3.7.16. Поверхні механізмів, обладнання та трубопроводи, які нагріваються під час роботи до температури вище ніж +200 град.С, повинні бути заізольовані. Ізоляція має бути виконана з негорючих матеріалів.
Якщо ізоляція може поглинати нафту, то в машинних приміщеннях, де зберігається або використовується рідке паливо чи масло, ізоляцію слід обшити металевими листами або іншими негорючими еквівалентними нафтонепроникними матеріалами; мають бути вжиті заходи, що запобігають руйнуванню ізоляції від вібрації та механічних пошкоджень.
Забороняється експлуатація ДВЗ, які не мають передбаченої в проекті теплоізоляції на газовипускних колекторах (або фланцевих з'єднаннях) та в яких пошкоджена теплоізоляція.
3.7.17. На суднах, які перевозять легкозаймисті та горючі вантажі, а також на буксирах, які працюють з такими суднами, газовипускні труби повинні мати іскрогасники.
3.7.18. Іскрогасники мають бути ввімкнені на весь період рейсу, діяти постійно, у тому числі й на недегазованих нафтоналивних суднах. На нафтоналивних суднах, які пройшли повну дегазацію в одиночному плаванні, дозволяється вимикати іскрогасники.
3.7.19. Укладні цистерни, насоси, фільтри та інше обладнання, з якого можливе витікання палива, повинні мати піддони із стічними трубами або спускними пробками.
Поблизу вмонтованих та вкладних цистерн великих габаритів допускається встановлювати місцеві піддони тільки під арматурою.
3.7.20. Цистерни для запасів палива слід оглядати щоразу під час дегазації, яка проводиться у зв'язку з докуванням судна.
3.7.21. Підігрівання палива в цистернах, що сполучені з атмосферою, може проводитись до температури, яка на 10 град.С нижче за температуру спалаху парів палива.
Котельне відділення
3.7.22. У котельному відділенні (надалі - КВ) при роботі на будь-якому паливі потрібно:
не допускати його витікання із системи паливопроводу, а також витікання масла з допоміжних механізмів, особливо при розташуванні їх над гарячими частинами котла та паропроводами;
стежити за станом цегляної кладки, особливо поду топки, не допускати його руйнування;
підтримувати в справному стані обшивку та ізоляцію котла в місцях, де відсутня двошарова обшивка, при цьому особливу увагу слід звертати на стан каркаса, обшивки й ізоляції котлів з дуттям безпосередньо в топку;
не допускати спалення в топці котла сміття, клоччя та ганчір'я;
користуватися піддонами при розборці та очищуванні форсунок та паливних насосів. Розбирання та очищення слід проводити в місцях, які найбільш віддалені від котла;
не допускати накопичення палива в топках та в повітряному коробі котла, паливо з піддонів слід видаляти під час кожної вахти.
3.7.23. Дозволяється заносити в КВ гас лише в закритій металевій тарі і тільки для промивання деталей розібраних механізмів, паливних фільтрів та форсунок.
При промиванні слід дотримуватись граничної обережності.
Пролитий гас потрібно негайно витерти ганчір'ям (клоччям), яке слід відразу винести з котельного відділення.
3.7.24. Забороняється заносити до КВ ЛЗР та нафтопродукти, які мають температуру спалаху нижчу за +28 град.С (бензин, ефір, ацетилен тощо).
3.7.25. При ручному управлінні горінням у котлі і розпалюванні холодної топки послідовне запалювання всіх форсунок слід проводити тільки від смолоскипа.
3.7.26. При роботі котла на твердому паливі слід, після очищення топки, очистити піддувало; шлак та золу відгребти від котла, залити водою та винести з КВ.
3.7.27. Після припинення дії котла протягом 1 години слід вести нагляд за КВ.
3.7.28. Забороняється приймати вологе та свіжодобуте вугілля, а також вугілля з температурою вище за +35 град.С. Слід пам'ятати, що підвищення температури вугілля вище +45 град.С - ознака можливого самозаймання.
Перевірку температури вугілля в бункерах слід проводити під час кожної вахти.
3.7.29. У темряві, у дощову або снігову погоду, у шторм або під час миття палуби всі горловини та люки вугільних трюмів слід тримати щільно зачиненими.
3.7.30. Неприпустиме попадання у вугілля ГМ, ЛЗР, речовин, що сприяють самозайманню вугілля.
3.7.31. Забороняються введення в дію і робота котла, технічний стан якого не забезпечує безпечну експлуатацію.
3.7.32. Не рідше одного разу на місяць, а також перед кожним виходом у рейс належить перевіряти дію всіх засобів гасіння пожежі в КВ і в бункерах, згідно з інструкціями до експлуатації засобів пожежогасіння.
Рефрижераторне відділення
3.7.33. Під час роботи в РВ слід знати, що при об'ємній концентрації аміаку в повітрі понад 11% та наявності відкритого полум'я починається горіння аміаку.
Концентрація аміаку в повітрі від 16 до 26,8% вибухонебезпечна. При нагріванні суміші аміаку з повітрям до +100 град.С межа вибухання розширюється від 14,5 до 29,5%.
3.7.34. Пропуск аміаку в сальниках компресорів, запірної арматури і в з'єднаннях труб слід усунути негайно при його виявленні.
3.7.35. Забороняється користуватися відкритим полум'ям при огляді циліндрів, картера, промпосудин та інших частин компресорів, механізмів та апаратів після їх розкриття.
3.7.36. Забороняється випробовувати системи рефрижераторної установки повітряно-аміачною сумішшю.
3.7.37. Система вентиляції РВ повинна бути справною, достатньо ефективною і автономною за конструкцією.
Приміщення слід обладнувати аварійною вентиляцією, яка забезпечує 40-разовий обмін повітря на годину для приміщень аміачних холодильних машин і 20-разовий обмін - для приміщень хладонових машин.
3.7.38. Системи водяних завіс РВ з холодильною установкою на аміаку повинні утримуватися в постійній готовності до дії.
3.7.39. Поблизу двох входів до РВ потрібно розташувати по два комплекти ДІА та газонепроникних костюмів.
3.8. Протипожежний режим у вантажних приміщеннях
3.8.1. Усі частини протипожежного обладнання трюмів (засобів пожежогасіння, вуглекислотного гасіння тощо), що виступають, повинні бути огороджені кожухами та гратами які оберігають їх від механічних пошкоджень вантажем.
3.8.2. Перед початком завантаження судна слід оглянути трюми і переконатися в їх готовності до прийняття вантажу, слід також оглянути лляли та приймальні відгалуження осушувальних трубопроводів.
3.8.3. На комінгсах люків вантажних трюмів повинні бути чіткі написи українською та англійською мовами "Не курити" та "No smoking".
3.8.4. Трюми слід утримувати в чистоті і порядку. Після кожного розвантаження їх слід очищати, провітрювати, оглядати та підготовляти до навантаження і перевезення нового вантажу.
Незалежно від того, який вантаж був вивантажений і що передбачається навантажити, після кожного розвантаження потрібне сухе прибирання: внутрішні поверхні трюмів треба ретельно обмітати, все сміття, що залишилося від вантажу, видалити.
Сміття, промочене маслом, лаками та фарбами, щоб уникнути його самозаймання, треба негайно видалити.
3.8.5. Забороняється, за наявності в трюмах пожежонебезпечних вантажів, складування іншого вантажу на трюмні люки.
3.8.6. Твіндечні люки дозволяється тримати відкритими тільки під час вантажних операцій або за відсутності вантажу в трюмі.
3.8.7. У разі використання у середині трюму автонавантажувачів чи інших агрегатів малої механізації їх безпеку в пожежному плані повинна перевірити спеціальна комісія за участю представника служби пожежної безпеки (надалі - СПБ). У всіх випадках такий агрегат повинен бути обладнаний надійним іскрогасником на випускній трубі, не мати інших пристроїв та вузлів, які утворюють іскри, не мати підтікань мастила та палива.
На катках (колесах) повинна бути справна гумова приробка.
4. Протипожежний режим при експлуатації суден
4.1. Протипожежний режим судна в порту
4.1.1. Пожежна безпека на суднах, що стоять у порту, забезпечується дотриманням протипожежного режиму, повним і своєчасним виконанням вимог пожежної безпеки, Загальних правил морських торгових і рибних портів України, нормативно-правових актів портів щодо пожежної безпеки, Статуту служби на суднах флоту рибного господарства України, а також цих Правил.
4.1.2. Усі вимоги СПБ із забезпечення пожежної безпеки в порту є обов'язковими для всіх суден, що перебувають на акваторії порту. Ці вимоги слід виконувати беззастережно і в установлені строки.
Вимоги повинні враховувати такі особливості пожежної безпеки для суден, які ремонтуються, перебуваючи на акваторії порту:
імовірність займання внаслідок перегрівання переділок у приміщеннях, де проводяться вогневі роботи, і в суміжних з ними;
імовірність вибухання парів палива та масла в цистернах і балонах із стисненим газом;
складність дій при гасінні пожежі через наявність токсичних продуктів, що утворюються під час горіння пофарбованих поверхонь, ізоляційних та пластмасових матеріалів у замкнутих об'ємах, а також через дим, що поширюється у приміщення, суміжні з аварійним;
обмеження у використанні для гасіння пожежі ефективних, але струмопровідних вогнегасних речовин через значну кількість електрообладнання, що перебуває під напругою;
важкість виявлення осередку пожежі та дій з його гасіння у зв'язку з поділом судна на велику кількість приміщень, обмеженням підходів до них та насиченістю технічними засобами;
можливе зниження остійності та запасу плавучості судна при гасінні пожежі водою.
4.1.3. Безпосередня відповідальність за додержання пожежобезпечного режиму на судні в порту і своєчасне виконання всіх вимог СПБ покладається на капітана судна.
4.1.4. Усі судна ФРГ мають мати плани евакуації людей з приміщень. Плани евакуації повинні містити схематичне позначення евакуаційних виходів та шляхів руху до них, місць розташування засобів пожежогасіння і сигналізації. Ці плани повинні мати необхідні пояснювальні тексти. На дверях входу до приміщень слід вивішувати плани цих приміщень. На судні має бути встановлений порядок (система) оповіщення про пожежу, який повинен указуватись у поясненні до плану евакуації або в інструкції і з яким потрібно ознайомити всіх працівників.
4.1.5. Судно, яке стоїть у порту, повинно мати в повній справності і готовності до дії протипожежне обладнання і системи.
4.1.6. При стоянці в порту на судні призначається ЧСВ, до складу якої входить дозір з живучості, який складається з членів суднового екіпажу і підпорядковується вахтовому помічнику капітана.
На виробничих суднах для несення ЧСВ дозволяється залучати виробничий персонал.
На дозір з живучості покладається забезпечення пожежної безпеки судна.
4.1.7. Особи, які входять до складу дозору з живучості, зобов'язані періодично (удень - з 6 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин не рідше ніж через дві години, вночі - з 22 години 00 хвилин до 6 години 00 хвилин - через одну годину) робити обхід судна або за розпорядженням вахтового помічника капітана невідлучно перебувати в районі проведення вогневих робіт.
Про результати нагляду дозорний доповідає вахтовому помічнику капітана.
Усі особи дозору з живучості зобов'язані невідлучно знаходитись на судні. Вони мають право відпочивати не роздягаючись не більше трьох годин на добу і лише в призначеному вахтовим помічником капітана приміщенні.
4.1.8. При стоянці судна біля причалу члени ЧСВ повинні знати номер телефону берегової пожежної частини і пожежних суден порту. Усі члени ЧСВ повинні знати місцезнаходження найближчих телефонних апаратів.
4.1.9. При груповій стоянці біля берега суден, на яких установлена двозмінна вахта, дозволяється несення ЧСВ лише на одному (черговому) судні.
Порядок несення такого дозору визначає судновласник за узгодженням з портовою владою (адміністрацією СРП).
4.1.10. При розташуванні суден біля причалів бортом до причальної стінки відстань між штевнями середніх суден (у межах однієї лінії) повинна бути не менше п'яти метрів, при розташуванні суден біля причалів кормою та носом відстань між бортами двох середніх суден повинна бути не менше 10 м.
4.1.11. Забороняється стоянка суден, що не мають іскрогасного захисту в районі нафтопричалів і біля місць стоянки танкерів.
4.1.12. Забороняється швартування суден та портових плавучих засобів до пожежних пірсів.
4.1.13. Забороняється одночасна стоянка бортом до борту двох суден, завантажених нафтопродуктами першого та другого розрядів, а також суден, одне з яких має на борту вибухонебезпечні та легкозаймисті вантажі.
4.1.14. Адміністрація порту та СПБ повинні розробити план евакуації і розосередження суден у разі виникнення пожежі і ознайомити з ним капітанів суден.
4.1.15. При пожежі на судні, що стоїть у порту біля причалу, капітан або особа, що його заміщає, має прийняти рішення - залишити судно на своєму місці або перевести до більш безпечного.
Судна, завантажені пожежонебезпечними вантажами, мають негайно відводитись у безпечне місце, зручне для дії берегових пожежних команд.
Якщо капітан вирішить гасити пожежу на судні біля причалу, то слід ужити заходів щодо відводу всіх суден, яким може загрожувати полум'я, а також щодо захисту вантажів і берегових споруд на причалі.
4.1.16. Гасіння пожежі на суднах, що ремонтуються, здійснюється силами екіпажів суден, берегових пожежних команд і рятувальних суден.
4.1.17. У разі пожежі капітан судна (або особа, що його заміщує) зобов'язаний негайно викликати берегову пожежну команду, вжити усіх заходів для рятування людей, вантажів та ліквідації небезпеки.
При пожежі на судні, яке перебуває в іноземному порту, капітан зобов'язаний сповістити про пожежу портову владу, і далі організація пожежогасіння повинна проводитись з урахуванням портових правил і норм, що діють у цій державі.
Берегова пожежна команда викликається лише за наказом капітана. Рятувальні роботи, як правило, повинні проводитись одночасно з гасінням пожежі.
Якщо наявних сил і засобів недостатньо для одночасних дій, то для рятування людей слід використовувати весь особовий склад учасників пожежогасіння.
До закінчення рятувальних робіт зупинка вентиляції аварійного приміщення та вимкнення освітлення шляхів виводу людей неприпустимі.
4.1.18. При пожежі на судні керівництво гасіння пожежі до повної її ліквідації повинен виконувати капітан судна чи особа, що його заміщує.
У виняткових випадках при неможливості виконання обов'язків керівника гасіння пожежі в разі поранення, за відсутності на судні капітана (особи, що його заміщає), керівництво гасінням пожежі повинен узяти на себе вахтовий механік або присутній на судні механік вищого рангу.
4.1.19. Старший пожежний начальник, який прибув на місце пожежі, є консультантом капітана аварійного судна (або особи, що його заміщує) і одночасно виконує свої обов'язки з керівництва підлеглими йому підрозділами.
Як виняток, з розпорядження судновласника чи начальника порту, а також на прохання капітана аварійного судна (або особи, що його заміщує) керівництво гасінням пожежі на судні може бути передано старшому пожежному начальнику.
4.1.20. Якщо пожежа виникла на судні, на якому відсутній екіпаж, то керує гасінням пожежі старший у званні пожежний начальник, що прибув на аварійне судно.
4.1.21. Керівник гасіння пожежі зобов'язаний:
оголосити на судні загальносуднову тривогу, із зазначенням місця або приблизного району пожежі, якщо її точне місце ще не визначено;
оголосити місце збору аварійних партій і груп;
поставити завдання групі розвідки, що направляється в аварійні приміщення, для виявлення місця, розмірів, характеру пожежі, наявності і стану шляхів евакуації людей;
оповістити про пожежу берегову пожежну частину;
зупинити вантажні операції і бункерування;
поставити вимогу про відхід від борту суден, не задіяних у гасінні пожежі,
ужити заходів щодо гасіння пожежі, використовуючи сили і засоби поблизу суден на постої та берегових і плавучих пожежних засобів, які прибули;
у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби; якщо змога, сповістити людей, яких рятують, про те, що до них надходить допомога;
видалити за межі небезпечної зони всіх людей, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;
здійснити, при потребі, відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення систем вентиляції в аварійному і суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв захисту від диму);
здійснити інші заходи, що сприяють гасінню пожежі (її локалізації) і зменшують можливі матеріальні втрати.
4.1.22. В особливо складних умовах керівником гасіння пожежі може бути створений оперативний штаб пожежогасіння, що є дорадчим органом для надання допомоги в управлінні діями учасників гасіння пожежі.
До складу оперативного штабу пожежогасіння слід увести:
капітана, старшого помічника, старшого механіка аварійного судна;
спеціалістів пожежного управління флоту (порту) та міста;
представників портового нагляду;
представників інших служб порту при потребі (рятувальної, охоронної та інших).
4.1.23. Якщо обов'язки керівника гасіння виконує капітан, то начальником оперативного штабу пожежогасіння призначається старший пожежний начальник, в інших випадках керівник гасіння пожежі призначає начальником штабу одного із спеціалістів, що ввійшли до складу штабу.
4.1.24. Керівник гасіння пожежі повинен:
поставити конкретні завдання прибулим з інших суден аварійним партіям і групам; підрозділам СПБ;
подати допомогу в ознайомленні з обстановкою на судні та з обраними шляхами підходу до осередку пожежі.
Крім того, керівник гасіння має ознайомити прибулих з:
оперативно-тактичним планом пожежогасіння (надалі - ОТПП) і оперативно-тактичною картою пожежогасіння (надалі - ОТКП);
схемою конструктивного пожежного захисту судна;
схемою шляхів евакуації людей, розташуванням паливних та інших ємкостей з ГР, стиснутими та зрідженими газами тощо.
4.1.25. Основними обов'язками оперативного штабу пожежогасіння є:
забезпечення виконання рішень керівника гасіння пожежі;
консультація керівника пожежогасіння із специфічних особливостей об'єкта, що горить;
вивчення та аналіз умов пожежі шляхом безперервної розвідки та доповідей про результати аналізу керівнику гасіння пожежі;
організація зв'язку;
забезпечення контролю за виконанням наказів керівника гасіння пожежі;
забезпечення робіт з виконання вирізів в обшивці та переділках судна, призначених для евакуації людей, та введення сил і засобів пожежогасіння в осередок пожежі;
виклик, при потребі, додаткових сил та засобів для гасіння пожежі;
створення резерву з підрозділів, що прибули;
забезпечення охорони місця пожежі та надання медичної допомоги потерпілим;
забезпечення учасників гасіння харчуванням, обігрівом, зміною бойового одягу;
збирання відомостей про причину пожежі;
ліквідація наслідків пожежі;
відновлення працездатності технічних засобів, живучості та функціонування судна в цілому.
4.1.26. При пожежі в порту чи на судні, що стоїть у порту, всі інші судна зобов'язані готувати до негайного використання протипожежні та рятувальні засоби, а також головний двигун на випадок відходу для надання допомоги, зміни місця стоянки чи для буксирування у безпечне місце інших суден, які не мають ходу.
У разі потреби при гасінні пожежі під час перешвартовки аварійного судна до іншого причалу або виведення судна на рейд, що обумовлено небезпекою поширення пожежі на берегові споруди або на інше судно, та з інших причин, цю операцію слід проводити за узгодженням з капітаном порту чи особами, що їх заміщають, у міру можливості, не зупиняючи активних дій гасіння пожежі з використанням водопіногасних засобів пожежних, рятувальних та портових буксирів.
Екіпажі суден, які стоять біля борту аварійного судна, зобов'язані негайно прийти йому на допомогу.
4.1.27. Усі пожежні, рятувальні й буксирні судна за сигналом пожежної тривоги або за вказівкою адміністрації порту зобов'язані негайно прямувати до місця пожежі з максимальною швидкістю, не порушуючи норм безпеки плавання, і по прибутті виконувати розпорядження керівника пожежогасіння.
4.1.28. Судновласник або капітан судна, готуючи судно (групу суден) до зимівлі, ремонту або приколу, повинні подати начальнику порту письмову заяву з додаванням висновків СПБ про виконання профілактичних протипожежних заходів на судні (групі суден).
4.1.29. До постановки судна на зимівлю його капітан повинен скласти план заходів із забезпечення живучості судна на період його стоянки; план затверджує судновласник і узгоджує з адміністрацією порту.
4.1.30. Судна, що поставлені на зимівлю, повинні мати справне протипожежне обладнання, готове до дії у відповідності з порою року та умовами стоянки.
4.1.31. Перед постановкою на зимівлю кожне судно повинно бути розвантажене, очищене від залишків рідкого палива, ГМ, зайвого інвентарю, сміття тощо.
4.1.32. Наявність рідкого палива на судні, що зимує, може бути тільки з дозволу СПБ.
4.1.33. З метою проведення зачистки та дегазації танків, бункерів, насосних приміщень та ллял, а також зберігання на судні запасів палива, що не перешкоджає проведенню ремонтних робіт із застосуванням відкритого вогню, слід силами портової хімічної лабораторії виконати аналіз повітря в приміщеннях, що ремонтуються.
За результатами аналізу скласти акт про можливість зберігання палива. Складати акт слід за участю представників порту, СПБ, начальника зимововідстійного пункту та капітана судна (групи суден).
4.1.34. Усі службові та житлові приміщення суден на зимовій стоянці, а саме: трюми, машинно-котельні приміщення (надалі - МКП), каюти, кубрики та інші приміщення, де не проводять ремонтних робіт та не проживає екіпаж (охорона), повинні бути зачинені та опломбовані, а електропроводка до них знеструмлена.
4.1.35. Забороняється користуватися на суднах, що зимують, нагрівальними приладами нестаціонарного типу. Користуватися стаціонарними нагрівальними приладами допускається тільки з дозволу СПБ.
4.1.36. Біля кожної лінії суден, що зимують, з обох сторін та між лініями повинні бути створені ополонки, які слід регулярно очищати від льоду.
4.1.37. Сміття, використані обтиральні та інші горючі відходи під час стоянки судна біля причалу слід виносити на берег у спеціально відведені для цієї мети місця.
4.1.38. Завантаження судна проводиться за вантажним планом, затвердженим капітаном судна і узгодженим з портовою адміністрацією та СПБ.
4.1.39. Усі роботи, пов'язані з вантажними операціями на суднах і в порту, повинні проводитись у відповідності з вимогами правил пожежної безпеки.
4.1.40. Начальники вантажно-розвантажувальних ділянок порту, а також адміністрація підприємств та організацій, що виконують вантажні операції на суднах та в порту, несуть повну відповідальність за виконання протипожежних правил.
4.1.41. Капітани суден зобов'язані за 24 години до відходу подати заявку в СПБ на огляд судна.
4.2. Протипожежний режим при бункеруванні суден паливом
4.2.1. Бункерування суден паливом - відповідальна операція, яка підвищує пожежну небезпеку на судні та можливість забруднення акваторії паливом і як наслідок - виникнення пожежі.
4.2.2. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів, у тому числі й палива, проводиться суднами тільки на території нафтової ділянки порту, де дотримується спеціальний протипожежний режим.
4.2.3. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів, які перевозяться наливними суднами, проводиться біля причалів, на безпричальних рейдових пунктах перевалки і на рейдах при бортовому перевантаженні.
При підході танкера до причалу, біля якого вже завантажує (вивантажує) нафтопродукти першого розряду інший танкер, вантажні операції на останньому повинні бути перервані до повного швартування танкера, що підходить до причалу.
4.2.4. При передачі палива з судна на судно на кожному з них має бути піднято червоний прапор, а в нічний час - включено червоний вогонь кругового освітлення.
Першим підіймає прапор або включає червоний вогонь приймальне судно, засвідчуючи цим свою готовність до приймання рідкого палива.
Судно, що передає паливо, дублює сигнал, після чого включає насоси.
4.2.5. У всіх випадках швартування танкера з вантажем палива до великотоннажного судна біля борту останнього не повинно бути плавзасобів.
4.2.6. При швартуванні до борту або постановці судна на бакштив, при прийманні шлангів і одержанні палива всі розпорядження капітана танкера повинні суворо виконуватися суднами, яких бункерують.
4.2.7. Під час спільної стоянки танкера і судна, якого бункерують, повинні бути посилена вахтова служба й ужиті всі заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.
Головні двигуни обох суден повинні бути в повній готовності до дії у разі негайного відходу суден одне від одного.
Між суднами повинен бути встановлений надійний зв'язок.
4.2.8. Приймання рідкого палива на судно повинно проводитись через штатний трубопровід, облаштований арматурою, що забезпечує подачу палива в усі цистерни основного запасу.
Забороняється прокладати приймальні шланги в середині суднових приміщень, крім приміщення станції приймання-передавання палива.
4.2.9. При зливанні нафтопродуктів з несамохідної нафтоналивної баржі на судно або берегову нафтобазу буксирувальне судно повинно бути поблизу цієї баржі і готове, при потребі, до її негайного відведення.
4.2.10. Корпус танкера, вантажні шланги і берегові трубопроводи з ГР повинні бути надійно заземлені.
4.2.11. Забороняється приймати на судно нафтопродукти, що мають температуру вищу за +60 град.С. Паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ) першого та другого розрядів, температура яких перед прийманням нижча за температуру їх спалаху менше ніж на 10 град.С, прирівнюються до першого розряду.
4.2.12. У період вантажних операцій з вантажами, які не належать до небезпечних у пожежному плані, допускається бункерування суден спеціально облаштованими суднами-бункерувальниками; в цьому разі судна, які бункерують, і судна, яких бункерують, не повинні мати на зовнішніх палубах відкритого вогню; димові і випускні труби ають бути облаштовані справно діючими іскрогасниками.
Екіпаж судна, якого бункерують, має вжити додаткових заходів щодо пильності: про підхід до його борту судна, яке бункерує, має бути оголошено в судновій радіотрансляції.
Забороняється проводити будь-які вантажні операції при бункеруванні суден необлаштованими суднами (передавання палива з судна на судно).
4.2.13. Судна з недегазованими танками після перевезення нафтовантажу першого розряду і завантажені нафтою чи нафтопродуктами першого розряду з прибуттям у порт (закінченням швартування чи постановки на якір у межах портових вод) і до відходу з порту (початку відшвартування од причалу або знімання з місця якірної стоянки) зобов'язані підняти на штаг-карнаці чи фор-стеньзі червоний прапор удень або ввімкнено червоний вогонь уночі.
4.2.14. Завантаження і вивантаження нафтопродуктів першого розряду повинно виконуватися тільки закритим способом, тобто фланці шлангів берегових вантажних труб повинні бути наглухо з'єднані з приймальною вантажною трубою танкера, що унеможливлює вільне падіння струменя нафтопродуктів.
4.2.15. Шланги для нафтопродуктів першого розряду повинні мати кінцеві фланці з мідного металу або облицьовані ним, а всередині - мідний дріт (або пластину), кінці якого припаяні до фланців.
4.2.16. Нафтопродукти другого та третього розрядів дозволяється вантажити відкритим способом, тобто через люки чи горловину розширювачів без фланцевого з'єднання вантажних трубопроводів.
Шпарини навколо опущених у горловину шлангів повинні бути прикриті змоченим водою брезентом, а під труби слід підкласти мати.
4.2.17. Кожне судно повинно мати технічній опис та інструкцію з експлуатації систем приймання і перекачування пального й масла, а також свідоцтво про пропускну здатність паливного й масляного трубопроводів.
4.2.18. Усі питання, пов'язані з бункеруванням, головний (старший) механік зобов'язаний заздалегідь узгодити з капітаном судна, який залежно від зовнішніх умов і наявності екіпажу повинен із командного складу судна призначати відповідального за пожежну безпеку робіт.
4.2.19. Відповідальний за бункерування повинен здійснити підготовку судна й забезпечити надійний зв'язок з персоналом бункерувального стаціонарного чи плавучого засобу.
4.2.20. Персонал, який виконує бункерування, зобов'язаний знати систему паливних і масляних трубопроводів, у т.ч. розташування переливних, повітряних і мірильних труб та показників рівня заповнення танків.
Особи, що призначені для забезпечення пожежної безпеки, повинні бути проінструктовані.
4.2.21. Перед початком бункерування слід:
перевірити справність запірної арматури, трубопроводів і їх кріплення, вентиляції, закриття люків і розширників танків, трапів тощо, внутрішнього устаткування танків та кофердамів; запірна арматура і задрайки закриття люків та розширників танків мають бути розходжені;
перевірити стан повітряних і мірильних труб, а також справність самозапірних пробок (наявність вантажів, важелів), перевірити легкість руху пробок, виконати замірювання рівня у паливних, масляних та переливних танках і зробити відповідний запис у машинному журналі;
привести до готовності і негайної дії протипожежні системи і обладнання;
виконати герметизацію всіх палубних закриттів, аварійних люків і ілюмінаторів;
ужити спеціальних заходів для унеможливлення попадання пального на гарячі поверхні;
зачинити палубні шпигати та інші отвори у фальшбортах і ватервейсах;
відібрати для бункерування справні шланги;
шланги прокласти без заломів, з достатньою слабиною, шланги повинні подаватися із заглушеними фланцями;
унеможливити попадання у воду чи на палубу залишків пального від попередніх бункерувань; для збирання витікань відкривати заглушки слід над піддонами чи лотками, які повинні залишатися під фланцями до закінчення бункерування;
виставити спеціальну вахту для нагляду за станом приймального паливного шланга.
4.2.22. Про готовність судна до бункерування відповідальний повинен доповісти капітану і через вахтового помічника капітана запитати дозвіл про початок бункерування.
4.2.23. Вахтовий помічник капітана має особисто переконатися у надійності зв'язку з бункерувальником, робить запис про це в судновому журналі, оголошує по судну про початок бункерування, попереджає екіпаж про пожежну небезпеку, забороняє куріння і надалі дії у контакті з відповідальним за бункерування.
На фор-стеньзі має бути піднято червоний прапор або ввімкнуто червоний вогонь.
4.2.24. При бункеруванні слід постійно стежити за станом шланга, своєчасно усувати причини витікань палива.
Пролите на палубу паливо потрібно негайно видалити, місце виливу протерти клоччям чи дрантям, а приміщення провентилювати.
Використане клоччя чи дрантя потрібно складати в спеціальні металеві ящики.
4.2.25. Середня швидкість руху пального в трубопроводах на боці нагнітання, у залежності від в'язкості пального, не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 1.
Таблиця 1
------------------------------------------------------------------
|Кінематична | 1,0 | 11,4 | 36,2 | 74 | 148,0 | 444,0 |
|в'язкість, | 11,4 | 28,4 | 74,0 |148,0 | 444,0 | 888,0 |
|м2/с | | | | | | |
|-------------+--------+-------+-------+-------+--------+--------|
|Середня | 2,5 | 2,0 | 1,5 | 1,2 | 1,1 | 1,0 |
|швидкість, | | | | | | |
|м/с | | | | | | |
------------------------------------------------------------------
4.2.26. Забороняється стороннім особам під час вантажних операцій на суднах, які перевозять наливні нафтопродукти першого та другого розрядів, перебувати на вантажній палубі.
4.2.27. Слід постійно контролювати концентрацію парів нафтопродуктів за допомогою газоаналізаторів у найбільш вибухонебезпечних приміщеннях.
На танкерах потрібно підтримувати герметизацію невантажних приміщень, а також газовідвідних і оглядових отворів, герметизацію сальникових улаштувань, арматури і вантажних насосів.
4.2.28. Не допускається перекривання приймальних клапанів на судні, яке бункерується, до припинення подачі пального чи масла з берега або плавучого бункерувальника.
4.2.29. Необхідно стежити за станом повітряних та переливних труб паливних і масляних танків та цистерн.
4.2.30. Забороняється під час вантажних операцій з нафтопродуктами:
виконувати вантажно-розвантажувальні роботи в суховантажних трюмах;
мати будь-які зовнішні вогні, крім установлених для стоянки;
виконувати миття і дегазацію суднових танків.
4.2.31. Під час бункерування потрібно вести контроль за рівнем пального і масла в танках, що заповнюються. По закінченні їх заповнення має бути зменшена продуктивність насосів бункерувальної станції.
Рекомендується доливати відсіки подвійного дна шляхом перепускання палива з диптанків.
4.2.32. Крім того, при вивантаженні нафтопродуктів першого розряду на рейдах у наливні баржі або ліхтери слід виконувати такі вимоги:
місце якірної стоянки судно повинно займати суворо за вказівкою портового нагляду;
підхід барж і ліхтерів до борту танкера повинен виконуватися з особливою обережністю, не допускаючи ударів, тертя і навалу;
борти танкера, барж і ліхтерів мають бути освітлені і облаштовані м'якими кранцями;
зливання нафтопродуктів першого розряду в баржу чи ліхтер повинно виконуватися лише закритим способом по трубопроводах;
під час хвилювання моря завантаження і вивантаження можуть бути припинені за рішенням капітана танкера. У цьому разі баржа або ліхтер мають бути відведені від борту танкера і поставлені на якір;
на рейді, де здійснюється наливання чи зливання нафтопродуктів, має чергувати буксирне судно (катер) з протипожежним обладнанням, яке спроможне надати негайну допомогу під час аварії на нафтоналивних суднах;
баржі повинні мати електричне освітлення; якщо немає постійних джерел, то освітлення повинно живитися від акумуляторів відповідної потужності та системи, узгодженої з СПБ;
забороняється зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера на баржу на ходу, зливання вантажів другого та третього розрядів на ходу допускається в залежності від хвилювання моря і за дозволом капітана танкера;
не допускається зливання нафтопродуктів першого розряду з танкера одночасно на дві баржі.
4.2.33. На суднах, які беруть участь у бункеруванні, особи, залучені для проведення цієї операції, повинні ретельно стежити за тим, щоб шланг був надійно закріплений і мав достатню слабину, особливо при бункеруванні на ходу.
Шланг повинен мати плавну кривизну, підтримуватись у провішеному стані стрілою, краном або краном-балкою танкера і судна, яке бункерується, за допомогою спеціальної підвіски, яка убезпечує шланг від заламувань і пошкоджень.
4.2.34. Від'єднання шлангів від суднового трубопроводу слід проводити над піддоном, що вставлений під з'єднувальними фланцями. Спершу слід віддавати кріплення в нижній частині трубопроводу.
Прибирання шлангів потрібно проводити при заглушених фланцях. Шланги повинні бути насухо витерті ганчір'ям і вкладені на штатне місце.
4.2.35. Після закінчення бункерування випадкові плями нафтопродуктів на палубі слід видалити за допомогою сухого ганчір'я.
4.2.36. Нафтопродукти, що розлиті на палубі, треба негайно зібрати і злити в танк або здати на бункерувальне судно.
4.2.37. Забороняється бункерування суден рідким паливом:
за наявності на судні пасажирів;
у разі невиконання суднами, які бункерують і яких бункерують, заходів з підготовці до бункерування;
якщо одна зі стаціонарних систем пожежогасіння несправна;
якщо на судні ведуться вогневі роботи;
через корпус іншого судна.
4.2.38. При бункеруванні потрібно запобігати іскроутворенню від тертя або удару рухомих металевих частин одна об другу чи об суміжні з ними частини корпуса й конструкції.
4.2.39. При прийманні або передаванні води, що забруднена нафтою, потрібно дотримуватися таких самих заходів пожежної безпеки, що й при бункеруванні паливом.
4.3. Протипожежний режим при транспортуванні небезпечних вантажів
4.3.1. Вантажні операції та транспортування небезпечних вантажів слід виконувати згідно з цими Правилами, Правилами Регістру, НАОП 5.1.21-1.10-89 (РД 31.15.01), КНД 31.1.003, нормативно-правовими актами Держкомрибгоспу України, обов'язковими постановами по порту, актом комісії судновласника, який визначає придатність судна до транспортування небезпечних вантажів.
4.3.2. Усі особи, які пов'язані з транспортуванням небезпечних вантажів, зобов'язані знати характеристику та властивості цих вантажів, умови їх зберігання на судні, правила поводження з ними при навантаженні та вивантаженні, порядок розміщення та укладання їх на судні та заходи пожежної безпеки.
4.3.3. До небезпечних вантажів належать речовини та предмети, що в умовах перевезення, зберігання, завантаження та вивантаження можуть стати причиною вибуху, пожежі або взагалі будь-якого руйнування та псування судна, вантажів, портових пристроїв, будівель та споруд, а також загибелі, каліцтв, отруєння, опіків (опромінення) та інших захворювань людей та тварин.
4.3.4. Судно, що перевозить небезпечні вантажі, повинно мати спеціальний опис (або маніфест), у якому наведені дані про наявність небезпечних вантажів та дозвіл на їх перевезення. Замість спеціального опису (або маніфесту) може бути складений детальний вантажний план, у якому зазначено клас та місця розташування всіх небезпечних вантажів, які перебувають на судні.
4.3.5. Суднам з небезпечним вантажем, що прямують до порту, але не мають дозволу на розвантаження, перед входом у порт слід стати на якір у спеціально відведеному місці за вказівкою капітана порту.
Капітани цих суден зобов'язані завчасно повідомити адміністрацію порту про прибуття, але не пізніше ніж за 24 години, а також про категорію небезпечних вантажів на борту.
Прибувши в порт, капітан повинен чекати вказівок про час і місце розвантаження.
4.3.6. Забороняється суднам з небезпечним вантажем швартуватися до інших суден та ставати на якір у безпосередній близькості від них.
До суден, що перевозять рибне борошно та гофротару, ця вимога не стосується.
4.3.7. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно виконуватись способами, які унеможливлюють небезпеку для життя та здоров'я людей, що займаються вантажними роботами, а також унеможливлюють забруднення суднових житлових, службових та виробничих приміщень.
При перевантаженні навалочних небезпечних вантажів повинні бути вжиті заходи щодо запобігання запиленню робочих місць та навколишньої території.
4.3.8. Забороняються під час бункерування судна вантажні операції з небезпечними вантажами.
4.3.9. Завантаження та вивантаження небезпечних вантажів повинно проводитись за технологічними картами, які розроблено у відповідності з характеристиками та властивостями цих вантажів.
Технологічні карти повинні бути узгоджені із СПБ, інженером техніки безпеки, органами санітарного нагляду і затверджені капітаном порту.
4.3.10. При складанні вантажних планів і планів розташування небезпечних вантажів у трюмах та інших приміщеннях слід ураховувати їх фізико-хімічні властивості з метою визначення можливої несумісності.
Сумісність небезпечних вантажів визначається за таблицею сумісного зберігання небезпечних вантажів на основі вимог марг. 460 МОПОГ та НАПБ А.01.001-95.
У всіх випадках перевезення різних небезпечних вантажів на одному судні вони повинні бути відокремлені один від одного:
легкозаймисті речовини - від речовин, які можуть вибухати від вогню;
окислювальні та інші речовини, що сприяють або викликають горіння, - від легкозаймистих та горючих речовин.
При перевезенні небезпечних вантажів слід унеможливити створення вибухо- та вогненебезпечних сумішей речовин, що перевозяться, з повітрям, окислювальними та іншими речовинами, які сприяють горінню.
4.3.11. Завантаження судна вогненебезпечним вантажем у кількості понад 20 т проводиться тільки на спеціально відведених причалах. Ця вимога не стосується до завантаження і вивантаження гофротари, рибного та крилевого борошна та нафтопродуктів третього розряду.
4.3.12. До прийняття на судно вантажу, фізико-хімічні властивості якого невідомі, капітан судна зобов'язаний зажадати від адміністрації порту та вантажовідправника сертифікат на цей вантаж.
Забороняється приймати для транспортування вантажі з невідомими властивостями і характеристиками щодо вибухової та пожежної безпеки.
У разі виявлення небезпечних вантажів без документів (як у дорозі, так і в порту) до того часу, доки не встановлено рід вантажу, повинні вживатись усі заходи застереження, передбачені щодо небезпечного вантажу.
4.3.13. При завантаженні вантажу, який має здатність самозайматися або виділяти вибухонебезпечні гази, у вантажному приміщенні слід передбачити вентиляцію, що відповідає фізико-хімічним властивостям вантажу.
Якщо штатна суднова вентиляція не задовольняє вимоги щодо зберігання даного виду вантажу, то потрібно дообладнати приміщення додатковими вентиляційними пристроями.
4.3.14. Небезпечні вантажі повинні прийматися на судно після завантаження його рештою вантажів, а розвантажуватися - першими.
Судно, що прийняло на борт вибухонебезпечні вантажі, повинно негайно відійти від причалу.
4.3.15. Небезпечні вантажі, які транспортуються в трюмах, танках або на верхній палубі, повинні бути під постійним наглядом для своєчасного виявлення первинних ознак займання. Особливу увагу слід звертати на приміщення, де розміщені вантажі, здатні до самозаймання, а також на танки та інші ємкості з нафтопродуктами.
4.3.16. Небезпечні вантажі, які транспортуються, повинні мати надійне кріплення, що унеможливлює їх тертя, удари один об другий та об інші предмети, а також мати пристрої, які унеможливлюють їх перекидання та зсув за штормових умов.
4.3.17. Перед початком завантаження капітан, відповідно до правил, зобов'язаний особисто перевірити готовність судна до перевезення пред'явлених небезпечних вантажів, забезпеченість та справність відповідних засобів протипожежного захисту, датчиків пожежної сигналізації, токсичності (зараження), корозійності або радіоактивності вантажів.
Перед завантаженням небезпечних вантажів старший помічник капітана разом з другим помічником, другим механіком та електромеханіком повинні перевірити відсутність течі води через надходження забортної води чи через нещільності в трубопроводах у трюмах, витікання з танків, бункерів, цистерн та інших вантажних ємкостей, справність електромережі, готовність до дії протипожежних систем і пристроїв і стан устаткування (щільність і надійність закриття горловин, справність і чистота вимірювальних труб із ллял, справність трапів і огороджень, систем вимірювання температур).
Трюми мають бути чисті, просушені та провентильовані.
Під час вантажних операцій слід використовувати тільки справні вантажно-розвантажувальні засоби.
4.3.18. У процесі підготовки судна до рейсу з перевезення небезпечного вантажу слід вибрати вогнегасні засоби, розрахувати інтенсивність їх подачі, відкоригувати ОТПП. За потреби слід поповнити запас гасильних речовин і протипожежного обладнання.
Слід провести заняття та навчання з відпрацювання ОТПП, де, зважаючи на можливі варіанти ситуацій, фізико-хімічні та агресивні властивості небезпечних вантажів, що перевозяться даним рейсом, намітити можливі рішення з вибору способів та методів гасіння пожеж. Потрібно вибрати рекомендовані засоби гасіння і не застосовувати заборонені.
4.3.19. До початку вантажних операцій з небезпечним вантажем усі члени екіпажу, які беруть участь у цих роботах, повинні бути проінструктовані про запобіжні заходи, які слід виконувати при роботі з вантажем.
Інструктаж проводить старший помічник капітана за участю помічника капітана пожежної частини та боцмана.
4.3.20. До початку вантажних операцій з небезпечними вантажами на судні необхідно провести такі попереджувальні заходи:
задраїти всі закриття, включаючи ілюмінатори з боку борту, де проводяться вантажні операції;
забезпечити швидку віддачу швартових та негайне зняття судна з якоря;
привести системи та засоби пожежогасіння у стан готовності;
виконати вимоги МОПОГ щодо підготовки судна для перевезення небезпечних вантажів та необхідних протипожежних заходів.
4.3.21. Забороняється проводити завантаження небезпечних вантажів:
у трюми, танки та інші приміщення, які не мають відповідного спеціального обладнання або якщо це обладнання несправне;
під час грози (грозових розрядах);
при скупченні великої кількості парів нафтових газів на палубах або в трюмах, які призначені для цих вантажів;
у тарі, яка не відповідає вимогам до упакування цього вантажу.
4.3.22. Забороняється при вантажних операціях з небезпечними вантажами:
обслуговувати суднові вантажно-розвантажувальні засоби членам екіпажу, яких не було проінструктовано та допущено до самостійного управління механізмами і пристроями;
проводити вантажні операції вибухонебезпечних вантажів без обгородження комінгсів люків, борту, фальшборту, палуб та вантажних гаків матами або іншими м'якими предметами або, де це можливо, дерев'яними щитами;
укладати вантажі поблизу від поверхні, що нагрівається і не має ізоляції;
розпалювати вогонь та підтримувати горіння в суднових котлах та камбузних плитах без наявності на їх трубах іскрогасного обладнання;
користуватися на судні відкритим вогнем, а також переносними електронагрівальними приладами, каютними вентиляторами та іншими приладами, що можуть утворювати іскри;
запускати переносні ДВЗ, курити на судні, у тому числі на відкритих палубах та в місцях для куріння, що встановлені наказом по судну.
4.3.23. Під час вантажних операцій з небезпечними вантажами в місцях, найбільш вибухонебезпечних та пожежонебезпечних, слід виставляти вахтових пожежної безпеки.
Вахтовими призначаються особи, які добре знають правила поводження з даним вантажем. До участі у вантажних операціях вони не залучаються.
4.3.24. Вахтові пожежної безпеки зобов'язані:
невідлучно перебувати на своїх місцях;
стежити за точним виконанням правил пожежної безпеки при вантажних операціях;
стежити за тим, щоб при вантажних операціях були вжиті всі заходи, які унеможливлюють удари або падіння вантажу, що можуть призвести до іскріння;
знати заходи запобігання вибухам та пожежам, заходи щодо боротьби з вогнем, уміти на практиці використовувати первинні засоби пожежогасіння;
знати засоби зв'язку з вахтовим помічником капітана, а під час стоянки біля причалу - з пожежною командою, яка розташована поблизу, і негайно доповідати їм про всі ознаки загоряння вантажів.
4.3.25. Температура в трюмах, танках та інших приміщеннях, що призначені для перевезення небезпечних вантажів, не повинна перевищувати допустимі норми, що встановлені для даного вантажу.
При підвищенні температури потрібно негайно з'ясувати причину цього та вжити заходів для зниження температури до нормальної шляхом посилення вентиляції, охолодження (зрошення) палуб.
4.3.26. Забороняється використовувати стальні та синтетичні швартові та буксирні троси на суднах, які перевозять наливом займисті рідини з температурою спалаху парів нижче від +60 град.С. В інших випадках допускається застосовувати синтетичні троси, що пройшли антистатичну обробку.
4.3.27. Забороняється при завантаженні, розвантаженні та зберіганні будь-яких небезпечних вантажів у трюмах, приміщеннях та на відкритих палубах:
допускати сторонніх осіб до вантажів;