На заняттях із льотним складом необхідно роз'яснювати психофізіологічні особливості, пов'язані з розподілом уваги у польоті на малій висоті, необхідністю її роздвоєння на проведення візуального орієнтування і враховування показань приладів; розкривати особливості процесу визначення наземних орієнтирів, фізіологічну суть явищ гіпокапнії та гіперкапнії, зорових ілюзій.
У комплекс заходів, які проводяться у процесі підготовки до польотів на малих висотах, обов'язково включається психологічна підготовка до розпізнавання наземних орієнтирів тільки за найбільш характерними ознаками. Під час виконання завдань на льотних тренажерах необхідно створювати умови, які змушують пілота розсіювати увагу, а для цього доцільно використовувати "бігову смугу" з макетами наземних орієнтирів.
13.7. Медичне забезпечення польотів, які пов'язані з впливом прискорення
13.7.1. Авіаційний персонал під час виконання польотів зазнає впливу прискорень, які змінюють або порушують працездатність людини.
Прискорення виникають у результаті зміни швидкості чи напрямку польоту або при одночасній зміні цих обох характеристик. Величина прискорення визначається збільшенням швидкості за одиницю часу. Зменшення швидкості супроводжується гальмуванням, що дорівнює прискоренню з протилежним напрямком.
13.7.2. Розрізняють такі види прискорень:
- прямолінійне, яке виникає в моменти зльоту, розгону та гальмування літака в польоті;
- доцентрове, яке з'являється за умов криволінійного польоту, тобто під час розвороту та інших еволюцій літака;
- кутове, яке виникає в момент зміни кутової швидкості криволінійного польоту;
- прискорення Коріоліса (додаткове), яке з'являється в момент зміни положення тіла або голови людини під час криволінійного польоту, тобто за наявності доцентрового або кутового прискорення.
13.7.3. Усі види прискорень у залежності від швидкості їх нарощення та часу дії викликають різного ступеня фізіологічні та динамічні зміни в організмі людини. Під час виконання польотів пасажирськими та транспортними літаками найбільш типовими є прямолінійні прискорення, які виникають на зльоті та посадці, тому що літаки цивільної авіації, як правило, не виконують складних маневрів.
Під час зльоту перевантаження, яке супроводжує прискорення, діє у напрямку "груди - спина". Під час гальмування літака в момент посадки перевантаження діє у зворотному напрямку.
13.7.4. Величина перевантаження, яке впливає на екіпаж і пасажирів під час виконання звичайних польотів на сучасних пасажирських транспортних літаках, знаходиться у межах 1-2 Q. У разі жорсткої посадки літака у момент приземлення, крім збільшення перевантаження, гальмування, виникає ударне перевантаження у напрямку "голова - таз". Подібні перевантаження знакоперемінного характеру ("голова - ноги", "ноги - голова"), які повторюються протягом певного часу, виникають під час бовтанки літака, який попав у турбулентну атмосферу, а також у вертикальному зльоті та посадці і деяких інших еволюціях повітряних суден.
13.7.5. Перевантаження, які виникають у польоті, викликають зміни фізіологічних і психофізіологічних функцій людини - прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску та збільшення частоти дихання. Вони впливають негативно на чутливість слухового аналізатора, знижують гостроту зору. Крім неприємних відчуттів (нудоти, запаморочення), перевантаження призводять до зміни психічних функцій людини, підвищення напруги мускулатури, ускладнення рухів кінцівок та голови.
13.7.6. Аварійні ситуації у польоті, як правило, супроводжуються значно високими показниками перевантажень. У таких випадках, крім можливого порушення працездатності, може виникати небезпека травматичних ушкоджень. Навіть незначні (1,5-2-кратні) перевантаження можуть викликати мимовільне переміщення людини або її окремих частин тіла у напрямку дії перевантаження.
13.7.7. Мимовільні переміщення та зміни вихідного положення тіла людини в разі різкого гальмування послаблюються фіксацією до сидіння за допомогою поясних ременів. Але цей спосіб забезпечує захист тільки при перевантаженні до 5-6 одиниць. Наявність плечових ременів з одночасним збільшенням міцності спинки крісла дозволяє переносити перевантаження гальмування вже до 17-20 одиниць. Збереження вихідного положення у значній мірі зменшує відхилення фізіологічних функцій і порушення рухових реакцій людини. Організм людини здатний опиратися впливу прискорень відповідної величини. Досягається це завдяки фізіологічному механізмові, здатному пристосуватись до нових умов існування. Основна роль у цьому належить судинним нейромеханізмам, які перебудовують діяльність серцево-судинної системи відповідно до змінних умов гемодинаміки. Велике значення у нормалізації кровообігу має захисна мускульна напруга (особливо підвищення тонусу мускулатури черевного процесу і нижніх кінцівок).
13.7.8. Прискорення переносяться організмом по-різному, в залежності від характеру факторів, які впливають на фізіологічні механізми, здатні видозмінюватися.
Фізична або розумова стомленість, нервово-емоціональна напруга, різні захворювання, тривалі перерви між періодами харчування у польотах, слабка фізична підготовка, висока температура у кабіні літака, помірний ступінь кисневого голодування, а також деякі шкідливі звички (вживання алкоголю, паління) значно посилюють негативну дію прискорення.
13.7.9. Важливим засобом підвищення опірності організму дії прискорень є цілеспрямована фізична підготовка, поєднана з льотною і психофізіологічною підготовкою льотного складу.
У програмі фізичної підготовки повинні переважати вправи, які імітують вплив короткочасних статикодинамічних навантажень (гімнастичні і акробатичні вправи, спринтерський біг тощо). Крім загальнофізичних вправ повинні проводитись тренування на спеціальних спортивних снарядах (батут, перекладина, лопінг, спортивні колеса, шведська стінка).
Під час виконання вправ необхідно звернути особливу увагу на тренування й на укріплення м'язів черевного пресу та збереження правильного ритму дихання.
13.8. Медичне забезпечення польотів у районах із холодним кліматом
13.8.1. Особливості медичного забезпечення польотів у районах із холодним кліматом визначаються:
- довготривалістю холодного часу з низькою температурою (-50 градусів за Цельсієм) та вітрами до 30-50 м/с, завірюхою й хуртовиною;
- швидкими змінами метеорологічних умов;
- низькою абсолютною вологою повітря, особливо відчутною влітку;
- тривалими полярними ночами та днями.
Суворі природні та кліматичні умови в цих районах значно впливають на загальну працездатність і ставлять підвищені вимоги до здоров'я людини, особливо її нервової системи.
13.8.2. В авіаційного персоналу цивільної авіації України, якому доводиться працювати у районах із холодним кліматом, внаслідок впливу на організм несприятливих факторів навколишнього середовища, найбільш часто зустрічаються хвороби, пов'язані з охолодженням і переохолодженням організму, а також хвороби шкіри та підшкірної клітковини, загострення хронічних захворювань, гіповітамінози. З початком полярного дня частішають випадки захворювань на снігову офтальмію.
У осіб з нестійкою нервовою системою під час полярної ночі та полярного дня можуть спостерігатись розлади сну, підвищення дратівливості, зниження працездатності.
13.8.3. Швидкі зміни метеорологічних умов, дефіцит природних, штучних орієнтирів, своєрідність режиму інсоляції (полярна ніч), часті магнітні бурі, які перешкоджають надійному функціонуванню приладів і радіозасобів, значно ускладнюють льотну роботу. Під час виконання польотів у зоні північного сяйва у пілота можуть виникнути ілюзії, які значно ускладнюють просторове орієнтування. Приземні інверсії та льодяні голки погіршують видимість і змінюють у момент посадки конфігурацію зльотно-посадочної смуги та її об'єктів. Одноманітність ландшафту у поєднанні з монотонним шумом двигунів у тривалому польоті призводить до швидкого стомлення.
Фізико-географічні та навігаційні умови крайнього півдня якісно подібні до відповідних умов півночі, але мають такі особливості, як зворотний (видимий) добовий рух сонця та місяця (справа наліво), незвичайна зміна пір року.
Умови льотної роботи у холодному кліматі вимагають вкрай ретельної спеціальної підготовки до кожного польоту.
13.8.4. Лікар льотного загону для збереження працездатності та піклування про здоров'я льотного складу в умовах холодного клімату повинен взяти активну участь у:
- розробці та здійсненні планів своєчасного і ефективного захисту льотного складу від впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, особливо низьких температур;
- організації праці та відпочинку з урахуванням місцевих умов і завдань польотів;
- організації харчування з урахуванням енергозатрат і запобігання гіповітамінозу;
- зменшенні ризику захворіти на снігову офтальмію (у період полярного дня);
- забезпеченні льотного складу бортовим харчуванням;
- оснащенні екіпажів аварійним спорядженням (засоби захисту від вітру та холоду, засоби сигналізації та зв'язку), засобами пересування та продуктами.
13.8.5. Для запобігання несприятливому впливу холодного клімату лікар авіаційного загону повинен здійснювати:
- медичний контроль за фізичною підготовкою та заходами щодо загартування організму;
- широку профілактику обморожувань, снігової офтальмії та перевірку вивчених правил надання само- та взаємодопомоги;
- санітарно-гігієнічний контроль за станом службових і житлових приміщень.
13.8.6. Для створення умов нормального сну у період полярного дня необхідно затемнювати вікна приміщень і дотримуватись тиші. Це дуже важливо, особливо для екіпажів, які щойно прилетіли з районів середніх широт, поясний час яких відрізняється від часу на місці посадки на чотири години і більше.
13.8.7. Лікар авіаційного загону повинен приділяти велику увагу профілактичній вітамінізації, яка здійснюється постійно, тому що підвищені дози вітамінів, які приймають періодично, менш ефективні, ніж щоденне їх вживання у відповідних дозах.
Довготривалість темного часу доби в осінньо-зимовий період ставить підвищені вимоги до адаптації очей до темряви та гостроти нічного бачення. У цей період необхідно забезпечити авіаційний персонал препаратами вітаміну А.
Недостатня ультрафіолетова радіація влітку і повна її відсутність узимку руйнують ендогенне утворення вітаміну Д, що призводить до порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.
Зниження вмісту вітамінів А, С, Д у продуктах харчування протягом тривалого часу стає причиною гіповітамінозних станів. Для своєчасного виявлення гіповітамінозу на ранній стадії його розвитку необхідно періодично проводити обстеження авіаційного персоналу та лабораторні дослідження продуктів харчування на вміст у них вищезгаданих вітамінів.
Вживання препаратів вітаміну Д доцільно поєднувати з профілактичним ультрафіолетовим опромінюванням кварцовими лампами.
13.8.8. Для пиття у районах із холодним кліматом використовують воду з озер, а також із талого льоду та снігу. У зв'язку з цим повинен бути організований ретельний медичний контроль за місцями забору води, льоду, снігу, їх транспортуванням і обробкою. Якщо вживається вода з талого снігу та льоду, контролюється склад мінеральних солей у харчовому раціоні та штучно мінералізується вода солями або додається 2% розчин морської солі, якщо це необхідно.
У разі вимушеної посадки або евакуації з літака в умовах Крайньої Півночі та Антарктиди авіаційний персонал буде знаходитись в умовах, що потребуватимуть напруження всіх сил і великої волі для збереження життя. Тому екіпажі літаків повинні бути підготовлені у психофізіологічному відношенні та навчені правилам поведінки у цих екстремальних умовах.
13.9. Медичне забезпечення польотів у районах з жарким кліматом
13.9.1. Для організації медичного забезпечення польотів у районах із жарким кліматом необхідно враховувати дію несприятливих факторів на організм людини. Найбільш різка дія цих факторів спостерігається у пустелях (напівпустелях) та у субтропіках.
Клімат пустелі відрізняється високою температурою повітря (до 47 градусів за Цельсієм), грунту (до 70 градусів за Цельсієм), низькою вологістю (16-12%), значною радіацією, відсутністю опадів влітку. На стоянках обшивка літака на тіньовій стороні може нагріватись до 45-50 градусів за Цельсієм, температура повітря у відкритій кабіні досягає 50-60 градусів за Цельсієм. Для вологих субтропіків характерне жарке літо та відносно прохолодна зима, значна кількість опадів у теплу пору року та висока вологість повітря взимку.
Висока температура повітря в умовах жаркого клімату стає головною причиною великого навантаження на механізми терморегуляції організму. При температурі вище 33 градусів за Цельсієм терморегуляція відбувається тільки в результаті випаровування води шкірою та легенями, а у субтропіках, де спостерігається висока вологість повітря, цей шлях випаровування значно ускладнюється.
13.9.2. Втрата організмом води в умовах жаркого клімату досягає 4-6 літрів у стані спокою, а при інтенсивній мускульній роботі - 10 літрів і більше за добу. Недостатнє вживання води швидко призводить до водного дефіциту в організмі, що викликає різке зниження працездатності. Якщо дефіцит води дорівнює 2-5% ваги тіла, з'являється почуття спраги, нездужання, анорексія, обмеження рухливості, дратівливість, сонливість, часте дихання, підвищення температури, а іноді нудота. Дефіцит води у 6-10% супроводжується запамороченням, головним болем, задишкою, зменшенням обсягу та підвищенням в'язкості крові, зниженням салівації, порушенням координації рухів (незв'язна мова, порушення ходи), значним зниженням працездатності. Обезводнення обсягом 11-20% викликає марення, спазм, судороги, послаблення зору та слуху, заніміння шкіри, анурію. Характерною ознакою такого ступеню дегідратації є симптом розпухлого ("ватного") язика. В разі дефіциту води в 15-20% може наступити смерть.
Відчуття спраги є одним із перших показників обезводнення. Майже повне утамування спраги не завжди компенсує дефіцит води в організмі. Під час напруженої праці відчуття спраги може бути недостатнім, щоб попередити обезводнення організму.
13.9.3. У зв'язку із значним потовиділенням відбувається "вимивання" солей із організму, що викликає зміни у мінеральному обміні з подальшим порушенням кислотно-лужної рівноваги (зниження лужного резерву). Збіднення організму солями хлористого натрію може призвести до судороги. Тому при підвищеному потовиділенні доцільно до харчового раціону та питної води додавати кухонну сіль, за умови, якщо вода з місцевих водоймищ не вміщує підвищеної кількості солей.
13.9.4. Для збереження високої працездатності в умовах жаркого клімату необхідно забезпечити авіаційний персонал питною водою у кількості, достатній для поповнення водовтрати (4-10 літрів і більше на добу). Для льотного складу це може бути охолоджена газована вода, відвари шипшини, вишні або вода, підкислена лимонною чи аскорбіновою кислотою. Для наземного складу можна використовувати квас, гарячий зелений чай, у якому є танін і комплекс вітамінів, які відзначаються сприятливим впливом на організм. Особливо корисний зелений чай у період адаптації до жаркого клімату, коли через посилене відчуття спраги вживається багато води. Питна вода не повинна вміщувати значну кількість сульфатних мінеральних солей, які викликають послаблюючу дію кишечника, що у свою чергу збільшує додаткову втрату води організмом.
13.9.5. У осіб, які прибули до зони жаркого клімату, протягом перших 5-7 днів спостерігається нездужання, слабкість, апатія, сонливість, почастішання пульсу та дихання, підвищена стомлюваність (початкова фаза акліматизації). Подальша перебудова функцій організму (друга фаза) може тривати 1,5 місяці, після чого організм повністю адаптується до нових кліматичних умов. Тривалість цього періоду залежить від індивідуальних особливостей і фізичного стану людини. У осіб, які мають серцево-судинні та нервові захворювання, а також хвороби органів дихання, акліматизація триває значно довше. В окремих випадках повна акліматизація завершується після 5 років перебування в зоні жаркого клімату.
13.9.6. У разі зміни кліматичних умов жаркого клімату на помірний акліматизація до високої температури у більшості осіб зберігається близько 2-х тижнів і зникає протягом місяця. Після повернення у вихідні умови реакліматизація проходить значно швидше і легше, ніж при початковій акліматизації. Функціональні зміни в організмі у процесі акліматизації і реакліматизації негативно впливають на працездатність, що обов'язково повинен враховувати лікар авіаційного загону, беручи участь у плануванні підготовки льотного складу, який недавно прибув у зону жаркого клімату.
13.9.7. Польоти в умовах жаркого клімату ставлять високі вимоги до фізичної витривалості авіаційного персоналу. У пілотів із достатньо стійкою акліматизацією спостерігається погіршення сну та апетиту, зменшується вага тіла на 3-5 кг і більше, збільшується число серцевих скорочень, знижується артеріальний тиск (на 10-15 мм.рт.ст.), спостерігається зменшення кількості еритроцитів (на 15-20%), гемоглобіну (на 11-12%), лейкоцитів (на 10-30%) і хлоридів крові (на 10-20%).
13.9.8. Для запобігання або пом'якшення впливу несприятливих факторів жаркого клімату, з метою збереження здоров'я та високої працездатності авіаційного персоналу проводяться такі заходи:
- зниження температури повітря кабіни льотного екіпажу та пасажирських салонів;
- організація раціонального розпорядку дня з урахуванням місцевих умов;
- забезпечення повноцінного відпочинку до і після польотів;
- раціональна організація харчування та питного режиму;
- запобігання захворюванням, пов'язаним із підвищеною запиленістю повітря на аеродромах пустельних та напівпустельних районів.
13.9.9. Для захисту льотного складу від інтенсивної сонячної радіації та високої температури повітря лікар авіаційного загону повинен брати участь в організації та контролі за:
- спорудженням у районах старту і стоянок літаків тіньового захисту (навіси, тенти, землянки, пересувні житлові приміщення-причепи);
- наявністю в службових приміщеннях вентиляторів під стелею або на столі (бажано кондиціонери); захищенням стін і вікон приміщень від прямих сонячних променів широкими карнизами, козирками тощо;
- устаткуванням необхідною кількістю стаціонарних і пересувних душових установок, максимально наближених до робочих місць льотного складу;
- перевезенням льотного складу в закритих автомобілях, обладнаних вентиляційними установками.
13.9.10. Лікар авіаційного загону для організації медичного забезпечення польотів у районах із жарким кліматом повинен:
- брати участь в організації раціонального розпорядку дня;
- здійснювати постійний медичний контроль за льотним складом у період польотів і не допускати до польотів осіб з ознаками перегрівання;
- брати участь в організації міжпольотного відпочинку для запобігання та усунення загрози перегрівання авіаційного персоналу;
- роз'яснювати льотному складу необхідність суворого дотримання правил користування кисневим устаткуванням у зв'язку з можливістю зниження опірності організму кисневому голодуванню в умовах високих температур;
- брати участь у контролі за навантаженням і часом перебування на аеродромі льотного складу, який ще не повністю акліматизувався;
- здійснювати контроль за проведенням занять з фізичної підготовки тільки у найбільш прохолодний час доби, після теоретичних занять;
- наглядати за прийомом освіжаючого душу;
- під час організації харчування льотного складу враховувати стан теплового обміну організму, підвищену потребу у вітамінах (особливо В1 і В2) і погіршення апетиту;
- посилювати контроль за умовами збереження і гігієнічним станом кисневого устаткування, особливо його гумових частин, враховуючи негативний вплив на них високої температури і запиленості повітря.
13.9.11. Постачання льотного складу питною водою, її якість і умови збереження повинні знаходитись під постійним контролем медичних працівників. Усі робочі місця та приміщення для занять повинні забезпечуватись охолодженою кип'яченою водою, що має зберігатись у тарі з якісною теплоізоляцією і покришками, які добре припасовані (краще подвійними), або у самоохолоджуючому посуді (за принципом випаровування води з зовнішньої гігроскопічної оболонки).
14. Медичне забезпечення польотів із виконанням окремих видів авіаційних робіт
14.1. Польоти з виконанням окремих видів авіаційних робіт проводяться для таких потреб:
- надання медичної допомоги населенню;
- виконання авіаційно-хімічних робіт;
- проведення радіаційної розвідки;
- виконання повітряних зйомок;
- обслуговування рибної промисловості;
- обслуговування лісового господарства;
- проведення льодової розвідки та інших потреб.
Організація польотів з виконанням окремих видів авіаційних робіт проводяться відповідно до нормативних документів цивільної авіації України.
14.1.1. Медичне забезпечення польотів із виконанням окремих видів авіаційних робіт проводиться:
- для виконання польотів, метою яких є надання медичної допомоги населенню та проведення санітарних заходів медичними працівниками відділень невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги обласних лікарень;
- для забезпечення інших потреб народного господарства за допомогою медичних працівників медично-санітарних частин (здоровпунктів) авіапідприємств цивільної авіації України.
14.2. Медичне забезпечення польотів із метою надання медичної допомоги населенню.
14.2.1. Польоти з метою надання медичної допомоги населенню проводяться на підставі заявок органів Міністерства охорони здоров'я. Для забезпечення своєчасного надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги населенню області у складі обласних лікарень є відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги.
14.2.2. Державний департамент авіаційного транспорту України для виконання цієї роботи виділяє літаки (вертольоти) у пасажирських варіантах, які пристосовані для перевезення хворих, що перебувають на носилках.
Для надання медичної допомоги населенню України й проведення санітарних заходів виконуються термінові польоти з метою надання невідкладної медичної допомоги і польоти з метою перевезення медичного персоналу для планових консультацій, медичних вантажів та виконання інших робіт.
14.2.3. У тих випадках, якщо санітарні завдання органів охорони здоров'я не можуть бути виконані у зв'язку з малим радіусом дії виділених літаків (вертольотів), а також, якщо на рейсовому літаку можна швидко надати медичну допомогу, авіапідприємства цивільної авіації організовують перевезення медичного персоналу і хворих, що перебувають на носилках, рейсовими літаками. У таких ситуаціях працівникам охорони здоров'я та хворим під час подання до каси цивільної авіації заявки на виконання санітарного завдання надаються позачергово місця на рейсових літаках відповідно до переліку Протипоказань до транспортування хворих на рейсових пасажирських лініях. Хворим, які пересуваються без сторонньої допомоги або з дозволу територіальних установ, під час подання до каси цивільної авіації висновку медичного працівника медпункту аеровокзалу надаються місця на рейсових літаках позачергово. Облік таких хворих ведуть медичні працівники медпунктів аеровокзалу у журналі надання медичної допомоги авіапасажирам.
14.2.4. Транспортування медичного персоналу, хворих і медичного вантажу до літака (вертольота), а потім із місця посадки від літака (вертольота) у пункт призначення забезпечується силами та засобами відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні.
Посадка та висадка хворих, які пересуваються без сторонньої допомоги або з дозволу установ охорони здоров'я, та доставка їх у медпункт аеровокзалу проводиться силами і засобами відділу перевезень аеропорту та транспортом, наданим аеропортом.
Визначення стану транспортабельності хворого повітряним судном відноситься до компетенції лікувально-профілактичного закладу. Авіапідприємство відповідальності за стан здоров'я хворого не несе.
Вказівки медперсоналу, які стосуються перевезення хворих або організації невідкладної медичної допомоги, виконуються пілотами літаків (вертольотів) неухильно, якщо вони не суперечать Керівництву з проведення польотів у цивільній авіації.
14.2.5. Доставка медичних вантажів із посадкою на аеродромах у районах, де немає обслуговуючого персоналу або на посадочні площадки, вибрані з повітря, виконується у присутності представника відділення невідкладної і планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні, який супроводжує і забезпечує доставку медичного вантажу за місцем призначення.
Якщо у пункті призначення гарантована зустріч літака (вертольота), на борту якого знаходиться медичний вантаж, допускається виконання санітарного завдання без супроводжуючих осіб.
14.2.6. Відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні забезпечують зустріч і швидку евакуацію хворих, які перебувають на носилках, доставлених літаками (вертольотами) на базовий аеродром.
У разі одночасного використовування чотирьох і більше літаків (вертольотів) відділення невідкладної та планово-консультативної медичної допомоги виділяє черговий медперсонал, який повинен знаходитись безпосередньо у підрозділі ЦА на аеродромі та керувати протягом усього періоду польотів прийомом і евакуацією хворих, медичного персоналу та вантажів за призначенням.
14.2.7. Якщо після прибуття літака на базовий аеродром виникає необхідність чекати засобів доставки хворого більше 30 хвилин або стає зрозумілим, що такі засоби відсутні, командир літака (вертольота) за допомогою начальника аеропорту вживає заходи щодо транспортування хворого за місцем призначення. Витрати відносяться за рахунок відділення екстреної та планово-консультативної медичної допомоги обласної лікарні.
14.2.8. Якщо хворий, який прибув літаком без супроводжуючого, тобто самостійно, за висновком чергового медичного працівника медпункту аеровокзалу потребує госпіталізації, швидка медична допомога міста за заявкою медпункту аеровокзалу забезпечує позачергову його евакуацію у стаціонарне відділення міської лікарні. Якщо транспортування затримується, відділ перевезення аеропорту позачергово надає хворому місце у готелі, а догляд за ним здійснює працівник медпункту аеровокзалу.
14.2.9. Всі учасники польоту, які прибули на аеродром для надання медичної допомоги, повинні бути одягнені відповідно до умов цього польоту. Хворі, які перебувають на носилках, повинні бути забезпечені необхідними постільними речами (ковдрами, подушками тощо), а у зимовий час - спальними мішками, незамінними в період польоту і під час наземних перевезень.
14.2.10. Вживаючи протиепідемічні та карантинні заходи, екіпажі літаків (вертольотів) повинні виконувати всі інструкції й вказівки органів охорони здоров'я щодо особистої профілактики (прищеплення і т.д.).
Санітарна обробка матеріальної частини проводиться силами та засобами органів охорони здоров'я під наглядом технічного складу підрозділів ЦА.
14.2.11. Медичний контроль за станом здоров'я пілотів санітарної авіації здійснюється на загальних підставах, що встановлені для льотного складу цивільної авіації України.
14.3. Медичне забезпечення авіаційно-хімічних робіт
14.3.1. Специфіка умов праці та виконання польотів на авіаційно-хімічних роботах (АХР) висуває особливі вимоги до контролю за станом здоров'я авіаційного персоналу.
14.3.2. Передпольотний медичний контроль екіпажів, які виконують польоти на АХР у відриві від бази, не проводиться. Відповідальність за дотримання екіпажами режиму передпольотного відпочинку під час виконання польотів на АХР із тимчасових аеродромів, а також з аеродромів для забезпечення авіаційних робіт і посадочних площадок покладається на командира повітряного судна.
14.3.3. Командир повітряного судна приймає рішення з питання допуску до польотів членів екіпажу на підставі усного опитування про стан здоров'я та передпольотного відпочинку. Про прийняте рішення командир повітряного судна робить позначку в робочому журналі: "Екіпаж до польоту готовий" (або "не готовий" із зазначенням причини) і засвідчує своїм підписом. За наявністю скарг членів екіпажу на стан здоров'я командир приймає рішення про необхідність медичного обстеження хворого члена екіпажу у найближчому лікувальному закладі.
14.3.4. Командири льотних підрозділів організують періодичний контроль за режимом праці та відпочинку, умовами побуту, організацією харчування на робочих аеродромах. Під час перевірки роботи екіпажів, які виконують завдання з відривом від бази, обов'язково включається до складу групи лікар (або медична сестра) авіаційного загону для проведення вибіркового контролю за станом здоров'я членів екіпажу і поповнення витратних бортових аптечок.
14.3.5. Режим праці та відпочинок авіаційного персоналу, який виконує авіахімроботи, встановлюється відповідно до діючих Правил нормування робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден цивільної авіації України.
14.3.6. Для запобігання отруєння людей, які безпосередньо є учасниками авіахімробіт, а також населення, домашніх і диких тварин, бджіл та інших корисних комах, птахів, риби у районі виконання робіт необхідно суворо дотримуватись Правил з техніки безпеки та виробничої санітарії на авіаційно-хімічних роботах.
14.3.7. За ступенем токсичності для людей і тварин отруйні хімікати, які використовуються при виконанні авіаційно-хімічних робіт, поділяються на чотири групи:
- сильнодіючі отруйні речовини;
- високоотруйні речовини;
- середньоотруйні речовини;
- малоотруйні речовини.
14.3.8. Навчання та інструктаж щодо безпеки робіт особового складу підприємств цивільної авіації та робітників замовника проводиться працівниками, відповідальними за дотримання вищезазначених Правил.
Особи, які не пройшли навчання та інструктаж з техніки безпеки праці, до авіаційно-хімічних робіт не допускаються.
Перевірка міцності знань правил техніки безпеки у особового складу підприємств цивільної авіації покладається на осіб, відповідальних за дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії на АХР, а також медичних працівників і представників профкому.
Навчання особового складу проводиться щорічно перед початком оперативного сезону АХР незалежно від навчання у попередньому році. У програму навчання включаються: вивчення властивостей отруйних хімікатів та мінеральних добрив, з якими доведеться працювати, їх впливу на організм, вжиття застережних заходів під час роботи з отруйними хімікатами та мінеральними добривами, які гарантують особисту та громадську безпеку і запобігають забрудненню рештками використаних хімікатів сільськогосподарської продукції, грунту, повітря, водоймищ; ідентифікація ознак отруєння та знання способів надання першої невідкладної допомоги.
14.3.9. Не допускаються до АХР підлітки віком до 18 років, вагітні жінки й жінки, які годують дитину, чоловіки, яким більше 55 років та жінки, яким більше 50 років.
Використання праці жінок на обслуговуванні повітряних суден, які виконують АХР (приготування та завантаження отруйних хімікатів, очистка від них літаків, вертольотів тощо), визначається замовником відповідно до чинного законодавства.
Категорично забороняється допускати до роботи з отруйними хімікатами та мінеральними добривами осіб у нетверезому стані.
14.3.10. Усі працівники, які працюватимуть з отруйними хімікатами та мінеральними добривами, підлягають попередньому ретельному медичному огляду і опитуванню з метою переконатися, що у них немає хвороб шкіри (дерматити різної етіології, екземи тощо), хронічних захворювань носоглотки, дихальних шляхів і легенів, підвищеної пітливості. При виявленні таких осіб питання про їх допуск до роботи у кожному окремому випадку вирішує лікар.
14.3.11. Час роботи безпосередньо з отруйними хімікатами і мінеральними добривами для льотного і технічного складу підприємств цивільної авіації визначається в залежності від токсичності речовин і на підставі діючих положень про режим праці та відпочинку цієї категорії працівників.
14.3.12. Підприємства цивільної авіації зобов'язані забезпечити екіпажі, які вилітають у райони проведення АХР, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту відповідно до діючих норм забезпечення, а також аптечками для надання першої медичної допомоги. Зміст і укомплектованість їх регулярно перевіряють медичні працівники цивільної авіації.
На місці виконання робіт повинні бути розташовані та обладнані замовником санітарно-побутові приміщення для харчування, відпочинку, зберігання спецодягу та засобів індивідуального захисту, а також душові установки, умивальники, туалет.
На адміністрацію підприємств цивільної авіації, до яких прикріплені літаки (вертольоти), покладаються обов'язки щодо санітарної обробки та прання спецодягу, а також забезпечення миючими засобами і рушниками.
14.3.13. Особи, які працюють на АХР у віддалених від населених пунктів місцях, забезпечуються наметами для житла, постільними речами, ліжками, посудом, приладами для готування гарячої їжі, питною водою та продуктами харчування. Вживаються та ретельно виконуються всі заходи, що виключають можливість забруднення отруйними хімікатами питної води, продуктів харчування, посуду і місць, які призначені для харчування і відпочинку.
14.3.14. Роботи щодо застосування отруйних хімікатів і мінеральних добрив та допоміжні операції щодо їх приготування повинні бути обов'язково механізовані. Механізоване завантаження у літак (вертоліт) повинно повністю виключати безпосередній контакт льотного, інженерно-технічного складу і персоналу, який обслуговує літак (вертоліт), з отруйними хімікатами.
14.3.15. Вхід у вантажну кабіну літака (вертольота) повинен бути обладнаний килимом із пористого матеріалу, який змочений 10% розчином ДІАС-2. Ця речовина готується промисловим способом у вигляді рідкої пасти молочного кольору, яка добре розчиняється у воді. Розчин ДІАС-2 (100 г на один літр води) кипить при температурі 98 градусів за Цельсієм, піниться, не горить і не підривається. Кожен день килим необхідно мити у 5-10% розчині ДІАС-2 в окремому посуді.
Під час виконання та після закінчення АХР літаки (вертольоти) та сільськогосподарська апаратура очищуються від залишків отруйних хімікатів і після цього підлягають дегазації. Очистка та дегазація літаків (вертольотів) і сільськогосподарської апаратури від отруйних хімікатів проводиться відповідно до вимог Правил із техніки безпеки та виробничої санітарії на авіаційно-хімічних роботах.
14.3.16. Забороняється перевезення пасажирів, харчових продуктів і особового складу на літаках (вертольотах), які не пройшли очистку та дегазацію після закінчення АХР.
14.3.17. Санепідстанції повинні систематично проводити лабораторний контроль за санітарним станом літаків (вертольотів), які призначаються після закінчення АХР для перевезення людей.
14.3.18. Особи, залучені до авіаційно-хімічних робіт, санітарної обробки літаків (вертольотів), до очищення та дегазації сільськогосподарської техніки повинні обов'язково пройти медичний огляд і отримати допуск до роботи з отруйними хімікатами. Вони повинні бути детально проінструктовані щодо правил техніки безпеки, особистої гігієни та профілактики отруєнь.
14.3.19. Усі роботи щодо санітарної обробки та дегазації виконуються у спеціальному одязі відповідно до існуючих регламентуючих документів. За кожним працівником закріплюється на весь період роботи комплект захисного одягу. Категорично забороняється зберігати індивідуальні захисні засоби поруч з отруйними хімікатами. Забороняється також носити спеціальний одяг і взуття поза зоною роботи з отруйними хімікатами.
14.3.20. Під час роботи з отруйними хімікатами весь особовий склад зобов'язаний неухильно дотримуватись таких правил:
- під час роботи забороняється знімати захисний спецодяг, а також палити, їсти й пити; перед відвідуванням туалету необхідно старанно обтрусити віником пил із захисного одягу, вимити руки з милом;
- перед обідньою перервою, а також після закінчення робочого дня зняти індивідуальні засоби захисту в такому порядку: не знімаючи з рук гумові рукавички, вимити їх в знешкоджувальному розчині (3-5% розчин кальцинованої соди або 5% розчин ДІАС), промити їх у воді; після цього зняти захисні окуляри та респіратор, спецвзуття, спецодяг, знову помити рукавички і зняти їх; потім вимитись із милом у душі та одягти повсякденний одяг;
- під час роботи з їдкими та дратівними для шкіри препаратами необхідно змазувати шкіру лиця, носову порожнину і шию вазеліном;
- під час роботи з фосфор- і хлорорганічними препаратами забороняється змазувати шкіру будь-якими жирами та мазями.
14.3.21. Якщо з'явились ознаки отруєння (загальне нездужання, нудота, запаморочення, кровотеча тощо), то перша допомога подається відповідно до нижчевказаних вимог.
Перша невідкладна допомога включає заходи, які можуть вжити звичайні працівники (самодопомога та взаємодопомога), і спеціальні заходи, яких вживають медичні працівники (лікар, фельдшер):
- у всіх випадках отруєння (загальне нездужання, нудота, запаморочення, кровотеча тощо) необхідно негайно вивести ураженого з забрудненої зони, подати першу допомогу та викликати медичного працівника (лікаря, фельдшера), а за наявністю показань відправити до лікарні;
- загальні заходи щодо надання першої допомоги, які вживаються незалежно від характеру отруєння, обов'язково повинні включати дії щодо припинення подальшого надходження отрути в організм:
- негайно вивести ураженого з забрудненої зони;
- у залежності від метеорологічних умов оберігати ураженого від можливого перегріву або охолодження (при отруєнні ДНОК, пентахлор-фенолом натрію рекомендуються тільки холодні процедури: вологі обтирання, холодні компреси);
- у разі попадання отрутохімікатів:
- в очі - промивати їх великою кількістю води протягом 10 хвилин, якщо після цього полегшення не настає, необхідно негайно звернутись до медичного працівника;
- на шкіру - змивати препарат струменем води протягом 5-10 хвилин;
- якщо ціанамідні препарати попали на шкіру або в очі, необхідно очистити від них шкіру за допомогою вати, змоченої вазеліном або олією, а в очі закапати вазелінове масло;
- для видалення отрутохімікату з шлунку треба випити 6-10 склянок теплої води і подразненням задньої стінки глотки викликати блювоту (процедуру повторити 2-3 рази).
14.3.22. При отруєнні:
- фосфор- і хлорорганічними сполуками, севіном потрібно випити одну склянку води, у яку додають одну чайну ложку питної соди;
- гербіцидами 2.4-Д, 2М-4Х, хлоратом магнію, ціанамідними препаратами - випити один літр води, у яку додають дві-три столові ложки активованого вугілля;
- арсенатом кальцію, кремнефтористим натрієм, препаратами міді - випити один літр води з додаванням 100 г паленої магнезії;
- фосфідом цинку - випити один літр питної води з додаванням 2 г марганцевокислого калію; після промивання шлунку (блювоти) слід застосувати сольове проносне (1-2 столові ложки сірчанокислої магнезії на півсклянки води), і після чого дати запити двома-трьома склянками води.
У разі:
- кровотечі з носа - покласти що-небудь холодне на перенісся;
- якщо послаблене дихання - слід робити штучне дихання до прибуття медичного персоналу;
- послаблення серцевої діяльності - дати 20 крапель настойки валеріани або кордіаміну, при зупинці серця - робити зовнішній масаж серця через грудну клітину до прибуття медичного персоналу;
- отруєння атразіном, сімазіном, цінебом, цірамом - перша допомога не надається; особа, яка постраждала, негайно відстороняється від роботи і направляється до лікаря.
14.3.23. Додаткові заходи в разі отруєння різними отрутохімікатами:
- фосфорорганічними сполуками, севіном - дати випити одну таблетку сірчанокислого атропіну;
- арсенатом кальцію - у три прийоми (з інтервалом у 10-15 хвилин) - дати випити вміст однієї ампули 5% розчину унітіола, розчиненого у півсклянці води;
- фосфідом цинку - дати випити у 2-3 прийоми (з проміжком часу у півгодини) 0,1 г мідного купоросу, розчиненого у півсклянці води, а також збагачений лугом напій - 2% розчин питної соди (одна чайна ложка на склянку води) або мінеральну воду (типу Боржомі);
- кремнефтористим натрієм - вживати, окрім загальних заходів, молоко у великій кількості або розчин крейди (1 столова ложка на склянку води).
У випадку отруєння отрутохімікатами на АХР лікар авіаційного загону заповнює негайне повідомлення, щодо події проводить спільне розслідування з санепідстанцією, складає акт і направляє його до санепідстанції Міністерства охорони здоров'я України на повітряному транспорті.
14.4. Проведення радіаційної розвідки
14.4.1. Проведення радіаційної розвідки доручається льотним екіпажам, які протягом року не були в зоні впливу радіаційного опромінювання. Перед виконанням цих польотів члени екіпажу підлягають обстеженню у повному обсязі відповідно до вимог Правил. На кожного члена екіпажу заводиться індивідуальна картка для запису результатів замірів доз опромінювання.
14.4.2. Літаки та вертольоти, які експлуатуються для проведення радіаційної розвідки, повинні бути обладнані відповідними захисними засобами проти опромінення членів екіпажу.
14.4.3. Члени екіпажу знаходяться під постійним медичним наглядом для врахування отриманих доз опромінювання. Після отримання верхньої межі дози опромінювання льотний екіпаж підлягає відстороненню від проведення радіаційної розвідки і знаходиться протягом року під наглядом лікарів.
14.5. Польоти для виконання повітряних зйомок
До польотів для виконання повітряних зйомок відносяться: аерофотозйомні, пошуково-зйомні, аерозйомні, десантозйомні, аеровізуальні польоти.
Повітряні зйомки виконуються спеціально підготовленими екіпажами, до складу яких входять штурмани - аерофотозйомщики, а для аерофотозйомки - бортоператори.
14.6. Польоти для обслуговування лісового господарства
Медичні забезпечення вищеназваних польотів у залежності від місцевих умов виконують місцеві органи охорони здоров'я відповідно до спеціальної відомчої інструкції.
14.7. Польоти для обслуговування рибної промисловості
Медичне забезпечення цих польотів у залежності від місцевих умов здійснюють медичні працівники ЦА або місцеві органи охорони здоров'я за узгодженням із медичними працівниками ЦА.
Якщо вертольоти, які виконують вищеназвані роботи, базуються на палубі корабля і на цьому кораблі є лікар або фельдшер, медичне забезпечення польотів здійснює медичний працівник корабля.
"Офіційний вісник України", N 28, стор.163
Код нормативного акта: 1861/1997