мають бути негайно відібрані проби повітря працівниками ДАРС (ДВГРС) й направлені в МакНДІ або НДІГС для аналізу на важкі вуглеводи.

3.5.16. На шахтах з виділеннями сірчистого газу чи сірководню у паспортах виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають передбачатися додаткові заходи із забезпечення безпеки робіт в умовах виділення цих газів.

3.6. Боротьба з пилом

3.6.1. На кожній шахті необхідно здійснювати заходи щодо знепилювання повітря.

3.6.2. Проекти нових та тих, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, панелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виробок мають містити заходи щодо боротьби з пилом.

3.6.3. Новостворювані гірничі машини для відбою та транспортування гірничої маси мають забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилоподавлення, що відповідає санітарним нормам.

Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, мають бути оснащені засобами пилозаглушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.

Не допускається експлуатація таких машин без засобів пилозаглушення, а також тоді, коли конструкція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних машин або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запуску машини в разі порушення пилозаглушення.

3.6.4. Розпилювання (диспергування) зрошувальної рідини повинне проводитися форсунками (зрошувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше за 1,2 МПа.

3.6.5. Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії на пластах із середньою потужністю повинне застосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.

За погодженням територіальних органів Держнаглядохоронпраці України, виданим на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допускається проведення робіт незволоженим масивом вугілля в таких випадках:

а) за природної вологості вугілля 12% та більше;

б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах граничнодопустимих концентрацій;

в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;

г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в масиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірничо-геологічними або гірничо-технічними умовами.

3.6.6. Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до граничнодопустимих концентрацій, мають бути розроблені заходи, що унеможливлюють перебування людей у запиленій зоні, та проводитися знепилювання повітря, що виходить із цих вибоїв.

3.6.7. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів мають бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.

3.6.8. Не допускається на діючих шахтах подавання свіжого струменя повітря стволами, обладнаними підйомами зі скіпами або перекидними клітями, похилими стволами і виробками за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають засобів пилозаглушення, що забезпечують зниження запилення повітря.

3.6.9. Під час виробничих процесів, що супроводжуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації.

3.6.10. Не допускається робота виїмкових і прохідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно допустимий рівень.

3.6.11. До небезпечних за вибухами пилу відносять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.

3.6.12. Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок мають встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.

Нижні межі вибуховості та норми осланцювання визначаються в МакНДІ для вугілля розроблюваних шахтопластів з виходом летких речовин менше за 15% (крім антрацитів) щорічно, для вугілля нововведених в експлуатацію шахтопластів - перед їх введенням, для вугілля шахтопластів, які експлуатуються, із виходом летких речовин 15% та більше - коригуються начальником ВТБ шахти при зміні виходу летких або вмісту негорючих речовин.

3.6.13. На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, мають здійснюватися заходи щодо попередження та локалізації вибухів вугільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист), води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).

При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу необхідно проводити біління та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів мають встановлюватися сланцеві заслони.

При застосуванні гідропиловибухозахисту з метою попередження вибухів пилу необхідно застосовувати: біління, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумішами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів мають встановлюватися водяні заслони.

При застосуванні комбінованого пиловибухозахисту необхідно використовувати способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.

Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.

Не допускається застосування способів попередження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних сумішей на пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.

Під час проведення підривних робіт мають вживатися заходи щодо попередження вибухів пилу, передбачені ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.6.14. На шахтах III категорії, що наново будуються і реконструюються, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами, у збійках між похилими стволами, капітальними похилими виробками, головними та груповими штреками у разі різноспрямованого руху вентиляційних струменів глухі перемички мають бути вибухостійкими.

3.6.15. Сланцевими або водяними заслонами слід захищати:

а) очисні виробки;

б) вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою;

в) крила шахтного поля на кожному пласті;

г) конвеєрні виробки;

ґ) пожежні дільниці;

д) склади вибухових матеріалів.

Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.

Захист вибоїв підготовчих виробок до впровадження автоматичних систем повинен здійснюватися розосередженими водяними або сланцевими заслонами. При цьому в тупиковій частині виробки встановлюється не менше чотирьох рядів посудин (полиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.

Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м мають ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).

Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатних та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів та біля інших прилеглих до них виробок.

Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підготовчих виробок, що проводяться вугіллям, сланцеві або водяні заслони мають встановлюватися на всій довжині виробок на відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних виробках не вимагається, якщо ними транспортується тільки порода.

Для ізоляції пожежних дільниць заслони розміщуються у всіх прилеглих до них виробках.

Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18 град.. Якщо кут нахилу більше ніж 18 град., заслони слід встановлювати у прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізолюється.

Вимоги до захисту заслонами крил шахтного поля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поширюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше ніж 15%.

3.6.16. Сланцеві заслони мають встановлюватися на відстані не менше ніж 60 м та не більше ніж 300 м, водяні заслони - не менше ніж 75 м та не більше ніж 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполучень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не вимагається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибої очисних та підготовчих виробок, розташовані на відстані 300 м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень.

Заслони мають встановлюватися на прямолінійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Не допускається встановлення заслонів на ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збереження та справність заслонів у виробках забезпечують керівники дільниць, до складу яких входять ці виробки.

Місця встановлення заслонів мають бути нанесені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.

3.6.17. Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок мають відповідати вимогам цих Правил.

При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 кв.м поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.

3.6.18. Якщо шахтою одночасно розробляються небезпечні й безпечні за вибухами пилу пласти, то в усіх виробках, що з'єднують небезпечні пласти з безпечними, мають вживатися заходи щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу відповідно до пункту 3.6.13 цих Правил.

3.6.19. Заходи щодо запобігання вибухам вугільного пилу слід здійснювати за графіками, щоквартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шахти. Графіки мають направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДАРС (ДВГРС). Періодичність проведення заходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пиловідкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.

Якщо передбачені графіками заходи не забезпечують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то уживаються заходи щодо зниження інтенсивності пиловідкладення, застосування більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язування в них пилу, що відкладається.

3.6.20. Для запобігання поширенню вибухів вугільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підготовчих виробок, що проводяться вугіллям чи вугіллям і породою за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподілпункти та інші місця скупчення електроустаткування в дільничних виробках мають бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.

До впровадження автоматичних систем локалізації вибухів вугільного пилу слід встановлювати сланцеві або водяні заслони.

Терміни впровадження автоматичних систем установлюються Мінпаливенерго при узгодженні з Держнаглядохоронпраці України.

3.6.21. Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні яких перебувають ці виробки, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ мають заноситися до Книги контролю стану пилового режиму (додаток 11).

Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозділами ДАРС (ДВГРС).

Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюватися приладами або лабораторним аналізом та візуально.

У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДАРС (ДВГРС) терміново повідомляє про це головного інженера шахти та територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.

У виробках, стан яких не відповідає вимогам підрозділу 3.6 цих Правил, роботи мають бути припинені й вжито негайних заходів для усунення порушень пилового режиму.

3.7. Контроль за станом рудникової атмосфери

3.7.1. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти, який систематично поповнюється та не рідше одного разу на півроку складається знову. Усі зміни, що відбулися в розташуванні вентиляційних споруд і пристроїв (дверей, перемичок, кросингів, вікон та ін.), ВМП, у напрямку вентиляційних струменів та рівнів витрат повітря, а також новозакладені виробки мають помічатися на схемах вентиляції начальником дільниці ВТБ протягом доби.

Результати вимірів витрат повітря у виробках та в каналах вентиляційних установок (із зазначенням дати вимірів) наносяться на схеми вентиляції, що знаходяться на дільниці ВТБ, у головного інженера шахти та у гірничого диспетчера, також протягом доби.

Схеми вентиляційних з'єднань слід коригувати перед кожною наміченою зміною вентиляційної мережі шахти.

Вентиляційний план шахти повинен бути у начальника дільниці ВТБ та головного інженера шахти.

На кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та (при потребі) газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт.

На кожній шахті мають виконуватися розрахунки витрат повітря й повітророзподілу, перевірки стійкості провітрювання, розроблятися заходи щодо забезпечення провітрювання, що відповідають програмі розвитку гірничих робіт.

Проекти розкриття та підготовки (реконструкції) шахти, виїмкових полів, горизонтів, блоків, панелей слід узгоджувати з депресійною службою ДАРС (ДВГРС) у частині стійкості схеми провітрювання.

3.7.2. Для оцінки якості повітря, правильності його розподілу у виробках та визначення газовості шахт проводяться перевірка складу повітря та виміри його витрат у вихідних струменях очисних та тупикових виробок, виїмкових дільниць, крил, пластів та шахти в цілому; на вхідних струменях при послідовному провітрюванні вибоїв або в разі виділення метану на шляху руху свіжого струменя, біля ВМП та в зарядних камерах, а також біля вибоїв тупикових висхідних виробок у негазових шахтах. Крім зазначених вище місць, виміри витрат повітря слід проводити на головних вхідних струменях шахти, біля всіх розгалужень свіжих повітряних струменів, біля вибоїв тупикових виробок, біля ВМП.

Перевірка складу повітря та вимір його витрат мають проводитися на шахтах негазових, I та II категорій за газом метаном один раз на місяць, на шахтах III категорії - два рази на місяць, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу - три рази на місяць, а на шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильного до самозапалювання, - не рідше двох разів на місяць. При цьому в усіх місцях перевірки складу повітря вимірюються його швидкість та температура.

Витрати повітря, що подається до ВМП, визначається не менше одного разу на місяць.

Перевірка складу повітря після підривних робіт повинна проводитися не рідше одного разу на місяць у стволах, незалежно від їх глибини, а в інших тупикових виробках при довжині 300 м та більше.

Результати вимірів та дані про склад повітря мають заноситися до Вентиляційного журналу (додаток 12). Не менше одного разу на місяць повинні визначатися подача та тиск кожного вентилятора, що записуються у графи 2 та 3 форми I. За наявності самописного витратоміра до журналу заносяться його показання. Безпосередньо подачу вентилятора в цьому разі можна вимірювати один раз на квартал.

Дані про оцінку стану герметичності вентиляційних споруд і пристроїв та відносної витрати повітря додаються до заходів із забезпечення провітрювання шахти.

Перевірка складу повітря у виробках з найгіршими умовами провітрювання після проведення підривних робіт здійснюється не рідше одного разу на місяць і не пізніше ніж через 2 дні після одного з вимірювань витрати повітря. Якщо підривні роботи здійснюються в кілька прийомів, то перевірка здійснюється після підривання з максимальним виділенням шкідливих газів.

Перевірка складу повітря під час проходки стволів, переведених на газовий режим, повинна проводитися не рідше двох разів, а в решті випадків - один раз на місяць. Перевірка проводиться в двох місцях: на відстані 20 м від устя та біля вибою.

У місцях установлення датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану та датчиків витрат повітря з виведенням телевимірювання на поверхню перевірку складу та виміри витрат повітря допускається проводити не рідше одного разу на місяць (окрім пластів вугілля, схильних до самозаймання).

3.7.3. У місцях виміру витрат повітря на головних вхідних та вихідних струменях шахти мають бути влаштовані вимірні станції. В інших виробках вимір витрат повітря повинен проводитися на прямолінійних незахаращених ділянках з кріпленням, щільно прилеглим до стінок виробки.

У всіх місцях виміру витрат повітря мають бути дошки, на яких записуються: дата виміру, площа поперечного перерізу виробки (вимірної станції), розрахункова та фактична витрати повітря, швидкість повітряного струменя.

3.7.4. Для контролю умісту метану і вуглекислого газу в діючих гірничих виробках необхідно застосовувати прилади і апаратуру згідно з таблицею 3.6.

У шахтах III категорії, надкатегорійних та небезпечних за раптовими викидами контроль умісту метану біля прохідницьких та виймальних комбайнів і врубових машин повинен проводитися за допомогою вмонтованих автоматичних приладів.

У шахтах, небезпечних за раптовими викидами, усі працівники, що проводять роботи в тупикових та очисних виробках та у виробках з вихідними вентиляційними струменями, мають забезпечуватися індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками.

При дистанційному керуванні комбайнами та врубовими машинами із пневмоприводом допускається контроль умісту метану за допомогою стаціонарної апаратури або переносних автоматичних приладів. Автоматична стаціонарна апаратура та вмонтовані прилади контролю умісту метану мають забезпечувати автоматичне відключення електроенергії в разі неприпустимої концентрації метану.

Місця встановлення автоматичних переносних приладів та датчиків стаціонарної апаратури контролю умісту метану визначаються згідно з вимогами цього підрозділу Правил.

У негазових шахтах та шахтах I та II категорій за газом тимчасово допускається застосування для контролю складу повітря запобіжних бензинових ламп.

На шахтах, що будуються і реконструюються, III категорії за газом і вище повинен застосовуватися автоматизований збір, надання та обробка інформації про аерогазовий стан у гірничих виробках за допомогою електронно-обчислювальної машини (далі - ЕОМ) (на базі комплексу аерогазового інформаційного (далі - КАГІ) або інших, аналогічних за призначенням).

Під час проходки вертикальних стволів, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, забезпечення працівників індивідуальними сигналізаторами метану, суміщеними із шахтними головними світильниками, не вимагається.

3.7.5. Контроль концентрації метану в газових шахтах повинен здійснюватися у всіх виробках, де може виділятися або скупчуватися метан. Місця та періодичність вимірів установлюються начальником дільниці ВТБ та затверджуються головним інженером шахти. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки. При цьому необхідно виконувати такі вимоги:

а) біля вибоїв діючих тупикових виробок, у вихідних вентиляційних струменях тупикових, очисних виробок і виїмкових дільниць, за письмовим завданням, вимірювання концентрації метану мають виконувати змінні керівники робіт дільниць, бригадири (ланкові), працівники дільниці ВТБ.

У разі відсутності автоматичного контролю умісту метану виміри мають виконуватися: в шахтах I і II категорій - не менше двох разів на зміну, в шахтах III категорії і вище - не менше трьох разів на зміну. Один із вимірів повинен виконуватися на початку зміни. При цьому не рідше одного разу на зміну виміри слід виконувати працівниками дільниці ВТБ.

При автоматичному контролі умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри в шахтах I і II категорій - не рідше одного разу на добу, в шахтах III категорії і вище - не рідше одного разу на зміну. У тупикових виробках і на виїмкових дільницях шахт III категорії і вище, обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану, працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри не рідше одного разу на добу;

б) у вхідних до тупикових та очисних виробок і виїмкових дільниць вентиляційних струменях, у недіючих тупикових та очисних виробках та їх вихідних струменях, у вихідних вентиляційних струменях крил та шахт, а також на пластах, де виділення метану не спостерігалося, та в інших виробках виміри концентрації метану слід виконувати працівникам дільниці ВТБ не рідше одного разу на добу;

в) у машинних камерах виміри концентрації метану мають виконуватися змінними посадовими особами дільниць або персоналом, що обслуговує камери, не рідше одного разу на зміну та працівниками дільниці ВТБ - не рідше одного разу на добу;

г) у стволах, переведених на газовий режим, контроль концентрації метану повинен здійснюватися персоналом, зазначеним у першому абзаці підпункту "а". У разі автоматичного контролю умісту метану за допомогою тільки переносних приладів працівники дільниці ВТБ мають виконувати виміри концентрації метану не рідше одного разу на зміну, при використанні стаціонарної автоматичної апаратури - не рідше одного разу на добу.

При виявленні неправильних показань автоматичної стаціонарної апаратури контролю умісту метану працівник повинен негайно повідомити про це гірничому диспетчеру й оператору АГК. Якщо несправність протягом зміни усунути не можна, виміри концентрації метану потрібно виконувати з періодичністю, установленою для виробок, не обладнаних стаціонарною автоматичною апаратурою контролю умісту метану.

Контроль умісту метану під час підривних робіт здійснюється відповідно до ДНАОП 0.00-1.17-92.

3.7.6. Результати вимірів концентрації метану, проведених протягом зміни, заносяться на дошки, встановлені відповідно до вимог пункту 3.7.5 цих Правил.

Змінні посадові особи дільниці ВТБ, крім випадків, зазначених у пункті 3.7.5, заносять результати виконаних ними вимірів до нарядів-путівок. Дані нарядів-путівок протягом доби мають бути перенесені до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)) та підписані начальником дільниці ВТБ. Наряди-путівки необхідно зберігати не менше 12 місяців.

Посадові особи дільниці ВТБ мають передавати телефоном (телефонограмою) результати вимірів начальнику (заступнику або помічнику начальника) дільниці ВТБ, який зобов'язаний ознайомити з ними та з показниками стаціонарної автоматичної апаратури контролю умісту метану під підпис начальників (заступників або помічників начальників) дільниць, а також особу, що видає наряд на шахті.

Аварійні випадки загазування виробок незалежно від тривалості загазування (крім місцевих скупчень біля комбайнів, врубових машин та бурильних верстатів) мають розслідуватися. Усі випадки загазування слід реєструвати у Книзі вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4).

Усі випадки спалаху газу та вугільного пилу незалежно від викликаних ними наслідків мають розслідуватися й оформлятися актом у двох примірниках, один з яких у двотижневий термін повинен бути направлений до МакНДІ, а другий - залишається на шахті.

3.7.7. На всіх газових шахтах повинен забезпечуватися контроль за шаровими і місцевими скупченнями метану та один раз на квартал складатися перелік дільниць гірничих виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану.

Реєстрація кожного суфляру (прориву) здійснюється не пізніше наступного дня з подальшим доповненням у разі отримання нових даних про нього. У графи 5 та 6, наведені у формі 3 додатка 4 Правил, заносяться результати вимірів концентрації метану та витрати повітря після отримання про них нових даних, а також дата здійснення вимірів. Витрата газу під час дії суфляру (прориву) визначається з різниці витрати газу, виміряного перед місцем виділення метану та за ним. Для цього у зазначених пунктах виробки одночасно вимірюються витрати повітря та концентрація метану. Якщо виміри перед місцем виділення метану здійснити неможливо, витрата визначається за різницею витрати метану, що виділявся з виробки до появи в ній суфлярного виділення (прориву) та при діючому суфлярі (прориві). Перший приймається за результатами найближчого планового виміру, а другий визначається безпосереднім вимірюванням витрати повітря та концентрації метану.

Усі випадки перевищення установленої норми умісту діоксиду вуглецю слід розслідувати та заносити до Книги вимірів метану та обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) (додаток 4).

На шахтах, що розробляють пласти вугілля, схильні до самозапалювання, повинен проводитися контроль умісту оксиду вуглецю (СО) у рудниковому повітрі.

3.7.9. На всіх газових шахтах у тупикових виробках, що проводяться із застосуванням електроенергії та провітрюються ВМП, крім вертикальних стволів та шурфів, повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю кількості повітря.

У шахтах III категорії і вище повинна застосовуватися апаратура автоматичного контролю роботи і телеуправління ВМП з електроприводом.

4.1. Пересування та перевезення людей і вантажів у гірничих виробках

4.1.1. При проектуванні гірничих виробок шахт, а також горизонтів, блоків, панелей, уклонів тощо в кожній гірничій виробці (крім очисних), де не забезпечується безремонтне утримання незалежно від її призначення, необхідно передбачати засоби транспорту для проведення оглядів і ремонтів цих виробок.

4.1.2. Перевезення людей у гірничих виробках повинне здійснюватися пасажирськими засобами, що призначені для цієї мети, згідно з вимогами, що містяться в інструкціях виробника з їх експлуатації.

При відкатці акумуляторними електровозами або дизелевозами, за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці України, допускається перевезення людей окремими поїздами, що складаються із звичайних вагонеток зі знімними сидіннями. Ці сидіння необхідно встановлювати у вагонетках таким чином, щоб голова людини, яка сидить, не виступала за габарити локомотива.

Для перевезення людей, що супроводжують состави поїздів з матеріалами та устаткуванням, а також для перевезення окремих осіб протягом зміни в горизонтальних виробках допускається додавати до вантажного складу поїзда одну пасажирську вагонетку для середзмінного перевезення людей. Ця вагонетка повинна розміщуватись за локомотивом у голові состава поїзда. Швидкість перевезення людей в такому випадку не повинна перевищувати 12 км/год. Конструкція вагонетки погоджується з МакНДІ. Не дозволяється причіплювати до пасажирської вагонетки платформи з матеріалами та устаткуванням, а також вагонетки, у яких вантаж, що перевозиться, виступає за їх габарити.

4.1.3. При перевезенні людей в пасажирських вагонетках (поїздах) у горизонтальних виробках швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год, а при перевезенні людей в обладнаних вантажних вагонетках - 12 км/год.

4.1.4. При перевезенні людей у похилих виробках пасажирськими поїздами (вагонетками) їх потрібно забезпечити автоматичними пристосуваннями (парашутами), що зупиняють повільно поїзд (вагонетку) у випадку перевищення встановленої швидкості на 25%, обриву каната, причіпного пристрою або зчіпки. Крім того, повинна передбачатися можливість приведення в дію парашутів ручним приводом.

Поїзд (вагонетка) повинен обслуговуватися спеціально навченим гірником (кондуктором), який під час перевезення людей повинен перебувати в передній частині першої в напрямку руху вагонетки. У цьому ж місці повинна знаходитися рукоятка ручного приводу парашутів.

Тип парашутного пристрою і вагонетки у похилих виробках, де проводиться перевезення людей пасажирськими вагонетками, має відповідати типу рейок і способу настилання рейкових шляхів.

При навішуванні нововведених в експлуатацію вагонеток, призначених для перевезення людей похилими виробками, а також періодично, не менше одного разу на 6 місяців, мають виконуватися випробування парашутів згідно з інструкціями виготівника з експлуатації парашутів.

4.1.5. Через 5 років експлуатації вагонетки та їхні парашутні пристрої підлягають обстеженню МакНДІ, НДІГМ із застосуванням інструментального контролю для визначення можливості їхньої подальшої експлуатації. Рішення щодо продовження терміну служби вагонеток до 2 років приймається спеціальною комісією під керівництвом головного механіка шахти на підставі висновку МакНДІ, НДІГМ.

4.1.6. У вагонетках, що використовуються для перевезення людей у двоколійних виробках, а також у виробках, в яких посадочні майданчики розміщуються з одного боку, прорізи з неробочого боку та міжколійного простору мають бути закритими.

4.1.7. Кожний поїзд (вагонетка), що служить для перевезення людей у похилих виробках, повинен забезпечуватися світловим сигналом на першій вагонетці в напрямку руху поїзда.

4.1.8. Пасажирські вагонетки для перевезення людей у похилих виробках мають бути з'єднані між собою подвійними зчіпками.

4.1.9. Спорудження та експлуатація підвісних канатно-крісельних, монорейкових і наґрунтових доріг необхідно виконувати згідно з параграфом 286 ("Инструкция по безопасной эксплуатации подземных пассажирских подвесных канатных дорог") "Правил безопасности в угольных и сланцевых шахтах", затверджених Мінвуглепромом СРСР 14.12.72 та Держгіртехнаглядом СРСР 26.12.72, "Временними требованиями безопасности при эксплуатации монорельсових дорог в угольных шахтах", затвердженими Мінвуглепромом СРСР 05.07.82 та Держгіртехнаглядом СРСР 27.05.82, та "Инструкцией по безопасной эксплуатации рельсових напочвенных дорог в угольных шахтах", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 20.09.85 та Держгіртехнаглядом СРСР 12.11.85 (далі - НАОП 1.1.30-5.12-85).

4.1.10. Конвеєри для перевезення людей мають облаштовуватися відповідно до вимог "Инструкции по перевозке людей ленточными конвейерами в подземных выработках угольных и сланцевих шахт", затвердженої Мінвуглепромом СРСР 23.03.84 (далі - НАОП 1.1.30-5.03-84).

4.1.11. Кожну зміну, перед початком перевезення людей, машиніст локомотива повинен здійснювати огляд вагонеток, причому особливу увагу необхідно звернути на зчіплювальні та сигнальні пристрої, напівскати і гальма. Результати огляду доповідаються змінному керівнику робіт. Запис про можливість перевезення людей здійснюється посадовою особою (змінним керівником робіт) у шляховому листі машиніста локомотива.

4.1.12. Не допускається:

а) перевезення в поїздах з людьми інструментів і запасних частин, що виступають за борт вагонеток, вибухових, легкозаймистих та їдких матеріалів;

б) причіплювання вантажних вагонеток до составів поїздів, що перевозять людей, за винятком не більше двох вагонеток у кінці состава поїзда для перевезення інструментів у горизонтальних виробках;

в) перенесення громіздких та довгих предметів коліями під час перевезення людей;

г) перевезення людей на локомотивах, у необладнаних вагонетках, на платформах (майданчиках) тощо. Допускається з дозволу машиніста електровоза проїзд на локомотиві посадовим особам і стажерам машиніста локомотива за наявності другої кабіни (сидіння);

ґ) проходити між вагонетками і перелазити через них під час руху состава поїзда.

4.1.13. Кінцева відкатка, призначена для опускання та підіймання людей пасажирськими вагонетками, повинна бути обладнана спеціальними людськими підйомами, що розташовуються в окремих виробках. Ця вимога не поширюється на період проведення та ремонту похилих виробок.

Не допускається в одній похилій виробці одночасна робота засобів рейкового транспорту для опускання (підіймання) людей та вантажів.

Для шахт, що закриваються, в яких не ведуться очисні та підготовчі роботи, допускається, в окремих випадках, причеплення до пасажирського составу вантажних вагонеток на спеціальній зчіпці за проектом, узгодженим з МакНДІ. Одночасне перевезення людей і вантажів не допускається.

Навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину не повинне перевищувати розрахункове.

4.1.14. Допускається до закінчення робіт з проведення, поглиблення та капітального ремонту похилих виробок, обладнаних кінцевою відкаткою, опускання та підіймання людей ними у клітях та спеціальних вагонетках без парашутних пристроїв, а також у переобладнаних скіпах.

Підйомний канат при цьому підлягає обов'язковому інструментальному контролю. Конструкція спеціальних вагонеток або скіпів, а також технологічні схеми перевезення людей при використанні цих засобів мають бути погоджені з МакНДІ.

Для доставки матеріалів і видачі породи при ремонтах людських хідників, обладнаних механічною доставкою, вантажну вагонетку дозволяється причіплювати до незавантаженого пасажирського поїзда. При цьому необхідно додержуватися таких умов:

а) швидкість руху поїзда не повинна перевищувати 3 м/с;

б) для причеплення вантажної вагонетки мають використовуватися причіпні пристрої, виготовлені заводами або ремонтними підприємствами за технічною документацією завода-виробника пасажирських вагонеток;

в) навантаження на причіпні пристрої головної пасажирської вагонетки і на підйомну машину не повинне перевищувати розрахункове;

г) перевезення людей у пасажирському поїзді (вагонетці) з причіпною вантажною вагонеткою не допускається. Ця вимога не поширюється на осіб, задіяних на ремонті даної виробки.

4.1.15. Кожну зміну, перед початком перевезення людей, вагонетки та кліті, що служать для опускання і підіймання людей у похилих виробках, а також парашутні та причіпні пристрої та запанцирювання каната мають оглядатися черговим електрослюсарем і гірником (кондуктором).

Щодоби огляд зазначеного устаткування та перевірка парашутних пристроїв включенням ручного приводу слід провадити механіку підйому або посадовій особі. Така перевірка один раз на місяць повинна проводитися головним механіком або посадовою особою, призначеною для цієї мети.

Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки (додаток 5). Для кожної підйомної установки заводиться окрема книга. Книга повинна бути пронумерована, прошита та скріплена печаткою шахти. Відповідальність за ведення книги несе головний механік шахти.

4.1.16. У похилих виробках, обладнаних людськими та вантажно-людськими підйомними установками, кріплення і колії мають щодобово оглядатися відповідальною особою, призначеною наказом керівника підприємства, а перед опусканням (підійманням) зміни працівників порожні вагонетки (кліті) мають один раз перепускатися у виробці в обидва кінці.

Результати оглядів заносяться до Книги огляду підйомної установки (додаток 5).

4.1.17. На діючих шахтах та шахтах, що будуються, мають бути особи, відповідальні за організацію перевезення людей у похилих виробках. Ці особи мають призначатися наказом керівника підприємства.

4.1.18. Вантажні вагонетки, транспортні одиниці секційних поїздів, монорейкових і наґрунтових доріг негайно вилучаються з експлуатації:

а) із несправними напівскатами (розхитаними колесами, відсутніми кріпильними болтами та валиками, зігнутими осями колісних пар і тріщинами на осях, глибокими вибоїнами на колесах тощо);

б) із несправними зчіпками, сергами та іншими тяговими частинами, а також зі зчіпками, спрацьованими понад допустимі норми;

в) із несправними буферами та гальмами;

г) із несправними запірними механізмами і нещільно прилеглими днищами вагонеток (секційних поїздів) із вивантаженням через дно;

ґ) із деформованими або зруйнованими підвагонними упорами;

д) із зруйнованими або вигнутими назовні більше ніж на 50 мм стінками кузовів вагонеток;

е) із несправними міжсекційними перекриттями секційних поїздів.

4.1.19. У разі перевезення вантажів не дозволяється:

а) проштовхування незчепленого рухомого складу, причіплювання безпосередньо до локомотива платформ або вагонеток з довгомірними матеріалами, а також платформ, завантажених лісом або устаткуванням;

б) ручне зчіплювання і розчіплювання вагонеток під час руху состава поїзда, а також зчіплювання і розчіплювання крюкових зчіпок без застосування спеціальних пристроїв;

в) зчеплення і розчеплення вагонеток у похилих виробках та у виробках із самокатним нахилом і на заокругленнях;

г) залишати рухомий состав поїзда на дільницях виробок, що мають самокатний нахил;

ґ) формування составів з вагонеток із зчіпками різних типів;

д) проштовхування составів локомотивами за допомогою стояків, розпилів, дощок, а також локомотивом, що рухається паралельною колією;

е) зчеплення і розчеплення вагонеток на відстані ближче за 5 м від перекидачів, вентиляційних дверей або інших перешкод;

є) застосування для гальмування та стримування рухомого состава поїзда підручних засобів;

ж) залишати вагонетки, состави поїзда або локомотиви на роз'їздах ближче за 4 м від рамної рейки стрілочного переводу, а місця їх зупинки слід обмежувати відповідними знаками.

4.1.20. У разі доставки довгомірних матеріалів і устаткування в составах поїзда слід застосовувати спеціально призначені для цієї мети вагонетки або платформи, зчеплені між собою жорсткими зчіпками. Довжина жорсткої зчіпки повинна вибиратися з таким розрахунком, щоб між довгомірним матеріалом або устаткуванням, що знаходиться на суміжних платформах, витримувалась відстань, яка б забезпечувала проходження состава поїзда на заокругленнях і перегинах рейкової колії, але не менша за 300 мм.

4.1.21. На стаціонарних навантажувальних пунктах і біля перекидачів слід застосовувати штовхачі. Керування штовхачами повинне здійснюватися з пунктів, розташованих у нішах чи інших місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, при обов'язковій наявності блокування, яке перешкоджає одночасному включенню перекидача і штовхача.

На інших навантажувальних пунктах допускається застосування лебідок або електровозів при умові виконання вимог пунктів 4.2.3, 4.4.6, 5.2.5 цих Правил.

4.1.22. При відкатці у похилих виробках необхідно передбачити пристрої, що перешкоджають скочуванню вагонеток на нижні та проміжні майданчики при обриванні каната, причіпного пристрою або зчіпки.

При відкатці кінцевими канатами:

а) на верхніх приймальних майданчиках похилих виробок з горизонтальними заїздами слід встановлювати затримні стопори;

б) нижче верхніх приймальних майданчиків, а також у заїздах проміжних виробок слід встановлювати бар'єри жорсткого типу, міцність яких повинна визначатися розрахунком. Керування такими бар'єрами повинне бути дистанційним. У виробках довжиною до 50 м, призначених для транспортування допоміжних матеріалів і устаткування, допускається застосування бар'єрів з ручним керуванням;

в) вище нижніх приймальних майданчиків слід встановлювати запобіжні бар'єри з дистанційним керуванням.

У виробках з кутом нахилу до 10 град. при невеликій (1-2 вагонетки) кількості вагонеток у составі допускається мати бар'єри жорсткого типу.

У разі відкатки безконечним канатом на коліях вантажної та порожнякової гілок нижче верхніх і вище нижніх, а також вище і нижче всіх проміжних майданчиків слід встановлювати по два уловлювачі, один з яких на відстані 5 м від приймального майданчика, а другий - на відстані 5 м від першого.

На нижніх і проміжних приймальних майданчиках на горизонтальних дільницях виробок слід розміщувати ніші для схову працівників і розташування пультів управління і зв'язку.

Вимоги цього параграфа не поширюються на похилі виробки, що використовуються для перевезення людей в людських або вантажно-людських транспортних засобах, обладнаних парашутними пристроями.

4.1.23. Поставлення на рейки вагонеток, що зійшли з них, або локомотивів повинне виконуватися згідно з "Инструкцией по безопасной постановке шахтного подвижного состава на рельсы", затвердженою Мінвуглепромом СРСР 17.10.81 (далі - НАОП 1.1.30-5.11-81). На кожному локомотиві, а також у приствольному дворі та на приймально-відправних майданчиках похилих виробок мають бути домкрати, самостави або інші спеціально призначені засоби для поставлення на рейки, а також гальмові башмаки і пристрої для зчіплювання і розчіплювання вагонеток.

4.1.24. В устях похилих виробок, у місцях перехрещення похилих виробок з іншими виробками слід встановлювати бар'єри, світлове табло та знаки про заборону пересування людей у виробки під час відкатки вантажів.

4.1.25. Не допускається під час дії підйомних установок у похилих виробках вхід на майданчики, на яких виконується зчіплювання і розчіплювання вагонеток, особам, які не беруть участі в цій роботі, про що повинні бути вивішені попереджувальні знаки.

4.1.26. При ручній підкатці на зовнішньому боці передньої стінки вагонетки повинен бути вивішений включений спеціальний світильник. Відстань між вагонетками при ручній підкатці повинна бути не менша за 10 м на коліях з нахилом до 0,005 проміле і не менша за 30 м на коліях з більшим нахилом. При нахилах більше 0,010 проміле ручна підкатка не допускається.

4.1.27. При відкатці вагонеток (платформ) безконечним і кінцевим канатами слід застосовувати зчіпні та причіпні пристрої, що не допускають самовільного розчіплювання, а при відкатці безконечним канатом у виробках з кутом нахилу більше за 18 град., крім того, - контрланцюги (контрканати).

4.1.28. Опускання і підіймання людей у вертикальних виробках слід провадити в клітях. У разі проходки, поглиблення, збійки вертикальних виробок та їх армування опускання і підіймання людей може провадитися і в цебрах.

4.1.29. Кліті, що служать для опускання і підіймання людей, повинні мати суцільні металеві дахи, що відкриваються, або дахи (міжповерхові перекриття) з люком, що відкривається, а також міцну суцільну підлогу. Усі підіймальні посудини, що служать для перевезення людей чи технічного обслуговування і ремонту ствола, повинні мати стаціонарні (незнімні) двосхилі парасолі. Не допускається застосування знімних чи плоских парасолів. Підлога наново створюваних клітей не повинна мати частин і отворів, що виступають, за винятком стопорів і вирізів для реборд коліс вагонетки і технологічних аварійних люків, що закриваються. Довгі боки клітей слід обшивати на повну висоту суцільними металевими листами. Уздовж довгих боків клітей мають бути влаштовані поручні. З коротких (торцевих) боків кліті повинні мати двері або інші надійно огороджувальні пристрої, що запобігають можливості випадання людей із кліті. Конструкція дверей не повинна допускати зіскакування їх під час руху кліті. Двері мають відкриватися усередину кліті та закриватися на засув, розташований зовні. Висота верхньої кромки дверей або інших огорож над рівнем підлоги кліті повинна бути не меншою за 1,2 м, нижньої кромки - не більшою за 150 мм.

Кількість людей, що перебувають одночасно на кожному поверсі кліті, визначається з розрахунку 5 осіб на 1 кв.м корисної площі підлоги кліті, а в прохідницьких цебрах - із розрахунку 4 особи на 1 кв.м днища. Вона має бути позначена в місцях посадки людей у кліть.

4.1.30. Кліті для опускання та підіймання людей і противаги людських і вантажно-людських підйомних установок мають бути обладнані приладами (парашутами), призначеними для повільного гальмування і зупинки їх у разі обриву підйомних канатів. Приводна пружина парашута кліті повинна захищатися запобіжним кожухом.

Допускається відсутність парашутів на: клітях і противагах багатоканатних підйомних установок з числом канатів чотири і більше; клітях і противагах дво- і триканатних підйомних установок за умови вибирання і бракування підйомних канатів згідно з вимогами пункту "а" таблиці 4.6 та дотримання підпункту "а" пункту 4.12.18, клітях і противагах аварійно-ремонтних підйомних установок; клітях і противагах підйомних установок допоміжних стволів, не призначених для постійного опускання і підіймання людей; противагах діючих підйомних установок вертикальних стволів із скрутними умовами*, якщо відділення кліті та противаги відокремлені одне від іншого перегородкою із рейок або канатами. Дозволяється відсутність перегородки, якщо висота рами противаги перевищує два кроки армування при двобічному і крок армування при однобічному розташуванні провідників. Противага в цьому разі повинна також бути обладнана запобіжними башмаками довжиною не менше за 400 мм із збільшеними зазорами.

Уповільнення при гальмуванні порожніх клітей парашутами не повинне перевищувати 50 м/кв.с, а при гальмуванні клітей з максимальною кількістю людей повинне бути не менше за 6 м/кв.с.

Випробування парашутів повинне проводитись не рідше одного разу на 6 місяців відповідно до інструкції виробника для такого типу парашутів.

Парашутні пристрої мають замінюватися новими через 5 років і у разі заміни кліті.

Дозволяється продовження терміну служби парашутів на 2 роки. Рішення про продовження терміну служби приймається комісією, яку очолює головний механік шахти, за умови одержання позитивних результатів дефектоскопії, виконаної спеціалізованою організацією, при зношенні шарнірних з'єднань, що не перевищує величин, указаних в інструкції з експлуатації парашута, та задовільних результатах випробування парашутів.