Про затвердження Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті

На мостах, шляхопроводах та пішохідних мостах через станційні колії забороняється курити і застосовувати відкритий вогонь. Для попередження про таку заборону слід розмістити на помітних місцях знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007.

18.1. Місця стоянок і баз колійних машинних станцій (далі - КМС) визначаються комісією, до складу якої входять представники ВПО.

18.2. Залізничні колії, стоянки вагонів КМС обладнуються стрілочними переводами для забезпечення виведення і розосередження рухомого складу на випадок пожежі.

18.3. У пунктах стоянки вагони КМС повинні розміщуватися групами по 15-20 вагонів на відстані не менше ніж 5 м одна від одної.

18.4. Вагони, в яких розміщуються виробничі майстерні, побутові заклади тощо, повинні розташовуватися окремими групами з протипожежними розривами від житлових вагонів шириною не менше ніж 5 м.

18.5. У разі відсутності штучних і природних вододжерел у місцях розміщення КМС з метою пожежогасіння створюється запас води у залізничних цистернах або ємностях з розрахунку 50 куб.м на кожну групу вагонів.

18.6. До штучних і природних вододжерел повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розміром не менше ніж 12 х 12 м для паркування пожежних автомобілів і набирання води в будь-яку пору року.

18.7. На території КМС повинні бути обладнані місця для:

збирання сміття і шлаку;

куріння;

спалювання горючих відходів.

18.8. На кожні 15 житлових вагонів і на кожний спецвагон (вагон-кухня, їдальня, клуб тощо) наказом призначається відповідальний за пожежну безпеку, розробляється інструкція з пожежної безпеки, яка розміщується на помітних місцях у вагонах.

18.9. Кожна КМС повинна бути обладнана:

телефонним зв'язком з найближчою залізничною станцією;

пристроями оповіщення про пожежу.

18.10. У критих вантажних вагонах, обладнаних під майстерні, контори, кухні, житло та об'єкти іншого призначення, допускається встановлення печей-плит із цегли у металевому каркасі, які надійно прикріплюються до підлоги вагона.

18.11. У разі встановлення печей-плит необхідно дотримуватися таких вимог:

підлога на місці встановлення печі ізолюється покрівельною сталлю поверх теплоізолювального матеріалу завтовшки не менше ніж 10 мм;

у разі встановлення печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, причому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);

ізоляція підлоги повинна виходити за габарити печі на 0,25 м, а перед топковим отвором - на 0,5 м;

печі від стін і перегородок вагона розташовуються на відстані не ближче ніж 0,28 м. При цьому стіни і перегородки по всій висоті до стелі вагона захищаються покрівельною сталлю на теплоізолювальному матеріалі завтовшки не менше ніж 10 мм;

на всю висоту печі на ізольованих стінах і перегородках влаштовуються металеві екрани з повітряним прошарком шириною 35 мм та отворами для обміну повітря (насподі та вгорі);

димова труба від печі на всю висоту до стелі укладається в металевий кожух із отворами для обміну повітря;

у стелі (покрівлі) вагона влаштовується протипожежна розділка розміром 0,25 м;

димова труба повинна підніматися не менше ніж на 0,3 м вище покрівлі вагона і бути обладнана іскрогасником.

18.12. Підлоги, стіни і стелі всередині вагонів-ковалень, машинних, котелень, електростанцій тощо захищаються покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу завтовшки не менше ніж 10 мм.

18.13. Освітлення повинно бути тільки електричне:

у місцях стоянок і баз - від місцевих джерел електропостачання;

під час стоянки на ділянках залізниці - від власних електростанцій. У кожному вагоні, зайнятому під клуб, школу, їдальню, повинно бути не менше трьох справних акумуляторних ліхтарів.

18.14. Електромережі й електрообладнання рухомого складу КМС повинні бути виконані відповідно до вимог проекту, ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01.

18.15. У виробничих приміщеннях проводи прокладаються у стальних трубах, у житлових, службових та інших вагонах - у металевих гнучких рукавах.

Міжвагонні електричні з'єднання повинні бути забезпечені перехідними пристроями промислового виготовлення.

18.16. Вагони, призначені для перевезення людей у робочих поїздах, обладнуються:

стандартними освітлювальними приладами;

типовими металевими печами відповідно до вимог пункту 18.11 розділу XVIII цих Правил;

первинними засобами пожежогасіння згідно з чинним законодавством.

18.17. У кожному вагоні робочого поїзда призначається особа, відповідальна за додержання правил пожежної безпеки (за посадою не нижче бригадира).

Відповідальний за виконання протипожежних заходів з підготовки поїздів є керівник господарського підрозділу.

18.18. У вагонах робочих поїздів забороняється:

користуватися відкритим вогнем;

розвішувати біля печей одяг, залишати взуття та інші горючі матеріали;

застосовувати для опалення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

перевозити ЛЗР і ГР;

розтоплювати печі ЛЗР і ГР та залишати їх без нагляду;

викидати на ходу поїзда золу і шлак.

18.19. Закриті склади ЛЗР і ГР повинні відповідати вимогам будівельних норм і розташовуватися у безпечних місцях, віддалених від житлових, виробничих та складських приміщень і будинків на відстань, передбачену чинними будівельними нормами.

18.20. Тара для транспортування, зберігання та використання ЛЗР і ГР повинна мати герметичні кришки, що закриваються.

18.21. Територія складу повинна мати огорожу з негорючих матеріалів і бути очищеною від сухої трави, кущів, сміття.

18.22. У приміщеннях і на території складу повинні бути вивішені знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76 і розміщені первинні засоби пожежогасіння згідно з нормами оснащення.

18.23. Заправлення паливом автомобілів і тракторів допускається на відстані не ближче ніж 10 м від місця зберігання ЛЗР і ГР.

18.24. Перевезення паливно-мастильних матеріалів до робочих місць здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами, що мають первинні засоби пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002.

18.25. Автоцистерни та спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення ЛЗР і ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикач для виключення акумуляторної батареї. Їх вихлопні труби повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

18.26. Працівникам КМС, що проживають у вагонах, забороняється:

прибудовувати до вагонів будь-які споруди (тамбури, сараї, комори тощо);

зберігати паливо під вагонами й у кількості понад встановлену норму;

зберігати ЛЗР та ГР у вагонах і на території стоянки вагонів;

використовувати ЛЗР і ГР для розпалення печей, освітлення та приготування їжі;

топити печі з відкритими топковими отворами і залишати їх без нагляду;

сушити білизну, одяг та інші горючі предмети над піччю, що топиться, або впритул до неї;

висипати сміття і шлак у місцях, не передбачених для цього;

влаштовувати газифікацію вагонів або користуватися газовими плитами різноманітних типів без погодження з ВПО.

19.1. Утримання території заводу має відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування (далі - ВНТП) шпалопросочувальних заводів і розділу III цих Правил.

19.2. Склади деревини повинні мати роздільні площі для зберігання, сушіння лісоматеріалів і для просоченої продукції. Мінімальна відстань від відкритих складів лісоматеріалів до осі залізничних колій повинна бути не менше 5 м.

19.3. Засоби і технологія укладання штабелів шпал, бруса та стовпів для атмосферного сушіння, їх розміри регламентуються ВНТП шпалопросочувальних заводів.

Розміщення штабелів, протипожежні розриви між штабелями і групами штабелів, протипожежне водопостачання повинні відповідати протипожежним нормам проектування складів лісових матеріалів і вимогам НАПБ А.01.001-2004 до складів лісопиломатеріалів.

19.4. Ангар вистигання просоченої деревини повинен бути обладнаний:

системою примусової вентиляції;

траншеями для стікання антисептика і пристроями для його збирання і відкачування з наступним вивезенням до очищувальних споруд.

19.5. Укладання шпал у пакети після вистигання і їх навантаження у рухомий склад повинно здійснюватися відповідно до вимог ВНТП для шпалопросочувальних заводів.

19.6. Якщо площа складів перевищує 9 га, то повинні бути передбачені:

кільцева мережа протипожежного водопостачання високого тиску з розміщенням пожежних гідрантів;

стаціонарні лафетні стволи.

19.7. Якщо площа складів перевищує 18 га, то необхідно створювати додаткові протипожежні розриви шириною не менше ніж 100 м, за допомогою яких територія складів ділиться на ділянки площею не більше ніж 18 га.

19.8. Внутрішні заводські колії, територія складів лісоматеріалів і просоченої продукції, передциліндрові майданчики та інші ділянки повинні постійно очищатися від скалок, кори, горючих рідин, які стікають зі шпал, інших відходів і систематично посипатися піском.

19.9. Склади антисептиків повинні відповідати вимогам розділу LI цих Правил. Пункт зливу антисептика повинен бути обладнаний:

зливним стояком;

пристроями підігрівання;

естакадою з негорючих матеріалів;

майданчиком з твердим покриттям, який обладнаний пристроями для збирання розлитих рідин.

19.10. У головному виробничому корпусі повинні бути передбачені:

повернення антисептика по трубопроводах з агрегатів на склад;

аварійний злив до ємності, яка розміщується за межами корпусу. Місткість резервуара повинна забезпечувати зливання 30% антисептика, що всередині корпусу, і бути не меншою від місткості маневрового циліндра.

19.11. На шпалопросочувальному заводі забороняється:

курити і користуватися відкритим вогнем у невстановлених місцях;

проводити огляд резервуарів з антисептиками із застосуванням відкритого вогню або гасових ліхтарів;

спалювати горючі відходи на відстані менше ніж 150 м від цехів, складів деревини й антисептиків;

здійснювати на території заводу очищення вагонів від сміття;

зберігати шпали, брус, стовпи в кількості, яка перевищує встановлені норми;

залишати устаткування цехів неочищеним від горючих відкладень після закінчення зміни;

зберігати горючі матеріали й устаткування в протипожежних розривах, проїздах;

захаращувати підступи до первинних засобів пожежогасіння, пожежних вододжерел;

застосовувати відкритий вогонь для розігрівання нафтопродуктів у цистернах перед зливанням.

20.1. Розміщення транспорту в приміщеннях, під навісами і на відкритих майданчиках повинно відповідати вимогам будівельних норм, норм технологічного проектування та НАПБ А.01.001-2004.

20.2. Для приміщень і майданчиків, на яких знаходяться понад 25 одиниць транспорту, необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

Цим планом має передбачатися чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові дні, а також визначатися порядок зберігання ключів запалювання з урахуванням їх використання черговим у разі вимушеної евакуації транспорту.

20.3. Над приміщеннями, де розташовуються гаражі, не допускається розміщувати приміщення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування транспортних засобів (за винятком приміщень для миття) треба відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для стоянки автомобілів.

Під навісами з горючих матеріалів дозволяється паркування не більше 20 машин.

20.4. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будинках, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.

Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

20.5. Миття і знежирювання деталей повинні проводитися, як правило, негорючими мийними засобами. Застосування для миття та знежирювання ЛЗР і ГР дозволяється лише в тих випадках, коли наявні негорючі речовини і безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.

20.6. Не дозволяються експлуатація і стоянка газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою.

20.7. Під час проведення ремонту газобалонних транспортних засобів із виконанням зварювальних і фарбувальних робіт (у тому числі і штучне сушіння) газові балони повинні бути зняті та продуті.

20.8. Місця розміщення транспорту повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

20.9. Оглядові канави на постах технічного обслуговування обладнуються освітленням під напругою не вище ніж 36 В із захистом, що відповідає класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01, і повинні мати не менше двох виходів.

20.10. У приміщеннях, призначених для стоянки та ремонту техніки, а також на стоянках під навісами і відкритих майданчиках забороняється:

встановлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будинків (споруд);

тримати транспортні засоби з відкритими горловинами бензобаків, а також у разі витікання з них пального і масла;

зберігати пальне (бензин, дизельне паливо, балони з газом), за винятком палива в баках або газових балонах, змонтованих на автомобілях;

залишати навантажені автомобілі;

проводити заправку паливом;

зберігати порожню тару з-під ЛЗР і ГР;

розміщувати на загальних стоянках транспортні засоби, призначені для перевезення ЛЗР, ГР, горючих та отруйних газів;

залишати транспортні засоби з включеним запалюванням;

захаращувати виїзні ворота і проїзди;

залишати у транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;

підігрівати двигуни відкритим вогнем;

використовувати відкриті джерела вогню для освітлення;

залишати після закінчення роботи оглядові канави не очищеними від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР і ГР;

влаштовувати оглядові канави в гаражі, де передбачається стоянка автомобілів на газовому паливі.

21.1. Зарядження тягових стартерних акумуляторних батарей проводиться у спеціально призначених для цього приміщеннях. Стаціонарні установки кислотних акумуляторних батарей повинні відповідати вимогам пункту 4.4 ПУЕ.

21.2. З боку живлення зарядних приладів змінним струмом повинно бути передбачено вимкнення зарядного приладу в разі припинення роботи вентиляції.

21.3. Тягові акумуляторні батареї можуть заряджатися або безпосередньо на електрокарах, або на помостах зі зняттям батарей. В'їзд електрокарів до зарядного приміщення і їх стоянка дозволяються тільки на час заряджання.

21.4. У разі наявності не більше шести електрокарів тягові акумуляторні батареї дозволяється заряджати в окремих приміщеннях з природною вентиляцією, під місцевими вентиляційними пристроями або у загальних виробничих вибухобезпечних приміщеннях за умови розміщення в одному місці не більше двох електрокарів або батарей та заряджання батарей.

Місця заряджання батарей повинні розташовуватися біля зовнішніх стін з віконними отворами, а також мають бути огороджені.

21.5. Підключення акумуляторних батарей до зарядних приладів повинно унеможливлювати іскроутворення. Процес заряджання необхідно постійно контролювати спеціальними приладами.

21.6. Стоянка електрокарів та автонавантажувачів дозволяється у гаражі, під навісами і на спеціальних майданчиках.

21.7. Перед виїздом електрокарів та автонавантажувачів із гаража необхідно перевіряти герметичність їх паливної та гідравлічної систем, стан електрообладнання. Несправний транспорт до експлуатації не допускається.

21.8. Під час перевезення ГР у тарі та вантажів у горючій упаковці використання автонавантажувачів з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників не допускається.

21.9. У зарядному приміщенні забороняється:

проводити ремонт акумуляторів та інших приладів;

виконувати паяльні роботи, різання металів, зварювальні та інші вогневі роботи.

22.1. Працівники лабораторій повинні знати показники пожежної небезпеки хімічних речовин і матеріалів, які використовуються, та дотримуватися вимог безпеки під час роботи з ними.

22.2. Ширина проходів між лабораторним устаткуванням повинна бути не менше 1 м.

Робочі поверхні столів і витяжних шаф повинні мати негорюче покриття з бортами, які перешкоджають розливу рідин.

Стелажі витяжних шаф для зберігання хімічних речовин і матеріалів повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

22.3. Припливно-витяжна вентиляція лабораторій має бути ввімкнена за 15-20 хв. до початку роботи з шкідливими та вибухо- і пожежонебезпечними речовинами і вимкнена через 20-30 хв. після закінчення роботи з ними.

22.4. Усі роботи з ЛЗР, ГР та речовинами, здатними виділяти вибухо- і пожежонебезпечні пари і гази, необхідно виконувати тільки в справних витяжних шафах з увімкненою вентиляцією.

22.5. Переміщення і зберігання ЛЗР, ГР та шкідливих речовин повинні проводитися згідно з вимогами ГОСТ і ТУ.

22.6. Лужні метали треба зберігати під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну) у металевих банках або контейнерах.

22.7. Балони зі стисненими, зрідженими та розчиненими горючими газами розміщуються за межами будинків у металевих шафах, біля глухих стін або стін між вікнами. Шафи повинні мати отвори або жалюзійні ґрати.

22.8. Лабораторії мають бути забезпечені схемами евакуації та знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76.

22.9. Приміщення лабораторій повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002. На кожне приміщення опрацьовується інструкція щодо заходів пожежної безпеки.

22.10. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР і горючі гази, необхідно передбачити централізоване подавання їх на робочі місця в герметично закритій пожежобезпечній тарі.

На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінної норми. Вони повинні зберігатися в металевих ящиках або шафах.

22.11. Повітроводи з витяжних шаф і їх стіни треба очищати від пожежонебезпечних відкладень не рідше одного разу на місяць.

22.12. Світильники, встановлені всередині витяжних шаф, повинні бути виконані згідно з вимогами ПУЕ. Вимикачі, штепсельні розетки, трансформатори потрібно розміщувати поза межами витяжних шаф.

22.13. Відпрацьовані ЛЗР і ГР необхідно збирати в спеціальну герметичну тару, яка в кінці робочого дня видаляється з приміщення для регенерації або утилізації.

22.14. Апарати і ємності, в яких проводилися роботи з ЛЗР і ГР, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися негорючими мийними засобами.

22.15. Проведення робіт на експериментальних установках, де застосовуються вибухо- і пожежонебезпечні речовини і матеріали, дозволяється тільки після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по об'єкту.

22.16. У лабораторіях забороняється:

виконувати роботи у витяжній шафі за наявності в ній матеріалів і устаткування, які не стосуються операцій, що виконуються;

цілодобово зберігати ЛЗР, які мають низьку температуру кипіння;

зберігати зріджене повітря і кисень в одному приміщенні з ЛЗР, жирами і кислотами;

відлучатися з робочого місця і залишати без нагляду запалені пальники та інші нагрівальні прилади;

використовувати вогонь для виявлення витікання газу з газопроводу і газових приладів;

користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією.

23.1. Об'ємно-планувальні рішення будинків і приміщень обчислювальних центрів (далі - ОЦ) повинні відповідати проектній документації, розробленій на підставі чинного законодавства.

23.2. Приміщення ОЦ обладнуються системами газового автоматичного пожежогасіння відповідно до ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд". Інші приміщення обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією та оснащуються пересувними (переносними) вуглекислотними вогнегасниками згідно з НАПБ Б.06.004-2005 та НАПБ 03.004-2002, але не менше двох у приміщенні.

23.3. Для миття деталей треба застосовувати негорючі засоби. Знежирення та миття вузлів із застосуванням ЛЗР і ГР допускається тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

У разі необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо у машинному залі та неможливості застосування негорючих засобів для миття дозволяється мати в машинному залі не більше 0,5 л ЛЗР у пожежобезпечній тарі.

23.4. Система вентиляції ОЦ повинна бути обладнана пристроями, які забезпечують автоматичне вимикання її в разі пожежі, а також вогнезатримувальними клапанами.

23.5. У приміщеннях ОЦ забороняється:

використовувати групові розетки на горючих панелях й електронагрівальні прилади;

користуватися відкритим вогнем.

24.1. Технологічні процеси необхідно виконувати згідно з регламентами та іншою нормативно-технічною і експлуатаційною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

24.2. Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним і мати захисні пристрої, що запобігають пожежі або обмежують її масштаб і наслідки. Обладнання, в якому застосовуються пожежо- і вибухонебезпечні речовини і матеріали, повинно відповідати нормативно-технічній документації.

24.3. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини й матеріали мають бути надані показники їх пожежної небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения".

Обслуговуючий персонал повинен знати показники пожежної небезпеки речовин, що застосовуються або виробляються на підприємстві. Персонал зобов'язаний дотримуватися під час роботи з вибухо- та пожежонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування.

24.4. Спільне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання й транспортування речовин та матеріалів, які в результаті взаємодії одні з одними викликають займання, вибух або утворюють горючі та токсичні гази (суміші), не дозволяється.

24.5. У вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях (дільницях, майстернях, цехах тощо) та на устаткуванні, що становить небезпеку вибуху або займання, необхідно вивішувати знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

24.6. Під час виконання й організації технологічних процесів треба здійснювати:

постійний контроль за роботою систем автоматизації і регулювання вибухопожежонебезпечних технологічних процесів;

контроль стану повітряного середовища виробничого приміщення;

заміну пожежонебезпечних речовин на негорючі або важкогорючі;

своєчасне вилучення вибухопожежонебезпечних відходів виробництва.

24.7. У технологічних процесах знежирення і зняття фарби з поверхні кузовів рухомого складу повинні застосовуватися пожежобезпечні розчини та препарати.

Якщо пожежобезпечні розчини і препарати не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки виробів, допускається застосування відповідних ЛЗР і ГР за умови обов'язкового додержання вимог пожежної безпеки.

24.8. Приміщення, в яких розміщені вибухопожежонебезпечні виробництва, повинні бути обладнані автоматичними засобами контролю параметрів процесу, сигналізацією досягнення граничних значень і системами блокування, що запобігають виникненню аварійних ситуацій і повинні забезпечувати:

включення звукового і світлового оповіщення;

увімкнення аварійної вентиляції;

зупинку компресорів, насосів та інших апаратів або приведення в дію аварійних засувок (відсікаючих клапанів), які припиняють надходження до технологічного устаткування і комунікацій виробничого приміщення пожежонебезпечних речовин;

викидання горючих газів і пари, або зливання ЛЗР та ГР з аварійного технологічного устаткування за межі виробничого приміщення, або подавання флегматизаторів (інертних газів) до технологічного устаткування і комунікації.

Приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

24.9. У виробничих та складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища.

24.10. Аварійне зливання ЛЗР та ГР із апаратів повинно забезпечуватися аварійними ємностями, що розташовуються за межами виробничого будинку, або піддонами з бортами (у разі невеликої кількості ЛЗР і ГР), що обмежують розливання ЛЗР і ГР на підлогу виробничого приміщення під час аварійних ситуацій.

24.11. Збірні та аварійні ємності для ЛЗР і ГР рекомендується обладнувати сигналізаторами максимального рівня заповнення, а за потреби і переливними трубами, що з'єднуються з витратними та запасними ємностями.

24.12. Обладнання для зливання ЛЗР та ГР зі стаціонарних апаратів у випадку аварії або пожежі повинно бути справним. Засувки ліній аварійного зливання повинні мати розпізнавальні знаки, а підходи до них бути вільними.

24.13. Профілактичний огляд, планово-попереджувальний і капітальний ремонти технологічного устаткування повинні здійснюватися у терміни згідно з відповідними графіками, з урахуванням заходів щодо забезпечення вибухопожежобезпеки, передбачених проектом, технологічним регламентом, технічними умовами.

24.14. Технологічне обладнання, апарати і трубопроводи, в яких обертаються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пару, газ і пил, повинні бути герметичними.

Не допускається виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, що можуть стати причиною виникнення пожежі, а також якщо вимкнено контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.

24.15. Покриття підлог у приміщеннях категорій А, Б і покриття територій у межах вибухонебезпечних зон класів 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають виконуватися з негорючих матеріалів і таких, що в разі удару не спричиняють іскроутворення.

Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зонах класів 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 має унеможливлювати іскроутворення.

25.1. Переливання ЛЗР і ГР у роздавальних, розливних і розфасувальних приміщеннях повинно бути механізоване, здійснюватися за допомогою насоса або сифона на піддонах із кольорових металів з бортиками висотою не менше ніж 0,05 м тільки у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Переливання ЛЗР і ГР вільнопадаючою цівкою, а також їх відпуск у скляній чи поліетиленовій тарі забороняється.

Швидкість заповнення і спорожнення не повинна перевищувати загальної пропускної спроможності встановленого на тарі дихального пристрою.

Замірювання рівня рідини у резервуарах (ємностях) і відбір проб слід виконувати у світлий час доби. Забороняється замірювання рівня та відбір проб ручним способом під час грози, закачування або відкачування ЛЗР і ГР.

Забороняється переливання ЛЗР і ГР на складах для зберігання нафтопродуктів.

25.2. Тара (ємності) для зберігання, перевезення, використання на робочих місцях та збирання відходів ЛЗР і ГР повинна виготовлятися з матеріалів, що запобігають іскроутворенню та забезпечують електростатичну безпеку, і мати кришки, які щільно закриваються.

25.3. Перевезення ЛЗР і ГР повинно здійснюватися з додержанням вимог нормативних документів на ці речовини.

ЛЗР і ГР повинні надходити в справній тарі з повним комплектом супровідної документації, оформленої у встановленому порядку.

25.4. На робочих місцях дозволяється зберігати ЛЗР і ГР у кількості не більше змінної потреби, яка встановлюється для кожного підрозділу головним технологом підприємства.

25.5. Не використані протягом робочої зміни ЛЗР і ГР повинні видалятися до комор або складів підрозділу. Дозволяється зберігати ЛЗР і ГР у металевих шафах (ящиках), обладнаних місцевою вентиляцією.

На внутрішньому боці кришки шафи (ящика) необхідно вказати найменування і загальну кількість ЛЗР та ГР, яка допускається до зберігання.

Проходи до місць зберігання ЛЗР і ГР повинні бути вільними.

25.6. Ступінь захисту вентиляційного й електричного обладнання, приладів у приміщеннях під час роботи з ЛЗР і ГР вибирається за НПАОП 40.1-1.32-01.

25.7. Робочі поверхні столів і витяжних шаф під час роботи з ЛЗР та ГР повинні бути виконані з негорючих матеріалів і мати бортики.

Витяжні шафи повинні утримуватися у справному стані. Користуватися шафами з розбитим склом або неефективно працюючою вентиляцією забороняється.

25.8. У місцях проведення робіт з ЛЗР і ГР забороняється виконання вогневих робіт та застосування іскроутворювального інструменту.

25.9. Обладнання й електроустановки повинні мати захист від електростатичної небезпеки згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01. Обтиральні матеріали повинні бути тільки з бавовняних і льняних тканин.

25.10. У місцях проведення робіт з ЛЗР і ГР повинні бути засоби пожежогасіння.

Місця підтікання ЛЗР і ГР необхідно засипати піском або тирсою без використання металевих лопат і совків.

25.11. Вільну тару треба зберігати поза межами виробничого приміщення.

26.1. Технологічні процеси й устаткування виробництва повинні відповідати вимогам розділу XXIV цих Правил.

26.2. Стіни, стелі та внутрішні комунікації виробничих приміщень повинні мати гладку, легку для очищення поверхню. Підлоги приміщень та робочий інструмент повинні унеможливлювати іскроутворення.

26.3. У приміщеннях пресування деталей і їх механічної обробки повинні виконуватися вимоги для вибухопожежонебезпечних приміщень категорії Б згідно з НАПБ Б.03.002-2007.

26.4. Зовнішні поверхні прес-форм і нагрівальних плит повинні мати теплову ізоляцію. Температура поверхні обладнання під час роботи не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більше ніж на 45 град.С.

26.5. Напруга на стаціонарних нагрівальних плитах не повинна перевищувати 36 В.

26.6. Перевірку, профілактичний огляд та очищення обладнання і повітроводів витяжних систем необхідно проводити за графіком, який затверджується керівником об'єкта.

26.7. Місцеві всмоктувачі вентиляційних систем, що видаляють пожежонебезпечний пил, повинні мати заземлення і бути обладнані захисними сітками або магнітовловлювачами.

26.8. Комори для зберігання прес-матеріалів треба розміщувати в ізольованих приміщеннях. Запас прес-матеріалів не повинен перевищувати змінної потреби. Прес-порошки мають бути в тарі постачальника або в металевій тарі з кришками, які щільно закриваються. Комори для зберігання прес-порошків повинні бути обладнані місцевою вентиляцією.

26.9. Для миття і знежирювання поверхонь виробів, деталей і прес-форм треба застосовувати негорючі мийні засоби.

26.10. Пожежонебезпечне пилоутворювальне устаткування й апарати повинні бути герметичними.

26.11. Поверхні електродвигунів, світильників, проводки і розподільного обладнання повинні періодично очищатися від горючого пилу.

26.12. Аналіз запилення та загазування треба проводити згідно з графіком, затвердженим керівником підрозділу, а також після зміни технологічного процесу і ремонту устаткування.

26.13. Приміщення повинні оснащуватися первинними засобами пожежогасіння та обладнуватися автоматичними системами пожежогасіння і пожежної сигналізації згідно з НАПБ 03.004-2002 та НАПБ Б.06.004-2005.

27.1. Технологічне обладнання деревообробних виробництв, прилади опалення і електрообладнання треба очищати від пилу, стружки та інших горючих матеріалів кожної зміни, а будівельні конструкції і світильники - не рідше одного разу на два тижні.

Камери для збирання пилу і циклони повинні бути постійно закритими, а зібрані в них відходи деревини вчасно видалятися. Не можна допускати перевантаження циклонів та забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.

Для вилучення відходів деревообробні верстати повинні обладнуватися місцевими відсмоктувачами.

27.2. Під час експлуатації й обслуговування устаткування повинні вживатися заходи для унеможливлення підтікання і розливу масла та просочення ним дерев'яних конструкцій.

27.3. Необхідно суворо дотримуватися термінів змащування частин устаткування і підшипників.

27.4. Розігрівати клей необхідно парою або за допомогою електроприладів з водяною "лазнею". Клеєварки необхідно розміщувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол та легкогорючих розчинників необхідно зберігати в негорючих ящиках.

27.5. Приміщення з петролатумними ваннами необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією, а ванни - місцевими відсмоктувачами.

Для кожної сушарки треба встановлювати граничнодопустиму норму завантаження матеріалами і її температурний режим роботи.

У всіх сушарках терморадіаційного типу з безупинним рухом матеріалів (виробів) необхідно передбачати автоматичне відключення системи обігрівання у разі раптової зупинки конвеєра.

27.6. У приміщеннях деревообробних виробництв забороняється:

курити та використовувати відкритий вогонь;

зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує змінну потребу;

залишати після закінчення роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки, клей та інші горючі рідини й матеріали;

експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезерні та інші верстати й агрегати в разі торкання пилами огорож, перекосу рами, ослаблення і неправильної підгонки повзунів, несправних систем охолодження та змащення, нагрівання підшипників до температури понад 70 град.С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їх відсутності, а також у разі порушення герметичності повітроводів;

залишати електроустановки під напругою.

28.1. Фарбувальні приміщення і відділення для приготування фарб повинні бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсмоктувачів від фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер, ділянок знежирювання тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи з відключеною системою вентиляції. Необхідно передбачати захисне блокування, яке запобігає подаванню матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукове та світлове оповіщення, яке сповіщає про припинення їх роботи.

28.2. Підлоги приміщень фарбувальних і відділення для приготування фарб повинні бути з негорючих і неіскроутворювальних матеріалів, легко очищатися і бути стійкими до розчинників.

28.3. Забороняється:

виконувати у відділенні для приготування фарб будь-які інші роботи, крім приготування фарби;

об'єднувати між собою загальну витяжну вентиляцію, локальні відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного фарбувального устаткування, а також вентиляційні системи фарбувальних приміщень і відділень для приготування фарб;

захаращувати відділення для приготування фарб і фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральними матеріалами тощо;

залишати фарбувальні установки, які працюють, без нагляду;

готувати фарби і лаки безпосередньо на робочому місці;

застосовувати лакофарбувальні матеріали і розчинники невідомого складу, а також речовини та матеріали, на які відсутні показники їх пожежної небезпеки.

28.4. Лакофарбувальні матеріали дозволяється зберігати:

у коморах при відділенні для приготування фарб у кількості, яка не перевищує тридобової потреби (дозволяється зберігати лакофарбувальні матеріали безпосередньо у відділенні для приготування фарб без влаштування окремої комори, якщо змінна потреба у цих матеріалах не перевищує 300 кг);

у цеховій коморі - у кількості, яка не перевищує змінну потребу;

на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує місткість фарбоприготувального бака або стандартної фляги (40 л). Тара повинна мати кришки, які щільно закриваються.

28.5. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо повинна бути наклейка або бирка з їх точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних властивостей.

Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закритою і зберігатися на спеціально відведених майданчиках.

28.6. Фарбувальні роботи, що передбачають розпилення лакофарбувальних матеріалів, повинні виконуватися у фарбувальних камерах, виконаних з негорючих матеріалів і обладнаних гідрофільтрами або іншими ефективними пристроями очищення.

Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки повинні розміщуватися поза фарбувальними камерами.

Фарборозпилювачі повинні мати заземлення.

28.7. У разі застосування фарбування методом безповітряного розпилення забороняється вмикати електронагрівник установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми. Робоче місце, де знаходиться фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового матеріалу, повинне мати попереджувальний напис "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сіткові фільтри установок безповітряного розпилення треба вилучати і промивати не рідше одного разу на тиждень.

28.8. У разі фарбування виробів в електростатичному полі високої напруги роботи мають виконуватися у спеціальній огородженій електрофарбувальній камері. Відкриті отвори в огорожі камери можуть влаштовуватися лише для проходження транспортних засобів з виробами, що фарбуються.

Конструкція підвісок для виробів на конвеєрі має бути такою, щоб вироби, які фарбуються, під час роботи не розгойдувалися.

28.9. Електрофарбувальне обладнання повинно мати захисне блокування, що запобігає увімкненню розпилювальних пристроїв, коли вимкнено вентиляцію або конвеєр нерухомий, а також відключає електростатичне поле в разі припинення роботи вентиляції.

28.10. Для аварійного відключення електрофарбувальної камери і конвеєра поблизу камери треба встановлювати кнопки "Стоп", місце розташування яких повинно бути відоме всьому персоналу.

28.11. Для зняття остаточного заряду з високовольтного устаткування після вимкнення високої напруги електрофарбувальні камери оснащують автоматичними розрядниками, які повинні бути виконані відповідно до класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01.

28.12. У фарбувальних цехах (дільницях) можуть застосовуватися конвекційні та терморадіаційні сушильні камери, а також камери з комбінованим обігріванням з використанням як джерела тепла пари, електроенергії та газу.

У конвекційних і терморадіаційних сушильних камерах необхідно передбачати захисне блокування для припинення подавання теплоносія та зупинення конвеєра в разі вимкнення вентиляції.

Забороняється застосовувати у сушильних камерах пальники інфрачервоного випромінювання.

28.13. Сушильні камери необхідно теплоізолювати негорючими матеріалами (температура зовнішньої поверхні стінок не повинна перевищувати 45 град.С). Нагрівальні прилади повинні мати захист від потрапляння на них крапель лакофарбувальних матеріалів.

28.14. Приміщення для виконання фарбувальних робіт забезпечуються автоматичними сигналізаторами (газоаналізаторами), які попереджають про виникнення в повітрі небезпечних концентрацій розчинників.

28.15. Сушильні камери повинні бути обладнані відповідними електричними датчиками температур. Регулювання температури повинно здійснюватися автоматично.

28.16. Під час сушіння пофарбованих виробів в електросушильних камерах забороняється:

експлуатувати сушарку з несправними електродвигунами;

підвищувати температурний режим і збільшувати час перебування виробів у камері понад встановлений регламентом;

здійснювати сушіння виробів без попереднього стікання з їх поверхні надмірної кількості лаку або фарби.

28.17. У кожному підрозділі пофарбування повинен бути розроблений графік очищення фарбувального устаткування, кабін, вентиляційних камер і повітроводів, апаратів та установок від осілих лаків і фарб.

Витяжні повітроводи повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).

Виконання робіт з очищення фіксується у спеціальному журналі із зазначенням дати, часу виконання і прізвища працівника та передбачає здійснення обов'язкового контролю за якістю очищення особою, відповідальною за пожежну безпеку підрозділу.

28.18. Після закінчення роботи необхідно очистити фарборозпилювачі та шланги від залишків лакофарбових матеріалів.

Фарбувальні камери очищаються від осілої фарби в міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (коли працює вентиляція).

Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер не рідше одного разу на зміну очищають від фарби, що плаває на поверхні води, і не рідше одного разу на тиждень - від осілої фарби.

Огляд та очищення форсунок гідрофільтрів необхідно здійснювати один раз на добу.

28.19. Очищення підвісок у разі конвеєрного пофарбування проводиться не рідше двох разів на тиждень.

28.20. Для підвищення якості очищення камер від осілої фарби та лаку їх стінки рекомендується покривати тонким шаром тавоту або суміші ПС-40. Під час очищення поверхні від осілої нітрофарби не можна допускати ударів по металевих конструкціях. Для запобігання іскроутворенню робочий інструмент повинен бути виготовлений з металу, який не утворює іскор.

28.21. Під час пофарбування виробів технологічне й електричне обладнання повинно бути заземлене і мати захист від статичної електрики. На повітроводах систем місцевих відсмоктувачів повинні бути встановлені металеві перемички.

28.22. Пролиті на підлогу лакофарбувальні матеріали і розчинники треба негайно прибирати.

Прибирання епоксидних лакофарбувальних матеріалів необхідно здійснювати за допомогою паперу, а після цього ганчір'ям, яке просочене ацетоном або етилцелозольвом, після чого промити теплою водою з милом.

Миття підлог, стін й устаткування горючими розчинниками забороняється.

29.1. Вимоги до пожежної безпеки виробництв з верстатами, ковальсько-пресовим та штампувальним устаткуванням, які містять масла у системах гідроприводу, змащення й охолодження, аналогічні вимогам до виробництв із застосуванням ЛЗР і ГР.

Розміщення верстатів й устаткування повинно відповідати встановленим нормам і забезпечувати безпечну евакуацію людей у разі пожежі.

29.2. Планово-попереджувальний ремонт і технічне обслуговування слід проводити у встановлені терміни. Робота на несправних верстатах й устаткуванні за наявності підтікання масла з систем гідроприводу, змащення й охолодження не дозволяється.

29.3. Промивання гідробаків, фільтрів та інших вузлів і деталей в органічних розчинниках допускається у ваннах, які розміщені в шафах з витяжною вентиляцією.

Заміна масла в гідробаках здійснюється пересувними насосами з герметичної тари. Пролите масло повинно бути прибране, а система гідроприводу перевірена на герметичність.

29.4. Ступінь захисту корпусів електродвигунів, приладів, шаф та електричних світильників повинна відповідати пожежонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01, а кабелі та проводи - мати оболонку з матеріалів, які захищають від розповсюдження горіння. Застосування неізольованих проводів забороняється.

29.5. Верстати, які містять масла, повинні обладнуватися піддонами, що можуть вмістити весь обсяг масла, а приміщення цехів - засобами пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002.

30.1. Сушильно-просочувальні відділення треба розміщувати в окремому приміщенні, ізольованому від сусідніх приміщень протипожежними перегородками. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією, а електроустановки - відповідати вибухонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01.

30.2. На сушильно-просочувальні відділення поширюються вимоги пожежної безпеки для виробництв із застосуванням ЛЗР і ГР, а також фарбувальних робіт.

30.3. Розведення просочувального лаку розчинниками до робочої в'язкості і подавання його в робочі ємності повинні здійснюватися трубопроводами централізовано з приміщення для приготування лаку.

Граничний ступінь заповнення робочих ємностей повинен зазначатися у технологічному регламенті та місцевій інструкції.

30.4. Автоклави для просочування обмоток якорів і пофарбування полюсних котушок способом занурення повинні мати спеціальне укриття з витяжною вентиляцією. Обсяг повітря, яке видаляється, має бути достатнім для розбавлення випарів розчинників до концентрації, що не перевищує 20% нижньої межі вибуховості.

30.5. Для аварійного зливання з автоклавів та лакоприймачів просочувальних і лакофарбувальних матеріалів повинен влаштовуватися за межами будинку підземний резервуар.

30.6. У сушильно-просочувальному відділенні має бути встановлено сигналізатор вибухонебезпечної концентрації парів розчинників, який забезпечує автоматичний і ручний пуск аварійної вентиляції.

30.7. Для обмеження розливання рідини в разі пошкодження устаткування має бути встановлено швидкодіючі клапани-відсікачі та засувки, а також обладнано приямки з робочими ємностями, які розраховано на максимальну кількість рідини, що витікає з найбільшого за обсягом автоклава.

30.8. Вимоги до сушильних камер викладено в розділі XXVIII цих Правил. Природне сушіння пофарбованих полюсних котушок треба здійснювати у витяжних шафах (камерах), обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.