Про затвердження Правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України

З метою проведення медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України згідно з вимогами статей 3, 7, 33, 48, 79, 84 Повітряного кодексу України

1. Затвердити Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України (додаються).

2. Державному департаменту авіаційного транспорту України (Марченко М.О.):

- в установленому порядку зареєструвати зазначені Правила в Міністерстві юстиції України;

- довести до авіапідприємств та льотних навчальних закладів Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України і забезпечити їх виконання.

3. З введенням в дію Правил медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України вважати таким, що не застосовується в Україні, Керівництво з медичного забезпечення польотів в ЦА СРСР 1977 р.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра транспорту України Бебешка А.П.

1.1. Ці Правила медичного забезпечення і контролю польотів цивільної авіації України поширюються і є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які виконують роботу, пов'язану з використанням повітряних суден і контролем за виконанням польотів.

1.2. Ці Правила регламентують діяльність служб медичного забезпечення і контролю польотів та визначають організаційні заходи адміністрації авіапідприємств, що проводяться працівниками медичних установ цивільної авіації для забезпечення безпеки польотів.

1.3. Цими Правилами користуються керівники та посадові особи підприємств авіаційного транспорту України незалежно від їх підпорядкованості та форм власності, що здійснюють експлуатацію цивільних повітряних суден.

У цих Правилах є посилання на такі законодавчі та нормативні документи:

- Повітряний кодекс України, введений в дію Постановою Верховної Ради України від 4 травня 1993 р. N 3168-12;

- Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р.;

- Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Видача свідоцтв авіаційному персоналу. Додаток N 1 до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 8-е видання, липень, 1988 р.;

- Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Правила польотів. Додаток N 2 до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 9-е видання, березень, 1994 р.;

- Міжнародні стандарти та рекомендована практика. Додаток N 6:

Частина I. Міжнародний комерційний повітряний транспорт до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 6-е видання, липень 1995 р.;

Частина II. Міжнародна авіація загального призначення. Літаки до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 5-е видання, липень, 1995 р.;

Частина III. Міжнародні польоти. Вертольоти до Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію, 1944 р., 3-е видання, липень, 1995 р.;

- Документ ІКАО (Doc 8984). Руководство по авиационной медицине, 2-е издание 1985 г., переиздание, ноябрь, 1993 г.;

- Правила і порядок медичної сертифікації авіаційного персоналу ЦА України і осіб, які не належать до авіаційного персоналу, затверджені наказом Мінтрансу України від 18 жовтня 1993 р. N 373;

- Правила нормування робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден ЦА України, затверджені наказом Мінтрансу України від 22 грудня 1993 р. N 508;

- Правила медичного розслідування авіаційних подій, затверджені наказом Укравіатрансу від 28 березня 1995 р. N 50;

- Документ ІКАО (Doc 6920-AN/855). Руководство по расследованию авиационных происшествий, 1970 г., переиздание, январь, 1993 г.;

- Посібник по медичному забезпеченню польотів у ЦА СРСР (РМОПГА-77), затверджений МЦА СРСР від 27 червня 1977 р. N 36.

Нижчезазначене визначення застосовується тільки під час медичного забезпечення і контролю польотів ЦА України.

3.1. Медичне забезпечення і контроль польотів - це система заходів, що направлені на збереження здоров'я, підвищення працездатності і витривалості льотного складу і осіб, які управляють повітряним рухом, для успішного виконання задач цивільної авіації і забезпечення безпеки польотів.

ІКАО - міжнародна організація цивільної авіації;

ДДАТУ - Державний департамент авіаційного транспорту України;

МЦЦА - медичний центр цивільної авіації;

МСЧ - медично-санітарна частина;

ЦЛЛСК - центральна лікарсько-льотна сертифікаційна комісія;

ЛЛСК - лікарсько-льотна сертифікаційна комісія;

УПР - управління повітряним рухом;

Лікар-терапевт цеховий авіаційного загону - лікар авіаційного загону;

Правила - Правила і порядок медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України і осіб, які не належать до авіаційного персоналу.

5.1. Медичне забезпечення авіаційної діяльності - це комплекс заходів, спрямованих на проведення передпольотного медичного контролю членів екіпажу та передзмінного контролю диспетчерів УПР; медичне забезпечення пошукових і аварійно-рятівних робіт, медичної сертифікації авіаційного персоналу ЦА, медичного нагляду у міжсертифікаційний період; участь у плануванні польотів з урахуванням стану здоров'я, відпочинку, харчування членів екіпажу; гігієнічні вимоги до стану устаткування для забезпечення життєдіяльності екіпажу та пасажирів у польоті; медичні психологічні вимоги при прийомі у льотні навчальні заклади ЦА України.

5.2. Передпольотний і передзмінний медичний контроль.

5.2.1. Передпольотний і передзмінний контроль проводиться відповідно до вимог чинних нормативних документів.

Під час проведення передпольотного (передзмінного) медичного контролю визначається придатність членів екіпажу за станом здоров'я до виконання польотів, диспетчерів УПР - до управління повітряним рухом.

Передпольотний медичний контроль - це цілий комплекс заходів, який виконується лікарем авіаційного загону і який націлений на повноцінну підготовку членів екіпажу до наступних польотів, підтримання їх високої працездатності. У цей комплекс заходів входить контроль за станом здоров'я, режимом праці, відпочинку, харчування, побуту, а також контроль за психофізичною готовністю до наступного польоту.

Головною метою передпольотного медичного контролю є своєчасне виявлення і відсторонення від польоту осіб із початковими формами захворювання та зниженою працездатністю у зв'язку зі стомленням (недостатній сон, надмірне фізичне навантаження, порушення передпольотного режиму); виявлення ознак вживання алкоголю або лікарських засобів, а також закінчення терміну медичного сертифіката, піврічного медичного огляду і ухилення від медичного обстеження.

5.2.2. Передпольотний медичний контроль проводиться лікарями авіаційних загонів, лікарями (середнім медичним персоналом) медпунктів аеровокзалів, лікарями (середнім медичним персоналом) при відвідуванні екіпажів, які виконують авіаційні роботи у відриві від бази, черговими медичними працівниками медпунктів старту польових аеродромів льотних навчальних закладів цивільної авіації.

Під час виконання авіаційних робіт у відриві від бази рішення про допуск до польотів членів екіпажу приймає командир повітряного судна на підставі усного опитування про стан здоров'я і передпольотний відпочинок. Про прийняте рішення командир повітряного судна робить відмітки за своїм підписом у завданні на політ (графа "Проходження медичного огляду"), під час виконання авіаційно-хімічних робіт - у робочому журналі екіпажу: "Екіпаж до польоту готовий" (або "Не готовий" із зазначенням причини). У випадках скарг членів екіпажу на стан здоров'я командир повітряного судна вживає заходи з проведення медичного огляду захворілого у найближчому медичному закладі.

5.2.3. Передпольотному (передзмінному) медичному контролю підлягають:

- члени екіпажів повітряних суден і особи, які введені до складу екіпажу для виконання завдання на борту літака;

- керівники польотів, старші диспетчери УПР, які введені до складу змін УПР.

Екіпажі інших міністерств і відомств, які прибули на передпольотний медичний контроль, проходять його згідно з вимогами чинних нормативних документів.

Передпольотний медичний контроль члени екіпажу проходять не раніше ніж за дві години до вильоту. Коли затримується виліт більше ніж на 6 годин, члени екіпажу проходять медичний контроль повторно.

Члени екіпажу, які виконують протягом робочого дня декілька рейсів, передпольотний медичний контроль проходять один раз перед першим польотом.

Відповідальність за своєчасне прибуття членів екіпажу на передпольотний медичний контроль несе командир повітряного судна.

Післяпольотний медичний контроль за медичними показаннями проводить лікар авіаційного загону.

Зміна диспетчерів УПР проходить передзмінний медичний контроль за одну годину до початку зміни.

5.2.4. Передпольотний (передзмінний) медичний контроль проводиться в індивідуальному порядку. Під час контролю присутність інших членів екіпажу (диспетчерів) і сторонніх осіб забороняється.

Перед проведенням передпольотного (передзмінного) контролю черговий медичний працівник зобов'язаний перевірити у льотного (диспетчерського) складу свідоцтво авіаційного спеціаліста і медичний сертифікат.

Передпольотний (передзмінний) медичний контроль проводиться без верхнього одягу та головних уборів. Члени екіпажу не допускаються до виконання польотів, а диспетчери - до управління повітряним рухом при виявленні у них ознак захворювання, стомлення, факту вживання алкогольних напоїв, лікарських засобів, порушення передпольотного (передзмінного) режиму, а також у зв'язку із закінченням терміну медичного сертифіката, при відсутності піврічного медичного огляду, при ухиленні від медичного обстеження.

5.2.5. Члени екіпажу після авіаційних подій не допускаються до виконання польотів. Вони підлягають негайному медичному обстеженню та позачерговій медичній сертифікації.

5.2.6. Обсяг передпольотного (передзмінного) медичного контролю: огляд, опитування, обстеження слизової оболонки рота і зіву, обстеження пульсу, додаткові обстеження за показаннями (артеріальний тиск, температура тощо).

Огляд включає в себе: зовнішній вигляд, стан відкритих шкіряних покровів і видимих слизових оболонок (збліднення, гіперемія, підвищена спітнілість, акроціаноз, набряки, жовтявість шкіряних покровів і склери тощо), а також перевірку відповідності одягу метеорологічним умовам за маршрутом польоту.

Під час опитування членів екіпажу виявляються скарги на стан здоров'я, умови передпольотного (передзмінного) відпочинку, тривалість і якість сну, режим харчування (коли, де і яку споживав їжу). Оцінюється мова, міміка, емоційний стан (спокійний, загальмований, збуджений), а також суб'єктивна готовність до виконання польоту.

У разі наявності скарг на незадовільне самопочуття, недостатній передпольотний відпочинок член екіпажу до польоту, а диспетчер до управління повітряним рухом не допускаються і направляються до лікаря авіаційного загону.

Обстеження порожнини рота і зіву складається з огляду язика, мигдаликів, слизової оболонки м'якого та твердого піднебіння, задньої стінки глотки.

Під час обстеження пульсу (визначається пальпаторно на променевій артерії в сидячому положенні протягом 30 секунд із перерахунком на одну хвилину) оцінюється частота, ритм, наповнення та напруга. Якщо пульс частіший, ніж 90 ударів за одну хвилину (тахікардія), або рідший, ніж 55 ударів за одну хвилину (брадикардія), проводиться додаткове опитування (самопочуття, фізичні та емоційні навантаження); через 2-5 хвилин повторно підраховується пульс, а якщо є тахікардія, вимірюється температура тіла.

Аритмія, тахікардія, брадикардія є підставами для відсторонення від польоту (чергування) і для направлення на додаткове обстеження до лікаря авіаційного загону.

Якщо лікар-терапевт ЛЛСК визначив, що частота пульсу є індивідуальним варіантом норми, у медичному сертифікаті робиться про це відмітка.

Тахікардія, брадикардія, аритмія, напружений пульс, підозра на вживання алкогольних напоїв є показаннями для вимірювання артеріального тиску, які враховуються тільки у тому випадку, коли вони реєструються при повторному вимірюванні через 5 хвилин.

Льотний склад екіпажу повітряного судна допускається до виконання польотів, а диспетчери - до управління повітряним рухом при артеріальному тиску, який становить не більше 150/90 мм рт.ст. і не менше 100/60-105/60 мм рт.ст.

5.2.7. Черговий медичний працівник власноручно заповнює усі графи журналу передпольотного і журналу передзмінного медичного контролю, а член екіпажу (диспетчер) ставить свій підпис у графі "Підпис члена екіпажу (диспетчера)", чим стверджує відсутність скарг на стан здоров'я. Після огляду, опитування та обстеження черговий медичний працівник робить запис про допущення до виконання польоту (управління повітряним рухом) і розписується.

У завданні на політ черговий медичний працівник ставить штамп із назвою аеропорту, число, місяць, годину та хвилину проходження медичного контролю останнім членом екіпажу, кількість членів екіпажу, які допущені до польоту, і розписується. Штамп про допущення до виконання польоту ставить тільки після проведення медичного контролю усіх членів, записаних у завданні на політ.

5.2.8. У разі відсторонення від виконання польоту (управління повітряним рухом) у зв'язку з виявленням захворювання, стомлення, недостатнього передпольотного відпочинку, факту вживання алкогольних напоїв та лікарських засобів, у зв'язку із закінченням терміну дії медичного сертифіката черговий медичний працівник робить запис у журналі відсторонення від польоту і доповідає про відсторонення диспетчеру аеродромно-диспетчерського пункту (АДП).

Якщо є підозра на вживання алкогольних напоїв членом екіпажу (диспетчером), проводиться медичний огляд згідно з вимогами чинного законодавства.

Член екіпажу (диспетчер), який відсторонений від польоту (чергування) у зв'язку із захворюванням, направляється до лікаря авіаційного загону, а при його відсутності - до керівника (його заступника) медичного закладу авіапідприємства. У разі відсторонення члена екіпажу (диспетчера) у зв'язку із захворюванням поза часом роботи медичного закладу видається відповідна довідка.

У разі відсторонення від польоту члена екіпажу з іншого авіапідприємства керівник медичного закладу, де проводився медичний огляд, негайно доповідає керівнику авіапідприємства, протягом доби - головному лікарю медичного центру ЦА України.

5.2.9. Передпольотний медичний контроль проводиться у період передпольотної підготовки. Лікар авіаційного загону у період попередньої підготовки до польоту повинен:

- планувати медичне забезпечення наступного польоту;

- перевірити відповідність планованого льотного навантаження характеру польотного завдання, стану здоров'я і витривалості осіб льотного складу;

- провести огляд членів екіпажів, які викликають сумнів у зв'язку зі станом здоров'я;

- перевірити якість кисню (вибірково), який призначений для використання у польоті, його відповідність стандарту; наявність і стан бортової аптечки; санітарно-гігієнічний стан приміщень, де перебуває льотний склад до польотів на аеродромі, у перервах між польотами; відповідність одягу району польоту, порі року та погоді.

5.3. Медична сертифікація авіаційного персоналу.

5.3.1. У цивільній авіації України діють Правила і порядок медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації України і осіб, які не належать до авіаційного персоналу, які є головним нормативним документом ДДАТ із проведення медичної сертифікації авіаційного персоналу цивільної авіації.

Базуючись на вимогах Повітряного кодексу України та документах міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) з авіаційної медицини, медична сертифікація направлена на виявлення у авіаційного персоналу усіх резервів здоров'я і використання їх для довголітнього успішного виконання функціональних обов'язків.

5.3.2. Головний принцип Правил полягає у тому, що медичні вимоги, які пред'являються до стану здоров'я авіаційного персоналу, викладені у трьох стандартах здоров'я. У поняття стандарт здоров'я закладена сукупність констант фізіологічної функції органів і систем організму людини, яка приймається за вихідну при медичному обстеженні авіаційного персоналу.

Встановлення відповідності показників фізіологічного стану органів і систем організму стандартові здоров'я є основним завданням медичної сертифікації при складанні медичного висновку.

Медична сертифікація визначається як комплекс медичних обстежень авіаційного персоналу, який проводиться за обсягом вимог стандарту здоров'я щодо визначення фізіологічного стану органів і систем організму з метою забезпечення безпеки польотів.

5.3.3. Перший стандарт здоров'я - це вимоги до стану здоров'я осіб, які вступають до льотних навчальних закладів цивільної авіації України і навчаються в них (курсанти, студенти, бортпровідники та бортоператори, які вперше вступають до навчального закладу).

Другий стандарт здоров'я - це вимоги до стану здоров'я льотного екіпажу та обслуговуючого персоналу повітряного судна. До льотного екіпажу відносяться пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, пілоти-спостерігачі, бортоператори, які виконують спеціальні роботи, обслуговуючий персонал повітряного судна - бортпровідники і бортоператори.

Третій стандарт здоров'я - це вимоги до стану здоров'я диспетчерів управління повітряним рухом (УПР), пілотів-аматорів, планеристів і парашутистів.

5.3.4. Медична сертифікація за наявністю відхилень показників стану здоров'я від вимог другого і третього стандартів здоров'я проводиться за таким принципом (п.12 Правил): наявність стандартних відхилень від нормальної фізіологічної функції органів і систем організму не перешкоджає видачі медичного сертифіката авіаційному персоналу з урахуванням здібностей, кваліфікації, досвіду, які забезпечують безпеку польотів.

Якщо особи авіаційного персоналу одержали медичний сертифікат згідно з вимогами п.12 Правил, вони не направляються на роботу в країни з жарким кліматом, арктичні, антарктичні експедиції, а також не направляються на перенавчання на нову, класом вищу техніку.

5.3.5. Медичні сертифікати не видаються і не відновлюються при невідповідності стану здоров'я авіаційного фахівця вимогам стандарту здоров'я і при наявності у авіаційного фахівця захворювання, зазначеного у Переліку захворювань, які є протипоказанням при льотній і диспетчерській діяльності (додаток N 10 до Правил). Цим особам видаються відповідні довідки.

5.3.6. Відповідно до ст.32 Повітряного кодексу України медична сертифікація та видача медичних сертифікатів проводиться Центральною лікарсько-льотною сертифікаційною комісією (ЦЛЛСК) і лікарсько-льотними сертифікаційними комісіями медично-санітарних частин авіапідприємств і льотних навчальних закладів цивільної авіації (ЛЛСК МСЧ).

5.3.7. Члени ЦЛЛСК і ЛЛСК усуваються від проведення медичної сертифікації, якщо виявлено факти приховування захворювання або невиконання обов'язкових досліджень у повному обсязі для встановлення відповідності стану здоров'я особи, яка проходить сертифікацію, стандарту здоров'я.

5.3.8. Авіаційний персонал, який проходить медичну сертифікацію, дає членам ЦЛЛСК і ЛЛСК повну інформацію про стан свого здоров'я та перенесені захворювання. Якщо особа при проходженні медичної сертифікації дала недостовірну інформацію про стан свого здоров'я чи приховала перенесене захворювання, вона від медичної сертифікації усувається.

5.3.9. Видача медичних сертифікатів без проходження медичної сертифікації заборонена. Відповідно до п.7 Правил після закінчення терміну дії медичного сертифіката авіаційний спеціаліст зобов'язаний з'явитися для проходження медичної сертифікації і одержання медичного сертифіката.

5.3.10. Відповідальність за своєчасне проходження медичної сертифікації авіаційним персоналом авіапідприємств, авіакомпаній, виробничих об'єднань, спільних та інших підприємств, розташованих в Україні, покладається на керівників цих підприємств і установ.

5.3.11. Льотний та обслуговуючий склад екіпажу, диспетчери УПР, пілоти-аматори, які не мають діючого медичного сертифіката, не можуть користуватися правами, наданими відповідними свідоцтвами (сертифікатами) авіаційним спеціалістам.

5.3.12. Медичні сертифікати авіаційного персоналу інших країн, який працює на території України, підтверджуються довідкою ЦЛЛСК про визнання дійсним сертифіката, виданого іноземною державою. Термін дії довідки не повинен перевищувати терміну дії сертифіката.

5.4. Медичний контроль у міжсертифікаційний період.

5.4.1. Відповідно до п.6 Правил медичні огляди після чергової медичної сертифікації пілотів, штурманів, бортмеханіків, бортрадистів проводяться через 6 місяців; диспетчерів УПР, бортпровідників - через кожні 6 місяців; пілотів-спостерігачів, бортоператорів, пілотів-аматорів і планеристів - через 12 місяців.

5.4.2. Медичний контроль авіаційного персоналу у міжсертифікаційний період виконує лікар авіаційного загону. Він зобов'язаний:

- контролювати виконання рекомендацій ЛЛСК, проводити лікувально-оздоровчі заходи з льотним складом у міжсертифікаційний період;

- проводити аналіз захворюваності та травматизму льотного складу, а також розробляти рекомендації командуванню авіаційного загону щодо їх профілактики;

- вивчати та контролювати додержування режиму праці, умов відпочинку і харчування льотного складу;

- брати участь у розборі польотів, у вивченні передумов льотних подій і помилок всіх дій, які пов'язані зі станом здоров'я льотного складу;

- вивчати медичну документацію випускників льотних навчальних закладів ЦА, льотного складу, який переведений із інших авіаційних загонів;

- брати участь у роботі комісії щодо відбору льотного складу для навчання на нову авіаційну техніку, для роботи в країнах із жарким кліматом та полярних експедиціях;

- брати участь у складанні графіка відпусток і заявок на санаторно-курортне лікування льотного складу відповідно до рекомендацій ЛЛСК;

- проводити медичні огляди за участю стоматолога льотному складу через 6 місяців (диспетчерам УПР та бортпровідникам - через кожні 6 місяців) після сертифікації, а також медичні огляди після лікування гострих захворювань, авіаційних подій, відпусток, відряджень, навчання терміном більше місяця. При відсутності протипоказань лікар зобов'язаний допускати до продовження професійної діяльності;

- проводити динамічне спостереження за особами льотного складу, які підлягають диспансерному обліку; за медичними показаннями направляти на огляд до спеціалістів ЛЛСК і медично-санітарних частин авіапідприємств;

- контролювати дотримання норм льотного часу відповідно до вимог Правил нормування робочого часу та часу відпочинку екіпажів повітряних суден ЦА України;

- проводити підготовку авіаційного персоналу до медичної сертифікації та оформлення медичної документації;

- проводити підготовку та направляти льотний склад на позачергову медичну сертифікацію за медичними показаннями, після авіаційних подій, при виїзді у закордонне відрядження на термін більше шести місяців;

- проводити обов'язковий огляд членів екіпажу, які усунені від польоту у зв'язку з наявністю скарг на незадовільне самопочуття, недостатній відпочинок, при наявності аритмії, тахікардії, брадикардії або інших захворювань;

- надавати амбулаторну кваліфіковану допомогу, забезпечувати невідкладну та планову госпіталізацію хворих членів екіпажу у стаціонари цивільної авіації та територіальні органи охорони здоров'я;

- проводити льотному складу планові і за показаннями профілактичні щеплення;

- своєчасно виявляти зміни у стані здоров'я та працездатності, проводити необхідні лікувально-профілактичні та реабілітаційні заходи;

- виявляти фактори, які чинять негативний вплив на здоров'я та працездатність авіаційного персоналу, приймати заходи щодо їх усунення;

- вивчати працездатність і витривалість льотного складу під час виконання видів польотів.

5.5. Медичний контроль у процесі польотів.

5.5.1. Лікар авіаційного загону, вивчаючи стан здоров'я льотного складу, під час польотів зобов'язаний приділити особливу увагу особам, які одержали медичний сертифікат за наявністю стандартних відхилень від нормальної фізіологічної функції органів і систем згідно з вимогами п.12 Правил, особам, які приступили до льотної роботи після значної перерви, а також тим, хто вперше прибув у загін і які допустили помилки під час виконання польотів.

5.5.2. У процесі польотів лікар авіаційного загону повинен:

- проводити нагляд за самопочуванням авіаційного персоналу після виконання польотного завдання;

- аналізувати усі випадки льотних подій і передумов тих із них, що пов'язані зі станом здоров'я та психофізіологічними особливостями членів екіпажу, а також інформувати адміністрацію щодо профілактичних заходів таких випадків;

- брати участь і перевіряти якість проведення передпольотного медичного контролю персоналом медпункту аеровокзалу;

- доповідати командиру загону, голові ЛЛСК і начальнику медсанчастини про зміни у стані здоров'я або незадовільне перенесення польоту авіаційним персоналом для своєчасного відсторонення таких осіб від польотів за медичними показаннями;

- з'ясовувати причину незадовільного самопочування авіаційного персоналу і скарг на незадовільне перенесення польотів та приймати необхідні заходи;

- контролювати умови перебування авіаційного персоналу у період між вильотами, в чеканні польоту та приймати необхідні заходи щодо усунення недоліків;

- контролювати режим і якість харчування авіаційного персоналу;

- перевіряти відповідність льотного одягу метеорологічним умовам польоту;

- виявляти випадки неправильного користування кисневим устаткуванням і спеціальним спорядженням;

- у період польотів проводити вибірковий післяпольотний медичний контроль. Крім опитування, зовнішнього огляду і підрахування пульсу, якщо необхідно, вимірюється артеріальний тиск.

Одержані дані порівнюються з даними передпольотного медичного контролю і приймається рішення про допущення до наступних польотів. Якщо встановлено, що член екіпажу за станом здоров'я не може продовжувати польоти, лікар авіаційного загону негайно інформує командира авіаційного загону, заносить усі дані огляду до медичної книжки, організовує обстеження і лікування цієї особи.

5.5.3. Лікар авіаційного загону, у тих випадках, коли необхідно вивчити ступінь втомлення, емоційної напруги екіпажу у різних рейсах, дати оцінку індивідуальним психофізіологічним особливостям для вирішення питання про придатність до льотної роботи, особисто бере участь у запланованому польоті разом з екіпажем. У подібних випадках вивчення стану здоров'я членів екіпажу проводиться заздалегідь розробленою спеціальною програмою. Результати обстежень, які проводились, використовуються для медичної сертифікації спеціалістами ЛЛСК, а також у разі вирішення питань щодо проведення лікувально-профілактичних заходів.

5.6. Медичне забезпечення і контроль за станом здоров'я диспетчерів, які управляють повітряним рухом.

5.6.1. Відповідно до вимог п.5 Правил диспетчери УПР підлягають медичній сертифікації один раз на два роки. Термін дії медичних сертифікатів диспетчерів УПР - 24 місяці.

Медичні огляди після чергової медичної сертифікації диспетчерів проводяться через кожні 6 місяців.

Диспетчери УПР, які не мають діючого медичного сертифіката, не можуть користуватися правами, наданими відповідними свідоцтвами (сертифікатами) авіаційним спеціалістам.

5.6.2. Медичне забезпечення диспетчерів управління повітряним рухом складається з таких розділів:

- вивчення особливостей і умов праці;

- проведення систематичного контролю за санітарно-гігієнічним станом у приміщеннях управління повітряним рухом (температурний режим, загазованість приміщень, інтенсивність шумів, рівень надвисоких частот тощо), прийняття необхідних заходів через адміністрацію авіапідприємств для створення нормальних умов;

- динамічний нагляд за станом здоров'я;

- проведення медичного контролю всього диспетчерського складу УПР перед чергуванням;

- проведення медичних оглядів після чергової медичної сертифікації через кожні шість місяців;

- звільнення від роботи з наступним проведенням необхідних лікувально-оздоровчих заходів, якщо виявлені ознаки захворювання або перевтомлення, що перешкоджають виконанню службових обов'язків;

- допущення до роботи осіб, які перенесли захворювання, фізичні або психічні травми, після проведення позачергової медичної сертифікації за медичними показаннями.

5.6.3. Лікар авіаційного загону повинен проводити постійний медичний контроль для підвищення професійної працездатності, зниження перевтомлювання диспетчерів УПР за:

- додержуванням тривалості змін для працівників служби руху;

- наданням диспетчерам УПР відпочинку між робочими змінами не менше доби (при тривалості сну не менше 7-8 годин);

- забезпеченням протягом робочих змін регламентованих перерв для відпочинку і харчування;

- виробкою психофізіологічних навиків у диспетчерів у процесі учбових тренувань на диспетчерських тренажерах.

5.7. Медичний контроль і аналіз передумов авіаційних подій та помилкових дій членів екіпажу в польоті.

5.7.1. Необхідність медичного контролю виникає під час експлуатації повітряного судна та знаходження на його борту пасажирів або екіпажу для виконання польоту, коли повітряне судно повністю зруйнувалось або одержало ушкодження з порушенням його цілісності, із загибеллю осіб, які знаходились на борту, а також, якщо створюється загроза безпеці повітряного судна, екіпажу, пасажирам і яка за відповідних умов може викликати авіаційну подію. Авіаційні події бувають льотними та наземними. Льотні події - це такі, що стались під час польоту. Наземні події відбуваються до та після польоту.

5.7.2. Для розслідування авіаційної події створюється комісія, яка складається з льотної, інженерно-технічної, медичної, адміністративної підкомісій і штабу.

Медичну підкомісію Державного департаменту авіаційного транспорту очолюють спеціалісти медичного центру ЦА; медичну підкомісію авіапідприємства очолює начальник медсанчастини. Членами першої підкомісії є працівники Медцентру, ЦЛЛСК, лікарі авіаційних загонів; членами підкомісії авіапідприємства є спеціалісти ЛЛСК і лікарі авіаційних загонів.

Медична підкомісія встановлює характер фактичних дій екіпажу при виникненні аварійної ситуації, а також правильність впливу на наступні події на підставі:

- індивідуально-психологічних особливостей командира та членів екіпажу, їх загального фізичного розвитку, морально-психологічного стану за останній місяць (сімейні та службові конфлікти, вживання алкоголю, паління, лікарські речовини);

- стану здоров'я екіпажу (психічний та фізичний стан напередодні події, дані медичних оглядів, дані медичних сертифікацій за останні три роки, результати передпольотного медичного контролю);

- визначення повноцінності відпочинку, сну та харчування протягом трьох діб перед авіаційною подією;

- оцінки своєчасності використовування відпусток, вихідних днів, льотного навантаження напередодні та у день події, протягом останнього місяця і відповідності їх встановленим нормам;

- стану членів екіпажу в момент безпосередньо перед подією за даними трасологічного дослідження спорядження та обмундирування екіпажу, а також даних судово-медичної експертизи;

- впливу конструктивних особливостей повітряного судна, умов польоту, засобів рятування на здоров'я членів екіпажу;

- вивчення причин загибелі та травм членів екіпажу, пов'язаних із конструкцією і устаткуванням літака та умовами його польоту.

5.7.3. Медична підкомісія проводить збір інформації та встановлює:

- стан здоров'я членів екіпажу напередодні та у день польоту;

- результати медичної сертифікації та піврічних оглядів, звертання в інші лікувальні заклади за останні три роки;

- термін останньої медичної сертифікації та висновок ЛЛСК;

- наявність випадків відсторонення від польотів при проведенні передпольотного контролю;

- перенесені захворювання та травми;

- вживання алкоголю, медикаментів, паління;

- відповідність льотного навантаження визначеним нормам напередодні, у день авіаційної події, протягом останнього місяця;

- повноцінність відпочинку, сну, харчування за останні три доби;

- своєчасне використання відпусток та вихідних днів;

- коротка характеристика побутових умов;

- службові та сімейні відносини, конфлікти.

Після проведення збору інформації та досліджень медична підкомісія проводить:

- остаточний аналіз медичних документів, секційних і лабораторних досліджень із метою встановлення взаємозв'язку авіаційної події зі станом здоров'я членів екіпажу;

- оцінку нервово-психічного стану членів екіпажу в авіаційному польоті на підставі оцінки даних радіообміну та лабораторних досліджень;

- аналіз трасологічних досліджень на наявність етилового алкоголю, карбоксигемоглобіну та інших токсичних речовин, медикаментів;

- оцінку судово-токсикологічних і мікроскопічних досліджень для встановлення наявності ознак стресового стану або раптового захворювання;

- оцінку можливого впливу знайдених відхилень у досліджених органах і системах на стан здоров'я при виникненні та розвитку аварійної ситуації.

Із викладених вище питань медична підкомісія ретельно вивчає всі відхилення, пов'язані зі станом здоров'я, відхилення від нормативних документів і в кожному конкретному випадку авіаційної події робить відповідні висновки.

За результатами роботи медична підкомісія за наявністю недоліків у медичному забезпеченні польоту виносить рекомендації щодо їх усунення.

5.7.4. Передумовами до авіаційних подій, які повинні вивчатися медичною підкомісією, необхідно вважати помилкові дії та відхилення у стані здоров'я членів екіпажу, а також пониження їх працездатності з інших причин, що створюють загрозу безпеки польоту і змушують екіпаж виконувати непередбачені польотним завданням дії щодо благополучного завершення польоту. До таких передумов відносяться: виконання польотів у хворобливому стані, виконання польотів після порушення режиму праці, відпочинку, харчування, виконання польотів після вживання алкоголю напередодні польоту або у день польоту; психічні травми; зниження працездатності у польоті, що пов'язане з дією на організм різних несприятливих факторів (перенавантаження, перепади барометричного тиску, декомпресійні розлади); неправильна експлуатація або невикористання кисневого устаткування у польоті; ілюзії у польоті; попадання у повітря кабіни шкідливих речовин; несприятливий температурний режим у кабіні; виліт без медичного передпольотного контролю.

5.7.5. Основними методами виявлення передумов авіаційної події, які вивчаються медичними працівниками, є:

- постійний медичний контроль за станом здоров'я і працездатністю льотного складу;

- доповідь КПС у польоті та після польоту;

- бесіди з диспетчерами УПР, членами екіпажу;

- дані об'єктивного контролю за польотом (запис радіообміну, радіолокаційна проводка, бароспірограми, записи бортових самозаписувачів тощо);

- оцінка діяльності екіпажу старшою посадовою особою льотного складу;

- матеріали розбору польотів.

5.7.6. Якщо встановлено факт погіршення самопочуття члену екіпажу в польоті та втрати ним у зв'язку з цим працездатності, необхідно встановити:

- характер польотного завдання, висоту та умови польоту, мікроклімат у кабіні літака;

- використання спеціального спорядження, устаткування та їх стан;

- обставини і фактори польоту, що викликали погіршення самопочуття або зниження працездатності, з якими пілот пов'язує зміни, які виникли у стані його здоров'я;

- вплив наслідків події на виконання польотного завдання;

- проведені пілотом заходи щодо ліквідації передумови події та її наслідків;

- прецеденти подібних випадків;

- фактичний передпольотний режим, характер та інтенсивність льотного навантаження за тиждень, місяць, рік; самопочування перед вильотом і напередодні;

- думку інших спеціалістів і служб про причини цієї події.

Для встановлення причин передумови льотної події необхідно проаналізувати усі факти і обставини, що мають безпосереднє відношення до цієї події. У разі необхідності звертатись за консультацією до пілотів, інженерів і спеціалістів інших служб.

У результаті вивчення передумов авіаційних подій розробляються та виконуються такі заходи щодо їх попередження:

- обстеження або лікування членів екіпажу, надання короткочасної відпустки або тимчасове звільнення (відсторонення) від польотів;

- усунення недоліків у забезпеченні та організації польотів та передпольотного режиму, що негативно впливають на стан здоров'я, а також на працездатність екіпажу;

- проведення спеціальних тренувань;

- покращання побутових умов;

- проведення бесід із льотним екіпажем, диспетчерами УПР і членами їх сімей.

5.7.7. Лікарі авіаційних загонів зобов'язані вивчати помилкові дії членів екіпажу в польоті, які пов'язані зі станом здоров'я, індивідуально-психологічними якостями та психологічними особливостями льотної діяльності. Головними джерелами відомостей про помилкові дії льотного складу є:

- журнал диспетчера УПР;

- матеріали розбору польотів;

- бесіди з диспетчерами, командирами та іншими членами екіпажу;

- особисті спостереження лікаря під час польоту (зовнішній вигляд пілота, його поведінка, дія льотних навантажень, фізіологічні показники);

- дані об'єктивного контролю за польотом (записи радіообміну, дані бортових самописів).

Лікар авіаційного загону, виходячи з характеру помилкових дій, умов польоту, психофізіологічних якостей льотної діяльності та індивідуальних якостей пілотів, виявляє помилки, які підлягають медичному вивченню.

Під час вивчення помилкових дій пілотів аналізу підлягають:

- обставини та умови, за яких виникла помилка (тип літака, характер польоту);

- дані про пілота (вік, стаж льотної роботи, класність, загальна кількість годин нальоту на цьому типі літака, перерви у польотах);

- стан здоров'я, індивідуальні психологічні, фізичні та фізіологічні особливості пілота, його самопочування перед польотом і у польоті;

- характер і наслідки помилки, її прецеденти у даного члена екіпажу;

- психологічні особливості діяльності у польоті та недоліки в організації робочого місця, що могли сприяти виникненню помилкових дій;

- причини помилок на думку командира авіаційного загону, пілота, який допустив помилку, і лікаря авіаційного загону.

У необхідних випадках проводиться клінічне або експериментально-психологічне обстеження пілота в стаціонарі медцентру ЦА України для виявлення відхилень у стані здоров'я та індивідуально-психологічних особливостях, що могли сприяти виникненню помилки. З цією ж метою необхідно вивчити психофізіологічний стан пілота під час виконання ним завдань на тренажері у сертифікаційному центрі ЦА України, який устаткований приладами для реєстрації основних фізіологічних функцій та рухових реакцій. На тренажері обов'язково імітуються такі ж умови, за яких пілот допустив помилкові дії.

Матеріали медичного вивчення передумов до авіаційних подій та помилкових дій пілотів, аналіз і пропозиції щодо запобігання їх доповідаються адміністрації авіапідприємства, головному лікарю медичного центру ЦА та голові ЦЛЛСК для узагальнення й прийняття рішення керівництвом ДДАТ. На кожну передумову і помилкову дію лікар авіаційного загону заводить медичну карту обліку авіаційних подій та їх передумов.

Медичне керівництво роботою лікарів авіаційних загонів щодо виявлення передумов авіаційних подій та помилкових дій, а також узагальнення цієї роботи здійснюють головний лікар медичного центру ЦА й голова ЦЛЛСК, які на основі аналізу систематизованих матеріалів розробляють рекомендації для лікарів авіаційних загонів щодо запобігання передумов та помилкових дій.

5.8. Медичні вимоги й аналіз діяльності членів екіпажу в польоті.

5.8.1. В основі авіаційної події або її передумови лежать три головних фактори: людина, авіаційна техніка та навколишнє середовище.

Із точки зору оцінки нервово-емоційного стану особистий характер - це сукупність усіх природжених і набутих фізичних, психічних властивостей особи, що можуть бути поставлені у зв'язок із подією. Особистий фактор обіймає сферу емоційних і вольових якостей, риси характеру та темпераменту, задатки та здібності, схильності та інтереси, схильності та навички, моральні риси, фізичний розвиток, загальну та спеціальну підготовку.

Під час аналізу діяльності членів екіпажу в аварійній ситуації в польоті спеціалістам ЛЛСК і лікарям авіаційних загонів необхідно враховувати, крім результатів основних клінічних обстежень, такі льотні здібності членів екіпажу як:

- інтенсивність, рухомість, урівноваженість нервових процесів;

- інтерес до льотної діяльності, прагнення до удосконалення льотної майстерності - риси, що характеризують направленість пілота;

- емоційна стійкість, зокрема, емоційно-моторна та емоційно-сенсорна стійкість;

- наполегливість, рішучість, ініціативність, кмітливість як риси характеру;

- широке розподілення, швидке переключення і стійка увага;

- швидкість і точність складних видів рухових реакцій, спритність, хороша координація рухів, легкість утворення і переробок рухових стереотипів;

- негативні індивідуально-психологічні особливості, психологічна несумісність членів екіпажу, неправильно вироблений стереотип діяльності.

Під час всебічного вивчення індивідуально-психологічних особливостей нервово-емоційного стану пілотів, які є учасниками передумов події, необхідно звернути увагу на наявність таких особливостей:

- недостатньо розвинуте почуття відповідальності за безпеку польотів;

- переоцінка своїх професійних можливостей командиром повітряного судна та іншими членами екіпажу;

- відсутність достатнього контролю за діяльністю підлеглих;

- неврівноваженість характеру командира повітряного судна, що затруднює взаємодію членів екіпажу;

- поспішне або запізніле прийняття рішення в ускладнених умовах польоту;

- некритичне відношення до своїх помилок.

5.8.2. Оцінка функції органів і систем.

До причин авіаційних подій та їх передумов, пов'язаних із фізіологічними функціями органів і систем людини, необхідно віднести ряд зрушень у фізіологічних функціях, що можуть виникнути під впливом різних несприятливих фізичних факторів польоту і насамперед таких:

- тривале спостерігання за навколишнім середовищем і показаннями багаточисельних приладів;

- довгочасове перебування у вимушеній позі при незначній кількості робочих рухів і обмеженій можливості змінити положення тіла;

- одноманітність навколишнього простору і монотонний шум двигунів;

- вібрація та загойдування;

- зниження парціального тиску кисню та загального барометричного тиску;

- порушення звичайного ритму життєдіяльності.

Дія деяких факторів може призвести до недостатнього забезпечення пілота киснем для дихання, що може спостерігатись під час польоту в зв'язку з несправністю кисневого устаткування і, як наслідок, може призвести до виникнення різних ступенів гіпоксії та втрати свідомості пілотом. У разі розвитку легких ступенів гіпоксії під час тривалих польотів виникає гіпервентиляція з наступним розвитком гіпокапнії, зміна дисоціації гемоглобіну і порушення засвоєння кисню тканинами, що також сприяє втраті свідомості пілотом.

З інших біохімічних зрушень, які можуть негативно впливати на безпеку польоту, необхідно відзначити недостатній вміст цукру у крові пілота. Явище гіпоглікемії, як правило, спостерігається у тих випадках, коли пілот виконує політ натщесерце або після недостатнього сніданку. У польоті в пілота з'являється невпевненість у собі аж до почуття страху, що в поєднанні з великою нервово-емоційною напругою може призвести до різних порушень діяльності центральної нервової системи (загальна слабкість, пітливість, тремор пальців рук, сплутаність свідомості, знепритомленість).

Порушення просторового орієнтування у польоті за приладами є причиною подій або передумовою до них, що не пов'язано безпосередньо з відмовою техніки.

Самолікування та прийом медикаментів без відома лікаря може призвести до погіршання стану здоров'я пілота в польоті. Лікар авіаційного загону повинен приділяти значну увагу роз'ясненням авіаційному персоналу про недопустимість вживання лікарських речовин перед польотом, тому що в протилежному випадку це створює пряму загрозу безпеці польотів.

5.8.3. Психофізіологічна підготовка авіаційного персоналу - це комплекс заходів, направлених на ознайомлення пілота з тими факторами, які можуть діяти на нього у польоті, а також система профілактичних заходів, що сприяють зниженню дії цих факторів і підвищенню працездатності в польоті.

Психофізіологічна підготовка льотного складу - це обов'язкова підготовка пілотів до польотів у наземних умовах у вигляді моделювання всіх елементів польоту для вироблення необхідних професійних навиків із пілотування повітряного судна. Вона повинна охоплювати всі види льотних тренувань: тренування на тренажерах, навчання вести розмову в умовах надзвичайного тиску під маскою, імітацію різних аварійних ситуацій, які можуть виникнути під час реального польоту (пожежа на літаку, відмова двигуна, відмова пілотажних приладів).

У цих тренуваннях найактивнішу участь повинні брати лікарі авіаційних загонів і спеціалісти ЛЛСК, які при проведенні імітуючих ситуацій реєструють фізіологічні функції пілота: частоту серцевих скорочень, дихання, ЕКГ, стан нервової системи тощо.

Пілоти та лікарі повинні знати: чим складніші навички, які відпрацьовуються під час тренування, тим важче вони закріплюються та зберігаються. Складні навички в умовах високих напружень функціональних систем організму менш стійкі і схильні до руйнування. Тому для виробки у пілотів стійких навичок у різних екстремальних умовах польоту та наземних підготовках необхідно широко застосовувати перешкоди, які ускладнюють пілотування (вібрація, шум, засвітлювання приладної дошки, перешкоди у радіозв'язку, вирішення додаткових задач тощо).

5.8.4. Лікар авіаційного загону перед польотами повинен брати активну участь у психологічній підготовці для вирішення таких питань:

- допомогти пілотам внутрішньо зібратись, зосередитись, продумати план польоту;

- сприяти застосуванню системи навичок та умінь, що забезпечать безпомилкове виконання всіх необхідних операцій у відповідній послідовності та звичайному темпі;

- контролювати чітке виконання розпорядку дня, не допускати перестановок у плановій таблиці, неорганізованості під час польотів;

- проводити відповідну роботу з командирами підрозділів і повітряних суден про значення та роль психологічного стану льотного складу перед польотом;

- брати активну участь у недопущенні вирішення конфліктних службових питань перед польотом і тим більше накладання стягнень на льотний склад.

5.8.5. Значна роль належить лікарю авіаційного загону під час розбору польотів, де він повинен: