Щодо затвердження Правил пожежної безпеки на суднах флоту рибного господарства України

підходити до вантажів з відкритим вогнем або мати при собі сірники, запальнички та інші предмети, які можуть стати джерелом іскроутворення або відкритого вогню;

користуватися переносними засобами освітлення в звичайному виконанні, опалювальними приладами та тимчасовою електропроводкою, а також приладами та інструментами, які можуть спричинити до іскри;

залишати під напругою електрообладнання навіть у вибухобезпечному виконанні.

4.3.28. Упаковка небезпечних вантажів повинна бути якісна, що не піддається небезпечному впливу речовин, які містяться в ній.

Посудини, у яких містяться небезпечні вантажі (рідини), повинні мати незаповнений простір, достатній для розширення рідини при найбільшій температурі, яка можлива під час перевезення в звичайних умовах.

Балони та інші посудини для газів, які перебувають під тиском, повинні бути справні, своєчасно випробувані та правильно заповнені.

Забороняється усунення будь-яких несправностей тари, переупакування або переливання небезпечних вантажів на судні.

4.3.29. Стиснені, зріджені або розчинені під тиском гази приймаються для перевезення лише в тарі, яка задовольняє вимоги діючих норм і технічних умов, ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих Правил.

4.3.30. На кожному балоні повинні бути вибиті паспортні дані:

найменування або знак (товарний) заводу-виготовлювача;

номер балона;

дата (місяць, рік) виготовлення або випробовування балона та рік чергового огляду (наприклад, 10-03-98);

місткість балона: для балонів малої місткості (до 5 л включно) - номінальна, а для балонів середньої місткості (від 5 до 55 л) - фактична з точністю до 0,2 л.

На балонах малої місткості паспортні дані дозволяється наносити масляною фарбою або зазначати на окремій пластинці, що припаяна до балона.

Пофарбування та напис на балонах у залежності від газу, яким заповнено балон, повинні відповідати таблиці 2.

4.3.31. При наповненні балона стисненим газом потрібно враховувати, що його тиск при нагріванні під час перевезення може збільшитися на 15% і більше порівняно з тиском при наповненні.

4.3.32. Якщо при транспортуванні небезпечного вантажу з'ясовано, що його тара ушкоджена, виявлено течу або розсипання вмісту упаковки, то капітан зобов'язаний встановити спеціальний пожежний пост та вивантажити вантаж з ушкодженою тарою в першому попутному порту.

Якщо стан небезпечного вантажу спричиняє до небезпеки для екіпажу та судна, то вантаж слід викинути за борт, про що слід записати в судновому журналі.

Викидати за борт небезпечний вантаж в ушкодженій тарі слід під наглядом капітана або його старшого помічника. Викинутий вантаж потрібно затопити.

Частину вантажу, що витекла з упаковки, в трюмі або на палубі слід ретельно прибрати, а місця розливу насухо вичистити.

4.3.33. Вимушене розпакування небезпечного вантажу слід проводити з особливою обережністю під керівництвом досвідчених спеціалістів, без ударів молотком або іншим твердим предметом, додержуючись правил розпакування бездокументних вантажів.

4.3.34. У разі виявлення пошкодження тари та витікання (розсипу) небезпечних вантажів будь-які роботи у вантажному приміщенні повинні бути негайно припинені.

Роботи можуть бути відновлені лише після усунення виявлених дефектів і коли концентрація горючих парів у повітрі досягне безпечної величини.

4.3.35. Тара для перевезення ЛЗР повинна бути закупорена і за звичайних умов морського транспортування надійно захищати вміст від зовнішніх джерел загоряння.

4.3.36. У скляних бутлях місткістю до 60 л дозволяється перевозити тільки рідини з високою температурою спалаху (категорія 3.3), а місткістю не більше 5 л - будь-яку ЛЗР.

Бутлі місткістю до 60 л повинні бути повністю упаковані в дерев'яні або фіброві барабани, а місткістю до 5 л - у дерев'яні ящики або дерев'яні бочки. В обох випадках ємкості повинні бути обкладені інертним прокладним амортизувальним матеріалом, установлюватись горловиною догори, а на кришці кожного виду тари повинен бути напис "Верх".

4.3.37. Міцність ємкості для рідин з низькою температурою кипіння повинна бути достатньою, щоб витримати, з розрахунковим запасом, внутрішній тиск, що може утворитися.

Упаковка, яка використовується для особливо небезпечних вантажів, повинна бути достатньо міцною, щоб витримати внутрішній тиск, який може утворитися при нагріванні рідини до +65 град.С, і мати запас міцності при цій температурі не менше 50%.

Ємкість заповнюється з недоливом, який встановлюється у відсотках від загальної її місткості. У всіх випадках ємкість повинна бути наповнена рідиною не більше ніж на 95% її ємкості.

4.3.38. Тара, в якій міститься ЛЗР, повинна бути герметично закупорена.

Перед завантаженням тару слід уважно оглянути. Якщо виявлено витікання або його сліди (про що можуть свідчити зменшення рідини нижче від обумовленої кількості або ушкодження тари), то така тара до перевезення не приймається і негайно повертається на берег.

4.3.39. Скляні бутлі з небезпечними вантажами повинні бути щільно закупорені і розміщені в міцних обрешітках або упаковані в кошики із заповненням проміжків інертним прокладним амортизувальним матеріалом і не повинні виступати за крайки кошика або обрешітки.

Металева тара, що потребує герметичного закриття, повинна бути запаяна або загвинчена пробками і прокладками зі стопорами.

4.3.40. Герметична упаковка обов'язкова для речовин, які виділяють легкозаймисті гази та пари, при висиханні стають вибухонебезпечними і небезпечно взаємодіють з повітрям.

4.3.41. Небезпечні вантажі слід перевозити на палубі в тих випадках, коли потрібно постійно наглядати за вантажем.

Слід мати вільний доступ до нього, а також до всіх засобів пожежогасіння, пожежного інвентарю та постів управління стаціонарними системами.

4.3.42. Вогненебезпечні вантажі на палубі слід укладати на відстані не менше 7,5 м від рятувальних шлюпок і тільки з одного борту від діаметральної площини судна.

4.3.43. Небезпечні вантажі при завантаженні на відкриту палубу не повинні займати більше половини її площі. Крім того, потрібно передбачити можливість викидання небезпечного вантажу за борт або переміщення його в безпечне місце.

4.3.44. Вантажі, що можуть розкладатися, полімеризуватися, збільшувати тиск у своїх упаковках з підвищенням температури, слід складати поодаль від джерел тепла (нагріті переділки, механізми, труби тощо) і захищати ці вантажі від дії прямої сонячної радіації різними навісами та укриттями.

4.3.45. Піротехнічні сигнальні засоби слід зберігати у водонепроникних металевих шафах, що вбудовані в рубку на кормовому містку, або металевих ящиках, що надійно закріплені на палубі містка.

Забороняється зберігання піротехнічних засобів у нештатних місцях.

4.3.46. Слід суворо контролювати стан засобів піротехніки. Піротехнічні засоби, які виявилися непридатними, а також засоби з простроченим терміном придатності необхідно видалити із судна та замінити новими.

4.3.47. Усі піротехнічні засоби повинні мати інструкції з безпечного поводження з ними.

Забороняється користуватися піротехнічними засобами, які не мають таких інструкцій.

4.3.48. При використанні засобів піротехніки належить уживати всіх запобіжних заходів проти попадання відкритого вогню від них на судно. Місця можливого попадання вогню слід ретельно оглядати.

Усі члени суднового екіпажу повинні мати навики поводження з піротехнічними засобами.

4.3.49. Вибухові речовини (далі - ВР) у заводській упаковці слід зберігати в коморах (крюйт-камерах), що обладнані стелажами, конструкція яких повинна забезпечувати безпечність зберігання всього запасу цих речовин і унеможливити їх зміщення або випадання за хитавиці судна.

Улаштування і розміщення крюйт-камер мають відповідати Правилам Регістру.

4.3.50. Засоби підривання необхідно зберігати окремо від ВР.

У міру використання детонаторів звільнений простір у ящиках потрібно негайно заповнювати гумовими або повстяними прокладками, які унеможливлюють переміщення в ящиках детонаторів, що залишились.

4.3.51. Між сховищами з детонаторами та ВР для попередження вибуху останніх від детонації повинні дотримуватися відстані, наведені в таблиці 3.

4.3.52. Крюйт-камери слід завантажувати так, щоб на 1 куб.м приміщення припадало не більше 100 кг ВР або 1000 шт. детонаторів і завантаження не перевищувало 30% вільного обсягу приміщення.

4.3.53. Відносна вологість повітря в крюйт-камері повинна бути не вище 95%, а температура - не нижче +5 град.С та не вище +25 град.С.

4.3.54. Датчики автоматичної теплової сигналізації мають бути відрегульовано на подачу сигналу з приміщення крюйт-камери при підвищенні температури в ній до +40 град.С.

4.3.55. У період експлуатації крюйт-камер необхідно стежити, щоб палуба була повністю вкрита матами або подвійним шаром лінолеуму, а ВР зберігалися та переносилися в дерев'яній упаковці, яка унеможливлює іскроутворення.

4.3.56. ВР, строки зберігання яких закінчились, повинні бути негайно вилучені із судна.

4.3.57. Під час ходу судна сховища ВР повинні перебувати під постійним наглядом вахтової служби.

Під час стоянки судна в порту біля сховища ВР повинна бути виставлена охорона.

У разі тимчасової стоянки в порту судна, яке має на борту ВР, слід дотримуватись усіх вимог керівництва порту.

4.3.58. На суднах, що мають на борту ВР, повинні бути постійно задіяні в роботу іскрогасники на всіх випускних та димових трубах.

4.3.59. При всіх операціях з ВР слід дотримуватись максимальної обережності.

Забороняється ВР кидати, волочити, кантувати, штовхати, завдавати їм ударів.

4.3.60. Взуття працюючих у крюйт-камері повинно бути без сталевих цвяхів. Інструменти, цвяхи, скоби, засуви та інший металевий інвентар повинен бути виготовлений з міді, латуні й інших сплавів та металів, які при ударах не дають іскор.

4.3.61. Забороняється в крюйт-камері проведення будь-яких робіт, пов'язаних з ВР, крім їх завантаження та розвантаження.

Спорядження зарядів може проводитись тільки в спеціальних приміщеннях, що утворені сталевими перегородками і розташовані на відкритій палубі на віддалі від постів управління, житлових і службових приміщень.

4.3.62. Перевантаження вибухових матеріалів на суднах допускається при хвилюванні моря не більше 4 балів і при умові швартування суден одне до одного.

4.3.63. Крюйт-камера повинна обслуговуватись стаціонарними системами пожежогасіння (водогасіння, зрошення, затоплення) та мати переносні вогнегасники.

Крюйт-камера, в якій зберігаються ВР, повинна бути постійно замкнена та опечатана.

На її дверях мають бути написи: "Крюйт-камера", "Не дозволяється використовувати відкритий вогонь", "Вхід із сірниками і запальничками заборонено", "Двері повинні бути зачинені".

4.3.64. Розсипаний порох належить змести м'якою сухою щіткою і викинути за борт.

Забороняється проводити вогке прибирання. Порох, який залишився після спорядження зарядів, теж слід викинути за борт.

4.3.65. При поверненні судна з промислу в порт приписки ВР, що залишились невикористаними, потрібно здати на берегові склади.

4.3.66. На одному вантажному судні допускається перевезення не більше 50 розрахункових балонів (кожний місткістю 40 л) з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4.

На судні з пасажирами допускається перевезення не більше 10 розрахункових балонів з легкозаймистими газами категорії 2.4.

4.3.67. Балони або посуд з газами підкласів 2.3 і 2.4 слід укладати в сухих прохолодних місцях, які віддалені на значну відстань від будь-яких джерел тепла, іскор, полум'я та предметів або речовин, що можуть призводити до пожежі при витіканні газу.

Слід передбачати заходи, що запобігають розповсюдженню газу по судну у разі його витікання; при цьому слід ураховувати, що більшість газів важче за повітря і може проникати в трюми та в нижні приміщення судна.

4.3.68. Балони з газами слід укладати горизонтально так, щоб вони не торкались металевих палуб, бортів та інших конструктивних елементів корпусу судна, для цього використовують підкладки та прокладки з дощок та брусків.

Балони кожного наступного ряду укладають у проміжках між балонами попереднього.

Висота штабеля повинна бути не більше 5 рядів і не вище 1,5 м. У штабелі не повинно бути більше ніж 50 балонів.

Допускається складування балонів у вертикальному положенні, якщо вони поставлені в ящик, колоду, кліть або станок.

Забороняється укладати на балони будь-який інший вантаж.

4.3.69. Складування балонів з газами на палубі дозволяється в тому випадку, якщо є відкриті місця, які підходять для цього. Крім того, судно повинно мати борт або фальшборт достатньої висоти, що забезпечує захист кріплення вантажу від механічної дії морської води.

Відстань між посудинами з легкозаймистими газами підкласів 2.3 та 2.4 та іншими небезпечними вантажами повинна бути не менше 7,5 м. Укладені на палубі балони повинні бути захищені від прямих променів сонця конструктивними спорудами або навісами.

Брезент, який вкриває балони та торкається них, не вважається достатнім захистом.

4.3.70. Деякі легкозаймисті гази підкласу 2.4 дозволяється перевозити під палубою вантажних суден при обов'язковому дотриманні таких додаткових умов:

вантажні приміщення, в яких укладаються балони з такими газами, не повинні бути суміжними з машинним відділенням (далі - МВ) і машинно-котельним відділенням (далі - МКВ), службовими або житловими приміщеннями; повинні бути абсолютно газонепроникними та обладнані автономною системою вентиляції, що забезпечує повне видалення газів, які можуть з'явитися при ушкодженні балона;

приймальні отвори витяжних вентиляційних каналів повинні бути розташовані в нижній частині приміщення на відстані близько 0,3 м від нижньої палуби;

зовнішні отвори вентиляційних каналів повинні мати вогнезахисні сітки;

на судні повинен бути прилад для визначення концентрації відповідного газу у вантажному приміщенні (газоаналізатор);

укладання балонів проводиться в місцях, легкодоступних для нагляду та вільного вилучення балонів у разі небезпечної ситуації.

4.3.71. Забороняється складувати балони з будь-яким газом у трюми або над трюмами, у яких розміщується вугілля.

4.3.72. Забороняється при завантаженні, розвантаженні та зберіганні на судні балонів з вибухонебезпечними газами та ГГ:

приймати балони з газами без паспортів та тавр про випробування, без запобіжних кілець та ковпаків, не пофарбовані в установлений колір;

зберігати сумісно в одному приміщенні балони з киснем та ГГ, з газами та небезпечними вантажами, здатними утворювати вибухонебезпечні суміші, а також з ЛЗР;

змащувати або фарбувати наповнені балони;

тримати промаслене ганчір'я та клоччя поблизу балонів з киснем, а також працювати з цими балонами в промасленому одязі.

4.3.73. Перед початком завантаження ЛЗР слід ретельно перевірити електропроводку в трюмах та впевнитись в її справності.

При завантаженні ЛЗР масою до 1000 кг у місцях проведення робіт повинні бути підключені та підготовлені до дії пожежні рукава.

Біля трюмів слід установити не менше двох ящиків з сухим піском місткістю 0,5 м3 кожний, по одній лопаті біля них, два пінних вогнегасники, пожежне покривало та два ДІА для використання їх у разі пожежі та наданні допомоги людям, а також під час роботи в трюмі при виявленні витікання газу.

За наявності на судні вуглекислотної або пінної системи пожежогасіння поблизу пункту управління слід поставити вахтового на весь час завантаження (розвантаження) ЛЗР.

Палубу судна на час завантаження (розвантаження) ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 слід покривати в робочих місцях дерев'яними настилами або брезентом.

4.3.74. При підозрі витікання небезпечних речовин з тари вхід у трюм слід заборонити до повного усунення отруйних, наркотичних або вибухових сумішей з повітрям; заходити до трюму можна тільки в ДІА та в м'якому взутті.

4.3.75. При організації одноразового перевезення на суднах ЛЗР у тарі, коли вантажем заповнюється одне або кілька вантажних приміщень, судно слід додатково спорядити переносними засобами піногасіння із запасом піноутворювальних речовин, що забезпечують разове покриття площі найбільшого з вантажних приміщень.

4.3.76. При перевезенні ЛЗР у тарі належить дотримуватись таких вимог та умов:

зберігати вантаж у прохолодному місці, захищати його від тепла;

передбачати відповідну вентиляцію вантажних приміщень;

складати вантаж на відстані від житлових приміщень;

ужити відповідних заходів, що запобігають проникненню рідини або парів у будь-яку іншу частину судна.

4.3.77. При перевезенні на палубі тари з ЛЗР її накривають брезентом або пожежним покривалом, які весь час утримуються у вологому стані.

Забороняється укладання будь-якого вантажу ЛЗР у тарі на палубі над твіндеком при перевезенні в тропіках або в помірних широтах (літній період).

При перевезенні подібних вантажів у полярних широтах ця вимога не дії.

4.3.78. На підходах до місця складування ЛЗР слід вивісити таблички з написами яскраво-червоного кольору на білому фоні:

"Легкозаймисті випари",

"Не підходити близько з ліхтарями та відкритим вогнем",

"Не курити".

Висота літер має бути не менше 75 мм.

4.3.79. ЛЗР у тарі укладають на палубі в такому порядку:

бочки встановлюють на настили з дощок корками догори, правильними рядами в один ярус; бочки кожного ряду слід надійно закріпити, щоб повністю унеможливити їх зміщення або удари одна об другу;

бідони встановлюють щільними рядами на дерев'яному настилі не більш ніж в два яруси, закріплюючи їх так, щоб не допустити їх зміщення; кожний ряд бідонів слід відокремити від іншого сепараційним матеріалом;

скляні пляшки встановлюють на дерев'яному настилі в місцях, вільних від проходів та виконання робіт, і закріплюють з усіх боків і зверху дошками.

4.3.80. Укладання вантажу з ЛЗР у тарі під палубою повинно проводитись суцільними рядами, що займають за площею все приміщення, відведене для вантажу, з тим щоб верхні ряди не мали змоги переміщуватися за хитавиці судна.

Для збереження нерухомості вантажу слід в достатній кількості застосовувати сепараційний матеріал.

При завантаженні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2 у тарі допускається повне завантаження тільки спеціалізованого трюму, призначеного для перевезення нафтопродуктів.

4.3.81. Бочки з ЛЗР у трюмі слід складати правильними рядами щільно одна до другої, корками догори.

Укладання бочок лежачи проводиться торцями вздовж судна.

Бочки нижнього ярусу вкладаються на сепараційний матеріал і закріплюються розпірками, наступні яруси бочок ретельно закріплюються розпірками та брусками.

Якщо корки закріплені в дні бочок, а останні розміщені за вертикаллю, то між ярусами бочок прокладаються дошки.

4.3.82. При потребі укладання ЛЗР у трюм (або приміщення), суміжний з МВ або КВ, бункером для вугілля, камбузом або іншим приміщенням, їх слід укладати на відстані не менше шести метрів від переділок, що нагріваються.

Переділки або палуба, що відділяють приміщення складування ЛЗР від суміжних, повинні бути газонепроникними.

4.3.83. ЛЗР можливо зберігати в приміщенні, суміжному з житловими приміщеннями, тільки за умови, що їх розмежовує сталева газонепроникна переділка, що має термоізоляцію товщиною не менш як 75 мм.

4.3.84. Виконання вантажних операцій з нафтопродуктами II та III класів у тарі слід виконувати з особливою обережністю і під безперервним наглядом першого помічника капітана.

4.3.85. Нічні вантажно-розвантажувальні роботи на суднах з нафтопродуктами в тарі допускаються, як виняток, з дозволу начальника порту при додержанні таких умов:

рівень освітлення робочих місць повинен бути не нижче 50 лк;

рівень освітлення забезпечується прожекторним освітленням з віддаленням прожекторів від місця роботи не менше як 50 м та переносним освітленням із застосуванням вибухобезпечних ліхтарів.

4.3.86. Підняття та опускання ЛЗР у тарі при завантаженні та розвантаженні повинно проводитись плавно, без ривків та ударів тари одна об другу або об судно. У місцях, де можливі удари, потрібно прокладати мати або дерев'яні щити.

Не дозволяється користуватися храпівцями при завантаженні та розвантаженні бочок з нафтопродуктами 1 розряду.

Для виконання вказаних робіт застосовуються вантажні сітки з пеньки або інших натуральних матеріалів.

4.3.87. Після кожного перевезення ЛЗР слід проводити аналіз повітря в трюмах на вміст небезпечних парів.

Якщо після вивантаження в ллялах або колодязі виявляться ЛЗР, що витекли з тари, то потрібно всю ділянку під пайолом промити великою кількістю води, яку слід відкачати осушувальним насосом у берегові ємкості (за вказівкою портової влади) або викинути за борт у дозволеній зоні відповідно із заходами, які запобігають забрудненню водного середовища.

Лляла та колодязі повинні бути насухо вичищені, вантажні приміщення провітрені або, якщо є потреба, дегазовані.

Зачищення слід проводити, використовуючи засоби індивідуального захисту залежно від властивостей ЛЗР.

Огляд та зачищення трюмів повинні проводитись під особистим наглядом помічника капітана з пожежної частини, а там, де за штатним розкладом його нема, - другого помічника капітана та під керівництвом боцмана.

У працюючих людей не повинно бути сірників і запальничок.

Для освітлення дозволяється користуватися лише акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні.

4.3.88. Суднам з вантажем нафтопродуктів II та III категорій в тарі проводити будь-які види буксирних робіт не дозволяється.

4.3.89. Не дозволяється проведення ремонтних робіт у трюмах та на палубі із застосуванням відкритого вогню або інструментів, здатних викликати іскроутворення, за наявності на судні ЛЗР підкласів 3.1 та 3.2.

4.3.90. На протязі рейсу періодично, але не рідше 23 разів на добу, в нижній або верхній частині трюму слід проводити аналіз газоповітряної суміші, результати якого заносяться до суднового журналу.

При появі або збільшенні концентрації парів ЛЗР вживаються заходи до посилення вентиляції трюму. Проби на аналіз у цьому разі слід брати під час кожної вахти.

Якщо вентиляційна система не може забезпечити ефективного усунення парів ЛЗР і підтримання їх концентрації нижче рівня від нижньої межі вибухонебезпечності, то в такому вантажному приміщенні дозволяється перевозити не більше 150 т брутто (або 50% вантажомісткості приміщення, дивлячись, що менше) ЛЗР підкласу 3.1 або 3.2.

Якщо перевозиться понад 25 т ЛЗР, то для забезпечення наскрізного вентилювання вантажу половина повітропроводів вентиляційної системи повинна закінчуватись біля пайола, а друга половина - біля палуби.

4.3.91. При перевезенні самозаймистих вантажів слід постійно контролювати їх температуру.

У разі підвищення температури насипного вантажу слід провести його штивку та посилити вентиляцію приміщення. Якщо вантаж розміщений у тарі, то слід її розкрити, а вміст провітрити та просушити.

При значному нагріванні, яке загрожує займанням, вантаж необхідно вивантажити в найближчому порту.

4.3.92. Укладання вантажів, здатних виділяти пару або пил, які можуть утворювати вибухову суміш з повітрям, слід проводити в добре вентильованому місці.

4.3.93. Перевозити невеликі партії волокнистих вантажів (сизаль, обтиральний матеріал та інше), а також гофрованої картонної тари слід у трюмах, що найбільш віддалені від МКВ, житлових та службових приміщень.

4.3.94. Слід ураховувати, що вугілля (крім антрациту та кам'яного вугілля марки 1) є самозаймистим вантажем, продуктами піролізу якого є вибухонебезпечні гази, тому при будь-яких перевалках з вугіллям слід поводитись обережно, не допускати його скидання з висоти (особливо перших партій), що призводить до його подрібнення, перетворення в дріб'язок та вугільний пил, аерозоль, концентраційні залишки якого більш здатні до самозаймання.

4.3.95. Перевантаження вугілля в трюм та складування насипом слід здійснювати на рівну горизонтальну поверхню насипу, що наростає, для уникнення скочування вугілля.

Належить стежити за рівномірним розподілом великих шматків та дріб'язку.

4.3.96. Забороняється зберігання вугілля в трюмах дерев'яних суден.

4.3.97. Усі тунелі, шахти, переділки піків, ланцюгові ящики і подібні місця, що стикаються з приміщеннями для вугілля, повинні бути газонепроникними.

Палуба над вантажем вугілля, на якій розташовані житлові та службові приміщення, також повинна бути газонепроникною.

4.3.98. Судна, що перевозять вугілля, повинні мати в кожному з вугільних приміщень температурні трубки, які виходять на верхню палубу та пристосовані для виміру температур за всією висотою трюму. Трубки повинні проходити як посередині, так і по боках вантажного приміщення.

4.3.99. На кожному судні, що перевозить вугілля, повинен бути газоаналізатор для контролю за концентрацією метану в суміжних з трюмами приміщеннях та аналізу повітря при розкритті трюму з вугіллям при проведенні там будь-яких робіт.

4.3.100. На випадок горіння вугілля в трюмах слід мати пристосування для герметичного ізолювання їх від припливу повітря.

Пяртнерси та топи сталевих щогл не повинні пропускати повітря у вугільні приміщення.

4.3.101. Вентиляція вантажних приміщень з вугіллям повинна бути тільки поверхневою.

Вентиляційні труби облаштовуються розтрубами, які в погану погоду прибирають, а вентиляційні отвори закривають кришкою та брезентовим чохлом.

Слід запобігати засміченню вентиляційних отворів вугіллям.

4.3.102. Усі вентиляційні та інші отвори повинні мати щільні пробки або пристосування, які дають змогу герметично ізолювати вантажні приміщення від припливу свіжого повітря.

4.3.103. Забороняється на суднах, що перевозять вугілля, незалежно від того, знаходиться це судно в порту чи перебуває в плаванні, підносити відкритий вогонь до отворів вентиляторів, а також заносити його в трюмні приміщення, де можуть збиратися вибухонебезпечні гази.

4.3.104. У вугільних трюмах не повинно бути кусків деревини, мішків, ганчір'я, клоччя та інших легкогорючих матеріалів. Потрібно стежити, щоб такі предмети не попадали в трюм разом з вугіллям.

4.3.105. Роботи у вугільних трюмах дозволяються тільки з відома капітана судна, про що робиться відповідний запис у судновому журналі.

Працюючі в трюмі повинні мати при собі ДІА.

Вантажно-розвантажувальні та інші види робіт у трюмах можуть розпочинатися тільки після їх провітрювання та перевірки вмісту метану в повітрі.

Концентрація метану в трюмі не повинна перевищувати 1%.

4.3.106. Забороняється завантаження теплого (вище +35 град.С) вугілля.

Заміри температури слід проводити на глибині одного метра через кожні чотири години. При цьому слід перевірити, чи немає ознак запотівання на підволоці, бортах трюмів та поверхні мішків, чи не з'явився запах розкладу.

Дані огляду та заходи, що вживаються, повинні заноситись у судновий журнал.

4.3.107. При досягненні температури вугілля +40...-45 град.С слід збільшити кількість щоденних наглядів, а в разі подальшого підвищення температури до +60 град.С та вище слід вживати заходів до зупинення самонагрівання.

4.3.108. Борошно харчове рибне, а також з морських ссавців та ракоподібних являє собою сипучий гранульований або брикетований продукт, упакований в тканинні, багатошарові паперові або пластмасові мішки.

Борошно середньої небезпеки містить 6-12% вологи та 12-18% жиру. Воно може самонагріватися та самозайматися при температурі близько +38 град.С.

Усі види рибного борошна, що містять не менше 40% вологи, незалежно від інших факторів, вважаються як безпечний вантаж.

4.3.109. Мішки з борошном слід ставити на палубу вертикально так, щоб вони не торкались один другого та забезпечували доступ вентиляційного повітря з усіх боків.

Не допускається укладати мішки в безпосередній близькості до переділок МВ. Між переділками та мішками з рибним борошном слід укладати вантаж, який при зберіганні стійкий до високої температури. Якщо такого вантажу нема, то переділки між МВ та вантажним приміщенням, у яке укладається борошно, повинні бути відділені від вантажу теплоізоляційним матеріалом.

4.3.110. Борошно з високим умістом жиру слід перевозити тільки в твіндеках.

Висота штабеля не повинна перевищувати 3,6 м. Між вантажем та бімсами повинен бути вільний простір не менше 0,5 м.

4.3.111. Гофротара є горючим матеріалом з підвищеними пожежонебезпечними властивостями і вимагає додаткових протипожежних заходів.

Гофрований картон не здатний до хімічного та мікробіологічного самозаймання, але має здатність до займання від дії сторонніх джерел тепловипромінювання.

4.3.112. Перевозити та зберігати гофротару дозволяється в приміщеннях, які повинні бути сухими, неопалюваними, обладнаними засобами об'ємного пожежогасіння або можуть бути швидко затоплені.

Перед завантаженням ці приміщення належить ретельно прибрати та провітрити.

4.3.113. Забороняється завантаження, транспортування та зберігання гофротари в приміщеннях, де розташовані переділки, що нагріваються труби та інші джерела тепловипромінювання.

4.3.114. При транспортуванні гофротара повинна мати вологість до 10% і в процесі зберігання не повинна зазнавати впливу вологи.

4.3.115. Пакети гофротари слід укладати в штабеля горизонтально, висота штабеля має бути не більше трьох метрів, мінімальна відстань від джерел освітлення до штабеля - 0,5 м.

Пакети слід надійно захищати від доторкування до металевих частин корпусу дошками, брезентом або іншими матеріалами, які запобігають зволоженню, забрудненню та тертю гофротари.

4.3.116. Забороняється зберігати разом з гофротарою фарби, лаки та інші ГМ.

4.3.117. До завантаження гофротари щитки освітлення і світильники в приміщеннях слід відкрити, очистити, перевірити щільність контактів, заміряти опір ізоляції електромережі.

Усі виявлені несправності світильників, проводів, ламп, патронів, вимикачів і щитків освітлення слід усунути.

Освітлювальні лампи мають мати захисні плафони і запобіжні сітки.

Якщо виявлені несправності негайно усунути неможливо, електромережу освітлення трюму слід відключити від живлення,. після чого - користуватися справними переносними акумуляторними світильниками.

4.3.118. Перед завантаженням гофротари треба перевірити герметичність приміщень, обладнаних системою об'ємного пожежогасіння, трубопроводи системи слід продути повітрям.

4.3.119. Після закінчення вантажних робіт приміщення треба ретельно оглянути, прибрати і закрити, освітлення вимкнути. За приміщеннями, що завантажені гофротарою, має бути встановлений постійний контроль. Не рідше одного разу на добу слід вимірювати температуру повітря в них і перевіряти наявність запаху розкладу. Результати огляду треба заносити в судновий журнал.

4.3.120. Усі заходи, які вживаються для безпечного перевезення гофротари (навантаження, зберігання, розвантаження, призначення відповідальних осіб), оголошуються наказом про протипожежний режим на судні.

5.1. Протипожежний режим при експлуатації електрообладнання, електромереж та електронагрівальних приладів

5.1.1. Пожежна безпека при експлуатації суднового електрообладнання, електромереж і електронагрівальних приладів повинна забезпечуватися точним виконанням вимог Правил Регістру, цих Правил, "Правил эксплуатации судового электрооборудования на флоте рыбной промышленности СССР", ПУЕ, ПТБ і ПТЕ, КНД 31.2.002-96.

5.1.2. Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за ПУЕ), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

5.1.3. Телефонні апарати, сигнальні пристрої до них, електричні годинники, радіоприймачі та інші подібні споживачі електроенергії можуть застосовуватися у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах лише за умови відповідності їх рівня вибухозахисту (ступеня захисту) класу зони.

5.1.4. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

5.1.5. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою слід виконувати вимоги електростатичної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93.

5.1.6. Технічний стан суднового електрообладнання повинен забезпечувати безперебійне постачання електроенергією всіх суднових систем і засобів пожежогасіння.

Несправне електрообладнання повинно бути відключене від мережі.

5.1.7. Електроприводи, призначені для роботи в разі пожежі (наприклад, пожежні насоси), слід тримати в постійній готовності до дії.

5.1.8. Електропривід слід негайно вимкнути від електромережі в разі:

появи диму або вогню з електродвигуна або його пускорегулювальної апаратури;

недопустимого нагріву підшипників, електромагнітного гальма або корпусу електродвигуна.

5.1.9. Під час роботи електродвигуна слід регулярно стежити за його нагріванням (за термометром, на дотик, за температурою повітря в охолоджувачі), а також за нагріванням підшипників і контактних з'єднань.

5.1.10. При щоденному огляді необхідно стежити за чистотою електричних машин, відсутністю на них сторонніх предметів (інструментів, ганчірок тощо), вологи, мастил, палива в середині корпусу, а також наглядати за станом контактних кілець (колектора) і щіточного апарата.

5.1.11. Потрібно здійснювати періодичні огляди електричних машин згідно з інструкціями заводів-виготовлювачів, а за відсутності інструкцій - згідно з Правилами експлуатації суднового електрообладнання.

5.1.12. Робота контактних кілець (колектора) допускається при ступені іскріння під щітками не більше 1,25 бала.

5.1.13. Необхідно регулярно видаляти з контактних кілець (колектора) вугільний пил та сліди кіптяви.

5.1.14. Перед проведенням очищення електричну машину слід зупинити й відключити від електромережі, а захисні конденсатори розрядити "на корпус".

5.1.15. Забороняється застосування бензину для очищення та промивання електричних машин. З цією метою повинні застосовуватися пожежобезпечні мийні засоби.

5.1.16. Суднові акумуляторні приміщення повинні мати постійно діючу ефективну припливно-витяжну вентиляцію.

Зберігання сторонніх предметів в акумуляторних забороняється.

5.1.17. У вентиляційні головки не повинні попадати іскри з випускних або димових труб.

5.1.18. До включення акумуляторів на зарядження потрібно провентилювати акумуляторні приміщення.

5.1.19. Забороняється перевіряти акумулятори "на іскру".

5.1.20. В акумуляторних приміщеннях можна користуватися світильниками або ліхтарями лише у вибухобезпечному виконанні.

5.1.21. При замірюванні напруги окремого елемента під навантаженням кнопку спеціального акумуляторного пробника слід тримати в натисненому стані не більше 5 с.

5.1.22. На протязі всього часу зарядження акумуляторних батарей повинна бути забезпечена інтенсивна витяжна вентиляція.

5.1.23. У лужних акумуляторах рівень електроліту над пластинами повинен бути 512 мм, у кислотних акумуляторах - 1215 мм. При зарядженні акумуляторів не допускається переливання електроліту вище встановленого рівня. Оголення пластин не допускається.

5.1.24. При зарядженні акумуляторів слід пам'ятати, що гази, які виділяються під час зарядження, вибухонебезпечні. Якщо виділення газу при зарядженні акумуляторної батареї в проміжній стадії відбувається занадто бурхливо, то треба зменшити силу зарядного струму, відповідно збільшити час зарядження.

5.1.25. Ящики з акумуляторами й окремі акумулятори повинні мати надійне кріплення, що унеможливлюї їх переміщення при вібрації, крені або диференті судна.

Акумуляторні ящики повинні бути сухими і чистими.

5.1.26. Корозію на корпусі лужного акумулятора потрібно видаляти чистою ганчіркою, ледь змоченою в гасі.

Забороняється застосування металевих предметів для видалення корозії.

5.1.27. При роботі гайковим ключем або іншими металевими інструментами слід діяти обережно і не допускати коротких замикань, які завжди супроводжуються іскроутворенням.

5.1.28. Забороняється сумісне зберігання лужних і кислотних акумуляторів.

5.1.29. Для забезпечення вибухо- і пожежобезпеки приміщень акумуляторних батарей потрібно:

фарбувати приміщення газокислотостійкими фарбами;

постійно вентилювати приміщення, особливо при зарядженні акумуляторів (у разі випадкової або аварійної зупинки вентилятора зарядження треба припинити);

при роботі з акумуляторними батареями користуватися тільки ізольованими інструментами, що унеможливлюють іскроутворення при ударах;

утримувати затиски батарей і наконечники провідників добре зачищеними і постійно підтягнутими;

не користуватися в приміщенні електронагрівальними приладами і апаратами;

не тримати в приміщеннях для зберігання електроліту і місцях його приготування ЛЗМ і тару;

акумуляторне приміщення завжди замикати; у приміщенні повинна бути вивішена інструкція з дотримання правил пожежної безпеки;

на дверях приміщень із зовнішнього боку повинні бути написи: "Акумулятори. Вибухонебезпечно. З відкритим вогнем не підходити.".

5.1.30. Для забезпечення надійного контакту трубчасті запобіжники повинні бути щільно вставлені в свої посадочні місця.

5.1.31. Біля кожного запобіжника на щиті повинні бути вказані призначення і величина струму плавкої вставки.

5.1.32. Потрібно використовувати калібровані штатні плавкі вставки. Установлення нештатних запобіжників не допускається.

5.1.33. Пробкові запобіжники повинні бути завжди щільно вкручені, так щоб унеможливити їх самочинне викручування внаслідок вібрації судна.

5.1.34. Уся мережа електричного освітлення повинна утримуватись у справному стані.

Мережі електричного освітлення всіх призначень мають бути повністю укомплектовані штатними джерелами світла.

5.1.35. У всіх світильниках повинні бути встановлені справні лампи, надійно загвинчені.

5.1.36. При використанні засобів електричного освітлення забороняється:

використання ламп з напаяним цоколем і ламп більшої потужності, ніж передбачено конструкцією світильника;

включення світильників без ковпаків та сіток, якщо вони входять у конструкцію;

зняття ламп із світильників аварійного та аварійно-акумуляторного освітлення;

включення стаціонарних вибухозахищених світильників при несправності труб або кабелів, що йдуть до них, та з ковпаками, що мають тріщини;

улаштування ілюмінації на нафтоналивних суднах.

При виконанні робіт у приміщенні, де зберігаються ВР і ЛЗР, де можливе утворення вибухонебезпечних сумішей, переносне освітлення має забезпечуватись акумуляторними вибухозахищеними ліхтарями.

5.1.37. Для перевірки пожежобезпеки приміщень при відході судна повинні використовуватися тільки переносні низьковольтні світильники вибухобезпечного виконання, ухвалені Правилами Регістру.

5.1.38. Потрібно кожні 10 діб перевіряти справність усіх вибухобезпечних переносних світильників і щоденно - справність вибухобезпечної арматури.

5.1.39. Не рідше одного разу на три місяці всі щитки освітлення і лампові коробки слід відкривати з метою перевірки щільності контактів і для їх очистки.

Несправні патрони і вимикачі повинні бути замінені на справні.

5.1.40. Забороняється використання світильників з несправною арматурою або пошкодженою ізоляцією.

5.1.41. Переносні світильники повинні мати надійну ізоляцію струмопровідних частин від корпусу, справний переносний кабель і справну захисну арматуру (огородження, скло).

Використання несправних акумуляторних ліхтарів забороняється.

5.1.42. Стан ізоляції переносних світильників слід перевіряти не рідше одного разу на місяць.

5.1.43. Несправності світильників, проводів і ламп, виявлені при огляді, повинні бути негайно усунуті.

Несправне переносне електрообладнання має бути відключене від електромережі і вилучене з місця його застосування.

5.1.44. Перед увімкненням електронагрівальних приладів в електромережу необхідно переконатися у відсутності поблизу них предметів, що призводять до пожежі, та предметів, що утруднюють циркуляцію охолоджувального повітря, перевірити - надійність захисного заземлення.

5.1.45. На протязі всього часу роботи електронагрівального приладу слід стежити за тим, щоб вищезгадані предмети не опинились поблизу.

5.1.46. Фарбування корпусів (кожухів) електронагрівальних приладів, де воно потрібне, повинно здійснюватися тільки теплостійкими лаками.

5.1.47. Планово-попереджувальні огляди та очищення електронагрівальних пристроїв слід проводити не рідше одного разу на три місяці.

5.1.48. Перед увімкненням в електромережу електричного водонагрівального бака слід перевірити рівень води в ньому, цей рівень повинен бути вище трубчастого електронагрівального елемента.

5.1.49. Установлення на суднах стаціонарних електронагрівачів допускається тільки за документально оформленими дозволами СПБ при додержанні таких вимог:

переділки, на яких установлюються електронагрівачі, мають бути ізольовані від кожуха нагрівача негорючим матеріалом;

на верхній частині кожуха електронагрівача повинен бути встановлений похилий металевий перфорований кожух, що унеможливлює складування на кожусі сторонніх предметів;

у приміщеннях, до яких рідко заходять люди (коморах тощо), установлення електронагрівачів допускається лише при ввімкненні в електросхему нагрівача терморегулятора, який відключає його при підвищенні температури повітря в приміщенні вище +30 град.С.

Забороняється експлуатація електронагрівачів з несправним терморегулятором.

5.1.50. Користуватися побутовими переносними електронагрівальними приладами на судні можна тільки в спеціально обладнаних і призначених для цього приміщеннях або місцях.

Уведені в дію переносні електронагрівальні прилади забороняється залишати без нагляду.

5.1.51. У коридорі, над дверима цього приміщення, повинен бути встановлений світильник червоного кольору (сигнальна лампа), що вмикається від пакетника вмикання нагрівача.

5.1.52. Не можна застосовувати тимчасові кабельні мережі на судні, за винятком періоду ремонту в заводських умовах, зимового відстою й аварійних випадків.

Тимчасові мережі належить монтувати кабелем, що має надійну захисну оболонку, або ставити огородження, що унеможливлює його механічне пошкодження.

5.1.53. Корпус судна, яке перевозить нафтопродукти, перед початком вантажних операцій біля причалу слід заземлити на берег. Справність захисних заземлень повинна перевірятися під час оглядів і ТО електричного обладнання.

5.1.54. При передачі палива в рейдових умовах корпуси суден, що беруть участь у цій операції, потрібно з'єднати електричним кабелем.

Кабель для заземлення повинен мати відповідну ізоляцію і надійні затиски.

5.1.55. На суднах, що перевозять нафтопродукти, особливу увагу належить звертати на кабелі, що прокладені по перехідних містках.

У місцях розривів містка необхідно розміщати компенсатори, від роботи яких залежить цілісність кабелю.

Прокладка кабелів в жолобах повинна бути вільною, щоб унеможливлювалось їх натягування при деформації корпусу судна.

5.1.56. Усі виявлені в процесі експлуатації несправності електричних мереж повинні бути усунені.

5.1.57. Не рідше одного разу на шість місяців усі суднові електричні мережі потрібно ретельно перевіряти, результати перевірок заносити у вахтовий журнал. Під час огляду треба перевіряти:

кріплення кабелів і проводів, стан кабелів;

справність захисних оболонок кабелів та проводів;

відсутність в оболонках пропалин, тріщин, розривів і вм'ятин;

наявність втулок у місцях проходу їх крізь металеві конструкції;

наявність і стан захисних кожухів;